Вступ

Фондовий ринок, або ринок цінних паперів, становить систему відносин купівлі-продажу різноманітних фінансових активів або фондових цінностей і поділяється на первинний і вторинний. На первинному ринку здійснюється продаж, первинне розміщення нових випусків (емісії) цінних паперів.Після того як цінні папери розміщені на первинному ринку, вони стають об’єктом продажу.Перепродаж цінних паперів здійснюється на так званому вторинному ринку.

Як на первинному, так і на вторинному ринку є багато способів продажу і купівлі цінних паперів. Основним з них є торгівля цінними паперами на фондовій біржі.

Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

Фондова біржа в Україні, згідно з чинним законодавством, створюється як акціонерне товариство, що зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Враховуючи важливість та актуальність даної теми, метою курсової роботи є визначення ролі фондової біржи.

Для її досягнення слід вирішити такі завдання:

· дати загальну характеристику фондової біржи;

· проаналізувати;

· розглянути особливості становлення та розвитку фондової біржи в Україні;

При написанні даної роботи були використані офіційні джерела інформації: Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” і Закон України „Про цінні папери і фондову біржу”.

Робота складається із вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури.

Фондові біржі: сутність та характеристика. Економічна характеристика Фондової біржі

Роль держави у формуванні статутного фонду фондової біржі є різною. Наприклад, у кількох країнах Європи (Франція, Італія, Швейцарія) всі фондові біржі є державними установами. У Німеччині фондові біржі також перебувають під постійним контролем з боку держави. Юридичний статус такого роду бірж можна назвати публічно-правовим: держава не тільки бере участь в опрацюванні правил біржової торгівлі, а й призначає маклерів, забезпечує порядок торгів, стежить за законністю фондових операцій.

Інший режим фондової торгівлі цінними паперами існує в США та Англії, де фондові біржі діють самостійно — як звичайні приватні компанії (акціонерні товариства).

В Україні відбувається тільки становлення біржової торгівлі, визначення найефективніших форм діяльності фондової установи. У майбутньому провідну роль у біржовій системі України відіграватиме Національна біржа зі значною часткою державної власності, тобто існуватиме моноцентрична біржова система. Державні органи візьмуть на себе обов'язок призначення керівних посадових осіб, а також контроль за дотриманням ними належних правил і нормативів. Проте нині роль держави в діяльності бірж є досить незначною, а учасники біржових операцій працюють здебільшого на власний страх і ризик.

Членами фондової біржі можуть бути тільки ліцензовані торговці цінними паперами, котрі відповідають вимогам фондової біржі, дотримуються її статутних правил.

Статус фондових бірж характеризується передовсім різними обмеженнями. Наприклад, у Росії фондовою біржею визнається тільки такий організатор торгівлі цінними паперами, котрий не поєднує цю роботу з іншими видами діяльності, за винятком депозитарної функції або визначення взаємних зобов'язань. Крім того, фондова біржа організує безпосередню торгівлю тільки між членами біржі. Інші учасники ринку цінних паперів можуть здійснювати на біржі операції лише через брокерів і дилерів. Щодо службовців фондової біржі, то вони взагалі не мають права бути її засновниками або учасниками біржових торгів.

Відповідальна роль фондової біржі породжує й великі до неї вимоги. Однією з найвідповідальніших біржових процедур є лістинг (дослівно «включення до списку»), тобто процедура одбору клієнтів і цінних паперів для наступного допуску до біржових торгів. Ця процедура є досить трудомісткою, забирає багато часу, а тому фондові біржі в деяких країнах обходяться без неї. Така «демократизація» біржової діяльності є дуже зручною для емітентів, але надто небезпечною для інвесторів, котрі змушені купувати кота в мішку. Отже, найпростіше — це не завжди найліпше, і переважна більшість фондових бірж вибирає лістинг.

Для того щоб лістинг справді був ефективним, опрацьовуються жорсткі (не посоромимося сказати, бюрократичні) правила внесення компаній до біржового списку. До відділу лістингу біржі необхідно подати значну кількість документів, що підтверджують легітимність і фінансовий стан компанії. Наскільки жорсткі вимоги лістингу, можна судити з процедури, яку прийнято на Нью-Йоркській фондовій біржі. Фірма, що проходить цю процедуру, має документально підтвердити:

а) що розмір її активів не менший за встановлений мінімум;

б) прибуток за останній балансовий рік також не нижчий за визначений розмір, а кожний з трьох останніх років був для компанії прибутковим;

в) кількість випущених в обіг акцій (в штуках) не менша за визначену кількість;

г) кількість акціонерів, які володіють не менше ніж 100 акціями, теж відповідає встановленим нормативам;

д) компанії справді належить помітне місце у своїй галузі (підгалузі);

е) компанія є достатньо відомою в масштабі країни, у неї добра репутація, авторитет на ринку і т.д.

У Німеччині підприємство-емітент лише через три роки матиме право клопотатися про допущення своїх цінних паперів до офіційного котирування на фондовій біржі. (Цікаво, що емітенту достатньо БДЮпройти процедуру лістингу хоча б в одній фондовій біржі і його акції стануть котируватися на інших німецьких біржах.)

Лістинг зв'язаний не тільки з додатковими витратами, а ще й з малоприємним контролем за діяльністю компанії-емітента. Зате він підвищує престиж емітента, полегшує випуск ліквідних облігацій та оцінку акцій у процесі оподаткування. Лістинг забезпечує так звану мартабельність, тобто високу ліквідність цінних паперів, їх придатність для швидкої реалізації та відносну стабільність цін.

Нині у світі налічується близько 200 фондових бірж: у Великобританії — 22, США - 13, Японії - 9, Франції та Німеччині — по 8, Канаді — 5. Найбільш відомі Нью-Йоркська фондова біржа, Токійська, Лондонська, Паризька, Франкфуртська, Копенгагенська, Амстердамська, Міланська, Торонтська, Австралійська, Цюрихська, Сеульська, Манільська (на Філіппінах), Бангкокська (в Таїланді), Сингапурська та ін.

Як правило, в економічно розвинутій країні налічується кілька фондових бірж, котрі створюють певну біржову систему. Розрізняють моносистему, в якій головну роль відіграє одна з бірж (наприклад Лондонська біржа у Великобританії) і полісистему, котрій властива наявність кількох великих бірж (Німеччина, Канада). Є й проміжні форми наприклад біржова система США, де поряд із пануванням Нью-Иоркської фондової біржі досить упевнено почувають себе регіональні фондові біржі.Умови створення і функціонування фондової біржі

Фондова біржа є, по суті, організаційним ринком цінних паперів, який функціонує на підставі офіційно зареєстрованих правил ведення торгівлі, за якими угоди щодо розміщення та купівлі-продажу цінних паперів або їх похідних здійснюються обмеженою кількістю біржових посередників.

Юридичні особи, визначені законодавством як організаційно оформлені централізовані ринки та електронні торговельно-інформаційні мережі (ЕТІМ), на яких постійно здійснюється торгівля цінними паперами або їх похідними, можуть одержати статус фондової біржі, якщо вони відповідають таким вимогам:

· укладання біржових угод тільки між засновниками і членами біржі та ЕТІМ;

· наявності процедури відбору цінних паперів або інших фінансових інструментів, яка відповідає певним вимогам щодо умов їх випуску та обігу;

· високого рівня концентрації попиту і пропозиції на цінні папери;

· визначення ринкових цін на цінні папери як базового показника для індикації станом фондового ринку та ринку похідних цінних паперів ринку України;

· надання інших, крім торговельних послуг клієнтам тільки через посередництво членів біржі;

· наявності правил відбору брокерів-дилерів і вимог щодо їх професійної кваліфікації;

· наявність правил (регламенту) торгівлі та стандартних торгівельних процедур;

· встановлення офіційного біржового курсу, централізації реєстрації угод та розрахунків по них;

· наявності системи контролю за діяльністю членів біржі та брокерів-ділерів і дотримання ними норм професійної та ділової етики;

· наявності у керівників та провідних фахівців фондової біржі, залучених до біржової діяльності, кваліфікації спеціаліста відповідного профілю, згідно з переліком видів професійної діяльності на ринку цінних паперів, яка підтверджується кваліфікаційним сертифікатом (посвідченням) встановленого зразка, що видається атестаційною комісією, склад та порядок роботи якої теж визначається відповідною комісією фондової біржі;

· забезпечення стабільного і ефективного функціонування системи інформації про цінні папери та інші фінансові інструменти, їх ціни і умови обігу на території України.

У разі формування статутного фонду біржі довгостроковими (не менш року) державними цінними паперами, їх частки не повинна перевищувати 30%.

Формування статутного фонду недержавними цінними паперами для фондової біржі не дозволяється. Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру – торгівцю цінними паперами, не може перевищувати 5%. Установчі документи та правила фондової біржі, що подаються до Комісії на погодження, мають містити інформацію про: правовий статус і функції біржі; порядок застосування правил біржі; основи професійної етики; види і оплату послуг за допуск цінних паперів до користування на біржі, за реєстрацію угод; біржовий збір за допуск та реєстрацію брокерської контори, біржовий збір за реєстрацію договору оренди брокерського місця (якщо можливість оренди брокерських місць передбачена статусом біржі) та біржовий збір за допуск брокера до виконання операцій на ЕТІМ, якщо використання ЕТІМ передбачено правилами; обов’язки членів біржі щодо ведення обліку операцій, порядку діяльності і розпорядку роботи біржової ради; систему інформаційного забезпечення та вимог до порядку формування офіційного біржового бюлетеня; правила ведення розрахунків, накладання санкцій за порушення процедур біржової торгівлі (видалення порушників з торговельного залу, накладання штрафу, тимчасове позбавлення права на торгівлю, остаточне позбавлення права на торгівлю тощо).

Суми біржових та реєстраційних зборів мають включати податок на додану вартість. Державне мито щодо укладених угод має сплачуватися окремо в розмірах встановлених законодавством.

Правилами фондової біржі повинні бути передбачені положення про членів біржі, що відкрили (зареєстрували) свої брокерські контри. Ці положення мають містити вимоги до статусу і функції брокерських контор, контролю за їх діяльністю та вимоги щодо:

· платоспроможності, ліквідності і стабільності фінансового ринку брокерських контор;

· фінансування брокерськими конторами витрат на діяльність біржі;

· норм професійної етики при взаємодії брокерських контор на біржі;

· оплата клієнтами послуг брокерських контор, відкриття рахунків клієнтам;

· інформування власників рахунків;

· управління цінними паперами за дорученням власників;

розмір біржових та реєстраційних зборів. Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію на цінні папери, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондову біржу”, інших законодавчих актів, статуту і правил фондової біржі. Фондову біржу можуть створити не менше як 20 засновників – торгівців цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності з цінними паперами за умови внесення ними до статутного фонду не менше 10000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі визначаються : назва та місце знаходження фондової біржі; найменування та адреса засновників; розмір статутного фонду; умови прийняття в члени і виключення з членів фондової біржі; права і обов’язки фондової біржі; організаційна структура фондової біржі; компетенція і порядок створення керівних органів фондової біржі; порядок і умови відвідування фондової біржі; порядок і умови застосування санкцій, встановлених фондовою біржею; порядок припинення діяльності фондової біржі. У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі Правила фондової біржі повинні передбачати:

· види угод, що укладаються на фондовій біржі;

· порядок торгівлі на фондовій біржі;

· умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

· умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

· порядок формування цін державного курсу та їх публікацій;

· перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

· обов’язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі, порядок їхньої діяльності;

· систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

· види послуг, що надаються фондовою біржею і розміри плати за них;

· інші положення.

Діяльність фондової біржі припиняється в тому разі, коли число її членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців.

Діяльність фондової біржі регулюється Законами України „Про цінні папери і фондову біржу ”, про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні та іншими нормативними документами. Державне регулювання фондових операцій здійснює Комісія з цінних паперів та фондового ринку.[]

Усі фондові біржі можна поділити на кілька груп. Умовно вони класифікуються так : найбільш розвинуті, розвинуті, перспективні й щойно створені.

До першої групи належать: Нью-йоркська, Токійська, Лондонська, Паризька,фондові біржі. До другої слід віднести Американську, Цюригську (Швейцарія), Амстердамську (Голландія), Міланську (Італія),

За своїм економічним змістом і функціями фондова біржа покликана максимально концентрувати попит і пропозицію цінних паперів, сприяти формуванню іх біржового курсу.[ осн. Ек. Теор.1]

Фондова біржа виконує низку функцій:

·по-перше, вона відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій. по-друге, фондова біржа сприяє і забезпечує постійний рух капіталів і спрямовує їх у ті сфери, які гарантують вищу продуктивність.

·по-третє, фондова біржа служить важливим каналом для розміщення державних цінних паперів, через неї опосередковано здійснюється управління державним внутрішнім боргом.

·по–четверте, фондова біржа є одним з економічних стабілізаторів, який вмонтований у систему товарно – грошових відносин і сприяє при цьому тривалому та динамічному розвитку господарського механізму;

·по –п’яте, фондова біржа служить економічним барометром ділової активності, показниками якого виступають спеціально розраховані індекси кон’юнктури, вони дозволяють аналізувати поточний стан фондового ринку, національної та світової економіки, складати економічні прогнози;

·по – шосте, фондова біржа забезпечує ефективний розвиток вторинного ринку; по – сьоме, вона формує сприятливе ставлення інвесторів до держави, як одного із регуляторів ринку цінних паперів.[]

Як основний структурний елемент національного ринку цінних паперів фондова біржа виконує функції організатора торгів цінними паперами і надає місце для їх проведення, створює необхідну інфраструктуру, здійснює позитивний вплив на економіку країни в цілому.

Важливою функцією фондової біржі є акумуляція ділової інформації й надання її тим підприємствам, що стали на шлях акціонування виробництва або здійснюють інші форми роздержавлення. [осн. Ек. Т.1]

Розділ ІІ. Організація та функціонування фондової біржі

Механізм здійснення біржових операцій

Під біржовою операцією слід розуміти угоду, яка укладається між членами фондової біржі в її приміщенні у встановлений нею час і яка має своїм предметом фондові цінності, допущенні до обігу та котирування на даній біржі. Крім цього , угода повинна бути укладена за участю біржового маклера, який зобов’язаний зробити відповідний запис у книзі реєстрації біржових угод та оформити її відповідним маклерським записом. Найбільш важливим критерієм класифікації фондових операцій є термін, на який укладається угода. Розрізняють касові та строкові операції ( угоди). Касова угода – це операція, розрахунок за яку здійснюється в найближчі біржові або календарні дні.

Розрахунок за касовими угодами ( тобто угодами за готівку), у випадку якщо це спеціально обумовлено маклерським записом, може бути проведений відразу.

Строкова біржова операція – це операція з фондовими цінностями, виконання якої має відбутися в строки, обумовлені відповідним договором.

Існує ще одна класифікація. На біржі укладаються угоди двох видів: угоди з реальним товаром, угоди на певний строк ( ф’ючерські чи строкові). Угоди з реальним товаром здійснюються на основі попереднього огляду.

На біржі концентрується інформація про рівень цін на ті чи інші товари, кошти та цінні папери, які змінюються в результаті кон’юнктури ринку.

Умовами допуску передбачаються вимоги, згідно з якими в офіційному котируванні мають перебувати цінні папери, емітенти яких відповідають певним економічним та фінансовим критеріям, що встановлені біржею.

Ці вимоги мають передбачати такі кількісні показники діяльності емітента, цінні папери якого будуть перебувати в офіційному лістингу: мінімальну величину актів , що має становити суму еквіваленту 400000 ЕКЮ;прибуток за останній балансовий рік ( за кожний рік із двох років, попередніми щодо останнього балансового року в сумі, еквівалентній 80000 ЕКЮ, за умови, що кожен рік має бути прибутковим);кількість випущених в обіг акцій не менше 1000000 штук;кількість акціонерів, які володіють не менше 100 акціями, що становить 2000 осіб, або загальну кількість акціонерів не менше 2200 осіб.

Допуск цінних паперів емітента повинен передбачати рівень розповсюдження невеликих пакетів цінних паперів, який не перевищує рівень, встановлений біржею для котирування.

Порядок допуску ( лістинг) має передбачати подання емітентом заяви з проханням допустити до офіційного котирування на фондову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу ), згідно з якою емітент бере на себе зобов’язання: подавати на біржу звіти чергових або позачергових загальних зборів акціонерів;негайно інформувати біржу про внесення до статутних документів змін та про рішення емітента, що стосуються його цінних паперів; узгоджувати з біржею графік випуску та передплати (розміщення) цінних паперів, а також проведення будь-якої іншої фінансової операції, що включає пільгові права, тобто права, які стосуються цінних паперів, допущених до офіційного котирування; узгоджувати з біржею графік проведення технічних процедур будь-якої операції з власними цінними паперами, зокрема, виплати дивідендів та відсотків; інформувати біржу про будь-який новий факт, який спроможний відчутно вплинути на біржовий курс, на майнове або фінансове становище емітента та його діяльність;надсилати біржі всі поширені ним офіційні повідомлення або публікації, а також будь-який матеріал, що містить економічну і фінансову інформацію, яку емітент має намір оприлюднити; періодично повідомляти біржу про загальну кількість голосів для наступної публікації повідомлення про це в офіційному виданні біржі; публікувати в офіційному виданні біржі інформаційні повідомлення про перші на наступні випуски своїх цінних паперів; виконувати накази, що видаються Комісією та іншими органами державної влади щодо захисту інтересів інвесторів та їх прав на інформацію.

Біржа повинна повідомити про своє рішення емітента, який подав заяву.

Цінний папір може бути вилучений з офіційного котирування в разі незначного зпіввідношення щоденного обсягу операцій з цим цінним папером до загальної кількості цінних паперів, які перебувають в обігу, та до кількості котирування за рік; відсутності виплати відсотків, дивідендів, чи погашенню останніх 3-х років; незначного співвідношення кількості цінних паперів, які знаходяться у власників невеликих пакетів, до їх загальної кількості; порушення емітентом своїх зобов’язань щодо інформування власників цінних паперів та біржі про свою діялоьність; порушення правил біржі; подання заяви про неплатоспроможність емітента; ліквідації емітента.

Форма організації аукціонів у торговельній залі фондової біржі (торгівля з голосу) має бути визначена у правилах фондової біржі або в іншому документі з урахуванням вимог щодо: визначення видів угод, які можуть укладатися способом онкольного аукціона; учасників аукціону; процедури ведення аукціонів; визначення видів – наказів брокерам-ділерам на купівлю-продаж цінних папер ( ринковий лімітний стоп-наказ тощо); оформлення біржових угод; форми оголошення замовлень.

Залежно від стану ринку після котирування біржа має публікувати біржовий курс цінних паперів. Якщо ж його неможливо визначити, то біржа може не публікувати ніякої інформації про стан ринку взагалі (ринок позакотируванням).

Кожна фондова біржа публікує в засобах інформації таблицю курсів цінних паперів або офіційних бюлетенів, де зазаначають відомості про вид і кількість цінних паперів, що коритуються.

Біржові котирування відображаються на біржовому табло та в біржовому бюлетені.

За 24 години до початку торгів біржовий бюлетень вивішують у будинку біржі для ознайомлення.

Учасники біржової торгівлі

У ринковій економії особливу роль відіграють агенти, маклери, брокери, дилери, спеціалісти, біржові спекулянти, які виступають учасниками біржової торгівлі. Перед тим як перейти до розгляду функцій і завдань, які стоять перед основними учасниками біржової торгівлі, з’ясуємо, що означає бути тим чи іншим учасником біріж.

Брокер – це представник, який сприяє укладанню угод між зацікавленими сторонами. Зазвичай угоди він укладає за дорученням та за рахунок клієнта, за що отримує комісійні. Спеціалізується на окремих видах товару та послуг. Брокери – це особливий ряд біржових посередників. Вони надають послуги як членам, так і не членам біржи, і мають право здійснювати угоди лише за дорученням клієнта. Як правило, брокери об’єднуються у брокерські доми (контори).

Дилер – особа чи фірма, яка здійснює біржове або торговельне посередництво і при цьому діє від свого імені та за власний рахунок: купляє фондову цінність, а потім її перепродує. Від брокера дилер відрізняється і тим що він працює на фондових і валютних біржах. Дилерами також називають працівників банку, які виконують операції з валютою, депозитами і цінними паперами. Дилер може виступати посередником між брокерами та іншими ділерами.

Головне завдання дилера – отримати прибуток від діяльності на біржі, керуючись при цьому статутом біржі.

Трейджер – це представник брокера у торгівельній зоні біржі, який приймає замовлення від імені фірми на продаж і купівлю товару і має посвідчення працівника операційного залу.

Спеціаліст – це дилер, який завдається винятково одним чи кількома видами біржового товару, стежить за котируванням і отримує оплату від фірми, товаром якої займається.

Обліковий виконавець, або зареєстрований представник – працівник брокерської контори, який приймає замовлення клієнта.

Маклер – розпорядник та наглядач за торгами у «біржовій ямі», який займається біржею; посередник у біржових угодах. З одного боку, від повинен керуватися статутом біржи, а з другого – виконувати головне завдання щодо досягнення зваємодії вигоди для учасників угоди

Гоф-маклер –старший маклер – розпорядник та наглядач за всією операційною залою і безпосередній представник маклерів. Бігун – кур’єр брокерської контори, який передає доручення членів біржі і його трейдера у «біржові ями».Чорний маклер – дилер який не має права здійснювати біржові операції на біржі, але здійснює торгівлю цінними паперами, недопущеними до біржової торгівлі, на хаотичному ринку (безпосередньо перед будинком біржі). Реєстратор – працівник , який здійснює реєстрацію біржовий угод.

Спекулянти – складають особливу групу учасників біржових операцій, вони використовують біржовий механізм, головним чином, з метою «гри» на підвищенні чи понижені цін.

Депорт – це спекулятивна біржова угода, що укладається з розрахунком зниження курсу цінних паперів з метою отримання курсової різниці.

Репорт – це спекулятивна біржова строкова угода, що укладається з розрахунку на підвищення курсу цінних паперів з метою отримання курсової різниці.

Курсова різниця – різниця в ринкових цінах на валюту або цінні папери в зв’язку з їх зміною на біржі.

Отже, роль учасників біржової торгівлі є визначальною на фондовій біржі, вона безпосередньо впливає на кон’юнктуру, що складається на біржі.Котирування цінних паперів

Термін «котирування» в основному застосовується на позначення дії або механізму встановлення ціни цінних паперів, валюти або товару (далі йтиметься про котирування тільки цінних паперів). Крім того, цим терміном позначають можливість обігу цінних паперів (коли цінні папери обертаються на біржі, то кажуть, що вони «котируються»), а також офіційну публікацію про біржові курси в спеціальних бюлетенях.

Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів.

Котирування цінних паперів відбувається:

а) методом реєстрації;

б) методом встановлення єдиного курсу.

Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, що зареєстровані на фондовій біржі.

Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду встановлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі бажає продати продавець, і про кількість паперів, які бажає купити покупець.

Але спочатку візьмімо до уваги, що зміна ринкової ціни на цінні папери зумовлює міру зацікавленості продавця й покупця у здійсненні купівлі-продажу. За зростання ціни зацікавленість продавця збільшується, а покупця — навпаки. Існують рівні ціни, коли зацікавленість і продавця і покупця дорівнює нулю: це — межа ціни, пропонованої продавцем (П), і межа ціни, що її просить покупець (І). Звідси визначається прийнятний рівень ціни (Ц). Продавець готовий продати цінні папери тільки за Ц > П, а покупець — купити їх тільки за Ц < І. Операція відбувається в діапазоні П < Ц < І.

З цієї аксіоми випливають два біржові правила котирування цінних паперів.

а) заявки, у котрих є максимальні рівні цін на купівлю й мінімальні — на продаж, мають виконуватися повністю (якщо немає впливу зовнішніх факторів);

б) заявки, у котрих зазначаються ціни, що наближаються до максимальних на купівлю і мінімальних на продаж, можуть виконуватися частково.

Фондові біржі в Україні Місце української біржі в класифікації фондових бірж

Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році, входить до групи бірж, що розвиваються. Вона є першою в історії незалежності України національною фондовою біржею, яка веде свій «родовід» від Київської біржі, що функціонувала з 1865 по 1914 та 1921 по 1930 рр. Організатор біржі при її створенні більш орієнтувалися на європейський досвід (зокрема, на досвід функціонування Паризької фондової біржі). Торгівля цінними паперами на ній здійснюється у двох формах: у формі аукціону «з голосу» і комп’ютерних торгів. З 1994 року на УФБ запроваджено три режими (виділення) котирування цінних паперів: два офіційних і неофіційний. У першому виділенні котируються цінні папери емітентів, які мають високий економічний потенціал, є високорентабельними із стабільним фінансовим положенням. До котирування в другогму відділенні допускаються цінні папери, емітенти яких незадовольняють вимог, що пред’являються при котирування у зазначеному режимі, однак, мають досить непогані показники у господарській і фінансовій діяльності.

Емітенти, котрі хочуть, щоб їхні цінні папери були допущені до обігу в одному з офіційних відділень, подають фондовій біржі відповідну заяву. При цьому вони зобов’язуються направляти на УФБ звіт про кожне зібрання (збори) аукціонерів; негайно інформувати УФБ про внесення змін до Статуту та про рішення щодо випущених цінних паперів; надавати УФБ будь-яку матеріально значиму інформацію; направляти на біржу інформацію про свою діяльність, яку вони збираються оприлюднювати, а також виконувати інші функції.

До котирування в третьому відділенні допускаються цінні папери емітентів, які не задовольняють вимоги, що пред’являються у двох попередніх. УФИ у цьому випадку не відповідає за якість інформації про цінні папери та емітента. Будь-яка брокерська контора чи емітент може подати заяву про допуск до котирування в третьому відділенні. При цьому також подається копія свідоцтва про державну реєстрацію емітента, копія документа про реєстрацію випуску цінних паперів та інформація про їх випуск, а також копія бухгалтерського звіту, складеного за останній звітний період.

Рішення про допуск цінних паперів до офіційного і неофіційного котирування на УФБ приймається Вищим біржовим комітетом. У першому випадку комітет здійснює перевірку поданих емітентом документів та інформацій, що міститься в них, у другому – не здійснює цієї перевірки.

Рішення про допуск цінних паперів про котирування на УФБ, а також про вилучення їх з обігу публікуються в офіційному виданні біржі. Українська фондова біржа почала свою практичну діяльність у січні 1992 року. Перші торги відбулися 6 лютого того ж року. На торги було запропоновано акції замовників УФБ (Перкомбанку, банку «Інко», а також кредитні ресурси, лізингові ресурси, депозитні вклади тощо). З того часу на УФБ торги відбувалися щотижня.

Таким чином, становлення УФБ відбулося. На разі перед цим інститутом стоїть завдання розробки нових концептуальних напрямів подальшого розвитку не лише самої біржі, а і ринку цінних паперів, взагалі, на фондовому ринку України, зокрема.

Організований ринок цінних паперів в Україні представлений фондовими біржами та торговельно-інформаційними системами. У 2002 році в Україні діяло 7 фондових бірж: Донецька фондова біржа; Київська міжнародна фондова біржа; Кримська фондова біржа; Придніпровська фондова біржа, Українська міжбанківська валютна біржа; Українська міжнародна фондова біржа; Українська фондова біржа та дві торговельно-інформаційні системи: Дочірне підприємство Асоціації «Перша фондова торговельна система» - «Технічний центр «ПФТС»; Дочірнє підприємство Асоціації «Південноукраїнська торговельно-інформаційна система – «Південь-Сервер».

Вирішення проблеми регулювання попиту та пропозиції історично привело до необхідності зосередження умов купівлі-продажу цінних паперів на організаційно оформлених ринках з метою зменшення ризиків, пов’язаний з непередбачуваним коливанням цін.

Після кризи 1998 року та обміну ОВДП на конверсійні облігації внутрішньої державної позики та в зв’язку з тим, що борг по ОБДП за 1998 – 1999 роки накопичився, були наявні чисельні податкові пільги та пільги при розрахунку банківських нормативів та наблизився термін погашення облігацій, доходність почала відповідати ринковим нормам.

Протягом 2002 року 4 з 9 організаторів торгівлі торгували виключно акціями.

З метою створення умов для випереджаючого розвитку ринку корпоративних цінних паперів, концентрації торгівлі цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 2000-2003 роки необхідно забезпечити створення Єдиної біржової системи під егідою Національної фондової біржі України.

Єдина біржова фондова система України. Принципи побудови та етапи створення

Принципи функціонування ЄБФСУ:

1. В ЄБФСУ здійснюється торгівля усіма видами цінних паперів відповідно до чинного законодавства України як на первинному, так і на вторинному ринках, за виключенням купівлі-продажу державних пакетів акцій підприємств, що приватизуються.

2. Кожна з фондових бірж, які входять до ЄБФСУ, має право до початку узгодженого часу роботи Системи (наприклад, до 11.00 годин) проводити самостійні торги. При цьому організація біржової торгівлі на внутрішньо біржовому ринку може здійснюватися за правилами, які відрізняються від прийнятих у ЄБФСУ. Підсумки внутрішньо біржових торгів направляються до інформаційного відділу Технічного центру ЄБФСУ для оприлюднення.

3. Торгівля цінними паперами в ЄБФСУ організується по секціях (наприклад, ОВДП, акції, векселі тощо). Торги в секціях можуть здійснюватися одночасно або послідовно. Кожному виду торгів повинні бути присвоєні спеціальні коди для підключення до відповідних каналів.

4. Усі пропозиції щодо купівлі та продажу від торговців цінними паперами - членів Системи повинні подаватися до Технічного центру тільки через посередництво фондових бірж, членами яких вони є. Пропозиції повинні супроводжуватися кодом торговця та відповідної фондової біржі. Самі торговці не можуть мати безпосереднього доступу до Технічного центру ЄБФСУ.

б. Торги в ЄБФСУ проходять у фіксинговому або мультифіксинговому режимі. Технічний центр фіксує кожну угоду та передає кодовані відомості ^: щодо неї "біржі-покупцю" та "біржі-продавцю".

Оформлення та звіряння біржових контрактів веде "біржа-покупець" в електронній формі. Вона ж вступає у взаємодію з депозитарієм та розрахунковим банком. Торговці - члени біржі, що укладають угоди в ЄБФСУ, несуть відповідальність перед біржами за відмову від укладених угод відповідно до єдиних правил організації торгів у Системі.

6. На завершення кожної торгової сесії Технічний центр оприлюднює зведені підсумки торгів та надає звіт до ДКЦПФР.

7. Кожна з фондових бірж має право публікувати

свої приватні підсумкові бюлетені відповідно до встановленого порядку.

Основні принципи організації та діяльності асоціації "Єдина біржова фондова система України":

1. Асоціація виступає як саморегулівна організація, яка об'єднує всіх учасників ЄБФСУ. Тому її цілі, завдання, повноваження та функції цілком визначаються відповідним Положенням, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 11.11.97 р. № 45. За узгодженням учасників, на Асоціацію можуть бути покладені інші цілі, завдання, повноваження та функції, які не суперечать законодавству України та нормативним актам ДКЦПФР. До складу СРО ЄБФСУ її учасники можуть входити як на індивідуальній, так і на колективній основі. Зареєстровані СРО можуть увійти до складу СРО ЄБФСУ як асоційовані колективні члени.

2. Асоціація є юридичною особою. Органи управління Асоціацією формуються та діють на принципах рівного представництва та врахування інтересів всіх її учасників. Для узгодження позицій учасників з неврегульованих питань створюється Узгоджувальна комісія.

3. Діяльність Асоціації будується на основі добровільної та рівноправної участі П членів у проектах та програмах ЄБФСУ.

4. Асоціація формує відповідні органи регулювання відповідальності її учасників та вирішення спорів між ними.

5. За рішенням учасників ЄБФСУ та за. узгодженням, з ДКЦПФР Асоціація може організовувати зведену звітність торговців цінними паперами перед Комісією, а також забезпечувати формування зведених фондових індексів ЄБФСУ на базі корпоративних цінних паперів, що постійно обертаються у Системі.

6. Фінансування діяльності Асоціації здійснюється за рахунок членських внесків її учасників, а також за рахунок інших, у тому числі зовнішніх) джерел. Членські внески можуть бути встановлені у вигляді єдиного узгодженого процента відрахувань від доходів членів Асоціації, отриманих від організації торгівлі цінними паперами в межах ЄБФСУ. У зв'язку з труднощами, які сьогодні переживають учасники фондового ринку України, на першому етапі доцільно було б скоротити персонал та обмежити функції Асоціації з метою скорочення обсягів її фінансування.

7. З урахуванням реального стану фондового ринку України та фінансових можливостей його учасників, робота зі створення ЄБФСУ повинна базуватися на принципі етапності протягом 2001-2005/рр.

Про організацію взаємодії з інститутами Національної депозитарної системи України (НДСУ):

1. Існуюча практика взаємодії з інститутами НДСУ не може задовольняти вимоги ЄБФСУ, перш за все, щодо оперативності процесу переоформлення прав власності на акції, особливо у ланці "зберігач - реєстратор".

2. Необхідно удосконалити законодавчу та нормативну бази у частині врегулювання взаємовідносин між учасниками НДСУ з метою скорочення циклу переоформлення прав власності на акції. Як показує практика, сьогодні переоформлення прав власності на акції замість встановленого нормативами строку від 1 до 5 діб становить від 7 до 30 діб (включаючи етап підготування угоди). Зокрема, є необхідним перехід учасників НДСУ на електронну форму ведення договірної документації та розрахунків між ними з визнанням електронного підпису (ключа, коду).

Операції, здійснювані на українському фондовому ринку, показують, з одного боку, те, що його зародження відбулося, а з іншого, - що він може і законсервуватися, не стати тим інститутом, що є ядром сучасних ринкових відносин, якщо не відбудеться дійсне роздержавлення і приватизація, не будуть створені акціонерні товариства, самостійні підприємства, не з'являться цінні папери, що будуть відображати реальний капітал - засоби виробництва, землю, товар.

Економічні і соціальні реформи в нашій країні знаходяться в прямої залежності від формування ефективної моделі фондового ринку. У зв'язку з цим заслуговують на увагу ті пропозиції по коректуванню ринку капіталів в Україні, що містяться в Концепції, розробленою Українською фондовою біржею.

В Україні першою виникла Українська фондова біржа (УФБ), яка за період 1992—І995рр. обслужила понад 21 млн торгових операцій за середнього річного приросту 200—300%. Конкурентами стали (з 1995 р.): Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ), Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ), Донецька фондова біржа (ДФБ) і Позабіржова фондова торгова система (ПФТС). Конкурентність відносин між ними підтверджується такими прикладами. 1996 року на УФБ було укладено 40% від загальної кількості угод на біржовому ринку, а на УМВБ — 59%. Однак за обсягом продажу першість іще залишалася за УФБ (70%). Різка зміна структури біржової торгівлі відбулась у 1997 р., коли обсяг торгів за рік на УМВБ зріс у 29 разів, а на ПФТС — у 112 разів. Але навіть і без ПФТС ситуація змінилася: за показником обсягу торгів УФБ програла своїй основній суперниці — УМВБ: частка УФБ за обсягом торгів за рік скоротилася з 70% до 6%, а частка УМВБ зросла з 29% до 93%.

ПФТС почала тіснити біржі 1997 року: за темпами зростання ця позабіржова система вийшла на перше місце, хоча за кількістю угод і поступилася ДФБ.

Велика різниця у грошовому обсязі торгів пояснюється значними коливаннями вартості однієї угоди (у середньому) на різних біржах. Так, вартість однієї угоди (у середньому) на УМВБ у 43 рази більша за вартість однієї угоди на ДФБ.

Протягом 1998 р. кількість організаторів торгівлі цінними паперами збільшилась: ліцензію фондової біржі було надано Придніпровській фондовій біржі (ПФБ), а статус торговельно-інформаційних систем отримав Український центр сертифікатних аукціонів (УЦСА).

УФБ вважає за необхідне створення централізованого фондового ринку України, що повинний складатися з трьох головних елементів: єдиної національної фондової біржі, єдиного клірингового банки, єдиного Центрального депозитарію.

Перший інститут - фондова біржа є місцем котування, здійснення операцій із цінними паперами і укладання угод. Фондова біржа сприяє встановленню єдиної ціни на цінні папери, оскільки їхня вартість визначається ринковим шляхом у процесі торгів. Це дає можливість протидіяти спекуляціям цінними паперами внаслідок створення їхнього штучного курсу в різних регіонах, а також унеможливлює продаж фіктивних паперів.

Інший інститут - кліринговий банк спеціалізується на розрахунках по операціях із цінними паперами. В Франції наприклад, його функції виконує Французький Національний банк. Вимагає розв'язання питання, хто буде займатися цим у нашій країні.

Третій інститут - Центральний депозитарій, що уже створений при УФБ, займається збереженням, обліком і переміщенням цінних паперів. Така структура сприяє введенню єдиної наскрізної нумерації цінних паперів, уніфікації правил здійснення операцій по проведенню платежів і доставці цінних паперів.

Однак у розвинених країнах застосовується більш прогресивна форма обігу цінних паперів - у вигляді комп'ютерних записів на рахунок. Безпаперова форма цінних паперів гарантує високий рівень їхньої безпеки - неможливість підробки, викрадення і протизаконних операцій, заощаджує значні витрати на їхній випуск і доставку (транспортування), а також гарантує, що кількість цінних паперів на руках в інвесторів дорівнюється кількості випущених цінних паперів.

УФБ вважає, що до котування й обліку (збереженню) у Центральному депозитарії цінні папери можуть прийматися лише в дематериализованій формі на пред'явнику Така форма буде спрощувати укладання угод, а також корпоративні дії й облік паперів.

Розвиток українського ринку цінних паперів вимагає розв'язання ряду важливих, у тому числі і законодавчих питань. До них, насамперед, відносяться: визначення концепції ринку цінних паперів і фондової біржі, розробка методики оцінки майна всіх об'єктів народного господарства. Здійснення цього разом з іншими ринковими заходами забезпечить не тільки появу достатньої кількості цінних паперів, але і впровадження системи допуску (лістінгу) цих паперів. Лістінгірування буде сприяти організаційному упорядкуванню національного ринку цінних паперів - на УФБ будуть надходити лише ті з них, що пройшли оцінку основних фондів і аналіз усієї господарської діяльності в Міністерстві фінансів України. У той же час лістінг підвищить гарантії для інвестора, дозволить формувати біржовий реєстр і біржові бюлетені, що відображають обіг і котування цінних паперів на фондовому ринку.

Висновки

В ході написання курсової роботи було розглянуто функції, класифікацію, учасників фондової біржі та досліджено їх місце і роль у ринковій економіці.

З написаного вищи можна зробити наступні висновки. Фондова біржа – це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами та іншими фінансовими інструментами.

Сенс діяльності фондової біржі в том, що вона:

· відкриває різним фірмам своєрідне джерело інвестицій;

· забезпечує постійний рух капіталів;

· дає змогу державі віднайти кошти для державних потреб;

Діяльність біржі суворо регламентована.

Основними формами членства є: постійне, тимчасове, гостьове.

На біржі працюють маклери, дилери, брокери.

Функцію управління біржею виконує біржова рада, до якої входять представники постійних членів, штитні працівники біржі, її роботою керує виконавчий директор.

Українська фондова біржа (УФБ), яка виникла в 1991 році, входить до групи бірж, що розвиваються. На разі перед цим інститутом стоїть завдання розробки нових концептуальних напрямів подальшого розвитку не лише самої біржі, а і ринку цінних паперів, взагалі, на фондовому ринку України, зокрема. Ці напрями можуть включати розширення номенклатури і кількості цінних паперів, що котируються на УФБ, розширення спектра послуг біржі, вдосконалення торговельної системи, впровадження єдиної біржової фондової системи тощо.

Література

1. Берзон Н. И., Буянова У. А., Кожевников М. А., Чаленко А. В. Фондовый рынок: Учеб. пособие для ВУЗов экономического профиля. – 2-е изд. – М.: Вита-Пресс, 2000. – 4000 с.: ил.

2. Биржевое дело: Учебник / Под ред. В. А. Галанова, А. И. Басова. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 304 с.: ил.

3. Гольцберг М. А. Акционерные товарищества. Фондовая биржа. Операции с ценными бумагами. – К.: РИА „Текст”, 1999 – 96 с.

4. Жуков Е. Ф. Ценныеб умаги и фондове рынки. Учеб. пособие для ВУЗов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2000 – 224 с.

5. Загородній А. Г., Вознюк Г. Л., Шпак Н. О. Цінні папери. Фондовий ринок: Термінологічний словник. – Л.: Вид-во Держ. ун-ту „Львівська політехніка”, 2001. – 108 с.

6. Загорський В. С. Ринок цінних паперів. – Л.: Львівська комерційна академія, 2001.

7. Закон України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – С. 292.

8. Закон України „Про цінні папери і фондову біржу” // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. – 1993. - № 8. – С.21.

9. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2000 рік / Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. – К., 2001. – 64 с.

10. Калина А.В., Корнеев В.В., Кощеев А.А. Рынок ценных бумаг(теорія и практика): Учеб. пособ.– 2 изд., перераб. и доп. – К.: МАУП,1999. – 265с.

11. Колесник В.В.Введение в рынок ценных бумаг.– К.: А.Л.Д., 2001.– 179с.

12. Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України // Правове регулювання на фондовому ринку України: Збірник законодавчо-нормативних документів. – Київ: Український інститут розвитку фондового ринку, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, 1999. – С. 5-14.

13. Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства. Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д., ВІРА-Р, 2000. – 560 с.

14. Мендрул О. Г., Павленко І. А. Фондовий ринок: операції з цінними паперами: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, допов. та перероб. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.

15. Мендрул О. Г., Шевчук І. А. Ринок цінних паперів: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2000. – 156 с.

16. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М., Перспектива, 1998.

17. Мозковий О. М. Фондовий ринок: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 1999. – 316 с.

18. Радіонова І. Ф., Кравченко І. С., Петрова І. Л. Загальна економіка: підручник. – Вид. 3-те, доп. І перероб. – Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2002. – с.128-129.

19. Ніколаєнко Ю. В., Лемківський А. В., Євтушевський В. А. Основи економічної теорії: Підручник. – Вид. 2-ге, перероб. І доп. – К.:Либідь, 1998. – с.188-240.

20. Рибалченко А. Сучасний стан та структура вітчизняного фондового ринку // Цінні папери України. – 2001. - № 24. – с. 8-9.

21. Цінні папери України // Офіційне видання Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – К.: Український інститут фондового ринку, 2002. - №1 – 52.

22. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов’зюк І.В. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. – Вид. 2, доповнення. – К.: Кондор, 2004. – 400с.

23. Мочерний С. В., Довженко М. В. Економічна теорія: Підручник. – К.: Видавничій центр „Академія”, 2004. – 856с.