Зміст
Вступ
Розділ 1. Природа мотивації та її вплив на формування лексичних навичок
1.1 Характеристика лексичних навичок
Розділ 2. Використання віршованих матеріалів при навчанні лексики англійської мови
2.1 Віршовано-пісенні матеріали як засіб підвищення мотивації навчання учнів
2.2 Використання пісень для підвищення ефективності сприйняття лексики й граматики англійської мови
2.3 Особливості роботи з віршованими творами на уроці
2.4 Римівки як засіб навчання лексики
Висновки
Cписок використаної літератури
В умовах гуманізації освіти, коли особистість людини знаходиться в центрі всієї освітньої і виховної діяльності, пошук ефективних способів і прийомів навчання, в тому числі і навчання іноземної мови, привертає пильну увагу багатьох вчених, методистів і вчителів. Один з таких ефективних прийомів навчання - використання віршованих і пісенних матеріалів на уроках іноземної мови.
Практично всі педагоги і методисти, що працюють з дітьми на різних етапах навчання, відводять велике місце поетичним текстам і пісням при навчанні іноземної мови. Деякі підручники цілком базуються на використанні поетичних текстів: аутентичних чи спеціально створених. Важливість цієї роботи важко переоцінити.
Відомий педагог Ян Амос Коменский вважав, що той, хто не знає музики уподібнюється тому, хто не знає грамоти. За словами Т.П. Рачок, "поезія дає імпульс творчій уяві і має величезний потенціал емоційного впливу".
Проблема використання віршів і пісень хвилювала людей з давніх часів. Як стверджують історики, в школах Давньої Греції багато текстів розучували за допомогою співу, а в початковій школі Індії абетку і арифметику вивчають за допомогою пісень і зараз.
Наведені факти визначили тему нашого дослідження: "Використання віршованих матеріалів на уроках англійської мови". Ми вважаємо, що дане питання заслуговує на увагу га усіх етапах навчання, починаючи з початкового, закінчуючи старшою школою, адже любов до поезії і музики має бути закладена в молодшому віці і супроводжувати людину все життя.
Актуальність дослідження полягає в тому, що на сьогоднішній день окремі методичні аспекти використання пісень і поезії на уроках англійської мови вже аналізуються на сторінках професійних журналів ("Forum", "ИМИ"), але поки ще відсутня загальна концепція використання віршованих матеріалів в освіті. Існування цієї концепції дуже важливе, адже метою навчання іноземних мов є не тільки набування знань, формування у школярів вмінь та навичок, а й комплексне засвоєння ними знань країнознавчого, лінгвокраїнознавчого та культурно-естетичного характеру, пізнання цінностей іншої національної культури через зразки віршованої і пісенної творчості.
Об’єкт дослідження: використання віршованих матеріалів на уроках англійської мови як засоба формування словникового запасу учнів.
Предмет дослідження: форми і методи дослідження віршів і пісень як засобу формування словникового запасу учнів.
Виходячи з об’єкта і предмета дослідження, мета дослідження: теоретично обґрунтувати необхідність використання віршованих матеріалів на уроках англійської мови на різних етапах навчання.
Загально відомо, що діяльностібез мотиву не буває. Мотив є певнимобґрунтуванням і виправданнямвольової дії, показуєвідношення людини довимогсуспільства. Мотиви грають важливу роль в оцінці дій і вчинків, бо від них залежить, який суб'єктивний зміст має дія для даної людини. Існує зовнішня - широка соціальна мотивація й 3 внутрішніх: [10, с.144]
1) мотивація, пов'язана з перспективним розвитком особистості;
2) комунікативна мотивація;
3) мотивація, породжувана самою навчальною діяльністю.
(Зовнішня) широка соціальна мотивація містить у собі мотиви: кожна культурна людина повинна знати хоча б одну іноземну мову (а також для загального розвитку; англійська мова - найрозповсюдженіша у світі, і її треба знати); вивчаю, тому що цей предмет є в шкільній програмі; учу з поваги до вчителя; хочу знати іноземну мову не гірше за своїх товаришів.
Внутрішня:
1) мотивація, пов'язана з перспективним розвитком особистості:
вивчаю, тому що іноземна мова може знадобитися в подальшому житті (в інституті; у майбутній роботі; зможу допомогти кому-небудь сам);
2) комунікативна мотивація: цікаво спілкуватися із товаришами на уроці; хочу навчитися писати листа (для переписки);
3) мотивація, породжувана самою навчальною діяльністю: цікавлюся ін. мовою (учу вірші, виконую вправи, переводжу цікаві тексти, відчуваю успіх у навчанні).
Відомо, що позитивні емоції впливають благотворно на засвоєння будь-якого шкільного предмета. "Викладач іноземної мови більше, ніж викладач будь якого іншого предмета, зобов'язаний активно втручатися в емоційну сферу уроку й забезпечувати по можливості розуміння емоційних станів учнів, сприятливих для їхньої навчальної діяльності."
У загальній структурі мотивації звичайно виділяють основний мотив (або зовнішню мотивацію) і приватні мотиви (або внутрішню мотивацію). Класифікація мотивів навчальної діяльності (П.М. Якобсон):
Внутрішня мотивація - мотиви, закладені в самій навчальній діяльності. Сам процес придбання знань спонукує опановувати певним колом знань, умінь і навичок. В основі тут лежать допитливість, прагнення довідатися нове; має найвищий ступінь педагогічного впливу.
Зовнішня мотивація - мотиви, що лежать поза навчальною діяльністю (наприклад, якщо він не буде вчитися, то з'являться певні незручності й неприємності), тут - широкі соціальні мотиви у вигляді комплексу прагнень й почуттів внутрішнього обов’язку, а також мотиви більш особистого характеру. Процес навчання сприймається як життєва необхідність або як шлях до особистого благополуччя. Зовнішня мотивація має менший ступінь педагогічного впливу; залучає не сама діяльність, а лише те, що пов'язане з нею. Зовнішня мотивація націлює учнів на досягнення кінцевого результату.
Тут важливо будувати процес навчання таким чином, щоб на кожному етапі відчувалося просування до поставленої мети.
Для посилення впливу широкої соціальної мотивації треба:
1. використовувати різні джерела інформації, що показують значення володіння іноземною мовою.
2. проводити бесіди: "Скільки мов на планеті?", "Хто такі поліглоти?", "Яка мова один з найпоширеніших у світі?", "Іноземна мова в побуті", "Контакти жителів нашого міста з іноземцями", "Англійські слова в російській мові" і. т.д.
Якщо погодитися з тим, що одним з найбільш діючих засобів боротьби з емоційним голодом на уроках іноземної мови є використання вчителем різноманітних навчальних матеріалів, то, наповнені позитивним емоційним зарядом, ці навчальні матеріали впливають на успішність навчання [1, с.179].
Учителеві доводиться постійно зіштовхуватися із проблемою пошуку оптимальних форм уроків іноземної мови (англійського) і детально досліджувати причини, тенденції й умови підвищення інтересу до вивчення цієї дисципліни на певних етапах вікового розвитку учнів.
Методичне забезпечення викладання по формуванню інтересу до досліджуваного предмета, здається, неможливо без знання деяких особливостей психології спілкування на уроці. Крім того, учителеві іноземної мови потрібно знати вікові й індивідуальні особливості своїх учнів, їхній рівень розвитку, сьогоднішні інтереси й плани на майбутнє. Від учителя потрібно не тільки відмінне знання іноземної мови, але й знання психолого-фізіологічних механізмів, що лежать в основі засвоєння мовних засобів, операцій і дій з ними, що забезпечують мовне спілкування, а також особливості сучасних методів навчання.
Основною практичною метою навчання лексичному матеріалу іноземної мови в середній школі є формування в учнів лексичних навичок як найважливішого компонента експресивних і рецептивних видів мовленнєвої діяльності.
Під мовленнєвими експресивними навичками розуміються навички інтуїтивно правильного слововживання й словотворення в усному мовленні відповідно до ситуацій спілкування й цілей комунікації.
Лексична мовленнєва навичка містить у собі два основних компоненти: слововживання й словотвір. Психофізіологічною основою лексичних мовних експресивних навичок є лексичні автоматизовані динамічні зв'язки як єдність семантичних і слухомоторних образів слів і словосполучень.
Дані психології мовлення показують, що мовленнєві лексичні навички істотно відрізняються від граматичних. Лексичні навички характеризуються більшою усвідомленістю. У мовленні ми найбільше усвідомлюємо його зміст, що проявляється у виборі слів, їх правильному сполученні з іншими словами залежно від цілей комунікації.
Крім лексичних мовних навичок можна виділити мовленнєві лексичні навички оперування лексичним матеріалом поза мовною комунікацією: навичкові операції по аналізу слова, операції по словотвору, конструюванню словосполучень. Досконале володіння лексичною стороною мовлення припускає наявність у мовця мовних й мовленнєвих лексичних навичок.
Лексичні мовні навички, що формуються в учнів у процесі оволодіння іноземною мовою, відчувають вплив з боку лексичних навичок рідної мови. Щоб правильно зрозуміти характер цього впливу, необхідно зупинитися на особливостях словотвору й слововживання в англійській мові на відміну від російської.
Спочатку потрібно сказати кілька слів про слововживання. Головне завдання навчання лексичній стороні мови - це оволодіти слововживанням [7, с.120].
Слововживання вимагає не тільки знання слів, але й уміння маніпулювати ними в ході висловлення. Це важке завдання вирішується у двох аспектах: необхідно не тільки навчитися вживати лексику у власному мовленні, але й розуміти її в мовленні інших. Лексична правильність іншомовного мовлення виражається, насамперед, у правильному слововживанні, тобто в сполученні слів досліджуваної іноземної мови по його нормах, часто відрізняється від правил сполучення їхніх еквівалентів у рідній мові. Ця розбіжність обумовлена розбіжністю в лексичних системах двох мов як прояв розбіжності між поняттям і значенням слів. Майже будь-яка пара слів із двомовного німецько-російського й російсько-німецького словника може підтвердити це положення. Так, слово table позначає:
1) стіл;
2) їжа, харчування, обід.
У лінгвістичній і методичній літературі розрізняють по ступені збігу (або розбіжності) семантичної структури еквівалентів рідної й іноземної мов наступні групи лексики:
1) лексичні збіги, значення яких повністю збігаються; їхня кількість досить незначна у двох мовах.
2) лексичні пари, у яких збігаються основні значення й частина додаткових.
3) Слова, у яких збігаються основні значення.
4) Слова, у яких не збігаються основні значення, а збігаються лише додаткові.
Не слід зменшувати значення словотвору. Словотвір є одним з важливих компонентів лексичних навичок, що також може піддаватися інтерференції з боку рідної мови і яке необхідно враховувати.
Необхідно підкреслити, що для успішного формування й розширення словникового запасу необхідно дотримувати принципів навчання іншомовній лексиці, які узагальнюють і формулюють основні закономірності процесу навчання цьому аспекту мови:
1) принцип раціонального обмеження словникового мінімуму учнів середньої школи, що включає найбільш уживані слова, сталі словосполучення й мовні кліше;
2) принцип спрямованого пред'явлення лексичних одиниць у навчальному процесі: всі досліджувані лексичні одиниці повинні здобувати при введенні й поясненні, тренуванні й практиці учбово-оперативний характер, тобто учні повинні робити з ними дії, що щонайкраще закріплюють лексичні одиниці. Це досягається правильним показом лексичної одиниці, демонстрацією її взаємодії з іншими лексичними одиницями в складі речення на основі замін, підстановок, сполучень;
3) принцип обліку мовних властивостей лексичних одиниць: графіко-акустичне оформлення кожної групи одиниць, їхня семантика, структура й сполучуваність;
4) принцип обліку дидактико-психологічних особливостей навчання: кожна лексична одиниця на всіх щаблях навчання одержує поступове, послідовне й розкриття, що розширюється, своїх особливостей в умовах системного й інтенсивного тренування й мовної практики;
5) принцип комплексного рішення основних дидактико-методичних завдань: вирішуються завдання формування реального словника, розширення потенційного словника й розвитку лексичного здогаду;
6) принцип опори на лексичні правила: використовуються лексичні правила семантики, сполучуваності й стилістичної диференційованості досліджуваних лексичних одиниць;
7) принцип єдності навчання лексиці й мовної діяльності: остаточна мета словникової роботи досягається при завершенні формування лексичного механізму, що входить в основні види мовної діяльності.
Лексичний мінімум для середньої школи
У зміст навчання лексичній стороні іноземної мови входять три компоненти: лінгвістичний, психологічний і методологічний.
Лінгвістичний компонент представлений науково відібраним й організованим словником. Природно, що неможливо вивчити весь словниковий запас мови; і тому що в практиці спілкування люди обходяться обмеженим словником, уживаним у тих або інших сферах, немає необхідності вчити його весь. В умовах школи мова йде про необхідний, достатній й посильний для засвоєння за короткий строк лексичний мінімум.
Лексичний мінімум - обсяг мовних засобів, що є максимальним з погляду можливостей що вчиться і часу, що відводиться, й максимальним з погляду всієї системи мови, тобто ще не руйнуючим її і що дозволяє використати мову як засіб спілкування.
Об'єктивні можливості міцного оволодіння лексики до ступеня розвинених мовних лексичних навичок в умовах школи накладають строгі обмеження на обсяг лексичного матеріалу. Завищення лексичного мінімуму, як показує практика роботи з нових підручників англійської мови, негативно позначається на якості володіння лексикою.
Вся лексика мінімуму повинна бути практично засвоєна учнями в плині курсу навчання. Це реальний словниковий запас. Разом з тим необхідно проводити роботу із прищеплювання їм умінь дізнаватися й розуміти словникові одиниці, що зустрічаються вперше, але утримуючі знайомі елементи. Подібні слова ставляться до потенційного словникового запасу.
Вся лексика, включена в шкільний словник-мінімум, відбирається відповідно до певних принципів. По характері ознак і показників всі принципи можна розділити на три групи:
Статистичні
Методичні
Лінгвістичні
Уживаність (частотність, поширеність)
Відповідність певній тематиці; опис понять; семантичний принцип
Сполучуваність; словотворча цінність; багатозначність; стилістична необмеженість; стройова здатність. [6, с.47]
На основі наведених принципів виділяються активний, пасивний і потенційний словники-мінімуми. Активний лексичний мінімум - лексичні одиниці, що обслуговують діалогічне й монологічне мовлення учнів, тобто репродуктивне (продуктивне) говоріння. Активний лексичний мінімум регламентований програмою й конкретизований тематично й кількісно по класах.
Активний лексичний мінімум, відповідно до програми середньої школи, такий:
5 клас - 250 слів; 6 клас - 200 слів; 7 клас - 175 слів; 8 клас - 175 слів; разом за восьмирічну школу 800 лексичних одиниць. У старших класах до цього мінімуму додається по 200 лексичних одиниць (в 9 й 10 класах), засвоюваних активно.
Таким чином, обсяг активного лексичного мінімуму для середньої школи дорівнює 1200 словам. Активний лексичний мінімум являє собою основний запас лексики, що повинен забезпечити учням середньої школи здатність виражати свої думки й розуміти думки інших людей в усному й письмовому мовленні без перекладу.
Основні критерії при відборі активної лексики в словник-мінімум є:
1) семантичний принцип, що полягає в тім, що відбирають слова, що повинні виражати найбільш важливі поняття по тій тематиці, з якої зустрічається учень, вивчаючи іноземну мову;
2) принцип сполучуваності, відповідно до якого словам з більшою сполучуваністю віддають перевагу над словами з рідкою сполучуваністю, тому що при обмеженому обсязі обов'язкової лексики вони дозволяють виражати й розуміти більше різноманітний зміст;
3) принцип стилістичної необмеженості, тобто віднесеності слова до нейтрального, літературного, розмовного й книжково-писемного стилів мови;
4) принцип частотності, відповідно до якого в словник-мінімум включаються найбільш уживані в літературно-розмовній мові слова й звороти мовлення;
5) принцип виключення синонімів означає, що в словник-мінімум із синонімічного ряду включається тільки одне, саме вживане й нейтральне слово;
6) принцип словотворчої цінності, що полягає в тому, що в словник-мінімум включаються лише найбільш продуктивні в словотворчому відношенні слова, від яких за допомогою афіксів можна утворити найбільшу кількість інших слів;
7) принцип виключення інтернаціональних слів, які повністю збігаються в рідній й іноземній мові. Наприклад: million. [8, с.3]
Пасивний лексичний мінімум становлять лексичні одиниці, які учні розуміють при аудіюванні й читанні, він обслуговує рецептивну діяльність. Пасивний лексичний мінімум не регламентований програмою, він індивідуальний у кожного учня.
Потенційний словниковий запас - це синтетичні одиниці, які учні повинні розуміти на основі базового слова, певних законів мовлення, а також на основі контексту. Зміст потенційного словника становлять:
а) похідні слова, значення яких учні можуть зрозуміти на основі знання складових їхніх частин;
б) інтернаціональні слова, що мають подібний графічний і звуковий вигляд у рідній й іноземній мовах, а також загальну семантику;
в) окремі значення багатозначних слів.
Психологи справедливо cтверджують, що передача знань від учителя до учня не може бути здійснена, минаючи власну діяльність учня по оволодінню знаннями. Розцінюючи мотивацію як найважливішу пружину процесу оволодіння іноземною мовою, що забезпечує його результативність, потрібно мати на увазі наступне: мотивація - сторона суб'єктивного миру учня, вона визначається його власними спонуканнями й поданнями, усвідомлюваними їм потребами. Звідси всі труднощі виклику мотивації. Учитель може лише опосередковано вплинути на неї, створюючи передумови й формуючи підстави, на базі яких в учнів виникає особиста зацікавленість у роботі.
Досить нестандартним образом можна вирішити проблему мотивації до вивчення іноземних мов: навчання повинне йти паралельно зі збагненням культури - вивченням пісень, легенд, звичаїв народу. Використання країнознавчої інформації в процесі навчання забезпечує підвищення пізнавальної активності учнів, розглядає їхні комунікативні можливості, сприяє розвитку їх комунікативних навичок й умінь, а також позитивної мотивації, дає стимул до самостійної роботи над мовою й сприяє рішенню виховних завдань.
У навчанні іноземній мові пісні й вірші займають гідне місце. Однак відзначимо, що останнім часом намітилося помітне збільшення частки відеокурсів і комп'ютерних програм, що застосовуються у ході навчання іноземній мові, що негативно позначилося на використанні в ході занять віршів. Тим часом віршу й пісні, як дидактичному матеріалу, властивий ряд переваг:
а) доступність - завдяки розвитку мережі Інтернет;
б) достаток язикового матеріалу;
в) розмаїття мовного матеріалу;
г) постійне відновлення матеріалу;
д) приналежність до культури країни - додаткова лінгвокраїнознавча інформація;
є) наявність численних і різноманітних регістрів мови.
Все це дозволяє використати пісні й вірші на занятті по іноземній мові з більшим коефіцієнтом корисності. [2, с.16]
Використання віршовано-пісенного матеріалу на занятті по іноземній мові повністю відповідає вимогам сучасності, коли іноземна мова вивчається в нерозривному зв'язку з культурою країни. З іншого боку, спів пісень і читання віршів є розширенням комунікативної компетенції й творчих здібностей, а так само одним з найефективніших засобів навчання іноземній мові. Емоції й враження, отримані під час прочитання вірші або співу пісні, стають прожитим життєвим досвідом, що перетвориться в знання, що у свою чергу стимулює мотивацію учнів. У сполученні із традиційними уроками англійської мови, уроки, на яких учні намагаються виразити себе, є для учнів найкращим засобом вивчення мови, тому що до процесу засвоєння тексту додається виразна його інтерпретація й вимова з відповідними інтонаціями. Вірші й пісні вчать дітей виражати свої почуття й доносити їх до інших, розвивати фантазію й творчі здібності кожного, привчаючи їх працювати в колективі. Уміння й помірне сполучення англійського слова з музикою особливо сильно впливає на емоційний мир дитини, пробуджує думку, уяву, сприяє кращому запам'ятовуванню матеріалу.
Адже щоб підвищити ефективність процесу навчання іноземній мові, необхідно впливати не тільки на свідомість учнів, але й на їхню емоційну сферу. Один зі способів впливу на почуття й емоції школярів - музика. Музика й спів можуть надати неоціненну допомогу у вивченні іноземної мови на початковому етапі навчання. Пісня, як один з видів мовного спілкування, - засіб розширення лексичного запасу, тому що з її допомогою діти вивчають нові слова й вислови. У піснях уже знайома лексика зустрічається в новому контекстуальному оточенні, що допомагає її активізації. Тут є власні імена, географічні назви, реалії країни, мова якої вивчається, поетичні слова. Це сприяє розвитку в школярів почуття мови, допомагає довідатися його стилістичні особливості. За допомогою пісень краще засвоюються й активізуються граматичні конструкції. Пісні сприяють удосконалюванню навичок іншомовної вимови, розвитку музичного слуху. Розучування й використання коротких, нескладних по мелодійному малюнку пісень із частими повторами допомагає закріпити правильну артикуляцію й вимову звуків, правила фразового наголосу, особливості ритму. Завдяки музиці на уроці створюється сприятлива атмосфера, знижується психологічне навантаження, підтримується інтерес до вивчення іноземної мови.
Спів на уроках - окрема тема. Уважається, що саме через розучування пісень людина краще починає розуміти не тільки чужу мову - у процесі співу краще осягається й рідна мова.
Згодом включення пісень у хід уроку позначиться на вимові. Діти особливо сприйнятливі до фонетики й інтонації мови. Навчання іншомовній вимові школярів може бути успішним у тому випадку, якщо діти навчаться самостійно контролювати свою вимову і якомога раніше відрізняти правильне від неправильного. При засвоєнні іноземної мови діти сприймають звучні слова через фонологічну систему рідної мови. Тому формування іншомовного фонематичного слуху припускає створення нових звукорозрізняльних механізмів рідної мови.
Правильна вимова - необхідна умова успішного оволодіння англійською мовою. Тому вже із самого початку навчання в дітей формують навички розуміння іншомовної мови на слух й її адекватне відтворення. Розвиток у дітей фонематичного слуху займає особливе місце, сприяє не тільки формуванню правильної вимови, але й, надалі, знімає проблеми з письмовою мовою. Ніж вірніше дитина вимовляє звуки й виділяє фонеми, тим грамотніше вона пише.
Прослуховування аудіозаписів з пісеньками, лічилками сприяє розвитку правильної вимови, причому краще якщо виконувати їх будуть маленькі англійці.
До того ж згодом учні почнуть зіставляти російський переклад пісні з її англійським змістом, тобто мислити по-англійськи, що, безсумнівно, веде до розширення словникового запасу. Розучування й виконання пісень англійською мовою також сприяє розвитку в здатності, що вчиться, розрізняти й відтворювати мелодійну інтонацію; формуванню музично-ритмічного почуття; пробудженню інтересу до культури, музиці носіїв досліджуваної мови.
Вірші й пісні можуть виконувати різні функції:
1. Використовуються як фонетична зарядка на початку уроку. Пісня дозволяє вчителеві перейти від звуків рідної мови до звуків іноземної мови, тренуючи мовні органи й підготовляючи їх до більше складної артикуляції;
2. Для міцного закріплення лексичного й граматичного матеріалу;
3. Як вид релаксації в середині або наприкінці уроку, коли діти втомилися або потрібна розрядка, що знімає напругу й відновлює їхню працездатність [5, с.3].
Для фонетичної зарядки варто вибирати короткі добутки із чітким ритмом і частими повторами. Наприклад:
I have a father,
I have a mother,
I have a sister,
I have a brother.
Father, mother, sister,brother -
Hand in hand with one another.
Іншу пісню діти виконують у колі, взявшись за руки, тому її можна використати й у якості фізкульхвилинки. Молодші школярі із задоволенням сполучають спів з рухами рук, присіданнями, ударами, ілюструючи зміст музичного добутку:
I have two eyes
And I can see
A book and a pen
In front of me.
I see a window
And a door.
I see the ceiling
And the floor.
"I have two eyes" - проста, життєрадісна пісня й містить слова, що позначають частини тіла й особи. Саме з неї можна почати вивчати тему "Зовнішність". Дітям не становить праці запам'ятати слова, сопровожденные певним ритмом і мелодією.
Для того, щоб підтримувати постійний інтерес учнів, учитель може створити атмосферу казки на уроці. За допомогою пісні легко перемкнути увагу школярів з одного уроку на іншій. Робота над віршами може проводитися найрізноманітнішими способами. Тут повною мірою можуть розкритися творчі здатності й учнів, і в першу чергу, учителя. При роботі з піснею або віршем учитель може використати також малюнок - як засіб наочності. Малюнок учителя розфарбований і представлений у вигляді ілюстрації.
1. Учитель пропонує прослухати вірш. Учні на перших уроках намагаються перевести вірш на рідну мову, пізніше вчитель пояснює, що прибігати до перекладу не обов'язково, якщо зміст слова зрозумілий.
2. Учитель вимовляє окремі фрази або слова й пропонує учням показати жест, яким можна виразити й повторити вголос вимовлене їм.
3. Учитель ще раз відтворює магнітофонний запис вірша й пропонує учням, які прослуховують текст, пожвавити його за допомогою жестів і міміки.
4. Учитель вимовляє вірш невеликими уривками, учні повторюють за ним.
5. Учитель пропонує повторити вірш в уповільненому темпі, тобто він подовжує паузи.
6. Учитель пропонує прискорити темп повторення й відповідно жестикуляції.
7. Учитель пропонує повторити вірш максимально голосно, а потім тихо.
Проробивши вірш подібним чином, можна бути впевненим, що учні засвоїли його зміст. Цей вид роботи дуже нагадує учням гру [11, с.52].
Після усної роботи із завчання тексту вірша, можна приступитися до роботи безпосередньо з малюнком. Учитель задає питання по малюнку, намагаючись не переводити сказаного. Питання також повинні супроводжуватися жестами. Якщо текст вірша досить добре засвоєний, то учень легко впоратися із цим завданням. На цьому етапі роботи можна зайнятися відпрацьовуванням вимови, пояснювати різницю вимови того або іншого звуку в англійській, російській й іншій мовах. Необхідно звернути увагу школярів на аналогічні для різних мов звуки, якщо вони зустрілися у вірші.
Часто робота з пісень зводиться тільки до читання слів пісні, їхньому перекладу на рідну мову й записи декількох нових слів у зошит, прослуховуванню пісні й спільному виконанню під фонограму. Але цим обмежуватися не варто. Можна придумати серію вправ на розуміння змісту пісні, узгодженню слів і виражень, лексико-граматичні вправи, а також вправи на говоріння з використанням слів пісні й фантазії учнів. Такого роду завдання внесуть розмаїтість в урок, а також будуть спрямовані на підвищення мотивації учнів у вивченні англійської мови.
Оскільки метою навчання іноземним мовам є не тільки придбання знань, формування в школярів навичок й умінь, але й засвоєння ними відомостей країнознавчого, лінгвокраїнознавчого й культурно-естетичного характеру пізнання цінностей іншої культури, то при визначенні змісту навчання безперечно встає питання про культурний компонент. Даний компонент містить у собі язикові й культурологічні знання, а також навички й уміння (мовного й немовного поводження) [6, с.47].
Комплексний розвиток практичних, освітніх і розвиваючих завдань навчання можливий лише за умови впливу не тільки на свідомість учнів, але й проникнення в їхню емоційну сферу. Одним з найбільш ефективних способів впливу на почуття й емоції школярів є музика.
Пісні - це ритмічне вираження сучасної англійської мови. Ці пісні розроблені для кращого засвоєння сучасної розмовної мови за допомогою рими, наголосу й про-граматичних кліше.
Перевага використання саме пісень полягає в тому, що вони допомагають більш точному засвоєнню й розширенню лексичного запасу, тому що в тексти пісень включені нові слова й вираження. У піснях активно поєднуються мовні кліше сучасної англійської мови.
Більшість пісень має форму діалогу. Це допомагає розвивати комунікативні особливості учнів. Оптимальне сполучення повторюваності й варіативності мовленнєвого матеріалу - така найважливіша умова навчання діалогічного мовлення. Велике значення має вміння почати розмову, використовуючи етикетні кліше. Добре відпрацьований, швидко й виразно пред'явлений початок діалогу, що переходить від однієї теми до іншої, підвищує впевненість мовців у своїх силах і із самого початку налаштовує їх на емоційну мову. Такі назви діалогів добре запам'ятовуються й опрацьовуються.
Наприклад:
Hi! Hello!
Hi. I'm Jack.
Hello. I'm Jill
Hi. I'm Mary.
Hello. I'm Bill.
Nice to meet you.
Nice to meet you, too.
Так само розучування пісень на уроках іноземної мови можна ефективно використати й для введення нового лексичного матеріалу. Прикладом може служити пісня What's the Matter? - тема “Здоров'я".
What's the matter?
What's the matter with you?
I have a head ache.
What's the matter with you?
I have a cold.
What's the matter with him?
He has a toothache.
What's the matter with HER?
She has a cold.
What's the matter with Mary?
She has an earache.
What's the matter with Bill?
He has a very bad cold.
What's the matter with Fred?
He has a backache.
Зразки вправ на закріплення лексики.
Exercise 1. Listen again and fill in the gaps
What's the matter?
What's the matter with you?
I have a...
What's the matter with you?
I have a...
What's the matter with him?
He has a...
What's the matter with HER?
She has a...
What's the matter with Mary?
She has an...
What's the matter with Bill?
He has a very bad...
What's the matter with Fred?
He has a...
Exercise 2. Listen again and add words about illnesses.
Illnesses: a cold.,... .,... …... ……, …... ... …... . [9, с.5]
Однієї з найважливіших функцій пісень на уроці ми вважаємо введення й закріплення граматичного матеріалу. З однієї сторони граматичний матеріал у більшості випадків викликає складності в дітей. І зв'язано це з розходженнями в граматичній структурі рідної й іноземної мов. Монотонне виконання вправ не завжди дає позитивний результат, а пісня - це й багаторазове повторення граматичного матеріалу, і зняття емоційної напруги при вивченні граматики.
Завдяки музиці на уроках створюється сприятливий психологічний клімат, знижується психологічне навантаження, підвищується емоційний тонус. Музика допомагає дітям зняти утома, відновлює їхня працездатність, виступає як свого роду релаксація в середині або наприкінці уроку.
Зразкова послідовність роботи з пісень:
1. Коротке вступне слово про пісню (установка на перше сприйняття пісні).
2. Перше музичне пред'явлення пісні.
3. Перевірка розуміння змісту пісні.
4. Фонетична обробка тексту пісні (на початковому етапі навчання іноземній мові доцільно застосувати в цих цілях в основному спосіб імітації).
5. Повторне прослуховування пісні, опора на текст.
6. Читання тексту пісні з подальшою обробкою звуків й інтонацій, всю роботу рекомендується проводити з опорою на текст пісні.
7. Самостійне виконання пісні з використанням фонограми або акомпанементу [8, с.6].
На нашу думку, використання зразків сучасної англомовної поезії може бути одним з ефективних засобів досягнення таких основних цілей навчання предмету іноземної мови, як практична, загальноосвітня й розвиваюча.
1. У силу того, що мова сучасного поетичного твору не архаїчна, його синтаксис, а також стиль, в основному, простий (мова йде про спеціально підібрані по цих параметрах вірші), він містить автентичний мовний матеріал максимально наближений до сучасного розмовно-літературного мовлення. Крім того, при читанні вірша учень бачить усвідомлене виконання лексики для передачі думки автора й знайомить із різними функціями мови в спілкуванні.
Використання поезії сприяє розвитку основних комунікативних умінь читання, аудіювання, говоріння, причому останнє найчастіше виступає у формі обговорення змісту поетичного твору, що може викликати теперішню дискусію в класі, оскільки проблеми, що зачіпають у поетичних творах універсальні, носять життєвий характер, не завжди припускають однозначне рішення. Таким чином, поезія сприяє навчанню основним видам М.Д. і дозволяє використати нешаблонні, творчі типи вправ. При цьому відбувається досягнення ланцюга навчання.
2. Знайомство із кращими зразками англомовної поезії, видами віршованих стоп (ямб, хорей), а також з варіантами перекладу віршів на рідну мову сприяє розвитку лінгвокраїнознавчої і культурної компетенції того, кого навчають, тобто досягненню загальноосвітньої мети навчання.
3. Специфіка поезії допомагає учневі опанувати емоційно-ціннісним досвідом спілкування. Учитель глибше довідається свого учня, як би одержує його психологічний портрет. Таким чином використання поезії має розвиваюче значення, до того ж воно допомагає забезпечити не тільки мовну атмосферу на уроці, але й психологічний контакт.
Отже, поезія може бути використана як зразок сучасного автентичного розмовно-літературного мовлення для досягнення провідних цілей навчання й для розвитку творчих здатностей учнів. [6, с.47]
Однак, зрозуміло, що ефективність використання образів поезії в значній мірі залежить від правильно організованої послідовності роботи з ними й вибору вправ, що стимулюють розумову діяльність що навчаються й сприяють розвитку в них мотивації.
Вченими доведено, що при використанні віршів на уроці відбувається рішення комплексу важливих методичних завдань:
презентація нового звуку й фонетичного явища;
самостійний висновок правил на основі отриманої інформації;
новий лексичний матеріал, будучи пред'явленим у віршованій формі, запам'ятовується швидше;
переклад і тлумачення граматичних явищ у вірші забезпечує закріплення й узагальнення вивченого на попередньому етапі матеріалу, досить лише нагадати учнем пов'язану з ним римівку.
Наприклад, працюючи умовними реченнями II типу можна використати наступне римування:
If all seas were one sea, what a great sea that would be!
If all trees were one tree, what a great tree that would be!
If all the world were apple pie and all the seas were ink,
And all the trees were bread and cheese,
What should we have for drink? [4, с.45].
Одну й ту ж римівку можна використати для відпрацьовування різних граматичних структур, якщо, виявивши трохи творчості, її видозмінити.
Наприклад, віршик “What is your name? ” при відпрацьовуванні граматичної структури “ I have” можна використати в такому виді:
What do you have? - I have a rabbit?
I have a dog
I have a little green frog.
Для відпрацьовування структури “ What can you do? ”:
I can skate,
I can ski,
I can play and watch TV
Особливо цікаво працювати з віршами в старших класах.
Робота відбувається по наступних етапах:
1) Подання вірша.
читання й переклад;
розбір всіх граматичних структур, що втримуються у вірші.
2) Робота над лексичними одиницями
знаходження всіх іменників;
прикметників;
дієслів.
Потім, після чергового прочитання, у вірші закриваються окремі слова, і учні повинні відновити їх по пам'яті.
В результаті на закріплення лексики йде значно менше часу. Вивчення лексичних одиниць відбувається в ігровій формі, що сприяє комфортному стану учнів на уроці.
Працюючи в старших класах, вчитель має ставити головне завдання перед учнями: розвиток загальнокультурних умінь збирати, систематизувати й узагальнювати культурознавчу й іншу інформацію, що представляє інтерес для учнів. Учні повинні вміти представити рідну країну і її культуру, образ і стиль життя в ній людей іноземною мовою.
Учителі мають навчити учнів не тільки фразам, даним у підручнику, але й навчити побачити прекрасне в культурі нашої країни й спробувати донести це до слухача, використовуючи ті можливості й засоби, якими розташовує учень. Звичайно, така робота подобатися учнем. Зміст даної роботи - підібрати риму, передати зміст, закладений автором. Правильно підібрати граматичні структури. В учнів переборюється психологічний бар'єр, формується мотивація навчання. Кожен учень вимовляє в зовнішній або внутрішній мові незнайому лексику по кілька разів, учиться самоаналізу своєї роботи. Практично вже на наступному уроці учні можуть вільно володіти новою лексикою, тому що знання вони добували самостійно.
Розвиток ділових і особистих контактів, розширення культурних зв'язків між народами висувають перед школою в області навчання іноземним мовам на перший план завдання - виховання людини, головним надбанням якого є загальнолюдська культура і загальнолюдські цінності. Оскільки метою навчання іноземним мовам є не тільки отримання знань, формування в школярів навичок і вмінь, але і засвоєння ними зведень країнознавчого, лінгвокраїнознавчого і культурно-естетичного характеру пізнання цінностей іншої для них національної культури, то при визначенні змісту навчання безперечно встає питання про культурний компонент.
Даний компонент містить в собі мовні і культурологічні знання, а також навички й уміння (мовного немовної поведінки). З вище сказаного випливає, що підтримуючи інтерес до мови як засобу спілкування, необхідно розвивати інтерес до неї як носію своєрідної культури. І неосяжну допомогу в цьому відношенні може надати використання духовної спадщини країни, мова якої вивчається, зокрема, музичні твори та вірші.
На уроках іноземної мови вірші та пісні посідають гідне місце. Вони можуть виконувати різноманітні функції:
1. Використовуються як фонетична зарядка на початку уроку. Пісня дозволяє вчителеві перейти від звуків рідної мови до звуків іноземної мови, тренуючи мовні органи й підготовляючи їх до більше складної артикуляції;
2. Для міцного закріплення лексичного й граматичного матеріалу;
3. Як вид релаксації в середині або наприкінці уроку, коли діти втомилися або потрібна розрядка, що знімає напругу й відновлює їхню працездатність.
Вірші та пісні також є безперечним засобом формування позитивної мотивації навчання, особливо у молодших школярів, у яких цей процес знаходиться в стадії формування. Емоції й враження, отримані під час прочитання вірші або співу пісні, стають прожитим життєвим досвідом, що перетвориться в знання, що у свою чергу стимулює мотивацію учнів. Останнім часом намітилося помітне збільшення частки відеокурсів і комп'ютерних програм, що застосовуються у ході навчання іноземній мові, що негативно позначилося на використанні в ході занять віршів. Тим часом віршу й пісні, як дидактичному матеріалу, властивий ряд переваг, їх можна використовувати як при вивченні лексичного, так і граматичного, фонологічного матеріалу. Це дозволяє використати пісні й вірші на занятті по іноземній мові з більшим коефіцієнтом корисності.
Використання віршовано-пісенного матеріалу на занятті по іноземній мові повністю відповідає вимогам сучасності, коли іноземна мова вивчається в нерозривному зв'язку з культурою країни.
1. Антонюк Н.
Навчити сприймати красу: Естетична парадигма у навчанні англомовного спілкування // Іноземні мови в навчальних закладах. - 2003. - №1. - с.178-181.
2. Белоножко Н.
Использование музыкальных выразительных средств в процессе обучения английскому языку // Іноземні мови. - 2001. - №4. - с.14-17.
3. Варенинова Ж.Б. Роль песни при обучении английскому произношению // Иностранные языки в школе. - 1998. - № 6. - С.65.
4. Казарян А.
Эстетическое воспитание учащихся на уроках английского языка // Иностранные языки в школе. - 1987. - №1. - с.44-45.
5. Карпенко О. Вивчення іноземної мови через пісню і музику // Англійська мова і література. - 2004. - №12. - с.2-4.
6. Кирпичникова Е.П. Роль музыки и песен в изучении английского языка // Иностр. языки в школе. - 1990. - № 5. - С.45-48.
7. Маклакова Н. Эстетическое воспитание учащихся в процессе преподавания иностранных языков // Эстетическое воспитание в школе. - Казань, 1991. - с.118-124.
8. Некрасова О. Музичні захоплення. Мій улюблений співак. Роль музики і пісень при вивченні англійської мови/ / Englishplus. - 2004. - №34. - с.1-4.
9. Никитенко З.Н., Осиянова О.М. К проблеме выделения культурного компонента в содержании обучения английскому языку в начальной школе // Иностранные языки в школе. - 1993. - № 3. - С.5-6.
10. Роман С.В. Штанина Л.А. Учим детей речевому общению // Учебно-метод пособие, - Горловка: ГГПИИЯ, 1993 - 201 с.
11. Синькевич Г. Песня на уроке английского языка // Иностранные языки в школе. - 2002. - №1. - с.50-53.
12. Стом О. Пісні на уроках англійської мови // Англійська мова і література. - 2004. - №36. - с.5-7.
|
