Курсовая работа: Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Миколаївський філіал

Кафедра економіки та підприємництва

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню»

З ДИСЦИПЛІНИ:

«Аналіз банківської діяльності»

Виконала: студентка 4 курсу групи № 431

факультету економіки та менеджменту

спеціальність банківська справа

П.І.Б. Леонова Ю.В.

Перевірила: ст.викл., доц.

Клименко С.А.

Миколаїв - 2008

Зміст

Вступ................................................................................................................ 3

Розділ І. Теоретичні засади політики довгострокового кредитування......... 5

1.1. Суть, значення та система довгострокового кредитування................... 5

1.2. Операції комерційного банку по довгостроковому кредитуванню....... 9

Розділ ІІ. Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню на прикладі Райффайзен – банку Аваль........................................................... 16

2.1. Загальна характеристика банку Аваль відповідно до фінансового звіту 2007 року........................................................................................................................ 16

2. 2. Аналіз ефективності операцій по довгостроковому кредитуванню Райффайзен – банку Аваль................................................................................................... 21

Висновки........................................................................................................ 31

Список літератури......................................................................................... 33

Вступ

Тема даної курсової роботи «Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню».

Актуальність теми дослідження полягає у тому, що в останні, роки виходячи з ряду пережитих економічних криз, комерційні банки, які існують на території України здійснюють в основному короткострокове кредитування та розрахунково – касове обслуговування підприємств у той час, як економіка об’єктивно потребує збільшення «норм» довгострокового кредитування. Значний знос капітальних засобів, технологічна відсталість виробничого комплексу потребують інвестування (капітальних вкладів). Починаючи з 1995 року (враховуючи той факт, що цей процес затягнувся до 2008 року), відбувалось постійне скорочення виробничих фондів підприємств (від чого страждали в основному соціальна і економічна сфери), а інвестиції, що їх могли представляти вкладники не мали змоги покривати збитків від комерційної та виробничої діяльність (тим більш у кризовий період 2008 року). Тому такий варіант представлення фінансування підприємств «за свій рахунок» був відкинутий на користь, спочатку короткострокових, а потім і довгострокових кредитів. Банківська система як регулятор грошового обігу в країні здатна створити передумови для розвитку інвестиційних процесів через механізм кредитування у направленні створення ресурсного потенціалу довгострокового кредитування. Необхідність подолання інвестиційних проблем (що існували ще з часів проголошення незалежності України) потребувала реформування та реорганізації усього механізму довгострокового кредитування (це змінило політику НБУ та комерційних банків у цілому). Т.ч. стало зрозумілим те, що банківська система України (2008 рік) потребує деякої переорганізації відносно системи довгострокового кредитування: від зміни підходу в оцінці забезпеченості боржників до використання удосконалених методів прогнозування усіх видів ризику. Відразу ж перед комерційними банками постає питання про створення такої політики та організації довгострокового кредитування, що змогли б забезпечити повернення боргів та прибутковість кредитних операцій в умовах, що змінюються (при нестабільній економічній ситуації). Це й робить актуальним досліджувану тему, оскільки саме від ефективності проведення довгострокової кредитної політики (операцій по довгостроковому кредитуванню) залежить насамперед прибуток комерційного банку та його стабільне положення на ринку банківських послуг.

Мета та завдання курсової роботи. Метою дослідження являється аналіз теоретико – методологічного апарату організації довгострокового кредитування в комерційному банку (як приклад для дослідження та аналізу пропоную взяти Райффайзен – банк Аваль України), розробка та тлумачення рекомендацій по його вдосконаленню.

Для виконання цієї цілі були поставлені наступні завдання:

· визначити суть, види довгострокових кредитів (чи можливо буде використовувати їх класифікацію для зменшення ризиків?);

· дослідити організаційний процес довгострокового кредитування в комерційному банку;

· аналітичним шляхом визначити ефективність операцій по довгостроковому кредитуванню на прикладі одного комерційного банку (Райффайзен – банку Аваль) і визначити та спрогнозувати подальші шляхи розвитку довгострокової кредитної політики;

· розробити рекомендації щодо покращення довгострокової кредитної політики банку (Райффайзен – банк Аваль).

Об’єктом теми дослідження є діяльність комерційних банків у системі довгострокового кредитування в Україні.

Предметом теми є економічні та організаційні основи довгострокового кредитування в комерційних банках України.

В розробці теми було використано наступні джерела: законодавчі акти України, архівні матеріали та фінансові звіти комерційного банку Аваль, а також праці таких вчених (та авторів) – Самодурової Н.В., Шенаєва Е.В., Ірніязова Б.С. та ін.

Розділ І. Теоретичні засади політики довгострокового кредитування.

1.1. Суть, значення та система довгострокового кредитування.

Коммерческие банки – наиболее универсальный тип банков - занимаются широким кругом операций. Но их специфическими функциями являются: приём депозитов, предоставление ссуд, проведение расчетов. По срокам выдаваемых кредитов могут быть банки, предоставляющие преимущественно долгосрочные или краткосрочные ссуды. Их задача - обеспечить на возвратной основе потребности заемщиков в дополнительных ресурсах, в которых они нуждаются в ходе своей коммерческой деятельности.

Современная система кредитования предприятий, организаций, населения не отличается той директивностью, которая была характерна до недавнего времени; она представляет собой более либеральную схему, при которой клиент сам выбирает то кредитное учреждение, услугами которого он хотел бы пользоваться. Клиенту предоставлено также право открывать ссудные счета не в одном, а в нескольких банках. Происшедшая либерализация схемы кредитования, бесспорно, расширяет возможности клиента, в том числе в получении кредита, создает условия для межбанковской конкуренции. В общем виде сложившаяся система кредитования представляет собой обновленную систему, при которой, однако, еще сосуществуют как старые, так и новые формы кредитования. В известном смысле действующая система кредитования представляет собой переходную систему, где сохраняются как остатки старой схемы, так и вводятся новые элементы, более соответствующие рыночным отношениям.

Основные особенности современной системы кредитования заключаются в следующем:

1) Система кредитования базируется на ресурсах банка как предприятия. Объем выдаваемых кредитов полностью зависит от привлеченных средств. Это затрагивает масштабы предоставленных кредитов, а значит, размер той прибыли, которая оседает в кредитном учреждении.

2) Сложившийся кредитный механизм все более носит коммерческий характеров связи с этим мотивы торговли, экономии приобретают особый смысл. Важны не только кредитование, удовлетворение временной потребности предприятий в дополнительных денежных ресурсах, это имело место при дворе дореформенной системе, но и приоритеты не в нем, которые дают основу для повышения рентабельности кредитного учреждения. Здесь проявляет себя принцип коммерции "Подешевле купить - подороже продать". Это касается как депозитов и кредитов клиентуре, так и межбанковских кредитов.

3) Зависимость не только от ресурсов, но и от экономических нормативов, установленных Центральным банком. Современные экономические нормативы Центрального банка регламентируют максимальное допустимый объем привлекаемых средств, размер минимального резерва, предельную сумму выдаваемого кредита, сроки его предоставления.

4) Договорная основа кредитования. Все вопросы, возникающие по поводу кредитования, решаются непосредственно между банкам и заемщиком. Согласна договору каждая из сторон принимает на себя определенные обязательства, обладает определенными правами по контролю за соблюдением договорных условий.

5) Новая система кредитования базируется на традиционных общих и специфических принципах, в том числе, срочности обеспеченности и платности. Сложившаяся в настоящее время система учитывает кредитоспособность клиента, снижающую риск несвоевременного возврата кредита. Впервые при объявлении заемщика неплатежеспособным коммерческий банк вправе поставить вопрос о передаче его оперативного управления администрации, назначенной с участием банка-кредитора, а также о его реорганизации и ликвидации.

Виходячи з сучасної системи кредитування та економічної ситуації яка склалась на сьогодні, можна говорити про те, що система забезпечення кредитів матеріальними засобами є досить спірною та неідеальною. Довгострокові кредити (строком більш ніж 5 років) в основному забезпечують функціонування таких сфер, як малий бізнес (кредити на нерухомість, кредити на придбання б/у та нового обладнання, забезпечення потреб у оборотних коштах), «побутові» потреби населення (нерухомість – житло, побутові приміщення; кредити на авто; кредити на навчання й ін.), великий бізнес у тому числі рефінансування банківської системи за рахунок НБУ (в Україні поки таким методом взаємодопомоги між банками не користуються на відміну від розвинених країн, основною руховою силою в Україні є короткострокове кредитування).

На відміну від зарубіжної кредитної системи в Україні склалась специфічна система довгострокового кредитування. Навіть в період стабільної економічної обстановки (2003 – 2005 рр.) довгострокові кредити не користувались та не користуються і на зараз великим попитом у населення, причинами чого можуть виступати: неякісна кредитна політика (високі % кредитування, штрафи за достроковим погашенням кредиту, виплата % наперед та ін.); низький рівень життя населення та високий рівень цін на послуги та товари, що фінансуються за допомогою довгострокового кредитування; недовіра до банків (навчені гірким досвідом багато людей просто бояться зв’язуватись з банками по суті довгострокового кредитування).

Прикладом ведення невдосконаленої кредитної політики є (безперечно усі) комерційні банки України. Якщо простежити такий приклад на одному з них (Райффайзен – банк Аваль) можна відразу вирахувати помилки у веденні політики довгострокового кредитування: розглянемо приклад.

Нехай нерухомість у центральному районі м. Миколаєва коштує $60000. Реальна ставка річних по довгостроковому кредиту, що пропонує банк Аваль складає 26,5%. Строк кредитування буде складати (як мінімум) 10 років. Тепер розрахуємо сплату відсотків по ануїтету.

· Загальна сума кредиту (складним відсотком) буде складати (див. табл. 1.1):

Розрахунок суми кредиту до сплати. Таблиця 1.1

· Отже, як бачимо перед нами сума з $60000 при урахуванні відсотків по кредиту перетворюється у суму $237089. Враховуючи особливості сплати кредиту по ануїтету (тобто рівними долями щомісяця) отримуємо місячну суму сплати кредиту - ≈$1976!

З прикладу стає зрозумілим, чому політика банку Аваль не є ідеальною у сфері надання довгострокового кредиту, а тим більш «популярним» видом оперативної діяльності, оскільки така політика (як можна висловитись) прямо протилежна з покупною можливістю більшості клієнтів банку. Так, наприклад, заробітна плата більшої половини населення України не перевищує показник $400, прибутки малих підприємств (за статистичними даними) в кращому разі складають $1000 – 1,500… з цього випливає, що 90% постійних клієнтів банку не можуть дозволити собі брати довгострокові кредити, як наслідок проведення «грубої» кредитної політики.

Звісно, останнім ударом в розвитку довгострокового кредитування став економічний удар у 2008 році, який для розвитку економіки був шагом вперед і двома назад. Це зможемо прослідкувати за допомогою графіка «популярності» довгострокових програм (рис.1.1). Судячи з статистичних показників даного графіку можна зробити висновки про те, що внаслідок кризи 2008 року видача довгострокових кредитів стане дуже мізерною у порівнянні з 2004 роком, де частка клієнтів банку Аваль в розмірі 37,5% могла дозволити собі оформлення довгострокового кредиту. Н відміну від показників 2008 року, що свідчать про занепад економічних програм з видачі довгострокових кредитів – 3 100% усіх клієнтів банку лише 8,5% мають можливість брати довгострокові кредити. Прогноз на майбутні 3 роки (зробленого НБУ) ситуація з кредитною політикою стане або мізерно стабільною, або ввійде в стадію повної деградації.

1.2. Операції комерційного банку по довгостроковому кредитуванню.

Одной из современных тенденций развития активных операций банков является тенденция удлинения сроков кредитования.

Долгосрочное кредитование включает в себя комплекс мер по созданию банков долгосрочных вложений, сформированию структуры отделов и развитию форм и методов организации его выдачи и погашения ссуд.

Организация долгосрочного кредита предполагает выделение субъектов и объектов кредитования; порядок выдачи и погашения ссуд.

Субъектами кредитования выступают государственные предприятия, совместные предприятия, малые предприятия и кооперативы, товарищества, индивидуальные заемщики.

Важным элементом выдачи кредита является определение объекта кредитования. Объект кредитования является важным звеном любой кредитной сделки и в значительной степени определяет характер кредитных отношений. Объекты представляют собой то, на что направлена ссуженная стоимость. Из этого стоит сделать вывод о том, что объект долгосрочного кредитования — капитальные вложения.

Под капитальными вложениями понимают совокупность денежных затрат на создание новых, а также расширение, реконструкцию, техническое перевооружение и реорганизацию производства.

В мировой практике одним из основных объектов долгосрочного кредитования выступает ипотека. Ипотечный кредит выдается под залог недвижимости – земли и строений производственного и жилого назначения. Из всего многообразия объектов кредитования можно выделить две основные группы: производственные ссуды и ссуды на потребительские цели. В результате предоставления производительных ссуд деньги вкладываются в производственные капитальные вложения. Новым видом таких ссуд выступают инновационные кредиты или ссуды на нововведения. Объектом кредитования инноваций являются компьютерная техника, медицинское оборудование, товары широкого потребления и др.

Новый порядок кредитования связан с отбором самим банком, а не плановыми органами, эффективных направлений вложения денег. При решении вопроса о выдаче производительных кредитов банк анализирует перспективы экономического роста кредитуемого предприятия, возможность реализации продукции и ожидаемый рост доходов. Решение принимается с определенной степенью риска. Банк может кредитовать такие мероприятия, которые имеют реальные сроки окупаемости и наличие источников возврата кредита, обеспечивают окупаемость финансовых вложений в более короткие сроки, чем среднеотраслевые сроки окупаемости.

Банковский кредит в отличие от бюджетных средств позволяет повысить эффективность инвестиционных мероприятий и подчас может быть более быстрым и удобным методом мобилизации денежных средств на длительные сроки, чем выпуск акций и размещение облигаций.

В мировой банковской практике последних лет размер выдачи долгосрочных кредитов поставлен в зависимость от возможностей предприятия к самофинансированию. Показателем самофинансирования зачастую выступает показатель "Кэш-флоу", что означает "финансовый излишек". Этот показатель в различных методиках рассчитывается неодинаково. Обычно он характеризует сумму чистой прибыли, списаний и отчислений в резервы и охватывает те средства, которые предприятия используют для инвестиций и погашения долгов. Данный показатель абсолютной величины дохода хорошо характеризует хозяйственно – финансовое положение предприятий. Показатель самофинансирования можно исчислять по следующей схеме: балансовая прибыль минус налоги, плюс амортизационные отчисления, плюс/минус отчисление денежных средств в фонды и получение денег из фондов, минус остаток задолженности по кредитам на прирост норматива собственных оборотных средств.

При предоставлении потребительских долгосрочных ссуд риск уменьшается в связи с системой гарантий возврата ссуд. Одним из способов обеспечения обязательств по долгосрочным кредитам может выступать залог. Кредитор в данном случае имеет право при неисполнении должником обеспеченного залогом обязательства получить удовлетворение из стоимости заложенного имущества преимущественно перед другими кредиторами.

К основным видам долгосрочных кредитов под залог относятся: кредит под залог движимых имуществ, кредит под залог недвижимости.

Исторически выдача ссуд под залог движимых имуществ относилась к активной ломбардной операции коммерческих банков. Кредитование под залог недвижимости связано с ипотечным кредитом. В ипотечных кредитных операциях коммерческого банка сделка оформляется с помощью закладной под недвижимость. Закладная под недвижимость, которая является основным обеспечением ипотечного кредита, должна содержать пункты, общие для кредитных договоров, т.е. обязательств выплатить сумму долга и процентов. Дополнительные условия предполагают регулирование выплаты налогов, ремонт собственности и обязательства по использованию собственности. Практически все закладные можно представить в виде ссуд с погашением в рассрочку. По ипотекам заемщик обязан погасить сумму взятой ссуды вместе с процентами в форме ежемесячно вносимых платежей. Например, ипотека со сроком погашения 15 лет предполагает осуществление 180 ежемесячных платежей.

Ежемесячные платежи могут быть постоянными, а могут возрастать, что дает возможность скорректировать их размеры на известный уровень инфляции.

Некоторые особенности осуществления долгосрочных кредитных операций связывают долгосрочное кредитование с таким понятием как «лизинг». Под лизингом обычно понимают долгосрочную аренду машин и оборудования или договор аренды машин и оборудования, купленных арендодателем для арендатора с целью их производственного использования, при сохранении права собственности на них за арендодателем на весь срок договора. Кроме того, лизинг можно рассматривать как специфическую форму финансирования вложений в основные фонды при посредничестве специализированной (лизинговой) компании, которая приобретает для третьего лица имущество и отдает ему в аренду на долгосрочный период. По истечении срока лизингового договора лизингополучатель может приобрести объект сделки по согласованной цене, продлить лизинговый договор или вернуть оборудование владельцу.

С экономической точки зрения лизинг имеет сходство с кредитом, предоставленным на покупку оборудования. При кредите в основные фонды заемщик вносит в установленные сроки платежи в погашение долга; при этом банк для обеспечения возврата кредита сохраняет за собой право собственности на кредитуемый объект до полного погашения ссуды. При лизинге арендатор становится владельцем взятого в аренду имущества только по истечении срока договора и выплаты им полной стоимости арендованного имущества. Лизинг с привлечением средств предусматривает получение лизингодателем долгосрочного займа у одного или нескольких кредиторов на сумму до 80% сдаваемых в аренду активов.

Предоставление (размещение) банком денежных средств осуществляется в следующем порядке:

- юридическим лицам – только в безналичном порядке путем зачисления денежных средств на расчетный, текущий или корреспондентский счет, в том числе при предоставлении средств на оплату платежных документов и на выплату заработной платы;

- физическим лицам - в безналичном порядке путем зачисления денежных средств на счет физического лица в банке либо наличными денежными средствами через кассу банка;

- предоставление средств в иностранной валюте юридическим и физическим лицам осуществляется уполномоченными банками в безналичном порядке.

Для осуществления операций по выдаче и погашению кредита учреждения коммерческих банков открывают заемщикам ссудные счета, формы которых обусловливаются методом кредитования. Классификация ссудных счетов весьма разветвлена и в чем-то следует классификации видов счетов. Метод кредитования обусловливает форму, вид ссудного счёта, используемого для выдачи и погашения кредита в зависимости от потребностей клиента и интересов банка. В каждом конкретном случае клиенту могут быть открыты:

- обычные (простые) ссудные счета;

- специальный ссудный счет;

- контокоррентный (расчетно-ссудный) счет.

Обычные (простые) ссудные счета используются в банковской практике преимущественно для выдачи разовых ссуд. Погашение задолженности по этим счетам осуществляется в согласованные с заемщиком сроки на основании срочных обязательств- поручений.

Предприятию может быть открыто сразу несколько простых ссудных счетов, если оно одновременно пользуется кредитом под несколько объектов и, следовательно, ссуды выдаются на разных условиях, на разные сроки и под неодинаковые проценты. Такой обособленный учет ссуд имеет значение для осуществления банковского контроля за своевременным их погашением заемщиком.

Специальный ссудный счет открывается, как правило, заемщикам, испытывающим постоянную потребность в банковском кредите, когда кредитом опосредуется большая часть платежного оборота клиента. Специфика выдачи кредитов по этому счету заключается в том, что выдача ссуд каждый раз документально не оформляется, а производится на основе заявления-обязательства, которое предоставляется банку заемщиком. При открытии специального ссудного счета ссуды выдаются по мере необходимости путем оплаты расчетных документов, а их погашение происходит путем оплаты направления выручки непосредственно на специальный ссудный счет, минуя расчетный. Расчетный счет выполняет здесь роль вспомогательного счета, поскольку по нему совершается ограниченный круг операций, связанных, главным образом, с распределением прибыли и выплатой зарплаты. Для этого периодически со специального счета на расчетный счет клиента перечисляется содержащаяся в выручке плановая доля нематериальных затрат и прибыли. Клиенту в банке может быть открыт только один специальный ссудный счет, по которому выдаются ссуды под многие объекты. Но при этом не исключается возможность открытия ему параллельно простых ссудных счетов, если банк сочтет необходимым кредитовать у предприятия отдельно какие – то операции.

Путем использования единого расчетно-ссудного (активно-пассивного) счета, называемого в банковской практике контокоррентным, происходит кредитование первоклассных платеже- и кредитоспособных заемщиков. Этот счет является высшей формой доверия банка клиенту. По дебету этого счета идут все платежи клиента, связанные с его производительной деятельностью и распределением прибыли, а в кредит зачисляется выручка и все другие поступления в пользу предприятия. Кредитовое сальдо счета свидетельствует о наличии у предприятия в обороте в данный момент собственных средств, а дебетовое сальдо - о привлечении в оборот банковского кредита, за который взимается процент. Контокоррентный счет не исключает оформления клиентом в банке других видов банковского кредита (в основном средне- и долгосрочных), которые предоставляются с простых ссудных счетов, а зачисляются либо в кредит контокоррентного счета, либо направляются непосредственно на оплату счетов поставщиков. Основанием для открытия контокоррентного счета является заключение договора с клиентом о предоставлении контокоррентного кредита. Предприятию сразу может быть открыто несколько ссудных счетов, так как ссуды могут выдаваться на разных условиях, на различные сроки и под разные проценты. Такой учет ссуд позволяет банку производить контроль за своевременным их погашением.

Чтобы покрыть возможные потери, связанные с не возвратом заемщиками полученных денежных средств, банки – кредиторы обязаны создавать резервы на возможные потери по ссудам, которые в зависимости от степеней риска последних могут достигать 100% от их суммы. Очевидно, что такое отвлечение средств из оборота невыгодно банку и должно приводить к возрастанию процентов по кредитам, особенно рискованным.

В виду последних новостей (с февраля 2008 года) НБУ планирует ввести поддержку коммерческих банков за счёт государственных (а не тех же коммерческих банков) резервных фондов, во имя избегания повторения банковского кризиса в «экстремальных» экономических условиях. Эта практика уже давно вошла в привычку многих правительств мира, поэтому разница в предоставлении долгосрочных кредитов и составляет порядка 20% годовых. По некоторым данным жильё в США можно взять сроком на 10 лет под 1 – 2% годовых, в Европе эта цифра приблизительно та же 3 – 5% годовых; долгосрочные кредиты сроком от 10 до 30 лет выдают под больший % - 5 – 6 годовых; что никак не может сравниться со ставками наших коммерческих банков где % составляет от 25 до 36% годовых. Единственный способ повлиять на сглаживание такой ситуации – активное вмешательство государства в процессы долгосрочного кредитования и накручивания своей игры на рынке финансовых услуг и банковских услуг, что позволит стабилизировать уже через пол года экономическую ситуацию на рынке банковских услуг по предоставлению долгосрочных кредитов и выполнению банков своих стандартных операций по меньшей стоимости.

Розділ ІІ. Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню на прикладі Райффайзен – банку Аваль.

2.1. Загальна характеристика банку Аваль відповідно до фінансового звіту 2007 року.

ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» є провідним українським банком та найбільшим банком з іноземними інвестиціями в Україні. Протягом багатьох років банк утримує передові позиції на ринку банківських послуг і, зокрема, кредитування юридичних та фізичних осіб, пропонуючи високу якість обслуговування, найкращі банківські технології, сучасні знання та міжнародний досвід персоналу і керівництва банку своїм клієнтам через розгалужену мережу філій по всій країні. По усіх фінансових показниках (капіталу, активах, кредитному портфелю, прибутковості) банк посідає одне із перших місць на ринку і, дотримуючись стратегії якісного зростання, прагне стати найкращим банком в Україні для своїх клієнтів, партнерів та акціонерів.

Стратегія банку направлена на подальший розвиток банку у відповідності до стандартів групи Райффайзен Інтернешнл та найкращої світової практики банківської діяльності і утримання лідерських позицій у визначених сегментах банківського ринку в Україні.

Протягом майже 15-річної історії діяльності «Райффайзен Банк Аваль» є визнаним лідером у багатьох сегментах ринку банківських послуг, в тому числі в сфері кредитування українських промислових та сільськогосподарських підприємств, малого та середнього бізнесу. За останні роки банк суттєво розширив спектр фінансових послуг для населення України, що дозволило банку зайняти провідні позиції на ринку роздрібного кредитування.

Висока якість роботи банку підтверджується високим рівнем оцінки репутації банку з боку клієнтів та партнерів банку. Про це свідчать і численні нагороди від українських та інозмених установ та топ-рейтинги банку. Так, в 2006-

2007 роках Банк визнано найкращим банком в Україні журналами «Euromoney» (2006) та «The Banker» (2007). Банком також отримані нагороди за найкращу іпотечну програму, найактивнішу діяльність в рамках програми ЕБРР в сфері торгового фінансування. Більш того, банк було визнано одним з найкращим роботодавців в 2007 році та найліпшім роботодавцем серед банків в Україні. В 2007 році банк отримав визнання за найкращу навчальну компанію, створену банком – Фінансову академію «Райффайзен Банк Аваль». Рейтингове агенство S&Ps визнало банк одним із найпрозоріших банків в Україні наприкінці 2007 року.

Крім цього Банк пропонує ринок капіталів для корпоративних клієнтів та клієнтів – установ, а також послуги, пов’язані з інвестиційним банкінгом, як наприклад, консультативні послуги, випуск облігацій та пропозиції щодо капіталу (див. табл. 2.1):

Клієнтська база банку. Таблиця 2.1

Кошти юридичних та фізичних осіб у динаміці (зміні) за період 2001 – 2007 роки (див. рис. 2.1):

Слід зазначити, що тема курсової роботи є досить вузькою, тому зупинятись на аналізі загальновідомих фактів, що публікуються самим банком не варто. Для загального представлення про те якою ж структурою в Україні є банк Аваль наведу деякі пояснювальні матеріали, що стосуються його діяльності. Отже, визначимо перш за все положення банка в рейтингу банків (див. табл. 2.2) на території України на 2008 рік (присвоєні агентством Moody’s).

Рейтинги банку Аваль. Таблиця 2.2

Даний рейтинг показує, що банк тримає визначені позиції, що пояснюються стабільним положенням на ринку банківських послуг: 1-ше місце у рейтингу країни (поряд з Приватбанком та Укрсиббанком), визначається як фінансово стабільний банк (3-тє місце), 2-ге місце у рейтингу по забезпеченості борговим паперами та довгостроковим депозитам у національній валюті.

Визначимо тепер фінансові показники Райффайзен – банку Аваль за станом на 1 червня 2008 року (див. табл. 2.3):

Фінансові показники банка Аваль*. Таблиця 2.3

* згідно стандартів бухгалтерського обліку та вимогам НБУ.

Сьогодні Банк проводить активну політику в галузі кореспондентських відносин як з банками України, так і з банками країн близького і далекого зарубіжжя.

Ця політика ґрунтується на принципі взаємовигідного співробітництва з банками резидентами та нерезидентами. Однією з основних послуг банкам-кореспондентам є відкриття та ведення мультивалютних кореспондентських рахунків.

Станом на 1 січня 2008 року Банк обслуговує кореспондентські рахункі 155 банків України, країн дальнього та ближнього зарубіжжя. Банк має широку кореспондентську мережу кореспондентських рахунків НОСТРО відкритих у 12 банках країнах СНД та Балтії, а також у 24 найбільших банках Європи, Америки. З ВАТ «Райффайзен банк Аваль» укладені генеральні угоди 257 банками-контрагентами. Завдяки таким факторам, як розгалуженість кореспондентської мережі, активна співпраця на міжбанківському ринку та зважена лімітна політика, ВАТ «Райффайзен банк Аваль» протягом значного терміну утримує лідерську позицію на ринку України.

Операції на міжбанківському ринку за 2007 рік (див. табл. 2.4):

Операції банку на міжбанківському ринку за 2001 рік (тис. од.). Таблиця 2.4

Комісійні доходи Аваль складають (див. табл. 2.5):

Комісійні доходи Райффайзен – банку Аваль на 2006-2007 рік (тис. грн.)

Таблиця 2.5

Потягом звітного року банком дотримуються економічні нормативи, а саме :

Нормативи капіталу

— Регулятивний капітал (Н) – 5 475 413 тис. грн. (нормативне значення нормативу Н не менше 8 млн.Євро).

— Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н) – 13,02 % (нормативне значення нормативу Н не менше

10%).

— Норматив адекватності основного капіталу (Н) – 8,22 % (нормативне значення нормативу Н не менше 4%)

— Норматив миттєвої ліквідності (Н) – 36,42 % (нормативне значення нормативу Н не менше 20%).

— Норматив поточної ліквідності (Н) – 47,72 % (нормативне значення нормативу Н не менше 40%).

— Норматив короткостроковості ліквідності (Н) – 25,47 % (нормативне значення нормативу Н не менше 20%).

Нормативи кредитного ризику

— Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н) – 10,27 % (нормативне

значення нормативу Н не більше 25%).

— Норматив великих кредитних ризиків (Н) – 10,27 % (максимальне значення нормативу Н не має перевищувати

800% розміру регулятивного капіталу).

— Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н) – 4,45

% (максимальне значення нормативу Н не більше 5%).

— Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н) –

9,53 % (максимальне значення нормативу Н не більше 30%).

Нормативи інвестування

— Норматив інвестування в цінні папери (Н11) – 0,33 % (максимальне значення нормативу Н11 не більше 15%).

— Норматив загальної суми інвестування (Н12) – 1,06 % (максимальне значення нормативу Н12 не більше 60%).

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції

— (Н) – 6,5454 % (максимальне значення нормативу Н не більше 30 %).

— (Н13-1) – 0,9167 % (максимальне значення нормативу Н13-1 не більше 20 %).

— (Н13-2) – 5,6818 % (максимальне значення нормативу Н13-2 не більше 10 %).

Розраховані значення показників відповідають нормативним вимогам Національного банку України, що свідчить про фінансову стійкість і платоспроможність банку. Припинення окремих видів банківських операцій на протязі 2007 року в Банку не відбувалось.

2.2. Аналіз ефективності операцій по довгостроковому кредитуванню Райффайзен – банку Аваль.

Проаналізувавши діяльність банку загалом, зупинимось на аналізі окремих факторів діяльності – операціям по довгостроковому кредитуванню.

Якщо брати вузьку структуру таких операцій (наприклад – представлення довгострокових кредитів на нерухомість та побудову нерухомого майна), вона буде представлена такими даними (див. рис. 2.2):

Частка іпотечних кредитів у кредитному портфелі приватних осіб банку зросла на 8% – з 57% до 65%. При цьому портфель іпотечних кредитів банку збільшився на 86%. Райффайзен Банк Аваль розпочав програму підвищення якості обслуговування клієнтів та регулярного навчання працівників, які займаються наданням іпотечних кредитів.

Але для аналізу ефективності такого роду операцій, мало опиратись на статистичні данні лише періоду 2007 року, варто простежити їх динаміку, починаючи з 2000 року.

Ефективність операцій банку по довгостроковому кредитуванню буде перш за все підтверджуватись такими факторами:

· зріст рівня надання довгострокових кредитів;

· зріст показників по рівню клієнтського попиту на довгострокові програми по кредитуванню;

· збільшення рівня поточних активів (звісно за рахунок збільшення чисельності прокредитованих т.ч. клієнтів).

За даними фінансового звіту Райффайзен – банка Аваль за 2007 рік, маємо такі показники: кредитування юридичних осіб демонструє надзвичайно швидкий приріст – 64,8% за рік, досягнувши 54,7 млрд. дол. США (276,4 млрд. грн.). На кінець 2007 року кредити корпоративним клієнтам становили 46% банківських активів та 64,3% усіх кредитів банківського сектору (див. рис. 2.3).

З огляду на зростаючий споживчий попит та недостатній розвиток кредитування приватних клієнтів у минулому (це підтверджується особливо низьким рівнем роздрібного кредитування по відношенню до ВВП – близько 7,5% у 2005-му та 14,3% у 2006 році), у 2007 році українські банки продовжили надзвичайно активне просування на ринки іпотечного кредитування, кредитів на придбання авто та споживчого кредитування. Кредитний портфель приватних осіб у 2007 році майже подвоївся і досяг 21,7% ВВП, частка кредитів фізичних осіб у загальному кредитному портфелі зросла з 31,7% до 35,7%. Портфель іпотечних кредитів у загальному кредитному портфелі банків зріс більш ніж удвічі і, маючи обсяг у 11,3 млрд. дол. США (57,2 млрд. грн.), до кінця року досяг 9% ВВП та 13,3% загального кредитного портфеля банків.

Роздивимось популярність кредитного портфелю довгострокового кредитування в банку Аваль за видами валют (див. рис. 2.4):

Отже, судячи з діаграми можна зробити висновки, що за популярністю кредити довгострокового плану, за останній час, в національній та іноземній валюті майже зрівнялись в показниках. Також, виходячи з ситуації, що склалась на ринку банківських послуг, внаслідок світової економічної кризи, можна стверджувати про те, що в 2008 році саме довгострокові програми у іноземній валюті (дол. США) вийдуть на 1 місце за всіма показниками. Буду стверджувати, що такий рівень коливання «довіри» до кредитних програм (на прикладі валютного співвідношення) є наслідком покращення кредитного клімату в країні, а також збільшення чисельності довгострокових кредитних програм, що їх провадить банк. Але, можна зробити й наступні висновки: депозитні програми стають поширеними в тих випадках, коли рівень життя населення падає. Прослідкувати такий взаємозв’язок можна за такою «схемою»:

Рівень життя ▲ = Видача довгострокових кредитів ▼

Та навпаки:

Рівень життя ▼ = Видача довгострокових кредитів ▲

Пов’язано це з простою арифметикою, коли рівень життя населення падає, населення потребує забезпеченості в довгострокових кредитах (більше ніж короткострокових), звісно така тенденція простежуватиметься в період економічної кризи. Якщо така відсутня, то формула втрачає глузд і стає прямо пропорціональною!

Звернемось до попередньої діаграми (див. мал. 2.4). Доступ до зовнішнього фінансування позитивно вплинув на структуру банківських зобов’язань, збільшуючи частку довгострокових ресурсів (терміном понад 1 рік) з 60,6% у 2005-му до майже 68% у 2007 році.

У той же час, це призвело до накопичення кредитів в іноземній валюті (переважно в доларах США), у першу чергу в портфелі іпотечних кредитів. Збільшення частки кредитів населення в іноземній валюті та зростання частки зовнішнього фінансування в зобов’язаннях банків привернули увагу регулятора. Як результат, Національний банк України збільшив ставку обов’язкового резервування для запозичених із-за кордону ресурсів до 4%, а також увів додаткові вимоги щодо резервування за кредитами з розривом у термінах із залученими ресурсами. Це призвело до тенденції зменшення у другій половині 2007 року частки кредитів в іноземній валюті в кредитному портфелі банків.

Тепер звернемось до результатів банківської діяльності за 2007 рік, простежимо наслідки ведення ефективної кредитної політики за статистичними даними.

Як було зазначено вище, організованість банку на ринках банківських послуг у сфері довгострокового кредитування дає ефективність операцій по довгостроковому кредитуванню за умови зростання банківських активів за той же період (це проявляється як наслідок ведення «правильної політики у сфері кредитування»).

За даними фінансового звіту банку маємо: рекордне зростання чистого прибутку банку на 89,3% до 151,5 млн. дол. США є на цей час найкращим результатом за всю історію банку і одним із найвищих показників прибутку по банківській системі України в 2007 році (див. рис. 2.5).

Більш ніж 77-відсотковий приріст кредитного портфеля до 7,2 млрд. дол. США у 2007 році уможливив підвищення банком обсягів фінансування малих та середніх підприємств, великих корпоративних клієнтів та приватних осіб, тим самим забезпечуючи внесок у стійке економічне зростання України та процвітання своїх клієнтів.

Банк залишається другим за величиною кредитором в Україні з ринковою часткою 8,7% від обсягів кредитів по банківській системі загалом. У 2007 році Райффайзен Банк Аваль продемонстрував виняткові результати в нарощуванні обсягів кредитування юридичних осіб.

Портфель кредитів банку для корпоративних клієнтів майже подвоївся станом на кінець року, досягнувши 3,1млрд. дол. США. Визначних показників було досягнуто й у кредитуванні малого та середнього бізнесу, обсяги якого на кінець 2007 року становили 1,07 млрд. дол. США при прирості портфеля кредитів для МСБ на 89,2% лише за один рік. У звітному році банк зберіг провідні позиції на ринку кредитування фізичних осіб. Використання основної конкурентної переваги – великої мережі відділень і широкої клієнтської бази – дозволили банку наростити обсяги кредитування роздрібного сегменту до 2,9 млрд. дол. США при прирості портфеля майже на 71%. Неспинному нарощуванню портфеля кредитування фізичних осіб сприяв стійкий попит на іпотечні кредити та авто кредити. Банк є активним учасником ринку та співпрацює з багатьма автосалонами по всій території України. Портфель авто кредитів банку на кінець 2007 року склав 2 713 млн. грн., збільшившись упродовж року на 31%.

За даними Національної української іпотечної асоціації, на кінець 2007 року банк продовжував займати друге місце на ринку іпотечного кредитування з ринковою часткою 14,4%.

Зміну нагромадження капіталу та активів можемо прослідкувати з наступних даних (див. рис. 2.6). Як бачимо, активи банку зросли на 64,1%; внаслідок провадження широкої кампанії по наданню довгострокових кредитів, частка коштів в кредитних установах збільшилась на 502,2%; кількість кредитів, що була видана клієнтам збільшилась на 77%. Приймусь стверджувати, що зростання активів напряму пов’язано зі збільшенням частки довгострокових кредитів та збільшення доходу від них (%-ного доходу) на 65,9% (див. рис. 2.7).

Відстеживши динаміку зміни (зростання) кредитування фізичних осіб, зупинимось на кредитуванні юридичних осіб (наданні довгострокових кредитів корпоративному бізнесу). На рис. 2.8. відстежимо динаміку зміни цього показника.

Департамент великих корпоративних клієнтів, що обслуговує найбільші національні корпорації, зафіксував 88-відсотковий приріст кредитного портфеля, який свідчить про те, що потенціал розвитку великого бізнесу в Україні ще далеко не вичерпано, а якість та прозорість управління постійно підвищуються. Питаннями обслуговування великих корпорацій національного масштабу опікуються окремі менеджери, які з єдиного центру забезпечують системний підхід до обслуговування та управління взаємовідносинами з великими компаніями, що мають представництва в будь – якому регіоні України.

Не зупиняючись на позитивних зрушеннях в процесі, слід зазначити, що виконання таких операцій та їх ефективність повністю залежать від підходу банку до процедури їх надання. В стандартну процедуру отримання кредитів входить:

Варто згадати і про оціночну вартість кредитів Райффайзен банку (див. табл. 2.6):

Ставки по довгостроковому кредитуванню банка Аваль. Таблиця 2. 6

Як неприємно визнавати, але приріст капіталу банку на 30% зменшується в основному за рахунок великих процентних ставок, отже й на ЧП банку.

Мушу сказати, що для покращення ситуації на кредитному ринку (переходу від хорошої до кращої!) банку Аваль необхідно зменшити відсоткові ставки по кредитам. Проблема багатьох банків, що існують в Україні зводиться до того, що високі відсоткові ставки «проганяють» клієнтів, єдина допомога для зміни такої ситуації – це зробити акцент на зміну якості і тільки тоді отримаємо ту кількість клієнтів, що принесе найбільший прибуток.

Висновки

Отже, в процесі дослідження теми «Аналіз ефективності операцій банку по довгостроковому кредитуванню» було проаналізовано теоретико - методологічну основу надання довгострокових кредитів (на прикладі Райффайзен – банка Аваль) та подані рекомендації щодо покращення ситуації на ринку довгострокового кредитування. Згідно теми дослідження було встановлено основні критерії діяльності даного банку, його успіхи та недоліки в веденні кредитної діяльності на території України. Результатом дослідження:

· стало визначення суті і тлумачення змісту довгострокового кредитування, розгляд окремих видів довгострокового кредитування (кредиту на житло, комерційних кредитів, кредитів на споживчі цілі та ін.);

· досліджено процес організації кредитного процесу (на прикладі фінансового звіту ВАТ «Райффайзен – банк Аваль»), було розкрито сутність цього процесу, визначено сторони і процедуру цього процесу;

· визначено аналітичним шляхом ефективність довгострокового кредитування, аналіз якого було зроблено за допомогою аудиторського звіту та звіту про фінансові результати;

· визначено проблеми сучасної системи кредитування, плюси та мінуси у кредиторській діяльності розглянутого банку, винесені висновки, щодо діяльності банку загалом.

Отже, Райффайзен – банк Аваль є одним з найбільших банків України, частка його участі в кредитному ринку поряд з кредитними товариствами та ін. банками складає 27,8%, підтвердженням чого може бути доволі високий рейтинг банку серед банків України – 1 та 2 – ге місце по визначеним критеріям діяльності «кредитна діяльність» та «депозитна». Банк Аваль став домінантом багатьох нагород у т.ч. «Краща іпотечна програма року» та «Краща депозитна програма року».

Але поряд з успіхами в комерційній діяльності банк має багато негативних рис: погане обслуговування, високі процентні ставки по кредитам та маленькі процентні ставки по депозитам неузгодженість кредитної політики (умови для VIP клієнтів та «звичайних» майже нічим не відрізняються), проходження клієнтами важкої процедури отримання кредитів (у будь – якій формі).

Незважаючи на це, банк веде досить вдалу політику у сфері довгострокового кредитування. Основними операціями такого роду є надання кредитів на житло, фінансування іпотечних програм для комерційних цілей юридичних осіб, надання кредиту на побутові потреби під заставу майна та без застави (з поручителями) і т.д.

Показниками прибутковості такого роду операцій служить збільшення капіталу банку (в частці активів) майже на 65% у 2007 році. Прибуток від кредитної діяльності зріс майже втричі за останній рік. Ефективну політику кредитування підтверджує й той факт, що кількість кредитних операцій по короткостроковому кредитуванню та довгостроковому зрівнялась у співвідношенні 86% та 14% до 45,6% та 54,4%. На користь вибраної політики ще хочеться додати, що тенденція зростання нагромадження капіталу за рахунок таких операцій (в прогнозах) збільшиться на 2/3 від показників 2007 року (відповідно у 2008 році).

Тенденції збільшення кількості клієнтів банку ведуть до розширення кредитної лінії (збільшення операцій такого роду) та появи у банка «вільних» додаткових коштів, які можна буде використати для зменшення % - вих ставок і збільшення т.ч. ставок по депозитам, що дасть поштовх для провадження послуг та нагромадження кількості клієнтів на ринку досить жорсткої банківської конкуренції (що також буде можливе при усуненні «недоліків в діяльності банку»).

Список літератури

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.00 р. №2121-III;

2. Закон України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечними сертифікатами» від 19.06.03 р. №979-IV;

3. Гроші та кредит: підручник /под ред. Івасіва Б.С. . - Тернопіль “Карт-бланш”, 2000;

4. Річний звіт ВАТ «Райффайзен – банк Аваль» за 2007 рік;

5. Гроші та кредит: підручник/ под ред. Славлука М.І.- К.: КНЕУ, 2001;

6. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: навчальний посібник . - К.: НІОС, 2001;

7. Єпіфанов А.О. Грошово-кредитна політика в Україні: тенденції та перспективи // Фінанси України . - . 2000 . - №9 . - с.11-18;

8. Лютий І.О. Грошова-кредитна політика в умовах перехідної економіки . - К.: “Атіка”, 2000;

9. Лютий І.О. Грошово-кредитна політика та особливості її реалізації в Україні// Фінанси України . -2000 . - №3 . - с.20-24;

10. Мельник О.М. Законодовчі основи та найважливі параметри грошово-кредитної політики // Фінанси України . - 2000 . - № 7 . - с.34-44;

11. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. – М., Финансы и статистика, 2000;

12. Балабанов А.И., Балабанов И.Т. Финансы. – СПб: Изд-во «Питер», 2000;

13. Александрова Н.Г., Александров Н.А. Банки и банковская деятельность для клиентов. - Москва, Харьков, Минск: ПИТЕР, 2002;

14. Банковское дело./ Под редакцией О.И. Лаврушина.- М., Экономика, 2000.