| Міністерство Освіти України
імені І.І. Мечникова
Творча робота
з Історії української культури
на тему
Великий українець
Студентки першого курсу
Група 11-н
Усенко Маргарити Сергіївни
Одеса 2010
Я пропоную Лесю Українку, бо вона, на мою думку, дуже сильна жінка. Я ціную в людях їх любов до життя. Не дивлячись на свою смертельну хворобу, Леся не здавалася,вона боролося за своє життя,трималася за нього усіма силами,що в неї були. Саме тому я її і поважаю. І саме тому зараз пишу про неї.
Справжнє ім’я Лесі Українки - Лариса Петрівна Косач-Квітка. Саме ім’я Леся Українка – наче символ України. Леся настільки любила свою країну, настільки любила свій народ, що взяла собі псевдонім Українка.
Народилася вона у 1871, у Новограді-Волинському. Писала у найрізноманітніших жанрах: поезії, ліриці, епосі, драмі, прозі, публіцистиці.
Леся Українка дуже багато зробила для своєї країни. Адже вона була не тільки поетесою, як я дізналася. Також Леся займалася перекладом і була культурним діячем, працювала в ділянці фольклористики, брала активну участь в українському національному русі.
Взимку 1881 р. в Луцьку на річці Стир у сильний мороз Леся промочила ноги в крижаній воді. Спочатку родина думала, що це звичайна простуда і як наслідок — ревматизм швидко мине, але коли показали хвору київському хірургу, він поставив невтішний діагноз: туберкульоз кісток. Отже, з цього часу й розпочалася боротьба поетеси з хворобою, сильними болями. Боротьба, яка загартувала дух Лесі Українки. Через хворобу до школи дівчина не ходила, та завдяки самоосвіті, феноменальним здібностям до мов, літератур, історії стала високо ерудованою у цих галузях знань. Леся, попри страшні болі в кістках, продовжувала грати на фортепіано, малювала, знала майже всі основні європейські мови, за допомогою книжок, я дізналася,що Леся знала також і слов'янські мови (російську, польську, болгарську та ін.), а також давньогрецьку, латинську — всього понад десять мов, у 19 років написала для своєї молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних народів», видану в 1918 році як підручник для національної школи. Як мені стало відомо,письменниця перекладала М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та ін.
Для мене Леся - це втілення мужності, розуму, волі, бажання боротися за своє існування. Поважаю іі за те,що вона така різностороння. Поетеса не працювала тільки в одному напрямі і це мені подобається над усе.
Зараз я трошки розповім про творчість Лесі Українки.
Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач, засланої за участь у революційному русі. Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда». Відомо також, що 1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським).
Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень» з'явилася у Львові,там же вийшла й друга збірка «Думи і мрії» (1899), третя «Відгуки» (1902) — в Чернівцях.
Після цього Леся Українка працювала ціле десятиліття і написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя,на жаль, не була надрукована.
В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім ,як я вже казала, як поетеса мужності й боротьби. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім — Українець)на вибір її мотивів.
У 1890 році Леся написала поезію «Contra spem spero»(«без надії сподіваюсь»). Це одна з моїх улюблених поезій. Письменниця написала поезію, коли їй було 19 років. Саме в цей час життя поставило перед нею вибір: бути скореною важкою недугою (і не тільки фізично) чи перемогти. Поетеса не скорилася, вона вибрала другу пропозицію долі – стала на шлях боротьби за перемогу.
Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!
Таких людей не багато. Не кожен зможе жити на рівні з іншими, знаючи, що у тебе така доля,не кожен зможе «співати пісні» у скрутну годину,сподіватися, знаючи, що це навмисно…
У другій половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Перша її драма «Блакитна Троянда» (1896) з життя української інтелігенції поширює тематику тогочасної української драми, що доти показувала переважно життя селянства.
Далі Леся Українка, широко використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр — драматичну поему.
Відомо,до найвизначніших творів Лесі Українки належать драми «Камінний господар» і «Лісова пісня». Також, Лісова пісня, являється одним з моїх найулюбленіших творів.
«Лісова пісня» — драма-феєрія в трьох діях. Що ж стало поштовхом до написання поезії? Про це Леся Українка писала своєї матері:
«Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабокричі мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділась Мавка. І над Нечімним вона мені мріла, як ми там ночували – пам'ятаєш – у дядька Лева Скулинського. Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час» – я й сама не збагну чому. Зачарував мене сей образ на весь вік».
У «Лісовій пісні» Леся Українка поєднала фантазію з дійсністю, буденне життя із світлими поетичними мріями. Ця пісня - прекрасна казка про любов і зраду. Вона приваблює людей глибоким філософським змістом, закликом до гармонії буття, до миру з власною душею.
Ох…про цю драму-феєрію можна писати і писати…Вона така казкова…
Читаючи біографію Лесі Українки, я також дізналась і те,що винятково велике значення творчості поетеси в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й оригінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий вірш тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії. На переломі 19 — 20 ст., використовуючи мандрівні сюжети світової літератури, Леся Українка стала в авангарді творчих сил, що виводили українську літературу на широку арену світової літератури.
Ларису Петрівну всі дуже любили і поважали,саме тому їй було присвячено художній фільм М. Мащенка «Іду до тебе» (1972) за сценарієм І. Драча, науково-популярні картини «Леся Українка» (1957), «Леся Українка» (1969), документальну стрічку «Леся Українка» (1971). Найвідоміші екранізації її творів — «Лісова пісня» (1961) В. Івченка та «Лісова пісня. Мавка» (1980) Ю. Іллєнка, «Спокуса Дон Жуана» (1985) В. Левіна, телевізійна вистава «Оргія» (1991).
На жаль,але це стається зі всіма людьми,Леся Українка померла у 1913 році у Грузії. Знаючи з літератури, поетеса, починаючи з 1903 року, коли здоров'я її погіршилося, вона разом із чоловіком Климентієм Квіткою майже постійно жила у Грузії.
9 липня за порадою лікарів тяжко хвору поетесу залізницею перевезли до Сурамі, але врятувати її вже ніхто не міг. 19 липня між першою і другою годиною ночі вона померла. Труну з її прахом доставили до Києва. 26 липня Лесю Українку поховали на Байковому кладовищі.
Поліція не дозволила ні промов, ні співів, а щоб ніхто не посмів порушити заборону, дала в супровід похоронної процесії наряд кінноти. За труною йшов багатотисячний натовп.
Ларису Петрівну Косач поважають, шанують, люблять багато українців. Та не тільки українці знають про чудову, видатну письменницю, поетесу, яка попри своїй хворобі боролося за своє життя, попри всім болям вона писала, надихала у народ віру і сподівання. Вона - мій взірець.
Для мене Великий українець(а в моєму випадку Велика українка)- це Лариса Петрівна Косач-Леся Українка.
Список літератури
Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки
Зеров М. Леся Українка. X. — К. 1924
Костенко Л. Леся Українка. К. 1971
Агеєва В. Поетеса зламу тисячоліть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. — К.,2001
|
