Дипломная работа: Організація діяльності міжнародних товарних бірж

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Кафедра міжнародної економіки

Дипломна робота

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖНАРОДНИХ ТОВАРНИХ БІРЖ

Студент 4 курсу, групи

спеціальності 6.050100 –

міжнародна економіка ___________

Науковий керівник

викладач ____________

Черкаси 2009

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні аспекти функціонування товарної біржі

1.1 Виникнення і розвиток біржових структур

1.2 Суть і функції товарної біржі

1.3 Правове забезпечення товарних бірж

Розділ 2. Сучасний стан товарної біржі

2.1 Аналіз діяльності товарних бірж України

2.2 Аналіз діяльності товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України

Розділ 3. Пропозиції щодо розвитку аграрного ринку Черкаської області

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Актуальність теми. Коли Україна стала на шлях незалежності, багато інститутів і механізмів ринкової економіки почали набирати обертів і розгортати свою діяльність серед цих інститутів розвивається і товарна біржа. З початку свого розвитку біржа змінилася, але всі функції які вона виконувала в минулому, вона виконує і зараз.

В умовах переходу на ринкові відносини економіка країни в цілому, так само, як й економіка суверенних республік, перетерпає кардинальних змін. Фактично необхідно створити нове ринкове економічне середовище для нормального функціонування народного господарства. Весь світовий досвід довів життєвість й ефективність ринкової економіки. Властиві ринку механізми саморегулювання забезпечують збалансованість економіки при найкращій координації діяльності всіх виробників, раціональне використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Ринок вимагає гнучкості виробництва, його сприйнятливості до економічних досягнень. Так, як Україна спрямована на активне формуванням інфраструктури ринку, в складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить міжнародним товарним біржам, в цьому і полягає актуальність теми.

Ефективне функціонування виробництва неможливо без наявності адекватної йому сфери обігу. Заснована на розподільних принципах сфера обігу адміністративно-командної економіки не має майбутнього, вона йде в минуле. На зміну їй приходить сфера обігу, побудована на ринкових принципах. Природно, що вона повинна мати відповідну інфраструктуру.

Одним з основних елементів сфери обігу ринкової економіки є товарні біржі. Отже, розвиток економіки нашої країни, як ринкової виступає в якості одного з першочергових завдань створення широкої мережі товарних бірж, включаючи регіональні, республіканські й міжреспубліканські.

Міжнародні товарні біржі сприяють забезпеченню безперервності процесу розширеного відтворення й прискоренню кругообігу суспільного продукту. Скорочення часу обігу товарів підвищує ефективність використання основних фондів, трудових ресурсів, зменшується потреба в оборотних коштах, банківському кредиті й тим самим дозволяє збільшити ресурси, що направляються в інші галузі господарства.

Проблеми розвитку міжнародної товарної біржі неодноразово підкреслювалася в працях багатьох вітчизняних дослідників, зокрема Барабаш О., Васильєв Г.А., Каменева Н.Г., Воскобійник Ю.П., Грязнова А.Г., Міщук Г., Соколенко С. И. та інших.

Тема кваліфікаційної роботи є досить актуальною, як з наукової, навчальної так із практичної точки зору. Її дослідження дозволяє набути ґрунтовних знань в галузі економічної теорії, міжнародних економічних відносин, міжнародної економіки, ознайомитися з тим, як відбувається розвиток економічного співробітництва в світовому господарстві та виявити проблеми на шляху виходу України на міжнародні ринки.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема роботи досить тісно пов’язана з науковими планами і програмами кафедри міжнародної економіки. Дослідження, що здійснюється у цій кваліфікаційній роботі знаходиться у контексті науково-дослідної роботи та теми кафедри.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у здійсненні комплексного аналізу міжнародних товарних бірж.

Для досягнення цієї мети першочергове значення має чітке визначення й реалізація таких завдань:

– з’ясувати теоретичні аспекти та основні передумови виникнення біржових структур;

– виділити та систематизувати функції товарної біржі ;

– розкрити особливості правового забезпечення товарних бірж;

– проаналізувати діяльність товарних бірж України;

– охарактеризувати товарну біржу агропромислового комплексу центральних областей України;

– визначення основних напрямків вдосконалення аграрного ринку.

Предмет і об’єкт дослідження. Об’єктом дослідження моєї роботи є організація діяльності міжнародних товарних бірж. Предметом роботи є економічні відносини, що складаються в процесі торгівлі на міжнародних товарних біржах.

Методологічні основи дослідження. При дослідженні даної проблеми було використано такі загальнонаукові та специфічні методи: діалектичного матеріалізму, наукової абстракції, економіко-статистичні, метод порівняння, аналізу і синтезу та ін. При написанні роботи були опрацьовані такі джерела: наукові статті, монографії, статистичний щорічник.

Практичне значення одержаних результатів можуть бути використані як додатковий теоретичний матеріал для поглибленого вивчення тем з економічних дисциплін, тісно пов’язаних з розвитком міжнародних економічних відносин.

Структура та обсяг роботи. Робота містить вступ, 3 розділи, 5 підрозділи, висновки, список використаних джерел; ілюстрована 5 таблицями, 11 рисунками (11 діаграмами); список використаної літератури включає 39 джерел.

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ АСПЕКТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВАРНОЇ БІРЖІ

1.1. Виникнення і розвиток біржових структур

Результатом еволюції різних форм оптової торгівлі і одночасно одним із видів організованого товарного ринку стали міжнародні товарні біржі. Міжнародна товарна біржа, як продукт ринкових відносин пройшла тривалий шлях еволюції від оптового ринку до ф'ючерсного ринку. Стійкі високі темпи росту біржового обороту, поява нових функцій, залучення всі нових сфер економіки в біржову торгівлю вказують на великі можливості її подальшого розвитку.

Перші класичні біржі виникли в Італії (Венеція, Генуя, Флоренція), де на основі міжнародної мануфактури зростала зовнішня торгівля, а також у великих торгових містах інших країн. Першою міжнародною товарною біржею, яка відповідала новому рівню розвитку продуктивних сил, вважається біржа в Антвенпені, де здійснювалися операції з цінними паперами (купівлею-продажем боргових зобов'язань урядів Голландії, Англії, Португалії, Іспанії і Франції). Із захопленням і пограбуванням Іспанією Антвенпена та припиненням платежів за позичками іспанськими і французькими королями, Антвенпенська біржа до кінця XVI ст. прийшла в занепад. За зразком Антвенпенської біржі були створені Ліонська (1545), Лондонська Королівська (1566) й інші біржі, які були в основному товарними. У 1602 році була організована Амстердамська біржа, що відігравала в XVII ст. головну роль у міжнародній торгівлі [34, 56].

До кінця XVII - початку XVIII ст. естафету нідерландських бірж підхопила Лондонська біржа, яка виникла у 1570 p., розквіт якої пов'язаний із заснуванням знаменитої торгової Компанії Південних морів. Засновники таких товариств з часом зникали, прихопивши, зрозуміло, гроші вкладників, що не заважало успішній діяльності інших шахраїв. Це викликало активну законодавчу діяльність і появу акціонерного законодавства, спрямованого переважно на захист інтересів акціонерів.

Одним із результатів боротьби з грюндерством і біржовою спекуляцією, яка не контролювалася, була реорганізація Лондонської біржі. Вона реформувалася в закриту корпорацію, доступну лише для незначної кількості солідних комерсантів.

Міжнародні товарні біржі, що виникли в XVI ст., не відігравали такої помітної ролі. Розквіт товарних бірж, що спеціалізувалися на певних видах товарів, настав у кінці XIX ст. він був нерозривно пов'язаний із розвитком сільськогосподарського виробництва. Найбільші товарні біржі спеціалізувалися на торгівлі зерном, цукром, какао та іншими товарами. Ця сільськогосподарська продукція (сировина) найбільшою мірою придатна для біржової торгівлі: внаслідок об'єктивних факторів (короткочасний період виробництва і постійний попит) вирівнювання цін на неї ускладнене. Сільськогосподарські продукти добре вписуються в систему біржової торгівлі за стандартами: без пред'явлення зразка, на основі його відповідного найменування - стандарту. До цих пір ці об'єкти є основним предметом угод на товарних біржах.

Американська міжнародна товарна біржа пройшла декілька етапів розвитку - від операцій з реальними товарами до строкових контрактів і ф'ючерсних угод, що передбачають сплату грошової суми за товар через певний строк і за ціною, обумовленою в контракті. На частку реальної поставки товару припадає біля 1% обороту товарних бірж. Тому ф'ючерсні угоди не тільки визначають ціну на той чи інший товар, а й страхують виробників від непередбачених коливань ринкової кон'юнктури [31, 8].

Поява в Росії міжнародної товарної біржі, як і багатьох інших раніше невідомих населенню країни торгових інститутів, пов'язана з ім'ям Петра Великого. У 1721 р. ним була заснована в Санкт-Петербурзі перша російська товарна біржа, яка згодом стала однією з найбільших у Європі. Приміщення біржі, яке було побудоване урядом, Олександр І передав петербурзькому купецтву. До початку XX ст. в Росії активно функціонувало близько півсотні товарних, а також ряд фондових бірж (самостійних фондових відділів товарних бірж) загальноєвропейського значення. За масштабами біржової торгівлі Росія ніскільки не поступалася найбільш розвиненим європейським державам (у Німеччині до початку XX ст. нараховувалося близько 20 міжнародних товарних бірж, у Франції - 70) [34, 59].

Міжнародні товарні біржі були органічно вплетені в розгалужену систему суспільного саморегулювання економічних відносин. Поряд з іншими громадськими торговими інститутами, зокрема, ярмарками, торговими і торгово-промисловими палатами, купецькими зборами, спілками промисловців - російські товарні біржі виконували необхідні функції у сфері балансування попиту і пропозиції, ціноутворення, налагодження міцних міжрегіональних і міжнародних торгових зв'язків, контролю за емісією і обігом цінних паперів.

Найбільшою міжнародною товарною біржею світу є американська Чиказька торговельна біржа(Chicago Board of Trade), на якій відбуваються ф'ючерсні й опціонні угоди із зерновими (пшениця, кукурудза, овес, сої-боби), олійними (соєве масло), дорогоцінними металами (золото й срібло), білетами державної скарбниці й облігаціями США, муніципальними облігаціями, індексами акцій й облігацій. Ця біржа першої почала торгівлю процентними ф'ючерсами, увівши в 1975 р. контракт на іпотечні сертифікати [17, 20].

Другою по величині на американському ринку є Чиказька товарна біржа(Chicago Mercantile Exchange), але на ній продається не так багато товарів. Предметами угод є велика рогата худоба, свині й пиломатеріали.

Нью-Йоркська товарна біржа (New-York Mercantile Exchange) — третя по числу укладених угод. Предметами угод на ній є паливна й сира нафта, пропан і бензин, а також платина й палладій. Після злиття з товарною біржею КОМЭКС є найбільшим місцем торгівлі сировинними товарами [20, 56].

На Нью-Йоркській Біржі кави, цукру й какао (Coffee, Sugar & Cocoa Exchange) ведеться торгівля відповідними товарами різних сортів. В 1996 р. на цій біржі почали торгівлю ф'ючерсними контрактами на вершкове масло, сир і молоко.

На Нью-Йоркській біржі бавовни й цитрусових (New-York Cotton & Citrus Exchange) укладаються контракти з бавовною, концентратом апельсинового соку, пропаном.

Средньоамериканская товарна біржа (MidAmerican Commodity Exchange) торгує зерновими (пшениця, кукурудза, овес, сої-боби), олійними (соєвий шрот), великою рогатою худобою й свинями, дорогоцінними металами (золото, срібло, платина), білетами державної скарбниці США, валютою (канадські долари, швейцарські франки, німецькі марки, фунти стерлінгів, японські ієни). Ця біржа є підрозділом Чиказької торговельної біржі, але має досить більші обороти й своє місце на ф'ючерсному ринку США [14, 2].

Крім зазначених на ринку США діють також кілька міжнародних товарних бірж, які можна віднести до національного рівня — Біржа в Канзас-Сіті, Зернова біржа в Міннєаполісі і Торговельна біржа у Філадельфії.

Прагнучи до посилення своїх позицій, багато американських бірж уживають останнім часом деякі кроки до кооперування, що в майбутньому може привести до злиття бірж. Найбільше чітко дана тенденція простежується на нью-йоркських біржах. Наприклад, Нью-Йоркська товарна біржа (НАЙМЕКС) уклала угоду з Нью-Йоркською біржею бавовни й цитрусових (НАЙСЕ), на підставі якого члени НАЙМЕКС можуть торгувати рідким пропаном на НАЙСЕ, а члени НАЙСЕ — укладати негайні угоди на картоплю на НАЙМЕКС.

В інших регіонах слід зазначити насамперед азіатські ринки. Найбільшими японськими біржами є Токійська товарна біржа. На якій ведуться операції з коштовними металами (золото, срібло, платина).

На сучасному етапі розвитку суспільства біржовий ринок значно виріс, усюди в світі почали з'являтися нові біржі. Між ними, однак, виникає жорстока конкуренція.

Суперництво і співробітництво на товарних ринках розвиваються паралельно. У цілому подальші перспективи світової товарної галузі залежать від ситуації на реальних ринках, нестійкості цін товарних і фінансових активів і від необхідності страхування цих ризиків. Однак, з огляду на ситуацію в нашому неспокійному світі, можна сподіватися на подальший розвиток цих ринків.

Міжнародна біржова торгівля в Україні започаткована відкриттям у 1796 р. товарної біржі в м. Одеса, в 1834 р. - у м.Кременчуг.

Загалом, в історії біржової діяльності України можна виділити кілька найважливіших етапів: 1796- 1860 pp. відкриття першої міжнародної товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху. Характерним для цього етапу є створення та функціонування кількох міжнародних товарних бірж, де ділове життя характеризувалось незначними обсягами угод, недосконалістю організаційних форм торгівлі кредитної системи тощо. Це було зумовлено перш за все тим, що не відчувалося у цей період особливої необхідності у створенні товарної біржі, оскільки для товарообігу цього періоду достатньо було діяльності ярмарків, на яких здійснювалась торгівля значними обсягами продукції.

1861 - 1914 pp. Активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація. Для даного етапу розвитку біржової діяльності характерним є економічне піднесення і розширення товарно-грошових відносин, що було зумовлено реформами 60-х років. Останні прискорили перехід до ринкового господарювання, створили сприятливі передумови для розвитку біржової мережі. Товарні біржі створюються в усіх торгових центрах України.

Цей період характеризується розширенням мережі залізниць, вдосконалюються транспортні засоби, все це суттєво впливає на інтенсивність розвитку перевезень продукції.

Наступний етап у підйомі біржової діяльності припадає на початок XX ст. і перш за все на передвоєнні роки - 1906-1913 pp. За цей період в Україні розпочали роботу 11 міжнародних товарних бірж. Як правило, це спеціалізовані біржі з торгівлі окремими видами продукції, а саме хлібні біржі, фруктові, м'ясні, винні та інші, серед яких найбільші біржові обороти мала Київська товарна біржа, у товарній структурі якої значну питому вагу займав цукор, Миколаївська хлібна та Одеська зернова біржі [23, 128].

Біржі цього періоду надійно увійшли в народне господарство країни і мали суттєву питому вагу на оптовому товарному ринку.

Товарні біржі, які функціонували в Україні у дореволюційний період, представляли інтерес для країн Західної Європи тим, що були незалежними організаціями, місцева влада не втручалася у біржову діяльність. На вітчизняних біржах того періоду укладалися угоди з реальним товаром.

1921 - 1928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики. Цей етап біржової торгівлі, що характеризувався її відродженням, розпочався в 1921 р. і вже в 1925 р. всі ті 11 товарних бірж, що діяли до 1917 p., відновили свою роботу. Передумовою такого процесу стала внутрішня економічна політика, що виявлялася у певному пожвавленні капіталу та підприємництва. Торговельно-посередницька діяльність товарних бірж була спрямована на децентралізацію ринку.

Біржа формувалася як корпорація, вона мала свій статут, її членами могли бути всі види підприємств, як державні, приватні, так і змішані, що сплачували вступний внесок.

Слід зазначити, що в біржовому обороті товарних бірж радянського періоду переважала продукція державних підприємств. Радянська біржа мала підлегле становище в системі торгівлі внаслідок жорсткої контрольної та законодавчої регламентації її діяльності з боку державних органів. Держава, з одного боку, прагнула регулювати розвиток цього процесу, з іншого - визначати економічну сутність біржі.

Не дивлячись на це, розвиток радянських бірж у період 1921-1928 pp. мав позитивне значення для економіки країни, оскільки вони сприяли:

- реалізації продукції децентралізованих товарних потоків;

- виконанню посередницької та кон'юнктурної функції;

- взаємодії державних і недержавних секторів економіки;

- контролю та регулюванню товарного ринку.

1990 р. Відродження біржової торгівлі в період становлення ринкових відносин. Для 90-х років характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів.

Передумовою розвитку та становлення елементів біржової торгівлі цього періоду стали товарні аукціони продукцією промисловості, торгівля якою здійснювалася за комерційними цінами.

Перші товарні біржі цього етапу, зареєстровані в Україні у 1990 p., були першими і в СРСР. До числа таких товарних бірж належить Київська універсальна біржа (КУБ), де на той час було акредитовано понад 1,5 тис. брокерських контор, більше половини з яких брали участь у торгах двічі на тиждень.

Біржі "прописалися" в усіх областях України (за винятком Житомирської, Київської та Сумської) і в м. Києві. Незважаючи на це, спостерігається значна концентрація біржової торгівлі: саме на столичних біржах фіксується кожна друга гривня із загального обсягу укладених в Україні біржових угод. Більше того, у Києві укладаються переважна частина угод з цінними паперами і майже дві третини -з нерухомістю. Угоди на біржах Харківської області становлять 17,3% всіх угод, укладених на біржах України, Донецької - 10%, Одеської -5,0%, Запорізької - 4,4%. Таким чином, на долю названих п'яти біржових центрів припадає 9/10 біржових оборотів в Україні, тоді як біржі інших 18 областей разом обслуговують трохи більше 1/10 укладених угод.

Спостерігається і чітко виражена спеціалізація ряду бірж по реалізації окремих товарів. Наприклад, більше 2/3 палива, що є предметом біржової торгівлі, проходить через Донбаську біржу, а 2/ 5 біржових оборотів сільгосппродукції - Придніпровську товарну біржу.

На долю 7 бірж, або 11% загальної кількості, що функціонують, припадає 70% біржових оборотів в Україні. "Прекрасну сімку" складають (по низхідній) Українська біржа "Десятинна", Київська універсальна товарна біржа, Харківська і Одеська товарні, Біржа малих підприємств (Київ), Маріупольська універсально-товарна, Придніпровська товарна біржа (м. Дніпропетровськ). Оборот лідера - біржі "Десятинна" становить 19,3 % загального обсягу біржового обороту [21, 69].

Отже, сплеску біржової активності, що очікувався в останні роки, так і не відбулося. Ситуація, що склалася на міжнародних товарних біржах України, відображає ті кризові процеси, які характерні для нинішнього етапу соціально-економічного розвитку. Цим по суті пояснюється і досить слабка активність, деформована структура біржового обороту і надмірна концентрація біржового ринку. Нормалізація ж обстановки на останньому буде визначатися швидкістю і якістю повномасштабного реформування економіки країни.

1.2. Суть і функції товарної біржі

Основною метою міжнародної товарної біржі є вибір місця розташування і видів продукції, реалізованих на них. Світовий досвід свідчить, що біржі, як правило, повинні розміщатися переважно у великих центрах у максимальному наближенні до найбільш концентрованих джерел матеріальних ресурсів.

На першому етапі ініціатори цієї справи повинні чітко визначити, що вони можуть і бажають одержати на початковій стадії розвитку біржі й у майбутньому - при подальшому просуванні до ринку.

На більш пізній стадії розвитку біржової торгівлі підприємства одержать широкі можливості страхування себе від несприятливих коливань цін на ринку, користатися пільговим кредитуванням під висновок ними біржової угоди, одержувати інформацію про попит та пропозицію товарів практично з усього світу.

Державні відомства і місцеві органи керування, завдяки створенню товарної біржі, можуть домогтися підвищення ділової активності і можливості упорядкування торгової діяльності.

На другому етапі потрібно заздалегідь вибрати товари, на реалізації яких буде спеціалізуватися біржа.

Ознаки біржового товару:

1) стандартизированість;

2) взаємозамінність;

3) низький рівень монополізації;

4) масовість виробництва.

Що стосується вибору міста, де буде створюватися товарна біржа, те необхідно, насамперед, враховувати такі фактори, як наявність розвитих інформаційних мереж і складських площ.

На третьому етапі ініціатори створення товарної біржі вибирають її потенційних засновників. Для цього використовується інформація, зібрана ініціаторами в процесі господарської діяльності. Вибір потенційних засновників здійснюється виходячи з наявності в них можливостей вкладення в створення біржі фінансових засобів, залучення на біржові торги матеріальних ресурсів, широких зв'язків з підприємствами й організаціями.

На останньому, четвертому етапі головну увагу варто приділити рекламі товарної біржі серед її майбутніх засновників.

Товарна біржа по визначенню - корпоративна, некомерційна асоціація членів корпорацій, що забезпечує матеріальні умови для купівлі-продажу товарів на ринку шляхом публічних торгів відповідно до правил і процедурам, що забезпечують рівність для клієнтів і членів біржі.

Задачі біржі - не постачання економіки сировиною, капіталом, валютою, а організація, упорядкування, уніфікація ринків сировини, капіталу і валюти.

Міжнародні товарні біржі здійснюють купівлю і продаж не товарів, а контрактів на їхнє постачання. На них продаються контракти на стандартизовані види товарів, що можуть бути продані великими партіями по чи зразках технічному опису. На товарних біржах виявляються базисні ціни, що формуються під впливом співвідношення попиту та пропозиції. Усі біржі є самостійними підприємствами і діють незалежно одна від іншої. Одні товари продаються і купуються лише на якійсь одній біржі, інші - на декількох; однак, розміри контрактів на той самий товар і інші характеристики відрізняються одна від іншої на різних біржах.

Основними функціями товарної біржі є:

1. Організація ринку сировини за допомогою біржового механізму:

- насамперед біржа забезпечує попит на сировину, що прямо не пов'язаний з його використанням. Специфічно біржовий попит та пропозицію здійснюють діячі біржі - біржові спекулянти. Біржова торгівля забезпечує можливість того, що при існуючих цінах не буде ні дефіциту, ні затоварення;

- на біржі обертається не сам товар, а титул власності на нього або ж контракт на поставку товару. Сучасна товарна біржа - це ринок контрактів на поставку товару при відносно невеликих розмірах його реальних поставок. Біржа, не зв'язуючи рух більших мас товарів, вирівнює попит та пропозиція;

2. Виявлення й регулювання біржових цін. Біржа бере участь у виявленні й регулюванні цін на всі види біржових товарів концентрація попиту та пропозиції на біржі, висновок великої кількості угод виключає вплив неринкових факторів на ціну, роблять її максимально наближеної до реального попиту та пропозиції. Біржова ціна встановлюється в процесі її котирування, що розглядається як найбільш важлива функція біржі. Під котируванням розуміють фіксування цін на біржі в плині кожного дня її роботи, реєстрацію курсу валюти або цінних паперів, ціну біржових товарів.

Котирування цін - це реєстрація біржових цін за біржовими правилами з їхньою наступною публікацією [4, 56].

Звідси виходить ще один з компонентів організації ринку - стабілізація цін:

- коливання ціни, викликані розбіжністю реального попиту та реальної пропозиції, слабко еластичні, не погашаються негайно, а скоріше володіють кумулятивністью - здатністю перетворюватися в різкі коливання ціни. Біржова спекуляція є механізмом не здуття цін, а їхньої стабілізації;

- важливий фактор стабілізації цін є гласність висновку угоди, публічне встановлення цін на початок і кінець біржового дня (біржове котирування), обмеження денного коливання цін межами, установленими біржовими правилами. Із цим зв'язана інформаційна діяльність бірж.

3. Вироблення товарних стандартів, установлення сортів, прийнятних для споживачів і тому володіють відносною ліквідністю; реєстрація марок фірм, допущених до біржової торгівлі. Останнє особливо важливо. Це свого роду ценз на якість продукції, зробленою фірмою. Важливою стороною діяльності біржі є стандартизація типових контрактів, свого роду встановлення традицій торгівлі.

4. По колишньому біржі виконують свою товаропровідну функцію, тобто ту функцію, через яку вони спочатку й виникли - покупка й продаж реального товару.

5. Стабілізуючи ціни на обмежений список сировини й товарів, біржі стабілізують і витрати на виробництво інших, не тільки біржових товарів.

6. Стабілізація грошового обігу й полегшення кредиту. Біржа збільшує ємність грошового обігу, тому що вона являє собою сферу максимальної ліквідності товарів. Біржа - одна з найважливіших сфер додатка позичкового капіталу, оскільки вона надає надійне забезпечення позичок і зводить ризик до мінімуму [16, 98].

7. Врегулювання всіляких суперечок і розбіжностей між сторонами - арбітражна діяльність. У процесі біржових торгів у чинність самих різних причин (помилка, спроба обману й т.д.) можливі випадки виникнення спірних ситуацій між учасниками біржової торгівлі, які за своїм характером можуть бути дозволені безпосередньо тільки на біржі і її відповідним нейтральним органом. Звичайно це третейський суд або арбітраж.

8. Формування й функціонування світового ринку. Сучасна міжнародна товарна біржа в цьому моменті з'єднує функціонування товарної, фондової й валютної бірж.

9. Біржове страхування (хеджирування) учасників біржової торгівлі від несприятливих для них коливань цін. Для цього на біржі використаються спеціальні види угод і механізми їхнього висновку. Виконуючи завдання страхування учасників біржового торгу, біржа не стільки організує торгівлю, скільки її обслуговує. Біржа створює умови для того, що б покупці й продавці реального товару по своєму бажанню могли б одночасно брати участь у відповідних біржових торгах як клієнтів або учасників. Це підвищує довіру до біржі, залучає до неї ринкових спекулянтів, збільшуючи число торгуючих як безпосередньо, так і через посередників [15, 112].

10. Організація біржових зборів для проведення голосних публічних торгів, а саме:

- організація біржових торгів;

- розробка правил біржової торгівлі;

- матеріально-технічне забезпечення торгів;

- кваліфікований апарат біржі [6, 3].

Для організації торгів біржа насамперед, повинна мати в наявності добре обладнані “ринкові місця” (біржовий зал), що могли б уміщати досить велику кількість продавців і покупців, ведучих відкритий біржовий торг. Використання сучасних електронних систем зв'язку не вимагає фізичної присутності торгуючих у залі, а дозволяє вести торгівлю через електронні комп'ютерні термінали. Але й у цьому випадку біржа покликана забезпечити високоефективну систему електронної торгівлі.

Організація жадає від біржі розробки й дотримання строгих правил торгівлі, тобто норм і правил поведінки учасників торгу в залі.

Матеріально-технічне забезпечення торгів включає устаткування в біржовому залі робочих місць учасників торгу, комп'ютерне забезпечення та інше.

11. Розробка біржових контрактів, що включає:

- стандартизацію вимог до якісних характеристик біржових торгів;

- стандартизацію розмірів партій товарів;

- вироблення однакових вимог до розрахунків по біржових угодах [5, 41].

Біржа встановлює тверді вимоги до тих товарів, які допускаються до біржових торгів. На основі цих вимог розробляються біржові стандарти, які враховуються виробниками й споживачами на товарних біржах.

12. Гарантування виконання угод досягається за допомогою біржових систем клірингу й розрахунків. Для цього біржа використає систему безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань учасників торгів, а також організує їхнє виконання.

13. Інформаційна діяльність біржі. Найважливішою функцією біржі є збір і реєстрація біржових цін з наступним їхнім узагальненням і публікацією, надання клієнтам, різним іншим зацікавленим організаціям, на міжнародний ринок інформації про наявність товарів по зразках і пробам звичайно на основі сформованих біржових стандартів, її публікація в газетах, журналах, інформаційних агентствах.

Котирування цін є однієї з головних функцій товарної біржі. Простежимо, як відбувається цей процес на простому прикладі.

Припустимо, у нас є двадцять виробників і сто покупців певного товару, територіально розташованих на великій відстані друг від друга. Існує воля цін і господарських зв'язків. Кожен споживач самостійно зв'язується з виготовлювачами. При відсутності надійної інформаційної мережі ціни на товар будуть сильно коливатися.

Ті ж двадцять виробників і сто споживачів представляють у концентрованому виді свій попит та пропозицію на біржі. З'являється одна ринкова ціна, що служить орієнтиром для всіх. Коливання конкретних цін не настільки значні, з'являється їхній базис, що відповідає в принципі рівню суспільно необхідних витрат. Хто його перевищує, той зазнає збитків і вибуває із гри.

Процес котирування дуже трудомісткий і вимагає обліку всіляких ціноутворюючих факторів. Приведемо основні правила, які необхідно враховувати в обов'язковому порядку.

Насамперед, товари необхідно котирувати у відповідності зі стандартами. Із цього погляду вони можуть носити як одиничний характер, так і виступати у вигляді груп із загальними технологічними й іншими характеристиками.

Необхідно копіювати тільки ті товари, угоди по яких відбуваються систематично. Інакше кажучи, котируються тільки найважливіші, ресурси, що виставляють постійно, занесені у твердий список, - базу біржового бюлетеня.

При котируванні по можливості виключаються ціни, що не відображають ринку даного біржового дня: якщо при відсутності пропозиції ціна угоди нижче типової ціни минулого біржового дня, де була достатня пропозиція, вона повинна бути виключена. Коли за день угод по даному товарі не виявляється, то попередні ціни на нього не можуть служити показником ринку. Вони виключаються із процесу котирування.

При котируванні варто виділити мінімальний обсяг продукції, при порушенні якого угода не приймається в розрахунки. Ціни на одиницю товару звичайно різні залежно від величини опта, при великооптової реалізації вони менше, при дрібнооптової - більше. Для рішення цієї проблеми можна використати один із двох методів. Перший укладається у виділенні звичайного обсягу партії й по ньому відбувається найбільша кількість угод. Тоді ціни визначаються виходячи з партії й вони вносяться в бюлетень. Інший метод складається у виділенні різних груп партій. Котирувальна ціна визначається для кожної з них.

При котируванні враховуються й умови розрахунку по угодах: на наявний товар або на строк.

На рівень цін, а отже, і на котирування, впливає така обставина, як статус контрагентів. У державних підприємств й організацій звичайно нижче, ніж у кооператорів і приватних осіб [13, 96].

Існує ще цілий ряд правил біржового котирування, що враховують дію на тих або інших факторів. Наприклад, визначення конюктури ринку. Воно ґрунтується на трьох характеристиках: перша - співвідношення попиту та пропозиції на кожен товар; друга - тенденції руху цін, тобто динаміка цін на кожен товар у плині даного періоду біржових торгів; третя - кількість зроблених угод [33, 68].

Ефективне функціонування сучасного ринку знаходиться в прямій залежності від постійно відтвореного ринкового середовища. Важливим його елементом є ринкова інфраструктура, що представляє собою систему підприємств і організацій, що забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До таких установ належать товарні біржі.

Отже, міжнародна товарна біржа має на меті реалізацію різних видів продукції на обраному місці розташування товарної біржі. Також міжнародна товарна біржа виконує ряд функцій, які забезпечують розвиток не лише біржі, а й розвиток ринкових інфраструктур та економіки країни в цілому.

1.3 Правове забезпечення товарних бірж

Розповсюдженим засобом торгівлі для ряду сировинних товарів є міжнародні товарні біржі, які являють собою постійно діючий оптовий ринок декількох країн, де укладаються угоди купівлі-продажу широкого асортименту сировинних і продовольчих товарів, що відповідають уніфікованій системі стандартних вимог до товарів.

Особливість діяльності міжнародних товарних бірж, які водночас є національними і обслуговують окремі світові товарні ринки, полягає в обов’язковому дотриманні законодавчо-правового, податкового, валютного режимів, що діють у країнах їх розміщення.

Слід зазначити, що основоположним при наданні товарній біржі статусу міжнародної є не рівень обсягів біржового обороту, а виключно заходи державного регулювання тим чи іншим товарним ринком у країні, де знаходиться біржа.

Характерним є і те, що країни, де функціонують міжнародні за статусом товарні біржі, можуть суттєво впливати на умови та процеси, які відбуваються на світових сировинних ринках.

Відносини товарної біржі і держави будувалися по-різному в різних країнах. У континентальній Європі біржі із самого початку знаходилися під контролем держави, що визначала всю їх діяльність. При надмірній спекуляції і маніпуляції цінами, уряди низки країн просто закривали товарні ф'ючерсні біржі. Так було в Германії в 1896 р. і в Австрії в 1903 р., коли була заборонена ф'ючерсна торгівля зерновими (але в той же час продовжували заключати операції на біржах цукру, кави, бавовни, кольорових металів), в Індії, де в 60-і роки були закриті біржі бавовни, джуту, масла. Закривалися біржі і у ряді інших країн.

В даний час в більшості країн законодавство містить найбільш загальні положення, регулюючі діяльність бірж. Найбільш розроблена система регулювання біржових операцій на даний момент склалася в США, тому її можна розглянуті як зразок.

Завдання здійснення регулювання ф'ючерсної торгівлі в США покладене на комісію з товарної ф'ючерсної торгівлі (КТФТ) і на самі ф'ючерсні біржі. Основний підхід до регулювання ф'ючерсної торгівлі можна визначити як контрольоване самоврядування. КТФТ має вищу владу в області ф'ючерсної торгівлі в США, але на практиці вона перекладає на учасників ф'ючерсної торгівлі обов'язок розробки і впровадження ефективних заходів по запобіганню маніпулюванню ринком. Сама ж КТФТ постійно веде спостереження за цим процесом самоврядування.

Теорія і практика сучасного регулювання в США буде зрозуміліша з урахуванням історичного досвіду розвитку ф'ючерсних ринків США і їх регулювання.

Ф'ючерсні ринки в США протягом півстоліття після їх появи не мали федерального законодавства, і кожна біржа встановлювала свої правила. Після Громадянської війни наступив період падіння цін на сировинні товари, в якому виробники звинуватили спекулянтів і ф'ючерсні ринки. У деяких штатах були прийняті закони, що забороняють повністю ф'ючерсну торгівлю.

Штат Ілінойс був серед штатів, які ввели такий закон. Закон Ілінойса, прийнятий в 1867 р., забороняв продаж на термін товару, який не був в наявності у продавця. В основному закон не застосовувався, проте в 1867 р. було арештовано сім членів торгової біржі Чікаго за операцію з продажу на термін. Хоча вони були майже відразу ж звільнені, інцидент викликав хвилювання на біржі. Наступного року закон був відмінений.

Протягом періоду між громадянською війною і першою світовою війною між урядом і ф'ючерсними ринками діяло перемир'я, всі спроби ввести регулювання цих ринків провалювалися. Першим таким кроком став закон про ф'ючерсну торгівлю бавовною від 1916 р.

У 1921 р. був розроблений і прийнятий закон про ф'ючерсну торгівлю, проте незабаром він був визнаний неконституційним.

Текст закону був перероблений і прийнятий під назвою Закону про зернову ф'ючерсну торгівлю в 1922 р. Закон вперше містив визначення контрактного ринку (офіційне позначення ф'ючерсної біржі) і заснував Адміністрацію по зернових ф'ючерсних контрактах в рамках департаменту по сільському господарству. Цей закон регулював торгівлю на торговій біржі Чікаго і дев'яти інших зернових біржах, що існували у той час. Адміністрація отримала право вести спостереження за торгівлею, збирати дані про активність ринку і перевіряти книги і дев'яти інших зернових біржах, що існували у той час. Адміністрація отримала право вести спостереження за торгівлею, збирати дані про активність ринку і перевіряти книги і рахунки членів біржі.

У подальше десятиліття Конгрес США вводив різні зміни в цей закон, проте лише криза 1929 р. і депресія 30-х років привела до його перегляду. Прийнятий в 1939 р. Закон про товарні біржі (Commodity Exchange Act) розповсюдив регулювання на інших ф'ючерсних ринках і ввів нові поняття. Так, в цьому законі передбачалася можливість встановлення лімітів позицій по спекулятивних операціях. Він також вимагав реєстрації брокерів і комісійних купців. Закон 1936 р. забороняв торгівлю опціонами на ф'ючерсні контракти, ця заборона зберігалася до 1982 р.

Закон 1936 р. передбачав створення Комісії з товарних бірж. У 1947 р. вона була перейменована до Адміністрації по товарних біржах. З часом виявилися два недоліки цієї організації. По-перше, її влада не розповсюджувалася на весь спектр ф'ючерсної торгівлі, оскільки вона займалася в основному сільськогосподарськими товарами. По-друге, її повноваження не відповідали періоду бурхливого розвитку ф'ючерсного ринку в 70-і роки.

У 1974 р. був прийнятий Закон про Комісію з товарної ф'ючерсної торгівлі, який створив новий орган регулювання – КТФТ .

КТФТ є незалежним регулюючим органом, що призначається і підкоряється Конгресу. Комісія складається з 5 членів, кожен призначається президентом і затверджується Конгресом на п'ятирічний період. У загальних словах, основним обов'язком КТФТ є попередження маніпулювання ринком, захисту клієнтів, і забезпечення виконання ф'ючерсними ринками функції перенесення ризику і виявлення ціни.

Згідно із законом, ф'ючерсні контракти можуть полягати тільки на ф'ючерсних біржах, а КТФТ є єдиним органом, правом реєстрації ф'ючерсних бірж, що володіє (або контрактних ринків). Це право реєстрації є важливим інструментом, особливо враховуючи той факт, що окремій реєстрації підлягає кожен ф'ючерсний контракт. КТФТ розробила вимоги для ф'ючерсних бірж.

Ці вимоги стосуються як надання докладного обгрунтування для пропонованих ф'ючерсних контрактів, так і встановлення правил ведення торгівлі. Ф'ючерсні біржі повинні діставати схвалення в КТФТ за кожним новим правилом або зміною в правилах.

Комісія має право змінити або доповнити правила ведення торгівлі, якщо це необхідно для підтримки порядку на ринку.

У виняткових випадках, КТФТ може відмінити реєстрацію контракту і зупинити торгівлю конкретним контрактом або біржі в цілому. Вирішення КТФТ може бути оскаржене у відповідному суді. Проте відміна реєстрації контракту до теперішнього часу Комісією не застосовувалася.

КТФТ здійснює реєстрацію різних категорій професійних учасників ф'ючерсної торгівлі. Реєстрація також здійснюється Національною ф'ючерсною асоціацією. Процес реєстрації включає зняття відбитків пальців і надання повній інформації про учасника.

Умови створення та діяльності товарних бірж на території України визначає Закон України "Про товарну біржу" від 10 грудня 1991 р.[39]

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних та фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг щодо укладання біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій товарів, вивчення, упорядкування і полегшення товарообороту і пов'язаних з ним торговельних операцій. З цього визначення можна зробити такий висновок: біржа є господарською організацією, яка виконує певні, а саме ринкові регулятивні (організаційні та економічні) функції в економіці завдяки виявленню курсу товарних цін, попиту і пропозиції. Основна її мета - сприяти зведенню в одному місці (на біржі) попиту і пропозиції на певні товари, обслуговування їх обороту. Це характеризує біржу як економічну категорію.

Товарна біржа має право: встановлювати відповідно до чинного законодавства власні правила біржової торгівлі та біржового арбітражу, які є обов'язковими для всіх учасників торгів; створювати підрозділи біржі та затверджувати положення про них; розробляти з урахуванням державних стандартів власні стандарти і типові контракти; зупиняти на деякий час біржову торгівлю, якщо ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше ніж на визначений біржовим комітетом (радою біржі) розмір; встановлювати вступні та періодичні внески для членів біржі, плату за послуги, що надаються біржею; встановлювати інші грошові збори; встановлювати і стягувати відповідно до статуту біржі плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту біржі та біржових правил; засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах; укладати міжбіржові угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них, у тому числі на біржах, розташованих за кордоном України; вносити до державних органів пропозиції з питань, що стосуються біржової діяльності; видавати біржові бюлетені, довідники та інші інформаційні та рекламні видання; здійснювати інші функції, передбачені статутом біржі.

Стаття 4 Закону України "Про товарну біржу" визначає обов'язки цієї організації. Товарна біржа, зокрема, забезпечує створення необхідних умов для біржової торгівлі, регулювання біржових операцій, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропозиції на товари, що обертаються на біржі [39].

На біржові та позабіржові угоди поширюються одні й ті самі правові норми про угоди. Йдеться, по-перше, про норми розділу І глави 3 Цивільного кодексу Української РСР (статті 41- 61), по-друге, про відповідні статті розділу II "Окремі види зобов'язань", що регулюють відносини купівлі-продажу, міни, поставки. Разом з тим біржова угода має певні юридичні особливості. Тому види, особливості укладання біржових угод врегульовано ст. 15 "Біржові операції" та ст. 17 "Правила біржової торгівлі" Закону України "Про товарну біржу". Детально біржові угоди регулюються Правилами біржової торгівлі, затвердженими біржовими комітетами, а зміст цих угод визначається Типовими контрактами, які також затверджують біржові комітети [25,87].

Предметом біржової угоди є так званий біржовий товар. Згідно з п. "а" ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" біржова угода може бути укладена на купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, які допущені для обігу на товарній біржі. Вимоги до біржового товару регулюються правилами біржової торгівлі окремих бірж.

Одним з видів біржових угод на строк є ф'ючерсні угоди, предметом яких є стандартні біржові контракти на стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладання контракту.

Ф'ючерсний контракт визначається Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" як стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на певних умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Отже, основним завданням Закону України "Про товарну біржу" є удосконалення сфери діяльності товарної біржі, деталізація механізму державного регулювання біржового товарного ринку, визначення єдиних правил біржового арбітражу з метою розгляду спорів через постійно діючі третейські суди, розроблення правил біржової торгівлі щодо регулювання професійної діяльності учасників біржового товарного ринку, забезпечення гарантій виконання контрактів, запровадження в практику нових технологій, які будуть сприяти обмеженню фінансових ризиків на ринку товарів.

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН ТОВАРНОЇ БІРЖІ

2.1. Аналіз діяльності товарних бірж України

В період незалежності України почався активний розвиток різних інфраструктур ринку, поряд з ними розвивалися і товарні біржі. Найбільших обертів розвитку товарні біржі досягли в 2000 році, а уже на початку 2003 р. в Україні було зареєстровано 400 бірж. Практичну діяльність здійснювали 237 бірж (59%), з них товарно-сировинних і товарних - 166 бірж (70%).

На біржах працювало 1,5 тис. осіб, з них 287 за сумісництвом. На кожній з бірж в середньому діяло по 16 брокерських контор (фірм). Статутний фонд бірж становив 63 млн. гривень. На біржах України було проведено 9 тис. торгів, за результатами яких до бюджету відраховано 2,9 млн. гривень. Фонд оплати праці працівників бірж складав 2,1 млн. гривень [38].

На біржових торгах у звітному періоді для продажу було запропоновано товарів та послуг на 27,4 млрд. гривень. Було укладено 41 тис. угод на суму 725,4 млн. грн., що на 2,5% більше ніж у відповідному періоді попереднього року [12, 283].

Середній обсяг одного торгу за звітний період на біржах України становив 80 тис. гривень. Найбільшою серед товарних бірж в Україні на сьогодні є Київагропромбіржа.

Коефіцієнт ліквідності на протязі 2003 року становив 2,7% проти 2,2% 2002 року. На міжнародних товарних біржах спостерігався найменший коефіцієнт ліквідності - (1,4%).

Біржова торгівля продукцією і товарами впродовж звітного періоду представлена спотовим ринком. На умові спотових угод було укладено 85,6% усіх угод на міжнародних товарних біржах України, на умові форвардних – 8,4%. Торгівля сільськогосподарською продукцією та продуктами харчування спостерігалась як на спотовому (відповідно 73,9 та 84,6%), так і на форвардному (відповідно 21,4 та 15,4%) ринках.

Біржова діяльність поширена на всі регіони України. На початку 2003 року на міжнародних товарних біржах, які діють у м. Києві, було укладено 43,1% (312,5 млн. грн.) усіх біржових угод України. На біржах Київської області укладено - 9,4%, Харківської – 7,8, Полтавської - 5,4 відсотка. Обсяги укладених угод на міжнародних товарних біржах інших регіонів України не перевищували 4,5 відсотка.

Найбільший обсяг угод (39,1% або 283,9 млн. грн.) було укладено на товарно-сировинних і товарних [37, 44]. Із загальних обсягів укладених угод 34% (248,8 млн. грн.) припадало на торгівлю сільгосппродукцією.

У порівнянні з відповідним періодом попереднього року обсяги укладених угод з сільгосппродукції збільшились у 5,8 раза.

Таким чином, на початку 2002 року на міжнародному товарному біржовому ринку постійний попит мали сільгосппродукція, паливо.

На початку 2006 в Україні зареєстровано 472 біржі. Практичну діяльність здійснювали 285 бірж (60%), серед них товарних і товарно-сировинних – 230 бірж.

На міжнародних товарних біржах працює 1,4 тис. осіб, крім того за сумісництвом працює майже 400 осіб. Фонд оплати праці працівників міжнародних товарних бірж складав 3,3 млн.грн. На кожній з бірж у середньому діє 9 брокерських контор (фірм).

На початку 2006р. на міжнародних товарних біржах України було проведено 9,9 тис. торгів. Для продажу було запропоновано товарів та послуг на 6,3 млрд.грн. і було укладено 24,7 тис. угод на суму 4,0 млрд.грн. (на третину більше, ніж на початку 2005р.). Середній обсяг одного торгу за звітний період на товарних біржах України становив 407,5 тис.грн., що на 7,8 % більше, ніж на початку 2005 року.

На товарних і товарно-сировинних біржах було укладено на 2068,4млн. грн. загального обсягу біржових угод. Див. табл.2.1

Таблиця 2.1

Обсяги укладених угод на товарних біржах 2006 р. [36, 2]

Отже з даних таблиці 2.1 видно що Київагропромбіржа займає 40%; Українська аграрна біржа - 31,7%, Українська універсальна біржа - 15,05%, Чорноморська товарна біржа агропромислового комплексу - 13,25% від загального обсягу укладених угод на товарних біржах.

Коефіцієнт ліквідності укладених угод на початку 2006р. становив 63,9% проти 86,7% на початку 2005р. Найвищий коефіцієнт ліквідності спостерігався на товарних і товарно-сировинних біржах (75,0%).

Біржова торгівля продукцією і товарами впродовж звітного періоду представлена, в основному, спотовим ринком. На умовах спотових угод було укладено 92% усіх угод на товарних біржах України, на умовах форвардних – 8%. Торгівля сільськогосподарською продукцією спостерігалась як на спотовому (44%), так і на форвардному – (80%) ринках.

Біржова діяльність поширена на усі регіони України. На початку 2006р. на біржах, що діють у 5 регіонах України, було укладено 90% обсягів біржових угод, що на 3 відсоткових пункти більше, ніж на початок 2005р.

Із загальних обсягів укладених угод на торгівлю сільськогосподарською продукцією припадало 1,9 млрд.грн. (46,8%), на операції з продажу палива – 1,3 млрд.грн. (33,3%), з продажу продуктів харчування, транспортних засобів – відповідно 86, 77 і 73 млн.грн. (по 2%).див. табл. 2.2

Таблиця 2.2

Результати діяльності бірж за окремими регіонами 2006 р. [8, 4]

З даних таблиці 2.2 ми бачимо що найбільша частка обсягів біржових угод належать м. Києву, на другому місці – Київська область, а на третьому – Полтавська область.

У порівнянні з відповідним періодом попереднього року обсяги укладених угод з купівлі-продажу продуктів харчування збільшились у 4,5 раза, сільськогосподарських машин – у 3,5 раза, лісоматеріалів – у 3,3 раза. У той же час обсяги угод з сільськогосподарської продукції – на 2%.

На кінець 2006 в Україні зареєстровано 478 бірж. Практичну діяльність здійснювали 289 бірж, серед них товарно-сировинних і товарних - 234 біржі.

На біржах працює 1,4 тис. осіб, крім того за сумісництвом працює 403 особи. Фонд оплати праці працівників бірж складав 10,6 млн.грн. На кожній з бірж у середньому діє по 9 брокерських контор (фірм).

В 2006 на біржах України було проведено 31,4 тис. торгів, на яких для продажу запропоновано товарів і послуг на суму 20,8 млрд.грн. і укладено 94,2 тис. угод на суму 15,3 млрд.грн. Середній обсяг одного торгу за звітний період на біржах становив 488 тис.грн., що на 27% більше, ніж в 2005 році.

Найбільший обсяг угод було укладено на товарних і товарно-сировинних біржах (36,9%) загального обсягу біржових угод.

За 2006 на біржах країни становив 73,6%. Найбільший коефіцієнт ліквідності спостерігався на товарно-сировинних і товарних біржах (85,3%).

Із загальних обсягів укладених угод на торгівлю паливом припадало 6,5 млрд.грн. (41%), на операції з продажу сільськогосподарської продукції - 6,4 млрд.грн. (42%), продуктів харчування - 0,7 млрд.грн. (2%). Див. рис. 2.1

Рис. 2.1 Структура укладених угод за товарними групами на товарних біржах України 2006 р.

Біржова торгівля продукцією і товарами за 2006 представлена, в основному, спотовим ринком (укладання угод на реальний товар з негайною поставкою). На умовах спотових угод було укладено 89,6% усіх біржових угод. У структурі цих угод найбільша частка припадала на угоди з палива (47%) та з сільськогосподарської продукції (37,4%). Форвардні контракти (угоди на реальний товар з відстроченою поставкою) становили 10,2%. Найбільша частка їх припадала на угоди з сільськогосподарської продукції (83,6%) та продуктів харчування (16,1%).

Біржова діяльність поширена на всі регіони України. За 2006 рік на біржах, що діють у 5 регіонах України, було укладено більше 90% усіх біржових угод. Найбільша частка угод припадала на біржі м. Києва (52,3%), Київської (16,2%), Дніпропетровської (9,1%), Полтавської (7%) та Миколаївської (6,1%) областей.

Аналізуючи період з 1992 року по 2006 рік, то можна сказати що біржі зросли суттєво. Див. табл. 2.3

Таблиця 2.3

Кількість бірж України 1992 – 2006 рр. [38]

Якщо в 1992 році зареєстровано було 66 біржі, то в 2000 – 365, а в 2006 – 467. З даних таблиці видно, що суттєве збільшення бірж припало на 1997 р. Найбільш інтенсивно збільшувалось товарних та товарно-сировинних.

Аналізуючи дані структури укладених угод на біржах за видами товарів (послуг) можна сказати що в 2006 році – всього було укладено на 31101,3 млн.грн., що на 11175,2 млн.грн., більше від 2005 року. Найбільша частка укладених угод на біржах припадає на такі товари як паливо, нафта, сільськогосподарську продукцію. Див. табл. 2.4

Таблиця 2.4

Структура укладених угод на біржах за видами товарів (послуг) 2006 р. (млн. грн.)[38]

Отже, відповідно до таблиці 2.4 можна сказати, що дуже різко зросли і ціни на нафту, тобто якщо в 2005 році було укладено угод на 1329,1 млн. грн., то в 2006 році – 7183,5 тобто на 1329,1 млн.грн., більше, але якщо звернути увагу на інший ряд товарів то можна побачити тенденцію до зниження, наприклад, якщо в 2005 році було укладено угод на біржах на бензин – 395,1 млн.грн., то в 2006, на цей товар припало 0,6 млн. грн. на такі товари як ліс і лісоматеріали, непродовольчі товари, цінні папери, послуги, нерухомість та інше.

Також значно змінилась структура укладених угод на міжнародних товарних біржах за видами товарів (послуг) протягом 1995 – 2006 рр. За цей період спостерігається тенденція до зростання укладання угод на міжнародних товарних біржах протягом цього періоду по всих видах продукції. Якщо взяти метал і металопродукцію то вона зросла протягом цього періоду у 232,8 раз. Див табл. 2.5

Таблиця 2.5

Структура укладених угод на міжнародних товарних біржах за видами товарів (послуг) (млн. грн.) 1996 – 2006 р.р. [38]

Як видно з таблиці 2.5 всього зросло угод на біржах за видами товарів(послуг) за період 1996 – 2006 р.р. на 22500,1 млн.грн. В 2006 році укладених угод на міжнародних товарних біржах вагома частка належить сільськогосподарській продукції.

В Україні на початок 2007 р. всього зареєстровано 479 бірж з них 272 – товарні і товарно-сировинні.

Отже, проаналізувавши можна зробити такий висновок, що міжнародні товарні біржі почали розгортати свою активну діяльність з 1992 року, після настання незалежності України і з кожним роком набирають обертів.

2.2. Аналіз діяльності товарної біржі агропромислового комплексу центральних областей України

Товарна біржа агропромислового комплексу центральних областей України це організація, що об’єднує юридичних осіб які здійснюють виробничу і комерційну діяльність та мають за мету надання послуг в укладенні біржових угод по оптовій торгівлі сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки, а також продукцією виробничо – технічного призначення.

Мета біржі полягає у створенні стабільного агропромислового ринку механізму рівномірного фінансування міжсезонних потреб сільськогосподарських виробників, концентрації попиту та пропозиції на сільськогосподарську продукцію, забезпечення виконання угод, укладених на біржі, здійснення інформаційного та розрахункового обслуговування продавців та покупців продовольства сільськогосподарської продукції та продукції виробничо – технічного характеру.

За 2005 рік на товарній біржі агропромислового комплексу центральних областей України (АПК ЦО) України проведено 51 торгова сесія, укладено 1158 угод купівлі-продажу.

Рис.2.2 Динаміка укладання угод на сільськогосподарську продукцію, продовольством та матеріально-технічними ресурсами за 2005 р.

На початку 2005 року, загальна вартість укладених угод становила 204 487 051,07 грн. З них – 1040 внутрішніх угод на суму 128 224 736,82 грн., 68 зовнішніх угод на суму 32 323 555, 39 грн. та 50 імпортних угод на суму 43 938 758,86 грн. Див. рис.2.2. [20, 56]

Отже, відповідно до рис. 2.3 ми спостерігаємо що динаміка укладання угод на сільськогосподарську продукцію, продовольством та матеріально-технічними ресурсами за 2005 р. коливалася. Найбільше укладених угод припадає на березень (129), вересень (256), це пояснюється тим, що в березні йдуть посівні, а в вересні збирання урожаю.

Рис.2.3 Вартість укладених угод сільськогосподарської продукції за друге півріччя 2004/05 р.р.

На товарній біржі АПК ЦО України основними позиціями є зернові культури, що складають 84 % від загальної кількості угод, 10% припадає на с/г продукцію не зернової групи та промислові товари і 6 % на насіння. Див. рис. 2.3

За даними рис 2.3 загальна сума укладених угод на Товарній біржі АПК центральних областей України за 2005 року становить 204 487 051 грн. порівняно з 2004 роком, що склала 167 387 405 грн.

Збільшенню кількості укладених угод на Товарній біржі АПК центральних областей України сприяє робота сітки її брокерських контор, які працюють у 17-ти районах області. Особливо слід відмітити результативну роботу в Чорнобаївському, Уманському, Драбівському та Монастирищенському районах.

Порівняльну динаміку цін для внутрішнього використання яка склалася на біржовому ринку України за 2004/2005 рр. на кукурудзу 3 клас можна побачити на рис 2.4

Рис. 2.4 Порівняльна динаміка цін для внутрішнього використання яка склалася на біржовому ринку України та на ТБ АПК ЦО України за 2004/ 2005 рр. на кукурудзу 3 клас

Аналізуючи рисунок 2.4 можна сказати, що ціни на кукурудзу на початку 2005 року зросли порівняно з 2004 роком, а на кінець року спали. Аналізуючи 2004 рік можна сказати, що в цьому році ціни постійно зростали крім вересня, жовтня, листопада. Хоча під кінець року ціна зросла до 710 грн., а в 2005 році – в цей же період коштувала 575 грн., що значно менше, причинами такого зростання і спадання цін можуть бути різні причини, наприклад урожайність, експортна діяльність і інші фактори.

Порівняльну динаміку цін для внутрішнього використання яка склалася на біржовому ринку України за 2004/2005 рр. на пшеницю 3 клас можна побачити на рис. 2.5

Рис.2.5 Порівняльна динаміка цін для внутрішнього використання за 2004/ 2005рр. на пшеницю 3 клас

Аналізуючи рис. 2.5 можна сказати, що ціни на пшеницю в 2004 році зростали, а в 2005 – навпаки, спадали. Ціни були високі в період посівної, а в період збирання урожаю ціни впали майже на половину.

Порівняльну динаміку цін для внутрішнього використання яка склалася на біржовому ринку України за 2004/2005 рр. на ячмінь 3 класу можна побачити на рис. 2.6

Рис.2.6 Порівняльна динаміка цін для внутрішнього використання яка склалася на біржовому ринку України та на ТБ АПК ЦО України за 2004/2005 рр. на ячмінь 3 клас

Ціни на ячмінь рис. 2.6 як і на пшеницю в місяці періоду посівних зростали в 2005 році, а в період збирання урожаю – спадали, хоча ціни в 2005 році були більші ніж в 2004 році.

Порівняльну динаміку цін для внутрішнього використання яка склалася на біржового ринку України за 2005 р. на насіння соняшника можна побачити на рис. 2.7

Рис. 2.7 Порівняльна динаміка цін для внутрішнього використання яка склалася на біржовому ринку України та на ТБ АПК ЦО України за 2005 р.

на насіння соняшника

Щодо цін на насіння соняшника то протягом 12 місяців 2005 року ціни постійно зростали. Див. рис.2.7

За дванадцять місяців 2006 року на Товарній біржі АПК ЦО України проведено 49 торгових сесій, укладено 870 угод купівлі-продажу.

Рис. 2.8 Динаміка укладання сільськогосподарської продукції, продовольства та матеріально-технічних ремурсів на товарній біржі за 2006р.

На початку 2006 року загальна вартість укладених угод становить 106 335 911,87 грн. З них – 752 внутрішні угоди на суму 62 661 547,25 грн., 77 зовнішніх угод на суму 18 129 401,08 грн. та 41 імпортна угода на суму 25 544 963,54 грн. див. рис. 2.8 [21,48]

На Товарній біржі АПК ЦО України основними позиціями є зернові культури, що складають 85 % від загальної кількості угод, 10% припадає на нафтопродукти і 5 % на транспорт.

Загальна сума укладених угод на Товарній біржі АПК центральних областей України за 2006 року становить 106 335 911,87 грн. порівняно з 2005 роком, що склала 204 487 051 грн.

Як участь в укладенні угод на Товарній біржі АПК центральних областей України за грудень 2006 року сприяє робота сітки брокерських контор таких як, ВАТ ТД “Драбівагропостач”, СТОВ ТД “Монастирище-Агро, ТОВ “Катеринопільський Торговий Дім” та СТОВ ТД “Хліборобів Уманщини”.

Рис.2.9 Порівняльна динаміка цін для внутрішнього використання, яка склалася на біржовому ринку України та на ТБ АПК ЦО України за 2005/ 2006 рр. на кукурудзу 3 клас

Ціни на кукурудзу з класу рис. 2.9 в 2006 році впали порівняно з 2005 роком. Мінімальна ціна була 310 грн. і максимальна 450 грн., то в 2005 році мінімальна була – 470грн., максимальна – 895 грн.

Ціни на пшеницю в 2006 році також спали порівняно з 2005 роком. В 2006 році в основному була стабільна ціна, трималася в межах 720 – 690 грн.

Ціна на ячмінь 3 класу також спали проти 2005 року. Див. рис.2.10

Рис. 2.10 Порівняльна динаміка цін для внутрішнього використання, яка склалася на біржовому ринку України та на ТБ АПК ЦО України за 2005/2006 рр. на ячмінь 3 клас

Ціни на біржовому ринку України та на ТБ АПК ЦО України рис. 2.10 2005р. на ячмінь 3 класу були вищими ніж в 2006 р., але майже однакові з цінами на ринку України.

Ціна на насіння соняшника в 2006 році зросли порівняно з 2005 роком. Див. рис. 2.11

Рис. 2.11 Порівняльна динаміка цін для внутрішнього використання, яка склалася на біржовому ринку України та на ТБ АПК ЦО України за 2004/2005 рр. на насіння соняшника

Як видно з порівняльних діаграм середні ціни на сільськогосподарську продукцію, що склалися на Товарній біржі АПК центральних областей України та ціни біржового ринку України мають рівні показники і на Товарній біржі АПК ЦО України навіть перевищують.

Однак, за 2005р., проявилися деякі тенденції на біржовому ринку сільськогосподарської продукції, продовольства та матеріально-технічних ресурсами, а саме:

- при загальному збільшенні цін на укладені угоди, зменшилися їх обсяги для внутрішнього використання;

- практично не укладаються біржові угоди щодо закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства для державних потреб.

РОЗДІЛ 3

ПРОПОЗИЦІЇ ЩОДОРОЗВИТКУ АГРАРНОГО РИНКУ ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

На сьогоднішній день чітко окреслилися результати кардинальних перетворень в аграрному секторі, що засвідчують становлення ринкових відносин на селі: відродження приватної власності на землю і майно, створення умов для розвитку приватного господарювання, запровадження ринкових механізмів у стосунках між селянами — власниками і суб'єктами господарювання на основі оренди землі та майна, забезпечення селянам права одержувати прибуток від своєї власності шляхом безпосереднього використання її в господарському обороті або здачі в оренду.

Якщо проаналізувати багатовіковий досвід діяльності країн з розвинутою економікою, то основним засобом забезпечення зрілості та стабільності ринку є перекладання на біржі основоположних для економіки функцій: трансфер товарних і фінансових потоків, прогнозування та планування виробничої діяльності, забезпечення прозорого ціноутворення, стабілізації економіки на макроекономічному рівні, страхування цінових ризиків і т.ін. У світовій практиці саме рівень функціонування біржового ринку визначає стан розвитку економіки країни. На превеликий жаль, біржовий ринок у нашій країні не зайняв відповідного місця, як того вимагає досвід розвитку ринкової економіки, і ми бачимо жахливі результати цього.

Отже, для розвитку агропромислового комплексу потрібно перш за все створити умови для формування та розвитку стабільного, прозорого, «чистого» аграрного ринку області. Регіональні акредитовані товарні біржі можуть повністю вирішити дану проблему.

Метою напрямків біржової торгівлі є визначення основних засад удосконалення діяльності регіональних товарних бірж, підвищення стабільності та прозорості аграрного ринку в області, сільськогосподарської економіки, забезпечення довготривалого та сталого розвитку сільського господарства, ефективного використання державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників.

Для становлення справді прозорого аграрного ринку необхідно:

- формування та до створення районних агроторгових домів, на які будуть покладатися функції операторів районного регіонального замовлення, основним завданням яких буде :

- сприяння сільськогосподарським товаровиробникам в реалізації сільськогосподарської продукції, в тому числі по експорту;

- здійснення через біржовий ринок закупівель продовольства за кошти обласних та районних бюджетів;

- формування регіональних стабілізаційних фондів: зерна, м'яса, нафтопродуктів з використанням бюджетних коштів.

Як виняток, одним із засновників районних агроторгових домів в Черкаській області може стати товарна біржа агропромислового комплексу центральних областей України, а районні агроторгові доми виступлять брокерськими установами на регіональних товарних біржах;

- обласний біржовий аграрний ринок повинен бути інтегрований в єдиний Український біржовий аграрний ринок шляхом акредитації регіональних Товарних бірж АПК центральних областей України та інших регіональних бірж в структури, які будуть створюватись згідно закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»;

- діє відокремлений підрозділ Універсальний Розрахунковий Центр, виключним завданням якого є забезпечення гарантій виконання умов біржових угод (контрактів), здійснення контролю за рухом товарів та коштів, а також впорядкування взаєморозрахунків сторін - учасників біржових угод на Товарній біржі;

- з метою захисту майнових і немайнових та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб створено та діє третейський суд при Товарній біржі агропромислового комплексу центральних областей України утвореного відповідно до Закону України "Про Третейські суди" і рішення від 21.07.2005 №1 [1,56];

- створення електронної системи торгів, а отже, продовження роботи по створенню інформаційно-маркетингового центру (ІМЦ), який дасть змогу більш оперативно інформувати про попит та пропозиції на внутрішньо обласному ринку та просування товарів та послуг на ринок країн СНД та світу, прискорить темпи та полегшить процедуру торгівлі.

Використання послуг створюваної мережі ІМЦ необхідно за наступними напрямками:

- для просування товарів і послуг на зовнішні ринки;

- для масового залучення підприємства в електронні види економічної взаємодії на основі забезпечення рівного доступу до глобальних систем електронної міжнародної торгівлі та електронного бізнесу;

- забезпечення все більшої кількості торгових та бізнес-угод за допомогою електронного обміну даними та електронної комерції;

- використання електронних, альтернативних паперовим формам методів передачі та зберігання економічної та бізнес-інформації;

- розгортання та розвитку галузевих та регіональних товаропровідних систем;

- створення базової платформи для реалізації завдань будь-яких державних і міждержавних економічних програм (розвитку міждержавних і національних галузевих та ресурсних ринків, просування товарів і послуг на ринку інших країн та ін.) на основі надання відповідних електронних економічних сервісів;

- інформаційно-аналітична підтримка роботи центральних органів виконавчої влади;

- впровадження механізмів електронного моніторингу видів економічної діяльності, цін та ресурсопотоків в розрізі галузей та регіонів в інших вересах органів державного управління;

- створення технологічних засад для впровадження систем „електронного"урядування, які забезпечують електронну взаємодію підприємства з органами виконавчої влади.

Послуги створюваної мережі ІМЦ можуть використовуватися також для виконання завдань, визначених у дорученнях Кабінету Міністрів №6056/2/1-05 від 23.02.2006 та №56541/3/1-04 від 24.02.2006, а саме для:[18,47]

- впровадження альтернативної системи звітності суб'єктів господарювання в електронному вигляді через мережу Інтернет з використанням електронного цифрового підпису;

- використання цифрових технологій з метою підвищення відкритості та прозорості закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти;

- подолання „цифрової нерівності" між містом і селом;

- входження в європейський інформаційний простір шляхом інтеграції на рівні інформаційних систем;

- запровадження електронного документообігу в органах державної влади;

- підвищення відкритості та прозорості у діяльності органів державної влади шляхом розвитку системи „електронного урядування" для надання фізичним і юридичним особам інформаційних, юридичних та фінансових послуг через мережу інтернет;

- створення функціональних платформ для розгортання ринків цукру, зерна, лізингу, нафтопродуктів тощо;

впровадження на аграрному біржовому ринку області технологій біржової торгівлі на умовах: спот, форвард, ф'ючерс, опціон. Дане положення допоможе в підтримці програм по кредитуванню сільгоспвиробника. Якщо наприклад, видавати кредити під форвардні контракти, то можна мати стовідсоткову гарантію їх повернення, що буде взаємовигідно для всіх.

Щоб біржова торгівля сільськогосподарською продукцією, продовольством та матеріально-технічними ресурсами мала тенденцію до зростання необхідно:

- створити приватні підприємства ринкового типу і появу тим самим реальних власників продукції, які зацікавлені працювати в сфері товарно-грошових відносин, обмежуючи товарообмінні (бартерні) операції;

- проведення заходів по сприянню та формуванню біржового ринку сільськогосподарської продукції і продовольства шляхом створення достатньої законодавчо-нормативної бази і умов, які забезпечують зростання привабливості прозорого оптового ринку, торгівлі за реальними ринковими цінами;

- формування інфраструктури аграрного ринку та інфраструктури біржового ринку, запровадження нових біржових технологій, адаптованих до сучасного рівня розвитку ринкових відносин;

- укладання біржових угод щодо закупівлі сільськогосподарської продукції та продовольства для державних та регіональних потреб, їх реалізація з державних ресурсів і з державного резерву.

Важливо розглянути також питання тенденції розвитку біржової торгівлі:

По-перше, в регіоні може існувати декілька акредитованих товарних бірж, що веде до прямої конкуренції між ними, а це - зменшення цін за послуги та підвищення якості обслуговування.

По-друге, держава, як юридична особа з величезним капіталом, може мати (пільгове) брокерське місце і регулювати ціни на ринку не в приказному порядку, що є неприпустимим, а методом економічних впливів через Аграрний фонд.

По-третє, товарна біржа - це торгова площадка, на якій зустрічаються суб'єкти аграрного ринку. Вона не впливає на ціни, які формуються на рингу, цим займаються учасники біржових торгів, формуючи попит та пропозицію на певний вид товару. І що особливо важливо, така форма торгівлі є абсолютно прозорою.

І головне, біржовий аграрний ринок не допускає любителів одноразової швидкої наживи. Торгівля проходить в безготівковому прозорому режимі, що виключає можливість обвального демпінгу цін. Можна сказати, що товарні біржі проводять «ринкову чистку», залишаючи на ринку тих, хто дійсно хоче отримувати чесні прибутки та мати їх стабільно.

Біржова торгівля має бути визнана пріоритетом розвитку фінансового та оптового товарних ринків в області. Сучасна біржова торгівля та інфраструктурні інституції, що її обслуговують, мають бути належним чином модернізовані і в повній мірі задовольняти потреби щодо справедливості визначення вартісних показників, ліквідності та прозорості інформації про угоди, які укладаються на біржі:

- формування ефективної податкової системи, прогнозованої на середньострокову перспективу;

- зміни в законодавстві повинні вноситись не пізніше, ніж за півроку до податкового періоду;

- необхідність відмови від спроб оподаткування сільгоспвиробника до формування спрощеної загальноекономічної системи оподаткування із наступним переходом на таку систему;

- запровадження спеціального режиму оподаткування підприємств переробної промисловості податком на прибуток, діяльність яких має сезонний характер, а маркетингові роки не співпадають з податковим періодом;

- лібералізування податкового режиму (зменьшення митних тарифів, сплата ГТДВ за авальованими векселями на період) для підприємств АПК, які імпортують технологічне обладнання для модернізації виробництва до моменту початку виробництва на такому обладнанні, але не більше 360 днів;

- зменшення податкового пресингу товарних бірж, що неодмінно позначиться на прискоренні розвитку біржового аграрного ринку;

- забезпечення умов для вдосконалення нормативно-правового поля шляхом запровадження необхідних на даному етапі розвитку біржового аграрного ринку проектів Законів України, які забезпечать подальше вдосконалення біржової торгівлі, визначені цією Концепцією, які є пріоритетними.

Для забезпечення реалізації концепції комплекс заходів повинен включати: І. Обласній держадміністрації, головному управлінню агропромислового розвитку облдержадміністрації, головному управлінню економіки облдержадміністрації, головному фінансовому управлінню облдержадміністрації, райдержадміністрації та регіональним акредитованим біржам.

1. З метою забезпечення ефективного використання продовольчої безпеки та зміцнення економічного стану сільськогосподарських товаровиробників:

- здійснювати всі закупки зерна до регіональних ресурсів лише через регіональні акредитовані товарні біржі;

- в зв'язку з складними кліматичними умовами, які суттєво вплинуть на ціни продовольчої групи товарів здійснювати закупівлю продовольства для потреб бюджетних організацій виключно через регіональні акредитовані товарні біржі;

- встановити на регіональному рівні такий порядок при якому закупівля і вивіз зерна для подальшого експорту за межі області може здійснюватися лише при наявності біржового контракту;

- зобов’язати здійснення елеваторами, хлібоприймальними пунктами оформлення документів, що засвідчують право зміни власності на оптові партії зерна і, відповідно, вивезення за межі регіону лише при наявності біржового контракту;

- виплату коштів із бюджетів усіх рівнів спрямованих на підтримку товаровиробників направляти в першу чергу для проплати біржових контрактів на закупівлі матеріально-технічних ресурсів для проведення комплексу весняно-літніх сільськогосподарських робіт;

- пропонуємо, щодо систематичного проведення біржової торгівлі зерном та продуктами його переробки для переробних та хлібопекарних підприємств, встановити такий порядок при якому вказані підприємства, незалежно від форм власності та розміру закупівельної партії, здійснюватимуть купівлю-продаж лише на біржовому ринку, що дозволить гарантувати прозоре ціноутворення та здійснювати на регіональному рівні цінові інтервенції.

2. У відповідності із Законом України „Про ратифікацію Рішення Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав про Міждержавну програму створення інформаційно-маркетингових центрів для просування товарів і послуг на національні ринки держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав" та дорученнями Кабінету Міністрів від 16 квітня 2004 р. №2487/3/1-04 та від 9 вересня 2004 р. № 2487/24/1/04 [19,96]:

- сприяти виконанню Міждержавної програми створення інформаційно-маркетингового центру;

- передбачити у обласному бюджеті на 2006 рік фінансування даної програми.

3. Товарний біржовий ринок може суттєво вплинути на економічний розвиток області забезпечивши:

- впровадження механізму ринкового ціноутворення не тільки в галузі рослинницької продукції, але і в інших галузях АПК, економіки області загалом та пов'язаному з цим зниженню інфляційних процесів, що сприятиме поліпшенню соціальних умов у суспільстві;

- легалізація товарних потоків сільськогосподарської та промислової продукції, завдяки закупівлі її до державного резерву, через систему бірж. Реалізацію такої продукції з державного резерву також проводити через систему бірж;

- демонополізація існуючих систем торгівлі та захисту ринку від демпінгових цін, зниженню бартерних операцій, проводячи експорт сільськогосподарської продукції, що має стратегічне значення, згідно контрактам укладеним або зареєстрованим на регіональних акредитованих біржах, які ведуть торги даною продукцією. Це суттєво знизить відсоток бартерних операцій.

4. Для підтримки сільськогосподарського виробника та швидкого залучення інвесторів сформувати та налагодити механізм ринку землі, а отже повинно мати на увазі досягнення таких основних завдань:

- створення системи реєстрації прав на нерухоме майно (землі та споруди, що на ній знаходяться);

- формування іпотечних установ з метою залучення фінансів під заставу землі, що дозволить спрямувати у сільгоспвиробництво додаткові ресурси;

- захист інтересів нинішніх власників (сільського населення) та перевага громадян України над іноземцями при русі земельних ресурсів (правові аспекти, різниця вартості землі, тощо);

- забезпечення збереження якості земельних ресурсів, природи та ландшафтів;

- завершення нарешті формування та створення ринку землі, який має сприяти переходу земельних ресурсів до більш ефективних власників.

5. У сфері розвитку сільських територій перейти від стратегії галузевого до стратегії територіального економічного розвитку та фінансування урядових програм за принципом «знизу-вверх». На регіональному і місцевому рівні широко залучати громадськість та забезпечувати відкритість при формуванні бюджетів розвитку території.

Потрібно терміново провести інвентаризацію та паспортизацію приміщень та будівель, що залишились після реорганізації радгоспів в спілки власників.

II. Головному управлінню агропромислового розвитку облдержадміністрації, Держрезерву, ДП ДАК „Хліб України", Аграрному фонду, райдержадміністраціям та регіональним акредитованим біржам:

1. Забезпечити формування продовольчого зерна до державних та регіональних потреб через прозорий біржовий ринок:

- придбання продукції, майна, робіт, послуг за кошти обласного та районних бюджетів, а також їх реалізація з регіональних ресурсів та обласного резерву.

2.Удосконалити політику формування державного продовольчого резерву:

- розмір державного продовольчого резерву повинен визначатись законодавче і передбачатись в бюджеті;

- Держрезерв не повинен вести державні цінові спекуляції, які в переважній більшості випадків є збитковими. Його функція – прозоре обслуговування мобілізаційних резервів.

3.Забезпечити вільний рух сільськогосподарської продукції за нормативними документами, згідно яких закупівля здійснюється лише за умов купівлі-продажу на біржовому ринку.

4.Продовжити роботу з формування інфраструктури аграрного ринку області, у тому числі шляхом до створення районних агроторгових домів, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

5.Створити широку мережу брокерських контор, які б обслуговували сільськогосподарські підприємства.

6.Впровадити сучасні технології біржової торгівлі та сприяти активізації торгівлі сільськогосподарською продукцією та продуктами її переробки, а саме:

- створення єдиного регіонального електронного середовища інформаційно-маркетингових ресурсів;

- розгортання системи моніторингу Черкаського регіону на основі інформації про підприємства;

- розгортання системи обміну діловою, комерційною і фінансовою інформацією на базі Інтернет та уніфікованих форматів представлення даних;

- забезпечення гарантованих і оптимізованих розрахунків між учасниками ринку на базі системи розрахункового-клірингового обслуговування;

- запровадження системи управління ресурсопотоками на регіональному, галузевому і міжгалузевих рівнях;

- запровадження обігу фінансових інструментів для управління матеріальними і нематеріальними ресурсами на регіональних, галузевих і міжгалузевих рівнях;

- розгортання і забезпечення операцій з товарними деривативами;

- впровадження системи електронного документообігу.

7.Забезпечити розвиток системи цінового моніторингу - збору, обробки, зберігання та розповсюдження оперативної інформації про ціни попиту і пропозиції на товарних ринках та тенденції розвитку цих ринків.

8. Забезпечити стабільність аграрного ринку шляхом посилення роботи через засоби масової інформації щодо об'єктивного висвітлення інформації на внутрішньому ринку сільськогосподарської продукції.

Потрібно виділити окрему проблему зі створенням на базі колишніх радгоспів спілки власників, яким передано майно. Спілка, згідно законодавства, не є юридичною особою, а отже не може займатися реалізацією переданого їй майна. При поділі майна між членами спілки на загальних зборах відбуваються чергові суперечки, які ні до чого не приводять. Майно так і залишається без власника - гниє, розсипається, розкрадається. Добре, коли визначився інвестор, який викупив майно комплексом, і такі приклади є, але вони незначні і поодинокі.

В даній ситуації може допомогти Держава, яка може викупити майно комплексом, нехай по самій мінімальній ціні, та перепродати через акредитовані товарні біржі. Це взаємовигідно всім:

- селяни отримають «живі кошти», про що постійно можна буде почути на зборах;

- визначиться нарешті конкретний власник майна, який не дасть йому занепадати;

- суттєво поповниться обласний бюджет і прискориться розвиток сільського господарства в цілому в області.

III. Фонду Державного майна, обласній державній податковій адміністрації та регіональним акредитованим товарним біржам забезпечити: а) включення тіньового ринку до системи оподаткування;

б) продаж майна, що перебуває у державній власності, відчуження якого можливе з дозволу органів приватизації, в тому числі незавершеного будівництва;

в) торгівлю товарними активами, які можуть бути згрупованими або стандартизованими, а також іншими товарами, об'єктами нерухомого майна, а також цілісними майновими комплексами підприємств, установ, організацій, що перебувають у податковій заставі в рахунок погашення податкового боргу відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами";[2,112]

г) торгівлю товарними деривативами у рахунок погашення податкового боргу боржника в процедурах банкруцтва відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами";

д) торгівлю арештованим майном при виконанні рішень судів та інших органів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження";

є) торгівлю майном і транспортними засобами, які вилучені митними органами та перейшли у власність держави, а також товарів, строк зберігання яких під митним контролем закінчився, а власник не звернувся за ними в установлений Митним кодексом України строк.

IV. Обслуговуючим організаціям біржового ринку області: регіональним акредитованим Товарним біржам банкам та казначейству, страховим компаніям, митниці, транспортно-експедиційним конторам, управлінню ветеринарної медицини, інспекції з карантину рослин та обласній хлібній інспекції:

1. Регіональні акредитовані Товарні біржі:

- забезпечити систематичне проведення біржових торгів, щодо закупівлі-продажу зерна та продукції його переробки внутрішньому ринку з метою його подальшого експорту за місцем походження зерна, реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів;

- формування біржових цін на основі співвідношення попиту та пропозиції та їх використання під час укладання товаровиробниками та іншими суб'єктами господарювання договорів купівлі-продажу, що сприяє підвищенню їх доходів;

- створити при регіональних акредитованих біржах котирувальну комісію за участю представників Органів Державної Адміністрації, громадських організацій, для відображення рівня цін, встановлення параметрів їх відхилення та прийняття відповідних рішень у випадку їх нестабільності;

- застосування форвардних контрактів, що забезпечить авансування та страхування фінансових та виробничих ризиків та дозволить в більшому обсязі кредитувати сільське господарство, стабілізувати ціни та створити передумову переходу до ф'ючерсної торгівлі;

- посилення гарантій виконання біржових угод шляхом запровадження страхування товарних та фінансових ризиків на аграрному ринку;

- запровадження нових технологій у біржовій торгівлі, а саме укладення ф'ючерсних контрактів та опціонів на сільськогосподарську продукцію;

- посилити економічне регулювання аграрного ринку та провести відповідну роботу серед сільгосптоваровиробників, через брокерські контори, в районі, направлену на те, щоб рух сільськогосподарської продукції по області та за її межами здійснювався за біржовими контрактами;

- проведення аукціонів з реалізації майна, що перебуває в податковій заставі, арендоване, держпідприємств та підприємств банкрутів;

- своєчасне надання інформаційно-консультаційних послуг: біржові ціни, довідкова інформація, аналіз кон’юнктури ринку;

- подавати до облдержадміністрації пропозиції з питань удосконалення нормативно-правової бази, що стосується торгівлі сільськогосподарською продукцією та продовольчими товарами.

2.Банки та казначейство:

- продовжити роботу установ банків щодо збільшення обсягів фінансових ресурсів, які спрямовуються на фінансування підприємств агропромислового комплексу та підприємств, що здійснюють їх матеріально-технічне забезпечення;

- систематизувати розвиток банківських технологій та удосконалити фінансову інфраструктуру обслуговування сільгоспвиробника;

- створити умови для збільшення кредитування під заставу майбутнього урожаю, під складські розписки на сільгосппродукцію, під застраховані форвардні та ф'ючерсні контракти;

- сприяти у створенні кооперативних аграрних банків та розвитку селянських кредитних спілок;

- зробити акцент на довгострокове кредитування, з метою оновлення основних засобів.

3. Страхові компанії:

Розвиток страхування передбачає розробку ефективних механізмів мінімізації ризиків. В аграрному бізнесі існує низка ризиків, які різняться за своєю природою, характером та ступенем інтенсивності прояву. Вони можуть бути викликані як природними так і соціально-економічними причинами. В загальному вигляді такі ризики можна об'єднати у п'ять основних груп: виробничі ризики, цінові або ринкові, фінансові, інвестиційні, індивідуальні або приватні ризики.

Шляхи мінімізації ризиків:

- опрацювати стандартні контракти на сільгосппродукцію з метою мінімізації можливості їх невиконання , розвиток страхування відповідальності третіх осіб;

- запроваджувати форвардну і ф'ючерсну торгівлю сільгосппродукцією з метою хеджування цінових ризиків;

- страхування майбутнього врожаю - сільськогосподарської продукції;

- страхування доходів виробників;

- інвестування або додаткова зайнятість.

4.Митниця: Митні органи здійснюють оформлення зерна на підставі зовнішньоекономічного договору (контракту), укладеного або зареєстрованого на акредитованій біржі в регіоні, де відвантажується товар за наявності таких документів:

- посвідчення про реєстрацію - видане акредитованою регіональною товарною біржею;

- фітосанітарний сертифікат - виданий Державною інспекцією з карантину рослин;

- ветеринарний сертифікат ( для країн СНД - ветеринарного свідоцтва Ф-2) на фуражне зерно - виданий структурними підрозділами Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України на місцях.

Для вивезення фуражного зерна за кордон (крім країн СНД) ветеринарне свідоцтво Ф-2 обмінюється на ветеринарний сертифікат структурними підрозділами регіональних служб державного ветеринарного контролю на державному кордоні та транспорті за місцем відвантаження зерна.

5.Транспортно-експедиційна контора.

Ефективне функціонування біржового ринку не можливе без роботи транспортно-експедиційних контор.

На договірних засадах між учасниками біржової торгівлі з транспортно-експедиційними конторами регулюються взаємовідносини та взаєморозрахунки при здійсненні експедиційного обслуговування, навантаження , перевезення та відвантаження продукції реалізованої на торгах.

Діяльність сторін регламентується існуючими правилами перевезень, дійсним податковим законодавством та іншими діючими нормативними актами. Транспортно-експедиційна контора зобов'язана:

- представляти інтереси замовника на місцях з любих питань, що стосуються відвантаження продукції;

- оформляти замовлення на транспорт за реквізитами, вказаними в заявках;

- організовувати навантаження та вести облік відправки вантажів згідно з заявками та інструкціями замовника, які є невід'ємними частинами укладених договорів;

Здійснювати контроль за:

- справністю техніки поданої для навантаження продукції,

- виконання всіх технічних вимог вантажних робіт,

- кількістю та якістю відвантаженої продукції.

- нести відповідальність за оформлення перевізної документації;

- своєчасно проводити оплату всіх тарифів пов'язаних з перевезенням вантажу;

- і таке інше.

В свою чергу замовники повинні вчасно перераховувати кошти за проведення перевезення продукції, згідно умов вказаних у відповідних договорах.

Постачальники сільськогосподарської техніки, запчастин та паливно-мастильних матеріалів своєчасно та в повному обсязі забезпечують аграрний сектор області технікою, запчастинами і паливом та створюють умови для лізингу сільгосптехніки та обладнання для переробки сільгосппродукції.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, сподіваємось на підтримку впровадження в життя викладених позицій, найшвидшого розвитку біржового, аграрного ринку області і збереження агропромислового комплексу.

Детальний аналіз організації діяльності міжнародних товарних бірж дає підстави зробити такі висновки:

1. Виникнення біржі пов’язують з старим торговим інститутом, тобто збори де торгують хоча товарна біржа пройшла тривалий час еволюції від оптового ринку до ф’ючерсного. Справжня біржова організація виникла лише з розвитком торгівлі. Найбільшими центрами міжнародної товарної біржі в XII- XIII ст. були міста Північної Італії, Південної Франції, Фландрії. Перші класичні біржі виникли в Італії, першою міжнародною біржею вважається біржа в Антверпені. Біржі були органічно вплетені в розгалужену систему суспільного саморегулювання економічних відносин. Біржова діяльність в Україні пройшла кілька етапів: 1796- 1860 pp. Відкриття першої товарної біржі (м. Одеса) та початок біржового руху. 1861 - 1914 pp. Активізація біржової торгівлі в усіх центрах України, їх спеціалізація. 1921 - 1928 pp. Відродження біржової торгівлі в період нової економічної політики. Для 90-х років характерним є відродження в Україні біржової торгівлі реальним товаром з перспективою переходу до укладання ф'ючерсних угод та опціонів. Кожна п'ята біржа в Україні - товарно-фондова і фондова, кожна дев'ята - агропромислова, кожна тринадцята - спеціалізована.

2. Метою товарної біржі є вибір її місця розташування та видів продукції. Біржа виконує такі функції як збалансування попиту і пропозиції шляхом відкритої купівлі-продажу, упорядкування й уніфікації ринку товарних і сировинних ресурсів, стимулювання розвитку ринку, економічного розвитку.

3. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до Закону України «Про товарну біржу», статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

4. На початку 2006 року загальна вартість укладених угод становила 106 335 911,87 грн. З них – 752 внутрішні угоди на суму 62 661 547,25 грн., 77 зовнішніх угод на суму 18 129 401,08 грн. та 41 імпортна угода на суму 25 544 963,54 грн. середні ціни на сільськогосподарську продукцію, що склалися на Товарній біржі АПК центральних областей України та ціни біржового ринку України мають рівні показники і на Товарній біржі АПК ЦО України навіть перевищують.

5. В розвитку товарних бірж зберігається тенденція до зростання. В 1992 році в Україні налічувалось всього 66 бірж, а на початок 2007 р. – 479. Найбільш інтенсивно збільшувалось на товарно-сировинних біржах.

6. Для розвитку товарної біржі необхідно провести ряд реформ які спрямовані на вдосконалення існуючих товарних бірж. Для розвитку агропромислового комплексу потрібно перш за все створити умови для формування та розвитку стабільного, прозорого, «чистого» аграрного ринку області.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Грязнова А.Г. “Біржова діяльність” М., 1995. – 548 с.

2. Иващенко А.А. «Товарна біржа» М., «Міжнародні відносини»,1991.-428с.

3. Інфраструктура товарного ринку: Навчальний посібник/ Олена Шканова,; М-во освіти і науки України. -К.: Центр навчальної літератури, 2006. -319с.

4. О.І. Дегтярьова, О.А. Кандинская «Біржова справа» М., ИО «Юнити» 1997. – 468 с.

5. Панкратов Ф.Г. Комерційна справа: Навч. посіб. для вузів: Пер. з рос./ Ф.Г. Панкратов, Т.К. Серьогіна. -Рівне: Вертекс, 2001. -350 с.

6. Соколенко С. И. Глобальные рынки XXI столетия: Перспективы Украины. Киев: Логос, 1998. – 248 с.

7. Солодкий М.О. Біржовий ринок. – К.: Джерела М, 2001. – 336 с.

8. Товарная биржа: (За кулисами биржевой торговли)/ А. А. Иващенко,. -М.: Междунар. отношения, 1991. - 270 с.

9. Товарные биржи. Геннадий Васильев, Нина Каменева,. -М.: Высш. школа, 1991. -111 с.

10. Управління зовнішньоекономічною діяльностю./Під ред. А.І. Кредісова, К.:ВІРА-Р “Альтерпрес”-2000 р. – 236 c.

11. Барабаш О. Товарна біржа-не нотаріальна контора : Право і економіка/ О.Барабаш // Право України. - 1997. - № 7. - C. 5-6

12. Беренштейн Б.Л. Напрями активізації біржового ринку / Б.Л. Беренштейн, О.П. Комарніцька // Економіка АПК. - 2005. - № 8. - С.112-116.

13. Бондар Товарна біржа. Торгівля ф’ючерсами/ Ірина Бондар // Податкове планування. - 2004. - № 5. - C. 34-40

14. Васильєв Г.А.,Каменева Н.Г. Товарні біржі» М., «Вища школа»,1991.-342с.

15. Внешнеторговые сделки / Сост. И.Гринько. - Суми, 1994. – 74 с.

16. Войнович І.І. Система регулювання промислової кооперації. К:НІУРВ – 2001р, С.3

17. Воскобійник Ю.П. Правове забезпечення діяльності товарних бірж в Україні / Ю.П. Воскобійник // Економіка АПК. - 2006. - № 1. - С.122-128.

18. Гриценко А. Пашков М. Украина на мировых рынках: добро пожаловать или…// "Зеркало недели", №25(298), 24 июня 2001

19. Гумпель В. На стыке Европы и Азии. Посредническая роль Турции как региональной власти // Internationale politik. – 1998. – № 1. – С. 28

20. Заборовський В. П. Економічні взаємовідносини сільськогосподарських підприємств з товарними біржами // Подільська держ. аграр.-техн. акад. Зб. наук. пр. - Кам'янець-Подільський, 2000. - Вип.8. - С.283-286.

21. Иващенко, Александр Афанасьевич Інститут демократії імені Пилипа Орлика: Російсько-грецька вісь // Захiд: вiкно в Україну. – 1997. – № 54. – С. 2.

22. Кравченко С.А. Состояние функционирования товарных бирж/ С.А. Кравченко // Економіка АПК. - 2006. - № 9. - С.98-105.

23. Лапутина Ю., Задирака Ю., Левченко А. Социальные приоритеты крымско-татарского народа в контексте региональной безопасности // Occasional papers. – 1997. – № 6. – С. 20

24. Міщук Г. Товарні біржі України: тенденції та проблеми розвитку/ Г. Міщук // Економіка України. - 2005. - № 4. - C. 47-54

25. Міщук Г. Ю. Державне регулювання розвитку біржового товарного ринку // Економіка АПК. - 2005. - № 1. - С.87-92.

26. Мостовая А. Прощай, биржа?: Подавляющее большинство украинских товарных бирж вскоре может прекратить свое существование/ А.Мостовая // Компаньон. - 1999. - № 41. - C. 56-57

27. Предмирська Н. Окремі апекти функціонування аграних бірж України/ Н.Предмирська // Економіка АПК. - 2002. - № 10. - С.119-122

28. Ратушин Ю. Состояние и перспективы биржевой деятельности/ Ю.Ратушин // Діловий вісник. - 2001. - № 2. - C. 18-19

29. Сіденко В. Економічне трансформування в країнах Центральної та Східної Європи. // Економіка України. – 1998. - №12. - C. 27 - 32

30. Сятиня М. Товарні біржі - хронічна стаґнація // Голос України. - 2004. - 2 квіт. - С.10.

31. Сятиня М. Як залатати дірки у державній "кишені": Біржова торгівля - механізм оптимізації аграр. ринку // Голос України. - 2003. - 14 серп. - С.3, 8-9.

32. Тимченко А. Стан та перспективи біржової діяльності в Україні // Економіка АПК. - 2000. - № 12. - C. 68-70

33. Хромов О. П. Проект "Українська аграрна біржа" і його застосування в роботі товарних бірж України // Матеріали підсумкової наукової конференції професорсько-викладацького складу (19-24 квітня 2000 р.). - Одеса, 2000. - С.44.

34. Чижмар Ю. Правове регулювання торгових операцій на товарних біржах в Україні: аналіз нормативно-правової бази/ Ю.Чижмар // Право України. - 1999. - № 12. - C. 49-50

35. Чижмар Ю. Правовий статус посередників на товарних біржах/ Ю.Чижмар // Право України. - 2000. - № 2 . - C. 27-33

36. Чижмарь Ю. В. Проблеми правового регулювання укладення форвардних угод на товарних біржах // Конституційне будівництво в Україні: теорія та практика: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 4-й річниці Конституції України, 1-3 черв. 2000 р., Закарпаття, Україна. - Ужгород, 2000. - С.269-272.

37. Шмига О.О. Роль ринкової інфраструктури у підвищенні конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції // Економіка АПК. - 2005. - № 7. - С.128-133.

38. www.ukrstat.ua

39. www.rada.gov.ua