Вступ
Становлення і розвиток української держави відбувається в умовах глибокої економічної кризи. Україна має всі умови для того, щоб якнайшвидше вийти з економічної кризи і стати у Європі одним з регіонів, що найбільш динамічно розвивається. Цьому сприяє вдале політичне розташування, висококваліфіковані фахівці, родюча земля та багаті природні ресурси.
Ринок, економічне середовище обміну продуктами виробництва включає ряд сфер, ряд сегментів. Одним з таких сегментів є фінансовий ринок, ринок на якому звертаються валютні і інші фінансові цінності. Фондовий ринок є частиною фінансового ринку і представляє велику важливість для економіки країни. Будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентноспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати та надавати реформованій економіці інвестиційні ресурси.
Історично склалося, що поняття фондового ринку і ринку цінних паперів рівнозначні. Під фондами маються на увазі, перш за все цінний папір в найзагальнішому сенсі. Фондовий ринок – це сукупність відносин обміну цінних паперів і фінансових ресурсів.
Актуальність даної теми для України полягає в тому, що національний фондовий ринок розвинений слабо, хоча вже є значні досягнення.
У Україні продовжується складний процес становлення і розвитку незалежної, демократичної, правової держави, і інтеграції його в світову економічну і політичну систему. Але незалежність будь-якої держави вимагає не тільки політичну, але і економічну незалежність.Перехід України від централізованої планової економіки до ринкової викликає значну зміну відносин власності, міняє структури і механізм функціонування багатьох господарюючих суб'єктів. В результаті повныстю міняються форми фінансових зв'язків між різними суб'єктами, виникають нові, не використовувані плановою економікою, інститути, з якими доводиться мати справу практично всім учасникам ринку.
Метою даної роботи є дослідження фондового ринку України, аналіз динаміки розвитку, і виявлення перспектив.
Фондовий ринок займає особливе місце в загальній системі ринкової економіки – це загальна назва цілої системи ринків фінансових ресурсів. Процес розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів, капіталів здійснюється на фінансовому ринку, а саме – на фондовому, який входить в структуру фінансового ринку, як один з елементів. Це складна система ринків, на яких концентрується попит і пропозиція на різні платіжні засоби.
Таким чином, фондовий ринок – це сукупність правил і механізмів, які дозволяють вести операції по купівлі-продажу цінних паперів (акцій). Тобто фондовий ринок – організований ринок торгівлі цінними паперами, сукупність місць такої торгівлі.
Структура фондового ринку об’єднує чотири головні складові: ринок позикового капіталу; валютний ринок; ринок рідкоземельних і дорогоцінних металів; ринок цінних паперів.
В свою чергу кожна з цих складових взаємопов’язана з іншими в рамках загальної системи фінансових ресурсів.
Валютний ринок –
це механізм встановлення правових та економічних відносин між споживачами та продавцями валют. Ринок цінних паперів і позикового капіталу призначені для мобілізації тимчасово вільних коштів населення, підприємств та організацій і спрямування їх у виробництво. Ринок позикового капіталу – це синтез двох ринків платіжних засобів – грошових ресурсів (готівкових коштів) і боргових зобов’язань (інструментів позики). Ринок позикового капіталу здійснює накопичення і розподіл грошового капіталу між сферами економіки.
Сучасний рівень розвитку ринкової економіки вимагає не тільки накопичення і розподілу грошових ресурсів, але і їх руху та швидкого перерозподілу (без участі банківських установ) з метою спрямування коштів у більш привабливі галузі економіки. Ці функції бере на себе ринок цінних паперів, який об’єднує частину ринку позикового капіталу (а саме – ринок інструментів позики) і повністю ринок інструментів власності.
Відмінність між двома головними складовими фінансового ринку полягає в тому, що залучити кредитний капітал може будь-який суб’єкт економічної системи (населення і підприємства), а залучити грошові кошти за допомогою емісії цінних паперів може лише юридична особа. Це пов’язано з тим, що підприємства, маючи великі основні фонди, беруть на себе майнову відповідальність при здійсненні випуску акцій.
Головними учасниками ринку цінних паперів виступають емітенти (юридичні особи), інвестори (юридичні і фізичні особи) та особи, які здійснюють професійну посередницьку діяльність по випуску та обігу цінних паперів.
Ринкова інфраструктура фондового ринку
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому власники цінних паперів здійснюють через членів біржі, що виступають у якості посередників, операції купівлі – продажу. Контингент членів біржі складається з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансових інститутів.
Коло паперів, із якими здійснюються операції, обмежений. Щоб потрапити до числа компаній, папери яких допущені до біржової торгівлі (іншими словами, щоб бути прийнятої до котирування), компанія повинна задовольняти виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів продаж, розмірів одержуваного прибуку, числа акціонерів, ринкової вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени біржі або державний орган, що контролює їх діяльність, установлює правила ведення біржових операцій; режим, що регулює допуск до котирування. Разом із порядком проведення операцій вони утворюють серцевину біржі як механізму, що обслуговує рух цінних паперів.
Фондова біржа – це насамперед місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а самий процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.
У якості товару на цьому ринку виступають цінні папери - акції, облігації і т.п., а в якості цін цих товарів - курси цих паперів.
Ознаки класичної фондової біржі:
1) це централізований ринок, із фіксованим місцем торгівлі, тобто наявністю торгової площадки; 2) на даному ринку існує процедура підбору найкращих товарів (цінних паперів), що відповідають певним вимогам; 3) існування процедури підбору кращих операторів ринку в якості членів біржі; 4) наявність тимчасового регламенту торгівлі цінними паперами і стандартних торгових процедур; 5) централізація реєстрації операцій і розрахунків по ним; 6) встановлення офіційних (біржових) квотувань; 7) нагляд за членами біржі (із позицій їх фінансової стійкості, безпечного ведення бізнесу і дотримання етики фондового ринку).
Функції фондової біржі:
а) створення постійно діючого ринку;
б) визначення цін;
в) поширення інформації про товари і фінансові інструменти, їх ціну умови обігу;
г) підтримка професіоналізму торгових і фінансових посередників;
д) вироблення правил;
є) індикація стану економіки, її товарних сегментів і фондового ринку.
Усього у світі близько 150 фондових бірж, найкрупнішими є наступні: Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, Тайванська, Сеульська, Цюріхська, Паризька, Гонконгська і біржа Куала Лумпур.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у проблемі ліквідності капіталу. Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади, на принципах приватного підприємництва, наприклад, як акціонерне товариство. Фондова біржа виступає в якості торгового, професійного і технологічного ядра ринку цінних паперів, крім того, біржа є підприємством.
Управління біржею.
Загальне керівництво діяльністю біржі здійснює рада директорів. У своїй діяльності вона керується статутом біржі, у якому визначаються порядок управління біржею, склад її членів, умови їх прийому, порядок утворення і функції біржових органів. Для повсякденного керівництва біржею і її адміністративним апаратом рада призначає президента і віце-президента.
Біржа – це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду, укладену в торговому залі; плата компаній за включення їх акцій у біржовий список; щорічні внески нових членів і т. ін. Ці внески і складають основні статті прибутку біржі.
Суб'єкти (учасники біржових операцій).
В окремої фондовій операції задіяні три сторони – продавець, покупець, посередник. На початкових етапах модель дуже проста – один посередник зводить продавця з покупцем. При зростанні масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одного, продавець – до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один. Назвемо його центровим, а його контрагентів фланговими посередниками.
У наший країні, в умовах не доскональної процедури ухвалення законодавчих рішень і порядку набуття чинності їх, можливості розробки високоякісних нормативних документів істотно звужуються.
У Україні після ухвалення Верховною Радою 16 липня 1990г. “Декларації про державний суверенітет” почався процес формування правової бази для створення і функціонування ринку цінних паперів.
До групи законодавчих актів першого покоління, які сьогодні регулюють відносини на українському фондовому ринку, в першу чергу слід віднести Закони України “Про власність”, “Про цінні папери і фондовий ринок”, “Про господарські суспільства”, “Про приватизаційні папери”, “Про банки і банківську діяльність” та інші.
Аналіз цих документів дозволяє затверджувати про великий їх вплив на розвиток фондового ринку.
Проте необхідно сказати, що розробка цих документів проходила, не дуже детально, і створення таких необхідних інститутів фондового ринку, як саморегулирующих організацій, незалежних реєсторів, депозитарію і клирінго-розрахункових організацій, не передбачалося зовсім. Протягом 1996г. законодавча база ринку цінних паперів України була значно розширена і допрацьована.
Основною подією, що значно вплинула на фондовий ринок, стало ухвалення Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”.
Важливим подія на фондовому ринку України стала внесення змін в 1996г. у Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок”. Все вище перераховані правові документи, на сьогоднішній день складають правову базу ринку цінних паперів в Україні.
В період 1997-2001гг. було прийнято радий законів, указів і ухвал, які істотно доповнили існуючий фондовий ринок, проте тільки після ухвалення нової редакції Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок”, можна буде говорити про остаточне створення другого покоління національного законодавства про цінні папери (що украй необхідне нашій державі).
У Україні зареєстровано більше 35800 емітентів цінних паперів і в тому, числі 11840 відкритих акціонерних суспільств. Переважаюча частка акцій випущена підприємствами, що приватизовуються (близько 80% від всієї суми емітованих цінних паперів).
Всього професійних учасників ринку цінних паперів більше 1500.
Але, подальше становлення фондового ринку України, його розвиток і функціонування багато в чому залежить від законодавчого регулювання.
2.
Сучасний стан фондового ринку України
Сьогодні в Україні фондовий ринок все ще перебуває у стадії становлення. У контексті розгляду становлення фондового ринку України впродовж 2006-2008рр., можна зробити висновок про демонстрацію достатньо високих темпів розвитку. Цьому сприяла інфраструктура фондового ринку, яка, незважаючи на складність та суперечність економічних процесів, що активно проходять в Україні, має на сьогодні тенденцію до розвитку та зростання. Однак, як і передбачалося, у зв’язку з поширення світової фінансово-економічної кризи на українському фондовому ринку в 2009 р. відбуваються корекції, які, разом з тим, не могли нівелювати зростання попередніх років.
Основним індикатором фондового ринку України є індекс ПФТС, який розраховується щодня за результатами торгів ПФТС на основі середньозваженої ціни по угодах. Фондова біржа ПФТС, частка якої серед фондових бірж України в 2008 р. склала 90,52%, займає провідну позицію на ринку цінних паперів України. Аналіз індексу ПФТС у динаміці свідчить про неоднозначність темпів його зростання. Так, в 2007 та з березня 2009 рр. мала місце загальна тенденція до збільшення індексу ПФТС. Темп його зростання в жовтні 2009 р. Становив 118% порівняно з початком року. Однак в 2008 р. відбулося різке скорочення темпів зростання індексу ПФТС на 80% порівняно з початком року. Однією з причин такого різкого падіння індексу є макроекономічні процеси. Аналізуючи зміну індексу ПФТС впродовж 2009р., слід відзначити наступні фактори, що спричинили його зниження: скорочення українськими металургійними підприємствами у вересні обсягів виробництва сталі та чавуну на 21,7% та 11,2% відповідно; скорочення Україною у січні-вересні 2009 р. експорту електроенергії на 53,4% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 р.; зниження рейтинговим агентством Standard&Poor’s
прогнозу рейтингу України з “позитивного” до “стабільного”; підвищення ціни на російський газ для України в 2010 р. До 280 дол. США за 1 тис. куб.м.
Основними чинниками, що сприяли зростанню індексу ПФТС впродовж аналізованого періоду, є: зниження ввізного антидемпінгового мита Канадою з 63% до 14,7% для ВАТ “Азовсталь”, до 20,2% – для всіх інших українських виробників металопродукції; підтримка (понад 93%) власниками єврооблігацій НАК “Нафтогаз України” програми обміну цих цінних паперів на нові з погашенням у вересні 2014 р., гарантією уряду та із збільшенням доходності до 9,5%; підвищення міжнародним рейтинговим агентством Fitch
статусу Rating Watch
по довгострокових рейтингах дефолта емітента НАК “Нафтогаз” в іноземній і національній валюті з “що розвивається” до “позитивний”. Неоднозначний розвиток впродовж останніх років продемонстрував такий показник фондового ринку як його капіталізація. Так, за лістингом ПФТС ринкова капіталізація українського фондового ринку порівняно з минулим роком збільшилася на 13,4% і склала 205,6 млрд. грн. Зміну обсягів капіталізації фондового ринку України представлено на рисунку 2.1.
Рис. 2.1. Капіталізація фондового ринку України за лістингом ПФТС в 1998-2009 рр.
Незважаючи на зростання обсягу капіталізації фондового ринку в 2009 р., відбулося різке падіння даного показника більш, ніж в 2,5 рази, порівняно з 2007 р.
При дослідженні стану фондового ринку основну увагу приділяють показникам річних обсягів торгів. Динаміка обсягів торгів на фондовому ринку Україні взагалі та на фондовій біржі ПФТС представлено на рисунку 2.2.
Однак в умовах відсутності синхронізації темпів економічного зростання, що спостерігається впродовж 2009 р., простежується тенденція до різкого падіння обсягів діяльності на фондовій біржі ПФТС. Що стосується діяльності фондової біржі ПФТС, слід зазначити, що 2009 р. виявився не досить успішним з точки зору динаміки обсягів торгів.
Збільшення обсягів торгів акціями в основному відбулося за рахунок емісійної активності банків, які в кризових умовах вимушені здійснювати рекапіталізацію. В свою чергу, банківськими установами у звітний період не було здійснено жодного випуску облігацій, що стало однією з причин значного зменшення торгів цими фінансовими інструментами в цілому.
3. Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України
В умовах фінансової глобалізації розвиток світової економіки останніх десятиліть супроводжується впровадженням євроінтеграційних процесів. Головним фактором розвитку світової фінансової системи в умовах глобалізації є стрімке зростання світового фондового ринку, що приводить до: збільшення розмірів фінансових потоків між країнами, посилення конкуренції, швидкого впровадження інформаційних технологій, розвитку інфраструктури фондового ринку та появи нових видів і модифікацій цінних паперів.
Основні проблеми розвитку фондового ринку України:
1. Недостатня капіталізація фондового ринку
В Україні найбільші обсяги торгів цінними паперами (2008 р. − 90,02%) здійснювалися на Першій фондовій торговій системі (ПФТС). Для оцінки ефективності функціонування ПФТС проведемо порівняльний аналіз її капіталізації та Варшавської фондової біржі (ВФБ), яка також перебуває на стадії розвитку (рис. 3.1).
Впродовж 2003–2007 рр. спостерігалася позитивна тенденція щодо розвитку фондового ринку обох країн, про що свідчать показники відносної капіталізації. За період 2003–2007 рр. темпи розвитку ПФТС зросли у 8,2 рази, тоді як ВФБ − у 3,7 рази. Це свідчить про приріст фінансових ресурсів швидшими темпами до України, що залучаються в обіг через фондові біржі. Рівень капіталізації в Україні у 2007 р. становив 78%, тоді як у багатьох інших розвинених країнах він перевищує 100%. Впродовж 2008р. капіталізація ПФТС знизилася у 4,11 рази, ВФБ – у 2,56. Основною причиною падіння вітчизняного фондового ринку є відплив іноземного капіталу з України. За експертними оцінками, частка коштів іноземних інвесторів перевищує 70%, які переважно орієнтовані на короткострокові спекуляції. Абсолютна капіталізація ПФТС у 2008 р. становила 35987 млн дол. США. Це свідчить про завищену капіталізацію фондового ринку України та значну переоціненість цінних паперів.
2. Незначна частка організованого ринку цінних паперів
На відміну від більшості розвинених країн в Україні лише 4,27% угод з купівлі-продажу цінних паперів проводиться на організованому ринку, що призводить до концентрації негативних для інвесторів тенденцій: непрозорість ціноутворення, інформаційна закритість емітента, що перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості й потенціалу вітчизняних підприємств (рис. 3.2).
Світова практика показує, що частка організованого ринку у загальному обсязі торгів має становити не менше 30%.
3. Недостатньо розвинений ринок корпоративних облігацій
Аналіз емісій міжнародних боргових зобов’язань свідчить, що основними емітентами є транснаціональні компанії та фінансові інститути. Світовий обсяг корпоративних облігацій у 2009 р. Становив 23942,8 млрд дол. США.
Сучасний український ринок корпоративних облігацій перебуває на стадії становлення і не може конкурувати з ринками розвинених країн (рис. 3.3). Починаючи з 2001 р. відбулося різке збільшення випуску корпоративних облігацій у результаті змін у податковому законодавстві та стабілізації економіки України. Наступний сплеск емісії облігації цих емітентів було зафіксовано в 2005 р., він склав 12748,28 млн грн, що у 3,1 рази більше, ніж у попередньому році. Різке збільшення випущених облігації пояснювалося очікуваннями політичної стабілізації, розвитком товарного ринку та збільшенням інвестиційних сподівань. У 2009 р. сукупний обсяг емісії корпоративних облігацій у порівнянні з 2007 р. скоротився у 4,7 рази, що є наслідком фінансової кризи.
Таким чином, динаміка випуску корпоративних облігацій відображає зміни в інвестиційному середовищі, тобто зміни в монетарній та валютній політиці, нестабільність законодавчої бази та інфляційні очікування.
4. Невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям
За весь період існування фондових бірж в Україні не відбулося якісних змін, що перешкоджає виконанню властивих їм функцій щодо залучення, перерозподілу капіталу та його спрямування в реальний сектор.
5. Відсутність єдиного центрального депозитарію
На даний час в Україні функціонують три депозитарії верхнього ринку: ВАТ «Міжрегіональний фондовий союз», ВАТ «Національний депозитарій України» та Національний банк України. При цьому слід зазначити, що дані інститути мають різні технологічні підходи до обліку прав власності за цінними паперами та невідповідності у діяльності зберігачів та реєстраторів власників іменних цінних паперів.
6. Нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів
В Україні ринок похідних цінних паперів зовсім нерозвинений (менше 1% від загального обсягу виконаних договорів), що перешкоджає запровадити додаткові інструменти хеджування фінансових ризиків та підвищити можливість визначення в майбутньому ситуації на товарному, фондовому та валютних ринках. Законодавчо неврегульованим залишається питання обігу похідних цінних паперів. Ринок деривативів в Україні представлений ф’ючерсними контрактами та опціонами (табл. 2).
Обсяг глобального ринку деривативів оцінюється за станом на червень 2009 р. у 48,78 млрд дол. США, при цьому найбільші обсяги торгів зафіксовані в доларах США, євро та японських єнах.
7. Недостатня прозорість українського фондового ринку
Однією з найбільших проблем фондового ринку залишається недотримання стандартів корпоративного управління, а саме недостовірність наведеної інформації емітентом та недостатньо неврегульоване питання доступу акціонерів до проспекту емісії. банків зріс на 44,8% у порівнянні з 2008 р. Проте середній рівень прозорості банків України залишається невисоким, який майже у 2 рази менший за аналогічні показники іноземних банків. Найбільш повним джерелом інформації про банки в Україні є звітність, яка подається до регулюючих органів, − 53,7%. Також інформацію про банківську діяльність можна одержати із сайтів у мережі Інтернет (44,6%) та річних звітів банків (17,4%).
Перспективи розвитку фондового ринку України
Отже, у результаті проведеного дослідження доцільно запропонувати комплекс заходів з реформування, які будуть спрямовані на подолання існуючих проблем розвитку вітчизняного фондового ринку та забезпечення його ефективного функціонування:
· підвищити капіталізацію та ліквідність організованого ринку цінних паперів шляхом використання фондових бірж у процесі приватизації через первинне публічне розміщення акцій;
· створити універсальну національну біржу, яка буде діяти на принципах регульованих ринків ЄС і здатна інтегруватися у світовий фінансовий простір;
· забезпечити поетапне створення єдиного центрального депозитарію України з урахуванням світового досвіду інтеграції обліково-фінансової інфраструктури;
· прийняти Закон України «Про похідні цінні папери»;
· підвищити прозорість операцій на фондовому ринку та інформації емітента щодо свого фінансового стану та результатів діяльності згідно з вимогами Міжнародної організації комісій з цінних паперів та Директивами Європейського Союзу;
· удосконалити інституційну структуру ринків капіталу з метою диверсифікації ресурсної бази та залучення збережень населення;
· розробити ефективну систему державного регулювання ринків капіталу з метою контролю за дотриманням вимог законодавства, запобігання шахрайству тощо.
Висновки
Можна зробити висновок, що фондовий ринок – це сукупність правил і механізмів, які дозволяють вести операції по купівлі-продажу цінних паперів (акцій). Тобто фондовий ринок – організований ринок торгівлі цінними паперами, сукупність місць такої торгівлі.
Структура фондового ринку об’єднує чотири головні складові: ринок позикового капіталу; валютний ринок; ринок рідкоземельних і дорогоцінних металів; ринок цінних паперів.
Сьогодні в Україні фондовий ринок все ще перебуває у стадії становлення. У контексті розгляду становлення фондового ринку України впродовж 2006-2008рр., можна зробити висновок про демонстрацію достатньо високих темпів розвитку. Цьому сприяла інфраструктура фондового ринку, яка, незважаючи на складність та суперечність економічних процесів, що активно проходять в Україні, має на сьогодні тенденцію до розвитку та зростання. Однак, як і передбачалося, у зв’язку з поширення світової фінансово-економічної кризи на українському фондовому ринку в 2009 р. відбуваються корекції, які, разом з тим, не могли нівелювати зростання попередніх років.
Основні проблеми розвитку фондового ринку України: недостатня капіталізація фондового ринку; незначна частка організованого ринку цінних паперів; недостатньо розвинений ринок корпоративних облігацій; відсутність єдиного центрального депозитарію; невідповідність біржової торгівлі світовим тенденціям; нерозвиненість вітчизняного ринку деривативів; недостатня прозорість українського фондового ринку.
Таким чином, розробленні стратегії розвитку фондового ринку, які представлені в роботі, дозволять Україні інтегрувати у світовий фондовий ринок, вирішити питання щодо залучення ресурсів та зміцнити національну конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі.
|
