Дипломная работа: Географія Фастівського району

1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНИХ УМОВ РАЙОНУ

1.1. Загальні дані

Фастівський район, згідно природно-сільськогосподарського районування, в основі якого лежить ландшафтно - генетичний принцип, розташований на території трьох природно-сільськогосподарських районів. Його північна частина відноситься до Фастівського, південна до Сквирського, а східна до Білоцеркївсько-Миронівського природно-сільськогосподарських районів Лісостепової зони.

Район знаходиться в західній частині Київської області і межує на півночі з Макарівським, на сході - з Васильківським, на південному сході - з Білоцерківським, на півдні - зі Сквирським районами Київської області, на заході - з Коростишевським та Попільнянським районами Житомирської області.

Фастівський район, як адміністративно-територіальну одиницю, утворено в 1923 році. В 1930 - 1931 роках в Україні ліквідовано губернії та округи і в 1932 році створено 5 областей, в тому числі і Київську. Таким чином, започатковано новий адміністративний устрій в державі - область, район, сільська рада (рис. 1.1.)

На даний час на території Фастівського району, як обліково - кадастрова одиниця, існує 23 сільських і 2 селищних ради.

Загальна площа земель району становить 89695 га або 3,2 % від території області. Адміністративним і культурним центром району є Фастів, місто

обласного підпорядкування, яке розташоване на р. Унаві, в центральній частині району і знаходиться на відстані 64 км від столиці України м. Києва. Фастів відомий ще з 1390 р. Статус міста йому присвоєно в 1938 р.

На території району розміщено 49 населених пунктів, з них два селища - Борова та Кожанка, а решта 47 - сільські населені пункти. Чисельність сільського населення (станом на 1.01.2002р.) складає 37,7 тис чол., в тому числі в селищах – 11,9 тис. чол. Щільність населення 42 чол. на 1 км² .

Фастівський район має досить розвинуту шляхову мережу, яка забеспечує внутрішні і зовнішні зв'язки, а сам районний центр є великим залізничним вузлом. Залізничними станціями також є Мотовилівка (Борова) та Кожанка. Протяжність автомобільних шляхів загального користування складає 286,6 км, у тому числі з твердим покриттям - 171,4 км. Основними магістралями є автомобільні дороги державного значення такі як: Київ – Бишів – Фастів та Фастів – Митниця; обласного значення – Фастів – Кожанка, межа Житомирської області, Біла Церквава – Фастів та Кожанка – Фурси – Володарка. Через територію району пролягає Південно-Західна залізниця у напрямках Київ – Фастів, Фастів – Козятин, Фастів – Миронівка.

Сільськогосподарські підприємства району спеціалізуються на вирощуванні зернових культур та цукрового буряка, а в твариницькій галузі переважає молочно-м'ясний напрямок та свинарство.

Промисловість району представлена рядом підприємств, провідними серед яких є Кожанський цукровий та Триліський спиртовий заводи, Фастівська меблева та швейна фабрики, а також ряд підприємств по обслуговуванню залізничного транспорту; заводи машинобудування, електротермічного устаткування, газомазутних пристроїв тагазовикористовуючої апаратури, які розміщені в м.Фастів, та деревообробний комбінат в селищі Борова.

Пам'ятки архітектури на території району представленні Покровською церквою - 18 ст. (1740 р.) та костьолом (1903-11 рр.) і знаходяться під охороною держави. Об'єктами туризму в фастівському районі є будинок, в якому в 1919-1922 р.р. жив український композитор К. Г. Стеценко, музей композитора та пам'ятник на його могилі знаходяться в с.Веприк.

1.2. Клімат

Клімат району помірно-континентальний з досить теплим літом та помірно холодною зимою.

Середньорічна температура повітря складає +6,7°, найбільш холодного місяця січня (-6,2°), а найтеплішого місяця (липня) - (+19.1°). Від цих середніх багаторічних показників в окремі роки спостерігаються відхилення.

Абсолютний максимум температури досягає (+38°) , мінімум - (-33°), що засвідчує можливість вимерзання в малосніжні зими озимих та пошкодження плодових багаторічних насаджень, а в окремі періоди сухого жаркого літа спостерігається підгорання озимих та ярих зернових.

Тривалість безморозного періоду, досягає в середньому 160-170 днів, а вегетаційний період продовжується з другої декади квітня до третьої декади жовтня з сумою активних температур 2650-2800°. Цих природних факторів достатньо для вирощування районованих сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень.

Середньорічна сума опадів складає 560 мм, але розподіл їх по місяцях року рівномірний. Найбільша кількість опадів випадає в липні (77 мм). В посушливі роки обливо мало опадів випадає в травні, що пагубно впливає на сходи рослин.

Для зимового періоду характерно нестійке коливання температур та висота снігового криву, яка коливається від 10 до 22 см. Досить часто спостерігається випадання зимових опадів у вигляді дощу, що в свою чергу призводить до утворення льодяної кірки і негативного впливу на сільськогосподарські культури.

Глибина промерзання грунту в середньому становить 40 см. Вона залежить не тільки від температури і глибини снігового покриву, але також від типу грунтів та їх механічного складу.

Відносна вологість досягає свого максимуму восени і взимку - 80-85%. Посушливих днів з відносною вологістю менше 30% в середньому за рік буває від 15 до 20, з них більшість припадає на травень.

Фастівський район відрізняється значним випаровуванням вологи, яке досягає 420-460 мм рік, а тому, незважаючи на позитивний баланс вологи, в окремі роки спостерігається посуха. Кожна пора року характерна своїми позитивними та негативними кліматичними умовами, перехід від однієї пори року до другої, як правило відбувається поступово.

Весна затяжна, нестійка, з частими змінами холодної і теплої погоди. Початком весни вважають кінець другої і початок третьої декади березня. Танення снігу, в зв'язку з наявністю великих площ лісів, відбувається повільно і протяжність сніготанення в середньому становить 20-25 днів.

Літо тепле, але не спекотне, дощове. В окремі роки найбільша кількість опадів, які випали негативно впливає на сільськогосподарські культури, а разом з тим призводить до вимокання та вилягання хлібів або створюються несприятливі умови для збору врожаю. В деякі роки непоправну шкоду сільському господарству наносить град. Влітку переважають півічно-західні вітри.

Перехід до осені поступовий, з частим поверненням теплої погоди. Перша половина осені, як правило, суха і тепла. Похмура, прохолодна та з дощем вона починається наприкінці жовтня. Сніг починає випадати з листопада.

Зима м'ягка, похмура, з частими відлигами. Під час відлиг відбувається танення снігу, інколи до повного його зникнення. Через деякий час сніговий покрив встановлюється знову ідеколи це явище може повторюватись декілька разів. Взимку переважають південно-східні вітри.

В цілому кліматичні умови району по кількості тепла, світла, вологи сприятливі для вирощування всіх районованих сільськогосподарських культур.

1.3. Рельєф

Фастівський район по умовах рельєфу являє собою слабкохвилясте лесове плато, яке складає ландшафтний фон поверхні з окремими морено - зандровими гребенями, північна частина району - погорбована, а південна - частково еродована ( яри, балки).

Лесове плато розчленоване долинами річок Ірпінь, Унава, Каменка, Стугна та мережею балок з досить значним поширенням їх в південно-східну та північну частину району. Річкові долини мають неширокі заболочені заплави і переважно одну, рідше дві, виражені в рельєфі надзаплавні тераси. Корінні береги річок мають пологі схили з незначними проявами ерозії, схили балок обумовлюють досить значний розвиток ерозії.

В північній частині району на переході від слабохвилястого плато до заплав річок зустрічаються вузькі борові тераси. Заплави річок неширокі від 100 до 500 метрів, як правило, заболочені і в основному використовуються для сінокосіння. Незначна частина їх осушена і розорюється. Орні землі розміщені в основному на слабохвилястому плато, що в свою чергу дозволяє інтенсивно використовувати їх в сільськогосподарському виробництві.

1.4. Гідрографія і гідрологія

Територія Фастівського району характеризується густою річковою мережею. Загальна протяжність річок та струмків на території району складає 261 км. Всі річки належать до басейнуДніпра і для них характерні східноєвропейський режим стоку з переважанням снігового живлення, доля якого перевищує 50% річкового стоку (для малих річок вона доходить до 80%). Другим за значенням джерелом живлення річок є підземні води. Найбільш крупною водною артерією району є р.Ірпінь, яка протікає в північно-західній частині району. Протяжність її в межах району складає 30 км, ширина русла коливається від 3-5 20-50 метрів, а глибина від 1 до 2 метрів. Ширина річкової долини в середньому становить 2 км, заплава річки місцями заболочена.

Річки – Стугна, Унава та Каменка відносяться до малих річок і характеризуються чітко вираженими, високими весняними паводками, низьким літньо-осіннім рівнем води, який порушується незначними дощовими паводками.

Середні схили поверхні відносно невеликі. Річки Стугна, Унава, Каменка відносяться до річок рівнинного типу. В даний час русла річок, майже на всій їх протяжності, зарегульовані ставками. Площа водного зеркала ставків та водоймищ на території району складає 1012 га. Вони використовуються в основному для риборозведення, зрошення та інших господарських потреб, а також є місцем відпочинку населення.

Грунтові води мають різну глибину залягання, яка коливається в залежності від рельєфу. Глибина залягання ґрунтових вод на широких водороздільних плато до 10-15 м , а на вершинах водорозділів до 25-30 м. Найвищий їх рівень в заплавах річок та по днищах балок - 1,5-2,0 м. На території району розміщено чотири водоносних горизонти. Основним з них є водоносний горизонт, який відноситься до крупнозернистих пісків юрського періоду. Цей водоносний горизонт широко експлуатується місцевим населенням безпосередньо шахтними колодязями та свердловинами.

1.5. Геологічна будова та грунтоутворюючі породи

В геоструктурному відношенні територія Фастівського району відноситься до північно-східного схилу Українського кристалічного щита. Український кристалічний щит зазнав впливу денудаційних процесів, розвиток яких за час від архею до третинного періоду зумовив виникнення хвилястої денудаційної рівнини, складеної дислокованими кристалічними породами докембрію. Кристалічні породи представлені гранітами та граніто – гнейсами. Поверхня кристалічних порід покрита осадовими породами третинної та четвертинної систем. Верхні шари четвертинних відкладень є грунтоутворюючими породами. Це перш за все леси, на яких сформувались найбільш родючі в районі чорноземи типові та опідзолені грунти. На водно-льодникових та давньоалювіальних відкладах утворилися бідні в агрономічному відношенні дерново - підзолисті грунти.

Делювіальні та алювіально-делювіальні відкладення розміщенні в днищах балок та заплавах річок. На них утворилися намиті, лучно - чорноземні, дернові та болотні грунти. На сучасних алювіальних відкладеннях, утворених при розливах річок, утворилися також дернові та болотні грунти.

1.6. Ґрунтовий покрив

Кліматичні умови, грунтоутворюючі породи, рельєф, геологічна будова, рослинність та агрокультурна діяльність людини – основні чинники ґрунтоутворення.

Ґрунтовий покрив району представлений переважно чорноземами типовими (43,8%) та опідзоленими грунтами (33,4%). Менш поширені лучно-чорноземні, дерново-підзолисті, лучні і чорноземно-лучні, болотні та інші грунти (див. Рис. 1.6.1). Склад грунтового покриву сільськогосподарських угідь наведений у табл. 1.1.

Найбільш продуктивні грунти універсального використання - чорноземи типові займають площу 22,9 тис.га сільськогосподарських угідь. Використовуються вони в основному під орні землі.

Зосереджені чорноземи типові головним чином в східній частині району, де вони складають від 45 до 90% площ сільськогосподарських угідь. Гумусований профіль чорноземів типових має потужність 80 – 100 см, вміст гумусу в орному горизонті складає 2,5-3,5%. Реакція ґрунтового розчину слабокисла – рН в середньому 5,6. Ці грунти мають значні запаси валових та рухомих форм поживних речовин, сприятливі фізико-хімічні властивості та водно-повітряний режим, проте схильні до запливання і утворення кірки. Вони містять також значно більше глинистих часток, внаслідок чого здатні накопичувати органічну речовину та утворювати агрономічно цінну структуру. Значна товщина гумусових горизонтів і достатня кількість гумусу в них дозволяють поглиблювати орний шар.

Таблиця 1.1.

Структура грунтового покриву сільськогосподарських угідь

Внесення органічних і мінеральних добрив забезпечує підвищення родючості грунту і врожаю сільськогосподарських культур. Для нейтралізації кислотності грунти потребують вапнування. Опідзолені грунти в районі займають 17,5 тис. га (33,4%) сільськогосподарських угідь, з них майже половина використовується під орними землями. Поширені вони головним чином в північно-західній частині району, де складають основний фон. Ці грунти в переважній більшості сформувалися на карбонатних лесових породах. Гумусовий горизонт у них має товщину 20-30 см. Кількість гумусу у верхньому горизонті буває досить низькою – 1,0-1,8, а у змитих відмінах – 0,5-0,8%.

Бали економічної оцінки по окупності затрат, повнопрофільних грунтів в залежності від кадастрового району складають від 37 до 54, слабозмитих відповідно - від 34 до 48, середньозмитих - від 31 до 45. На повнопрофільних грунтах і слабозмитих відмінах, поширених одороздільних плато і схилах до 3° можна вирощувати всі районовані культури.

Темно-сірі опідзолені грунти і чорноземи опідзолені (13,8 тис. га) мають більш високий рівень родючості. В них потужний (32-40 см), достатньо гумусований ( 3,9-2,5% гумуса в горизонті ) профіль. Ці грунти, як і чорноземи типові, універсального використання. Слабокисла реакція ґрунтового розчину ( рН=5,7 ) сприяє деякому збільшенню рухомості і живлення рослин. Так, кількість рухомих форм фосфорної кислоти становить 12-18, азоту 6-8, калію 10-15 мг на 100 гр грунту.

Бали економічної оцінки складають від 54 до 64 і навіть 72 ( глеєві відміни). В зоні поширення опідзолених грунтів мають місце низькопродуктивні дерново-підзолисті грунти, які в більшості мають легкий механічний склад. Це грунти обмеженого використання, вміст гумусу в них низький – 0,5-1,0%.

З цієї групи найбільш бідними на поживні речовини є дерново-скритопідзолисті та дерново-підзолисті дефльовані піщані грунти, які крім цього, завдяки легкому механічному складу, є осередками вітрової ерозії. Покращення їх можливе шляхом посіву сидератів та нанесення родючого шару грунту.

Лучні та чорноземно-лучні грунти сформувалися головним чином на терасах річок, по днищах балок та на найбільш понижених ділянках плато. Чорноземно-лучні грунти формуються в місцях близького залягання ґрунтових вод. За морфологічними ознаками подібні до чорноземних грунтів і відрізняються від них оглеєністю нижчих горизонтів. У більшості випадків перевищують за вмістом гумусу чорноземи. Реакція ґрунтового розчину слабо-лужна (рН=7,3), мають значну кількість як валових, так і рухомих форм поживних речовин. Близьке залягання ґрунтових вод і достатня кількість поживних речовин створюють досить сприятливі умови для вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур. Здебільшого ці грунти використовують під овочеві культури або під цінні кормові (кукурудзу на силос і зерно, коренеплоди та ін.).

Болотні грунти (1,8 тис. га) поширені по днищах балок та в заплавах річок. Негативною особливістю в них є підвищена вологість, токсичність неглибоко залягаючого оглеєного горизонту. Значна частина цих грунтів використовується для сінокосіння та під пасовища. Ці грунти мають високу потенціальну родючість, але щоб їх використовувати, треба провести осушення.

Дернові грунти (1,0 тис. га) поширені в заплавах річок. Використовуються вони, головним чином, під кормовими угіддями, що є найбільш ефективним. В складі орних земель на них рекомендусться розміщувати овочеві культури.

Намиті грунти приурочені до днищ балок і великого поширення не мають. Використовуються в основному під сінокосіння.

Сільськогосподарські угіддя, розміщені біля розмитих грунтів та виходів порід становлять незначну площу. Їх доцільно засадити лісом або використовувати під постійним залуженням.

1.7. Рослинність

Природна рослинність району характеризується великою різноманітністю і багатством, але збереглася вона лише на нерозораних ділянках крутих схилів балок, їх днищах, рідше – на водороздільних плато.

Лісова рослинність району представлена сосною, дубом, грабом, березою, кленом, липою та ін. Грабово-букові ліси розміщені в основному на опідзолених грунтах району і в даний час зустрічаються рідко. Зараз зустрічаються тільки окремі екземпляри порослі дуба і граба, чагарники ліщини, брусниці. На днищах балок в основному ростуть верба, вільха та ін.

Серед травяної рослинності на схилах переважає костер безостий, пирій повзучий, тисячелистник, звіробій, гвоздика та інші рослини з проективним покриттям 50-60%. Навесні тут з'являється багато весняних багаторічників: пролісків, фіалок, жовтяків, тощо. З довговегетуючих ростуть тонконіг гайовий, куцоніжка лісова, костриці, зірочки, купина лікарська та ін.

На цілинних ділянках заплав Унави, Ірпіня, Стугни, Каменки, а також по днищах балок, росте лучна та болотна рослинність: осока, ситник, місцями очерет; із вологолюбивих злакових – тонконіг звичайний, вівсяниця лучна, польовиця болотна; із різнотрав'я – герань лучна, вербозілля лучне, калюжниця болотна, кінський щавель. На переході до напівгідроморфних грунтів зустрічаються бобові рослини. Проективне покриття травами на таких ділянках складас 70-80%. На орних землях, особливо серед просапних культур та багаторічних насаджень поширені різноманітні бур'яни - суріпка, хвощ польовий, лобода біла, волошка польова, осот, дика редька та інші.

Рослинність сіножатей, як бачимо, представлена трав'янистими та трав'яно-болотними групуваннями, які формуються відповідно до рельєфу та ґрунтового покриву.

1.8. Корисні копалини

Корисні копалини території Фастівського району представлені різноманітними породами, пов'язаними з характером геологічного розвитку даної місцевості, а саме: будівельними матеріалами та торфом.

Згідно даних Українського територіального геологічного фонду (УТГФ) у районі є будівельний камінь, пісок, цегляно-черепична сировина.

Поклади будівельного каменю (граніту та інших кристалічних порід) представлені Малоснітинською, Кощіївською та Ярошівською ділянками. Загальні відкриті запаси їх складають 732 тис. м³ .

Відкриті породи представлені піском мілкозернистим глинистим, алювіальним піском та сильно вивітреними гранітами.

Розвідані запаси будівельного піску складають 192 тис. м³ . Корисна товща представлена сірими та жовтувато-сірими кварцевими пісками потужністю від 0,4 до 10,0 м.

Поклади цегляно-черепичної сировини (суглинків) розміщені біля м. Фастів. Родовище розробляється місцевим цегляним заводом. Окрім цього, в районі мають місце маловивчені поклади цегляної сировини біля с. Велика Офірна; в урочищі „Унава"; біля сіл Триліси та Пилипівка, які періодично розробляються місцевими підприємствами.

Із горючих корисних копалин на території району виявлені родовища торфу. Загальна площа родовищ торфу складає 475 га, а запаси – 1,3 млн. тон.

Розробка родовищ ведеться пошарово – поверхневим способом в обсягах 130-140 тис. тон щорічно для виготовлення органічних добрив.

Ділянки, виділені під торфорозробки, після зняття шару торфу використовуються в подальшому в складі тих угідь, в яких були до розробки.

2. СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ РАЙОНУ

2.1. Розподіл земель по категоріях, землекористувачах та видах угідь

За даними державного обліку земель загальна площа району станом на 01.01.2002 року складає 89695,00 га, з яких 60038,01 га або 70% становлять сільськогосподарські угіддя.

Відповідно до Земельного кодексу України, прийнятого в 2001 році, всі землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

· землі сільськогосподарського призначення;

· землі житлової та громадської забудови;

· землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

· землі оздоровчого призначення;

· землі рекреаційного призначення;

· землі історико-культурного призначення;

· землі лісового фонду;

· землі водного фонду;

· землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель можуть перебувати у запасі, якщо вони не заходяться у власності або користуванні громадян чи юридичних осіб.

До земель сільськогосподарського призначення віднесено 61279 га або 68,3% всіх земель ройону. Це землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

Землі сільськогосподарського призначення включають сільськогосподарські угіддя (рілля, перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища), несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі, які перебувають в стадії меліоративного будівництва).

В категорію земель житлової та громадської забудови виділено земельні ділянки в межах населених пунктів, а також за їх межами, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування. Таких земель в районі налічується 1541 га (1,7%).

До земель природно-заповідного фонду та іншого природно-охоронного призначення віднесено 3319 га (3,7%).

Це ділянки з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

Земель оздоровчого призначення, до яких належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватись для профілактики і лікування людей, на території району не виявлено.

До земель рекреаційного призначення в районі віднесено 1517 га, які використовуються для організації відпочинку населення, більшу частину цих земель становлять ділянки для будівництва, а також кемпінги та водні об'єкти.

До земель історико-культурного призначення на території району віднесено 135 га цивільних кладовищ.

П'ята частина площі всіх земель припадає на землі лісового фонду (19,5%), до яких належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також невкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель водного фонду віднесено 1128 га (1,3%), зайняті річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також гідротехнічними спорудами, крім тих водних об'єктів, що віднесені до земель природно-заповідного фонду.

Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони визначені земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам, організаціям для здійснення відповідної діяльності. Таких земель в районі виявлено 3225 га (3,6%).

Розподіл земель району за цільовим призначенням по категоріях земель наведено в таблиці 2.1.

Із всіх земель району майже половину території використовують сільськогосподарські підприємства (46,6%). Громадяни, яким надані землі у власність і користування складають частку в 19,4% від загальної площі району. Ще більшою є питома вага продуктивних угідь у власності та користуванні сільськогосподарських підприємств.

Зокрема, сільськогосподарські підприємства використовують 65,0% сільськогосподарських угідь, а громадяни лише 26,5%.

В користуванні несільськогосподарських землекористувачів знаходиться 24,4% земель, з них найбільш значними земельними ресурсами розпоряджаються лісогосподарські підприємства (20,3%).

Решта земель (9,6%) перебуває у запасі.

Із загальної площі земель, зайнятих у громадському виробництві, найбільша питома вага припадає на сільськогосподарські угіддя – 66,9%, з

Таблиця 2.1.

Розподіл земель району по категоріях

них орні землі складають 85,5%, перелоги – 4,1%, багаторічні насадження – 3,2%, сіножаті – 3,8%, пасовища – 3,4%.

Сільськогосподарська освоєність району становить 66,9%,а розораність території – 60%.

2.2. Стан використання земель сільськогосподарського призначення

Землями сільськогосподарського призначення визначаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей.

На території Фастівського району до земель сільськогосподарського призначення віднесено 61279 га, які включають 58854 га сільськогосподарських угідь (51219 га ріллі, 2476 га перелогів, 882 га багаторічних насаджень, 2259 га сіножатей та 2019 га пасовищ).

Із всіх земель сільськогосподарського призначення 56023 га (91,4% ) передано у власність та надано в користування, 5256 га ( 8,6% ) перебувають в запасі. Третю частину земель сільськогосподарського призначення використовують громадяни 15032 га ( 24,5% ) для ведення особистого селянського господарства, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства. В користуванні лісогосподарських підприємств знаходиться лише 0,3% земель цієї категорії.

Як зазначалось вище, 5256 га земель сільськогосподарського призначення не передані у власність і не надані у постійне користування і в даний час перебувають у запасі. Ці землі підлягають в подальшому перерозподілі за цільовим призначенням.

2.2.1. Тенденції розвитку землекористування сільськогосподарських підприємств

Процес реформування відносин власності в сільськогосподарських підприємствах значно вплинув на їх організаційно-правові і організаційно-господарські форми та змінив земельні відносини. В результаті цього суттєво збільшилось число сільськогосподарських підприємств. До 1991 року основними землекористувачами були колгоспи і радгоспи у кількості 16 (табл.2.2.).

Таблиця 2.2.

Розподіл земель району по колгоспам (радгоспам) станом на 1980 рік

У процесі реформування земельних відносин вже в 1995 році колгоспи було реорганізовано в колективні сільськогосподарські підприємства на основі колективної власності на землю.

Паювання земель створило правові й організаційні передумови для здійснення реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств шляхом створення на їх основі сільськогосподарських формувань ринкового типу, виробнича діяльність яких базується на приватній власності на землю.

В процесі реформування аграрного сектора економіки створено 52 сільськогосподарських підприємств ринкового типу, з них 22 товариства з обмеженою відповідальністю, 9 приватних та приватно-орендних підприємства, 2 акціонерних товариства, 10 фермерських господарств та 9 інших суб’єктів господарювання (табл. 2.3.).

Із загальної площі земельних угідь основних сільськогосподарських товаровиробників 81,2% (33946,4 га) використовують недержавні сільськогосподарські підприємства, 18,8% (7859,0 га) - державні.

За період з 1995 по 2002 роки кількість недержавних сільськогосподарських підприємств виросла з 24 до 28, в той же час кількість державних сільськогосподарських підприємств не змінилася. За цей же період значно зменшились розміри недержавних сільськогосподарських підприємств. Так, в 1995 році середній розмір недержавного сільськогосподарського підприємства складав 4147 га, а на початок 2002 року – 719 га. Це пов'язано з м, що на території колишніх колективних сільськогосподарських підприємств утворилися нові агроформування, землекористування, які сформувалися на землях, що перебувають в приватній власності їх засновників, а також за рахунок оренди земельних часток ( паїв).

Паювання земель створило правові й організаційні передумови для здійснення реструктуризації колективних сільгосппідприємств шляхом створення на їх основі сілськогосподарських формувань ринкового типу, виробнича діяльність яких базується на приватній власності на землю.

Таблиця 2.3.

Кількість недержавних сільськогосподарських товаровиробників станом на 1.01.2006 р.

2.2.2. Тенденції розвитку землекористування громадян

Реалізуючи вимоги проголошеного ще у 1994 році Президентом України курсу на дококорінну зміну соціально-економічних відносин в агропромисловому комплексі, сердцевиною якого є теза, що земля повинна належати тим, хто її обробляє, впродовж цих років вживалися відповідні заходи, а нині процес здійснення фундаментальних перетворень у сільському господарстві вступив у завершальну фазу. Цьому, як відомо, передувало проведення не менш важливих заходів, спрямованих на формування земельних відносин ринкового типу. Зокрема, започатковано процес формування недержавних сільськогосподарських підприємств на основі приватної власності, селянських (фермерських) господарств, розширено землекористування особисіих селянських господарств населення, насамперед селян.

В результаті паювання земель в Фастівському районі 9499 громадян отримали право на земельну частку (пай). 2215 власники сертифікатів або 23% оформили державними актами право приватної власності на землю, з них 121 ведуть господарство самостійно. В районі зареєстровано нотаріально посвідчених 982 переходи права на земельну частку (пай), з них 22 дарування, решта 958 - переходів права по спадщині, 2 – продано.

Одним із незаперечних досягнень земельної реформи є запровадження оренди землі. Відповідно до Указу Президента України від 3 грудня 1999 року "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки " у 2002 році договори на оренду земельних часток ( паїв ) уклали 8783 власники сертифікатів на право на земельну частку ( пай ) , що становить 92,5% від загальної кількості власників земельних часток ( паїв ), більшість з них (5470 чол. або 57.5 %) пенсіонери, що дає їм можливість отримати крім оплати праці або пенсій, орендну плату за свої земельні частки (паї). Для селян - пенсіонерів це вагомий фактор їхнього соціального захисту.

Із загальної кількості договорів оренди більше половини (57%) укладено з сільськогосподарськими товариствами з обмеженою відповідальністю. Договори оренди Укладено в основному строком більше 3 років.

На території Фастівського району власниками і користувачами землі є 75749 громадян, у власності і користуванні яких знаходиться 17361,9 га земель, потреби яких повністю задоволені у ділянках для особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, а також земельними ділянками для будівництва і обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд.

Особисте підсобне господарство ведуть 15473 громадяни на площі 3976,6 га, середній розмір одного господарства 0,26 га.

Присадибну ділянку, середній розмір якої 0,22 га, мають 22683 громадяни. Для колективного садівництва 16384 громадянам виділено 1497,4 га, а для колективного городництва - 2269 громадян отримали 315,2 га, середній розмір однієї ділянки відповідно 0,09 і 0,14 га.

Для сінокосіння та випасання худоби громадяни використовують 758,7 га або 4,4 % всіх земель, що знаходяться у їх власності і користуванні.

Із земельною реформою пов'язано становлення фермерства. Фермерські господарства як форма господарювання на основі приватної власності на землю підтверджують правильність одного з головних принципів земельної реформи – створення умов для рівноправного розвитку цих форм господарювання.

2.2.3. Стан меліорованих земель

Меліоровані землі фактично є страховим фондом держави. Від ефективності їх використання та збереження залежить економічна, екологічна та соціальна стабільність в країні.

Внаслідок економічної кризи, якою охоплені всі галузі суспільного виробництва, суттєво знизилася ефективність використання меліорованих земель та їх роль у продовольчому забезпеченні держави. Більше того, внаслідок різкого скорочення обсягів фінансування в галузі меліорації земель з'явилися загрозливі тенденції. Насамперед це швидкі темпи морального і фізичного старіння гідромеліоративних систем та об'єктів, вихід з ладу основних меліоративних фондів та погіршення технічного стану меліоративної мережі. Експлікація зрошуваних земель в межах району наведена в табл. 2.4.

Таблиця 2.4.

Експлікація зрошуваних земель

Площа осушених земель району за даними земельного обліку станом на 01.01.2002 р. складає672,0 га, в т.ч. сільськогосподарських угідь – 606,0 га. Зрошуваних земель 453,0 га, в т.ч. сільськогосподарських угідь – 453,0 га.

На протязі довготривалого часу поливні землі, як зрошувані не використовувалися, так як практично вся дощувальна техніка відпрацювала свій амортизаційний термін та була списана, розподільча мережа та гідроспоруди потребують капітально-відновлювальних робіт. Керуючись матеріалами обстеження зрошувальної системи та виходячи з того, що для відновлення її роботи необхідно провести комплексну реконструкцію із застосуванням нової дощувальної техніки, що потребує великих капітальних затрат, доцільно вирішити питання про списання системи, як такої, що відпрацювала свій ресурс, а землі перевести в богарні.

В Фастівському районі експлуатуються 1 міжгосподарська осушувальна система – р. Унава та внутрішньогосподарська – р. Ірпінь.

При обстеженні меліоративних систем встановлено, що на осушених землях в Фастівському районі більше 10 років незадовільно проводилися вкрай необхідні агромеліоративні заходи (планування земель, глибоке розпушування, тощо). Понад 20% меліоративних каналів заросли чагарниками та замулилися. Незадовільний технічний стан господарських осушувальних систем призводить до неспроможності виконання ними своєї основної функції – відведення надлишкових вод, а їх руйнування створює екологічну та техногенну небезпеку. Під час паводків збільшуються зони і терміни затоплення земельних угідь. Через незадовільний технічний стан меліоративної мережі в посушливі роки не на всій площі використовуються за призначенням системи двосторонньої дії. Енергетичне обладнання польдерних насосних станцій відпрацювало нормативний термін і потребує капітального ремонту та заміни. Експлікація осушуваних земель наведена в табл. 2.5.

Вивчивши та проаналізувавши матеріали інвентаризації меліоративних систем, звіти Ірпінського експлуатаційного управління меліоративних систем і Фастівського районного відділу земельних ресурсів, а також акти щорічного обстеження технічного стану систем, пропонується списати основні меліоративні фонди, а землі перевести в богарні всього на площі 514,.8га, а саме:

- пропонується списати осушувальну систему р. Унава на площі 514,8 га, в т.ч.: це території Томашівської сільської ради на площі 92,0 га, Малоснітинської сільської ради на площі 40,0 га, Червономотовилівської сільської ради на площі 192,0 га, Дорогинської сільської ради на площі 8 га та фермерського господарства "Берізка" на площі 6,0 га, де більше ніж 70% вийшли з ладу канали, гідротехнічні системи.

Разом з тим для підвищення технічного рівня систем необхідно провести реконструкцію 157,2 га.

Таблиця 2.5.

Експлікація осушуваних земель

Для потреб експлуатації та захисту від забруднення, пошкодження і руйнування магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних і осушувальних системах, гідротехнічних та гідрометричних споруд, а також водойм і гребель на річках встановлюються відведення з особливим режимом користування.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються органам водного господарства для спеціальних потреб і можуть використовуватися ними для

створення водоохоронних лісонасаджень, берегоукріплюючих та протиерозійних гідротехнічних споруд.

Аналіз сучасного технічного та меліоративного стану осушувальних систем показує, що для розв'язання накопичених протягом тривалого часу проблем необхідні кошти, основним джерелом яких залишаються державний і місцевий бюджети та кошти підприємств усіх форм власності.

Урожайність на меліорованих землях тісно пов'язана з використанням комплексу меліоративних заходів (вапнування, глибоке розпушування земель у зоні Полісся). Застосування органічних та мінеральних добрив нині зведено нанівець. Ці та інші тенденціїпризвели до виникнення цілого комплексу проблем, розв'язання яких неможливе без державної підтримки, зокрема шляхом реалізації комплексу заходів:

- забезпечення сталого та надійного функціонування наявних меліоративних систем;

- зниження енерго- та матеріалоємності меліоративних систем;

- підвищення ефективності використання меліорованих земель;

- поліпшення екологічного стану зрошуваних та осушуваних сільськогосподарських угідь;

- кадрове, науково-технічне та нормативно-правове забезпечення функціонування галузі;

- впровадження механізму державної підтримки, регулювання економічних та правових взаємовідносин у галузі меліорації земель як складової частини державної аграрної політики.

Розв'язання цих проблем повинно узгоджуватися з перспективою розвитку галузі, економічнимиможливостями держави, врахування нагромадженого вітчизняного та зарубіжного досвіду.

2.2.4 Оцінка якісного стану сільськогосподарських угідь та розвитку деградаційних процесів

Деградаційні грунтові процеси - це процеси, які погіршують властивості ґрунтів і обмежують їх родючість. Вони розділяються на природні, природно-антропогенні і власне антропогенні. Оскільки провести розмежування природних і антропогенних ґрунтових процесів що, то оцінку природних і природно-антропогенних деградаційних процесів складно, ми будемо здійснювати їх оцінку спільно. При оцінці та обліку деградаційних процесів використовуються два показники: 1 – ступінь деградації ґрунтів, 2 – відсоток участі деградованих ґрунтів у грунтовому покриві (оцінка територіального прояву деградаційних процесів).

Стан земель сільськогосподарського призначення в останні десятиліття істотно погіршився і набув загрозливого характеру. В першу чергу це стосується ґрунтового покриву, який в значній мірі втратив присутні йому властивості саморегуляції.

Відмінності в горизонтальному та вертикальному розчленуванні різних частин Фастівського району визначили розподіл орних земель за крутістю схилів (табл. 2.6.). Переважають кути нахилу орних схилів до 2° - їх 90,6 % від загальної площі ріллі. Найбільш небезпечні для використання орні схили з крутістю більше 3° - їх 4,9 %, а на території деяких сільських рад до 15%, що свідчить про значні, потенційні можливості для розвитку деградаційних процесів.

Табл. 2.6.

Розподіл орних земель за крутістю схилів

Горбистий характер рельєфу, значне горизонтальне та вертикальне розчленування території, часто неглибоке залягання водотривких шарів визначили розвиток процесів ерозії, дефляції, підкислення та заболочування ґрунтів та деяких небезпечних геологічних явищ (зсувів, просідань масивів лесових порід, обвалів та ін.).

Водна та вітрова ерозія.

Водна і вітрова ерозія є найбільш серйозним фактором зниження продуктивності земельних ресурсів, деградації агроландшафтів. Вона перетворилася на надзвичайне явище сьогодення, яке безпосередньо загрожує самому існуванню ґрунту, як провідному засобу сільськогосподарського виробництва і незамінному компоненту біосфери. Це обумовлено характером сільськогосподарського використання земель, при якому створюються умови для інтенсивного розвитку ерозійних процесів. Адже для штучних агроценозів максимум проективного покриття приходиться на липень – серпень, що не співпадає з піком зливової активності (кінець травня – червень).

Відповідно до схеми ерозійного районування України дана територія знаходиться в зоні, небезпечній в ерозійному відношенні, в області переважаючого розвитку водної ерозії з переважаючим впливом дощового стоку. Серед освоєних земель найбільш часто піддані змиву сільськогосподарські угіддя і в першу чергу рілля. Інтенсивність змиву ґрунтів з зябу і чорного пару часто досягає 300 т/га в рік. Однак такий змив спостерігається локально. Середньорічний розрахунковий змив родючого шару грунту з орних земель складає 12,5 т/га.

Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнали згубного впливу водної ерозії, складає 5645 га, в тому числі 4820 га орних земель (10,4% від обстеженої площі цих угідь). У складі еродованих орних земель обліковується 2073 га з середньо- та сильнозмитими ґрунтами. Особливе занепокоєння викликають масштаби та інтенсивність цих процесів на чорноземних та близьких до них за родючістю ґрунтах.

Щодо динаміки ерозійних процесів, то особливо високими темпами зростає площа середньо- та сильнозмитих ґрунтів, а найбільший приріст площ еродованих ґрунтів відмічається в районах відносно благополучних в ерозійному відношенні (табл. 2.7.). Остання обставина є наслідком протиерозійних заходів, що впроваджуються на найбільш підданих ділянках і недостатньої уваги до відносно благополучних територій.

Таблиця 2.7.

Динаміка еродованості ґрунтів орних земель

На пасовищах ерозійні процеси розвиваються менш інтенсивно. Однак внаслідок перевантаження пасовищ, худоба виїдає траву під корінь та пошкоджує копитами дерновий покрив, що спричиняє активізацію цих процесів. Загальна площа еродованих ґрунтів на пасовищах складає 666 га, причому 74,6 % цих угідь характеризуються сильним ступенем еродованості. Сіножаті розташовані переважно в понижених елементах рельєфу і тому еродовані у самій незначній мірі.

В результаті ерозії різко падає вміст гумусу в ґрунтах та знижується їх родючість. Середньорічні втрати гумусу від ерозії в цілому для Фастівського району складають 19 тис. тон. У 1981 році вміст гумусу складав 2,8 %, а у 1882 році (для порівняння використані дані В.В.Докучаєва) – 3,6%.

Поряд з площинною ерозією досить інтенсивно розвиваються процеси лінійного розмиву та яроутворення. Площа активних ярів складає 105,7 га. Негативний вплив ярів проявляється на прилеглій території площею близько 300 га. Глибина врізу ярів подекуди досягає 20-25 м. Зустрічаються всі їх генетичні форми (берегові, привододільні, балкові), з переважанням берегових ярів. Останні розчленяють правий корінний схил долин Унави, Стугни, Кам'янки та схили йогоприток, а також зустрічаються на схилах майже всіх балок. На крутих яружних схилах відмічаються активні обвали.

Особливості розвитку вітрової ерозії ґрунтів у межах району визначаються наявністю грунтів легкого гранулометричного складу. За даними якісного обліку земель у складі сільськогосподарських угідь району нараховується 29272 га дефляційнонебезпечних, в тому числі 27363 га дефляційнонебезпечної ріллі, з них 1724 га дефльовані (еродовані). Пасовища також у значній мірі дефльовані. Із 1476 га обтежених пасовищ 622 га дефльовано, що складає 23,7%.

Кислотність. Площа кислих ґрунтів сільськогосподарських угідь складає 33162 га або 65,0 % від обстеженої площі цих угідь, в тому числі 32883 га становить рілля. Площі кислих земель постійно змінюються в залежності від внесених добрив, проведення хімічної меліорації, і можуть переходити із однієї категорії в іншу, нерідко більш деградовану. Ця трансформація – з однієї категорії кислотності в іншу і навпаки – відбувається в деяких випадках дуже швидко або ж ґрунти проявляють велику стійкість щодо зрушення кислотно-лужної рівноваги, яка генетично їм притаманна. Практика хімічної меліорації і землеробства свідчить, що саме на нестійких ґрунтах з дуже вразливим кислотно-лужним середовищем найчастіше виникають кризові агроекологічні ситуації. Так, наприклад вапнування кислих піщаних і навіть супіщаних грунтів дуже швидко переводить реакцію ґрунту із кислого середовища в нейтральне і навіть в слаболужне.

Відзначимо, що і за іншими якісними показниками (перезволоженість, заболоченість та ін.) земельний фонд Фастівського району має сталу тенденцію до погіршення. Так, наприклад, за даними Держкомзему України 998 га займають перезволожені і 2091 га - заболочені ґрунти.

Деградація ґрунтів відбувається під впливом важкої грунтооброблюючої техніки (руйнується структура, знижується водостійкість структурних агрегатів, підвищується щільність орного шару), зрошення, особливо засоленими і лужними водами (змінюється гідрологічний режим, відбувається вторинне засолення, заболочування і осолонцювання грунтів).

Сучасне вираження деградаційного процесу дуже часто пов'язане з погіршенням фізичних і фізико-механічних властивостей ґрунтів через ущільнення підорних горизонтів, збільшення брилистості, тріщинуватості і пластичності орного та більш глибоких шарів. Все це приводить до зниження накопичення вологи і об'єму коренеживного шару при достатньому забезпеченні культур елементами живлення. На такий прояв деградації звертають поки що недостатньо уваги.

Останнім часом посилились процеси деградації ґрунтового покриву, які обумовлені техногенним забрудненням. Аналіз інформації, що характеризує забруднення ґрунтів різними токсичними сполуками, свідчить, що близько 20% території України перебуває в незадовільному стані. Найбільшу небезпеку для навколишнього середовища представляє забруднення ґрунтів радіонуклідами, важкими металами, пестицидами, збудниками інфекційних хвороб та ін. В ґрунтовому покриві, що прилягає до міст з розвиненою промисловістю, спостерігається забруднення важкими металами. Значні площі земельних угідь забруднені радіоізотопами (цезій, стронцій). Характеристика радіоактивного забруднення ськогосподарських угідь і ріллі наведена в табл. 2.8 та табл. 2.9.

Підсилення деградації ґрунтів в значній мірі зв'язано з різким зниженням обсягів заходів з підвищення їх родючості. Постачання мінеральних та органічних добрив у 1996 р. порівняно з 1986 р. зменшилося в 10-12 разів. Одночасно з урожаями щороку, залежно від їх величини, виноситься з ґрунту до 100-200 кг/га поживних речовин. В результаті перевищення виносу поживних речовин над їх накопиченням в орних ґрунтах склався їх від'ємний баланс.

Прискорення деградаційних процесів великою мірою обумовлено тим, що в останні 8-9 років держава різко скоротила асигнування на охорону, поліпшення і раціональне використання земельних ресурсів. Сільськогосподарські підприємства через кризовий фінансовий стан також неспроможні здійснювати інвестування землеохоронних заходів за рахунок власних коштів.

Таблиця 2.8.

Характеристика радіоактивного забруднення сільськогосподарських угідь

Екзогенні геологічні негативні явища поширені більш як на 60% території району. Площа яку займають активні зсуви складає близько 3 га, вони розвиваються по бурих і строкатих глинах. Щоправда в останні роки зсувні процеси дещо стабілізувалися в результаті застосування лісомеліоративних заходів.

Таблиця 2.9.

Характеристика радіоактивного забруднення ріллі

Просадові явища у лесових масивах відмічаються на третині площ району. В цілому загальна ураженість території екзогенними геологічними процесами складає 53410 га.

Ці дані дають підстави зробити невтішний висновок, що в Фастівському районі Київської області високими темпами знижується якість і родючість ґрунтів та катастрофічно погіршується екологічний стан земельних ресурсів.

Для боротьби з деградаційними процесами використовують консервацію (землі не використовуються для сільськогосподарських потреб до відновлення якості за рахунок здатності самовідновлення грунтів та меліоративних заходів), до якої включають реабілітацію (на цих землях проводять активні заходи по відновленню якості) та трансформацію (землі переводять у інше функціональне призначення, при якому вплив негативних явищ на деградовані ділянки зменшується ), що показано в табл. 2.10.

2.3. Аналіз використання та охорони земель несільськогосподарського призначення

2.3.1. Стан використання земель в межах населених пунктів

На території Фастівського району розташовано 47 сільських населених пунктів, два селища та місто Фастів. Місто Фастів є адміністративним центром району.

Адміністративними центрами сільських рад є 23 сільських населених пункти, а селищних – селища Борова та Кожанка.

До земель населених пунктів належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для кожного населеного пункту в порядку землеустрою і перебувають у віданні міської, селищної та сільських рад.

Таблиця 2.10.

Обсяги та напрямки консервації деградованих і малопродуктивних грунтів орних земель

Використання земель населених пунктів здійснюється відповідно до проектів планування забудови даного населеного пункту.

За даними державного обліку площа земель населених пунктів району станом на1.01.2002 року становить 13586 га, що складає 15% від площі району.

Межа міста, селища, села – це умовна замкнута лінія на поверхні землі, що відокремлює територію населеного пункту від інших територій. Землі в межах населених пунктів знаходяться у віданні, тобто в управлінні відповідних рад до розмежування їх на державну та комунальну власність. В межах населених пунктів розташовані земельні ділянки різного призначення, які знаходяться у власності, користуванні, оренді власників та користувачів землі. Основними землевласниками і землекористувачами в межах населених пунктів є громадяни, які використовують 73,1% всіх земель (9937 га ) і 90,7% сільськогосподарських угідь населених пунктів (9246 га).

Із загальної площі земель населених пунктів 20,9% ( 2837 га ) це землі запасу та землі, які не надані у власність та постійне користування, в основному вони представлені сільськогосподарськими угіддями 837 га, забудовані землі, зокрема під вулицями і площами (32,8%), а також лісами та болотами.

У межах населених пунктів територіальною базою для їх розвитку є землі житлової та громадської забудови, до яких належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, плану земельно - господарського устрою, іншої документації з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Громадянам за рішенням органів місцевого самоврядування можуть передаватися безплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених Земельним кодексом України.

Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні о них будівлі, споруди та прибудинкові території, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Відповідно до Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів.

За період з 1992 по 2002 роки площа населених пунктів збільшилась на 734 98 га в основному за рахунок забудованих земель (додаток 1.).

2.3.2. Землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення

Землі природно-заповідного фонду являють собою ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, естетичну, рекреадійну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).

Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної та наукової цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони:

· заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загально-зоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загально-геологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні;

· пам'ятки природи поділяються на комплексні, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Сучасний природно-заповідний фонд Фастівського району складається з кількох Ландшафтних заповідників, заказників, дендропарку та інших ботанічних пам'яток природи, із яких загальнодержавне значення має тільки один, а решта - місцеве значення.

До заказників загальнодержавного значення віднесено урочище "Унава", яке знаходиться межах Фастівського лісництва і відноситься до лісового типу заказників. Його площа тановить 974 га. Статус заказника загальнодержавного значення було надано урочищу Указом Президента України від 20.08.96р. №751-96.

Територія заказника являє собою цінний масив типового для регіону листяного лісу, який має велике водоохоронне та ґрунтозахисне значення. Тут збереглися ділянки старих дубів 100-150 річного віку. Особливою цінністю цієї території є її багатий тваринний світ. В урочищі „Унава” мешкає багато видів ссавців: бобер, лисиця, заєць сірий, їжак, ласка. Серед них зустрічаються види, занесені до Червоної книги України. З птахів на гніздуванні помічені багато видів дрібних співочих птахів. А такі птахи як гніздівка звичайна, орлан-білохвіст, шуліка рудий, пугач, які водяться тут, занесені до Червоної книги України. На території заказника зустрічаються також деякі види плазунів, земноводних та безхребетних.

Урочище "Кончаки" розташоване на території Снітинського лісництва і займає площу 12 га. Його статус оголошено рішенням Київської обласної ради 16 сесії 21 скликання від 10.03.94р. і віднесено до гідрологічного типу заказників.

Територія урочища представляє собою ділянку, яка має гідрологічну цінність, оскільки розміщена в заплаві р.Ірпінь. Основні площі серед трав'яної рослинності займають угрупування осок (осока затінкова, осока парвська), зозулині черевички справжні, пальчатокорінник Фукса, зозулинець обпалений, багато видів лікарських рослин. Деякі види рослин занесено до Червоної книги України. Із тварин - п'явка медична, риба - марена дніпровська також занесені до Червоної книги України.

Заказник Кожанська балка знаходиться поблизу с. Малополовецьке і відноситься до ландшафтного типу заказників. Площа його становить 50 га. Статус заказника Кожанській балці було надано рішенням Київської обласної ради 16 сесії 21 скликання від 10.03.94р.

Заказник являє собою неглибоку балку, яка тягнеться в напрямку із заходу на схід на 1,7 – 1,9 км. Балка є яскравим елементом північної частини лісостепу. Рослинний покрив його території загалом добре збережений, досить різноманітний і типовий для даного регіону. Різнотрав'я представлене переважно лучними видами рослин.

Пам'ятками природи оголошується окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Оголошення пам'яток природи провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'ктів у їх власників або користувачів.

На території пам'яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного їх стану.

Власники або користувачі об'єктів, оголошених пам'ятками природи, беруть на себе Зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

В охороних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно - заповідного фонду.

Землі іншого природоохоронного призначення в Фастівському районі складають 2190 га, з них 50,0 га розміщені на територіях сільськогосподарських товариств, а решта - на землях запасу та землях не наданих у власність та користування.

Склад земель природно-заповідного фонду наведено в табл. 2.11.

2.3.3. Землі рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

До цих земель відносяться земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, навчально-туристських стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Таблиця 2.11.

Склад земель природно-заповідного фонду

Площа земель рекреаційного призначення у Фастівському районі становить 1517 га, в тому числі 10 га у населених пунктах.

Для ведення колективного садівництва кооперативам громадянам за рішенням відповідної ради ( сільської, селищної, міської, районної ) передано у власність 14886 земельних ділянок, розмір яких складає 0,09 га на одного члена кооперативу.

Земельні ділянки для колективного садівництва складаються із земель загального користування, що перебувають у спільній власності кооперативу, та із земель, що перебувають у приватній власності членів кооперативу.

До земель загального користування належать земельні ділянки, зайняті шляхами, проїздами, спорудами та іншими об'єктами загального користування.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджує або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

2.3.4. Землі історико-культурного призначення

До земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані:

а) історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні кладовиша, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;

б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури і мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець, військових таборів, поселень і стоянок, ділянки історичного культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;

в) архітектурні ансамблі, комплекси, історичні центри, квартали, площі, залишки стародавнього планування і забудови міст та інших населених пунктів, споруди архітектури, народного зодчества, садово-паркові комплекси, фонова забудова.

Фастівщина багата на пам'ятки, пов'язані з подіями другої Світової війни. Майже жоден населенийпункт не обминула війна.

На території району зареєстровано і знаходиться під охороною держави декілька пам'яток, дов'язаних з подіями Великої Вітчизняної Війни ( братські могили воїнам, які загинули в роки війни, пам'ятки на честь воїнів - односельців, які не повернулись з фронтів війни, могили партизанам та невідомим воїнам, пам'ятні знаки на честь воїнів-визволителів та воїнів-односельців). Майже всі пам'ятки знаходяться на території кладовищ, які віднесені до земель історико - культурного призначення.

На території Фастівського району знаходяться такі визначні пам'ятки архітектури як Покровська церква (1740р.) та костьол (1903-1911 рр). В зв'язку з незначною площею ці землі в районному звіті не включені в площу земель історико - культурного призначення.

До земель історико - культурного призначення на території Фастівського району включено будинок, в якому 1919-1922 роках жив український композитор К. Г. Стеценко, музей композитора та пам'ятник на його могилі знаходяться в с. Веприк.

Землі історико-культурного призначення перебувають у державній власності до їх розмежування на державну та комунальну.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом. На землях історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню.

Для забезпечення режиму історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам'яток встановлюються охоронні зони з забороною на землях цих зон діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на забезпечення дотримання режиму земель історико-культурного призначення.

2.3.5. Землі лісового фонду

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також невкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

На території Фастівського району до земель лісового фонду віднесено 17551 га ( 19,5% від площі району)

Найбільш крупними користувачами земель лісового фонду є лісогосподарські підприємства, які використовують 91,2% всіх земель, віднесених до лісового фонду.

В районі організовано три держлісгоспи: Фастівський, Снітинський та Дорогінський.

Відповідно до Лісового кодексу України, землі лісового фонду поділяються на:

а) лісові:

- вкриті лісовою рослинністю (деревинною і чагарниковою) рослинністю; не вкриті лісовою рослинністю, які підлягають залісенню (зруби, рідколісся, пустирі та інші), зайняті лісовими шляхами, просіками, протипожежними розривами тощо );

б) нелісові:

- зайняті спорудами, пов'язаними з веденням лісового господарства, трасами ліній електропередач, підземними комунікаціями тощо;

- зайняті сільськогосподарськими угіддями (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища, надані для потреб лісового господарства);

- зайняті болотами і водоймами в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для лісового господарства.

Лісові землі лісогосподарських підприємств складають 97,1% від їх загальної площі, 2,9% припадає на не вкриті лісовою рослинністю, що свідчить про ефективне використання лісових земель в практичній діяльності держлісгоспів. В лісовому фонді держлісгоспів переважають насадження сосни звичайної ( біля 80% ), берези звислої ( 9% ) і дуба черешчатого ( 5%). Середній вік насаджень – 50 - 55 років.

Найбільш крупними споживачами деревини є районні будівельні організації. Основні асортименти, що споживаються: пиловочник, будліс, дрова.

В зв'язку з тим, що територія держлісгоспів в значній мірі забруднена радіонуклідами, побічне використання обмежене, і в цей час має місце сільськогосподарське використання, випасання худоби, сінокосіння і мисливство.

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині, ліси мають велике природоохоронне значення. Вони виконують водоохоронні, ґрунтозахисні, кліматорегулюючі, сантірно-гігієнічні та інші корисні функції.

Згідно з Лісовим кодексом ліси України за екологічним і господарським значенням поділяються на першу і другу групи.

До першої групи належать ліси, що виконують переважно природоохоронні функції. Залежно від переваг виконуваних ними функцій ліси першої групи належать до таких категорій захисності:

- водоохоронні ( смуги лісів вздовж берегів річок, навколо озер, водоймищ та інших водних об'єктів );

- захисні (ліси протиерозійні, приполонинні, захисні смуги лісів вздовж залізниць, автомобільних шляхів міжнародного, державного та обласного значення, особливо цінні лісові масиви, державні захисні лісові смуги тощо). До цієї категорії належать також полезахисні лісові смуги, лісові насадження на смугах відводу автомобільних доріг;

- санітарно – гігієнічні та оздоровчі ( ліси населених пунктів, ліси зелених зон навколо населених пунктів і промислових підприємств, ліси першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання та ліси зон округів санітарної охорони лікувально – оздоровчих територій ).

До першої групи належать також ліси на територіях природно-заповідного фонду (заповідники, національні природні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища), регіональні ландшафтні парки, ліси, що мають наукове або історичне значення).

До другої групи належать ліси, що поряд з екологічним мають експлуатаційне значення і для збереження захисних функцій, безперервності та невиснажливості використання яких встановлюється режим обмеженого лісокористування.

Із загальної площі лісів та інших лісовкритих площ лісогосподарських підприємств до лісів І групи віднесено 14197 га ( 69.9% ), до II групи -5323 га ( 26.2% ).

На території Фастівського держлісгоспу є пам'ятки природи, які представлені високопродуктивними сосновими та сосново-дубовими насадженнями.

Головними завданнями, які ставлять перед собою працівники лісогосподарських підприємств, є сприяння підвищенню продуктивності лісів, покращення санітарного стану деревостанів, посилення захисних і кліматорегулюючих функцій лісу.

Щорічно проводиться лісовідновлення.

В лісах IIгрупи проводиться рубки головного користування. Це і є основним джерелом постачання деревини.

Щоб отримати продуктивні насадження в стиглому віці з хорошою сортиментною продукцією, в держлісгоспах проводяться рубки деревостоїв, які втрачають свої санітарно – гігієнічні і експлуатаційні властивості.

В лісах І групи господарство ведеться з метою збереження лісового середовища. Для цього використовуються рубки догляду і санітарної рубки.

В рекреаційних цілях використовуються захисні смуги лісів вздовж автомобільних шляхів. Тут організовані рекреаційні пункти і зони короткочасного відпочинку, встановлені лісові меблі, обладнані вогнища і автостоянки.

Площа нелісових земель в лісогосподарських підприємствах становить 469 га. Вона представлена: болотами – 226 га, забудованими землями – 65 га (переважно громадського призначення), відкритими землями без рослинного покриву – 42 га ( переважно яри і піски ) та під водою 136 га.

Крім лісогосподарських підприємств, до земель лісового фонду віднесено 312 га лісових земель державних сільськогосподарських підприємств та 1236 га лісів та інших лісовкритих площ, які не надані у власність та користування, і на цей час перебувають в запасі. Це, переважно, землі лісового фонду колишніх колективних сільськогосподарських підприємств.

Склад земель лісового фонду наведено в таблиці 2.12.

Таблиця 2.12.

Склад земель лісового фонду

2.3.6. Землі водного фонду

До земель водного фонду, відповідно до Водного кодексу України, належать землі, зайняті:

- морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також і островами;

- прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;

- гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

- береговими смугами водних шляхів.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

В межах Фастівського району до земель водного фонду включено 1128 га земель, з яких 52,5% перебувають в запасі (табл. 2.13.).

Найбільш крупними користувачами земель водного фонду є державні сільськогосподарські підприємства. В їх користуванні знаходяться 317 га (28,1%) земель цієї категорії.

Сто десять гектарів земель водного фонду (під ставками) знаходиться на території промислових та інших підприємств. В структурі угідь земель водного фонду найбільша питома вага припадає на водосховища (81,2%) і річки та струмки ( 13,5% ).

В районі створена спеціалізована служба по догляду за річками, прибережним захисними смугами, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані (Фастівське управління меліоративних систем і водного господарства - УМСВГ).

Під час осушення земель сільськогосподарського призначення здійснюються заходи щодо запобігання деградації цих земель, а також охорони водних об'єктів.

Щорічно Фастівським УМСВГ здійснюється ряд заходів з охорони водних об'єктів: проводиться санітарна розчистка рік, відродження джерел, ремонт гідропостів, встановлення охоронних знаків та інші заходи.

З метою запобігання шкідливих дій вод ( до яких відносяться: наслідки повені, що призводять до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд; заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підвищенням рівня ґрунтових вод та ін.) в районі щорічно проводиться залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах; спорудженпя дренажу; укріплення берегів тощо.

Постійно ведеться контроль за санітарним станом ставків, яких в районі налічується 81 з площею водного дзеркала 1012 га.

Таблиця 2.13.

Склад земель водного фонду

2.3.7. Землі промисловості, транспорту, зв ’ язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

До цієї категорії належать землі, на яких розміщені основні, підсобні та допоміжні будівлі споруди промислових, транспортних та інших підприємств, їх під'їздні шляхи, інженерні мережі, адміністративно - побутові будинки, інші споруди.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм і проектно – технічної документації.

Станом на 1 січня 2002 року в користуванні промислових підприємств, автомобільного, трубопровідного та іншого транспорту, а також інших несільськогосподарських підприємств, організацій і установ знаходилось 3225 га земель, або 3,6% всіх земель району .

В користуванні промислових підприємств знаходиться 257 га, що складає 8,0% всіх земель цієї категорії.

Промислові підприємства зосереджені на території Кожанської та Борівської селищних рад, а також на території Триліської сільської ради.

Розвиток промисловості в районі базується на використанні місцевої сировини.

Промислові підприємства представлені: Кожанським цукровим заводом, Борівським деревообробним комбінатом, Триліським спиртовим заводом та іншими підприємствами.

Землі автомобільного трубопровідного та іншого транспорту, а також землі зв'язку займають 1235 га або 38,2% території даної категорії земель.

Землі транспорту використовуються підприємствами, організаціями транспорту для здійснення покладених на них спеціальних завдань з експлуатування, утримання, будівництва, реконструкції, удосконалення і розвитку споруд та інших об'єктів транспорту.

Незначна площа земель промисловості (23 га або 0,7% ) перебуває в запасі. Це землі відкритих розробок та кар'єрів, які не експлуатуються.

Земельні ділянки, що вивільняються підприємствами по видобуванню корисних копалин, іншими промисловими або транспортними підприємствами на наданих їм у користування сільськогосподарських чи лісових угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сільському, лісовому, рибному господарстві, житловому будівництві або садівництві, а земельні ділянки на наданих у користування інших землях – для використання за призначенням.

2.3.8. Землі запасу

Відповідно до Земельного кодексу України землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, правовласності або користування якими припинено відповідно до статей 140, 141 Земельного кодексу.

Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських рад і призначаються для передачі у власність або надання в користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб.

Земельні ділянки кожної категорії земель можуть перебувати в запасі.

Більша половина земель запасу (61,3%) - це землі сільськогосподарського призначення, з яких 94,2% сільськогосподарські угіддя.

Землі житлової та громадської забудови в структурі земель запасу займають 9,8% (839 га) і складаються із забудованих земель (вулиць).

Незначна питома вага в землях запасу земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення - 489 га або 5,7%, які складаються із відкритих заболочених земель.

На землі історико-культурного призначення припадає 1,4% (120 га) земель запасу. В основному це цивільні кладовища.

Землі лісового фонду займають 14,4% (1236 га) в структурі земель запасу і на сто відсотків складаються із земель вкритих лісовою рослинністю, які носять захисну та природоохоронну функцію використання .

На землі водного фонду припадає 6,9% (299 га) і складаються вони із земель під водою 229 га під ставками , 8 га під каналами та канавами, 61 га під річками та струмками, 1 га під озерами).

Решта земель запасу -23 га (0,5 %) - це землі промисловості, 100% яких складають відпрацьовані розробки та кар'єри.

3. АНАЛІЗ СТАНУ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ РАЙОНУ

3.1. Стан земель сільськогосподарського призначення

Насьогодні на території Фастівського району існують 52 сільськогосподарських підприємства ринкового типу, причому кількість недержавних сільськогосподарських підприємств зростає, а їх розміри значно зменшились. Із загальною площі земельних угідь основних сільськогосподарських товаровиробників 81,2% використовують недержавні сільськогосподарські підприємства, 18,8% припадає на державні.

Рілля займає 87% земель сільськогосподарського призначення (рис. 3.1.1). На ріллю припадає найбільший тиск несприятливих факторів: щорічне розорювання (тобто порушення структури грунту), ущільнення та забруднення сільськогосподарською технікою та агрохімікатами, порушення циклу кругообігу органіки внаслідок винесення урожаю та неадекватного внесення добрив тощо.

У зв’язку з відсутністю коштів у сільгоспвиробників на придбання пестицидів та агрохімікатів не проводилися роботи по паспортизації складів. В районі було паспортизовано лише 2 склади для міндобрив та пестицидів – в ЗАТ „Агрохімсервіс” та НДГ „Великоснітинське”.

По рішенню райради з усіх господарств в районі на склад ЗАТ „Агрохімсервіс” в попередні роки були звезені всі непридатні для використання отрутохімікати. Зараз на його складі в металевих ємностях, захищених від атмосферних опадів, зберігається 84 тони непридатних для використання пестицидів та агрохімікатів.

Рис. 3.1.1. Склад земель сільськогосподарського призначення Фастівського району

Крім того на 2004 рік на складі ЗАТ „Агрохімсервіс” зберігалася залишкова кількість агрохімікатів:

- Зінкор – 40 кг,

- Тур – 2200 л,

- Топогард – 230 кг,

- Гезагард – 6 кг,

- Півод – 580 л,

- Тітус – 0,79 кг,

- Порошок для насіння – 200 кг,

- Вітавакс – 140 кг,

- Пірамін – 25 л,

- Пренд – 160 кг,

- Інші – 132 кг.

Відсутність централізованої системи раціонального землекористування призводить до погіршення стану земельних ресурсів. Оскільки кожне підприємство і кожен власник землі здійснюють обробіток землі, не завжди враховуючи стан грунту, його придатність для вибраної культури, розвиток ерозії, ступінь радіоактивного забруднення тощо. Внесення різних добрив різними користувачами земель часто сприяє забрудненню стічних вод та сільськогосподарської продукції, оскільки не дотримується оптимальна схема внесення добрив. Не розроблена також система землекористування для радіоактивно забруднених земель, що сприяє накопиченню радіонуклідів у деяких сільськогосподарських продуктах і може спричинити шкідливий вплив не організм споживача.

Зараз є важливою також проблема самозахоплення земельних ділянок. Переважно це пустирні землі, але бувають також самозахоплення частини річкового берега, частини лісосмуг вздовж автошляхів тощо. При наявності позитивних сторін цього явища, тобто окультурення пустирів, використання земель, які раніше не використовувались, для відпочинку, для власних господарських потреб, в цілому це явище негативне. Оскільки самозахоплення земель відбувається стихійно, не підтвержуючи власність на землю за законом, що підриває авторитет земельного права, до того ж ускладнює процедуру притягнення до відповідальності власника за умови нецільового використання землі або навіть грубого порушення земельного законодавства (наприклад побудова господарських споруд на березі річки).

Внаслідок економічної кризи сільського господарства суттєво знизилась ефективність використання меліорованих земель та їх роль у продовольчому забезпеченні. З’явилися загрозливі тенденції: зношення і моральне старіння гідромеліоративних систем та об’єктів, погіршення технічного стану гідромеліоративної мережі. Зрошувальні землі зараз не використовуються, оскільки дощувальна техніка відпрацювала свій амортизаційний термін і була списана, землі переведені в богарні. Для відновлення її роботи потрібно провести повну реконструкцію, що потребує великих капітальних затрат.

На осушених землях тривалий час незадовільно проводилися вкрай необхідні агромеліоративні заходи (планування земель, глибоке розпушування, тощо). Понад 20% меліоративних каналів заросли чагарниками та замулилися. Незадовільний технічний стан господарських осушувальних систем призводить до неспроможності виконання ними своєї основної функції – відведення надлишкових вод, а їх руйнування створює екологічну та техногенну небезпеку. Під час паводків збільшуються зони і терміни затоплення земельних угідь, що негативно впливає на якість і родючість грунтів та сприяє активному розвитку водної ерозії.

Горбистий характер рельєфу, значне горизонтальне та вертикальне розчленування території, часто неглибоке залягання водотривких шарів визначили розвиток процесів ерозії, дефляції, підкислення та заболочування ґрунтів та деяких небезпечних геологічних явищ (зсувів, просідань масивів лесових порід, обвалів та ін.).

Водна і вітрова ерозія є найбільш серйозним фактором зниження продуктивності земельних ресурсів, деградації агроландшафтів. Вона обумовлена характером сільськогосподарського використання земель, при якому створюються умови для інтенсивного розвитку ерозійних процесів. Адже для штучних агроценозів максимум проективного покриття приходиться на липень – серпень, що не співпадає з піком зливової активності (кінець травня – червень).

Відповідно до схеми ерозійного районування України дана територія знаходиться в зоні, небезпечній в ерозійному відношенні, в області переважаючого розвитку водної ерозії з переважаючим впливом дощового стоку. Серед освоєних земель найбільш часто піддані змиву сільськогосподарські угіддя і в першу чергу рілля. Інтенсивність змиву ґрунтів з зябу і чорного пару часто досягає 300 т/га в рік. Однак такий змив спостерігається локально. Середньорічний розрахунковий змив родючого шару грунту з орних земель складає 12,5 т/га.

Загальна площа сільськогосподарських угідь, які зазнали згубного впливу водної ерозії, складає 5645 га, в тому числі 4820 га орних земель (10,4% від обстеженої площі цих угідь). Щодо динаміки ерозійних процесів , то особливо високими темпами зростає площа середньо- та сильнозмитих ґрунтів, а найбільший приріст площ еродованих ґрунтів відмічається в районах відносно благополучних в ерозійному відношенні (рис.2). Це є наслідком протиерозійних заходів, що впроваджуються на найбільш ерозійно небезпечних ділянках і недостатньої уваги до заходів попередження виникнення ерозійних процесів (що має місце також через недостатнє фінансування протиерозійних заходів).

Рис. 3.1.2. Динаміка еродованості орних грунтів

Особливості розвитку вітрової ерозії грунтів у межах району визначаються наявністю грунтів легкого гранулометричного складу. До дефляційнонебезпечних угіль відносяться 53,3% ріллі та 23,7% пасовищ.

За іншими якісними показниками (кислотність, перезволоженість, заболоченість та ін.) земельний фонд Фастівського району має сталу тенденцію до погіршення.

Прискорення деградаційних процесів великою мірою обумовлено тим, що в останні 8-9 років держава різко скоротила асигнування на охорону, поліпшення і раціональне використання земельних ресурсів. Сільськогосподарські підприємства через кризовий фінансовий стан також неспроможні здійснювати інвестування землеохоронних заходів за рахунок власних коштів. Запропонований наступний план заходів з охорони земель (табл. 3.1.1.).

Екзогенні геологічні негативні явища поширені більш як на 60% території району. Площа яку займають активні зсуви складає близько 3 га, вони розвиваються по бурих і строкатих глинах. Щоправда в останні роки зсувні процеси дещо стабілізувалися в результаті застосування лісомеліоративних заходів. Просадові явища у лесових масивах відмічаються на третині площ району.

Таблиця 3.1.1.

Перспективний план заходів з охорони земель

Таким чином, сучасний стан значної частини земельних ресурсів Фастівського району можна охарактеризувати як кризовий та передкризовий, з тенденцією до прогресуючого погіршення, просторово неоднорідний, небезпечний можливістю прояву супутнього впливу на людину та біоту радіаційного опромінення, агрохімікатів, промислових викидів. Це вимагає визначення щодо принципових підходів до раціонального землекористування та механізмів їх реалізації.

Перш за все, реалізація заходів щодо раціонального землекористування повинна базуватися на повному інформаційному забезпеченні на державному, регіональному і місцевому рівнях, що неможливо без організації моніторингових спостережень за станом грунтів.

По-друге, одним із пріоритетних завдань є значне збільшення площ під угіддями, що сприяють екологічній стабілізації агроландшафтів (ліси, луки, пасовища і т.д.).

Крім того, потребують опрацювання та виключного дотримання екологічно обґрунтовані нормативи всіх видів антропогенних навантажень на земельні ресурси.

3.2. Стан земель несільськогосподарського призначення

3.2.1. Стан земель в межах населених пунктів

До земель населених пунктів належать усі землі, що знаходяться в межах, встановлених для кожного населеного пункту в порядку землеустрою і перебувають у віданні міської, селищної або сільської ради.

За останні роки площа населених пунктів загалом по району збільшилась на 734,98 га. До функцій грунту належить санітарна (здатність переробляти відходи життєдіяльності організмів, решток рос­лин, тварин, а також антропогенне забруднення, що потрапляє щорічно в грунт та на його поверхню). Слід зазначити, що в процесі продукції – деструкції органічної речовини беруть участь не тільки мікроорганізми, а й безхребетні тварини, що разом утворюють складний комплекс очищення грунтів. При цьому швидкість мінералізації грунту залежить як від збільшення кількості, так і від видової різноманітності організмів, які беруть участь у цьому процесі. Але в межах населених пунктів внаслідок асфальтування та спорудження житлової та громадської забудови втрачається здатність грунту до самоочищення, пригнічується життєдіяльність грунтових мікроорганізмів і внаслідок цього у грунті накопичуються забруднюючі речовини та їх метаболіти.

У межах населених пунктів землі використовуються також для об’єктів спорту та культурного відпочинку, тобто стадіон, зелені насадження вздовж шляхів, парки відпочинку тощо. Районний центр має досить щільні зелені насадження вздовж вулиць, що допомагає боротися з шумовим забрудненням, вихлопними газами автомобілів тощо (Рис. 3.2.1.1.).

На сільських присадибних ділянках, де займаються таринництвом, з часом накопичуються продукти розкладу сечовини і відбувається забруднення грунту аміаком та подібними сполуками, іноді до втрати відтворювальної здатності грунту.

Ще одна велика проблема сільських населених пунктів – сміттєзвалища. Оскільки централізованої системи вивезення сміття з сіл немає, то вони утворюються стихійно, у непризначених для цього місцях. Внаслідок змішування різних типів сміття (побутові відходи, металічні вироби, скло, пластмасса, кераміка, тощо) утворюються найрізноманітніші сполуки, які просочуються крізь грунт у грунтові води та іноді спричиняють отруєння колодязів. Хоча площа стихійних сміттєзвалищ менше 1% від площі району, вони являються великою проблемою, яка потребує негайних заходів по її вирішенню (Рис. 3.2.1.2.).

3.2.2. Стан земель природно-заповідного фонду

Сучасний природно-заповідний фонд Фастівського району складається з кількох Ландшафтних заповідників, заказників, дендропарку та інших ботанічних пам'яток природи, із яких загальнодержавне значення має тільки один, а решта – місцеве значення.

До заказників загальнодержавного значення віднесено урочище "Унава", яке знаходиться межах Фастівського лісництва і відноситься до лісового типу заказників.

Для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

В охороних зонах не допускається будівництво промислових та інших об'єктів, розвиток господарської діяльності, яка може призвести до негативного впливу на території та об'єкти природно - заповідного фонду.

На жаль, місцеві ради виділяють недостатньо фінансування для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природних заповідників. Це призводить до значного погіршення стану пам’яток природи, пошкодження дерев, засмічення території внаслідок дикого туризму, протизаконного вирубування дерев в межах земель природно-заповідного фонду тощо.

3.2.3. Стан земель рекреаційного призначення

До земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Щодо земельних ділянок зелених зон і зелених насаджень міст і інших населених пунктів, їх чистотою та функціональністю опікуються місцеві ради або безпосередні власники. Буря, яка була влітку 2005 року повалила та пошкодила багато дерев у парках, що призвело до підвищення капіталовкладень (на вивезення дерев та на закупівлю і посадку нових саджанців).

Навчально-туристські стежки, маркованих траси знаходяться у досить задовільному стані, але їх використання обмежене внаслідок занепаду організацій, що забезпечують культурний туризм.

Земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів утримуються за рахунок власників та працюють переважно в теплий період року.

3.2.4. Аналіз стану земель історико-культурного призначення

Фастівщина багата на пам'ятки, пов'язані з подіями другої Світової війни. На території району зареєстровано і знаходиться під охороною держави декілька пам'яток, дов'язаних з подіями Великої Вітчизняної Війни. Майже всі пам'ятки знаходяться на території кладовищ, які віднесені до земель історико - культурного призначення.

На території Фастівського району знаходяться такі визначні пам'ятки архітектури як Покровська церква (1740р.) та костьол (1903-1911 рр). Нещодавно завершилась реставрація костьолу, яка через брак коштів тривала близько десяти років.

Кладовища, що належать до земель історико-культурного призначення, не утримуються належним чином. На занедбаних ділянках кладовищ виникають стихійні смітники, що веде до забруднення грунту продуктами розкладу.

Для забезпечення режиму історико-культурних заповідників, меморіальних парків, поховань, археологічних і архітектурних пам'яток встановлюються охоронні зони з забороною на землях цих зон діяльності, яка шкідливо впливає або може вплинути на забезпечення дотримання режиму земель історико-культурного призначення.

Із всіх об'єктів історико-культурного призначення близько 20% перебувають в незадовільному стані і потребують реставрації.

3.2.5. Аналіз стану земель лісового фонду

До земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також невкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

На території Фастівського району до земель лісового фонду віднесено 17551 га ( 19,5% від площі району) (рис. 3.2.5.1.).

Найбільш крупними користувачами земель лісового фонду є лісогосподарські підприємства, які використовують 91,2% всіх земель, віднесених до лісового фонду.

Лісові землі лісогосподарських підприємств складають 97,1% від їх загальної площі, 2,9% припадає на не вкриті лісовою рослинністю, що свідчить про ефективне використання лісових земель в практичній діяльності держлісгоспів.

В зв'язку з тим, що територія держлісгоспів в значній мірі забруднена радіонуклідами, побічне використання обмежене, і в цей час має місце сільськогосподарське використання, випасання худоби, сінокосіння і мисливство. На території району працюють 3 мисливських господарства, які забезпечують потреби населення у активному відпочинку.

Крім задоволення потреб народного господарства в деревині, ліси мають велике природоохоронне значення. Вони виконують водоохоронні, ґрунтозахисні, кліматорегулюючі, сантірно-гігієнічні та інші корисні функції.

Лісові насадження виконують свою водоохоронну функцію шляхом поглинання і знешкодження деяких речовин, що запобігає їх вимиванню в поверхневі або грунтові води. Також ліси сприяють зменшенню впливу водної ерозії завдяки розбиванню струменів, що потрапляють на листя, зкріпленню часток грунту кореневою системою, симбіотичним зв’язкам з грунтовою мікрофлорою.

Рис. 3.2.5.1. Структура земель лісового фонду, га

Великі масиви лісових насаджень сприяють регуляції клімату шляхом підтримання постійної вологості за рахунок клітинного дихання та випаровування. Також у світлий період часу лісові масиви збагачують атмосферу киснем, необхідним всім аеробним організмам.

Лісові масиви завдяки величезній площі поверхні листя затримують декілька тон пилу за рік, а також сорбують інші забруднювачі, які переходять внаслідок метаболізму у нерухомі форми, нешкідливі для довкілля.

Крім того ліс є середовищем життя більшості диких тварин та птахів, що сприяє збереженню біорізноманіття.

На території Фастівського держлісгоспу є пам'ятки природи, які представлені високопродуктивними сосновими та сосново-дубовими насадженнями.

Головними завданнями, які ставлять перед собою працівники лісогосподарських підприємств, є сприяння підвищенню продуктивності лісів, покращення санітарного стану деревостанів, посилення захисних і кліматорегулюючих функцій лісу. Щорічно проводиться лісовідновлення.

В рекреаційних цілях використовуються захисні смуги лісів вздовж автомобільних шляхів. Тут організовані рекреаційні пункти і зони короткочасного відпочинку, встановлені лісові меблі, обладнані вогнища і автостоянки.

Основні проблеми використання лісових земель це:

- незаконні вирубки дерев (додаток 2),

- забруднення лісових площ радіонуклідами,

- забруднення лісів рекреаційного призначення побутовим сміттям,

- браконьєрство.

3.2.6. Аналіз стану земель водного фонду

В межах Фастівського району до земель водного фонду включено 1128 га земель, з яких 52,5% перебувають в запасі.

Основними проблемами використання земель водного фонду є:

- забруднення стічними водами (особливо враховуючи, що очисні споруди на більшості промислових підприємств району відпрацювали свій амортизаційний термін або взагалі відсутні),

- забруднення вод комунальними стоками (оскільки система водопостачання і каналізації потребує капітального ремонту або повної заміни, в останні роки почастішали випадки прориву мережі),

- забруднення вод пестицидами та іншими агрохімікатами (внаслідок нераціонального внесення добрив та використання пестицидів тощо),

- замулення джерел та русел річрк,

- деградація земель під час осушення,

- заболочення,

- підтоплення,

- засолення,

- руйнування берегів річкових русел та меліораційних каналів (внаслідок підмивання берегів).

Щорічно Фастівським управлінням меліоративних систем і водного господарства здійснюється ряд заходів з охорони водних об'єктів: проводиться санітарна розчистка рік, відродження джерел, ремонт гідропостів, встановлення охоронних знаків та інші заходи.

З метою запобігання шкідливих дій вод (до яких відносяться: наслідки повені, що призводять до затоплення і підтоплення земель та населених пунктів; руйнування берегів, захисних дамб та інших споруд; заболочення, підтоплення і засолення земель, спричинені підвищенням рівня ґрунтових вод та ін.) в районі щорічно проводиться залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах; спорудженпя дренажу; укріплення берегів тощо.

3.2.7. Стан земель промисловості, транспорту, зв ’ язку, енергетики, оборони та іншого призначення

В користуванні промислових підприємств знаходиться 257 га, що складає 8,0% всіх земель цієї категорії.

Промислові підприємства зосереджені на території м. Фастів, Кожанської та Борівської селищних рад, а також на території Триліської сільської ради. Розвиток промисловості в районі базується на використанні місцевої сировини.

Промислові підприємства створюють проблему негативного впливу від забруднення промисловими відходами (наприклад, люмінесцентними лампами). Зважаючи на те, що очисні споруди підприємств є морально застарілими, зношеними або взагалі не працюють, викиди, скиди та відходи потрапляють у довкілля і можуть спричиняти шкідливий вплив на людей, біоту або екосистему в цілому. Наприклад, скиди поліграфічних підприємств з високим вмістом свинцю пригнічують життєдіяльність грунтової мікрофлори, що приводить до погіршення стану грунту, рослин, тварин, людей. Серед викидів підприємств м.Фастова зустрічаються важкі метали (марганець, цинк), які накопичуються в організмі, мінеральні масла та інші токсичні речовини, які не підлягають знешкодженню природним шляхом і зберігаються, утворюючи ще більш токсичні продукти розкладу, багато років. Сумарний склад токсичних відходів підприємств району за рік наведений у табл. 3.2.7.1.

Землі автомобільного трубопровідного та іншого транспорту, а також землі зв'язку займають 1235 га або 38,2% території даної категорії земель (рис. 3.2.7.1. та рис. 3.2.7.2.)

Землі транспорту потерпають від наступних проблем:

- забруднення хімічними речовинами (бензини, дизельне паливо, солярка, мастила та інші спеціальні рідини),

- неефективність використання внаслідок незадовільного стану дорожного покриття,

- забруднення придорожних смуг побутовим сміттям,

- підвищений рівень шуму поряд із залізничним вокзалом, залізничним депо);

- переущільнення грунту вздовж залізничних шляхів тощо.

Оскільки м.Фастів є важливим залізничним вузлом, дуже суттєвим є забруднення від залізничного транспорту. Через залізничний вокзал щодоби проходить близько 100 пасажирських електропоїздів та близько 25 вантажних. Якщо кожен вантажний состав перевозить близько 5000 тон вантажу, то враховуючи втрати при транспортуванні 0,01% на 100 км шляху отримуємо забруднення близько 200 м навколо залізниці – щоденно близько 0,35 тони.

Лінії електропередач та високовольтні лінії для електропоїздів створюють досить потужне електромагнітне поле, яке впливає як на людей, так і на екосистеми довкола них. Вплив електромагнітного поля на живі істоти залежить від напруги поля, часу дії, частоти або довжини хвилі, сприйнятливості організму.

Земельні ділянки, що вивільняються підприємствами по видобуванню корисних копалин, іншими промисловими або транспортними

Таблиця 3.2.7.1.

Сумарний склад токсичних відходів підприємств Фастівського району за 2004 рік

на наданих їм у користування сільськогосподарських чи лісових угіддях, повинні бути приведені ними у стан, придатний для використання в сільському, лісовому, рибному господарстві, житловому будівництві або садівництві, а земельні ділянки на наданих у користування інших землях – для використання за призначенням.

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно – технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Охорона праці – проблема складна і багатогранна. Для її розв’язання потрібна активна участь фахівців різних профілів: проектувальників, екологів, лікарів та ін. І особлива роль у цій важливій справі належить інженерам.

4.1. Перелік небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Охорона праці спрямована на створення безпечних і здорових (нешкідливих) умов праці для кожного із працюючих.

Безпечні і здорові умови праці - це такі умови, при яких виключений вплив на працюючих небезпечного і шкідливого виробничого факторів. Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні і шкідливі фактори за своєю дією підрозділяються на наступні групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізичні.

При виконанні аналізу та обробітку даних на працюючого мають вплив наступні шкідливі фактори:

·фізичні та нервово-психологічні перевантаження: зоровий дискомфорт під впливом роботи на комп'ютері;

· монотонність роботи, гіподинамія;

· підвищений рівень електромагнітних випромінювань;

·підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може відбутися через тіло людини;

Причини виникнення:

Зоровий дискомфорт. При роботі з комп'ютером, особливо з дисплеєм, основне навантаження припадає на всі елементи зорового аналізатора. Джерелом небезпеки є 17-ти і 19-ти дюймові дисплеї, оскільки замість того, щоб використовувати на великому екрані шрифти більшого розміру, користувач прагне максимально заповнити екран інформацією, використовуючи при цьому дуже малі символи, а також велику кількість контрастних кольорів, що створює при роботі сучасних дисплеїв додаткові навантаження на зоровий аналізатор.

Монотонність роботи. Часто обробіток різних груп даних на комп’ютері проводиться за однаковою схемою, що призводить до ефекту повторюваності і, як наслідок, ефекту монотонності, що знижує увагу і викликає психологічний дискомфорт.

Гіподинамія. Якщо обробіток даних займає багато часу, користувач прагне зробити якомога більше за один раз, тобто виникає дискомфорт від напруження певних груп м’язів, в той же час виникає застій крові у м’язах, які не працюють під час роботи.

Електромагнітне випромінювання. Для обробки та аналізу наукових даних насьогодні використовується комп'ютер. Комп'ютер є джерелом електромагнітного випромінювання. Хоча зараз сучасні комп'ютери випускають із захисними екранами або спеціально нанесеним на дисплей захисним шаром, це не вирішує проблеми впливу електромагнітного випромінювання на користувача комп'ютера. Ще джерелом електромагнітного випромінювання є випромінювання, яке йде із задніх стінок комп’ютера при його роботі, яке впливає на людину, якщо ця частина комп’ютера не захищена. Також додатковими джерелами служать периферійні пристрої комп'ютера - принтери, сканери та ін. Крім того, небезпека підвищується, якщо в приміщенні знаходиться не один, а декілька комп'ютерів.

Ураження струмом. Несправна електропроводка або несправність електричних приладів, також недотримання правил техніки безпеки можуть стати причинами ураження електричним струмом. Підвищена вологість повітря робочої зони, незаземлені електроустановки також створюють небезпеку виникнення електричних розрядів.

4.2. Технічні заходи, які виключають чи обмежують дію на технічний персонал небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Зоровий дискомфорт. Робота за комп’ютером характеризується тим, що постійний напружений погляд на екран дисплея зменшує частоту моргання. При цьому погіршується зволоження поверхні очного яблука сльозовою рідиною, яка захищає рогівку від висихання, пилюки та ін. забруднень. Наслідком напруженої

зорової роботи за комп'ютером може бути не лише порушення функції зору, але й виникнення головного болю, посилення нервово– психічного напруження, зниження працездатності. Таким чином, порушення зорових функцій у користувачів комп'ютерів пов'язані, в основному, з трьома групами факторів:

— параметрами освітлення робочого місця;

— характеристиками дисплея;

— специфікою роботи за комп'ютером.

Тому в профілактиці захворювання очей у першу чергу необхідно звернути увагу на забезпечення раціонального освітлення на робочому місці, використання сучасних дисплеїв з покращеними характеристиками, дотримання режимів праці та відпочинку, а також треба щоб центр екрана дисплея був нижчий від кута зору людини.

Електромагнітне випромінювання. Для захисту персоналу необхідно використовувати наступні способи і засоби: застосування засобів індивідуального захисту; видалення робочого місця від джерела ЕМВ; екранування робочого місця.

З метою профілактики несприятливого впливу електромагнітного випромінювання від комп’ютера на користувача необхідно:

· встановити на робочому місці відео термінал, що відповідає сучасним вимогам стосовно захисту від випромінювання ;

· встановити на відео терміналі старої конструкції (випуск до 1995 року) заземлений приекранний фільтр (незаземлений захисний екран відіграє лише декоративну роль щодо захисту від електромагнітного випромінювання);

· вимикати відеотермінал, якщо на ньому не працюють, однак знаходяться неподалік від нього;

· ставити комп’ютер в кутку, або ставити якісь обмежуючі стінки на задню частину комп’ютера, щоб випромінювання, яке йде з відео терміналу не потрапляло на людей.

Розрахунок електромагнітного випромінення.

За ГОСТ 12.1.006-84 „Электромагные поля радиочастот” електромагнітні випромінювання потрібно оцінювати в діапазоні частот 300 МГц – 300 ГГц за густиною потоку енергії та за енергетичною нагрузкою, яка ним спричиняється. Енегретична нагрузка – це сумарний поток енергії, що проходить через одиницю опромінюваної площі за одиницю часу.

Розрахуємо безпечну відстань користувача від працюючого відеотермінала за формулою:

ГПЕ = Р_дж / 4 π R² , (4.1)

де ГПЕ – густина потоку енергії,

Р_дж – потужність джерела,

R – відстань від джерела.

Оскільки ГПЕ для комп’ютера дорівнює 5 Вт/м² ,

Ураження струмом. Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.019-79 «Электробезопасность. Общие требования», ГОСТ 12.1.038-79 «Предельно допустимые уровни напряжения прикосновения и токов» захист від небезпечного впливу електричного струму при експлуатації і ремонті устаткування, комп'ютерів забезпечується:

·застосування захисного заземлення;

·вирівнюванням потенціалів;

· ізоляцією струмоведучих частин (робочої, подвійної, додаткової);

· обґрунтуванням і оптимальним вибором елементної бази, що виключають ураження і навіть передумова до ураження струмом, а також умови виникнення пожежі;

·огородженням струмоведучих частин, що запобігають випадковий дотик до них;

·застосуванням електричного, електромагнітного і механічного блокувань і знаків безпеки;

·маркіруванням, розцвіченням монтажних елементів і проводів, за допомогою яких виключається переплутування при настроюванні і регулюванні, а також випадкова подача інших

напруг;

·дотриманням умов безпеки при установці і заміні високовольтних електровакуумних приладів;

·надійним контактним з'єднанням з урахуванням перепаду кліматичних параметрів ( температури, вологості).

4.3. Забезпечення пожежної та вибухової безпеки

Пожежа — неконтрольоване горіння, що розвивається в часі і просторі.Причини пожежі загорянь в адміністративних і житлових приміщеннях можна звести до наступних груп:

- несправність, порушення режиму роботи систем опалення, вентиляції і кондиціонування повітря;

- перевантаження електричних установок і мереж;

- несправність виробничого устаткування і порушення технологічних процесів;

- відсутність чи несправність блискавковідводів на будинках і спорудженнях;

- необережне поводження з вогнем (паління в невстановлених місцях, недбале проведення вогневих робіт, залишення без догляду електронагрівальних приладів і т.п.); пустощі дітей з вогнем.

До небезпечних факторів пожежі відносяться: відкритий вогонь чи іскри; підвищена температура повітря, предметів тощо; токсичні продукти горіння; дим (високодисперсна аерозоль із твердими частками); знижена концентрація кисню; обвалення чи ушкодження будинків, споруджень; вибух.

Основні задачі пожежної профілактики відносяться:

· забезпечення безпеки людей. Це досягається системою мір, спрямованих на попередження впливу на людей небезпечнихфакторів пожежі;

· проведення заходів, спрямованих на запобігання пожежі, що досягається системою запобігання пожежі - комплексом організаційних і технічних заходів, спрямованих на виключення умов виникнення пожежі;

· проведення заходів, що обмежують поширення пожежі. Досягається пристроєм протипожежних перешкод, застосуванням вогнеперешкоджаючих пристроїв, застосуванням засобів, що запобігають розливу рідин і т.п.;

· проведення заходів, що забезпечують ліквідацію пожежі, що досягається застосуванням засобів пожежної сигналізації, засобів пожежегасіння, організацією пожежної охорони і т.п.

Загальні вимоги до систем запобігання пожеж і пожежного захисту регламентується державними стандартами системи стандартів безпеки праці ГОСТ 12.1.004-91 і ГОСТ 12.1.010-76 і спеціальною нормативно-технічною документацією.

Заходи по упередженню пожеж. Для упередження пожеж, вибухів, аварій від перенавантаження та коротких замикань в електроустаткуванні необхідно правильно вибирати елементи електричних ланцюгів та забезпечити систему електрозахисту (пожежні сигналізації та ін.).

Виконання вимог надійності контактних з'єднань при монтажі схем зменшує ймовірність виникнення пожежі при експлуатації пристроїв.

Важливе значення для забезпечення пожежовибухонебезпеки має підтримка необхідного теплового режиму обладнання за допомогоюприродної або механічної вентиляції, а також тепло відводів спеціального призначення.

Необхідно прийняти ряд заходів, для забезпечення гасіння пожеж. До них відносяться будівництво димових люків для видалення та обмеження розповсюдження диму, який виникає при пожежі, будівництво спеціальних сходів, забезпечення під'їздів до споруд, будівель та джерел води. Для гасіння пожеж використовують вогнегасники (пінні, рідинні, газові).

При виникненні пожежі рекомендуються наступні дії:

· вивести людей і матеріальні цінності з небезпечної зони;

· викликати пожежну охорону;

· вжити заходи по локалізації пожежі;

· по можливості, вжити заходи по гасінню пожежі.

Вибухонебезпека – такий стан виробничого процесу, при якому виключається можливість вибуху або у випадку його виникнення запобігається вплив на людей викликаних їх небезпечних і шкідливих факторів і забезпечується збереження матеріальних цінностей.

Безпека при вибухах. Забезпечується: встановленням мінімальної кількості вибухонебезпечних речовин, які використовують у лабораторіях; використання обладнання, яке розраховане на тиск вибуху; застосування активних систем зменшення вибуху та засобів попереджування.

Для запобігання пожеж і вибухів необхідно виключити можливість утворення вибухонебезпечного середовища, підвищення температури і тиску даного середовища вище максимально допустимих значень горючості.

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Оптимізація землекористування передбачає пошук збалансованого співвідношення між експлуатацією земельних ресурсів, тобто їх раціональним використанням, охороною і цілеспрямованим перетворенням. Комплекс заходів, які направлені на знаходження оптимального варіанту землекористування, вірніше природокористування, на рівні ландшафту, називають його екологічною оптимізацією. З іншої сторони цей комплекс заходів повинен забезпечити мінімальні умови, які необхідні для існування, відновлення і утворення різних копонентів ландшафту.

Земельному фонду Фастівського району притаманна певна двоїстість: з одного боку в грунтовому покриві її переважають родючі ґрунти, з другого – процеси деградації грунтів охоплюють практично всю його територію.

Одним із шляхів оптимізації ландшафту є удосконалення сільськогосподарського виробництва. Раціональне і екологобезпечне ведення сільськогосподарського виробництва на нових наукових засадах повинно передбачати всебічне і досконале вивчення екологічних особливостей територій кожного регіону. З цією метою потрібно здійснити поетапне вивчення екологічних умов земельного фонду і спрямування розвитку рослинницьких галузей у найбільш сприятливі агроекологічні умови.

На першому етапі удосконалюється і реалізується класифікація земель, що дозволить у межах кожної сільської ради визначати площі орнопридатних

земель, земель сінокосно-пасовищного, лісогосподарського призначення тощо.

На другому етапі всі орнопридатні землі класифікуються за придатністю для вирощування кожної з основних сільськогосподарських культур, а також оцінюються щодо цієї мети (шляхом бонітування ґрунтів і економічної оцінки земель). Це дасть можливість уникнути суб'єктивізму при використанні земель і здійснювати його на науковій основі.

На сучасному етапі необхідність класифікації земель за придатністю для використання в сільському господарстві безсумнівна. Така класифікація дасть можливість у кожному конкретному випадку проаналізувати стан використання земель з метою його оптимізації, в тому числі запобігти безгосподарському ставленню до продуктивних земель.

Класифікація земель за придатністю має бути побудована по 2 координатах, з зазначенням по вертикалі природно-сільськогосподарських регіонів, а по горизонталі - таксонів класифікації (категорій придатності і класів). За допомогою класифікації можна скласти відповідні карти і експлікації класів земель по угіддях, що супроводжуватимуться аналізом фактичного використання земель шляхом співставлення площі доцільного і існуючого використання земель (угідь). Класифікація правитиме за активну основу для оптимізації використання земельних ресурсів.

Екологічна можливість визначається характером ґрунтів (генезисом, морфологічною будового, властивостями – з акцентом на незадовільні, режимами, механічним складом), особливостями ґрунтоутворюючих і підстилаючих порід, умовами залягання і зволоження. Це найбільш складна і відповідальна стадія класифікації, при якій беруться до уваги і аналізуються численні природні чинники під кутом зору їх впливу на можливість використання земель у складі певних угідь. При цьому максимальна увага надається обмежуючим факторам і ступеню їх впливу на передбачувані едафотопи. Під економічною доцільністю розуміється, з одного боку урахування економічного ефекту від певного виду використання, з другого, орієнтовне визначення характеру меліоративного впливу на землі для того, щоб їх природні показники відповідали вимогам такого використання.

Оптимізація ландшафту – це сукупність заходів, спрямованих на формування в межах ландшафту таких умов, які перешкоджають негативному впливу господарської діяльності на природне середовище і забезпечують ефективне використання природно-ресурсного потенціалу в межах допустимих норм, відтворення і охорону ресурсів, підвищення естетичної, оздоровчої і рекреаційної цінності ландшафту. Оптимізація здійснюється шляхом цілеспрямованого управління процесами і явищами із врахуванням стану рівноваги між компонентами ландшафту і можливостей самоочищення, саморегуляції і самовідновлення.

Раціональне і екологобезпечне ведення сільськогосподарського виробництва на нових наукових засадах пов'язане насамперед з оптимізацією співвідношення природних екосистем та агроекосистем, реконструкцією агроландшафтів на екологічній основі, протиерозійною організацією території на рівні окремих сівозмінних масивів, полів і робочих ділянок.

На цей час екологічно оптимізованої структури земельних угідь для України не розроблено. Погляди на цю проблему об'єднує одне - визнання необхідності зменшення сільськогосподарської освоєності, і перш за все, розораності земельного фонду України.

Проведено детальний аналіз сучасного стану використання та охорони земель району, який показав, що агроекологічний стан земельних угідь, в першу чергу сільськогосподарських, за останні роки в районі погіршився.

Погіршення агроекологічного стану грунтів (забруднення нітратами, залишками пестицидів та радіонуклідами) дуже шкодить здоров'ю населення, зокрема працездатного. Спостерігається від'ємний приріст населення, в результаті чого збільшується дефіцит трудових ресурсів.

Основними факторами, що призвели до таких наслідків є: розвиток деградаційних процесів (еродовано 9,94% ріллі) та практично відсутнє здійснення системи заходів з охорони земель, недостатнє фінансування програми земельної реформи, недостатньо опрацьована і впроваджена система управління земельними ресурсами району.

Науково обґрунтоване раціональне використання земельних ресурсів можливо забезпечити шляхом оптимізації структури землекористування, надання екологічному напряму пріоритету у розв'язанні господарських проблем на землі, використання дійових економічних важелів підвищення агроекологічного стану та окремих показників родючості грунтів. Мотиваційний економічний механізм повинен стимулювати власників землі та землекористувачів до підвищення агроекологічної оцінки земельних угідь, що позитивно позначатиметься на прибутковості виробництва. Використання, охорону та відтворення родючості земельних ресурсів доцільно розглядати лише в організаційній єдності.

Основні проблеми та шляхи їх вирішення:

1. Потрібно запровадити нову оптимізовану структуру категорій земель, на основі класифікації земель по їх придатності для використання в сільському господарстві, сформовати обмеження та обтяження щодо їх використання. Вирішення цих проблем пропонується шляхом розробки проектів еколого-ландшафтного землеустрою територій сільських (селищних, міських) рад.

2. Для впровадження комплексу заходів з підвищення продуктивності та охорони земель необхідно розробити спеціальні робочі проекти (агромеліоративні, гідротехнічні, лісомеліоративні та інші) і передбачити фінансування для їх здійснення за рахунок державних та місцевих коштів.

3. Необхідне вдосконалення грошової оцінки земель та розвитку ринку землі. В перспективі необхідно завершити грошову оцінку земель населених пунктів, провести уточнення грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (в зв'язку із зміною складу угідь та їх експлікацією в розрізі агровиробничих груп грунтів), посилити роботи з експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення. Тобто, всі категорії земель, що знаходяться (і не знаходяться) у власності і користуванні повинні бути оцінені. Проте, щоб сформувався реальний ринок землі, необхідно також законодавчо врегулювати питання оцінки земель, тобто вдосконалити її методику, розробити ефективний земельний кадастр. Тоді кредитування банками під заставу землі та цивілізований земельний ринок набудутьреального змісту. Однак, для цього потрібно створити систему реєстрації прав нерухомості з єдиною державною базою даних, інфраструктуру ринку землі, видати всім власникам державні акти на право приватної власності на землю. Тільки в такому разі земля може стати товаром, землевласники одержать дійову систему захисту своїх прав, відповідно будуть створені сприятливі умови і сформована необхідна законодавча база.

4. В зв'язку з відсутністю коштів місцевого бюджету потрібна державна підтримка системи управління земельними ресурсами: виділення коштів на проектні роботи, грошову оцінку земель, вдосконалення земельно-кадастрової інформації та інші цілі.

5. Потреба у здійсненні моніторингу грунтів зумовлена виключно важливістю підтримки компоненти природного середовища, зокрема грунтового покриву в стані, за якого він зберігає здатність до регуляції циклів біофільних елементів як основи життєдіяльності людини та біосфери в цілому. Грунтовий моніторинг не тільки забезпечує контроль розвитку антропогенних процесів, а й запобігає негативному їх впливу. Мета моніторингу — отримання інформації для вироблення управ­лінських рішень щодо стабілізації і поліпшення якості грунтів, екологізації землеробства та досягнення кінцевого результату — розширеного відтворення ґрунтової родючості. Поставлена мета має бути досягнута в результаті вирішення трьох основних задач: інформаційної, прогнозуючої та управлінської. грунтово-екологічний моніторинг, як складова моніторингу довкілля, дає змогу істотно підвищувати продуктивність грунтів, віддачу від засобів індустріалізації, поліпшити якість сільськогосподарської продукції.

Оцінка фактичного стану використання земельних ресурсів Фастівського району Київської області та перспективи поліпшення агроекологічного стану продуктивних угідь дають підстави зазначити, що охороні та розширеному відтворенню родючості грунтів приділяється недостатньо уваги як на державному рівні так і на місцях.

Оптимізована структура категорій земель та комплекс заходів з підвищення продуктивності та охорони земель дозволить покращити екологічне співвідношення земельних угідь і підвищать екологічну стабільність району. Так коефіцієнт екологічної стабільності збільшиться з 0,41 до 0,46 на перспективу, відповідно коефіцієнт антропогенного навантаження зменшиться з 3,50 до 3,39. Ці показники в середньому по Київській області становлять 0,47 і 3,3. Отже територія Фастівського району відноситься до стабільно нестійкого землекористування. Комплекс заходів з охорони земель підвищить екологічну стабільність території району на 12%.

Слід зауважити, що дані показники свідчать про екологічну стабільність території району з точки зору складу земельних угідь і комплексу протиерозійних заходів і не враховують інші фактори: рельєф, ґрунтовий покрив, кліматичні умови, техногенне забруднення та інші. В порівнянні по цим показникам територія Фастівського району більш екологічно стійка ніж інші райони області (наприклад Іванківський, Кагарлицький та інші).