Учебное пособие: Проведення уроків історії Україні в 11 класі

Проведення уроків історії Україні в 11 класі

1. Урок історії в 11 класі

Тема: Суспільно-політичне життя й політична боротьба в Україні 1953 – 1964 рр.

Мета : розглянути суспільно-політичне життя і політичну боротьбу в Україні 1953 – 1964 рр.

Освітні задачі:

- розкрити суть процесу десталінізації;

- показати його особливості в Україні;

- дати оцінку періоду 1953 – 1964 рр.

Розвиваючі задачі:

- продовжувати розвивати уміння узагальнювати та систематизувати фактичний матеріал;

- сприяти вдосконаленню вміння дітей працювати з підручником та картою;

- розвивати історичну свідомість учнів.

Виховні задачі:

- вчити учнів мати власну думку з приводу конкретних історичних явищ і процесів, обґрунтовувати і відстоювати її;

- виховувати учнів в дусі патріотизму, шанобливого ставлення до здобутків українського народу.

Тип уроку: комбінований

Методи навчання: словесний метод (бесіда, розповідь), самостійна робота за підручником, заповнення таблиць та аналітичний метод.

Засоби навчання: підручник, хрестоматія, картки з запитаннями для перевірки домашнього завдання.

Основні терміни та поняття: “відлига”, десталінізація, реабілітація, Програма КПРС.

1.2 План уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань.

III.Вивчення нового матеріалу

1.“Відлига”, як період історичного розвитку України в 1953 – 1964 рр.

2. ХХ з’їзд КПРС та його наслідки.

3. Реабілітаційний процес в період Хрущовської “відлиги”.

4. Зміни вищого партійного керівництва.

5. Розширення повноважень союзних республік.

IV.Закріплення вивченого матеріалу. Оцінювання роботи учнів на уроці.

V.Підсумки уроку.

VI.Домашнє завдання.

1.3 Хід уроку

1.3.1 Організаційний момент

Учитель організує учнів до роботи(приберіть з парти все зайве. Приготуйте тільки підручник, зошит та щоденник).Учитель вітає школярів(Доброго дня, діти! Я рада вас усіх бачити. Чи ви готові до нашого уроку? Добре, сідайте.)

1.3.2 Перевірка домашнього завдання. Актуалізація опорних знань

Вчитель перевіряє домашнє завдання (Давайте перевіримо, що ви запам’ятали з нашого минулого уроку. Зараз деяким з вас я роздам картки з запитаннями (див. додаток 1) і ви будете відповідати на них письмово. Тим часом з останніми я проведу бесіду, щоб дізнатися, як ви запам’ятали минулий урок.)

Запитання для бесіди:

1) Що таке десталінізація?

2) В чому полягала нова політика Хрущова?

3) Чи зміцніла адмніністративно-командна система після завершення процесу відбудови?

4) Якими були завдання курсу “на розгорнуте будівництво комуністичного суспільства”?

Учитель повідомляє тему та задачі уроку(Сьогодні ми поговоримо з вами про суспільно-політичне життя й політичну боротьбу в Україні 1953 – 1964 рр. Як ви знаєте, процес десталінізації торкнувся не лише України, а також інших країн Європи. На цьому уроці ми розглянемо особливості цього процесу в Україні та дамо загальну оцінку періоду 1953 – 1964 рр.).

1.3.3 Вивчення нового матеріалу

1.3.3.1 “ Відлига ” , як період історичного розвитку України в 1953 – 1964 рр..

Розповідь учителя з елементами конспектування.

“Відлига” – період в історії СРСР, а відповідно й історії УРСР, який охоплює 1953 – 1964 рр., тобто період перебування при владі М. Хрущова. Він характеризується ліквідацією таких проявів сталінського режиму, як масові репресії, тотальний контроль за всіма сферами діяльності тощо, і спробою проведення суспільно-політичних, економічних реформ з метою надати нового імпульсу розвитку радянського суспільства на шляху до “побудови комунізму”.

Вчитель пропонує учням законспектувати наступні слова.

Основним змістом “відлиги” є десталінізація – система заходів по усуненню найбільш одіозних проявів сталінського режиму. Десталінізація мала обмежений характер й не торкалася підвалин існуючого ладу.

Складові десталінізації:

- Ліквідація системи ГУЛАГу, системи масових репресій.

- Амністія. Реабілітація незаконно засуджених.

- Реформа силових відомств, судової системи. Упровадження в їх діяльності принципу законності.

- Послаблення ідеологічного тиску. Тимчасове припинення кампанії проти “українського буржуазного націоналізму”.

- Децентралізація управління. Послаблення командно-адміністративної системи.

- Розширення прав і повноважень союзних республік. Зростання частки ураїнців у партійному і державному апараті. Зростання впливу української партійно -державної еліти в союзному керівництві.

1.3.3.2 ХХ з’їзд КПРС та його наслідки.

Вчитель пропонує учням самостійну роботу за підручником: діти опрацьовують уривок з доповіді М. Хрущова “Про культ особи та його наслідки”, і на основі поданого уривку визначають, якими мотивами він користувався, приймаючи рішення виступити із засудженням культу особи Сталіна;чи можна стверджувати, що Хрущов зробив мужній громадянський вчинок.

Уривок:

Мене турбувала думка: ” Скінчиться з'їзд... А що далі? На нашій совісті залишаться сотні тисяч безвинно розстріляних людей... Мало хто вцілів, майже весь партійний актив було розстріляно або репресовано. Рідко кому повезло так, що він залишився живим. Накінець, я зібрався з силами і під час одної з перерв поставив питання: “Як бути з минулими розстрілами і арештами? ...Бо ми вже знаємо, що люди, які були піддані репресіям, були невинуваті й не були “ ворогами народу ” . Вони будуть повертатися із заслання. Ми ж утримувати їх там не станемо. Слід подумати, як їх повернути з честю... Люди будуть виходити з в'язниць, приїздити до рідних, розповідатимуть родичам, знайомим, друзям, товаришам, як все було, і стане надбанням всієї країни і всієї партії, що ті, хто залишився в живих, були репресовані без вини... Замовчати це неможливо... Тому прошу подумати про наступне: ми проводимо перший з'їзд після смерті Сталіна. Уважаю, що саме на такому з'їзді ми повинні щиросердечно розповісти всю правду про життя і діяльність нашої партії і Центрального Комітету за звітній період... Ми ж були в керівництві країни разом зі Сталіним. Коли від колишніх в'язнів партія дізнається правди, нам скажуть: вибачте, як же так? Відбувся XX з'їзд, а нам ні про що не розповіли... Злочини ж були? Нам самим, не чекаючи інших, слід сказати, що вони були. Коли нас будуть питати, то вже не стануть засуджувати ” .

Послухавши думки дітей стосовно цього уривку, вчитель робить висновок: Таким чином, ми бачимо, що Хрущов – відверта і чесна людина. Він зробив мужній громадянський вчинок, виступивши з засудженням культу особи Сталіна. Він проявив гуманізм до українського народу, який дуже довго страждав від сталінських репресій.

1.3.3.3 Реабілітаційний процес в період Хрущовської “ відлиги ”

Вчитель пропонує заповнити таблицю (Зараз поки я буду читати лекцію, ви будете заповнювати таблицю, яку ви бачите на дошці. В ній вже прописані роки важливих подій, а вам треба буде знайти і записати події, які відносяться до цих дат).

1.3.3.4 Зміни вищого партійного керівництва

(За бажанням вчителя або відсутністю часу це питання можна залишити дітям на самостійне вивчення)

Розповідь учителя.

За період правління М. Хрущова у вищому керівництві УРСР відбувалися неодноразові зміни. Вони були викликані прагненням усунути від влади в республіці противників Хрущова, розширенням повноважень республіканських органів влади, зміною ролі УРСР в СРСР.

За період 1953 – 1964 рр. змінилося декілька перших секретарів ЦК КПУ.

1953 – 1957 рр. О. І. Кириченко. У період його правління відбувається “українізація” КПУ, проводиться кампанія по реабілітації репресованих, ставиться питання про чистоту української мови, про розвиток національної науки. Його відданість Хрущову не залишилася непоміченою. Після розгрому Хрущовим “антипартійної групи” (Маленков, Каганович, Молотов та ін.) Кириченка було відкликано до Москви й призначено на посаду секретаря ЦК КПРС.

1957–1963 рр. М. В. Підгорний. Вихованець сталінської школи партійних кадрів був слухняним виконавцем волі вищого керівництва. У червні 1963 р. був висунутий Хрущовим на посаду секретаря ЦК КПРС. Є відомості, що саме Підгорний згодом відіграв вирішальну роль в усуненні Хрущова від влади в жовтні 1964 р. Він був одним з претендентів на посаду першого секретаря ЦК КПРС.

1963 – 1972 рр. П. Ю. Шелест. Своєю кар'єрою зобов'язаний підтримці Хрущова і Підгорного. Коли постало питання про усунення Хрущова, Шелест вважав, що об'єктивної необхідності замінювати Хрущова на Брежнєва не було: “Це моє тверде переконання, хоча сам брав участь у тому, що сталося”.

1.3.3.5 Розширення повноважень союзних республік

(За бажанням вчителя або відсутністю часу це питання можна залишити дітям на самостійне вивчення)

Розповідь учителя.

У період хрущовської “відлиги” було здійснено низку заходів, які розширили права республік, у тому числі й УРСР.

Українці стали частіше висуватися на керівні посади в республіці, а також в Союзі.

Розширилися функції і підвищилася відповідальність КПУ.

Активізувалась діяльність УРСР на міжнародній арені. Так, якщо в 1953 р. республіка була членом 14 міжнародних організацій, то в 1955 р. – 29. До 1959 р. УРСР підписала або приєдналася до 65 міжнародних договорів та інших актів. У 1954 р. Україну відвідало 69 закордонних офіційних делегацій, у 1956 р. – 145, 1958 р. – 305. Україну стали відвідувати і закордонні туристи. Так, якщо в 1953 р. їх було лише 805 осіб, то вже в 1958р. – 23 054. Зросли обсяги участі України в зовнішньоекономічних зв'язках СРСР.

Унаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під контроль Ради Міністрів УРСР, зокрема рад народного господарства і місцевих рад депутатів трудящих, перейшло 97 % підприємств проти 34 % у 1953 р.

Розширилися права республіки у формуванні свого бюджету, у питаннях матеріально-технічного постачання, збуту продукції, будівництва, використання капіталовкладень.

До підпорядкування республіки передавалися питання обласного адміністративно-територіального устрою, районування, віднесення міст до обласного, республіканського підпорядкування.

До компетенції УРСР належали питання прийняття кримінального, цивільного і процесуального кодексів, установлення основ законодавства про судоустрій та судочинство.

Та всі ці заходи здійснювалися під суворим контролем центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції.

1.3.4 Закріплення вивченого матеріалу

Вчитель закріплює знання учнів з вивченого матеріалу, використовуючи прийом “Мікрофон”. Діти по одному виходять до дошки, беруть в руки імпровізований мікрофон (олівець) та відповідають на поставлені запитання:

1) Що таке “відлига”? Які її складові?

2) Як відбувався процес реабілітації жертв сталінських репресій?

3) Чим були зумовлені зміни в українському керівництві?

4) У чому полягало розширення прав УРСР?

1.3.5 Підсумки уроку. Оцінювання роботи учнів на уроці

Учитель підкреслює, що суспільно-політичне життя УРСР у 1953 – 1956 рр. проходило під знаком лібералізації радянського режиму. Вона включала в себе демонтаж сталінської репресивної системи, засудження культу особи Сталіна, реабілітацію жертв масових репресій, послаблення контролю держави над суспільно-політичним життям, розширення прав республік тощо. Але реформи у політичній сфері були половинчастими і непослідовними. Вони не торкалися основ тоталітарного режиму, залишалася монополія КПРС у всіх сферах суспільного життя, недоторканними виявились догми марксизму-ленінізму.

Після виступу участь учнів на уроці та їх відповіді піддаються аналізу. Виставляються бали.(Сьогодні ви дуже добре попрацювали на уроці, аналізували, відповідали на запитання. Але я хочу, щоб наступного разу відповідаючих було більше. Аня, Саша і Марина отримують сьогодні 11 балів, Катя, Маша та Дмитро – 10 балів).

1.3.6 Домашнє завдання

Опрацювати текст підручника “Стан економіки України наприкінці 1950 - у першій половині 1960-х рр.”, звернути увагу на виділені дати та моменти в тексті. За бажанням підготувати доповідь про життя і діяльність партійного діяча (на вибір).

Оцінка за урок:Підпис:

2. Урок в форме пресс-конференции

Тема: Оппозиционное движение в Украине во второй половине XX века (в конце 50-х — 80-х гг..)

Цель: повторить, закрепить и обобщить материал по теме; развивать умения аргументированно отстаивать свою точку зрения, сравнивать и анализировать историческую информацию, совершенствовать навыки логического мышления, образной речи; воспитывать чувство толерантности, неравнодушное отношение к украинской истории, разобраться в морально-этическом аспекте данной темы.

Тип урока: урок проверки и учета знаний, умений и навыков в форме пресс-конференции.

Учебно-методическое обеспечение: портреты диссидентов; плакат «Демократические процессы в современном государстве»; таблички с названиями телеканалов, изданий периодической печати, профессиями выступающих, плакат с кроссвордом «Имена диссидентов»; аудиокассета с записью фрагмента песни группы «Океан Эльзы», плакат с высказыванием историка И. Лысяка-Рудницкого.

2.1 Ход урока

2.1.1 Организационний момент

Учитель организовывает учеников для работи (уберите с парты все лишнее. Приготовьте литературу, тетрадь). Учитель приветствует школьников (Добрый день, дети! Я рада вас всех видеть. Вы готовы к нашему уроку? Хорошо, садитесь.)

2.1.2Фокус урока

Слово учителя. Оппозиционное движение, представленное тремя основными течениями диссидентов, — непростая страница в истории Украины.

Посмотрите на лица этих людей — всем им была уготована нелегкая, часто трагическая судьба... Их методы сопротивления были мирными, но добились ли диссиденты каких-либо результатов? Обратите внимание на точку зрения историка Ивана Лысяка-Рудницкого: «Пока живет человек несогласный — живет и человечество в целом». Согласны ли вы с этим?

Тема диссиденства настолько важна и сложна с морально-этической точки зрения, что достойна обсуждения на пресс-конференции.

Ключевой вопрос, на который мы сегодня должны ответить, уже обсуждался на городском турнире историков. Итак: «Диссидентское движение против «советского Левиафана» — поражение или победа?»

В. библейской мифологии Левиафан означает огромное морское чудовище, пожирающее все вокруг... На вопрос, справились ли с ним диссиденты, нам предстоит сегодня ответить.

Пресс-конференция объявляется открытой!

2.2 Методическая справка

Тема пресс-конференции известна ученикам за 1-2 недели: они получают роли и готовят свои вопросы и выступления.

2.3 Рекомендуемая литература

1. Турченко ф. Г., Панченко П. П., Тимченко СМ. Новейшая история Украины. Часть вторая (1939-2001). Учебник для 11 кл. —К.: Генеза, 2001 (§23, 28).

2. Касьянов Г. Незгодш: украшська штелйгенщя в рус! опору 1960-1980-х рок1в. — К., 1995.

3. Дзюба И.. Западня // Зеркало недели. — 2003. — №9.

4. Гель I.. Духовшсть Украши 1 спшьний европейсь-кий д1м //Украша. Наука 1 культура. — Випуск 26-27. — К., 1993.

5. Один з двадцяти: беседа з А. Шевчуком //Украина. Наука 1 культура. — Випуск 26-27. — К., 1993.

6. Драч И.. Мир тревоги и надежды //«Работница». — 1989.

7. Богораз Л.. «Я не боролась. Просто жила...» //«Огонек». — 1993.

Перед началом урока в классе создается соответствующая обстановка: в две линии — друг против друга — расставляются столы; на столах — таблички с надписями телеканалов и т. п., один из учеников играет роль

фотокорреспондента — фотографирует происходящее; над одной из линий столов — плакат с надписью «Советское время», над другой — «XXI век».

2.4 Ход пресс-конференции

Слово учителя. Наша пресс-конференция — не совсем обычная: сегодня встречаются представители советского времени и XXI века. Им предстоит попытаться найти ответ на поставленный нами вопрос.

Но для начала я предлагаю всем присутствующим небольшую игру-разминку «Цепочка ассоциаций»: по предложенным ассоциациям вам необходимо будет определить ключевое слово, имеющее непосредственное отношение к зарождению диссидентского движения.

2.4.1 Игра «Цепочка ассоциаций»

Ассоциация № 1 Включается музыкальный фрагмент песни «А за вшном майже весна...» группы «Океан Эльзы». Ассоциация № 2 Ученикам предлагается анекдот, популярный в среде интеллигенции советского времени: «Сюрреализм — это то, что я чувствую; реализм — это то, что я вижу; соцреализм — это то, что я слышу».

Ассоциация № 3 Внимание учеников обращается на плакат «Демократические процессы в современном государстве», где перечислены признаки демократического общества. Ассоциация № 4 Реальный случай из жизни школьников 80-х годов XX века.

...Школьная линейка перед рождественскими праздниками. Выступает представитель администрации: «Дети! Я и так знаю, что вы будете щедровать, но только не говорите, из какой вы школы!...» Ассоциация № 5 Это фамилия известного писателя: Илья Эренбург. Слово учителя. На какие же мысли натолкнули вас предложенные ассоциации? Какое слово ключевое?

(Ответ: № 1 — весна; №2 — принцип соцреализма в культуре; № 3 — отсутствие демократии в советский период; №4 — атеизм; №5 — повесть И. Эренбурга «Оттепель». Ключевое слово — «оттепель».)

2.4.2 Дискуссия по вопросу украинского диссидентства

Слово учителя. Действительно, период «оттепели», который был основным содержанием десталинизации, способствовал духовному обновлению в жизни общества; как почки на деревьях, возникали произведения представителей интеллигенции, в которых просматривалась попытка расширить «границы соцреализма», ответить на замалчиваемые вопросы...

У кого из присутствующих есть вопросы по этому поводу?

Корреспондент газеты «Голос Украши» ( XXI век):

— У меня вопрос к известному адвокату 70-80-х годов XX века: каковы причины возникновения диссидентского движения в Украине? В чем особенности украинского диссидентства?

Адвокат (70—80-е гг. XX века):

— Я думаю, слово «оттепель» очень точно отражает общественные процессы, происходящие в СССР, а значит, и в Украине с приходом к власти уникального, сложного по характеру человека Никиты Сергеевича Хрущова. Я прекрасно помню тот шок, который вызвали у меня сообщения о XX съезде КПСС, разоблачившем преступления сталинских времен. Это дало толчок к духовному пробуждению в СССР, а в Украине это произошло даже чуть раньше: первой ласточкой пересмотра позиций соцреализма в культуре стала статья А. Довженко в «Литературной газете» — «Искусство живописи и современность».

Раньше других на изменения в обществе отреагировали поэты и писатели: Василий Симоненко, Николай Руденко, Лина Костенко, Николай Винграновский, Иван Драч. Литературную критику представляли Иван Дзюба, Евгений Сверстюк, Иван Светличный, Вячеслав Черновил, Валентин Мороз и другие. Появляется целая плеяда молодых, энергичных представителей интеллигенции, разрушающих стереотипы — так называемые « шестидесятники ».

Таким образом, среди причин появления украинского диссидентства можно назвать следующие:

1, десталинизация;

2, реабилитация многих культурных и государственных деятелей Украины;

3, нерушимость основ властных структур;

4, критическое отношение к коммунистическому режиму, недовольство незавершенностью десталинизации;

5, интерес к украинской культуре и культуре стран Запада.

Особенностью украинского диссидентства можно считать то, что это было общеукраинское явление, охватывающее все регионы Украины.

Так же, как и в других республиках СССР, украинские диссиденты характеризовались:

— мирными, ненасильственными формами протеста;

— четкой организацией (кружки, объединения);

— участием в оппозиционном движении самых разных слоев населения.

«Шестидесятники» в своем развитии прошли стадии от «этнографической», «культурно-просветительской» до стадии «политического противостояния системе».

...Это были яркие личности...

Подруга художницы Аллы Горской (советское время):

— Но это все слова. А я хотела бы рассказать о судьбе моей подруги, прекрасного человека, талантливой художницы. Это Алла Горская.

Она сама украинка, но родилась в Ленинграде, и все у них в семье говорили по-русски. Учиться она уехала в Киев, в художественный институт, где организовала клуб творческой молодежи.

Однажды у Аллы и ее единомышленника, художника Опанаса Заливахи, возникла идея создать необычный, монументально-декоративный витраж в вестибюле Киевского университета. На витраже был изображен Тарас Шевченко в виде Прометея. Получилось очень красиво! Но сразу после установки, ночью 1964 года витраж был разбит...

Алла была исключена из Союза художников Украины за «идейно вредное» произведение. А в 1970 году Горская погибла при загадочных обстоятельствах: ее нашли убитой на даче ее свекра, в подвале. Следствие установило, что свекор убил ее, а сам бросился под электричку... Но позже стало ясно, что к гибели Аллы причастны органы КГБ.

Когда хоронили Аллу, 7 декабря 1970 года, стихийно возникла акция протеста, выступали разные люди, знавшие ее. Над могилой Горской Василий Стус прочитал стихи, а потом выступил украинский хор «Гомш».

Хор сразу же был распущен...

Василий Стус арестован...

А что касается художника Опанаса Заливахи — он еще в марте 1966 года был осужден на пять лет сурового режима...

Корреспондент газеты «Комсомольская правда» в Украине» (XXI век):

— Я хочу обратиться к сторожу библиотеки Академии наук УССР: что вы знаете о пожаре в фонде украинских рукописей?

Сторож киевской публичной библиотеки Академии наук УССР:

Журналист телеканала «Интер» (XXI век):

— У меня вопрос к человеку, входившему в Украинский рабоче-крестьянский союз. Организатор вашего союза — Левко Лукьяненко — жив до сих пор, он известный человек в Украине. Но я хотел бы спросить именно у вас: что вы можете рассказать о «Деле юристов» и судебном процессе, проходившем во Львове в 1961 году?

Заведующий клубом, входивший в УРКС (советское время):

— Как вы сами знаете, Левко Лукьяненко — блестящий юрист, неутомимый борец за права украинцев и возрождение украинской культуры, родом с Чер-ниговщины. В 1959 году он организовал Украинский рабоче-крестьянский союз (УРКС), сразу же ставший объектом пристального внимания со стороны КГБ. Это и понятно, ведь УРКС был единственной организацией, добивавшейся независимости Украины. Хотя, если подумать, мы не выходили за рамки Советской Конституции, которая гарантировала каждой нации право на самоопределение, вплоть до отделения. Вот мы и решили воспользоваться этим правом. Но был в нашей организации некий Ващук — слушатель областной партийной школы, оказавшийся провокатором КГБ.

Вскоре было заведено «Дело юристов», суд состоялся в мае 1961 года, во Львове. Нас обвиняли по статье 56 «Измена Родине», а когда Левко Лукьяненко объяснил следователю, что мы действовали в рамках Конституции, следователь ответил: «Конституция существует для заграницы!»

...Левка Лукьяненко приговорили к расстрелу, остальным дали от 10 до 15 лет лагерей. Уже потом, после кассационных жалоб, смертный приговор Левку Лукьяненко был заменен на 15 лет заключения в лагерях...

Корреспондент газеты «Голос Украши» ( XXI век):

— У меня вопрос к известному адвокату 70-80 годов XX века: каковы причины возникновения диссидентского движения в Украине? В чем особенности украинского диссиденства?

Советский прокурор (60—70-е гг. XX века):

— Я хочу дополнить! У нас в СССР в полной мере соблюдаются права человека. Как вы слышали, Лукь-яненко, возглавлявший антисоветскую националистическую организацию с целью создания «самостийной Украины», был приговорен к смертной казни. Но гуманный советский суд заменил смертный приговор 15 годами исправительных работ. Но вместо благодарности Лукьяненко вместе с сообщниками распространяют возмутительную «самиздатовскую» литературу о нашем советском строе через зарубежных агентов по радиостанции « Свобода ».

Я думаю, он все-таки заслужил смертный приговор, так как абсолютно не исправился, более того — вошел в новую антисоветскую группу диссидента Николая Руденко.

Корреспондент газеты «Аргументы и факты» ( XXI век):

— Не так давно в Украине умер известный диссидент-правозащитник Николай Руденко, организатор Украинской хельсинской группы содействия выполнению хельсинских соглашений (УХГ). Что вы можете рассказать об этой группе?

Историк, входивший в УХГ:

— Когда СССР подписал в августе 1975 года в Хельсинки документ о соблюдении гражданских прав и свобод своего народа, повсеместно стали возникать легальные группы с целью контроля за соблюдением прав человека.

Первый Хельсинский комитет был основан в Москве в мае 1976 года, потом подобные объединения возникли в Литве, Грузии, Армении. А 9 ноября 1976 года по инициативе Николая Руденко в Украине была создана группа способствования выполнению Хельсинских соглашений (УХГ), куда вошли Левко Лукьяненко, Иван Кандыба, Оксана Мешко, Олекса Тихий, Петр Григо-ренко, Святослав Караванский и другие, всего 36 человек.

Целью УХГ было: ознакомить украинский народ с Декларацией прав человека, поддерживать связь с зарубежной прессой, информировать мировую общественность о фактах нарушения прав человека в Украине.

В СССР действовало еще пять подобных групп, среди которых УХГ была самой активной. Главное то, что она действовала в рамках закона и относилась с глубоким уважением к людям других национальностей.

Но все это не помешало советской системе учинить погром УХГ: до 1980 года большинство членов УХГ были арестованы и осуждены в среднем на 12 лет лишения свободы...

В лагерях погибли В. Стус, В. Марченко, О. Тихий,

Ю. Литвин.

Представитель телеканала «1+1», программа «Иконостас» ( XXI век):

— Несмотря на эти трагические факты, инакомыслие в Украине не исчезало. Меня интересуют причины и деятельность еще одного течения несогласных — религиозного диссиденства?

Работник музея (70—80-е гг. XX века):

— Причиной появления религиозного диссиденства была антирелигиозная кампания конца 50-х — начала 60-х годов.

В течение 1957-1964 годов в Украине было закрыто 46% всех православных храмов. Причем больше пострадала не Западная Украина, где церковные традиции были очень прочные, а центр и юго-восток Украины, где люди особо не сопротивлялись.

В Крыму осталось 14 храмов, а в Запорожской области — всего 9.

Я терпимо отношусь и к верующим, и к атеистам — это личное дело каждого. Но зачем же навязывать свое отношение к религии?

...Особенно пожилые люди страдали, ведь для них молитва, икона были смыслом жизни (не для всех, конечно...).

Ну а в Западной Украине не терпели. Там же подпольно существовала греко-католическая церковь — УГКЦ. Диссидент Иосиф Тереля создал Комитет защиты УГКЦ, его поддерживал представитель православного духовенства Василий Романюк. Да... Посидели они в психушках, но это их не остановило. Ну вы же сами видите, что они не зря старались — ведь в XXI веке — свобода вероисповедования.

Корреспондент газеты «Зеркало недели» ( XXI век):

— Так победили диссиденты или проиграли? Канадский историк Орест Субтельный (его семья родом из Украины) четко написал в книге «Украина. История»: «Диссиденты проиграли». Может, и правда никому такие жертвы не были нужны?

Литератор (70-е гг. XX века):

— На этот вопрос нет однозначного ответа. Многие диссиденты говорят, что они «не боролись, а просто жили», а жизнь — это уже победа.

Слово учителя. Давайте вспомним о цели диссидентского движения: открыть возможности для свободного развития украинской культуры, обеспечить гражданские права украинцам. То, что сегодня мы живем в независимой Украине, наверное, смогло произойти и благодаря диссидентскому движению.

А теперь — для всех участников конференции — эксклюзивный кроссворд «Памятные имена». Давайте попробуем разгадать кроссворд и еще вспомним имена людей, не побоявшихся бросить вызов существующему строю.

1. Один из «шестидесятников», поэт-переводчик, издавший 1000-страничный «Словарь рифм украинского языка», активно выступал против арестов украинской интеллигенции. Пробыл в заключении в общей сложности 30 лет.

(Караванский)

2. Диссидент, которому смертная казнь была заменена 15-летним заключением.

(Лукъяненко)

3. Фамилия украинского писателя, подвергшегося гонениям за произведение «Собор».

(Гончар)

4. В конце 1950-х годов в Харькове вокруг этого российского поэта образовался кружок передовой творческой молодежи (подобные кружки были в Киеве — «Спутник»: И. Драч, Е.Сверстюк, А. Горская и др.; во Львове — «Пролисок» во главе с М. Косовом). А в брежневские времена этот человек считался «неудобным» поэтом. (Чичибабин)

5. Фамилия украинской поэтессы, писавшей красивые, но непонятные многим стихи.

(Костенко)

6. Этот человек имеет непосредственное отношение к фильму «Тени забытых предков».

(Параджанов)

7. Фамилия человека, издававшего «самиздатовс-кую» литературу. Он также выпустил сборник материалов о судьбе 20-ти осужденных интеллигентов «Лихо з розуму». Его называли «лагерный генерал».

(Черновил)

8. Фамилия одного из самых активных борцов за права греко-католической церкви в Украине, бывший узник лагерей и «спецпсихушек».

(Тереля)

9. Идеалом этого поэта был Григорий Сковорода. Свою жизнь он закончил в лагере особого режима...

(Стпус)

10. Человек, отказавшийся от своих взглядов, автор работы «Интернационализм или русификация?».

(Дзюба)

11. Фамилия активного правозащитника-диссидента, арестованного за эссе «Моисей», «Хроника сопротивления», «Репортаж из заповедника им. Берии».

(Мороз)

12. Основатель Украинской Хельсинской Группы. Умер в 2004 году.

(Руденко)

Слово учителя. Ключевое слово кроссворда — тоталитаризм, так как опыт диссиденства — это опыт существования человека в несвободной стране.

Обратимся еще раз к словам Ивана Лысяка-Рудниц-кого: «Пока живет человек несогласный — живет человечество в целом».

2.4 Итог урока (оценивание учеников)

Слово учителя. Наша конференция завершилась. Всем нам есть о чем поразмыслить...

2.5 Домашнее задание

Написать статью-размышление «Кто же победил: власть или диссиденты?»