| План
1. Вступ
2. Неорганічні кислоти
3.Асортимент лугів та солей
4. Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів
5.Висновок
6. Список використаної літератури
Вступ
Неорганічна хімія – розділ хімії, пов’язаний з вивченням строю, реаакційної здатності і властивостей всіх хімічних елементів і їх неорганічних сполук . Ця область охоплює хімічні сполуки, за виключенням органічних речовин . Різниця між органічними і неорганічними сполуками склад вуглецю, являються за деякими припущеннями довільними . Неорганічна хімія вивчає хімічні елементи і утворені ними прості та складні речовини ( окрім органічних сполук вуглецю ) . Забезпечує утворення матеріалів новітньої техніки . Кількість неорганічних речовин наближається до 400 тис .
Теоретичним фундаментом неорганічної хімії являється періодичний закон та заснована на ньому періодична система Д.І. Менделєєва . Найважливіша задача неорганічної хімії складається в розробці, та науковому обгрунтуванні способів створення нових матеріалів з потрібними для сучасної техніки властивостями .
Неорганічні кислоти
Кислоти – це сполуки, які утворюються при електролітичній дисоціції іони водню і не дають інших позитивних іонів . Кислоти підрозділяють затакими ознаками :
- походження – органічні ( оцтова, лимона ) і неорганічні ( сірчана, соляна, плавикова )
- агрегатному стані – тверді ( борна, лимона ) та жидкі ( соляна, азотна)
- основності - однооснові ( азотна, соляна ), двоосновні ( сірчана ), трьох – основні ( ортофосфатна )
Сірчана кислота ( H2 SO4 ) – це масляниста безкольорова дуже гігро –скопічна рідина, застигаюча при 10 .4 С в кришталеву масу . При температурі 296.2 С безводна сірчана кислота кипить з розкладанням . Реагуючи з водою, сірчана кислота виділяє велику кількість тепла .
Сірчану кислоту отримують контактним чи башеним методом .За марками і складом її підрозділяють на кмерну ( 65%), башену ( 75%), акомуляторну, реактивну, олеум, купоросне масло, регенеруючу .Використовують у виробництві мінеральних добрив ( суперфосфатів, сульфату амонія), гід рометалургії, для отримання різних мінеральних кислот та солей, органіч них продуктів, барвників, вибухових речовин,в нафтовій, металообробній, легкій ( текстильній та кожних виробництвах ), та інших галузях промисло вості .Для перевезення і зберігання концентрованої сірчаної кислоти використовують стальні ємності, для кислоти більш низької концентрації – ємності, футеровані свинцем чи кисло витривалими матеріалами . Цистерни для перевезення олеума викладають термоізоляційним матеріалом для запобігання замерзанню ( таб. 7.1.)
Технічні вимоги до сірчаної кислоти ( H2SO4)
| Склад,%
|
Контакта кислота
|
Олеум
|
Башена
кислота
|
| покращена
|
технічна
|
покращена
|
технічна
|
|
| А
|
Б
|
А
|
Б
|
А
|
Б
|
А
|
Б
|
А
|
Б
|
| Моногидрата
Вільного
сірчного
ангидрида
Заліза не
більше
Окислів
азота
Залишків
після проколювання
|
92.5
--
0,07
0.0001
0.2
|
94.0
----
0,015
0.001
0.3
|
92.5
----
0.02
----
0.05
|
92.5
------
----
-----
-----
|
---
24
0,0075
0.0005
0.01
|
--
20
0.01
0.0005
0.03
|
--
18.5
-----
----
-----
|
---
---
0.02
0.03
0.1
|
75
---
----
----
-----
|
75
------
------
-----
------
|
Табл. 7.1
Сірчана кислота ( HCI ) – це безкольоровий, димлячий на повітрі розчин хлористого водню у воді . Її отримують сульфатним методом чи синте зом хлору чи водню з утворенням синтетичного хлористого водню, має різ кий запах, димить на повітрі .Максимальна концентрація у водному розчині
- 36%, з щільністю 1180 кг / м3 . Синтетична соляна кислота використовує ться в хімічній, фотохімічній, харчовій, медичній промисловості, чорній та кольоровій металургії та інших галузях . Виробляють технічну і технічно синтетичну ( марок А.Б.В ) соляну кислоту . Зберігають і транспортують її в сталевих герметично зачинених поліетиленових чи ємностях зі скла . (таб.7.2)
Технічні вимоги до соляної кислоти ( HCI)
| Домішки %,
не більше
|
Технічно синтетична марка
|
Технічна сорту
|
| А
|
Б
|
В
|
I
|
II
|
| Заліза
Сірчаної
кислоти
Вільного
хлору
Миш’яку
|
0.003
0.005
0.005
0.0002
|
0.003
0.005
0.005
0.0001
|
0.02
0.03
0.01
0.0002
|
0.01
0.4
----------
0.055
|
0.03
0.8
-----------
0.01
|
Табл.. 7.2
Азотна кислота ( HNO3) – важка безкольорова димляча на повітрі рі дина з температурою замороження - 47 С . Щільність безводної азотної кис лоти складає 1522 кг / м 3, температура плавлення – 41 . 6 С, кипіння -82, 6
С . Технологічний процес її отримання складається в окисленні аміаку і з’єд нанні останього з водою .Випускають азотну кислоту розчинену (неконцент ровану ) і концентровану . Використовують для отримання азотних добрив в гідрометалургії виробництві сірчаної і фосфатної кислот, ракетній техніці як окисень пального і т.д. Розчинену кислоту зберігають і транспортують в ємностях зі скла чи нержавіючої сталі, концентровану – в ємностях із алюмінію ( таб . 7.3 )
При кипінні і на світлі азотна кислота розкладається, обарвлюючись в бурий колір і видялючи NO3 .
Технічні вимоги до азотної кислоти (HNO3)
| Склад %
|
Кислота
98.5 %
|
Кислота 97 – 98.5 %
|
Кислота особлива
|
| Сорт
|
| Вищий
|
I
|
II
|
I
|
II
|
| Азотної
кислоти
Сірчаної
кислоти
Окиснів
азоту
Прокаленого
залишку
|
98.9
0.04
0.2
0.06
|
98.5
0.05
0.3
0.015
|
98.0
0.08
0.03
0.02
|
97.0
0.12
0.4
0.04
|
70-75
0.01
0.04
0.01
|
70-75
0.02
0.06
0.005
|
Табл.. 7.3
Асортимент лугів та солей
Лугами називають розчині у воді гідрати ( гідроксиди) окислів мета лів і складних радикалів ( наприклад амонію ) .
Типові луги – гідроксид натрію ( NaOH ) і гідроксид калію (KOH) .
Ці тверді безкольорові милкі на дотик речовини, які мають велику гігроско пічність ; вони легко розчиняються у воді, на повітрі вступають у взаємодію з вуглекислим газом .Їдкий натр отримують хімічним чи електрохімічним методами ; випускають у вигляді розчинів чи твердої речовини ( таб. 7.4 та 7.5).
Технічні вимоги до твердого гідроксиду натрію
| Склад %
|
Марка твердого гідроксида натрія
|
| ТР
|
ТХ-1
|
ТХ-2
|
ТД
|
| Їдкого натра
Вуглекислого
натра
Хлористого натрію
Заліза
Ртуті
|
98.5
0.8
0.05
0.005
0.0005
|
97.0
1.5
0.7
0.5
Не нормується
|
96.0
1.9
0.9
0.5
Не нормується
|
94.0
1.8
3.5
Не нормується
Не нормується
|
Табл.. 7.4
Технічні вимоги до гідроксиду натрія в розчині
| Склад %
|
Марка гідроксиду натрія в розчині
|
| PP
|
PX-1
|
PX-2
|
РДУ
|
РД-1
|
РД-2
|
| Їдкого натра
Вуглекислого
натра
Хлористого натрію
Заліза
Ртуті
|
42
0.6
0.05
0.00015
0.0005
|
45
1.2
1.0
0.015
Не нормується
|
43
2.0
1.5
2.0
Не нормується
|
50
1.0
2.2
0.03
Не нормується
|
44
1.2
3.8
0.03
Не нормується
|
42
2.0
4.0
0.04
Не нормується
|
Табл.. 7.5
Гідроксид калію отримують електролізом водного розчину хлористого калію .
Луги використовують для очищення нафтопродуктів, в миловарінні, паперовій та текстильній промисловості .
Гідроксид натрію технічний використовують в хімічній, нафтохімічній, целувево – паперовій промисловості та кольоровій металургії, гідрок сид натрію очищений – у виробництві хімічних ниток і волокон, чистих металів, в целулево – паперовій промисловості та інших галузях .
Солями називають хімічні сполуки, кришталеві речовини, які яв ляються продуктами заміщення водню металами в кислотах . Їх поділяють на середні ( нейтральні ), кислі і основні, а також подвійні, які мають катіони різних металів і змішані, в склад входять аніони різних кислот . Розрізняють види солей : кальцинована, питна та кришталева сода, нашатир, хлорне вап- но, барій сірчанокислий акумуляторний, біхромат калію, бура технічна, нітріт натрію та ін .
Пакування, транспортування і зберігання неорганічних хімічних матеріалів
Їдкі речовини пакують в пляшки зі скла, металеві банки, сталеві ба рабани, полі етилові балони та ебонітові баки . Речовини в скляній, ебонітовій і поліетиленовій тарі поміщають для зручності пересування в дерев’яні чи пластмасові ящики . Ємності герметично зачиняють .
Кислоти в скляній розфасовці упаковують в ящики з гніздечками і герметично зачиняють запобіжними ковпаками .Маса брутто одного місця не повинна перевищувати 50 кг .
Зовнішня упаковка маркується словом " Вгору ", а при наявності тари зі скла – " Обережно скло ", а також надписом " Бережись опіку ", " Небезпечно", " Їдка речовина ", " Кислота " .
Хімічні матеріали треба транспортувати та зберігати, як правило, в тарі постачальника, передбаченої стандартом чи технічними умовами, якщо ця тара придатна для довгострокового зберігання хімічних речовин без зниження їх якості .
Їдкі речовини транспортують в спеціально обладнаних транспорт них засобах . Хімічні речовини в залежності від їх властивостей і пожарної небезпеки зберігають в напівпідземних і наземних сховищах ( резервуарах ), окремо від інших матеріалів і обладнання .Забороняється зберігати хімічні матеріали в підвалах та житлових приміщеннях .
Склади для зберігання хімічних матеріалів повинні відповідати вимогам техніки безпеки промислової санітарії . Зберігати хімікати потрібно в сухих і чистих, які мають надійну вентиляцію, ізольованих складських секціях при температурі 8 -12 градусів С . Електрообладнання складу хімікатів повинно відповідати спеціальним вимогам . Скло віконних проміжків не повинно пропускати прямі сонцеві промені . Завантажувально – розвантажувальні площадки і підлоги складу повинні мати відповідні канавки для стоку рідких хімікатів . На складі у відповідності з вимогами повинен бути захисний гумовий костюм, фартух, перчатки та окуляри . Ці засоби призначенні для захисту шкіри від потрапляння на неї їдких матеріалів .
Висновок
За останні два десятиріччя неорганічна хімія вразливо змінилась завдяки тісній взаємодії з фізичною хімією, фізикою твердого тіла, органічною хімією, біохімією, а також використанню сучасних інструментальних методів дослідження .Незвичайно розширилося коло об ‘ єктів неорганічної хімії . До них тепер прираховують не тільки сполуки, але і матеріали, при тому окрім неорганічної складової вони часто містять органічні, полімерні чи біополімерні фрагменти .
Велика кількість об’єктів вивчаються на декількох рінях – окрім кришталевої чи молекулярної структури досліджують електрону і магнітну, структуру дефектів кришталевого строю, розподіл мікро домішок, структуру меж розділу в полі кришталевих речовинах, наноструктуру, структуру мікро та мезопор, поверхностей, а також вплив всіх перерахованих рівнів на властивості речовини .
Список використаної літератури
1. Книга для чтения по неорганической химии . Пособие для учащисхя
В.А. Крицман – М: Просвещение, 1983 с.109 – 120
2. Справочник Wikipedia, неорганічна хімія, Інтернет .
|
