Курсовая работа: Синонімія сучасної німецької мови

Вступ

Синоніми (гр. synonymos – однойменний) – слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття.

Синонімія – повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів; подібність слів, морфем, фразеологічних одиниць за значенням при відмінності їх звукової форми. Синоніміка – сукупність синонімів певної мови; розділ лексикології, що вивчає синоніми. Синоніми відрізняються відтінками значень або стилістичним забарвленням чи обома цими ознаками.

Сукупність одиниць мови, співвідносних між собою при позначенні тих самих явищ, предметів, ознак, дій, називається синонімічним рядом.

У енциклопедії «Російська мова» Т.Г. Винокур визначає синоніми як «слова однієї частини мови, які мають повні або часткові лексичні значення, що співпадають». Таким чином, синоніми – це слова однієї частини мови, які мають схоже значення, але відрізняються один від одного відтінками лексичного значення і вживанням в мові. Синоніми в мові утворюють угрупування слів і словосполучень, що носять системний характер.

Вони майже завжди відрізняються один від одного:

1) деякими відтінками в лексичному значенні;

2) своїм емоційно-експресивним забарвленням;

3) приналежністю до певного стилю мови;

4) своєю вживається;

5) здатністю вступати в поєднання з іншими словами.

Метою роботи є розгляд синонімії та синонімів в цілому.

Завдання роботи: провести компонентний аналіз синонімів;

Об’єкт дослідження: синонімія.

Предмет дослідження: синоніми та їх вживання в німецькій мові.

Методи дослідження: порівняльний метод, метод зіставлення.

1. Синонімія сучасної німецької мови

1.1 Поняття про синоніми

Синоніми в мові утворюють групи слів і словосполучень, що носить системний характер. Переконливі докази на користь системності синонімів наводяться, зокрема, в роботах Ю.Д. Апресяна. Прояв системності він бачить в діахронічних процесах синонімічної конкуренції і диференціації синонімів та в тісному синхронічному зв'язку між полісемією і синонімією. На додаток до цих аргументів можна навести також такі міркування.

По-перше, синонімам протистоять антоніми: kräftig – schwach; klug, gescheit – dumm і т.д., хоча, звичайно, семантичні зіставлення такого роду кількісно невеликі.

По-друге, досить численні групи синонімів об'єднуються всередині синонімічного ряду за певною ознакою, що закономірно виявляється, наприклад, в зростанні або зменшенні ступеня властивостей, якостей, інтенсивності дії тощо (fähig – begabt – talentvoll – genial, Scheu – Angst – Schrecken – Entsetzen, werfen – schleudern) протиставлення постійної властивості (schüchtern, schamig) , тимчасової (verlegen, verschämt) тощо.

Нерідко синоніми визначаються як слова різного звучання, що мають близькі значення. Таке визначення неточно характеризує суть синонімів як явища мовної системи. Можна подумати, що серед синонімів спостерігаються тільки такі слова, які обов'язково розрізняються між собою додатковими відтінками в значенні, хоча насправді є і такі синоніми, відмінність між якими полягає тільки в експресивно-стилістичному забарвленні. Немає синонімів, які можуть замінювати один одного (адже значення синонімів лише близькі, а не тотожні), хоча насправді це є найважливішим, найбільш характерною властивістю синонімів, на відміну від порівняно близьких по значенню, але все таки несинонімічних слів.

Синоніми в німецькій літературній мові з'являються або завдяки запозиченням, наприклад, stören – inkommodieren (від франц. commode – зручний), або внаслідок проникнення діалектних слів в літературну мову, наприклад, Fleischer – Metzger (південно- і західнонімецький) або, нарешті, в результаті зміни значень слів. В лінгвістичній літературі немає єдиного загальновизнаного визначення синонімів, як немає і єдиного підходу до встановлення синонімічності. Як вже зазначалося раніше, синонімами називають слова з рівним значенням, зі схожим значенням, слова, що позначають одне і те ж поняття або поняття дуже близькі між собою, слова з єдиним або дуже близьким наочно-логічним змістом, слова, однакові по номінативному відношенні, але, як правило, що розрізняються стилістично. У «Словнику лінгвістичних термінів» синоніми визначаються як ті члени тематичної групи які:

а) належать до однієї і тієї ж частини мови;

б) настільки близькі по значенню, що їх правильне вживання в мові вимагає точного знання тих, що розрізняють їх семантичні відтінки і стилістичні властивості [О.С. Ахманова].

Вже зверталася увага на неточність цих визначень, яка полягає в тому, що в них йдеться про слова, тоді як слід було б говорити про окремі значення слів, оскільки слова в більшості своїй багатозначні і у всіх своїх значеннях майже ніколи не бувають синонімічними один одному. У справедливості зазначеного легко переконатися на прикладі хоча б одного багатозначного слова. Візьмемо, наприклад, дієслово gehen . У короткому тлумачному словнику з серії «Дудена» вказано 9 значень цього слова. Проте лише в значенні – йти – йому синонімічне дієслово schreiten , в значеннях – відвідувати, функціонувати і т.д. як синоніми до gehen виступають вже інші слова.

У нашому випадку gehen має загальне номінативне значення і з schreiten , і з kommen , і з fahren , і з laufen , і з weggehen тощо, залежно від того, з яким значенням gehen ми зіставлятимемо інші слова або, точніше, значення інших слів для встановлення синонімічних відносин.

Отже, з вищезазначеного слідує, що, як правило, не слова, а окремі значення можуть знаходитися в синонімічних відносинах один з одним. Тому в синонімічні ряди об'єднані як синоніми не слова, а лексико-семантичні варіанти слів, з яких кожен відповідає одному певному значенню слова.

Серед тих визначень синонімів, які приводилися вище, найбільш поширеним є визначення, що затверджує, що синоніми – це слова з єдиним або близьким наочно-логічним змістом. Погоджуючись з ним, доводиться разом з тим констатувати, що воно все ж таки має певну невизначеність, бо залишає неясним питання про ступінь і характер спільності значення слів, яка була б достатньою для визнання слів синонімами. Наведемо як доказ наступний приклад.

Якщо порівняти такі пари, як aufmachen – aufsperren в значенні – відкривати (слова, які у всіх німецьких синонімічних словниках кваліфікуються як синоніми) і gehen – ходити пішки – laufen – бігти (які ні словники, ні інтуїтивне відчуття мови не зараховує до синонімів), то можна прийти до висновку, що друга пара не характеризується такою вже явною відсутністю спільності наочно-логічного змісту порівняно з першою, щоб на підставу цього рахувати її, безумовно, несинонімічною. Схожість між aufmachen і aufsperren полягає в тому, що в обох випадках це – рух, відмінність же полягає в швидкості, різкості руху (до ступеня – відкрити – aufmachen або розкрити – aufsperren) і, мабуть, внаслідок (порівн. – відкрити вікно, щоб йшло повітря, і відкрити вікно, щоб врятуватися втечею).

Між gehen і laufen теж є схожість, і полягає воно в тому, що в обох випадках йдеться про рух, переміщення за допомогою ніг. Відмінність же полягає, по-перше, в швидкості, швидкості руху, а по-друге, в положенні ніг: у одному випадку (gehen ) ступні не відриваються цілком від землі, в іншому (laufen) на якусь мить відриваються. Якщо зіставити gehen – laufen з rennen – laufen (щодо останніх немає сумнівів в їх синонімічності), що розрізняються саме ступенем швидкості руху, то напрошується висновок, що різна швидкість, з якою здійснюється дія, не може служити підставою для того, щоб рахувати gehen – laufen словами з різним наочно-логічним змістом, тобто не синонімами. Цю відмінність, отже, потрібно шукати в способі пересування: не відриваючи ступні від землі або відриваючи їх .

Проте, по-перше, неясно, чому в одних випадках такі диференціюючи ознаки, як межа дії і наслідок дії (aufmachen – aufsperren ) не є свідоцтвом відмінності наочно-логічного змісту, в інших випадках така ознака, як спосіб здійснення дії (gehen – laufen ) – свідоцтво цієї відмінності. А по-друге, можна було б вказати на інші слова, що визнаються синонімами, де відмінність в способі виконання дії і його результаті, як, наприклад, у випадку gehen – schreiten , не перешкоджає тому, щоб визнавати їх синонімами і, таким чином, вважати, що в основі їх лежить спільність наочно-логічного змісту.

Звернемося тепер до критеріїв, які пропонуються для встановлення синонімічності лексико-семантичних варіантів слів. Крім критерію близькості наочно-логічного змісту, про який тільки що йшлося, існують і такі, як конструктивна спільність, збіг сполучуваності, взаємозамінність, приналежність до одного типу понять – родовому або видовому.

Проаналізуємо з погляду критерію конструктивної спільності декілька прикладів. У ряді ablehnen – sich weigern дієслово ablehnen «відмовитися від чого-небудь, відхилити що-небудь» – є транзитивним, воно вимагає, прямого доповнення, а sich weigern «відмовитися, випробовуючи внутрішній опір, виконати те, що хто-небудь вимагає, наказує» вживається тільки з інфінітивним оборотом. У ряді sich fürchten – grausen синонім sich fürchten «боятися» вимагає прийменникового доповнення (vor jemandem), тоді як grausen «випробовувати страх» використовується без об'єкту і лише в безособовій формі. Тим часом синонімічність цих дієслів наголошується у багатьох німецьких словниках. Значить, відсутність у слів конструктивної спільності не перешкоджає відчуттю і визнанню їх синонімічності.

Як зазначалося, в якості синонімічності називають збіг сполучуваності. Проте у цілого ряду слів сполучуваність співпадає, але вони не вступають один з одним в синонімічні відносини: такі, наприклад, schlucken – trinken, schlucken – essen й інші. І, навпаки, у багатьох визнаних синонімів сполучуваність не співпадає. Порівняння: ganz – völlig: völlige (не ganze) Genesung, але die ganze (не völlige) Zeit, etwas ganz (не völlig) anderes і т.д.

Великою популярністю у мовознавців користується такий критерій, як «заміна» в тому ж контексті або в контекстах, близьких по сенсу, без відчуття помітної зміни сенсу вислову в результаті заміни. Проте і він недостатньо об'єктивний. Слідує, очевидно, перш за все, уточнити, про який контекст йдеться – про широкий, мовний (байдужому) або вузький, мовний (ситуативному, небайдужому).

Мовний контекст визначає, яке із значень смислової структури слова мається на увазі. Поміщаючи, наприклад, слово trinken «пити» в мінімальний (словосполучення) або максимальний (пропозиція) мовний контекст – Тee trinken «пити чай» або mein Freund trinkt Тee «мій приятель п'є чай» – можна визначити, яке із значень слова trinken мається на увазі, але не можна вирішити питання, чи будуть до нього синонімами schlürfen «хлебтати» , schlucken «ковтати», nippen «пригубити» , хоча їх можна замінити. Отже, такий контекст не говорить на користь того, що це синоніми, хоч і не спростовує можливості синонімічних відносин даних значень слів. Якщо продовжити експеримент і замість слова Тee підставити geschmacklose Flüssigkeit або ein alkoholfreies Getränk, то і тут контекст не виявить синонімічних відносин, хоча їх і не можна буде заперечувати. Отже, в широкому мовному контексті синоніми можна замінити, але сам факт можливості заміни не свідчить про те, що ми маємо справу з синонімами, а лише про те, що ми маємо справу із словами, що входять в один тематичний ряд.

Як критерій, а точніше, умови синонімічності називають приналежність слів до одного типу понять – родовому або видовому. Якщо мати на увазі назви конкретних предметів, то з цією умовою не можна не погодитися: Tier і Hund або Pflanze і Rose , звичайно, не синоніми, хоча про Wind – Sturmwind – Sturm вже не можна судити категорично. У ряді інших випадків, наприклад, якщо йдеться про деякі дієслова або назви абстрактних понять, ці відносини не такі безперечні, а, крім того, як справедливо відзначає В.Н. Циганова, у відомих умовах вони можуть вступати у синонімічні відносини, як, наприклад, sehen – glotzen, trinken – nippen, gehen – schleichen.

Із зазначеного випливає, що ні критерій спільності наочно-логічного змісту, ні ті критерії, про які тільки що йшлося, не дають достатньо надійних підстав для встановлення синонімічності між лексико-семантичними варіантами слів, хоча вони і повинні бути, безумовно, прийняті до уваги.

Якщо проаналізувати лінгвістичну літературу з погляду того, які типи смислових відмінностей убачаються між синонімами, то доведеться констатувати, що більшість дослідників обмежуються загальною вказівкою на те, що синоніми розрізняються відтінками значення. Досить типово в цьому відношенні зауваження Р.А. Будагова, який пише, що «найістотніше в синонімах – вираз різних відтінків значення», але не розкриває того, що розуміється під відтінком значення. У деяких роботах містяться зауваження щодо окремих конкретних смислових відмінностей, якими володіють синоніми різних груп або якої-небудь певної категорії. Так, К.В. Архангельска вбачає між синонімами наявність кількісно-якісних відносин. Дослідниця, У.Н. Циганова, аналізуючи дієслова, виділяє такі ознаки, що розрізняють синоніми по відтінках значення, як ступінь інтенсивності дії (кричати – волати, любити – обожнювати, бігти – мчати), відсутність або наявність навмисності дії (потрапити – опинитися, знайти – відшукати, хилити – нагинати).

На нашу думку, при визначенні відтінків значення слова важливо приймати до уваги контекст і лексичне середовище, в яких уживається даний лексико-семантичний варіант, тобто враховувати, чи йдеться про живі або неживі предмети, про людей або тварин, про об'єктивний або суб'єктивний вислів тощо. Наприклад: halten – stehenbleiben (по відношенню до людей немає відмінності, по відношенню до засобів транспорту – має: halten використовується, коли йдеться про будь-яку, звичну зупинку, stehenbleiben – частіше про зупинку з особливої причини; ertragen – vertragen (ertragen просто констатує подолання чого-небудь: жари, втрат, голоду; vertragen підкреслює, що подолання чогось – насмішок, критики і т.п. – пов'язано з суб'єктивними здібностями і особливостями).

1.2 Семантичні відмінності слів в синонімічному ряду

Аналіз вживання значного числа синонімів німецької мови дає підстава виділити наступні основні ознаки, які слід враховувати при описі семантичних відмінностей слів у синонімічному ряду:

1. Ступінь. Тут мається на увазі ступінь зростання виразної властивості, якості або інтенсивності дії, наприклад:

Befürchtung – Angst – Entsetzen gut – ausgezeichnet schwerhärig – taub – stocktaub werfen – schleudern zuhören – horchen laufen – rennen.

2. Характер (дії, процесу тощо). Тобто тривалість, швидкість, розміреність, недбалість або ретельність виконання дії, наприклад:

aufmachen – aufsperren anfangen – ausbrechen gehen – schreiten schauen – betrachten.

3. Спеціалізація. До спеціалізації відносяться випадки, коли слово має або більш загальне, або більш вузьке значення, вказує на абсолютну чи відносну ознаку. Ці випадки пов'язані з різним об'ємом значення, з різною сполучуваністю, наприклад:

gießen – eingießen – zapfen (з бочки);

Gipfel – Wipfel (біля дерева);

weit (у всіх напрямках) – breit (в одному);

vorteilhaft (вигідний) – einträglich (прибутковий);

geschehen – passieren (лише по відношенню до не дуже значних подій);

ablegen – abnehmen – ausziehen (різна сполучуваність: ablegen – тільки про верхній одяг);

strafen – bestrafen (із застосуванням конкретної міри покарання) verlieren – einbüßen – sich (D)

verscherzen (із власної вини);

Laut (у фонетиці) – Ton, Klang (у музиці) – Schall (у акустиці).

4. Відношення. Тут мається на увазі оцінка виразної дії, якості, наприклад: ausgeben (витрачати) – verschwenden (марнувати), schreiben (писати) – kritzeln (дряпати).

5. Мотивація. Під мотивацією розуміється зовнішнє або внутрішнє спонукання до дії, а також причини дії, залежні або незалежні від суб'єкта, наприклад:

sich benehmen (внутрішнє спонукання) – sich betragen (як наказано, встановлено);

spazierengehen (гуляти) – schlendern (гуляти без мети, шлятися);

blinzeln – zwinkern (переважно навмисно);

ändern – verändern (не залежить від суб'єкта);

6. Результативність (дії, процесу). Наприклад:

behandeln – kurieren – heilen (вилікувати);

wecken – erwecken (будити).

7. Постійність (властивості, ознаки предмету, дії). Наприклад:

schüchtern (постійна ознака «боязка») – verlegen (тимчасова ознака «збентежена»); böse (зла) – erböst (роздратований); leben (жити де-небудь) – sich aufhalten (тимчасово жити, зупинятися).

Деякі синоніми мають одночасно декілька ознак. Так, наприклад, verlieren – einbüßen – sich (D) verscherzen належать до спеціалізації, хоча verscherzen відрізняється від інших членів ряду, наприклад, тим, що виражає результативність, оскільки означає, що хто-небудь втратив, що-небудь остаточно, назавжди.

1.3 Класифікація синонімів

Стилістично не обмежені синоніми можуть підрозділятися на рівнозначні і нерівнозначні синоніми.

Рівнозначні синоніми можуть бути повними (якщо співпадають як їх значення, так і їх вживання) і неповними (якщо вони відрізняються тільки по вживанню). Приклади: halten і stehenbleiben «стояти» (по відношенню до людини) повні синоніми; Meer і See «море» – неповні, оскільки можна сказати: das Meer (але не die See) bedeckt einen großen Teil der Erdkugel, Leutnant zur See (але не zum Meer).

Нерівнозначні синоніми розрізняються по відтінках значення і переважно і по вживанню. Ці останні найбільш численні.

Досліджуючи синоніми, можна спостерігати цікавий факт: одні синоніми можуть уживатися з будь-якими частинами мови (якщо вони взагалі з ними поєднуються), а інші ні. Наведемо як приклад sogar – selbst . Sogar поєднується з будь-якою знаменною частиною мови, тоді як selbst не можна поєднувати з дієсловом.

Всі вище перелічені критерії хоч і не вичерпують всього розмаїття відтінків значення синонімів, проте, все ж таки проливають деяке світло на характер синонімічних відносин між окремими значеннями так званих ідеографічних синонімів, тобто не співпадаючих повністю по значенню.

На перший погляд дещо простіше із стилістично-диференційованими, так званими стилістичними синонімами. Проте і тут немає достатньо надійних даних ні для диференціації стилістично необмежених і стилістично обмежених, ні для подальшого поділу стилістично обмежених синонімів, хоч би на синоніми розмовного і книжно-письмового стилю мови.

Іноді відмінність між стилістично необмеженими (ідеографічними) і стилістично обмеженими синонімами вбачають в їх різному емоційному забарвленні, в різній експресивності і тому називають перші нейтральними, а другі – стилістично забарвленими. Ці терміни, на думку вчених, навряд чи вдалі, оскільки стилістична нейтральність в сенсі нульової експресивності властива як стилістично обмеженим, так і стилістично необмеженим синонімам; порівняння: anfangen – beginnen, aufmachen – öffnen, або ж Dienstmädchen та Haustochter, де перші члени синонімічних рядів відносяться до стилістично необмежених, а другі – або до лексики книжно-письмової, або розмовної мови; порівняння: das Geschäft wird geöffnet , але не aufgemacht і т.д. Проте в цих синонімах не можна взагалі виявити експресивних (емоційних) відтінків.

Стилістично обмежені синоніми порівняно легко виявляються по властивих їм додатковим експресивним відтінкам, що виражають іронію, урочистість і т.д., наприклад: inkommodieren, Beamtenkuh, Gemach тощо.

«Нейтральні» стилістичні синоніми важче виявити, оскільки вони зазвичай, словниками, не кваліфікуються, відповідним чином. Їх стилістичну обмеженість можна встановити тільки або шляхом лінгвістичного експерименту, для чого потрібне довершене знання мови, або статистично, шляхом вивчення великої кількості текстів (контекстів), як пропонував Л.В. Щерба, що, загалом, не під силу одному дослідникові; можливо, що це скоро буде виконано за допомогою машин. Досить перегорнути будь-який підручник по іноземній мові, щоб переконатися в тому, наскільки невиправдано там вживання синонімів, наприклад, beginnen замість anfangen , wünschen замість wollen, senden замість schicken тощо.

У німецькій лексикографії є досить велика кількість синонімічних словників, але вони майже всі, за винятком старого видання словника серії «Дудена», є більш менш вдало підібраними синонімічними рядами, що не містять, як правило, прикладів, що ілюструють їх значення і вживання. Серед опублікованих словників можна виявити два типи: словники, де синонімічні ряди змішані з тематичними (сюди можна віднести словники, подібні до словника Пельцера) і синонімічні словники типа Гернера і Кемпке, де проведений строгий відбір синонімів, але не дані відмінності між ними.

У словнику Д. Пельцера, наприклад, в одному ряду наведені Bank, Stuhl, Schemel, Schulbank і т.д., які утворюють тематичний, але не синонімічний ряд. У словнику під редакцією Г. Гернера і Г. Кемпке зібрана велика кількість синонімічних рядів, члени яких є або ідеографічними, або стилістичними синонімами.

Всі ці словники призначені для носіїв мови і розраховані на те, щоб встановити те загальне, що характерне для синонімів даного ряду. Але, як вже йшлося вище, в них не можна знайти майже ніяких відомостей про те, в чому полягають відмінності між синонімами, що знаходяться в одному ряду.

Єдиним поки словником, який дає ті чи інші відомості є згаданий вище синонімічний словник серії Дудена. Крім синонімічних рядів він містить і просторове тлумачення відмінностей в значенні і вживанні членів кожного синонімічного ряду, а також приклади, що ілюструють їх, у тому числі і запозичені з літератури.

Спираючись на відмінності в семантиці і стилістичному забарвленні, виділяють три найбільш загальні групи синонімів [В.Н. Циганова]:

1. Синоніми семантичні.

2. Синоніми стилістичні.

3. Синоніми семантико-стилістичні.

Семантичні синоніми – це стилістично нейтральні слова, що відрізняються один від одного відтінками основного, загального для кожного з них значення. Основне призначення семантичних синонімів в мові – служити засобом точного виразу думки в кожному окремому випадку мовного вживання.

Стилістичні синоніми – це слова, тотожні за своїм значенням і різні по стилістичному забарвленню. Те або інше слово ми визначаємо як стилістичний синонім при зіставленні з відповідним стилістично нейтральним словом, тому в кожній парі стилістичних синонімів або у ряді неодмінного буде слово стилістично нейтральне.

На відміну від семантичних синонімів, серед стилістичних синонімів спостерігається велика кількість іменників з конкретним значенням. Це цілком закономірно, оскільки один і той же конкретний предмет в різні епохи життя мови в різних місцях його розповсюдження міг отримувати різні найменування.

Стилістичні синоніми вкрай неоднорідні. Серед них виділяються дві великі групи:

1) застарілі слова (архаїзми);

2) слова, що мають значне розповсюдження в мові, але які функціонують або в межах певної території (діалектизми), або в певних стилях усної і письмової мови (у просторіччі, в книжковому стилі тощо).

Семантико-стилістичні синоніми – це слова та їх еквіваленти, що позначають одне і те ж явище об'єктивній дійсності і що розрізняються не тільки стилістичним забарвленням, але і відтінками загального для кожного з них значення.

1.4 Явище контекстуальної синонімії

Попри всі розбіжності у тлумаченні синонімії дослідники вважають, що при розгляді явища синонімії необхідно чітко розрізняти плани мови й мовлення, а також визначити статус мовної та мовленнєвої синонімії як об’єктів лінгвістичного дослідження. Проблему синонімії, яка належить до дискусійних проблем мовознавства, неможливо вирішити лише тими засобами, які може запропонувати семантика, оскільки, на відміну від слова як одиниці мовної системи, що має лише одну референцію – посилання на об’єкт, слово як одиниця мовлення вказує не лише на об’єкт, але й на мовця чи реципієнта, а в деяких випадках і на контекст. Отже, при визначенні суті мовної синонімії слід виходити, по-перше, з явища паралельності вживання різних номінативних одиниць на позначення одного й того самого змісту; по-друге, застосовувати комплекс критеріїв, зважаючи на три основні аспекти семіотики: семантику, синтактику та прагматику.

Синонімія як незамкнене, рухоме лексичне явище є конгломератом номінативних одиниць, що має головні та периферійні зони, які можливо розглядати як системно-організовані моделі: синонімічні ряди, «синонімічні гнізда», або «кластерні моделі».

Встановлено, що для німецьких художніх творів характерними є випадки контекстуальної синонімії простого іменника, іменника-деривата і складного іменника-інновації, комунікативного еквівалента, який заповнює існуючу комунікативну лакуну (узуальна незакріпленість таких складних слів нерідко сигналізується дефісним способом написання). Наприклад: Ihre ganze Deckung, ihre Psycho-Rüstung, zeigt sich jetzt [24, с. 202]. Dann kommt Anna mit in die Küche, die aber so voller Töpfe, Geschirr und Zutaten ist, das es Anna gefährlich erscheint, sich auch nur zu räuspern, so als könne durch einen einzigen Luftzug alles zum Kippen, zum Durcheinandergeraten und Insichzusammenstürzen gebracht werden [15, с. 96]. Такі контекстуальні синоніми, як Deckung – «прикриття » і Psycho-Rüstung – «психозброя» , передають ідентичний зміст, проте, не можуть уважатися семантичними дублетами, оскільки «зміна способу вираження, як правило, модифікує значення».

Отже, контекстуальна синонімія визначається нами як мовленнєве явище, яке передбачає референтну ідентичність, семантичну подібність, єдність функціонально-стилістичних показників та однакову прагматичну спрямованість номінативних одиниць, які синонімізувалися в контексті. В семантичному плані контекстуальні синоніми характеризуються незаданістю системою мови, номінативною факультативністю, невідтворюваністю поза контекстом і пантемпоральністю, тобто новизною, яка не залежить від часу. Явище контекстуальної синонімії ілюструє взаємодію двох протилежних тенденцій, характерних для процесу комунікації. З одного боку, це прагнення до мовної економії, яке полягає в уникненні дублювання однакового набору сем у межах одного контексту, з іншого – прагнення до різноманітності форм викладення інформації.

Дослідження контекстуальних синонімів-іменників німецької мови було здійснено з урахуванням того, що їх виникнення пов’язане з творчими елементами, присутніми в процесі номінації. Встановлено, що контекстуальна синонімія іменників може виникати внаслідок синонімізації в контексті:

1) номінативних одиниць зі спільними узуально закріпленими семою чи семами;

2) номінативної одиниці з узуально закріпленою семантикою і лексичних інновацій;

3) номінативної одиниці з мовною семантикою і номінативних одиниць з переосмисленою семантикою.

Семантичний зв’язок між контекстуальними синонімами встановлюється завдяки їхній суміжності, функціональній подібності, синтагматичним та парадигматичним зв’язкам.

Елементарною реалізацією контекстуальних синонімів-іменників у мовленні є пара контекстуальних синонімів у вигляді контекстуального синонімічного ряду. Для теоретичного обмеження його кількісного подовження немає підстав. Ядерний контекстуальний синонім, представлений іменником з мовно закріпленим значенням, ідентифікує актуальний зміст решти контекстуальних синонімів у межах одного контекстуального синонімічного ряду. Наприклад: Das stählerne Ungeheuer (сталеве чудовисько), das Kriegshaus (військовий будинок), der Panzer (танк), wächst herauf aus der Malchusstraße [23, с. 105].

1.5 Явище фразеологічної синонімії

До останнього часу донині фразеологічна синонімія, а також і полісемія німецької мови найчастіше просто фіксувалися більшістю словників фразеологізмів і стилістичних словників німецької мови. Нині робляться перші спроби проникнути в суть цих явищ. Насамперед це відноситься до фразеологічної синонімії.

За останні роки в нашій лінгвістичній літературі з'явилася велика кількість робіт в області англійської та німецької фразеології, які дозволяють визначити основні проблеми фразеологічної синонімії сучасної німецької мови. Перш за все, необхідно визначити поняття фразеологічного синоніма, типи фразеологічних синонімів, а також характерні особливості, що відрізняють фразеологічну синонімію від лексичної.

Подібно до явища в лексиці, коли два слова з із різною мовною оболонкою мають однаковий або близький предметно-логічний зміст, у фразеології спостерігаються стійкі словосполучення, значення яких або повністю збігається, або показує певні семантичні або стилістичні відтінки. У цьому легко переконатися, якщо порівняти, наприклад, наступні фразеологічні одиниці німецької мови: den Sand pflugen; leeres Stroh dreschen; Holz nach dem Walde tragen . Не дивлячись на відмінність образу зображення, яке лежить в основі приведених словосполучень, всі вони за значенням абсолютно однакові і в однаковій мірі служать для позначення даремної некорисної, непотрібної роботи, напр. відповідності в українській фразеології: товкти воду в ступі, переливати з пустого в порожнє.

Фразеологічна синонімія властива бути для всіх видів експресивної фразеології. Ми можемо спостерігати фразеологічні синоніми, наприклад:

1. У прислів'ях, які виражають в даному випадку однакові думки: Viele Koche verderben den Brei – viele Hirten, ubel gehiitet (напр. відповідність в українській фразеології: У семи няньок дитя без ока ); j-n auf den Arm nehmen – j-n zum besten haben ;

2. В образно-вмотивованих одиницях: Keinen Finger ruhren – weder Hand noch Fufi ruhren (українські еквіваленти фразеологізмів: палець об палець не вдарити, пальцем не поворушити ).

Велика кількість синонімів наявні серед парних сполучень. Так, наприклад, для вираження поняття інколи іноді уживаються наступні слідуючи з них: dann und wann, ab und zu, hin und wieder .

Серед рівнозначних фразеологічних синонімів німецької мови є словосполучення, що відрізняються переважним вживанням на певній території, тобто свого роду територіальні дублети. Такими є, наприклад, ідіоми із значенням мені все одно es ist mir wurst – es ist mir powidl , що вживаються в основному в південній Німеччині і Австрії, і їх синоніми: es ist mir piepe – es ist mir pomade , що уживаються в північній Німеччині і східних районах.

Як і в лексичній синонімії, серед фразеологічних синонімів можуть бути одиниці, що відрізняються один від одного семантичними відтінками. Ці відтінки можуть характеризувати, наприклад, ступінь інтенсивності протікання дії, показувати характер протікання дії і т.д., напр.: ans Werk gehen – узятися за справу ; sich in die Riemen legen – напружувати всі зусилля .

Подібні фразеологічні синоніми по аналогії з лексичними можуть бути названі ідеографічними. І, нарешті, фразеологія має певну кількість синонімічних одиниць, що відрізняються сферою вживання. При рівнозначності вони можуть уживатися лише в певних стилях мови. Наприклад, вирази: eine Niederlage erleiden (літ. мова); eine Schlappe erleiden (розм. мова).

Переважним чином мова йде про синонімічність загального значення виразів при різній образності і різних структурних особливостях даних фразеологічних одиниць. Ці синоніми можна назвати синонімами власне фразеологізмів. Кількість їх, як показують спеціальні дослідження, є вельми значною, оскільки однією з основних зовнішніх причин виникнення фразеологічних синонімів біля різних видів ідіоматики є тенденція, що постійно діє в мові, до створення додаткових відтінків існуючих виразів. Одним з цих додаткових відтінків є підвищена експресія.

Фразеологічні одиниці, що виникають в результаті метафоричного переосмислення вільних словосполучень, мають підвищену емоційність, цьому сприяє яскрава образність, властива словосполученням даного виду. Остання обставина є, як можна припустити, причиною того, що доля рівнозначних фразеологічних синонімів цього типу показує суттєві відмінності від рівнозначних лексичних синонімів німецької мови. Ця різниця полягає у наступному.

Лексичні синоніми, в яких відсутні які-небудь додаткові (семантичні, стилістичні, територіальні й ін.) відтінки до вираженого поняття, є перехідним ступенем від рівнозначних синонімів до ідеографічних або стилістичних. Для фразеологічних синонімів характерне якраз зворотне явище.

Фразеологічні синоніми з одним наочно-логічним змістом, по-перше, досить багато чисельні в словарному складі німецької мови; по-друге, вони можуть існувати впродовж століть, не показуючи тенденції до зникнення або витіснення одного синоніма другим. Збереження і тривале паралельне співіснування таких синонімів в мові (приклади з прислів'ями, типа: Viele Koche verderben den Brei і Viele Hirten, iibel gehutet і ін.) зв'язане, очевидно, з тим, що яскрава образність, експресивність, оцінний характер, властиві даним синонімам, не дозволяють їм взаємно виключати один одного.

2. Функціонування синонімів в мові. Передача інформації, яку вони несуть

2.1 Склад синонімічного ряду

Членами синонімічного ряду можуть бути як слова, так і словосполучення. Останні можуть іноді виступати як індиферентний синонім. Наприклад:

fremd werden – ставати чужим .

fremd werden – entfremdet sein – sich entfremden .

Розташування синонімів в синонімічному ряду визначається, як правило, приналежністю слова до певного стилю мови. В цьому випадку синоніми розташовуються в такій послідовності: індиферентний синонім, потім інші стилістично нейтральні синоніми, потім синоніми, що відносяться до книжкової мови, і, нарешті, слова розмовної мови. Наприклад:

Betragen – складати (певна кількість) ;

betragen – ausmachen – sich belaufen – machen .

Багато синонімів, особливо ті, що мають ознаку, властивість, якість тощо, утворюють синонімічні ряди, що виражають якусь ієрархічну залежність членів ряду. У такому разі синоніми наводяться в порядку зростання ознаки або інтенсивності дії, причому стилістична характеристика синонімів наочно представлена різними шрифтами у той же спосіб, що і у попередньому випадку. Такому ряду дається загальна характеристика, в якій порядок проходження синонімів спеціально обумовлюється. Наприклад:

Freudig – радісний; zufrieden – vergnügt – heiter – froh – freudig – heidenfroh – glücklich – überglücklich – selig – glückselig – verklärt. Синоніми даного ряду розташовані за ступенем зростання виразної ознаки.

Синоніми, які утворюють синонімічний ряд, належать до однієї і тієї ж частини мови. Це, проте, не виключає граматичних відмінностей між ними. Зокрема, в одній словниковій статті можуть бути об'єднані слова і словосполучення, виступаючі як прикметник, так і прислівник. Наприклад:

bald – скоро; bald – in Zukunft – zukünftig – umsonst – vergebens – vergeblich.

У синонімічних рядах дієслів і прикметників при ілюстрації вживання допускалися приклади, які включали субстантивовані слова, якщо останні зберігають і добре передають семантичні особливості початкового слова. Наприклад:

Nachsinnen – високий, глибокий = nachdenken… sie schwieg in tiefem Nachsinnen – Вона мовчала, занурившись в глибокі роздуми.

Похідні слова включаються в словник лише у тому випадку, коли вони відрізняються від початкового слова не тільки своїм лексико-граматичним значенням, а утворюють синонімічний ряд, не співпадаючий по складу з початковим словом. Наприклад, ряд початкового іменника:

Laune – примха, каприз; die Laune – die Schrulle – die Marotte – der Tick – die Grille – die Mucke значно відрізняється по своєму складу від ряду похідного прикметника: launenhaft непостійний, капризний; launenhaft – launisch – kapriziös – unberechenbar – grillenhaft – wetterwendisch.

2.2 Контекстуальні синоніми-іменники та інформація, яку вони передають

Контекстуальні синоніми-іменники можуть виступати як:

1. Засоби реалізації позитивної оцінки наростання ступеня негативності оцінки: Аls wir im Refektorium standen, kam der Kater [кіт] herein […] ein gelbes Riesenvieh [величезний звір]. Ich kann diese gelbe Sorte Katzen [цих рудих кішок] nicht leiden [1, c. 21];

2. Поєднання позитивної й негативної оцінки в межах одного оцінного контексту (біполярна оцінна структура): In dem Karton war ein russischer Computer [комп’ютер], den Noah schon beim Besteigen der Arche als veraltet zurckgewiesen hätte. Der Botaniker fuhr das Gerät [прилад] auf einem Kofferkuli, Rogler stützte es seitwärts ab. Und beinahe hätten die beiden gar nicht in New York einreisen dürfen, weil die amerikanischen Zöllner glaubten, das sei eine sowjetische Deschiffriermaschine [дешифрувальна машина]. Erst langsam begriffen sie, daß es sich um einen russischen Laptop handelte. Rogler […] hatte guten Humor […], wie er das erzählte […] wie diese Fernsehrobbe [телеящик] – wir konnten uns nicht halten vor Lachen [8, c. 67].

Дослідження контекстуальних синонімів-іменників як засобів створення емоційного змісту тексту виявило, що їхній емоційний потенціал має різні витоки, а саме:

1) емоційний стан суб’єкта, що вживає контекстуальні синоніми;

2) конотемна структура самих контекстуальних синонімів;

3) асоціативні зв’язки, на основі яких виникають контекстуальні синоніми.

Контекстуальні синоніми-іменники інтенсифікують або деінтенсифікують емоційний зміст тексту за рахунок явища лексичної атракції, тобто інтенсивного вживання емотивно забарвлених номінативних одиниць у межах одного невеликого контексту. Так, в наступному фрагменті художнього твору контекстуальні синоніми передають інформацію про байдуже ставлення автора до особи, про яку йдеться, утворюючи своєрідну шкалу, за якою простежується спад інтенсивності негативних емоцій. Наприклад: Auf meiner privaten Skala der Desaster, der Katastrophen, der Debakel, der Kalamitäten, der Konfusionen der Schlamassel, der Fatalitäten, der Niederlagen und der Mißgeschicke nehmen die Unannehmlichkeiten der Reise mit Brant keine besonders prominente Stellung ein [3, c. 70]. Оскільки емоції є афективними реакціями людини на те, що відбувається у світі, можна припустити, що назви подій більш глобального характеру (Desaster – «стихійні лиха», Katastrophen – «катастрофи», Debakel – «крахи», Kalamitäten – «біди» ), які асоціюються з більш серйозними негативними наслідками для самого мовця або для інших людей, мають інтенсивнішу негативно-емотивну конотацію, аніж назви з менш конкретною або найзагальнішою денотативною співвіднесеністю, такі, як Mißgeschicke – «невдачі» або Unannehmlichkeiten – «неприємності» .

Стилістичне значення контекстуальних синонімів-іменників формується на основі потенційних можливостей. Їхній стилістичний потенціал реалізується в здатності розкладати єдність образа-референта. Встановлено, що контекстуальні синоніми-іменники реалізують у художньому тексті такі стилістичні фігури, як:

1. Висхідна градація : Was Manuel bei seiner eben noch wildfremden Nachbarin freisetzte, sei ein Lachsturm [сміхова буря] gewesen, eine Lachkatastrophe [сміхокатастрофа], eine Lachverheerung [сміхоспустошення] [23, c. 50];

2. Низхідна градація : Cotta, ein Wanderer [мандрівник], ein Kriechtier [плазун], ein Insekt [комаха], ein dunkler, beweglicher Punkt [цятка], der sich im Chaos verlor [6, c. 23];

3. Ампліфікація : Ich sah auf seine weißen Arme und die Adern [вени], die unter der durchscheinenden Haut hervortraten, blaue Stränge [мотузки], in denen man Pochen des Pulses sehen konnte [2, c. 29].

Вживання контекстуальних синонімів-іменників сприяє адекватному розумінню адресатом змісту повідомлення. Імпліцитна характеристика стає однією з головних форм представлення об’єкта. Наприклад: Die Obdachlosen, die nicht in den für sie vorgesehenen Heimen schlafen […]. Die Nähe eines Heims für diese Rastlosen, Berber, >>Bombenleger<< ist noch wertmindernder im Immobiliengeschäft als die Stätten der zur ewigen Ruhe Gebetteten [4, c. 21]. Це доводиться прийомом вилучення з контексту низки контекстуальних синонімів Rastlosen, Berber, >>Bombenleger<<: Die Nähe eines Heims für die Obdachlosen ist noch wertmindernder im Immobiliengeschäft als die Stätten der zur ewigen Ruhe Gebetteten . В результаті такої трансформації виявляється, що, по-перше, ілокутивна сила повідомлення суттєво знижується, оскільки стає незрозумілим причиново-наслідковий зв’язок між «розташуванням житла поблизу притулку для бездомних» та «низькими цінами на нього» . По-друге, базовий елемент контекстуального синонімічного ряду Obdachlosen – «бездомні» , на відміну від контекстуальних синонімів Rastlosen – «невтомні» , Berber – «бербери» , >>Bombenleger<< – «підривники» , має нижчий ступінь вираженості конотативних ознак емоційності та оцінності, оскільки не містить інформації про особисте ставлення автора до безпритульних як до соціального прошарку, що є потенційно небезпечним для інших членів суспільства. Найбільший ступінь експліцитної вираженості ознак емоційності та цінності має контекстуальний синонім >>Bombenleger<< за рахунок графічного виділення, яскравої експресивності внаслідок новизни поєднання словотвірних елементів. Контекстуальний синонім Berber передає негативне ставлення автора до позначуваного в контексті завдяки імпліцитним конотаціям.

Прагматично спрямований емотивний компонент значення контекстуального синоніма-іменника викликає переживання адресатом емоційних реакцій, відповідних до комунікативних намірів мовця, оскільки поєднання семантичної інформації з емотивною дозволяє йому досягнути перлокутивного ефекту. Наприклад: Wie vielseitig ist dagegen der Synonymenvorrat für Frauen. Da gibt es Damen, Ladys, Königinnen, Schnecken, Schnallen, Schlampen, Flittchen, Bienen oder wie der Martin immer sagt, Nattern, Blitznattern und Gewitternattern. Und noch viel mehr [5, c. 45]. Контекстуальні синоніми Schnecken – «домосідки», Schnallen – «хвойди», Schlampen – «нечепури», Flittchen – «гультяйки», Bienen – «красунечки», Nattern – «зміюки», Blitznattern – «блискавичні зміюки», Gewitternattern – «гримучі зміюки» , які в словникових визначеннях належать до неформальної сфери спілкування, є вербальними сигналами, що активізують емотивну прагматику контекстуального синоніма Frauen – «жінки» із стилістично нейтральним мовним значенням.

Позитивність чи негативність оцінного або емотивного значення контекстуальних синонімів визначається інтенційним аспектом висловлення. Контекстуальні синоніми здатні модифікувати ілокутивну силу висловлення в бік її посилення або послаблення та водночас слугують її контекстуальними індикаторами. Інтенсифікація ілокутивної сили висловлення пов’язана зі свідомим або несвідомим наміром мовця виразити свій не нейтральний – позитивний або негативний емоційний стан, посилити виразність і категоричність думки, а також може вказувати на неформальну тональність ситуації спілкування та на ставлення мовця до адресата. Наприклад: >>Aber du hast überhaupt keine schönen Hände! << Verduzt betrachtete sie ihre Linke.>> Findest du?<< Ja. Das sind Krallen [7, c. 32]. Інтенсивність вираження роздратування мовця, пов’язаного безпосередньо з адресатом, посилюється за допомогою лексичного інтенсифікатора прагматичного значення – слова Krallen – «кігті» (контекстуального синоніма слова Hände – «руки» ), використання якого в даній ситуації спілкування свідчить про небажання мовця стримувати свої емоції в присутності адресата.

Експресивне значення контекстуальних синонімів виникає внаслідок взаємодії загального комунікативного наміру мовця і мовних засобів експресивності. Експресивність контекстуальних синонімів-іменників із конотативними компонентами полягає в їхній ненейтральності відносно оцінних та емоційних шкал. Контекстуальні синоніми – авторські інновації несуть великий заряд експресивної інформації, яка мотивує подальші когнітивні зусилля адресата. Наприклад: Rätselhaft, sagte Brant nach einer langen Pause, und das war alles nach zwei Jahren Liebe, Sexus-Nexus? [3, c. 74]. Контекстуальні синоніми Liebe – «кохання» та Sexus-Nexus – «інтимні стосунки» є непередбачуваними на фоні стилістично нейтрального контексту, тому здатні посилити ілокутивну силу висловлення.

Наведений далі контекст містить пресупозицію «я не той, ким мене вважають» , а прагматична інтенція мовця полягає в тому, щоб переконати в цьому співрозмовника: Sie will mich wie irgendeinen kleinen Morder vor Gericht bringen, sie will den öffentlichen Nachweis führen, da ich nichts weiter bin als irgendein Krimineller, weil ich nur dann aus dem Gedächtnis der Leute gelöscht werden kann, wenn man nachweist, daß ich ein Krimineller bin, ganz einfach ein Krimineller, ein Kranker, den man verurteilen oder heilen kann. Das ist es, was sie will [26, c. 30]. Вжиті в тексті контекстуальні синоніми Morder – «вбивця», Krimineller – «злочинець», Kranker – «хворий» інтенсифікують негативну оцінку ситуації та допомагають мовцеві передати свій емоційний стан – обурення. Поєднання неодноразово застосованих мовцем відносно себе самого оцінних характеризуючих назв, які, як уважає мовець, могли б бути вжиті стосовно нього третьою особою, та вищезгаданої пресупозиції спрямоване на реалізацію двох взаємопов’язаних прагматичних інтенцій: вразити співрозмовника та переконати його в неправдивості звинувачень проти себе.

Інтерпретація значень контекстуальних синонімів-іменників, які мають імплікаційну прагматику, передбачає звернення адресанта до дейктичних та культурних параметрів контексту. Так, наступний уривок з оповідання Р. Ротмана «Erleuchtung durch Fußball» – «Просвітлення через футбол» , містить контекстуальні синоніми Jungs von Dynamo Kiew – Russen («хлопці з Динамо Київ» – «росіяни»): die Jungs von Dynamo Kiew grinsten, als sie das müde Zuspiel der Griechen sahen. Einer stolperte sogar über den Ball und die Russen tippten sich an die Handgelenke [7, c. 34]. Саме такий вибір контекстуальних синонімів на позначення об’єкта висловлення зумовлений тими фоновими знаннями з географії, які увійшли до свідомості і, відповідно, мовної картини світу пересічного жителя Німеччини ще за часів існування Радянського Союзу, коли зазначені слова були синонімами для переважної частини європейців. Таким чином, існує певний взаємозв’язок між типом прагматичної інформації та типом контекстуальних сигналів, які допомагають розпізнати цю інформацію, оскільки, окрім семантичних чинників, вирішальну роль при вербалізації певного поняття відіграють прагматичні параметри висловлення.

Вирішальну роль у збагаченні синонімічних ресурсів мови відіграють семантико-стилістичний та комунікативно-прагматичний аспекти мовлення.

Контекстуальна синонімія як мовленнєве явище передбачає референтну ідентичність, семантичну подібність, єдність функціонально-стилістичних показників та однакову прагматичну спрямованість номінативних одиниць, які синонімізувались у контексті. Незаданість системою мови, номінативна факультативність, невідтворюваність поза контекстом і пантемпоральність є невід’ємними властивостями контекстуальних синонімів.

Аналіз значень контекстуальних синонімів-іменників у німецьких художніх творах виявив, що вони мають складну імплікативно організовану багатомірну структуру, що складається з денотативного, мотиваційного, оцінного, емотивного, стилістичного та прагматичного компонентів і реалізується в контексті. Усі компоненти значень досліджуваних одиниць орієнтовані на досягнення певної прагматичної мети.

Контекстуальні синоніми-іменники містять у своїй семантичній структурі додаткові смисли, за рахунок яких розширюється семантична структура висловлення, що є підставою вважати їх номінативними одиницями з підвищеною інформативною значущістю. У зв’язку з цим контекстуальні синоніми-іменники вивчались як одиниці лексичного рівня, номінативна функція яких ускладнена емотивною, оцінною, експресивною, прагматичною та низкою стилістичних функцій. Установлено, що експресивне значення контекстуальних синонімів-іменників є результатом взаємодії загального комунікативного наміру мовця і мовних засобів експресивності. Контекстуальна синонімія іменників виникає внаслідок зміщення фокуса уваги з цілого об’єкта на певні його ознаки і сприяє, таким чином, виділенню об’єкта та його запам’ятовуванню, що створює сприятливі умови для успішної комунікації.

Контекстуальні синоніми-іменники реалізують оцінне значення на лексико-синтаксичному рівні за рахунок повторного вираження позитивної чи негативної оцінної інформації про об’єкт висловлення з різними ступенями інтенсивності. Емоційний потенціал досліджуваних одиниць обумовлений емоційним станом суб’єкта висловлення, конотативною структурою самих контекстуальних синонімів та / або атракцією емотивно односпрямованих номінативних одиниць у межах одного контексту.

Висновки

Синоніми – слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття.

Синонімічні відношення охоплюють більшість елементів лексичного рівня системи загальновживаної мови. Синонімія є характерною і для спеціальної мови, і для її підсистеми – термінології.

Мовознавець, А.П. Євгеньєва стверджує, що синоніми:

а) служать для деталізації і виділення тієї або іншої ознаки, істотної, з погляду того, хто говорить або пише;

б) служать вираженню ступеню;

в) виражають інтенсивність дії, що позначається;

г) виражає суб'єктивну оцінку.

Складність і багатоплановість відносин синонімів полягає, зокрема, в тому, що дана мікросистема іноді виходить за межі синонімічного ряду. Це може бути у випадках, коли вкрай полярні одиниці вже не є синонімами в тому сенсі який ми розуміємо. У подібних випадках синонімічний ряд перехрещується з тематичною групою.

З-поміж синонімічної лексики виділяються слова цілком тотожні щодо свого лексичного значення й емоційно-експресивного забарвлення. В основному це нейтральна лексика. Це абсолютні синоніми (лексичні дублети). Вони з'являються в мові:

а) внаслідок взаємодії літературної мови та діалектів;

б) внаслідок словотворчих процесів;

в) як результат співіснування запозичених і питомих слів.

Уміле й доречне використання синоніміки – один з найважливіших показників майстерності письменника, публіциста, оратора. На основі синоніми будуються такі стилістичні явища, як перифраза (перифраз) – описовий зворот мови, за допомогою якого передається зміст іншого слова не прямо, а через характерні ознаки.

Синонімія якнайкраще репрезентує лексичне багатство мови, є невичерпним джерелом стилістики. Використання синонімів у різних функціональних стилях неоднакове. В одних – широкий простір для синоніміки, в інших цей простір набагато вужчий.

Список використаних джерел

1. Апресян Ю.Д. Проблема синонімії. Питання мовознавства. – Донецьк: ВКФ «БАО», 1986. – 194 с.

2. Архангельська К.В. Рівнозначні синоніми німецької мови. – Москва: МДУ, 1958. – 56 с.

3. Гармут Ш. Німецько-російський синонімічний словник. – Москва, Іноземна мова, 1983. – 448 с.

4. Євгеньєва А.П. Проект словника синонімів. – Львів: ЛДУ, 1964. – 296 с.

5. Зінгер Л.Р., Строєва Т.В. Посібник по теоретичній граматиці і лексикології німецької мови. – Москва, 1962. – 205 с.

6. Зінгер Л.Р., Строєва Т.В. Синонімія. Ленінград, 1941. – 251 с.

7. Касландія В.А. Синонімія в німецькій мові: Довідник. – Москва: Вища школа, 1990. – 190 с.

8. Кодухов В.І. Методи лінгвістичних досліджень. – Москва: Вища школа, 1978. – 197 с.

9. Латишев Л.К. Переклад: проблеми теорії, практика і методика викладання. – Ленінград, 1988. – 443 с.

10.Лопатін В.В. Малий тлумачний словник російської мови. – Москва, 1993. – 337 с.

11.Марузо М. Словник лінгвістичних термінів. – Москва, Іноземна мова, 1960. – 439 с.

12.Реформатський А.А. Введення в мовознавство 4-е видання. – Москва, Гуманітарно-видавничий центр Владос, 1967. – 432 с.

13.Степанова М.Д., Чернишова І.І. Лексикологія. – СПб.: Антологія, КАРО, 1962. – 256 с.

14.Циганова В.Н. Синонімічний ряд. – Москва, 1966. – 160 с.