Курсова робота
з організації та режисурипоказу мод
Колір та його значення у подіумній сценографії
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОДІУМНОЇ СЦЕНОГРАФІЇ
1.1 Значення словосполучення "подіумна сценографія"
1.2 Спільні риси подіумної сценографії з театральною сценографією
РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОКАЗУ МОД
2.1 Психологічні особливості сприйняття кольору
2.2 Закони кольору в оформленні сцени
2.3 Роль освітлення в організації показу мод
ВИСНОВКИ
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальність теми.
Питання подіумної сценографії набуло актуальності за останні роки активного розвитку модної індустрії. Виникнення поняття "подіум на сценографія", яке є новим і не дослідженим на сьогоднішній день, пов’язане з тим фактом, що сьогодні показ мод перетворюється з простого дефіле на справжню театралізовану виставу зі спецефектами, залученням декорацій, світловим оформленням. Об’єктивна реальність зумовила необхідність виникнення такої нової професії, як сценограф, який займається організацією, постановкою показу мод.
На успішну організацію показу впливають різні фактори. Одним із значущих складових показу мод є вибір кольорової гами в оформленні подіуму, який буде гармонійно доповнювати кольорову гаму презентованої колекції. Також велике значення має правильне освітлення подіуму, від якого залежить якість сприйняття демонстрованих моделей, а у деяких випадках і оптична зміна кольору при штучному освітленні. З огляду на вище сказане бачимо, що колір відіграє велике значення в подіумній сценографії і ця проблема потребує детального дослідження й аналізу.
На сьогоднішній день немає окремих праць вітчизняних дослідників, які б досліджували особливості подіумної сценографії, якщо не брати до уваги окремі статті, що періодично вміщуються у модних журналах, але вони здебільшого мають оглядовий характер. Це й зумовило актуальність дослідження обраної проблеми.
Метою роботи
є дослідження особливостей впливу кольору та освітлення на загальну організацію показу мод. Вирішення поставленої мети передбачає розв’язання ряду завдань:
- дослідження значення поняття "подіумна сценографія" на основі порівняння з театральною сценографією;
- аналіз особливостей сприйняття кольорів на основі психічних характеристик людини;
- дослідження взаємозв’язку кольорової гами оформлення подіуму і особливостей сприйняття демонстрованих моделей.
Предметом дослідження
для даної роботи послужили основи подіумної сценографії як запоруки успішної організації показу мод. Безпосередньо ж об’єктом дослідження
стали закони кольорового оформлення подіуму в подіумній сценографії.
У процесі роботи над обраною темою ми користувалися такими методами дослідження:
- описовий метод
- метод аналізу
- порівняльний метод (проведення аналогії театральної сценографії та подіумної сценографії).
Наукова новизна
роботи полягає у тому, що:
- зроблена спроба дати визначення новому поняттю "подіумна сценографія";
- проаналізовані особливості кольорового оформлення подіуму з точки зору ефективного впливу на глядача, максимально позитивного сприйняття демонстрованих моделей.
Практичне значення роботи
. Результати дослідження можуть бути використані під час вивчення законів модельного бізнесу з огляду на брак літератури з цієї проблеми. Результати дослідження також можуть бути використані при підготовці подіуму до показу мод на практиці з метою ефективного оформлення подіуму на практиці.
Структура роботи.
Відповідно до сформульованої мети наукового дослідження робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі обґрунтовується актуальність обраної проблеми, визначається предмет та об’єкт дослідження, мета та завдання дипломної роботи.
У першому розділі зроблена спроба дати визначення поняттю "подіумна сценографія" на основі порівняння театральних законів оформлення сцени та законів оформлення подіуму для показу мод.
Другий розділ присвячено розгляду особливостей сприйняття людиною різних кольорових відтінків та світлового оформлення у контексті показу мод.
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПОДІУМНОЇ СЦЕНОГРАФІЇ
1.1
Значення словосполучення "подіумна сценографія"
Індустрія моди в усьому світі постійно розвивається. Важко переоцінити такий інструмент просування модної торгової марки, як показ нової колекції. Успішний показ нової колекція – запорука успіху та авторитету торгової марки. В останні роки виникла потреба у такому понятті як "подіумна сценографія" – своєрідне мистецтво організації показу мод.
Показ мод – феєричне шоу, яке вимагає ретельної підготовки, залучення до роботи цілого ряду фахівців. Показ мод можна прирівняти до театральної вистави, тому поняття "подіумна сценографія" (чіткого тлумачення якого немає на сьогоднішній день через недостатню кількість літератури, присвяченій цій проблеми) варто розглядати в нерозривній єдності з театральною сценографією.
Сценографія – вид художньої творчості, яка займається оформленням спектаклю та створенням його образотворчого й пластичного образу, що існує в сценічному часі й просторі. У спектаклі до мистецтва сценографії зараховуємо все, що оточує актора (декорації), усе, з чим він має справу – грає, діє (матеріальна атрибутика) і все, що знаходиться на ньому (костюм, грим, маска та інші елементи перетворення зовнішності). При цьому в якості виразових засобів сценографія може використовувати те, що створено природою, предмети та фактури побуту або виробництва, а також те, що породжується в результаті творчої діяльності художника (від масок, костюмів, матеріального реквізиту до живопису, сценічного простору, світла, кольору, динаміки тощо). Якщо уявити картину сучасної світової сценографії в її повному обсязі, то можна побачити, що вона складається з великої кількості найрізноманітніших індивідуальних художніх рішень. Кожен майстер працює по-своєму і створює різне оформлення сценічного дійства – залежно від характеру драматичного чи музичного твору і від його режисерського прочитання, що є методологічною основою системи дієвої сценографії.
Розглядаючи подіумну сценографію, слід визначитися зі значенням самого слова "подіум".
Подіум
(від англ. Podium
) – підвищення для публічної демонстрації моделей моди, різноманітних виставкових виробів, вручення високих нагород. А також – місце для виступу ораторів та артистів перед масовою аудиторією.
Отже, подіумна сценографія – художнє оформлення місця, призначеного для публічної демонстрації моделей мод. Подіумна сценографія – багатогранне поняття, що включає в себе не лише оформлення подіуму (сцени), підбір та створення декорацій, костюмів, музичного оформлення, а й правильне освітлення, врахування психологічних особливостей сприйняття моделей та кольору людьми різної статі, різного віку й навіть різних національностей.
Робота сценографа – робота дизайнера широкого профілю.
Перетворення показу мод на справжнє феєричне шоу бачимо у показах європейських дизайнерів. Вітчизняні фірми, які організовували професійні покази, на жаль, можна перерахувати на пальцях. Продюсер модних показів Андрій Медведєв, відомий організацією показів Валентина Юдашкіна в Москві та Парижі, конкурсів ElitModelLookу Росії та Україні, вважає, що це питання залежить від бюджету: "Без хорошего бюджета мероприятие все равно будет выглядеть примитивно. И в этом случае лучше не делать его вообще, чем портить себе имидж. Хотя, конечно же, проблема не только в средствах. Иногда есть неплохой бюджет, но компания считает, что его лучше сэкономить, например, на подборе музыки для показа. Многие до сих пор уверены в том, что можно просто взять с полочки диск Майкла Джексона и все будет прекрасно. А ведь хорошо подобранная музыка – это сорок процентов успеха показа. К счастью, такой подход уже все больше уходит в прошлое, теперь музыку для дефиле микшируют специально". На нашу думку, питання бюджету, закладеного на певний показ, відіграє значне значення, але немало важливу роль відіграє талант сценографа, його вміння створити шоу з музики, світла, костюмів та декорацій як єдиного цілого.
Сценограф повинен вирішувати художньо-постановочні задачі при художньому оформленні, проектуванні сценічного освітлення.
Сценограф відіграє декілька функцій: виробничо-технологічну, організаційно-управлінську (організація роботи колективу виконавців, планування й організація виробничих робіт, вибір оптимальних рішень при плануванні робот в умовах нестандартних ситуацій тощо) та експлуатаційну (електросвітлотехнічне обслуговування видовищних заходів).
1.2
Спільні риси подіумної сценографії з театральною сценографією
Оскільки на сучасному етапі розвитку сценічного мистецтва питанням подіумної сценографії майже немає окремо присвяченої літератури, на нашу думку, доцільно провести паралель між сценографією театру та організацією показу мод, оскільки показ мод сьогодні – це не просто дефіле моделей по подіуму, а ціле видовище, яке за складністю не поступається театральній виставі.
Показ мод як і театральну виставу слід розглядати як комунікативне явище, що розраховане на безпосередній контакт із аудиторією.
Якщо розглядати систему театру, то можна побачити, що це – складна комунікативна система. Специфіка його як виду мистецтва визначається характером зв’язку з аудиторією. Він неможливий без аудиторії – живий процес творчості відбувається саме на очах у глядачів. Те саме відбувається й на показі мод, якщо розглядати його як спеціалізоване театральне дійство. Творчу атмосферу показу не можна відтворити засобами телебачення. Ефект присутності буде значно нижчим. Під час показу мод відбувається естетичний вплив на глядача, який залежить від декількох чинників. Якщо ефект присутності буде зниженим, це може призвести до зниження активного сприйняття сценічних дій аж до пасивного споглядання.
Комунікація дизайнер – модельєр визначає сценічну долю показу. Звичайно, різні постановки одного й того ж показу можуть відрізнятися способом опосередкування авторського задуму, його інтерпретацією тощо. Інтерпретацію задуму дизайнера сценографом можна у деякому сенсі розглядати як посттворчість, метою якої є надання створеній постановці визначеної форми, змісту, втілення її суті на основі індивідуального осмислення.
Сценограф частіше за все діє в рамках режисерського задуму. В ідеалі він самостійно розробляє концепцію постановки з урахуванням задуму автора й режисера і створює художній образ показу. Роль сценографа у театральній постановці важко переоцінити. Візуальний ряд вистави визначається рівнем професіоналізму сценографа та його вмінням використовувати символи, знаки, живопис, колір, світло тощо. Сценографія впливає на сприйняття постановки глядачами. Сценограф у значній мірі визначає пластичний малюнок показу, моделює сценічний простір і тим самим впливає на жести, рухи моделей, а в цілому – на атмосферу всього сценічного дійства.
Якщо порівнювати показ мод зі спектаклем, то можна виділити спільні риси. Показу, як і спектаклеві, притаманна "тимчасовість", а це означає, що глядач спостерігає за дією "тут" і "зараз". На показі створюється самостійна змістова сфера, межі якої заважають переключенню розуму глядачів на якусь іншу дійсність.
Роль глядача як одного зі складових театральної комунікації не можна недооцінювати. Реакція глядача впливає на сутність вистави, тобто реакція, енергія глядацької аудиторії можуть бути визначним фактором атмосфери театралізованого дійства. Адекватне сприйняття театральної вистави, як і показу мод, глядачем відбувається за умови повного включення глядача до театрального комунікативного процесу. Глядач не просто присутній на виставі, він співпричетний до неї. Акт комунікації глядача зі сценічним мистецтвом (а показ мод на сьогоднішній день рівнем своєї організації можна віднести саме до мистецтва) не вичерпується просто його причетністю до тимчасового показу, а передбачає тривалість. Щоб вплив від вистави був тривалим, необхідно враховувати особливості сприйняття людиною різних явищ об’єктивної дійсності. Під час організації вистави варто враховувати психологічні особливості сприйняття музики, кольорового оформлення, освітлення тощо, від чого залежить рівень включення глядача до сценічного дійства і рівень тривалості впливу після вистави.
Отже, театральна вистава, як і показ мод, – не замкнений простір, а новий сценічний космос, у якому закладені основи формування творчої особистості, представлений цілий діапазон комунікативних зв’язків і відношень. Комунікативні зв’язки у театрі вплітаються в загальну тканину художнього пізнання у всіх його сферах – у творчості, сприйнятті, критиці. Театральна комунікація в усіх її проявах є суттєвим елементом культури, що включає в себе джерело розвитку мистецтва – мінливу реальність – і способи збереження й стійкості сценічного мистецтва – матеріалізовані художні образи (зорові у випадку мистецтва показу мод). Суб’єкти театральної комунікації створюють нову сценічну модель світу й особи, що, безперечно, сприяє виробленню активної життєвої позиції, розкриттю творчого потенціалу шляхом причетності глядача до сценічної "життєтворчості".
РОЗДІЛ 2. ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ ДЛЯ ЕФЕКТИВНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПОКАЗУ МОД
2.1 Особливості психологічного сприйняття кольору
Займаючись оформленням подіуму до показу мод, сценограф має враховувати психофізіологічні основи сприйняття кольорів людиною. Проблемою кольорових переваг займався психолог Макс Люшер, який довів, що кольори доволі активно впливають на фізіологічний та психічний стан людини і можуть впливати на рівень сприйняття людиною оточуючих явищ. Кольорове оформлення також впливає на сприйняття людиною того, що їй показують.
Спираючись на теорію Макса Люшера, можна дійти висновку, що кожен колір має своє значення і по-різному сприймається людьми. Так, червоний колір збуджує, підвищує артеріальний тиск, спонукає до певних дій, активності, агресії. Червоний колір – це імпульс до дії, боротьби, бажання успіху і впливу, намагання змінити і підкорити інших своїй волі.
Жовтий колір також є стимулюючим, активізує психіку, підвищує вегетативні функції, рівень уваги і тривоги, сприяє релаксації, розрядці, свідчить про бажання змін, звільнення й очікування щастя. Основною його рисою є віддзеркалене світло, що створює враження невагомої веселості та яскравості.
Зелений колір символізує спокій, стабільність як у самосвідомості, так і в усіх формах самоствердження і бажання володарювати та керувати. Останнє передбачає точний контроль, реєстрацію і пам'ять, критичний аналіз і послідовну логіку аж до абстрагуючого формалізму.
Синій колір сприяє вегетативному заспокоєнню, асоціюється з гармонією, спокоєм і безконфліктними відносинами. Фізіологічно він означає спокій, а психологічно – задоволення. Синій колір символічно відповідає флегматичному темпераменту, жіночності, емоційності, є втіленням ідеалу (звідси й синій відтінок романтизму), вірності і довіри.
Коричневий колір сприяє задоволенню, безпроблемному й безконфліктному комфорту, спонукає до відпочинку і чуттєвого сприйняття дійсності. Коричневий колір є експансивно діючим імпульсом, якому не вистачає життєвої енергії червоного кольору, а жвавість сприймається пасивно.
Фіолетовий колір є комбінацією червоного (імпульсивний підкорювач) і синього (ніжна самовіддача) кольорів. Він свідчить про бажання подобатись і справляти гарне враження, бути зачарованим іншим і самому мати певний магічний вплив і шарм, інтуїтивно-чутливе сприйняття дійсності.
Чорний колір висловлює ідею про "ніщо" і означає своєрідний протест проти долі. Це абсолютний кордон, за яким закінчується життя. Цей колір передає накопичення, зберігання і витіснення впливу всіляких подразників.
Білий колір символізує чистоту і мир, кордон початку і злагоди. Цей колір означає звільнення від усякого спротиву, абсолютну свободу від усіх перешкод, свободу для всіх можливостей. Він є символом фізичної смерті, якщо вважати його початком нового перевтілення або поринання в нірвану [12, 46-53].
Враховуючи психофізіологічні аспекти сприйняття кольорів, здійснено аналіз психологічних основ сприйняття кольору людством у глобальному розумінні.
Внаслідок дослідження виявилося, що глобальне людство, з одного боку, прагне свободи, миру і злагоди , а з другого боку, йому притаманні активність, агресія, прагнення підкоряти своїй волі і змінювати інших відповідно до власного бачення ситуації.
Значно меншою мірою можна вважати глобальну людину безконфліктною, емоційною, романтичною, вірною у стосунках і довірливою до інших.
Кожен четвертий землянин має складний, протестний характер і схильність до трагічного тлумачення навколишнього життя.
Приблизно стільки ж людей має активну психіку, підвищений рівень уваги і тривожності, прагне релаксації і змін на краще (жовтий колір).
А кожна п'ята людина планети є спокійною, стабільною у самосвідомості і самоствердженні, має критичний розум і послідовну логіку (зелена складова в узагальненому характері глобального людства).
Варто враховувати і особливості психосприйняття кольору та надання переваги певному кольору представників різних національностей.
Дослідження показали, що європейці насамперед є активними, агресивними, намагаються підкорити інших своїй волі (переваги червоному кольору – 76,7 відсотка). Вони прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 67,4 відсотка) і є так само романтичними, як і всі земляни (синій колір, 53,7 відсотка).
За рівнем активності вони переважають інших (+4,6 відсотка) – тут і далі плюси і мінуси означають прирівняння до середнього рівня, – а за показниками миролюбності і прагнення свободи явно поступаються пересічним землянам –11,4 відсотка).
Окрім того, слід зазначити, що європейці мають більш активну психіку і більш високий рівень уваги і тривожності (+6,6 відсотка), менший рівень спокою та стабільності у самосвідомості і самоствердженні (-4,2 відсотка), ніж інші жителі нашої планети.
Вони точно не є трагіками (чорний колір, 7 відсотків) і любителями безпроблемного і безконфліктного комфорту (коричневий колір, 2,3 відсотка).
На відміну від них, азіати більшою мірою можуть характеризуватися як такі, що прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 78,3 відсотка). За цим показником вони значно випереджають європейців (+10,9 відсотка), водночас поступаючись останнім в активності, агресії і прагненні нав'язати іншим свою волю (-14,7 відсотка за показником червоного кольору).
Натомість спокій, стабільність у самосвідомості та всіх формах самоствердження, критичний аналіз і послідовна логіка притаманні азіатам значно більшою мірою, ніж європейцям (+27,2 за показником зеленого кольору).
Африканці за рівнем активності не поступаються європейцям і азіатам, але переважають у спокої, стабільності, критичному аналізі і логіці (зелений колір, 79 відсотків). Вони є більш активними в психічному плані, більш уважними і тривожними (жовтий колір, 61,7 відсотка), але значно менше прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 60 відсотків).
Вони також лідирують у світі за показником складності і трагічності характеру (чорний колір, 29 відсотків).
У Північній Америці домінує прагнення свободи, миру і злагоди (білий колір, 78,3 відсотка), спокій, емоційність, романтизм, довіра і довірливість (синій колір, 69,5 відсотка). А ось за показником активності, агресії, намаганням змінити світ відповідно до власного бачення північні американці відстають від європейців і азіатів (червоний колір, 60,8 відсотка).
У Південній Америці провідні позиції посідають активність, агресія і прагнення нав'язати свою волю іншим (червоний колір, 75 відсотків) у поєднанні з психічною активністю і підвищеним рівнем тривожності й уважності (жовтий колір, 75 відсотків).
Окрім того, в характері південноамериканців вагомими компонентами є прагнення свободи, миру і злагоди (білий колір, 66,6 відсотка), а також спокій, романтизм, довіра і довірливість (синій колір, 66,6 відсотка). Слід також відзначити такі риси характеру, як спокій, стабільність, критичний аналіз і логіка в оцінці ситуації (зелений колір, 33,3 відсотка) у поєднанні з певними трагічними нотками і відповідною складністю у спілкуванні (чорний колір, 8,3 відсотка).
Зовсім інакше виглядають за характером жителі Австралійського континенту та прилеглих островів, які є емоційними, романтичними, вірними і довірливими, спокійними фізіологічно і психічно (синій колір, 92,8 відсотка). Вони прагнуть свободи, миру і злагоди (білий колір, 85,7 відсотка).
Водночас вони прагнуть активних дій, демонструють певну агресивність і прагнення впливати на інших (червоний колір, 64,3 відсотка), мають підвищений рівень психічної активності, уваги і тривожності, бажають змін і очікують звільнення і щастя (жовтий колір, 57,1 відсотка).
2.2
Закони кольору в оформленні сцени
У сценографії колір є чи не основним виразовим засобом, що використовує все багатство складних колористичних композицій й виконує прикладне значення для підкреслення основної форми змісту (у нашому випадку – показ модної колекції).
Кольорова організація простору подіуму визначає просторово-об’ємне поєднання, що сприймається людино.
В організації подіумного простору варто враховувати той факт, що значення кольорового відтінку повинне задовольняти не лише композиційний задум, а й виконувати функціонально-улітарну функцію.
Слід пам’ятати, що прості кольори запам’ятовуються краще, ніж змішані або їхні нюансні прояви. Цей фактор варто враховувати у зв’язку із тим, що показ має справляти тривалий вплив на людину, а не лише під час безпосередньо перегляду.
Найважливішою засадою подіумного дизайну подіуму є естетичність, доцільність. Використання дизайну як засобу візуальних комунікацій, двосторонніх зв'язків ґрунтується на зоровому сприйнятті, є важливим психофізичним впливом.
Як універсальний метод вирішення естетичних завдань, зокрема візуальних, дизайн — це не тільки ремесло і вміння, а й метод творчого пізнання й перетворення світу.
Найосновнішими з методів дизайну є метод компонування, нового поєднання частин, складених раніше. Завдяки компонуванню дизайн виявився спорідненим із композицією, головним чинником мистецтва та архітектури. Власне, компонування в дизайні — це поєднання елементів на засадах доцільності, раціональності, а композиція — це аналогічне поєднання елементів, але за законами краси. Останнім часом з'явився навіть термін "графічна граматика простору", що має на меті дослідження засобів відтворення глибинно-просторових характеристик композиції [15, 209].
У подіумній сценографії колір — це безперестанні зміни. Специфічними видами руху кольору є його видозміни у межах тону, рефлексів, відблисків, нюансів тону та кольору, відтінків, холодності й теплоти.
На відміну від малярства, у виставі лінію здебільшого не малюють безпосередньо, вона існує у формі обрисів конкретних предметів, що наповнюють знімальний павільйон чи подіум. І в цих ситуаціях важлива так звана живописність зображення, тобто співвідношення малюнка предмета і світлотіні. Саме завдання створення найоптимальнішого й найестетичнішого, а тепер ще й кажуть найекологічнішого дизайнерського середовища, яке б благотворно впливало на глядача, покладається однаковою мірою на оператора та режисера.
На показі мод, що має справу з динамічними об'єктами і рухливими формами, їх зображення, проблема світлотіні, живописності набуває не просто специфічних особливостей, а переходить у розряд іміджотворчих.
Варто навести найважливіші функції кольору, що мають значення для роботи дизайнерів.
1. На інформаційно-пізнавальному рівні колір: розрізняє, виділяє, протиставляє, відокремлює, об'єднує.
2. Колір виконує конструктивно-формотворчу роль. Як за допомогою світлотіні, так і за участю градаційних колірних переходів колір вибудовує форму предметів, виявляє просторові ознаки предметів.
3. Колір може підсилювати чи зменшувати почуття, переживання, враження від дії, події, факту тощо.
4. Колір бере участь у формуванні архітектурно-просторових ознак у середовищі. Формуючи кольороклімат в архітектурно-просторових вирішеннях подіумного простору, він виконує символічну, конструктивну і декоративну функції.
5. Колір формує відчуття настрою.
6. Різні епохи, архітектурні стилі в зображуваному середовищі мають свої кольорові просторові ознаки, тому, вирішуючи колорит дизайнерського оформлення відповідного показу, слід пам'ятати, що вдало підібраний колір здатен викликати емоції, що у свою чергу викликаються специфікою впливу кожного кольору на психіку глядача (детально специфіка психологічного сприйняття кольору розглядалася в попередньому розділі роботи). Тобто слід пам'ятати про активні й пасивні кольори, теплі й холодні барви та відтінки барв.
7. Для створення настрою потрібна не просто певна кількість кольорів, а насамперед певне поєднання їх з іншими кольорами.
8. Багатобарвна композиція в кадрі будується на різних співвідношеннях кольорів — простих і складних, що сприймаються миттєво або протягом певного часу.
9. Динаміка — специфічна форма композиції в показі мод — обумовлює специфіку використання кольорозмін, тобто драматургію кольору [17, 41].
10. Динамічно-монтажна композиція потребує особливої єдності елементів зображення. Кадри, що чергуються в монтажній фразі, сцені, різні за колірним наповненням. Проте вони повинні мати єдине, підпорядковане одній меті, вирішення.
Не слід забувати й такої важливої деталі, як співвідношення колірних площин, плям із тлом. Уважається, що вміле зіставлення основного акценту зображення із тлом дає можливість краще вирізнити головне, скажімо, постать моделей, а це вже шлях до успіху в глядача. У цьому плані допомагає досвід живопису, трансформований до умов подіумної сценографії, яке оперує, з одного боку, психологічно неповторним портретом людини на сцені, а з другого — усталено канонічним типом портрета, наприклад моделі.
Вибудовуючи простір, колір сприяє виявленню чи пом'якшенню його глибинності, акцентує композиційний центр, співвідносить і об'єднує окремі компоненти, організовує ціле. Саме завдяки правильному вирішенню співвідношення головного й другорядного — увиразнюються постать моделі та атрибути біля неї та на задньому плані [6, 18].
Освітлюючи якісь частини, а якісь залишаючи темними, створюючи відчуття світла й тіні, ліплячи об'єм і виявляючи фактуру, забарвлюючи щось у чисті, активні тони, додаючи до чогось світлові рефлекси, роблячи щось прозорим, а щось густим, щось темним, а щось ясним і чистим, дизайнери формують подіумний предметний і психологічний світ, виявляють у ньому певні смислові, емоційні та особистісні характеристики.
2.3 Роль освітлення в організації показу мод
При визначенні ролі світла у будь-якій театрально-видовищній постановці (театральному спектаклі, концерті, шоу тощо), ми приходимо до необхідності певної його організації в межах сценографічного задуму окремого видовища. Це можна назвати світловим рішенням постановки в цілому. Результат цього рішення — створення світлового середовища, однією з функцій якого є вплив на психологічний стан глядача з метою формування в свідомості художнього образу, що є адекватним пластичному образу постановки [9, 14].
У зв’язку з цим маємо чималий інтерес до проблем сприйняття світлового середовища та зв’язок його зі сценографією постановки. Останній аспект особливо важливий, бо, з одного боку, організація світла не є самоціллю в організації показу мод — вона суворо підпорядкована його сценографії. З другого боку, стає очевидним, що світло допомагає точному сприйняттю сценографії в цілому, її окремих компонентів, художнього оформлення, і, зокрема, сприяє досягненню бажаних ілюзорних ефектів (або навпаки, дозволяє уникнути небажаних ілюзій).
З точки зору сприйняття, важливим є не стільки об’єктивне явище за суттю, скільки те, як воно подається глядачеві. Тим більше, що сприйняття може бути вірним (правдиво відображати об’єктивне явище) або ілюзорним і відповідати об’єктивній реальності. Сприйняття глядачем показу та його художнього оформлення з живописними об’ємними декораціями, світловими та звуковими ефектами, що імітують природні явища, можна вважати ілюзорним. Якщо митець прагне створити у глядача враження пожежі, йому зовсім не треба підпалювати декорації. Глядачі зрозуміють, що справжньої пожежі немає, але вона створена засобами постановочного освітлення, і вони, зважаючи на своє враження, не відкидають ілюзії і приймають правила гри на сцені.
Таким чином, якщо спостереження реального явища сприймається ілюзорно, але досвід та знання примушують глядача не приймати до уваги цю ілюзорність, то в сценографії штучно створене ілюзорне враження є метою, а досвід та знання примушують не брати до уваги об’єктивну реальність, що його викликає.
Прагнення підкреслити динаміку розвитку сценічної дії спричиняє до використання декораційних установок, що швидко змінюються, світлових та кінопроекцій тощо. Інакше кажучи, до створення художніми засобами адекватних вражень глядачів. Утворення сценографії постановок передбачає залучення глядача до атмосфери показу, до театралізованої життєстверджувальної дії. При цьому неможливо не враховувати закономірності зорового сприйняття глядачами тих чи інших явищ, з якими повсякденно ми зустрічаємося в театральній практиці. Це — розмір, глибина, рух, швидкість, форма, світло та колір.
Світло здійснює емоційний вплив на людину засобами освітлення простору приміщення і виявлення пластики "форми-оболонки". Природна зміна освітлення і кольору в природному середовищі створила ряд стійких асоціативних відчуттів, наприклад, тривоги від темного освітлення, збудження й бадьорості від яскравого сонячного дня. У приміщенні, де відбувається показ мод, можна регулювати кількість світла, його колір та розподіл. Художньо-виразові задачі полягають у виявленні світла як своєрідного композиційного акценту, у створенні специфічного середовища. Композиційні прийоми роботи зі світлом засновані на організації концентрованого або розсіяного освітлення або їх комбінуванні.
ВИСНОВКИ
Отже, провівши дослідження обраної проблеми, можна зробити певні висновки та узагальнення. Подіумна сценографія – нове поняття на сучасному етапі розвитку фешн-індустрії, виникнення якого пов’язане з необхідністю перетворення показу мод на шоу, що буде впливати на свідомість і думки глядача, формуватиме його смак. Одним із значущих складових показу мод є вибір кольорової гами в оформленні подіуму, який буде гармонійно доповнювати кольорову гаму презентованої колекції. Також велике значення має правильне освітлення подіуму, від якого залежить якість сприйняття демонстрованих моделей.
У даному дослідженні ми зробили спробу витлумачити значення сполучення "подіумна сценографія". Спираючись на аналіз нечисленних праць з обраної теми, можна зробити висновок, що подіумна сценографія – художнє оформлення місця, призначеного для публічної демонстрації моделей мод. Подіумна сценографія – багатогранне поняття, що включає в себе не лише оформлення подіуму (сцени), підбір та створення декорацій, костюмів, музичного оформлення, а й правильне освітлення, урахування психологічних особливостей сприйняття моделей та кольору людьми різної статі, різного віку й навіть різних національностей.
Театральна вистава, на яку сьогодні перетворився показ мод, – не замкнений простір, а новий сценічний космос, у якому закладені основи формування творчої особистості, представлений цілий діапазон комунікативних зв’язків і відношень.
Спираючись на теорію Макса Люшера, можна побачити, що кожен колір має своє значення і свій вплив на емоційний стан людини. Це значення слід враховувати при оформленні подіуму. Так, якщо показ має носити енергійний характер, варто оформити подіум у червоних тонах, якщо метою дизайнера є демонстрація моделей менш агресивного виконання, підійде синя, зелена кольорова гама.
Окрім кольорової гами велике значення має освітлення подіуму.
При визначенні ролі світла у будь-якій театрально-видовищній постановці, ми приходимо до необхідності певної його організації в межах сценографічного задуму окремого видовища. Це можна назвати світловим рішенням постановки в цілому. Результат цього рішення — створення світлового середовища, однією з функцій якого є вплив на психологічний стан глядача з метою формування в свідомості художнього образу, що є адекватним пластичному образу постановки.
Урахування всіх психологічних особливостей сприйняття кольору й освітлення при підготовці подіуму до показу сприятиме успішній демонстрації моделей.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Барков В.С. Световое оформление спектакля. – М., 1953.
2. Березкин В.И. Искусство сценографии мирового театра. От истоков до середины ХХ в. Т.1. – М., 1997. – 544 с.
3. Бронников А.А. Осветительное оборудование сцены. – М., 1961.
4. Бронников А.А. Театральные световые эффекты. – М., 1962.
5. Горпенко В. Архітектоніка фільму: Режисерські засоби: способи формування структури екранного видовища: В 5 т. – К., 2000. – Т. 4.
6. Жарких Д. Медіа і влада // День. — 2001. — 19 січ.
7. Извеков Н.И. Искусство художника-осветителя. – Л., 1940.
8. Кандинский В. Действие цвета в духовном искусстве. – М., 1992. – С.41-45.
9. Литвинов Г.В. Световое решение представлений: Учебное пособие. – Челябинск, 1999. – 29 с.
10. Литвинов Г.В. Сценографическое решение представлений. Методические рекомендации. – Челябинск, 2000.
11. Литвинов Г.В., Литвинова О.А. Композиция динамического пространства. – Челябинск, 1999.
12. Люшер М. Цветовой тест Люшера. – М.: ЭКСМО, 2004. – 192 с.
13. Михайлова А.А. Сценография: теория и опыт. – М., 1990.
14. Путешествие в театральном пространстве. Анатолій Васильєв и Игорь Попов: сценография и театр. Часть 2. – М., 2003. – 228 с.
15. Словник іншомовних слів: / За ред. О. С. Мельничука. – К., 1974.
16. Фрилинг Г., Ауэр К. Человек – цвет – пространство. – М.,1973. – С. 42-49.
17. Яковлєв М. Формування професійного мислення художників міфічного дизайну // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. – К., 1998.– Вип. 8.
|
