Виробнича практика як важлива форма набуття кваліфікації в професійному навчанні
1. Мета і завдання перед випускної виробничої практики
Передвипускна виробнича практика здійснюється на заключному етапі підготовки учнів. За своїми завданнями та організацією виробнича практика суттєво відрізняється від періодів навчання, що їй передували.
Основними завданнями перед випускної виробничої практики є: адаптація учнів у конкретних виробничих умовах, закріплення теоретичних знань і наступне вдосконалення професійних умінь і навичок, оволодіння сучасною технологією та прогресивними методами виконання робіт у виробничих умовах, оволодіння досвідом передовиків і новаторів виробництва, освоєння встановлених норм виробітку, розвитку інтересу до своєї професії і прагнення до дальшого вдосконалення своєї кваліфікації.
У період практики учні працюють у складі робітничих бригад, беруть участь у виконанні виробничих планів базового підприємства на тих робочих місцях, де вони будуть працювати після закінчення навчального закладу.
Положенням про виробничу практику передбачено організувати її так, щоб вона проводилась на дільницях і робочих місцях, які оснащені сучасною технікою з прогресивною технологією і високим рівнем організації та безпеки праці під керівництвом передовиків і новаторів виробництва, ветеранів праці і досвідчених наставників.
Направлення учнів на практику оформляється наказом по училищу, а прийом – наказом по базовому підприємству. Перед початком практики на базовому підприємстві проводиться обстеження робочих місць, призначених для передвипускної практики учнів. Представники училища і базового підприємства вивчають стан техніки безпеки та промислової санітарії на робочих місцях і встановлюють можливість проведення практики учнів.
Училище здійснює навчально-методичне керівництво виробничою практикою учнів. Воно забезпечує вивчення і дотримання учнями діючих на базовому підприємстві правил внутрішнього розпорядку, охорони праці, пожежної безпеки, санітарно-гігієнічних вимог, встановлених вимог експлуатації обладнання, пристроїв та інструментів, обережного користування засобами індивідуального захисту, що видаються, економного витрачання учнями матеріалів, енергоресурсів.
Училище зобов'язане контролювати своєчасне забезпечення учнів робочими місцями, виробничими завданнями відповідно до вимог навчальної програми та правил безпеки праці. Училище перевіряє виконання учнями встановлених норм виробітку, проводить облік виконаних робіт. Разом з базовим підприємством організує вивчення учнями передових прийомів і методів праці, нової техніки і технології.
Базове підприємство несе відповідальність за забезпечення здорових і безпечних умов праці учнів на виробництві, додержання правил і норм охорони праці, техніки безпеки під час виробничої практики на виробництві. Воно надає учням робочі місця, роботу, яка відповідає навчальній програмі за професією в обсязі, що забезпечує їх повне завантаження протягом усього періоду виробничої практики, виділяє спецодяг, спецвзуття, запобіжні пристрої, надає санітарно-побутові приміщення.
Якщо на об’єкті не забезпечені необхідні умови для проведення практики, керівники училища і майстри виробничого навчання не повніші допускати учнів до виконання робіт, а разом з адміністрацією підприємства вирішити питання про створення сприятливих умов для дальшого проходження виробничої практики.
У кінці передвипускної виробничої практики базове підприємство організовує кваліфікаційні (пробні) виробничі роботи і видає на кожного учня виробничу характеристику.
На основі цих даних формулюються і коротко коментуються основні задачі виробничої практики учнів:
удосконалювання професійної майстерності учнів у визначених видах робіт із професії – спеціалізація;
удосконалювання швидкісних умінь і навичок для оволодіння продуктивністю праці кадрового робітника відповідної професії (групи. професій) і рівня кваліфікації;
розвиток професійної самостійності, відповідальності за виконувані роботи;
розширення і поглиблення виробничого досвіду виконання робіт, що відповідають по змісту і складності кваліфікаційним вимогам;
освоєння передових прийомів і способів праці, нової і новітньої техніки і технології;
прилучення учнів до виробничій і суспільний
життя робочих колективів.
При цьому особлива увага слухачів звертається на такі характерні риси цього періоду виробничого навчання:
1. Сутність спеціалізації, коли і хто визначає, зв'язок спеціалізації з персональним розподілом випускників після закінчення училища.
2. Форми організації виробничої практики можуть бути такими ж, як і при навчанні в умовах виробництва.
3. Виробнича практика учнів проводиться, як правило, на штатних робочих місцях підприємства, куди будуть направлятися учні після закінчення училища.
4. Учні під час практики працюють, як правило, на визначених робочих місцях без переміщення. Переміщення виробляються тільки у випадках, коли спеціалізація учнів включає кілька професій відповідної групи.
2. Детальна програма виробничої практики
Типова схема детальної програми виробничої практики:
1. Загальні положення: фонд часу на практику, терміни проведення, норми часу, установлювані для учнів на виконання робіт різної складності, указівки про режим праці учнів, організація керівництва практикою.
2. Навчально-виховні задачі практики.
3. Характер і зміст робіт і функцій, що повинні виконувати учні в процесі практики: складність, точність, матеріал, фізіолого-гігієнічні й організаційні вимоги, основні параметри і т. п.
4. Характеристика робочих місць, на яких учні будуть проходити практику: назви і номери цехів і ділянок; устаткування, на якому учні будуть працювати; високопродуктивні інструменти, пристосування, прилади й інше прогресивне оснащення робочих місць і т. п.
5. Зразкові види (перелік) робіт, функцій, обов'язків, виконуваних учнями в процесі практики, – основний розділ програми.
6. Передові прийоми і методи праці новаторів виробництва, нова техніка і технологія, що повинні бути освоєні учнями в процесі практики.
7. Методичні рекомендації майстру: документи, що регламентують практику; рекомендації з організації занять, зв'язаних з вивченням передового досвіду; завдання для учнів, виконувані в процесі практики.
Дана схема є основою для розгляду конкретної детальної програми виробничої практики за професією (групі професій), характерної для слухачів.
Розробка докладної програми здійснюється безпосередньо в училищі за участю працівників базового підприємства. Вона розглядається методичною комісією, погоджується з головним інженером базового підприємства і затверджується директором училища. До створення програми залучаються найдосвідченіші викладачі профтехциклу (спец технології), майстри виробничого навчання, а також працівники базового підприємства. Розробку програми організує старший майстер під керівництвом заступника директора з навчально-виробничої роботи.
Програма складається з таких розділів: загальні положення, мета і завдання практики, характеристика об'єкта, тематичний план вивчення передових методів та організації праці, навчально-виховні та виробничі заходи, рекомендації майстру виробничого навчання. Конкретна розробка докладної програми визначається особливостями змісту професії і об'єктом практики (видами робіт).
Для розробки зазначених розділів програми необхідно зібрати і узагальнити вихідні дані. Інженерно-технічна служба базового підприємства може надати майстру таку інформацію: план виробничої діяльності підприємства, найменування об'єктів і місця їх розташування, робітничі бригади, прогресивні напрями технології, які робочі місця і виробничі бригади можна використати (рекомендувати) для практики учнів.
Якість розробки програми багато в чому визначається тим, як майстер знає фактичні умови об'єктів практики. Отже, перш ніж приступити до розробки програми, майстер повинен побувати на об'єкті (робочих місцях), і особисто ознайомитися з робітничим колективом, умовами і режимом роботи, санітарно-побутовими умовами, станом охорони праці і техніки безпеки. Необхідно також вивчити можливі варіанти пересування учнів до місця роботи і назад. Можливий варіант розробки постійних типових програм передвипускної виробничої практики з усталеними видами робіт, які виконуються на базовому підприємстві. Типові програми уточнюються, конкретизуються і доопрацьовуються відповідно до конкретних умов виробничої діяльності в поточному навальному році.
3. Організація перед випускної виробничої практики
Навчально-виробничий процес у професійно-технічних училищах і виробничі процеси на базових підприємствах (майбутніх робочих місцях практики учнів) здійснюються незалежно один від одного. Завдання майстра полягає у тому, щоб визначити виробничі процеси і відповідні робочі місця, що сприяють найкращій організації виробничої практики. Наприклад, робочі місця у будівництві не постійні, що викликає значні труднощі навчально-виробничого і виховного характеру у роботі майстра.
Робочими місцями, що розраховані на тривалий час, бригади забезпечуються у період розгортання будівництва і на великих за масштабом будівництвах. Отже, перевагу слід надавати більш масштабному будівництву і по можливості не включати учнів у бригади, які беруть участь у завершенні будівництва. Форми організації навчання визначаються змістом професії і залежать від видів і складу робіт, що виконуються учнями. Суттєво впливає на їх вибір прийнята організація праці на базовому підприємстві. Найхарактернішими формами організації навчально-виробничого процесу у період практики є: виконання учнями завдань у складі спеціалізованих або комплексних бригад кваліфікованих робітників, навчання учнівськими бригадами на окремих виробничих ділянках, на індивідуальних робочих місцях. Кожна з перелічених форм суттєво впливає на характер, зміст навчання учнів і діяльність майстра виробничого навчання у цей період.
Організація практики у складі робітничих бригад дозволяє учням швидко освоїтись з умовами праці на виробництві, швидше ввійти у трудовий колектив, розширити свій технічний кругозір. Колективне виконання робіт виховує в учнів відповідальність за свою працю, за додержання технологічної і виробничої дисципліни, впливає на формування особистості молодого робітника.
Проте робота учнів у складі робітничих бригад пов'язана з деякими труднощами. Насамперед порушується навчально-виховний зв'язок між майстром і учнями. Учні не дістають від майстра своєчасної методичної і допомоги, і їх навчання в основному обмежується практичними порадами та демонстрацією прийомів виконання операцій робітниками, за якими вони закріплені. Виникають труднощі в оцінюванні ступеня зростання професійної майстерності учнів, бо в технологічному процесі беруть участь кілька виконавців.
Робота учнів у складі госпрозрахункових бригад ставить і до майстра додаткові організаційно-технологічні вимоги. Характер роботи у госпрозрахункових бригадах вимагає від майстра ретельного підбору учнів за рівнем професійної підготовки і особистими якостями. Особливо слід враховувати зміст робіт, що виконуються бригадами у цей період, співставляти їх із змістом навчальної програми і кваліфікаційними вимогами.
Організація практики в учнівських бригадах можлива у тих випадках, коли базове підприємство визначає окрему виробничу ділянку для самостійного виконання робіт групою учнів і створює для цього необхідні умови. У цих випадках майстер щоденно планує роботу, розподіляє її між учнями, інструктує їх, слідкує за правильністю виконання завдань, приймає роботи і підводить підсумки. При цьому він одночасно виконує ряд функцій майстра ділянки. Якщо виконання доручених робіт викликає в учнів певні труднощі, адміністрація базового підприємства виділяє для допомоги їм кваліфікованого робітника.
При такій формі організації виробничої практики учнів зберігається керівна роль майстра виробничого навчання як у виховному, так і виробничому процесах. Він має можливість систематично проводити колективні та індивідуальні інструктажі. У процесі роботи учні можуть звертатися до майстра за допомогою або консультацією, а він, у свою чергу, має можливість вільно переміщувати їх за видами робіт так, щоб усі учні брали участь в усіх робочих операціях. Виконання робіт по випуску корисної продукції дозволяє ефективно організувати навчально-виховний процес і конкретніше оцінювати працю учнів.
Проте розглядувана форма має ряд недоліків. Насамперед учні не зв'язані з виробничим колективом, не мають можливості вчитися на досвіді кваліфікованих робітників, а це сповільнює формування у них професійної самостійності. Ускладнюється і робота майстра виробничого навчання. Вирішення організаційно-виробничих питань відволікає його від навчально-виробничої і виховної роботи. Методи навчання учнів нерозривно пов'язані з особливостями змісту професії, з організацією і технологічними умовами проведення робіт. В умовах виробництва використовують різноманітні методи навчання учнів.
4. Особливості здійснення виробничої практики
Керівництво виробничою практикою – заключним етапом професійної підготовки майбутніх кваліфікованих робочих здійснює майстер, застосовуючи в цілому ті ж методичні прийоми, способи й організаційні форми, що й у період навчання в умовах виробництва. У цьому зв'язку розглядаються тільки специфічні особливості діяльності майстра, орієнтуючись на Положення про виробничу практику середніх професійно-технічних училищ, що учаться, що підготовляють кваліфікованих робітників для промисловості, транспорту, зв'язку, торгівлі, суспільного харчування і галузей, що обслуговують населення.
Керівництво виробничою практикою навчальної групи здійснюється майстром виробничого навчання.
Майстер виробничого навчання несе відповідальність за правильність розподілу учнів-практикантів по робочих місцях відповідно до їхньої спеціалізації за професією; за виконання навчального плану і програми виробничого навчання, трудову дисципліну учнів і дотримання ними вимог безпеки праці, дбайливе відношення до устаткування й інструмента, ощадлива витрата матеріалів і енергії, виховання в учнів технологічної дисциплінованості, прагнення домагатися виконання встановлених норм при високій якості роботи; виконує інші функції, передбачені Положенням про майстра виробничого навчання».
Училище здійснює навчально-методичне керівництво виробничою практикою учнів, стежить за своєчасним забезпеченням учнів обладнаними робітниками місцями, матеріалами, інструментами, необхідними приладами й апаратурою для виконання виробничих завдань відповідно до вимог навчальних програм по професіях і діючими на підприємстві стандартами, технічними вимогами, правилами і нормами безпеки праці; перевіряє виконання учнями встановлених норм виробітку, проводить облік виконаних кожним учнем робіт, організує разом з підприємством інструктування учнів, вивчення новітньої техніки і технології, застосовуваної на виробництві, прийомів і методів праці кращих робітників за професією, оволодіння якими дає можливість учням-практикантам успішно виконувати виробничі завдання, домагатися високої продуктивності праці і якості робіт»
Зі специфічних особливостей навчально-виховної діяльності майстра в період виробничої практики необхідно розглянути наступні характерні варіанти організації і керівництва навчанням учнів прийомам і способам праці передовиків і новаторів виробництва:
бесіди майстра і новатора, передовика з учнями про особливості організації й оснащення їхніх робочих місць, організації праці, основних напрямках новаторських досягнень, особливостях прийомів і способів купа, що дають високі результати;
керівництво майстра спостереженнями учнів за роботою передовиків виробництва;
особистий показ майстром передових прийомів праці – найкращий спосіб інструктування учнів;
залучення передовиків виробництва до показу своїх прийомів і способів праці учнем;
організація спеціальних вправ учнів по відпрацьовуванню передових прийомів і способів праці;
організація вивчення учнями передових прийомів і способів праці безпосередньо на робочих місцях кваліфікованих робітників у процесі спільної роботи у виробничій бригаді;
організація взаємонавчання шляхом прикріплення учнів, що освоїли передові прийоми, для тих, хто їх ще не освоїв;
широке залучення учнів до раціоналізаторської діяльності, самостійному удосконалюванню застосовуваних прийомів і способів праці з колективним обговоренням відпрацьованих самостійних рішень і пропозицій;
використання матеріалів шкіл передового досвіду (передових методів праці), що діють у цеху, на ділянці, на підприємстві в цілому (технологічні карти, інформаційні бюлетені, матеріали НТИ, інструкції і т.п.);
використання цехового виробничого інструктажу.
5. Загальні вимоги до керівництва виробничим навчанням і практикою
При будь-яких умовах організації і проведення виробничого навчання і практики основним учителем професії і вихователем учнів є майстер виробничого навчання.
Майстер повинний добре знати умови виробництва, у яких проводиться виробниче навчання (практика) учнів: структуру, організацію, номенклатуру продукції (послуг, робіт), систему керівництва, оснащеність, технологію, систему матеріально-технічного забезпечення, систему господарювання і т.д.
Найбільший навчально-виховний ефект дає така організація виробничого навчання (практики), коли учні виконують самостійні навчально-виробничі завдання. Необхідно завжди прагнути забезпечити учнів самостійними об'єктами роботи.
Не забувайте, що найважливіший стимул якісної і продуктивної праці – матеріальний. Забезпечуйте обов'язкову справедливу оплату навчально-виробничої праці учнів. Одна з найважливіших задач майстра при навчанні учнів в умовах виробництва і проведенні виробничої практики – забезпечення безпечних умов роботи учнів.
Жоден випадок порушення безпечних умов праці учнів, жоден випадок порушення правил безпеки учнями не повинний залишитися без уваги майстра, без уживання відповідних заходів. При плануванні своєї роботи намічайте в першу чергу інструктування тих учнів (бригад), що приступили до нової чи роботи виконують важкі, складні завдання.
При перекладі учнів для навчання на нове робоче місце йому потрібно чітко роз'яснити, де він буде працювати, що буде робити, що він повинний освоїти, чому навчитися. Перед перекладом учнів на нове, незнайоме їм устаткування, на роботу з нової виробничої технології з застосуванням незнайомих учнем способів праці необхідно організувати спеціальне їхнє вивчення і вправи по відпрацьовуванню відповідних трудових прийомів.
Навчання методом «проб і помилок» – надійний, але малоефективний спосіб навчання. Тому організуйте процес навчання так, щоб жоден учень не був наданий сам собі. Майстер завжди повинний точно знати, де в даний час працює кожен учень його групи, хто їм (нею) керує, що і як він (вона) робить, наскільки виконувана робота відповідає вимогам навчальної програми.
Недостатня зайнятість, неробство – головна причина низького рівня професійної підготовки і вихованості учнів, порушень дисципліни. Уважно стежите і уживайте своєчасних заходів для повного завантаження учнів навчально-виробничими роботами. Строго стежте за правильністю завантаження учнів роботою. Не допускайте використання учнів на підсобних і допоміжних роботах, а також на роботах, що не відповідають вимогам навчальних програм.
Майстер зобов'язаний забезпечити, щоб кожен учень групи освоїв усі прийоми і способи праці, попрацював на усіх видах устаткування, виконав усі типові роботи, характерні для його професії, спеціалізації і рівня кваліфікації. Виробниче навчання і практику на виробництві потрібно організувати так, щоб учні в ході роботи активно використовували теоретичні знання, розширювали і поглиблювали їх.
Постійно привчайте учнів користатися в ході роботи виробничою технічною, технологічною й інструктивною документацією.
Необхідно використовувати всі можливості для розвитку в учнів виробничої самостійності, кмітливості, кмітливості, здатності вільно орієнтуватися і приймати раціональні рішення у виробничих умовах, відповідальності за результати своєї праці. Не опікуйте учнів але дріб'язкам. Завжди заохочуйте розумну їхню самостійність. Інструктуючи учнів у процесі їхньої роботи, варто не тільки давати поточні вказівки і рекомендації, але і попереджати можливі типові помилки, порушення, відхилення, дефекти.
Помилки учнів – закономірне явище навчального процесу. Безпомилкового навчання не буває. Задача майстра – зуміти поставити учня в такі умови, коли йому приходиться самому знайти свої помилки, їхньої причини, самостійно визначити шляху виправлення і попередження. Усвідомлена помилка збуджує активність, привчає учня підвищувати якість роботи.
Учнівські бригади тільки тоді дадуть виробничий і виховний ефект, коли в них буде розвитий дух колективізму. Бригадиром учнівської бригади повинний бути не обов'язково самий встигаючий учень, але обов'язково – самий авторитетний.
Включення в учнівські бригади дорослих робітників виправдано тільки тоді, коли це викликано виробничою необхідністю. Більше довіряйте учням. Організувати виробниче навчання учнів у складі бригад кваліфікованих робітників, потрібно направляти їх у такі бригади, де їсти чому навчитися.
Залучаючи як наставника кваліфікованих робочі підприємства, що учиться, необхідно забезпечити, щоб вони чітко знали, що знають і вміють учні, чому потрібно їхній навчити. Потрібно постійно стежити і домагатися, щоб учень учився в наставника, а не тільки виконував разом з ним роботу.
Не слід втручатися в роботу учня і давати йому поточні вказівки в процесі його спільної роботи з кваліфікованим робітником (у бригаді). Краще це зробити під час перерви в роботі. Втручання в поточну роботу учня виправдано тільки у випадку порушення чи технології правил безпеки.
Поточні вказівки і зауваження учню в ході його виробничої роботи варто робити лише тоді, коли ви твердо переконані в їхній правильності і виробничій доцільності. Намагайтеся якнайбільше і повніше використовувати в навчальних цілях виробничий (цеховий, бригадний) інструктаж, особливо по передових прийомах роботи, способам обслуговування і керування новим обладнанням, питанням безпеки праці.
Постійно утягуйте учнів у виробничу обстановку підприємства, темп, ритм, «атмосферу» життя робочого колективу, суспільну роботу.
Кращий спосіб продемонструвати передовий трудовий прийом учнями – показати його особисто. Але демонструвати передові прийоми майстру випливає тільки тоді, коли він ними володіє в досконалості.
Організувати вивчення передового досвіду шляхом спостереження учнів за роботою передовика, новатора виробництва, поясните учнем суть цього досвіду, проінструктуйте, що спостерігати, на що звернути особливу увагу, що запам'ятати. Обов'язково обговорите результати спостереження й організуйте вправи учнів у відпрацьовуванні вивченого способу роботи.
Широко залучайте учнів до колективного обговорення ходу і результатів навчально-виробничої діяльності учнівських ланок, бригад, трупи в цілому.
Підводячи підсумки занять, прагнете, щоб учні чітко представляли, чому вони навчилися, що освоїли, наскільки просунулися в оволодінні професією.
Література
1. Підручник Организация и методика производственногообучения (гл. УП, X). М., 1978.
2. Макиенко Н.И.
Педагогический процесс в училищах профессионально-технического образования. М., 1983.
3. Папиров Б.А., Обуховский Г.3.
Училище и базовое предприятие. М., 1985.
4. Предвыпускная производственная практика учащихся средних профтехучилищ. М., 1981.
5. Система взаимосвязи ПТУ и базовых предприятий по обучению и воспитанию учащихся. М., 1978.
6. Суриков В.М.
Производственная практика учащихся в условиях базового предприятия. М., 1976.
7. Труханов И.И.
Организация и проведение производственной практики. М., 1981.
8. Труханов И.И. Формы и методы обучения учащихся в условиях производства. М., 1979.
9. Формы и методы организации обучения учащихся в ПТУ в период производственной практики. М., 1979.
|
