МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФДЕРА МЕНЕДЖМЕНТУ І МАРКЕТИНГУ
Реферат із дисципліни «Фінансово-адміністративний менеджмент»
на тему:
«Фінансове забезпечення регіонів»
Херсон
2006
ПЛАН
Вступ
1. Характеристика основних понять. Мета і засади фінансового забезпечення регіонів
2. Організація фінансового забезпечення державного стимулювання розвитку регіонів
3. Особливості фінансового забезпечення депресивних територій
4. Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
Фінансове забезпечення регіонів – на даний момент тема досить актуальна. По-перше, в Україні із цим постійно виникають проблеми: то можновладців звинувачують у перевищенні повноважень, то не вистачає грошей на пристойне фінансування тощо. По-друге, достатньо важко розрахувати, якому з регіонів скільки потрібно фінансових ресурсів для гідного розвитку. Це питання досить актуальне не тільки в Україні, а й поза її межами. Для правильного вивчення цієї проблеми і її вирішення складаються спеціалізовані комісії, що постійно вивчають тенденцію розвитку регіону, депресивні і прогресивні галузі народного господарства тощо.
В даному рефераті розглянуто основні терміни, які використовуються під час обговорення теми фінансового забезпечення регіонів, а також основні заходи для стимулювання розвитку і укріплення фінансового стану регіонів.
1. Характеристика основних понять. Мета і засади фінансового забезпечення регіонів
Розглянемо основні поняття, які використовуються під час розкриття даної теми.
Регіон — це територія області, територія Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.
Стимулювання розвитку регіонів — це комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому.
Депресивна територія — це регіон чи його частина (район, місто обласного значення або кілька районів, міст обласного значення), рівень розвитку якого (якої) за показниками, визначеними цим Законом, є найнижчим серед територій відповідного типу.
Стимулювання розвитку та фінансове забезпечення регіонів здійснюється з метою:
забезпечення їх сталого розвитку в інтересах усієї України, підвищення рівня життя населення, подолання бідності та безробіття, формування середнього класу;
ефективного використання економічного, наукового, трудового потенціалу, природних та інших ресурсів, а також особливостей регіонів для досягнення на цій основі підвищення рівня життя людей, оптимальної спеціалізації регіонів у виробництві товарів та послуг;
створення рівних умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку регіонів України;
забезпечення додержання визначених державою соціальних гарантій для кожного громадянина незалежно від місця його проживання;
подолання депресивного стану окремих територій, своєчасного і комплексного розв’язання проблем охорони довкілля.
Стимулювання розвитку регіонів здійснюється на засадах:
збалансування загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів розвитку, визначення державою з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування науково обґрунтованих пріоритетних напрямів регіонального розвитку;
програмно-цільового підходу до розв’язання проблем соціально-економічного розвитку, створення сприятливого інвестиційного середовища в регіонах;
максимального наближення послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до споживачів цих послуг;
концентрації на конкурсній основі коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також інших ресурсів з метою досягнення найбільш ефективного їх використання для цілей регіонального розвитку;
співробітництва та взаємної відповідальності центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових і громадських організацій та інших суб’єктів у виконанні завдань регіонального розвитку.
2. Організація фінансового забезпечення державного стимулювання розвитку регіонів
Державне стимулювання розвитку регіонів здійснюється відповідно до основ державної регіональної політики, державних програм економічного і соціального розвитку України, законів про Державний бюджет України, загальнодержавних програм, інших законів та актів законодавства України, а також програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, місцевих бюджетів.
З метою забезпечення реалізації державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів затверджуються:
Кабінетом Міністрів України — державна стратегія регіонального розвитку;
Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням відповідно Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з урахуванням норм, закладених у державній стратегії регіонального розвитку, спільних інтересів територіальних громад регіонів — регіональні стратегії розвитку.
Реалізацію державної політики щодо стимулювання розвитку регіонів забезпечують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні, а також місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Узгодження діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання розвитку регіонів, виконання регіональних стратегій розвитку здійснюється на основі угод щодо регіонального розвитку, які укладаються між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами і виконуються відповідно до законодавства.
Угода щодо регіонального розвитку передбачає:
спільні заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з реалізації в регіоні державної стратегії регіонального розвитку;
спільні заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування з реалізації регіональної стратегії розвитку;
порядок, обсяг, форми та строки фінансування спільних заходів, визначених сторонами, відповідно до Державного бюджету України та місцевих бюджетів;
порядок інформування про реалізацію сторонами угоди щодо регіонального розвитку;
відповідальність сторін угоди за невиконання або неналежне виконання передбачених нею заходів;
порядок внесення змін до угоди;
порядок набрання чинності та строк дії угоди.
За згодою сторін угода щодо регіонального розвитку може включати й інші положення.
Типові форми угоди щодо регіонального розвитку затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Умови угоди щодо регіонального розвитку можуть бути змінені за згодою її сторін.
Дія угоди щодо регіонального розвитку припиняється у зв’язку із закінченням її строку або за згодою сторін достроково.
Дія угоди щодо регіонального розвитку може бути також припинена однією зі сторін у разі систематичного її невиконання або неналежного виконання іншою стороною.
Сторона, що ініціює дострокове припинення дії угоди щодо регіонального розвитку, повинна письмово повідомити про це іншу сторону не пізніш як за шість місяців до дати, з якої вона передбачає припинити дію угоди.
Рішення однієї зі сторін угоди щодо регіонального розвитку про дострокове припинення її дії може бути оскаржено в судовому порядку іншою стороною.
З дати припинення дії угоди щодо регіонального розвитку сторонами припиняється фінансування заходів, визначених нею.
3. Особливості фінансового забезпечення депресивних територій
Депресивні території поділяються на такі групи:
регіони; промислові райони — райони, у яких частка зайнятих у промисловості перевищує частку зайнятих у сільському господарстві; сільські райони — райони, у яких частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості; міста обласного значення.
Території надається статус депресивної з метою створення правових, економічних та організаційних засад для вжиття органами державної влади та органами місцевого самоврядування особливих заходів для стимулювання розвитку таких територій.
З метою стимулювання розвитку депресивних територій у їх межах можуть здійснюватись такі заходи:
цільове спрямування державних капітальних вкладень у розвиток виробничої, комунікаційної та соціальної інфраструктури;
надання державної підтримки, у тому числі фінансової, малим підприємствам, сприяння формуванню об’єктів інфраструктури розвитку підприємництва, таких як бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інноваційні та консалтингові центри, венчурні фонди тощо;
спрямування міжнародної технічної допомоги на розв’язання актуальних соціально-економічних та екологічних проблем, а також здійснення інших найважливіших заходів;
сприяння зайнятості населення, забезпечення цільового фінансування програм перекваліфікації та професійного розвитку трудових ресурсів, стимулювання трудової міграції, удосконалення соціальної сфери, зокрема житлового будівництва, охорони здоров’я та охорони довкілля;
надання іншої державної підтримки розвитку таких територій.
До основних принципів державного стимулювання розвитку депресивних територій належать:
об’єктивність і відкритість при визначенні територій для державного стимулювання їх розвитку;
одночасна концентрація зусиль і коштів на відносно невеликій кількості територій з метою досягнення максимального соціально-економічного розвитку;
неприпустимість використання цільової державної підтримки для фінансування поточних потреб територій;
максимальне використання можливостей самих територій у розробці і реалізації системи заходів з подолання депресивності.
Депресивними визнаються:
регіони, у яких протягом останніх п’яти років найнижчі середні показники валової доданої вартості на одну особу;
промислові райони, у яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зайнятості у промисловості, найнижчий обсяг промислового виробництва на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;
сільські райони, у яких протягом останніх трьох років є найнижчими щільність сільського населення, природний приріст населення, найвищою — частка зайнятих у сільському господарстві, найнижчий обсяг виробництва сільськогосподарської продукції на одну особу та найнижчий рівень середньої заробітної плати;
міста обласного значення, у яких протягом останніх трьох років є найвищими середні показники рівня безробіття, зокрема довготривалого безробіття, та найнижчим рівень середньої заробітної плати.
Депресивними визнаються промислові та сільські райони, а також міста обласного значення, відповідні показники розвитку яких відповідають одночасно всім критеріям, визначеним частиною першою цієї статті.
Програма подолання стану депресивності території — взаємопов’язаний за змістом, термінами виконання, можливостями і виконавцями комплекс заходів (робіт) правового, організаційного, економічного, фінансового, соціального спрямування, орієнтованих на подолання депресивності конкретної території, у забезпеченні яких задіяні фінансові та інші ресурси держави і регіону.
Для подолання депресивності території центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за участю інших центральних органів виконавчої влади, відповідних місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування розробляється відповідна програма.
Програма подолання депресивності території передбачає, зокрема:
коротку характеристику депресивної території, аналіз причин депресивного стану;
заходи центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо подолання стану депресивності території, строк їх здійснення, обсяги фінансування з державного, місцевих бюджетів та інших джерел, передбачених законодавством;
порядок здійснення моніторингу виконання програми, показники розвитку, за якими визначатимуться результати її виконання;
загальну оцінку очікуваної соціально-економічної ефективності реалізації програми.
Програма подолання депресивності території затверджується Кабінетом Міністрів України.
4. Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій
Фінансування стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в законах України про Державний бюджет України та рішеннях про місцеві бюджети (Автономної Республіки Крим, обласні, міські міст обласного (республіканського — Автономної Республіки Крим) значення та районні бюджети) на відповідні роки, та інших джерел відповідно до законодавства.
Обсяги фінансування реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій щорічно передбачаються у проектах Державного бюджету України та рішеннях про місцеві бюджети відповідними бюджетними програмами.
Фінансове забезпечення реалізації угод щодо регіонального розвитку та виконання програм подолання стану депресивності територій за необхідності щорічно уточнюється після набрання чинності Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік та затвердження відповідних місцевих бюджетів.
Головними розпорядниками коштів Державного бюджету України, що виділяються для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, є центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади.
Під час визначення обсягів коштів, призначених для стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій, не враховуються суми дотацій вирівнювання та субвенцій, що спрямовуються на виконання органами місцевого самоврядування власних та наданих законом повноважень органів виконавчої влади, а також кошти, що спрямовуються згідно із законодавством на ліквідацію наслідків надзвичайних екологічних ситуацій, техногенних катастроф та стихійного лиха.
Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики щорічно у квітні року, що настає за звітним, подає на розгляд Кабінету Міністрів України доповідь про виконання угод щодо регіонального розвитку та програм подолання депресивності територій, використання виділених на ці потреби коштів Державного бюджету України.
ВИСНОВОК
Отже, підбиваючи підсумки реферату, можна зробити ряд висновків.
По-перше, в Україні досить розвинута законодавча основа фінансового забезпечення регіонів. Інша справа, що закони в Україні далеко не завжди виконуються належним чином чи не виконуються взагалі. Але наявність законодавчої основи вже є свідченням того, що держава рухається в потрібному напрямку. Подолати б тільки корупцію і бюрократизм, взагалі було б ідеально.
По-друге, фінансове забезпечення регіонів займає не останнє місце в системі регіонально-адміністративного менеджменту. Управлінець в сфері регіонально-адміністративного управління повинен кваліфіковано розбиратись в питаннях фінансування. Проблема фінансування регіонів в Україні полягає в тому, що реалізацією цього питання займаються або суто економісти, які не досить освічені в сфері управління, або ж діячі старої системи управлінського апарату, які майже нічого не тямлять в економічному боці питання. Сучасний менеджер – це кваліфікований управлінець саме економічного профілю, який добре знається на основних засадах економічного боку управління і самої стратегії управління.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів
» N 2850-IV від 8 вересня 2005 року.
2. Розпорядження «Про затвердження заходів з оперативного розв’язання проблем, що стримують соціально-економічний розвиток регіонів» N 308-р від 3 серпня 2005 р.
3. НАКАЗ «Про організацію виконання рішення Ради регіонів при Президентові України Про хід розв’язання соціальних питань в Україні» N 237 від 03.10.2000.
4. Стеченко Д.М. Державне регулювання економіки: Навч. пос. – К.: МАУП, 2000. – 176 с. – с.87 – 89.
5. Ф.Тейлор "Основы научного менеджмента", "Прогресс", Москва, 1992 г.
|
