Магістерська дипломна робота на тему:

Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»)

Анотація

Магістерська дипломна робота на тему „ВАЛЮТНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКУ (на прикладі діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»)” складається з вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел та 4 додатків.

Робота представлена на 135 сторінках, включає 13 рис., 7 табл., список використаних джерел з 77 найменувань та 4 додатків на 29 сторінках.

Об’єктом дипломного дослідження є – діяльність комерційного банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в галузі валютних операцій.

Предметом дипломного дослідження є – комплекс інструментів управління валютними операціями та ризиком валютної позиції в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Мета дипломного дослідження полягає у визначенні головних понять та суб’єктів валютного ринку і дослідження ролі та місця банків як на світовому, так і на національному валютному ринку, теоретичному обґрунтуванні важливості оптимізації управління валютними операціями та ризиком валютної позиції в банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також пошуку напрямків удосконалення інструментів управління валютним ризиком на основі використання нових валютних операцій - інструментарію валютних дериватівів (форвардні, ф’ючерсні, опціонні та своп – угоди валютного хеджування).

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в доведенні доцільності освоєння нових позабалансових валютних операцій хеджування валютної позиції банка з використанням похідних цінних паперів (форвардні, ф’ючерсні, опціонні та своп – контракти).

Рік розробки дипломної роботи – 2009.

Рік захисту дипломної роботи – 2009.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність валютних операцій банків

1.1 Основні види валютних операцій банків

1.2 Поняття та види валютного ринку

1.3 Валютний курс та методи управління валютними ризиками

Розділ 2. Регулювання валютних операцій на національному валютному ринку

2.1 Завдання та спрямованість валютного регулювання

2.2 Методи державного регулювання

2.3 Система регулювання валютних операцій на національному рівні

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку валютних операцій комерційних банків України

3.1 Структура валютних операцій комерційних банків на прикладі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

3.2 Проблеми здійснення окремих видів валютних операцій в сучасних умовах та перспективи їх розвитку

3.3 Шляхи вдосконалення здійснення валютних операцій

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Розширення міжнародної торгівлі товарами та послугами перетворює кордони різних країн в умовні лінії на географічній карті. Однак валюта в більшості з них все ж залишається самостійною та невід’ємною складовою частиною економіки. В економічних системах, валюта яких вільно конвертується, рівень її обмінного курсу є вирішальним фактором успіху національних експортних галузей та рівня цін на товари та послуги, що імпортуються з інших країн.

Світовий валютний ринок – достатньо динамічний та чуттєвий ринок, що працює цілодобово, переміщуючись крізь усі часові пояси. Його прозорість забезпечується інформаційними та комунікаційними системами, пов’язаними один з одним та обслуговуючими весь світ. Обсяги торгівлі на цьому ринку можуть досягати понад 1000 млрд. дол. США в день і, безперечно, різні для окремих учасників ринку.

За умов сильних коливань валютних курсів учасники світового валютного ринку відчувають великі труднощі в управлінні ризиками, пов’язаними з цими коливаннями та пред’являють суттєві вимоги до страхування валютних та відсоткових ризиків.

Саме комерційні банки пропонують велику кількість інструментів хеджування, котрі здатні звести до мінімуму ризики та забезпечити сприятливі валютні курси.

Актуальність теми дипломної роботи полягає в тому, що з одного боку, комерційні банки займають визначальну роль в системі міжнародних кредитно-фінансових відносин, як інструменту придбання і постачання валютних ресурсів, а з іншого – з розвитком міжнародних відносин стираються кордони між різними країнами, взаємовідносини між ними вже неможливо уявити без грошових розрахунків, які досягаються за рахунок використання міжнародних валютних систем.

Доцільність проведення досліджень для оцінки стану та перспектив розвитку валютних операцій в малих комерційних банках полягає в необхідності оптимізації вирішення дилеми між валютним ризиком та прибутковістю банку.

Об’єктом дипломного дослідження є – діяльність комерційного банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в галузі валютних операцій.

В якості суб’єкта дослідження виступають валютні операції, як складова частина усієї сукупності операцій, здійснюваних комерційними банками.

Предметом дипломного дослідження є – комплекс інструментів управління валютними операціями та ризиком валютної позиції в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Мета дипломного дослідження полягає у визначенні головних понять та суб’єктів валютного ринку і дослідження ролі та місця банків як на світовому, так і на національному валютному ринку, теоретичному обгрунтуванні важливості оптимізації управління валютними операціями та ризиком валютної позиції в банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», а також пошуку напрямків удосконалення інструментів управління валютним ризиком на основі використання нових валютних операцій - інструментарію валютних дериватівів (форвардні, ф’ючерсні, опціонні та своп – угоди валютного хеджування).

Для досягнення поставленої мети проаналізовані та систематизовані матеріали, на основі яких в дипломній роботі вирішені наступні поставлені завдання:

1. В першому розділі визначені поняття, сутність, учасники світового валютного ринку, класифікація основних валютних операцій, принципи та методи валютного регулювання, системи міжнародних розрахунків та перспективи їх розвитку.

2. Друга частина роботи присвячена аналізу сучасного стану валютного ринку України, тенденції та динаміка розвитку обсягів торгівлі валютою вітчизняними комерційними банками, а також головні особливості проведення валютних операцій.

3. В третьому розділі визначені проблеми та перспективи розвитку валютних операцій комерційних банків в Україні на прикладі діяльності ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

При вирішенні проблем оптимального управління валютним ризиком в операціях комерційного банку використані результати досліджень, викладені в монографіях наступних авторів: – Азаренкова Г.М., Васюренко О.В., Герасимович А.М., Жуков Е.Ф., Коцовська Р.Н., Ричаківська В.І., Мороз А.М., Українська Л.О., Савлук М.І., Панова Г.С., Примостка Л.О., Пуховкіна М.Ф., Спіцин І.О., Спіцин Я.О., Шевченко Р. І..

Методами дипломного дослідження є – структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистистичний аналіз хронологічних рядів параметрів, побудова розрахункових алгоритмів математичних моделей обробки статистичних даних в “електронних таблицях” EXCEL-2000.

Інформаційною базою дипломного дослідження були – звітні документи ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2006 – 2008 роки, статистичні матеріали НБУ, Асоціації українських банків, Держкомстату України.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в доведенні доцільності освоєння нових позабалансових валютних операцій хеджування валютної позиції банка з використанням похідних цінних паперів (форвардні, ф’ючерсні, опціонні та своп – контракти).

Розділ 1. Сутність валютних операцій банків

1.1 Основні види валютних операцій банків

Валютні операції, що здійснюються на валютному ринку, у широкому розумінні є конкретною формою прояву валютних відносин у народногосподарській практиці.

Валютні операції — це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказом та пересиланням на територію країни та вивезенням, переказом i пересиланням за її межі валютних цінностей. [24, с. 163]

Як правило, виділяють:

поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання i надання фінансових кредитів на строк не більш як 180 днів, переказ відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

валютні операції, пов'язані з рухом капіталу (прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання и отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів тощо).

У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти. Переважна більшість валютних операцій у вузькому розумінні на світовому валютному ринку (близько 80 здійснюється на його міжбанківському сегменті, оскільки валютні 6іржі існують не у вcix країнах світу (наприклад, вони відсутні в англосаксонських країнах).

На макроекономічному piвні ключовим суб’єктом валютних операцій виступають центральні банки — Банк Великої Британії, що є найстарішим в цьому клубі, Федеральна Резервна система США, Бундесбанк Німеччини, Національний банк Франції, Центральний банк Pocії, Національний банк України. Саме вони відповідають за валютні резерви, підтримують курси валют, стабільність грошового обігу [11, с. 53-54].

Найпоширенішими формами валютних операцій на міжбанківському валютному ринку є операції "спот", "форвард i "своп", а на біржовому — "ф'ючерс" та "опціон". Дещо особливою формою валютних операцій виступає "валютний арбітраж".

Валютна операція "спот" — це купівля-продаж валюти на умовах її поставки протягом двох робочих днів від дня укладання угоди за курсом, зафіксованим в угоді (її ще називають терміновою).

Основними учасниками спот-ринку виступають комерційні банки, які здійснюють такі валютні операції:

• напряму з клієнтами — підприємствами приватного і державного секторів;

• на міжбанківському ринку напряму з іншими комерційними банками;

• через брокерів з банками i клієнтами;

• з центральними банками країн. [14, с. 127-129]

Існують "звичаї" спот-ринку, не зафіксовані в спеціальних міжнародних конвенціях чи міждержавних угодах, однак їx беззастережно виконують yci учасники цього ринку.

До "звичаїв" спот-ринку належать:

• здійснення платежів протягом двох робочих банківських днів без нарахування відсоткової ставки на суму поставленої валюти;

• операції здійснюються в основному на базі комп'ютерної торгівлі з підтвердженням електронними повідомленнями (авізо) протягом наступного робочого дня;

• існування обов'язкових валютних курсів: якщо дилер великого банку цікавиться котируваннями іншого банку, то повідомлені йому валютні курси є обов'язковими для виконання операцій з купівлі-продажу валюти.

Хоча спот-операції належать до "швидких" валютних операцій, все-таки i вони підвладні валютному ризику. Це пов'язано насамперед з технічними особливостями клірингових розрахунків, що існують у більшості країн світу, а також з часовими різницями в роботі валютних ринків. Наприклад, валютні ринки США i Західної Європи розділені п'ятьма годинними поясами i тому платежі в доларах можуть направлятися на кілька годин пізніше від платежів у західноєвропейських валютах, все ж встигаючи до відведеного строку валютування по операції, що може призвести до можливості виникнення ризику збитків. Крім того, особливістю багатьох клірингових систем є те, що інформація про одержання платежу від контрагента стає відомою лише на наступний день після дати валютування, а за цей час різка зміна валютного курсу може призвести до збитків або до упущення вигоди. Таки операції, як "форвард" i "своп", прийнято вважати строковими.

Строковими операціями є валютні операції, пов'язані з поставкою валюти на строк понад три дні з дня її укладення. Стандартними термінами виконання строкових контрактів є, як правило, 1, 3, 6, 9 i 12 міс [16, с. 47]..

Форвардні валютні операції — це контракти з обміну валют, які відбуватимуться у майбутньому, але за курсом, зафіксованим на поточну дату. Укладаються, як правило, на строк до одного року, проте в окремих випадках, коли йдеться про ринок стабільних валют (наприклад, долар США відносно англійського фунта стерлінгів, німецької марки чи японської єни), можливе оформлення угод на п'ять або більше років наперед.

Ринок форвардних операцій терміном до 6 мic., як правило, досить стабільний, а на довший термін — нестійкий. При цьому окремі операції можуть викликати сильні коливання обмінних курсів.

Форвардний валютний курс i курс "спот" тісно пов'язані між собою. 3 теоретичноі точки зору форвардна ціна валюти може дорівнювати спот-ціні, однак на практиці такий збіг буває досить рідко.

Якщо форвардний курс більший за спот-курс, то в такому випадку кажуть, що валюта котирується з премією; а якщо навпаки, валюта котирується з дисконтом, тобто із знижкою [24, с. 16].

Премії i дисконти по валюті, як правило, розраховуються на базі року для того, щоб можна було порівняти прибутковість від вкладу валюти у форвардну операцію з відповідною прибутковістю від вкладання валюти в інші форми валютних операцій.

До позитивних моментів проведення форвардних валютних операцій можна віднести те, що вони надають більше можливостей для маневру. Тоді як операція "спот" має бути виконана або відкладена практично негайно, форвардні контракти залишають час для здійснення аналізу, контролю i проведення необхідного коригування.

Однак слід мати на увазі той факт, що при укладанні форвардного контракту валютний ризик значно зростає, оскільки збільшується ймовірність непередбачуваної зміни курсу валюти на дату поставки, а також ризик щодо неплатоспроможності партнера. Тому під час укладання форвардної операції клієнт обов'язково повинен мати відповідні кошти — залишок на рахунку чи кредитну лінію — для покриття цього ризику.

Операція "своп" — це валютна операція, при якій поєднуються форвардні умови та умови "спот". При такій валютній операції продаж готівкової валюти (спот) здійснюється з одночасною її контркупівлею на строк (форвард), або навпаки. Ці операції створюють можливості одержувати додаткові економічні вигоди або пов'язані з валютними втратами.

Операції "своп", як правило, здійснюються на строк від 1 до 6 мic., значно рідше зустрічаються своп-операції з терміном виконання до п'яти років.

Операції "своп" здійснюються як між комерційними банками, так i між комерційними банками i центральним банком країни, а також безпосередньо між центральними банками країн. В останньому випадку вони являють собою угоди із взаємного кредитування в національних валютах відповідних країн. 3 1969 р. діє багатостороння система взаємного обміну валют через Банк міжнародних розрахунків у Базелі на основі використання операцій "своп". Ці двосторонні опеpaції здійснюються центральними банками країн в основному для здійснення ефективних валютних інтервенцій. Їх використовують як центральні, так i комерційні банки для диверсифікації своєї валюти з метою здійснення міжнародних розрахунків, задоволення потреб клієнтів у певній валюті, для тимчасового збільшення своїх валютних резервів тощо.

Так, якщо банк має запаси доларів, а йому тимчасово на шість місяців потрібні франки, то він може продати долари за франки з негайною оплатою i одночасно укласти договір про купівлю такої самої суми доларів через 6 міс. у свого партнера.

Приблизний розподіл угод з іноземною валютою на світових валютних ринках такий: "спот" — 67%, "форвард" — 5%, "своп"—28%.(рис. 1.1.)

Ареною валютних операцій виступають також біржі, які здійснюють валютні обміни та визначають залежно від попиту та пропозиції ринкові ціни валют. За деяких обставин валютні біржі стають головною ланкою міжбанківських операцій. Як учасники біржових тopгів можуть виступати i центральні банки, що провадять операції з підтримки національних валют.

До строкових валютних операцій, які здійснюються комерційними банками на валютних біржах та валютних відділах товарних та фондових бірж, належать також ф’ючерсні валютні операції і опціони.

Ф’ючерсні валютні операції – це строкові угоди на біржах, що являють собою купівлю-продаж золота, валюти, кредитних та фінансових інструментів за фіксованою в момент укладання контракту ціною, з виконанням операції через певний проміжок часу. Розрахунки здійснюються через клірингову палату, яка виступає посередником між продавцем та покупцем і гарантує виконання сторонами своїх зобов’язань [11, с. 52].

Як видно, сутність ф’ючерсних валютних операцій дещо подібна до форвардних. Так, ф’ючерсні операції, як і форвардні, здійснюються з поставкою валюти на термін понад три дня з дня укладання контракту, при цьому ціна виконання контракту в майбутньому визначається в день його підписання.

Однак при видимій зовнішній подібності існують такі суттєві відмінності ф’ючерсних валютних операцій від форвардних:

- Якщо форвардні операції здійснюються на міжбанківському валютному ринку, то ф'ючерсні – переважно на біржовому, що призводить до визначення термінів і обсягів операцій за форвардними контрактами на основі взаємної домовленості сторін, тоді як умови виконання ф'ючерсних контрактів прив’язані до певних дат роботи бірж, тобто стандартизовані за термінами, обсягами та умовами поставок;

- Індивідуальні контракти, що укладаються між клієнтом і банком при форвардних валютних операціях, як правило, дорожчі порівняно із стандартизованими ф'ючерсними контрактами. Завдяки цьому форвардні операції супроводжуються більшою маржею і призводять до більших витрат для клієнта порівняно з ф'ючерсними;

- Доступ на форвардні валютні ринки для невеликих фірм обмежений, оскільки мінімальна сума для укладання контракту становить у переважній більшості випадків 500 тис. дол. США. Ф'ючерсні ринок доступний як для індивідуальних, так і малих інституціональних інвесторів;

- Якщо форвардні валютні операції на 95% закінчуються поставкою валюти за контрактом, то ф'ючерсні операції, навпаки, на 95% закінчуються укладанням зворотної (офсетної) угоди, при якій не здійснюється реальної поставки валюти, а учасники цієї операції одержують лише різницю між початковою ціною укладання контракту і ціною, що існує на момент здійснення зворотної (офсетної) угоди;

- При формуванні форвардного валютного контракту набір валют практично не обмежений. Ф'ючерсні валютні операції здійснюються з обмеженим набором, як правило, резервних валют – долара США, німецької марки, французького франку, японської єни, англійського фунта стерлінгів тощо.

Валютний опціон – це договірне зобов’язання, що дає право для покупця і зобов’язання для продавця купити або продати певну кількість однієї валюти в обмін на іншу за фіксованим у момент укладання угоди курсом на наперед узгоджену дату або протягом узгодженого періоду [11, с. 75].

В обмін на одержання такого права покупець опціону сплачує продавцю певну суму, яку називають премією. Ризик покупця опціону обмежений розміром цієї премії, а ризик продавця опціону знижується на величину одержаної премії.

При цьому виділяється:

-Опціон пут – право продати валюту для захисту від її потенційного знецінення або в розрахунку на її потенційне знецінення;

-Опціон кол – право купити валюту для захисту від потенційного її подорожчання або в розрахунку на потенційне підвищення її курсу.

Крім того, розрізняють:

-Європейські валютні опціони – опціони, які можуть бути реалізовані тільки в день закінчення терміну дії контракту;

-Американські валютні опціони , які дають право купити чи продати базовий актив у будь-який час від дня закінчення терміну дії контракту.

Оскільки у випадку реалізації американських валютних опціонів продавець зазнає більш високого ризику, за них, як правило, сплачується і більш висока премія, ніж за європейські валютні опціони.

Отже, на відміну від ф'ючерсних контрактів валютні опціони покликані обмежити ризик, пов’язаний з несприятливим розвитком курсів валют, зберігаючи при цьому шанси на одержання прибутку у випадку їх сприятливого розвитку. Саме тому валютні опціони як відносно новий інструмент світового валютного ринку сьогодні досить поширені на валютних ринках світу.

Особливою формою валютних операцій виступає валютний арбітраж, оскільки він як основна операція в роботі дилерів комерційних банків використовується і небанківськими учасниками валютного ринку.

Валютний арбітраж – це операції з валютами з метою одержання прибутку через використання у визначений момент часу існуючих на фінансових ринках розривів між курсами і відсотковими ставками по касових і строкових операціях. Основний принцип валютного арбітражу – купити той чи інший фінансовий актив дешевше і продати його дорожче.

Іншими словами, валютний арбітраж – це операція, що поєднує купівлю та продаж валюти з відповідною контругодою для отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних валютних ринках (просторовий), або протягом певного періоду (часовий валютний арбітраж).

Простий валютний арбітраж, це арбітраж, який здійснюється з двома валютами, складний – з трьома і більше валютами.

Слід підкреслити, що арбітражні операції мають велике економічне значення для всього фінансового ринку, оскільки втручання арбітражерів дає змогу забезпечити взаємозв’язок курсів валют і регулювання ринку, що сприяє тимчасовому вирівнюванню курсів на різних ринках, стиранню різних кон’юнктурних стрибків, підвищуючи стійкість валютного ринку.

1.2 Поняття та види валютного ринку

Одним з найсуттєвіших елементів міжнародних валютних відносин є світовий валютний ринок.

Валютний ринок – це:

1) підсистема валютних відносин у процесі операцій купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах;

2) інституціональний механізм (сукупність установ і організацій – банки, валютні біржі, інші фінансові інститути), що забезпечують функціонування валютних ринкових механізмів. [11, с. 114]

Валютний ринок як економічна категорія – це система стійких економічних і організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах [3, с. 21].

На валютному ринку здійснюється широке коло валютних операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти покупцями, продавцями, посередниками, банківськими установами та фірмами.

Якщо сказати просто, то валютний ринок, це сфера, де відбувається купівля-продаж іноземної валюти на основі попиту і пропозиції [2, с. 47].

Сучасний валютний ринок становить собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю i продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є забезпечення реальної свободи вибору та дій власника валюти. Тому ступінь зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, але i його спроможністю повною мірою реалізовувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб'єктів ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе у процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні вигоди, виражені у відповідному доході.

Отже, валютному ринку властиві атрибути будь-якого ринку [5, с. 34].

По-перше , він завжди виступає як конкурентний ринок. Суб'єкти ринку конкурують між собою з приводу отримання найбільшого прибутку.

По-друге , будь-які обмінні операції на валютному ринку містять у co6i елементи валютного ризику. Валютний ризик органічно пов'язаний із конкуренцією, з елементами невизначеності економічної кон'юнктури, зрештою, з обов'язковою присутністю суб’єктивного моменту у поведінці контрагентів, які не завжди можна прогнозувати.

Невід'ємним атрибутом валютного ринку є присутність функціональних елементів його регулювання. Сучасний валютний ринок - це інституційно регульований ринок. Уся система міжнародних валютних організацій, союзів i угод, діючих на міждержавній i транснаціональній основі, а також система страхування від валютного ризику являють собою відповідні атрибути валютно-ринкової діяльності [16, с. 47].

З валютним ринком тісно пов’язаний інтербанківський ринок. Він є результатом взаємодії валютних рахунків комерційних банків. Ресурси цього ринку поділяються на комерційні і регуляційні. Перші з них належать комерційним банкам, інші – центральним емісійним банкам. На цьому ринку сконцентровано до 30% офіційних валютних ресурсів, за допомогою яких держава реалізує сприятливу для себе валютну політику.

Роль валютного ринку в економіці визначається його функціями :

1. обслуговування міжнародного обігу товарів, послуг і капіталу;

2. формування валютного курсу під впливом попиту і пропозиції;

3. надання механізмів для захисту від валютних ризиків, руху спекулятивних капіталів і інструментів для цілей грошово-кредитної політики центрального банку. [16, с. 47]

Основними інструментами валютного ринку є банківські акцепти, акредитиви, чеки, векселя і депозитні сертифікати.

За обсягом операцій валютні ринки переважають середньорічні обороти будь-яких інших фінансових і нефінансових ринків, складаючи, за оцінками різних центральних банків, від 200 до 250 трильйонів доларів США[25, с. 167]. Основними особливостями сучасних валютних ринків є їх посилююча інтернаціоналізація, безперервність проведення операцій протягом доби, збільшення кількості і обсягів спекулятивних і арбітражних операцій, використання інформаційних технологій.

В залежності від обсягу, характеру валютних операцій та кількості застосованих валют, валютні ринки поділяються на глобальні, регіональні і внутрішні.

Глобальні валютні ринки зосередженні у світових фінансових центрах (Лондоні, Нью-Йорку, Токіо, Парижі).

На регіональних валютних ринках здійснюються операції з певним колом конвертованих валют.

Внутрішній валютний ринок – ринок однієї держави, під яким розуміють всю сукупність операцій, що здійснюються банками, які розташовані на території цієї країни, щодо валютного обслуговування своїх клієнтів, в числі яких можуть бути компанії, приватні особи, банки, які не спеціалізуються на проведенні міжнародних валютних операцій, а також власних валютних операцій.

По відношенню до валютних обмежень розрізняють “вільні” і “невільні” валютні ринки, а за видами застосування валютних курсів – з одним і двома режимами валютного курсу.

Найбільші валютні центри розташовані у країнах, де валютні обмеження зведені до мінімуму. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті, Сан-Франциско, Торонто, Toкio, Гонконзі, Сингапурі та інших містах. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть становити 100 млрд. доларів i більше у день [2, с. 47]..

Зростання інтенсивності міжбанківської торгівлі підвищує також ліквідність ринків. На теперішній час банки можуть забезпечити підприємствам та інвесторам швидку конвертацію валют, що вільно обертаються на ринку.

На рис. 1.2 показані обсяги денної торгівлі на різних банківських площадках у 2005 році., при цьому сукупний обсяг валюти розрахований в доларах США.

Рис. 1.2. Гістограма розподілу обсягів продажу валют в різних кутках світу [4, с. 143]

Отже, специфічними рисами сучасного міжнародного валютного ринку є:

• посилення інтернаціоналізації, пов'язане з поглибленням господарських зв'язків, підвищенням рівня концентрації виробництва та фінансового капіталу, створенням спільних банків тощо;

• високий динамізм здійснення валютних операцій;

• наявність уніфікованих, а в більшості випадків стандартизованих методів організації торгівлі та укладення валютних контрактів;

• підвищення в структурі обороту частки спекулятивних угод i відповідно зниження частки комерційних (клієнтських) валютних операцій;

• високий piвень технічної оснащеності фінансових установ;

• використання спеціальних телеграфних агентств (Рейтер, Блумберг), системи міжнародних розрахунків СВІФТ i створення електронної системи "Рейтер-дилінг";

• широке застосування міжнародних розрахункових одиниць;

• інтенсивний розвиток ринку євровалют;

• лібералізація національних валютних законодавств i зміцнення внутрішніх валютних ринків тощо.

Сучасне технічне оснащення валютного ринку - його широка комп'ютеризація, насичення новітніми засобами електронного зв'язку, з одного боку, суттєво прискорює оборот валютних pecypciв i міжнародних платіжних документів, міграцію капіталу, з іншого - забезпечує органічне поєднання територіальних структур i функціональних центрів світового ринку в єдину глобальну цілісну систему.

1.3 Валютний курс та методи управління валютними ризиками

Необхідність валютного курсу визначається тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть виступати законним платіжним засобом. При здійсненні зовнішньоекономічних операцій вони повинні бути обмінені на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці (ЕКЮ, СДР та інші). правильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах екномічних суб’єктів різних країн. Через концепцію курсу національної валюти центральний банк впливає на стан платіжного балансу країни, а також використовує його як інструментарій монетарної політики.

Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу; або ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Валютний курс відображає взаємодію середовищ національної та світової економіки. Він використовується при купівлі та продажу валюти у зв’язку з експортом та імпортом товарів чи послуг, надходженні в країну або вивозі за кордон капіталів, кредитів, прибутків тощо.

Функції валютного курсу.

Теорія грошей визначає такі функції валютного курсу:

По-перше, за його допомогою долається економічна обмеженість національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи.

По-друге, на основі валютних курсів здійснюється порівняння вартісних показників окремих країн, умов і результатів виробничого відтворення - продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни з світовими цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс - це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних зв’язків.

В економічній теорії розглядається два основних види валютних курсів: фіксований та плаваючий. Крім цих двох існує кілька варіантів, які залежно від конкретно обраних параметрів їх реалізації, можуть розглядатися як модифікація фіксованого або плаваючого курсу. Йдеться про встановлення так званого діапазону коливань (band) між верхньою і нижньою точками інтервенції, що в українській мові отримало назву “валютний коридор”. Крім цього, є так звана модель перемінно-фіксованого (повзучого з прив’язкою до фіксованого) курсу (англійською - crawling ред).

Різноманітні варіанти валютних курсів можна представлені у таблиці 1.1

На практиці застосовують також гібридні варіанти фіксованого або плаваючого курсу - це офіційний, ринковий, біржовий тощо.

Після другої світової війни відповідно до Бреттон-вудської угоди було введено режим фіксованих паритетів та курсів. Фіксовані курси відігравали вирішальну роль до 1976 року, коли вони визначались на основі золотого паритету чи на договірній основі. Внаслідок краху Бреттон-вудської валютної системи фіксовані валютні курси та паритети були скасовані та встановлений режим плаваючих курсів валют. Однак, вільно “плавають” тільки провідні валюти ¾ долар США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська ієна та інші. Вони самостійно формуються на ринку під впливом попиту і пропозиції. Держави можуть за взаємною угодою визначати межі їх плавання. Більшість країн установили керований плаваючий курс за яким нині існує кілька варіантів фіксації курсу: прив’язка його до кошика валют; прив’язка до однієї провідної валюти; поступова девальвація курсу в межах валютного коридору.

Таблиця 1.1

Моделі валютних курсів

Валютний курс є одним із ключових параметрів міжнародних валютних відносин. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливає практично на всю систему макро та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції у світовій економіці, перерозподіл ресурсів, збалансованість платіжного балансу тощо. Тому визначення валютного курсу та управління ним є важливим елементом економічної політики кожної держави.

Розділ 2. Регулювання валютних операцій на національному валютному ринку

2.1 Завдання та спрямованість валютного регулювання

Здійснення валютних операцій як на світовому, так і на національному валютному ринку потребує валютного регулювання. Під валютним регулюванням слід розуміти одну з форм державного регулювання міжнародних економічних відносин, спрямовану на регулювання міжнародних розрахунків і порядку здійснення операцій з валютою та валютними цінностями з метою урівноваження платіжних балансі, зміни структури імпорту або його обмеження, скорочення платежів за кордон, концентрації валютних ресурсів в руках держави.

Основними суб’єктами валютного ринку є комерційні банки. У банках відкривають і утримують валютні рахунки інші учасники ринку з метою здійснення необхідних конверсійних та депозитно-кредитних операцій у валюті. Банки акумулюють сукупні потреби ринку у валютних конверсіях, залучають і розміщують кошти через співробітництво з іншими банками. Діяльність комерційних банків на валютних ринках регламентується внутрішнім законодавством, яке визначає права та обов’язки банків, а також їх правила поведінки. Зрозуміло, що в країнах з перехідною економікою, де ринкові відносини перебувають у стадії розбудови (до таких належить і Україна), законодавство спрямоване на певні обмеження діяльності банків на валютному ринку, який є об’єктом посиленої уваги з боку держави. Залежно від форм валютної політики та системи валютного регулювання в кожній країні формується своя структура валютного ринку.

Розвиток валютного ринку в Україні розпочався після проголошення незалежності держави. За своєю функціональною діяльністю валютний ринок в Україні не відрізняється від інших міжнародних та національних валютних ринків. Головна його мета полягає в збалансуванні попиту та пропозиції на іноземну валюту та в обслуговуванні платіжного балансу держави.

Валютне регулювання здійснюється на національному і міждержавному рівні.

Основними завданнями здійснення валютного регулювання та контролю є:

1. організація системи курсоутворення, захист та забезпечення необхідного ступеня конвертованості національної грошової одиниці;

2. регулювання платіжної функції іноземної валюти та інших іноземних інструментів, регламентація поточних операцій платіжного балансу;

3. організація внутрішнього валютного ринку;

4. регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;

5. регулювання процесів утворення та руху валютного капіталу, захист іноземних інвестицій;

6. встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;

7. забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний валютний ринок. [16, с. 87-88]

Ефективна діяльність валютного ринку багато в чому залежить від системи його регулювання. Світова практика функціонування ринків знає два методи валютного регулювання – ринковий і державний. Ці методи доповнюють один одного, однак співвідношення між ними постійно змінюється залежно від конкретної економічної ситуації.

Валютне регулювання в Україні здійснюється на основі Декрету Кабінету Міністрів “ Про систему валютного регулювання та валютного контролю ”, який набув чинності у лютому 1993 р. і діє й нині. Декрет установлює режим здійснення валютних операцій на території Україні, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитно- фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обовязки субєктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Згідно з Декретом субєкти валютних відносин поділяються на резидентів та нерезидентів. Резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що перебувають на території України. Резиденти також мають право бути власниками валютних цінностей, що розміщені за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України

Загальне керівництво валютною політикою здійснюють Президент України та Верховна Рада, які приймають законодавчі акти у сфері валютної політики, забезпечують їх дотримання, розподіляють повноваження і функції з управління валютною сферою всередині країни.

Головною виконуючою установою валютного регулювання є Національний банк України, який:

- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України

- складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс держави

- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України

- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам

- видає в межах, передбачених цим Декретом, обовязкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України

- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики

- видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування

- установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або в розрахункових (клірингових) одиницях

- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків

Валютний контроль – це здійснення уповноваженими органами необхідних дій, спрямованих на дотримання фізичними та юридичними особами встановленого законодавством порядку переміщення валюти та валютних цінностей через митний кордон України.

Контроль за правомірністю діяльності уповноважених банків здійснює Національний банк України. Він стежить за виконання правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенії інших державних органів. Крім НБУ, в межах своєї компетенції, органами валютного контролю є:

- Державна податкова інспекція України, яка здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України

- Міністерство звязку контролює додержання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України

- Державний митний комітет України здійснює контроль за додержання правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України

Законодавство про валютний контроль за зовнішньоекономічною діяльністю підприємств діє лише в країнах СНД. У нашій державі поняття валютного контролю вперше з’явилося в 1993 р. з прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (далі – Декрет про систему валютного регулювання ). Більш детально поняття валютного контролю було визначено у Законі України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР (далі – Закон про порядок розрахунків ).

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів та зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають валютному контролю.

І так сьогодні валютне регулювання є засобом реалізації валютної політики, яка являє собою сукупність заходів у сфері валютних відносин відповідно до стратегічних цілей держави. В Україні валютна політика спрямована на забезпечення сталості економічного зростання, стримування темпів інфляції, підтримання рівноваги платіжного балансу.

2.2 Методи державного регулювання

У системі державного регулювання економічного життя кожної країни виділяють сукупність заходів, які проводяться центральними банками у сфері грошового обігу і валютних відносин, з метою впливу на купівельну спроможність грошей, валютні курси та на економіку загалом, що становить сутність певної валютної політики держави. Ця політика здійснюється переважно у двох формах: дисконтній та девізній.

Дисконтна політика означає зміну облікової ставки центрального банку з метою регулювання валютного курсу впливом на рух короткострокових капіталів. В умовах пасивного платіжного балансу центральний банк підвищує облікову ставку і цим самим стимулює приплив іноземного капіталу із країн, де цей рівень набагато нижчий. Такий приплив короткострокових капіталів поліпшує стан платіжного балансу, створює додатковий попит на національну валюту, а отже, сприяє підвищенню її курсу.

Політика кредитної рестрикції («дорогих грошей») використовується, як правило, в умовах стрімкого промислового буму та зростання господарської активності. Її мета – перешкодити процесу активного використання кредиту господарськими суб’єктами та загальмувати промисловий бум, який часто призводить до перевиробництва товарів.

Політика кредитної експансії (“дешевих грошей”), навпаки, спрямована на стимулювання кредитних операцій у розрахунку на те, що більш сприятливі умови кредитування спонукатимуть до господарської активності, зростання виробництва і залучення іноземного капіталу.

Девізна політика спрямована на регулювання валютного курсу через купівлю-продаж національним банком іноземної валюти, що впливає на курс національної грошової одиниці, продажу або купівлі золота з метою бажаного впливу на кон'юнктуру ринку золота, зміни режиму конвертованості валют, посилення або послабления валютних обмежень [11, с. 177].

У сучасних умовах девізна валютна політика часто приймає форму валютної інтервенції – прямого втручання центрального банку в операції з іноземною валютою на валютних ринках при одночасному введенні обмежень у сфері валютних операцій на внутрішньому ринку.

Девізна валютна політика має тимчасовий і обмежений вплив на рівень валютного курсу, якщо відсутні корінні порушення платіжного балансу. За наявності таких порушень активне використання девізної політики може призвести до швидкого виснаження валютних резервів країни, не запобігши при цьому процесу знецінення національної валюти.

Часто валютна інтервенція використовується для підтримання курсу валюти на заниженому рівні, використовуючи валютний демпінг – знецінювання національної валюти з метою масового експорту товарів за цінами, нижчими за світові [16, с. 132].

Валютний демпінг використовується для експорту товарів через застосування спеціальних занижених валютних курсів, які відображають зовнішнє знецінення валюти у розмірах, що перевищують знецінення грошей на внутрішньому ринку країни, яка експортує товари та послуги.

Валютний демпінг безпосередньо впливає на торговельно-економічні відносини відповідних країн. Так, занижений валютний курс підвищує конкурентоспроможність фірм даної країни на світових ринках та сприяє розширенню експорту товарів та послуг, однак ці дії призводять до зростання внутрішніх цін, країна вивозить більше товарів і послуг на відповідну одиницю імпорту, що порушує еквівалентність міжнародного обміну на шкоду цій країні.

Штучно завищений валютний курс спричиняє зворотній економічний ефект, коли на відповідну одиницю вивезеного за кордон товару країна за рахунок імпорту отримує більшу кількість товарів і послуг, що також порушує еквівалентність міжнародного обміну, але вже на користь цій країні.

Іншими методами валютного регулювання є:

- диверсифікація валютних резервів, що дає змогу зменшити збитки від відносного знецінення тих або інших валют, i забезпечення найвигіднішої структури резервних активів;

- отримання або надання кредитів та субсидій, які використовуються для компенсації розривів, що виникають у міждержавних платежах;

- девальвація, яка закріплює вже здійснене в у мовах інфляції фактичне знецінення національної валюти;

- ревальвація – офіційне підвищення вартості валюти, що виражається у зростанні її золотого вмісту або в підвищенні її курсу по відношенню до інших валют;

- інші адміністративні заходи.

Отже, валютну політику держави можна поділити на дві частини — поточну та перспективну [16, с. 47].

Поточна валютна політика полягає в організації повсякденного оперативного регулювання поточної валютної кон'юнктури, а перспективна — в здійсненні довгострокових структурних змін у міжнародному валютному механізмі, що реалізується через участь держави в міждержавних угодах.

2.3 Система регулювання валютних операцій на національному рівні

Декрет про систему валютного регулювання визначає, що валютні операції – це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов’язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Функції у сфері валютного контролю в Україні здійснюють:

- Національний банк України, який є головним органом валютного контролю;

- уповноважені банки;

- Державна податкова інспекція України;

- Міністерство зв’язку України;

- Державний митний комітет України.

Національний банк України контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України та забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Національним банком України 6 травня 1998 р. №181 затверджено "Положення про порядок видачі банкам ліцензій на здійснення банківських операцій" (зі змінами та доповненнями від 24 вересня 1998 р. №392), згідно з яким ліцензуванню підлягають тридцять банківських операцій. Положення регламентує порядок і умови видачі ліцензій на здійснення банківських операцій уповноваженими банками, а також порядок і умови, за яких Національний банк України може відмовити в наданні ліцензій.

Під ліцензуванням банківських операцій слід розуміти порядок видачі уповноваженим банкам, які з часу реєстрації Національним банком України набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення окремих чи всіх банківських операцій, якщо умови діяльності комерційних банків відповідають чинному законодавству України та нормативним актам Національного банку України, а також діяльність яких не загрожує інтересам їх клієнтів.

Для отримання необхідної ліцензії на здійснення валютних операцій комерційний банк подає до Національного банку такі документи [6, ст.. 127-128]:

1) клопотання банку про видачу ліцензії на здійснення банківських операцій (з переліком операцій, які банк бажає виконувати) за підписом Голови Правління банку;

2) бізнес-план банку на перші три роки його діяльності (на кожен рік окремо), який має містити:

• перелік операцій, які планує здійснювати банк;

• розрахунковий балансовий звіт і розрахунок звіту про прибутки та збитки комерційного банку на кінець кожного фінансового року за формами № 11 (місячна) і №2-КБ (квартальна), затвердженими постановою Правління Національного банку України від 21 листопада 1997 р. №338. Форми подаються за підписом голови правління та головного бухгалтера і засвідчуються печаткою банку;

• економічне обґрунтування прогнозних показників балансового звіту та розрахунку звіту про прибутки і збитки комерційного банку (опис основних клієнтів, спрямування та визначення джерел залучення коштів, фінансових результатів діяльності, формування резервів у розмірах, необхідних для покриття можливих збитків, прогнозний розрахунок додержання економічних нормативів);

• дані про управлінську та організаційну структуру банку (підрозділи, їх підпорядкованість, порядок прийняття рішень, положення про Правління банку. Кредитну раду (комітет) банку та підрозділ внутрішнього аудиту банку);

3) відомості, що підтверджують високий професійний рівень керівників відповідних підрозділів, які повинні відповідати кваліфікаційним вимогам до працівників комерційних банків.

Інформація щодо професійних якостей керівних осіб банку має бути завірена регіональним управлінням Національного банку України за місцезнаходженням банку;

4) відомості про забезпеченість банку необхідним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам Національного банку України;

5) відповідні внутрішні положення банку, що регламентують здійснення ним банківських операцій;

6) висновок регіонального управління Національного банку України про технічну готовність банку та його забезпеченість кваліфікованими кадрами для виконання відповідних операцій і обґрунтовані пропозиції щодо можливості видачі ліцензії на здійснення кожної операції.

Національний банк України видає комерційному банку ліцензію на здійснення операцій з іноземною валютою у разі додержання таких особливих вимог [6, ст. 129-132]:

1. Операція "Ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів нерезидентів у грошовій одиниці України":

• строк діяльності банку не менш як 1 рік;

• наявність зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 2 млн. євро.

2. Операції "Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті", "Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними":

• строк діяльності банку не менш як 2 роки;

• наявність зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 3 млн. євро;

• письмове підтвердження одного банку (нерезидента) про згоду на встановлення кореспондентських відносин (для відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними).

3. Операція "Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними":

• письмове підтвердження одного банку (резидента) про згоду на відкриття кореспондентського рахунку в іноземній валюті.

4. Операція "Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України":

• строк роботи банку не менш як 2 роки;

• наявність зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 3 млн. євро.

5. Операція "Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках":

• строк роботи банку не менш як 3 роки;

• наявність зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 3 млн. євро.

6. Операція "Валютні операції на міжнародних ринках":

• строк роботи банку не менш як 3 роки;

• наявність зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 5 млн. євро;

• наявність підключення до міжнародних інформаційних систем;

• обладнання спеціального операційного залу (дилерської кімнати, бек-офісу та міжнародної телекомунікаційної системи з відповідною охороною і системою допуску).

7. "Операції з банківськими металами на валютному ринку України":

• строк роботи банку не менш як 3 роки;

• наявність зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 5 млн. євро.

8. "Операції з банківськими металами на міжнародних ринках":

• строк роботи банку з банківськими металами на внутрішньому ринку України не менш як 3 роки;

• наявність зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 10 млн. євро.

9. Операція "Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України":

• строк роботи банку не менш як 2 роки;

• наявність зареєстрованого та фактично сплаченого статутного капіталу банку в сумі, еквівалентній 3 млн. євро.

10. Операція "Неторговельні операції з іноземною валютою" не потребує додаткових особливих вимог.

Розрахунок розміру статутного капіталу та капіталу в євро здійснюється за курсом Національного банку України станом на 31 березня кожного року.

Комерційний банк, який отримав ліцензію на право залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, може також здійснювати операції в іноземній валюті з касового обслуговування клієнтів, надання і отримання кредитів на міжбанківському ринку, факторингу, залучення депозитів юридичних і фізичних осіб та фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників інвестованих коштів.

Отримання ліцензії на право залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках дає змогу банку здійснювати операції в іноземній валюті з банками-нерезидентами з надання та отримання кредитів.

Порядок та умови проведення уповноваженими банками та кредитно-фінансовими установами операцій з готівковою іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначаються окремими нормативними актами Національного банку України.

Дозволено купівлю уповноваженими банками та кредитно-фінансовими установами готівкових іноземних валют за безготівкові (готівкові) іноземні валюти цієї групи Класифікатора та /або безготівкові (готівкові) гривні за угодами "тод", "том", "стоп" для забезпечення роботи власних кас із метою виконання зобов'язань перед власними клієнтами.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями вважаються такі документи [7, ст. 234]:

• договір з нерезидентом

• вантажна митна декларація

• акт здачі-приймання

• документи, передбачені при документальній формі розрахунків (акредитив, інкасо). '

На оригіналах документів, на підставі яких була куплена іноземна валюта, ставиться відмітка уповноваженого банку про обсяг придбаної валюти. Копії цих документів із відміткою засвідчуються печаткою та підписом керівника (заступника керівника) суб'єкта господарської діяльності або нотаріусом та зберігаються в уповноваженому банку. [9, ст. 34]

Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-страховиками, а також об'єднаннями страховиків, які створені та мають відповідні повноваження згідно з чинним законодавством України, з метою виконання зобов'язань перед нерезидентами здійснюється згідно з вимогами Порядку про застосування іноземної валюти в страховій діяльності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 р. №245, за умови надання довідки державної податкової адміністрації (інспекції), в якій резидент зареєстрований як платник податків.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами (юридичними та фізичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, крім постійних представництв нерезидентів) при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи [9, ст. 34-36]:а) заявки з розрахунком витрат: на відрядження за кордон; на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

б) документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою:

— для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, симпозіумах, конференціях та інших міжнародних зустрічах;

— для оплати за навчання, лікування, патентування тощо;

— для сплати митних платежів;

— для здійснення платежів за користування авторськими правами;

— для відшкодування витрат судових, арбітражних, нотаріальних, правоохоронних органів іноземних держав;

в) укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами;

г) рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів тощо;

ґ) угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій у іноземній валюті;

д) угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України постійними представниками нерезидентів, які здійснюють підприємницьку діяльність, при здійсненні неторговельних операцій є такі документи: заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон; укладені трудові договори (контракти) з нерезидентами; заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на рахунку типу "П".

Для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України офіційними представниками, представництвами юридичних осіб — нерезидентів, які не здійснюють підприємницьку діяльність, при виконанні неторговельних операцій слід подати такі документи [9, ст. 143]:

а) заявки (відповідно до кошторису) на відрядження за кордон;

б) заявки відповідно до договорів з нерезидентами, пов'язаних із виконанням трудових обов'язків;

в) заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок відповідного органу іноземної держави чи рахунок юридичної особи-нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво, в межах залишків коштів на рахунку типу "Н".

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України фізичними особами-резидентами при здійсненні неторговельних операцій є такі документи [11, ст. 127-128]:

а) заявка на перерахування за кордон власних коштів з поточного рахунку в гривнях та документи, які підтверджують виїзд з України фізичних осіб — резидентів на постійне місце проживання за кордон;

б) документи, передбачені Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 23 вересня 1996 р. №245, у разі здійснення переказів коштів за кордон.

При здійсненні неторговельних операцій фізичними особами — нерезидентами за рахунок коштів з власного поточного рахунку в гривнях підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України е заявка на перерахування іноземної валюти за кордон.

Купівля іноземної валюти з кореспондентських рахунків банків-нерезидентів у гривнях здійснюється згідно з вимогами Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26 березня 1998 р. №118.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання власних зобов'язань уповноважених банків — членів міжнародних платіжних систем за операціями, пов'язаними з організацією та забезпеченням розрахунків з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, є [7, ст. 234]:

а) для організації та забезпечення розрахунків з міжнародними платіжними системами — виписка з кореспондентського рахунку банку (про здійснення розрахунку відповідної міжнародної платіжної системи з банком за операціями з платіжними картками);

б) для закриття відкритої валютної позиції банку — заявка банку (з розрахунком).

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов'язань за капітальними операціями та інших зобов'язань резидентів в іноземній валюті є такі документи:

а) кредитна угода (угода позики), яка свідчить про необхідність виконання юридичними та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності України зобов'язань в іноземній валюті, довідка з інформацією про стан погашення заборгованості за кредитом (позикою) та документи, передбачені чинним законодавством щодо легітимності виконання таких зобов'язань (реєстраційні свідоцтва, індивідуальні ліцензії Національного банку України, гарантії Кабінету Міністрів України тощо);

б) договір про інвестиційну діяльність, у тому числі про інвестиційну діяльність без створення юридичної особи, документ про фактичне внесення інвестицій, які свідчать про правомірність переказу за кордон прибутку (доходу), отриманого нерезидентом на законних підставах в Україні; копія рішення загальних зборів засновників діючих в Україні підприємств з іноземними інвестиціями про розподіл прибутку; копія декларації про прибуток підприємства з відміткою Державної податкової адміністрації України про її прийняття; копія податкового звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи та копія декларації про прибуток з відміткою Державної податкової адміністрації про їх прийняття;

в) виписки з рахунку банку про надходження іноземної валюти (із копією повідомлення тощо) та підтвердження конвертації її у гривні (або про надходження гривневих коштів з кореспондентського рахунку банку-нерезидента в українському банку в період до 1 травня 1997 р.) для придбання облігацій внутрішньої державної позики, довідка депозитарію Національного банку України або уповноваженого банку, довідка уповноваженого банку про сплату податку до бюджету з доходу, отриманого нерезидентом на території України (копія платіжного доручення, згідно з яким здійснено перерахування коштів) у випадках, передбачених законами України.

г) депозитний договір, ощадна книжка, ощадний (депозитний) сертифікат, які підтверджують необхідність виконання банком зобов'язань в іноземній валюті перед власником депозиту (вкладу);

ґ) усі види договорів про забезпечення виконання зобов'язань в іноземній валюті та договори, для забезпечення виконання яких останні видані.

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання зобов'язань за операціями, що потребують отримання індивідуальних ліцензій Національного банку України, є індивідуальні ліцензії (дозволи) Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями, видані згідно з п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", які передбачають купівлю іноземної валюти, та документи, передбачені умовами цих ліцензій.

При купівлі-продажу іноземної валюти контроль за документами, що надаються клієнтом, здійснює банк, якому клієнт доручає купити іноземну валюту. При купівлі уповноваженим банком іноземної валюти за рахунок та за дорученням клієнта через інший уповноважений банк підставою для продажу іноземної валюти для уповноваженого банку, що здійснює продаж, є SWIFТ, телекс або інше повідомлення від банку, який має намір купити іноземну валюту.

Іноземна валюта, придбана у встановленому порядку через уповноважені банки та кредитно-фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України, має бути використана резидентом протягом п'яти робочих днів з часу зарахування її на його поточний рахунок на цілі, зазначені в заяві на купівлю іноземної валюти. [7, ст. 234]

Придбана іноземна валюта може бути перерахована резидентом для виконання власних зобов'язань перед нерезидентами лише з поточного рахунку в іноземній валюті, який визначений резидентом як рахунок, з якого здійснюються всі перерахування з метою виконання зобов'язань резидента перед нерезидентами в цій іноземній валюті.

У разі порушення резидентами п'ятиденного строку використання придбана іноземна валюта продається уповноваженим банком протягом п'яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щокварталу перераховується до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

У разі повернення на адресу резидента коштів у іноземній валюті, що були куплені на міжбанківському валютному ринку України та перераховані на користь нерезидента, в зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання частково або повністю не виконані, ці кошти не можуть бути використані з іншою метою і підлягають продажу з розподільчого рахунку. Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюються на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента (фізичної особи-резидента, яка здійснює свою підприємницьку діяльність без створення юридичної особи), згідно з чинним законодавством України підлягають попередньому зарахуванню на розподільчий рахунок.

Уповноважені банки та кредитно-фінансові установи зобов'язані продавати без доручення клієнтів усі надходження на користь клієнтів у іноземній валюті, що підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на міжбанківському валютному ринку України, протягом п'яти банківських днів з часу зарахування таких надходжень на їх кореспондентські рахунки або рахунок каси. Обмеження строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Кошти в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають згідно з чинним законодавством України продажу на міжбанківському валютному ринку України, уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані перерахувати на поточний рахунок клієнта без його доручення не пізніше п'яти банківських днів з часу зарахування на розподільчий рахунок.

Відповідальність за несвоєчасне інформування клієнтом уповноваженого банку або уповноваженої кредитно-фінансової установи про надходження коштів у іноземній валюті на адресу цього клієнта, які не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, внаслідок чого зазначені кошти були продані, покладається на клієнта банку.

Продаж за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті уповноважений банк або уповноважена кредитно-фінансова установа зобов'язані здійснювати протягом п'яти банківських днів з часу списання цих коштів з поточного рахунку клієнта. Обмеження щодо строку продажу іноземних валют не поширюється на іноземні валюти, які не належать до першої групи Класифікатора.

Гривневий еквівалент проданої на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України (у тому числі валютні біржі) при проведенні безготівкових операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України отримують комісійну винагороду від клієнтів у гривнях. [7, ст. 237]

Уповноваженому банку та уповноваженій кредитно-фінансовій установі згідно з їх тарифами дозволяється отримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані із сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції із чеками, що прийняті на інкасо, операції за пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їх послугами.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України здійснюють на цьому ринку операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом купівлі та продажу за кожною операцією без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу і комісійної винагороди. При здійсненні обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь резидентів — юридичних осіб комісійна винагорода уповноваженого банку не може перевищувати 0,05%, включаючи операційні витрати.

При здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України з метою виконання розрахунків за торговельними операціями уповноважені банки повинні вимагати від резидентів документи, передбачені Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України.

Суб'єкт міжбанківського валютного ринку України, який є покупцем іноземної валюти, несе повну відповідальність як агент валютного контролю за наявністю всіх документів, передбачених Правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, які є обов'язковими для здійснення операцій купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України. У разі виявлення порушень з боку уповноваженого банку (уповноваженої кредитно-фінансової установи) він несе відповідальність згідно із ст. 16. Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тобто позбавляється ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями.

Однією із функцій валютного регулювання та валютного контролю, які здійснює Національний банк України, є розробка рекомендацій і організація контролю за додержанням уповноваженими банками нормативів валютних позицій.

Валютною позицією називають співвідношення балансових і позабалансових вимог і зобов'язань із кожної іноземної валюти, яке складається внаслідок здійснення уповноваженим банком валютних операцій. [12, ст. 101]

Валютні позиції класифікують за ознаками: відкрита або закрита, довга або коротка.

Закритою валютну позицію вважають у тому випадку, якщо сума купівлі валюти збігається з сумою проданої валюти.

Відкритою є позиція, якщо сума вимог і зобов'язань не збігається.

Довгою є валютна позиція, якщо вимоги в іноземній валюті перевищують зобов'язання у відповідній валюті, а короткою, якщо зобов'язання перевищують вимоги у відповідній іноземній валюті. [12, ст. 101]

Вперше в Україні управління валютною позицією уповноваженого банку з метою мінімізації валютних ризиків та недопущення спекулятивного впливу на валютний курс було запроваджено постановою Правління Національного банку України "Про заходи щодо лібералізації валютного ринку України" від 16 травня 1995 р. за №119.

Відповідно до цієї постанови для здійснення уповноваженими банками купівлі й продажу на валютному ринку України іноземної валюти за національну валюту Національним банком України залежно від суми власного капіталу банку встановлювався ліміт у розмірі, еквівалентному:

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) не менше за 300 тис. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 300 тисяч до 600 тис. ЕКЮ — 7 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) від 600 тис. до 1 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків із власними коштами (капіталом) більш як 1 млн. ЕКЮ — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Для встановлення мінімуму відкритої валютної позиції уповноважені банки були зобов'язані щокварталу подавати регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження розрахунки суми власних коштів. Відповідні управління встановлювали кожному банку в доларовому еквіваленті ліміт відкритої валютної позиції та повідомляли в письмовій формі уповноважений банк. [12, ст. 102-103]

З 1997 р. постановою Правління Національного банку України "Тимчасовий порядок ведення уповноваженими банками України відкритої валютної позиції з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти на валютному ринку України" від 3 січня 1996 р. ліміти відкритої валютної позиції встановлювалися за таким самим принципом, проте в інших розмірах:

• для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) 700 тис. і до 1 млн. ЕКЮ — 5 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків з власними коштами (капіталом) від 1 млн. і до 3 млн. ЕКЮ — 10 відсотків від загального обсягу власних коштів;

• для уповноважених банків з власними коштами 3 млн. ЕКЮ і більше — 15 відсотків від загального обсягу власних коштів.

Сьогодні управління валютною позицією комерційного банку здійснюється за нормативами та в порядку, передбаченому Інструкцією "Про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків" №10, затвердженою постановою Правління Національного банку України в 2004 р.

Оскільки план рахунків бухгалтерського обліку є мульти-валютним, з кожної іноземної валюти підраховується підсумок за всіма балансовими активами та зобов'язаннями банку І, II, III і IV класів (крім розділів 43, 44, 45) та позабалансовими активами й зобов'язаннями банку IX класу (тільки групи 920, 921, 929, 935, 936) Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 21 листопада 1997 р. за №388.

Загальна сума відкритої валютної позиції в цілому в уповноваженому банку визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті (без урахування знака) за всіма іноземними валютами. Нормативне значення загальної відкритої валютної позиції банку до 1 липня 2004 р. було встановлено на рівні до 40 відсотків. З 1 липня 2004 р. до 1 жовтня 2004 р. значення нормативу НІ5 не могло перевищувати 30, а з 1 жовтня 2004 р. — 20 відсотків, а відповідно до постанови Правління НБУ "Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків" від 17 грудня 2004 р. №524 у зв'язку із значними коливаннями валютних курсів протягом вересня — жовтня 2004 р. з 15 січня 2005 р. значення нормативу Н 15 встановлено на рівні до 35 відсотків.

Здійснюючи операції з банківськими металами на валютному ринку України, банки керуються Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 р. №637/97-ВР та положенням "Про організацію торгівлі банківськими металами на валютному ринку України", затвердженим постановою Правління Національного банку України 24 лютого 1998 р. №65.

Нормативне значення довгої (короткої) відкритої валютної позиції банку в усіх банківських металах було встановлено на рівні до 10, а з 15 січня 2005 р. — не більш як 2 відсотки.

Для визначення нормативів відкритої валютної позиції до розрахунку капіталу береться сума капіталу, зафіксована за балансом на попередній день.

Нормативи відкритої валютної позиції розраховуються за формою №450, наведеною в "Правилах організації фінансової та статистичної звітності банків України", затверджених постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 1997 р. за №436.

Валютна позиція уповноваженого банку визначається щодня і окремо щодо кожної іноземної валюти.

До операцій, що впливають на відкриту валютну позицію уповноваженого банку, належать [12, ст. 112]:

- купівля (продаж) готівкової та безготівкової іноземної валюти, поточні і строкові операції (на умовах "своп", "форвард", "опціон" та ін.), за якими виникають вимоги та зобов'язання в іноземних валютах незалежно від способів і форм розрахунків за ними;

- одержання (сплата) іноземної валюти у вигляді доходів або витрат і нарахування доходів і витрат, що обліковуються на гривневих рахунках;

- купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту;

- надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду за умови, що банк несе зобов'язання; перед засновниками-нерезидентами в іноземній валюті;

- погашення банком безнадійної заборгованості в іноземній валюті, списання якої здійснюється з гривневого рахунку витрат;

- інші обмінні операції з іноземною валютою (виникнення вимог в одній валюті у разі розрахунків за ними в іншій валюті, в тому числі й національній, що приводять до зміни структури активів за незмінності пасивів, і навпаки). Валютна позиція виникає на дату операції з купівлі (продажу) іноземної валюти, а також нарахування доходів (витрат), зарахування на рахунки (списання з рахунків) інших доходів (витрат) та відповідно до перелічених операцій.

Уповноважений банк одержує право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку України банківської ліцензії на право проведення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати її відкликання Національним банком України.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України "Про окремі питання, пов'язані з регулюванням діяльності комерційних банків" від 17 грудня 1998 р. №524 статутний капітал банку, сплачений у вільно конвертованій валюті, не береться до уваги при визначенні нормативів відкритої валютної позиції та довгої відкритої позиції у вільно конвертованій валюті за умови, що ці кошти розміщені на окремому рахунку в Національному банку України.

Обсяг валюти на окремому рахунку в Національному банку України для розрахунку відкритої валютної позиції визначається банками самостійно щодекади.

За коштами статутного капіталу банків у вільно конвертованій валюті, розміщеними на окремому рахунку в Національному банку України, сплачується ставка на рівні "LIBOR-1".

Заходи впливу за порушення економічних нормативів до комерційних банків застосовуються регіональними управліннями Національного банку України згідно з постановою Правління Національного банку України "Про затвердження положення про застосування Національним банком України заходів впливу до комерційних банків за порушення банківського законодавства" від 4 лютого 1998 р. за №38 з обов'язковим погодженням з управлінням контролю економічних нормативів Департаменту безвиїзного нагляду. Національний банк України залишає за собою можливість вживати інших заходів впливу та встановлювати порядок їх використання залежно від конкретної економічної ситуації.

У разі неузгодження зазначеного питання між Департаментом безвиїзного нагляду та регіональними управліннями Національного банку України остаточне рішення виносить Правління Національного банку України.

До одноразового порушення належить невиконання протягом одного місяця загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що встановлюються із розрахунку середньозваженої величини) та протягом одного разу (за нормативами, що розраховуються для кожного випадку порушення).

До повторного порушення належить невиконання протягом двох місяців загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються із розрахунку середньозваженої величини) і протягом двох та більше разів (за нормативами, що розраховуються за кожний випадок порушення).

До систематичного порушення належить невиконання протягом трьох місяців загальновстановлених економічних нормативів (за нормативами, що визначаються із розрахунку середньозваженої величини) та протягом місяця (за нормативами, що розраховуються для кожного випадку порушення). При цьому повторним і систематичним порушенням економічних нормативів вважається таке, що відбувається або кожного місяця (дня) поспіль або через певний проміжок часу.

Контроль за співвідношенням довгих і коротких валютних позицій банку, а також додержанням нормативів відкритих валютних позицій має важливе практичне значення для управління валютними ризиками з метою їх зниження чи уникнення.

Враховуючи значні коливання валютного курсу протягом вересня— жовтня 1998 р., Національний банк України постановою від 17 грудня 1998 р. №524 дозволив регіональним управлінням НБУ не вважати порушенням відхилення в додержанні комерційними банками всіх обов'язкових економічних нормативів (крім нормативів ліквідності) тільки в частині відхилень, що спричинені зміною курсу гривні (до завершення строку дії кредитних угод).

Уповноважені банки (комерційні банки, які офіційно зареєстровані на території України та мають ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій), контролюють проведення через ці банки резидентами і нерезидентами валютних операцій. Суть цього контролю полягає у запобіганні здійсненню незаконних валютних операцій та у своєчасному інформування відповідних державних органів про порушення резидентами та нерезидентами відповідного законодавства.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України; Міністерство зв’язку України – за додержанням правил поштових переказів та валютних цінностей через митний кордон України, а Державний митний комітет України – за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджена постановою Правління НБУ від 24 березня 1999 р. № 136, визначає порядок здійснення уповноваженими банками валютного контролю за своєчасністю розрахунків їхніх клієнтів.

В разі коли здійснюється експорт товарів, робіт (послуг), прав інтелектуальної власності виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначених у контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на його поточний рахунок.

При імпорті товарів, робіт (послуг), прав інтелектуальної власності банк знімає імпортну операцію резидента після пред’явлення ним акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, надання послуг, оплачених резидентом у 180-денний термін. При пред’явленні резидентом належним чином оформленої вантажно-митної декларації (далі – ВМД) банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу.

Реєстр ВМД – реєстр увізних або вивізних вантажних митних декларацій, на підставі яких продукція, що експортується (імпортується), перетнула митний кордон України.

Отже, у разі здійснення банком платежу на підставі пред’явленої резидентом ВМД без наявності реєстру ВМД відповідного митного органу, банк ставить цю операцію на контроль і знімає з нього лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу.

Для підтвердження факту отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних і платіжних систем використовуються відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, що їх формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків тощо.

У разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором, у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за його дорученням здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів, що підтверджують повернення коштів (за умови, що їх повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Відповідність за порушення цієї вимоги покладається на резидента.

Слід звернути увагу на те, що виручка резидентів в іноземній валюті за експорт фармацевтичної продукції вітчизняного виробництва підлягає зарахуванню на їхні валютні рахунки в уповноважених банках не пізніше 180 календарних днів, а розрахунки за експортно-імпортними операціями після перерахування суб’єктами космічної діяльності авансу за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів систем космічних ракетних комплексів, космічних апаратів, іноземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, системи комплектуючих здійснюються у строк до 500 календарних днів.

Порушення резидентами передбачених термінів здійснення експортних та імпортних операцій спричиняє стягнення пені за кожен день прострочення у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

ДПІ визначає, що датою імпорту вважається дата надходження товару на митну територію України, що підтверджується проставленням відбитку штампа “Під митним контролем” на товаросупровідних документах і ВМД, дата якого фіксує момент прийняття вантажу на митну територію України. З цього часу пеня за порушення передбачених термінів не нараховується. Однак НБУ та уповноважені банки знімають операцію з валютного контролю лише з моменту отримання від митних органів реєстру ВМД, який видається після залишення товаром митної території.

Окрім реєстру ВМД, за імпортною операцією підставою для зняття її з контролю може бути письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган надіслав інформацію про цю операцію резидента чи про отримання такого реєстру, засвідчене підписом відповідальної особи та печаткою банка (у повідомленні зазначають номер і дату реєстру, наводять усю наявну в реєстрі інформація про операцію резидента).

У випадку ненадходження в законодавчо встановлені терміни (або терміни, визначені в ліцензіях) виручки, товарів або об’єкта лізингу банк надає податковим органам та Управлінню НБУ за місцем своєї реєстрації інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень.

Зауважимо, що у разі прийняття судом або господарським судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, обумовлених у експортно-імпортних контрактах, термін, передбачений законодавством, зупиняється і пеня у цей період за порушення їх не сплачується.

Якщо суд або господарський суд винесе рішення про відмову в позові повністю чи частково або про припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду, визначені законодавством терміни поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено. У разі винесення рішення про задоволення позову пеня за порушення термінів не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.

Якщо резидент подав до банку документ, який засвідчує прийняття судом рішення про задоволення позову резидента щодо стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання ним термінів, установлених договором, то інформація податковому органу не надається, а доводиться до відома управління НБУ до часу стягнення з нерезидента заборгованості згідно з рішенням суду.

Якщо резидент закриває рахунок в одному банку і переходить на обслуговування до іншого, то банк, клієнтом якого був резидент, має протягом трьох банківських днів з дня закриття рахунку надати банку, в якому резидент відкриває рахунок (якщо резидент повідомив про цей банк), всю наявну у нього інформацію про незавершені експортні, імпортні та лізингові операції цього резидента. У разі коли банк не має відомостей про те, до якого банку резидент перейшов на обслуговування, він надає в довільній формі податковим органам за місцем реєстрації резидента інформацію про цей факт.

Нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю стосовно запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій призводить до позбавлення генеральної ліцензії НБУ на право здійснення валютних операцій або штрафу в розмірі 25% від суми валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через них з порушенням чинного законодавства. У разі використання в розрахунках іноземної валюти штраф сплачується у валюті України за обмінним курсом НБУ на день складання відповідного протоколу про порушення валютного законодавства.

За нездійснення уповноваженими банками функції агента валютного контролю в частині своєчасного інформування у випадках та в порядку, передбачених законодавством (у тому числі нормативно-правовими актами НБУ), відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов’язаного з проведенням ними валютних операцій, накладається штраф у розмірі 5% від суми валютних операцій, про які уповноважений банк згідно зі встановленим порядком зобов’язаний був проінформувати відповідні державні органи.

У разі притягнення їх до відповідальності за нездійснення контролю за валютними операціями, що провадяться резидентами та нерезидентами через ці банки, розмір одного штрафу не може перевищувати 1% від суми зареєстрованого статутного фонду.

За розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту без участі уповноваженого банку на резидента накладається штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.

У випадку, коли до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності – резидента України застосовують спеціальну санкцію – тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності, уповноважені банки не мають права приймати від нього доручення на перерахування коштів на користь нерезидентів.

Якщо ж до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб’єктів господарської діяльності було застосовано індивідуальний режим ліцензування, уповноважені банки здійснюють розрахунки за зовнішньоекономічними договорами лише тоді, коли резидент має разову індивідуальну ліцензію. Таку ліцензію видає орган, який застосував таку санкцію.

Перевищення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється лише тоді, коли є індивідуальна ліцензія НБУ. Для одержання такої ліцензії необхідно оформити остаточний висновок Державної податкової адміністрації України про можливість продовження термінів за зовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними ст. 6 Закону про порядок розрахунків. До них належать договори виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Без виконання зазначеної умови клопотання про отримання ліцензії НБУ не розглядатиме.

Радимо резидентам України, контрагенти яких порушують терміни виконання своїх договірних зобов’язань, негайно звертатися до відповідного суду з позовною заявою про захист прав і законних інтересів.

Розділ 3. Проблеми та перспективи розвитку валютних операцій комерційних банків України

3.1 Структура валютних операцій комерційних банків на прикладі ВАТ «Райффайзенбанк-Аваль»

Криза на світовому фінансовому ринку 2008 року викликала, у свою чергу, масштабний обвал українського валютного ринку та різкий стрибок девальвації національної валюти (рис.3.1).

Рис.3.1. Динаміка офіційного курсу національної валюти України у 2008 - 2009 роках [75]

Можна виділити шість основних аспектів, в яких проявилися наслідки світової фінансової кризи для української банківської системи [76]:

1. Зниження довіри населення до банків. Поширилися панічні настрої серед вкладників комерційних банків, викликані ситуацією навколо Промінвестбанку, а також частково спровоковані запровадженою в жовтні 2008 року Національним банком забороною на дострокове вилучення депозитів.

2. Серйозні труднощі українських банків пов’язані з поверненням до кінця 2008 року значних зовнішніх запозичень, які активно залучалися у попередні роки. А також складнощі із залученням нових інвестицій, зумовлені кризовими явищами на європейських фінансових ринках та зниженням кредитних рейтингів значної частини українських банків.

3. Наслідком фінансової кризи стала нестабільність на валютному ринку. Хоча вона має більше внутрішній спекулятивний характер, проте призводить до нестабільності міжбанківського валютного ринку, зменшення резервів НБУ, який змушений продавати валюту для задоволення ажіотажного попиту.

4. Криза істотно вплинула і на підвищення процентних ставок за кредитами.

5. Наслідком кризи є той факт, що в усьому світі порятунок фінансових установ став завданням держави – вона вливала бюджетні кошти, а також брала комерційні банки під свій контроль.

6. Криза може призвести до укрупнення банків в Україні, оскільки дрібні банки просто не впораються з проблемами. Цей процес може проходити шляхом злиття і поглинання більшими фінансовими установами менших.

Стан банківської системи України за результатами першої «української хвилі кризи» 2008 року характеризується наступними показниками [75].

За станом на 1 січня 2009 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 184 банки, у тому числі: 155 банків (84,2% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) – акціонерні товариства (з них: 116 банків (63,0%) – відкриті акціонерні товариства, 39 банків (21,2%) – закриті акціонерні товариства), 29 банків (15,8%) – товариства з обмеженою відповідальністю.

У стані ліквідації перебуває 13 банків, з них 10 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 – за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

Тимчасове (антикризове) правління введено Національним банком в 1 комерційному банку.

За станом на 01.01.2009 власний капітал банків склав 121,4 млрд. грн. або 13,1% пасивів банків.

Зобов’язання банків за станом на 01.01.2009 становили 805,8 млрд. грн.

Кошти фізичних осіб складають 213,2 млрд. грн., або 26,5% загального обсягу зобов’язань, кошти суб’єктів господарювання –143,9 млрд. грн., або 17,9%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 175,2 млрд. грн., або 82,1% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу – 38,1 млрд. грн., або 17,9%.

За станом на 01.01.2009 активи банків становили 927,2 млрд. грн., загальні активи – 971,8 млрд. грн.

Більшу частину загальних активів складають кредитні операції – 81,5%.

Доходи банків склали 120,6 млрд. грн., в т.ч. процентні доходи становили 88,4 млрд. грн. (або 73,3% від загальних доходів), комісійні доходи – 19,6 млрд. грн. (16,2%).

Витрати банків склали 110,9 млрд. грн., в т.ч. процентні витрати – 50,8 млрд. грн. (або 45,8% від загальних витрат), комісійні витрати – 2,2 млрд. грн. (2,0%).

Таким чином, загальний прибуток діяльності банківської системи України за результатами 2008 року складав 9,7 млрд.грн.

Стан банківської системи України за результатами другої «української хвилі кризи» перших 6 місяців 2009 року характеризується наступними показниками [75].

За станом на 1 червня 2009 року ліцензію Національного банку України на здійснення банківських операцій мали 184 банки, у тому числі: 159 банків (86,4% від загальної кількості банків, що мають ліцензію) – акціонерні товариства (з них: 128 банків (69,6%) – відкриті акціонерні товариства, 31 банк (16,8%) – закриті акціонерні товариства), 25 банків (13,6%) – товариства з обмеженою відповідальністю.

У стані ліквідації перебуває 11 банків, з них 8 банків ліквідуються за рішеннями НБУ, 3 – за рішеннями господарських (арбітражних) судів.

Тимчасове (антикризове) правління введено Національним банком в 10 комерційних банках.

За станом на 01.06.2009 власний капітал банків склав 117,0 млрд. грн. або 13,6% пасивів банків.

Власний капітал банків має таку структуру. Сплачений зареєстрований статутний капітал складає 76,9% від капіталу; дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу – 1,6%; емісійні різниці – 5,1%; загальні резерви, резервний фонд та інші фонди банків – 12,6%; результати минулих років – 0,6%; результати звітного року, що очікують затвердження – 0,3%; результати поточного року – (-6,1%); результат переоцінки основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж та інвестицій в асоційовані компанії – 9,0%.

Зобов’язання банків за станом на 01.06.2009 становили 746,0 млрд. грн.

Кошти фізичних осіб складають 191,3 млрд. грн., або 25,6% загального обсягу зобов’язань, кошти суб’єктів господарювання – 118,6 млрд. грн., або 15,9%.

Банки мають таку структуру коштів населення з точки зору строковості. Строкові кошти складають 149,7 млрд. грн., або 78,2% від загальної суми коштів населення, а кошти на вимогу – 41,6 млрд. грн., або 21,8%.

За станом на 01.06.2009 активи банків становили 863,0 млрд. грн., загальні активи – 933,2 млрд. грн.

Більшу частину загальних активів складають кредитні операції – 80,0%.

Доходи банків склали 61,0 млрд. грн., в т.ч. процентні доходи становили 52,2 млрд. грн. (або 85,5% від загальних доходів), комісійні доходи – 6,6 млрд. грн. (10,8%).

Витрати банків склали 68,1 млрд. грн., в т.ч. процентні витрати – 28,8 млрд. грн. (або 42,3% від загальних витрат), відрахування в резерви – 23,7 млрд. грн. (34,8%), комісійні витрати – 1,0 млрд. грн. (1,5%).

Таким чином, сумарний збиток банківської системи України за 5 місяців діяльності у 2009 році становить (– 8, 1) млрд.грн.

Динаміка основних характеристик валютних операцій комерційних банків БС України на протязі 2008 – 1 півріччя 2009 року на фоні світової фінансової кризи характеризується наступними показниками, наведеними в табл.3.1:

Таблиця 3.1

Основні показники валютних операцій в банківській системі України на протязі 2008 – 1 півріччя 2009 року [75]

В табл.3.2 наведені інформаційні дані Національного банку України про сьогоднішніх мажоритарних власників-нерезидентів в перших 60 найбільших комерційних банках України станом на 01.06.2009 [75].

Як показує аналіз даних, наведених в табл.3.2:

- питома вага активів в перших 60 банках банківської системи України становить 96, 34% від загальної суми активів банківської системи України;

-питома вага активів в перших 60 банках банківської системи України, які знаходяться під управлінням власників-нерезидентів, становить 54,48% від загальної суми активів банківської системи України;

- з перших 60 комерційних банків банківської системи України – 30 комер-ційних банків є власністю нерезидентів;

- сумарна частка активів в інших 100 комерційних банках України не пере-вищує 3,7% від загальної суми активів в банківській системі України.

Опублікований вперше Національним банком України у 2009 році статистичний матеріал про повалютну структуру залучених та запозичених коштів комерційних банків України (станом на 01.04.2009 року [75]), показує реальний рівень глобалізації фінансової системи України в обслуговуванні руху міжнародних фінансових ресурсів:

- загальна сума залучених коштів в БС України становить – 753,5 млрд.грн., з них сумарний еквівалент залучених коштів в іноземній валюті становить еквівалент 457,7 млрд.грн. (60,74%);

- загальна сума залучених коштів в перших 18 найбільших банках БС України становить – 520,7 млрд.грн., з них сумарний еквівалент залучених коштів в іноземній валюті становить еквівалент 329,9 млрд.грн. (63,35%);

Досліджуєме в дипломній роботі відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» зареєстровано 27 березня 1992 року (до 25 ве-ресня 2006 року — Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль»). Із жовтня 2005 року банк став частиною банківської холдингової групи Райффайзен Інтернаціональ Банк-Холдинг АГ (станом на 1 січня 2009 року група володіла 96,18% акцій банку) [77].

Райффайзен Банк Аваль продовжує займати лідируючу позицію за роз-міром активів серед українських банків. Широкий перелік стандартних та новітніх банківських послуг надаються клієнтам банку через загальнонаці-ональну мережу, до якої станом на 1 січня 2009 року входили 1134 струк-турних підрозділів, розташованих у великих містах, обласних та районних центрах, окремих селах у всіх регіонах України, з них 27 балансових регіо-нальних обласних дирекцій банка та 1104 безбалансових територіально-відокремлених відділень банка.

Банк має ефективну структуру управління, побудовану на чіткому роз-поділі на бізнес-лінії (корпоративна, роздрібна, малий та середній бізнес та казначейство) та вертикалі підтримки (інформаційні технології та операцій-на підтримка, рахунки, контролінг, безпека та інші), створені на рівні Цент-рального офісу та регіональних дирекцій банку. Як і всі міжнародні банки, Райффайзен Банк Аваль має чітке розмежування функцій фронт-офісу та бек-офісу, що підвищує якість обслуговування клієнтів та сприяє зменшен-ню ризиків.

Станом на 01.01.2009 року клієнтська база банку становить 4 млн. 944 тис.клієнтів, з них:

- юридичних осіб – 233 тис.клієнтів;

- фізичних осіб – 4 млн.711тис.клієнтів.

Для активного проведення валютних операцій банк залучає за підтримки материнського банку «Райффайзен Центральбанк Остеррайх АГ»(Австрія) синдиковані валютні довгострокові кредити на міжнародному кредитному ринку.

В липні 2008 року банк підписав угоду про отримання синдикованого кредиту на суму 200 млн.доларів США. Початковими організаторами цієї угоди виступили настпуні банки:the Bank of Tokyo Mitsubishi UFJ, Ltd, Bayerische Landesbank, HSBC Bank PLC та Standard Bank PLC. Кредит складається з двох траншів: 1 річний кредит на суму 88,5 млн.доларів США та 2-х річний кредит на суму 116,5 млн.доларів США.

В листопаді 2008 банк успішно здійснив погашення залученого в 2007 році синдикованого кредиту на суму 200 млн.доларів США, уповноваженими організаторами якого виступили: the Bank of Tokyo Mitsubishi UFJ, Ltd, Bayerische Landesbank, HSBC Bank PLC та Intesa Sanpaolo S.p.A.

В грудні 2008 року в продовження плідної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЄБРР підписали угоду про залучення субординованого кредиту на суму 75 млн.доларів США на строк 10 років, який використовується для зростання регулятивного капіталу банку другого рівня.

ВАТ «Раййффайзен Банк Аваль» у 2008 році став найбільшим постачальником готівкової іноземної валюти, ввезеної з-за кордону, в саме ввезено:

- 2 млрд.589млн.400тис. доларів США;

- 1млрд.863млн. євро;

- 1 млн.900тис. швейцарських франків;

- 900 тис.англійських фунтів.

Банк є одним з найбільших банків, який пропонує послуги обміну зношеної готівкової валюти на платоспроможну з подальшим вивезенням зношеної валюти за кордон. На протязі 2008 року банком було вивезено за кордон:

- 159 млн.600тис. доларів США;

- 26млн.500тис. євро;

- 250тис. швейцарських франків;

- 90 тис.англійських фунтів.

В 2008 році ввезено з-за кордону:

- золотих зливків – 15 272 тройських унцій;

- золотих монет – 4 444 тройських унцій;

- срібних монет – 74 759 тройських унцій;

- платинових монет – 123 тройських унцій;

Результати валютних операцій банку за 2008 рік оцінюються як:

- позитивний результат від торгівлі іноземною валюою складає +936млн.533тис.грн.;

- негативний результат від переоцінки іноземної валюти при різкій девальвації національної валюти становить -665млн.349тис.грн.

Таким чином, при валютному ажіотажі кінця 2008 року банк отримав чистий дохід від операцій з іноземною валютою та валютними цінностями +268 млн.грн.

На протязі 2008 року банк суворо дотримувався нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції:

- Н13 – не перевищувала 4,26% (максимальне значення Н13 стано-вить не більше 30%)

- Н13-1 – не перевищувала 1,975% (максимум довгої валютної пози-циї не більше 20%)

- Н13-2 – не перевищувала 2,305% (максимум короткої валютної позициї не більше 10%)

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» надає наступні посліги іншим банкам при виконанні валютних операцій [77]:

1. Обслуговування кореспондентських рахунків у гривнях і у валюті:

- операції платежів в гривнях та іноземній валюті, включаючи ОКВ;

- операції зарахування коштів від клієнтів і кореспондентів «Райффайзен Банк Аваль» на користь банка-кореспондента у режимі реального часу;

- операції розміщення тимчасово вільних коштів безпосередньо на кореспондентському рахунку за поточними ставками міжбанківського ринку.

- операції консультування про порядок оформлення платіжних документів з урахуванням вимог українського валютного законодавства та інструкцій Національного банку України;

- операції оптового постачання і купівлі банкнот;

- проведення розрахункових операцій з використанням експортних та імпортних документарних акредитивів;

- проведення розрахункових операцій з використанням експортних та імпортних інкасо.

В табл. Б.1 Додатку Б наведені тарифи на відкриття і ведення мульти-валютного кореспондентського рахунку банків в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

2. Проведення валютних документарних операцій

· Комісії з операцій в іноземній валюті стягуються у валюті операції за крос-курсом НБУ на день їх здійснення.

· Ставки з переліку тарифів застосовуються тільки до операцій, що здійснюються у межах сталої міжнародної банківської практики. Райффайзен Банк Аваль залишає за собою право стягувати спеціальні і додаткові комісії за нестандартні операції, що вимагають додаткових витрат і/чи при виникненні екстраординарних обставин.

· Перелік тарифів може бути змінений, доповнений чи відмінений з повідомленням банка-кореспондента за п’ять робочих днів до набуття ними чинності.

· При поверненні помилково нарахованої на кореспондентський рахунок Райффайзен Банку Аваль суми стягується комісія 30.00 USD (чи еквівалент в іншій валюті за крос-курсом НБУ) із суми платежу, що надійшов.

· Комісії за операції стягуються Райффайзен Банком Аваль самостійно при проведенні операції.

· Нарахування відсотків на середньомісячний залишок у кореспондентських рахунках установлюється Комітетом з управління міжбанківськими ризиками і доводиться окремим листом.

В табл. Б.2 Додатку Б наведені тарифи на проведення валютних розрахунків з використанням документарних акредитивів для інших банків (резиденти та нерезиденти) в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В табл.Б.3 Додатку Б наведені тарифи на проведення валютних розрахунків з використанням інкасових операцій для інших банків (резиденти та нерезиденти) в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В табл.Б.4 Додатку Б наведені тарифи на проведення валютних розрахунків з використанням операцій документарних гарантій для інших банків (резиденти та нерезиденти) в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

В табл.Б.5 Додатку Б наведена мережа банків – нерезидентів, в яких відкриті кореспондентські рахунки ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» для проведення міжнародних валютних розрахунків.

Райффайзен Банк Аваль станом на 1 січня 2009 року обслугував більш ніж 220 тис. юридичних осіб, у т.ч. понад 10 тис. підприємств, що за європейсь-кими стандартами відносяться до великого бізнесу (річний дохід кожного з них — більш ніж 5 млн. євро).

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» при наданні послуг корпоративним клієнтам виконує наступні валютні операції [77]:

1. Купівля—продаж валюти

Райффайзен Банк Аваль згідно з заявками клієнтів здійснює купівлю-продаж іноземної валюти на Українському міжбанківському валютному ринку (УМВР). При цьому банк проводить постійну роботу пошуку на ринку індивідуального оптимального курсу для кожного клієнта. Гривневий еквівалент від продажу валюти, а також придбана на УМВР валюта зараховуються на рахунок клієнта у день здійснення операції.

Таблиця 3.3

Тарифи операції з купівлі — продажу валюти на МВРУ для клієнтів Центрального офісу Райффайзен Банку Аваль [77]

2. Депозити

Райффайзен Банк Аваль пропонує корпоративним клієнтам ефективне використання тимчасово вільних коштів — розміщення на депозитних рахунках з різним терміном дії. Депозитні рахунки можуть бути відкриті у доларах США чи євро. Мінімальна сума депозиту складає 10 тис. доларів США чи 10 тис. євро.

В табл. В.1 Додатку В наведені Процентні ставки ВАТ «Райффайзен Банк аваль» за вкладами у іноземній валюті для юридичних осіб.

Для великих сум є можливість встановлення індивідуальних умов щодо поповнення та часткового вилучення коштів з депозитних рахунків.

3. Документарні операції

Райффайзен Банк Аваль з 1995 року проводить операції з надання банківських гарантій, поручительств, акредитивів та інкасо. Особливість роботи банку полягає в індивідуальному підході до кожного клієнта у вирішенні можливих питань і проблем при проведенні як внутрішніх, так і зовнішньоекономічних операцій.

а) Банківські гарантії

Гарантії (порука) надаються банком на умовах, передбачених договором про надання гарантії (поруки), обов'язковими з яких є:

· Забезпеченість. Означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність принципала.

· Терміновість. Означає, що гарантії (порука) надаються на визначений договором термін.

· Повернення. Передбачає повернення боргу принципалом у разі виконання банком платежу по гарантії (поруці).

· Платність. Передбачає, що гарантія (порука) надається за відповідну плату.

· Цільове використання. Зумовлює наявність документів, що підтверджують зобов'язання принципала, для забезпечення яких надається гарантія (порука).

Гарантія (порука) надається всім юридичним і фізичним особам, що здійснюють підприємницьку діяльність, зареєстровані як приватні підприємці і мають реальну можливість виконання зобов'язань за договором гарантії.

Вирішенню питання про надання гарантії (поруки) передує аналіз фінансово-господарської діяльності потенційного принципала, визначення його кредито- і платоспроможності. Для цього при зверненні в банк клієнт повинен надати необхідні документи (перелік необхідних документів додається).

Розмір комісійної плати за користування гарантією (порукою) і порядок її сплати встановлюється банком згідно з рішенням кредитного комітету і визначається у договорі про надання гарантії (поруки).

Відповідно до діючих тарифів Райффайзен Банку Аваль комісійна винагорода за надання гарантій (поруки) складає 2—3% від суми гарантії на квартал, але не менше 400 грн.

Сплата комісійної винагороди банку здійснюється 1 раз на квартал за -квартал уперед. Якщо термін користування гарантією менший за 90 днів, комісійна винагорода виплачується з розрахунку фактичної кількості днів користування гарантією.

Гарантія може використовуватися як у взаєминах між резидентами України, так і у випадках, якщо однієї зі сторін виступає нерезидент.

Прямі гарантії надаються гарантом за дорученням принципала безпосередньо бенефіціару.

У разі потреби надання контр-гарантії Райффайзен Банк Аваль звертається до іншого банку з проханням про виставлення гарантії на користь бенефіціара.

Райффайзен Банк Аваль відкриває наступні гарантії:

Платіжна гарантія — зобов'язання гаранта сплатити кошти на користь бенефіціара у разі надання ним згідно з умовами цього зобов'язання письмової платіжної вимоги і, за необхідності, інших документів. Як правило, платіжна гарантія забезпечує вимоги продавця стосовно покупця в частині сплати вартості договору в межах обговореного терміну.

Гарантія погашення кредиту — зобов'язання гаранта погасити платіжні вимоги кредитора стосовно боржника, що виникають за умови невиконання останнім фінансових зобов'язань за кредитним договором.

Тендерна гарантія — зобов'язання гаранта, надане на прохання учасника торгів (принципала) стороні, що проводить тендер (бенефіціару), по якому гарант зобов'язується (у разі невиконання принципалом своїх зобов'язань) здійснити платіж на користь бенефіціара у межах суми, обговореної в гарантії.

Гарантія виконання — зобов'язання гаранта, надане на прохання принципала (продавця, постачальника) бенефіціару (покупцю), по якому гарант повинен здійснити платіж на користь бенефіціара у межах зазначеної суми або (якщо це передбачено гарантією) забезпечити виконання контракту, укладеного між бенефіціаром і принципалом у разі неналежного виконання останнім його умов.

Гарантія повернення платежу — зобов'язання гаранта, надане на проохання принципала бенефіціару, по якому гарант повинен зробити на користь останнього платіж у разі невиконання принципалом зобов'язання відшкодувати згідно з умовами контракту будь-яку суму або суми, авансовані чи сплачені йому бенефіціаром.

Термін дії договору гарантії (поруки) і гарантійного листа визначаються за згодою сторін і передбачаються у договорі про надання гарантії (поруки).

Дія гарантії (поручительства) припиняється у разі:

· сплати бенефіціару суми, зазначеної в гарантії; закінчення тер-міну дії гарантії (поруки);

· відмовлення бенефіціара від своїх прав у гарантії (поруці) шляхом письмової заяви про звільнення гаранта від його зобов'язань;

· повернення оригіналу гарантійного листа.

Термін дії контр-гарантії повинен бути більшим за термін дії гарантії.

Це пов'язано з необхідністю одержання гарантом від контр-гаранта відшкодування сум, що були виплачені по гарантії. У міжнародній практиці термін дії контр-гарантії, як правило, на 14 днів більший за термін дії гарантії.

б) Документарне інкасо

Документарное інкасо — це зобов'язання банку передати документи згідно з інкасовими інструкціями покупцю:

· після здійснення покупцем платежу на користь продавця;

· за умов акцепту трат;

· на інших умовах.

В табл. В.2 Додатку В наведені тарифи Райффайзен Банку Аваль на обслуговування валютних операцій по документарному інкасо.

в) Документарні акредитиви

Документарний акредитив — це зобов'язання банку, що відкрив акредитив за розпорядженням покупця (апліканта, імпортера), виплатити на користь продавця (бенефіціара, експортера) визначену суму в обговореній валюті після надання продавцем у зазначений термін документів, передбачених в акредитиві, і таких, що підтверджують відвантаження товару (надання послуг).

Використання акредитиву в зовнішньоекономічних операціях доцільне:

· При недостатній достовірній інформації про репутацію контрагентів у силу того, що такі методи розрахунків, як авансова оплата, розрахунки по відкритому рахунку чи інкасо є занадто ризикованими для однієї зі сторін.

· За необхідності одержання додаткових гарантій за рахунок учас-ті у розрахунках третьої сторони — банку. При використанні у розрахунках акредитиву банк гарантує продавцю оплату відвантаженої продукції покупцем після надання належним чином оформлених документів, що обговорені в акредитиві і підтверджують відвантаження товару чи виконання робіт у встановлений термін. У свою чергу покупець одержує гарантії того, що платіж буде здійснено тільки у тому разі, коли надані продавцем документи не відповідають вимогам акредитиву.

В табл. В.3 Додатку В наведені тарифи Райффайзен Банку Аваль на -обслуговування валютних операцій по документарних аккредитивах для юридичних осіб.

Райффайзен Банк Аваль є провідним банком України, що пропонує при-ватним клієнтам широкий перелік банківських послуг, зокрема — розміщення коштів на поточних і депозитних рахунках, грошові перекази в національній та іноземній валюті з відкриттям і без відкриття рахунку, платіжні картки міжнародних систем MasterCard International і Visa International, споживче креди-тування та багато інших.

Райффайзен Банк Аваль є одним з найбільших агентів компанії Western Union в Україні. У відділеннях банку та його банків-партнерів можна відправляти та одержувати гроші з/до будь-якої країни світу.

Як переказати гроші:

1. Звернутися у будь-яку банківську установу, що працює у системі Western Union.

2. Заповнити форму «Для відправлення грошей», у якій вказати власні дані (прізвище, ім’я, адресу, телефон), дані одержувача (прізвище, ім’я, країну одержання), величину суми переказу та замовлення на додаткові послуги (доставку переказу, телефонне чи телеграфне повідомлення, повідомлення для одержувача, контрольне запитання).

3. Пред’явити власний паспорт.

4. Оплатити у повному обсязі вартість переказу грошей і додаткових послуг (з України перекази в будь-яку країну світу можна переказати тільки долари США).

5. Повідомити одержувачу переказу контрольний номер з 10 цифр, наданий Вам оператором після відправлення переказу.

Як отримати переказ:

1. Звернутися у будь-яке агентство Western Union.

2. Заповнити форму «Для одержання грошей», у якій вказати прізвище, ім’я відправника, свої дані, країну відправлення, суму переказу та контрольний номер переказу (якщо відомий).

3. Пред’явити власний паспорт.

4. Після перевірки вказаних даних оператором отримати свої кошти у доларах США чи гривні за власним бажанням. Конвертація проводиться автоматично за курсом на момент виплати переказу, що виставляється Western Union.

Перекази за кордон здійснюються згідно з діючим законодавством України.

В табл..Г.1 Додатку Г наведені тарифи ВАТ «Райффайзен Бнк Аваль» за переказ USD(крім країн СНД**)

б) Депозитні рахунки

Райффайзен Банк Аваль пропонує депозитні програми, які зможуть задовольнити потреби фізичних осіб.

Типи вкладів та їхні основні переваги:

· Вклад «Вільні кошти» — можливість одержати найбільший прибуток у вигляді відсотків.

· Вклад «Премія» зі щомісячною виплатою відсотків.

· Вклад «Заощадження» з квартальною капіталізацією відсотків та можливістю поповнення рахунку у зручний для вас час протягом терміну дії вкладу.

· Вклад «Премія для пенсіонерів» передбачує отримання щомісячного додаткового доходу, а також можливість поповнення депозитного рахунку.

· Вклад на вимогу «Універсальний» з щомісячною капіталізацією відсотків та складною ярусною процентною ставкою (нараховується окремо на кожну частину вкладу в межах відповідного ярусу)

В табл. Г.2 Додатку Г наведені відсоткові ставки депозитних вкладів фізичних осіб в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».

в) Купівля-продаж валюти

Райффайзен Банк Аваль пропонує фізичним особам послуги з придбання та продажу готівкових валют. Валютообмінні операції можна здійснити в будь-якому відділенні Райффайзен Банку Аваль. Курси купівлі-продажу кожне регіональне відділення встановлює самостійно на дату здійснення операції, виходячи з ситуації на ринку відповідного регіону.

Також банк проводить конверсійні операції з парами валют долар/євро та євро/долар.

Конверсія цих валют здійснюється за крос-курсом, що визначається як співвідношення офіційного курсу НБУ однієї іноземної валюти до курсу іншої на поточну дату.

Комісія за здійснення конверсійної операції складає 2 проц. від суми валюти, що надається та може бути сплачена за бажанням клієнта як в іноземній, так і в національній валюті за курсом НБУ на день здійснення конверсії.

Таблиця 3.4

Курси іноземних валют в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 10.07.2009 [77]

г) Випуск платіжних валютних карток та продаж дорожніх чеків

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» для забезпечення командировок, подорожей та навчання за кордоном фізичних осіб випускає в обіг валютні платіжні картки міжнародних систем та дорожні чеки, які можуть бути використані для отримання готівки за кордоном чи сплати послуг.

3.2 Проблеми здійснення окремих видів валютних операцій в сучасних умовах та перспективи їх розвитку

Новими видами валютних операцій, які починають освоюватись комерційними банками України для зменшення валютних ризиків та їх хеджування, є раніше заборонені українським законодавством операції з валютними деривативами – похідними цінними паперами [20]:

- форвардні контракти на покупку та продаж валюти;

- ф’ючерсні контракти на покупку та продаж валюти;

- опціонні контракти на продаж та покупку валюти;

- своп –контракти на продаж та покупку валюти.

Діюче на даний час «Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою» [15] встановлює наступний порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України та на міжнародних валютних ринках:

1. Уповноважені банки мають право здійснювати власні операції за гривні в межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції, у тому числі купувати іноземну валюту без наявності зобов'язань у цій валюті.

2. Уповноважені банки мають право здійснювати операції з обміну іноземної валюти за кошти, що їм належать, у тому числі з обміну іноземної валюти без наявності зобов'язань в іноземній валюті, що придбавається, у межах установлених лімітів (нормативних значень) відкритої валютної позиції.

3. Суб'єкти ринку зобов'язані здійснювати торгівлю іноземною валютою на умовах "тод", "том" або "спот", крім особливо обумовлених випадків виконання форвардних валютних контрактів.

4. Уповноважені банки мають право здійснювати валютні операції на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо іншої іноземної валюти за умови, що обидві валюти є іноземними валютами 1-ї групи Класифікатора.

Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку.

5. Уповноважені банки мають право на міжбанківському валютному ринку України здійснювати валютні операції за гривні з іноземною валютою 1-ї групи Класифікатора на умовах "форвард" для хеджування ризиків зміни курсу іноземної валюти щодо гривні.

Ці операції здійснюються в межах лімітів відкритої валютної позиції уповноваженого банку за умови, що довга (коротка) позиція банку за такими операціями становить не більше 10 % регулятивного капіталу банку.

Валютні операції, зазначені в пунктах 23 і 24 цього розділу, виконуються в строк, що не перевищує один календарний рік.

6. Суб'єкти ринку не мають права проводити операції з валютними деривативами.

7. Суб'єкти ринку не мають права здійснювати обмін іноземної валюти 1-ї групи Класифікатора на іноземну валюту 3-ї групи Класифікатора [33].

Наведені діючі обмеження є тимчасовими, оскільки згідно статті 47 (Банківські операції) Закону України «Про банки та банківську діяльність» [2], за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати такі валютні операції за дорученням клієнтів або від свого імені:

- з інструментами грошового ринку;

- з інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;

- з фінансовими ф'ючерсами та опціонами;

Згідно «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України» [20], яка впроваджена в дію у 2007 році:

- форвардний валютний контракт віднесений до операцій з похідними фінансовими інструментами;

- спотовий валютний курс або спотова ціна - це курс іноземної валюти або ціна одиниці товару, які застосовуються під час проведення операцій на ринку спот;

- форвардний валютний курс або форвардна ціна - це курс іноземної валюти або ціна одиниці товару, які застосовуються під час проведення операцій на строковому ринку;

- форвардний контракт (форвард) - двосторонній контракт, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни під час укладення контракту;

- дисконт або премія за форвардним контрактом - це різниця між форвардною і спотовою ціною базового активу;

- похідний інструмент (дериватив) - це фінансовий інструмент, який має всі три такі характеристики:

а) його вартість змінюється у відповідь на зміну встановленої ставки відсотка, ціни фінансового інструменту, ціни споживчих товарів, валютного курсу, індексу цін чи ставок, показника кредитного рейтингу чи індексу кредитоспроможності або подібної змінної;

б) не вимагає початкових чистих інвестицій або вимагає початкових чистих інвестицій менших, ніж ті, що були б потрібні для інших типів контрактів, які мають подібну реакцію на зміни ринкових умов;

в) який погашається на майбутню дату;

Операції з похідними фінансовими інструментами відображаються в бухгалтерському обліку відповідно до їх економічної суті за балансовими і позабалансовими рахунками Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 N 280 [12].

Під час відображення в бухгалтерському обліку операцій з похідними фінансовими інструментами банки можуть використовувати технічні рахунки 3800, 3801 і контррахунки розділу 99 "Контррахунки та позабалансова позиція банку".

Похідні фінансові інструменти в бухгалтерському обліку на дату операції відображаються за відповідними позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання одного активу та зобов'язання з поставки іншого [20]:

1. Операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за форвардними контрактами в бухгалтерському обліку на дату операції відображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти або банківських металів і зобов'язання з поставки іншої валюти або банківських металів. У цьому разі на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки:

Дебет рахунку 9202 - на суму вимог;

Кредит рахунку 9212 - на суму зобов'язань.

2. На дату розрахунку за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів або інших активів за форвардними контрактами в бухгалтерському обліку здійснюються зворотні проводки за позабалансовими рахунками:

Дебет рахунків 9212, 9362;

Кредит рахунків 9202, 9352.

Згідно «Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України» [20]:

- валютний своп віднесений до операцій з похідними фінансовими інструментами, який включає валютні операції за курсом спот та курсом форвард;

- похідний інструмент (дериватив) - це фінансовий інструмент, який має всі три такі характеристики:

а) його вартість змінюється у відповідь на зміну встановленої ставки відсотка, ціни фінансового інструменту, ціни споживчих товарів, валютного курсу, індексу цін чи ставок, показника кредитного рейтингу чи індексу кредитоспроможності або подібної змінної;

б) не вимагає початкових чистих інвестицій або вимагає початкових чистих інвестицій менших, ніж ті, що були б потрібні для інших типів контрактів, які мають подібну реакцію на зміни ринкових умов;

в) який погашається на майбутню дату;

- валютний своп – це купівля-продаж однієї валюти за іншу на умовах зворотного викупу на певну дату в майбутньому за визначеним курсом.

- процентний своп - обмін процентними платежами, які розраховані за різними ставками, але виходячи з однієї умовної суми протягом строку дії контракту, за яким, як правило, один процентний платіж розраховується за фіксованою ставкою, інший - за плаваючою;

Бухгалтерський облік своп-контрактів виконується наступним чином:

1. Операції з купівлі-продажу однієї валюти та банківських металів за іншу валюту і банківських металів на умовах зворотного викупу (валютний своп) у бухгалтерському обліку відображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти та банківських металів і зобов'язання з поставки іншої валюти та банківських металів.

2. Бухгалтерський облік валютного свопу здійснюється банками за позабалансовими рахунками залежно від умов їх укладення.

Якщо перша конверсійна операція здійснюється банком за умовами спот, а друга - за умовами форвард, то на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки [20]:

а) за першою конверсійною операцією (операцією спот):

Дебет рахунку 9200 - на суму вимог;

Кредит рахунку 9210 - на суму зобов'язань;

б) за другою конверсійною операцією (операцією форвард):

Дебет рахунку 9202 - на суму вимог;

Кредит рахунку 9212 - на суму зобов'язань.

Якщо перша і друга конверсійні операції здійснюються на умовах форвард, то на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки:

а) за першою конверсійною операцією (операцією форвард):

Дебет рахунку 9202 - на суму вимог;

Кредит рахунку 9212 - на суму зобов'язань;

б) за другою конверсійною операцією (операцією форвард):

Дебет рахунку 9202 - на суму зворотного викупу валюти та банківських металів;

Кредит рахунку 9212 - на суму зворотного продажу валюти та банківсь-ких металів.

У разі здійснення розрахунків за першою конверсійною операцією банк одночасно виконує зворотні проводки за позабалансовими рахунками з обліку цієї конверсійної операції.

Облік за другою конверсійною операцією банк продовжує здійснювати за позабалансовими рахунками до повного виконання умов контракту.

Ф'ючерсний контракт (ф'ючерс) – це контракт, аналогічний до форвардного, але відбувається за стандартизованими умовами: здійснюється тільки на біржах, під їх контролем, форма та умови контрактів уніфіковані, і розрахунки щодо купівлі-продажу ф'ючерсних контрактів здійснюються через розрахункову палату біржі, яка гарантує своєчасність і повноту платежів.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за ф'ючерсними контрактами (відкриття позиції на біржі) у бухгалтерському обліку на дату операції відображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти та банківських металів і зобов'язання з поставки іншої валюти та банківських металів. У цьому разі на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки [20]:

Дебет рахунку 9207 - на суму вимог;

Кредит рахунку 9217 - на суму зобов'язань.

На дату розрахунку за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів або інших активів за ф'ючерсними контрактами в бухгалтерському обліку здійснюються зворотні проводки за позабалансовими рахунками:

Дебет рахунків 9217, 9367;

Кредит рахунків 9207, 9357.

У разі закриття позиції на біржі у зв'язку з укладенням офсетної (зворотної) угоди чи розрахунків на нетто-основі в бухгалтерському обліку від ображається повернення початкової та додаткової маржі з виключенням списаної варіаційної маржі або з уключенням нарахованої варіаційної маржі:

Опціонний контракт (опціон) – це контракт, який надає його покупцеві право, але не зобов'язання, придбати (опціон кол) або продати (опціон пут) виз-начену кількість базового активу за визначеною ціною впродовж визначеного періоду (американський опціон) або на визначену наперед дату (європейський опціон) та встановлює зобов'язання продавця опціону виконати умови контрак-ту, якщо покупець вирішить реалізувати своє право.

Операції з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за опціонними контрактами в бухгалтерському обліку на дату операції від ображаються за позабалансовими рахунками як вимоги щодо отримання однієї валюти або банківських металів та зобов'язання з поставки іншої валюти або банківських металів. У цьому разі на дату операції здійснюються такі бухгалтерські проводки [20]:

Дебет рахунку 9204 - на суму вимог;

Кредит рахунку 9214 - на суму зобов'язань.

На дату розрахунку або дату завершення строку дії опціону за операціями з купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів або інших активів у бухгалтерському обліку здійснюються зворотні проводки за позабалансовими рахунками:

Дебет рахунків 9214, 9364;

Кредит рахунків 9204, 9354.

Проаналізуємо перспективні стратегії і технології операцій валютного хеджування с використанням похідних фінансових інструментів.

а) Ф'ючерсні стратегії і хеджування за допомогою

ф'ючерсних контрактів

Спред — це стратегія, що складається в одночасній покупці і продажу ф'ючерсних контрактів. Інвестор та банк-хеджер використовує її, коли думає, що різниця між цінами контрактів у майбутньому повинна змінитися [34].

Хеджування — це страхування від несприятливої зміни ринкової кон'юнктури [43]. Недолік хеджування полягає в тім, що воно не дозволяє хеджеру скористатися сприятливим розвитком подій. Хеджування продажем ф'ючерсного контракту використовують для страхування від падіння ціни базисного активу, хеджування покупкою — від її підвищення. При неповному хеджуванні використовують коефіцієнт хеджування. Він розраховується на основі статистичних даних зміни цін розглянутого активу і ф'ючерсного контракту за попередні періоди часу. Тимчасові періоди вибираються рівними терміну хеджування.

Найпростішими ф'ючерсними стратегіями є покупка або продаж ф'ючерсного контракту. Інвестор може також одночасно відкрити і коротку і довгу позиції по ф'ючерсних контрактах. Дана стратегія називається спред або стреддл. Інвестор прибігає до таких дій, коли думає, що різниця між цінами різних ф'ючерсних контрактів не відповідає ціні доставки або значенням, що звичайно спостерігаються. Формування спреда є менш ризикованою стратегією, ніж відкриття тільки довгої або короткої позиції. За допомогою спреда інвестор виключає ризик втрат, зв'язаних із загальним рівнем коливання цін, і розраховує отримати прибуток за рахунок цінових відхилень.

Розрізняють часовий, міжвалютний спред і спред між ринками. Часовий спред складається в одночасній покупці і продажу ф'ючерсних контрактів на той самий актив з різними датами виконання. Ціль стратегії — отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів. Розрізняють спред “бика” і спред “ведмедя”. Спред “бика” припускає довгу позицію по далекому і коротку — по ближньому контрактах. Спред “ведмедя” включає коротку позицію по далекому і довгу — за ближнім контрактом.

Коли інвестор формує першу стратегію, то говорять, що він купує спред, коли другу — продає. Інвестор купить спред, якщо думає, що величина спреда повинна зрости; продасть спред. коли розраховує на його зменшення.

Наступна стратегія поєднує одночасно три контракти і називається спред «метелик». Вона включає спред бика і спред ведмедя. у яких середній ф'ючерсний контракт є загальним. Інвестор використовує дану стратегію, коли між середнім і крайнім контрактами не дотримується необхідна величина спреда, однак неясно, у яку сторону зміняться ф'ючерсні ціни.

Міжвалютний спред складається у заключенні ф'ючерсних контрактів на різні, але взаємоконвертовані валюти з метою отримати прибуток від змін у співвідношенні цін контрактів.

Якщо на різних біржах обертаються ф'ючерсні контракти на той самий базисний актив, то можна створити між ними спред при виникненні істотної різниці у ф'ючерсних цінах на даних біржах [47].

Існує хеджування продажем і покупкою ф'ючерсного контракту. Хеджування продажем контракту використовується для страхування від майбутнього падіння ціни на спотовому ринку, хеджування покупкою — від її підвищення.

На практиці повне хеджування трапляється рідко, тому що терміни вико-нання ф'ючерсного контракту і здійснення спотової угоди можуть не збігатися. У результаті не буде повного збігу ф'ючерсної і спотової цін, і хеджер може одержати як деякий виграш, так і понести збитки, хоча по величині вони будуть менше, ніж у випадку відмовлення від страхування. Тому хеджер повинний прагнути звести до мінімуму час між закінченням хеджа і скінченням терміну ф'ючерсного контракту. Для хеджування варто вибирати ф'ючерсний контракт, що минає після здійснення спотової угоди. Хеджування за допомогою найближчого ф'ючерсного контракту називають спот-хеджуванням.

Відкривши позицію за ф'ючерсним контрактом, хеджер повинний оплачувати негативну варіаційну маржу, якщо кон'юнктура на ф'ючерсному ринку буде розвиватися для нього не в сприятливий бік. Чим більше часу залишається до терміну скінчення контракту, тим більше можливий розкид коливання ф'ючерсної ціни і відповідно негативна маржа. Щоб зменшити витрати фінансування позиції, доцільно хеджувати ризик шляхом послідовного виконання ряду короткострокових ф'ючерсних контрактів [47].

б) Опціонні стратегії і хеджування за допомогою опціонних контрактів

Опціонні контракти заключають як на біржовому, так і позабіржовому ринках. До 1973 р. у світовій практиці існувала тільки позабіржова торгівля опціонами. У 1973 р. утворена перша опціонна біржа — Чикагська Біржа Опціонів [47].

Позабіржові контракти заключають за допомогою брокерів або дилерів. Контракти не є стандартними.

Біржова торгівля опціонами організована по типу ф'ючерсної [39]. Її відмінна риса — сторони не знаходяться в однаковому положенні з погляду контрактних зобов'язань. Тому покупець опціону при відкритті позиції сплачує тільки премію. Продавець опціону зобов'язаний внести початкову маржу. При зміні поточного курсу базисного активу розмір маржі може мінятися, щоб забезпечити гарантії виконання опціону з боку продавця. При виконанні опціону розрахункова палата вибирає особу з протилежною позицією і пропонує йому здійснити дії відповідно до контракту.

Біржові опціони є стандартними контрактами. Крім інших умов біржа також встановлює і ціну виконання опціонів. У процесі торгівлі узгоджується тільки величина премії опціону.

3.3 Шляхи вдосконалення здійснення валютних операцій

У процесі управління валютним ризиком банк може застосувати дві альтернативні стратегії, утримуючи валютну позицію відкритою (стратегія максимізації прибутку) або закритою. Стратегія управління активами і пасивами, яка передбачає вирівнювання валютної структури балансу у напрямі закритої валютної позиції, називається валютним метчингом. Застосовування цієї стратегії дає змогу банку уникнути частини валютного ризику. Проте і ця стратегія не виключає його повністю, оскільки залишається ризик, пов'язаний з репатріа-цією прибутків від міжнародної діяльності або виплатою дивідендів в іноземній валюті. Вирівнювання структури активів і пасивів в іноземній валюті для зни-ження валютного ризику банку на практиці не завжди можливе. На регіональних ринках окремі валюти іноді виявляються не досить популярними та доступними і учасники ринку не завжди мають можливості для повного узгодження всіх надходжень і платежів у всіх іноземних валютах. Особливо це стосується банків, адже вони оперують великими обсягами багатьох валют, а також тому, що їхня валютна позиція суттєво залежить від потреб клієнтів. Отже, обираючи стратегію управління валютним ризиком, важливо зважити на те, що можливість повного узгодження всіх надходжень і платежів в іноземній валюті є радше теоретичною і на практиці досягти такої відповідності практично неможливо.

Банки мають можливість зупинити вибір на альтернативній стратегії – максимізації прибутку. Суть її зводиться до того, що учасники ринку "грають" на валютних курсах для отримання прибутків спекулятивного характеру, зали-шаючи валютну позицію відкритою та свідомо наражаючись на підвищений ризик. У такому разі управління валютною позицією здійснюється з огляду на закономірність: довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження, а коротка – навпаки. Що вищий ризик бере на себе учасник, то більший прибуток він може отримати від "гри" на валютних курсах, але за несприятливих змін на валютному ринку втрати через узятий валютний ризик також будуть суттєвими.

Правильним є і протилежне твердження: зниження рівня валютного ризику означає не тільки зменшення ймовірних збитків, а й обмеження потенційних можливостей отримання прибутків. Саме ця обставина спонукає деяких учасників валютного ринку, в тому числі і банки, свідомо залишати свої позиції незахищеними в сподіванні на отримання додаткових прибутків від сприятливої динаміки ринкових параметрів.

Якщо банк обрав стратегію максимізації прибутку, виникає потреба оцінити валютний ризик і можливі наслідки прийнятих управлінських рішень. Залежність між величиною прибутків (збитків), одержаних у результаті утримання банком відкритої валютної позиції, та змінами валютних курсів на ринку описується аналітичною моделлю [53]:

(3.1)

де – прибуток (збиток), отриманий від переоцінювання валютних

коштів у зв'язку зі зміною валютного курсу;

VP – валютна позиція банку;

s_p , s – прогнозований і поточний валютний курс відповідно.

Особливістю моделі є наявність чинника невизначеності, пов'язаного з прогнозами очікуваних значень валютного курсу (s_p ). Прогнози справджуються з певною ймовірністю, тому запровадження в модель ймовірнісних характеристик (ймовірність того, що валютний курс досягне прогнозованого значення) дає змогу проводити поглиблений аналіз, порівнюючи кілька сценаріїв. У такому разі отримують два показники: імовірність настання події та суму можливих втрат, яка з нею кореспондується.

Прогнозування валютного курсу – це складний процес, який потребує застосування сучасних технологій, кількісних методів аналізу, високого рівня підготовки кадрів. У процесі прогнозування використовується сучасний аналітичний інструментарій. Аналітики також спираються на власні міркування щодо зміни форвардних валютних курсів, що дає змогу враховувати й ті чинники, які не мають кількісних характеристик. Різниця між форвардним і спот-курсом залежить від різниці в рівнях відсоткових ставок за валютами та від тривалості форвардного періоду. З продовженням строків різниця між спотовим і форвардним валютними курсами зростатиме. У процесі прогнозування валютних курсів потрібно брати до уваги не лише результати розрахунків, а й такі чинники, як поточні умови валютного ринку; результати аналізу кривої дохідності цінних паперів; співвідношення попиту і пропозиції на форвардних валютних ринках; результати прогнозування швидкості, напряму та величини зміни відсоткових ставок. Крім того, банки можуть скористатися прогнозами професійних аналітиків.

Отже, рівень валютного ризику банку залежить не тільки від власної позиції банку, яка може бути обчислена досить точно, а й від ринкової кон'юнктури, прогнозування якої є серйозною проблемою. Міжнародний досвід свідчить, що навіть у порівняно благополучних країнах банкіри останнім часом надають перевагу стратегіям мінімізації ризиків. У цьому разі модель валютного метчингу слугує інструментарієм аналізу та обгрунтування внутрішніх лімітів валютного ризику і допустимих діапазонів зміни фінансових результатів діяльності банку.

У процесі управління валютним ризиком і валютною позицією комерційні банки застосовують дві основні групи методів: управління валютною структурою балансу та хеджування валютного ризику [53].

Зміст першої групи методів зводиться до впливу на валютну структуру балансу для обмеження наслідків переоцінки валютних інструментів. До цих методів належать: структурне балансування валютних потоків за сумами та строками; проведення конверсійних операцій; зміна строків валютних платежів (випередження та відставання); дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті. Структурне балансування валютних потоків полягає в узгодженні обсягів і строків активних і пасивних операцій з усіма іноземними валютами, якими оперує банк. Ідея методу структурного балансування може застосовуватися щодо будь-яких балансових операцій з валютними коштами (конверсійні операції, укладення кредитних і депозитних угод в іноземній валюті, узгодження валютних надходжень і платежів, проведення форфейтингових операцій, реструктуризація кредиторської та дебіторської валютної заборгованості, купівля та продаж цінних паперів, деномінованих в іноземній валюті, та ін.). Обсяги та терміни проведення зазначених операцій добираються так, щоб це дало змогу закрити валютні позиції або знизити їхній розмір до прийнятного рівня.

Одним із прийомів, що широко використовується банками у процесі управління валютними позиціями, є проведення конверсійних операцій. Наднормативний розмір позиції за певною валютою може бути зменшений її обміном на іншу валюту, за якою розмір позиції був нижчий за норматив. Це дає змогу увідповіднювати валютні позиції до встановлених вимог без здійснення операцій з базовою валютою. Зазвичай банки вдаються до конверсії валюти, курс якої знижується, у надійнішу та стабільнішу валюту. Наприклад, якщо очікується зростання курсу долара США щодо євро, то має сенс швидкий обмін вільних грошових коштів у євро на долари. Однак конверсійні операції майже не впливають на розмір загальної валютної позиції банку, прийнятої в Україні, і тому не можуть бути використані для її регулювання.

У процесі управління валютним ризиком банки можуть скористатися методом випередження та відставання (leads and lags від англ. випередження та відставання), який грунтується на змінах строків платежів в іноземних валютах залежно від очікуваних коливань валютних курсів. Маніпулювання строками дає змогу закрити короткі позиції за певними валютами до зростання їхнього ринкового курсу і відповідно довгі позиції – до зниження курсу. До найпоширеніших на практиці форм зазначеної тактики належать [65]:

- прискорення репатріації (повернення до своєї країни з-за кордону) капіталу, прибутків, інших грошових коштів в очікуванні ревальвації національної валюти або сповільнення процесів репатріації перед девальвацією національної валюти;

- прискорення чи сповільнення погашення основної суми боргу в іноземній валюті та виплати відсотків залежно від зміни валютного курсу;

- дострокова оплата послуг і товарів (основних фондів, товарно-матеріальних цінностей) у разі підвищення курсу валюти платежу або затримка платежів у разі очікування зниження курсу;

- прискорення чи сповільнення нарахування і виплати дивідендів, надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду банку та ін.;

- регулювання одержувачем інвалютних коштів строків їх конверсії в національну валюту.

Можливості застосування прийому випередження та відставання визначаються передусім законодавчим регулюванням країни та умовами фінансових контрактів. У переважній більшості угод, за якими відбуваються платежі, передбачається і можливість дострокової оплати, і види та розмір штрафних санкцій (пені, неустойки та ін.) за несвоєчасне здійснення переказів валютних коштів. В останньому випадку затримка платежу через зниження курсу буде виправдана лише тоді, коли зниження витрат на придбання валюти за новим курсом перекриє суму нарахованих штрафів.

Прийом дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті становить різновид обліку векселів і полягає в перевідступі банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми коштів у національній або іншій іноземній валюті. Дисконтування здійснюється здебільшого через проведення форфейтингових операцій. Банк купує векселі на всю суму і на повний строк без права їх регресу (обороту) на попереднього власника. Відмінність цієї операції від традиційного обліку векселів полягає в тому, що форфейтингові операції проводяться з великими обсягами платежів в іноземній валюті (звичайно не менш як 1 млн. дол. США) та з тривалим кредитом (на період від півроку до 5–7 років). Загальноприйнятою практикою є наявність гарантії третьої особи або аваль, а також здійснення серії регулярних платежів, які оформлені простими векселями. Форфейтинг може розглядатись як експортний факторинг і є, по суті, кредитуванням експортера.

Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті здійснюється також іншими способами, які мають певні відмінності порівняно з форфейтингом, такі як право регресу векселів, спеціальний, узгоджений сторонами занижений валютний курс та ін. Добір платіжних вимог, що дисконтуються, за строками виплат згідно з власними потребами банку допомагає менеджментові планувати майбутні дії щодо управління валютною позицією. Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті має низку обмежень і недоліків, які й зумовлюють його незначне поширення у процесі управління валютною позицією. Навіть якщо банку вдалося знизити позиційний валютний ризик за допомогою таких операцій, то форфейтер (банк) наражається на інші ризики (ризик неплатежу, політичний ризик у країні емітента векселів, ризик переказу валютних коштів, який полягає в неможливості виконання зобов'язань в іноземній валюті країною покупця). Крім того, банку не вдається уникнути валютного ризику, пов'язаного зі зміною курсу валюти платежу впродовж дії форфейтингової угоди. Тому не кожний банк погоджується стати форфейтером. Деякі банки, навпаки, спеціалізуються на такому способі фінансування експортерів.

Здебільшого форфейтингові операції проводяться банком для отримання прибутків від різниці між номінальною сумою векселя та реальною величиною коштів, виплачених банком їхньому власнику, а також одержання комісійного доходу. Законодавство та правила валютного регулювання в окремих країнах можуть обмежувати можливості використання методу дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, як це й відбувається у вітчизняній практиці.

Загалом управління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операцій часто не відповідає власним потребам і планам банку, а іноді не вигідне з погляду витрат. Вітчизняні банки змушені вдаватися до таких прийомів за браком необхідних умов для застосування сучасніших і досконаліших методів регулювання валютної позиції, таких, зокрема, як строкові валютні угоди.

Друга група методів, пов'язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дають змогу компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф'ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, своп-оціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.

Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних ринках дає змогу банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валютних операцій і застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику. Інструменти хеджування валютного ризику відрізняються за характеристиками та механізмами функціонування і докладно розглянуто в наступному розділі.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції згідно інтегральної методології НБУ, розраховується за формулою [30], яка враховує як балансові, так і позабалансові валютні активи та пасиви:

ВП

Н13 = –––– х 100 %,

РК (3.2)

де ВП - загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позаба-

лансовими активами і зобов'язаннями банку за всіма іноземними

валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок здійснюється за звітну

дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і

коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті

окремо за кожною іноземною валютою (без урахування знака) за всіма

іноземними валютами:

ВП = ВПа – ВПз (3.3)

де ВПа -балансові та позабалансові активи;

ВПз (балансові та позабалансові зобов'язання).

РК - регулятивний капітал банку.

Якщо комерційний банк, як аналізуємий у дипломному проекті ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», регулює валютну позицію тільки з застосуванням балансових інструментів, то маючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу з огляду на закономірність [69]:

- довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;

- коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків у разі підвищення курсу.

На рис.3.1 – 3.3 наведені результати компьютерного масштабування по-валютних балансів ВАТ ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2006 -2008 роки, в яких всі агрегатні статті масштабовані на розмір поточного власного капіталу банку і відповідному році.

Така форма представлення вихідних статистичних даних дає можливість детального аналізу складових формування чистої валютної позиції банку та її порівняння з нормативами Н13 НБУ [30], наведені графічні представлення проведеного аналізу. які дають можливість в дипломному проекті детально проаналізувати стан, структуру та динаміку розвитку валютних операцій в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2006 -2008 роках.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис.3.1 – 3.3:

1. На кінець 2006 року (рис.3.1):

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 106,5% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 55,0% від ВК), частки (51,5%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 99,6% від ВК) фінансувалися частково (93,4%) за рахунок запозичених коштів інших банків та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту(6,2% від ВК);

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 8,8% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 8,9% від ВК (норма-тив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 20,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 6,4% від ВК) та частки (14,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

Рис.3.1. Структура масштабованих по власному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2006 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 29,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]).

3. На кінець 2007 року(рис.3.2):

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 91,4% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 82,5% від ВК), частки (2,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту (6,6%);

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 103,2% від ВК) фінансувалися повністю (103,2%) за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 9,9% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 10,4% від ВК (норматив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 10,8% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 10,5% від ВК) та частки (0,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 11,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

Рис.3.2. Структура масштабованих по вларисному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2007 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0,5% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]).

4. На кінець 2008 року(рис.3.3):

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93,3% від ВК), фінансували-ся повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 124,9% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -0,4% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 2,1% від ВК (норматив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 24,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 14,9% від ВК) та частки (9,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 12,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -1,7 % від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК [30]).

Рис.3.3. Структура масштабованих по власному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2008 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2

Таким чином, проведений аналіз показує, що після суттєвого провалу валютного менеджменту банку у 2007 році та значними нанесеними збитками за рахунок валютообмінних операцій, у 2008 році ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» зайняв стратегічно нейтральну балансову валютну позицію, значно знизивши рівень валютного ризику та перемістивши акцент на розвиток обсягів операцій в євро і зниження відносного обсягу операцій в доларах США.

Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростання курсу іноземних валют до національної валюти України (кінець вересня – початок жовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Таким чином, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» без застосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиків зміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися на великий рівень втрат від коливань валютних курсів.

Висновки

Предметом дипломного дослідження були валютні операції комерційних банків України:

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Дослідження показало, що валютні операції комерційних банків України можуть бути поділені на дві основні групи:

1) операції обслуговування валютних готівкових та безготівкових грошових потоків з використанням валюти як засобу платежа без зміни виду валюти:

- розрахункові безготівкові операції з використанням валютних кореспондентських рахунків в банках-нерезидентах відповідно видам іноземної валюти;

- касові операції з готівковою іноземною валютою;

- депозитні та кредитні операції з іноземною валютою з переведенням її в безготівкову чи готівкову форми.

2) операції з торгівлі іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних валютних ринках:

- купівля іноземної валюти - це операція з купівлі іноземної валюти за гривні;

- продаж іноземної валюти - це операція з продажу іноземної валюти за гривні;

- обмін (конвертація) іноземної валюти - це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту;

- операції на міжбанківському валютному ринку України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком;

- операції на міжнародному валютному ринку - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України.

Дослідження валютних операцій в магістерській дипломній роботі виконано на базі матеріалів комерційного банку - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", який працює з 1992 року й відповідно до класифікації Національного банку України ставиться до категорії системних великих банків України.

Станом на 01.01.2009 року клієнтська база банку становить 4 млн. 944 тис.клієнтів, з них:

- юридичних осіб – 233 тис.клієнтів;

- фізичних осіб – 4 млн.711тис.клієнтів.

Для активного проведення валютних операцій банк залучає за підтримки материнського банку «Райффайзен Центральбанк Остеррайх АГ»(Австрія) синдиковані валютні довгострокові кредити на міжнародному кредитному ринку.

В липні 2008 року банк підписав угоду про отримання синдикованого кредиту на суму 200 млн.доларів США. Початковими організаторами цієї угоди виступили настпуні банки:the Bank of Tokyo Mitsubishi UFJ, Ltd, Bayerische Landesbank, HSBC Bank PLC та Standard Bank PLC. Кредит складається з двох траншів: 1 річний кредит на суму 88,5 млн.доларів США та 2-х річний кредит на суму 116,5 млн.доларів США.

В листопаді 2008 банк успішно здійснив погашення залученого в 2007 році синдикованого кредиту на суму 200 млн.доларів США, уповноваженими організаторами якого виступили: the Bank of Tokyo Mitsubishi UFJ, Ltd, Bayerische Landesbank, HSBC Bank PLC та Intesa Sanpaolo S.p.A.

В грудні 2008 року в продовження плідної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЄБРР підписали угоду про залучення субординованого кредиту на суму 75 млн.доларів США на строк 10 років, який використовується для зростання регулятивного капіталу банку другого рівня.

ВАТ «Раййффайзен Банк Аваль» у 2008 році став найбільшим постачальником готівкової іноземної валюти, ввезеної з-за кордону, в саме ввезено:

- 2 млрд.589млн.400тис. доларів США;

- 1млрд.863млн. євро;

- 1 млн.900тис. швейцарських франків;

- 900 тис.англійських фунтів.

Банк є одним з найбільших банків, який пропонує послуги обміну зношеної готівкової валюти на платоспроможну з подальшим вивезенням зношеної валюти за кордон. На протязі 2008 року банком було вивезено за кордон:

- 159 млн.600тис. доларів США;

- 26млн.500тис. євро;

- 250тис. швейцарських франків;

- 90 тис.англійських фунтів.

В 2008 році ввезено з-за кордону:

- золотих зливків – 15 272 тройських унцій;

- золотих монет – 4 444 тройських унцій;

- срібних монет – 74 759 тройських унцій;

- платинових монет – 123 тройських унцій;

Результати валютних операцій банку за 2008 рік оцінюються як:

- позитивний результат від торгівлі іноземною валюою складає +936млн.533тис.грн.;

- негативний результат від переоцінки іноземної валюти при різкій девальвації національної валюти становить -665млн.349тис.грн.

Таким чином, при валютному ажіотажі кінця 2008 року банк отримав чистий дохід від операцій з іноземною валютою та валютними цінностями +268 млн.грн.

На протязі 2008 року банк суворо дотримувався нормативів ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції:

- Н13 – не перевищувала 4,26% (максимальне значення Н13 становить не більше 30%)

- Н13-1 – не перевищувала 1,975% (максимум довгої валютної позициї не більше 20%)

- Н13-2 – не перевищувала 2,305% (максимум короткої валютної позициї не більше 10%)

Як показав аналіз динаміки абсолютного росту у 2006 - 2008 роках характерних агрегатів балансу ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» в доларах США, євро, російських рублях та сумарно в інших валютах, тобто обсягів валютних операцій, та чистої балансової валютної позиції повалютно:

1. ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2006 - 2007 роках, в основному, провадив операції в доларах США, тільки у 2008 році банк розпочав активно нарощувати обсяг операцій в євро.

2. У 2006 - 2007 роках ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» активно використовував відкриту довгу валютну позицію в доларах США, тобто активи банку в доларах США значно перевищували (на 30 - 45 млн.грн.) пасиви в доларах США, тобто банк перевів в долари США суттєву суму коштів в національній валюті.

3. В 2008 році ризиковий менеджмент валютних операцій в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» різко змінив стратегію утримання валютного ризику та відкритої довгої валютної позиції, перейшовши в режим відкриття суттєвої короткої валютної позиції в євро (еквівалент більше 10 млн.грн.) та невеликої (еквівалент 100 тис.грн.) короткої валютної позиції в доларах США.

Відкриття короткої валютної позиції (залучені та запозичені пасиви перевищують активи в цій валюті) при продажу валюти за національну валюту України є суттєвим спекулятивним валютним ризиком, який передбачає майбутнє суттєве падіння курсу євро та долара США і створення можливості купити на міжбанківському ринку необхідну суму валюти за національну валюту України для погашення зобов’язань в валюті.

Аналіз структури валютних активів та пасивів ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2006 -2008 роках (долари США та євро) показав наступну динаміку співвідношення питомої ваги окремих характерних агрегатів:

- в доларовому сегменті:

а) частка коштів, розміщених в інших банках, поступово підвищилась з рівня 24,27% (2006) до 56,38% (2008);

б) частка коштів, отриманих від інших банків застабілізувалась на рівні 56%, таким чином запозичені в інших банках валютні кошти ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» використовує як платіжні активи на коррахунках та активи в курсових валютних операціях на міжбанківському ринку;

в) частка валютних кредитів, виданих клієнтам зменшилась з рівня 72,11%(2006) до рівня 42,13% (2008);

в) частка валютних депозитів, залучених у клієнтів банку зросла з рівня 38,3%(2006) до рівня 42,5-43,5% (2008), таким чином залучені у клієнті валютні кошти ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» використовує для кредитування клієнтів.

- в сегменті євро:

а) частка коштів, розміщених в інших банках, поступово зменшилась з рівня 58,1% (2006) до 33,1% (2008);

б) частка коштів, отриманих від інших банків зменшилась з рівня 87,5% у 2006 році до рівня 62,4% у 2008 році, таким чином запозичені в інших банках валютні кошти ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» використовує як платіжні активи на коррахунках та, частково, як активи в кредитуванні клієнтів;

в) частка валютних кредитів, виданих клієнтам піднялась з рівня 40,5%(2006) до рівня 64,5% (2008);

г) частка валютних депозитів, залучених у клієнтів банку зросла з рівня 12,5%(2006) до рівня 37,2-45,7% (2008), таким чином залучені у клієнті валютні кошти ВАТ «Райффайзен банк Аваль» використовує повністю для кредитування клієнтів, одночасно використовуючи для кредитування частину коштів, запозичених в інших банках.

Як показав аналіз стану, структури та динаміки розвитку валютних операцій в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2006 - 2008 роках:

1. На кінець 2006 року:

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 106,5% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 55,0% від ВК), частки (51,5%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 99,6% від ВК) фінансувалися частково (93,4%) за рахунок запозичених коштів інших банків та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту(6,2% від ВК);

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з національної валюти в іноземну валюту становила 8,8% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 8,9% від ВК (норматив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 20,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 6,4% від ВК) та частки (14,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 29,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]).

3. На кінець 2007 року:

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 91,4% від ВК), фінансувалися за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 82,5% від ВК), частки (2,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту (6,6%);

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 103,2% від ВК) фінансувалися повністю (103,2%) за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 9,9% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 10,4% від ВК (норматив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 10,8% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 10,5% від ВК) та частки (0,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 11,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з національної валюти в іноземну валюту становила 0,5% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК).

4. На кінець 2008 року:

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93,3% від ВК), фінансували-ся повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 124,9% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -0,4% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 2,1% від ВК (норматив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 24,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 14,9% від ВК) та частки (9,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 12,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної

валюти в національну валюту становила -1,7 % від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК).

Таким чином, проведений аналіз показує, що після суттєвого провалу валютного менеджменту банку у 2007 році та значними нанесеними збитками за рахунок валютообмінних операцій, у 2008 році ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» зайняв стратегічно нейтральну балансову валютну позицію, значно знизивши рівень валютного ризику та перемістивши акцент на розвиток обсягів операцій в євро і зниження відносного обсягу операцій в доларах США.

Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростання курсу іноземних валют до національної валюти України (кінець вересня – початок жовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Таким чином, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» без застосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиків зміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися на великий рівень втрат від коливань валютних курсів.

- форвардні контракти на покупку та продаж валюти;

- ф’ючерсні контракти на покупку та продаж валюти;

- опціонні контракти на продаж та покупку валюти;

- своп –контракти на продаж та покупку валюти.

Список використаних джерел

1. Закон України “Про порядок виконання розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 31 травня 2007 року N 1108-V

2. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 року N 2121-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 31 жовтня 2008 року N 639-VI) // http:// www.liga-zakon.com.ua - Офіційний Інтернет-сайт «Законодавчо-довідкова система законодавства України», 2009

3. Закон України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999 року N 679-XIV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 31 жовтня 2008 року N 639-VI) // http:// www.liga-zakon.com.ua - Офіційний Інтернет-сайт «Законодавчо-довідкова система законодавства України», 2009

4. Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23 лютого 2006 року N 3480-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 вересня 2008 року N 514-VI) // http:// www.liga-zakon.com.ua - Офіційний Інтернет-сайт «Законодавчо-довідкова система законодавства України», 2009

5. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю//від 19 лютого 1993 року N 15-93 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України та Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року N 436-IV)

6. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах //Постанова Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 8 січня 2008 року N 3)

7. Інструкція про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України та змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року N 502 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 27 лютого 2008 року N 47)

8. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків" // Постанова Правління НБУ від 15.03.2004 № 104.

9. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик- менеджменту в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361

10. Правила проведення Торговельної сесії та здійснення окремих опера-цій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 р. N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 21 серпня 2006 року N 333)

11. Положення про здійснення уповноваженими банками операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України //Постанова Правління Національного банку України від 6 серпня 2003 року N 325 (Із змінами і доповненнями, внесени- ми постановами Правління Національного банку України станом від 17 листопада 2004 року N 555)

12. План рахунків бухгалтерського обліку банків України // Постанова Правління Національного банку України від 17.06.2004 № 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року N 482)

13. Про затвердження Правил бухгалтерського обліку операцій з доку-ментарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними опера-ціями в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 17 листопада 2004 року N 549 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 18 грудня 2006 року N 465)

14. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками опера-цій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями // Постанова Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року N 514 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 27 січня 2006 року N 25)

15. Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою // Постанова Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 281 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 2 червня 2008 року N 153)

16. Положення про оформлення та подання клієнтами платіжних дору-чень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання //Постанова Правління Національного банку України від 5 березня 2003 року N 82 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом на 29 грудня 2006 року N 500)

17. Положення про валютний контроль // Постанова Правління Націо-нального банку України від 8 лютого 2000 року N 49 (Із змінами і доповнення-ми, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 вересня 2007 року N 338)

18. Про переказування коштів у національній та іноземній валюті на користь нерезидентів за деякими операціями //Постанова Правління Національ-ного банку України від 30 грудня 2003 року N 597 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 270)

19. Про затвердження Інструкції про переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України // Постанова Правління Національного банку України від 12 липня 2000 року N 283 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 27 травня 2008 року N 148)

20. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з похідними фінансовими інструментами в банках України // Постанова Правління Національного банку України від 31 серпня 2007 року N 309

21. Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій в іноземній валюті та банківських металах у банках України // Постанова Правління Національного банку Українивід 17 листопада 2004 року N 555 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 травня 2008 року N 135)

22. Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України // Постанова Правління Національного банку України від 29 грудня 2000 року N 520 (Із змінами і доповненнями, внесеними

постановами Правління Національного банку України станом від 27 травня 2008 року N 148)

23. Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України // Постанова Правління Національного банку України від 30 травня 2007 року N 200 (Із змінами і доповненнями, внесеними

постановами Правління Національного банку України від 12 серпня 2008 року N 241)

24. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмо-вих дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій //Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275 (Із змінами і до-повненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 25 вересня 2006 року N 374)

25. Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на розміщення резидентами (юридичними та фізичними особами) валютних цінностей на рахунках за межами України // Постанова Правління Національного банку України

від 14 жовтня 2004 року N 485(Із змінами і доповненнями, внесеними

постановами Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 496)

26. Положення про порядок встановлення Національним банком України лімітів відкритої валютної позиції в безготівковій та готівковій формах та контроль за їх дотриманням уповноваженими банками // Постанова Правління Національного банку України від 12 серпня 2005 року N 290

27. Про затвердження Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам // Постанова Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 270 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 27 вересня 2007 року N 350)

28. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України //Постанова Правління Національного бан-ку України від 7 грудня 2004 року N 598 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 21 грудня 2005 року N 484)

29. Про внесення змін до Методики розрахунку економічних нормативів регулювання діяльності банків в Україні // Правління НБУ, Постанова від 11 квітня 2005 року N 125(Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2005 року N 493)

30. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 23 липня 2008 року N 211)

31. Про затвердження Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та в гривнях // Постанова Правління Національного банку України

від 26 березня 1998 року N 118 (Із змінами і доповненнями, внесеними

постановами Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 494)

32. Про затвердження Правил здійснення за межі України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторговельними операціями та їх виплати в Україні та внесення змін до деяких нормативно-правових актів // Постанова Правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року N 496

33. Про затвердження Класифікатора іноземних валют // Правління НБУ, Постановавід 4 лютого 1998 року N 34 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року N 280)

34. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А. М. Герасимович, М. Д. Алексеєнко,І. М. Парасій-Вергуненко та ін.;За ред. А. М. Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2004. — 599 с.

35. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій – К: КНТЕУ, 2007.- 123 с.

36. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

37. Банківські операції: підручник / А. М. Мороз [та ін.]; за заг. ред. А. М. Мороза; М-во освіти і науки України, Держ. вищ. навч. заклад "Київський нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана". – 3-тє вид., переробл. і доповн. – К.: КНЕУ, 2008. – 608 с.

38. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп./ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

39. Банківські операції:Підручник / За ред.Міщенка В.І., Слав"янсь-

кої Н.Г. - Київ:Знання-Прес,2006.-727 с.

40. Банківський нагляд:Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права "Крок";Грушко В.І.;Лаптєв С.М.; Любунь О.С.; Раєвський К.Є.- К.: ЦНЛ, 2004.- 264 с.

41. Банковские риски: учеб. пособие / Финансовая академия при правительстве Российской Федерации, Центр фундаментальных и прикладных исследований; под. ред. О. И. Лаврушина, Н. И. Валенцевой. – М.: КНОРУС, 2007. – 232 с.

42. Бездітко, Ю. М. Валютне регулювання: навч. посібник / Ю. М. Бездітко, О. О. Мануйленко, Г. А. Стасюк. - Херсон: Олді-плюс, 2009. - 272 с.

43. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: підручник / С. Я. Боринець. – 5-те вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2008. – 583 с.

44. Бутук О. І. Валютно-фінансові відносини: Навчальний посібник/ О.І. Бутук. - К.: Знання, 2006. - 349 с.

45. Васюренко О.В. Банківські операції: Навчальний посібник. – 4-те вид., перероблене і доповнене – Київ: Знання, 2004. – 324 с. – (Вища освіта ХХІ століття)

46. Гетманцев Д.О. Банківське право України: навч. посібник / Д. О. Гетманцев, Н. Г. Шукліна; М-во освіти і науки України, Київський нац. екон. ун-т. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 344 с.

47. Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 578 с.

48. Дзюблюк О. В. Валютна політика: підручник / О. В. Дзюблюк. - К.: Знання, 2007. - 423 с.

49. Коваленко, Микола Андрійович. Операції сучасного комерційного банку: навч. посібник / М. А. Коваленко, В. М. Білінкіс, Л. Є. Сухомлин. - Херсон: Олді-плюс, 2006. - 468 с.

50. Козик В. В. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник/ В.В. Козик, Л.А. Панкова, Н.Б. Даниленко. - 6-те вид., стер.. - К.: Знання, 2006. - 407 с. - (Вища освіта XXI століття)

51. Крахмалев С. В. Современная банковская практика проведения международных платежей / С. В. Крахмалев. – М.: ГроссМедиа: Росбух, 2007. – 208 с.

52. Кулинич О. І. Теорія статистики: Підручник/ О.І. Кулинич, Р.О. Кулинич. - 3-тє вид., переробл. і допов.. - К.: Знання, 2006. - 294 с. - (Вища освіта XXI століття)

53. Лютий І.О. Банківський маркетинг: Навчальний посібник/ І.О. Лютий, О.О. Солодка. - К.: Знання, 2006. - 395 с. - (Вища освіта XXI століття)

54. Міжнародний менеджмент: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ В.С. Білозубенко, О.В. Озаріна, А.А. Семенов; Ред. О.Б. Чернега. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 592 с

55. Міжнародні кредитно-розрахункові відносини та валютні операції: робочий зошит студента / [уклад. Л. В. Руденко, І. І. Заводовська]. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 120 с

56. Міщенко В.І.. Банківські операції: підручник / В. І. Міщенко, Н. Г. Слав’янська, О. Г. Коренєва. – 2-ге вид., переробл. і доповн. – К.: Знання, 2007. – 797 с.

57. Моисеев С. Р. Международные валютно-кредитные отношения: учебное пособие / С. Р. Моисеев. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Дело и Сервис, 2007. - 816 с.

58. Нікітін А. В. Маркетинг у банку: Навчальний посібник/ А.В. Нікітін, Г.П. Бортніков, А.В. Федорченко. - К.: КНЕУ, 2006. - 432 с. - (До 100-річчя Київського національного економічного університету)

59. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник/ Л.В. Сердюк, О.М. Сидоренко; Ред. О.В. Васюренко. - К.: Знання, 2006. - 596 с. - (Вища освіта XXI століття)

60. Облік міжнародних операцій: підручник / Ю. А. Кузьмінський, В. Г. Козак, Л. І. Лук’яненко, О. В. Небильцова; за ред. Ю. А. Кузьмінського. - К.: КНЕУ, 2006. - 332 с.

61. Петрашко Л.П. Валютні операції.- К.: КНЕУ, 2001.- 204 c.

62. Платонова И.Н. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Ч.1 — М.: ФА, 2001.

63. Платонова И.Н. Международные валютно-кредитные и финансо-вые отношения: учебно-практическое пособие для дистанционного обуче-ния. Ч.2 — М.: Финансовая академия, 2003.

64. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. — КНЕУ, 2002.— 316 с.

65. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. — 2-е вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ. 2004. — 468 с.

66. Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М. Банківський нагляд: Навчально-методичний посібник / Мін-во освіти і науки України; КНЕУ/ Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М.- К.: КНЕУ, 2003.- 174 с.

67. Резнікова, Тетяна Олександрівна. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник/ Т.О. Резнікова. - Х.: ХНЕУ, 2006. - 232 с

68. Руденко Л. В. Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції: підручник / Л. В. Руденко. – Вид. 2-ге, переробл. і доповн. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 632 с.

69. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник - за ред. проф. Примостки Л.О. – К.:КНЕУ, 2007. – 616 с.

70. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. доктора экон. наук, профессор О.И. Лаврушина. – М: Юристь, 2003 – 688 с.

71. Федякина Л.Н.. Международные финансы: Учебное пособие/ Л.Н. Федякина. - СПб.: Питер, 2005. - 560 с.

72. Череп, Алла Василівна. Банківські операції: навч. посібник/ А. В. Череп, О. Ф. Андросова. - К.: Кондор, 2008. - 410 с.

73. Шевченко Р. І. Банківські операції: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т - К.: КНЕУ, 2003. – 276с.

74. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник/ З.І. Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. - К.: Знання, 2006. - 312 с

75. HTTP://www.bank.gov.ua - Офіційний Інтернет-сайт НБУ

76. HTTP:// WWW.AUB.COM.UA - Офіційний Інтернет-сайт Асоціації банків України

77. HTTP://WWW.RAIFFAYZEN_AVAL.COM.UA – Офіційний веб-сайт ВАТ «Райффайзен банк Аваль»

Додатки

Таблиця Б.1

Тарифи на відкриття і ведення мультивалютного кореспондентського рахунку банків в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Таблиця Б.2

Тарифи на проведення валютних розрахунків з використанням документарних акредитивів для інших банків в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Тарифи на документарні акредитиви в експорті

¹ Райффайзен Банк Аваль залишає за собою право стягувати додаткову комісію у розмірі 100 USD тоді, коли отриманий акредитив містить складні умови чи велику кількість умов.

² Банк залишає за собою право стягувати додаткову комісію у розмірі 100 USD тоді, коли акредитив передбачає надання складних документів чи великої кількості документів (більше 7).

Комісії не повертаються у разі анулювання акредитиву або по закінченні строку дії акредитиву чи його частини.

Документарні акредитиви (банки-резиденти)

Тарифи на документарні акредитиви в експорті

¹ Банк залишає за собою право стягувати додаткову комісію у розмірі 50 USD тоді, коли отриманий акредитив містить складні умови чи велику кількість умов.

² Банк залишає за собою право стягувати додаткову комісію в розмірі 50 USD тоді, коли акредитив передбачає надання складних документів чи великої кількості документів (більше 7).

Комісії не повертаються у разі анулювання акредитиву або по закінченні строку дії акредитиву чи його частини.

Таблиця Б.3

Тарифи на проведення валютних розрахунків з використанням інкасових операцій для інших банків в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Документарні інкасові операції: банки-нерезиденти

Здійснення документарних операцій за допомогою SWIFT, TELEX, FAX — 20 USD.

Поштові витрати — за фактом.

Комісії можуть збільшуватися на суму відповідних комісій ОД/філіалу.

Комісійна винагорода в іноземній валюті, що сплачується іноземним банкам в документарних операціях, утримується у відповідній іноземній валюті за рахунок коштів банків-кореспондентів.

Документарні інкасові операції: банки-резиденти

Здійснення документарних операцій за допомогою SWIFT, TELEX, FAX — 20 USD.

Поштові витрати — за фактом.

Комісійна винагорода в іноземній валюті, що виплачується іноземним банкам в документарних операціях, утримується у відповідній іноземній валюті за рахунок коштів банків-кореспондентів.

Таблиця Б.4

Тарифи на проведення валютних розрахунків з використанням операцій документарних гарантій для інших банків в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Документарні гарантії: банки-нерезиденти

³ Банк залишає за собою право стягувати додаткову комісію у розмірі 100 USD тоді, коли отримана гарантія має складні умови чи велику кількість умов.

⁴ Банк залишає за собою право стягувати додаткову комісію у розмірі 100 USD тоді, коли гарантія, що видається, має складні умови чи велику кількість умов.

Документарні гарантії: банки-резиденти

³ Банк залишає за собою право стягувати додаткову комісію розміром 50 USD тоді, коли отримана гарантія має складні умови чи велику кількість умов.

⁴ Банк залишає за собою право стягувати додаткову комісію розміром 50 USD тоді, коли гарантія, що видається, має складні умови чи велику кількість умов.

Таблиця Б.5

Кореспондентська мережаВАТ «Райффайзен Банк Аваль»

Ностро-рахунки

Таблиця В.1

Процентні ставки ВАТ «Райффайзен Банк аваль» за вкладами у національній та іноземній валюті для юридичних осіб

Таблиця В.2

Тарифи Райффайзен Банку Аваль на обслуговування операцій по документарному інкасо

Виконання операцій з пересилки документів

Обслуговування операцій за допомогою SWIFT, Telex, Fax — 20 USD.

Поштові витрати — за фактом.

Комісійна винагорода в іноземній валюті, що виплачується іноземним банкам по документарних операціях, відшкодовується у відповідній валюті за рахунок коштів клієнтів.

Таблиця В.3

Тарифи Райффайзен Банку Аваль на обслуговування валютних операцій по документарних аккредитивах для юридичних осіб [ ]

Обслуговування операцій за допомогою SWIFT, TELEX, FAX —20 USD.

Поштові витрати — за фактом.

Комісії не повертаються у разі анулювання акредитиву або по закінченні строку дії акредитиву чи його частини.

Комісійна винагорода в іноземній валюті, що оплачується іноземним банкам в документарних операціях, відшкодовується у відповідній валюті за рахунок коштів клієнтів.

Таблиця Г.1

Тарифи WESTERN UNION за переказ USD(крім країн СНД**)

У кожному інтервалі 500 USD понад 3 500 USD додатково утримується комісія 20 USD*.

Тарифи за перекази до країн СНД**.

У кожному інтервалі 500 USD понад 3500 USD додатково утримується комісія 20USD*.

Тарифи за здійснення переказів по системі Quick Pay.

Тарифи за здійснення додаткових послуг (USD)

* — комісія сплачується в гривнях по курсу НБУ на день здійснення переказу

** — Азербайджан, Білорусь, Вірменія, Грузія, Казахстан, Киргизстан, Молдова, Росія, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан

Таблиця Г.2

Тарифи депозитів фізичних осіб і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 01.07.2009 року

Вклад на вимогу «Універсальний» безстроковий для власників пакету «Оптимальний» - долари

Вклад на вимогу «Універсальний» безстроковий для власників пакету «Оптимальний» - долари

Вклад на вимогу «Універсальний» безстроковий для власників пакету «Оптимальний» - євро"

Вклади у іноземній валюті