Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Загальна характеристика розвитку дошкільнят

1.2 Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей у дітей дошкільного віку

1.3 Особливості розвитку рухових якостей у дошкільнят

1.3.1 Розвиток швидкості у дітей дошкільного віку

1.3.2 Розвиток спритності у дітей дошкільного віку

1.3.3 Розвиток гнучкості у дітей дошкільного віку

1.3.4 Розвиток витривалості у дітей дошкільного віку

1.3.5 Розвиток сили у дітей дошкільного віку

РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Завдання дослідження

2.2 Характеристика методів дослідження

2.3 Організація дослідження

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

3.1 Загальні відомості про методику розвитку фізичних якостей

3.2 Основні методичні аспекти розвитку фізичних якостей

3.2.1 Методика розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку

3.2.2 Методика розвиток швидкості рухів у дітей дошкільного віку

3.2.3 Методика розвитку спритності у дітей дошкільного віку

3.2.4 Методика розвитку сили дітей дошкільного віку

3.2.5 Методика розвитку витривалості у дітей дошкільного віку

3.3 Основи методики визначення рівня розвитку рухових якостей у дітей

ВИСНОВКИ

ЛИТЕРАТУРА

Вступ

Актуальність: Аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу на особливості методики розвитку рухових якостей дітей дошкільного віку. Досить важливим моментом процесу навчання рухових якостей є спрямованість даного процесу на розвиток вмінь та навичок рухових дій. Весь процес навчання передбачає використання різних підходів, засобів та методів.

Предмет дослідження: особливості методики розвитку рухових якостей.

Проблема: полягає в тому, щоб правильно цілеспрямовано організувати процес освоєння вмінь та навичок рухових дій.

Робоча гіпотеза : можна вважати, що важливим етапом методики розвитку рухових якостей дітей дошкільного віку є використання різних вправ розрахованих на дошкільнят, особливе місце належить іграм.

Мета дослідження: обґрунтування особливостей методики розвитку рухових якостей у дітей дошкільного віку.

Задачі дослідження:

1. Охарактеризувати особливості організму дитини дошкільного віку.

2. Проаналізувати розвитку фізичних якостей дошкільнят.

3. З`ясувати які фактори впливають на розвиток фізичних якостей дошкільнят.

4. Охарактеризувати особливості методик формування рухових якостей.

5. Охарактеризувати методику визначення рівня розвитку рухових якостей у дошкільнят.

Методи і організація дослідження:

1. Аналіз наукової і науково-методичної літератури.

2. Аналіз і синтез.

На основі одержаних даних дослідження були проаналізовані:

- відомості наукової і науково-методичної літератури;

- досвід провідних спеціалістів в даній області;

- аналіз особливостей організму дитини дошкільного віку.

Наукова новизна: узагальнені сучасні дані про основи методики розвитку рухових якостей дають можливість вибору найбільш раціонального підходу для розвитку рухових якостей дитини дошкільного віку.

Практична значимість: для організації спрямованого процесу навчання рухових якостей дітей дошкільного віку необхідно керуватися особливостями методики формування рухових якостей, доступністю та відповідністю використання різних вправ для розвитку певних фізичних якостей.

РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Загальна характеристика розвитку дошкільнят

Анатомо-фізіологічні передумови розвитку діяльності дошкільника. Надбання в психічному розвитку дошкільника пов'язані з прогресивними змінами вищої нервової діяльності, для якої характерною стає особлива жвавість орієнтувальних реакцій, що, як відомо, є необхідною умовою утворення нових тимчасових нервових зв'язків. Утворюються складні умовні рефлекси, в яких провідну роль відіграв слово (друга сигнальна система). Розвивається умовне гальмування, хоч іррадіація збудження ще в частим явищем у поведінці дитини. Посилюється регулятивний вплив кори великих півкуль на функціонування підкірки, що зумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості й організованості поведінки.

Ці функціональні зміни в роботі центральної нервової системи дитини пов'язані з дальшими морфологічними змінами в будові головного мозку, зростанням його ваги. У три роки вага мозку становить близько 1080 м, у шість років - 1300 м [4,12].

Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється структура і функції мозку. Характерне для раннього віку швидке збільшення росту дитини дещо уповільнюється на п'ятому році і знову прискорюється наприкінці дошкільного дитинства. Середнє щорічне збільшення росту дошкільника становить близько 6 см, причому дівчатка дещо випереджають хлопчиків. У п'ять років ріст дитини в середньому 100 см, а в сім - 115 см. Щорічно вага дитини збільшується лише на 1,5-2 кг. Змінюються пропорції тіла. Подовжується тулуб і особливо ноги [12,90].

Для кісткової системи дитячого організму характерним в недостатнє окостеніння, хрящова будова її окремих ланок, значна гнучкість і еластичність хребта. Особливо тривалий процес росту . довгих кісток. Розвиток крупної мускулатури дещо випереджає функції дрібних м'язів руки. Працездатність м'язів дошкільника значно нижча, а стомлюваність їх швидша, ніж у школярів. Загальний розвиток опорно-рухового апарату дошкільника виявляється у зростанні координації, вправності й точності рухів [10,125].

Удосконалюється діяльність серцево-судинної системи. Збільшуються розміри серця (до п'яти років у 4 рази порівняно з новонародженою дитиною). Змінюється ритм його роботи (у новонародженої дитини - 120-140 ударів на хвилину, у старшого дошкільника - 70-100).

Поверхневе дихання дошкільника компенсується його частотою (у трирічної дитини 20-30 вдихань на хвилину, у дорослої людини - 16). У зв'язку з розвитком легенів, грудної клітки та зміцненням дихальної мускулатури воно стає глибшим і рідшим, життєвий об'єм легенів підвищується.

Дальше визрівання організму дитини, що відбувається в дошкільному віці, є необхідною передумовою її психічного розвитку. Але воно не визначає змісту тих психічних властивостей, які складаються в неї. Формування їх відбувається завдяки засвоєнню дитиною в ході дійових взаємовідносин її з навколишнім світом суспільного досвіду. Від змісту й особливостей цих взаємовідносин залежить весь психічний розвиток дитини-дошкільника, зокрема характерної для неї ігрової діяльності [6,52].

Гра, її природа і сутність. Дошкільне дитинство здавна назирають віком ери. Деякі вчені вбачали джерела гри дитини в Її природних прагненнях до відпочинку, використання «надлишку сил», до вправляння інстинктивних механізмів, потрібних для майбутнього життя, до одержання задоволення тощо. Загалом для них характерним е натуралістичне розуміння гри дитини як інстинктивного за своєю природою явища, ігнорування якісної різниці між грою тварин й ігровою діяльністю людської дитини, історичного походження специфічних особливостей останньої. Були й спроби вийти за межі натуралістичного тлумачення походження гри дитини. Автори цих спроб (К.Д. Ушинський, П.Ф. Леегафт) намагалися показати значення суспільного середовища в розвитку дитячих ігор, зокрема важливу роль праці в становленні їх змісту (Г.В. Пдеханов).

Розглядаючи гру як провідну діяльність дошкільника, радянські психологи виходять з визнання соціальної обумовленості її розвитку (П.П. Блонський, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьев, Д.Б. Ельконін). Гра соціальна за своїм походженням і змістом, вона е історичним утворенням, пов'язаним з розвитком суспільства, його культури. Гра - особлива форма життя дитини в суспільстві, причому справжнього життя, дуже. важливого для неї. Через гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у спільному житті з ними.

Гра зароджується в дитини ще в ранньому віці. З переходом до дошкільного віку усвідомлюваний дитиною світ значно розширюється. До нього входять не тільки предмети і явища найближчого оточення, а й ширше коло предметів, з якими діють дорослі і які ще не доступні дитині. Водночас зростає її тенденція до самостійності. Дитина відкриває для себе світ дорослих і прагне в ньому жити. Проте вона не вміє зважувати на свої реальні можливості, не може реально діяти з предметами дорослих, (наприклад, водити машину, пекти пироги тощо). Ця суперечність між прагненнями і Можливостями дитини брити безпосередню участь у житті та діяльності дорослих розв’язується в діяльності, формою якої і є гра.

Якщо в ранньому дитинстві центральним моментом гри є оволодіння предметами і способами дій з ними, то у грі дошкільника головним став -людина, її дії і стосунки з іншими людьми. Гра дошкільника набував рольової форми. Рольова гра існує тільки в соціальному середовищі, дитина вчиться гратися. Форми ігрової діяльності засвоюються дітьми під прямим чи опосередкованим впливом дорослих. Рольова гра є соціальна обумовленою діяльністю. Сюжети своїх ігор дитина-запозичав із суспільства, в якому Живе. В іграх відбиваються дії знатних людей нашої країни, героїчні їх подвиги. В іграх дітей капіталістичного світу частими є сюжети з гангстерами, грабуванням сейфів. Отже, самий зміст дитячих ігор заперечує спроби вивести прагнення гратися з якихось інстинктивних тенденцій [12,92].

Гра виникає не з примусу, не з обов'язку. Вона виходить з безпосередніх спонукань, потреб та інтересів дитини. Дитина грається тому» що Їй хочеться гратися, що це для неї цікаво, приємно, радісно. Своєрідність гри полягає насамперед у тому, що виконувані в ній дії самі по собі цікаві дитині, її привертає не стільки практичний ефект, результат гри, скільки сам процес ігрової діяльності. Досить вгадати, як довго і старанно маля зводить будівлю з кубиків, щоб зруйнувати її і будувати знову. Отже, на відміну від праці ера - непродуктивна, діяльність.

Мотив гри лежить у змісті самої дії. Проте помилково вважати гру виключно процесуальною, не результативною. Як і всяка свідома цілеспрямована діяльність, що в сукупністю осмислених дій, вона дає свої результати. Вони різні В різних за формою і змістом іграх. За їх характером гра відрізняється від праці, що приводить до суспільне значущого продукту, і від учіння, результатом якого в набуття певних знань. Але ця різниця не абсолютна, а відносна, бо і в грі в активне прагнення до певної мети, оперування предметами, розмови, стосунки з іншими дітьми, внаслідок яких відбувається збагачення звань і вмінь учасників ігрової діяльності [11, 159].

Гра для дошкільника є засобом відображення навколишньої дійсності, способом проникнення в діяльність і стосунки дорослих. У грі дитина проникає у всі сфери життя людей, які поза грою їй недоступні. Дитина переживає, оцінює відтворюване виявляє своє ставлення до навколишнього. Гра - шлях дітей до пізнання світу, в якому вони живуть.

Таке розуміння сутності дитячої гри, що ґрунтується на діалектико-матеріалістичних позиціях радянської психології, дає змогу правильно розв'язати питання про уявне і реальне в ігровій діяльності. Чи справді, взявши на себе роль дорослого, дитина переходить у якийсь особливий, уявний світ, непідвладний законам реальної дійсності, як-то твердять деякі психологи-ідеалісти? Аналіз ігрової діяльності показує, що це твердження неправильне, що в грі завжди є своєрідне співвідношення між уявним і реальним. Носієм і виявом цього співвідношення є сама ігрова дія.

Зміст ігрової дії відповідає тим практичним цілям, що їх виконують люди для досягнення певної мети. Дитина тут не зраджує реальності. Вона може порушувати справжню логіку дій, якщо погано обізнана з нею або якщо самі особливості ігрового предмета диктують її логіку. Разом з тим ігрова дія вільна від багатьох обов'язкових операцій, тобто від тих способів діяння, які існують у реальній дійсності [15, 120].

Отже, у грі не панує свавілля і безладдя. Вона будується за певними законами і правилами. Характерна для неї умовність не є обов'язковою для виникнення сюжетної рольової гри, а з'являється в процесі здійснення. Граючись, діти перейменовують предмети, якими оперують. Факт перейменування і заміщення предметів у грі відзначало багато вчених, по-різному його пояснююче. Причини заміщення вбачали в діяльності фантазії дитини [12,93].

За всяких змін умов гри незмінним залишаються зміст і порядок дій, відповідаючи тим практичним діям, які виконуються в, житті для досягнення даної мети. Дитина не зраджує реальності в самому змісті гри.

Отже, ігрова дія - це цілком реальна дія. Вона не вигадана, не фантастична і відрізняється від неігрової своєю мотивацією: мотив ігрової дії - у здійсненні самої дії.

Цікаво, що діти повністю віддаються грі й водночас відокремлюють гру від дійсності. Так, дитина в процесі гри може виходити з "виконуваної ролі і на якусь мить ставати сама собою. Відступи від ролі часто здійснюються для того, щоб внести якісь корективи в гру, проінструктувати партнера щодо дальшої поведінки або зробити йому зауваження з приводу порушення правил. Відрізняючи ігрову ситуацію від навколишнього середовища, дитина живе у грі справжнім життям, сповненим жвавих емоцій і хвилювань.

1.2 Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей у дітей дошкільного віку

Розвиток рухових якостей обумовлений біологічними і соціальними чинниками. Природне біологічне зростання організму супроводжується збільшенням рухових можливостей дитини. При цьому розвиток його моторики зумовлюється соціальними умовами, а рухова функція організму виступає як компонент, на який спрямована педагогічна дія.

Загальні фізіологічні закономірності розвитку рухових якостей під впливом занять фізичними вправами розглянуті в роботах Н.В. Зімкіна (1956), А.В. Коробкова (1958), І.А. Фоміна і В.П. Філіна (1972) і інших авторів. Їх дослідженнями доведено, що фізіологічною основою розвитку рухових якостей (сили, швидкості, спритності, витривалості) є морфологічні і функціональні зміни м'язової системи, а також в нервовій регуляції рухових і вегетативних функцій організму. Зокрема, для прояву цих якостей важливе значення мають координаційна діяльність нервових центрів по регуляції функції м'язового апарату і вегетативних органів [18,125].

Зростання тренованості організму дітей відбувається дещо повільніше, ніж оволодіння руховими навиками, зокрема в нескладних за технікою рухових дій.

Шляхом доцільного підбору фізичних вправ можна впливати на біологічний хід розвитку різних рухових якостей дітей. Спеціальними дослідженнями встановлено, що під впливом активного рухового режиму відбувається значне зростання сили, швидкості, витривалості.

Розвиток рухових якостей у дитини виникає під впливом двох чинників: природно-вікових змін організму і режиму рухової активності. Процес розвитку рухових якостей у дошкільнят здійснюється з морфологічними і функціональними можливостями організму. Система засобів фізичного виховання передбачає реалізацію принципу всебічного розвитку особи дитини, що являє собою різносторонню дію на різні сторони його рухової функції, включаючи комплексний розвиток всіх рухових якостей.

1.3 Особливості розвитку рухових якостей у дошкільнят

1.3.1 Розвиток швидкості у дітей дошкільного віку

Швидкість - здатність людини здійснювати рухові дії з мінімальною для даних умов витратою часу [17,500].

Основними чинниками прояву швидкості є:

а) прихований (латентний) період рухової реакції;

б) швидкість одиночного руху;

в) частота рухів.

На розвиток швидкості ефективно впливають вправи, які стимулюють дошкільників до виконання швидких рухів, зокрема: біг з максимальною швидкістю на короткі дистанції, стрибки, загально розвиваючі вправи, які виконуються в швидкому темпі. Проте на прискорення темпу рухів дітей потрібно орієнтувати лише при умові, якщо вони виконують їх легко і вільно.

Найпоширенішим способом розвитку швидкості є біг, який широко застосовується під час ранкової гімнастики, занять з фізкультури, рухомих ігор сюжетного характеру, ігрових дій типу естафет, в яких діти змагаються між собою. Доцільно проводити повторний біг, суть якого в тому, щоб діти повторно долали задану дистанцію, але вже по можливості з більшою швидкістю. Проте довжина дистанції або тривалість бігу повинні бути такими, щоб швидкість його не знижувалася до кінця руху. Тривалість інтервалів відпочинку між повтореннями вправ може забезпечити відносно повне відновлення сил дитини [18,130].

Для дітей 3 років рекомендується дистанція 15м, 4 років - 20 м, 5 років - 25 м, 6 років - 30-35 м. В іграх естафетного характеру старші дошкільнята часто виконують біг "човниковим" способом (15-20 м в одну і іншу сторону). У більшості дітей швидкість в кінці дистанції не зменшується, а пульс після подолання її відновлюється до початкових величин у межах 2-3 хв. Цю паузу можна вважати оптимальною для відпочинку дітей після виконання вправ даної інтенсивності.

Одним з важливих компонентів даної якості є швидкість рухової реакції дитини. Вона має велике прикладне значення в повсякденному житті дитини, особливо якщо необхідно швидко відреагувати на раптову ситуацію і прийняти правильне рішення: негайно зупинитися, прискорити рух, змінити його напрям і ін. До найпоширеніших методів розвитку швидкості реакції у дошкільнят відносяться багаторазові повторення рухових дій за раптовим "сигналом або зміною ситуації. Наприклад, початок бігу за сигналом вихователя (свисток, усна команда), зміна руху за командою вихователя, раптова зупинка під час ходьби або бігу за музичним акордом.

У дітей старших вікових груп розвитку швидкості сприяє вживання в процесі проведення занять з фізкультури і рухових ігор методу змагання. Елементи змагання викличуть в них емоційний підйом, сприяють мобілізації потенційних можливостей у виконанні рухових дій у зв'язку з бажанням перемогти. Оскільки в процесі змагань дитина максимально проявляє швидкість реакції, точність і швидкість рухів, вживання цього методу підвищує рівень розвитку даної якості.

Таким чином, широке використовування різноманітних рухових дій швидкісного характеру в процесі ранкової гімнастики і на заняттях з фізичної культури, систематичне проведення рухових ігор з елементами змагань створюють оптимальні умови для розвитку швидкості у дошкільнят всіх вікових груп [31,75].

1.3.2 Розвиток спритності у дітей дошкільного віку

Спритність - це здатність людини чітко виконувати рухи в складних координаційних умовах. Координаційна складність рухових дій є одним з основних критеріїв спритності. До другого відносять точність рухів, яке включає точність просторових, тимчасових і силових характеристик.

Значна частина дослідників цієї проблеми (М.В. Зімкін, О.В. Коробков і ін.) ставлять швидкість формування рухових навику в пряму залежність від рівня розвитку спритності: чим вище рівень розвитку спритності, тим легше і швидше формується той або інший навик. З психологічної точки зору, спритність залежить від повноцінного сприйняття власних рухів і обставин, від умінь швидко змінювати свою діяльність. Вона має тісний зв'язок з швидкістю і точністю складних рухових реакцій.

Процес природного розвитку здатності раціонально керувати в просторі та часі своїм руховим апаратом починається з раннього дитинства. Формування основних форм рухів найбільш інтенсивно відбувається в дошкільному віці. Розвиток спритності рухів у дітей 3-6 років має першочергове значення для підготовки їх до школи. Засновник теорії фізичного виховання П.Ф. Лесгафт одним з основних напрямів виховної роботи з дітьми вважав формування в них уміння з якнайменшою витратою зусиль і в максимально, короткий проміжок часу свідомо виконувати значну фізичну роботу, діючи при цьому чітко і енергійно [32,55].

Протягом дошкільного віку у дитини значно поліпшується координація довільних рухів. Рухові дії дошкільнят виконуються все більш чітко і точно. В кінці дошкільного періоду, за умови відповідного навчання, діти опановують умінням дозувати свої м'язові зусилля, у них поліпшується регулююча роль кори головного мозку. Тому в цей період створюються необхідні передумови для оптимального розвитку спритності, яка у свою чергу забезпечує удосконалення координаційних можливостей дітей в різноманітних видах рухових дій.

Рівень розвитку спритності у дошкільнят має пряму залежність від об'єму раніше сформованих умінь і навиків, оскільки збільшення арсеналу різноманітних рухів позитивно впливає на функціональні можливості, їх рухового аналізатора. Таким чином, чим більше дитина передбачає рухових координації, тим більш швидко він засвоює будь-який рух, тим вищий у неї рівень розвитку спритності.

Існує декілька напрямів в розвитку спритності дошкільнят. Використовування різноманітних вправ за умови, що вони мають елементи новизни, стимулює удосконалення даної якості. Відповідно під час виконання загально розвиваючих вправ рекомендується частіше змінювати вихідні положення, запобігати стандартних (одноманітних) повторень, активізувати використовування вправ з предметами (гімнастичні палиці, скакалки, м'ячі і ін.), особливо в старших групах. Слідує також більш широко вживати вправи, які сприяють сприйняттю дитиною своїх рухів і позицій тіла, диференціації м'язових відчуттів, оскільки на цій основі у дітей формуються уміння керувати руховими діями [19,250].

Одним із проявів спритності є уміння зберігати рівновагу. Основними вправами для формування рівноваги є ходьба по лаві і колоді різними способами, ходьба на лижах, катання на ковзанах і велосипеді, а також різноманітні загальнорозвиваючі вправи.

Збільшення координаційної складності вправ, підвищення вимог до точності їх виконання - один з важливих шляхів розвитку спритності. В кожній наступній віковій групі, враховуючи збільшення координаційних можливостей дітей, вимоги до якості виконання рухових дій постійно підвищуються. Від дитини вимагають більш чітких стрибків, метань, вправ на рівновагу і лазіння - тих основних рухів, які мають певну технічну складність.

Покращенню координації ряду рухів (ходьба, біг, загально розвиваючі вправи) сприяє музичний супровід на заняттях з ранкової гімнастики. Уміння перебудовувати рух відповідно зміні характеру музики (висоти звучання і темпу її) удосконалюють пластичність, а це підвищує рівень розвитку спритності у дітей. Таким чином, розвиток спритності повинен йти по шляху підвищення координаційної складності вправ з обов'язковим дотриманням таких вимог: точність виконання вправ і взаємна узгодженість елементів рухів [20,35].

Ефективним засобом розвитку спритності у дітей є вправи з раптово змінними ситуаціями, з швидким реагуванням на несподівані зміни; обставин і відповідно цьому прийняття оптимального рішення, яке реалізується в конкретних рухових діях. Найбільшу доцільність при цьому мають рухомі ігри як універсальний засіб в розвитку різних сторін даної якості. Ігрова діяльність дітей в тих обставинах, які змінюються раптово, ставить відповідні вимоги до прояву комплексу психофізіологічних функцій: сенсомоторні реакції, прийом і переробка інформації, оперативне мислення, увага, процес удосконалення динамічних стереотипів.

Тому рухомі ігри і вправи спортивного характеру (в старших вікових групах) відносяться до самих діючих і доступних засобів, які стимулюють розвиток спритності у дітей 3-6 років.

1.3.3 Розвиток гнучкості у дітей дошкільного віку

Гнучкість - це здатність виконувати рухи з найбільшою амплітудою. Таким чином, гнучкість характеризує ступінь рухливості в різних ланках опорно-рухового апарату людини. Вона залежить від форми і будови суглобів, еластичності м'язів і зв'язок, а також від функціонального стану центральної нервової системи і рухового апарату [23,95].

Багато дослідників (В.М. Заціорський, Б.В. Сермєєв, В.П. Філін і ін.) цілком справедливо вважають, що гармонійність фізичного розвитку людини багато в чому залежить від рухливості в суглобах і еластичності м'язово-зв'язкового апарату. Оптимальний рівень розвитку гнучкості забезпечує необхідну свободу рухів дитини в повсякденному житті.

У дітей дошкільного віку є всі передумови для успішного розвитку даної якості. Морфологічні особливості опорно-рухового апарату, зокрема висока еластичність м'язів, рухливість хребетного стовпа, сприяють підвищенню ефективності вправ для її розвитку. Показником гнучкості є максимальна амплітуда рухів. Розвиваючи гнучкість у дошкільнят, слід дотримуватися певної міри, чітко дозувати навантаження і не вдаватися до надмірного розтягання м'язів і зв'язок. Рухи на розтягання виконуються з поступовим збільшенням амплітуди так, щоб не викликати больових відчуттів.

Окрім загально розвиваючих вправ, удосконаленню гнучкості сприяють стрибки, метання, лазіння, танцювальні рухи під музичний супровід. Проте необхідно враховувати, що рухливість суглобів, збільшується з підвищенням температури м'язів. Тому перед вправами на гнучкість слід виконати рухи, які допомагають розігріти основні м'язові групи тулуба і кінцівок.

Таким чином, вправи на розтягання у дошкільнят застосовуються в основному в активному руховому режимі. При цьому слід пам’ятати, що розвиток гнучкості не повинен приводити до порушення постави дітей, які можуть викликати розтягування зв'язок, а також недостатній розвиток окремих м'язових груп (спини, живота), які відносяться до "м'язового корсету".

1.3.4 Розвиток витривалості у дітей дошкільного віку

Витривалість характеризує здатність людини виконувати на необхідному рівні інтенсивності тривалу динамічну роботу і протистояти утомленості. Вона в цілому забезпечується підвищеними можливостями функціональних систем організму.

В процесі фізичного виховання дошкільнят найбільш часто доводиться мати справу із загальною утомленістю дітей, викликаною впливом загально розвиваючих вправ, основних рухів, рухомих ігор. Проте розвиток загальної витривалості у дітей при вживанні цих засобів не вимикає також удосконалення спеціальної витривалості до деяких статичних зусиль і рухів, пов'язаних з ходьбою, бігом (швидкісна витривалість) і т.д.

Розвиток витривалості, на відміну від інших рухових якостей вимагає особливого підходу, пов'язаного з певною небезпекою, яка спричинена негативним впливом значних навантажень на організм дітей 3-6 років. В дитячому віці значна частина енергетичних ресурсів витрачається на функціонально-морфологічний розвиток дитини, і дуже великі фізичні навантаження можуть негативно позначитися на його організмі. Рівень витривалості має тісний зв'язок з працездатністю організму людини, як розумовою, так і фізичною. Тому стимулювання розвитку цієї якості в ранній період створює певні передумови для підготовки дитини до школи, більш успішного подолання учбових вантажень, меншої стомлюваності під час уроків і відповідно, кращому засвоєнню знань із загально розвиваючих предметів [18,170].

У дітей 3-6 років доцільно формувати витривалість до роботи постійної і змінної інтенсивності. При цьому фізичні навантаження повинні відповідати анатомо-фізіологічним особливостям організму дитини.

Встановлено, що за умови одноманітної м'язової діяльності діти більш швидко стомлюються. Тому дошкільнята краще переносять різноманітні за значенням і короткочасні фізичні навантаження. Таким чином, розвиток витривалості відбувається у взаємозв'язку з іншими якостями: швидкістю, силою і вправністю. Проте в дошкільному віці, якщо процес фізичного виховання здійснюється в різних організаційних формах, важко диференціювати витривалість за видами.

Найпоширенішим засобом розвитку витривалості у дошкільнят є загально розвиваючі вправи. Проте, під час використовування цих вправ, необхідно дотримуватися оптимальних інтервалів для відпочинку між їх виконанням: незначні паузи (15-20 с), необхідні для зміни вихідної позиції і нагадування наступної вправи, дозволяють дошкільнятам здійснювати рухову діяльність при високій активності серцево-судинної і дихальної систем.

Всі ці засоби фізичної культури мають істотний вплив на удосконалення вегетативних функцій і систем організму дитини, підвищують його витривалість до різних м'язових навантажень і загальну працездатність.

1.3.5 Розвиток сили у дітей дошкільного віку

Сила - це здатність людини долати зовнішній опір або протидіяти йому за рахунок м'язових зусиль.

Під час виконання різних вікових дій сила вступає у взаємозв'язок з іншими руховими якостями: швидкістю, спритністю, гнучкістю і витривалістю. Тому досить складно виділити "чистий" прояв якості сили у виконанні тих або інших рухів. Слід пам’ятати при цьому, що дошкільнятам, особливо молодших груп, не завжди вдається реалізувати свої можливості в силі шляхом максимальної мобілізації м'язових зусиль [14,45].

Розвиваючи силу у дошкільнят, необхідно дотримуватися таких положень: сприяти гармонійному зміцненню всіх м'язових груп опорно-рухового апарату дитини і формувати у неї уміння раціонально використовувати свою силу у виконанні рухових дій.

Можливості дошкільнят в прояві сили порівняно з дітьми шкільного віку обмежені. Дітей 3-6 років стомлюють тривалі статичні позиції тіла і значні м'язові навантаження. Перевантаження у вправах може викликати негативний вплив на функції внутрішніх органів, привести до розтягання деяких м'язів і, як наслідок цього, викликати порушення постави і опорно-рухового апарату (зниження екскавації зведення стопи).

В дошкільному віці з метою всебічної фізичної підготовки дитини педагогічний вплив спрямований на формування основних м'язових груп. При цьому розвиток сили відбувається за рахунок виконання вправ динамічного характеру, вправ, які мають швидкісно-силову спрямованість, вправ з обмеженням статичних компонентів. Проте слід уникати значних навантажень у виконанні фізичних вправ, тривалих статичних поз, одностороннього навантаження враховуючи швидку стомлюваність нервової і м'язової систем у дитини.

Розвиваючи м'язову силу у дітей дошкільного віку, необхідно особливу увагу приділяти підвищенню їх рухової активності під час прогулянок і занять з фізичної культури, що є необхідною умовою для комплексного розвитку всіх рухових якостей в цей віковий період [15,32].

РОЗДІЛ 2. ЗАВДАННЯ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Завдання дослідження

1. Вивчити особливості загального розвитку дітей дошкільного віку.

2. З`ясувати фактори, які лежать в основі розвитку фізичних якостей дошкільнят.

3. Узагальнити особливості методики розвитку фізичних якостей.

4. Охарактеризувати методичні аспекти розвитку фізичних якостей дітей дошкільного віку.

2.2 Характеристика методів дослідження

Для вирішення поставлених задач були застосовані такі методи дослідження:

1. Аналіз літературних джерел

2. Педагогічне спостереження.

2.3 Організація дослідження

Дослідження проводилось в 2 етапи. На першому етапі було проаналізовано літературні джерела за такими напрямами:

1. Особливості розвитку рухових якостей у дітей дошкільного віку.

2. Фактори, які впливають на розвиток фізичних якостей дошкільнят.

3. Система вправ та ігор, які використовуються для розвитку фізичних якостей.

4. Особливості методики визначення рівня розвитку рухових якостей дошкільнят.

На другому етапі було проведено узагальнення вивченого матеріалу щодо методики розвитку фізичних якостей дітей дошкільного віку.

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ У ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

3. 1 Загальні відомості про методику розвитку фізичних якостей

В методиці фізичного виховання дітей дошкільного віку повинні бути присутні засоби, методи і прийоми навчання рухам, розвитку фізичних якостей і здібностей, які ґрунтується на принципах свідомості і активності, наочності, доступності, обліку індивідуальних можливостей дітей, систематичності, поступовості, підвищення вимог. Специфікою методики фізичного виховання є те, що в основі всіх способів вживання фізичних вправ лежать регулювання навантаження, а також варіативність поєднання навантаження з відпочинком. В залежності від дії на організм навантаження може бути постійним і змінним, мати безперервний або переривистий характер [22,105].

У фізичному вихованні дітей дошкільного віку як основні використовують наступні методи: метод вправ з чітко заданою програмою дій, порядком їх повторень, точним дозуванням навантаження і встановленими інтервалами відпочинку; ігровий метод; метод змагання.

Широко, застосовується у фізичному вихованні дошкільників словесний метод і наочний. В роботі з дітьми молодшого дошкільного віку переважають прийоми опосередкованого навчання, пояснення, що супроводжується показом, виконання дітьми вправ разом з вихователем. Засоби, методи, і прийоми навчання, вправи, виховання, а також способи організації дітей на заняттях спираються на ведучу для кожного вікового періоду розвитку дітей діяльність.

Особливості методики фізичного виховання дітей молодшого, середнього і старшого дошкільного віку обумовлені ступенем самостійності дитини, його свідомим відношенням до занять, до повторення засвоєного [19,520].

3.2 Основні методичні аспекти розвитку фізичних якостей

3.2.1 Методика розвитку гнучкості у дітей дошкільного віку

Гнучкість характеризує ступінь рухливості в різних ланках опорно-рухового апарату людини. Вона залежить від форми і будови суглобів, від еластичності м'язів і зв'язок, від функціонального стану центральної нервової системи і рухового апарату.

Рухливість в суглобах має певний вплив на функціональну діяльність дитини. З нею також пов'язані амплітуда, точність, швидкість його рухів. Тому розвитку гнучкості у дітей починаючи з дошкільним віком слід надавати певну увагу в процесі їх фізичного виховання.

Для, оптимізації гнучкості у дітей 3-6 років використовують вправи, які сприяють розтягненню м'язів і зв'язок опорно-рухового апарату. Вони виконуються з великою амплітудою і дають максимальний ефект за умови систематичного виконання в комплексах ранкової гімнастики, фізкультурних хвилинках, на заняттях фізичної культури. Найраціональнішими є пружинисті (нахили і випрямляння тулуба, напівприсідання) і махові рухи (верхніми і нижніми кінцівками) з різноманітними початковими положеннями [32, 55].

Під час виконання цих вправ дітям потрібно давати цільову установку: доторкнуться м'ячиком або прапорцями підлоги, не згинаючи ніг в колінах, зробити мах ногою так, щоб доторкнутися носком витягнутої руки. Це підвищує активність дошкільнят всіх вікових груп, стимулює їх проявляти свої рухові здібності.

Основною методичною умовою, якої потрібно дотримуватися в роботі над розвитком рухливості в суглобах, є обов'язкова розминка перед виконанням вправ на розтягування. Вправи на розтягнення необхідно виконувати серіями в певній послідовності: вправи для суглобів верхніх кінцівок, тулуба і нижніх кінцівок; між серіями - вправи на розслаблення. Комплекс може складатися з 8-10 вправ пасивного або активного характеру. Перерви у вправах на гнучкість навіть в межах 2-3 тижнів негативно позначаються на рівні розвитку гнучкості.

Вправи і ігри для дітей 3-4 років.

1. В.п.: ноги на ширині плечей, руки внизу. 1-руки в сторони; 2-нахил до правої (лівої) нозі, торкнутися пальцями носка ніг; 3-випрямитися, руки в сторони; 4-повернутися у вихідне положення.

2.В.п.: ноги на ширині плечей, м'яч в правій руці. 1-2-нахил вперед-вниз, перекласти м'яч в ліву руку за лівою ногою; 3-4-випрямитися, потім з лівої в праву руку.

Не зачепи іграшку. Між двома стійками, що знаходяться на відстані 3-4 м одна від одної, закріплюють шнур на висоті біля 50 см. Уздовж нього на землі розставляють іграшки на відстані 50 см одна від одної. За сигналом дитина пролазитиме під шнуром з одного кінця, потім - у зворотному напрямі і обходить наступну іграшку з другого боку і так до кінця, намагаючись не збити жодну з них [20,57].

Правила: не можна обходити 2 іграшки підряд з одного боку шнура. Вказівка до проведення: проводити розвагу в повільному темпі пристосовуючись до індивідуальних навиків кожної дитини.

Устаткування: високі іграшки - кеглі, башточки і інші, шнур 3-4 м довжиною.

Вправи і ігри для дітей 5-6 років.

1.В.п.: сидячи ноги нарізно, палиця на колінах. 1-палицю вгору; 2-нахилитися до правої ноги, торкнутися шкарпетки; 3-випрямитися, палицю вгору; 4-повернутися у вихідне положення. Те ж до лівої ноги.

2. Пролізання в обруч боком (не зачіпаючи за верхній край) в групуванні (5-6 разів).

Пролізь за іграшкою. Діти стають в круги. Напроти кожного прив'язаний обруч у вертикальному положенні. За обручами встановлені іграшки в однаковій кількості. Завдання кожного - пролізти через обруч, узяти іграшку і переносити їх по одній в свій круг - будиночок. По сигналу гравці йдуть до обручів, сідають, пролазять крізь обруч, беруть іграшку і так само повертаються в свій будиночок. Так продовжують до тих пір, поки не перенесуть всі іграшки. Переможцем вважається той, хто жодного разу не зачепив обруч.

Правила: переносити іграшки можна лише по одній.

Вказівки до проведення: подавати сигнали лише до початку першої дії. Радити дітям, щоб вони не поспішали, пролізаючи через обручі.

Устаткування: обручі діаметром 60 см прив'язані у вертикальному положенні, іграшки розміром приблизно 10-15 см. Для кожного учасника креслиться круг діаметром 60-80 см.

Хто зніме більше стрічок. На різних стійках натягують 2 шнури, на які накидають кольорові стрічки. Дітей ділять на дві групи: в одній - ті, хто вище зростом, в іншій - нижче. Тому один шнур натягують вище, інший - нижче. Стрічок повинно бути втричі більше, ніж дітей. По безперервному сигналу діти кожної групи підстрибують, прагнучи зняти якомога більше стрічок. Виграють ті, у кого буде більше стрічок [24,95].

Правила: не можна знімати стрічку після закінчення сигналу.

Вказівки до проведення: сигнал - дзвінок - слід припиняти тоді, коли знято більше стрічок, але не все.

Устаткування: 2 шнури, стрічки, дзвінок, стійкі. Шнури не слід підвішувати на легкі стійки, тому що вони можуть впасти при знятті стрічок. Стрічки підвішувати так, щоб один кінець висів нижче.

3.2.2 Методика розвиток швидкості рухів у дітей дошкільного віку

Здібність до швидкості необхідна для формування і вдосконалення бігу, різних видів стрибків і метань, в рухомих іграх, а також для успішного оволодіння багатьма видами спортивних вправ.

Швидкість виявляється в різних формах, основні з яких:

• швидка реакція на сигнал до дій або їх зміни;

• швидкість одиночного руху;

• здатність збільшувати в короткий час темп рухів по сигналу або в ігровій обстановці;

• частота циклічних рухів (біг, плавання, ходьба на лижах, їзда на велосипеді) [36,35].

Відповідно до особливостей прояву швидкості виділяються дві основні задачі, спрямовані на розвиток швидко виконувати рух. Одна із задач - це вправа на швидкість на початку руху, умінні миттєво реагувати на сигнал (словесний, звуковий). Ця якість необхідна в багатьох рухомих і спортивних іграх (настільному тенісі, баскетболі і ін.), на старті в бігу, плаванні, будь-яких естафетах. Інша задача - учить підтримувати високий темп руху, наприклад, в бігу наввипередки за партнером, при катанні м'яча, обруча. Підбір ігор і вправ для розвитку швидкості визначається загальними дидактичними принципами (відповідність зросту, підготовленості дитини, поступове ускладнення завдань, їх повторність). Необхідно при цьому враховувати і деякі специфічні для даної якості вимоги, до яких відносяться наступні:

по-перше, рух повинен бути в основних рисах освоєно дитиною в повільному темпі. Так, малюк, що невпевнено ловить м'яч і допускаючий ряд помилок (притискує м'яч до грудей, широко розставляє руки), не зможе швидко його зловити і тут же перекинути назад. Виправити недоліки в техніці руху при швидкому його виконанні неможливо;

по-друге, тривалість вправ на швидкість повинна бути невеликою, щоб до кінця виконання цієї вправи швидкість не знижувалася і не наступало стомлення. Довжина дистанції для бігу в швидкому темпі повинна бути не більше 10-30 м число повторень стрибків 10-12 разів, тривалість безперервного інтенсивного бігу в іграх у дітей 2-3 років-10 сек, -6-7 лет-до 15-20 сек. Крім того, повинні бути інтервали відпочинку;

по-третє, вправи для розвитку швидкості не повинні носити одноманітний характер. Повторювати їх треба в різних умовах, з різною інтенсивністю, з ускладненнями або навпаки, зниженням вимог, полегшенням завдань;

по-четверте, важливою умовою для успішного виконання швидких рухів є оптимальний стан центральної нервової системи, який досягається лише тоді, коли діти не стомлені попередньою діяльністю [20,62].

Для розвитку швидкості доцільно використовувати різні вправи в розмахуванні, кружлянні, помаху, ударах, киданні і штовханні легких предметів, поворотах, виконуваних з максимально можливою частотою.

Ігри і вправи для дітей 3-4 років

1. В. п.: стати прямо, ноги на ширині ступні, руки за спиною, в одній руці брязкальце (або в кожній руці по кубику). Витягнути руки вперед і швидко заховати за спину.

2. В. п.: стати прямо, ноги на ширині ступні, руки за спиною, предмет в одній руці. Витягнути обидві руки вперед, швидко перекласти його в іншу руку і заховати за спину.

3. В. п.: стати прямо, ноги злегка розставити, руки на поясі. По сигналу вихователя топати ногою, дотримуючи запропонований темп (медленно- помірно - швидко). Те ж іншою ногою. Потім можна топати ногами по черзі, міняючи темп.

Прокоти м'яч. Діти, сидячи на підлозі або стоячи парами (відстань між ними 1,5-2 м) відштовхують м'яч, роблячи швидкий енергійний рух кистю. Відстань поступово збільшують до 3- 4 м. В пари прагнути підбирати дітей, з яких один краще володіє рухом. З дитиною, яка не вміє катати м'яч, грає вихователь [9,56].

Дзвінок. Діти стоять півколом, вихователь перед ними, за спиною у нього дзвінок (бубен, барабан, брязкальце). Він показує його дітям і швидко ховає. Питає, що вони бачили, потім перебігає на іншу сторону, кажучи: «я біжу, біжу, біжу і в дзвінок я дзвоню». Кладе дзвінок ззаду, широко розводить руки в сторони і говорить: «всі сюди швидше біжать і дзвінок мій знайдуть». Діти біжать. Хто перший знайшов, дзвонить і віддає вихователю».

Вправи і ігри для дітей 5-6 років

1. В. п.: стати прямо, п'яти разом, шкарпетки нарізно, руки внизу. Швидко робити хлопки перед собою і за спиною. Після 8-10 хлопів зробити перерву, руки опустити, і після цього повторити вправу 1-2 рази [22,65].

2. В. п.: сидячи, ноги витягнуті, руки спираються об підлогу ззаду. Поперемінно, під рахунок або виляски вихователя ударяти ступнями по підлозі. На сигнал «Ноги вгору!» швидко підняти обидві ноги вгору і так потримати. Темп давати з поступовим прискоренням.

Швидше в обруч. На підлозі розкладені великі обручі, біля кожного двоє дітей. По сигналу «Біжи!» діти бігають навкруги обруча, по сигналу «В обруч!» - встрибнути в обруч і сідають [28,22].

3.2.3 Методика розвитку спритності у дітей дошкільного віку

Спритність необхідна при виконанні всіх основних рухів, в рухомих іграх, спортивних вправах. Вона сполучає в собі багато рухових якостей. В спритності виявляється здатність точно оцінити і виконати рух з урахуванням його просторових, тимчасових і силових характеристик.

Показником спритності у дітей 4-7 років може служити час виконання таких завдань, як біг з поворотами з оббіганням [24,180].

Існує два шляхи розвитку спритності.

По-перше, спритність зростає при оволодінні новими різноманітними рухами. Протягом дошкільного віку діти постійно придбавають рухові уміння.

По-друге, спритність зростає, якщо дається ускладнення, нове поєднання знайомих рухів, змінюються звичні умови виконання руху.

Фахівці в області фізичної культури рекомендують різноманітні методичні прийоми, що підвищують прояви рухової координації, спритності. З них для дітей дошкільного віку можна відібрати наступні:

1. Вживання незвичайних початкових положень (біг з положення стоячи на колінах, сидячи; стрибок з положення стоячи спиною до напряму руху), швидка зміна різних положень (сісти, лягти, встати).

2. Зміна швидкості або темпу рухів, введення різних ритмічних поєднань, різної послідовності елементів.

3. Зміна способів виконання вправ: метання зверху, знизу, збоку; стрибки на одній або двох ногах, з поворотом.

4. Використовування у вправах предметів різної форми, маси, об'єму, фактури сприяє розвитку уміння розподіляти рухи в просторі і в часі, поєднувати їх з рухами тіла, що вимагають різносторонньої координації і тонких м'язових відчуттів [27,120].

5. Виконання злагоджених дій декількома учасниками (удвох, тримаючись за руки, сідати і вставати, виконувати повороти, нахили, стрибки, по 3-4 дітей, тримаючись за один великий обруч або довгу жердину).

6. Складніші поєднання основних рухів. Можна використовувати біг змійкою, оббігаючи кубики, дерева, перестрибуючи на ходу нешироку канавку, дістаючи в стрибку до м'яча або вітки.

7. Ускладнення умов гри. Наприклад, В грі «У ведмедя в бору» дитина в ролі ведмедя, перш ніж ловити, повинен підлізти під дугу.

Перераховані вище способи розвитку спритності більшою чи меншою мірою доступні дошкільникам. Спритність поєднується зі здатністю зберігати стійке положення тіла в різноманітних рухах і позах. З цією метою використовуються вправи, в яких доводиться прикладати зусилля, щоб зберегти рівновагу [20,65].

Вправи в спритності вимагають великої чіткості м'язових відчуттів, напруженої уваги. Їх хороше виконання порівняно швидко викликає стомлення, зниження точності координації. Тому їх проводять нетривалий час і на початку рухової діяльності.

3.2.4 Методика розвитку сили дітей дошкільного віку

Рівень м'язової сили в значній мірі визначається віком людини. Здібність, що поступово збільшується, до м'язової напруги, залежить від ступеня розвитку кістково-м'язової системи, функціонального стану нервових центрів, регулюючих частоту, ступінь і об'єм м'язових скорочень. М'язи складають одну третину ваги тіла дитини, і тому їх діяльність викликає відповідні зміни але всьому організмі. Немовля намагається ще неусвідомлено, як би інстинктивно вправляти свої м'язи доступними йому рухами. Це рухи руками і ногами, прагнення повертатися з живота на спину і назад, підтягатися і підійматися, тримаючись за опору.

Розвиток здібності до прояву м'язових зусиль є важливою умовою розвитку рухових умінь, оскільки багато хто з них вимагає вже відносно розвиненої м'язової сили - біг, стрибки з місця і з розгону, метання, лазіння. Не маючи достатньо розвиненої сили, не можна швидко або довго бігати, плавати, високо стрибати, далеко метати. Чим краще розвинені м'язи і вище властивість до управління м'язовими зусиллями, тим легше виконувати рухи, опановувати новими, добиватися ефекту в руховій діяльності.

У дітей дошкільного віку особливо великі можливості до прояву, силових здібностей, якщо розглядати показники відносної сили. Вона складає в середньому 1,5-1,8 тобто дитина в змозі піднімати вагу, значно перевищуючу його власну. Відносну силу слід враховувати в рухах, пов'язаних з переміщеннями тіла: біг, стрибки, повзання, лазіння. Визначення силових можливостей дітей необхідне для правильного дозування фізичних навантажень в різних видах діяльності.

Рівномірний розвиток всієї мускулатури надзвичайно важливий для формування хорошої постави. Необхідно укріплювати м'язи утримуючі хребет в правильному положенні: м'яза шиї, спини, живота.

Враховуючи можливості дітей дошкільного віку, можна виділити дві основні задачі:

1. Гармонійне зміцнення всіх м'язових груп рухового апарату дітей.

2. Розвиток здатності раціональний проявляти м'язові зусилля, враховуючи різноманітні умови діяльності.

Підбираючи вправи і ігри, слід враховувати ці задачі. В першу чергу, роботу по розвитку силових якостей потрібно будувати при дотриманні загальних дидактичних принципів: поступовості, доступності, відповідно до вікових і індивідуальних особливостей дітей. Вправи для розвитку силових здібностей підрозділяються на дві великі групи. До першої відносяться вправи із зовнішнім опором, вагою киданих або штовханих предметів, що викликається. Другу групу складають вправи, обтяжені вагою власного тіла, наприклад повзання, лазіння, стрибки.

Вправи і ігри для дітей 3-4 років

1. В. п.: стоячи, ноги на ширині плечей, м'яч у грудей, руки зігнуті. Штовхнути м'яч від грудей двома руками.

2. В. п.: стоячи, ноги на ширині плечей, м'яч в руках внизу. Кинути м'яч через голову назад [34, 56].

3.В.п.: лежачи на животі, триматися обома руками за жердину, руки витягнути вперед. Підвести руки і голову і опустити.

Візьми прапорець. На одній стороні 5-6 дітей, напроти кожного з них на відстані 2-2.5 м лежать прапорці. Діти стрибають на двох ногах вперед під слова вихователя «Приб-скок, приб-скок, ось він твій прапорець». Беруть прапорці, махають ними над головою і кладуть.

Тримайся міцно. Натягнути мотузок на такій висоті, щоб діти могли до неї дотягнутися, підвівши на шкарпетках. Узявшись за мотузок, дитина йде на шкарпетках, перехоплюючи руками.

Вправи і ігри для дітей 5-6 років

1. В. п.: стоячи на колінах, руки на підлозі. Зігнути руки, випрямити.

2. В. п.: лежачи на животі, руки зігнуті, долоні на підлозі у грудей. Підвести плечі і голову, випрямляючи руки, знову лягти.

3. В. п. сидячи ноги зігнуті, стоять на м'ячі. Підкочувати і відкатувати м'яч від себе, перебираючи стопами.

Не промахнися. Діти шикуються в два-три круги, у кожного в руках по мішечку. В центрі круга на відстані 2,5 м від дітей - обруч. По сигналу вихователя діти кидають мішечок в обруч, прагнучи потрапити в нього. Вихователь відзначає тих, хто потрапив, потім діти біжать за мішечком [22].

М'яч об стінку. Гравці шикуються перед стінкою на відстані 3 м, в руках у кожного по одному малому м'ячу. По сигналу вихователя діти кидають м'яч об стінку і ловлять його двома руками після відскоку від землі.

3.2.5 Методика розвитку витривалості у дітей дошкільного віку

Для розвитку витривалості велике значення вже і в дошкільному віці мають вольові якості, прагнення проявити максимум здібностей, бути настирним пересилити відчуття утомленості. Основний метод розвитку витривалості - метод безперервних вправ значної інтенсивності або більш активних вправ з невеликими перервами. Дослідження показали, що тривалість безперервних рухів повинна бути близько 2 хв. (час, необхідний для відновлення функцій серцево-судинної і дихальної систем). Починати розвиток витривалості слідує з інтенсивності 50-60%. Виходити треба з наступного: наприклад, діти 5 років пробігають 30 м за 8 сік (швидкість 3,75 м/сек). Тривалість і дистанцію бігу на витривалість для них розраховуємо так, щоб кожні 30м вони пробігали за 12 сек. Значить, початкової буде дистанція 300 м, яку діти бігтимуть із швидкістю 2,5 м/сек протягом 2 хв. До кінця року діти зможуть пробігати 500 м.

З підвищенням витривалості організм адаптується до запропонованих навантажень. Їх треба підвищувати для подальшого збільшення рівня витривалості. Поступово збільшуючи дистанцію в допустимих межах, не можна вимагати, щоб діти швидше бігли. Швидкість бігу природно зростає у дітей у міру зростання витривалості. Взимку добре використовувати ходьбу на лижах. В цьому випадку розвиток витривалості поєднується з гартуючим впливом свіжого повітря, збільшується оздоровчий вплив рухів [28,25].

Розвиток витривалості відбувається і в рухомих іграх з багатократними повтореннями дій, виконуваних тривалий час, а також в деяких спортивних вправах. Особливістю їх є та, що безперервно змінюється, як по інтенсивності, так і формою рухів діяльність, що включає мінімально необхідні перерви для зміни водить, введення додаткових перешкод.

Вправи та ігри для дітей 3-4 років

1 Ходьба по гімнастичній лавці боком приставним кроком, переступаючи через кубики, поставлені на відстані трьох кроків дитини.

2. Стрибки на двох ногах через шнури (5-6 шт.) правим і лівим боком. Відстань між шнурами 35-40 см (8-10 разів).

Чия ланка швидше збереться. В різних кінцях майданчика ставляться прапорці 3-4 кольорів. Діти. діляться на 3-4 ланки і одержують стрічки таких же кольорів, будуються за прапорцями відповідних кольорів. По сигналу бігають по майданчику, піднявши стрічки вперед. На сигнал «На місця!» будуються за прапорцями відповідного кольору, потім йдуть за ланкою, яка швидше і краще за всі вишикувалося. Вихователь в цей час міняє, місця прапорців і знову дає сигнал до бігу [33,97].

Вправи і ігри для дітей 5-6 років

1. Повзання рачки між предметами (кеглі, набивні м'ячі, кубики) поставлені на відстані 1,5м один від одного.

2. Ходьба по гімнастичній лавці боком приставним кроком. На середині сісти, встати і пройти далі (2-3 рази).

Гойдалки. Розгойдування на гойдалках вправляє вестибулярний апарат, укріплює м'язову систему. Необхідна умова - самостійне розгойдування. Дозування: 20-30 разів безперервно. Пішохідні прогулянки. В такому поході, розрахованому на 1,5-2 ч (в одну сторону 40-45 хв), міцніють сили дітей, розвивається витривалість, здатність долати труднощі, вправляються воля і наполегливість. Вихователь наперед намічає маршрут, на якому рівна дорога чергує з різноманітними природними перешкодами: схили, колоди, пеньки, канавки, місток, дорогі з різним покриттям. При одноманітній дорозі слід включити в ходьбу цікаві для дітей завдання, ігри і вправи [22].

Хто швидше на лижах до фінішу. На прямій лижні (60 м) - 3 - 4 перешкоди: ворота з лижних палиць, вузька доріжка, круг (розмічають кольоровими крижинами або шишками), декілька палиць на відстані 2 м одна від одної. Діти на лижах проходять під воротами, потім йдуть прямо по доріжці, виконують поворот в крузі, обходять палиці поворотами управо і вліво. Перемагає той, хто швидше прийде до фінішу, подолавши всі перешкоди.

3.3 Основи методики визначення рівня розвитку рухових якостей у дітей

Швидкість визначається за часом пробіжки невеликої відстані - 10 м. Вибирається пряма рівна доріжка з щільним земляним або асфальтовим покриттям завдовжки не менше 20 м. До лінії старту, позначеною смугою, повинне бути 4-5 м розгону і приблизно стільки ж за лінією фінішу. Секундоміром фіксується час бігу від старту до фінішу, не вважаючи час початкового прискорення бігу до стартової лінії і час зниження швидкості після фінішу [22,25].

Спритність виявляється за часом човникового бігу, виконуваного на тій же доріжці. Він включає біг по прямій Юме двома поворотами (загальна дистанція 30 м ). На одній стороні кладеться два кубики, на іншій стороні ставиться стілець або лавка. Враховуючи особливості дошкільника, пропонується ігрове завдання : узявши один кубик, дитина біжить на іншу сторону кладе кубик, біжить за другим, його також переносить і зупиняється. Показником спритності буде час, що затрачує на виконання завдання. Можна використовувати і інше завдання - оббігти 8 прапорців на підставці, розставлені з проміжком 1м один від одного. До першого прапорця і після останнього відстань 1,5м. Загальна дистанція 10м.

Про витривалість можна судити за часом виконання ходьби і бігу на дистанції 300м. Вибирається пряма доріжка завдовжки 50 м, позначається лінія старту (фінішу), лінія повороту. Дитина проходить відрізки 50м, чергуючи ходьбу і біг - від старту до лінії повороту йде, потім біжить назад і так повторює ще 2 рази.

Сила вимірюється кистьовим і становим динамометром загальноприйнятим методом.

Кожну з контрольних вправ дитина виконує не менше двох разів (з проміжком відпочинку). Вибирається кращий результат з двох спроб.

ВИСНОВКИ

Розвиток рухових якостей у дитини виникає під впливом двох чинників: природно-вікових змін організму і режиму рухової активності. Процес розвитку рухових якостей у дошкільнят здійснюється з морфологічними і функціональними можливостями організму.

Завдяки загальному фізичному розвитку дошкільників удосконалюється структура і функції всіх систем організму. Характерне для раннього віку швидке збільшення росту дитини дещо уповільнюється на п'ятому році і знову прискорюється наприкінці дошкільного дитинства. Середнє щорічне збільшення росту дошкільника становить близько 6 см, причому дівчатка дещо випереджають хлопчиків. У п'ять років ріст дитини в середньому 100 см, а в сім - 115 см. Щорічно вага дитини збільшується лише на 1,5-2 кг. Змінюються пропорції тіла. Подовжується тулуб і особливо ноги. Тому досить важливо в дошкільному віці значну увагу приділяти розвитку фізичних якостей дитини.

Визначення оптимальних дистанцій для бігу з максимальною швидкістю для дітей 3-6 і 5-6 років для розвитку швидкості.

Розвиток спритності повинен йти по шляху підвищення координаційної складності вправ.

Вправи на розтягання у дошкільників застосовуються в основному в активному руховому режимі для розвитку гнучкості.

Поширеним засобом розвитку витривалості у дошкільників є загально розвиваючі вправи. Проте, під час використовування цих вправ, необхідно дотримуватися оптимальних інтервалів для відпочинку між їх виконанням.

Розвиваючи м'язову силу у дітей дошкільного віку, необхідна особлива увага уділяти підвищенню їх рухової активності під час прогулянок і занять з фізичної культури. Вживання методики розвитку рухових якостей для дітей 3-4 и5-6 років. Підбір різносторонніх вправ і ігор для дітей окремо по кожній руховій якості.

Для розвитку рухових якостей дітей дошкільного віку рекомендується використання ігрового методу. В таблиці 1 представимо різновиди ігор, та їх можливості використання для певного вікового періоду дітей дошкільного віку.

Таблиця 1

ЛИТЕРАТУРА

1. Асташина М. Фольклор в физическом воспитании дошкольников // Дошкольное воспитание. -1997.-№3.-С.61-68.

2. Бернштейн Н.А. Физиология движений.- В кн. Физиология труда. М., 1934.

3. Боген М.М. Задачи обучения двигательным действиям. - Теория и практика физической культуры, 1981, № 3.

4. Боген М.М. Спортивная техника как предмет обучения.- Теория и практика физической культуры, 1981.

5. Будинская П.П. Общеравивающие упражнения в детском саду. - М.: Просвещение, 1981. - 96с.

6. Вавилова Е.Н. Развивайте у дошкольников ловкость, силу, выносливость: Пособие для воспитателей детского сада. - М.: Просвещение, 1981. - 96 с.

7. Вавилова Е.Н. Укрепляйте здоровье детей. - М.: Просвещение, 1986. - 125 с.

8. Вильчковский Э.С. Развитие двигательной функции детей. - К.: Здоровье, 1983. - 170с.

9. Вильчковский Э.С. Физическое воспитание дошкольников в семье. - К.: Рад. школа, 1987. - 126 с.

10. Вильчковский Э.С. Занятия физической культурой в детском саду. - К.: Рад. школа, 1985. - 224 с.

11. Вильчковский Э.С. Методика физического воспитания в детском саду. - К.: Рад. школа, 1979. - 224 с.

12. Вікова психологія. // За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1976. – 270 с.

13. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. Функциональная структура действия. - М.: Изд-во МГУ, 1982.

14. Гранит Р. Основы регуляции движений.- М.: Мир, 1973.

15. Грантынь К.X. Основы обучения физическим упражнениям. - В кн.: Теория физ. воспитания. М., 1953.

16. Губерт К.Д., Рысс М.Г. Гимнастика и массаж в раннем возрасте: Пособие для воспитателя. - М.: Просвещение, 1981. - 127 с.

17. Дмитренко Т.И. Спортивные упражнения и игры для детей дошкольного возраста. - К.: Рад. школа, 1976.-960 с.

18. Дмитренко Т.П. Теория и методика физического воспитания детей раннего и дошкольного возраста. К.: Вища школа, 1979. - 239 с.

19. Ермакова Й. Занятие по физической культуре для подготовительной группы детского сада. - Минск: Народ, освета, 1977. - 960 с.

20. Карманова Л.В. Занятие по физической культуре в старшей группе детского сада. - Минск.: Нар. совета, 1980. - 127 с.

21. Кондратьева И. Как проводить физкультурные занятия // Дошкольное воспитание. - 1996. - №6. - С. 22-24.

22. Лайзане С.Я. Физическая культура для малышей. - М.: Просвещение, 1987. - 156 с.

23. Луури Ю.Ф. Физическое воспитание детей дошкольного возраста. - М.: Просвещение, 1991.

24. Мазниченко В.Д. Обучение движениям (двигательным действиям). - В кн.: Теория и методика физ. воспитания, т. 1. М., 1976.

25. Мазниченко В.Д. Двигательные навыки в спорте (Метод разработки для студентов спорт, фак.). - Малаховка, МОГИФК, 1981.

26. "Малятко": программа воспитание детей дошкольного возраста. - К. 1999. - 80 с.

27. Мугинова Е.Л. Гимнастика с детьми до семи лет. - Ленинград: Медицина, 1978. -167 с.

28. Никифоров В. Технология обучения. - Наука и техника, 1981, № 11.

29. Основы регуляции движений./ Под ред Р.Гранита. – М.: Мир, 1976.

30. Онищук В.О. Функция и структура методов воспитания. - К.: Радянська школа, 1979.- 159 с.

31. Осокина Г.И. Физическая культура в детском саду. - М.: Просвещение. 1983.-95 с.

32. Осокина Г.И. Физическая культура в детском саду. - М.: Просвещение. 1986. - 95 с.

33. Пензулаева Л.И. Физические занятия с детьми 5-6 лет. - М.: Просвещение, 1986. - 140 с.

34. Пензулаева Л.И. Физические занятия с детьми 3-4 лет. - М.: Просвещение, 1983. - 95 с.

35. Роговик Л. Индивидуальный подход к обучению движениям через развитие психомоторики // Дошкольного воспитание. - 2000. -№1. - С. 26.

36. Рунова М. Обеспечение двигательной активности детей на прогулке // Дошкольного воспитание. - 1990. - №8. - С.35.