Контрольная работа: Державна політика соціального страхування

Міністерство освіти і науки України

Запорізька державна інженерна академія

Факультет Менеджменту та фінансів

Кафедра Фінансів

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

За дисципліною „Соціальне страхування ”

Варіант 4

Виконала: студентка групи Ф-02-1з

Номер залікової книжки: 021595

Перевірила: _________________________________________________

Дата здачі на перевірку: _________________

Дата перевірки: ________________________

Дата захисту: __________________________

м. Запоріжжя, 2007 рік

Зміст

Вступ

1. Державне регулювання соціального страхування

2. Тестове завдання

3. Задача

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Соціальне страхування це гарантована державою система заходів щодо забезпечення громадян у старості, на випадок захворювання, втрати працездатності, щодо підтримки материнства, а також з охорони здоров’я членів суспільства в умовах безплатної медицини.

Ніхто, крім держави, не може законодавче захистити життя людей від можливого безробіття, фінансової скрути, зубожіння. На жаль, механізми та­кого захисту в Україні майже повністю відсутні. Напружена ситуація з держав­ним бюджетом призводить до падіння загального рівня доходів і диференціа­ції різних верств суспільства за доходами, дедалі більша частина людей потре­бує державної допомоги, претендує на соціальні трансферти.

До урядових трансфертів традиційно відносять допомогу з безробіття, пенсії, допомоги малозабезпеченим, старим, хворим. Тому формування систе­ми соціального страхування в Україні – одна з найактуальніших проблем і наріжний камінь політики зайнятості. Для її розв'язання необхідно вивчити досвід функціонування аналогічних систем у розвинутих країнах у поєднанні з ретроспективним дослідженням вітчизняної практики.

У країнах із розвинутою ринковою економікою досягнення високого рів­ня зайнятості – одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Система заходів щодо регулювання зайнятості базується на державній концеп­ції стимулювання економічного зростання, підвищення ефективності вироб­ництва і продуктивності праці, що розглядаються як найважливіші умови під­тримання і створення додаткової зайнятості.

1. Державне регулювання соціального страхування

Державне регулювання соціального страхування включає:

- управління їм

- формування та використання коштів фондів

Ціль державного регулювання:

1) Проведення єдиної політики

2) Реалізація прав населенню

3) Забезпечення ефективності функціонування системи соціального страхування

4) Реалізація законів

5) Адаптація соціального страхування до міжнародних стандартів

Державне регулювання включає:

- розробку законів та правової основи

- щорічне затвердження, перегляд страхових внесків, норм, нормативів з урахуванням розвитку економіки

- перегляд видів та розмірів соціальних виплат

- затвердження обов’язкових вимог до створення страхових резервів

- контроль за реалізацією фондів державного регулювання

В Україні з 1991 року склалась правова база соціального страхування. Основа страхування закладена в законі 1991 року «Про пенсійне забезпечення». В 1993 році затверджена концепція соціального забезпечення. В 1996 році – Конституція України (ст. 46, 48, 49) визначила права по забезпеченню соціального захисту.

1998 рік – прийняття Закону України «Про введення в України обов’язкового державного соціального страхування» та «Основи законодавства України по обов’язковому державному соціальному страхуванню»

З 1998 року по теперішній час – прийняті 7 Законів за основними напрямками соціального страхування, які деталізуються в інструкціях, постановах.

Система соціального захисту в Україні включає :

- пенсії (ПФ, ФСС);

- допомога по безробіттю (ФЗ);

- система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ).

Універсальні системи:

- програма допомоги сім‘ям із дітьми (ПФ, ФСС, МБ+ДБ);

- державні програми дотацій і житлових субсидій (ДБ);

- допомога на поховання (ФСС, ПФ, ФЗ, МБ);

- державна система охорони здоров‘я (МБ, ДБ, ЧФ);

- державна система освіти(МБ, ДБ).

- Соціальний захист осіб, котрі постраждали в результаті аварії на ЧАЕС

Система соціальних допомог:

- цільові допомоги (грошові, натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті);

- соціальне забезпечення (система інтернатних установ та територіальних центрів).

Соціальний захист через недержавні організації:

- Соціальна допомога з фондів підприємств

Система соціального захисту населення складається з :

o Соціального страхування

o Соціальної допомоги

o Соціальних гарантій

Система соціального страхування і пенсійного забезпечення, що діє в Україні включає у себе :

- пенсійну систему

- соціальне страхування на випадок безробіття

- соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

- соціальне страхування від нещасних випадків

За даними Міністерства праці і соціальної політики України і пенсійного фонду, системою соціального страхування та пенсійного забезпечення охоплено приблизно 21 млн. застрахованих осіб та 14,4 млн. пенсіонерів.

Державну соціальну допомогу, що надається в Україні, можна поділити відповідно до критеріїв відбору отримувачів:

- соціальна допомога, яка надається з урахуванням потреб, але без урахування майнового стану або доходу.

- адресна соціальна допомога, яка надається з урахуванням доходу або майнового стану

В Україні у 2000 році було прийнято Закон “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” , у якому зазначено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

Державні соціальні гарантії – встановленні законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановленні законодавчо, що забезпечую рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Основні соціальні гарантії в Україні :

- мінімальний розмір заробітної плати

- мінімальний розмір пенсій за віком

- мінімальний розмір заробітної плати робітників різної кваліфікації в установах та організаціях, що фінансуються з бюджетів усіх рівнів

- стипендії учням професійно-технічних та вищих навчальних закладів

- індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх доходів під час зростання цін

- забезпечення пільгових умов задоволення потреб у товарах і послугах окремим категоріям громадян, які потребують соціальної підтримки

Згідно з розрахунками Ради по вивченню продуктивних сил Національної академії наук, право на пільги відповідно до законодавства мають: за соціальним статусом – 31% населення, за професійною ознакою – 13,8% економічно активного населення. Загальний обсяг пільг потребує щороку понад 30 млрд. гривень.

Законодавством України передбачена низка пільг і компенсацій громадянам, які втратили роботу й зареєстровані в Державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу. Цим громадянам у період професійної підготовки й перепідготовки виплачується стипендія у розмірі 75 % (а тим, хто не має дітей чи інших утриманців, - 50 %) їхньої середньої заробітної плати за останнім місцем роботи.

Закон України “Про державну допомогу сім‘ям з дітьми”, який втупив у дію з 1 січня 1993 року, установив гарантований державою рівень матеріальної підтримки шляхом надання державної допомоги з урахуванням складу сім‘ї, її доходів, віку і стану здоров‘я дітей. Відповідно до цього закону, зараз в Україні призначаються такі види державних допомог:

- допомога по вагітності та пологах;

- одноразова допомога при народженні дитини;

- допомога по догляду за дитиною;

- грошові виплати матерям (батькам), зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років;

- допомога по догляду за дитиною-інвалідом;

- допомога по тимчасовій непрацездатності у зв‘язку з доглядом за хворою дитиною;

- допомога на дітей віком до 16 років (учнів до 18 років);

- допомога на дітей одиноким матерям;

- допомога на дітей військовослужбовців строкової служби;

- допомога на дітей, які перебувають під опікою, піклуванням;

- тимчасова допомога на неповнолітніх дітей, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, або коли стягнення аліментів неможливе.

Державні допомоги відповідно до зазначеного Закону обчислюються у відсотковому та кратному співвідношенні до розміру мінімальної заробітної плати. В даний час допомоги призначаються і виплачуються у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 122 “Про продовження терміну дії постанови Кабінету Міністрів України від 27 травня 1999 року № 915”.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З урахуванням положень Конституції України Верховна Рада України прийняла Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Закони України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 р. № 1533-III, “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 р. № 2240-III, “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 р. № 1058-IV.

У 2005 році здійснюється чотири види загальнообов’язкового державного соціального

страхування, а саме:

− на випадок безробіття;

− у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

− від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату

працездатності;

− пенсійне страхування.

Нормативно-правова база соціального страхування:

1. Конституція України

2. Кодекс законів про працю України

3. Концепція соціального забезпечення населення України (Постанова Верховної Ради України від 21 грудня 1993 року № 3758-XII)

Закони України:

1. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР

2. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (із змінами)

3. “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 22 лютого 2001 року № 2272-III (із змінами)

4. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року № 2240-III

5. “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року № 1533-III (із змінами)

6. “Про зайнятість населення” від 1 березня 1991 року № 803-XII (із змінами)

7. “Про проведення у Запорізькій, Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільових фондів” від 19 жовтня 2000 року № 2057-III

8. “Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 11 січня 2001 року № 2213-III (із змінами)

9. “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо загальнообов’язкового державного соціального страхування” від 16 січня 2003 року № 429-IV.

Також до нормативно-правової бази соціального страхування належать Постанови Кабінету Міністрів України, Накази Міністерства праці і соціальної політики та Накази Міністерства охорони здоров’я.

2. Тестове завдання

3.

Відповідно до правових актів Міжнародної організації праці основу сучасного соціального захисту складають такі види соціальної допомоги:

a) Медичне обслуговування

b) Допомога при настанні хвороби, старості, безробіття, у зв’язку з нещасним випадком на виробництві

c) Допомога в результаті ушкодження здоров’я внаслідок стихійного лиха

d) Сімейна допомога

e) Допомога по вагітності і пологах

f) Допомога по інвалідності

g) Допомога у випадку втрати годувальника

h) Допомога при ушкодженні здоров’я в результаті пожежі, вибуху, удару блискавки

Відповідь: b); d); e); f); g)

4. Задача

5.

Потерпілий на виробництві звернувся до робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань для призначення страхових виплат у зв'язку з професійним захворюванням у грудні 2005 року. У липні 1998 р. потерпілий звільнився з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання. Розрахунковим є період із січня по червень 1998 року.

Для обчислення цього завдання використовуємо Постанову Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001р. №1266, а саме Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням.

Для призначення страхових виплат за страхуванням від нещасних випадків береться середньомісячна заробітна плата, що розраховується за формулою

З = З(н) х С : М,

де З(н) - 589,63 гривні (середньомісячна заробітна плата найманих працівників, зайнятих в економіці України, за 2004 рік);

С - 9,2596;

М - 6 місяців;

З = 589,63 х 9,2596 : 6 = 909,96 гривні.

Висновок

В умовах створення правової держави та розвитку ринко­вої економіки в Україні визначення основ регулювання страхової діяльності має важливе значення. Можна зазначити основні при­чини необхідності державного регулювання страхової діяльності в Україні. А саме:

- по-перше, гроші за страховку платяться сьогодні, а потенційна вигода буде отримана в майбутньому, а отже, страховики можуть покористуватися та втяг­нути несправедливий дохід;

- по-друге, страхування є дуже складним предметом, інформаційна асиметрія між страхувальниками та страховиками може призвести до того, що споживачі придбають не той страховий продукт чи заплатять за нього дуже дорого;

- по-третє, страхування - це досить прибутковий вид бізнесу, який повинен підлягати оподаткуванню;

в-четвертих, страхування має великі можливості інвес­тиційної діяльності, в якій кровно зацікавлена держава.

У зв'язку із зазначеним можна визначити об'єкт державного регулювання страхової галузі - система соціально-економічних відносин з приводу організації захисту від ризиків та здійснення страхового бізнесу за допомогою об'єднання коштів суб'єктів цих відносин. Суб'єктом державного регулювання виступає держава в особі її різноманітних інститутів.

Список використаної літератури:

1. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1997.

2. Допомоги по соціальному страхуванню // Все про бухгалтерський облік. –1999. –№10. –с.24

3. Закон України “Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування” // Финансовая консультация. –№7-8. –с.22-23

4. Нове у соціальному страхуванні // Баланс агро. –2001. –№4. –с.42-50 Сакацька З. Соціальне страхування: проблема троьх дат // Бухгалтерія. –2001. –№17/1. –с.39-43

5. Система державного соціального і пенсійного страхування // Вісник ПСУ. –2001. –№27. –с.50-57

6. Соціальне страхування // Податки і бухгалтерський облік. –2001. –№73. –с.53

7. Соціальне страхування // Финансовая консультация. –2001. –№7-8. –с.5-22

8. Соціальне страхування: історія і проблеми // Соціальний захист. –1999. –№2. –с.43-52

9. Ставки зборів до Фонду соціального страхування // Записки бухгалтера. –2001. –№6. –с.31

10. Фінанси / за ред. Опаріна В.П. –К.: Вища школа, 2000. – с.154.

11. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС, 2000. –с.398.