Дипломная работа: Фінансове планування в сучасних умовах економіки України

РЕФЕРАТ

Дипломна робота на тему "Фінансове планування на підприємстві" (на прикладі ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат") виконана в обсязі 91 сторінки машинописного тексту. Робота містить 14 таблиць, 2 рисунка, 2 діаграми, використано 40 джерел спеціальної та нормативно-правової літератури.

Робота складається з чотирьох розділів. У першому розділі розкриваються теоретико-методологічні основи планування на підприємстві, де детально розглядаються сутність, завдання, організація, процес та методи планування, а також зміст фінансового плану та порядок його складання. У другому — дається характеристика ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та проводиться аналіз виробничо-господарської та фінансово-економічної діяльності підприємства. У третьому розділі описаний бізнес-план та фінансовий план ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та пропонуються шляхи вдосконалення планування підприємством в умовах ринкової економіки. У четвертому розділі розглядаються питання охорони праці на текстильному підприємстві.

ВСТУП

Ринкова економіка передбачає становлення та розвиток підприємств різних організаційно-правових форм, які основані на різноманітних видах приватної власності — як окремих громадян (фізичних осіб), так і їх об'єднань чи трудових колективів (юридичних осіб). З'явився такий вид економічної діяльності як підприємництво. Підприємництво — це така господарська діяльність, яка пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції чи послуг, виконанням певних робіт. Вона має регулярний характер і відрізняється такими особливостями [7,9]:

• має свободу у виборі напрямків та методів діяльності;

• має самостійність в прийнятті рішень (в рамках діючого законодавства та встановлених норм;

• несе відповідальність за рішення, що приймаються та їх наслідки;

• не виключає ризику, збитків чи банкрутства. Підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутків, завдякичому, в умовах розвинутої конкуренції, досягається задоволення суспільних потреб в певних видах товарів чи послуг. Саме отримання прибутку є причиною заінтересованості суб'єктів господарювання в результатах фінансово-господарської діяльності [2, 29, 31].

Реалізація цього принципу залежить не тільки від самостійності підприємства і необхідності самому фінансувати свої витрати без державної підтримки, але й від того, яка частина прибутку залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити у державі таке економічне середовище, в умовах якого було б вигідно виробляти всі необхідні економіці товари, отримувати прибуток та знижувати собівартість продукції [15, 30].

Тому ясно, що в нинішніх умовах підприємницький хист повинен бути не тільки у громадян, які займаються ним самостійно, але й в керівників великих підприємств, що донедавна були державними гігантами, а нині переживають скрутні часи. Керівникам необхідно чітко розуміти цілі свого підприємства, шляхи їх досягнення, умови діяльності тощо. Все це неможливо зробити, якщо не приділяти уваги такій важливій стороні діяльності як фінансова.

Підвищення ролі фінансів у ринковій економіці значною мірою визначається рівнем фінансового планування, під яким розуміють планування надходжень і використання фінансових ресурсів.

Без фінансового планування не можна досягти того рівня управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу. Ніякий інший вид планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування.

Фінансове планування пов'язане передусім з плануванням виробничої діяльності підприємства. Всі планово-фінансові показники базуються на показниках з обсягу виробництва, асортименту товарів та послуг, собівартості продукції [19, 25]. Вони повинні створювати необхідні фінансові умови для успішного виконання виробничих планів.

Все вище перераховане актуально й для ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", який раніше був одним з найбільших підприємств цієї галузі у Європі, але в перехідний період не зміг справитися з труднощами і нині переживає важкі часи. Для виводу його з кризи необхідно чітко спланувати подальшу діяльність, від слідкувати рух фінансових потоків і виробити стратегію розвитку.

Метою випускної роботи бакалавра є вивчення Законів України, підзаконних та нормативних актів, що визначають виробничу та інвестиційну діяльність підприємства, його розвиток і аналіз діяльності підприємства з метою виявлення резервів покращення ситуації, що склалася на підприємстві, шляхи його виводу з кризи тощо.

Завдання дипломної роботи:

• розкрити сутність планування і його видів для забезпечення його оптимальності;

• розкрити бізнес-план підприємства та його фінансову частину (фінансовий план);

• вивчити різноманітні методики фінансового планування та визначити найбільш придатну для даного підприємства.

Головним інструментом фінансового планування в сучасних умовах є фінансовий план підприємства (баланс доходів і витрат). Водночас широко використовуються і такі його інструменти, як платіжний календар та бізнес-план. В подальшому викладенні будуть проаналізовано основні їх характеристики, показано недоліки та переваги.

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ

ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ

1.1. Теоретичні основи планування]

Під фінансами слід розуміти певні економічні відносини, за допомогою яких у грошовій формі, шляхом формування й використання спеціалізованих (централізованих і децентралізованих) цільових фондів у суспільстві здійснюються процеси розподілу й перерозподілу національного багатства, сукупного суспільного продукту й національного доходу з метою досягнення завдань соціально-економічного розвитку [20].

Підприємство — це самостійний суб'єкт господарювання, створений для ведення господарської діяльності, яка здійснюється з метою отримання прибутку і задоволення суспільних потреб.

Як правило, підприємство виступає юридичною особою, що визначається сукупністю таких ознак [1, 3]:

• відокремленістю майна;

• відповідальністю по зобов'язанням цим майном;

• наявністю розрахункового рахунку у банку;

• виступом від свого імені.

Відокремленість майна виражається наявністю самостійного бухгалтерського балансу, на якому значиться це майно підприємства.

Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних коштів підприємства, його доходів, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл доходів, які утворюються в результаті цієї діяльності, їх використання на цілі розвитку підприємства.

Організація господарської діяльності потребує відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, який створюється з внесків засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства.

Фінансове планування — це планування всіх його доходів і напрямків витрачання грошових коштів для забезпечення розвитку підприємства. Фінансове планування здійснюється на шляхом складання фінансових планів різного змісту і призначення, в залежності від завдань і об'єктів планування [6,11].

Планування було прерогативою командно-адміністративної системи. Головна мета фінансового плану підприємства полягала у виявленні невикористаних ресурсів і визначення суми платежів у бюджет, величина якої відповідала перевищенню доходів підприємства над його витратами. Сума та рівень витрат суворо нормувались. Надмірна централізація фінансів за планово-директивної економіки послаблювала економічні стимули розвитку виробництва. Це негативно позначалося на результатах фінансово-господарської діяльності підприємств. Державні дотації в багатьох галузях сягали значних розмірів, оскільки ці галузі були збитковими або малорентабельними.

Міністерства, які вважали підприємства своєю власністю, займалися перерозподілом їхніх доходів та прибутків. Значна частина прибутку й тимчасово вільних коштів ефективно працюючих підприємств вилучалось для фінансування державних видатків та на покриття витрат збиткових підприємств галузі.

За ринкової економіки значно підвищується матеріальна відповідальність керівника підприємства за його фінансовий стан. Саме тому зросла важливість перспективного, поточного та оперативного фінансового планування для забезпечення стійкого фінансового стану підприємств та підвищення рентабельності їх виробництва [5].

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності фінансово-господарської діяльності, створення умов, які б забезпечили платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок висуває високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме саме підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон'юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників.

Сьогодні фінансове планування потребує переведення на нові принципи організації. Його зміст та форми мають бути суттєво змінені у зв'язку з новими економічними умовами та соціальними орієнтирами.

За адміністративної економіки фінансове планування базувалося на директивних планових показниках виробничого та соціального розвитку підприємства. Нині ця база перестала існувати, оскільки підприємства вже не одержують вказівок "зверху". Державне замовлення, яке збереглося, втратило своє колишнє директивне значення і розглядається підприємством лише як одна з можливих сфер реалізації продукції. Відтак, фінансове планування має орієнтуватися на ринкову кон'юнктуру, враховувати ймовірність настання певних подій і одночасно розробляти моделі поведінки підприємства за зміни ситуації з матеріальними, трудовими й фінансовими ресурсами [21,23].

Фінансове планування — це процес визначення обсягу фінансових ресурсів за джерелами формування і напрямками їх цільового використання згідно з виробничими та маркетинговими показниками підприємства у плановому періоді. Метою фінансового планування є забезпечення господарської діяльності необхідними джерелами фінансування.

Отже, основні завдання фінансового планування на підприємстві, визначеними у [26] є:

• забезпечення виробничої та інвестиційної діяльності необхідними фінансовими ресурсами;

• встановлення раціональних фінансових відносин з іншими суб'єктами господарювання, банками, страховими компаніями тощо;

• визначення шляхів ефективного використання капіталу, оцінка раціональності його використання;

• виявлення і мобілізація резерві збільшення прибутку за рахунок раціонального використання матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

• здійснення контролю за утворенням та використанням платіжних засобів.

Планування — це одна з функцій фінансового управління підприємством. Планування передбачає визначення мети діяльності, передбачення майбутнього розвитку та поєднання індивідуальних завдань структурних підрозділів підприємства чи фірми для досягнення фінансового результату. За допомогою планування можна перевести фірму, як систему, з базового рівня на встановлений рівень розвитку шляхом маневрування та зосередження сил і засобів на пріоритетних напрямках її діяльності, а також визначити перспективи розвитку тамайбутнє становище фірми. Планування як цілеспрямована управлінська діяльність здійснюється на принципах:

• об'єктивності;

• реалістичності;

• системності;

• оптимальності;

• єдності інтересів фірми, її персоналу та споживачів;

• збалансованості;

• обґрунтованості планів, програм, проектів, моделей розвитку;

• пізнавальності шляхів соціально-економічного розвитку. Система внутрішньо фірмового планування складається з комплексу планів: виробничих, фінансових, капітальних вкладень, збуту, організаційного розвитку тощо [11, 13]. Ці плани складаються з врахуванням стратегії і цілей фірми, її виробничого профілю та специфіки діяльності на ринку. Вони повинні враховувати особливості підприємства. Ефективність планування залежить від:

• своєчасного отримання та обліку даних про основні загальноекономічні та ринкові умови;

• впливу на ринок самої фірми та її конкурентів;

• минулих продаж та прибутків;

• визначення оптимальної структури виробництва у кожен момент часу з врахуванням останніх досягнень НТП;

• оперативного обліку наявних ресурсів та можливості гнучкого маневрування ними;

• встановлення контролю за виконанням планів та їх коригування у разі необхідності.

Досвід господарювання свідчить, що менеджеру (керівнику) постійно доводиться передбачати, якими будуть потреби його клієнтів. Точно передбачити це надзвичайно важко, тому йому доводиться направляти зусилля на зниження рівня невизначеності та ризику. Докладна інформація стосовно минулого дає менеджеру основу для більш точного передбачення майбутнього, оскільки планування звичайно основується на минулій діяльності. Інформація про минуле повинна фіксуватися й аналізуватися для майбутніх планів. Широке використання ЕОМ у бізнесі дає можливість сьогодні проводити аналіз минулої діяльності точно, доладно і швидко.

Однак засоби електронно-обчислювальної техніки не всесильні. Не дивлячись на те, що вони дуже допомагають в прийняття рішень, пов'язаних з плануванням, вони не можуть здійснювати планування, приймати рішення щодо подальшого розвитку підприємства чи фірми. Це функція особи, що приймає рішення (ОПР), в якості якої можуть виступати керівники фірми, менеджери, відповідальні особи підрозділі тощо.

Менеджерам відомо, що складання одного плану, навіть дуже детального, і його точне виконання може бути недостатнім. Іноді необхідно скласти декілька різних планів: перший — засновується на реальних умовах; інші — на випадок, якщо умови змінюються в ту чи іншу сторону.

Багато менеджерів, прочитавши яку-небудь книгу чи прослухавши виступ, приймають рішення серйозно зайнятися плануванням. Виявивши, що раніше розроблені детально плани необхідно змінювати із-за зовнішніх обставин, що неможливо було передбачити на момент розробки цих планів, вони розчаровуються і повертаються до колишньої практикиприйняття рішень, доцільних на даний момент часу. Характерно, що чим нижче ми спускаємося по лінії субординації, тим ближче до дійсності і детальнішим стає планування. Так, скажімо, стосовно до бізнесу, висококваліфікована рада директорів фірми може прогнозувати в ряді випадків потреби персоналу в підготовці кадрів на багато років уперед. На той час окремі управлінські ланки на мають можливості планувати свої дії на тривалий період часу. Наприклад, директор-управляючий має детальні фінансові бюджети на два роки вперед, комерційний директор планує розширення збуту на рік вперед, а технічний директор планує виробництво на 6-12 місяців і забезпечує наявність необхідних для цього матеріалів, обладнання і робочої сили. Звичайно, для різних галузей ці строки різні, але принцип залишається тим же. Планування відповідає на такі питання [19]:

1. Де ми знаходимося в теперішньому часі?

Керівники повинні оцінити сильні і слабкі сторони організації в таких важливих областях господарської діяльності, як фінанси, маркетинг, виробництво, наукові дослідження і розробки, трудові ресурси. Це потрібно для того, щоб визначити, чого може добитися конкретно ця фірма.

2. Куди хочемо продвинутися?

Оцінивши свої можливості і перешкоди навколишнього світу (конкуренція, клієнти, закони, політичні фактори, економічні умови, технології, постачання, соціальні і культурні зміни), керівництво визначає, якими повинні бути цілі фірми і які перешкоди можуть виникнути на її шляху.

3. Як ми збираємося зробити це?

Керівники повинні вирішити, як в загальних рисах, так і конкретно, що повинен робити кожен підрозділ для досягнення поставленої мети.

Планування — один із способів, за допомогою яких менеджери формують єдине направлення зусиль трудового колективу на досягнення спільних цілей підприємницької діяльності.

Традиційно система планування орієнтована, як правило, на функціонування підприємства. В умовах швидкої зміни умов зовнішнього та внутрішнього середовища нагальною стає потреба в переорієнтації планування підприємства з функціонування на розвиток.

Кінцева мета планування розвитку підприємства зводиться до того, щоб змоделювати (а потім обновити у відповідності з можливостями, потребами та умовами, що змінюються) потрібне становище підприємства, а також шляхи та засоби його досягнення (реалізації).

При визначенні тривалості планового періоду у довгостроковому плануванні потрібно враховувати такі обставини:

1) план розвитку повинен містити достатньо серйозні цілі та завдання, які б дійсно відповідали перспективній меті та завданням трудового колективу підприємства, могли б його надихнути на працю;

2) тривалість повинна бути достатньою для якісної, високоефективної підготовки та реалізації плану.

Фінансове планування дає змогу розв'язати такі конкретні питання:

• які грошові кошти може мати підприємство у своєму розпорядженні;

• які джерела їх надходження;

• чи достатньо засобів для виконання окремих накреслених завдань та виробничої програми у цілому;

• яка частина коштів має бути перерахована в бюджет, позабюджетні фонди, банкам та іншим кредиторам;

• як повинен здійснюватися розподіл прибутку на підприємстві;

• як забезпечується реальна збалансованість планових витрат і доходів підприємства на принципах самоокупності та самофінансування.

Організація планування залежить від величини підприємства. На дуже малих підприємствах не існує розподілу управлінських функцій, і керівники мають можливість самостійно зрозуміти всі проблеми та знаходити шляхи їх вирішення. На великих підприємствах робота по складанню бюджетів (планів) повинна виконуватися децентралізовано.

Адже саме на рівні підрозділів зосереджені кадри, які мають найбільший досвід у сфері виробництва, закупівлі та реалізації,, оперативного керівництва тощо. Тому саме у підрозділах й висуваються пропозиції відносно тих дій, які необхідно та доцільно застосовувати в майбутньому.

У літературі, присвяченій плануванню на підприємствах, звичайно розрізняють дві схеми організації робіт по складанню планів [23, 27]:

• методом "break-down" (зверху - вниз);

• методом "build-up" (знизу - вверх).

По методу "break-down" робота по складанню бюджетів починається "зверху", тобто керівництво підприємства визначає цілі й завдання, зокрема планові показники по прибутку. Потім ці показники все більш деталізуються по мірі просування на більш низькі рівні. Вищі рівні в такий спосіб формують планове завдання для більш низьких рівнів.

За методом "build-up" роблять навпаки. Наприклад, розрахунок показників реалізації починають окремі збутові підрозділи, а потім вже керівник відділу реалізації підприємства зводить ці показники у єдиний бюджет (план) реалізації, який у подальшому може ввійти складовою частиною в загальний бюджет (план) підприємства.

Методи "break-down" та "build-up" — це дві протилежні тенденції. На практиці доцільно використовувати тільки один з цих методів. Планування і складання бюджетів представляють собою процес, в якому необхідно постійно здійснювати координацію бюджетів різних підрозділів.

У фінансовому плануванні застосовується балансовий метод. Його зміст полягає у тому, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття. При цьому використовуються такі способи [18]:

• нормативний;

• розрахунково-аналітичний;

• оптимізації планових рішень;

• економіко-математичне моделювання.

Суть нормативного способу фінансового планування полягає у тому, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб'єкта господарювання у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки тарифів, зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними.

При використанні розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та індексів їх змін в плановому періоді.

Оптимізація планових рішень полягає в розробці варіантів планових розрахунків для того, щоб вибрати з них найоптимальніший. Відтак можуть використовуватися різні критерії вибору [5]:

• максимум прибутку (доходу) на грошову одиницю вкладеного капіталу;

• максимум збереження фінансових ресурсів, тобто мінімум фінансових витрат;

• мінімум поточних витрат;

• мінімум вкладення капіталу за максимально ефективного результату;

• максимум абсолютної суми отриманого прибутку.

Фінансове планування (крім уже згаданих способів розрахунків) потребує широкого використання економіко-математичногомоделювання. Цей спосіб застосовується для кількісного вираження взаємозв'язків між фінансовими показниками та факторами, які їх визначають. Економіко-математична модель — це точний математичний опис факторів, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються за допомогою математичних прийомів (рівнянь, нерівностей, їх систем, таблиць, графіків тощо). Моделювання може відбуватися за функціональним та кореляційним зв'язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, що базуються на різних умовах та шляхах розвитку підприємства, з наступним вибором оптимального варіанту фінансового плану.

1.2. Методика та процес планування на підприємстві

Фінансове планування сприяє виявленню внутрішніх резервів підприємства, дотриманню режиму економії. Це виявляється у тому, що:

3) воно націлює на найефективніше використання виробничих потужностей, підвищення якості продукції;

4) виконання планів з прибутку й інших фінансових показників (наприклад, розміру амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних фондів) можливе за умови дотримання планових норм затрат праці та матеріальних ресурсів;

5) обсяг фінансових ресурсів, визначений планом, не дає змоги підприємству створювати надмірні запаси матеріальних ресурсів, робити надпланові капітальні вкладення.

В процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Об'єктами планування по [21] є:

• доходи підприємства, включаючи накопичення (прибуток та ін.);

• взаємовідносини з держаним бюджетом і державними позабюджетними фондами;

• обсяг капіталовкладень, інші форми інвестування фінансових ресурсів (зокрема через операції на ринку цінних паперів);

• обсяг довгострокових кредитів банків на інвестиційні заходи;

• потреба підприємства у власних оборотних коштах і джерела її покриття.

Фінансові плани діляться на перспективні, поточні та оперативні.

Прикладом поєднання перспективного та поточного планування є бізнес-план, який прийнято розробляти в розвинутих країнах при створенні нових підприємств або обґрунтування виробництва нових видів продукції. Він складається на період від трьох до п'яти років, оскільки планові розробки на більш тривалий період можуть бути недостовірними.

Бізнес план не є тільки фінансовим планом. Він необхідний для розробки стратегії фінансування і залучення конкретного інвестора на певних умовах до участі в створенні нового підприємства чи фінансуванні нової виробничої програми [13,16].

Складання бізнес-плану, безперечно, сприяє внутрішньому управлінню підприємством, так як він розробляється на основі постановки мети, способів ЇЇ практичного досягнення із застосуванням певних фінансових, трудових та матеріальних ресурсів. Професійне складання бізнес-плану дозволяє зберегти засоби інвесторів та знижує ймовірність банкрутства.

Бізнес-план є основним засобом менеджменту. В ньому визначаються цілі діяльності підприємства і шляхи Їх досягнення. Основними складовими частинами мети розробки бізнес-плану являються:

• приватизація об'єктів державної і муніципальної форми власності;

• здійснення інвестиційних проектів;

• реалізація окремих комерційних операцій;

• емісія цінних паперів;

• визначення перспектив розвитку фірми;

• проведення реорганізаційних заходів щодо збанкрутілих підприємств;

• фінансове оздоровлення і вихід з тимчасової економічної кризи. Бізнес-план — це категорія ринкового господарювання, він являється перевіреним інструментом підвищення дохідності підприємств в умовах конкуренції і вільного підприємництва. Добре складений, науково-обґрунтований бізнес-план необхідний багатьом учасникам комерційної справи: засновникам, власникам, партнерам і суміжникам, інвесторам, банкам, адміністративним органам і іншим структурам.

Всім учасникам бізнес-план дає необхідну інформацію для аналізу та оцінки підприємництва з точки зору його доцільності, реалістичності, перспективності і результативності.

Бізнес-план включає в себе такі розділи [16]:

1) Загальний опис проекту, в якому роз'яснюється мета здійснення затрат, їх необхідність, характеристика інвестиційного проекту.

2) Характеристика товарів, послуг, патентів, ноу-хау, які можуть бути запропоновані ринку, або іншого результату, що досягається після завершення проекту і дає прибуток (наприклад, зниження собівартості продукції, збільшення її надійності, поліпшення інших якісних характеристик, які можуть збільшити рентабельність продукції).

3) Маркетингова програма, що розробляється з метою дослідження і прогнозування ринку (ринкова ситуація, реклама, покупці, конкуренти тощо).

4) Характеристика сировинної та експериментальної бази, кадрового забезпечення проекту.

5) Розрахунок економічної ефективності фінансових результатів проекту та строків окупності затрат.

В останньому розділі бізнес-плану розробляється прогноз обсягу реалізації продукції в грошовому виразі, баланс грошових затрат і надходжень від втілення проекту й прибутку в обчисленні за конкретний період.

Найчастіше бізнес-плани підприємства розробляють, якщо брак власних фінансових ресурсів на виконання того чи іншого проекту примушує їх звертатися до спів інвесторів або в комерційний банк за позичкою. Якість, обґрунтованість, переконливість матеріалів і розрахунків, що містяться у бізнес-плані, мають першорядне значення для вирішення питання про джерело фінансування.

Бізнес-план являється техніко-економічним обґрунтуванням комерційної справи. На рис. 1.1. подано схему бізнес-плану підприємства. Головним інструментом розробки бізнес-плану є кошторис планування [11, 14]. Кошторис — це форма планового розрахунку, який визначає докладнішу програму дій підприємства на майбутній період.

Крім того, наявність кошторису дозволяє підприємству більш точно проводити планування по періодам, в тому числі й поточне та оперативне.

Основні цілі складення кошторису заключаються:

• в пов'язуванні поточних і перспективних планів;

• в координації дій різних підрозділів підприємства;

• в деталізації загальних цілей виробництва і доведення їх до керівників різних центрів відповідальності;

• в управлінні і контролю за виробництвом;

• в стимулюванні ефективної праці керівників і персоналу підприємства;

• в визначенні майбутніх параметрів господарської діяльності;

• в періодичному порівнянні поточних результатів діяльності з планом, виявленні відхилень і причин незадовільної роботи.

При складанні кошторису використовують різні методи:

• нормативний;

• розрахунково-аналітичний;

• балансовий;

• оптимізаційний;

• моделювання.

Рис. 1.1. Загальна структура та блок схема бізнес-плану підприємства

Сутністю нормативного методу складання кошторису є розрахунок об'ємів затрат і потреби в ресурсах шляхом множення норм витрати ресурсів на запланований об'єм економічного показника (реалізація, випуск продукції, об'єм наданих послуг тощо).

Сутністю розрахунково-аналітичного методу складання кошторису є розрахунок об'ємів витрат і потреб в ресурсах шляхом множення середніх витрат на індекс їх змін в плановому періоді.

Сутністю балансового методу складання кошторису являється пов'язання об'ємів витрат і джерел розширення ресурсів (доходів)

Сутністю методу оптимізації при складанні кошторису є багатоваріантність. З декількох варіантів кошторису відбирається найкращий з точки зору мінімуму затрат або максимуму отримання ефекту (результату).

Сутністю методу моделювання кошторису є факторний аналіз функціональних зв'язків між різними елементами процесу виробництва. Наприклад, моделюється залежність прибутку від рівня затрат та об'ємів реалізації продукції (виручки).

При розробці бізнес-плану складаються такі кошториси:

• кошторис продаж (реалізації продукції);

• кошторис виробництва;

• кошторис прямих матеріальних затрат (витрат основних матеріалів);

• кошторис затрат на оплату праці виробничого персоналу (прямих трудових затрат);

• кошторис накладних (непрямих) загально виробничих витрат;

• кошторис собівартості реалізованої продукції;

• кошторис поточних періодичних загальногосподарських витрат;

• кошторис прибутків і збитків;

• кошторис капітальних витрат;

• кошторис руху грошових засобів;

• кошторис статей активу і пасиву тощо. Кошторисне планування включає два етапи:

1) планування — визначення майбутніх цілей;

2) моніторинг (супроводження) — аналіз поточної господарської діяльності, тобто того, як протягом планового періоду відбувається здійснення запланованих рішень.

Кошториси складаються на рік з поквартальною або щомісячною розбивкою. Робота виконується звичайно під керівництвом фінансового директора декількома провідними менеджерами, до складу яких включаються представники бухгалтерії та інших підрозділів підприємства.

Розрізняють два підходи до розрахунку кошторису:

1. Розробка кошторису з "нуля". Застосовується у випадках, коли проектується нове підприємство або коли підприємство змінює профіль роботи чи виробничу програму;

2. Планування від досягнутого. Застосовується у випадках, коли профіль роботи підприємства не змінюється.

Кошториси діляться на два види:

• кошториси по основній діяльності підприємства;

• кошториси по неосновним видам діяльності підприємства. Оперативне фінансове планування необхідне підприємству з метоюконтролю за фактичним надходженням виручки на поточний рахунок та витрачанням готівкових коштів у процесі господарської діяльності при виконанні поточного фінансового плану. Це пов'язано з тим, що фінансове забезпечення підприємницької та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних і залучених коштів, що потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Фінансовий план (баланс доходів та витрат) показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної діяльності. Він є орієнтиром для фінансової роботи підприємств у плановому році.

Фінансовий план містить наступний приблизний перелік показників господарської діяльності та розвитку підприємства на плановий рік.

1. Загальні відомості:

• інформація щодо спеціалізації;

• виробнича потужність підприємства*;

• чисельність працюючих (на момент складання фінансового плану).

2. Основні показники виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) на планований рік.

3. Характеристика становища підприємства на ринку та заходи щодо його покращення:

• оцінка попиту на основні види продукції (товарів, робіт, послуг) на планований рік;

• оцінка монопольного становища підприємства (за наявності такого);

• оптимізація номенклатури, що випускається (товарів, робіт, послуг);

• заходи, спрямовані на пошук та освоєння нових ринків збуту продукції (товарів, робіт, послуг), підвищення ефективності збутової діяльності підприємства.

4. Заходи щодо підвищення технічного рівня підприємства, його модернізації та реконструкції:

• завдання щодо освоєння нових видів продукції (товарів, робіт, послуг);

• технічне переобладнання підприємства, освоєння нових технологій;

• удосконалення системи управління, планування і організації виробництва;

• заходи щодо зниження матеріалоємності та енергоємності виробництва;

• Для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність.

• удосконалення організації і планування матеріально-технічного забезпечення;

5. Удосконалення організаційної структури підприємства:

• управління кадрами;

• підвищення кваліфікації працівників;

• удосконалення системи заробітної плати та матеріального стимулювання працівників;

• соціальний розвиток підприємства.

6. Заходи щодо реорганізації та реструктуризації підприємства, його окремих підрозділів:

• виділення окремих підприємств;

• входження до об'єднань підприємств, промислово-фінансових груп;

• створення дочірніх підприємств тощо.

7. Природоохоронні заходи:

• оцінка впливу виробництва на навколишнє середовище;

• проведення природо захисних заходів (з визначенням термінів та джерел фінансування).

8. Основні показники фінансової та інвестиційної діяльності на плановий рік:

• оцінка загальної потреби у залученні фінансових ресурсів на планований рік;

• заходи, що здійснюватимуться підприємством з метою залучення необхідних фінансових ресурсів;

• Для підприємств, що здійснюють виробничу діяльність.

• управління дебіторською і кредиторською заборгованістю, уключаючи заходи щодо забезпечення повних і своєчасних розрахунків за відвантажену продукцію, виконані роботи та послуги, заходи щодо стягнення простроченої дебіторської заборгованості;

• забезпечення своєчасних розрахунків за спожиті матеріальні ресурси, із заробітної плати, податків та обов'язкових платежів, повернення коштів, що виділялись на зворотній основі з державного бюджету.

9. Оцінка можливих ризиків діяльності підприємства, включаючи техногенні (майнові) та фінансові ризики, дії факторів, що несуть загрозу стабільної діяльності, та реалізація підприємством заходів, спрямованих на їх запобігання та усунення, включаючи створення резервних фондів, укладення договорів страхування майнових і фінансових ризиків тощо. Фінансовий план державного підприємства складається на рік зпоквартальною розбивкою.

1. Фінансовий план відображає обсяги надходжень і спрямування коштів у планованому році з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.

2. Фінансовий план складається з таких розділів:

• джерела формування та надходження коштів;

• приріст активів підприємства;

• повернення залучених коштів;

• витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів;

• покриття збитків минулих періодів.

Якщо фінансовим планом не передбачається отримання прибутку від звичайної діяльності підприємства у планованому періоді (розділ І фінансового плану, код рядка — 010), то до фінансового плану додатково включається розрахунок формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році.

3. Керівник підприємства подає проект фінансового плану на затвердження органу, який уповноважений управляти відповідним державним майном (далі — орган управління) до 1 травня року, що передує планованому, разом із пояснювальною запискою щодо його обґрунтування, виходячи з аналізу господарської діяльності підприємства у поточному році, а також показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, визначених з врахуванням примірного переліку.

4. Орган управління в місячний термін розглядає проект фінансового плану підприємства та приймає рішення про його затвердження або відхилення. У разі відхилення проекту орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.

5. У разі відхилення проекту фінансового плану підприємство протягом 15 днів доопрацьовує його відповідно до висловлених органом управління зауважень та повторно подає на затвердження.

6. Зміни до затвердженого фінансового плану державного підприємства можуть вноситись не більше двох разів протягом планованого року з дозволу органу управління, що затвердив фінансовий план.

Проект змін до фінансового плану подається підприємством органу управління підприємством після закінчення звітного періоду(кварталу) не пізніше 25-ого числа місяця, наступного за звітним кварталом.

7. Орган управління в десятиденний термін розглядає запропоновані зміни та приймає рішення про їх затвердження або відхилення. У разі відхилення змін орган управління в письмовій формі повідомляє підприємство про підстави відхилення.

8. Контроль за виконанням фінансового плану здійснює орган управління, який затвердив фінансовий план.

Показники фінансового плану державного підприємства відображають обсяги надходжень (формування) та спрямування коштів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, виконання його зобов'язань, включаючи зобов'язання щодо сплати податків та обов'язкових платежів.

Включення окремих надходжень і витрат при розрахунку показників фінансового плану здійснюється з врахуванням діючих стандартів эухгалтерського обліку.

Ставки податків, зборів, обов'язкових платежів, вартість залучення кредитних ресурсів, діючі ставки та порядок нарахування амортизаційних відрахувань, інші показники, що впливають на розрахунок показників фінансового плану, визначаються відповідно до рівня, існуючого на момент складання фінансового плану. У подальшому зміни цихпоказників та їх вплив на виконання фінансового плану відображаються узвітах підприємства про виконання фінансового плану.

1. Показники розділу І фінансового плану "Джерела формування та надходження коштів" відображають суми коштів, які будуть сформовані (залучені) підприємством у планованому році, а також суми коштів, сформовані (залучені) у попередні періоди, що використовуватимуться для забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства, а також виконання зобов'язань у планованому році.

Показники "Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування" та "Амортизаційні відрахування" визначаються з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Мінфіну від 31.03.99 № 87 (зі змінами, внесеними наказами Мінфіну від 14.06.2000 № 131).

Показник "Товари, роботи, послуги, отримані на умовах відстрочки платежу" відображає приріст кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги, що отримуються підприємством для здійснення діяльності у планованому році на умовах відстрочки платежу. 2. Показники розділу II фінансового плану "Приріст активів підприємства" відображають суми витрат у планованому році. пов'язаних із придбанням та створенням (збільшенням) активів підприємства, визначені з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" (розділ "Актив").

Показник "Капітальні інвестиції" відображає суму витрат на придбання та створення матеріальних і нематеріальних активів з метою забезпечення потреб діяльності та розвитку підприємства у планованому році, які обліковуються на рахунку 15 "Капітальні інвестиції" Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 30.11.99 № 291, та відповідних субрахунках.

Показник "Модернізація, модифікація (добудова, дообладнання, реконструкція) основних засобів" відображає суму витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію основних фондів, які відображаються на рахунку 10 "Основні засоби" Плану рахунків бухгалтерського обліку.

3. Розділ III "Повернення залучених коштів" відображає повернення коштів, залучених підприємством з усіх джерел, включаючи кошти, залучені у попередні періоди.

4. Розділ IV "Витрати, пов'язані з внесенням обов'язкових платежів до бюджету та державних цільових фондів" відображає суму витрат підприємства на виконання зобов'язань перед бюджетом, включаючи погашення недоїмки минулих періодів, відстроченої та реструктуризовано! заборгованості зі сплати податків та обов'язкових платежів.

5. Розділ V "Покриття збитків минулих періодів" відображає спрямування коштів на покриття збитків, які виникли у підприємства в минулі періоди.

6. Розрахунок показників, які характеризують формування фінансових результатів діяльності підприємства у планованому році згідно з додатком 2 до Положення про порядок складання річного фінансового плану державним підприємством, затвердженого цим наказом, здійснюється з врахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати" крім фінансових результатів від надзвичайної діяльності підприємств.

7. Перелік основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства на планований рік, які враховуються при обґрунтування фінансового плану, визначається підприємством за погодженням з органом, що затверджує фінансовий план, з урахуванням основних показників господарської діяльності та розвитку підприємства,визначених у додатку 3 до Положення про складання фінансового плану державним підприємством.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабільну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування [12, 28, 32]. З цією метою доцільно складати баланс грошових надходжень (оперативний фінансовий план) (табл. 1.1).

Таблиця 1.1.

БАЛАНС НАДХОДЖЕННЯ КОШТІВ НА 2000 р.

Баланс надходжень коштів показує, коли у підприємства виникають тимчасово вільні кошти, а коли воно має потребу в них. Це дає фінансовому менеджменту можливість вкладати тимчасово вільні кошти на депозитні рахунки в комерційні банки чи інвестувати їх в цінні папери для отримання доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба — забезпечити залучення коштів.

Оперативне фінансове планування полягає в складанні та використанні платіжного календаря. Його складають на квартал із розбивкою по місяцях або на місяць із розбивкою по декадах. У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, основна частина якого проходить через розрахунковий, валютний, позиковий та інші рахунки підприємства у банку.

У платіжному календарі відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання (табл. 1. 2).

У платіжному календарі фіксуються всі види грошових платежів та надходжень підприємства незалежно від їх джерел та напрямків використання, тобто показано весь грошовий оборот за певний проміжок часу планового періоду.

Платіжний календар дає можливість фінансовим службам підприємства забезпечити оперативне фінансове планування, виконання розрахункових та платіжних зобов'язань, фіксувати поточні зміни платоспроможності підприємства. Він робить можливим спостереження за станом оборотних коштів та вказує на необхідність використання позичкових та залучених коштів у плановому періоді.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства займає своєчасне погашення кредиторської, а також своєчасне стягнення дебіторської заборгованості.

Таблиця 1.2.

ПЛАТІЖНИЙ КАЛЕНДАР ЗА рік 2000 р.

Продовження табл. 1.2.

На підприємстві має бути організовано повсякденний оперативний контроль за платежами та надходженнями матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, позабюджетними фондами, банками, іншими учасниками ринкових відносин [6]. Необхідно періодично перевіряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку, звітності та інвентаризації.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах узгодженого сторонами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-господарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підприємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгованості кожного суб'єкту господарювання за такими статтями:

• розрахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіторами;

• бюджетні платежі, платежі із соціального страхування та оплати праці;

• векселі отримані, аванси видані.

При цьому слід враховувати реальні умови, а тому доцільно розглянути:

• який відсоток неповернення дебіторської заборгованості припадає на одного або кількох головних боржників;

• ймовірність погашення дебіторської заборгованості, строки її виникнення, а також питому вагу простроченої заборгованості;

• питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської заборгованості;

Кредиторська заборгованість у складі залучених засобів займає важливе місце. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими суб'єктами господарювання в межах нормального документообігу та встановлених форм розрахунків, то вона не суперечить чинному законодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, то вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочені платежі постачальникам найчастіше виникають тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи:

• оборотні кошти, заморожені в дебіторській заборгованості або в не прокредитованих банком, товарно-матеріальних цінностях;

• розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них для забезпечення поточної діяльності.

Платіжний календар конкретизує поточний фінансовий план, уточнює його показники, дає змогу використати наявні резерви для підвищення ефективності використання фінансових ресурсів підприємства, дає точніше уявлення про стан платежів та розрахунків у періоді, що аналізується. За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється за допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засобом виконання поточного фінансового плану — балансу доходів і видатків підприємства.

Керівництво підприємства весь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в області кредитної та інвестиційної політики тощо.

Необхідно добитися такого положення, щоб вся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельною і забезпечила б грошові надходження в об'ємі, який задовольняє зацікавлених в результатах роботи підприємств людей (власників, кредиторів тощо). Описання очікуваних результатів економічної діяльності в майбутній період має місце при складанні бюджетів (планів) підприємства.

Як правило, розрізняють короткострокове та довгострокове планування [5]. Значення деяких з прийнятих рішень розповсюджується на дуже довгу перспективу. Це відноситься, наприклад, до рішень в таких областях, як придбання елементів основного капіталу, кадровій політиці, визначенні асортименту продукції, яка випускається. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відображені в довгострокових планах (бюджетах), де рівень деталізованості звичайно буває досить невисока. Довгострокові плани повинні представляти собою свого роду рамочну конструкцію, складовими елементами якої являються короткострокові плани.

В основному на підприємствах використовується короткострокове планування, яке має справу з плановим періодом, що дорівнює одному року. Це пояснюється тим, що за період такої протяжності відбуваються всі ти пічні для життя підприємства події, оскільки за цей строк вирівнюються сезонні коливання кон'юнктури. По часу річний бюджет (план) можна розділити на місячні або квартальні бюджети (плани).

Неможливо виробляти загальні правила, що встановлюють ступінь деталізації бюджету. В першу чергу вона залежить від того, наскільки високий рівень надійності складних розрахунків. Крім того, на кожному конкретному підприємстві необхідно оцінити ступінь необхідності деталізації бюджетів для забезпечення координації окремих запланованих дій.

РОЗДІЛ 2 ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ ТА її

АНАЛІЗ НА ВАТ "ХЕРСОНСЬКИЙ БАВОВНЯНИЙ КОМБІНАТ"

2.1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" (ВАТ "ХБК") засноване відповідно до рішення Фонду державного майна від 29 лютого 1996 року №31-AT шляхом перетворення державного підприємства "Херсонський виробничий бавовняний комбінат" у відкрите акціонерне товариство та зареєстровано 16 квітня 1996 року Херсонським міськвиконкомом (свідоцтво № 3677).

Засновником відкритого акціонерного товариства є Фонд державного майна України.

Акціонерами Товариства можуть бути: державні органи приватизації, а також юридичні та фізичні особи, які набули права власності на акції Товариства у процесі приватизації, випуску нових акцій на вторинному ринку цінних паперів.

Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів Товариства. У період до проведення перших зборів акціонерів та придбання у процесі приватизації прав власності на акції Товариства іншими акціонерами вищим органом був засновник як єдиний акціонер.

Статутний Фонд створеного Товариства склав 35996,8 тис. грн., кількість акцій всього - 143987440 штук, номінальна вартість однієї акції - 0,25 грн.

Акції розміщуються по плану, затвердженому Фондом держмайна від 17.03.98 року і у відповідності з [3, 4]:

• пільговий продаж (реалізовано) - 3,20 %;

• продаж акцій на сертифікатному аукціоні за майнові та компенсаційні сертифікати (реалізовано) - 9,83 %;

• продаж пакетів акцій по некомерційному курсу за грошові кошти під

• інвестиційні зобов'язання - 51,00 %;

• залишаються за державою - 26,00 %;

• продаж за грошові кошти через фондову біржу - 9,98 %. Станом на 01.01.98 р. продано акцій:

• пільговий продаж - 4598788 акцій (3,20 %);

• на аукціоні - 14153680 акцій (9,83 %).

Виконавчим органом Товариства є Правління, яке здійснює керівництво його поточної діяльності.

Будівництво комбінату розпочалося в 1952 році підготовкою до пуску 1-ого прядильного виробництва. Акт прийняття першої черги підписано у 1966 році.

До складу комбінату увійшли:

Відділи:

• головного енергетика;

• головного механіка;

• ремонтно-будівельний;

• транспортний;

• автоматизованої системи управління;

• збуту;

• матеріального постачання;

• житлово-комунальний.

На підприємстві діє випускне технологічне обладнання, представлене в табл. 2.1 (за станом на 01.01. 1997 р.)

Таблиця 2.1.

СКЛАД ОБЛАДНАННЯ ВАТ "ХБК"

На комбінаті діє дві системи прядіння: кардна і гребінна. Для гребінної системи прядіння встановлені:

• стрічкоз'єднувальні машини фірми "Текстіма"-1576 — 7 одиниць;

• гребінночесальні машини фірми "Текстіма"-1532 —44 одиниці.

Для скорочення дефіциту сировини на ПТФ № 1 розроблена нова технологія змішаного прядіння льону та бавовни на бавовно-прядильному виробництві. Метод отримання котоніну з відходів льноволокна захищений патентом України (рішення від 14.02.1997 р. № 95073308 Держпатент України).

Для цього були придбані та освоєні дві лінії ПЛ - 150 - ПІ.

Освоєно нові види продукції на основі котоніну:

• в прядінні №20 и №20/2 — 60% льону, 30% бавовни, 10% віскози;

• в прядінні №29.4 - 60% льону та 40% лавсану. Розроблені в ткацтві з даної пряжі нові артикули тканин:

• тканина портьєрна лляна арт. №5Б0033;

• тканина льнополіефірна костюмна, арт № 5В0034;

• тканина змішана рушникова з кольоровими просновками, арт. №5В0007;

• рушники лляні, арт. № 5В0036.

ВАТ «ХБК» - сучасне підприємство з великими можливостями. Всього на комбінаті встановлено 1200 одиниць обладнання, в том числі в цехах основного виробництва - 8800 одиниць обладнання.

За останні 10 років 40% обладнання оновлено. В прядильному виробництві встановлені нові чесальні, стрічкорівняльні та прядильні машини, які дозволяють випускати пряжу різної лінійної щільності, в ткацькому виробництві - станки типу АТПР и СТБ-4-330, СТБ-2-220, СТБ-2-216, СТБ-1-180, які відповідають закордонним вимогам, а також ткацькі станки Р1-190-310, виготовлені по ліцензії фірми «Зітцер-Рюті», які дозволяють випускати широкі тканини.

Маючи перефарбувальні цехи комбінат випускає різнобарвні тканини різних артикулів та призначень — меблеві тканини, декоративні тканини, махрові вироби, інші тканини підвищеного попиту.

На комбінаті розроблено тканини, які є аналогами тих, що ввозяться до України з Росії та Прибалтики, а є такі, які випускаються тільки у нас.

Обсяг товарної продукції за 1997 рік склав 25908,4 тис. грн., темп росту у порівняльних цінах - 100,05 %.

За І квартал 1998 року вироблено:

• пряжі - 1096,3 тони (або 14,3 % від наявних потужностей), у тому числі з давальної сировини - 52,4 тони;

• суворих тканин - 3558,0 тис. п. м. (або 9,6 % від наявних потужностей), у тому числі з давальної сировини - 371,0 тис. п. м.;

• готових тканин 1981,0 тис. п. м., у тому числі з давальної сировини - 399,6 тис. п. м.

За 1999 рік вироблено продукції у порівняльних цінах на суму 21470,6 тис. грн. Темп росту до 1998 року складає 52,9 %. Робота підприємства здійснювалась за рахунок давальної сировини.

З давальницької сировини вироблено:

• 411,3 тн бавовняної пряжі, або 43,6 % від загального випуску бавовняної пряжі ;

• 1462,1 тис. п. м. суворих бавовняних тканин (23,9 %);

• 1093,6 тис. п. м. готових тканин або 16,4 % від об'єму бавовняних тканин.

Темпи по виробництву продукції у натуральному виразі до 1998 року складають відповідно: 29,2 %; 41,2 % та 46,7 %.

З 1998 року на комбінаті виник спад виробництва, який пояснюється незабезпеченістю сировиною (бавовною), продукцією виробничо-

технічного призначення, хімікатами, барвниками, подорожчанням енергоносіїв (теплоносіїв) через відсутність в Україні виробництва багатьох з вищеперерахованих матеріальних ресурсів або наявності їх виробництва в недостатній кількості.

Поставки на комбінат для виробничих потреб в 1997 році склали:

• сировини (бавовни) — 12396,0 тис.грн.;

• обладнання — 62,0 тис. грн.;

• запчастин, допоміжних матеріалів 2791,6 тис. грн.;

• барвників, текстильно-допоміжних матеріалів —248,1 тис. грн.. У зв'язку з відсутністю оборотних засобів підприємство

поповнювало свої потреби у сировині та матеріалах в основному за рахунок поставок по договорам з комерційними структурами на рівні давальної сировини (95 %). Постійними постачальниками були:

• МП "Кондор" м. Херсон;

• ТОВ "Укрос" м. Київ;

• МП "Біоніка" м. Березовиця Тернопільської обл.

За рахунок кредитів Укрсоцбанку підприємством в 1997 році були сплачені:

• на суму 73,2 тис. грн. - розробка технічної документації для обґрунтування будівництва котельні та обладнання для неї. Введення у дію власної котельні дозволило підприємству значно зменшити витрати на теплоенергію, особливо в оздоблювальному виробництві.;

• на суму 40,0 тис. грн. — бавовняне волокно.

• на суму 78,4 тис. грн. — віскозне волокно.

По бартерному обміну одержані запчастини, текстильно-допоміжні матеріали, барвники.

Реальною сировиною для виробництва в 1998 році є бавовна (3394 тон), яка одержана по кредитній лінії PL - 480/97 від американських компаній "Allenberg Cotton" та "Dunavant Enterprises, inc". У 1998 році з бавовни, яка надійшла по "кредитній лінії", вироблено 1445 тис. п. м. готових бавовняних тканин.

Таблиця 2.2.

ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ПОТУЖНОСТЕЙ НА ВАТ "ХБК"

Рівень використання виробничих потужностей по виробництву пряжі склав 3,3 %, по випуску тканин - 4,8 % (розрахунок потужностей виконаний при завантаженні устаткування в дві зміни).

2.2. Аналіз фінансового стану підприємства

Свою фінансову діяльність ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" за 1997, 1998, 1999 роки закінчив зі збитками відповідно в сумах 16491,0 тис. грн., 19336,0 тис. грн., 25309 тис. грн. Причинами цього стали невиконання плану реалізації продукції, що призвело до подорожчання собівартості продукції, а також наявність великої соціальної сфери (ЖКГ, гуртожитки).

Показники, які характеризують результати господарської діяльності, наведені у таблиці 2.3:

Таблиця 2.3.

РЕЗУЛЬТАТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

З даної таблиці видно, що при збільшенні обсягів реалізованої продукції на 5,2 % непокриті збитки склали 32244 тис. грн., тобто збільшились до факту 1998 року на 6615 тис. грн. Збільшення збитків до 1998 року склалося за рахунок:

1) росту витрат, а отже і збитків на реалізовану продукцію на 4094 тис. грн.;

2) збільшення позареалізаційних збитків на 1879 тис. грн. за рахунок зміни курсу іноземних валют, що призвело до збільшення збитків на 2275 тис. грн.; зміна курсу іноземних валют збільшила у 1999 році позареалізаційні збитки на 11318 тис. грн., що склало 96,6 % у сумі позареалізаційних збитків та 35,1 % у структурі непокритих збитків. Усі позареалізаційні збитки у структурі непокритих збитків склали 36,3 %;

3) збільшення витрат за рахунок використання прибутків призвело до збільшення збитків на 642 тис. грн. за рахунок збільшення витрат у соціальній сфері (витрати за рахунок використання прибутків у загальній структурі збитків склали 21,5 %).

Збиток від реалізації в 1999 році склав 13592 тис. грн. або 42,15 % у структурі непокритих збитків. На збільшення збитків від реалізації вплинули наступні чинники:

• нарахування процентів по американському кредиту та під гарантії уряду в сумі 1345,8 тис. грн. або на 428 тис. грн. більше, ніж у 1998 році;

• збитки за рахунок реалізації продукції по цінам нижче діючих на період відвантаження, як результат переходу на нові ціни у жовтні 1998 року (по раніше укладеним договорам відвантаження продукції здійснювалось за старими цінами) збільшили збитки підприємства на суму 909,1 тис. грн.;

• збільшились витрати на обробку одиниці продукції у зв'язку з нестабільною роботою підприємства через відсутність оборотних засобів. Незабезпеченість підприємства сировиною та матеріалами призводить до простою обладнання, низького рівня використання виробничих потужностей.

За 1999 рік виробництво товарної продукції у діючих цінах клало 21409 тис. грн. Витрати на виробництво товарної продукції -5826 тис. грн. Збиток від випуску товарної продукції - 14417 тис. грн., іівень збитковості - 40,24 %.

Збитки до звіту 1998 року від товарної продукції зросли на 4284,1 тис. грн., а рівень збитку на 12,23%. За основною діяльністю (без дочірніх підприємств) вироблено продукції на суму 18604,4 тис. грн. Витрати на виробництво продукції склали 32898,1 тис. грн.

До складу собівартості за 1997 рік підприємством не були віднесені проценти за користування кредитом Укрсоцбанку. Це пояснюється тим, цо у 1996 році банком були сторновані прострочені проценти, нараховані а квітень - травень 1996 року у сумі 535,9 тис. грн., які були враховані у собівартості продукції. Подорожчання фактичної собівартості порівняно з плановою виникло по наступним статтям: у 1997 році:

• зарплата виробничих робітників на 1,7 млн. грн. (у 3,2 рази);

• відрахування на соціальне страхування на 0,3 млн. грн.(у 2 рази);

• утримання та експлуатація устаткування на 4,4 млн. грн. (у 3,5 рази);

• цехові витрати на 4,6 млн. грн. (у 3,5 рази);

• позавиробничі витрати на 0,2 млн. грн. ( у 3,4 рази).

У 1999 році:

• заробітна платня виробничих робітників на 1,7 млн. грн. (у 2,9 рази);

• відрахування на соціальне страхування на 0,6 млн. грн. (у 2,9 рази);

• утримання та експлуатація устаткування на 4,6 млн. грн. (у 3,1 рази);

• цехові витрати на 6,1 млн. грн. (у 3,9 рази);

• позавиробничі витрати на 0,1 млн. грн. (у 2,3 рази).

Перевитрати по фактичній собівартості до рівня по плановим нормам склалась за рахунок невиробничих витрат. Так при запуску у дію оздоблювальної фабрики та шліхтувальних цехів фабрики після довгого простою йде споживання пару та енергії на прогрівання устаткування. Також здійснюються витрати електроенергії на чергове освітлення та сигналізацію у період простоїв.

При частковому запуску технологічного обладнання виникають втрати енергії двигунів, витраченої на вентиляцію та кондиціювання повітря, виникають допоміжні витрати на ремонт та утримання обладнання, які пов'язані з довгочасними простоями обладнання та неритмічною його роботою. Амортизаційні відрахування по будівлям та обладнанню нараховуються незалежно від ступеню його використання. Необхідний поточний ремонт будівель та споруд, утримання пожежної та воєнізованої охорони, — усе це постійні витрати, які не залежать від обсягу виробленої продукції та режиму роботи підприємства.

Значну питому вагу у фактичній собівартості формує сировина, утримання обладнання та цехові витрати.

Питома вага сировини у витратному механізмі збільшилась на 14,9 %. Одночасно виникло зменшення по наступним статтям:

• утримання обладнання - на 9,3 %;

• цехові витрати - на 5,3 %;

• загальнофабричні витрати - на 3,5 %;

• заробітна платня - на 3,1 %.

У зв'язку з вищеперерахованим витрати на 1 гривню товарної продукції зменшились. Однак, необхідно відмітити, що у цей період збільшились витрати по статті "Паливо та енергія на технологічні цілі" на 1,6 % або в 1,4 рази.

Таким чином, подорожчання собівартості виникло за рахунок умовно-постійних витрат, які входять у комплексні статті (цехові витрати, загально-фабричні витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин та обладнання).

Дані про чисельність персоналу та продуктивність праці наведені у таблиці 2.4.

Як видно з таблиці, середньооблікова чисельність персоналу за період з 1.04.98 року по 1.01.2000 рік зменшилась на 710 чоловік або на 10,3 %. Чисельність промислово-виробничого персоналу за 1999 рік зменшилась на 192 чоловік або на 3,4 %. Продуктивність праці на одного працюючого ПВП зменшилась на 3231,7 грн. або на 45,3 %.

За 3 місяці 1998 року відпрацьовано 2021916 людино-годин, в т. ч. ПВП - 1697873 людино-годин. Непродуктивні втрати робочого часу склали 993813 людино-годин. Відпустки з ініціативи адміністрації склали 932443 людино-годин. Прогулів нараховується 4490 людино-годин.

Таблиця 2.4.

ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА

За 1999 рік нараховано заробітної платні на суму 8444 тис. грн., належить до виплати 7394 тис. грн. Фактично виплачено заробітної платні на суму 5992 тис. грн. за 1999 рік та 1189 тис. грн. за рахунок погашення заборгованості за попередні роки.

Продано продукції, надано послуг та платежів по взаємозаліку за рахунок заробітної платні на суму 6313 тис. грн. або 87,9 % від виплачених сум.

На кінець 1999 року заборгованість по заробітній платні склала 1445 тис. гри., тобто зросла до якої є на 1.01.1999 року на 223 тис. грн.

Середньомісячна заробітна плата одного працівника за 1999 рік склала 113,21 гривень.

Через зниження обсягів виробництва у зв'язку з нестабільністю поставок сировини, зупинками через відсутність енергоносіїв з'явилась тенденція до уповільнення обіговості обігових коштів на комбінаті та збільшення позикових коштів, за рахунок яких підприємство формує у значній мірі свої обігові кошти (таблиця 2.5.).

Таблиця 2.5.

ОБІГОВІ КОШТИ ВАТ "ХБК"

Розрахунок нормативу власних обігових коштів за 1999 рік наведений у таблиці 2.6.

Таблиця 2.6.

РОЗРАХУНОК НОРМАТИВУ ВЛАСНИХ ОБІГОВИХ КОШТІВ

Власні обігові кошти у підприємства відсутні за нормативом 28,2 млн. грн. на 1.01.2000 року.

Коефіцієнт співвідношення позикових та власних коштів за період з 1992 по 1997 роки перевищує оптимальні значення менше 0,5. Це свідчить про те, що підприємство в основному використовує позикові кошти.

Погіршує фінансовий стан підприємства ще й наявність довгострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, структура яких наведена в таблиці 2.7.

Таблиця 2.7.

ЗАБОРГОВАНІСТЬ ВАТ "ХБК"

Заборгованість по іншим кредиторам склалася в основному за рахунок:

• заборгованість за комплектуючі матеріали - 4099 тис. грн.;

• заборгованість по ЖКГ "ХБК" - 5388 тис. грн.;

• заборгованість за енергоносії - 1295 тис. грн.;

• заборгованість з покупцями та замовникам -3166 тис.грн.;

• заборгованість за послуги охорони - 425 тис. грн.;

• Заборгованість бюджету склалася за рахунок:

• заборгованості по ПДВ - 4292 тис. грн.;

• фонду Чорнобиля - 863 тис. грн.;

• податок з прибутку -1686 тис.грн.;

• економічні санкції - 2946 тис. грн.;

• амортизаційні відрахування - 279 тис. грн.:

• податок на землю - 142 тис. грн. Збільшення кредиторської заборгованості до бюджету в сумі 43236 тис. грн. виникло за рахунок нарахувань пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету в сумі 2946 тис. грн., а також заборгованості бюджету за виконання гарантійних зобов'язань по іноземному кредиту PL - 480 в сумі 1345,8 тис. грн. (яка погашена 31.12.1999 року, але проведена по бухгалтерському обліку в січні 2000 року).

За 1999 рік було погашено платежів до бюджету на суму 4054 тис. грн. при наявності поточних платежів у сумі 5975 тис. грн., тобто 67,9 % поточних платежів комбінатом були погашені. Однак через нарахування пені та штрафних санкцій загальна сума заборгованості не знижується.

Дебіторська заборгованість склалася за рахунок:

• розрахунків з покупцями та замовниками, - 5533 тис. грн.,

• у т. ч. по відділу збуту - 4588 тис. грн.;

• розрахунків з дебіторами та кредиторами - 1994 тис. грн.;

• податкових розрахунків -1267 тис.грн.;

• розрахунків по векселях - 200 тис. грн.;

• розрахунків з підзвітними особами - 119 тис. грн. Коефіцієнт платоспроможності підприємства, розрахований як відношення запасів грошових коштів та інших активів до короткострокових пасивів у 1999 році склав 0,83 або на 0,24 нижче звіту 1998 року в зв'язку зі значним збільшенням короткострокових пасивів. Критичне значення цього показника дорівнює 1.

Коефіцієнт автономії складає 0,57 або нижче рівня 1998 року на 0,13 при критичному значенні 0,5. Цей показник зменшився за рахунок збільшення збитків.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності, визначений як відношення грошових коштів до короткострокових зобов'язань, на початок року склав 0,176, а на кінець року - 0,203, тобто зменшився на 0,027 при критичному значенні 0,2.

Обіговість обігових коштів за 1999 рік зменшилася на 45 днів з 556 до 511 днів, що є позитивною тенденцією.

Коефіцієнт фінансової стабільності склав 2,17, або нижче рівня 1998 року на 1,5 пункту при нормативному значенні більше 1. Він зменшився за рахунок збільшення збитків підприємства та кредиторської заборгованості.

Наведені показники фінансової незалежності та стабільності вище критичних, тобто підприємство відносно ще незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Однак підприємство практично неплатоспроможне, про що свідчить коефіцієнт платоспроможності рівний 0,83.

Комбінат не має у своєму розпорядженні власні обігові кошти. їх величина складає мінус 40350 тис. грн., при нормативі 28230 тис. грн., а з врахуванням довгострокових кредитів — мінус 8389 тис. грн., при нормативі 28230 тис. грн.

Динаміка фінансових показників з 1997 року по 1999 рік наведена в таблиці 2.8.

Таблиця 2.8.

ДИНАМІКА ФІНАНСОВИХ ПОКАЗНИКІВ

Продовження табл. 2.8.

У даній таблиці наведені звітні показники 1997 року з внутрішнім оборотом, а показники 1998 та 1999 років без внутрішнього обороту.

Для аналізу фінансового стану підприємства та необхідних висновків щодо, зокрема, його фінансового положення застосовується наступна група коефіцієнтів, які порівнюються з нормативними та у динаміці.

Оцінка ліквідності підприємства.

Платоспроможністю (ліквідністю підприємства) є його спроможність здійснювати платежі наявними коштами або такими, які безперервно поповняються за рахунок його діяльності. Платоспроможність (ліквідність) характеризує життєздатність, стійкість підприємства.

Показники ліквідності розраховуються як відношення суми ліквідних активів до суми короткострокових зобов'язань.

Для обчислення показників ліквідності необхідно всі активи балансу розділити на групи за ступенями їх ліквідності.

Перша група ліквідних коштів — грошові кошти в касі, на розрахунковому рахунку, валютному та інших рахунках, а також короткострокові фінансові вкладення.

Друга група ліквідних коштів — заборгованість, яка легко перетворюється в грошові кошти (дебіторська заборгованість).

Третя група ліквідних коштів — товарно-матеріальні запаси, готова продукція, незавершене виробництво.

Для оцінки ліквідності використовуються такі показники:

1. Коефіцієнт покриття розраховується як відношення величини поточних активів до поточних зобов'язань визначається за формулою 2.1:

Кn= (2.1)

Кn_поч. =

Кn_кін =

Міжнародний досвід свідчить, що оптимальне значення даного коефіцієнта має дорівнювати 2-2,5. На нашому підприємстві цей показник нижче оптимального.

2. Коефіцієнт загальної ліквідності розраховується як відношення величини грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень до величини короткострокових зобов'язань визначається за формулою 2.2:

Кзл= (2.2)

Кзл=

Кзл=

Вважається, що даний коефіцієнт має бути >1. В нашому випадку він в 10 разів менший.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності розраховується як відношення величини грошових коштів до величини поточних зобов'язань визначається за формулою 2.3:

Кал= (2.3)

Кал_поч. =

Кал_кін =

Цей коефіцієнт показує, яку частку короткострокових зобов'язань підприємство повинно негайно виплатити. Теоретично цей коефіцієнт має бути рівним 0,25-0,3.

4. Величина власних оборотних коштів визначається : власний капітал - оборотні активи визначається за формулою 2.4:

В_вок = Ряд 380 – (0,80 – 0,50) (2.4)

В_{вок поч.} = 110089 – (150439 – 0) = - 40350

В_{вок кін} = 83455 – (142406 – 0) = -58951

5. Доля оборотних засобів в активах знаходиться як відношення поточних затрат до суми господарських засобів визначається за формулою 2.5:

К_оза = (2.5)

К_{оза поч.} =

К_{оза кін} =

6. Доля виробничих запасів в поточних активах знаходиться як відношення величини запасів та затрат до величини поточних активів визначається за формулою 2.6:

Квз=

Квз_поч ==0,720

Квз_кін =

Оцінка фінансової стійкості (тривалості)

1. Коефіцієнт фінансової залежності розраховується як відношення величини загальної суми господарських засобів (ф.№1) до величини власного капіталу визначається за формулою 2.7:

Кфз= (2.7)

Кфз_поч. =

Кфз_кін =

1. Коефіцієнт фінансової автономії розраховується як обернений до коефіцієнта фінансової залежності і визначається за формулою 2.8:

Кфа= (2.8)

Кфа_поч. =

Кфа_кін =

Чим більше значення коефіцієнта, тим кращим є фінансовий стан підприємства. Якщо даний коефіцієнт має значення > 0.5, то фінансування за рахунок одержаних коштів здійснюється в межах норми. Для нашого підприємства на початок року цей коефіцієнт знаходився в межах норми, а на кінець став нижче норми. 3. Оцінка ліквідності.

Управління ліквідністю дозволяє уникнути тривалої, а нерідко і тимчасової неплатоспроможності і полягає в гнучкому та оперативному планування та координації виплат по боргових зобов'язаннях з грошовими надходженнями на рахунок підприємства.

Таблиця 2.9

Аналіз ліквідності підприємства ВАТ "ХБК"

4. Коефіцієнт оборотності.

Для забезпечення нормальних умов своєї діяльності підприємство змушене тримати певні запаси, що, звичайно, виключає частину капіталу з обігу і зменшує прибутковість.

Для визначення тенденцій оборотності оборотних засобів розраховується коефіцієнт оборотності як відношення виручки від реалізації продукції до суми оборотних засобів підприємства у відповідності з формулою 2.9:

Кл= (2.7)

Кл_поч. =

Кл_кін =

РОЗДІЛ З СТРАТЕГІЧНЕ ТА ОПЕРАТИВНЕ ПЛАНУВАННЯ НА

ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ "ХБК"

З.1. Бізнес-план

Планування означає вибір цілей діяльності підприємства або його підрозділів.

Планування як функція менеджменту логічно виступає у здійсненні всіх інших його функцій [17, 33]. Планування як процес включає в себе наступні стани:

• постановка задач та цілей;

• визначення ресурсів для прийняття рішень;

• вироблення альтернатив (варіантів) рішень;

• вибір оптимальної альтернативи;

• введення плану в дію;

• виконання плану.

Прикладом програмного планування є складання "бізнес-плану" підприємства (або плану виходу на ринок з певним продуктом). Цей план складається вищими менеджерами (керівниками вищої ланки) підприємства із залученням функціональних спеціалістів та консультантів зі сторони. Такий план являється основою для визначення курсу стратегії поведінки підприємства в майбутньому і одночасно служить документом, що підтверджує серйозність намірів керівництва підприємства до його партнерів — банків і інвесторів, які мають наміри виступати в ролі його кредиторів.

В таблиці 3.1. представлена структура бізнес-плану і перелік задач аналізу і оцінки бізнесу. Бізнес-план містить в собі наступні розділи, розшифровка яких подана після таблиці.

Таблиця 3.1.

ТИПОВИЙ ПЕРЕЛІК РОЗДІЛІВ БІЗНЕС-ПЛАНУ, ЗАДАЧ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ Й ОЦІНКИ БІЗНЕСУ

У першому розділі — "Титульний лист" — вказується назва та реквізити фірми чи підприємства, імена та адреси засновників, назва та суть інвестиційного проекту (бізнес-плану), його вартість і, при необхідності, посилання на секретність чи конфіденційність даного матеріалу.

У другому — "Резюме" — у лаконічній редакції висловлюються ідеї майбутньої діяльності підприємства по виходу зі своєю продукцією на ринок, а також заплановані в результаті цього фінансові результати і строки, в які повинен окупитися позичковий капітал. Третій розділ — "Товар (або послуга)" присвячений техніко-економічній характеристиці товару (послуги), який планується поставити на ринок. В характеристиці відмічаються відмінності даного товару від товарів конкурентів, а також його новизна. Тут же приводяться примірна ціна товару й розміри затрат на його виробництво, висловлюються принципи організації сервісного обслуговування товару.

Четвертий розділ — "Ринок збуту" — представляє собою висловлювання висновків маркетингових досліджень певних сегментів ринку (покупців) з виділенням потенціальної і неосвоєної його місткості.

В п'ятому розділі — "Конкуренція" — дається характеристика потенціальних конкурентів, з якими належить зіткнутися підприємству по об'єму продажу, отриманому прибутку, випущеному товару по техніко-економічним показникам, якості і дизайну, думки покупців і ціною.

Дається аналіз використаної ними політики цін. Особи, які складають даний розділ повинні бути особливо об'єктивному в оцінці конкурентів, бо її недооцінення може нанести в майбутньому значну втрату підприємству. Кредитори, переконавшись в неправильності оцінок, що видаються підприємством собі і своїм конкурентам можуть підняти плату за процент кредиту або відмовити в його видачі.

В шостому розділі — "План маркетингу" — висловлюється план маркетингу: опис сегментів ринку, принципів ціноутворення, організації реклами, стимулювання продаж, оптової і роздрібної торгівлі та після продажного сервісного обслуговування. Приводяться кошторис затрат на маркетинг і опис маркетингових стратегічних планів [34].

У сьомому розділі — "План виробництва" — характеризується виробничі потужності підприємства по випуску запланованого товару (по об'єму, технології, якості, строкам, витратам, закупівлі сировини і комплектуючих, господарчим відносинам з постачальниками) [8]. Характеристика дається по існуючому стану і на ближчі 4-5 років вперед.

Восьмий розділ — "Організаційний план" — включає питання комплектування штату працівників і спеціалістів, що можуть по своїй кваліфікації та знанням випускати даний продукт. Крім цього, тут приводяться обґрунтування запропонованої організаційно-господарської структури підприємства. Сюди ж входять оплата праці керівників і заходи по його матеріальному стимулюванню.

У дев'ятому розділі — "Юридичний план" — дається правове обґрунтування запропонованих форм власності і організаційного статусу підприємства. В умовах ринкової економіки підприємство завжди пов'язане з певним ризиком.

Тому в десятому розділі — "Оцінка ризику і страхування" розглядаються різні варіанти невдач, які можуть виникнути в ході реалізації плану. Наслідки цих невдач прораховуються різними методами, починаючи від експертного і закінчуючи економіко-математичним моделюванням із застосуванням теорії ймовірностей. Але головним в даному випадку являється не метод розрахунку, а облік всіх видів невдач та їх наслідків. Чим повніший облік ризику, тим цінніший план [22]. В другій частині даного розділу по кожному виду ризику приводиться відповідна система страхування для відшкодування витрат, що виникають при цьому виді ризику [24].

Одинадцятий розділ — "Фінансовий план" — узагальнює інформацію попередніх розділів, але вже у вартісному вираженні, у вигляді прогнозу об'єму реалізації, балансів грошових витрат і надходжень, активів і пасивів підприємства, таблиці доходів і витрат [10]. Прогноз об'ємів реалізації товару дається на найближчі три роки, причому на перший рік — помісячно, а на другий — поквартально, а на третій — в цілому за рік. Звичайно достовірність результатів першого року досить висока, об'єми другого і третього років носять прогнозний (імовірнісний) характер. При складанні балансу витрат і надходжень особливу увагу звертають на передпусковий період, на який приходиться найбільша частина інвестиційного капіталу, коли реалізація товару ще не почалася, отже, не має повернення взятих позичок. Це важливо з точки зору ліквідності (забезпечення дієздатності підприємства) без взяття додаткових позичок, так як в передпусковий період відбувається заморожування вкладеного капіталу. В таблиці доходів і витрат приводяться дані про:

• доходи від продажу товарів,

• витрати виробництва,

• суму прибутків від продажу,

• загальновиробничі витрати,

• чистий прибуток.

Ці дані вказуються також у перспективі на три найближчих роки. У зведеному балансі пасивів і активів приводяться дані про структуру активів і відповідних джерел фінансування.

Розділ ІІ доповнюється графіком досягнення беззбитковості (рис. 3.1). За допомогою даного графіка можна визначити так звану точку беззбитковості виробництва, тобто той об'єм виробництва, при якому крива зміни виручки від продажу (при визначеному рівні ціни) пересікається з кривою зміни собівартості продукції. В цій точці підприємство досягає нульової рентабельності виробництва і при збільшенні об'єму продажу може отримати чистий прибуток [34]. Звичайно в плані дається декілька варіантів цього графіка з різними рівнями цін (відносно інформації розділу "Оцінка ризику збуту").

Рис. 3.1. Графік досягнення беззбитковості виробництва І - зона збитковості, II - зона прибутковості, III - зона змінних витрат виробництва, IV - зона постійних витрат виробництва.

1— виручка від продажу, 2— собівартість продукції, 3 — точка беззбитковості або критичного об'єму виробництва Закінчує бізнес-план розділ "Стратегія фінансування", в якому висвітлюються питання об'ємів і джерел фінансування підприємства (кредити, акції, облігації, субсидії, амортизація) по видам власності і строкам повернення отриманих кредитів.

Нижче приведено документи, необхідні для отримання та оформлення кредиту, а також розрахунки схем їх погашення.

КРЕДИТНА ЗАЯВКА

Дата:_________________1997 р.

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ ОТРИМАННЯ ВАЛЮТНОГО КРЕДИТУ ВАТ "ХБК"

Товарна продукція в цінах внутрішнього ринку (тис. грн.) — 153169

Продукція, реалізована на внутрішньому ринку (тис. грн.) — 138369

Продукція, реалізована на зовнішньому ринку, в т.ч.:

бавовняні тканини — 10 млн. метрів по 1.48 грн/м

Вартість всієї продукції, що реалізується на експорт (тис. грн.) —

14 800

Сукупний випуск продукції (тис. грн.) — 149163

Рентабельність (%) — зростання від 3% у 1998 р. до 5% у 2007 р.

Прибуток (тис. грн.) — зростання від 4006 у 1998 р. до 8623 у 2007 р.

Загальна сума кредиту, необхідна для закупівлі продукції:

в інвалюті — $10 000 тис. США, в грн. — 18 700 тис.

РОЗРАХУНОК ОКУПНОСТІ

(в іноземній валюті) витрат, спрямованих на закупівлю волокна бавовни по програмі США PL-480 на ВАТ «ХБК»

ОСНОВНІ ДАНІ ТА ПОКАЗНИКИ (ТЕО) (в іноземній валюті)

В якості прикладу створення бізнес-плану, нижче приведено його фрагмент відносно ВАТ "ХБК" в частині "План виробництва", який, крім того, включає в себе й аналіз собівартості продукції

Протягом багатьох років фінансовий стан ВАТ "ХБК" був стійкий. Випущена комбінатом продукція користувалась великим споживчим попитом, стабільні поставки бавовняного волокна до 1995 року дозволяли виробляти за рік більше 200 тпм тканини. Так, динаміку виробництва тканин подано в табл. 3.2.

Таблиця 3.2.

ВИРОБНИЦТВО ТКАНИН НА ВАТ "ХБК"

Поповнення обігових коштів згідно з проектом дозволить підприємству наростити обсяг виробництва готових бавовняних тканин до 93 тис. тпм на рік. При цьому коефіцієнт змінності обладнання буде доведений до 1.6, використання потужностей — до 63%.

Ціни на вироблену продукцію зберігаються на рівні діючих у 1997 році протягом 10 років. Це дасть змогу підприємству при закупівлі сировини на рівні $1818 США за одну тонну, нарахуванні амортизаційних відрахувань згідно з постановою КМУ №1075 від 6.09.1996 р. та поверненні кредиту Укрсоцбанку у 1999 p., отримувати прибуток від 4006 тис. грн. у 1998 р. до 6623 тис. грн. у 2007 р.

Поданий проект дозволить підприємству повернути кредитну заборгованість в обсязі 9752 тис. грн. у 1998 р. —

• кредитна заборгованість на 1.01.1997 р. — 23 485 тис. грн.

• в т. ч. кредити Укрсоцбанка — 9163 тис. грн.

• дебіторська заборгованість 4570 тис. грн..

При цьому рентабельність виробництва складатиме від 3% до 5%. На поповнення обігових коштів буде направлено 10% прибутку до нарахування податку на прибуток та 90 % прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток. Це дасть змогу підприємству поповнити власні обігові кошти до рівня 19097 тис. грн. у 2007 році.

При закупівлі сировини по цінах нижче $1818 США за 1 тонну або при використанні бавовни, вирощуваної в Україні, на підприємстві можливо зниження ціни на бавовняні тканини.

При нарахуванні амортизації на рівні нормативів, діючих у 4-ому кварталі 1996 року рентабельність підприємства буде на рівні 7%, приріст власних обігових коштів у 2007 році складе 39228 тис. грн.

Нижче подано розділ "Фінансовий план" бізнес-плану ВАТ "ХБК".

Через зниження обсягу виробництва у зв'язку з нестабільністю постачання сировини і зупинками через відсутність енергоносіїв з'явилась тенденція до сповільнення обороту обігових коштів. їх динаміку приведено в табл. 3.3.

Таблиця 3.3.

ДИНАМІКА ОБОРОТУ ОБІГОВИХ КОШТІВ

ВАТ "ХБК", як підприємство, що перероблює сільськогосподарську сировину, постійно користувалось кредитними ресурсами на пільгових умовах. Тому частка кредитних ресурсів і позикових коштів завжди була великою. Коефіцієнт співвідношення позик і власних коштів, що показує частку позичок в загальній сумі власних коштів по роках складав:

Таблиця 3.4.

КОЕФІЦІЄНТ СПІВВІДНОШЕННЯ ПОЗИК І ВЛАСНИХ КОШТІВ

При оптимальному значенні даного коефіцієнта 0,5 фактичне значення вище, а по окремих роках значно вище 1, тобто підприємство постійно формує свої обігові кошти певною мірою за рахунок кредитних ресурсів і позикових коштів. Нестача власних обігових коштів є основним чинником спаду виробництва. Зниження темпу виробництва продукції пов'язане з нестачею коштів для придбання сировини і матеріалів.

Одержання кредитної підтримки згідно PL-480 дозволяє комбінату стабільно, починаючи з 1998 р. працювати з прибутком.

З метою поповнення обігових коштів весь балансовий прибуток, за виключенням платежів до бюджету, буде направлений на поповнення нормативу вільних обігових коштів.

При нарощування обсягу виробництва до рівня 93 млн. пм тканин і за рахунок зниження умовно-постійних затрат на одиницю продукції при умові збереження діючих цін комбінатом буде отримано прибуток в обсязі 4-6 млн. грн., а рентабельність виробництва буде складати 3-5%. З метою збільшення конкурентоспроможності виробленої продукції і беручи до уваги низьку платоспроможність населення комбінат передбачає можливість за 10 років використання кредиту, отриманим прибутком забезпечити окупність кредиту. Питання про повернення кредитних ресурсів повинно вирішуватися в межах 8 років з 2000 р. по 2007 p., оскільки цей період дозволяє наростити обігові кошти до 19097 тис. грн.

Наявність власних обігових коштів на 1.01.1997 р. складає 2801 тис. грн., або 1,2% в валюті балансу.

Графік повернення кредиту протягом 8 років дозволяє комбінату забезпечити протягом усього періоду стабільний оборот обігових коштів 66-87 днів, що відповідає реальному стану ринку збуту продукції.

Стійка і стабільна робота комбінату дозволить забезпечити надходження до бюджетних фондів та ПФУ до 51 млн. грн.

Відповідно до стандартної схеми використання кредитної лінії PL-480 проценти за користування кредитом становлять: до 2003 р. — 2,75%, а до 2007 р. — 3,75%. Повернення боргу починається з 2003 р. по $500 тис. США щорічно. Загальна сума процентів за користування кредитом по стандартній схемі становить $5313 тис. США.

Пропозиція ВАТ «ХБК» полягає у скороченні терміну користування кредитом PL-480 до десяти років з виплатою таких процентів за користування кредитом: перші два роки — 2,75%, а з 2000 р. — щорічно по 8%. Нарахування процентів у відповідності з такою схемою становить $1250 тис. США щорічно. Для того, щоб не сталося значного збільшення виплати процентів і основного боргу з 2000 р. комбінат пропонує нарахування цих сум рівними частками у сумі $1700 тис. США щорічно.

Ця пропозиція дозволить обслуговуючому банку, починаючи з 2000 p., накопичувати вільні кошти кредитної лінії та формувати спеціальний фонд з метою подальшого пільгового кредитування підприємств легкої промисловості.

Відповідно запропонованої схеми комбінат за 10 років використання кредитної лінії PL-480 перерахує обслуговуючому банку $14150 тис. США.

Починаючи з 2008 p. з'явиться можливість спрямовувати вільні кошти до 2022 р. у сумі $10912 тис. США на кредитування легкої промисловості та споживачів з метою розширення ринку збуту продукції ВАТ "ХБК".

3.2. Оперативне планування та шляхи його вдосконалення

Зниження обсягів виробництва ВАТ "ХБК" пояснюється наступними причинами:

• відсутність обігових коштів у підприємства, що призвело до неможливості закупівлі бавовняного волокна за власні кошти;

• відсутність рішень на урядовому рівні щодо реструктуризації кредиторської заборгованості;

• неможливість поточного кредитування у діючих умовах через високі процентні ставки;

• єдиною можливістю у забезпеченні сировиною була поставка бавовняного волокна від комерційних структур на умовах давальної переробки.

У зв'язку з тим, що перелік критичного імпорту на 1999 рік був затверджений лише в кінці липня 1999 року, поставка бавовни почала здійснюватись з вересня 1999 року.

Поставка бавовни на умовах давальницьких умовах переробки дозволила комбінату, починаючи з вересня 1999 року, знизити темпи падіння виробництва та почався темп росту по відношенню з серпнем 1999 року. За 9 місяців 1999 р. темп у порівнянні з 1998 роком (складав 39,3 %) збільшився до 52,9 %.

Враховуючи, що в кінці грудня 1999 року надійшла бавовна на умовах давальної переробки та знаходилась на складах до проведення фумігації, на складах комбінату на початок 2000 року знаходиться 880 тон бавовни.

Витрати на обробку тисячі метрів готових тканин в 1999 році склали 3059,7 гривень, тобто до витрат 1998 року збільшились більше ніж вдвічі.

Для стабілізації фінансового стану комбінату, з метою збільшення обсягів виробництва, необхідно вирішити цілий комплекс питань.

Однією з найбільш важливих проблем, які вагомо вплинуть на стабілізацію фінансового стану, є реструктуризація або "заморожування" кредиторської заборгованості. Наявність кредиторської заборгованості, яка накопичувалась роками в основному за рахунок штрафних санкцій, не дозволяє в сучасних умовах проводити платежі по поточному року. В такій ситуації значно збільшилась доля бартерних операцій.

Наявність кредитів не дозволяє підприємству знайти інвесторів, які так необхідні вітчизняним товаровиробникам у теперішній час, а також не дозволяє ні при яких умовах поповнювати обігові кошти, спрямовувати їх на оновлення та відтворення існуючого устаткування.

Враховуючи, що завантаження ВАТ "ХБК" у 1999 році здійснювалась в основному на умовах давальної переробки, комбінатом на 2000 рік відкориговані диференційні умови переробки давальної сировини, враховуючи кількість бавовни, яку завозять на переробку, завантаження потужностей з метою збільшення надходжень бавовни від комерційних структур.

З метою підвищення конкурентноздатності готової продукції комбінатом розробляється програма заходів по зменшенню збитковості підприємства та собівартості продукції в таких напрямках:

• консервація виробничих потужностей, незадіяних у виконанні замовлень;

• реструктуризація підприємства з орієнтацією на максимізацію усіх видів виробничих затрат, запровадження в усіх підрозділах систему контролю витрат та результатів діяльності.

Комбінату необхідно продовжити в 2000 році роботу по виконанню Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.1999 року №806, доручення Президента України від 12.08.1999 року №1-14/896 та Прем'єр-міністра України від 11.10.1999 року №22548/75 відносно державної підтримки стратегічно важливих об'єктів Херсонської області, а саме поставки бавовни з республіки Таджикистан для ВАТ "ХБК" в рахунок погашення заборгованості таджикській стороні перед ВАТ "Миколаївський глиноземний комбінат".

Також комбінату необхідно у 2000 році вирішити питання про передачу житлового фонду по спрощеній схемі у комунальну власність міста Херсона з метою скорочення витрат на утримання непромислової сфери.

Провівши аналіз фінансового стану підприємства на основі його балансового звіту за попередні періоди та проаналізувавши коефіцієнт ліквідності (табл. 2.9) можна запропонувати наступні значення цього коефіцієнту: на кінець 2001 р. Кал= 0,108, що в три рази менше, ніж це потрібно за нормативами.

Рис. 3.2. Аналіз ліквідності підприємства.

Рис. 3.3. Коефіцієнт ліквідності

РОЗДІЛ 4 ОХОРОНА ПРАЦІ НА ТЕКСТИЛЬНОМУ

ПІДПРИЄМСТВІ

Охорона праці — система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, що забезпечують безпеку, охорону здоров'я та працездатності людини в процесі роботи. Курс "Охорона праці" складається з чотирьох розділів:

• основи трудового законодавства;

• техніка безпеки;

• виробнича санітарія;

• пожежна безпека.

Трудове законодавство — система правових норм, яка регулює трудові відносини всіх робітників та службовців.

Техніка безпеки — система організаційних і технічних заходів та засобів, які попереджують дію на працюючих шкідливих виробничих факторів (факторів, які призводять до аварій, травм, пожеж та вибухів).

Виробнича санітарія — система організаційних заходів та технічних засобів, що попереджують чи зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів (тобто факторів, які призводять до професійних захворювань та отруєнь).

Пожежна безпека — стан підприємства, при якому виключається можливість пожежі1, а у випадку її виникнення попереджуються впливи небезпечних факторів пожежі на людей та забезпечується захист матеріальних цінностей.

Пожежа — неконтрольований процес горіння поза спеціального місця, який наносить матеріальні збитки.

Мета курсу "Охорона праці" — підготовка інженерів, які повинні знати наукові та інженерні основи охорони праці, вміти застосовувати їх на практиці при вирішення питань забезпечення безпечних та нешкідливих умов праці при одночасному підвищенні продуктивності праці, попередження виробничого травматизму, професійних захворював, аварій, пожеж та вибухів.

Задачею курсу є вивчення основних небезпечних та шкідливих виробничих факторів, особливостей їх дій на людину, принципів нормування та забезпечення безпеки та нешкідливості праці, а також сучасних методів вимірювання вказаних факторів та захисту від їх дії.

Охорона праці є соціальною дисципліною, так як умови праці в багатьох випадках визначають економічні показники виробництва, престижність спеціальності, психологічний клімат в колективі, плинність кадрів та трудову дисципліну виробництва.

Для розв'язання питань по охороні праці необхідно використовувати комплексний метод, який одночасно враховує і технічні заходи, і людський фактор. При подальшому розвитку науково-технічного процесу питання дисципліни, порядку та організованості набувають першочергової ваги. Поряд з цим, залишається великою роль відповідальності та високої професійної кваліфікації всього працюючого колективу, і перед усім, його командної ланки — інженерно-технічних працівників та керівництва.

На текстильних підприємствах виробничі процеси супроводжуються шумом та вібрацією, великим виділенням волокнистого та мінерального пилу, надлишкового тепла, вологості та газів, а також інших шкідливих виробничих виділень, а сировина, що оброблюється на цих підприємствах, має велику вогненебезпечність. В силу цього й висуваються підвищені вимоги щодо регламентування температурного

режиму, вологості, гранично допустимих норм вмісту в повітрі пилу, випарів та газів, а також до протипожежного режиму. Тому виконання законодавства по охороні праці в текстильній промисловості має особливе значення.

Для розв'язання проблем безпеки необхідно дослідити причини виробничого травматизму та професійних захворювань.

Травми можуть бути виробничими та побутовими. Якщо травма отримана працюючим на виробництві, то вона називається виробничою. Явище, яке характеризується сукупністю виробничих травм називається виробничим травматизмом. Виробничі травми бувають:

• механічні — забиття, порізи, пошкодження тощо;

• теплові — опіки, обмороження, обварення;

• хімічні — хімічні опіки;

• електричні — електричні удари та опіки;

• комбіновані — сполучення травм двох чи більше видів.

Можливі випадки шкідливої дії на людину рентгенівських, електромагнітних, іонізуючих та інших випромінювань.

Всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори за природою своєї дії поділяються на відповідні групи:

• фізичні;

• хімічні;

• біологічні;

• психофізіологічні.

До фізичних факторів відносять:

• машини та механізми, які переміщуються;

• підвищений вміст пилу та газів у повітрі робочої зони;

Травма — пошкодження тканин та органів тіла, що виникли внаслідок зовнішньої дії.

• підвищений чи понижений барометричний тиск;

• вологість та подвижність повітря;

• підвищену напругу в електричній мережі, коротке замикання в якій може відбутися через тіло людини;

• рівень статистичних електрозарядів, електромагнітних випромі­нювань;

• відсутність чи недостатню кількість природного освітлення;

• підвищену яскравість світла;

• понижену контрастність, пряме та відбите віддзеркалення поверхні;

• підвищену пульсацію світлового потоку;

• гострі краї на поверхні обладнання та захисних огородженнях;

• розміщення робочого місця на значній висоті відносно рівня землі (підлоги) тощо.

До хімічно шкідливих та небезпечних виробничих факторів відносять речовини токсичні, дратівної дії тощо.

До біологічних факторів відносять патогенні мікроорганізми, які можуть міститися в сировині (волокнах, тканинах тощо).

До психофізіологічних факторів відносять фізичні та нервово-психічні перенавантаження:

• розумове перенавантаження;

• монотонність праці;

• емоціональні перенавантаження тощо.

Можна відзначити, що один і той же небезпечний та шкідливий виробничий фактор по природі своєї дії може відноситися одночасно до різних груп (фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних).

Фінансові заходи по охороні праці.

На текстильних підприємствах кожен рік складається план номенклатурних заходів з охорони праці. План за дорученням трудового

колективу оформлюється угодою між адміністрацією підприємства та профспілковою організацією, яка додається до колективної угоди.

Номенклатура встановлюється для своєчасного планування, цільового фінансування та обов'язкового виконання заходів щодо попередження нещасних випадків та захворювань на виробництві та загального покращення умов праці, а також посилення контролю за використанням коштів, що виділяються на ці заходи.

Номенклатурні заходи, які включаються в угоди з охорони праці, повинні передбачати попередження нещасних випадків, захворювань на виробництві, загальне покращення умов праці. Номенклатурні заходи з охорони праці фінансуються підприємством, причому використанні цих коштів ні інші цілі не допускається. Заходи, які викликані виробничою необхідністю (загальна раціоналізація виробництва, впровадження нових технологічних процесів та ін.) і покращують, при їх впровадженні, умови праці, включаються до планів організаційно-технічних чи оздоровчих заходів, які теж додаються до колективної угоди, але не включаються в номенклатуру. В номенклатуру не включають також заходи, направлені на підтримку відповідного стану техніки безпеки та виробничої санітарії на досягнутому рівні.

Подальше покращення охорони праці в текстильному виробництві пов'язане з різким підвищенням рівня автоматизації. Це буде досягнуто завдяки подальшому створенню автоматизованих поточних ліній, роботизованих комплексів, інтегрованих та автоматизованих робочих місць, комплексних систем управління на базі електроніки та мікропроцесорної техніки.

Висновки

Розвиток ринкової економіки призвів до появи підприємства, як нового виду економічної діяльності. Підприємництво — це така господарська діяльність, яка пов'язана з виробництвом та реалізацією продукції чи послуг, виконанням певних робіт.

У дипломній роботі були розглянуті питання, пов'язані з плануванням на підприємстві. Детально розглянуті сутність, завдання, організація, процес та методи планування, а також зміст фінансового плану та порядок його складання.

Приділено особливу увагу проведенню фінансово-економічної діяльності та аналізу фінансового стану підприємства. Розглянуті питання, пов'язані із стратегічним та оперативним плануванням, описаний фінансовий план підприємства ВАТ «Херсонський бавовняний комбінат» та наведені шляхи вдосконалення планування.

Були зроблені наступні висновки. Перш за все, фінансове планування — це планування всіх його доходів та напрямків витрачання грошових коштів для забезпечення розвитку підприємства. Воно здійснюється шляхом складання фінансових планів різного змісту та призначення, у залежності від завдань та об'єктів планування.

Фінансове планування проводиться такими способами:

• нормативний;

• розрахунково-аналітичний;

• оптимізації планових рішень;

• економіко-математичне моделювання.

Для виконання фінансового плану складається баланс грошових надходжень (оперативний фінансовий план).

Оперативне фінансове планування полягає у складанні та використанні платіжного календаря, у якому відбито рух грошових коштів відповідно до їх надходження та використання. За допомогою платіжного календаря постійно контролюється платоспроможність підприємства.

Виходячи з цього, був проведений аналіз фінансового стану ВАТ «ХБК». Автор намагався виявити проблеми планування підприємством, його методи та способи.

Кожен елемент планування вимагає конкретної характеристики його параметрів, вироблених спільно директором та керівництвом підприємства.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України "Про власність" // Відомості Верховної Ради України.— 1991.—№ 20.

2. Закон України "Про підприємництво" // Відомості Верховної Ради України.—1991.—№ 14.

3. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної Ради України.—1991.—№ 24.

4. Закон України "Про інвестиційну діяльність" // Відомості Верховної Ради України.—1991.—№ 47.

5. Ансофф И. Стратегическое управление.—М.:Экономика,1989.256 с.

6. Балабанов М. Т. Аналіз и планирование финансов хозяйственного субъекта. -М.: 1994. -63 с.

7. Ван Хорн Дж. К. Основы управления финансами. Пер. с англ.. М.: Финансы и статистика, 1996. 800 с.

8. Васильев Ю. П. Управление внутрифирменной системой информации. Опит США. М.: Экономика, 1984. 243 с.

9. Васильев Ю. П. Управление развитием производства. Опыт США.— М.: Экономика, 1989. 274 с.

10.Владайцев С. В. Оценка бизнеса и инноваций. М: ЛПД "Филин", 1997.-336с.

11.Герчикова И.Н. Менеджмент.— М: "ЮНИТИ", 1994. 364 с.

12.Григорьев В. В., Григорьева Г. В., Федотова М. А. Оценка предприятий. Учебное пособие. М., 1996. 300 с.

13.Губа И. Т., Игнатюк И. Н., Соловьев И. А. Рыночные отношения в АПК: маркетинг и методы управления: Учеб. Пособие. — М.: Изд-во МСХА, 1995, 280 с.

14. Декларація про планово-фінансовий стан: // Баланс. -1997. -№ 40 (44). -С. 12-17.

15. Десменд Г. М., Келли Р. Э. Руководство по оценке бизнеса. М., 1996. 335 16. Кармін Т. Р. Аналіз фінансових звітів % Підручник. -М: ІНФРА-М., 1998. -74 с

17.Ковалев В. В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности. М.: Финансы и статистика. - 1995. -432 с.

18.Крилова Т. Б. Вибір партнера: Аналіз звітів капіталістичного підприємства. -М.: Фінанси та статистика. -1998. -144 с

19. Лившиц И. Я. Введение в рыночную экономику.— М.: МП ТПО "Квадрат", 1991. 375 с.

20.Мескон М. X., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента / Пер. С англ.—М.: Дело, 1992. 387 с.

21.Московських В. П. Шляхи фінансового прогнозування в Україні // Фінанси України.: -1997. -№3. -С. 15-16.

22. Павлова Л. Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом предприятия: учебник для вузов. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995, 400 с.

23.Петрович Н. А. Фінансовий план підприємства. -М.: 1995. -101 с.

24.Попов А. В. Теория и организация американского менеджмента.— М.: Изд-воМГУ, 1991. 346 с.

25. Справочник финансиста предприятия. М.: Инфра-М, 1996, 369 с.

26. Тарасова О. Р. Матеріали на допомогу користувачам прикладними програмами // Інформатика: -1997. - №12 . - 8 с.

27.Терехин В. И. и др. Экономика фирмы. Рязань: Стиль, 1996. 156 с.

28.Тони Райе, Брайн Койли. Финансовые инвестиции и риск. К.: Торгово-издательское бюро BHV, 1995. 592 с.

29.Уткин Э. А. Финансовый менеджмент.— М.: "Зерцало", 1998. — 272 с.

30. Федотова М. А. Инвестиционные решения в условиях риска //Финансы.— 1992.—№ 11.

31.Финансовое управление компанией. / Под общ. ред. Кузнецовой Е. В. М.: Фонд "Правовая культура", 1995. 384 с.

32. Финансовое управление фирмой. / Под ред. Терехина В. И.— М.: ОАО "Экономика", 1998.— 350 с.

33.Финансовый менеджмент: теория и практика. / Под ред. Стояновой Е.С. М.: "Перспектива", 1996. 405 с.

34.Хелферт Э. Техника финансового анализа. Пер. с англ. М.: "Аудит", ЮНИТИ, 1996. 663 с.

35.Хизрич Р., Питере М. Предпринимательство, или как завести собственное дело и добиться успеха. Вып. 2: Создание и развитие нового предприятия: Пер. с англ.— М.: Прогресс, 1992.— 256 с.

36.Хизрич Р., Питере М. Предпринимательство, или как завести собственное дело и добиться успеха. Вып. 4: Управление новым предприятием: Пер. с англ.— М.: Прогресс, 1993.— 176 с.

37.Шегда А. В. Основы менеджмента. К. 1998. 372 с.

38.Шеремет А. Д., Сайфулин Р. С. Методика финансового анализа. М.: Инфра-М, 1996. 172 с.

39.Шим Дж. К., Сигел Дж. К. Финансовый менеджмент. / Пер. с англ. М.: "Филин", 1996. 400 с.

40.Эванс Дж. Р., Берман Б. Маркетинг: Сокр. Пер. с англ.— М.: Экономика, 1993.— 335 с.

ДОДАТКИ

РОЗРАХУНОК СТРОКІВ ВИКОРИСТАННЯ І ПОГАШЕННЯ КРЕДИТУ,

який надано під закупівлю волокна бавовни по програмі США PL-480 та

сплати відсотків, що нараховані по цьому кредиту АТВТ "ХБК"

Ліміт кредиту (в іноземній валюті) — $10 000 тис. США

Ставка відсотків по кредиту — 2.25% до 2000 p., з 2000 р. — 7.5%

Послуги Укрексімбанку — 0.5%

РОЗРАХУНОК ОКУПНОСТІ ВИТРАТ КРЕДИТУВАННЯ,

що спрямовані на закупівлю волокна-бавовни по програмі США PL-480 для ВАТ «ХБК» (тис. грн)