ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені І.І. Мечникова
ЯРМОЛЕНКО ГАЛИНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 811.161.2'367.622
ВІДДІЄСЛІВНІ ІМЕННИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В КОГНІТИВНО-ОНОМАСІОЛОГІЧНОМУ АСПЕКТІ
Спеціальність 10.02.01 - українська мова
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Одеса – 2008
Дисертацією є рукопис.
Роботу виконано в Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, Міністерство освіти і науки України.
Науковий керівник : доктор філологічних наук, професор
Селіванова Олена Олександрівна,
Черкаський національний університет
імені Богдана Хмельницького, професор
кафедри загального та російського
мовознавства.
Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
Валюх Зоя Орестівна,
Полтавський державний педагогічний
університет імені В.Г. Короленка,
завідувач кафедри філологічних дисциплін;
кандидат філологічних наук, доцент
Боєва Евеліна Володимирівна,
Південноукраїнський державний педагогічний
університет імені К.Д. Ушинського, доцент
кафедри української філології.
Захист відбудеться 23 травня 2008 р. о 13.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24 / 26, ауд. 165 а.
Із дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.
Автореферат розіслано 21 квітня 2008 р.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради Матузкова О.П.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку вітчизняної лінгвістики позначений особливою увагою до мови як унікального феномену етнічної свідомості й культури. Специфіку етносвідомості, її пізнавального механізму в мові відображають номінативні процеси та їхні результати. Своєрідну групу похідної лексики становлять девербативи-іменники, в ономасіологічній структурі яких поєднуються певні концептуальні ознаки двох протилежних лексико-граматичних класів слів - дієслова й іменника. Таке поєднання можливе завдяки тому, що для позначення різних субстанційних складників події, як-от: агенса, інструментива, локатива тощо - номінатор обирає процесуальну ознаку.
Як номінативний клас віддієслівні іменники української мови були предметом дослідження в ракурсі засобів словотворення та словотворчих типів (М.В. Кравченко, О.Ф. Пінчук, Л.О. Родніна й ін.); структурно-семантичних розрядів (М.П. Лесюк, О.М. Пелехата, Л.М. Третевич та ін.); діахронного словотвору (С.П. Бевзенко, Т.М. Возний, Л.П. Гумецька, І.І. Ковалик, А.В. Лагутіна, А.В. Майборода, І.Г. Матвіяс та ін.); морфонологічних змін (М.В. Кравченко, В.П. Олексенко та ін.); реалізації семантичного потенціалу дієслів у похідних найменуваннях (К.Г. Городенська, А.Д. Звєрєв, Г.М. Ращинська та ін.). Однак проблема закономірностей мотивації цього класу слів у проекції на структури знань про позначене залишається дискусійною, хоч її розв'язання може поглибити знання про ономасіологічну взаємодію іменника й дієслова, специфіку транспозиційного типу похідності та про когнітивне підґрунтя номінативних процесів у цілому.
Актуальність дослідження мотиваційних відношень українських девербативів-іменників визначається передусім загальною спрямованістю сучасної лінгвістики на встановлення зв'язку системної та функціональної природи мовних одиниць зі структурами й операціями мислення. Дисертацію виконано в ракурсі нової інтегративної галузі мовознавства - когнітивної ономасіології, завданнями якої є дослідження когнітивно-ономасіологічного механізму породження найменувань, пояснення зв'язку ономасіологічної структури слова, його семантики зі структурами знань про об'єкт номінації, аналіз мотиваційних особливостей номінативних одиниць (О.О. Селіванова). Традиційно словотворчу проблему мотивації (О.Й. Блінова, Р.Гжегорчикова, В.О. Горпинич, О.П. Єрмакова, О.А. Земська, Т.Р. Кияк, Н.Ф. Клименко, С.С. Лашанська, В. В. Лопатін, Я. Пузиніна, І.С. Улуханов та ін.) розглянуто в новому аспекті. У когнітивній ономасіології мотивація трактується як наскрізна в процесі творення номінативної одиниці лінгвопсихоментальна операція встановлення семантичної та формальної залежності між мотиватором і похідною номінативною одиницею (мотивованим знаком) на підставі зв'язків різних компонентів структури знань про позначуване в етнічній свідомості (О. О. Селіванова).
Актуальність теми, крім того, зумовлена значущістю й перспективністю комплексного когнітивно-ономасіологічного дослідження номінативного механізму девербативів-іменників сучасної української мови, їхньої мотиваційної специфіки з урахуванням теоретичного потенціалу таких інноваційних галузей мовознавчої науки, як: функціональний словотвір (З.О. Валюх, В.О. Горпинич, М. Докуліл, О.А. Земська, Є.А. Карпіловська, Н.Ф. Клименко, І. С. Улуханов та ін.), когнітивна семантика (М. Джонсон, С.А. Жаботинська, Дж. Лакофф, О. . Рахіліна, І. Світсер, Л. Талмі, А. Ченкі та ін.), когнітивна ономасіологія (Г.Г. Гіздатов, В.В. Калько, Г.В. Кочерга, О. С. Кубрякова, І.М. Литвин, О.О. Селіванова, М.М. Полюжин та ін.), семантичний синтаксис (Н.Д. Арутюнова, Ю.Д. Апресян, О.К. Безпояско, І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська, Н.В. Гуйванюк, А.П. Загнітко, Г.О. Золотова, Н.Л. Іваницька, Ч. Філлмор, Ч. Чейф та ін.), а також у руслі наукового доробку важливих проблем мовознавства - психолінгвістичного обґрунтування номінативного акту, вивчення структур репрезентації знань, теорії картини світу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах планової наукової теми кафедри українського мовознавства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького: "Українська мова в парадигмальному просторі сучасної лінгвістики" (протокол № 3 від 23.12. 2003 р.). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 5 від 25.01 1996 р.) та закоординовано бюро Наукової ради "Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності" (протокол № 1 від 10.02 2000 р.).
Об'єктом аналізу в роботі є ономасіологічні структури віддієслівних іменників української мови та концептуальні моделі, покладені номінатором в основу їхнього творення.
Предмет дослідження становлять закономірності вибору мотиваторів українських віддієслівних іменників зі структур знань про позначене.
Мета дисертації - з'ясувати специфіку мотивації девербативів-іменників сучасної української мови в проекції на когнітивне підґрунтя їхнього творення. Для досягнення поставленої мети розв'язано такі завдання:
1) схарактеризовано аспекти вивчення віддієслівних іменників у вітчизняних і зарубіжних мовознавчих студіях;
2) обґрунтовано методику когнітивно-ономасіологічного аналізу віддієслівних іменників сучасної української мови;
3) установлено диференціацію мотиваційних типів українських девербативів-іменників;
4) висвітлено особливості пропозиційно-диктумної мотивації похідних цієї групи в сучасній українській мові;
5) схарактеризовано асоціативно-термінальну мотивацію українських девербативів-іменників: розкрито механізм метафоризації дієслів-мотиваторів, окреслено коло найбільш регулярних донорських і реципієнтних концептосфер;
6) проаналізовано мотиваційні особливості віддієслівних іменників-полісемантів, когнітивно-ономасіологічне підґрунтя зв'язків їхніх значень у сучасній українській мові.
Матеріалом дослідження є понад 3000 віддієслівних іменників, виокремлених шляхом суцільної вибірки зі Словника української мови: В 11-ти т. / Ред. кол.: І.К. Білодід /голова/ та ін. - К.: Наукова думка, 1970-1980; Великого тлумачного словника сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.: Ірпінь, 2004, а також понад 100 фрагментів, вибраних із художніх текстів української літератури XIX-XX століть. Із метою інтерпретації ономасіологічної структури віддієслівних іменників української мови використано такі словники: Клименко Н.Ф. Словник афіксальних морфем української мови / Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, В.С. Карпіловський, Т.І. Недозим; Ін-т мовознав. ім. О.О. Потебні НАН України. - К.: Ін-т мовознав. ім. О.О. Потебні НАН України, 1998; Полюга Л.М. Морфемний словник / Л.М. Полюга. - К.: Вища школа, 1983; Сікорська З.С. Українсько-російський словотворчий словник / З.С. Сікорська. - К.: Освіта, 1995; Цыганенко Г.П. Словарь служебных морфем русского языка / Г.П. Цыганенко. - К.: Рад. школа, 1982; Яценко І.Т. Морфемний аналіз: словник-довідник у 2-х т. / І. Т. Яценко. - К.: Вища школа, 1981.
Методи дослідження. У роботі використано комплексну методику. Головним методом є когнітивно-ономасіологічний аналіз, який уможливив вивчення мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови на підставі інтерпретації ономасіологічної структури та моделювання фрагмента знань про позначене. Когнітивно-ономасіологічний аналіз характеризується інтегративною двовекторністю дослідження: від слова до думки та від думки до слова й здійснюється у два етапи.
Першим етапом є інтерпретація ономасіологічної структури похідних найменувань, що передбачає встановлення статусу ономасіологічної ознаки в структурі знань про позначене, ономасіологічного базису, його ролі в формуванні категорійної семантики деривата, зв'язку ознаки й базису з імплікованими компонентами мотиваційної бази в пропозиції чи асоціативному ряді, аксіологічних характеристик, можливості вторинного позначення.
Другим етапом когнітивно-ономасіологічного аналізу є моделювання структури знань про позначене у вигляді фрейму з метою з'ясування мотиваційної бази субстантива й механізму вибору мотиватора девербатива-іменника сучасної української мови.
Як допоміжні використано методики морфемного, словотворчого аналізу. Зв'язок між значеннями віддієслівних іменників-полісемантів установлювали на підставі компонентного аналізу.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше досліджено типи мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови в проекції на когнітивне підґрунтя їхнього творення, схарактеризовано різновиди пропозиційно-диктумної мотивації українських девербативів-іменників, визначено механізми асоціативно-термінальної мотивації досліджуваних номінативних одиниць з огляду на зв'язки реципієнтних і донорських концептосфер у процесі метафоричної аналогізації, описано когнітивне підґрунтя мотивації вторинних метафоричних і метонімічних значень українських віддієслівних іменників-полісемантів.
Теоретичне значення дисертації зумовлено комплексним когнітивно-ономасіологічним аналізом мотивації девербативів-іменників сучасної української мови, що дав змогу теоретично обґрунтувати напрямок похідності дієслово > іменник у випадках категорійної мотивації, значно розширити перелік словотвірних розрядів українських віддієслівних іменників, а також установити мотиваційні закономірності розмежування типів полісемії у випадках отримання девербативом-іменником вторинних метонімічних чи метафоричних значень. Матеріали, методика та висновки роботи можуть служити підґрунтям для дослідження мотивації інших номінативних і граматичних класів слів української мови. Це сприятиме поглибленню уявлення як про національно-мовну картину світу українського народу, так і про специфіку його номінативної діяльності з огляду на особливості етнічної свідомості.
Практична цінність отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при укладанні тлумачних, словотворчих, морфемних словників української мови, під час викладання студентам вищих навчальних закладів спеціальності "Українська мова й література" курсів "Сучасна українська мова" (розділи "Словотвір", "Морфологія"), "Загальне мовознавство", спецкурсів із когнітивної лінгвістики, семіотики, психолінгвістики, ономасіології, а також у науково-дослідній роботі студентів.
Апробацію результатів дослідження здійснено на Всеукраїнських наукових конференціях "Актуальні проблеми металінгвістики" (Черкаси, 2001; 2005; 2007), на міжвузівській науково-практичній конференції "Лінгвогеографія Черкащини" (Умань, 2000), на Всеукраїнських наукових конференціях "Семантика мовних одиниць: теоретичний і прагматичний аспекти" (Херсон, 2001), "П. Г. Житецький і сучасна українська лінгвістика" (Черкаси, 2007), на Міжнародній науковій конференції "Наукова спадщина професора С. В. Семчинського і сучасна філологія" (Київ, 2001), на науково-практичних читаннях до 80-річчя Г. Р. Передрій (Черкаси, 2005).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертації викладено в 11 статтях, із яких 6 опубліковано у фахових збірниках, затверджених ВАК України. Усі публікації виконано одноосібно.
Структура дисертації. Загальний обсяг роботи - 190 сторінок, із яких 167 основного тексту. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списків використаної літератури (263 позиції) та джерел художніх текстів і словників (відповідно 39 і 12 найменувань).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, сформульовано її мету й завдання, визначено об'єкт, предмет і матеріал дослідження, схарактеризовано використані методи, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.
У першому розділі "Теоретичні засади когнітивно-ономасіологічного аналізу віддієслівних іменників" розглянуто проблеми віддієслівно-іменникової деривації в сучасній лінгвістиці, описано етапи, принципи, методику когнітивно-ономасіологічного аналізу, встановлено особливості когнітивно-ономасіологічного механізму творення іменників від дієслів, проаналізовано різні концепції мотивації та підходи до її класифікації.
Віддієслівні іменники сучасної української мови є відкритою для дослідження групою похідної лексики, тому що в їхній ономасіологічній структурі поєднуються певні концептуальні ознаки двох протилежних лексико-граматичних класів слів. У лінгвістичній науці відсутній єдиний підхід до виокремлення словотвірних розрядів українських девербативів-іменників. Ці похідні або зберігають значення процесуальності, успадковане від дієслова, або позначають певний складник ситуації, центром якої є предикат-мотиватор. Перелік таких складників у роботі визначено з урахуванням переліку термів предикатно-аргументної структури.
Віддієслівно-іменникова деривація, як і відіменниково-дієслівна, є однією з найпродуктивніших у сучасній українській мові. Визначення напрямку похідності в парах "дієслово - іменник" потребує врахування діахронних мовних особливостей словотворення, закономірностей сучасної словотвірної системи української мови, а також специфіки когнітивно-ономасіологічного механізму позначення субстанції на підставі процесу. Ми розглядаємо віддієслівні іменники за принципом словотворчого поля (О.Г. Ревзіна, П. Гіро), оскільки в їхньому масиві є деривати, що, відповідно до традиційного принципу похідності, безсумнівно утворені від дієслів (ядро поля) : мотати > мотальня, творити > творець, і номінативні одиниці, напрямок похідності яких має подвійне спрямування через однакову семантичну та формальну складність членів словотвірної пари за умови визнання нульового суфікса (периферія поля) : віра - вірити, полон - полонити, світ - світити й под. Установлення дериваційного напрямку в парах "дієслово - іменник" у периферійній зоні словотворчих полів здійснено з урахуванням кількох критеріїв : регулярності творення в українській мові префіксальних іменників від дієслів (К.Г. Городенська, М.В. Кравченко) : помститися > помста, похвалити > похвала, а також субстантивів з абстрактним значенням від дієслів і дієслів від іменників із конкретним значенням : рости > ріст, слухати > слух, коса > косити, верх > вершити; належності субстантивів до певного словотворчого типу, моделі за аналогією (наприклад, дієслова звучання на -а (ти) є твірними для абстрактних іменників із загальним значенням шуму, сформованих за допомогою суфікса -іт-) : бренькати > бренькіт, грюкати > грюкіт, наявності в дієслівних основах змертвілих іменникових суфіксів -в-, -г, -д-, -к-, -л-, -м-, -н-, -р-, -с-, -т-, -х- : віра > вірити, гомін > гомоніти, полон > полонити, світ > світити, чергування кінцевих приголосних основи : звук > звучати, туга > тужити, стилістичного навантаження лексем (мотивуючим визнаємо стилістично нейтральне слово): глузувати > глузи (розм.).
Більшість віддієслівних іменників сучасної української мови має не одне, а декілька значень, що їх іноді мовознавці кваліфікують то як полісемічні, то як омонімічні. Така розбіжність у поглядах зумовлена різним, з огляду на синхронію чи діахронію, ставленням дослідників до семантичної похідності слів та їхніх значень, поняттєвого співвіднесення знаків, їхніх функціональних властивостей (О.С. Ахманова, Р.І. Болтянська, Р.О. Будагов, М.П. Кочерган, М.П. Муравицька, Л.О. Новиков, М.Я. Плющ, Л.М. Полюга, І.С. Савченко та ін.). Розмежування випадків полісемії та гомогенної омонімії українських девербативів-іменників у роботі здійснено за допомогою когнітивно-ономасіологічного аналізу.
Процедури когнітивно-ономасіологічного аналізу спрямовані на визначення статусу мотиватора в структурі знань про позначене шляхом проектування ономасіологічної структури номінативної одиниці на фреймову модель. Інтерпретація ономасіологічної структури віддієслівних іменників сучасної української мови передбачає насамперед установлення ономасіологічної ознаки - предиката-мотиватора, його концептуальної позиції та ономасіологічного базису, що є показником субстанційності та лексичного класу. Структура репрезентації знань, з якої обирається мотиваційна база та мотиватор девербатива-іменника, визначається за допомогою фреймового моделювання. Фрейм - це структура інформації, у якій відображено набуті досвідним шляхом знання про деяку стереотипну ситуацію та про текст, що описує її, а також інформацію про те, як цю структуру використати (М. Мінський). Складовими фрейму є пропозиційно-диктумна й асоціативно-термінальна частини, модус і концептуальний план (Р. Богранд).
Відповідно до моделі породження номінативної одиниці (О.О. Селіванова) та концепції Московської психологічної школи (Л.С. Виготський, О.О. Леонтьєв, О.Р. Лурія та ін.), на етапі внутрішнього програмування здійснюється формування мотиваційної бази як превербальної схеми майбутньої ономасіологічної структури знака, упорядкованої ієрархії пропозицій нелінійного характеру (О.О. Леонтьєв). Вибір мотиватора з цієї бази супроводжується імплікацією, що, згідно з принципом конекціонізму, є погашенням інших компонентів внутрішньої програми.
У когнітивно-ономасіологічній моделі породження найменувань мотивація - це наскрізна лінгвопсихоментальна операція встановлення семантичної та формальної залежності мотиватора й похідного знака на підставі зв'язків різних компонентів структури знань про позначене в етнічній свідомості (О.О. Селіванова).
З огляду на це мотивацію українських девербативів-іменників кваліфікуємо в дисертації як концептуальне переміщення від дієслова, що є позначенням предиката пропозиції чи його асоціата, до іменника як знака певного аргумента пропозиції.
Другий розділ "Пропозиційно-диктумна мотивація віддієслівних іменників сучасної української літературної мови" присвячено аналізові різновидів пропозиційно-диктумної мотивації українських девербативів-іменників, висвітленню особливостей мотивації віддієслівних іменників-полісемантів із вторинним метонімічним значенням.
Пропозиційно-диктумна мотивація характеризується вибором мотиваційної бази найменування з фрагмента відносно об'єктивних істинних знань про позначене, репрезентованих прямими значеннями мовних одиниць, тобто з диктуму пропозиції (Ш. Баллі). Центром диктуму є предикат, пов'язаний із різними аргументами (В.В. Богданов, Г.О. Золотова, Дж. Лакофф, Н.Н. Леонтьєва, І.П. Сусов, Ч. Філлмор, В.С. Храковський У. Чейф та ін.). Перелік аргументних позицій, які можуть займати віддієслівні іменники української мови, відповідає перелікові вільних синтаксем, представленому в "Синтаксическом словаре" Г. О. Золотової.
Девербатив-іменник, мотивований пропозиційно, - це знак певного аргумента ситуації, а його мотиватор - знак центральної події цієї ситуації. За загальним механізмом пропозиційно-диктумна мотивація метонімічна, оскільки перенесення знака з позиції предиката, позначеного дієсловом, на позицію будь-якого аргумента, позначеного іменником, є мисленнєвою операцією поєднання за суміжністю. Урахування способу метонімічного перенесення уможливило виокремлення трьох різновидів пропозиційно-диктумної мотивації віддієслівних іменників української мови : предикатно-аргументний, категорійний і гіпонімічний.
Предикатно-аргументний різновид ґрунтується на виборі мотиватора - дієслова певного семантичного класу з диктумної частини фреймової когнітивної моделі.
У сучасній мовознавчій науці представлено різні семантичні класифікації дієслів (Ф.С. Бацевич, Т.В. Булигіна, Л.М. Васильєв, І.Р. Вихованець, Ю.С. Маслов, В.М. Русанівський, А.Д. Шмельов та ін.). Найбільш прийнятною для дослідження мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови є класифікація дієслівних предикатів, розроблена Ф.С. Бацевичем з урахуванням характерних для них суб'єктних зв'язків.Іменники, мотивовані дієсловами, є позначеннями таких аргументів диктуму :
1) агентива як активного виконавця дії, істоти : валяльник "робітник, що займається валянням", говільник "той, хто говіє", говорун "той, хто любить поговорити, балакун";
2) елементива - діяча-неістоти : навись "навислий на гілках сніг", світило "небесне тіло, яке випромінює світло", течиво "те, що тече";
3) пацієнса як істоти, що є об'єктом дії : годованець "дитина, взята на утримання, вихованець", підкидьок "дитина, яку підкинули кому-небудь", приймак "чоловік, прийнятий у дім дружини";
4) інструментива - знаряддя дії: видовбувач "інструмент, яким видовбують", косарка "сільськогосподарська машина для косіння трави, збіжжя тощо", праска "металевий нагрівальний прилад для прасування одягу, тканини й т. ін.";
5) медіатива як витрачуваного засобу дії : оббивка "матеріал, яким оббивають що-небудь", обшивка "те, чим обшивають або обшито що-небудь", підв'язка "те, чим що-небудь підв'язують";
6) дестинатива - предмета, що має певне призначення : мийка "ганчірка, віхоть для миття чого-небудь", покрівець "кришка для накривання бджолиних вуликів", розноска "лоток, призначений для розносної торгівлі";
7) локатива як місця здійснення дії : ковзанка "місце, де ковзаються", мотальня "приміщення, де мотають пряжу, стрічки, дріт", плавильня "приміщення, у якому плавлять метал";
8) темпоратива - часового показника: нагін "час, нагнаний у дорозі", перецвіт "кінець цвітіння", світанок "пора доби перед сходом сонця, коли починає розвиднятися, початок ранку";
9) об'єкта / результату як компонента з предметно-речовинним значенням, що підлягає дії, каузативному впливові чи зазнав їх : випік "випечений, спечений виріб", наїдок "все те, що їдять, їжа", питво "все те, що п'ють, напій";
10) трансгресива - результату каузації, перетворення : вилом "виламаний у чому-небудь отвір або заглибина", наріз "заглибина на чому-небудь, зроблена різальним інструментом", пропалина "діра, пропалена чим-небудь".
Предикатна позиція мотиватора опосередковує також творення найменувань партитивного й квантитативного (кількісного показника) рівнів : кришиво "дрібненький шматочок, грудочка чого-небудь", обрив "обірваний шматок чого-небудь", обрубок "відрубана частина чого-небудь"; надій "кількість надоєного молока", намолот "кількість намолоченого зерна", ужин "загальна кількість ужатого на ниві хліба".
Мотиватори віддієслівних іменників зі значенням агентива, інструментива, локатива часто самі є похідними найменуваннями, створюючи додаткові зв'язки в диктумі : агенс - предикат - медіатив (лакувальник - лакувати - лак); агенс - предикат - об'єкт (клеймувальник - клеймувати - клеймо); інструментив - предикат - показник якості (опріснювач - опріснювати - прісний); інструментив - предикат - об'єкт (гвинтувальня - гвинтувати - гвинт); локатив - предикат - об'єкт (брошурувальня - брошурувати - брошура); локатив - предикат - показник якості (білильня - білити - білий).
Аргументна позиція іменників значною мірою зумовлена семантичним типом дієслова, його валентністю. У процесі номінації реалій звичайно актуалізуються конекції зі слотами предиката, позначеного дієсловом трудової діяльності, що засвідчує перевагу цієї сфери в національно-мовній картині світу українського етносу.
Категорійний різновид пропозиційно-диктумної мотивації за своєю граматичною природою є транспозиційним, оскільки одна предикатна позиція фреймової когнітивної моделі одночасно має два позначення: дієслово й іменник. Відмінність членів транспозиційної пари визначається специфікою ономасіологічно чність такого предиката створюється в мотиваційній базі іменника. Цей різновид пропозиційно-диктумної мотивації репрезентують, наприклад, такі похідні : колиска "невеличке ліжечко для спання й колисання дитини", купальня "споруда на воді або біля води, пристосована для купання й переодягання", їдальня "кімната в хаті з обіднім столом, у якій їдять і п'ють", слухавка "частина телефонного апарата, призначена безпосередньо для слухання й говоріння; телефонна трубка" і под. Мотиватори українських девербативів-іменників, утворених унаслідок гіпонімічної мотивації, корелюють переважно з позначенням дестинатива (компонента призначення) і є нечисленними, оскільки селекція одного з предикатів зменшує можливість ідентифікації похідного слова.
Більшість пропозиційно мотивованих віддієслівних іменників сучасної української мови виявляє здатність до вторинного позначення, тобто набуття готовим знаком нового лексико-семантичного варіанта. Вторинні значення в семантичній структурі українських девербативів-іменників утворюють три типи полісемії, виокремлені О. О. Селівановою.
При семантично зумовленій багатозначності лексико-семантичні варіанти іменника пов'язані відношеннями семантичної похідності, наприклад: зчеп 1) "пристрій, за допомогою якого зчіплюються між собою машини, вагони і т. ін. (інструмент)", 2) "кілька сільськогосподарських машин, залізничних платформ і т. ін., зчеплених разом "(колектив); зимівля 1) "дія за знач. зимувати (синтаксичний дериват)", 2) "місце, приміщення, де хто-небудь зупиняється, живе взимку" (локатив).
Ономасіологічно зумовлена полісемія характеризується тим, що значення похідного іменника утворюються на основі значення (значень) спільного дієслова-мотиватора : обчислювати "діями над числами відшукувати, знаходити, встановлювати що-небудь; підраховувати" > обчислювач 1) "працівник, який обробляє числові дані (слот агентива)", 2) "прилад, апарат, який обробляє числові дані" (слот інструментива); ущільнювати 1) "робити щільним, стискуючи, утрамбовуючи" > ущільнювач 1) "пристрій для ущільнення чого-небудь" (інструментив); ущільнювати 2) "вирощувати дві чи більше сільськогосподарських культур на тій самій площі для ефективнішого використання землі; висаджувати іншу культуру разом з основною на тій самій ділянці" > ущільнювач 2) "сільськогосподарська рослина, дерево і т. ін., що їх висаджують між основними культурами для підвищення врожайності" (об'єкт).
При змішаній багатозначності утворення структури лексико-семантичних варіантів іменника поєднує два окреслених вище типи, наприклад: завішувати 1) "закривати що-небудь, повісивши полотнище, шматок тканини, паперу і т. ін." > завіса 1) "велике полотнище для закривання просвіту в чому-небудь або для приховування, відгородження кого-, чого-небудь", 2) "суцільне або роздвоєне полотнище для закривання сцени від глядачів", 3) "те саме, що занавіска"; завішувати 2) "підвішувати, вішати що-небудь, прикріплюючи до чогось, зачіплюючи за щось" > завіса "металевий або інший стулковий шарнір, на якого навішуються двері, вікна і т. ін.".
Ці типи полісемії в межах пропозиційно мотивованих віддієслівних іменників установлено шляхом когнітивно-ономасіологічного аналізу мотивації, що дає можливість по-новому розглянути деякі зафіксовані в словниках випадки гомогенної омонімії.
Третій розділ "Асоціативно-термінальна мотивація девербативів-іменників сучасної української літературної мови" присвячено аналізові різновидів асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників і з'ясуванню особливостей мотивації похідних субстантивів із вторинним метафоричним значенням.
Асоціативно-термінальна мотивація відзначається вибором мотиватора похідного найменування з асоціативної частини фреймової когнітивної моделі, що містить метафоричні позначення, сформовані внаслідок аналогійних зв'язків різних концептів чи концептосфер. Такі зв'язки можуть ґрунтуватися на симіляції - мисленнєвій операції уподібнення певних складників двох концептів або синестезії - використанні знаків одних відчуттів для позначення інших. За загальним механізмом асоціативно-термінальна мотивація є метафоричною, оскільки дієслівний мотиватор обирається зі сфери знань, що не відповідає сфері знань про позначену ситуацію. Згідно з положеннями когнітивної семантики, сфера знань, із якої обирається мотиватор-предикат, є донорською, або сферою-джерелом, а царина знань про позначене іменником - реципієнтною, або сферою-мішенню (М. Джонсон, Дж. Лакофф, Р. Ліпка, О.В. Рахіліна, Б. Рудзка-Остін та ін.).
Урахування механізму метафоризації дало змогу виокремити три різновиди асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови : структурно-метафоричний, дифузно-метафоричний, гештальтний.
Структурно-метафоричний різновид характеризується уподібненням донорської та реципієнтної зон на основі одного суміжного поняття. Наприклад, мотиватором іменника бігуни "спаровані камені для розтирання зерна, подрібнення каменя й т. ін. в дробильній машині" обрано дієслово бігати " швидко пересуватися на ногах у різних напрямках". Суміжним при поєднанні сфер інструмент - людина є поняття "рухатися": під час розмелювання зернових чи подрібнення різних матеріалів ці камені обертаються.
Дифузно-метафоричний різновид асоціативно-термінальної мотивації відображає дифузну природу поєднання донорської та реципієнтної сфер на підставі асоціативного комплексу - ореолу (В. М. Телія), який може відповідати сценарію. Так, унаслідок актуалізації вбудованого до асоціативно-термінальної частини фрейму сценарію сформувався віддієслівний іменник прогонич "залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт", мотиватором якого є предикат прогонити "примушувати кого-небудь іти, виходити геть звідкись, виганяти". Пояснити модель аналогізації концептів ЛЮДИНА - АРТЕФАКТ можна описово, залучивши досвідні знання : закриті на ніч двері, віконниці ніби проганяють неочікуваних гостей, дають зрозуміти, що не слід турбувати господарів у пізню годину.
Гештальтний різновид характеризується вибором мотиватора-асоціата, що є результатом аналогії зорових, слухових, тактильних, одоративних відчуттів, які утворюють гештальти - цілісні нерозчленовані структури свідомості. Наприклад, іменник заструг "сніговий замет", мотиватором якого є дієслово застругувати "стругаючи, знімати верхній шар чого-небудь, робити щось рівним, гладеньким", відображає подібність зорових і тактильних відчуттів, що опосередковують гештальтну природу мотивації концептосфери ПРИРОДА. Уподібнення слухових відчуттів є когнітивним підґрунтям мотивації лексеми заплачка "складова частина в думах, яка є емоційно-психологічним вступом до розгортання сюжету думи" (інтонаційно виконання частини думи нагадує плач людини).
Асоціативно-термінальна мотивація звичайно притаманна вторинній номінації девербативів-іменників. Метафорична семантика похідних субстантивів може формуватися в різний спосіб:
1) унаслідок асоціативної симіляції дієслів-мотиваторів у прямому значенні: пересміювати "висміювати всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь" > пересмішник "той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь", "птах, що наслідує голоси інших птахів";
2) на основі переносного значення мотивуючих : будувати "споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (будівлі)" > будівник "той, хто будує, споруджує що-небудь, працює на будівництві" будувати "перен. створювати, організовувати що-небудь" > будівник "перен. той, хто створює що-небудь, творець";
3) у результаті метафоризації субстантивів у прямому номінативному значенні : виводити "плодити потомство (про птахів, тварин)" > виводок "сукупність малят, які тримаються разом (про птахів або тварин)", "перен., жарт. про велику кількість дітей у родині". Актуалізованими в процесі метафоричної аналогізації звичайно є концепти ЛЮДИНА, ТВАРИНА, ПРЕДМЕТ, що репрезентує основні принципи метафоризації: антропоморфізм, зооморфізм і побутоцентризм.
ВИСНОВКИ
Головні наукові й практичні результати дослідження відображено в таких положеннях:
1. Мотивація девербативів-іменників сучасної української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті є лінгвопсихоментальною операцією встановлення семантичної та формальної залежності між дієсловом-мотиватором і похідним субстантивом на підставі зв'язків різних компонентів структури знань про позначене в етнічній свідомості. Когнітивно-ономасіологічне дослідження мотивації уможливлює поглиблення знань про ономасіологічні зв'язки дієслова й іменника та механізм позначення певного складника ситуації на основі предиката-мотиватора як центру цієї ситуації.
2. Двоетапність когнітивно-ономасіологічного аналізу, що передбачає інтерпретацію ономасіологічної структури та моделювання фрагмента знань про позначене, дає змогу встановити шлях від формування мотиваційної бази до вибору дієслова-мотиватора й утворення ономасіологічної структури віддієслівного іменника української мови.
3. Залежно від місця мотиватора-предиката в структурі знань про позначене, у масиві українських девербативів-іменників виокремлено три типи мотивації: пропозиційно-диктумну, асоціативно-термінальну й модусну.
4. Пропозиційно-диктумна мотивація є найбільш поширеною. За загальним механізмом вона метонімічна, оскільки субстанційний складник ситуації означується на підставі суміжності з процесом, пойменованим дієсловом.
Пропозиційно-диктумний тип мотивації віддієслівних іменників української мови має три різновиди : предикатно-аргументний характеризується використанням певної предикатно-аргументної структури як мотиваційної бази найменування; категорійний різновид передбачає поняттєво тотожний статус твірного й похідного в структурі знань про позначене; гіпонімічний ґрунтується на виборі мотиватора, що позначає один із видових предикатів класу, представленого в структурі знань про позначене.
5. Асоціативно-термінальна мотивація українських девербативів-іменників характеризується вибором дієслова-мотиватора метафоричного статусу на підставі аналогійних зв'язків з іншими концептуальними сферами свідомості, серед яких найбільш регулярною є донорська сфера людина, що репрезентує основний принцип метафоризації - антропоморфізм. За загальним механізмом асоціативно-термінальна мотивація є метафоричною, тому що вибір знаків-мотиваторів відбувається за подібністю. Урахування специфіки механізмів метафоризації дало змогу виокремити три різновиди асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників української мови : структурно-метафоричний, дифузно-метафоричний, гештальтний.
6. Модусна мотивація відображає оцінно-емоційні властивості мотиватора, що переносяться на позначувану субстанцію. Цей тип мотивації не реалізується у віддієслівних іменниках української мови автономно, а поєднується з пропозиційно-диктумною та асоціативно-термінальною.
7. Тип і різновид мотивації віддієслівних іменників-полісемантів визначається для кожного їхнього значення. У когнітивно-ономасіологічному аспекті системні зв'язки між значеннями встановлюються на підставі мотиваційних особливостей. Урахування концептуальної проекції цих зв'язків уможливило виокремлення семантично зумовленої, ономасіологічно зумовленої та змішаної полісемії девербативів-іменників української мови.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Ярмоленко Г.А. Пропозитивна (метонімічна) мотивація nomina agentis у сучасній українській мові / Г.А. Ярмоленко // Актуальні проблеми металінгвістики : науковий збірник у 2 ч.- Черкаси, 2001. - Ч. 1. - С. 20-23.
2. Ярмоленко Г.А. Проблеми мотивації в науці / Г. А. Ярмоленко // Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія : зб. наук. праць у 2 ч. - К, 2001. - Ч. 2. - С. 608-611.
3. Ярмоленко Г.А. Категорійне значення виду в семантичній структурі nomina agentis / Г.А. Ярмоленко // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2001. - Вип. 31. - С. 83-85.
4. Ярмоленко Г.А. Метонімічна мотивація девербативів: когнітивно-ономасіологічний аспект / Г.А. Ярмоленко // Гуманітарний вісник. Серія : Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. праць - Черкаси, 2001. - Число п'яте. - С. 265-267.
5. Ярмоленко Г.А. Nomina actionis як носій регулярних метонімічних значень / Г.А. Ярмоленко // Південний архів. Філологічні науки: зб. наук. праць. - Херсон, 2001. - Вип. X. - С. 86-89.
6. Ярмоленко Г.А. Предикатно-аргументна мотивація агентивних девербативів (когнітивно-ономасіологічний аспект) / Г.А. Ярмоленко // Вісник Черкаського ун-ту. Серія : Філолологічні науки. - Черкаси, 2003. - Вип. 44. - С. 82-89.
7. Ярмоленко Г.А. Структурно-метафорична мотивація українських віддієслівних іменників / Г.А. Ярмоленко // Актуальні проблеми металінгвістики: збірник наукових статей за матеріалами IV Міжнародної наукової конференції. - Черкаси, 2005. - С. 251-253.
8. Ярмоленко Г.А. Критерії встановлення напрямку похідності в парах "дієслово - іменник" / Г.А. Ярмоленко // Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення. Збірник праць науково-практичних читань до 80-річчя Г.Р. Передрій. - Черкаси, 2005. - С. 306-309.
9. Ярмоленко Г.А. Асоціативно-термінальна мотивація девербативів-іменників / Г.А. Ярмоленко // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць / Мін-во освіти і науки України, Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2006. - Вип. 2. - С. 42-48.
10. Ярмоленко Г.А. Особливості мотивації віддієслівних іменників із вторинним метафоричним значенням / Г. А. Ярмоленко // Павло Гнатович Житецький і сучасна українська лінгвістика: зб. матер. Всеукр. наук. конф. - Черкаси, 2007. - С. 155-161.
11. Ярмоленко Г.А. Особливості мотивації віддієслівних іменників-полісемантів / Г.А. Ярмоленко // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць / Мін-во освіти і науки України, Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького; відп. ред. Г.І. Мартинова. - Черкаси, 2007. - Вип. 4. - С. 65-71.
АНОТАЦІЯ
Ярмоленко Г.А. Віддієслівні іменники української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01. - українська мова. - Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Одеса, 2008.
Дисертацію присвячено комплексному дослідженню віддієслівних іменників української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті. Предметом аналізу є закономірності вибору мотиваторів українських девербативів-іменників зі структури знань про позначуване. У роботі обґрунтовано методику когнітивно-ономасіологічного аналізу, що дає змогу дослідити мотивацію віддієслівних іменників української мови на підставі інтерпретації ономасіологічної структури й моделювання концепту, висвітлено різні концепції мотивації та принципи її типологізації, схарактеризовано різновиди пропозиційно-диктумної й асоціативно-термінальної мотивації, проаналізовано особливості мотивації віддієслівних іменників-полісемантів.
Ключові слова: когнітивно-ономасіологічний аналіз, ономасіологічна структура, концепт, пропозиційно-диктумна мотивація, асоціативно-термінальна мотивація, полісемія.
АННОТАЦИЯ
Ярмоленко Г.А. Отглагольные существительные украинского языка в когнитивно-ономасиологическом аспекте. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01. - украинский язык. - Одесский национальный университет имени И. И. Мечникова, Одесса, 2008.
Диссертация посвящена комплексному изучению мотивации отглагольных существительных украинского языка в когнитивно-ономасиологическом аспекте. Предметом анализа служит закономерность выбора мотиваторов украинских отглагольных существительных из структуры знаний об обозначаемом (концепта).
Основным методом исследования является когнитивно-ономасиологический анализ, состоящий из двух этапов - интерпретации ономасиологической структуры существительного, образованного от глагола, и моделирования концептуального фрагмента - мотивационной базы наименования.
Когнитивно-ономасиологического анализ механизма номинации позволил представить общий механизм образования отглагольных существительных украинского языка как формирование устойчивых реляций предикатных компонентов ситуации, в том числе ассоциативного типа, с субстанциональными позициями, занимаемыми существительными, а также определить мотивацию как сквозную лингвопсихоментальную операцию установления семантико-структурной связи мотиватора и мотивата на основе реляций различных компонентов структуры знаний об обозначаемом. В качестве рабочей модели такой структуры в работе используется фрейм пропозиционально-ассоциативного типа.
С учетом того, какое концептуальное место занимает мотиватор во фреймовой когнитивной модели именуемого объекта, мотивация отглагольных существительных украинского языка разграничивается на пропозитивно-диктумную, ассоциативно-терминальную и модусную.
В основе пропозитивно-диктумной мотивации лежит выбор предиката-мотиватора из диктума пропозиции, то есть из сферы истинных, объективных знаний об обозначаемом. По общему механизму именования данная мотивация метонимическая, поскольку при образовании нового знака актуализируется коннекция по смежности диктумных позиций мотиватора и мотивата. В зависимости от способа метонимического переноса пропозитивно-диктумный тип мотивации делится на гипонимическую, предикатно-аргументную, категориальную разновидности.
Гипонимическая мотивация базируется на селекции мотиватора-предиката эквонимического уровня. В процессе предикатно-аргументной мотивации происходит метонимическое перемещение диктумной позиции глагола-мотиватора на определенную позицию призводного существительного. Категориальная разновидность пропозиционально-диктумного типа мотивации характеризуется концептуальным тождеством мотиватора и мотивата при различии их частеречного статуса.
Ассоциативно-терминальная мотивация отглагольных существительных украинского языка основывается на выборе мотиватора из ассоциативной сферы, коррелирующей с диктумом пропозиции. Данная мотивация по общему способу наименования является метафорической, поскольку корреляция с другими концептами осуществляется по сходству, подобию, аналогии.
В зависимости от механизма метафорического переноса данный тип мотивации диференциируется на несколько разновидностей - структурно-метафорическую, диффузно-метафорическую, гештальтную.
Отличительной чертой структурно-метафорической мотивации является то, что аналогизация концептов осуществляется на основе одного или двух смежных понятий. При диффузно-метафорической мотивации уподобление концептов происходит в результате многочисленных ассоциаций. Гештальтная предполагает выбор мотиватора-ассоциата, который возник на базе зрительных, слуховых и прочих ощущений, формирующих гештальты.
Модусная мотивация характеризуется тем, что при означивании концепта определяющую роль играет оценочно-эмоциональное восприятие его мотиватора. Этот тип мотивации чаще всего взаимодействует с пропозиционально-диктумным и ассоциативно-терминальным.
В работе также осуществлен когнитивно-ономасиологический анализ мотивации отглагольных существительных-полисемантов. Эта группа производных представляет три типа многозначности: семантически обусловленную, ономасиологически обусловленную и смешанную.
Ключевые слова: когнитивно-ономасиологический анализ, ономасиологическая стуктура, концепт, пропозиционально-диктумная мотивация, ассоциативно-терминальная мотивация, полисемия.
SUMMARY
Yarmolenko G.A. Verbal Noun in the Ukrainian Language through the Cognitive Onomasiological Aspect of Analysis - Manuscript.
Thesis for Candidate degree in Philology by speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - Odessa National University, Odessa, 2008.
The dissertation focuses on the comprehensive analysis of Ukrainian verbal noun motivation in the cognitive onomasiological aspect. The regularities in the selection of derivational verbal noun motivators within the structure of the knowledge about the denotatum form the subject of the study. The work gives the foundation to the methods of cognitive onomasiological analysis enabling the studies of Ukrainian verbal noun motivation on the basis of onomasiological structure interpretation and conceptual modeling, highlights different conseptions of motivation and principles of its typology, characterizes the dictum propositional and associative terminal motivation varieties, analyses the features of motivation of polysemantic verbal nouns.
Key words: cognitive onomasiological analysis, onomasiological structure, concept, dictum propositional motivation, associative terminal motivation.
|
