Контрольная работа: Держнагляд за порушенням вимог охорони праці у будівельній галузі

Зміст

1. Теоретична частина

1.1. Штрафні санкції органів держнагляду за порушення вимог охорони праці

1.2. Безпека праці під час зварювання та паяння

1.3. Фізико-хімічні основи процесів горіння та вибуху. Вибухо-пожежонебезпечність газу та пароповітряних сумішей

1.4. Безпечні умови праці при експлуатації будівельних машин і механізмів

2. Практична частина

Задача 1

Задача 2

Задача 3

Задача 4

Задача 5

Задача 6

Задача 7

Задача 8

Задача 9

Задача 10

Список використаної літератури

1.

1. Теоретична частина

1.1. Штрафні санкції органів держнагляду за порушення вимог охорони праці

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

– спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

– спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

– спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

– спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

За порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом України "Про охорону праці".

Відповідно до статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.99 р. N 1105-XIV фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється, зокрема, за рахунок коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці.

На підприємства можуть бути накладені штрафи за:

– порушення актів законодавства та інших нормативних актів (правил, стандартів, норм, положень, інструкцій тощо, які є обов'язкові для виконання) про охорону праці;

– невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Підприємство сплачує штраф за кожний нещасний випадок на виробництві та випадок професійного захворювання, що сталися з вини цього підприємства.

Право накладення штрафів на підприємства мають голова та заступники голови Держнаглядохоронпраці, начальники територіальних управлінь і начальники інспекцій цього Департаменту.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Несплата юридичними чи фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю, штрафу тягне за собою нарахування на суму штрафу пені у розмірі двох відсотків за кожний день прострочення.

Застосування штрафних санкцій до посадових осіб і працівників за порушення законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці здійснюється відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення. Особи, на яких накладено штраф, вносять його в касу підприємства.

Рішення про стягнення штрафу може бути оскаржено в місячний термін у судовому порядку. Кошти від застосування штрафних санкцій до юридичних чи фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, посадових осіб і працівників, зараховуються до Державного бюджету України.

1.2. Безпека праці під час зварювання та паяння

Найпоширенішими умовами виникнення пожеж є умови, пов'язані з недопустимою за умовами пожежної безпеки появою різного роду джерел запалення. Однією з таких умов є неправильна організація або самовільне проведення вогневих робіт (газове й електричне зварювання й. різання металів, розігрів гідроізоляційних матеріалів). Тому всі зварювальні й інші вогневі роботи на будь-якій ділянці будівельного майданчика можна виконувати лише з письмового дозволу осіб, відповідальних за пожежну безпеку на будівництві.

До проведення зварювальних й інших вогневих робіт, згідно з Правилами, допускаються особи, що здали у встановленому порядку заліки зі знання вимог пожежної безпеки та отримали кваліфікаційне посвідчення й спеціальний талон (він видається терміном на один рік). Перед початком цих робіт з ділянки забирають горючі матеріали й забезпечують ділянку засобами пожежогасіння.

При виконанні газозварювальних робіт небезпека виникнення пожежі або вибуху визначається наявністю відкритого вогню й обладнання, заповненого горючими газами (ацетиленові генератори й балони з ацетиленом, бутаном або пропаном). Ацетиленові генератори розміщують на відкритому повітрі або в добре вентильованих приміщеннях. Встановлювати їх у підвальних приміщеннях не допускається. Місця проведення зварювальних робіт трансформаторів повинні бути очищені від горючих матеріалів і будівельного сміття в радіусі не менше 5 м. При проведенні газо- або електрозварювальних робіт слід пам'ятати, що зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих або невисохлих конструкцій не допускається. Зварювання, різання чи паяння резервуарів, цистерн або баків з-під вогненебезпечних рідин або газів можуть бути допущеними тільки після попереднього їх промивання і подальшого продування гострою парою чи інертним газом.

Технологічний процес і устаткування,яке застосовується, повинні задовольняти вимогам ГОСТ 12.3.002-75*, ГОСТ 12.2.003-74*, ГОСТ 12.2.007.8-75*. ГОСТ 12.3.003-75, ГОСТ 12.2.049-80, а також санітарним правилам.

При виборі технологічного процесу перевагу слід віддавати тому, при якому буде забезпечена велика безпека праці. Необхідно використовувати флюси, електроди і дріт, захисні гази, зварювані матеріали, які виділяють шкідливі речовини в обмеженій кількості. Не допускається використання зварювальних матеріалів, що не пройшли гігієнічну оцінку.

При проведенні електрозварювальних робіт в умовах низьких температур повітря (нижче - 20 °С) має бути забезпечене виконання вимог СНиП ІІІ-4-80.

Ручне дугове зварювання . Електродотримачі повинні відповідати вимогам ГОСТ 14651 -78*Е. Зварювальні кабелі і шланги, що підводять захисний газ, мають бути захищені від механічних ушкоджень. Джерела постійного струму повинні мати напругу холостого ходу не вище 65 В, а робоча напруга, що підводиться від зварювального трансформатора до зварюваного виробу при змінному струмі, не повинна перевищувати 70 В. Постійні робочі місця при живленні від багатопостових джерел мають бути обладнані щитками з сигнальною лампою, що вказує зварювальникові на наявність або відсутність напруги у зварювальному ланцюгу.

До зварювальних і робіт в замкнутих ємкостях, що проводяться по спеціальному дозволу адміністрації підприємства, допускаються особи тільки чоловічої статі не молодше 20 років з кваліфікаційною групою по техніці безпеки не нижче II і що не мають медичних протипоказань. Зварювальник повинен проводити роботи під контролем спостерігача, що знаходиться зовні ємкості. Проводити роботи усередині ємкості за наявності в них отруйних, газо-пожаро- і вибухонебезпечних речовин без дотримання відповідних заходів безпеки забороняється. Кожна ємкість перед початком роботи має бути провентильована (не менше чим п'ятикратною зміною повітря). Під час роботи повинні здійснюватися видалення повітря із зони зварювання або подача чистого повітря під маску зварювальника.

Ємкості мають бути заземлені, а електродотримач зблокований з обмежувачем напруги холостого ходу джерела струму. Для ізоляції від зварюваного металу повинні використовуватися діелектричні мати і килимки, шоломи і рукавиці з діелектричного матеріалу.

Внутрішні поверхні ємкостей повинні мати температуру не вище 35° С. При вищих температурах потрібно використовувати теплоізолюючі килимки, щити. Робота усередині ємкостей при температурі повітря вище 40° С повинна проводитися із застосуванням спеціальних заходів захисту.

При зварюванні великогабаритних виробів з підігріванням пульти операторів треба розміщувати в кабінах, виконаних з термоізолюючого матеріалу і оснащених кондиціонерами, використовувати дистанційне керування процесом. При неможливості автоматизації процесу зварювання з підігріванням необхідно використовувати теплоізолюючі килимки (азбестові та ін.), термоізолюючі водоохолоджувані костюми, влаштовувати перерви в роботі, проводячи їх в місцях відпочинку з оптимальними метеорологічними умовами.

Контактне зварювання . При контактному зварюванні кольорових металів, спеціальних сталей і чорних металів з покриттями, що містять токсичні речовини, допускається виконувати роботу тільки за наявності вбудованих місцевих відсмоктувань і діючої загальнообмінної вентиляції.

Зварювальні роботи можуть робитися за наявності на контактних машинах захисних екранів, що оберігають операторів від іскор і бризок, виплесків розплавленого металу, а також від дії електромагнітних полів; систем блокувань, забезпечуючи відключення первинної напруги електроустаткування при відкриванні дверець шаф і пультів, що мають усередині електроапаратуру з відкритими токопровідними частинами, що знаходяться під напругою понад 42 В. Якщо при нормальній роботі немає потреби відкривати дверці машини і шаф, то допускається замість блокування застосовувати замки із спеціальними ключами. На дверцях в цьому випадку має бути застережний напис: «Під напругою», «Небезпечно для життя». Зачистка електродів на контактних машинах повинна робитися тільки при знятій напрузі.

Електрошлакове зварювання . Зони зварювальної ванни і розплавлення флюсу в тиглі мають бути обладнані пристроями місцевої витяжної вентиляції.

Підготовчі роботи, пов'язані з плавкою флюсу і заливкою рідкого шлаку в зварювальну ванну, повинні виконуватися з урахуванням вимог до ручного розливання металу об'ємом до 5-6 л. При порушенні герметичності шлакової ванни і витіканні розплавленого шлаку течію необхідно усувати за допомогою вогнетривкої глини, працюючи в азбестових рукавицях. Необхідно перевіряти надійність роботи пристроїв, що запобігають падінню зварювальних апаратів у разі відключення електричної енергії, зниження вакууму, обриву троса або ланцюгів.

Для захисту працюючих від бризок розплавленого металу і інфрачервоного випромінювання слід встановлювати захисні екрани, кабіни і застосовувати ЗІЗ.

Електронно-променеве зварювання . Зварювальні установки слід розміщувати в окремих приміщеннях або спеціально відведених місцях в цехах, що не мають джерел пилу. Матеріал підлог приміщення повинен відповідати вимогам електричної безпеки.

Механічні вакуумні насмокчи необхідно встановлювати в окремих звукоізольованих приміщеннях.

У приміщеннях, де розміщені установки, має бути влаштована механічна припливно-витяжна вентиляція з кратністю повітрообміну не нижче п'яти. Конструкція установок повинна забезпечувати необхідний захист від дії рентгенівського випромінювання.

При роботі установок електронно-променевого зварювання для забезпечення вибухобезпечності не можна допускати попадання повітря : і води в місце пароутворення паромасляних насосів при розігрітих насосах, а також у вакуумну камеру або відкачну систему при зупинці форвакуумного насоса.

Дифузійне зварювання. Установки дифузійного зварювання повинні розміщуватися в окремих приміщеннях або у відгороджених ділянках цехів.

Приміщення, в яких робиться знежирення зварюваних виробів (ацетоном, етиловим спиртом і т. д.), мають бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією з 15-кратним повітрообміном.

Високочастотний генератор має бути екранований і мати блокувальний пристрій, що відключає електроживлення генератора при відкриванні дверець. Напруженість електромагнітних полів не повинна перевищувати гранично допустимих значень.

Напруженість електромагнітних полів необхідно перевіряти при кожній зміні умов праці на установках: потім проведення ремонтних робіт, перестановки устаткування, зміни електричних схем і захисних пристроїв.

При витяганні з камер нагрітих зварених виробів і пристосувань щоб уникнути опіків необхідно користуватися кліщами.

Ультразвукове зварювання. При роботі ультразвукових установок рівні звукових тисків на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.001-83 і ГОСТ 12.1.003-83, а вживане устаткування - ГОСТ 12.2.051-80. Допускається застосування ультразвукових установок із споживаною електричною потужністю менше 250 Вт і робочою частотою не нижче 44 кГц без захисних заходів по зниженню ультразвуку.

При експлуатації установок має бути виключений безпосередній контакт з ультразвуковим інструментом і оброблюваними деталями. Якщо при роботі установок концентрації шкідливої парі і газів в повітрі робочої зони не відповідають вимогам ГОСТ 12.1.005-76, необхідно влаштовувати місцеву витяжну вентиляцію.

Зварювання тертям . При експлуатації машин для зварювання тертям зварювані деталі мають бути надійно закріплені щоб уникнути їх обертання відносно затиску під дією моменту тертя або зміщення під дією осьового зусилля.

У машинах необхідно перевіряти справність блокування, що виключає попадання рук робітника в затискний пристрій під година стискування деталей, і блокування, що знімає повністю напругу при відкриванні дверець або замків із замками, що виключають доступ робітника до відкритих токопровідних частин, змонтованих усередині машини.

Машини з напівавтоматичним і автоматичним циклами можуть експлуатуватися в тих випадках, коли неможливе приведення в обертання деталей до їх закріплення.

При зварюванні пар металів, з'єднання яких пов'язане з іскроутворюванням, необхідно використовувати запобіжні щитки.

Зварювання струмами підвищеної частоти. Усі токопровідні частини установок з ламповими генераторами мають бути екрановані. Напруженість електромагнітних полів на робочих місцях не повинна перевищувати гранично допустимої величини. Металеві екрани мають бути суцільними і мати хороші електричні контакти в місцях з'єднань окремих елементів екранів.

У агрегатах для стикового зварювання трубозварювальних станів мають бути захисні екрани, що відкидаються, оберігають від іскор, і пристрою місцевої витяжної вентиляції. Зона утворення петлі трубозварювальних станів має бути захищена. При зварюванні термопластичних матеріалів, що супроводжується виділенням шкідливих речовин, потрібний пристрій місцевої витяжної вентиляції.

Плазмова обробка . Для проведення плазмового зварювання, різання і напилення металів мають бути виділені приміщення або ізольовані ділянки цеху. Допоміжні операції для плазмової обробки (механічна обробка, очищення, приготування порошків і т. д.) повинні проводитися поза основними ділянками, де використовується плазмова технологія.

Місцеві витяжні пристрої повинні блокуватися з технологічним устаткуванням. Ручну плазмову обробку необхідно виконувати в укритті типу витяжної шафи, внутрішні поверхні якої повинні мати звукопоглинальне облицювання.

Установки високочастотної низькотемпературної плазми необхідно екранувати згідно з вимогами ГОСТ 12.1.006 – 76*.

Балони із стислими газами треба встановлювати за межами ділянки плазмової обробки з наступною подачею газу до газорозбірного щита.

У приміщеннях, де зберігається водень, має бути механічна припливно-витяжна вентиляція з кратністю повітрообміну не менше 10. Зміст водню в повітрі приміщення потрібно контролювати автоматичними газоаналізаторами.

Коли місцева витяжна і загальнообмінна вентиляція не можуть забезпечити необхідну чистоту повітря, необхідно здійснювати примусову подачу чистого повітря в зону дихання робітника.

Для усунення можливості поразки електричним струмом разом із загальними заходами по електробезпеці необхідно перевіряти роботу кнопкових пристроїв дистанційного включення і відключення установки, щоб уникнути випадкового пуску устаткування; блокуючих пристроїв, що забезпечують автоматичне відключення електроживлення при припиненні подачі води для охолодження; блокування кожуха, що закриває токопровідні частини осцилятора і що відключає електроживлення при знятті кожуха.

Усі операції по плазмовій обробці треба проводити не менше чим двома робітниками.

Газове зварювання і різання металів . Карбід кальцію на робочих місцях слід зберігати в сухому місці у барабанах, що щільно закриваються. Для відкривання барабанів не можна використовувати полум'я, нагріті або утворюючі іскри предмети; забороняється барабани з карбідом пробивати, розривати або різко перевертати.

Карбідний мул, що утворився в результаті роботи ацетиленових генераторів слід зберігати в спеціально приготованих ямах, які мають бути обгороджені. Біля ям необхідно виставити попереджувальні написи про заборону палити, розводити вогонь і т. д.

Переносні ацетиленові генератори можна розміщувати у зварювальних цехах, якщо приміщення має об'єм не менше 300 м³ на кожний апарат. Забороняється встановлювати переносні генератори на відстані менше 10 м від вогню, розжарених предметів, зварювальних постів і займистих матеріалів; біля місць забору повітря вентиляторами або компресорами; у приміщеннях, де можливе виділення речовин, що утворюють з ацетиленом суміші (хлору та ін.), що самовибухають, або легкозаймистих речовин (сірки, фосфору та ін.).

При експлуатації генераторів забороняється завантажувати в них карбід кальцію з розмірами шматків і в кількості, що відрізняються від вказаних в паспорті генератора; відкривати генератор під час роботи; залишати генератор під час роботи без нагляду; відігрівати генератор, зачини і шланги при їх замерзанні відкритим полум’ям (для цих цілей треба використовувати гарячу воду або пару); використовувати ацетилен з генератора до повного зниження тиску і загасання полум'я пальника (різака) щоб уникнути підсосу повітря і виникнення зворотного удару полум'я.

Вентилі газових балонів, редуктори, пальники і різаки слід оберігати від попадання масла.

Перед установкою редуктора вентиль балона слід продути впродовж 1 с, а перед початком роботи перевірити герметичність під'єднування редуктора до вентиля і герметичність самого редуктора, використовуючи для цього тільки мильну воду.

Газові зварювальні шланги повинні перевірятися на герметичність не менше одного разу в квартал шляхом наповнення шлангів стислим газом з наступним зануренням у воду. З такою ж періодичністю повинні перевірятися на герметичність пальники і різаки.

При запаленні ручного пальника або різака треба трохи відкрити вентиль кисню, потім відкрити вентиль ацетилену і після короткочасного продування запалити суміш газів. У разі утворення зворотного удару полум'я слід негайно вимкнути пальник (різак), а потім охолодити його в чистій холодній воді.

Рівень рідини у водяному затворі повинен підтримуватися на висоті контрольного краника. Перевіряти рівень слід не рідше ніж три рази в зміну при вимкненій подачі газу в затвор. До одного затвора можна підключити тільки один пальник або різак.

При установці водяних затворів на вулиці або в неопалювальних приміщеннях при температурі нижче 0° С затвори повинні заливатися незамерзаючими рідинами. Кожен водяний затвор слідує систематично (не рідше за один раз в тиждень) перевіряти на герметичність.

Лазерне зварювання . Необхідно виконувати вимоги санітарних правил 2392-81 і ГОСТ 12.3.002-75*.

У технологічних процесах повинні застосовуватися лазерні установки закритого типу (у технологічно обґрунтованих випадках допускається застосування лазерів відкритого типу при дотриманні вимог правил).

При експлуатації лазерів забороняється:

– проводити візуальне юстирування лазерів ІІ - ІV класів без необхідних засобів захисту очей та шкіри;

– у момент генерації випромінювання здійснювати візуальний контроль попадання променя в мішень (III — IV клас);

– обслуговувати лазери III — IV класів однією людиною;

– знаходитися в зоні спостереження особам, не пов'язаним з експлуатацією лазерів;

– відключати блокування і сигналізацію під час роботи лазера або зарядки конденсаторних батарей.

Для захисту персоналу від лазерного випромінювання потрібно встановлювати захисні екрани або кожухи, що перешкоджають попаданню випромінювання на робочі місця; розміщувати пульт управління лазерною установкою в окремому приміщенні з телевізійною або іншою системою спостереження за ходом процесу; перевіряти роботові системи блокувань й сигналізації, що запобігають доступу персоналу в межі лазерної небезпечної зони; мати на робочому місці схему лазерної небезпечної зони; забарвлювати внутрішні поверхні приміщень матовою фарбою з мінімальним коефіцієнтом віддзеркалення на довжині хвилі випромінювання; при поєднанні системи спостереження з оптичною системою лазера застосовувати автоматичні затвори або світлофільтри, що захищають очі оператора у момент генерації випромінювання.

Пайка . При виборі припоїв і флюсів необхідно враховувати їх клас небезпеки, при роботі керуватися вимогами санітарних правил № 952 — 72 і ОСТ 4Г0.033.200. Застосування припоїв, у складі яких містяться свинець і кадмій (вміст кадмію в припої не повинен перевищувати 20 %), слід різко обмежувати.

При пайці хвилею і зануренням виробів у ванну з припоєм необхідно в моменти, безпосередньо не пов'язані з пайкою, зачиняти ванни кришкою.

Робочі місця при пайці методом лудіння, хвилею і електропаяльником мають бути обладнані місцевою витяжною вентиляцією, що забезпечує швидкість руху повітря безпосередньо на місці пайки не менше 0,6 м/с. Вентиляційні установки повинні включатися до початку робіт і вимикатися після їх закінчення.

При використанні для пайки автоматів з високочастотним нагрівом останні повинні повністю або частково екрануватися з метою захисту персоналу від дії електромагнітних полів.

Робочі поверхні столів, ящиків для зберігання інструментів і тару, використовувану на робочих місцях, у кінці кожної зміни слід очищати і мити гарячим мильним розчином.

1.3. Фізико-хімічні основи процесів горіння та вибуху. Вибухо-пожежонебезпечність газу та пароповітряних сумішей

Горінням називається швидко протікаюче хімічне перетворення речовин, що супроводжується виділенням великих кількостей теплоти і зазвичай яскравим світінням (полум'ям).

У звичайних умовах горіння є процесом окислення, або з' єднання горючої речовини з киснемо, що знаходиться у вільному стані в повітрі або в хімічно зв'язаному стані в різних хімічних сполуках. Проте відомо, що деякі речовини, наприклад стислий ацетилен, хлористий азот, озон і деякі інші, можуть вибухати і без кисню з утворенням теплоти і полум'я. Отже, горіння може статі результатом не лише реакції з'єднання, але і розкладання. Відомо також, що водень і деякі метали можуть горіти в атмосфері хлору, мідь – в парах сірки, магній – в діоксиді вуглецю і т. д.

З практичної точки зору найбільш важливе значення має горіння, що виникає при окисленні горючої речовини киснем повітря. Для виникнення такого горіння окрім пального і окисника потрібна наявність імпульсу (джерела запалення), здатного повідомити горючій системі необхідну початкову кількість енергії.

Горіння буває гомогенним і гетерогенним. При гомогенному горінні усі реагуючі речовини мають однаковий агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча речовина і окисник не перемішані, то відбувається дифузійне горіння, процес горіння у такому разі лімітується дифузією окисника в зону полум'я'. Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і є межа розділу фаз в горючій системі, то горіння є гетерогенним. Гетерогенне горіння, пов'язане з утворенням потоку горючих газоподібних речовин, являється одночасно і дифузійним.

Процес горіння можна собі уявити наступним чином. При введенні в холодну горючу суміш джерела підпалу відбувається швидке розігрівання суміші в обмеженому об'ємі до певної температури і її підпал. У цьому об'ємі протікає екзотермічна реакція окислення горючої речовини киснем, дифундуючим у вогнище горіння з повітря. Завдяки теплопровідності горючої суміші теплота, що виділяється в процесі окислення, розігріває сусідній шар, викликаючи його згорання, і т. д. При такому пошаровому згоранні горючої суміші відбувається переміщення зони горіння; швидкість цього переміщення визначає інтенсивність процесу горіння і є його найважливішою характеристикою.

Нормальною швидкістю горіння називається швидкість переміщення полум'я по нерухомій суміші уздовж нормалі до її поверхні. При дефлаграційному горінні ця швидкість, як правило, складає від декількох сантиметрів до декількох метрів в секунду. Наприклад, нормальна швидкість горіння суміші метану (10,5%) з повітрям дорівнює 37 см/с.

Повільне рівномірне поширення горіння стійке лише у тому випадку, якщо воно не супроводжується підвищенням тиску. Колі горіння відбувається в замкнутому просторі або вихід газу ускладнений, продукти реакції не лише нагрівають прилеглий до фронту полум'я куля незгорілого газу шляхом теплопровідності, але і, розширюючись за рахунок високої температури, приводять незгорілий газ в рух. Неврегульований рух об'ємів газу в суміші, що горить, викликає значне збільшення поверхні фронту полум'я, що призводить до вибуху.

Вибух (ГОСТ 12.1.010-76) – це швидке перетворення речовини (вибухове горіння), що супроводжується виділенням енергії і утворенням стислих газів, здатних виконувати роботу. Швидкість поширення полум'я при вибуху досягає сотень метрів в секунду.

При подальшому прискоренні поширення полум'я посилюється стискування незгорілого газу перед фронтом полум'я. Це стискування поширюється по незгорілому газу у вигляді послідовних слабких ударних хвиль. Кожна наступна ударна хвиля йде зі швидкістю, більшою, ніж попередня, і відповідно наздоганяє її. На деякій відстані перед фронтом полум'я сукупність ударних хвиль з'єднується в одну потужну ударну хвилю. Виникнення такої хвилі призводить до сильного стискування і розігрівання газу. Колі температура в ударній хвилі стані досить високою, виникає новий стійкий режим поширення реакції – детонація, при якій передача теплоти від шару до шару здійснюється не шляхом повільного процесу теплопровідності, а шляхом поширення ударної хвилі.

Суміші газів або парів з повітрям можуть горіти лише за певних співвідношень. Мінімальну й максимальну концентрації горючих газів або парів у повітрі, при яких вони можуть запалюватися, називають нижніми й верхніми концентраційними межами запалення. Концентрації сумішей, що перебувають у цих межах і здатні горіти, називаються вибухонебезпечними.

При горінні сумішей в умовах замкнутих ємностей виникає підвищений тиск, що призводить до вибуху. Так, при випарі 0,25 кг бензину в повітрі утвориться газова суміш, вибух якої розвиває потужність, що досягає 12 тис. кВт. Цим пояснюється, що вибухи викликають руйнування, пожежі й важкі форми травматизму (струс мозку, переломи кісток, поранення).

Суміші, концентрації яких перебувають нижче нижньої й вище верхньої меж запалення, у замкнутих посудинах не горять і тому є безпечними.

Концентраційні межі запалення парів і газів деяких речовин такі, %: для пари ацетилену: нижня межа – 2,5, верхня – 80,8; для бутану: нижня – 1,36, верхня – 8,41, для бензину: нижня – 0,76, верхня – 5,4.

Полум'я по вибуховій суміші у відкритій трубі поширюється зі швидкістю всього декількох метрів у секунду, тоді як у закритій трубі – зі швидкістю 2000—3000 м/с. За такої швидкості згоряння суміші називається детонацією.

При вибуху більшості газів утворюється температура 1500— 2000° С і тиск до 1,1 МПа.

Категорії вибухонебезпечних сумішей газів і парів з повітрям, а також групи вибухонебезпечних сумішей газів і парів з повітрям за температурою самозапалювання викладені в Держстандарті 12.1.011-78 "Суміші вибухонебезпечні", "Класифікація та методи досліджень (СТ СЭВ 2775-90)".

1.4. Безпечні умови праці при експлуатації будівельних машин та механізмів

Повної безпеки праці можна досягти лише за умов обов'язкового виконання вимог і правил експлуатації, технічного обслуговування, підтримування робочого стану вантажопідйомних машин.

Усі машини, що поступають у будівельну організацію, мають бути прийняті комісією цієї організації з перевіркою комплектності і технічного стану і закріплені за виробничими підрозділами і ділянками. Результати приймання, закріплення за машинами машиністів відповідної кваліфікації і дати введення машин в експлуатацію мають бути зафіксовані у формулярах (паспортах). До введення в експлуатацію вантажопідйомні машини і устаткування, підконтрольні органам Держміськтехнагляду, а також самохідні машини, підконтрольні ДАІ МВС, мають бути зареєстровані в цих органах.

У процесі експлуатації машин має бути забезпечений облік об'ємів виконаних робіт, робочого часу і напрацювання машин, виконання планових технічних обслуговувань і ремонтів, усунення несправностей і відмов машин, витрати запасних частин, палива і інших експлуатаційних матеріалів, а також витрат праці на технічне обслуговування і ремонт.

Підвищення ефективності механізації СМР повинне забезпечуватися шляхом: застосування найбільш ефективних для цих умов будівництва машин, устаткування і засобів малої механізації; впровадження нового уніфікованого технологічного і монтажного оснащення; вдосконалення структури парку, але за рахунок машин підвищеної в оптимальних межах одиничної потужності і машин, що мають універсальність, маневреність і мобільність, а також машин, що забезпечують впровадження нових технологічних процесів; впровадження ефективних форм, методів і технічних засобів управління парком машин; підвищення технічного рівня експлуатації і ремонту машин; розвитку і поліпшення технічного оснащення ремонтно-експлуатаційної бази.

Ефективність використання машин слід оцінювати з урахуванням підвищення змінності і використання внутрішньозмінного часу, виконання норм вироблення і співвідношення нормативного і фактичного часу роботи. Експлуатація будівельних машин, механізмів і засобів малої механізації, включаючи їх технічне обслуговування, монтаж і демонтаж, повинна здійснюватися відповідно до інструкцій заводів-виробників. Керівники організацій, що роблять будівельно-монтажні роботи із застосуванням машин, зобов'язані призначати інженерно-технічних працівників, відповідальних за виробництво цих робіт, з числа осіб, що пройшли перевірку знання правил і інструкцій по виконанню робіт із застосуванням відповідних машин.

До початку роботи з застосуванням машин слід визначити схему руху і місце роботи (установки) машин, способи занулення (заземлення) машин, що мають електропривод, вказати порядок взаємодії сигналізації машиніста (оператора) з робітником-сигнальником, а також забезпечити належне освітлення робочої зони. Місце роботи машини має бути визначене так, щоб було забезпечено простір, достатній для вільного огляду робочої зони і маневрування. Використання проміжних сигнальників для передачі сигналів машиністові не допускається. Значення сигналів, що подаються в процесі роботи або пересування машини, має бути роз'яснене усім особам, пов'язаним з роботою.

Монтаж і демонтаж машин слід проводити під керівництвом особи, відповідальної за технічний стан машини. Режими роботи будівельних машин і механізмів повинні встановлюватися стосовно конкретних вимог технології виробництва робіт, а також природно-кліматичних умов будівництва і передбачати максимальне використання технічних характеристик і підвищення коефіцієнта змінності роботи.

Залежно від типу крану і роду приводу (електричний, механічний) кран забезпечується рядом приладів і пристроїв, що забезпечують його безпечну експлуатацію.

До таких приладів відносяться:

1. Кінцеві вимикачі, призначені для автоматичної зупинки механізмів кранів з електричним приводом. На кранах з механічним приводом механізмів кінцеві вимикачі не застосовуються.

2. Блокувальні контакти, вживані для електричного блокування дверей входу в кабіну крану з посадочного майданчика, кришки люка входу на настил моста і в інших місцях.

3. Обмежувачі вантажопідйомності, призначені для запобігання аварій кранів, пов'язаних з підйомом вантажів масою, що перевищує їх вантажопідйомність (з урахуванням вильоту крюка). Установка приладу обов'язкова на стрілових, баштових і портальних кранах. Крани мостового типу повинні обладнатися обмежувачем вантажопідйомності у тому випадку, коли не виключається їх перевантаження за технологією виробництва.

4. Обмежувачі перекосу, призначені для попередження небезпечного перекосу металоконструкцій козлових кранів і мостових перевантажувачів внаслідок випередження однієї з опор іншої при русі крану.

5. Покажчик вантажопідйомності, що встановлюється на кранах стрілового типу, у яких вантажопідйомність змінюється зі зміною вильоту крюка. Прилад автоматично показує, яка вантажопідйомність крану при встановленому вильоті, що допомагає запобігти перевантаженню крану.

6. Покажчик кута нахилу – для правильної установки стрілових кранів, окрім кранів, працюючих на рейкових шляхах.

7. Анемометр. Ним повинні обладнуватися баштові, портальні і кабельні крани для автоматичної подачі звукового сигналу при небезпечній для роботи швидкості вітру.

8. Протиугінні пристрої, вживані на кранах, працюючих на наземних рейкових шляхах, для попередження угону їх вітром.

9. Автоматичний сигналізатор небезпечної напруги , що сигналізує про небезпечне наближення стріли крану до дротів ліній електропередач, що знаходяться під напругою. Приладом обладнуються стрілові самохідні крани (за винятком залізничних).

10. Опорні деталі, якими забезпечуються крани мостового типу, пересувні консольні, баштові, портальні, кабельні, а також вантажні візки для зменшення динамічних навантажень на металоконструкцію у разі поломки осей ходових коліс.

11. Упори, що встановлюються на кінцях рейкового шляху для попередження сходу з них вантажопідйомних машин, а також на стрілових кранах з вильотом стріли, що змінюється, для запобігання їх перекидання.

12. Звуковий сигнальний прилад, вживаний на кранах, керованих з кабіни або пульта (при дистанційному керуванні). На кранах, керованих з підлоги, сигнальний прилад не встановлюється.

У кранів усіх типів, що мають телескопічні висувні стріли або башти, обов'язково передбачається надійна фіксація в робочому положенні висуненої стріли. На кранах з гідроприводом функцію обмежувача виконує запобіжний клапан.

На кожному будівельному майданчику або будь-якій іншій ділянці робіт вантажопідйомних машин наказом адміністрації будівництва кожну зміну призначається особа, відповідальна за безпечне виконання робіт по переміщенню вантажів кранами, із складу ИТР, начальників змін, майстрів, прорабів, у розпорядженні яких знаходяться вантажопідйомні машини.

У наказ включаються особи тільки після перевірки їх знань відповідних розділів правил і інструкцій.

Особа, відповідальна за безпечне виробництво робіт по переміщенню вантажів кранами, зобов'язана організувати на ділянці, де застосовуються вантажопідйомні машини, ведення робіт з дотриманням правил безпеки. Для цього вона повинна:

– не допускати використання немаркірованих, несправних і невідповідних по вантажопідйомності і характеру вантажу знімних вантажозахватних пристосувань і тари;

– вказувати кранівникам і стропальникам місце, порядок і габарити складування вантажів;

– не допускати до обслуговування кранів ненавчений і не атестований персонал, визначати необхідне число стропальників, а також необхідність призначення сигнальників при роботі крану;

– стежити за виконанням кранівниками і стропальниками виробничих інструкцій і у разі потреби інструктувати їх по безпечному виконанню майбутньої роботи. На місці її виконання необхідно звернути особливу увагу на недопущення перевантаження крану, на правильність установки стрілових самохідних кранів, на правильність обв'язування і зачіпки вантажів, на безпеку виконання робіт при вантаженні і розвантаженні піввагонів і платформ, на дотримання стропальниками особистої безпеки;

Експлуатація автонавантажувачів

Робота автонавантажувача дозволяється тільки на рівних і ущільнених майданчиках. Ухил майданчика не повинен перевищувати 4-5°.

Категорично забороняється перевозити людей на вантажному майданчику автонавантажувача.

Балони із зрідженим газом на автонавантажувачі можна перевозити тільки в спеціальній тарі або контейнерах.

2. Практична частина

Задача 1

У момент часу t=0 концентрація дихлоретану у повітрі виробничого приміщення об’ємом 520 м³ , дорівнює 1,1 мг/м³ . У цей момент у приміщенні починає діяти джерело виділення дихлоретану постійної продуктивності 572 мг/год.

Визначити, чи можна обмежитися неорганізованим повітрообміном, чи необхідно включити вентиляцію, якщо до кінця зміни залишилось менше 6 годин.

Розв'язання

Необхідно порівняти фактичну концентрацію дихлоретану в робочому приміщенні, який утворяться до кінця зміни, з гранично допустимою концентрацією (ГДК) цієї речовини у відповідності до ГОСТу 12.1.005-88.

Якщо фактична концентрація до кінця зміни буде менше або дорівнюватиме ГДК, то в приміщенні можна буде обмежитися природним повітрообміном.

Фактичну концентрацію, мг/м³ , можна знайти за формулою

,

де М – продуктивність джерела шкідливих речовин, мг/год;

N – час, що залишився до кінця зміни, годин;

V – об’єм робочого приміщення, м³ ;

g₀ – початкова концентрація шкідливих речовин в повітрі робочого приміщення, мг/м³ .

Таким чином:

g_ф =+1,1=7,7 мг/м³

У відповідності з ГОСТ 12.1.005-88 ГДК дихлоретану складає 10 мг/м³ , що не перевищує g_ф . Тому в даному приміщенні до кінця зміни можна не включати вентиляцію, а обмежитися неорганізованим повітрообміном.

Задача 2

На механічній дільниці машинобудівного заводу встановлено 8 однакових джерел шуму з рівнем 60 дБА кожний.

Визначити сумарний рівень шуму в цьому приміщенні. Як зміниться сумарний рівень шуму, якщо в приміщенні демонтують 3 джерела шуму і додатково встановлять 2 джерела шуму з рівнем 80 дБА.

Розв'язання

Сумарний рівень шуму однакових джерел, дБА, може бути розрахований за формулою:

,

де Р – рівень шуму від одного джерела, дБА;

N – кількість однакових джерел шуму, шт.

Сумарний рівень шуму в цьому приміщенні складе:

P = 60+10lg8 = 90+10*0,9 = 69 дБА

Сумарний рівень шуму під час роботи джерел з різним рівнем шуму кожного (або групи однакових джерел), дБА, може бути розрахований за формулою:

,

де Р – рівень шуму початкових джерел шуму, дБА;

М – кількість демонтованих джерел шуму, шт.;

D – рівень шуму від додаткових джерел, дБА;

L – додатково встановлені джерела шуму, шт.

Cумарний рівень шуму на дільниці , якщо там демонтують 3 початкових джерела шуму і додатково встановлять 2 джерела шуму з рівнем 80 дБА буде складати:

L_Σ =10*lg((8-3)*10^0.1*60 +2*10^0.1*80 ) = 83,1 дБА

Задача 3

Розрахувати освітленість робочого місця економіста, яка створюється місцевим світильником. Відстань від лампи до розрахункової точки – 0,4 м, сила світла в напрямку розрахункової точки – 480 кандел, кут падіння світлового променя – 30⁰ . Коефіцієнт запасу К_з = 1,5.

Розв'язання

Освітленість робочого місця від місцевих світильників, лк, може бути розрахована за формулою:

,

де I_a – сила світла в напрямку розрахункової точки, Кд;

α – кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямком світлового променя, град.;

l – відстань від джерела світла до розрахункової точки, м;

К_З – коефіцієнт запасу.

Освітленість робочого місця економіста складе:

1732 лк

Задача 4

Аналіз запилення повітряного середовища дільниці хімічного комбінату дав такі результати: при проходженні через фільтр 0,5 м³ /год, запиленого повітря на фільтрі за 9 хвилин аспірації нагромадилося 0,1 міліграм пилу аспірину. Зробити висновки про можливість роботи в цьому приміщенні без використання механічної вентиляції.

Розв'язання

Для оцінки можливості роботи на дільниці необхідно порівняти фактичну концентрацію пилу аспірину в повітрі робочого приміщення з гранично допустимою концентрацією у відповідності до ГОСТу 12.1.005-88.

Фактичну концентрацію пилу, мг/м³ , можна визначити за формулою:

,

де n – кількість пилу, що накопичилась на фільтрі при проходженні крізь нього запиленого повітря, мг;

К – час проходження крізь фільтр запиленого повітря, хв.;

Q – швидкість проходження крізь фільтр запиленого повітря, м³ /ч.

Фактична концентрація пилу аспірину на дільниці складе:

Така фактична концентрація пилу аспірину більша за ГДК по ГОСТ12.1.005-88, що складає 0,5 мг/м³ . Тому на дільниці не можна далі працювати без ввімкнення механічної вентиляції.

Задача 5

У виробничому приміщенні з рівнем звукового тиску L₁ = 72 дБА планується зробити звукопоглинальне облицювання стелі та стін. Площа стін – 400 м² , площа стелі – 300 м² , площа підлоги – 300 м² . Середній коефіцієнт звукопоглинання в приміщенні до облицювання дорівнює 0,1, коефіцієнт звукопоглинання використаного облицювання – 0,9.

Визначити зниження шуму після використання облицювання та можливість улаштування в приміщенні підрозділів зазначеного призначення.

Розв'язання

Зниження рівня шуму в приміщенні, як наслідок використання облицювання з більш високим коефіцієнтом звукопоглинання, дБ, можна визначити за формулою:

,

де В₁ та В₂ – сталі приміщення відповідно до та після облицювання.

У загальному випадку:

,

де А – еквівалентна площа звукопоглинання, А=S_пов *α_сер ;

α_сер – середній коефіцієнт звукопоглинання внутрішніх поверхонь приміщення площею S_пов ;

S_пов = S_підл + S_ст + S_стелі = 300+300+400 = 1000 м² ,

S_підл – площа підлоги, м² ;

S_стін – площа стін, м² ;

S_стелі – площа стелі, м² .

S_пов = 300+300+400 = 1000 м² ,

А=1000*0,1 = 100

За таких означень стала приміщення до облицювання складає:

При визначенні сталої приміщення після облицювання треба звернути увагу на зміну середнього коефіцієнта звукопоглинання. До облицювання він складав для всіх внутрішніх поверхонь за умовами задачі α_сер1 = 0,1. Після облицювання підлога залишилась з попереднім коефіцієнтом звукопоглинання (α_сер = 0,1), а у стелі та стін він буде дорівнювати α₂ = 0,9. Середній коефіцієнт звукопоглинання після облицювання можна визначити як середньозважену величину від площі внутрішніх поверхонь, що мають різні коефіцієнти звукопоглинання:

дБА

Рівень шуму в приміщенні після облицювання, дБА, визначається за формулою:

дБА

Порівнюючи рівень шуму в приміщенні після облицювання з допустимим за ГОСТ 12.1.003-83*, який становить для кабіни дистанційного керування 75 дБА можна зробити висновок, що після вказаного облицювання в даному приміщенні влаштовувати кабіну дистанційного керування доцільно.

Задача 6

На підприємстві середня кількість працівників у цьому році склала 650 чоловік. За цей же період сталося 24 випадків виробничого травматизму, у тому числі 5 випадків, які не були пов’язані з виробництвом. Загальна втрата робочого часу через непрацездатність склала 130 робочих днів, зокрема 2 потерпілих, що одержали на виробництві травми 25 та 27 грудня, продовжували перебувати на лікарняному і в січні наступного за звітним року.

Визначити коефіцієнт частоти і коефіцієнт тяжкості виробничого травматизму.

Розв'язання

Коефіцієнт частоти виробничого травматизму показує кількість травмованих на виробництві, що припадає на 1000 працюючих на підприємстві. Він визначається за формулою:

,

де n – число травмованих на підприємстві за звітний період (як правило, за 1 рік) через нещасні випадки, що пов’язані з виробництвом і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

М – середньо спискова кількість працюючих на підприємстві за той самий звітний період.

Коефіцієнт тяжкості травматизму показує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:

,

де D – сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на 1 добу і більше у зв’язку з випадками, що закінчилися у звітному періоді.

При розв’язанні задачі необхідно звернути увагу на випадки, які не пов’язані з виробництвом. Крім того випадки, які не закінчилися у звітному періоді не враховуються при розрахунку коефіцієнту тяжкості травматизму у цьому році, а враховуються в наступному.

Задача 7

Визначити необхідну кількість світильників загального призначення для створення в приміщенні розміром 24´30 м нормованого освітлення 2000 лк. Світловий потік газорозрядної лампи дорівнює 1500 лм, коефіцієнт запасу – 1,7, коефіцієнт нерівномірності освітлення 1,15, коефіцієнт використання світлового потоку – 0,5. Система освітлення комбінована.

Розв'язання

Основна розрахункова формула за методом використання світлового потоку, лм, має вигляд:

,

де F – необхідний світловий потік однієї лампи для створення в приміщенні нормованого освітлення, лм;

Е – нормована освітленість, лк;

S – площа приміщення, м² ;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення;

К – коефіцієнт запасу;

η – коефіцієнт використання світлового потоку;

N – кількість світильників, шт.;

n – кількість ламп у світильнику, як правило, n = 2.

Звідки:

.

При розв’язанні задачі необхідно пам’ятати, що при комбінованій системі освітлення освітленість приміщення є сумою освітленості від загального освітлення і місцевого. Світильники загального призначення повинні створювати 10% норми від комбінованого освітлення, але не менше 150 лк при використанні люмінесцентних ламп та не менше 50 лк при використанні ламп розжарювання. Тому:

шт.

Задача 8

Визначити кратність повітрообміну при вентиляції навчальної лабораторії розміром 11´5 та висотою 3,2 м, якщо в ній перебуває 31 студент, кожен з яких видихає 28 г/год вуглекислого газу. Гранично допустима концентрація СО₂ дорівнює 1,5 г/м³ . Концентрація СО₂ в повітрі (зовні) складає 0,75 г/м³ .

Розв'язання

Кратність повітрообміну в приміщенні, 1/год, показує кількість змін повітря в приміщенні за одну годину. Вона визначається за формулою

,

де L – необхідний повітрообмін в приміщенні, м³ /год;

V – об’єм приміщення, м³ .

Необхідний повітрообмін, м3/год, можна визначити за формулою

,

де G – кількість вуглекислого газу, що виділяється в приміщенні за 1 годину, г/год;

q1 – концентрація вуглекислого газу в повітрі, яке видаляється з приміщення. Вона не може перевищувати ГДК, г/м³ .

q2 – концентрація вуглекислого газу в повітрі, що подається в приміщення, г/м³ .

м³ /год.

1/год.

Задача 9

Визначити, на яку величину потрібно знизити рівень звукового тиску під час роботи компресора з рівнем звукової потужності 97 дБ, що встановлений на території підприємства на відстані 104 м, від житлового будинку. Фактор спрямованості звучання компресора – 1, допустимий рівень звукового тиску в житлових приміщеннях складає 40 дБА.

Розв'язання

Для умов відкритого простору очікуваний рівень звукового тиску на деякій відстані від джерела шуму, дБА, можна визначити за формулою акустичного розрахунку:

,

де N – рівень звукової потужності джерела, дБ;

Ф – фактор спрямованості звуку джерела;

S – площа поверхні, на яку поширюється звук. Вона визначається як площа умовної півсфери з центром у джерелі шуму та радіусом r, який дорівнює відстані від джерела до розрахункової точки, тобто S=2πr² ;

– втрати звукової потужності на шляху поширення звуку від джерела до розрахункової точки. За відсутності перешкод для шуму на невеликих (до 50 м) відстанях =0. При відстанях більше ніж 50 м при поширенні звукових хвиль в повітрі спостерігається їх затухання через густину повітря та молекулярне затухання орієнтовно за такою залежністю: при збільшенні відстані від джерела шуму до розрахункової точки в два рази рівень шуму зменшиться на 6 дБ. Тобто, якщо припустити, що при відстані 50 м = 0, то при відстані 100 м = 6 дБ, при відстані 200 м = 12 дБ і т.д.

L =97 + 10lg·1 –10lg·2*3,14*104² – 6,24 = 42,5 дБА

Якщо порівняти очікуваний рівень звукового тиску з допустимим, можна визначити, що у районі житлового будинку необхідно знизити шум на: .

ΔL= L – L_д =42,5 – 40 = 2,5 дБА

Задача 10

Визначити фактичне значення коефіцієнта природного освітлення при боковому двобічному освітленні в реконструйованому приміщенні (розмір приміщення за планом 11´5) при вихідних даних: площа віконних прорізів складає 25% від площі підлоги, загальний коефіцієнт світлопроникності – t₀ = 0,47; коефіцієнт врахування відзеркаленого світла – r₁ =6,5; коефіцієнт затемнення вікон будівлями, що стоять навпроти – К_s = 1,4; коефіцієнт запасу – К_з = 1,35; світлова характеристика вікон – h_в =13.

Розв'язання

У відповідності до СНиП ІІ-4-79 фактичне значення коефіцієнта природного освітлення, %, можна знайти за формулою:

,

де S_в – площа вікон в приміщенні, м² ;

τ₀ – загальний коефіцієнт світлопроникності;

r₁ – коефіцієнт, який враховує віддзеркалення світла від внутрішніх поверхонь приміщення;

S_п – площа підлоги в приміщенні, м2;

η₀ – світлова характеристика вікон;

К_з – коефіцієнт запасу;

К_буд – коефіцієнт, який враховує затінення вікон об’єктами, що стоять навпроти.

Тобто:

Список використаної літератури:

1. Батлук, В. А. Охорона праці у будівельній галузі: навч. пос. / В.А. Батлук, Г. Г. Гогіташвілі. – К.: Знання, 2006.

2. Безопасность производственных процессов: справочник / Ред. С.В. Белова. – М.: Машиностроение, 1985.

3. Борисполец Ю.В. Охрана труда в строительстве. – К.: Строитель, 1985.

4. Кучерявий В. П., Павлюк Ю. Є., Кузик А. Д., Кучерявий С. В. Охорона праці: [навч. посібник] / В.П. Кучерявий (ред.). – Л.: Оріяна-Нова, 2007.

5. Макаров, Г. В. Охрана труда в химической промышленности / Г. В. Макаров, А. Я. Васин, Л. К. Маринина и др. - М.: Химия, 1989.

6. Охрана труда: учеб. пос. / Г. Ф. Денисенко. – М.: Высшая школа, 1985.

7. http://sumdu.telesweet.net/doc/lections/