Реферат: Небезпека масових промислових вибухів у мегаполісах

Зміст

Вступ

Загальна характеристика надзвичайних ситуацій

Статистика промислових вибухів століття у світі та Україні

Україна і потенційно небезпечні виробництва на прикладі зернообробних промислових підприємств

Україна і великі промислові об’єкти в мегаполісах

Проблеми вибухонебезпечності шахт

Цивільний захист громадян про аваріях, вибухах, пожежах

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сучасна цивілізація, яка склалася головним чином на індустріальній основі, зіткнулася з величезними проблемами протягом останніх 50 років. На даному етапі перед суспільством постала нова категорія завдань, вирішення яких виходить за межі вивчення єдиної науки або галузі знань. Ці завдання постають не лише перед предметом «Безпека життєдіяльності», але й екологічними, політичними, соціальними науками і навіть правознавством, особливо коли йдеться про людські жертви.

Однією із суттєвих загроз, що появляються в розвинутих індустріальних державах, є загроза великих, серйозних промислових аварій на виробництвах у великих містах, які часто мають катастрофічні наслідки. Ми відносимо до них аварії в технологічних, промислових або складських об'єктах, у яких знаходяться великі кількості небезпечних для здоров'я і життя та для середовища хімічних речовин. В їх результаті настає викид речовини в довкілля, вибух або пожежа, що спричиняють негативні наслідки для екології, міста та людини.

Наявність в Україні розвиненої промисловості, надвисока її концентрація, колосальні промислові комплекси, найчастіше потенційно небезпечні, розвинена система транспортних комунікацій у тому числі нафто-, газо- і продуктопроводів, велика кількість енергетичних об'єктів, використання у виробництвах значних кількостей потенційно небезпечних речовин збільшують імовірність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, що часто призводять до матеріальних та людських жертв. Коли йдеться про людське життя, то неможливо оминути тематику промислових аварій, забути про її важливість. Ось чому дана робота є особливо актуальною в наші дні, коли життя кожної людини розглядається як найцінніше явище, як невід’ємне право кожного із нас.

Метою даної роботи є дослідження виникнення, розвитку промислових вибухів у мегаполісах, ознайомлення із їх історією, статистикою, проблематикою в загальних і особливих рисах на основі сучасної періодики, загальнотеоретичних знань науки про безпеку життєдіяльності, а також на основі інформації, яку подає Міністерство надзвичайних ситуацій. Робота охоплює дані про промислові аварії та вибухи на атомних електростанціях, у вугільних шахтах, на зернообробних об’єктах промисловості як в Україні, так і у світі. Досвід іноземних держав дозволяє чіткіше зрозуміти проблему та шляхи її вирішення.

Робота складається зі вступу, основної частини із підпунктами, висновку, списку використаної літератури та додатків (статей з журналів, схем, статистичні діаграми).

Загальна характеристика надзвичайних ситуацій

Надзвичайна ситуація (НС) – це несподівані обставини, що раптом виникли на певній території або об’єкті в результаті аварії, катастрофи, небезпечного природного явища або стихійного лиха, що можуть призвести до людських жертв, матеріальних втрат і порушення умов життєдіяльності людей за рахунок шкоди здоров’ю людей або навколишньому середовищу.

НС класифікуються:

1. за причиною виникнення:

· навмисні та ненавмисні;

2. за масштабами поширення наслідків:

· локальні, об’єктові та місцеві, регіональні, глобальні, національні;

3. за природою виникнення:

· природні, техногенні, антропогенні, екологічні, біологічні, соціальні, комбіновані;

4. за можливістю запобігання:

· неминучі та такі яким можна запобігти.

Зокрема, до техногенних належать НС, походження яких пов’язано з технічними об’єктами: вибухи, пожежі та аварії на небезпечних об’єктах, викиди радіоактивних речовин. аварії з викидом СДОР тощо.

Катастрофа – це великомасштабна аварія на технічних об’єктах, що спричиняє гостро негативні несприятливі зміни середовища та як правило призводить до масової загибелі живих організмів. Саме тоді, коли аварія переростає в катастрофу, особливо гостро постає питання її усунення та можливого попередження.

Техногенні НС, які виникають в мирний час - це промислові аварії, викиди небезпечних отруйних речовин тощо.

Залежно від виду небезпеки, яку може завдати промисловий об’єкт, об’єкти поділяють на:

1. Хімічно-небезпечні об’єкти

2. Радіоційно небезпечні об’єкти

3. Об’єкти комунального господарства

4. Транспорту

5. Гідротехнічні споруди

6. Пожежі та вибухонебезпечні об’єкти

7. Гази та нафтопроводи

Незалежно від масштабу, надзвичайні події поділяються на аварії, при яких спостерігаються руйнування технічних систем, споруджень, транспортних засобів, але в більшості немає людських жертв, і катастрофи, при яких спостерігається не тільки руйнування матеріальних цінностей а й загибель людей.

Аналізуючи статистику 2005-2006 років (додаток 1), МНС України отримало невтішні результати: у 2005 році із 212, а у 2006 році з 207 аварій техногенного характеру 92 і 87 аварій відповідно – це саме пожари та промислові вибухи, яких і стосується дана робота. У відсотках це складає 43% від усіх аварій техногенного характеру.

Водночас, досліджуючи динаміку середніх значень кількості надзвичайних техногенних ситуацій за видами, можна дійти висновку, що протягом півроку (2000-2008рр) вибухи на промислових об’єктах кількісно перевищують лише аварії на транспорті. Третє місце займають аварії на системах життєзабезпечення, четверте – аварії на електроенергетичних системах. І нарешті, останнє місце посідають раптові руйнування споруд.

Отож, стає зрозумілим, наскільки важливим постає перед нами питання небезпеки промислових вибухів в наш час.

Статистика промислових вибухів століття у світі та Україні

Промислові вибухи – це ті явища суспільства, які виникли разом із появою та розвитком великих промислових об’єктів. Тому аварії цього типу турбують людство уже більше двох століть, призводячи до тяжких природних та антропогенних наслідків.

Згадаємо хоча б атомну енергетику. За останнє століття на підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:

• 1957рік — аварія в Уїндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробництву плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500 кв.км);

• 1957рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська, СРСР (радіаційне забруднення переважно стронцієм-90 території, на якій мешкало 0,5 млн осіб);

• 1961 рік — аварія на АЕС в Айдахо-Фолсі, США (в реакторі стався вибух);

• 1979рік — аварія на АЕС «Тримайл-Айленд» у Гарисберзі, США (сталося зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони).

• 1986 рік - аварія на Чорнобильській АЕС.

У таблиці 1 приведена статистика надзвичайних ситуацій, які відбувались на атомних електростанціях виключно в межах України (тут приводяться дані щодо всіх електростанцій).

Таблиця 1

Одна з найбільш трагічних хімічних катастроф сталася в Бхопалі (Індія) 3 грудня 1984 року, де мав місце викид приблизно 30 тонн парів метил-ізоціанату, що стало причиною смерті 16 000 людей, а в 100 000 осіб призвело до тяжкого розладу здоров'я.

Найтрагічніша хімічна катастрофа в Польщі сталася 27 червня 1971 року на нафтопереробному заводі Чеховіце-Дзєдзіце, де блискавка потрапила в резервуар нафти, який внаслідок цього загорівся, вибухнув, а зразу після нього вибухнув сусідній резервуар. Пожежа охопила також два інші резервуари, насосну станцію з перекачки та виробничий цех. Внаслідок катастрофи загинуло 37 осіб, понад 100 зазнало тяжких опіків. Фінансові втрати були дуже великі.

Чергова подія, спричинена, імовірно, парами бензолу під час проведення операції дегідратації резервуару, який містив цю речовину, на заводі АТ «Петрохемія-Бляховня» в Кендзєжині-Козьлі (Опольське воєводство) 15 липня 2005 року. Троє працівників, які знаходилися в корпусі резервуара, загинули. Вибух суміші нітроефірів на території заводу Пластмас АТ «Нітрон» в Крупському Млині (Сілезьке воєводство) 20 липня 2005 року – також важка за наслідками трагедія на території Польщі. Вісім осіб було травмовано, у тому числі 6 госпіталізовано. Вибух знищив склад і частину сусідніх об'єктів. У результаті аварії мав місце викид 682 кг діоксиду вуглецю та 217 кг окисів азоту. Матеріальні втрати оцінено в 2 мільйони злотих.

Україна і потенційно небезпечні виробництва на прикладі зернообробних промислових підприємств

Приклад потенційно небезпечного виробництва в Україні – зернообробні об’єкти. В ХХ ст. технологія зберігання та переробки зерна отримала революційний розвиток. На зміну старим вітряним і паровим млинам прийшли потужні промислові підприємства з зовсім іншою технологією, оснащені складними технічними пристроями. Замість комор з'явилися величезні залізобетонні конструкції, начинені численним технологічним та транспортним обладнанням.

В СРСР борошномельна, комбікормова промисловість і елеваторне господарство розвивалися в післявоєнні роки бурхливими темпами. Сучасні технологія й устаткування виявилися вельми небезпечними. Нерозуміння цього як при проектуванні, так і при експлуатації цих виробництв призводило до аварій на борошномельних, комбікормових заводах, елеваторах та інших виробництвах, пов'язаних з переробкою рослинної сировини.

Пік аварійності припав на 70-80-і рр.. минулого століття. Щорічно відбувалося за 10-15 вибухів пилу з загибеллю людей і руйнівними наслідками і безліч аварій, які вдавалося приховувати від статистики.

1981 р. – вибух на комбінаті хлібопродуктів в м. Твері. Стару шестиповерхову будівлю, млини з могутніми цегляними стінами було повністю зруйновано. Загинув персонал двох змін (вибух стався під час перезміни).

1982 р. – потужні вибухи пилу пройшлися по об'єктах Ачинського комбінату хлібопродуктів, розметавши будівельні конструкції, обладнання, жертвами якого стали десятки працівників елеватора.

1988 р. – Томиловский елеватор. Три вибухи в силосі елеватора. Спроба локалізувати аварію призводить до наступного вибуху та загибелі персоналу. Процес самозаймання насіння соняшнику з подальшими газопилоповітряними вибухами став некерованим. Локалізувати цю аварію не вдалося, і елеватор протягом півтора року повільно гинув під локальними вогнищами і вибухами в силосах, що слідували один за одним.

Все це викликало тривогу і примусило серйозно звернути увагу на безпеку технологій зберігання рослинної сировини і, в першу чергу, зерна. Довелося міняти ідеологію проектування цих вибухонебезпечних виробництв, враховувати потенційну небезпеку технологічного устаткування, шукати технічні засоби попередження вибухів, захисту обладнання, будівель і споруд.

Підприємства зі зберігання та переробки рослинної сировини рішенням уряду країни в 1990 були передані під державний нагляд. На виконання постанови Ради Міністрів СРСР у структурі Госпроматомнагляду СРСР було створено підрозділ з нагляду за підприємствами хлібопродуктів, організована відповідна міжрегіональна інспекція. В даний час нагляд здійснюється на 10 тис. небезпечних виробничих об'єктах зберігання та переробки рослинної сировини.

Україна і великі промислові об’єкти в мегаполісах

Сучасний період розвитку України характеризується все більш зростаючими розбіжностями людини і навколишнього природного середовища. Промислові регіони є зонами з надзвичайно високим ступенем ризику виникнення аварій і катастроф техногенного походження. Цей ризик постійно зростає внаслідок збільшення кількості застарілих технологій і устаткування, зниження темпів поновлення і модернізації виробництва.

Недосконала структура господарства України десятиліттями формувалася без урахування об'єктивних потреб населення й екологічних можливостей її конкретних територій. Морально застаріле і фізично зношене устаткування обумовило інтенсивне використання енергії, води, інших ресурсів, територій і природи. Таким чином, на сьогоднішній день для країни фактично сформоване положення виробництва є головним чинником, що формує рівень техногенно-екологічної безпеки.

Потенційно небезпечні виробництва мають велику питому вагу в структурі промислового виробництва України. У цілому по країні на них приходиться 42,8% вартості основних промислових фондів, 33,8% обсягів виробництва і 21% працюючих. Особливо велика частка потенційно небезпечних виробництв у Луганській, Донецькій, Дніпропетровськії, Івано-Франківській, Київській областях. По вартості промислових виробничих фондів на перші три області приходиться 55,3 % від їхньої вартості в Україні в цілому.

У середньому по країні на 1км2 території приходиться 2,6 чол. промислово-виробничого персоналу, зайнятого на техногенно небезпечних об'єктах. По областях цей показник розподіляється в такий спосіб: до 0,5 чол. Тернопільська, Херсонська; від 0,5 до 1 чол. — Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Хмельницька, Чернігівська, Чернівецька; від 1,1 до 2,6 чол. — Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Сумська, Харківська, Черкаська; 2,7 чол. — Львівська; 6,1 чол. — Дніпропетровська; 10,8 чол. — Луганська; 19,9 чол. — Донецька.

Досліджуючи ризик виникнення аварійних ситуацій техногенного характеру на території України за прогнозами МНС протягом 2010 року (додаток 3), слід зауважити, що особливо високий ризик виникнення промислових аварій простежується на території Донецької, Луганської та Львівської областей. Наступні місця займають Хмельницький, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Херсон. Високий рівень ризику в східних областях пов'язаний із наявністю вугільних та газовидобувних шахт, старих за віком та устаткуванням. Суми, Луганськ, Донецьк, Київ найбільше страждають саме від пожеж та вибухів, менший відсоток стосується транспортних аварій, руйнування споруд, аварій на енергетичних системах тощо.

Проблеми вибухонебезпечності шахт

Вибухонебезпечність вугільних шахт продовжує залишатися однією з найбільш складних і невирішених проблем вуглевидобутку в світі. Однак, порівнюючи масштаби видобутку вугілля у першій десятці вуглевидобувних країн світу, серед яких Україна посідає останнє місце, вимушені констатувати, що за рівнем аварій і травматизму ми займаємо друге місце у світі після Китаю, далі йдуть Росія та Польща.

Динаміка аварій з груповими нещасними випадками на вугільних шахтах України свідчить про те, що не тільки їхній рівень залишається дуже високим, але й зростає тяжкість їхніх наслідків. Кількість вибухів в українських шахтах за минуле десятиріччя становить 37 % від загальної кількості у світі. У минулому десятиріччі на шахтах України щороку ставалося понад 100 тис. аварій та простоїв не тільки зі значними людськими втратами, але й з величезними втратами робочого часу та видобутку вугілля.

В останні десятиріччя вибухи, спалахи газу, загоряння вугілля та раптові викиди вугілля й газу в шахтах часто стають причиною випадків смертельного травматизму у вугільній галузі України. Статистичні дані про нещасні випадки в результаті аварій, що сталися через вибухи шахтового метану та раптові викиди вугілля та газу, свідчать про незначні темпи їхнього зменшення за останнє десятиріччя порівняно з попереднім.

При запобіганні вибухам потрібно враховувати те, що їхнє виникнення, характер перебігу, масштаби та наслідки надто неоднозначні та проявляються нетиповим чином, особливо на глибинах понад 1000 м. Для таких особливо небезпечних горизонтів і вибоїв, а також шахт взагалі можливі два варіанти: припинення видобутку вугілля або дегазація й поступовий перехід на підземну газифікацію вугілля. Безумовно, останній варіант є економічно виправданим і єдино можливим, як з точки зору промислової безпеки вибухонебезпечних шахт, так і забезпечення країни власними енергоносіями.

Підсумовуючи вищенаведене, маємо три аспекти проблеми забезпечення промислової безпеки метанових шахт, переважна більшість яких у вугільній галузі України, а саме:

- забезпечення контролю стану обладнання, аерогазового контролю та напруженого стану пластів у складі протиаварійного захисту на основі телекомунікаційних систем, які найбільше підходять для складних умов вибухонебезпечних шахт;

- дослідження геолого-генетичної структури вуглепородних масивів, вибір критеріїв та датчиків, які би надійно прогнозували стан пластів та їхню вірогідну поведінку з точки зору газодинамічних явищ та вибухонебезпеки, з включенням їх до системи протиаварійного захисту;

- ефективне газовидалення як усередині шахти, так і з подаванням на поверхню з метою його утилізації в промислових масштабах;

- перетворення вибухонебезпечних шахт і горизонтів у безпечні виробництва, а також одержання важливого для економіки України газового енергоносія;

- забезпечення промислової безпеки підземної шахтної інфраструктури та збереження життя й здоров’я гірників.Забезпечення безпеки підземного шахтового господарства і геологічних структур, що руйнуються при газопилових вибухах, виводячи з ладу забої, штреки й самі шахти на тривалий час, призводячи до значних людських втрат і завдаючи величезних матеріальних збитків.

Українські шахти мають свої специфічні особливості, які у таких масштабах не властиві шахтам решти вуглевидобувних країн світу. Тому на глибинних горизонтах, у віддалених особливо небезпечних лавах лише протиаварійні системи не можуть забезпечити гарантований рівень безпеки шахтарської праці, без чого роботодавці не мають права допускати до роботи людей у підземних виробках. Саме тому держава повинна активно взятись за вирішення проблеми вибухонебезпечності українських шахт.

Цивільний захист громадян про аваріях, вибухах, пожежах

Забезпечення прав громадян на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, пожеж – це один з найважливіших обов'язків держави. Держава як гарант цього права, створює систему цивільної охорони, яка має на меті захист населення від небезпечних природних та техногенних явищ.

Кожна людина у випадках аварій, катастроф стихійних лих повинна мати можливість захистити себе, свою сім'ю і надати допомогу постраждалим. Цього вимагає саме життя, наша дійсність. Науково-технічний прогрес значно збільшив можливості виробництва, але приніс з собою техногенну та екологічну небезпеку для людини і навколишнього середовища.

Кількість надзвичайних ситуацій зростає лавиноподібно, тільки за останні 20 років кількість небезпечних явищ зросла в 2 рази. Відповідним наслідком є зростання кількості жертв і матеріальних збитків як в промисловості, так і на транспорті, в побуті, в армії тощо. Саме тому важливим чинником є захист населення в надзвичайних ситуаціях.

Відповідно до Закону України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» існує чотири види заходів цивільного захисту населення: профілактичні, природоохоронні, соціально-реабілітаціні та гуманітарні заходи.

Розглянемо їх зміст та види детально.

Профілактичні заходи – це завчасне проведення заходів з недопущення або усунення причин та передумов виникнення джерел надзвичайних ситуацій антропогенного походження, а також обмеження збитків від них.

Їх основними завданнями є:

- проведення комплексу профілактичних заходів, спрямованих на виявлення та запобігання найбільш ймовірних у місті надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

- забезпечення реальної готовності органів управління, сил та засобів, призначених для оперативного реагування на надзвичайні ситуації при їх виникненні та ліквідації їх наслідків;

- підвищення ролі і впливу органів місцевого самоврядування у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації;

- підготовка населення, керівного складу і фахівців з питань цивільного захисту населення до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Профілактичні заходи особливо важливі, тому що будь-яку надзвичайну ситуацію краще попередити, аніж потім проводити заходи по її ліквідації та реабілітації постраждалих.

Природоохоронні заходи – це система заходів, спрямованих на збереження та відновлення природних ресурсів і навколишнього середовища, на надання більш гармонійного, збалансованого характеру відносинам людини і біосфери, підтримання природного перебігу процесів у біосфері, збереження генетичного різноманіття (генофонду) живих організмів, екологічно обґрунтоване використання як окремих видів тварин і рослин, так і будь-якої екосистеми в цілому.

Соціально-реабілітаційні заходи – це комплекс лікувально-профілактичних, реабілітаційних та оздоровчих заходів, спрямованих на відновлення психофізіологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності рятувальників та інших осіб, що залучалися до проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також постраждалого населення, передусім неповнолітніх дітей. Саме цей тип заходів найчастіше застосовується до людей, що постраждали від промислових вибухів.

Аналіз наслідків надзвичайних ситуацій природного характеру і техногенних катастроф свідчить, що у людей, які стали їх жертвами, проявляється широкий спектр синдромів, зокрема депресія, тривожність, специфічні посттравматичні страхи, розлади сну, соціальної поведінки, пам’яті, уваги, виникають проблеми з навчанням, соматичні скарги, які вимагають корекції.

Несприятливі чинники різних надзвичайних ситуацій не тільки погіршують стан здоров’я, але й ускладнюють перебіг супутніх захворювань, що в значній мірі знижує рівень здоров’я. Тому проблема відновлювального лікування постраждалих у результаті надзвичайних ситуацій набуває першорядного значення.

Гуманітарні заходи – це заходи, що здійснюються з метою полегшення тягаря населення, особливо в умовах, коли місцева влада не в змозі або не прагне налагодити його забезпечення життєво необхідними предметами споживання.

Також це безоплатні колективні або індивідуальні дії міжнародних організацій, державних і громадських організацій різних країн, конфесійних та інших структур, приватних осіб та інших учасників дій, спрямованих на ліквідацію всіх або частини наслідків надзвичайних ситуацій, першочергове життєзабезпечення населення, що постраждало у надзвичайних ситуаціях, або його евакуацію з небезпечної зони, надання населенню медичної, соціальної та інших видів допомоги. Заходи з надання гуманітарної допомоги можуть проводитися як в рамках операції з підтримки миру, так і самостійною програмою.

Як бачимо, існує чимало способів держави допомогти постраждалим під час аварій та катастроф.

Висновки

Отже, підсумовуючи вищесказане, можна сказати, що аварії техногенного характеру в Україні, на жаль, досить поширені. Особливо у великих містах спостерігаються проблеми із атомною, хімічною, енергетичною, вугільновидобувною промисловістю, які проявляються у вигляді вибухів та промислових аварій.

Масові промислові вибухи є дуже небезпечними у мегаполісах, оскільки можуть призвести до великих руйнувань, принести як матеріальні, так і людські втрати, що не мають ніякого оправдання.

Вирішенням проблемності вибухів займається Міністерство надзвичайних ситуацій, яке бере на себе опіку над промисловими об’єктами, захищає населення, запобігає вибухам та усуває наслідки. Статистичні дані свідчать про не надто позитивні дані щодо таких аварій, однак МНС робить усе для того, щоб кількість аварій зменшилася до мінімуму. Зокрема, про це дізнаємося з прогнозів МНС на 2010 рік щодо кількості можливих надзвичайних ситуацій.

Одним із шляхів підвищення ефективності безпеки в містах є необхідність створення дієвої системи моніторингу та прогнозування можливих аварій та надзвичайних ситуацій, попередньої оцінки їх потенційного впливу на систему міського життєзабезпечення, що в свою чергу вимагає визначення базових індивідуальних рівнів можливих небезпек, як основи для подальшої побудови карт безпеки та розробки рекомендацій з вдосконалення системи цивільного захисту.

В подальшому необхідно провести більш детальну оцінку впливу небезпек на розвиток міст та провести експертну оцінку ефективності елементів міської системи реагування на надзвичайні ситуації. Тільки у такому випадку можна сподіватися на позитивніші статистичні результати.

Список використаної літератури

1. Основи безпеки життєдіяльності. Підручник. – К., 2001.

2. Саморуков С.І. Небезпека на виробництві. – Харків, 1999.

3. Закон від 27 квітня 2001 р. Закон про охорону довкілля.

4. Желібо Є.П., І.С.Сагайдак. Безпека життєдіяльності. – К.,2007.

5. Чапка Мірослав, Міхалік Славомір, Козік Віолетта. Процедура ідентифікації та зв’язки зі здоров’ям працівників – підприємство з великим ризиком виникнення серйозної промислової аварії. - Український журнал з проблем медицини праці. - 2010. - №1(21).

6. Білецкий С.В., Кірочкін А.Ю., Тютюник В.В., Шевченко Р.І.Оцінка небезпеки міської інфраструктури в рамках понятивного апарату системи інтегральної безпеки. - Проблеми надзвичайних ситуацій. – 2010. - № 11.

7. Якименко О. Великі проблеми великих міст. - Будівництво та безпека. – 2008. – № 1(5).

8. Здановський В.Г, Крівцов М.В., Ігнатович М.В. Проблеми вибухонебезпечності шахт та концептуальні засади їхнього вирішення. - Проблеми охорони праці в Україні: збірник наукових праць. – 2010. - №18.

9.Безпека життєдіяльності. В.В. Березуцький, Л.А. Васьковець, Н.П.Вершиніна, В.В. Горбенко, О.С. Лісогор, В.Ф. Райко. –Х.,2007.

10. Шевченко Л.В.Система заходів, що забезпечують цивільний захист населення. – Право і суспільство. – 2010. - № 3.

11. Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру: Закон України від 08.06.2000 р. - Офіційний вісник України. – 2000. – № 28. – Ст. 1155.