Курсовая работа: Розбіжності у способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах та проблеми перекладу

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

Інститут філології

Кафедра германської філології

Курсова робота на тему:

Розбіжності у способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах та проблеми перекладу

студентки 2 нім. групи 2 курсу

_____________Катерини

Науковий керівник:

к.ф.н._________

Київ – 2006

Зміст

Вступ

1. Майбутній час та способи його передачі в українській та німецькій мовах

1.1 Поняття перекладу

1.2 Категорія часу в українській та німецькій мовах

1.3 Використання категорії виду в українській мові

1.4 Способи передачі майбутнього часу

1.5 Відносний час Futurum II та його переклад з німецької мови

1.6 Майбутнє в минулому

1.7 Präsens для позначення майбутньої дії

1.8 Модальні дієслова wollen та sollen з функцією позначення майбутнього часу

1.9 Futurum I та II для вираження модального значення

1.10 Perfekt у функції майбутнього часу

1.11 Вживання форм умовного способу Konjunktiv для вираження майбутнього часу

2. Складнощі перекладу майбутнього часу

2.1 Практичні проблеми перекладу при передачі майбутності дії

2.2 Розбіжності при перекладі майбутності дії за допомогою часів Futurum I та II

2.3 Präteritum для позначення майбутньої дії в минулому

2.4 Складнощі при передачі майбутності дії за допомогою Präsens, Perfekt та форм умовного способу

Висновки

Використана література

Додаток

Вступ

Переклад здавна привертав увагу письменників та вчених, які будували власні нормативні перекладацькі концепції. Зараз – у час небаченого поширення перекладацької діяльності – не лише з новою силою загострився інтерес до нього, але й з’явилася необхідність науково систематизувати та узагальнити великі практичні дослідження у цій галузі.

Метою курсової роботи є теоретично та практично дослідити розбіжності у способах передачі майбутності дії в українській на німецькій мовах та пов’язані з цим проблеми перекладу, що є актуальним, оскільки ще не має для широкого загалу ґрунтовних досліджень у сфері українсько-німецького порівняльного перекладознавства. Завданням роботи є:

- вивчити види майбутнього часу в українській та німецькій мовах;

- проаналізувати співвідношення майбутніх часів в обох мовах;

- ґрунтовно дослідити способи передачі майбутності дії в українській та німецькій мовах;

- зробити порівняльний аналіз передачі майбутнього часу в українській та німецькій мовах;

- дослідити рівень обізнаності студентів у способах передачі майбутності дії;

- визначити особливі складнощі при перекладі майбутніх часів.

Теоретична важливість роботи полягає у комплексному порівняльному аналізі структури майбутніх часів української та німецької мов. Практична важливість роботи полягає у дослідженні розбіжностей у способах передачі майбутності дії в німецькій та українській мовах та висвітленні з цим безпосередньо пов’язаних проблем. Для комплексного опрацювання окреслених завдань пропонується така структура роботи : вступ, два основних розділи, загальні висновки, перелік використаних джерел, додатки.

1. Майбутній час та способи його передачі в українській та німецькій мовах

1.1 Поняття перекладу

Коло діяльності, яке охоплює поняття перекладу, дуже широке. Перекладаються з однієї мови на іншу вірші, художня проза, публіцистика, наукові та науково-популярні книжки із різних сфер знань, дипломатичні документи, ділові папери, статті та виступи політичних діячів, газетна інформація, переговори осіб, які розмовляють на різних мовах і змушені користуватися послугами перекладача, дублюються кінофільми.

Слово переклад належить до загальновідомих та загальнозрозумілих, але й воно, як позначення особливого виду людської діяльності та її результату, потребує визначення. Переклад означає: 1) процес, який здійснюється у формі психічного акту і полягає в тому, що текст чи усне висловлювання, яке виникло в одній вихідній мові, відтворюється на іншій мові, на яку перекладають; 2) результат цього процесу, тобто новий текст чи усне повідомлення на мові, на яку перекладають.

Мета перекладу – якомога точніше ознайомити читача чи слухача, який не знає вихідної мови, із даним текстом чи змістом усного повідомлення.

Перекласти – означає передати вірно та повністю засобами однієї мови те, що вже виражено раніше засобами іншої мови. У правильності і повноті передачі полягає відмінність власне перекладу від переробки, переказу чи скороченого викладу, від будь-яких адаптацій.

Відмінними рисами повноцінного перекладу вважають, зокрема такі:

1) вичерпна передача смислового змісту вихідного тексту;

2) передача цього змісту рівноцінними засобами.

При цьому, під рівноцінністю засобів мається на увазі не їх збіг на формально-структурній основі, а їх функціональна еквівалентність. Передбачається підбір таких мовних засобів, які, часто не збігаючись за своїм формальним характером з елементами оригіналу, виконували б аналогічну виражальну функцію в системі цілого, враховуючи максимальний контекст. Отже, за оптимального дотримання «формальностей» акцент ставиться все ж таки на семантичні моменти. Практика, зокрема, довела, що переклад філософських творів потребує саме філософського підходу.

Основною функцією перекладу є усунення мовного та культурно-етнічного бар’єру між комунікантами. На практиці здійснення цієї функції досить утруднене [22,с. 9-15; 17,с. 6-12].

1.2 Категорія часу в українській та німецькій мовах

Важливою комунікативно-граматичною категорією української та німецької мов є дієслівна категорія часу. Граматична категорія часу ( das Tempus ) виражає часове відношення дії до моменту мовлення або до моменту, коли відбувається інша дія [21, с.19-24]. За допомогою часових форм кожна дія, позначена дієсловом-присудком, характеризується як одночасна з моментом мовлення (теперішній час), як попередня (минулий час) або як наступна (майбутній час). За однакового граматичного значення категорії часу, яка реалізується у трьох відносних значеннях – теперішнього, минулого та майбутнього часів, німецькі та українські дієслова мають різну кількість часових форм. Саме в цьому полягає їх основна відмінність.

В українській мові для вираження вказаних трьох часових значень існує три часові форми, у німецькій – шість. До того ж категорія часу в німецькій мові ускладнена значенням відносного часу. Вона включає часові відношення двох видів: абсолютного часу, тобто відношення до моменту дії, та відносного часу, тобто відношення моменту однієї дії до моменту іншої дії [ 16, с.123]. В українській мові дієслівні форми не диференційовані згідно функцій: вони можуть виражати як абсолютне, так і відносне значення [ 11, с.236-240]. У німецькій мові потрібно розрізняти вживання часів у простому та складному реченні. У першому випадку часова форма визначається самостійно, залежить лише від мовця, у другому – часова форма події залежить від іншої, згідно якої вона й визначається. Йдеться саме про абсолютний та відносний часи [ 9, с.224-225]. Відносними часовими формами німецької мови є Plusquamperfekt (відносний минулий) та Futurum II (відносний майбутній). Наприклад, Futurum II може виражати минулий відносний час у сфері майбутнього, який виражено за допомогою Futurum I: Er wird kommen, wenn er die Arbeit beendet haben wird [ 1, с.188-189].

1.3Використання категорії виду в українській мові

Одним із специфічних елементів граматичної будови української мови, як ряду інших слов’янських мов, безсумнівно є категорія виду дієслова. Використання її у перекладу з германських мов пов’язано передусім із передачею значення різних форм часу (простих та складних). Однак співвідношення між кожною з систем часових форм (наприклад, німецька) із українськими видами досить специфічна. Розгляд цих питань – необхідний розділ досліджень, присвячений граматичним співвідношенням двох мов.

В українській мові дієслівна категорія виду виражає дію, з погляду того, як вона розвивається в часі. За допомогою категорії виду передається дія, яка сповна реалізована чи спрямована на реалізацію, або дія постійна, безперервна, що перебуває в процесі розгортання і становлення. Видові значення наявні в усіх дієсловах. Залежно від контексту вони можуть бути доконаного чи недоконаного виду.

Форми доконаного виду виражають дію, що має певну межу тривання:

1) дію повністю завершену чи завершену на певному етапі виконання ( сніг випав, сонце зійшло, колона рушила, дитина заплакала );

2) дію, повторювану до певної межі ( попереписував вірші, попідпирав двері );

3) дію одноразову, раптову ( стукнув, смикнув, крикнув ).

Форми недоконаного виду виражають дію, що перебуває в процесі тривання (здійснення), незавершеної повторюваності (сонце сходить, двері підпирають, стукає, смикає ), багаторазовість дії (постукувати, покрикувати ).

Видове значення не впливає на семантику дієслова. Те саме дієслово може мати як доконаний так і недоконаний вид: надписати – надписав - надпишу (доконаний вид); надписувати – надписую – надписував – надписуватиму – буду надписувати ( недоконаний вид) [20, с.211-213].

Отже, використання видових форм для досягнення повноцінних перекладів, в яких застосовано увесь арсенал існуючих мовних засобів, - досить складне завдання.

Форма виду українського дієслова є важливим засобом передачі значень, які виражаються в інших мовах за допомогою різних часових форм

[22, с.183-186].

1.4 Способи передачі майбутнього часу

У німецькій мові форми майбутнього часу, як і вираження майбутнього часу в загалом, досить своєрідні. У німецькій, як і в українській мовах, є дві форми майбутнього часу, які не мають безпосередньої відповідності.

Futurum I – єдина парадигматична форма вираження майбутнього часу в німецькій мові, яка виражає цей час у нейтральному контексті, наприклад:

Wir werden unseren kranken Freund besuchen. – Ми відвідаємо свого хворого товариша.

Futurum I утворюється з теперішнього часу допоміжного дієслова werden та інфінітива відмінюваного дієслова (див. Додаток 1, таблиця 1). Допоміжне дієслово стоїть на другому місці, а інфінітив – у кінці речення. За особою та числом змінюється лише допоміжне дієслово [19, с.193; 9, с.231-233; 7, с.23-24].

Futurum I вказує на дію, яка ще не відбулась, в момент мовлення ще не розпочалась, і лише по закінченню мовлення вступить у дію. ( «час очікування» за Брінкманом).

Futurum II утворюється з теперішнього часу допоміжного дієслова werden та інфінітива перфекту (Infinitiv II) відмінюваного дієслова ( Partizip II + haben + sein ) (див. Додаток 1, таблиця 2). Як і в Futurum I, у Futurum II відмінюється за особою та числом лише допоміжне дієслово [6, с.35-37].

У парадигмі німецьких часів з’являється Futurum II як відносний час, який в такому ж відношенні до Futurum I стоїть, як і відносний Perfekt до Präsens та Plusquamperfekt до Präteritum. Основне значення Futurum II це вираження передування в майбутньому, наприклад:

Du wirst mich bedauern, wenn du alles gehört haben wirst. (Wieland)

Ти мене пожалієш, коли все почуєш.

Futurum II може також вживатися у поєднанні з обставинами часу. У цьому випадку Futurum II означає, що подія переноситься на якийсь відповідний проміжок часу, і буде завершена в майбутньому, наприклад:

In ein paar Tagen wirst du mich vielleicht wieder vergessen haben.

Через кілька днів ти мене певно знову забудеш.

Необхідно зазначити, що Futurum II у темпоральному значенні рідко вживається у сучасній німецькій мові і складає лише 14% загального вживання Futurum II. Цей відсоток незначний, але ним не можна знехтувати [10, с.103-107; 1, с.198-201; 21, с.32-34; 3, с.68-77; 8, с.102-106, 140 -141].

В українській мові майбутній час є двох видів: доконаного і недоконаного.

1. Майбутній час недоконаного виду означає дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Відомі дві форми майбутнього недоконаного: синтетична й аналітична.

Синтетична форма утворюється за такою моделлю: інфінітив + суфікс майбутнього часу -м- + тематичний суфікс -е- + особове закінчення, наприклад:

Я читати-м-у, косити-м-у, сидіти-м-у

Ти читати-м-е-ш, косити-м-е-ш, сидіти-м-е-ш

Він читати-м-е, косити-м-е, сидіти-м-е

Ми читати-м-е-мо, косити-м-е-мо, сидіти-м-е-мо

Ви читати-м-е-те, косити-м-е-те, сидіти-м-е-те

Вони читати-м-уть, косити-м-уть, сидіти-м-уть

Аналітична форма складається з особових форм дієслова бути й інфінітива основного дієслова недоконаного виду. Дієслово бути змінюється за першою особовою парадигмою і є показником часу, особи й числа, наприклад:

Я буд-у читати, писати,

Ти буд-е-ш ходити, говорити,

Він, вона, воно буд-е сидіти, робити і т.д.

Ми буд-е-мо

Ви буд-е-те

Вони буд-уть

2. Майбутній час доконаного виду означає дію, яка буде здійснена в момент мовлення або після нього. Дія майбутнього доконаного виду здебільшого відбувається після моменту мовлення, рідше в момент мовлення. У цьому випадку майбутній час набуває значення теперішнього. Це буває тоді, коли дієслова майбутнього і теперішнього часу вживаються в одному реченні як однорідні, наприклад:

Отже, у німецькій та українській мовах є дві форми майбутнього часу, які не відповідають одна одній.

1.5 Відносний час Futurum IIта його переклад з української мови

При розгляді відносного часу в аспекті порівняння з українською мовою необхідно особливо враховувати дві обставини: 1) складність значення відносних часових форм та їх зв’язок з такою категорією дієслова як завершеність; 2)обмеженість вживання відносних часових форм особливими умовами.

Складність значення відносних часових форм німецького дієслова полягає у тому, що: по-перше, у них відображується одночасно абсолютний та відносний час; по-друге, саме відносне часове значення (відношення до іншої дії) відрізняється згідно з завершеністю чи незавершеністю дієслова. Відносний час завершеного дієслова включає у своє значення передування і завершеність дії, тобто досягнення закінченості. Відносний час незавершеного дієслова виражає лише передування дії, оскільки значення досягнення завершеності їм не притаманне. Звичайно, передування тут також має значення завершеності даної дії до моменту наступної – слідуючої, в іншому випадку було б наявне не передування, а одночасність дії.

Але й в українській мові розрізнення доконаності чи недоконаності дії як граматичної категорії виду обмежено дієсловами, які мають певну межу тривання. Таким чином, у відносному часі завершених дієслів полягає спорідненість з українською формою доконаного виду. Відносний час виражає доконаність завершеної дії, і у цих випадках відповідає українському доконаному виду, наприклад:

Коли ви повернетесь, я вже все спакую.

Wenn ihr zurückkommt, werde ich alles eingepackt haben.

Але є цілий ряд обмежень. Насамперед, не кожна доконана завершена. дія у німецькій мові виражається відносним часом. Відносний час вживається лише при наявності передування однієї дії іншій, що видно у наведеному прикладі. У кожному реченні обидві дії завершені, але вони відображаються у німецькій мові різними часовими формами, в українській мові – однією формою. У прикладі – майбутнім доконаним. Але, не кожна дія, яка передує іншій, потребує відносного часу. Відносний час необхідний лише в тому випадку, якщо ця дія може чи повинна співвідноситися з іншою, якщо їх співвідношення у часі має актуальне значення для даного виразу (ситуації). У розглянутому прикладі такий зв’язок існує.

Відносні часи вживаються для вираження актуального передування в тому випадку, якщо передування однієї дії іншій не достатньо зрозуміло з контексту, тобто якщо можливе неоднозначне розуміння. Так у вищезазначеному прикладі, який подано у вигляді складнопідрядного речення, не вживання відносного часу (Futurum II) призвело б до зміни змісту, замість передування дії, ми б отримали одночасність.

Коли ви повернетесь, я буду спаковувати речі.

Wenn ihr zurückkommt, werde ich einpacken.

Коли ви повернетесь, я вже все спакую.

Wenn ihr zurückkommt, werde ich alles eingepackt haben [16, с.124-127].

1.6 Майбутнє в минулому

І в українській і в німецькій мовах форма майбутнього часу вживається лише на позначення одного часового значення – наступної (майбутньої) дії. Але в німецькій мові Futurum I, як правило, виражає абсолютне майбутнє відносно моменту мовлення. Український майбутній час вживається також на позначення майбутньої дії відносно іншої в минулому (майбутнє в минулому).

У німецькій мові за таких обставин вживається, як правило, Präteritum ( хоча можливий також Konjunktiv I та Futurum I ), в чому полягає одна із значних особливостей вживання часів у німецькій мові, наприклад:

Kurz darauf ging die Anweisung ab, Elli unter Bewachung ihrer Person und ihres Hauses wieder in Freiheit zu setzen. Vielleicht versuchte der echte Heisler selbst noch mit ihr in Verbindung zu kommen. (A. Seghers)

…Можливо, справжній Гейслер все ж таки спробує встановити з нею зв'язок.

Präteritum дієслів слабкої відміни і модальних дієслів утворюється додаванням до основи дієслова суфікса -te та особових закінчень: machen – machte ( див. Додаток 1, таблиця 3); модальні дієслова, крім того, втрачають умлаут: müssen – musste .

Дієслова, основи яких закінчуються на d, t, m, n з попереднім приголосним, приймають при утворенні минулого часу суфікс –ete: warten – wartete (див. Додаток 1, таблиця 4 ).

Präteritum дієслів сильної дієвідміни утворюється зміною кореневого голосного і додаванням особових закінчень до основи дієслова: kommen – kam, geben – gab (див. Додаток 1, таблиця 5, 6).

Деякі дієслова, наприклад denken, bringen, nennen, kennen та ін, подібно до сильних змінюють у минулому часі кореневий голосний, але приймають суфікс слабких дієслів: denken – dachte, bringen – brachte, nennen – nannte, kennen – kannte.

Ще один особливий спосіб вираження майбутнього в минулому – за допомогою форми Präteritum дієслова sollen. Конструкція sollte в значенні майбутнього в минулому становить досить складну проблему для розуміння та перекладу, оскільки дієслово sollen сприймається як модальне дієслово в основному своєму значенні.

На українську мову конструкції з sollte перекладаються майбутнім часом чи формою судилося , наприклад:

Коли Валлау заарештували вдруге, його дружина зрозуміла, що вже більше ніколи його не побаче (або: що їй не судилося більше його побачити).

Als man Wallau zum zweitenmal eingesperrt hatte, war es seiner Frau klar, dass sie den Mann nicht mehr wiedersehen sollte.

Конструкція з sollte особливо часто вживається у випадках, коли відомо напевно, що певна дія відбулася (наприклад, коли йдеться про історичні факти), наприклад:

Острів Готланд було завойовано піратами, місто Вісбі - зруйновано. Ніколи вже йому не повстати з руїн, з того часу залишиться він на всі часи жалюгідним, забутим світом містечком…

Die Insel Gotland war von den Piraten erobert; die Stadt Wisby zerstört. Nie sollte sie von der Zerstörung erholen, sollte fortan für alle Zeiten ein kümmerliches, weltvergessenes Nest bleiben… [16, с.142-145; 5, с.148-154].

1.7 Präsens на позначення майбутньої дії

Präsens (теперішній час) – синтетична часова форма. Präsens слабких та сильних дієслів утворюється додаванням до їх основи таких особових закінчень ( див. Додаток 1, таблиця 7).

Дієслова, основа яких закінчується на -eln та -ern мають у першій особі однини дві паралельні форми – повну і скорочену, наприклад:

lächeln - ich lächele (lächle), zittern - ich zittere (zittre) [21, с.20-23].

Дієслова, корінь яких закінчується на -d, -t, -dm, -tm, -bn, -chn, -fn , приймають у другій особі однини закінчення -est , а в третій особі однини і другій особі множини – закінчення -et (Додаток 1, таблиця 8), наприклад:

arbeiten - du arbeitest, er arbeitet, ihr arbeitet

Сильні дієслова з кореневим голосним -а -при відмінюванні ( див. Додаток 1, таблиця 9) у другій та третій особі однини приймають умлаут, а кореневий голосний -e -змінюєтьсяу цих особахна довгий -ie - чи короткий -i -, наприклад:

Ich fahre – du fährst, er fährt

Ich sehe – du siehst, er sieht

Ich gebe – du gibst, er gibt

Виняток: stehen - du stehst, gehen - du gehst, schaffen - du schaffst [19, с.189].

У німецькій мові Präsens служить для вираження дії, яка відбувається в момент мовлення, а також для вираження майбутньої дії, наприклад:

Ich lese ein interessantes Buch. Я читаю цікаву книжку.

Morgen fahren wir ins Gebirge. Завтра ми поїдемо в гори.

Übermorgen lege ich die letzte Prüfung ab.

Післязавтра я складу останній іспит [ 13, с.62, 67-68].

В українській мові теперішній час означає співвідносність дії з моментом мовлення. Момент мовлення може збігатись, а може й не збігатись з моментом безпосереднього говоріння. Залежно від цього розрізняють пряме й відносне вживання форм теперішнього часу. В українській мові форми теперішнього часу при їх прямому вживанні мають два значення: 1) значення теперішнього актуального; 2) значення теперішнього неактуального ( їх ще називають прямим детермінованим значенням і прямим не детермінованим).

1. Теперішній актуальний – це основне значення теперішнього часу.

2. Теперішній неактуальний – передає дію, яка розпочалася до моменту мовлення, відбувається під час мовлення і триватиме після розповіді про неї. У вживанні неактуального теперішнього виділяється ще значення теперішньо-минулого і теперішньо-майбутнього часу.

В українській мові теперішньо-майбутній, як і звичайний Präsens на позначення майбутньої дії у німецькій, виражається поєднанням дієслова теперішнього часу з прислівниками й прислівниковими словами з часовим значенням. В українській – завтра, післязавтра, наступної години (дня, тижня тощо), о другій ( третій…) , у німецькій – morgen, morgen früh, übermorgen, demnächst, in nächster Zukunft, in diesen tagen, am Montag, bald, nächstens, künftig – nachher, später … [ 4, с.148-151]. Таке вживання теперішнього часу має місце як у художніх творах, так і в наукових текстах, наприклад:

Ми починаємо бій о шостій ранку – попередимо ворога на дві години… Ти з сотнею кінноти стаєш перед Павлівкою. Артилерія з кулеметами рушає в оце ось село в долині праворуч – верства до нього. ( Ю. Яновський)

In drei Wochen gibt es Zeugnisse.

1491року розпочав Колумб свою подорож на захід. Вже скоро дістанеться він нового континенту.

1491 macht sich Kolumbus auf den Weg nach Westen. Schon bald wird er eine neuen Kontinent erreichen.

Такі випадки вживання трапляються в підручниках, посібниках, коли описується послідовність дій при виконанні вправ, наприклад:

Sie bilden aus der Frage abhängigen Fragesatz und setzen ihn in den zweiten Satz hinter das Substantiv mit.

Ви добираєте речення, в яких є обставинні прислівники місця, і пишете їх у колонку ліворуч, а праворуч паралельно записуєте речення з тими ж прислівниками в ролі прийменника [20, с.220-223; 18 с.141-143].

Отже, вживання форми теперішнього часу факультативне та зумовлене стилістичними моментами. Основні стилістичні умови вживання теперішнього часу замість майбутнього однакові для обох мов. Це наявність однозмістового контексту ( зазвичай вузького, обмеженого одним реченням, в якому вказівки на майбутній час містяться у прислівниках, про що було згадано вище). Наступною умовою є впевненість в тому, що дія відбудеться, що може підкреслюватись словами: sicher, allerdings, natürlich, gewiß, unbedingt . Особливо розповсюджене вживання теперішнього замість майбутнього в діалогічній мові, наприклад:

Wir gehen morgen ins Theater. - Ми йдемо завтра до театру.

Але: Vielleicht werden wir morgen ins Theater gehen. - Можливо, ми підемо завтра до театру [16, с.130-131].

1.8 Модальні дієслова wollen та sollen на позначення майбутнього часу

Майбутній час у німецькій мові може виражатися не лише за допомогою Futurum чи Präsens, а також конструкцією з модальними дієсловами wollen, sollen. Особливо поширене дієслово sollen в значенні майбутнього часу (включаючи конструкцію sollte, згадану раніше). На українську мову вони, як правило, перекладаються майбутнім часом, хоча в українській мові для позначення майбутньої, наступної дії іноді також використовують дієслово збиратися, наприклад:

Піде дощ. ( Збирається на дощ ). Es will regnet.

Я покажу вам шлях. Ich will Ihnen den Weg zeigen.

Що з ним буде? Was soll aus ihm werden?

Коли прибуває пошта? Wann soll die Post eintreffen?

Ну і як же зіпсовані таким вихованням діти будуть надалі виконувати свої обов’язки у професійній сфері, у спілкуванні з колегами.

Wie aber wollen so verbildete Kinder später ihre Pflichten im Berufsleben, im Umgang mit den Kollegen erfüllen [16, с.146].

1.9 Futurum I та Futurum II для вираження модального значення

У німецькій мові Futurum I та II можуть виражати крім часового значення, ще й модальне:

1) Припущення. Таке вживання досить поширене, особливо у розмовній мові. При цьому Futurum I виражає теперішній час, а Futurum II – минулий час, наприклад:

Er wird jetzt zu Hause sein.

Напевно, він зараз вдома.

Er wird gestern Abend zu Hause gewesen sein.

Напевно, вчора увечері він був удома.

Er wird gekommen sein вживається, як правило, не на позначення минулого в майбутньому, а на вираження припущення, здогадки – Wahrscheinlich ist er gekommen [2, с.195-197].

2) Запевнення, наприклад:

Wir werden es schaffen. Ми це зробимо.

3) Вимогу, наприклад:

Du wirst es schaffen! Ти маєш це зробити

[15, с.163-165; 7, с.90-92; 6, с.122-124].

У німецькій мові модальне значення підкреслюється вживанням у реченні модальних слів: wohl, wahrscheinlich, vielleicht, versehentlich, vermutlich, möglicherweise, наприклад:

Wenn Sie schnell hingehen und sie einladen, werden Sie vielleicht zusagen. (B.Brecht).

Якщо вона швидко туди піде і запросить її, можливо вона й погодиться [12, с.23-25].

В українській мові форма майбутнього часу може також вживатися у схожому значенні, але значно рідше, в основному в розмовній мові – у питаннях з відтінком припущення, наприклад:

Ви будете тут за головного? А до лісу ще далеко буде?

Отже, часові форми Futurum I та II можуть вживатися у німецькій мові для вираження модального значення, а модальні дієслова - sollen, wollen – для вираження часового значення. Такі випадки досить розповсюджені в розмовній мові, що потрібно враховувати при перекладі [16, с.147].

1.10 Perfekt у функції майбутнього часу

Великі складнощі при перекладі пов’язані з вживанням Perfekt як відносного часу на позначення майбутнього.

Perfekt – складна часова форма, що утворюється з теперішнього часу допоміжних слів haben та sein і Partizip II ( дієприкметник II) відмінюваного дієслова. За особами та числами змінюються тільки допоміжні дієслова, а Partizip II не змінюється, наприклад:

lernen – ich habe gelernt, er hat gelernt [6, с.35-37; 19 с.191-192].

Wenn wie aber diese Fehler so zeigen, daß sie überwunden werden und der Weg bergauf geht, dann haben unsere Feinde bald ausgelacht.

1.11 Вживання форми умовного способу Konjunktiv для вираження майбутнього часу

Умовний спосіб дієслів в обох мовах виражає можливість чи бажаність дії, що і є його основними значеннями, наприклад:

Er ging spazieren. – Er würde spazieren gehen, aber se ist sehr kalt. – Ginge er doch spazieren.

Він пішов гуляти. – Він пішов би гуляти, але дуже холодно. – Пішов би він погуляти!

Але схожість між українською та німецькою мовою обмежується співпаданням у цьому основному значенні. У решті випадків прослідковуються значні відхилення.

В українській мові умовний спосіб виражає дію ірреальну, тобто не ту, що вже відбулася, або відбувається, а лише бажану чи можливу за певних умов, наприклад:

Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано

(М. Бажан). Немає такої людини дорослої чи малої, яка не любила б лісу (О.Довженко).

Умовний спосіб утворюється поєднанням форм минулого часу з відокремленою часткою б (би). Частка би вживається після слів, які закінчуються на приголосний звук; після дієслів, що закінчуються на голосний ставиться частка б, наприклад: читав би, ходив би, знав би; читала б, ходила б, знала б; читали б, ходили б. знали б. Частка б (би) може стояти після дієслова, перед ним, може бути віддалена від дієслова іншими словами, наприклад:

Без людської праці вся земля від краю до краю заросла б бур’янами (О.Довженко). Коли б рибалки розчаровувалися при кожній невдачі, давно б вони перевелись на світі (Ю.Збанацький ).

Дієсловам умовного способу категорія часу не властива, значення умови характерне їм лише в реченні. Умовний спосіб дієслів може виражати значення спонукальне і бажальне [20, с.228-230].

У німецькій мові Konjunktiv являє собою цілу систему форм, в яку входять шість форм, які мають відповідність в Indikativ ( Фактично п’ять, оскільки Futurum II Konjunktiv практично майже не вживається), а також дві форми Konditionalis – I і II.

Теперішній час Konjunktiv утворюється за допомогою суфікса –e. Коренева голосна сильних дієслів залишається у другій і третій особах не змінною. Особові закінчення співпадають із закінченням Präteritum Indikativ, тобто перша і друга особа однини не мають закінчень. Допоміжні дієслова утворюють форми теперішнього часу згідно із загальними закономірностями, без тих особливостей, які відзначаються в Indikativ.

Futurum I Konjunktiv утворюється за допомогою дієслова werden у теперішньому часі Konjunktiv та інфінітива повнозначного дієслова [13 с.249-250,254-256].

У Konjunktiv тісно пов’язані значення двох видів:

1) часові. Категорія часу в німецькій мові наявна не лише в Indikativ, а й в Konjunktiv, наприклад:

Hätte ich jetzt mehr Zeit! Якби у мене зараз було більше часу!

Hätte ich damals mehr Zeit gehabt! Якби тоді у мене було більше часу!

Оскільки в українській мові відсутня категорія часу, то для вираження обох часів вживається одна форма: якби у мене було більше часу!

2) модальні. У німецькій мові два основі відтінку можливості та бажаності – реальний (здійснюваний) та нереальний ( неможливий) – виражаються різними формами: теперішніми ( Präsens, Perfekt, Futurum) у першому випадку і минулими ( Präteritum, Plusquamperfekt, Konditional) у другому випадку, наприклад:

Alle wünschen, daß er komme. Усі бажають, щоб він прийшов.

Wäre er gekommen, so hätte er alles geordnet. Якби він прийшов, то усе владнав би [7, с.202-203,213-214].

Отже, вище згадані відмінності створюють проблеми при перекладі майбутності дії з української на німецьку мову і навпаки.

2. Складнощі перекладу майбутнього часу

2.1 Практичні проблеми перекладу при передачі майбутності дії

Щоб перевірити складність перекладу майбутнього часу з української на німецьку мову, зумовлену розбіжностями у способах передачі майбутності дії, та визначити рівень обізнаності студентів з цього питання, було підібрано дванадцять речень українською мовою (див. Додаток 2). Семи студентам було запропоновано перекласти їх на німецьку мову. Як і очікувалось, при перекладі було допущено низку помилок (див. Додаток 3): заміна Futurum I на Präsens, де це небажано, і навпаки, через невідповідність форм майбутнього часу в обох мовах; не точність у використанні Futurum II, Perfekt та Konjunktiv на позначення майбутнього часу, неправильність вживання Präteritum у функції позначення майбутнього в минулому. Далі подаємо аналіз запропонованих речень:

1. Протягом наступного року ми ще, напевно, побачимось.

Im Lauf der nächsten Jahre werden wir uns wohl wiedersehen.

У цьому реченні вживаємо Futurum I на позначення припущення на майбутнє. Модальне значення цього часу підкреслюється модальним словом напевно – wohl. П’ятьма студентами були допущені помилки, більшість вжили Präsens замість Futurum I.

2. Коли ви повернетесь, я буду спаковувати речі.

Wenn ihr zurückkommt, werde ich die Sache einpacken.

У цьому складнопідрядному реченні вживаємо Futurum I у головному реченні, а Präsens у підрядному на позначення одночасності дії. У даному випадку було допущено студентами дві помилки на вживання Futurum I у головному реченні. Замість нього було вжито Präsens.

3. Коли ви повернетесь, я вже спакую речі.

Wenn ihr zurückkommt, werde ich alles eingepackt haben.

У головній частині цього складнопідрядного речення вживаємо відносний час Futurum II, а у підрядному – Präsens. Таким чином отримуємо передування однієї дії іншій. Четверо студентів вжили у підрядному реченні Futurum I замість Präsens.

4. Ти повинен негайно вибачитися перед сестрою!

Du wirst dich sofort bei der Schwester entschuldigen.

У даному випадку вживаємо Futurum I для вираження модального значення, а саме вимоги. У даному випадку усіма студентами була допущена одна й таж помилка, а саме: вживання Präsens замість Futurum I.

5. Ми їдемо завтра за місто.

Wir fahren morgen aufs Land.

У цьому реченні вживаємо Präsens на позначення майбутньої дії, оскільки виражаємо впевненість у тому, що дія відбудеться. Крім того, маємо обставину, яка вказує конкретний час: завтра – morgen. Таке вживання поширене у діалоговій мові. У даному реченні студентами була допущена одна помилка: вжито Futurum I у тому випадку, в якому бажаніше вжити Präsens.

6. Після того як бургомістр відкриє у спортивному залі «День радіо», почнеться цікава спортивна програма.

Nachdem der Stadtbürgermeister in der Sporthalle den „Tag des Rundfunks“ eröffnet haben wird, beginnt ein interessantes Sportprogramm.

У даному складнопідрядному реченні для передачі простого майбутнього часу вживаємо у головному реченні Präsens, а у підрядному – відносний час Futurum II для вираження передування однієї дії іншій. У даному випадку Futurum II включає у своє значення поняття доконаності. Шестеро студентів припустилися типових помилок. У головному реченні було вжито Futurum I замість Präsens, а у підрядному Präsens чи Perfekt замість Futurum II.

7. У цю мить нахилилися сорок тисяч бійців на двохстах кораблях і слухали новину, яка дарувала пробачення усім їхнім гріхам і розкривала двері розкоші усім, хто загине у бою за віру.

In diesem Augenblick sanken auf zweihundert Schiffen vierzigtausend Streiter zu Boden und lauschte der Botschaft, die Vergebung verhieß für alle Sünden und die Pforten weit auftat zur Herrlichkeit jedem, der heute fiel im Kampf für den Glauben.

В українському варіанті цього речення майбутній час вжито на позначення майбутнього в минулому. В німецькій мові в таких випадках, як правило, вживається Präteritum. У данному реченні усі студенти допустили помилки. Найтиповішими є наступні: вживання Präsens чи Perfekt замість Präteritum.

8. Якщо я матиму достатньо грошей, я збудую собі будинок.

Wenn ich genug Geld habe, baue ich mir ein Haus.

При перекладі цього речення з української мови вживаємо Präsens на позначення одночасної майбутньої дії. Лише троє студентів допустили помилки. Найтиповішою є заміна Präsens на Futurum I та Konjunktiv.

9. Можливо, ми поїдемо завтра за місто.

Vielleicht werden wir morgen auf Land fahren.

У даному випадку для вираження ймовірної майбутньої дії ми вживаємо Futurum I. Припущення підкреслено за допомогою модального слова можливо – vielleicht. У цьому реченні двоє студентів допустилися однієї помилки: Futurum I було замінено на Präsens.

10. Тут буде висвітлено лише одне питання, яке стосується цих відносин.

Hier soll nur auf eine einzelne Frage dieser Beziehungen eingegangen werden.

На позначення майбутньої дії вживаємо конструкцію із sollen, що є досить поширеним у німецькій мові.

У даному випадку всі студенти допустили ідентичну помилку. Конструкція з sollen була замінена на Futurum I.

11. Ти маєш з нами піти! Чи ти так і будеш стояти?

Du wirst mit uns gehen! Wirst du still sein?

У цьому реченні маємо вживання Futurum I для вираження модального значення – вимоги. Шість студентів переклали дане речення за допомогою Futurum I.

12. Можливо, й зброя у нас власне є, цього я напевне не знаю. Тобі це краще знати. (Тобі видніше).

Vielleicht Waffen wir eigentlich besitzen, daß weiß ich nicht genau. Ihr werde es besser wissen.

Дія, виражена за допомогою Futurum I одночасна з дією позначеною формою Präsens – weiß, тобто обидві дії відносяться до теперішнього. Усі студенти допустили помилку у другому реченні. Здебільшого було вжито Präsens замість Futurum I.

Отже, із 144 речень 57 ( близько 40%) було перекладено не правильно, що свідчить про недостатній рівень обізнаності студентів з приводу проблеми перекладу майбутності дії з української на німецьку мову.

2.2 Розбіжності при перекладі майбутності дії за допомогою часів Futurum I та II

В українській мові є категорія виду, що не притаманно німецькій, про що вже зазначалося вище. У німецькій мові розрізняють Futurum I та Futurum II як абсолютний та відносний часи, при цьому Futurum II слугує для вираження дії, яка передує іншій в майбутньому ( як зазначалося раніше). Український майбутній час розрізняють за видом. Але Futurum II, як відносний час, включає у своє значення і поняття доконаності, при наявності дієслова доконаного виду. Тому в українській мові йому відповідатиме форма майбутнього часу доконаного виду, наприклад:

Якщо я з цим упораюсь, то все буде добре.

Wenn ich es geschafft haben werde, ist alles gut.

Після того як бургомістр відкриє у спортивному залі «День радіо», почнеться цікава спортивна програма.

Nachdem der Stadtbürgermeister in der Sporthalle den „Tag der Rundfunks“ eröffnet haben wird, beginnt ein interessantes Sportprogramm.

Коли ви будете читати ці рядки, мене вже не буде в живих.

Wenn Sie diese Zeilen lesen werden, werde ich zu leben aufgehört haben.

Якщо фірма виконає ці умови, ми надамо їй знижку.

Wenn die Firma diese Bedingung erfüllt haben wird, werden wir ihr einen Mengenrabatt gewähren.

Але майбутній час доконаного виду часто відповідає і Futurum I, оскільки Futurum I нейтральний щодо виду, наприклад:

Futurum I - wird schreiben відповідає майбутньому часу доконаного виду – напише , майбутньому часу недоконаного виду синтетичної форми – напише , майбутньому часу недоконаного виду аналітичної форми – буде писати .

Але навіть це приблизне відношення між формами майбутнього часу українських та німецьких дієслів майже не має практичного значення, оскільки Futurum II як відносний майбутній час замінюється перфектом у більшості випадків. Сама ж форма Futurum II вживається виключно в модальному значенні, яке не має відношення до майбутнього часу. Таким чином, німецькій формі Futurum I, яка є нейтральною стосовно виду, в українській мові відповідають форми майбутнього часу доконаного та недоконаного видів.

2.3 Präteritum для позначення майбутньої дії в минулому

Вживання Präteritum на позначення майбутньої дії в минулому особливо часто трапляється в умовних реченнях:

Er ging zum Sommerhaus. War doch Licht, dann konnte er unter einem Vorwand eintreten und sich überzeugen, ob Therese zu Hause sei.

Він пішов до дачного будинку. Якщо у вікнах буде світло, він зайде з якогось приводу й переконається чи вдома Тереза.

Необхідно зазначити, що Präteritum в значенні майбутнього в минулому створює складнощі при перекладі. Якщо в попередньому реченні не вказано пояснень, то Präteritum викликає незрозумілість часових відношень.

2.4 Складнощі при передачі майбутності дії за допомогою Präsens, Perfekt та форм умовного способу

Вживання теперішнього часу замість майбутнього в німецькій мові значно поширеніше, ніж в українській, що пояснюється відсутністю форми теперішнього часу в українських дієсловах доконаного виду. У німецькій мові форму теперішнього часу Präsens мають усі дієслова. Таким чином, німецькому Präsens у значенні майбутнього часто відповідає в українській мові синтетична форма недоконаного виду чи форма майбутнього часу доконаного виду, наприклад:

Das Gepäck bringen wir später. - Багаж ми доставимо пізніше.

In zwei Wochen fahren wir in die Berge. - За два тижні ми їдемо у гори.

Also höre, Junge, ich gehe. Vielleicht bin ich in einer Stunde zurück, vielleicht auch schon früher.

Тож слухайте, хлопці, я піду. Можливо повернуся за годину, можливо раніше.

In vierzehn Tagen sind Ferien. – За чотирнадцять днів будуть канікули.

Du bekommst dieses Buch zu deinem Geburtstag. – Ти отримаєш цю книжку на День Народження.

Sie wird im kommenden Winter auch mitfahren. Es wird bestimmt eine lustige Zeit werden! – Ви також поїдете з нами наступної зими. Це точно буде веселій час!

Щоправда в українській мові замість майбутнього часу доконаного виду може також вживатися теперішній час, якщо завершеність дії не підкреслюється, наприклад:

Ich schreibe morgen einen Brief an die Meinigen. – Завтра я пишу листа своїм ( але й: Завтра я обов’язково напишу листа своїм ).

Dieses Buch erscheint in wenigen Tagen. - Ця книга виходить з друку через кілька днів. ( але й: Ця книга вийде з друку через кілька днів).

При перекладі Perfekt з функцією позначення майбутньої дії необхідно враховувати, що ця форма може вживатися лише для підкреслення завершеності дії в майбутньому, наприклад:

Що вони скажуть, коли почують нашу відмову?

Was werden sie sagen, wenn sie unsere Ablehnung vernommen haben?

Що стосується умовного часу, німецький Konjunktiv має синонімічні форми, які мають однакове значення, але частково відрізняються за сферою вживання. Це Präteritum та Konditional I для вираження теперішнього чи майбутнього часу. Таким чином, одній українській формі умовного способу можуть відповідати різні форми німецького Konjunktiv, наприклад:

er käme heute

Він приїхав би er würde kommen morgen

Він би приїхав er wäre gekommen gestern

er würde gekommen sein

Висновок

У роботі здійснено комплексний теоретичний та практичний розгляд проблеми перекладу передачі майбутності дії з української мови на німецьку.

У процесі роботи було виконано наступні завдання:

– вивчено види майбутнього часу в українській та німецькій мовах;

– розглянуто способи утворення часів та форм, за допомогою яких можлива передача майбутнього часу на німецьку мову;

– зроблено порівняння варіантів перекладу майбутніх часів;

– проведено практичне дослідження рівня проблематики перекладу майбутнього часу;

– визначено ускладнені випадки вживання майбутнього часу при перекладі з української мови на німецьку.

З метою ілюстрації розбіжностей у способах передачі майбутності дії було також проведено мініексперимент, у якому взяли участь сім студентів з різним рівнем володіння мовами, яким було запропоновано перекласти дванадцять речень. Майже у 40% перекладу було допущено помилки, що свідчить про актуальність проблеми перекладу майбутності дії з української на німецьку мову й навпаки. Типовими помилками була заміна Futurum I на Präsens, Präsens на Futurum I та Konjunktiv, Futurum II на Präsens чи Perfekt, Perfekt на Futurum I, Präteritum на Präsens чи Perfekt.

У процесі роботи приходимо до висновку, що розбіжності у способах передачі майбутності дії в українській та німецькій мовах досить складне і об’ємне питання, яке потребує відповідного ґрунтовного дослідження. Вивчивши це питання, можна зробити висновок, що майбутній час з української на німецьку може перекладатися рядом часів (Futurum I та II, Präsens, Präteritum, Perfekt), за допомогою модальних дієслів wollen та sollen, та умовного способу дієслова– Konjunktiv. Найбільше коло проблем зумовлює не відповідність вживання часів та часових форм у обох мовах та відсутність у німецькій мові категорії виду.

Використана література

1. Admoni W. Der deutsche Sprachbau. – М.: « Просвещение», 1986. – 333с.

2. Bertelsmann L. Deutsche Grammatik. – München, 2002. – 486S.

3. Duden. Grammatik. – Leipzig – Zürich – Wien, Dudenverlag, 1998. – 864S.

4. Duden. Grammatik. – Wien – Zürich, Dudenverlag, 1981. – 768S.

5. Duden. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. – Leipzig – Zürich – Wien, Dudenverlag, 1998. – 699S.

6. Dreyer, Schmitt. Deutsche Grammatik. – Ismaning, 2002. – 359S.

7. Dreyer, Schmitt. Совершенствуем знание немецкого языка. / Учебное пособие. – К.: «Методика», 2000. – 336с.

8. Heutschel Elke, Weydt Harald. Handbuch der deutschen Grammatik. – Berlin – New York, 2003. – 423S.

9. Jung W. Grammatik der deutschen Sprache. – Санкт-Петербург: «Лань»,1996. – 517с.

10.Moskalskaja O. Grammatik der deutschen Gegenwartssprache. – M.: «Hochschule». 1971. – 383S.

11. Абрамов Б.А. Теоретическая грамматика немецкого языка. – М.: «Просвещение»,2001. – 471с.

12. Веденькова М.С. Употребление временных форм глагола по коммуникативным регистрам. К.: «Образование», 1981. – 285с.

13. Євгененко Д.А., Білоус О.М. Практична граматика німецької мови. – Вінниця: «Нова книга», 2002. – 334с.

14. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів. – К.: « Либідь», 2001. – 221с.

15. Жлуктенко Ю.В. Німецько-українські мовні паралелі. – К.: « Либідь», 1977. – 354с.

16. Крушельницкая К.Г., Попов М.Н. Советы переводчику. – М.: «Астрель.АСТ», 2004. – 316 С.

17. Латышев Л.К. Перевод: проблемы, теории, практики и методики преподавания. – М.: «Просвещение», 1988. – 160 C.

18. Лепеха Т.В. Українська мова: навчальний посібник. К.: Видавничий центр «Просвіта», 2000. – 326с.

19. Лисенко Е.І., Корольова М.Р. Німецька мова. – К.: «Освіта», 2000. – 254с.

20.Пономарева О.Д. Сучасна українська мова: Підручник. – К.: «Либідь»,2005. – 486с.

21.Смеречанський Р.І. Довідник з граматики німецької мови. – К.: «Либідь», 1989. – 217с.

22. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. М.: «Высшая школа», 1983. – 303с.

Додаток

Übersetzen Sie bitte folgende Sätze ins Deutsche:

1. На протязі наступного року ми ще, напевно, побачимося.

2. Коли ви повернетеся, я буду спаковувати речі.

3. Коли ви повернетесь, я вже спакую речі.

4. Ти повинен негайно вибачитися перед сестрою!

5. Ми їдемо завтра за місто.

6. Після того як бургомістр відкриє у спортивному залі «День радіо», почнеться цікава спортивна програма.

7. У цю мить нахилилися сорок тисяч бійців на двохстах кораблях і слухали новину, яка дарувала пробачення усім їхнім гріхам і розкривала двері розкоші усім, хто загине у бою за віру.

8. Якщо я матиму достатньо грошей, я збудую собі будинок.

9. Можливо, ми поїдемо завтра за місто.

10. Тут буде висвітлено лише одне питання, яке стосується цих відносин.

11. Ти маєш з нами піти! Чи ти так і будеш стояти?

12. Можливо, й зброя у нас власне є, цього я напевне не знаю. Тобі це краще знати (Тобі видніше).