Дипломная работа: Методика вивчення дієслова в початкових класах

ДИПЛОМНА РОБОТА

Методика вивчення дієслова в початкових класах

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. Сутність дієслова як частини мови

1.2. Лексико-граматичні ознаки дієслова

1.3. Система вивчення дієслова у початкових класах

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

2.1. Методика вивчення дієслова на уроках рідної мови

2.2. Організація і зміст експериментального дослідження

2.3. Результативність експериментального дослідження

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Входження України у світовий освітній простір супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії й освітній практиці. На думку О.Я.Савченко, „основна засада, на якій ґрунтується загальна орієнтація навчальної та виховної роботи – скерованість на розвиток особистості” [53, 17]. Такий підхід потребує перегляду змісту початкової освіти та пошуку нових педагогічних технологій. Це дасть змогу уникнути авторитарних способів передачі знань учням, оскільки суб’єктами пізнання вони можуть стати лише тоді, коли освіта для них стане життєвою потребою.

Провідна мета початкового етапу навчання української мови полягає насамперед у мовленнєвому розвитку школярів. Відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти „українська мова як навчальний предмет будується за такими трьома змістовими лініями: мовленнєвою (комунікативною), лінгвістичною (мовною), соціокультурною, які пронизуються діяльнісною” [14, 2], що і забезпечує формування практичних умінь і навичок, передбачених програмою з мови.

Мовленнєва (комунікативна) змістова лінія як основна передбачає розвиток усного і писемного мовлення учнів, набуття ними елементарних знань про особливості висловлювань, зумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацію спілкування. Мовною (лінгвістичною) основою формування в учнів початкових класів умінь зв’язно висловлюватися є, на думку М.С.Вашуленка, „вивчення функціонування мовних одиниць у складі зв’язного висловлювання (тексту)” [18, 31].

У процесі вивчення мовного матеріалу, визначеного програмою початкового курсу української мови, значна увага має приділятися ролі мовних засобів у побудові зв’язних висловлювань. Цьому сприяють різні вправи і завдання на спостереження, вибір, заміну мовних явищ. Значення цього процесу у формуванні особистості неодноразово підкреслювали психологи, педагоги, методисти. Так, К.Д.Ушинський наголошував, що „уміння бачити предмет з різних боків, у різних ракурсах, ситуаціях є надзвичайно важливим для особистості” [30, 65].

Дидактичні дослідження показують, що „на початковому етапі навчання цю важливу якість можна розвинути в усіх дітей, здійснюючи роботу з розвитку мовлення, причому не лише на спеціально відведених уроках, а й у процесі вивчення фонетичного, орфографічного, граматичного та лексичного матеріалу” [41, 75]. Побудова висловлювань різних типів є як результатом, так і засобом удосконалення спостережливості, розвитку уяви, узагальнення сприйнятого.

У психолого-педагогічній літературі підкреслюється нерозривний зв’язок розвитку мовлення дітей з розумовим розвитком. К.Д. Ушинський наголошував, що „розвивати мовлення окремо від думки неможливо” [30, 84]. Саме тому в роботі з розвитку зв’язного мовлення важливою складовою є психолого-педагогічна концепція розвивального навчання, що знайшла своє відображення у працях Л.С.Виготського, П.Я.Гальперіна, В.В.Давидова, Л.В.Занкова та інших. У їхніх працях знаходимо визначення основних критеріїв розвивального навчання, характеристику факторів, які забезпечують інтелектуальний розвиток молодших школярів, аргументовану оцінку готовності учнів до оволодіння прийомами мовленнєвої діяльності.

Визначаючи психолого-педагогічні передумови формування умінь зв’язно висловлюватись, необхідно брати до уваги вчення Л.С.Виготського про «зону найближчого розвитку» [53, 62], яка засвідчує хід процесів, що характеризуються станом становлення, дозрівання. Цей рівень досягається в результаті вирішення тих завдань, які дитина не може виконати самостійно, але може розв’язати з допомогою вчителя, у процесі колективної діяльності всього класу.

Важливе місце у навчанні учнів початкових класів відводив розвитку мовлення М.І.Жинкін. У дослідженні учений підкреслював, що «будь-який твір учня дев’яти-десяти років свідчить про значно більші можливості дітей аналізувати сприйняте, ніж передавати його у тексті» [36, 27]. Це дозволяє стверджувати, що уміння будувати зв’язне висловлювання може бути сформоване у всіх учнів з урахуванням індивідуальних особливостей.

Відомо, що дієслово, як ніяка інша частина мови, відповідає психіці молодшого школяра. Мова дитини цього віку динамічна, предикативна, насичена дієслівними формами. У мовленні молодших школярів „переважають групи дієслів, що означають рух, роботу, різні процеси і дії. Ось тому ці слова найбільш близькі і зрозумілі дітям” [25, 67]. Вивчення дієслова значною мірою сприяє розширенню і конкретизації словника молодших школярів, надає висловлюванням точності та змістовності.

Поняття про дієслово у молодших школярів формується поступово [50]: від оволодіння суттєвими ознаками як частковими явищами (наприклад: означає дію предмета, відповідає на питання що робити? що зробити? і т. ін.) до поєднання їх у граматичне поняття і формулювання його визначення.

Проте педагогічні й методичні дослідження свідчать, що проблемі вивчення дієслова як частини мови у початкових класах приділяється недостатньо уваги. Така актуальність даної проблеми, з одного боку, та недостатнє її вивчення, з іншого, й зумовило вибір теми дослідження.

Об’єкт дослідження – процес вивчення дієслова як частини мови у початкових класах.

Предмет дослідження – методичне забезпечення даного процесу.

Мета дипломної роботи – дослідження особливостей формування поняття про дієслово як частину мови в початкових класах.

Завданнями дослідження є:

1. Виявити стан дослідження проблеми у лінгводидактичній літературі.

2. З’ясувати лінгвістичні основи вивчення дієслова у початковій школі.

3. Окреслити методику опрацювання дієслова як частини мови у початкових класах.

4. Організувати і провести експериментальне дослідження, проаналізувати його ефективність у формуванні поняття про дієслово у молодших школярів.

Гіпотеза дослідження: якщо забезпечити лінгводидактичний підхід до формування поняття про дієслово як частину мови, то ефективність засвоєння даної граматичної категорії буде більш ефективною.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження; аналіз, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних та практичних даних; моделювання проблеми вивчення дієслова на уроках української мови в процесі виконання вправ; практичні: спостереження за навчально-виховним процесом; бесіди з вчителями, викладачами, студентами; навчальна робота на уроках української мови, виконання вправ на вироблення вмінь і навичок в учнів; проведення цікавих завдань та ігор на виявлення індивідуальних знань кожного учня з розділу «Дієслово».

Теоретичне значення дипломної роботи полягає у визначенні особливостей реалізації методики опрацювання дієслова як частини мови у початкових класах; у впливі цього процесу на мовленнєвий розвиток учнів.

Практичне значення дослідження визначається з’ясуванням ролі дієслів у лексичному та естетичному збагаченні дітей при виконанні цікавих вправ і завдань. А це сприятиме поглибленню вивчення дієслова як частини мови та вмілому використанні одержаних знань, умінь і навичок у власному мовленні в сучасних умовах.

Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг роботи становить 92 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

1.1. Сутність дієслова як частини мови

Усі слова мови поділяються на великі лексико-граматичні розряди — частини мови. Кожна частина мови характеризується своїми граматичними, лексико-семантичними і функціональними особливостями. Слова відносяться до певних лексико-граматичних розрядів за спільними найзагальнішими семантичними, словотвірними, морфологічними й синтаксичними ознаками.

В українській мові десять частин мови. Шість із них (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово й прислівник) самостійні, три (прийменник, сполучник, частки) службові й окремо стоїть вигук. Змінюваними є тільки п'ять частин мови: іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово, усі інші — незмінювані.

„Дієслово називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити?” [52, 9].

Дієслово, на відміну від прикметника чи іменника, називає дію або стан як змінну ознаку, як процес, що триває в часі. Якщо іменник тиша називає ознаку опредмечено, як певну річ (можна домогтися тиші, скористатися тишею тощо), прикметник тихий передає ознаку безвідносно до часу й до будь-яких змін, то дієслово тихнути подає це саме явище як змінний процес певної тривалості. В одних формах дієслова ця його властивість більше виражена, в інших — менше, але вона властива всім його формам.

Усі дієслівні форми бувають „доконаного або недоконаного виду, перехідними чи неперехідними” [54, 366]. У них розрізняємо, крім того, „дві основи: основу інфінітива й основу теперішнього часу” [59, 24]. „Одні дієслова називають дію, обмежену в часі початком або кінцем, а інші — дію, не обмежену ні початком, ні кінцем. За цією ознакою дієслова поділяються на два види: доконаний і недоконаний” [60, 63]. Видові значення властиві всім дієсловам та всім дієслівним формам.

„Дієслова доконаного виду вказують на початок, кінець або одноразовість дії (тобто виражають обмежовану в часі ознаку) і відповідають на питання що зробити?” [55, 135]. Наприклад, дієслова заговорити, вилетів, рушимо, заспівавши вказують на початок дії; прогуркотіти, прилетів, напишемо, сказаний, скошено, посидівши — на кінець дії; мигнув, гукнете, допоможуть, ударивши — на одноразовість дії.

Від дієслів доконаного виду творяться тільки давноминулий, минулий і простий майбутній часи (був згадав, згадав, згадаю), пасивні дієприкметники (прочитаний), активні дієприкметники доконаного виду (позеленілий) та дієприслівники доконаного виду (прочитавши, позеленівши).

„Дієслова недоконаного виду не вказують ні на початок, ні на кінець дії або ж означають повторювану дію (тобто виражають не обмежовану в часі ознаку) і відповідають на питання що робити?” [20, 265]. Наприклад, дієслова говорити, гуркочуть, летів, пишемо не вказують ні на початок, ні на кінець дії; стукати, мигав, гукаєте — вказують на повторюваність дії.

Від дієслів недоконаного виду творяться минулий, теперішній та складний і складений майбутні часи (згадував, згадую, згадуватиму, буду згадувати), рідко пасивні дієприкметники (читаний), активні дієприкметники недоконаного виду (зеленіючий) та дієприслівники недоконаного виду (зеленіючи, читаючи).

Видове значення не впливає на основне лексичне значення дієслова; дієслово, змінюючи свій вид, завжди називає ту саму дію, але з різними відтінками значення: будувати — збудувати, добудувати, перебудувати; нести — принести, віднести, занести.

Для дієслів різного виду характерні різні типові відтінки значення [22]. Дієслова доконаного виду можуть передавати такі значеннєві відтінки дії, як початок (заговорити, захворіти, побігти), результативність (дочекатися, домогтися, випросити, записати), вичерпаність (відслужити, перехворіти, втомитися), достатність (наговоритися, обійти), одноразовість (відвідати, гримнути, війнути), інтенсивність (шугонути, штурхонути, попоходити), поширеність (поприлітати, поприходити, позаписувати) тощо.

Дієсловам недоконаного виду властиві такі відтінки значення, як невизначена тривалість (рухатися, лежати, перебувати, шуміти), повторюва-ність (відвідувати, постукувати, перегукуватися), односпрямованість (летіти, пливти, прямувати), різноспрямованість (літати, плавати, розходитися) тощо.

„Форми одного виду дієслів творяться від форм іншого виду за допомогою різних засобів:

а) додаванням і відкиданням префіксів: світити — засвітити, дружити — подружити, вабити — привабити, ростити — виростити, годувати — нагодувати; у разі додавання префікса ви- наголос переходить на префікс нести — винести, слухати — вислухати, волокти – виволокти;

б) додаванням і відкиданням суфіксів: допомагати — допомогти, грюкати — грюкнути, кінчати — кінчити, лишати — лишити; при цьому може змінюватися наголос: руша'ти — ру'шити, крича'ти – кри'кнути, завойо'вувати — завоюва'ти, стріва'ти — стрі'ти;

в) чергуванням звуків у корені: збирати — зібрати, надсилати — надіслати, виїжджати — виїхати;

г) зміною наголосу: розкидáти — розкúдати, скликáти — склúкати, вслухáтися — вслýхатися,

ґ) від інших коренів: брати — взяти, ловити — упіймати, заходити — зайти, шукати — знайти” [23, 168-169].

Є невелика кількість дієслів, які завжди виступають у формі або тільки недоконаного, або тільки доконаного виду. Тільки у формі недоконаного виду вживаються, наприклад, дієслова лихоманити, температурити, марити, піклуватися, досліджуватися, шпигувати, імпонувати, тріумфувати, вібрувати, балансувати, даленіти тощо. Тільки доконаний вид мають, наприклад, дієслова розговоритися, розкричатися, насидітися, нанюхатися, наплакатися, попоходити тощо.

Окремі дієслова поєднують у собі водночас обидва види (що робити? і що зробити?): мовити, розслідувати, женити; зокрема дієслова іншомов-ного походження: адресувати, авансувати, акредитувати, ампутувати, аргументувати, асигнувати, атакувати, атестувати, рекомендувати, телеграфувати та ін.

Дієслова можуть означати дію, яка переходить або не переходить на інший предмет. Залежно від цього вони поділяються на перехідні і неперехідні. Як зазначає А.О.Грищенко, „перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Після них стоїть прямий додаток, виражений іменником або займенником у знахідному відмінку без прийменника: зустрічати (кого? що?) друзів, виорати (кого? що?) поле, прочитати (кого? що?) книжку, готувати (кого? що?) питання, виконати (кого? що?) роботу.

Додаток, залежний від перехідного дієслова, може стояти і в родовому відмінку без прийменника:

а) якщо перед дієсловом є заперечна частка не: розроблено (кого? що?) заходи — не розроблено (кого? чого?) заходів, проклали (кого? що?) дорогу — не проклали (кого? чого?) дороги, посадили (кого? що?) дерева — не посадили (кого? чого?) дерев,

б) якщо дія переходить не на весь предмет, а тільки на його частину: принеси сіль (усю) — принеси солі (частину), розвантажити цукор (увесь) — купив цукру (частину)” [27, 41-42].

Лише від перехідних дієслів творяться пасивні дієприкметники (прочитаний) та безособові форми на -но, -то (прочитано).

„Неперехідні дієслова означають стан або дію, яка не спрямована на якийсь предмет. Неперехідні дієслова не мають при собі прямого додатка (іменника в знахідному відмінку без прийменника): іти, працювати, дякувати, зустрічатися, турбуватися, ходити” [22, 137].

Характерною ознакою неперехідності дієслова є наявність у нього частки (постфікса) -ся: сміятися, спізнитися, рухатися (виняток становить дієслово дивитися, яке тепер набуло перехідності: дивитися фільм). Частка -ся, приєднуючись до перехідного дієслова, нейтралізує його перехідність: готувати — готуватися, зустрічати — зустрічатися. Показником перехідності чи неперехідності бувають суфікси -и- та -і-: білити — біліти, коптити — коптіти тощо.

Лише від неперехідних дієслів творяться активні дієприкметники (зеленіючий, позеленілий) [32, 63].

Деякі дієслова, залежно від контексту, бувають то перехідними, то неперехідними. Наприклад, у словосполученнях малює картину, вишиває рушник, співає пісню, пише листа всі дієслова перехідні (бо мають при собі додатки в знахідному відмінку без прийменника). А в реченні Петрусь уже гарно малює й пише, а Олеся не гірше від нього співає та вишиває ті самі дієслова вже неперехідні (бо не мають при собі відповідних додатків і не потребують їх). Відрізняються ці дієслова й відтінками значення: у першому випадку (як перехідні) вони означають дію, спрямовану на певний предмет; у другому (як неперехідні) — мають додатковий відтінок «уміти».

Від таких дієслів, залежно від контексту, можуть утворюватися як пасивні (писаний), так і активні (пишучий) дієприкметники.

Перехідні дієслова можуть по-різному передавати зв'язок між носієм дії і предметом, на який спрямована дія. Це досягається за допомогою частки (постфікса) -ся. Відповідно розрізняють два стани дієслова: активний і пасивний.

„Дієслова, що означають дію, спрямовану від її носія, вираженого в реченні називним відмінком, на предмет, названий знахідним відмінком без прийменника, належать до активного стану” [35, 17]: науковці вивчають питання, робітники ремонтують будинок, співак виконував пісню, мама вмиває дитину, вітер похилив дерево, друг зустрів друга. Сюди належать усі перехідні дієслова.

Дієслова, що означають дію, спрямовану на предмет, виражений у реченні називним відмінком, від її носія, названого орудним відмінком, належать до пасивного стану” [38, 134]: питання вивчається науковцями, будинок ремонтується робітниками, пісня виконувалася співаком. При цьому до перехідного дієслова приєднується частка (постфікс) -ся і воно втрачає свою перехідність.

Українська мова уникає пасивних конструкцій. Тому слід, де можливо, надавати перевагу дієсловам активного стану над пасивними дієсловами. Адже природніше сказати: комісія складає план, ніж: план складається комісією; вас запрошує директор, ніж: ви запрошуєтеся директором.

Від форми пасивного стану треба відрізняти зворотні дієслова, що „означають дію, носій якої в реченні виражений називним відмінком. За значенням вони поділяються на такі підгрупи:

а) власне зворотні — означають дію, спрямовану на самого її носія: дитина вмивається (тобто: вмиває сама себе), хлопець одягається, ящірка ховається;

б) непрямо-зворотні — означають дію, виконувану в інтересах її носія: люди будуються (тобто: будують для себе), білка запасається (тобто: робить запас для себе);

в) взаємно-зворотні — означають дію двох і більше діячів, яка взаємно спрямована: друзі зустрілися (тобто: зустріли один одного), знайомі листуються, спортсмени змагаються;

г) загально-зворотні — означають стан діяча: мати хвилюється, брат усміхається;

г) безоб'єктно-зворотні — означають дію, спрямовану від її діяча: кінь б'ється, собака кусається” [39, 113-114].

Усі дієслівні форми творяться від двох основ:

1) основи інфінітива;

2) основи теперішнього часу [32, 63].

Основу інфінітива визначають, відкинувши від неозначеної форми дієслова суфікс -ти, а також -сти: працюва(ти), говори(ти), позелені(ти), бра(ти), жи(ти), чу(ти), мог(ти), розцві(сти), опа(сти); але: нес(ти), рос(ти), тряс(ти).

Від основи інфінітива творяться форми минулого часу (працював, брав, жив), умовний спосіб (працював би, жив би), активні дієприкметники доконаного виду (позеленілий, опалий, зігнилий), пасивні дієприкметники з основою на -а-(прочита(ти) — прочитаний, поча(ти) — початий) та відповідні форми на -но, -то (прочита-но, поча-то) і дієприслівники доконаного виду (позелені-вши, поча-вши, розцві-вши).

Основу теперішнього часу визначають, відкидаючи від 3-ї особи однини особове закінчення -є або -ить (-іть): жив(е), почн(е), розцвіт(е), працюй(е), умій(е), позеленій(е), говор(ить), лов(ить), прос(ить), стой-іть, гой-іть [35, 17].

Від основи теперішнього часу творяться форми наказового способу (живи, почни, працюй, умій), активні дієприкметники недоконаного виду (живучий, працюючий, стоячий) та дієприслівники недоконаного виду (живучи, працюючи, цвітучи, стоячи, гоячи).

Основа інфінітива й основа теперішнього часу, як правило, різняться між собою: писа(ти) — пиш(е), кува(ти) — куй(е), бра(ти) — бер(е), ду(ти) — дм(е), мог(ти) — мож(е), гна(ти) — жен(е). Іноді ці основи можуть збігатися: плив (ти) — плив(е), вез(ти) — вез(е), нес(ти) — нес(е).

Неозначена форма дієслова називає „дію або стан безвідносно до часу, особи, роду, числа, способу. Вона незмінна. У цій формі дієслова відповідають на питання що робити? що зробити? і завжди закінчуються суфіксом –ти” [37, 116] (у поезії допускається також суфікс -ть): Земле, моя всеплодющая мати, сили, що в твоїй живе глибині, краплю, щоб в бою сильніше стояти, дай і мені! Силу рукам дай, щоб пута ламати, ясність думкам — в серце кривди влучать, дай працювать, працювать, працювати, в праці сконать! (І. Франко).

У пестливій мові в неозначеній формі деяких дієслів у суфіксі -ти замість кінцевого звука и виступають суфікси -ки, -оньки, -очки, -усі тощо: спатки, їстоньки, питоньки, спатусі.

Між коренем і суфіксом -ти бувають суфікси -ува- (мудрувати, переказувати, працювати), -ну- (дихнути, вернути, стукнути), -а- (орати, писати, рушати), -и- (косити, ліпити), -і- (виднітися, уміти). Кінцеві кореневі зубні приголосні д і т перед суфіксом -ти ще в прадавні часи внаслідок дисиміляції (розподібнення) змінилися на с: веде — вести, кладе — класти, цвіте — цвісти, плете — плести, їда — їсти. У дієслові йти звук д (йде) злився із звуком суфікса т.

Неозначена форма вважається початковою формою дієслова. Тому в словниках дієслова подаються саме в цій формі.

У реченні неозначена форма дієслова виступає:

а) присудком або частиною присудка: Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я. Качура). Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра);

б) підметом: Лиш боротись — значить жить (І. Франко);

в) додатком: Ті пісні мене вчили (чого?) поважати труд людський і піт, шанувать Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ (В.Симоненко);

г) означенням: Стала наближатися година (яка?) рушати в дорогу (С.Васильченко);

ґ) обставиною: Прилітає зозуленька (з якою метою?) над ним покувати (Т. Шевченко) [51, 45].

Неозначена форма дієслова в контексті може набувати значення:

а) дійсного способу; Цап крутнувсь, зіп'явсь на дибки і... тікать, задравши хвіст (С. Олійник). Люди жати, а ми на межі лежати (Нар. творчість);

б) умовного способу (у такому разі до неозначеної форми додається частка б: Все вдається, все біжить, тільки б жити, тільки жить (П.Тичина);

в) наказового способу: Раптом ранило їй в руку... Пересилюючи муку, крикнула: — Не відступать! (П. Тичина) [43, 152].

Отже, систематичне спостереження за дієсловом-присудком у його зв'язку з підметом дозволяє розвивати в учнів навички координації головних членів речення і правильного написання особових закінчень. Цікавими в плані логічного мислення є спостереження над дієслівними словосполученнями, а запам'ятовування норм керування ряду дієслів організовує мовленнєву практику дітей.

Опрацювання дієслова як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозмінювання і словотворення в українській мові, про синтаксичну роль у мовленні. При цьому вивчення дієслова відкриває великі можливості для усвідомлення граматичної будови мови, засвоєння та застосування навичок правильного вживання дієслівних форм, зв'язку їх з іншими словами.

1.2. Лексико-граматичні ознаки дієслова

Оскільки дієслово — це одна із найважливіших і найбільш складних частин мови, що характеризується різноманітністю семантики, відтінків лексичних значень, широкими синтаксичними можливостями та системою різноманітних граматичних форм, то все це дає змогу стверджувати, що опрацювання її вимагає більш детального розгляду всіх аспектів мовознавчої науки у системних взаємозв'язках із граматичним матеріалом.

У систему дієслова входять такі п'ять основних форм (дієслівних утворень):

1) неозначена форма (інфінітив): працювати, написати, розвиднятися;

2) способові форми (у дійсному, умовному й наказовому способах): працюю, напишуть, розвиднилося, працював би, написали б, працюй, напишіть;

3) дієприкметник: працюючий, написаний, забутий;

4) безособова форма на -но, -то: написано, зроблено, забуто;

5) дієприслівник: працюючи, написавши, зробивши [52, 35-36].

Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступає тим чи іншим членом речення.

Спосіб дієслова виражає відношення дії до реальності. Є три способи дієслів: дійсний, умовний і наказовий. Форми дієслова в дійсному, умовному або наказовому способі називаються способовими. У реченні способові форми дієслова виступають у ролі присудків.

„Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася, відбувається або відбуватиметься: будували, будуємо, побудуємо. Дієслово в дійсному способі обов'язково має часову характеристику: реальна дія може відбуватися в минулому (писав, написав), теперішньому (пишу) або майбутньому (писатиму, буду писати, напишу) часі.

Умовний спосіб означає дію, можливу за певних умов або бажану: збудували б, закінчив би. Дієслово в умовному способі на час звичайно не вказує (учора написав би, зараз написав би, завтра написав би), тому й не має часових форм, за винятком віднесення можливої дії до минулого часу, коли дієслово в умовному способі таки вказує на минулий час (був би написав).

Наказовий спосіб означає наказ, заклик, прохання, побажання діяти: розкажи, заспіваймо, збудуйте. Дія, названа дієсловом у наказовому способі, може відбуватися лише після повідомлення про неї, тому часова характеристика такої дії зайва: дієслово в наказовому способі часових форм не має” [54, 377].

Способові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивого їм значення, тобто одна форма може вживатися замість іншої.

Форма майбутнього часу дійсного способу в певному контексті може виражати наказ, побажання, спонукання: Ти поїдеш із людьми, а тоді повернешся назад (Григорій Тютюнник). — Ну що ж, сину... — сказав дід зітхнувши. — Я б тебе й не пустив, так не маю права, бо... хто знає, як краще? Хай же Бог тобі помагає... Йтимеш отак навпростець, на Вербовий хутір, а тоді — як хоч, шляхом, а як хоч — навпростець... А як живий будеш, даси вістку... (І. Багряний).

Форма умовного способу іноді так само може передавати спонукання: Відпросився б ти в командира, прийшов би до мене хоч на часину (О.Гончар). Таточку, голубчику, ви б краще лежали (1. Тобілевич).

Форма наказового способу може виступати в значенні:

- дійсного способу: А хтось у нашому загоні візьми та й пусти чутку, що я звідкись переписав той вірш (М. Стельмах);

- умовного способу: Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай косу хто-небудь під моїм вікном, я зразу помолодшав би (О. Довженко) [57, 135].

„Дієслова в теперішньому й майбутньому часах дійсного способу та в наказовому способі змінюються за особами.

Дієслово в першій особі називає дію тієї особи чи осіб, хто говорить: (я) вважаю, (ми) подумаємо, (ми) скажімо.

Дієслово в другій особі називає дію тієї особи чи осіб, до кого звертаються: (ти) допоможеш, (ти) розкажи, (ви) керуєте, (ви) поясніть.

Дієслово в третій особі називає дію як особи чи осіб, так і предмета чи предметів, про кого або про що мовиться: (він) малює, (вони) знайомляться, (дерево) зеленіє, (дні) минають” [55, 142-143].

Дієслова в минулому часі дійсного способу і в умовному способі за особами не змінюються — вони змінюються лише за родами й числами: радів, раділа, раділо, раділи; радів би, раділа б, раділо б, раділи б. Форми роду й числа дієслів тут виконують синтаксичну функцію — вказують на зв'язок між словами (день змінив ніч і день змінила ніч).

Число дієслова несе інформацію про кількість діячів. Однина вказує, що дія чи стан приписується:

а) одному виконавцеві (особі, тварині чи предметові): (я) допомагаю, (мотоцикліст) мчить, (мурашка) повзе, (листок) тріпоче;

б) сукупності однорідних предметів: (селянство) голосує, (молодь) вчиться, (листя) опадає, (жито) достигає;

в) предметам, що не піддаються лічбі (речовинам, сферам діяльності, поняттям тощо): (вода) тече, (бджільництво) розвивається, (історія) не повторюється [21, 138].

Особові й числові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивих їм значень [27, 43].

Форма першої особи однини й множини може позначати дію, не пов'язану з конкретною особою (у загадках, прислів'ях, приказках): Мету-мету — не вимету, несу-несу — не винесу, пора прийде — само вийде. То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи. Як робимо, так ходимо, Як дбаємо, так маємо (Нар. творчість).

Форма першої особи множини в науковому й публіцистичному стилях позначає автора із співучастю читача: Нагадаємо один показовий у цьому відношенні епізод. У першій половині 1906 року в Києві виходив український сатиричний журнал «Шершень» (О. Ставицький). Як бачимо, імпершові-ністів страхало відродження України навіть на правах автономії (Р.Іванченко).

Форма другої особи однини й множини вживається в узагальнено-особовому значенні (у прислів'ях, приказках, описах): Коли починаєш, думай про кінець (Нар. творчість). Та пісня має в собі щось отруйне. Будить жадобу. Чим більше слухаєш, тим більше хочеться чути. Чим більше ловиш, тим трудніше зловити (М. Коцюбинський). Ви дивитесь і дивуєтесь; вам здається, що ви їдете не по вбитій дорозі зеленого степу, а якимсь невідомим краєм краси та чару та вільного пахучого повітря (Панас Мирний).

Форма другої особи множини при звертанні до співбесідника, зокрема до старшої людини, виражає ввічливість: Підскочив Петро, схопив діда Савку за плече: — А що, діду, не можете? Здаєтеся? (С. Тельнюк).

Тільки форму третьої особи однини мають безособові дієслова: Фортунить вам, Маріє Кирилівно, просто інший раз аж не віриться (І.Левада). Форма третьої особи множини вживається в неозначено-особовому значенні: Багато таких суден тепер списують, ріжуть, вантажать на платформи й відправляють на металургійні заводи (О.Гончар).

Частина дієслів, змінюючись за способами й часами, не змінюється, проте, за особами, родами й числами. Їх називають безособовими. Вони вживаються тільки або у формі 3-ї особи однини, або у формі середнього роду: світати — світало, світає, світатиме, світало б, нехай світає; щастити — щастило, щастить, буде щастити, щастило б, нехай щастить. „Ці дієслова, - як вказує І.О.Ладоня, переважно означають:

а) явища природи: розвидняється, дніє, вечоріє, смеркає, мрячить, похолодало, замело;

б) стан людини: морозить, лихоманить, не спиться, хочеться, кортить, живеться, працюється, не сидиться;

в) уявлення про долю: щастить, таланить, фортунить;

г) міру наявності чогось: не вистачає, бракує” [39, 127].

У безособовому значенні можуть вживатися й деякі особові дієслова: Пахла земля, пахли недавно зрубані дерева... (Г. Хоткевич). Над Ташанню пахло вербовими кладками (Григорій Тютюнник). У першому реченні від дієслів пахла, пахли ставиться питання хто? що? (отже, ці дієслова пов'язуються з особами), у другому — від дієслова пахло такого питання поставити не можна (отже, воно тут вжите в безособовому значенні).

Безособові дієслова виступають у ролі присудків у безособових реченнях. При них „підмета не буває, але нерідко потрібен додаток у родовому, давальному, знахідному чи орудному відмінку: мені не спиться, йому не вистачає грошей, дорогу замело снігом [37, 132].

Деякі дієслова не вживаються у формі 1-ї і 2-ї осіб через своє лексичне значення (дії, названі ними, не можуть виконуватися людьми), наприклад: текти, капати, жевріти, минутися, телитися, ягнитися, колоситися, рясніти тощо.

Дієслова в дійсному способі мають форми минулого, давноминулого, теперішнього й майбутнього часів. Час дієслова визначається за моментом повідомлення про дію.

„Минулий час означає дію, яка відбувалася або відбулася до повідомлення про неї” [29, 254]: читав, писала, слухали, ухвалили, доповів, доповнила. Минулий час дієслів недоконаного виду означає тривалу або повторювану дію без зв'язку з теперішнім часом: Мені тринадцятий минало, я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було? (Т.Шевченко).

Минулий час дієслів доконаного виду може означати:

а) завершену минулу дію, наслідки якої тривають і в теперішньому часі: Чую, що смерть, потайна й ненажерная, в вічні обійми мене обхопила (В. Мова);

б) завершену минулу дію без зв'язку з теперішнім часом: Та на зорі, в золотаву пору птиці зелені рвонулись вгору. Тільки злетіть не змогли, не зуміли: переплутались крила (Л. Костенко) [51, 65].

„Давноминулий час означає дію, що відбулася чи відбувалася перед іншою минулою дією” [57, 138]: рушив був (та й зупинився), домовилися були (але нічого не вийшло), збиралися були (та не поїхали).

„Теперішній час означає дію, яка відбувається під час повідомлення про неї” [20, 365]. Проте ця дія може відбуватися по-різному:

а) у певний конкретний проміжок (актуальний час): Сосни шумлять, і дроти гудуть, і дощ накрапає — так ніби й вдома. Лиш серце щемить, мов на страту ведуть, і щелепи зводить страшна оскома (1. Багряний);

б) постійно, періодично (неактуальний час): Земля обертається навколо Сонця (З підручника). І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю, як я тебе згадаю, у грудях серце з туги, з жалю гине (Леся Українка). Полюють зайців в основному трьома способами: з підйому, з-під собак-гончаків і на засідах (Остап Вишня).

Форму теперішнього часу мають тільки дієслова недоконаного виду.

„Майбутній час означає дію, що відбуватиметься після повідомлення про неї. Дієслова в майбутньому часі мають три форми:

- просту доконаного виду: прочитаю, розглянемо, збудують;

- складну (синтетичну) недоконаного виду: писатиму, читатимете, виступатимуть;

- складену (аналітичну) недоконаного виду: будемо писати будете вдосконалювати, будуть працювати” [38, 129].

Останні дві форми за своїм значенням синонімічні.

Часові форми дієслів у контексті можуть набувати невластивих їм значень, тобто одна форма може вживатися замість іншої.

Форма теперішнього часу може вживатися для позначення дії, що відбувалася в минулому:

а) в емоційних розповідях про несподівані випадки, про насичені пригодами події: Пішов я з рушницею в ліс, може, думаю, де зайця підніму. Вийшов на личакову поляну — зирк! — а передо мною, ну, не далі як до комори, стоять дві [кози] й дивляться на мене... Не витримав: приложився — б-бах! Одна на місці! А друга втекла! Я біжу до неї і світу під собою не бачу! Прибіг, здіймаю череска, путаю ноги! А руки тремтять, а ноги тремтять! (Остап Вишня);

б) в розповідях про нерегулярно повторювані дії (зі вставним словом було): Було, роблю що, чи гуляю, чи Богу молюся, усе думаю про його (Т.Шевченко);

в) в описах природи для створення ефекту присутності: Ліс чимдалі густішає. Праворуч і ліворуч великі дерева — дуби й берези, а де-не-де трусить листом боязка осика (І. Сенченко);

г) в описах історичних подій (історичний час): Наприкінці березня 1917 року в Києві заявляє про себе нова українська державотворча сила. За ініціативою відомого українського громадського діяча адвоката Миколи Міхновського збирається військовий з'їзд (Р. Іванченко) [39, 117].

Якщо форму майбутнього часу доконаного виду вжито поряд із формами минулого й теперішнього часів, то ця форма вказує на дію, що відбулася в минулому: Дощі випадали щоденно. Вискочить сонце на мить на блакитну поляну, щоб обсушитись, гляне на себе в калюжу — і знов лізуть на нього важкі розтріпані хмари (М. Коцюбинський). У цьому уривку, де йдеться про минуле, дієслово випадали вжито в минулому часі, вискочить і гляне — в майбутньому, лізуть — у теперішньому. Іноді на минулий час вказує вжите в реченні вставне слово було: Було, вийду, сяду на призьбі, прислухаюся, придивляюся (Марко Вовчок).

Зрідка, щоб підкреслити неминучість якоїсь дії, минулий час вживають у значенні теперішнього або майбутнього [29, 265]. Наприклад, Лісовик у «Лісовій пісні» Лесі Українки, застерігаючи Мавку від підступності людських стежок, каже: «Обминай їх, доню: раз тільки ступиш, і пропала воля!». Форму дієслова пропала тут вжито в значенні пропаде.

Форми минулого часу творяться від основи інфінітива:

а) для чоловічого роду — за допомогою суфікса –в- або без нього, якщо основа закінчується на приголосний: читав, мандрував, розцвів, побіг, затих, причому о, є в закритому складі чергується з і: мести — мів, везти — віз, могти — міг, рости — ріс;

б) для інших родів і для множини — за допомогою суфікса -л- та закінчень -а, -о, -и: розцвіла, розцвіло, розцвіли, затихла, затихло, затихли, чергування о, є з і в цих формах не відбувається: мести — мела, мело, мели, рости — росла, росло, росли.

Суфікс -ну- при цьому може випадати: мерзнути — мерз, збліднути — зблід, заслабнути — заслабнув, стерпнути — стерп (і стерпнув); але: стукнути — стукнув, гукнути — гукнув, крикнути — крикнув [52, 89].

Дієслова в минулому часі за особами не змінюються, змінюються тільки за родами (в однині) і числами: (я, ти, він) ріс, (я, ти, вона) росла, (я, ти, воно) росло, (ми, ви, вони) росли.

Дієслова в теперішньому і простому майбутньому часах (доконаного виду) однаково змінюються за особами й числами. За характером особових закінчень дієслова поділяються на першу, другу та архаїчну дієвідміни.

„До І дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають е (на письмі — також є), а в 3-й особі множини — закінчення -уть (на письмі — також -ють): кажеш, каже, кажемо, кажете, кажуть; зуміє, зумієш, зуміємо, зумієте, зуміють.

До II дієвідміни належать дієслова, які в закінченнях усіх осіб, крім 1-ї особи однини і 3-ї особи множини, мають и, і (на письмі — ї), а в 3-й особі множини — закінчення -ать (на письмі — також -ять): мовчиш, мовчить, мовчимо, мовчите, мовчать; склеїш, склеїть, склеїмо, склеїте, склеять” [54, 372-373].

В українській мові немає таких дієслів, що в якихось формах належали б до 1 дієвідміни, а в якихось — до II: якщо дієслово в будь-якій особовій формі має закінчення І дієвідміни, то й у всіх інших формах матиме звукову характеристику цієї дієвідміни; те саме стосується й дієслів II дієвідміни.

Отже, дієслова 1 та II дієвідмін на письмі мають такі особові закінчення:

До архаїчної дієвідміни належать дієслова дати, їсти й повісти та префіксальні похідні від них на зразок додати, продати, виїсти, розповісти тощо (суфіксальні похідні дієслова давати, поїдати, відповідати належать до І дієвідміни) [43].

Дієслово бути в теперішньому часі в усіх особах має форму є. Лише в художній літературі можуть траплятися архаїчні форми 2-ї та 3-ї осіб єси, єсть, єсте, суть. У майбутньому часі дієслово бути має закінчення І дієвідміни: буду, будеш, будемо, будете, будуть.

Дієвідміну дієслова можна визначити:

а) за 3-ю особою однини, якщо наголос падає на закінчення: веде, береже, принесе (І дієвідміна); біжить, кричить, шумить (II дієвідміна);

б) за 3-ю особою множини за закінченнями -уть (-ють) і -ать (-ять): пишуть, виконують, клопочуться (І дієвідміна); нівечать, чистять, дивляться (II дієвідміна) [54, 371].

Безпохибно дієвідміна дієслова визначається за основою інфінітива (неозначена форма без суфікса -ти: працювати, терпіти, чистити, допомогти). Якщо основа інфінітива закінчується суфіксами -і- (-і-), -и- або після шиплячого -а- і цей суфікс у 1-й особі однини випадає, то дієслово належить до II дієвідміни. Якщо дієслово не відповідає цим умовам, то воно належить до 1 дієвідміни.

Наприклад, дієслова гуркотіти — гуркочу, гоїти — гою, ходити — ходжу, бачити — бачу, кричати — кричу, одержати — одержу (у яких суфікси -і-, -и- та після шиплячого -а- випадають) належать до II дієвідміни: гуркотиш, гуркотить... гуркотять; гоїш, гоїть... гоять. Дієслова молоти, боротися, в'янути, класти, повзти, гуркотати, дихати, стругати (у яких немає суфіксів -і-, -и- та після шиплячого -а-), радіти — радію, синіти — синію, бажати — бажаю, помічати — помічаю (у яких ці суфікси не випадають) належать до 1 дієвідміни: гуркочеш, гуркоче... гуркочуть; радієш, радіє... радіють.

Іноді дієслова, подібні за звучанням і однакові або близькі за значенням, залежно від їхнього звукового оформлення можуть належати до різних дієвідмін, наприклад: брязкотати — брязкочу, брязкочеш... брязко-чуть і брязкотіти — брязкочу, брязкотиш... брязкотять; слати — стелю, стелеш... стелють і стелити — стелю, стелиш... стелять; волокти — волочу, волочеш... волочуть і волочити — волочу, волочиш... волочать.

Таким чином, ознайомлення з поняттям дієслова як частини мови у початковій школі підпорядковується вирішенню таких завдань: узагальненню та розширенню уявлення учнів про лексичне значення дієслів; удосконаленню уміння точно і влучно добирати дієслова для передачі своєї думки; формуванню початкових уявлень про основні граматичні категорії дієслова; виробленню навичок правопису.

1.3. Система вивчення дієслова у початкових класах

Взаємопов'язане вивчення компонентів мовної системи — це одна із визначальних умов шкільного навчання. Історія розвитку школи свідчить про те, що коли одній із сторін мови приділяється в школі більше уваги або будь-яка сторона ізолюється із загальної системи роботи з мови, то навчання не буде оптимально результативним і виникає необхідність його перебудови.

Ідея вивчення мови в школі як цілісного явища вперше одержала розвиток у працях К.Д.Ушинського [30, 68]. Принцип взаємопов'язаного вивчення лексики, фонетики, етимології, синтаксису, орфографії був упроваджений в його "Рідному слові". Сьогодні ж особливої уваги набули обґрунтування, відображення в програмах та реалізація в навчально-методичних комплексах ідеї міжрівневих мовних зв'язків.

У сучасній лінгвістичній науці визначено п'ять основних рівнів мови: фонетико-фонематичний (фонологічний), лексико-семантичний, словотворчий, морфемно-морфологічний і синтаксичний [38]. Діалектична єдність існуючих сторін (рівнів) мови виражається в її комунікативній функції, де кожен із названих мовних компонентів органічно взаємопов'язаний з іншими.

Структуру початкового курсу української мови, яка існує нині в чотирирічній початковій школі, побудовано за принципом змістового узагальнення. Цей принцип, визначений В.Давидовим, полягає в тому, "що засвоєння знань загального й абстрактного характеру передує знайомству з більш частковими і конкретними знаннями — останні мають бути виведені з перших як із своєї єдиної основи" [53, 85].

Але аналіз діючих підручників з української мови для 1-4 класів свідчить, що основну увагу в роботі над словом у них спрямовано на опрацювання окремих граматичних категорій. Робота над розділом "Морфо-логія" в цих підручниках зводиться до вивчення частин мови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичного характеру є епізодичними, а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частин мови, вони відсутні. Тому вивчення слова, його лексичних, фонетичних і граматичних значень на синтаксичній основі є тим продуктивним шляхом, який допоможе органічно поєднати в єдиний процес оволодіння молодшими школярами елементами лексики, фонетики, морфології та синтаксису в процесі їхньої активної мовленнєвої діяльності.

За словами методиста М.Н.Пархоменка, „дієслово — це найгнучкіша частина мови, яка має величезну кількість граматичних форм, що з успіхом можуть замінювати одна одну. Все це дає можливість проведення лексико-граматичної роботи” [47, 45]. Тому методисти (С.Дорошенко [30], Т.В.Чуйко [58]) ознайомлення з поняттям дієслова як частини мови підпорядковують вирішенню таких завдань:

- узагальненню та розширенню уявлення учнів про лексичне значення дієслів;

- удосконаленню уміння точно і влучно добирати дієслова для передачі своєї думки;

- формуванню початкових уявлень про основні граматичні категорії дієслова;

- виробленню навичок правопису [30, 168-169].

Одночасно проводиться лексична робота у таких напрямах:

1) збагачення словника — засвоєння нових слів або нових значень уже відомих учням слів;

2) уточнення словника — виявлення відмінності між антонімами, синонімами, аналіз багатозначності слів;

3) активізація словника — введення виучуваних лексем у мовленнєву діяльність учнів;

4) усунення з дитячого словника нелітературних слів — діалектних, просторічних, заміна їх літературними [58, 187].

Виконання вправ дає змогу простежити вживання видо-часових форм як засобу зв'язності тексту. Вивчення формальних ознак дієслова поглиблює знання учнів про значення цієї частини мови, сприяє розвитку абстрактного мислення.

Дієслово — досить складна граматична одиниця, тому вивчення цієї частини мови, її форм і правопису в початкових класах дається в елементарному вигляді і розподілене за класами.

Програма [50] орієнтує на організацію роботи з теми «Дієслово» у таких напрямках: формування загального поняття про дієслово, розвиток умінь встановлювати його зв'язок у реченні з іншими словами; розвиток уявлень про здатність дієслова змінюватися за часами та родами (у минулому часі), спостереження за використанням дієслів-синонімів, дієслів-антонімів, за вживанням дієслів у переносному значенні у текстах; спостереження за функціонуванням неозначеної форми дієслова; формування вмінь використовувати дієслова, що відповідають ситуації спілкування.

У 1 класі відбувається лише практичне ознайомлення з дієсловами. Учні називають слова, які відповідають на питання що робить? або що роблять?, і визначають можливих виконавців перелічених дій.

У 2 класі діти дізнаються, що слова, які означають дії осіб і предметів, відповідають на питання що робити? що робить? що роблять? що робив? що буде робити?, називаються дієсловами. Постановка цих питань фактично становить собою підготовчу роботу над часовими формами дієслова й формами однини/ множини. Крім цього, другокласники вчаться ставити питання до різних часових та особових форм дієслова, змінюють форми дієслів, орієнтуючись на кількість виконавців за зразком «один — багато», спостерігають за дієсловами, близькими й протилежними за значенням, складають речення з різними формами дієслів за поставленими питаннями.

Основним завданням вивчення дієслова в 3 класі є формування поняття «дієслово як частина мови», ознайомлення учнів із зміною дієслів за часами, числами й родами (в минулому часі), визначення часу за питаннями, усвідомлення специфіки неозначеної форми дієслова.

Робота над дієсловом у 4 класі становить собою вищу сходинку в системі його вивчення. Поряд із поглибленням знань про дієслово як частину мови, здобутих учнями на попередніх етапах навчання (лексичне значення дієслова, зміна за числами, часами, родами (в минулому часі), четвертокласники оволодівають дієвідмінюванням дієслів, вчаться розпізнавати особу дієслова, свідомо вживати дієслова в різних часових формах, працюють із текстами, в яких дієслова в неозначеній формі замінюються в різних часових формах або одні часові форми замінюються іншими, усвідомлюють правопис особових закінчень дієслів І та II дієвідмін.

Під час вивчення теми «Дієслово», як наголошує С.І.Дорошенко, слід „сформувати в учнів початкове уявлення про дієслово як частину мови; розвинути уміння свідомо вживати дієслова в усному і писемному мовленні; виробити навички правопису особових закінчень найбільш уживаних дієслів І та II дієвідмін. Усі ці завдання розв'язуються одночасно” [30, 168].

Формуючи в учнів загальне поняття про дієслово, учитель показує дітям, що:

– дієслова — це слова, що називають дію;

– дієслова відповідають на питання що робить? що зробить? [60, 64].

Для того, щоб учні наочно уявили, що дієслова називають дію, можна запропонувати їм пригадати дії, які вони виконують, наприклад, під час фізкультхвилинки. Учитель записує названі дітьми дієслова на дошці і просить пояснити, чим схожі ці слова? (Називають дію.) Термін «дієслово» повідомляє учитель.

Наявність значної кількості граматичних категорій дієслова зумовлює поступове засвоєння дітьми питань, на які відповідає ця частина мови. Якщо в період навчання грамоти учні усвідомлюють необхідність постановки до слів – назв дій питань що робить? що роблять?, які допомагають розпізнавати дієслова серед інших слів, то пізніше вони знайомляться з питаннями, які готують їх до усвідомлення категорій часу і виду [27, 43].

Звичайно, учні початкових класів ще не можуть розібратися в смислових і формальних особливостях видів дієслова, хоча практично вони майже правильно володіють видовими значеннями і формами цього класу слів. Загальне поняття про дієслово в основному формується в 2 класі, у 3—4 класах воно розширюється і поглиблюється внаслідок організації спостереження за дієсловами становлення (червоніти, біліти) і стану (спати, хворіти) [50]. У цьому плані корисно організувати словотворчу роботу: утворити дієслова від прикметників (зелений — зеленіти) або іменників (вечеря — вечеряти).

Під час вивчення дієслова систематично проводиться робота над усвідомленням учнями смислового значення дієслів і їх точним уживанням. З цією метою слід організувати спостереження учнів за використанням у мові дієслів-синонімів і дієслів-антонімів, а також за вживанням дієслів у прямому й переносному значенні [27, 44].

Дієслово відзначається різноманітністю граматичних значень, синтаксичних зв'язків. Морфолого-синтаксична робота при опрацюванні дієслова починається ще в 1 класі. Її завдання полягають у встановленні зв'язків між словами-назвами дій і словами-назвами предметів, введенні цих сполучень слів у речення, створення прийменниково-відмінкових конструкцій. За допомогою вправ морфолого-синтаксичного характеру учні засвоюють основні поняття про дієслово та його роль у будові мови.

Дієслово в реченні найчастіше виконує роль присудка, вступаючи у різноманітні зв'язки з іншими членами речення. Для усвідомлення ролі присудка використовуються вправи на розбір речень і конструювання речень.

Мовне конструювання є продовженням розбору. В основі конструювання лежить синтез, однак воно передбачає й аналітичну діяльність учнів.

У навчанні застосовують такі види граматичного конструювання:

1) добір прикладів до правила;

2) робота з деформованим реченням і текстом;

3) письмове конструювання речень потрібного типу з виучуваною формою слова, письмові відповіді на питання;

4) розширення тексту;

5) вільні диктанти з граматичним завданням, перекази зі зміною форм слів, твори [32, 63].

Спочатку добираються вправи, що вимагають знань лише однієї теми (добір за граматичними ознаками частини мови, визначення частини мови за схемою). З часом вправи ускладнюються, враховуючи знання учнів з кількох тем чи розділів.

Найдоцільніше проводити граматичне конструювання у процесі вивчення дієслова, поєднуючи роботу з будови слова і морфології, синтаксису і морфології [51]. Виконання конструктивних вправ із синтаксису у процесі вивчення дієслова дає змогу стежити за утворенням словосполучень і речень, роллю дієслів у них. При цьому вчимо учнів добирати слова, ставити запитання, встановлювати зв'язки між членами словосполучення і речення. Така багатогранна навчальна робота відіграє позитивну роль в усвідомленні учнями граматичної будови мови, у розвитку їх мовленнєвих умінь.

Ознайомлення зі словами-назвами дій у початковій школі проводиться з урахуванням такої системи роботи:

1) конкретне значення слова;

2) багатозначність слів, синоніміка, переносність значень;

3) звукова сторона слова;

4) слово у синтаксичній структурі речення;

5) життя дієслова у складі текстів [30, 169-170].

Лексико-стилістична робота є невід'ємним компонентом під час вивчення основних форм дієслова, бо кожний лексичний факт може зливатися з фактом граматичним або безпосередньо мати вплив на функціонування граматичного явища.

У 1-2 класах проходить знайомство з багатозначними словами та переносним значенням слів на основі спостереження за певними словами у реченнях. З часом лексико-стилістичні завдання ускладнюються (спостереження за зв'язними текстами) [58, 210].

Спостерігаючи за функціональною роллю дієслів у текстах, школярі мають усвідомити, що в художніх текстах дієслова допомагають емоційно, образно описати картини природи або ж розповісти про якісь події, охарактеризувати властивості певного предмета. У ділових текстах дієслова допомагають дати певну інформацію, а лексичне значення їх пов'язане з конкретними діями. Одночасно проводиться і фразеологічна робота, яка сприяє поглибленню інтересу дітей до вивчення мови [57]. У результаті лексико-стилістичної роботи в учнів формуються уміння бачити відмінність між лексичним і граматичним значенням слова, вживати відомі слова у властивому їм значенні.

Отже, знання про дієслово як частину мови успішно застосовується учнями на практиці у тому випадку, якщо вони засвоїли суттєві ознаки, що складають сукупність поняття, уміють виявити ці ознаки у частковому явищі, виконуючи у визначеній послідовності розумові операції. Все це забезпечує цілеспрямовану, гармонійну роботу, яка полягає у вивченні певної системи шляхом усвідомлення лексичного та семантичного значення слова, його синтаксичної ролі та стилістичного використання.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИВЧЕННЯ ДІЄСЛОВА У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

2.1. Методика вивчення дієслова на уроках рідної мови

Робота над розділом "Морфологія" у початкових класах зводиться до вивчення частин мови. Завдання ж лексичного, фонетичного, синтаксичного характеру є епізодичними, а в багатьох вправах, які стосуються вивчення частин мови, вони відсутні. Тому вивчення дієслова, його лексичних, фонетичних і граматичних значень на синтаксичній основі є тим продуктивним шляхом, який допоможе органічно поєднати в єдиний процес оволодіння молодшими школярами елементами лексики, фонетики, морфології та синтаксису в процесі їхньої активної мовленнєвої діяльності.

Дієслово — це „найгнучкіша частина мови, яка має величезну кількість граматичних форм, що з успіхом можуть замінювати одна одну. Все це дає можливість проведення лексико-граматичної роботи” [1, 17]. Тому сучасні методисти ознайомлення з поняттям дієслова підпорядковують вирішенню таких завдань: узагальнення та розширення уявлення учнів про лексичне значення дієслів; удосконалення уміння точно і влучно добирати дієслова для передачі своєї думки; формування уявлень про основні граматичні категорії; вироблення навичок правопису [1; 27; 30; 59]. Одночасно проводиться словникова робота.

Дієслово – досить зручна із словотворчого погляду частина мови. Спостереження над спільнокореневими дієсловами сприяє збагаченню лексичного запасу, опрацюванню будови слова, дозволяє пропедевтично ознайомити дітей зі способами творення слів. Учні знайомляться із словами-родичами, вчаться виділяти у них спільну частину – корінь (будівельник, будувати, будівля) і від даного кореня утворювати різні слова (синь: синій, синюватий, синіти, посиніти). Для запобігання помилкам, пов'язаним із розрізненням омонімічних коренів, слід звертати увагу на лексичне значення слова (гора, гірський, горіти; вода, водний, водити). Добираються також вправи на розрізнення спільнокореневих слів і словоформ (зима, зими, прозимувати, зимовий; пишу, пишеш, писати, писар).

На основі спостережень можна підвести дітей до висновків про роль префіксів і суфіксів у творенні дієслів та їх форм. Додавання префіксів – це один із найпродуктивніших способів творення дієслів. При цьому вони набувають нового значення, іноді антонімічного (влетіти, вилетіти, прилетіти, відлетіти і т.д.), можуть означати завершену чи незавершену дію (грати – виграти, співати – проспівати). За допомогою суфіксів утворюються дієслова, що означають завершену дію (кричати – крикнути, свистіти – свиснути), дієслова минулого часу (бажати – бажав, бажала, бажало, бажали) [1, 18]. Таким чином, дотримуючись морфолого-словотвірних вимог, учні засвоюють граматичний та морфемний матеріал.

Важливим завданням при опрацюванні дієслова є вироблення орфоепічних і орфографічних навичок, що передбачає цілеспрямоване, поглиблене застосування фонетичної, орфоепічної та орфографічної роботи під час опрацювання дієслова [30]. На початковому етапі вивчення дієслова добираються вправи на вимову окремих звуків і слів. З орфографічних вправ використовується списування із граматичними завданнями (наголошення, складоподіл, пояснення орфограм).

Після ознайомлення з дієсловом як частиною мови вправи ускладнюються, до них добираються таблиці (на правильну вимову, наголошення, утворення особових форм із чергуванням приголосних в основі слів та ін.) [11, 53]. З метою кращого засвоєння правопису ненаголошених особових закінчень дієслів використовуються алгоритми, схеми, проводяться тренувальні вправи.

Засвоєнню правопису дієслів на -ся сприяє звуковий та звукобуквений розбір:

Вимовляємо Пишемо

ІІ особа [с'с'а] -шся

Ш особа [ц' ц' а] -ться

Систематична робота над правилами літературної вимови і написання дає змогу виробити в учнів міцні орфоепічні та орфографічні навички.

Лексика – один із найбільш цікавих для учнів розділів: слова – об'єкт вивчення лексики – своїми значеннями безпосередньо пов'язані з предметами і явищами реального світу, який оточує школярів. Формування лексичних уявлень і понять є одним із засобів збагачення, уточнення та активізації словника. Опанування найпоширеніших понять лексикології проводиться з метою закріплення отриманих знань та створення умов для роботи зі стилістики і культури мовлення.

У початковому курсі навчання мови найбільше значення мають такі лексичні та фразеологічні поняття: слово, лексичне значення слова, омоніми, синоніми, антоніми, фразеологізми [1, 18].

Сучасні програми з мови передбачають, що учні, поряд із засвоєнням основних лексико-граматичних ознак дієслова, спостерігають за функціонуванням цієї частини мови у різних текстах, вчаться доцільно використовувати дієслова у мовленні.

Пропонуємо вправи та методичні рекомендації до них, завдяки яким учні засвоюватимуть належні відомості про дієслово, збагачуватимуть словниковий запас дієсловами, привчатимуться використовувати мовні засоби, що найбільшою мірою відповідають меті висловлювання.

Використовуючи ці вправи поряд з тими, що в підручнику, вчитель має змогу диференціювати, урізноманітнити та пожвавити процес засвоєння знань, викликати в учнів інтерес до оволодіння рідною мовою. Крім того, пропонований дидактичний матеріал допоможе класоводові організувати вивчення теми «Дієслово» так, як і орієнтує програма [50],— з опорою на текст. Покажемо це на прикладах.

1. Вправи на спостереження за роллю дієслів у текстах, різних за стилістичними ознаками.

Спостерігаючи за функціональною роллю дієслів у текстах, школярі мають усвідомити, що в художніх текстах (віршах, оповіданнях, загадках, прислів'ях) дієслова допомагають емоційно, образно описати картини природи або ж розповісти про якісь події, скажімо:

— Прочитай. Скажи, який це опис — художній чи науковий, чому? Спиши. Підкресли у тексті дієслова. Що вони означають? Яку пору року допомагають описати авторові?

Тануть сніги, біжать гомінливі струмки. Видзвонюють краплинами бурульки. Повертаються з вирію птахи. В синяву неба глянули сині проліски.

Стрепенулась береза. Вся її кора прогрілась. Кожна гілочка соком наливається. Сонечко зимовий сон геть прогнало.

До тепла і сонця потяглись комахи й рослини. Ось-ось буйно розквітнуть садки. Весна! Вес-на! (За Г. Демченко).

У наступній вправі з допомогою вчителя учні мають дійти висновку, що у загадках дієслова можуть досить точно, змістовно характеризувати предмети. За дієсловами можна пізнати той чи інший предмет, дізнатися про його властивості.

Прочитай. Відгадай загадку. За допомогою яких слів вдалося з'ясувати, про що в ній говориться?

Хоч буваю часто битий,

Але зовсім не сердитий,

Я стрибаю, веселюся...

Чи вгадаєте, як звуся?

(Н. Деркач)

Учитель зосереджує увагу дітей на словах стрибаю, веселюся. Пропонує поставити до них питання, визначити, яку роль виконують дієслова у загадках.

Закріпленню відомостей про роль дієслів у художньому мовленні підпорядковані й наступні вправи:

1. Прочитай вірш. Про яку пору року розповідається у ньому?

Холодно зараз в лісах і лугах,—

Все потонуло в глибоких снігах.

Бігають зайчики, мерзнуть, тремтять,

Затишок хочуть собі відшукать... (О. Олесь, „Над колискою”)

— Постав питання до виділених слів. Скажи, яку думку автора вони допомагають передати.

2. Прочитай. Знайди слова, що відповідають на питання що робить? Про яку пору року розповів за допомогою них автор? Як ти розумієш значення слова дзвенять?

Все навколо зеленіє,

річка ллється і шумить.

Тихо, тихо вітер віє

і з травою гомонить.

Як тут всидіти у хаті,

коли все живе, цвіте,

скрізь дзвенять пташки крилаті,

сяє сонце золоте. (О. Олесь, „Все навколо зеленіє”)

3. Прочитай. Визнач, який це текст. Поясни значення виділених висловів.

П о м а х а л а о с і н ь останнім жовтим л и с т я м і попрощалася з нами. Не видно сонця. Зрідка-зрідка в и х о д и т ь воно п о г у л я т и. Важкі хмари табунами бродять, небо застилають. Похолодало. Затулив нору борсук і спить. А маленька білочка вертуха по гілках стрибає. Що їй! Є в неї і гриби, і горішки. Весело тарабанить дятлик на сосні. Шишки роздовбує.

Д и х н у в м о р о з, пробіг на срібних ковзанах річкою. Запурхали лапаті сніжинки. Прийшла сніжна зимонька. (Г. Демченко, „Зима”).

Підсумовуючи, вчитель говорить, що за допомогою дієслів можна досить точно, влучно розповісти про предмет, явище, охарактеризувати його якості, властивості.

У ділових текстах дієслова допомагають дати певну інформацію. Емоційне забарвлення тексту вони не надають, а їх лексичне значення пов'язане з конкретними діями. Наприклад:

— Прочитай. Визнач, який це текст — художній чи діловий. Спиши. Підкресли дієслова. Скажи, яку інформацію вони допомагають передати.

Як треба поводитися за столом

Коли їси, треба сидіти прямо, не класти лікті на стіл. Не можна їсти з ножа. Якщо користуються тільки виделкою, то її тримають у правій руці, а якщо виделкою й ножем, то виделку тримають у лівій, а ніж — у правій. Адже різати зручніше правою рукою. Після їжі виделку, ніж та ложку треба класти на свою тарілку, а не на стіл.

Їсти треба спокійно, неквапливо пережовуючи їжу. Коли на дні тарілки трохи залишилось, не варто нахиляти її до себе або від себе. Інакше можна пролити на скатертину або собі на коліна.

2. Спостереження за дієсловами-синонімами і дієсловами-антонімами.

Особливої уваги потребує робота над дієсловами-синонімами та дієсловами-антонімами. Вчитель має розвивати у дітей вміння практично користуватися дієслівною синонімікою, враховувати смислові, емоційно-експресивні та стилістичні відтінки дієслів. Робота з синонімами є одним із засобів підвищення ефективності засвоєння мови в цілому. Зокрема збагачення словникового запасу дітей дієсловами-синонімами починається зі спостереження за функціонуванням їх у текстах, з'ясування їх значення:

— Прочитай. Скажи, який це текст. Знайди і випиши дієслова, близькі за значенням.

...У ці осінні дні багато птахів готуються у вирій. Вже полетіли ластівки, швидкокрилі стрижі. Зостаються зимувати рябчики, тетеруки, куріпки. У гамірні зграйки збираються шпаки, відлітають на південь співочі птахи. В дальню путь вирушають дикі гуси, покидають рідні болота довгоногі журавлі. (І. Соколов-Микитов)

Від спостереження школярі мають перейти до вправ, пов'язаних із добором подібних синонімів мотивування їх у висловлюваннях.

1. Прочитай. Випиши дієслова разом із словами, що з ними зв'язані. Скажи, яку роль виконують дієслова у тексті.

Білі гуси летять над лугами,

в синім небі біліють снігами,

в синім небі хмарками зникають,

довго-довго їх очі шукають.

Білі гуси на озеро впали.

Тихі води кругом розгойдали...

Розцвіли, як купави великі...

Довго-довго їх чуються крики.

Навмивалися, накупалися,

нагойдалися, нагулялися.

Закричали, знялись і полинули,

тільки пір'я на спогад покинули.

(О.Олесь, „Білі гуси летять над лугами”)

До виділених дієслів добери синоніми. Скажи, чому автор використав саме ці слова.

2. Прочитай. Поясни значення виділених висловів. Випиши і добери до них синонімічні. Які кращі — твої чи авторські?

В пухнасті сукні і свитки

ялини повдягались,

кущі насунули шапки

і вовною пишались.

Укрилось ряднами село,

безмежний степ біліє,

стежки й дороги занесло,

і цяточки не мріє.

Безмежна тиша навкруги —

Ні голосу, ні шуму...

На все навіяли сніги

якусь глибоку думу. (О. Олесь, „Зимою вдосвіта”)

3. Прочитай. Спиши, розкриваючи дужки, дієслова, що найбільш влучно характеризують прихід весни. Мотивуй свій вибір.

Аж ось весна (прийшла, завітала). Привітно посміхнулася вона сонцю, небу, лісу, степу. І ожили вони після зимової дрімоти, посвітлішали, повеселішали. Берізка сережками зашелестіла, тополя листячком затріпо-тіла, дзвіночки задзвеніли. А пташки (загомоніли, заметушилися, заспівали, радіючи сонцю й теплу. Скрізь співи, крики. Весна прийшла.

4. Прочитай вірш. Доведи, що це художній опис. Поясни, як розумієш значення виділених висловів. Добери до них близькі за значенням і склади з ними речення.

Ходить осінь по покосах,

В золоте фарбує ліс,

І горять шовкові коси

У зажурених беріз.

Вітер грає, нахиляє

Срібні віти яворів.

Понад луками, за гаєм,

Чути сурми журавлів.

Пада, в'яне лист багряний.

Золотиться сіножать.

Клен в сорочці вишиваній

Вийшов літо проводжать.

Мов мережка, в лузі стежка,

Осінь в гай по ній пішла

За калинові сережки

В сонця вимінять тепла. (Н.Забіла)

3. Спостереження за дієсловами з переносним значенням.

Вчитель має добирати стилістично виразні тексти, постійно звертаючи увагу учнів на те, що такі дієслова допомагають образніше передати висловлювану думку, і використовуються у художніх текстах. Для наукових та ділових текстів вживання дієслів із переносним значенням не властиве, оскільки, може призвести до двозначності або просто до нерозуміння змісту.

Покажемо на прикладах, як можна організувати такі спостереження.

1. Прочитай. Розкажи, що зробила весна. В якому значенні вжито у вірші дієслова — прямому чи переносному?

Як прийшла весна-красна,

Не складала рук вона:

Спершу пташку із мандрівки

Повернула до домівки,

Потім з хмари на лану

Полила озимину.

Сонцем бризнула навколо,

Трактор вивела у поле,

Звеселила луки, гай

І увесь наш рідний край. (Л. Компанієць, Весна-красна)

4. Спостереження за неозначеною формою дієслова.

Учні повинні ознайомитися з неозначеною формою дієслова, причому вчитель добирає такі дидактичні вправи, які б ілюстрували функціонування цих дієслів у прислів'ях, загадках і ділових текстах — інструкціях, правилах, порадах. Розглядаючи й аналізуючи загадки, зосереджуємо увагу школярів на здатності інфінітиву виконувати живописну функцію: характеризувати предмети, досить точно, емоційно називати дії. Доцільно звернути увагу й на те, що, використовуючи неозначену форму, можна передати думку більш категорично. Проілюструємо це на прикладах:

1. Прочитай. Визнач, який це текст — діловий чи художній. Чому? Спиши. Підкресли дієслова, що стоять в неозначеній формі.

Для того, щоб допомогти птахам узимку, треба вивішувати годівниці. У них щоденно слід насипати крихти хліба, зерно, залишки їжі.

Годівницю можна виготовити самому. Для цього беруть мотузки та коробку. У кутках коробки треба зробити швайкою отвори, протягти через них мотузки, закріпити їх вгорі вузлом. Після цього годівницю вивішують на гвіздку або гілках.

2. Прочитай прислів'я. Поясни, як ти їх розумієш. Спиши. Підкресли дієслова, що стоять в неозначеній формі. Яку роль вони виконують?

1. Як без діла сидіти, то можна одубіти. 2. Щоб рибу їсти, треба в воду лізти. 3. Краще не обіцяти, як слова не тримати. 4. По роботі пізнати майстра. 5. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. 6. Тяжко тому жить, хто не хоче робить. 7. Краще раз побачить, як тричі почуть.

3. Прочитай. Скажи, яка тема і мета тексту. Спиши, підкресли дієслова неозначеної форми. Яку роль вони виконують у тексті?

Як приготувати салат із редиски зі сметаною

Вимиту редиску треба нарізати тонкими кружальцями. Жовток круто звареного яйця розтерти у мисці зі сметаною. Посолити. Потім покласти в сметану редиску й тоненько накраяний білок яйця. Добре перемішати.

На два пучки редиски взяти 1 яйце, 1/2 склянки сметани.

4. Прочитай текст. Доведи, що він діловий. Перекажи, використовуючи дієслова в неозначеній формі.

Культурне мовлення

Розмовляючи, дивись у вічі того, до кого говориш. Уважно слухай співбесідника, не перебивай його, не намагайся довести свою правоту силою голосу.

Під час розмови не хитайся, не розмахуй руками, не говори надто швидко. Тебе можуть не зрозуміти. Говори тільки про те, що добре знаєш. Не допускай у розмові зневажливого тону. Пам'ятай! Культура мовлення свідчить про рівень твоєї вихованості.

У процесі засвоєння числа дієслів учні усвідомлюють, що дієслово змінюється за числами; дієслова мають два числа — однину і множину; при зміні дієслова за числами змінюється його закінчення, а смисл залишається той же самий; у реченні дієслово-присудок стоїть у тому ж числі, в якому й підмет-іменник (займенник) [32, 63-64].

Підготовча робота до сприйняття учнями поняття «число дієслів» починається ще в період навчання грамоти, коли діти в одному випадку ставлять питання що робить?, а в іншому — що роблять? Можна провести спостереження за кількістю виконавців дій. Наприклад, учитель демонструє малюнки, на одному з яких зображена одна танцюристка, на другому — кілька, і пропонує скласти за цими малюнками речення.

Учні порівнюють дієслова в утворених реченнях і узагальнюють наслідки своїх спостережень: дієслова змінюються за числами [30]. Якщо дієслово називає дію одного виконавця, то воно стоїть в однині, якщо ж передає дії двох чи більшої кількості виконавців, то стоїть у множині. Так досягається встановлення учнями зв'язку між питанням, на яке відповідає дієслово, формою числа, в якому воно вжите, і закінченням. Наприклад: що робить? танцює (однина), що роблять? танцюють (множина).

У подальшій роботі над вивченням часових форм дієслова учитель вдається до завдань, під час виконання яких діти вправляються в розпізнаванні числа дієслів (аналіз текстів, складання речень і под.). Школярі навчаються також змінювати число дієслів у залежності від питання: щ о робили? — співали, що робив? — співав.

Формуючи поняття роду дієслів, учитель досягає розуміння учнями того, що форми роду мають тільки дієслова минулого часу однини; рід дієслів залежить від роду пов'язаних з ними іменників. Підвести школярів до висновку про наявність родових форм у дієсловах минулого часу вчитель може, організувавши порівняння двох груп речень:

Клен цвіте. Клен цвів.

Калина цвіте. Калина цвіла.

Вишневе дерево цвіте. Вишневе дерево цвіло.

Внаслідок порівняння форм ужитих у реченнях дієслів діти дійдуть правильного висновку. Порівняння ж речень типу Дерева цвіли і Клени цвіли переконає учнів, що у формах множини дієслова роду не мають.

Опрацьовуючи часові форми дієслів, учні засвоюють, що дієслова змінюються за часами; дієслова мають три часи теперішній, минулий і майбутній; дієслова теперішнього часу називають дію, яка відбувається, коли про неї говорять. Вони відповідають на питання що робить? що роблять?; дієслова минулого часу називають дію, яка відбувалася раніше, ніж про неї говорять. Вони відповідають на питання що робив? що робили? (що зробив? що зробили?); дієслова майбутнього часу називають дію, яка відбудеться після того, як про неї сказали. Вони відповідають на питання що зробить? що зроблять? (що буде робити? що будуть робити?) [59, 25].

Підготовча робота до вивчення часів дієслова починається ще в 2 класі, коли діти вчаться ставити до дієслів ряд питань, серед яких: що робить? що роблять? що робив? що зробив? що буде робити? На наступних етапах вивчення часів дієслова головним орієнтиром визначення кожного з часів служить саме питання, а не смисл часової форми.

Різницю у значенні часових форм дієслова учні усвідомлюють на простих прикладах. Як варіант такої роботи вчитель може організувати спостереження за однією з дій учнів на уроці. Класу пропонується таблиця:

Учитель запитує в дітей, що робить їхній товариш, викликаний до дошки? (Пише.) Дієслово пише учні записують у першу колонку таблиці. Що робив його попередник? (Писав.) Що буде робити наступний викликаний учень? (Буде писати.) Діти відносять дієслова писав, буде писати у відповідні колонки таблиці. Так учні засвоюють поняття «теперішній», «минулий», «майбутній» часи дієслова [30].

Наступна робота над формуванням граматичного поняття «час дієслова» спрямовується на закріплення одержаних знань. Цьому сприяє виконання школярами різних вправ, наприклад, таких, як відшукування в текстах дієслів різного часу, доповнення речень дієсловами, вжитими в різних часових формах (Діти відпочивають у літньому таборі... Минулого року діти відпочивали в літньому таборі. Наступного року діти відпочиватимуть у літньому таборі), заміна часових форм у реченні чи тексті, щоб було видно, що дія вже відбулася (Настане осінь. Настала осінь). Свідоме засвоєння учнями часових форм готує ґрунт для наступного вивчення особових закінчень дієслів.

Внаслідок ознайомлення з особливостями дієвідмінювання учні повинні знати, що дієслова теперішнього й майбутнього часу змінюються за особами і числами; дієслова мають 1-шу, 2-гу і 3-тю особу однини і множини; існує два типи дієвідмін — І і II; до І дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінчення -уть (-ють), що й визначає написання букв е, є в особових закінченнях; до II дієвідміни належать дієслова, які в 3-й особі множини мають закінченая -ать (-ять), що й визначає написання букв и, ї в особових закінченнях [32, 64].

Формування поняття про дієвідмінювання вимагає, щоб учні дізналися про дієвідмінювання як зміну дієслів за особами і числами, навчились розрізняти особу дієслів за займенником і закінченням, навчилися змінювати дієслова за особами і числами.

З поняттям і терміном «особа» учні ознайомились, коли вивчали займенник. Вони знають, що займенники бувають 1, 2, 3 особи, що вони змінюються за числами. Ці знання учнів мають стати опорними під час опанування зміни дієслів за особами. Вчитель, наприклад, пропонує для спостереження дієслова разом із займенниками (я іду, прийду; ти йдеш, прийдеш; він, вона, воно іде, прийде; ми ідемо, прийдемо; ви ідете, прийдете; вони ідуть, прийдуть). Учням неважко помітити, що залежно від особи займенника дієслово змінює своє закінчення як в однині, так і в множині.

Пізніше вчитель пропонує для визначення особи дієслова, вжиті без займенників (іду, ідеш..., прийду, прийдеш...). Особу діти будуть визначати за закінченням дієслова (-у, -еш, -е, -емо, -ете, -уть).

Після того як учні оволоділи навичками визначення особи дієслова за закінченням, їх слід підвести до розуміння закономірності, яка лежить в основі поділу дієслів на дієвідміни. Для цього вчитель використовує таблицю змінювання дієслів теперішнього й майбутнього часу за особами, звертає увагу школярів на особові закінчення і повідомляє, що дієслова поділяються залежно від особових закінчень на дві дієвідміни. Свідоме засвоєння учнями поділу дієслів на дієвідміни забезпечить оволодіння правописом особових закінчень дієслів [35, 17].

Вивчення неозначеної форми дієслова передбачає усвідомлення учнями того, що ця форма не має часу, числа, особи і роду. Показати це можна на зіставленні двох текстів, в одному з яких дієслова стоять в особовій формі, а в другому — в неозначеній:

Визначаючи основні граматичні категорії вжитих у текстах дієслів, учні переконуються, що дієслова другого тексту не змінюються за часами і особами [44].

Таким чином, пропоновані види вправ, на нашу думку, повинні дати можливість учителеві більш цілеспрямовано організувати засвоєння знань з теми «Дієслово», зорієнтувати школярів доцільно використовувати цю частину мови у своїх стилістично диференційованих висловлюваннях. Вивчення теми «Дієслово» дає великі можливості для одночасної роботи над будовою слова і розвитком усного і писемного мовлення учнів.

2.2 Організація і зміст експериментального дослідження

З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей вивчення дієслова у початкових класах. Практичному проведенню експерименту передував теоретичний етап, у процесі якого була визначена сфера дослідження, наукова проблема, вивчалась педагогічна і навчально-методична література з даного питання, досвід роботи вчителів початкових класів, формулювалися завдання дослідження.

Практичний етап був пов’язаний із розробкою шляхів реалізації гіпотези і розв’язанням завдань експерименту, проведенням формуючого експерименту у 4 класі, узагальненням стану досліджуваної проблеми в науковій літературі та педагогічній практиці. На прикінцевому етапі проводився аналіз і узагальнення експериментальних даних, оформлялася дипломна робота та з’ясовувалися подальші перспективи вивчення дієслова у початкових класах.

Експериментальне дослідження проводилось у три етапи.

На констатуючому етапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості уявлень про дієслово як частину мови, їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулювалися завдання для реалізації поставленої мети.

Під час формуючого етапу експерименту визначались способи формування уявлень про дієслово у початкових, проводилось експериментальне дослідження на базі НВК №17 м. Тернополя.

На підсумковому етапі узагальнювалися результати експериментального дослідження, здійснювався кількісний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.

Формуючим експериментом було охоплено 26 учні 4-А класу. Одержані результати порівнювалися із аналогічними показниками 24 учнів контрольного 4-Б класу, які працювали за традиційною методикою навчання.

Для успішної реалізації навчальних завдань у процесі вивчення теми «Дієслово» запроваджувалися активні методи навчання, що стимулювали позитивну мотивацію до роботи та забезпечували розумову і мовленнєву активність. Оптимальними з цього погляду виявилися навчально-пізнавальні завдання і вправи таких типів:

1. На формування загального поняття про дієслово.

2. На засвоєння форм часу, особи та числа дієслів.

3. На визначення неозначеної форми дієслова.

4. Вправи на дієвідмінювання.

5. На правопис не з дієсловами.

6. На усвідомлення дієслів на –ся (-сь).

7. На синонімію і антонімію дієслівних форм.

Наведемо зразки вправ і завдань, які доцільно використовувати при вивченні дієслова. Форми роботи, передбачені нами, — це вправи і завдання навчального, розвиваючого, проблемного, тренувального, ігрового характеру. Програмовий матеріал ілюструється підібраними нами поетичними творами (переважно дитячої літератури), значною кількістю українських прислів'їв, приказок, загадок, народних прикмет, приповідок, уривками з прозових творів класичної та сучасної української літератури.

І. Вправи на формування загального поняття про дієслово.

1. Прочитайте вірш. Спишіть дієслова.

Не шуміть ви, осокори,

Щоб синок вас не почув:

Довго бігав він надворі,

Натомився і заснув.

Місяченьку, чародію,

Не жартуй крізь вікна з ним,

Не лягай йому на вії

Ти промінням голубим (В. Сосюра)

Визначте, з якими частинами мови пов'язані дієслова. Знайдіть звертання.

2. Виразно прочитайте вірш. Доберіть до нього заголовок. Випишіть дієслова, вжиті у переносному значенні.

Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

Послухай, як вода шумить —

Дніпро до моря лине, —

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна. (З.Осадчук)

Зробіть фонетичний аналіз слів дзвенить, Україна.

3. Прочитайте вірш. Випишіть дієслова. На які питання вони відповідають?

Весняний сон

Як тільки промінь сонечка

Заграє навесні,

Вже бджілка,

Божа донечка,

Тривожиться у сні.

Бо сниться їй:

Над горами

Розвіялись хмарки,

Зеленими просторами

Дзвенять, бринять струмки.

П. Стах

Виділіть префікси дієслів.

4. Які слова у тексті передають різноманітні звуки, що чуються в природі?

Липа, липа зацвіла! —

Засурмила всім бджола.

— Гей, злітайтеся, подруги,

У гайок на край села!

Там уже не видно віт,

А лише пахучий цвіт!

Т. Коломієць

Ріжуть мене ножакою,

Б'ють мене ломакою;

За те мене отак гублять,

Що всі мене дуже люблять. (Хліб)

Ми в окропі кипіли,

Велику муку терпіли;

За те нас усі хвалять,

Та не всі варять. (Вареники)

Висне небо синє,

Синє, та не те;

Світить та не гріє

Сонце золоте. (Я. Щоголів)

Виділені слова поділіть для переносу.

ІІ. Вправи на засвоєння форм часу, особи та числа дієслів.

5. З поданих прислів'їв випишіть дієслова теперішнього, минулого, майбутнього часів у три колонки.

• В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, мете і зверху йде.

• Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

• Не плач, як загубиш, а радій, як знайдеш.

• Сонце гріло, вітер дув, не знав, не знав та й забув.

• Тонув — сокиру обіцяв, витягли — топорища шкода.

• Як мала дитина — не виспишся, підросте — не наїсися, а виросте — не одягнешся.

6. Гра «Світлофор».

В учнів світлофори різного кольору: жовтий — «Теперішній», зелений — «Минулий», червоний — «Майбутній». Учитель проказує речення, а учні картками сигналізують часи дієслів.

Місяць грудень снігом

Землю присипає

І зиму зігріває —

Про врожай майбутній дбає.

Місяць січень кличе мороза.

Морозить лиця, щипає носа,

Місяць лютий вітрами дує,

Замети мурує, мости будує.

Встала й весна, чорну землю

сонну розбудила,

уквітчала її рястом,

барвінком укрила.

7. Допишіть потрібні літери в закінченнях дієслів. Виділіть закінчення.

Прилет... журавлі із далеких країн, про весну в вишині закурлич... (В.Сосюра). Буд... дружно працювати, щоб міцнів наш рідний край (Нар. тв.). Коріння піджив...м, бур'ян позрива...м, зустрін...мо осінь високим врожаєм (Нар. тв.). Вирост...ш ти, сину, вируш...ш в дорогу, вирост...ть з тобою приспані тривоги (В. Симоненко). Приплива... до колиски лебеді, як мрії, опуст...ся, тихі зорі, синові на вії (В. Симоненко).

Визначте час, особу та число дієслів.

Доберіть синоніми до слова дорога (шлях, путь).

8. Спишіть текст. Підкресліть дієслова минулого часу. Вкажіть рід і число.

Молодий лісник побудував у лісі кам'яну хату й посадив дуба під вікном. Минали роки, виростали у лісника діти, розростався дубок, старів лісник. І через багато літ дуб розрісся так, що закрив вікно.

В. Сухомлинський

Підкресліть спільнокореневі слова.

9. Гра «Яка особа?». Сигнальними картками, на яких написано І, II, III, учні визначають особу дієслів: орють, рубають, шиють, стругають, бриють, ріжуть, фарбують, скородять, молотять, віють.

10. До поданих іменників додайте відповідні дієслова. Усно поставте до них питання. Визначте особу і число дієслів.

Бритвою.... Сокирою.... Рубанком.... Ножем.... Фарбою.... Граблями.... Трактором.... Віялкою.... Комбайном.... Голкою....

Слова для довідок: орють, рубають, шиють, стругають, бриють, ріжуть, фарбують, скородять, молотять, віють.

Зробіть звуковий аналіз слів фарбою, віялкою.

ІІІ. Вправи на визначення неозначеної форми дієслова.

11. До поданих іменників доберіть спільнокореневі дієслова в неозначеній формі, запишіть їх.

Зима —... ; радість —... ; спів —... ; дозвіл —....

З двома дієсловами (на вибір) складіть і запишіть речення. Встановіть зв'язок слів у реченні.

12. Спишіть текст. Підкресліть дієслова в неозначеній формі.

Словом можна вбити й оживити, поранити і вилікувати, посіяти тривогу й безнадію і одухотворити, розсіяти сумнів і засмутити, викликати посмішку і сльозу, породити віру в людину і заронити невіру, надихнути на працю і скувати сили душі...

В.Сухомлинський

Випишіть пари дієслів-антонімів.

13. Замініть дієслова в неозначеній формі дієсловами теперішнього часу.

(Літати) над пасікою бджілки і (прислухатися). (Чути), що десь далеко-далеко дзвенять голосні дзвіночки. (Летіти) бджілка на музику дзвінків. (Прилітати) до лісу. А то (дзвеніти) квітки конвалії...

За В. Біанкі

Позначте закінчення дієслів.

14. Доповніть прислів'я та приказки пропущеними дієсловами. Запишіть, підкресліть дієслова у неозначеній формі.

Книга вчить, як на світі....

Наука в ліс заведе, а з лісу....

Треба нахилитись, щоб води....

Друга шукай, а знайдеш —....

Семеро одного....

Чого навчишся, того за плечима....

Хто хоче більше..., треба менше....

І сила перед розумом....

Слова для довідок. Виводить, жить, напитись, не чекають, никне, знати, спати, тримай, не косити.

Як ви розумієте зміст прислів'я «Треба нахилитись, щоб води...»?

ІV. Вправи на дієвідмінювання.

15. Від неозначеної форми дієслів утворіть форму 3-ї особи множини. Визначте дієвідміну.

Був би сад, а солов'ї (прилетіти).

Дерево (пізнати) по плодах, а людину — по ділах.

Вдома і стіни (помагати).

В ліс дров не (возити), а в колодязь воду не (лити).

Заснула щука, та зуби не (спати).

Ліс (рубати) — тріски (летіти).

З гори сани (бігти), а на гору і віз не їде.

17. Спишіть, вставте пропущені букви. Визначте і запишіть цифрою дієвідміну дієслів.

Впуст...ш, намалю...ш, поми...ш, шепоч...мо, сто...мо, змива...мо, друж...мо, накрива...мо, підміта...те.

Складіть і запишіть речення з одним дієсловом (на вибір). Підкресліть головні члени речення.

17. Подані дієслова запишіть у 3-й особі множини теперішнього часу, поставте у них наголос, визначте дієвідміну.

Берегти — Сіяти — Пекти —

Любити — Брати — Плакати —

Нести — Слухати — Стерегти —

До дієслова любити доберіть спільнокореневі слова.

18. Згрупуйте дієслова за дієвідмінами. Запишіть.

Базікати, молоти, казати, гомоніти, теревенити, говорити, розмовляти, лепетати, торочити, балакати, промовляти.

Як називаються слова, близькі за значенням?

19. У поданих прислів'ях підкресліть дієслова і визначте дієвідміну.

Без борошна і води хліба не спечеш.

Як посолиш, так і їстимеш.

Хто співає, той журбу проганяє.

Дерево шанують, як добре родить, а чоловіка, як добре робить.

Виділіть особові закінчення дієслів.

20. Спишіть, вставляючи пропущені букви. Визначте дієвідміну.

Закони письма і вимови вивчай,

Написано -шся, а ти [с':а] вимовляй:

Раненько прокида...ся,

Зарядкою займа...ся,

Водою облива...ся,

Швиденько одяга...ся,

В дорозі не спиня...ся,

Назад не озира...ся.

Так, друже мій, ніколи,

Не спізн...ся до школи. (Д. Білоус)

З одним дієсловом 2-ї особи (на вибір) складіть і запишіть речення.

Підкресліть звертання.

V. Вправи на правопис не з дієсловами.

21. Спишіть, розкриваючи дужки. Поясніть написання не з дієсловами.

З вогнем та водою (не) жартуй.

Лежачого (не) б'ють.

Від своєї совісті (не) втечеш.

Гей, втікайте, бур'яни, (не) засмічуйте лани.

Добрі вісті (не) лежать на місці.

Під лежачий камінь вода (не) тече.

Правда і в огні (не) горить, й у воді (не) тоне.

Обідала — (не) обідала, але рід відвідала.

Берись дружно — (не) буде сутужно.

Хочеш їсти калачі, (не) сиди на печі.

(Не) хитруй, (не) мудруй, а чесно працюй.

Краще (не) обіцяти, як слова (не) здержати.

Зачитайте спонукальні речення.

22. Згрупуйте дієслова, що пишуться окремо або разом з частиною не. Запишіть їх у два стовпчики.

(Не)співати, (не)відходити, (не)хтувати, (не)зрубати, (не)навидіти, (не)волити, (не)здужати, (не)вгавати, (не)цуратися, (не)мислити.

Поясніть значення цих дієслів.

VІ. Вправи на усвідомлення дієслів на –ся (-сь).

23. Прочитайте, дотримуючи правильної вимови. Спишіть, поставте наголос.

Веселяться, змагається, сміється, одягаєшся, бореться, будуються, трудиться, об'єднуються, вітається, печеться, пробуджується.

Складіть і запишіть речення з трьома дієсловами (на вибір).

24. Випишіть дієслова з -ся (-сь).

• Не сходиться гора з долиною, а сходиться людина з людиною.

• Дарованому коневі в зуби не дивляться.

• Прийшла біда — тримайся, прийшло щастя — пильнуй.

• Життя любить того, хто з ним бореться.

• 3 ким поведешся, від того і наберешся.

• Хто за чуже хапається, свого позбувається.

• Мудрим ніхто не родився, а навчився.

Визначте час та особу дієслів. Знайдіть антоніми.

25. Спишіть текст. Підкресліть дієслова з -ся (-сь). У дужках напишіть питання до них.

Хрущі над вишнями гудуть...

Це бувало в ту пору, коли вишні в цвіту. Молоденькі вишеньки стоять тоді, мов до танцю зібралися: руки в боки, зелен-листячком прицяцькувалися, пучечками білих квіточок закосичилися. А старі вишні в ті дні і в ті вечори красуються, мов статечні молодиці в свято: по дві, по три зібравшись, багатозначно шепочуться про щось, лукаво посміхаються, заквітчаними верхівками загадково похитують... мліють од щастя.

О. Левада

VІІ. Вправи на синонімію і антонімію дієслівних форм.

26. Прочитайте. Випишіть дієслова-синоніми.

Що там говорити, коли нічого й балакати.

Розумний учить, дурень повчає.

Прийде старість — настане слабість.

Не давай зайцеві моркву берегти, а лисиці — курей стерегти.

Час минає, а не вертає.

Дома рука й нога спить, а в дорозі й голова не дрімає.

Кого почитають, того й величають. (Народна творчість)

До слова говорити доберіть свої синоніми (балакати, розмовляти, тріпатися, язиком чесати).

27. Спишіть прислів'я. Дієслова в неозначеній формі підкресліть. Усно поставте до них питання.

Тяжко щастя знайти, а легко згубити.

З дурним ні купити, ні продати.

Або розумне казати, або зовсім мовчати.

Легко впасти, а тяжко встати.

Умій улізти — умій і вилізти.

Думаєш дати, то подумай, де взяти.

Хочеш заробляти, не ходи гуляти і не лягай рано спати.

Не вчи орла літати, а солов'я співати. (Народна творчість)

Випишіть антонімічні пари дієслів.

Зробіть фонетичний аналіз слова солов’я. Поясніть вживання апострофа.

28. Доберіть дієслова в неозначеній формі, закінчіть прислів'я. Спишіть.

• Руйнувати краще, ніж... (будувати), говорити легше, ніж... (працювати).

• Глибоко орати — більше хліба... (мати).

• Легко втратити, тяжко... (знайти).

• Встидайся красти, але не встилайся... (працювати).

• На чужу роботу дивитись — ситому... (не бути).

• Пішов кіт спати, а миші... (танцювати).

• Краще добре робити, ніж гарно... (говорити).

• Чому бути, того... (не минути).

Підкресліть антоніми.

До слова робота усно доберіть спільнокореневі слова.

29. До даних дієслів доберіть синоніми.

Побороти... (здолати, перемогти).

Стерегти... (сторожити, охороняти).

Баритися... (гаятися).

Влучати... (попадати, вцілити).

Ухвалити... (вирішити).

Хилити... (нагинатись).

Складіть і запишіть речення з однією парою дієслів-синонімів (на вибір).

30. Випишіть дієслова-антоніми. Визначте їх час.

• Ластівка день починає, а соловей закінчує.

• Сміливий там знайде, де боягуз загубить.

• Згода дім будує, а незгода руйнує.

• Літо біжить, підстрибуючи, а зима бреде, похнюпившись.

• Ліпше з розумним загубити, ніж з дурним знайти.

• Розумні пішки ходять, а дурні їздять.

• Що легко прийде, то легко піде.

• Слухай тисячу разів, а говори один раз.

• Солодко говорить, але нудно слухати.

• Дурень за щастям біжить, а воно в нього під ногами лежить.

• Від гніву старієш, від сміху молодієш.

• Мати однією рукою б'є, а другою гладить.

• Кожна лисиця свій хвостик хвалить, а чужий ганить.

(Народна творчість)

31. Запишіть дієслова-антоніми за зразком.

Добре: захищати.

Погано: нападати.

Хвалити, гудити; знаходити, губити; руйнувати, будувати; хвалити, висміювати; любити, ненавидіти; ворогувати, дружити, товаришувати; обвинувачувати, захищати.

Складіть і запишіть два речення з дієсловами-антонімами (на вибір).

Отже, відповідно до даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення рівня сформованості таких якостей мовно-мовленнєвого розвитку учнів, як уміння розрізняти дієслово серед інших частин мови та називати його характерні ознаки, володіння достатнім словниковим запасом дієслів, здатність вживати дієслова в усному і писемному мовленні.

2.4. Результативність експериментального дослідження

Метою педагогічного експерименту було виявлення ефективності використання пропонованих вправ та завдань при вивченні дієслова у початкових класах. При цьому якість сформованих знань, умінь і навичок учнів експериментального класу порівнювалася із відповідними навичками і вміннями учнів контрольного класу.

Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь з теми „Дієслово”, сформованих із допомогою пропонованої системи вправ. Для цього ми розробили систему контрольних завдань, диференційовану за рівнями і спрямовану на перевірку якості засвоєння знань про дієслово.

Наведемо дані контрольні завдання.

Завдання І рівня

1. Встав дієслова.

На небі... хмара. Сонце.... На берізці... листя.... блискавка,... грім.... сильний дощ.

2. До поданих слів добери антоніми.

Спати, кричати, лежати, гріти, мовчати, починати.

3. Визнач час дієслів.

Пише, бігав, покотилася, намалює, буде годувати.

4. Спиши і відгадай загадку.

Високо у небі

Світить, та не гріє,

Сестричок збирає,

Діток на сон закликає.

Випиши дієслова й утвори часові форми за зразком: світить — світив — світитиме.

5. Спиши текст. Підкресли дієслова, визнач їх час.

Школярі готуються до зустрічі з відомим письменником. Вони читають його твори, оформляють альбом. Пишуть свої вірші, казки, малюють ілюстрації.

6. Склади речення зі слів кожного рядка. Добери заголовок. Визнач рід дієслів.

Прийшла, і, ось, весна;

сонечко, пригріло, весняне;

промінням, запарувала, сонячним, під, земля, теплом.

7. Прочитай вірш. Випиши дієслова. Утвори від них неозначену форму.

Подивись: весна устала,

Сипле пишними квітками;

Подивись: веселим птаством

Ожили степи з лісами. (О.Коломієць)

8. Прочитай прислів'я. Спиши без дужок. Зроби аналіз дієслів першого речення.

(Не) смійся з другого, щоб тобі (не) було того. (Не ) радій чужому горю. (Не) роби нікому того, що тобі не мило.

Завдання II рівня

1.Прочитай. Випиши в окремі колонки іменники, прикметники, дієслова.

Молодий, молодість, молодіє; білий, білизна, біліє; кричати, крик, крикливий; синіє, синій, синь.

2. Добери потрібні слова і запиши з ними прислів'я.

Ластівка день починає, а соловей його.... Друга шукай, а... - тримай. Удар забувається, а слово —.... Знайшов -не скач,... — не плач.

3. Випиши дієслова. Визнач їх час. Роби це так: налетіли (мин. ч.).

Налетіли бджоли на бедринець, набирають меду на гостинець, усім на хоботку принесуть медку.

Прозорі тіні берег красять, гудуть десь бджоли у дуплі, на камінь ящірка вилазить, припав метелик до землі.

З неба сяє сонце привітне, біля хати яблуня квітне, бджіл вона приваблює цвітом — вродять щедро яблука літом.

4. Спиши. Визнач час дієслів.

Весна все більше входить у свої права. Ожив, задзюрчав, заспівав спочатку тонесенький струмочок води. Вибіг із розталого снігу, захопив із собою ще іншого, влився в трішки більший від себе, і вже біжить справжній потічок. (За О.Копиленком)

5. Прочитай і спиши текст. Добери заголовок. Познач у дужках час дієслів.

Розлилися річки. Затопили низини і луки. Летять і летять з вирію птахи. Тепле проміння нагріває землю. Розпочалася весняна сівба.

Цвітуть в'язи і крислаті клени. Скоро буйно розквітнуть садки. Тому й місяць має назву квітень. (За Є.Гуцалом)

6. Прочитай вірш. Випиши дієслова і визнач їх час. Добери до виписаних дієслів форму майбутнього часу,

Березневої пори

Кап-кап — капає згори,

У краплині дужа сила –

Дірку у льодку пробила,

І хоч дірка невеличка,

З неї виткнулась травичка,

Дивиться на небо синє —

Щиро дякує краплині. (Є.Березневий)

7. Прочитай вірш. Випиши дієслова. Утвори від них неозначену форму.

Гнат читає,

Гнат рахує,

Гнат малюночки малює,

А Федь гонить вулицями

Та шпурляє камінцями. (Марійка Підгірянка)

8. Спиши. Підкресли дієслова, вжиті в неозначеній формі.

Млин буркоче –

Їсти хоче.

Не так їсти,

Як роботи, -

Спочивати неохота!

9. Спиши, розкриваючи дужки.

З вогнем та водою (не) жартуй.

Лежачого (не) б'ють.

Від своєї совісті (не) втечеш.

Наша дума, наша пісня (не) вмре, (не) загине.

10. Встав замість крапок не. Зроби аналіз дієслів першого і третього речень.

Ранок

Ще... піднялося ласкаве сонечко. На траві... блищить роса, а квіточки починають розкриватися. Все прокидається. І пташки... сплять. Вони перелітають з гілки на гілку, дзвінко щебечуть, але... мовчать.... чути тільки зозулі, бо чомусь сьогодні вона заспала. Чи... заслабла вона? (За О.Сухомлинським).

Завдання ІІІ рівня

1. Зі слів кожного рядка склади речення. Запиши їх так, щоб отримати зв'язну розповідь.

Повернулися, вирію, з, ластівки;

дахом, гнізда, під, вони, ліплять;

грудочки, з, річки, носять, глини, ластівки;

пташенятам, м'яко, у, буде, гнізді.

Підкресли дієслова, визнач час.

2. Спиши. Добери заголовок до тексту. Над дієсловами минулого часу простав рід. Добери до виділених слів близькі за значенням.

Там, де були вода і випаси для тварин, людина вибирала місце для житла.

Особливо цінувалась у людей вода. Вважалося святим те місце, де земля дарувала людям воду, а разом з нею і життя.

Збираючись у далеку мандрівку, бажали один одному доброї путі та свіжої води.

3. Склади з поданих груп слів речення і запиши їх у такому порядку, щоб отримати зв'язну розповідь. Підкресли дієслова, визнач їх час.

Весна

1)прийшла, ось, і, весна.

2)гілках, на, бруньки, скоро, тоненьких, набубнявіють.

3)летять, країв, з, птахи, теплих.

4)небо, синє, стало.

5)яскраво, світить, сонце.

4. Із кожної групи слів склади і запиши прислів'я. Підкресли дієслова в неозначеній формі.

Вчитися, не, ніколи, пізно.

Що, того, вміти, не носити, за плечима.

Щира, знайти, всюди, куток, може, правда.

5. Від поданих слів утвори дієслова в неозначеній формі і запиши їх.

Спів — співати, гра, зелень, біг, крик, віз, догляд, хвала, годівля, радість, хвороба, ходьба, дружба, плач, малюнок, праця, зустріч, пошук, відгадка, любов, слух, життя, ріст, рана, стрибок, мир, лічба, рахунок, ліки, друг.

7. Прочитай текст. Перебудуй його так, щоб він відповідав назві "Поради лікаря". Використовуй дієслова у початковій, тобто неозначеній формі. За потреби додавай слова: корисно, необхідно, шкідливо, слід, треба.

Уранці я роблю зарядку. Щодня чищу зуби. Перед їдою мию руки. Лежачи я не читаю. Перед сном провітрюю кімнату.

8. Добери 5 прислів'їв з дієсловами неозначеної форми. Підкресли їх.

9. До поданих дієслів добери слова-синоніми з не.

Зразок. Відпочивати – не працювати.

Сумувати, голодувати, мовчати, ледарювати, лежати.

10. Прочитай. Перероби текст так, щоб було видно, що Грицько — хороший онук і товариш. Запиши свій текст.

Дуже важко дружити з Грицьком. Ніщо йому не подобається. Читати він не любить, на річку не ходить, у футбол не грає. Бабусі він не допомагає, в садок по сестричку не ходить. Нікому з однокласників ніколи на виручку не прийде. Ось і не має Грицько справжніх друзів.

Наприкінці дослідження ми перевіряли сформованість в учнів експериментального і контрольного класів таких умінь з теми „Дієслово”:

1) відносити до дієслів слова, що означають різні дії;

2) пояснювати лексичні значення дієслів;

3) добирати дієслова до груп слів з різним лексичним значенням (руху, праці, спілкування, сприймання, явищ природи тощо);

4) добирати до поданого дієслова 2—3 синоніми, антонім;

5) пояснювати пряме і переносне значення дієслів, 2-3 значення багатозначного дієслова, вводячи їх у словосполучення, речення, зв'язні висловлювання;

6) будувати речення з однорідними присудками, вираженими дієсловами, за ілюстраціями, мовленнєвими ситуаціями, графічними моделями;

7) використовувати дієслова в навчальних вправах, у текстах розповідного та описового типу;

8) добирати з-поміж поданих дієслів те, що найбільше відповідає мовленнєвій ситуації;

9) уникати одноманітності у використанні дієслів із значенням руху, мовлення та ін.;

10) впізнавати на слух і в письмових текстах неозначену форму дієслова;

11) добирати неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах;

12) використовувати неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад;

13) визначати час дієслова у реченнях, тексті;

14) змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком (таблицею);

15) вживати ці дієслівні форми в реченнях і зв'язних висловлюваннях;

16) переконструйовувати навчальні тексти шляхом заміни дієслівних форм одну одною відповідно до поставленого завдання;

17) визначати дієслова, які належать до І і II дієвідміни з опорою на закінчення в 3-ій особі множини;

18) використовувати навчальну таблицю для визначення особи дієслів теперішнього і майбутнього часу, їх закінчень у різних особових формах;

19) змінювати дієслова минулого часу за родами з опорою на навчальну таблицю та за зразком;

20) ставити дієслова минулого часу в потрібну родову форму за питанням що робив? (-ла, -ло), що зробив? (-ла, -ло);

21) дотримуватися літературної вимови і правопису дієслів на -шся;

22) утворювати і пояснювати (за зразком) значення дієслів на -ся; вживати їх у побудові речень, у зв'язному мовленні.

За сформованістю даних умінь визначено три рівні засвоєння знань про дієслово: високий, середній і низький.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння і навички, сформовані на основі використання певних вправ і завдань у процесі реалізації принципу наступності при вивченні частин мови, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Дані результати представлені у таблиці.

Таблиця

Сформованість умінь усвідомлювати функції дієслова як частини мови

Таким чином, робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань з теми ”Дієслово”. Учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, аніж учні контрольного. Одержані результати сформованості знань і умінь з теми в учнів експериментального класу та їх порівняння із початковим етапом експерименту подані на діаграмі.

Сформованість умінь з теми „Дієслово” в експериментальному та контрольному класах

Діаграма

Ми отримали результати, які підтвердили ефективність нашого припущення. Із 26 учнів експериментального класу 8 школярів продемонстрували високий рівень аналізованих умінь, 14 – середній і 4 – низький. У контрольному класі (24 учні) високий рівень визначення даних умінь мали 4 учні, середній – 12 і низький – 8 школярів. Порівняно з початком експериментального дослідження, показники сформованості відповідних умінь зросли в обох класах (первинний рівень – 11% і 10%), але в експериментальному класі він виявився значно вищим (відповідно 88% і 76%), що сталося завдяки використанню різноманітних типів вправ, спрямованих на засвоєння теми „Дієслово”. Отримані дані свідчать про ефективність проведеного експериментального дослідження.

Отже, проведення експериментального дослідження у 4 класі показало, що запропонована система вправ і завдань разом з методикою їх опрацювання спроможна сформувати систему уявлень і понять з теми „Дієслово” у молодших школярів.

ВИСНОВКИ

Дієслово називає дію або стан предмета як процес і відповідає на питання що робити? що зробити? Усі дієслівні форми бувають доконаного або недоконаного виду, перехідними чи неперехідними. У них розрізняємо, крім того, дві основи: основу інфінітива й основу теперішнього часу. Одні дієслова називають дію, обмежену в часі початком або кінцем, а інші — дію, не обмежену ні початком, ні кінцем. За цією ознакою дієслова поділяються на два види: доконаний і недоконаний. Видові значення властиві всім дієсловам та всім дієслівним формам. У систему дієслова входять такі п'ять основних форм (дієслівних утворень): неозначена форма (інфінітив); способові форми (у дійсному, умовному й наказовому способах); дієприкметник; безособова форма на -но, -то; дієприслівник. Кожна з форм дієслова відповідає на певні питання, буває змінною або незмінною і виступає тим чи іншим членом речення.

Опрацювання дієслова як частини мови спрямоване на поглиблення знань учнів про граматичне і лексичне значення слова, про особливості словозмінювання і словотворення в українській мові, про синтаксичну роль у мовленні. Вивчення дієслова відкриває великі можливості для усвідомлення граматичної будови мови, засвоєння та застосування навичок правильного вживання дієслівних форм, зв'язку їх з іншими словами. Вивчення дієслова значною мірою сприяє розширенню і конкретизації словника молодших школярів, надає висловлюванням точності та змістовності.

Ознайомлення з поняттям дієслова як частини мови у початковій школі підпорядковується вирішенню таких завдань: узагальненню та розширенню уявлення учнів про лексичне значення дієслів; удосконаленню уміння точно і влучно добирати дієслова для передачі своєї думки; формуванню початкових уявлень про основні граматичні категорії дієслова; виробленню навичок правопису. Програми орієнтують на організацію роботи з теми «Дієслово» у таких напрямках: формування загального поняття про дієслово, розвиток умінь встановлювати його зв'язок реченні з іншими словами; розвиток уявлень про здатність дієслова змінюватися за часами та родами, про неозначену форму дієслова; спостереження за використанням дієслів-синонімів, дієслів-антонімів, за вживанням дієслів у переносному значенні у текстах; спостереження за функціонуванням неозначеної форми дієслова; формування вмінь використовувати дієслова, що відповідають ситуації спілкування.

Знання про дієслово як частину мови успішно застосовується учнями на практиці у тому випадку, якщо вони засвоїли суттєві ознаки, що складають сукупність поняття, уміють виявити ці ознаки у частковому явищі, виконуючи у визначеній послідовності розумові операції. Все це забезпечує цілеспрямовану, гармонійну роботу, яка полягає у вивченні певної системи шляхом усвідомлення лексичного та семантичного значення слова, його синтаксичної ролі та стилістичного використання.

Нами розроблено систему вправ, завдяки яким учні засвоюють належні відомості про дієслово, збагачують словниковий запас дієсловами, привчаються використовувати мовні засоби, які найбільшою мірою відповідали б меті висловлювання. Це такі типи вправ: вправи на спостереження за роллю дієслів у текстах, різних за стилістичними ознаками; вправи на спостереження за дієсловами-синонімами і дієсловами-антонімами; вправи на спостереження за дієсловами з переносним значенням і вправи на спостереження за неозначеною формою дієслова.

З метою перевірки наведених теоретичних положень ми провели експериментальне дослідження особливостей вивчення дієслова у початкових класах. Експериментальне дослідження проводилось у три етапи. На констатуючому етапі проводилось анкетування вчителів, опитування учнів, вимірювання рівнів сформованості уявлень про дієслово як частину мови, їх порівняння в контрольному та експериментальному класах, формулювалися завдання для реалізації поставленої мети. Під час формуючого етапу експерименту визначались способи формування уявлень про дієслово у початкових, проводилось експериментальне дослідження на особисто нами, а також вчителями початкових класів. На підсумковому етапі узагальнювалися результати дослідження, проводилося опитування учнів, здійснювався кількі-сний та якісний аналіз результатів дослідження, формулювалися висновки.

Для успішної реалізації навчальних завдань у процесі вивчення теми «Дієслово» запроваджувалися активні методи навчання, що стимулювали позитивну мотивацію до роботи та забезпечували розумову і мовленнєву активність. Оптимальними з цього погляду виявилися навчально-пізнавальні завдання і вправи таких типів: на формування загального поняття про дієслово; на засвоєння форм часу, особи та числа дієслів; на визначення неозначеної форми дієслова; вправи дієвідмінювання; вправи на правопис не з дієсловами; вправи на усвідомлення дієслів на –ся (-сь); вправи на синонімію і антонімію дієслівних форм.

Відповідно до даних типів вправ ми побудували систему контрольних завдань, спрямованих на визначення рівня сформованості таких якостей мовно-мовленнєвого розвитку учнів, як уміння розрізняти дієслово серед інших частин мови та називати його характерні ознаки, достатній словниковий запас, уміння вживати дієслова у реченнях, творчі вправи з цією частиною мови. Виявлення ефективності дослідження пов’язувалося із діагностикою відповідного рівня мовно-мовленнєвих навичок та лексичних умінь з теми „Дієслово”, сформованих із допомогою пропонованої системи вправ. Для цього розроблено систему контрольних завдань, диференційовану за рівнями і спрямовану на перевірку якості засвоєння знань про дієслово.

Як показали результати експерименту, відповідні уміння і навички, сформовані на основі використання певних вправ і завдань у процесі реалізації принципу наступності при вивченні частин мови, краще розвинені в учнів експериментального класу, ніж в контрольного. Робота, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань з теми ”Дієслово”. Отримані дані свідчать про ефективність проведеного експериментального дослідження.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бадер В.І. Робота над текстом при вивченні теми "Дієслово" у третьому класі // Початкова школа. - 1994. - №2. - С. 17-19.

2. Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів // Педагогіка і психологія. – 1998. – №4. – С. 31-36.

3. Безпояско О.К. та ін. Граматика української мови: Морфологія: Підручник. – К.: Либідь, 1993. – 264 с.

4. Бих І. Мовно-мовленнєвий розвиток учнів початкових класів як необхідна умова успішного навчання // Магістр. – 2005. – Вип.1. – С. 95–98.

5. Біденко В. Творча робота школярів на уроках мови // Початкова школа. — 1997. - № 7. - С. 48-51.

6. Богуш А.М. Методика навчання української мови у дошкільних закладах. – К.: Вища школа, 1993. – 328 с.

7. Бондаренко А.А. Работа над ударением в начальных классах // Нач. школа, 1989. – №2. – С. 18-21.

8. Бородич А.М. Методика развития речи детей. – М.: Просвещение, 1981. – 255 с.

9. Бурмистрова Л. Сказки про страну словографию // Семья и школа. – 1991. – №8. – С. 44-46.

10. Бутузова И.Д. Лексическая работа на уроках чтения // Начальная школа. – 1992. – №2. – С. 14-19.

11. Варемус К.І. Пізнавальні завдання для учнів початкових класів // Поч. школа. – 1999.– № 8.– с. 53-56

12. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Поч. школа. – 1991. – №2. – С. 28-31.

13. Варзацька Л.О. У пошуках концепції початкового курсу рідної мови // Початкова школа. - 1990. - № 9. - С. 12-15.

14. Вашуленко М. С. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Початкова школа. — 1997. - № 2. - С.2-5.

15. Вашуленко М.С. До вивчення української мови у 3 класі // Початкова школа. – 1988. - № 6. – С. 9-14.

16. Вашуленко М.С. До вивчення української мови у 3 класі // Початкова школа. - 1988. - № 6. - С. 9-14.

17. Вашуленко М.С. Навчання української мови в 2 класі // Початкова школа. – 2003. – №1. – С. 42–46.

18. Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1-3 класах. – К.: Рад. школа, 1982. – 104 с.

19. Вивчення української мови у 2-3 класах: Збірник статей / Упор. О.І.Мельничайко. – К.: Рад.школа, 1984. – 104с.

20. Вихованець І.Р. Теоретична морфологія української мови. – К.: Пульсари, 2004. – 398 с.

21. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. – К.: Либідь, 1989. – 236 с.

22. Вовк П.С. Сучасна українська літературна мова. Рухомий наголос в іменниках і дієсловах: Навч. посібник / Інститут змісту і методів навчання. – К., 1996. – 168 с.

23. Волох О.Т. та ін. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. Синтаксис. – 2-е видання, перероблене і доповнене: Підручник / Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов С.І. – К.: Вища школа, 1989.

24. Воскресенська Н.О. та ін. Українська мова у 4 класі чотирирічної початкової школи. – К.: Основи, 1994. – 226 с.

25. Гільбух Ю.З., Пенькова О.І. Психологічні аспекти словникового розвитку молодших школярів // Початкова школа. – 1979. – №12. – С. 66-69.

26. Гончаренко С.У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.

27. Грищенко А. Частини мови у структурі словосполучення і речення // Українська мова і література в школі. – 1986. – №7. – С. 39–45.

28. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття») // Освіта. - №44-46. – 1993. – 16с.

29. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кващук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Радянська школа, 1964. – С.

30. Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1992. – 380 с.

31. Ільїна З.І. Вивчення розділу “Частини мови” у 2 класі / Вивчення української мови у 2-3 класі. – К., 1984. – С. 72-83.

32. Казнадзей К. Дієслово: [Методичні рекомендації] // Початкова школа. – 1987. – №12. – С. 63–64.

33. Канакина В.П. Особенности лексики младших школьников // Начальная школа. – 1997. – №6. – С. 72-77.

34. Коляда О. Комплексні завдання для самостійних робіт з української мови // Початкова школа. – 1997. - № 2. – С. 14-16.

35. Костишин Н.В. Дієслово як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки // Українська мова та література. – 2005. – №36. – С. 17–18.

36. Крикун М. Роль слова в розвитку зв’язного мовлення молодших школярів // Початкова школа. – 2003. – №11. – С. 27–35.

37. Кротевич Є.В., Родзевич Н.С. Словник лінгвістичних термінів. – К.: Освіта, 1957. – 360 с.

38. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія, Ч. 2. / Ред. Л.П. Головняк. – К.: Видавництво Київського ун-ту, 1964. – 157 с.

39. Ладоня І.О. Українська мова: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 1993. – 143 с.

40. Медушевський А.П. Викладання фонетики і морфології української мови у восьмирічній школі: Посібник для викладачів української мови та студентів факультету мови і літератури педагогічних інститутів. – К.: Радянська школа, 1962. - С. 135–141, 206–227.

41. Мельничайко В.Я. Удосконалення змісту і методів навчання рідної мови. – К.: Рад. школа, 1982. – 216 с.

42. Методика та технологія уроків рідної мови в початковій школі / Наумчук М.М., Гузар О.В. – Тернопіль, 1999.

43. Морфологічна побудова сучасної української мови / Редкол.: М.А. Жо-втобрюх, І.Р. Вихованець, А.П. Гриценко. – К.: Наукова думка, 1975. – 208 с.

44. Наумчук М.М. Дидактичний матеріал з української мови в 4 класі. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2005. – 80 с.

45. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (Методика і технологія навчання). – Тернопіль: Астон, 2002. – 352 с.

46. Наумчук М.М., Лушпинська Л.П. Словник-довідник основних термінів і понять з методики української мови. – Тернопіль: Астон, 2003. –132 с.

47. Пархоменко М. Методика роботи над словом, текстом на уроках читання // Поч. шк. – 1997. – №7. – С. 44–48.

48. Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа. – 1997. - №4. – С. 10-12.

49. Приступа Г.Н. и др. Словарно-орфографическая работа на уроках чтения // Начальная школа. – 1996. – №5. – С. 9-15.

50. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 432 с.

51. Русанівський В.М. Дієслово – рух, дія, образ – К.: Радянська школа, 1977. – 96 с.

52. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. – К.: Наукова думка, 1986.

53. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр. – 1997. – 255 с.

54. Сучасна українська літературна мова / За ред. А.П. Грищенка. – 2-е вид., переробл. і доповн. – К.: Вища школа, 1997. – С. 365–378.

55. Сучасна українська мова / За ред О.Д. Пономарьова. – 2-е видання, перероблене. – К.: Либідь, 2001. – С. 134–149.

56. Тищенко М.К. Викладання частин мови в середній школі: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1956. – 231 с.

57. Українська мова з методикою навчання в початкових класах. – Інтегрований курс: Підручник для педагогічних вузів / За ред А.П.Каніщенко, Г.О.Ткачук. – К.: Промінь, 2003. – 232 с.

58. Чуйко Г.А. та ін. Методика викладання української мови в початкових класах. – К.: Вища школа, 1975. – 384 с.

59. Шевчук Т. Лінгводидактичні підходи до вивчення дієслова в початко-вих класах // Наукові записки ТДПУ: Лінгводидактика, 1997. - №4. – С. 24-27.

60. Шкільник М.М. Проблемний підхід до вивчення частин мови: Посібник для вчителя. – К.: Радянська школа, 1986. – С. 63–74.

Додатки

Додаток А

Урок української мови. 4-й клас

Тема. Змінювання дієслів за числами.

Мета. Узагальнити знання і вміння учнів з теми „ Дієслово ": змінювати дієслова в неозначеній формі за часами. Навчитись змінюваним дієслова за числами. Закріпити знання учнів про рослинний і тваринний світ Карпат. Розвивати спостережливість, уяву, уявлення, пам'ять, мислення, творчість, уміння працювати в групах. Виховувати любов до Батьківщини, бережливе ставлення до природи.

Обладнання. Ілюстрації „Карпатські гори", малюнки, карта України, картки для групової роботи.

Тип уроку. Комбінований.

Форма уроку. Урок-аукціон.

Хід уроку

1. Продзвенів і стих дзвінок.

Починається урок.

Всі за парти тихо всілись

І на мене подивились.

- Подаруйте мені свої гарні, милі, світлі усмішки і починаємо урок.

2. Вступна частина.

Сьогодні у нас незвичайний урок. Урок-аукціон. Яке ж значення слова „аукціон"?

Аукціон - привселюдний розпродаж, при якому покупцем є той, хто запропонує більш високу ціну. На нашому аукціоні можна купити різні красиві малюнки. Але цікаво те, що купити можна не за гроші, а за знання.

Сьогодні ми перевіримо ще ваші знання з предмету „Я і Україна", а саме по темі „Рослини і тварини Карпат".

3. Повторення вивченого матеріалу.

Сьогодні ви будете працювати в групах „Питайлики", „Всезнайки", „Кмітливчики".

3.1. Фронтальне опитування.

Інтелектуальна гра „Відповідай швидко і правильно".

„Питайлики".

- Яка частина мови називається дієсловом?

- Як називається початкова форма дієслова? (Неозначена форма дієслова). Наведіть приклади.

„Всезнайки".

- Як змінюються дієслова? (За часами).

- Які часи може мати дієслово? (Минулий, теперішній та майбутній)

„Кмітливчики".

- На які питання відповідають дієслова минулого, теперішнього і майбутнього часу?

- Як пишеться не з дієсловами?

3.2. Змініть дієслова за часами в неозначеній формі. (Усно).

„Питайлики".

Малювати – Бігти

„Всезнайки".

Сумувати - Формувати

„Кмітливчики".

Радіти – Стрибати

3.3. Перевірка домашнього завдання. (Впр. 94.)

- З якої казки взято цей уривок? ( Л.Українка „Біда навчить").

- Про що в ній розповідається?

- Зачитайте окремо дієслова минулого (1 гр.), теперішнього (2 гр.) і майбутнього (3 гр.) часу.

- Поясніть пропущені розділові знаки у виділених реченнях? ( У першому виділ, реченні - коми при однорідних присудках. У другому реченні - кома у складному реченні перед сполучником а ).

4. Хвилинка каліграфічного письма.

- Щоб запам'ятати дату і місце проведення нашого першого аукціону, давайте запишемо у своїх зошитах число..., класна робота. При перевірці зошитів виявлено, що не всі учні правильно пишуть маленьку букву „де" і з'єднання з нею. Тому на хвилинці каліграфії ще раз будемо вчитися писати цю букву і поєднувати її з іншими буквами. Що ви знаєте про цю букву? ( Буквою „де" позначаються два звуки: приголосний твердий д та приголосний м'який д, ці звуки, парні глухі - т, т Напишіть буквосполучення з буквою „де".

Доброта.

- Яке слово можна скласти з цих складів? ( Доброта ).

- Придумайте слова-синоніми до слова доброта. (Добро, добрий, добрик, добрішати).

- Які вислови і прислів'я ви знаєте з цим словом?

За добро добром платять.

Чини добро і стережися злого. Добре словечко гріє сердечко. Від доброго слова і лід розтерзає. Добро пушить, а зло сушить. Хто людям добра бажає, той і сам має. Учись робити добро, воно дорожче від золота. ( Одне з них записують у зошити). Підкреслити дієслово.

- Що ж треба для того, щоб люди ставились до вас добре? (Відповіді дітей)

- Ви творите добро своїми вчинками, добрими справами добрим словом. Отже, любі діти, поспішайте творити добро, вчіться говорити теплі слова людям, які поруч з вами, вчіться говорити теплі слова людям, які поруч з вами, вчіться співчувати, лише тоді можна сподіватися на повагу і добре ставлення до себе.

Вчитель.

Отже, аукціон розпочинаємо (удар молотком).

Увага! Увага! Розпочинаємо наш аукціон. Першими на ньому виставлені малюнки рослин. (Розвішую малюнки).

Хочу нагадати, що ми працюємо в групах і ще позмагаємось котра група купить найбільше малюнків.

Завдання 1. Малюнок квітки сон-трави.

Вчитель. Відгадайте, що це за рослина?

Учень. Сон-трава.

Це багаторічна трав'яниста рослина з родини жовтецевих. Цвіте у квітні-травні до появи листків. Квіти великі дзвоникоподібні, світло-фіолетові, закутані від весняних холодів у теплий кожушок густого опушення з шовковистих волосків. У хмарну погоду та ніч квіти закриваються і схиляють свої голівки. Враження таке, ніби вони справді засинають. Може тому в народі назвали цю рослину (сон-зілля, сон-трава), або може тому, що цю рослину використовують як заспокійливий і снотворний засіб. Зустрічається невеликими групами або поодиноко на трав'янистих схилах. Зникає внаслідок зривання квітів, витоптування худобою і скорочення площі лісів, де цей вид зростає.

5. Творчий диктант з фронтальною перевіркою.

- дієслова в неозначеній формі змініть і запишіть:

1 гр.- в минулому часі;

2 гр. - в теперішньому часі;

3 гр. - в майбутньому часі.

Збирати, ходити, горювати, розливати, радіти, балакати, працювати, складати, літати, смішити, плавати. ( Малюнок отримає та група, яка швидше і без помилок виконає завдання )

5. Робота над вивченням нового матеріалу.

5.1. Проблемна ситуація.

- Що означає, або що випливає з такого питання?

„Як змінюються дієслова за часами?" (Однина і множина).

Висновок. Якщо дієслова змінюються за числами, значить вони можуть вживатись в однині і множині.

Давайте переконаємось. Аукціон продовжується. Перед вами наступний малюнок.

- Хто впізнав, як називається ця квітка?

Учень. Білотка альпійська.

Ця рослина з родини айстрових, яка більше відома під назвою едельвейс. У Карпатах гуцули ласкаво називають її „шовкова косиця". Суцвіття цієї рослини схожі на сріблясті багато променеві зірки. Тому у Франції едельвейс називають альпійською зіркою. У горян Європи ця рослина вважається квіткою щастя, кохання і мужності, символом рідного краю. У спортсменів це емблема альпінізму і надзвичайно популярний туристичний сувенір. Краса і популярність цієї квітки стали причиною того, що рослина зникає.

- Де ростуть ці рослини? (Знаходиться в Карпатах).

Малюнок отримує та група, яка виконає вправу 95.

5.2. Вибіркове коментоване списування.

A) Читання тексту, словникова робота.

Марево -

1. Оптичне явище в атмосфері, яке полягає в тому, що невидимі предмети, які знаходяться за горизонтом, відбиваються в переломленій формі в повітрі, міраж. Переносне значення.

2. Привиди, примари, уявне видіння.

3. Миготливий шар теплого повітря біля поверхні землі. ( Особливо в спеку ).

Б) Виписування з кожного речення головних членів речення за зразком.

Краєчок (що зробив?) сховався.

B) Визначення числа кожної пари головних членів.

- Зачитати пари головних членів речення в однині, в множині.

5.3. Робота над правилом (ст. 52) з використанням таблиці часів дієслова.

а) Колективне зачитування правила.

б) Індивідуальне читання правила.

- Скажіть правило одне одному на вушко.

Фізкультхвилинка.

6. Закріплення вивченого матеріалу.

На аукціоні - малюнки тварин. (Розвішую малюнки ). А зараз хвилинка-цікавинка. Послухайте, любі діти, як про себе говорить тварина, що живе в лісі.

Учень. Бігаю я досить швидко - 40-50 км / год, добре плаваю, буваю декількох видів: бурий, чорний, очковий, губач, бари бал, панда, коала, малайський, їм багато і часто, ласун, на зріст до 2 метрів, вага - 200-250 кг, найменший (коала) ріст 60 см, а новонароджений всього розміром у 2 см. І це... ведмідь.

На аукціон виноситься малюнок ведмедя бурого.

6.1.Завдання: Від форм однини утворити дієслова у множині. Малюнок отримає та група, яка найшвидше справиться із завданням. На дошці.

І гр. II гр. III гр.

Прочитав - Співає - Виконує –

Сидить - Летить - Радіє –

Пише - Малює - Продає –

Танцює - Біжить - Усміхається –

„Товар" проданий.

Вчитель. Аукціон триває. Наступний товар - малюнок рідкісного птаха.

Учень. Глухар карпатський.

Цей птах становить важливу цінність Карпат. Він є представником одного із видів тайгових і мішаних лісів. Незвичний колір оперення відрізняє цього птаха від інших птахів Карпатських гір.

Завдання. В даному тексті змінити дієслова однини дієсловами множини. (Стоїть) теплі весняні дні. (Зацвів) луги яскравими квітами. (Підняв) свої голівки блакитні дзвіночки.

Взаємоперевірка. Товар проданий.

Вчитель. З метою охорони рідкісних рослин і для забезпечення відтворення тваринного світу у 1968 р. створений Карпатський заповідник. Розташований він на території двох областей: Закарпатської та Івано-Франківської. А у Чернівецькій області на початку 1990 років створено 7 заказників. А такі рослини Карпатського заповідника, як білотка альпійська, дзвоники карпатські, модрина польська, будяк сизий, нарцис вузьколистий, сосна кедрова європейська, тирлич жовтий, тис ягідний, шафран банатський та такі тварини, як кіт лісовий, тритон карпатський і альпійський, жаба прудка, полівка снігова занесені до Червоної книги України.

7. Підсумок уроку.

- яку частину мови ви тепер вивчаєте?

- які граматичні характеристики дієслова вже знаєте? (Час, число, початкова форма дієслова).

- які знаєте часи дієслів?

- в якому числі може вживатись дієслово?

- як називається початкова форма дієслова?

8. А на кінець Аукціон-Мудрець.

Мет. мікроф. - Що нового було на уроці?

- Що не вдалось?

- Що сподобалось?

Сторінка Івасика-Усміхасика.

Усмішка.

1. Впізнайте дієслово, вжите у множині. Який час...

- Я миюся...

Ти миєшся...

Який це час, Федоте?

- Ну раз ми з вами миємось - виходить, що субота. (В. Слосар).

- Чи правильно відповів Федот? Доведіть.

2. Впізнайте дієслова, вжиті в однині.

Який це час: я бігаю, ти бігаєш, він бігає, вони бігають?

Велика перерва.

Чи погоджуєтесь з відповіддю учня? Чому?

3. Вчитель: - Який буде минулий час від дієслова „прокидатися"?

Учень: - Спати!

- Чи правильно відповів учень? Доведіть.

Оцінювання.

10. Д/з з інструктажем. с. 52, правило, впр.98.

- Оголошується конкурс на кращий твір-фантазію „Якби птахи і звірі вміли говорити".

Хто бажає взяти участь у конкурсі, вик. впр. 98, завдання 2.

Хто не бажає брати участь у конкурсі, вик. впр. 98, завдання 1.

ПРОЧИТАВ –

СИДИТЬ –

ПИШЕ –

ТАНЦЮЄ –

СПІВАЄ –

ЛЕТИТЬ –

МАЛЮЄ –

БІЖИТЬ –

ВИКОНУЄ-

Додаток Б

Урок української мови. 4-й клас.

Тема. Змінювання дієслів за часами.

Мета. Ознайомити з істотними ознаками дієслів різних часових форм (питання, смислове значення), з новими термінами. Вчити розпізнавати час дієслів. Виховувати бажання дотримуватись правил жовтенят. Розвивати спостережливість, уміння узагальнювати, порівнювати.

Обладнання: динамічна таблиця, підручники, лексичний матеріал.

І. Орфографічна хвилинка. Вибірковий диктант.

Учитель читає слова з апострофом. Учні записують їх у три колонки відповідно до частин мови, повторюють правило вживання апострофа.

Подвір'я, з'їзд, під'їхав, полив'яний, Мар'яна, з'їхала, Сім'я, зв'язаний, полум'яний, в'ється, від'їздити, в'ялий.

II. Актуалізація опорних знань учнів. Вправа 493.

— Які зміни в природі ви помітили вчора? (Прилетіли з вирію журавлі). Що ви побачили сьогодні, коли йшли до школи? (Цвіте черемха). Що відбудеться в природі через місяць? (Розквітнуть яблуні, груші).

— Ми склали речення про явища, які ви спостерігали в природі вчора, сьогодні, будете бачити завтра, через місяць. Описати це допомогли нам дієслова.

III. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми і мети уроку.

IV. Сприймання нового матеріалу і його усвідомлення.

1. Спостереження за мовним матеріалом з метою виділення істотних ознак понять «теперішній час», «минулий час», «майбутній час».

На дошці — динамічна таблиця, де всі записи зроблені на окремих, картках і розміщені в кишеньках. При потребі їх можна вставляти і знімати. Заповнена лише перша колонка — словосполучення дієслова з іменником у різних часових формах. Решта колонок заповнюється в процесі роботи.

— Прочитайте перше сполучення слів. На яке питання відповідає дієслово цвіте? (Що робить?). Поставимо картку з цим питанням у другу колонку таблиці. Коли "відбувається дія? (Тоді, коли ми про неї говоримо, тобто сьогодні). Поставимо картку з написом, коли відбувається дія;,у третю колонку.

Учитель підсумовує:

— Дієслово цвіте відповідає на питання що робить?, а дієслово цвітуть —на питання що роблять? Обидва дієслова означають дію, яка відбувається тоді, коли про неї говорять, тобто сьогодні, зараз, у даний момент. Це дієслово теперішнього часу. (Відповідна картка вставляється в четверту колонку).

Аналогічна робота проводиться з рештою словосполучень. Робиться висновок, що дієслова змінюються за часами, що вони мають три часи — теперішній, минулий і майбутній. Щоб визначити час дієслова, треба поставити питання до нього і встановити, коли відбувається дія.

2. Опрацювання правила (с. 207).

3. Вправи 494 і 495 — відповідно до завдань підручника.

V. Завдання додому. Вправа 496.

VI. Підсумок уроку.

Гра «Наш час». Учні класу поділяються на три групи відповідно до теперішнього, минулого і майбутнього часу. Учитель читає речення, учні сигналізують картками на дієслова відповідного часу.

Додаток В

Урок української мови. 4-й клас

Тема. Змінювання дієслів у формах доконаного і недоконаного видів (без вживання термінів) за часами. Закріплення вивченого про зв'язок дієслова з іменником та його роль у реченні.

Мета. Вдосконалювати уміння визначати час дієслів, ставити питання до них, формувати поняття про структуру тексту. Виховувати любов до природи, бережливе ставлення до неї. Розвивати пізнавальну самостійність учнів.

Обладнання: тексти, підручники, лексичний матеріал.

І. Самостійна робота.

Бл..щить —..., в..чоріє —..., л..жить —..., с..ніє—....

— Вставте пропущені букви, доберіть перевірні слова. До яких частин мови вони належать? Визначте час дієслів. Поставте їх у минулому і майбутньому часі.

II. Мотивація навчальної діяльності, повідомлення теми та мети уроку.

III. Розвиток умінь і навичок учнів.

1. Розпізнавання дієслів, які відповідають на питання що робить? що робив? що роблять? що зробив? що зробили? що зробить? що зроблять?

На дошці тексти:

Школярі готуються до вечора, присвяченого Т. Шевченку. Вони читають книжки про його дитячі роки. Оформляють альбом. Збирають колекцію значків із зображенням Кобзаря.

Школярі підготувались до вечора, присвяченого Шевченку. Вони прочитали багато книжок про його дитячі роки. Оформили альбом. Зібрали колекцію значків із зображенням Кобзаря.

— Прочитайте тексти. Що можна дізнатись про підготовку школярів до вечора з першого і другого текстів? (З першого тексту дізнаємось, що діти тільки готуються до вечора, ще у них не все готове, а з другого — що діти уже готові до вечора, все у них зроблено). Назвіть дієслова з першого і другого текстів. На які питання вони відповідають? (Що роблять? Що зробили?)

Учитель узагальнює, що у текстах використано одні і ті ж дієслова, але у різній формі (відповідають на різні питання).

— Які з цих дієслів виражають дію, яка ще не закінчена? (Готуються, читають, оформляють, збирають): А яку дію означають дієслова підготувались, прочитали, оформили, зібрали? (Закінчену дію).

2. Перебудуйте (усно) текст так, щоб у ньому вживались дієслова із значенням незакінченої дії.

ДРУЗІ ПТАХІВ

Прийшла весна. Тепле проміння сонця зігнало сніги. З гір потекли струмочки. Зазеленіла молода травичка. Діти радісно зустріли весняних гостей. Вони прикріпили на деревах шпаківні, синичники.

(З газети),

— Випишіть дієслова парами, усно поставте до них питання. (Зразок виконання: прийшла — йде). У другому реченні знайдіть підмет, присудок, другорядні члени.

3. Вправи 509 і 510.

— Придумайте словосполучення з дієсловами співає, дзвенить так, щоб дієслова у них вживались у прямому і переносному значенні. (Співає пташка, співає дівчинка, співає серце, співає нива; дзвенить голос, дзвенить пісня, дзвенить дзвінок).

4. Складання усної розповіді за малюнком. Вправа 511.

— Побудуйте словосполучення дієслова з іменником. (Прилетіли з півдня, повернулись на батьківщину, наповнюють гомоном, ремонтують гнізда, мостять гнізда, збирають галузки, носять на дерева, складають купкою, виведуть пташенят).

Можливий варіант розповіді.

Настала весна. Прилетіли II перші вісники — граки. Зиму вони провели на півдні, а тепер повертаються на батьківщину.

Граки метушаться, наповнюють усе навколо немовкнучим гомоном. Пора і про потомство потурбуватись. На голих вітах беріз багато старих грачиних гнізд, їх потрібно поремонтувати. Хто не встиг зайняти старе гніздо, той мостить нове. Граки збирають сухі галузки і носять їх на дерева. Гілка на гілочку — і гніздо готове. Незабаром граки виведуть пташенят.

— Як називається складений вами текст? Доведіть, що це розповідь. Знайдіть зачин, основну частину, кінцівку тексту.

IV. Домашнє завдання. Вправа 512.

V. Підсумок уроку.