Національна Академія державного управління

при Президентові України

КАФЕДРА ПРАВА І ЗАКОНОТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ

На правах рукопису

Магістерська робота на здобуття кваліфікації магістра державного управління

Реформування податкового законодавства України

до європейських стандартів: організаційно-правові засади

АНОТАЦІЯ

Магістерська дипломна робота

“Реформування податкового законодавства України до європейських стандартів: організаційно-правові засади”

Актуальність теми дипломного проекту полягає в тому, що з часів обрання Україною зовнішньополітичним пріоритетом інтеграцію до ЄС особливої актуальності набуло питання приведення нормативно–правових актів України у відповідність до законодавства ЄС. Податкове право є однією з галузей націо-нального законодавства, яке Україна зобов’язалася узгодити з європейським інтеграційним правом.

Об’єктом дипломного дослідження є досягнутий рівень адаптації податкового законодавства України до податкового законодавства ЄС.

Предметом дипломного дослідження є співставлення основних податко-вих норм в Україні та в країнах Європейського Союзу.

Метою та завданнями дипломного дослідження є :

1) аналіз та оцінка рівня виконання ст. 51 «Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною», згідно якій Україна повинна здійснити заходи щодо поступового приведення національного законодавства, у тому числі і податкового, у відповідність до законодавства Європейського Союзу;

б) аналіз рівня виконання Плану дій «Україна – ЄС», підписаниого 21 лютого 2005 р. у Брюсселі, яким передбачено євроінтеграційні заходи в галузі податкового законодавства;

в) розробка пропозицій по удосконаленню податкового законодавства України шляхом його максимальної адаптації до вимог податкового законодавства Європейського Союзу.

Інформаційно-методологічною базою досліджень дипломної роботи були Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України, нормативні документи ДПА України, організаційно - розпорядчі документи Європейського Союзу в галузі систем оподаткування, міждержавні угоди України та Європейського Союзу в галузі адаптації податкового законодавста України з європейськими нормами міждержавної гармонізації систем оподаткування, аналітичні матеріали глобальної мережі Інтернет з офіційних сайтів державних органів України.

Методами проведення досліджень дипломної роботи були – історичний метод (ретроспективний аналіз), структурний аналіз гипотез, диспозицій та санкцій в нормах податкового законодавства України та Європейського Союзу, метод класифікаційного групування, метод структурного порівняння та аналогій, метод прогнозного моделювання.

Новизна отриманих результатів полягає в розвитку концептуальних підходів та проведенні порівняльного аналізу існуючих стратегій реорганізації податкової системи України і її адаптації до нормативів систем оподаткування Європейського Союзу, на основі яких в дипломному проекті дістала подальшо-го розвитку оптимізаційна модель реорганізації податкової системи України внесенням відповідних змін до проекту Податкового Кодексу України, як інтегрального законодавчого документа, який спроможний внести всеосяжні корективи в побудову податкової системи України.

Практичне значення отриманих результатів – обґрунтування пропозицій для врахування в підготовці проекту Податкового Кодексу України на основі запропонованої стратегії розвитку податкової системи України, які дозволять максимально адаптувати податкову систему до європейських норм оподаткування до 2010 р..

КЛЮЧОВІ СЛОВА : ПОДАТКОВА СИСТЕМА, ЄВРОПЕЙСЬКЕ ТОВАРИСТВО, АДАПТАЦІЯ, ГАРМОНІЗАЦІЯ, ПОДАТКОВИЙ КОДЕКС

Магістерська дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, вис-новків та списку літератури . Роботу подано на 100 стор., вона містить 5 таб-лиць, додатки на 8 стор., список джерел - 127 найменувань.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1 ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ АДАПТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ПОДАТКОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

1.1 Директиви ЄС по правовому регулювання прямого оподаткування, акцизних податків, податку на додану вартість

1.2 Концепція загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (2002 р.)

1.3 Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (2004 р.)

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З ПОДАТКОВИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2.1 Аналіз актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у сфері адаптації податкового законодавства

2.2 Порівняльна оцінка ефективності сучасної податкової системи України та податкових систем Європейського Союзу

2.3 Основні проблеми на шляху адаптації податкового законодавства України до європейського податкового законодавства

РОЗДІЛ 3. ПРИЙНЯТТЯ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ - ПЕРСПЕКТИВНИЙ ШЛЯХ АДАПТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

3.1 Основні положення проекту Податкового Кодексу України

3.2 Концепція податкової реформи в Україні

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Відповідно до Конституції України (ст.1) Україна є соціальною правовою державою. Отже, її податкова система має відповідати вимогам соціальної держави щодо рівня фінансування суспільних благ, із визначенням відповідно до цього рівня перерозподілу ВВП, який забезпечуватиме формування фінансових ресурсів, достатніх для виконання конституційно закріплених функцій держави та гарантій громадян на достатній життєвий рівень.

Внаслідок розширення ЄС Україна отримала прямий доступ до єдиного, розширеного, гармонізованого ринку ЄС з 450 мільйонами споживачів. Стає очевидним, що Україна в більшій мірі, ніж інші країни, зможе одержати переваги від доступу до єдиного ринку ЄС з високим рівнем відкритості, єдиним зводом торгових правил і адміністративних процедур, єдиним митним тарифом та з вільним рухом товарів, послуг, громадян і капіталу без внутрішніх бар’єрів (прикордонного контролю, сертифікатів).

Актуальність теми дипломного проекту полягає в тому, що з часів обрання Україною зовнішньополітичним пріоритетом інтеграцію до ЄС особливої актуальності набуло питання приведення нормативно–правових актів України у відповідність до законодавства ЄС. Податкове право є однією з галузей націо-нального законодавства, яке Україна зобов’язалася узгодити з європейським інтеграційним правом.

Основним шляхом узгодження правових норм України та Європейського Союзу є адаптація - процес розробки і прийняття нормативно-правових актів та створення умов для їх належного впровадження і застосування з метою поступового досягнення повної відповідності права України до європейського права.

Правова адаптація має такі форми:

а) наближення - процес прийняття, внесення змін чи скасування правових норм з метою наближення положень національного законодавства до положень актів законодавства Європейського Союзу для створення належних умов імплементації правового порядку Європейського Союзу,

б) координація - процес узгодження тієї частини національного законодавства та практики його застосування, з якої наближення або транспозиція є неможливими або непотрібними,

в) імплементація - процес транспонування актів законодавства Європейського Союзу, включаючи створення порядку та процедур їх впровадження (імплементація у вузькому сенсі); цей процес також включає тлумачення, практику застосування, забезпечення дотримання та виконання норм права, які відповідають європейському праву, органами державної влади (імплементація у широкому сенсі);

г) гармонізація - процес коригування законодавства держав - членів Європейського Союзу на підставі правових актів ЄС, зокрема директив, які мають обов'язкову силу для держав - членів ЄС та вимагають від цих держав приведення їх внутрішнього законодавства у відповідність до положень директив;

Об’єктом дипломного дослідження є досягнутий рівень адаптації податкового законодавства України до податкового законодавства ЄС.

Предметом дипломного дослідження є співставлення основних податкових норм в Україні та в країнах Європейського Союзу.

Метою та завданнями дипломного дослідження є :

1) аналіз та оцінка рівня виконання ст.51 «Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною», згідно якій Україна повинна здійснити заходи щодо поступового приведення національного законодавства, у тому числі і податкового, у відповідність до законодавства Європейського Союзу;

б) аналіз рівня виконання плану дій «Україна – ЄС», підписаного 21 лютого 2005 р. у Брюсселі, яким передбачено такі євроінтеграційні заходи:

імплементація стратегії адаптації законодавства в пріоритетних сферах, визначених у ст.51 УПС, включаючи удосконалення якості та послідовності законопроектної роботи;

на основі спільного розуміння завершення спільної роботи з ЄС із підготовки плану-графіку та визначення пріоритетів для моніторингу і сприяння імплементації;

розвиток та впровадження систем оподаткування та їх установ відповідно до міжнародних стандартів та стандартів ЄС;

проведення податкової реформи, включаючи прийняття та імплементацію законодавства з питань ПДВ та акцизного збору, що відповідає положенням УПС і нормам СОТ;

забезпечення відповідності вільних економічних зон правилам СОТ відповідно до зобов’язань України щодо СОТ, початок процесу приведення законодавства України про вільні економічні зони у відповідність до законодавства ЄС;

вирішення питань щодо існуючої заборгованості з відшкодування ПДВ та запобігання накопиченню нової заборгованості, у т.ч. через забезпечення ефективних процедур і виділення достатніх ресурсів;

скасування дискримінаційного режиму використання податкових векселів, у т. ч. за допомогою внесення відповідних змін до законодавства;

впровадження комплексного стратегічного плану для Державної податкової адміністрації України з визначенням необхідних адміністративних структур та процедур, та визначенням потреб ДПА у фінансових, людських, матеріально-технічних та інформаційних ресурсах;

після наближення України до внутрішнього ринку – прийняття та дотримання принципів Кодексу поведінки у сфері оподаткування ЄС.

в) розробка пропозицій по удосконаленню податкового законодавства України шляхом його максимальної адаптації до вимог податкового законодавства Європейського Союзу.

Новизна отриманих результатів полягає в розвитку концептуальних підходів та проведенні порівняльного аналізу існуючих стратегій реорганізації податкової системи України і її адаптації до нормативів систем оподаткування Європейського Союзу, на основі яких в дипломному проекті дістала подальшого розвитку оптимізаційна модель реорганізації податкової системи України внесенням відповідних змін до проекту Податкового Кодексу України, як інтегрального законодавчого документа, який спроможний внести всеосяжні корективи в побудову податкової системи України.

Прийняття запропонованої стратегії в Податковому Кодексі дозволить запровадження змін в податковій системі України на протязі 2007 –2010 років:

1) Внесення змін до оподаткування фондів зарплати підприємств та формування державних пенсійного та фондів соціального страхування на основі запровадження справляння єдиного соціального внеску та поступового зниження його рівня від 37% до 22% ФОП;

2) Компенсація зниження рівня єдиного соціального податку введенням обов'язкових страхових відрахувань індивідуальних доходів на накопичувальні пенсійні розрахунки (у розрізі груп громадян за рівнями доходів за рік);

3) Зміни в оподаткуванні індивідуальних доходів громадян введенням прогресивної шкали оподаткування (5 –15%) з неоподатковуваним мінімумом до 150% від рівня мінімального прожиткового мінімуму;

4) Внесення змін до оподаткування прибутку підприємств (нерозподіленого корпоративного прибутку) зниженням ставки оподаткування від 25% до 10%;

5) Реформування системи ПДВ введенням шкали ставок(50% від основної ставки для ряду товарів і послуг) та зниження рівня основної ставки оподаткування оподаткування від 20% до 12%;

6) Вдосконалення системи акцизних зборів за рахунок поглиблення диференціації ставок та уніфікація ставок для товарів національного виробництва та імпортного походження;

7) Розробка і встановлення податків та рентних платежів за використання об'єктів (ресурсів) природи, добуток корисних копалин, використання енергетичних джерел, забруднення навколишнього середовища;

8) Запровадження оподаткування нерухомості:

9) Вдосконалення норм податкових відносин на основі ліквідації арештів майна, несанкціонованих позапланових перевірок платників податків, відміни директивного планування обсягів санкцій за порушення податкового законодавства;

10) Реорганізація податково-митної служби створенням єдиної служби з підрозділом митного оподаткування;

Практичне значення отриманих результатів – обґрунтування пропозицій для врахування в підготовці проекту Податкового Кодексу України на основі запропонованої стратегії розвитку податкової системи України, які дозволять максимально адаптувати податкову систему до європейських норм оподаткування до 2010 р..

Інформаційно-методологічною базою досліджень дипломної роботи були Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України в галузі бюджетних відносин та оподаткування, нормативні документи Державної податкової адміністрації України, організаційно - розпорядчі документи Європейського Союзу в галузі систем оподаткування, міждержавні угоди України та Європейського Союзу в галузі адаптації податкового законодавста України з європейськими нормами міждержавної гармонізації систем оподаткування, аналітичні матеріали глобальної мережі Інтернет з офіційних сайтів державних органів України.

Методами проведення досліджень дипломної роботи були – історичний метод (ретроспективний аналіз), структурний аналіз гипотез, диспозицій та санкцій в нормах податкового законодавства України та Європейського Союзу, метод класифікаційного групування, метод структурного порівняння та аналогій, метод прогнозного моделювання.

Магістерська дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку літератури . Роботу подано на 100 стор., вона містить 5 таблиць, додатки на 8 стор.,список джерел - 127 найменувань.

РОЗДІЛ 1

ОСНОВНІ ЕТАПИ РОЗВИТКУ АДАПТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО

ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ З ПОДАТКОВИМ

ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

1.1 Директиви ЄС по правовому регулювання прямого оподаткування, акцизних податків, податку на додану вартість

Договір про створення Європейського Економічного Співтовариства передбачливо запровадив достатні юридичні підстави для проведення Радою ЄЕС гармонізації податків з обігу в державах–членах. Так, 11 квітня 1967 р. Рада ЄЕС, виходячи з цілей та завдань Договору, прийняла Першу й Другу директиви про гармонізацію законодавств держав–членів, що регулюють непрямі податки[1] . Перша директива впроваджувала в співтоваристві спільну систему податку на додану вартість, друга – порядок його обчислення. Відповідно до вимог цих директив, п’ять держав з шести, що первісно утворили ЄЕС, замінили кумулятивні податки з обігу податком на додану вартість. Регулювання більшості питань, пов’язаних із особливостями застосування податку, обидві директиви залишали на розсуд держав–членів. Згодом Рада ЄЕС дійшла висновку про необхідність деталізації інтеграційних правил стягнення податку, і в 1977 р. прийняла Шосту директиву 77/388/ЕEC “Про гармонізацію законно-давств держав–членів у сфері податків з обігу – спільна система податку на додану вартість: єдині умови обчислення”[2] .

“ПЛАН заходів щодо виконання у 2006 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” в сегменті адаптації податкового законодавства виділяє наступні документи податкового законодавства Європейського Союзу по правовому регулюванню прямого оподаткування, в яких існує суттєві розходження європейських та українських норм податкового законодавства[3] :

1. Директива Ради ЄС від 23 липня 1990 р. 90/434/ЄЕС щодо спільної системи оподаткування, яка застосовується у разі злиття, поділу, переведення активів та обміну акціями, якщо акціонерні товариства перебувають у межах юрисдикції різних держав - членів ЄС

2. Директива Ради ЄС від 23 липня 1990 р. 90/435/ЄЕС щодо спільної системи оподаткування, яка застосовується до материнських та дочірніх компаній, що перебувають у межах юрисдикції різних держав - членів ЄС

3. Директива Ради ЄС від 3 червня 2003 р. 2003/48/ЄЕС щодо оподаткування прибутку фізичних осіб

4. Директива Ради ЄС від 3 червня 2003 р. 2003/49/ЄЕС щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується до сплати дивідендів та роялті, що вчиняються між афілійованими компаніями, які є резиденти різних держав - членів ЄС

В сегменті адаптації податкового законодавства по правовому регулюванню акцизних зборів «План» виділяє наступні документи податкового законодавства Європейського Союзу , в яких існує суттєві розходження європейських та українських норм податкового законодавства:

1. Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/79/ЄЕС щодо адаптації податків на сигарети

2. Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/80/ЄЕС щодо адаптації податків на тютюнові вироби, інші ніж сигарети

3. Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/81/ЄЕС щодо гармонізації структури акцизного збору з нафтопродуктів

4. Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/82/ЄЕС щодо адаптації ставок акцизного збору з нафтопродуктів

5. Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/83/ЄЕС щодо гармонізації структури акцизного збору на спирт та алкогольні напої

6. Директива Ради ЄС від 19 жовтня 1992 р. 92/84/ЄЕС щодо адаптації ставок акцизного збору на спирт та алкогольні напої

7. Директива Ради ЄС від 25 лютого 1992 р. 92/12/ЄЕС щодо загального режиму зберігання підакцизних товарів, їх переміщення та моніторингу

В сегменті адаптації податкового законодавства по правовому регулюванню податку на додану вартість та уніфікації норм стосовно адміністрування податку на додану вартість у різних секторах економіки «План»[4] виділяє наступні документи податкового законодавства Європейського Союзу , в яких існує суттєві розходження європейських та українських норм податкового законодавства:

1. Перша директива Ради ЄС від 11 квітня 1967 р. 67/227/ЄЕС щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту

2. Шоста директива Ради ЄС від 17 травня 1977 р. 77/388/ЄЕС щодо гармонізації законодавства держав-членів, яке стосується податків з обороту - Єдиний принцип визначення суми податку на додану вартість

3. Восьма директива Ради ЄС від 6 грудня 1979 р. 79/1072/ЄЕС щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту - Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку, які засновані не на території країни

4. Директива Ради ЄС від 28 березня 1983 р. 83/181/ЄЕС про визначення сфери дії ст. 14 Директиви Ради ЄС від 17 травня 1977 р. 77/388/ЄЕС у випадках звільнення від сплати податку на додану вартість при остаточному ввезенні деяких товарів

5. Директива Ради ЄС від 28 березня 1983 р. 3/182/ЄЕС про звільнення від оподаткування в межах Співтовариства деяких транспортних засобів, тимчасово ввезених до однієї держави - члена ЄС із іншої держави - члена ЄС

6. Директива Ради ЄС від 28 березня 1983 р. 83/183/ЄЕС про звільнення від податків, що застосовуються при остаточному ввезенні до держави - члена ЄС особистого майна фізичних осіб

7. Тринадцята директива Ради ЄС від 17 листопада 1986 р. 86/560/ЄЕС щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту - Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території ЄС

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – процес тривалий та доволі складний, який став невід’ємною складовою правової реформи в Україні взагалі. Слід відмітити, що процес адаптації не є тотожним уніфікації, тобто, мова йде про відповідність рівня українського законодавства законодавству ЄС, а не про абсолютну його ідентичність з останнім. Адаптація повинна провадитись з урахуванням особливостей української національної правової системи, економічних та соціальних умов українського суспільства.

Отже, адаптація податкового законодавства проводиться з метою забезпечення відповідності законодавства з питань оподаткування України зобов’язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та Європейським Союзом, інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з ЄС, а також для розвитку національного податкового законодавства в напрямі його зближення із аналогічним законодавством ЄС та забезпечення високого рівня підготовки в Україні законопроектів з питань оподаткування.

Згідно зі ст. 93 Договору про заснування Європейського Співтовариства (О.В. С 325/33, 24.12.2002), в першу чергу необхідно забезпечити приблизну адекватність законодавства щодо податку на додану вартість, акцизного збору та інших непрямих податків.

При цьому, ст. 90 Договору про заснування ЄС забороняє будь-які прояви податкової дискримінації, яка могла б прямо чи опосередковано надати певні переваги національним продуктам перед продуктами з інших держав-членів ЄС.

Разом з тим, країни-члени ЄС повинні дотримуватися запроваджених у ЄС принципів у сфері прямого оподаткування. Базисом політики у сфері прямих податків є принцип недискримінації та забезпечення фундаментальних свобод стосовно вільного руху громадян, капіталів та товарів, передбачених ст. 3 та 14 Договору про заснування ЄС.

Відповідно до ст. 94 Договору про заснування Європейського Співтовариства, Рада Європейського Співтовариства, діючи одностайно на пропозиції Комісії, та після консультацій з Європейським Парламентом і Економічним та Соціальним Комітетом видає директиви щодо наближення таких законів, правил або адміністративних положень держав-членів, які безпосередньо впливають на утворення та функціонування спільного ринку. При цьому, відповідно до ст. 58 Договору про заснування ЄС держави-члени можуть вживати всіх необхідних заходів для запобігання порушень національних законів та актів виконавчої влади, особливо у сфері оподаткування.

При адаптації податкового законодавства у сфері непрямого оподаткування необхідно відзначити наявність деяких відмінностей між законодавством України з питань справляння акцизного збору і законодавством ЄС. У європейському законодавстві загальні положення стосовно виробів (товарів), що підлягають акцизному збору, а також утримання, переміщення та контролю за такими виробами регулюються так званою “горизонтальною директивою” – Директивою Ради ЄЕС 92/12/ЄЕС від 25 лютого 1992 р. щодо загального режиму для підакцизних товарів та щодо зберігання, переміщення та моніторингу за такими товарами.

Відповідно до вимог Директиви Ради 92/12 ЄЕС передбачається, що податкові органи повинні здійснювати суворий нагляд і контроль за особами, які займаються виробництвом, обробкою і зберіганням підакцизних товарів, а також приміщеннями, де відбуваються перелічені операції. Тому згідно із вказаною Директивою передбачається, що виробництво, обробка і зберігання підакцизних товарів, якщо акцизний збір не був сплачений, може відбуватися тільки на “податковому складі”. Держави-члени ЄС встановлюють порядок відкриття і діяльності “податкових складів” та затверджують положення про їх уповноважених власників – ліцензованих управляючих складами, тобто, осіб, які відповідають за “податкові склади”.

У разі врахування у діючому законодавстві України з питань справляння акцизного збору адаптованих до законодавства ЄС положень стосовно виробництва підакцизних товарів на території України тільки на податкових складах, для відкриття яких необхідно мати дозвіл органу державної податкової служби, правил перевезення підакцизних товарів з наданням фінансової гарантії органу державної податкової служби в Україні буде забезпечена побудова ефективного механізму оподаткування акцизним податком. У той же час запровадження зазначених заходів повинно забезпечити стабільні надходження від цього непрямого податку до бюджету, його ефективне і просте адміністрування та мінімізацію ухилень від оподаткування.

На сьогодні податок на додану вартість є основним непрямим податком у державах-членах Європейського Союзу. Частина надходжень від цього податку спрямовується на фінансування бюджету ЄС. Застосування податку на додану вартість є неодмінною умовою для вступу до ЄС нових членів. Тому приведення податкового законодавства України з питань оподаткування податком на додану вартість у відповідність до законодавства Європейського Союзу, а саме, положень Шостої Директиви Ради 77/388/ЄЕС від 17 травня 1977 р. з питань гармонізації законодавства держав-членів, що регулює податки з обігу (Спільна система справляння податку на додану вартість: єдиний принцип визначення суми податку (далі – Директива 77/388)), виконає неодмінну умову для вступу України до ЄС та призведе до позитивних наслідків для податкової системи та економіки України.

Згідно зі ст. 12 Директиви 77/388 встановлено, що стандартна ставка податку на додану вартість визначається кожною державою-членом ЄС як відсоток до оподатковуваної суми та має бути однаковою для поставок товарів та надання послуг. При цьому, з 1 січня 2001 р. до 31 грудня 2005 р. ставка податку на додану вартість, яку застосовують держави-члени ЄС, повинна бути не меншою ніж 15 відсотків.

Держави-члени ЄС можуть застосовувати одну або дві знижені ставки податку відповідно до умов, які вони встановлюють для цілей забезпечення правильного та простого застосування таких знижених ставок i попередження будь-якого можливого ухилення від оподаткування. Такі ставки визначаються як відсоток до оподатковуваної суми, який не може бути меншим 5%, та застосовуються до товарів та послуг, перелічених у додатку Н до Директиви 77/388.

Крім режиму знижених ставок держави – члени ЄС можуть застосовувати режим звільнення від обкладання ПДВ певних видів операцій згідно зі ст. 13 — 16 ч.10 Директиви 77/388. А саме, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції, які носять соціальний характер і знайшли підтвердження своєї необхідності у міжнародній практиці.

Тому вилучення Законом України від 25 березня 2005 р. № 2505-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік”[5] та деяких інших законодавчих актів України” із переліку звільнень операцій, що безпосередньо не пов'язані із соціальним захистом малозабезпечених верств населення, спотворюють умови здорової конкуренції та ставлять в нерівні умови платників окремих галузей народного господарства, забезпечить справедливий підхід при оподаткуванні всіх категорій платників податку на додану вартість в Україні.

Тринадцятою директивою Ради ЄС від 17 листопада 1986 р. 86/560/ЕЕС[6] щодо наближення законодавства держав – членів ЄС стосовно податків з обороту передбачено правила відшкодування податку на додану вартість його платникам, які не мають постійного місця провадження підприємницької діяльності на території ЄС.

В Європейському Союзі фактично не відбувається гармонізації або координації прямих податків. Існуючі акти тільки дають часткову відповідь на конкретні випадки подвійного оподаткування.

У Договорі про заснування ЄС немає ст., що стосується прямих податків, але законодавство держав-членів з питань прямого оподаткування також є об’єктом гармонізації. В основному це стосується окремих аспектів прямого оподаткування і пов’язано з отриманням доходів фізичними і юридичними особами в результаті транскордонних операцій.

Відповідно основне навантаження по врегулюванню прямих податків в ЄС покладається на національне законодавство держав-членів.

На сьогоднішній день прийнято лише кілька директив, положення яких спрямовані на зближення законодавства держав-членів з питань прямого оподаткування.

Зокрема, Директива Ради 90/434/ЄЕС від 23 липня 1990 р. щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується у випадках злиття, поділу, переведення активів та обміну акціями, коли товариства знаходяться в межах юрисдикції різних держав-членів, була прийнята з метою узагальнення поддаткових положень, які підлягають застосуванню при транскордонному перетворенні компаній, і для врегулювання питань оподаткування материнських та дочірніх компаній, що належать різним державам-членам Європейського Співтовариства.

Поряд з цим, проблема, яку повинна була вирішити Директива, полягала в тому, що транскордонні операції компаній всередині однієї держави не залучаються до оподаткування доходів на приріст капіталу, а здійснювані компаніями різних держав-членів – підлягають оподаткуванню. Тому, з метою створення в рамках Співтовариства умов, аналогічних тим, які існують на внутрішніх ринках, а також для забезпечення створення та ефективного функціонування спільного ринку, було вирішено шляхом прийняття відповідної Директиви заснувати загальні правила, які були б нейтральними з точки зору конкуренції, а також для надання суб’єктам господарювання можливості адаптуватися до вимог спільного ринку, підвищити їхню продуктивність та конкурентоспроможність на міжнародному рівні.

Директива Ради 90/435/ЄЕС від 23 липня 1990 р. щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується до материнських та дочірніх компаній, які знаходяться в межах юрисдикції різних держав-членів, була прийнята з метою узагальнення податкових положень, які підлягають застосуванню при транскордонному перетворенні компаній, і для врегулювання питань оподаткування материнських та дочірніх компаній, що належать різним державам-членам Європейського Співтовариства.

Норми податкового права, що регулюють відносини між материнськими і дочірніми компаніями, що належать різним державам-членам, є менш сприятливими в порівнянні з положеннями, що діють у відношенні материнських і дочірніх компаній однієї держави. Регулювання цих відносин між компаніями різних держав-членів має важливі розбіжності. Проблема, яку покликана була вирішити директива, полягала в тому, що держава, у якій розташована материнська компанія, вправі оподатковувати податком отриманий від дочірньої компанії розподілений прибуток, що приводить до подвійного оподатковування, тому що держава в якій розташована дочірня компанія також вправі стягувати з цього прибутку податок у джерела виплати.

При адаптації податкового законодавства у сфері спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва - у Європейському Співтоваристві мікропідприємства, малі та середні підприємства розглядаються як визначний фактор у забезпеченні конкурентоспроможності європейської економіки на світовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринка, а також як фактор забезпечення зайнятості населення.

Вивчивши законодавство ЄС, можна дійти висновку, що нормативні акти, прийняті з метою підтримки малого бізнесу, не передбачають встановлення будь якої форми спрощеної системи оподаткування, зокрема, єдиного або фіксованого податку. Натомість передбачається можливість суб’єктам малого підприємництва – фізичним особам нарівні з юридичними особами сплачувати податок на прибуток підприємств, оскільки, в більшості європейських країн ставки прибуткового податку на доходи фізичних осіб є значно вищими ставок податку на прибутки юридичних осіб. З урахуванням практики застосування діючого законодавства спрощеної системи оподаткування та аналізу законодавство ЄС, необхідно переглянути критерії, які дають право суб’єктам малого бізнесу перебувати на спрощеній системі оподаткування.

1.2 Концепція загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (2002 р.)

Адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу - це поетапне прийняття та впровадження нормативно-правових актів України, розроблених з урахуванням законодавства Європейського Союзу [7] .

Важливим фактором проведення правової реформи та інтеграції України до Європейського Союзу є формування та виконання Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Загальнодержавна програма), а також створення ефективного механізму її реалізації.

Метою Загальнодержавної програми є створення передумов до підготовки законодавчого поля для входження України в Європейський Союз.

Головними завданнями Загальнодержавної програми є[8] :

забезпечення відповідності законодавства України зобов'язанням, що випливають з Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р., інших міжнародних договорів, що стосуються співробітництва України з Європейським Союзом;

розвиток законодавства України у напрямі його наближення до законодавства Європейського Союзу та забезпечення високого рівня підготовки в Україні проектів законів та інших нормативно-правових актів;

створення правової бази для інтеграції України до Європейського Союзу;

створення на законодавчому рівні загальнодержавного механізму адаптації законодавства, який визначав би цілі та сфери, етапи адаптації законодавства, складовими елементами якого повинно бути фінансове, інформаційне, наукове та кадрове забезпечення;

забезпечення системності та узгодженості у роботі органів державної влади під час здійснення заходів з адаптації законодавства;

вдосконалення порядку планування нормотворчої роботи на основі довгострокової програми розвитку законодавства України з метою його наближення до законодавства Європейського Союзу;

вироблення єдиних, обов'язкових для всіх суб'єктів права законодавчої ініціативи правил підготовки проектів нормативно-правових актів у процесі адаптації законодавства;

вдосконалення інформаційного забезпечення роботи з адаптації законодавства;

вдосконалення кадрового забезпечення в органах державної влади, підготовка спеціалістів, які відповідали б особливим кваліфікаційним вимогам, що ставляться до учасників процесу адаптації законодавства;

підвищення рівня володіння офіційними мовами держав - членів Європейського Союзу державних службовців;

вдосконалення порядку підготовки щорічних пропозицій щодо обсягів фінансування заходів з адаптації законодавства в рамках Державного бюджету України.

Формування та реалізація Загальнодержавної програми повинні здійснюватися з додержанням таких основних принципів[9] :

узгодженості пріоритетів адаптації законодавства з основними напрямами правової реформи в державі, Стратегією та Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, іншими загальнодержавними і національними програмами;

поступовості і планомірності наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

інтегральної єдності процесу адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу із загальним нормотворчим процесом в Україні;

тісної взаємодії Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у процесі адаптації законодавства, координації розроблення та реалізації планів Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо цілей, етапів, ресурсів та об'єктів робіт у зазначеній сфері;

системності формування та виконання Загальнодержавної програми;

поєднання бюджетного і позабюджетного фінансування;

максимально ефективного використання міжнародної технічної допомоги.

Процес адаптації має охоплювати всі сфери законодавства України, але пріоритети не повинні бути постійними, а мають визначатися на певний етап і коригуватися залежно від ситуації.

У Загальнодержавній програмі пріоритети мають надаватися законодавчим актам України, наближення яких до відповідних законодавчих актів Європейського Союзу сприятиме, зокрема, правовому забезпеченню заходів щодо формування ринкових відносин, конкурентного середовища та сприятливого інвестиційного клімату, створення сучасної ринкової інфраструктури, банківської, податкової та митної систем.

1.3 Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (2004 р.)

Загальнодержавна програма адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Програма) визначає механізм досягнення Україною відповідності третьому Копенгагенському та Мадридському критеріям набуття членства в Європейському Союзі. Цей механізм включає адаптацію законодавства, утворення відповідних інституцій та інші додаткові заходи, необхідні для ефективного правотворення та правозастосування [10] .

Метою адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу є досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього.

Адаптація законодавства України до законодавства ЄС є пріоритетною складовою процесу інтеграції України до Європейського Союзу, що в свою чергу є пріоритетним напрямом української зовнішньої політики.

Невід'ємною частиною цієї Програми є Перелік актів законодавства України та acquis Європейського Союзу в пріоритетних сферах адаптації.

Acquis communautaire (acquis) – це правова система Європейського Союзу, яка включає акти законодавства Європейського Союзу (але не обмежується ними), прийняті в рамках Європейського співтовариства, Спільної зовнішньої політики та політики безпеки і Співпраці у сфері юстиції та внутрішніх справ.

Адаптація законодавства – це процес приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з acquis communautaire.

Джерела acquis communautaire:

первинне законодавство:

Договір про заснування Європейського економічного співтовариства 1957 р. (з 1993 р. - Договір про заснування Європейського співтовариства), Договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії 1957 р. (далі - установчі договори) з наступними змінами, внесеними Маастрихтським договором (Договір про утворення Європейського Союзу 1992 р.), Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким договором 2001 р., а також актами про приєднання;

Договір про Європейський Союз 1992 р., із змінами, внесеними Амстердамським договором 1997 р. та Ніццьким договором 2001 р., а також договорами про приєднання;

Договір про злиття 1965 р.;

акти про приєднання нових держав-членів;

вторинне законодавство:

директива;

регламент;

рішення;

рекомендація або висновок;

джерело права у формі міжнародної угоди;

загальний принцип права Європейського співтовариства;

рішення Європейського суду;

спільна стратегія у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки, як це визначено ст. 13 Договору про Європейський Союз;

спільні дії в рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки;

спільна позиція у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки;

рамкове рішення щодо гармонізації законодавства в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (ст. 34 Договору про Європейський Союз);

спільна позиція в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (ст. 34 Договору про Європейський Союз);

рішення в контексті положень Договору про Європейський Союз про співробітництво правоохоронних та судових органів у кримінальних справах (ст. 34 Договору про Європейський Союз);

загальне положення або принцип у сфері спільної зовнішньої політики та політики безпеки.

Державна політика України щодо адаптації законодавства формується як складова частина правової реформи в Україні та спрямовується на забезпечення єдиних підходів до нормопроектування, обов'язкового врахування вимог законодавства Європейського Союзу під час нормопроектування, підготовки кваліфікованих спеціалістів, створення належних умов для інституціонального, науково-освітнього, нормопроектного, технічного, фінансового забезпечення процесу адаптації законодавства України.

В Україні створено основні політико-правові та організаційні засади адаптації законодавства. Зокрема, Угодою про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами від 14 червня 1994 р. (далі - УПС) визначено пріоритетні сфери адаптації законодавства.

Адаптація законодавства України є планомірним процесом, що включає декілька послідовних етапів, на кожному з яких повинен досягатися певний ступінь відповідності законодавства України до acquis Європейського Союзу.

З урахуванням етапів адаптації законодавства визначаються етапи виконання Програми[11] .

а) Перший етап виконання Програми розрахований на 2004 - 2007 роки.

На першому етапі виконання Програми пріоритетними сферами, в яких здійснюється адаптація законодавства України, є сфери, визначені ст. 51 УПС, а саме:

митне право;

законодавство про компанії;

банківське право;

бухгалтерський облік компаній;

податки, включаючи непрямі;

інтелектуальна власність;

охорона праці;

фінансові послуги;

правила конкуренції;

державні закупівлі;

охорона здоров'я та життя людей, тварин і рослин;

довкілля;

захист прав споживачів;

технічні правила і стандарти;

енергетика, включаючи ядерну;

транспорт.

На першому етапі виконання Програми необхідно:

забезпечити розробку глосарію термінів acquis communautaire для адекватності їхнього розуміння та уніфікованого застосування у процесі адаптації, а також розробити і запровадити єдині вимоги до перекладів актів acquis communautaire на українську мову, створити централізовану систему перекладів;

провести порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах;

здійснити переклад на українську мову актів acquis communautaire у цих сферах;

на підставі вивчення та узагальнення відповідного досвіду держав Центральної та Східної Європи створити ефективний загальнодержавний механізм адаптації законодавства, в тому числі щодо перевірки проектів законів України та інших нормативно-правових актів на предмет їх відповідності acquis Європейського Союзу;

створити загальнодержавну інформаційну мережу з питань європейського права, забезпечити вільний доступ до неї учасників адаптації законодавства;

створити систему навчання та підвищення кваліфікації державних службовців з питань європейського права, включаючи розроблення та затвердження відповідних навчальних програм;

вжити заходів щодо опрацювання та затвердження спільного з ЄС механізму підготовки планів-графіків адаптації та моніторингу їх виконання.

У пріоритетних сферах адаптація законодавства України здійснюється у такій послідовності:

визначення актів acquis communautaire, які регулюють правовідносини у відповідній сфері;

переклад визначених актів на українську мову;

здійснення комплексного порівняльного аналізу регулювання правовідносин у відповідній сфері в Україні та в Європейському Союзі;

розроблення рекомендацій щодо приведення законодавства України у відповідність з acquis communautaire;

проведення економічного, соціального та політичного аналізу наслідків реалізації рекомендацій;

визначення переліку законопроектних робіт;

підготовка проектів законів України та інших нормативно-правових актів, включених до переліку законопроектних робіт, та їх прийняття;

моніторинг імплементації актів законодавства України.

Елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу.

Конкретні заходи з адаптації законодавства (в тому числі інституціональні перетворення), прогнозовані строки їх виконання, обсяги видатків (у тому числі видатків на підготовку нормативно-правових актів, навчання, інституціональні зміни, проведення порівняльно-правових досліджень, переклад актів acquis communautaire на українську мову, підготовку глосарію термінів acquis communautaire тощо) визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готується Координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (далі - Координаційна рада), погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Наказами ДПА України затверджено Детальний план дій за реструктуризованим проектом „Програма модернізації державної поддаткової служби України” .

Відповідно до п. 76 розділу “Політика у сфері підприємництва “ заходів щодо виконання у 2006 році Плану дій Україна – ЄС передбачено захід щодо розроблення проекту Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”.

Станом на сьогодні ДПА України підготувала пропозиції стосовно напрямків удосконалення спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва і направила Міністерству фінансів України (лист від 21.08.06 р. №9338/5/17-0116) для врахування при розробці спеціального Закону України про спрощену систему оподаткування.

На виконання розпорядження Кабінету Міністрів від 15.03.06 р. 151-р „Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2006 році Загальнодержав-ної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” Державна податкова адміністрація України здійснила такі заходи з адаптації податкового законодавства України до законодавства ЄС у першому півріччі 2006 р.:

1) фахівцями Державної податкової адміністрації України із залученням громадськості, представників центральних органів виконавчої влади та науковців проводиться робота з опрацювання оновленої редакції проекту Податкового кодексу України (далі – проекту Кодексу-2006). Під час доопрацювання відповідних розділів проекту Кодексу враховуються вимоги приведення їх у відповідність до основних норм європейського законодавства.

2) Щодо виконання абзацу першого п. 3 розділу І вказаного плану заходів стосовно доопрацювання проекту Кодексу в частині регулювання прямого оподаткування, то у розділі ІІ “Податок на прибуток підприємств” проекту Кодексу запропоновано змінити редакцію визначення терміну “звичайна ціна” та встановити конкретні методи визначення звичайних цін, які застосовуються у міжнародній практиці, а саме, порівнювальної неконтрольованої ціни (анало-гів продаж), ціни перепродажу, “витрати плюс” та балансової вартості. Це сприятиме ефективності контролю за правильністю формування платниками податків податкових зобов’язань.

3) Також з метою недопущення використання схем ухилення від оподаткування податком на прибуток підприємств, які побудовані на операціях з офшорними нерезидентами, у проекті Кодексу запропоновано встановити однакові правила відображення у податковому обліку з податку на прибуток підприємств активів, що були придбані у (через) таких нерезидентів.

Одночасно положеннями проекту Кодексу передбачено нарахування амортизації на 85 відсотків вартості основних фондів, що придбані у нерезидентів, які мають офшорний статус.

4) Також з метою приведення визначення терміну "роялті" у відповідність до Директиви Ради ЄС від 03 червня 2003 р. 2003/49/ЄС про спільну систему оподаткування, яка застосовується до виплат відсотків та роялті між пов’язаними компаніями з різних держав-членів, на сьогоднішній день Державною податковою адміністрацією України відпрацьовується зазначене питання разом із зацікавленими суб'єктами господарювання.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ПОДАТКОВОГО

ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПОРІВНЯННІ З ПОДАТКОВИМ

ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

2.1 Аналіз актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у сфері адаптації податкового законодавства

Повна гармонізація прямих податків ніколи не була метою здійснення податкової політики на рівні ЄС. Радше мала місце координація та узгодження у тих сферах, де податкові відносини безпосередньо впливали або були чинниками виникнення недобросовісної податкової конкуренції. Таким чином політика у сфері прямих податків здійснювалась з метою забезпечення належного функціонування внутрішнього ринку і, особливо, забезпечення реалізації свободи руху товарів і капіталів та платежів. З огляду на це базисом політики у сфері прямих податків є принцип недискримінації та основоположні свободи, передбачені положеннями Договору про заснування ЄС. Отже, основні питання, врегульовані на рівні ЄС, стосуються: створення загальної системи оподаткування материнських та дочірніх компаній; злиття, поділу та обміну акціями - щодо компаній, які знаходяться в межах юрисдикцій різних держав-членів, а також питань коригування прибутків пов'язаних осіб. Велика увага, з метою створення більш сприятливих умов діяльності малих та середніх підприємств, надається також оподаткуванню таких суб'єктів, оскільки їх частка на ринку ЄС становить близько 99 % усіх суб'єктів господарювання Європейського Співтовариства.

Реформа податкового законодавства України на даному етапі зосереджена на доопрацюванні та прийнятті Податкового кодексу України. Незважаючи на істотний рівень удосконалення податкового законодавства, запропонованого проектом Податкового кодексу України, його положення потребують подальшого доопрацювання відповідно до міжнародних принципів оподаткування, загалом, та положень права ЄС, зокрема.

Передусім це стосується реалізації принципу недискримінації - який є наріжним каменем вступу до Світової організації торгівлі. Враховуючи розвиток корпоративного права в Україні, необхідним також є вирішення питання особливостей оподаткування материнських та дочірніх підприємств та оподаткування при злитті, поділі компаній та обміні акціями, а також уникнення подвійного оподаткування при коригуванні прибутків пов'язаних осіб.

Важливим питанням також є удосконалення спрощеної системи оподаткування малих та середніх підприємств у проекті Податкового кодексу України. Це стосується не тільки збереження істотних умов існуючої системи спрощеного оподаткування, зокрема кола осіб, що користуються її перевагами, але й запозичення досвіду регулювання цього питання в ЄС, що полягає, зокрема, у запровадженні системи, за якої малі та середні підприємства мають можливість обирати більш зручний для них режим оподаткування.

У випадку прийняття Україною рішення про розширення податкової бази та запровадження податку на капітал (приріст капіталу) необхідним буде використання відповідного досвіду ЄС.

Сфера непрямого оподаткування регулюється законодавством Європейських Співтовариств з 1967 р., коли багатосхідчастий податок з обороту був замінений на податок на додану вартість. Згодом податок на додану вартість зайняв одне з найвагоміших місць у правовому регулюванні ЄС, оскільки з 1970 р. надходження від податку на додану вартість замінили внески держав-членів у бюджет Співтовариства відповідно до концепції власних коштів. Сьогодні надходження від податку на додану вартість складають близько 35 % надходжень до бюджету ЄС[12] .

У вторинному законодавстві ЄС врегульовані основні питання податку на додану вартість: платники податку, операції, які підлягають оподаткуванню, база оподаткування, виникнення податкових зобов'язань, ставки, звільнення від оподаткування, зменшення та відшкодування податку тощо.

Питання акцизного збору у вторинному законодавстві ЄС було врегульовано досить недавно - починаючи з 1992 р.. На рівні Співтовариства гармонізовані наступні питання акцизного збору: підакцизні товари (спирт та алкогольні напої, тютюн та тютюнові вироби, нафтопродукти), структура підакцизних товарів, податкові склади, режим руху підакцизних товарів, ставки та інше.

Регулювання двох вищезазначених інститутів сфери непрямого оподаткування (податок на додану вартість та акцизний збір) в праві ЄС є досить ефективним, про що свідчить наявність невеликої кількості проектів актів вторинного законодавства.

Рівень відповідності законодавства України нормам та стандартам ЄС у сфері непрямого оподаткування є незадовільним. Більшість чинних нормативних актів у цій сфері відповідає вимогам європейського права лише на 10 - 15 %. Проект Податкового кодексу - Розділ IV (Податок на додану вартість) та Розділі V (Акцизний збір) - має більший ступінь відповідності вимогам права ЄС, але виникає потреба суттєвого доопрацювання цього документа[13] .

Першочерговим завданням у сфері непрямого оподаткування є приведення зазначених вище розділів проекту Податкового кодексу у відповідність до норм та стандартів Європейського Співтовариства.

Шоста директива стала базовим нормативно–правовим актом ЄЕС з питань ПДВ, яку за критерієм обсягу регулювання можна порівняти з національним законом. До Шостої директиви неодноразово вносилися зміни та доповнення й на сьогодні вона регулює такі питання: об’єкт і база оподаткування ПДВ, платники податку, час виникнення податкового зобов’язання й порядок його зменшення, правила щодо встановлення ставки, місце стягнення податку, оподаткування імпортованих товарів, звільнення від оподаткування, спеціальні схеми оподаткування [14] .

Платником податку на додану вартість Шоста директива визначає фізичну або юридичну особу, яка самостійно займається будь–якою економічною діяльністю незалежно від цілей, місця й результатів такої діяльності (це може бути виробництво, сільське господарство, торгівля, професійна діяльність, послуги тощо). Критерій самостійності ведення економічної діяльності виключає з кола платників податків найманих працівників та осіб, які працюють за трудовими угодами.

Цікаво, що директива відносить до оподатковуваної економічної діяльності експлуатацію матеріального й нематеріального майна з метою одержання доходу. Суд ЄС постановив, що “експлуатація майна” означає будь–яку операцію, що передбачає отримання доходу. Надання прав користування й будівництва на певний строк за відшкодування є експлуатацією матеріального майна, а відтак – економічною діяльністю. Тому будь–яка особа, яка експлуатує матеріальне майно з метою одержання доходу, є платником ПДВ і має право на зменшення податкового зобов’язання.

Директива відрізняє платника податку від податкового боржника. По-датковим боржником є особа, зобов’язана перерахувати податок до бюджету відповідної держави–члена ЄЕС, незалежно від того, виступає вона платником податку чи ні. Як правило, при поставках товарів/послуг всередині Співтовариства податковим боржником виступає платник податку – продавець. Директива надає державам–членам право самостійно визначати податкового боржника в поставках, здійснюваних закордонними податковими резидентами. Таким податковим боржником може бути призначений представник продавця або особа, на користь якої здійснюється така поставка. При наданні податковими резидентами інших країн певних видів послуг (рекламних, інформаційних, консультаційних, фінансових, страхових, з підбору персоналу, з передачі авторських прав, патентів, ліцензій, торгових знаків та інших подібних прав) податковим боржником є особа, яка отримує такі послуги. А у випадку імпорту товару податковим боржником виступає особа, визначена як така законодавством держави імпорту.

Шоста директива зазначає, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції з поставок (надання) товарів/послуг та імпорту товарів, здійснювані за відшкодування. Отримане за такі операції відшкодування є базою оподаткування. Обов’язковою умовою при визначенні бази оподаткування ПДВ, як це постановив Суд ЄС у справі Apple and Pear Development Council v. Commissioners of Customs and Excise, є наявність безпосереднього зв’язку (правовідносин з приводу предмету поставки) між наданим товаром/послугою та отриманим відшкодуванням[15] . Для товарів/послуг, проданих всередині ЄС, база оподаткування включає податки, збори та інші обов’язкові платежі, крім ПДВ, а також додаткові витрати – комісійні платежі, витрати на пакування, транспортування й страхування. Проте директива забороняє включати до бази оподаткування знижки цін при достроковій оплаті та під час продажу, а також суми, передані платнику податку покупцем для здійснення додаткових витрат в його інтересах.

Слід пам’ятати, що поставки товарів та послуг у межах Співтовариства, здійснювані особами з різних держав–членів, є внутрішніми операціями, а не експортно–імпортними. Відповідно, для Співтовариства імпортною операцією є ввіз на його територію товарів із третьої держави. Податок на додану вартість нараховується на сплачену імпортером ціну товару. Якщо ціна не сплачується або вона не є єдиним відшкодуванням, базу оподаткування імпортованого товару визначають за вартістю товару на відкритому ринку. При цьому вартість товару на відкритому ринку визначається як ціна на такий товар у державі експорту, яку імпортер мав би сплатити продавцю за умов справедливої конкуренції на час виникнення податкового зобов’язання. База оподаткування імпортованих товарів включає: 1) податки, збори та інші обов’язкові платежі, стягнені поза державою імпорту; 2) податки, що стягуються при імпорті, крім ПДВ; 3) додаткові витрати – комісійні платежі, витрати на пакування, транспортування та страхування, що мали бути сплачені на шляху товарів до першого місця призначення на території Співтовариства (яким є вказане в транспортному документі місце, а при відсутності вказівки – перше місце ввезення вантажу до держави імпорту).

В умовах єдиного ринку, територія якого майже повністю співпадає з територією держав–членів ЄС і територією застосування законодавства ЄС про податок на додану вартість, важливим з точки зору оподаткування ПДВ є визначення місця здійснення оподатковуваних операцій. Шоста директива встановлює єдині правила визначення місця здійснення поставки. Якщо товар транспортується, місцем здійснення поставки є місце його відправлення. При відправленні товару з території третьої держави місцем поставки є держава імпорту товару. Якщо товар не транспортується й не відправляється шляхом диспетчеризації, місцем його поставки є місцезнаходження товару під час здійснення операції поставки.

Час виникнення у платника податку податкового зобов’язання щодо сплати ПДВ Шоста директива пов’язує з настанням події, з якою вступають в дію юридичні умови стягнення податку. Інакше кажучи, це – момент виникнення у податкового органа права вимагати від платника податку його сплати. За загальним правилом, встановленим Шостою директивою, податок стягується після поставки товарів або надання послуг. У разі оплати товарів/послуг до їх надання податок має бути сплачений при отриманні платежу або кредитуванні рахунку.

Податкове зобов’язання щодо імпортованих товарів настає на момент їх ввезення на територію Співтовариства. Дата виникнення податкового зобов’язання щодо сплати ПДВ з імпортованих товарів, з яких стягуються митні платежі, сільськогосподарські збори та інші спільні для Співтовариства обов’язкові платежі, може співпадати з датою виникнення податкових зобов’язань з таких платежів. Якщо з імпортованих товарів не стягується жоден спільний платіж, держави–члени можуть застосувати для визначення часу виникнення поддаткових зобов’язань з ПДВ відповідні правила визначення дати виникнення податкових зобов’язань з митних платежів.

Разом з виникненням зобов’язання щодо сплати ПДВ у платника податку виникає право його зменшення. Шоста директива дозволяє зменшувати податкове зобов’язання на: 1) суму ПДВ, сплачену за товари/послуги, отримані від іншого платника податку; 2) суму ПДВ, сплачену за імпортовані товари; 3) суму ПДВ за товари/послуги, які застосовані в підприємницькій діяльності та які оподатковуються частково в разі їх придбання в іншого платника податку. Право на зменшення податку або бюджетне відшкодування виникає також при застосуванні товарів і послуг в операціях, що стосуються економічної діяльності, здійснюваної за межами ЄС, якщо за такими операціями в разі їх здійснення на території держави–члена ЄС виникає право зменшення податкового зобов’язання.

Кожна держава–член ЄС для подання платниками ПДВ податкових декларацій встановлює строк, який не перевищує двох місяців із дня закінчення податкового періоду. Податковий період може дорівнюватися одному, двом місяцям або кварталу. Втім, директива дозволяє встановлювати інші періоди, які не мають перевищувати рік. У податковій декларації зазначається вся інформація, необхідна для розрахунку податку та його зменшення, в тому числі, коли це необхідно для визначення бази оподаткування: загальна сума операцій, які належать до такого податку та його зменшення й загальна сума звільнених від оподаткування поставок. Для імпортованих товарів держави–члени можуть впровадити детальні правила складання податкових декларацій та сплати податку. Зокрема ПДВ, який має бути сплачений за імпортовані товари платниками податку або податковими боржниками, за умов зазначення ПДВ у податковій декларації не сплачуватиметься під час імпорту товарів.

З січня 1993 р., згідно з Директивою Ради 92/77/ЄC звичайна ставка ПДВ в ЄС не може бути меншою ніж 15 %. У певних випадках до поставок товарів і послуг можуть застосовуватися зменшені ставки, які дорівнюють або є більшими ніж 5 %, та застосовуються виключно до окремих товарів і послуг соціального та культурного значення. До них належать харчові продукти, фармацевтичні продукти, послуги з транспортування пасажирів, книги, газети й періодичні видання, білети на вистави, до музеїв та подібних закладів, житлове будівництво, розміщення в готелях, медичний догляд у лікарнях, поставки електроенергії та газу.

Шоста директива містить деталізований перелік операцій, які звільнені від оподаткування. Це здійснювані в громадських цілях послуги державної поштової служби, державних лікарняних установ; медичні послуги професійного та середнього медичного персоналу; донорство людських органів, крові та молока; послуги дантистів; послуги, що надають незалежні об’єднання осіб, діяльність яких звільнена або не підлягає оподаткуванню ПДВ; роботи в сфері соціального забезпечення; послуги й товари благодійних організацій для захисту дітей та молоді; шкільне або університетське навчання, практика на канікулах або перепідготовка дітей та молоді; освіта, яку вчителі надають приватно; послуги релігійних і філософських інституцій з метою духовного збагачення населення; надання неприбутковими організаціями своїм членам послуг і товарів за підпискою; послуги неприбуткових організацій щодо спортивного та фізичного навчання; певні культурні послуги й товари, що надаються державними органами; діяльність зазначених організацій щодо мобілізації капіталу для власних цілей; надання транспортних послуг хворим або пораненим особам у спеціальних транспортних засобах; діяльність громадського радіо й телебачення, крім комерційної діяльності.

Також звільнюються від оподаткування ПДВ такі операції: страхування й перестрахування; лізинг нерухомого майна (крім готелів, турбаз, місць кемпінгу й паркування, інстальованого обладнання та машин, сейфів); надання кредиту; управління кредитором гарантіями кредиту; операції щодо депозитів, поточних рахунків, платежів, трансферів, боргів, чеків та інших інструментів (за винятком стягнення заборгованості й факторингу); операції з валютою, банкнотами та монетами, що виступають платіжним засобом (крім предметів колекціонування; операції з акціями, частками компаній, борговими зобов’язаннями та іншими цінними паперами, крім операцій щодо їх збереження й управління); операції з правовстановлюючими документами; операції з цінними паперами, які визначають отримання процентів від нерухомості або встановлюють право власності на нерухомість або її частину; та інш.

Директива передбачає можливість впровадження спеціальних схем оподаткування ПДВ для малих підприємств.

Отже, стислий огляд особливостей законодавства ЄС про податок на додану вартість свідчить про широке коло питань, які український законодавець повинен врахувати при проведенні податкової реформи, яка на сьогодні є надзвичайно актуальною.

Експертиза відповідності проектів актів вітчизняного законодавства положенням європейських директив вже стала новим етапом процесу правотворчості в Україні. Проведення таких експертиз і, як наслідок, врахування положень інтеграційного податкового законодавства ЄС в проектах актів податкового законодавства України фактично є податковою гармонізацією, яку українська сторона зобов’язалася здійснити відповідно до ст. 51 Угоди про партнерство й співробітництво.

Вторинне законодавство ЄС, яке регулює акцизний збір, має структуру, яка характеризується наявністю так званих горизонтальних та вертикальних директив.

Горизонтальні директиви охоплюють основні аспекти правового врегулювання всіх категорій підакцизних товарів, без поділу їх на групи. Вертикальні директиви здійснюють правове регулювання по категоріях підакцизних товарів, встановлюючи їх структуру, мінімальний рівень ставок акцизного збору та способи розрахунку акцизного збору.

При розробці проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором необхідно керуватися наступними директивами Європейського Союзу:

1) Директива Ради 92/12/ЄЕС від 25 лютого 1992 р. щодо загального режиму для підакцизних товарів та щодо зберігання, переміщення та моніторингу таких товарів.

Ця Директива є горизонтальною директивою і відіграє головну роль в системі акцизних зборів ЄС, оскільки вона запроваджує деякі уніфіковані правила для обчислення та стягнення акцизного збору для всіх типів підакцизних товарів. Директива встановлює загальні засади впорядкування системи акцизного збору для таких товарів, зберігання, переміщення та контролю, а також вводить загальну концепцію оподаткування підакцизних товарів.

Для цілей цієї Директиви застосовуються наступні визначення[16] :

а) ліцензований управляючий складом: фізична або юридична особа, яка отримала ліцензію від податкового органу держави-члена під час здійснення своєї діяльності виробляти, обробляти, зберігати, отримувати та відправляти підакцизні товари в режимі призупинення оподаткування на податковому складі;

б) податковий склад: місце виробництва, обробки, збереження, отримання та відправки підакцизних товарів в режимі призупинення оподаткування ліцензованим управляючим складу при здійсненні ним своєї діяльності з дотриманням певних умов, встановлених податковими органами держави-члена, на території якої розташовано цей податковий склад;

в) режим призупинення оподаткування: податковий режим, який застосовується до виробництва, обробки, зберігання та переміщення підакцизних товарів з призупиненням сплати акцизного збору, тобто на умовах податкового кредиту. При такому режимі податкове зобов'язання з акцизного збору не виникає щодо підакцизних товарів, які переміщуються з одного податкового складу до іншого з метою обробки (переробки), змішування, розливу, пакування, розфасовки чи експортуються до місця призначення за межами митної території Співтовариства згідно з правилами перевезення.

Всі продукти, які підлягають оподаткуванню акцизним збором та переміщуються на умовах податкового кредиту між державами - членами ЄС, повинні супроводжуватися документами, виписаними ліцензованим управляючим складу - відправником вантажу. Ці документи можуть бути або адміністративними, або комерційними.

Податкові органи держав - членів ЄС повинні інформуватися ліцензованим управляючим складу про відправлені або одержані поставки підакцизних товарів шляхом подання відповідних документів або посиланням на супровідні документи. Ці документи повинні бути надані у чотирьох екземплярах: один екземпляр залишається відправникові; один екземпляр для одержувача; один екземпляр повертається відправникові після доставки; один екземпляр - для податкового органу країни призначення. Компетентні органи кожної держави - члена відправлення можуть передбачити використання додаткового примірника цього документа для цілей компетентних органів держави - члена відправлення.

Режим призупинення оподаткування для підакцизних товарів, які відправляються на експорт через одну або більше держав-членів ліцензованим управляючим складом, який має постійне місце здійснення своєї діяльності в державі-члені, припиняється підтвердженням, яке видається митними органами відправлення з Співтовариства, що товари дійсно було вивезено за межі Співтовариства. Такі органи повинні надіслати ліцензованому управляючому складом підтверджену копію супровідного документа, призначену для нього.

Якщо припинення режиму не відбувається, ліцензований управляючий складом повідомляє про це податкові органи своєї держави-члена протягом визначеного ними терміну. Однак, такий термін не може перевищувати трьох місяців з дати відправки товарів.

Директива застосовується до таких продуктів, як:

нафтопродукти;

спирт і алкогольні напої;

тютюнові вироби.

Відповідно до положень ст. 5 Директиви зазначені продукти визнаються об'єктом оподаткування акцизним збором під час їх виробництва в межах території ЄС або під час їх імпорту на територію ЄС.

Акцизний збір обчислюється та стягується відповідно до визначеної кожною державою-членом процедури, і при цьому держави-члени застосовують одні й ті ж процедури стосовно обчислення та стягнення збору як до національних товарів, так і до товарів з інших держав-членів.

Відповідно до ст. 11 Директиви кожна держава-член встановлює свої правила стосовно виробництва, обробки та зберігання підакцизних товарів згідно з положеннями цієї Директиви.

Разом з тим, встановлено, що виробництво, обробка та збереження підакцизних товарів, якщо акцизний збір не було сплачено, відбувається на податковому складі.

2) Директива Ради 92/79/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення податків на сигарети .

Відповідно до вимог Директиви кожна держава - член ЄС повинна застосовувати сукупний мінімальний акцизний збір (специфічний плюс пропорційний (адвалорний), крім ПДВ), розмір якого повинен бути встановлений на рівні 57 відсотків роздрібної ціни на сигарети (включаючи всі податки) і який повинен становити не менше 60 євро за 1000 сигарет найбільш уживаної цінової категорії. З 1 липня 2006 р. 60 євро має бути збільшено до 64 євро[17] .

Державам - членам ЄС, які встановлюють сукупний мінімальний акцизний збір у розмірі 95 євро за 1000 сигарет найбільш уживаної цінової категорії не потрібно дотримуватися вимоги щодо мінімального акцизного збору у розмірі 57 відсотків роздрібної ціни на сигарети. З 1 липня 2006 р. 95 євро має бути збільшено до 101 євро.

3) Директива Ради 92/80/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо зближення податків на тютюнові вироби інші, ніж сигарети.

Згідно із положеннями Директиви мінімальний акцизний збір встановлюється на такі групи тютюнових виробів, що вироблені у Європейському Союзі або імпортовані з країн - нечленів ЄС[18] :

сигари і сигарили;

високоякісний подрібнений тютюн для скручування сигарет;

інший тютюн для паління.

Держави - члени ЄС повинні запроваджувати акцизний збір, який може бути встановлений:

або у відсотковому відношенні до максимальної роздрібної ціни кожного виробу, що вільно визначається виробником та імпортерами з країн, що не є членами Співтовариства (адвалорний збір);

або як специфічний збір, виражений у грошовій сумі за кілограм, або, у випадку сигар та сигарил, - за кількість штук;

або як поєднання обох видів.

4) Директива Ради 92/81/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структур акцизних зборів з нафтопродуктів .

Для цілей даної Директиви нафтопродукти визначаються відповідно до Об'єднаної номенклатури ЄС. Відповідно до цієї Директиви держави-члени встановлюють гармонізований акцизний збір з нафтопродуктів. Мінімальні ставки акцизного збору на нафтопродукти встановлюються державами-членами відповідно до Директиви 92/82/ЄЕС щодо зближення ставок акцизних зборів з нафтопродуктів.

Дія Директиви поширюється на нафтопродукти, а саме: етилований бензин, неетилований бензин, газолін, промислові масла, рідкий нафтовий газ, метан та керосин.

Для вказаних нафтопродуктів передбачені мінімальні ставки акцизного збору [19]

на етилований бензин 337 євро за 1000 літрів;

на неетилований бензин 287 євро за 1000 літрів;

на промислові масла 13 євро за 1000 літрів;

на рідкий нафтовий газ та метан 100 євро за 1000 літрів;

на метан за 1000 літрів 36 євро;

керосин 245 євро за 1000 літрів;

та інші ставки акцизного збору для конкретних держав - членів ЄС та терміни їх запровадження.

6) Директива Ради 92/83/ЄЕС від 19 жовтня 1992 р. щодо гармонізації структур акцизних зборів на спирт та алкогольні напої.

Держави - члени ЄС повинні встановлювати акцизні збори на наступні продукти: 1). Пиво або будь-які продукти, що містять суміш пива та безалкогольних напоїв.2). Вино (ігристе та звичайне). 3). Інші алкогольні напої (ігристі та звичайні). 4). Напівфабрикати. 5). Етиловий спирт.

Мінімальна ставка акцизного збору повинна встановлюватися у розмірі:

на напівфабрикати - 45 євро за гектолітр продукту;

на вина (звичайні та ігристі) - 0 євро за гектолітр продукту;

на пиво - 0,784 євро за гектолітр/градус Плато, або 1,87 євро за гектолітр/градус алкоголю кінцевого продукту.

Мінімальна ставка акцизного збору на спирт та інші алкогольні напої повинна встановлюватися у розмірі 550 євро за гектолітр чистого спирту.

Європейське співтовариство розглядає мікропідприємства, малі та середні підприємства (далі - ММСП), як визначний фактор у забезпеченні конкурентоспроможності європейської економіки на світовому ринку, високої ефективності внутрішнього ринку, також як фактор забезпечення зайнятості населення.

З метою регулювання діяльності суб'єктів малого підприємництва у ЄС розроблені та діють програми підтримки та розвитку ММСП.

Покращення податкового середовища для ММСП є одним із ключових аспектів ініціатив, які здійснюються у цьому напрямку.

З метою забезпечення відповідності положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань спрощеної системи оподаткування до законодавства Європейського Союзу необхідно керуватись такими рекомендаціями Європейського Союзу:

1) “Рекомендація Комісії 94/390/ЄЕС від 25 травня 1994 р. стосовно оподаткування малих та середніх підприємств” .

За загальним правилом спільна діяльність без створення юридичної особи (партнерство) у державах - членах ЄС оподатковується так само, як доходи фізичних осіб - за прогресивною ставкою прибуткового податку з фізичних осіб.

При невеликих доходах таких суб'єктів господарювання, коли ставка податку є відносно невисокою, податковий тягар не є надто обтяжливим для суб'єктів малого підприємництва, і більш вигідною у порівнянні зі сплатою податку на прибуток підприємств є сплата прибуткового податку з фізичних осіб[20] .

Однак із розширенням діяльності застосування вищої граничної ставки прибуткового податку з фізичних осіб значним чином обмежує фінансові можливості цього суб'єкта, зокрема, щодо самофінансування та здійснення інвестицій. Тому доцільно надати суб'єктам малого підприємництва можливість вибору більш сприятливого для них режиму оподаткування, оскільки вони становлять переважну більшість учасників ринку, забезпечують нові робочі місця, сприяють пожвавленню економіки країни.

Відповідно до ст. 1 Рекомендації 94/390/ЄЕС держави-члени закликаються до вжиття таких податкових заходів, які є необхідними для виправлення негативних наслідків прогресивного прибуткового податку, сплачуваного одноособовими володіннями та партнерствами в частині, що стосується прибутків, які використовуються для цілей реінвестування. Зокрема, повинна бути розглянута можливість надання цим підприємствам та партнерствам права надавати перевагу сплаті податку на прибуток юридичних осіб та/або обмеження розміру податку, яким обкладаються прибутки, що використовуються для цілей реінвестування, до ставки, співрозмірної із ставкою податку на прибуток юридичних осіб.

2) “Рекомендація Комісії 94/1069/ЄЕС від 7 грудня 1994 р. щодо переведення малих та середніх підприємств”.

Згідно зі ст. 1 зазначеної Рекомендації державам-членам пропонується вжити найбільш прийнятних заходів щодо їхніх правових, податкових та адміністративних систем з метою:

ознайомлення власників з проблемами здійснення переведення і, таким чином, заохочення їх до ефективної підготовки проведення успадкування протягом свого життя;

забезпечення фінансового середовища, сприятливого для здійснення успішного переведення;

надання підприємцю можливості ефективно підготуватись до здійснення переведення за допомогою використання відповідних процедур;

забезпечення збереження партнерства та одноособового володіння на випадок смерті партнера чи одноособового власника;

гарантування успішного переведення членам сім'ї, враховуючи те, що податок зі спадщини та дарування не становить загрози для продовження існування суб'єкта господарювання;

заохочення власника за допомогою податкових заходів до передачі свого бізнесу шляхом продажу або передачі працівникам і, зокрема, у випадку відсутності спадкоємця, в межах сім'ї.

Оскільки податкові процедури не повинні заважати вибору суб'єктом господарювання найбільш прийнятної для здійснення переведення організацій-но-правової форми, ст. 3 Рекомендації закликає держави-члени забезпечити сприятливе для цього фінансове середовище.

З метою заохочення підприємців розглянути можливість здійснення передачі бізнесу третім особам, якщо це не можна зробити в межах сім'ї, згідно із ст. 7 Рекомендації держави-члени закликаються:

утримуватись від оподаткування, принаймні щодо частини доходу від доданої вартості чи приросту капіталу з активів бізнесу у випадку продажу і, зокрема, у випадку досягнення підприємцем 55-річного віку;

передбачати податкові заохочення у відношенні реінвестування в інший суб'єкт господарювання прибутку, отриманого від продажу бізнесу, що не котирується на фондовій біржі і залучений у виробництві чи продажу товарів та послуг;

сприяти передачі суб'єкта господарювання на користь працівників за допомогою зменшення оподаткування приросту капіталу, отриманого від передачі акцій працівникам, утримання від реєстраційних зборів, або за допомогою податкових пільг з метою надання можливості працівникам до смерті придбати суб'єкт господарювання, або відстрочення сплати податку до продажу працівником його частки участі. Такі заходи застосовуються однаково як до суб'єктів господарювання, так і до кооперативів працівників.

3) “Рекомендація Комісії 96/280/ЄЕС від 3 квітня 1996 р. щодо визначення малих та середніх підприємств”.

Згідно із ст. 1 Рекомендації держави-члени, Європейський інвестиційний банк та Європейський інвестиційний фонд рекомендовано:

дотримуватися положень, встановлених у ст. 1 Додатка до Рекомендації стосовно граничних величин річного обороту, суми балансу та чисельності працівників для малих, середніх та мікропідприємств;

дотримуватись максимальних величин річного обороту та суми балансу, якщо вони змінені Комісією відповідно до ст. 2 Додатку до Рекомендації;

вживати необхідних заходів для статистичних даних з огляду на кількісні групи, встановлені у п. 2 ст. 3 Додатка до Рекомендації, особливо там, де це стосується моніторингу фінансових інструментів Співтовариства.

При цьому, ст. 2 Рекомендації встановлено, що граничні величини річного обороту, суми балансу та чисельності працівників, визначені в ст. 1 Додатка, повинні розглядатися як максимальні величини. Держави-члени, Європейський інвестиційний банк та Європейський інвестиційний фонд можуть у певних випадках обирати встановлення нижчих величин. У застосуванні певних політик вони також можуть обирати застосування тільки критерію кількості працівників, окрім сфер, в яких застосовуються норми щодо державної допомоги.

Відповідно до ст. 1 Додатка до Рекомендації малими та середніми суб'єктами господарювання є такі, що визначаються як підприємства, які:

а) мають менш ніж 250 найманих працівників та/або їх річний оборот не перевищує 40 млн. євро, або баланс не перевищує 27 млн. євро;

б) відповідають критерію незалежності, який полягає у тому, що не більше, як 25 відсотків капіталу чи прав голосу перебувають у власності одного чи у спільній власності декількох суб'єктів господарювання, які не є малими та середніми суб'єктами господарювання за цим визначенням.

Якщо необхідно визначитись між малими та середніми підприємствами, то відповідно до п. 2 ст. 1 Додатка до Рекомендації "мале підприємство" визначається як підприємство, яке відповідає таким критеріям:

1) кількість працюючих є менша ніж 50 осіб;

2) річний оборот не перевищує 7 млн. євро або річний баланс не перевищує 5 млн. євро;

3) підприємство відповідає критерію незалежності, тобто 25 відсотків або більше капіталу чи прав голосу не перебувають у володінні одного підприємства або у спільному володінні декількох підприємств.

Крім того, для відповідних випадків передбачено розмежування "мікро", "малих" та "середніх" суб'єктів господарювання.

Якщо необхідно відрізнити мікропідприємства від "малих" та "середніх" суб'єктів господарювання, то мікропіднриємства визначаються як підприємства, що мають менше 10 працівників.

Слід зазначити, що з 1 січня 2005 р. чинна Рекомендація була замінена Рекомендацією Єврокомісії щодо визначення мікропідприємства, малого та середнього підприємства (ММСП) від 6 травня 2003 р. 2003/361/ЄЕС. Крім того, усі чинні акти, в яких згадуються ММСП, та програми щодо підтримки ММСП, які змінюються або доповнюються у період до 1 січня 2005 р., мають використовувати визначення ММСП, запропоноване у Рекомендації від 6 травня 2003 р. 2003/361/ЄЕС.

Відповідно до п. 2 ст. 2 Додатка до Рекомендації від 6 травня 2003 р. 2003/361/ЄЕС під малим підприємством слід розуміти підприємство, яке відповідає наступним критеріям:

1) кількість працюючих є меншою ніж 50 осіб;

2) річний оборот або річний баланс не перевищують 10 мільйонів євро;

3) підприємство є незалежним, а саме: 25 відсотків або більше капіталу чи прав голосу не перебувають у володінні одного підприємства, або у спільному володінні декількох підприємств.

2.2 Порівняльна оцінка ефективності сучасної податкової системи України та податкових систем Європейського Союзу

Сучасна система оподаткування України відзначається надобтяжливим податковим навантаженням на бізнес і споживання [21] .

Сукупні фактичні податкові надходження досягли у 2005 році 40,5% ВВП України. Однак, значна частина податкових зобов’язань не декларується і сплата зобов’язань не відбувається. За різними оцінками, від 30 до 48,5% доходів, що підлягають оподаткуванню, приховуються і привласнюються платниками нелегально. Якщо врахувати обсяги податків, які могли б надійти державі, але не сплачені через тінізацію доходів, то потенційні податкові надходження і дійсний податковий тягар складають від 65 до 80% ВВП. Окрім того, розподіл податкового навантаження має надмірний крен в сторону оподаткування підприємств та інших суб’єктів господарювання. Для більшості підприємств, що не використовують пільгові або спеціальні системи оподаткування, податкові вимоги коливатимуться у межах від 40 до 62% створюваної ними доданої вартості. В середньому у цій частині національної економіки середні податкові вимоги можна оцінити на рівні 48-49% доданої вартості. Надмірним, враховуючи низький рівень зарплат і пенсій, є й оподаткування людського споживання. Так, сукупне податкове навантаження, включаючи і прямі, і непрямі податки на доходи сімей у 2005 році знаходились у межах від 35 до 50% їх доходів.

Має місце невідповідність податкових надходжень до Пенсійного фонду України та зобов’язань останнього з виплати пенсій. Дефіцит Пенсійного фонду, що у 2005 році склав 13 млрд. грн. або 21,3% від видатків цього фонду (це становить 3,2% ВВП України), у 2006 році зросте до 18 млрд. або 25,9% майбутніх видатків пенсійного фонду (в розрахунку до ВВП – 4,3%)

Дефіцит фонду є наслідком приховування дійсних виплат зарплат працівникам підприємств і відповідних недонарахувань до Пенсійного та інших фондів обов’язкового державного соціального страхування. Соціологічні дослідження вказують, що в середньому на підприємствах реального сектору економіки офіційно виплачується лише 1/3 усіх фактичних виплат зарплатні. Збереження цього стану посилює небезпеку подальшого поглиблення кризи пенсійної системи держави.

Особливу проблему становить діючий механізм нарахування, збору й відшкодування сплаченого ПДВ. Він дає змогу фіскальним органам завищувати обсяги доданої вартості, створеної на підприємстві, і таким чином завищувати вилучення коштів підприємств і населення до бюджету. Заборгованості з погашення податкового кредиту за цим податком та відшкодування сплаченого податку стали хронічними. Його нарахування, що має відбуватися відносно доданої вартості на товари (роботи, послуги), розповсюджується й на інвестиції. Не використовується й право знижувати ставку цього податку на соціально важливі товари, що широко застосовується у країнах Європи.

Чинна податкова система України відзначається також нерівномірністю і несправедливістю розподілу податкового навантаження. По-перше, податкові платежі становлять значно більшу питому вагу у доходах малозабезпечених сімей, ніж у доходах високооплачуваних працівників. Хто заробляє менше, задовольняє в основному лише першочергові матеріальні потреби і обмежує себе у послугах культури, освіти, лікування, оздоровлення, купівлі книг, газет тощо. Крім того, високі непрямі податки, що включені до цін на товари і послуги населенню, лягаючи більшим тягарем на бідних, змушують їх вдаватися до неорганізованих ринків і контрабанди та купувати неякісні товари.

По-друге, податкові зобов’язання нерівномірно розподіляються між видами господарської діяльності і окремими підприємствами через надання легальних і нелегальних пільг (звільнень, відстрочок, знижок тощо) в оподаткуванні, а також внаслідок встановлення надмірних вимог для окремих секторів економіки (газо- і нафтотранспортних підприємств і деяких інших), а також для підприємств державної власності. Якщо у першому випадку сукупні податкові зобов’язання підприємств падають до 0-5%, то у другому – сягають 60-70% створеної додаткової вартості.

Ці причини є додатковим поштовхом до тінізації економіки і штучних структурно-галузевих викривлень у виробництві та інвестиціях.

Звичним явищем стало використання податків, які законодавчо неврегульовані. По-перше, поза прийняттям спеціальних законів вводяться додаткові або змінені податки при затвердженні чергового державного бюджету. Так, у 2005 р. були введені обов’язкові відрахування 50% чистого прибутки державних підприємств тощо. Вони є несподіванкою для платників і впроваджується фактично усередині податкового р. без дотримання обов’язкового піврічного часового лагу, що передбачено чинним законодавством. По-друге, поза парламентським прийняттям застосовуються різного типу надбавки до цін і тарифів, що встановлюються локальними нормативними актами органів влади і регулювання цін (наприклад, нацкомісії з енергетики і зв’язку). Відповідні надходження й використовуються незаконно, поза бюджетом. По-третє, окремі види платежів і зборів встановлюються відомствами чи місцевими органами влади, надходять до державного бюджету і місцевих бюджетів, але законних прав на застосування не мають. По-четверте, діють сумнівні щодо правомірності збори, такі як збори з продажі корпоративних прав, квартир, автомобілів тощо.

Діючій податковій системі властива глибока недосконалість і внутрішня суперечливість норм податкового законодавства. Не забезпечується рівність прав суб’єктів податкових відносин, захист інтересів сторін, допускається нав’язування бізнесу владними органами незаконних платежів і зборів до державного бюджету, надаються можливості довільного тлумачення норм законодавства представниками податкових та митних органів і т.ін.

Система збору і розподілу податків відзначається надвисокою централізацією. У 2005 році централізовано розподіляється 76% усіх митно-податкових надходжень. Така гіперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля, по-перше, на збільшення своєї частки у розподілі державного “пирогу” і, по-друге, на лобіювання звільнень від сплати загальнодержавних податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території.

Системі ставлення податківців до платників властивий звинувачувальний крен при одночасній безконтрольності й апріорі безгрішності податкових органів. Це дозволило створити в Україні у минулі роки адміністративно-каральну за методами впливу організацію державної податково-митної служби. Наслідками є: по-перше, негативний інвестиційно-бізнесовий клімат; по-друге, неефективна система збору податків з вузькою податковою базою, приховуванням доходів від оподаткування, надмірними витратами, дублюванням одних і тих же функцій різними органами, безвідповідальністю за невиконання обов’язків і зобов’язань; по-третє, неофіційна система злочинних зловживань у перерозподілі податкових надходжень, здирництва та кримінальних змов з платниками щодо заниження податкових зобов’язань.

Порівняння української податкової системи з її аналогами в країнах-членах ЄС потрібно для визначення конкурентоспроможності нашої країни на світовому ринку товарів та інвестицій та вибору головних векторів реформування податкових відносин. Порівняння необхідне у деяких напрямах:

1) рівня загального податкового навантаження;

2) його розподілу між основними видами податків та групами платників;

3) фіскальної ефективності податкової системи;

4) ефективності регулюючої дії останньої; достовірності розрахунків податкових зобов'язань та інших.

Фіскальна ефективність системи оподаткування в Україні є нижчою від країн Євросоюзу практично з усіх видів податків. Маючи більш високі ставки в оподаткуванні індивідуальних доходів громадян, Україна збирала їх у 2004 році у сумі, що дорівнювала лише 3,8% обсягів ВВП. В країнах же ЄС – 25 частка цих податків складала у 2004 р. 8,8% ВВП. Сума ПДВ, зібраного того ж р. в Україні, становила 4,9% ВВП, в той час як у країнах Євросоюзу – 7,7% ВВП (див. табл. А.1 Додатку А). Тільки з податку з прибутку підприємств фіскальна ефективність української системи може бути порівняна з аналогічними європейськими: цей податок дорівнював в Україні 4,7% ВВП, а у країнах ЄС–25 – 3,1%.

Значно гірше виконується українською податковою системою й регулятивна функція. У європейських країнах ПДВ справляється за декількома ставками для різних за соціальною й економічною значимістю груп товарів і послуг, що забезпечує відповідну зацікавленість щодо їх виробництва і споживання. В Україні ж, як відомо, застосовується єдина ставка, що позбавляє цей податок регулюючого впливу.

Відсутня у нашій національній системі й диференціація ставок оподаткування індивідуальних доходів громадян, натомість у країнах ЄС вона широко застосовується. Значно меншими в наших умовах є й можливості звільнення від оподаткування доходів сімей, що спрямовуються на лікування, освіту, оздоровлення і т. ін.

Відсутня у нас й диференціація ставок інших податків – з прибутку підприємств, з оподаткування робочої сили (фондів зарплати підприємств), яка в Європі широко застосовується .

Слабкість регулюючої дії в Україні ще одного податку – з прибутку підприємств - обумовлена незастосуванням таких засобів як, наприклад, інвестиційні податкові знижки чи інвестиційний податковий кредит, що широко Використовуються у європейських країнах (Бельгії, Великобританії, Данії, Італії, Іспанії, Люксембурзі, Нідерландах, Португалії, Франції та інших). Такі податкові преференції надаються для малого і середнього бізнесу, при здійсненні інновацій, науково-дослідних робіт, запровадженні енергозберігаючих технологій, капітальних інвестиціях і т.п.

Суттєвою відмінністю європейських податкових систем є застосування, по-перше, спеціального екологічного оподаткування, яке стає на сторожі ефективного захисту природи і оточуючого середовища, а по-друге, - спеціальних обмежуючих податків: на нерухомість, за використання об'єктів природи, води й енергетичних джерел (газ, електроенергія, вугілля, мазут, дизельне паливо, якщо вони використовуються не для виробництва електроенергії). Платниками цих податків є як підприємства, так і населення. Ставки податків встановлюються у грошовому виразі в розрахунку на одиницю відходів (викидів) та використаних ресурсів. По енергетичних джерелах ставки знижуються: по-перше, для більших обсягів споживання; по-друге, при використанні альтернативних джерел (вітру, сонця, біомаси, супутнього газу тощо); по-третє, при зменшенні (економії) споживання енергії. При власній переробці відходів платник поддатків отримує відшкодування сплаченого податку на відповідний їх обсяг.

В Україні ж справляються цільові податки до діючих тарифів на електричну та теплову енергію і природний газ, надходження яких використовуються для формування відомчих фінансових фондів суб’єктів, підпорядкованих Мінпаливенерго, а отже, вони не потрапляють до держбюджету і навіть не оподатковуються.

Українська система оподаткування ще значно відстає від своїх аналогів у Європі і з точки зору організації збору податків та регулювання податково-митних відносин. Організація збору податків в нашій країні є неконсолідованою, з дублюванням одних і тих же функцій в різних органах. Вона відзначається безконтрольністю з чисельними системними зловживаннями, з величезними витратами на ведення податкової звітності платниками і на утримання податкової служби. Платники податків є практично залежними від податківців. Останні не забезпечують надання необхідних послуг (інформаційних, юридичних, консультаційних, організаційних) платникам податків, не відповідають перед ними за невиконання своїх функцій чи завдання їм своїми неправомірними діями матеріальних та моральних збитків.

Податкові системи України та ЄС відрізняються також правилами розрахунків і стягнення податкових зобов'язань. Так, у європейських країнах Використовується єдина методологія бухгалтерських і податкових обліків діяльності підприємств і визначення їх фінансових результатів. Відмінності ж між бухгалтерськими і податковими методами обліку, що мають місце в Україні, створюють передумови довільного тлумачення валових витрат і валових доходів, що призводить до чисельних викривлень податкової звітності й приховувань прибутків, які підлягають оподаткуванню.

Суттєвими є відмінності у справлянні й адмініструванні ПДВ, який у країнах Євросоюзу обраховується на кожному підприємстві (у окремого підприємця) методом нарахувань за фактом відвантаження. Розмір податкового зобов’язання обчислюється як сальдо вхідного (відрахованого споживачам) і вихідного (нарахованого на продукцію) податку. В залежності від позитивного або негативного сальдо податок або вноситься до державного бюджету (у першому випадку) або повертається з бюджету підприємству (у другому випадку). В Україні це правило не діє, що спотворює саму сутність оподаткування доданої вартості і незаконно завищує фіскальні зобов'язання підприємств.

Як можна зробити висновок з вищенаведеного порівняльного аналізу,

податкова система України має суттєві вади і є набагато обтяжливішою як для ведення бізнесу, так і для споживчого попиту порівняно з податковими системами країн ЄС. Вона має бути реформована у частині зниження загального податкового навантаження, зміни структури податкових вимог підприємствам, покращення податкового клімату, вдосконалення виконання фіскальної та регулюючої функцій податків, реорганізації самої податково-митної служби і т. ін. Причому підготовка реформаційних змін повинна відбуватися випереджаючими темпами, аби не відновлювати наше відставання від Євросоюзу. І орієнтуватися потрібно на динамічні трансформації, що спостерігаються у країнах – нових членах ЄС, які є одними з головних конкурентів України на світових ринках товарів і капіталів.

2.3 Основні проблеми на шляху адаптації податкового законодавства України до європейського податкового законодавства

За роки незалежності в Україні сформовано податкову систему, що за своїм складом та структурою в цілому є подібною до податкових систем розвинутих європейських країн. Закони, якими регулюється справляння більшості податків, розроблено з урахуванням норм європейського податкового законодавства. Водночас податкова система України будується з урахуванням податкових аспектів ГАТТ/СОТТ та інших міжнародних економічних організацій[22] .

На відміну від країн ЄС податкова система України не стала інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяла зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів віддзеркалює недосконалість та суперечності перехідної економіки, та сформована в умовах високих соціальних зобов’язань держави і тому має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалось неодноразовими намаганнями удосконалити податкову систему. Як правило, такі спроби обмежувались запровадженням окремих законодавчих актів та були не достатньо адекватними стану економіки, що характеризується структурними диспропорціями, суттєвими обсягами тіньових оборотів, платіжною кризою.

Поряд з цим Україна підтримує стосунки у сфері оподаткування з іншими країнами, які базуються на діючих в усьому світі стандартах, розроблених Організацією економічного співробітництва та розвитку і Організацією Об’єднаних Націй, завдяки чому забезпечується уніфікація законодавства України у сфері міжнародного оподаткування з законодавством інших країн.

Україна уклала міжнародні договори у сфері уникнення подвійного оподаткування практично з усіма країнами СНД, Європи, з багатьма країнами Азії, Північної та Південної Америки та декількома країнами Африки. Вони охоплюють найбільших торговельних та інвестиційних партнерів України.

Загальна кількість зазначених договорів становить 60, з яких 55 укладено безпосередньо Україною, а 5 – успадковані від колишнього СРСР (відповідно до Закону України „Про правонаступництво України”).

Основним напрямом реформування податкової системи України, починаючи з 1995 р., є зниження податкового навантаження на економіку. Внаслідок послідовних кроків, спрямованих на вирішення цього завдання знижено ставки основних податків – ПДВ з 28 до 20% , податку на прибуток підприємств з 30 до 25%, а також запроваджено плоску шкалу оподаткування доходів громадян за ставкою 15% (з 1.01.2004 р. до 31.12.2006 р. – 13%) і зменшено нарахування на фонд заробітної плати до соціальних фондів. У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема, в Естонії – 24%, в Латвії – 25%, Литві – 33%, Словаччині – 19%. В результаті ставка, за якою справляється податок з доходів фізичних осіб в Україні, знаходиться на рівні значно нижчому, ніж у країнах – членах ЄС[23] .

Зниження ставок за основними податками стало однією з причин зменшення частки ВВП, що перерозподіляється через податкову систему держави та державні соціальні фонди від 38% в 1993 – 1994 рр. до 31,6% в 2004 р., тобто до рівня, нижчого не лише порівняно з розвинутими європейськими країнами, а й з новими-країнами членами ЄС (табл.А.5 Додатку А).

В європейських країнах розвиток оподаткування, у тому числі зміни фіскальної ефективності окремих податків і загального рівня оподаткування економіки, відбувався більш плавно і поступово, що створювало стабільні умови для бізнесу. Зокрема, протягом 1995-2002 рр. лише в нових-країнах членах ЄС спостерігались значні коливання перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди (максимальне – 8,5 відсоткових пункти у Словаччині). Однак вони відбувались протягом семи років, а не одного, як в Україні. Серед розвинутих країн максимальні коливання рівня перерозподілу ВВП через податкову систему та соціальні фонди мали місце в Греції – 3,6 відсоткових пункти. В середньому по 15 країнах-членах ЄС вони були на рівні 0,5 відсоткового п.. Вищезазначене свідчить про проведення в цих країнах більш виваженої податкової політики[24] .

Незважаючи на численні зміни, що перманентно вносяться до податкового законодавства і спрямовані на вдосконалення податкової системи України, вона не позбавлена серйозних недоліків:

1. Податкова система характеризується, передусім, фіскальною спрямованістю, що є лейтмотивом більшості змін до податкового законодавства. Водночас її регулююча функція не зорієнтована на стале економічне зростання. Високе податкове навантаження на виробництво та низьке навантаження на природні ресурси робить її несприятливою для розвитку економіки. Це не сприяє також покращанню позиції країни в податковій конкуренції, особливо виходячи з тих змін, що відбуваються в податкових системах постсоціалістичних країн-нових членів ЄС, де в процесі податкових реформ вдалося знизити податкове навантаження на капітал, так що в 2003 р. в Литві, Естонії та Словаччині він оподатковувався нижчими середніми ефективними ставками, ніж праця та споживання.

2. Нормативно-правова база оподаткування в Україні є складною, неоднорідною та нестабільною, а окремі законодавчі норми – недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими. Крім законів, питання оподаткування й досі регулюються декретами Кабінету міністрів України, указами Президента України. Внаслідок наявності у законодавчих актах норм непрямої дії значна кількість питань у сфері оподаткування регулюється підзаконними актами. Така строкатість правової бази може бути виправданою на початкових етапах формування податкової системи, однак не є прийнятною на даному етапі розвитку економіки.

Чимало норм мають неоднозначне тлумачення при їх застосуванні, що негативно позначається на діяльності підприємницьких структур, знижує привабливість національної економіки для іноземних інвесторів.

Принциповим недоліком податкового законодавства є існування економічно необґрунтованих розбіжностей в підходах до визнання та оцінки доходів і витрат для визначення об’єкту оподаткування податком на прибуток і ПДВ та нормативно – правовою базою бухгалтерського обліку в частині розрахунку фінансового результату, що унеможливлює складання декларації про прибуток підприємств за даними бухгалтерського обліку.

3. Застосування в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва поряд з позитивними наслідками (активізація підприємницької діяльності, створення нових робочих місць, стимулювання раціонального використання ресурсів, зменшення витрат на адміністрування податків) породило низку проблем:

викривлення мотивації підприємницької діяльності, зокрема, незацікавленість суб'єктів господарювання у зміні свого статусу як суб’єктів, які мають право використовувати спрощені системи оподаткування, що гальмує їх розвиток та зростання обсягів діяльності, призводить до дроблення деяких середніх підприємств;

створення умов для побудови схем уникнення оподаткування внаслідок нечіткого законодавчого регулювання спрощеної системи оподаткування;

використання суб’єктів малого підприємництва, що застосовують спеціальний режим оподаткування, у схемах мінімізації податкових зобов’язань підприємств, які працюють у загальному режимі оподаткування.

4. Податкова система України є дорогою в адмініструванні. Витрати на адміністрування окремих податків є значними порівняно із доходами бюджету, що забезпечуються за рахунок їх справляння.

5. Діяльність Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України, Державної митної служби України щодо реалізації державної податкової політики, збирання податків і зборів (обов’язкових платежів), їх акумуляції в державному і місцевих бюджетах є недостатньо узгодженою та ефективною внаслідок недосконього правового регулювання їх взаємовідносин, відсутності цілісного інформаційного простору.

6. Система митно-тарифного регулювання не дозволяє оперативно реагувати на зміни кон’юнктури світових ринків, а також торговельних режимів в інших країнах та структури економіки в Україні.

7. Недостатньо врегульовано питання оподаткування доходів від інтелектуальної власності та незалежної професійної діяльності, що призводить до втрати об’єкта (бази) оподаткування в частині податку з доходів фізичних осіб.

8. Недосконалою є система формування коштів соціального призначення, що базується на досить високих ставках внесків та характеризується нераціональною структурою джерел фінансування (основний фінансовий тягар несуть роботодавці, а найманими робітниками фінансується значно менша частка загальних надходжень). Існування чотирьох автономних фондів соціального страхування та диференційованих платежів до кожного з них призводить до значного збільшення витрат на адміністрування внесків, порівняно з консолідованим варіантом їх сплати (єдиний соціальний внесок).

Крім зазначених недоліків існують недоліки системного характеру, породжені чинниками, що знаходяться за межами податкової системи. Серед них:

1) податкова заборгованість платників перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Ця проблема породжена низкою причин:

відсутністю ефективних механізмів, що забезпечують відповідальність суб’єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань;

недосконалою системою списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом;

проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків;

проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс), які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема, в частині регулювання державою цін на енергоносії;

2) бюджетна заборгованість з відшкодування ПДВ.

Основними причинами, що ускладнюють виконання державою зобов’язань перед платниками ПДВ є:

пред’явлення необґрунтованих вимог на відшкодування ПДВ та заниження сум податкових зобов’язань;

виконання прогнозних показників надходжень ПДВ до державного бюджету за рахунок неповернення платникам переплачених сум податку;

недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування;

3) значні ухилення від оподаткування.

Ця проблема є однією з найгостріших в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн.

На масштаби ухилення від сплати податків впливає, крім рівня податкових ставок, викривлення умов конкурентної боротьби внаслідок нерівномірного розподілу податкового навантаження; порушення принципу рівності платників перед законом; складність і недосконалість законодавства, що регулює підприємницьку діяльність, у т.ч. податкового; загальне недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики.

4) нерівномірний розподіл податкового навантаження, в результаті чого найбільше податкове навантаження несуть законослухняні платники, позбавлені податкових пільг.

РОЗДІЛ 3

ПРИЙНЯТТЯ ПОДАТКОВОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ - ПЕРСПЕКТИВНИЙ ШЛЯХ АДАПТАЦІЇ ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ПОДАТКОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

3.1 Основні положення проекту Податкового Кодексу України

6 травня 2006 р. Державна податкова адміністрація України опублікувала на своєму офіційному сайті доопрацьований проект Податкового Кодексу України – 2006.

Проект Податкового Кодексу – 2006 є доопрацьованим варіантом прийнятого у 2-му читанні Верховною Радою України у 2000 році проекту Податкового Кодекса України, з врахуванням прийнятих у 2000 – 2006 роках змін до основних законів про окремі види податків в Україні.

Згідно статей 15, 16, 17 проекту Податкового Кодексу [25] :

В Україні будуть справлятися такі податки:

а) загальнодержавні податки;

б) місцеві податки.

До загальнодержавних належать такі податки:

а) податок на прибуток підприємств;

б) податок на доходи фізичних осіб;

в) податок на додану вартість;

г) акцизний податок;

д) податок на майно;

е) державне мито;

ж) мито;

з) податок на транспортні засоби;

и) рентні платежі;

і) єдиний збір, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України;

ї) платежі за спеціальне використання природних ресурсів;

й) екологічний збір.

1. До місцевих податків належать:

а) податок з реклами;

б) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг

в) податок за використання місцевої символіки;

г) ринковий збір;

д) готельний збір;

е) збір за паркування автотранспорту;

є) курортний податок;

ж) збір за організацію гастрольних заходів;

з) збір за видачу дозволів на будівництво у населених пунктах об'єктів виробничого та невиробничого призначення, індивідуального житлового, дачного будівництва, будівництва садових будинків і гаражів.

Відносно норм існуючого Закону України “Про податок на додану вартість”[26] станом на травень 2006 р. в проекті Податкового Кодексу підтверджуються основні змінені законодавчі норми чи пропонуються наступні принципові відмінності та новації в оподаткуванні ПДВ:

А). Визначення платників податку

1. Для цілей оподаткування платником податку є:

а) будь-яка особа, яка зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку;

б) будь-яка особа, яка імпортує товари на митну територію України, за винятком фізичної особи, в разі, коли така фізична особа ввозить (одержує переслані) товари в обсягах, що не перевищують норми безмитного ввезення, встановлені законодавством України;

Б). Вимоги до осіб щодо їх реєстрації як платників податку

1. Будь-які особи, зазначені у ст. 4002 цього Кодексу, у яких загальна вартість оподатковуваних операцій з поставки товарів, робіт, послуг протягом будь - якого періоду за останні 12 календарних місяців сукупно перевищує 300 тисяч гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані зареєструватися як платники податку в органах державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (податковою адресою) з додержанням вимог, передбачених ст. 4005 цього Кодексу.

2. У випадках коли особа, не зареєстрована як платник податку згідно з частиною першою цієї ст., укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), у результаті виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме у два чи більше разів суму, визначену частиною першою цієї ст. протягом дванадцятимісячного періоду, така особа зобов’язана надіслати реєстраційну заяву до кінця податкового періоду, за наслідками якого були би збільшені податкові зобов’язання внаслідок такої операції згідно з нормами цього розділу, якби така особа була зареєстрована як платник податку. Особа, що не здійснює таку реєстрацію, несе відповідальність за такою операцією на рівні відповідальності зареєстрованого платника податку за такою ж операцією.

3. Фізичні особи, які не мають статусу суб’єкту господарювання, що ввозять (пересилають) товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством України, сплачують податок без їх реєстрації як платників податку.

4. Суб’єкти господарювання, що не є зареєстрованими як платники цього податку, а також ті, що є суб’єктами спрощених (спеціальних) систем оподаткування, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню згідно із законодавством, сплачують податок на додану вартість в момент перетину такими товарами митного кордону України без їх реєстрації як платників цього податку.

В). Добровільна реєстрація платників податку

1. Якщо особа здійснює оподатковувані операції та не підпадає під визначення частини першої ст. 4005 як платник податку, у зв’язку з обсягами оподатковуваних операцій, меншими визначеної зазначеною вище частиною суми, вважає за доцільне самостійно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за його заявою.

Г) Визначення об'єкта оподаткування

Об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) поставки товарів (робіт, послуг), місце продажу, виконання, надання яких знаходиться на митній території України;

б) імпорту товарів (робіт, послуг) на митну територію України.

Д). Операції, що не є об'єктом оподаткування

1. Не є об'єктом оподаткування операції з:

а) виплат заробітної плати, пенсій, стипендій, субсидій, інших грошових або майнових виплат фізичним особам з будь - яких джерел у порядку, встановленому законодавством України;

б) розподілу (об'єднання) валових активів суб'єктів господарювання за розподільчим (об'єднаним) балансом в результаті проведення реорганізації юридичних осіб, що здійснюється без проведення розрахунків;

в) ввезення (пересилання) товарів з-за меж митної території України на територію магазинів безмитної торгівлі та ліцензійних складів, визначених такими згідно із законодавством;

г) ввезення резидентами на митну територію України на умовах договору бербоут - чартеру суден закордонного плавання;

д) випуску, обігу та погашення білетів державних лотерей, запроваджених за ліцензією Міністерства фінансів України;

е) виплати грошових виграшів, грошових призів і грошових винагород;

є) прийняття ставок, у тому числі шляхом обміну коштів на жетони чи інші замінники гривні, призначені для використання в гральних автоматах та на іншому гральному устаткуванні;

ж) продажу негашених поштових марок України за їх номіналом, конвертів і листівок з негашеними поштовими марками України, крім колекційних марок, листівок та конвертів для філателістичних потреб.

З). Розміри ставок податку

Ставки податку встановлюються від бази оподаткування у таких розмірах:

а) 17 процентів;

б) нульова ставка.

И). Операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою

1. Операції, визначені ст. 4007 цього Кодексу, крім операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, вказаною в п. "а" ст. 4022 цього Кодексу, яка є основною.

2. Податок становить 17 процентів бази оподаткування та додається до ціни товарів, робіт, послуг за винятком випадків, коли податок утримується одержувачем послуг із суми компенсації, що підлягає сплаті нерезиденту у відповідності до ст. 4020 цього Кодексу.

3. Під час здійснення бартерних операцій на території України податок справляється за повною ставкою, в тому числі під час обміну товарами, роботами, послугами, операції з продажу яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.

Як свідчить аналіз різних підходів, наявних у світовій практиці, не існує єдиного підходу щодо визначального напряму реалізації акцизної політики, яка повною мірою враховувала б баланс інтересів фіску та соціального регулювання. Кожна країна по-своєму встановлює такий баланс, виходячи з реалій часу, впливу тих чи інших політичних течій, трансформації суспільної свідомості та системи цінностей.

Загальне коло питань щодо акцизного оподаткування в регулюванні соціальних процесів, які сьогодні та в найближчій перспективі мають вирішеними в Україні:

впорядкування переліку підакцизних товарів;

визначення розмірів ставок акцизного збору;

рівень диференціації акцизних ставок у межах однієї групи підакцизних товарів;

порядок зміни підакцизних ставок та одиниця виміру;

скорочення пільг.

Відносно норм існуючих Декрету „Про акцизний збір”[27] та законів України про окремі акцизні збори та ставки акцизного збору[28] станом на травень 2006 р. в проекті Податкового Кодексу підтверджуються основні змінені законодавчі норми чи пропонуються наступні принципові відмінності та новації в акцизному оподаткуванні:

а) Акцизний податок у проекті Податкового кодексу передбачено як непрямий податок на окремі види товарів, що включається до їх ціни.

б) Замість терміна “акцизний збір” у проекті Кодексу вводиться новий термін - “акцизний податок”.

в) У проекті Податкового кодексу суттєво скорочено перелік підакцизних товарів, на які встановлюється акцизний податок, визначено платників податку, порядок його обчислення та сплати при реалізації підакцизної продукції. Зокрема, передбачається визначити п`ять груп підакцизних товарів, а саме:

спирт етиловий, алкогольні напої;

тютюнові вироби;

пиво;

бензин, дизельне пальне;

транспортні засоби.

г) положеннями проекту Податкового кодексу передбачається встановлення трьох видів ставок акцизного податку:

адвалорних (у відсотках до вартості підакцизної продукції);

у твердих сумах з одиниці ваги, об`єму , кількості або іншого натурального показника;

комбінованих ( у відсотках до обороту або митної вартості, але не менше встановленої твердої суми, визначеної за одиницю виміру підакцизного товару).

Проектом також передбачається запровадження спрощенного порядку розрахунку акцизного податку при застосуванні ставок у процентах до оподатковуваного обороту.

З метою підтримки вітчизняних виробників та запобігання відволікання обігових коштів проектом Податкового кодексу передбачається, що продаж (передача) підакцизних товарів на митній території України, які використовуваються як сировина для виробництва підакцизних товарів, не буде вважатись об`єктом оподаткування.

А). Поняття акцизного податку

Акцизний податок - це непрямий податок на споживання окремих видів товарів, визначених цим Кодексом як підакцизні.

Б). Платники акцизного податку

1. Платниками акцизного податку є:

а) особа, яка виробляє підакцизні товари на митній території України, у тому числі з давальницької сировини, а також замовник, за дорученням якої виготовляється продукція на давальницьких умовах;

б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;

в) будь-які суб'єкти господарювання у тому числі їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;

г) фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України у вигляді супроводжувального або несупроводжувального багажу, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані (надіслані) з-за митного кордону України у вигляді поштових чи інших відправлень або несупроводжувального багажу, в обсягах або вартістю, що перевищують норми безмитного провезення (пересилання) для таких фізичних осіб, визначені митним законодавством;

д) особа, яка реалізує конфісковані за рішенням суду підакцизні товари, що перейшли у власність держави якщо ці товари підлягають реалізації (продажу) у встановленому законодавством порядку.

В). Реєстрація осіб як платників акцизного податку

Особи, визначені ст. 5003, зобов’язані до початку виробництва або імпорту підакцизного товару зареєструватися як платники акцизного податку в органах державної податкової служби за своїм місцем знаходження (податковою адресою) у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби України.

Г). Об'єкти оподаткування

Об'єктами оподаткування є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції), в тому числі з давальницької сировини, шляхом їх продажу, обміну на інші товари (продукцію, роботи, послуги), безплатної передачі товарів (продукції) або з частковою їх оплатою, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів (продукції), виготовлених з давальницької сировини;

б) обороти з реалізації (передачі) товарів (продукції) для власного споживання, промислової переробки (крім прибутків з реалізації (передачі) для виробництва підакцизних товарів, за виключенням нафтопродуктів), а також для своїх працівників;

в) вартість та обсяги товарів (продукції), які імпортуються (ввозяться, пересилаються) на митну територію України, у тому числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій або без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Д). Підакцизні товари, які не є об’єктом оподаткування

1. Акцизним податком не оподатковуються:

а) підакцизні товари, експортовані за межі митної території України за умови документального підтвердження фактичного вивезення підакцизних товарів з митної території України.

б) легкові автомобілі спеціального призначення для інвалідів,а також легкових автомобілів спеціального призначення (швидка медична допомога та для потреб підрозділів Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи);

в) підакцизні товари (крім нафтопродуктів), які вироблені на митній території України, так і імпортовані на митну територію України, що використовуються як сировина для виробництва підакцизних товарів.

г) конфісковані за рішенням суду підакцизні товари, що перейшли у власність держави, якщо вони не підлягають реалізації (продажу) у встановленому законодавством порядку;

е) підакцизні товари, що імпортуються на митну територію України, якщо з таких товарів згідно з законодавством України не справляється податок на додану вартість.

є) підакцизні товари, ввезені фізичними особами на митну територію України в обсягах, що не перевищують норми безмитного ввезення, встановлені законом;

ж) підакцизні товари, набуті інвестором у власність на умовах угоди про розподіл продукції, що вивозяться з митної території України;

з) алкогольні напої та тютюнові вироби, які призначені для реалізації магазинами безмитної торгівлі, при відвантаженні їх безпосередньо українськими виробниками цієї продукції.

В оновленій редакції розділу V “Акцизний податок” проекту Податкового кодексу України[29] втілені основні положення діючого законодавства з наближенням його норм до європейських стандартів, зокрема, в частині ставок акцизного збору. При цьому, у проекті пропонується установити оптимальні ставки акцизного податку у таких розмірах, які дозволять забезпечити реальне надходження податку до державного бюджету.

Також у проекті Податкового кодексу передбачені одноразова сплата акцизного податку при виробництві вітчизняних та ввезенні імпортних підакцизних товарів, реєстрація платників акцизного податку в органах державної податкової служби та запровадження єдиного товаросупроводжувального документа на підакцизні товари.

Крім того, положення проекту Кодексу визначають повний перелік підакцизних товарів, на які встановлюється акцизний податок, порядок обчислення і сплати його при реалізації підакцизної продукції, платників акцизного податку. Визначено групи підакцизних товарів: спирт етиловий, алкогольні напої, тютюнові вироби, пиво, нафтопродукти (зокрема, бензини, дизельне пальне тощо), транспортні засоби.

У проекті Кодексу пропонується встановити ставки акцизного податку чотирьох видів: адвалорні (у відсотках до вартості підакцизної продукції), специфічні (у твердих сумах з одиниці ваги, об'єму, кількості або іншого натурального показника), змішані (одночасно у процентах до прибутку з продажу та у твердих сумах з одиниці реалізованого товару (продукції) та комбіновані (у процентах до обороту з реалізації, але не менше встановленої твердої суми з одиниці реалізованого товару (продукції). Ставки акцизного податку встановлено у національній валюті, крім ставок в євро на нафтопродукти та автомобілі, що пов’язано із значними обсягами їх імпорту.

Оподатковуваний оборот пропонується визначати в тому ж порядку, що і для оподаткування податком на додану вартість, датою виникнення податкового зобов'язання вважати подію, що відбулась раніше: оплата товарів, чи їх відвантаження.

З метою забезпечення експортного потенціалу країни положеннями Кодексу зберігається діючий у чинному законодавстві порядок звільнення від сплати акцизного податку вартості експортованих за межі митної території підакцизних товарів, виготовлених в Україні.

У проекті Податкового кодексу визначаються особливості сплати акцизного податку з вироблених, реалізованих та імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Положеннями проекту Кодексу передбачені однакові умови оподаткування акцизним податком для платників податків незалежно від їх галузевої належності, обмежено застосування пільгового оподаткування окремих товарів, оскільки податкові стимули повинні носити виключно соціальний характер, не порушуючи принципу рівності в конкурентному середовищі.

У розділі V “Акцизний податок” проекту Кодексу України з урахуванням особливостей розвитку економіки України враховані положення європейського законодавства щодо:

застосування системи контролю за підакцизними товарами в режимі акцизних складів як місць виробництва, обробки, збереження, отримання та відправки підакцизних товарів, зокрема, на спиртових заводах, лікеро-горілчаних підприємствах, а також на підприємствах непідакцизної продукції, де використовується спирт;

підвищення ставок на нафтопродукти, зокрема, на бензини моторні сумішеві до 60 євро, дизельне пальне до 50 євро, на спирт етиловий до 18 грн. за 1л 100% спирту, передбачено запровадження нових видів марок акцизного збору та удосконалення порядку маркування алкогольних напоїв, режиму призупинення оподаткування спирту етилового, у разі його використання на виноматеріали та технічну продукцію, не призначену для споживання;

підвищення ставок на тютюнові вироби, оскільки в ціні тютюнових виробів акцизний податок складає не більше 25 відсотків (в країнах ЄС розмір акцизного податку складає понад 60 відсотків) та запровадження обмеження мінімального рівня акцизного податку у відсотках до суми акцизного податку на сигарети найпопулярнішого цінового сегменту.

Стосовно виконання абзацу третього п. 3 розділу І плану заходів щодо доопрацювання проекту Податкового кодексу України[30] в частині правового регулювання податку на додану вартість та уніфікації норм стосовно його адміністрування у різних секторах економіки , слід зазначити, що на сьогодні більшість положень розділу ІV “Податок на додану вартість” проекту Кодексу адаптовані до законодавства Європейського Союзу.

А саме, у проекті Кодексу запроваджено такі положення, що відповідають Шостій Директиві [31] :

визначення понять “поставка товарів”, “поставка послуг”, “місце поставки робіт” та “місце поставки послуг”;

перелік платників податку на додану вартість;

визначення об’єктів оподаткування податком на додану вартість;

перелік операцій, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість на території країни та при ввезенні товарів на митну територію України;

зниження ставки оподаткування податком на додану вартість до 17 відсотків;

визначення понять ;

визначення бази оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України;

спеціальний порядок оподаткування туристичних послуг,

спеціальний режим оподаткування (режим фіксованого збору) у сфері сільського господарства;

перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою (частково відповідає положенням Шостої Директиви);

порядок надання податкової декларації та терміни розрахунків з бюджетом.

Поряд з цим, слід зазначити, що діюче до недавнього часу пільгове оподаткування окремих галузей економіки або товарів суперечило нормам і принципам ЄС та СОТ, згідно з якими заходи щодо захисту і розвитку вітчизняного виробництва та внутрішнього ринку не повинні здійснюватися шляхом запровадження пільгових режимів оподаткування.

3.2 Концепція податкової реформи в Україні

Метою реформування податкової системи України є досягнення якісно нового її стану, за якого будуть створені сприятливі умови ведення бізнесу, здійснення інвестицій, зростання споживчого попиту на внутрішньому ринку при одночасному динамічному збільшенні сукупних податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, державних пенсійного та загальнообов’язкових фондів соціального страхування.

Результатом реформування має бути створення податкової системи, норми, умови функціонування, організація відносин якої будуть не гіршими, ніж у країнах Європейського Союзу, а рівень податкових зобов’язань економічних агентів – нижчими ніж у європейських країнах – сусідах України і схожих на неї за продуктивністю та структурою економіки.

Нова податкова модель повинна відповідати трьом визначальним критеріям: по-перше, реалізовувати пріоритети соціального розвитку суспільства; по-друге, забезпечувати інвестиційні можливості економічного розвитку; по-третє, створювати сприятливі умови для становлення громадянського суспільства і правової держави в Україні[32] .

Ознакою нової податкової моделі буде відновлення дії елементів соціальної справедливості у розподілі податкового навантаження. По-перше, ставки податків з індивідуальних доходів громадян необхідно диференціювати, знижуючи їх значення для малозаможних громадян. По-друге, треба оподатковувати усі види індивідуальних доходів (окрім пенсій, соціальних допомог і т.ін.), в той час як зараз багато їх видів не враховується в оподаткуванні. По-третє, підвищене податкове навантаження поширюватиметься на доходи від виграшів, спадщини, подарунків і т.ін.

Важливими ознаками нової моделі буде введення оподаткування основних суспільних ресурсів: енергії, природних об’єктів і корисних копалин, забруднення довкілля, землі та інших об’єктів нерухомості.

Нову модель податкових відносин має відзначати також уніфікованість, спрощеність й однозначність норм, зобов’язань, звітності, рівноправність відносин та взаємоповага між платниками податків і податківцями, здійснення презумпції невинуватості платників, скасування надзірних і каральних функцій податкових органів, судовий захист майнових прав платників податків, якісне обслуговування податківцями своїх контрагентів.

Не менш актуальним є зниження оподаткування доданої вартості: цей податок, що стимулює експорт, обмежуючи внутрішнє споживання, є надто високим, послаблює конкурентоспроможність українських підприємств.

У 2007 році доцільно знизити загальну ставку ПДВ до 19%. Оптимальним значенням універсальної (загальної) ставки ПДВ як кінцевий орієнтир доцільно прийняти 12-14% - рівень, який може бути досягнутий у 2010 році. (На сьогодні мінімальне значення загальної ставки ПДВ для країн Європейського Союзу визначене у 14%, але можна спрогнозувати, що до 2010 р. це мінімальне значення буде знижене на 1-2 пункти).

Окрім того, потрібно встановити спеціальну понижену ставку (наприклад, 6%) для соціально важливих груп товарів: продуктів харчування, товарів медичного призначення, комунальних послуг, дитячих товарів, спортивних споруд і знарядь, добрив, періодичних друкованих видань, мистецьких творів, шкільних підручників, квитків до театрів, музеїв, спортивних змагань, парків, цирків.

Нульова ставка нарахування ПДВ повинна застосовуватись, окрім товарів і послуг на експорт і операцій центрального банку, також, можливо, щодо морських суден, літаків, космічних апаратів і запусків.

Також необхідним є звільнення від оподаткування цим податком[33] наступних операцій:

передавання або аренда нерухомості;

медичні послуги;

послуги навчальних закладів;

банківські послуги;

інвестиційні операції й послуги;

страхові операції та деякі інші.

Компенсуючими факторами можливого зменшення надходжень до бюджету від сплати ПДВ за новими ставками стане, по-перше, легалізація товарних потоків, які сьогодні здійснюються як контрабанда саме через надвисоке значення ПДВ, а по-друге – збільшення обсягів внутрішнього виробництва, що розширить й базу оподаткування.

Суттєвого зниження потребує й ставка податку з прибутку підприємств. Високе значення ставки негативно впливає на інвестиційні можливості підприємств. Виходячи з її рівня, приймають рішення з вибору країни, у якій доцільніше розміщувати свої інвестиції, транснаціональні компанії. Тому ставка податку з корпоративного прибутку в Україні не може бути вищою ніж у країнах, схожих на нас за рівнем продуктивності праці і прибутковості та за структурою виробництва.

Розуміючи тенденцію зниження цього податку у Європейських країнах, доцільним є зниження його ставки до 20% у 2007 році з поступовим подальшим зменшенням до 2010-2011 років до 10-12% суми корпоративного (нерозподіленого) прибутку підприємств.

Компенсуючими факторами можливого зменшення надходжень до бюджету внаслідок зниження ставки податку з прибутку підприємств треба враховувати збільшення чистого прибутку та інвестицій підприємств, а також розширення бази оподаткування внаслідок легалізації частини прихованих корпоративних прибутків.

Іншого типу трансформацій потребує податок із заробітної плати та інших індивідуальних доходів громадян (включаючи прибутки від бізнесу та майнових прав). Існує реальна необхідність переорієнтації платежів цього податку з державного бюджету – до накопичувальної пенсійної системи. У зв'язку з такою необхідністю доцільно знизити ставку податку відрахувань індивідуальних доходів громадян до держбюджету з паралельним введенням обов'язкового внеску частини індивідуальних доходів до державного Накопичувального фонду.

Введення понижених ставок має бути поступовим, тому у 2007 році пропонується ввести знижки, які б запровадили їх значення від 11 до 15% від сум індивідуальних доходів. Після поступового зниження ставок у наступному їх кінцева диференціація у 2010 році буде знаходитися у межах від 5 до 15%.

При такому підході необхідним є зниження базової ставки податку (13%) для низько- і середньооплачуваних працівників.

Окрім того, потрібне повне звільнення від оподаткування індивідуальних доходів, які не перевищують, скажімо, 120 чи 140% від рівня прожиткового мінімуму для працездатної особи.

За підвищеною ставкою (15%) незалежно від суми доходу повинні оподатковуватися доходи від виграшів, подарунків, спадку, отриманого від родичів непершого ступеня рідства та від третіх осіб. При цьому дрібні суми разових виграшів, дарувань тощо (наприклад, до 1000 грн.) оподатковувати недоцільно.

На часткову заміну оподаткування індивідуальних доходів повинно бути введено обов’язкове відрахування страхових внесків на індивідуальні накопичувальні пенсійні рахунки (державного накопичувального фонду). При цьому варто прийняти зворотну (регресивну) динаміку ставок відрахувань цих внесків в залежності від обсягів доходів: чим менші доходи, тим вища ставка.

Можна прогнозувати, що запропоновані трансформації оподаткування індивідуальних доходів громадян частково зменшать відповідні надходження до державного бюджету. В той же час зниження відсотка нарахувань на фонд зарплати підприємств, що відбуватиметься паралельно, створить передумови легалізації частини індивідуальних доходів, які сьогодні приховуються від оподаткування. Головний же наслідок: зростання пенсійних відрахувань до державної накопичувальної системи, що поступово компенсуватиме нестачу коштів солідарного пенсійного фонду.

Необхідне також внесення змін у порядок обчислення і справляння податків з прибутку підприємств (нерозподілений корпоративний прибуток) і з дивідендів чи інших прибутків власників (акціонерів) цих підприємств (розподілений між власниками корпоративний прибуток). Зниження ставки податку з нерозподіленого корпоративного прибутку (див. раніше) дасть змогу засто-сувати справляння податку на дивіденди, що сьогодні не здійснюється. Введення з 2007 р. ставки податку з нерозподіленого прибутку підприємств у 20% дозволить ввести податок на дивіденди, скажімо, у 5%. В подальшому поступове зниження податку з нерозподіленого прибутку дозволить у 2010 році запровадити рівень їх оподаткування у 15%. Причому здіймання податку з дивідендів доцільне лише у випадку, коли вони отримані фізичними особами і не реінвестуються в активи корпорації або купівлю акцій.

Сумарний податок з нерозподіленої та розподіленої частин прибутку не перевищить сьогоднішньої загальної ставки оподаткування прибутку підприємств (25%). Це зменшить зацікавленість у його приховуванні. В той же час можливість сплати податку з нерозподіленого корпоративного прибутку за низькою ставкою і більш високе оподаткування дивідендів посилить мотивації до реінвестування чистого доходу підприємств.

Узагальнені кількісні зміни податкових зобов’язань по роках мають наступний вигляд (табл.3.1).

Таблиця 3.1

Пропозиції по динаміці зниження податкових ставок в проекті Стратегії

Вбачається необхідним зберегти і легітимізувати діючі спеціальні системи оподаткування: спрощеної системи – для малого бізнесу та за єдиним фіксованим податком – сільськогосподарських підприємств. З цією метою необхідні такі зміни до оподаткування малого підприємництва: по-перше, повне законодавче відновлення дії спрощеної системи оподаткування малого бізнесу; по-друге, чітке окреслення видів діяльності, у яких не може застосовуватися ця система оподаткування (торгівля паливо-енергетичними ресурсами, горілчаними напоями і тютюновими виробами, фінансові послуги, гральний, кіноіндустріальний, концертно-розважальний бізнес, мас-медіа тощо); по-третє, забезпечення правових бар’єрів переводу великих і середніх підприємств шляхом їх дроблення на умови оподаткування за спрощеним порядком (наприклад, заборона його застосування для юридичних осіб, одним із засновників яких є інша юридична особа і т. ін.); по-четверте, встановлення твердих ставок відрахувань єдиного соціального внеску суб’єктами спрощеного оподаткування малого підприємництва; по-п’яте, введення порядку здіймання ПДВ з суб’єктів малого підприємництва, якщо їх річний оборот перевищує граничну величину (наприклад, 300 тис. грн.) та інші.

Для вдосконалення оподаткування сільського господарювання важливим є: а) розповсюдження системи оподаткування за єдиним фіксованим податком на всі типи аграрного бізнесу, включаючи фермерські господарства, а також на об’єкти харчопереробної промисловості, якщо вони є підрозділом сільськогосподарського підприємства; б) зміна правил нарахування ПДВ на спеціальні товари, що поступають аграрним підприємствам (окрім пального, транспортних засобів, будматеріалів), та на сільськогосподарську продукцію: застосувати понижені ставки – на перші 6%, на другі – 5%. Це сприятиме виводу основної частини господарств цього сектору економіки з системи сплати і відшкодування ПДВ та зменшить тиск останнього на аграрне виробництво.

Потребує вдосконалення система акцизних й інших аналогічних платежів (спецвнесків до пенсійного фонду, нарахувань до цін при продажах об’єктів нерухомості, автомобілів, до тарифів на послуги мобільного зв’язку тощо). По-перше, необхідна більш глибока диференціація ставок акцизів на традиційні підакцизні товари в напрямі збільшення ставок для дорогих товарів та зменшення - для дешевих. По-друге, треба скасувати штучно встановлені акцизи чи спецзбори, які породжують мотиви до контрабанди. Це збори з продажів дешевих та зношених автомобілів, обігу іноземної валюти, послуг мобільного зв’язку, купівлі малогабаритних й дешевих квартир, збори на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства та інші. Натомість акцизи повинні сплачуватися з усіх алкоголемістких напоїв. По-третє, потрібне поступове - по мірі подолання монопольного диктату постачальників - запровадження акцизів на автомобільне пальне, вироблене з газу та нафтопродуктів. Ці ставки мають бути поміркованими. По-четверте, акцизні збори повинні справлятися по відповідних групах товарів як внутрішнього, так й імпортного походження і бути однаковими для аналогічних товарів незалежно від країни їх походження. По-п’яте, перегляд ставок акцизних зборів не рідше одного разу на два роки. Поступове підвищення цих ставок. По-шосте, встановлення єдиного переліку підакцизних товарів (включивши до них і слабоалкогольні вироби). По-сьоме, створення мережі акцизних складів, розгорнутих по усій території України і які не зможе оминути жодний підакцизний товар.

Необхідно законодавчо встановити ставки рентних платежів за видобування корисних копалин й використання природних ресурсів, які б діяли до усіх суб’єктів господарювання незалежно від прав власності на родовища та інші об’єкти. Такі ставки мають бути універсальними (рівними для усіх платників) незалежно від умов видобутку, обсягів родовищ, якості ресурсів. Ставки рентних платежів не повинні бути надмірно високими, аби вилучати меншу частину диференційної ренти.

Актуальними є й питання встановлення екологічних платежів, які мають сплачувати підприємства, комунальні служби, окремі особи, що своїми діями (відходами виробництва, зберіганням чи транспортуванням шкідливих матеріалів тощо) забруднюють оточуюче середовище – грунт, воду, повітря. Розраховуватися екологічні платежі повинні у твердих ставках на одиницю шкідливих викидів (незалежно від дотримання чи недотримання екологічних стандартів).

Податки за використання енергетичних джерел мають сплачувати суб’єкти господарювання, які використовують для господарських потреб електроенергію, отриману із зовнішніх для підприємства мереж, а також паливні матеріали (газ, мазут), які не споживаються для вироблення електроенергії і руху транспортних засобів. Ці податки доцільно встановлювати у твердих сумах на одиницю спожитої електричної енергії чи палива і диференціювати їх по видах енергії, джерелах її отримання, обсягах споживання. Так, вбачається доцільним застосовувати нижчі ставки для: а) альтернативних джерел енергії (електроенергії – з вітру, сонця, біомаси, супутнього газу; використання нафтового, коксівного, кам’яно-вугільного газу порівняно із природним тощо); б) підприємств, що споживають великі обсяги енергії; в) підприємств і господарств, які знизили споживання енергії порівняно з минулим періодом.

Паралельно необхідно скасувати цільові надбавки до тарифів на електричну, теплову енергію і газ, що сьогодні застосовуються.

Потребує оптимізації структура ставок мита на імпортні товари й послуги. Вона полягатиме: по-перше, у загальному зниженні середнього рівня ставок митних зборів та їх встановленні в основному у відсотках вартості товару; по-друге, у випереджаючому їх зниженні на імпортовані сировинні товари, аналоги яких не виробляються в Україні (окрім товарів сільського господарства, що мають більш високі ставки оподаткування); по-третє, у звільненні від оподаткування деталей і комплектуючих виробів, що ввозяться в Україну (якщо їх частка у готовому виробі не перевищує 30%) і надходять у виробництво або для ремонту діючого обладнання на територію України; створення територій безмитної торгівлі на базі міжнародних транспортних вузлів; по-четверте, в укладанні міждержавних угод про створення спільних зон вільної торгівлі із застосуванням понижених або нульових ставок митних зборів по товарах, що походять з країни – учасниці такої зони та ін.

Мають також застосовуватися методи спрощених митних процедур для торгівельних компаній-резидентів, які є постійними суб’єктами митних відно-син, мають позитивну репутацію та приєдналися до Протоколу про співпрацю з Державною митною службою.

Податок з нерухомості може бути встановлений у відсотках до ринкової вартості будинків, споруд та земельної ділянки, що належить підприємству. Його значення має бути диференційованим для підприємств різних галузей, а за абсолютним рівнем достатньо низьким аби не створювати шокові ситуації для підприємств, що будувалися за минулих економічних умов і мають надлишкові майнові активи (за попередньою оцінкою – не вище 0,5% вартості). Має бути визначений й перелік об’єктів нерухомості (історичні, оздоровчі, сільські і сільськогосподарські тощо), по яких податок не справляється.

Також мають оподатковуватися об’єкти нерухомості негосподарського призначення – побутового, комунального, управлінського тощо, окрім закладів медицини й оздоровлення.

Податок з нерухомості доцільно встановлювати у відсотках до вартості об’єкта, поступово оптимізуючи його ставки. Якщо об’єкт (наприклад, житловий будинок) знаходиться у власності декількох осіб чи сімей, то ставка плати з будинок розподіляється між ними пропорційно займаній площі. В той же час дія цього податку не повинна розповсюджуватися на власників підприємств, будинків, приміщень, споруд, якщо:

площа приміщення господарського використання не перевищує 200 м² ;

площа житла не перевищує 50 м² на одного члена сім’ї (цей показник може варіюватися для окремих міст і територій);

приміщення, споруди, будинки використовуються для аграрного виробництва.

Окреме значення повинна мати система податкових преференцій для стимулювання внесення виробничих інвестицій в національну економіку. На відміну від існуючого порядку, потрібні преференції у вигляді зниження оподаткування нерозподіленого корпоративного прибутку, а також зниження відсотка внеску до солідарного пенсійного фонду. При цьому рішення щодо встановлення таких преференцій повинні надавати відповідно Верховна Рада України (в частині зниження податкових внесків до державного бюджету і пенсійного фонду) та обласні чи міські ради депутатів (в частині зниження податкових відрахувань до відповідних місцевих бюджетів). Надання цих преференцій має відбуватися індивідуально по окремих проектах та на обмежений строк (наприклад, 3 роки), а причини такого надання повинні бути законодавчо окреслені (інновації, екологія, створення робочих місць у депресивних регіонах і т.ін.).

Такого типу знижки доцільні у випадках використання інвестицій на науково-дослідні й інноваційні роботи та на заходи з енергозбереження.

Гостро актуальним є звільнення нарахувань і сплати ПДВ на інвестиційні операції: на емісію акцій корпорацій, проектно-конструкторські і наукові роботи, послуги капітального будівництва, купівлю основних засобів, що вносяться до статутного фонду підприємства, а також на купівлю механізмів, деталей, комплектуючих виробів і матеріалів для їх ремонту й модернізації. Це серйозно вплине на зростання інвестиційного попиту, який зараз знаходиться у пригніченому стані.

За європейськими стандартами має бути вдосконалене оподаткування транспортних засобів. Зокрема, доцільно оподатковувати нових власників лише в момент реєстрації транспортного засобу. Це не стосується вантажних автомобілів та автобусів, оподаткування яких включатиме як сплату при реєстрації, так і щорічну (або помісячну) сплату за їх експлуатацію. Ставка податку при реєстрації має встановлюватися у відсотках до вартості автомобіля (мотоцикла, фургона, автобуса і т.ін.). Її значення повинно знижуватися в залежності від стр. користування транспортним засобом та відповідно зменшенню через це його вартості.

Потребує змін система нарахувань, адміністрування й управління соціальними внесками до солідарного пенсійного й фондів загальнообов'язкового соціального страхування. По-перше, потрібне справляння цих внесків кожним суб’єктом як одного платежу. По-друге, необхідне нарахування цього внеску на фонди зарплати (утримання) військовослужбовців та деяких інших категорій працюючих, для яких сьогодні сплата внесків до пенсійного фонду не здійснюється. По-третє, має бути знижена планка максимальної місячної суми витрат на оплату праці в розрахунку на 1 працівника, понад яку єдиний соціальний внесок на застосовується, наприклад, до рівня, що не перевищує 300% середньої зарплатні в економіці. По-четверте, усі доходи відповідних пенсійного й соціальних фондів повинні витрачатися виключно за призначенням – на виплату пенсій, допомог, компенсацій тощо. Витрати на утримання керівного апарату, оплату послуг, що йому надаються, капітальні витрати на розбудову системи цих фондів і т.ін. повинні фінансуватися за рахунок державного бюджету.

Необхідним є й вдосконалення обчислення індивідуальних доходів (прибутків) громадян. Зокрема, потрібно відокремити доходи, отримані від лотерей, виграшів, подарунків, спадку від непрямих родичів. Вони оподатковуватимуться за поданими деклараціями за підсумками р.. Дивіденди, отримані фізичними особами і не реінвестовані в акції чи активи підприємства оподатковуються біля місця отримання доходу і не включаються у загальну суму прибутків громадян за підсумками р..

Усі інші доходи громадян, які не отримані як пенсії, соціальні допомоги, субсидії, оплата соціальних послуг тощо і до складу яких входять заробітна плата, доходи від здачі в оренду майна, контрактна оплата приватних послуг, доходи від власного бізнесу, винагороди, гонорари, роялті тощо обраховуються окремо і можуть оподатковуватися біля місця отримання доходу (за мінімальною ставкою). Неоподатковані доходи цієї групи декларуються платниками податків за підсумками р..

Досягнення більш рівномірного й справедливого розподілу податкового навантаження передбачає поєднання у встановленні податків двох принципів: перший – пропорційного оподаткування, другий – відхилення від пропорційності, виходячи із соціально необхідних міркувань. Так, необхідним є, по-перше, збереження повернення частини податку (вирахування з бази оподаткування) з індивідуальних доходів громадян, які витрачені ними на оплату послуг медицини, освіти, оздоровлення, на благодійницькі внески, процентні ставки на житлові кредити тощо. По-друге, не повинні оподатковуватися пенсії, страхові виплати, державні соціальні допомоги малозабезпеченим тощо. По-третє, необхідна диференціація самої ставки оподаткування індивідуальних доходів в залежності від розмірів та виду доходу (що було викладено раніше). По-четверте, система акцизних платежів повинна встановлювати більш високі ставки на більш дорогі товари. По-п'яте, податок з нерухомості житлових об’єктів має здійматися лише із доходів сімей, які володіють надвеликими житловими об'єктами.

Досягнення прозорості податкової системи пов'язане з визначеністю і однозначністю норм податкового законодавства та недопущенням свавільного й одностороннього його тлумачення податковими органами.

Необхідна інтеграція усіх державних структур, що здійснюють податкові функції, зокрема, державної податкової адміністрації, пенсійного фонду, державних соціальних фондів, державної митної служби в єдину державну податкову службу. Можливо, шляхом створення координуючого органу та єдиної служби збору податків.

Зі складу державної податкової служби мають бути виведені підрозділи, що виконують правоохоронні, оперативно-розшукові та слідчі дії, та на їх основі необхідно утворити Національну службу (бюро) розслідувань для зовнішнього контролю та проведення слідства у сфері митних і податкових відносин. Така структура мала б бути підпорядкована Кабінету Міністрів України і здійснювала б контроль за податковими органами, митницею, органами внутрішніх справ та інших.

Державна податкова служба має позбутися функцій перерозподілу податкових надходжень, надання відстрочок платежів, проведення взаємозаліків з податкових зобов'язань тощо[34] . Її місія – збір податків, взаємовідносини з платниками, в тому числі повернення надлишково сплачених сум, відшкодування збитків платникам, завданих діями податківців, та відшкодування від’ємного сальдо ПДВ. До цього, звичайно, додаються функції перерахування податкових зборів на рахунки державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду і фондів соціального страхування.

Функції збору і перерахування податків повинні бути прямо покладені на регіональні та місцеві органи податкової служби.

Потребує оптимізації структура державної податкової служби з урахуванням нового перерозподілу функцій між її органами з відповідною зміною складу підрозділів і перенесенням головного навантаження в роботі на регіональні відділення служби.

ВИСНОВКИ

Проведені в дипломному проекті дослідження сучасного стану адаптації податкового законодавства України до європейських норм показали, що протягом останніх 7 років після набрання чинності Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими Співтовариствами та Україною зроблено чимало кроків на шляху наближення податкового законодавства України до норм і стандартів податкового права ЄС.

Проведений згідно завдань дипломного дослідження аналіз та оцінка рівня виконання ст.51 «Угоди про партнерство та співробітництво між Європейським Співтовариством та Україною», згідно якій Україна повинна здійснити заходи щодо поступового приведення національного законодавства, у тому числі і податкового, у відповідність до законодавства Європейського Союзу, показав, що чинна податкова система в Українімає ряд особливостейпорівняноз податковими системами європейських країн:

1) В Україні діє одна з найнижчих ставок оподаткування доходів фізичних осіб і вищий рівень оподаткування прибутку підприємств. Перше є наслідком запровадження пропорційного податку, що справляється у перехідному періоді з 2004 р. за ставкою 13% (з 1 січня 2007 р. запроваджена ставка 15%). У деяких країнах ЄС також здійснено перехід до пропорційного оподаткування доходів громадян, однак за значно вищою ставкою, зокрема, в Естонії – 26%, в Латвії – 25%. Друге є наслідком не стільки розміру податкової ставки, як ширшої податкової бази, про що свідчить порівняльний аналіз коефіцієнта продуктивності податку на прибуток.

Нормативно-правова база оподаткування в Україні залишається доволі неоднорідною, окремі законодавчі норми – недостатньо узгодженими, а інколи й суперечливими. Неточність формулювань призводить до нарощування кількості підзаконних актів, податкових роз’яснень, навантаження на судову систему у зв’язку із зростанням кількості позовів щодо порушень податкового законодавства.

2) Порушується цілісність податкової системи України внаслідок співіснування в ній двох підсистем оподаткування – стандартної і спрощеної. Використання в Україні спрощеного режиму оподаткування суб’єктів малого підприємництва зумовило виникнення низки проблем, пов’язаних із справлянням податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб і відрахувань до державних фондів соціального страхування, мінімізації доходів при оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, які здійснюють господарські операції з суб’єктами малого бізнесу.

У країнах ЄС спрощені системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва, аналогічні єдиному податку в Україні, не використовуються. Натомість набули поширення інші форми державної підтримки цього типу підприємств:

звільнення деяких видів підприємств від необхідності ведення звітності про результати господарської діяльності та запровадження спрощеної системи бухгалтерського обліку і звітності;

запровадження спеціальних режимів оподаткування податком на додану вартість деяких видів операцій характерних для фермерських господарств і сільськогосподарських кооперативів;

використання податків на оціночний (вмінений) дохід і мінімальних податків.

3) Недосконалою є система солідарного формування і розподілу коштів Пенсійного та інших фондів соціального страхування, що базується на високих зборах. Податкові платежі становлять значно більшу питому вагу у доходах низько- та середньооплачуваних працівників, ніж у доходах високооплачуваних працівників.

У розвиток концептуальних підходів та на основі порівняльного аналізу існуючих стратегій реорганізації податкової системи України та її адаптації до нормативів систем оподаткування Європейського Союзу, в дипломному проекті запропонована оптимізаційна модель внесення змін до проекту Податкового Кодексу України, яка вирішує питання впровадження наступних євроінтеграційних заходів, як:

імплементація стратегії адаптації законодавства в пріоритетних сферах, визначених у ст.51 УПС, включаючи удосконалення якості та послідовності законопроектної роботи;

розвиток та впровадження систем оподаткування та їх установ відповідно до міжнародних стандартів та стандартів ЄС;

проведення податкової реформи, включаючи прийняття та імплементацію законодавства з питань ПДВ та акцизного збору, що відповідає положенням УПС і нормам СОТ;

забезпечення відповідності вільних економічних зон правилам СОТ відповідно до зобов’язань України щодо СОТ, початок процесу приведення законодавства України про вільні економічні зони у відповідність до законодавства ЄС;

вирішення питань щодо існуючої заборгованості з відшкодування ПДВ та запобігання накопиченню нової заборгованості, у т.ч. через забезпечення ефективних процедур і виділення достатніх ресурсів;

скасування дискримінаційного режиму використання податкових векселів, у т. ч. за допомогою внесення відповідних змін до законодавства;

впровадження комплексного стратегічного плану для Державної податкової адміністрації України з визначенням необхідних адміністративних структур та процедур, та визначенням потреб ДПА у фінансових, людських, матеріально-технічних та інформаційних ресурсах;

удосконаленню податкового законодавства України шляхом його максимальної адаптації до вимог податкового законодавства Європейського Союзу.

Новизна отриманих результатів полягає в розвитку концептуальних підходів та проведенні порівняльного аналізу існуючих стратегій реорганізації податкової системи України і її адаптації до нормативів систем оподаткування Європейського Союзу, на основі яких в дипломному проекті дістала подальшого розвитку оптимізаційна модель реорганізації податкової системи України внесенням відповідних змін до проекту Податкового Кодексу України, як інтегрального законодавчого документа, який спроможний внести всеосяжні корективи в побудову податкової системи України.

Прийняття запропонованої стратегії в Податковому Кодексі дозволяє очікувати наступні наслідки в податковій системі України на протязі 2007 –2010 років:

1) Внесення змін до оподаткування фондів зарплати підприємств та формування державних пенсійного та фондів соціального страхування на основі запровадження справляння єдиного соціального внеску та поступового зниження його рівня від 37% до 22% ФОП;

2) Компенсація зниження рівня єдиного соціального податку введенням обов'язкових страхових відрахувань індивідуальних доходів на накопичувальні пенсійні розрахунки (у розрізі груп громадян за рівнями доходів за рік);

3) Зміни в оподаткуванні індивідуальних доходів громадян введенням прогресивної шкали оподаткування (5 –15%) з неоподатковуваним мінімумом до 150% від рівня мінімального прожиткового мінімуму;

4) Внесення змін до оподаткування прибутку підприємств (нерозподіленого корпоративного прибутку) зниженням ставки оподаткування від 25% до 10%;

5) Реформування системи ПДВ введенням шкали ставок(50% від основної ставки для ряду товарів і послуг) та зниження рівня основної ставки оподаткування оподаткування від 20% до 12%;

6) Вдосконалення системи акцизних зборів за рахунок поглиблення диференціації ставок та уніфікація ставок для товарів національного виробництва та імпортного походження;

7) Розробка і встановлення податків та рентних платежів за використання об'єктів (ресурсів) природи, добуток корисних копалин, використання енергетичних джерел, забруднення навколишнього середовища;

8) Запровадження оподаткування нерухомості:

9) Вдосконалення норм податкових відносин на основі ліквідації арештів майна, несанкціонованих позапланових перевірок платників податків, відміни директивного планування обсягів санкцій за порушення податкового законодавства;

10) Реорганізація податково-митної служби створенням єдиної служби з підрозділом митного оподаткування;

Практичне значення отриманих результатів полягає в обґрунтуванні пропозицій для врахування в підготовці проекту Податкового Кодексу України на основі запропонованої стратегії розвитку податкової системи України, які дозволять максимально адаптувати податкову систему до європейських норм оподаткування до 2010 р..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. БЮДЖЕТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 21 червня 2001 р. N 2542- III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 р. N 1801-IV)

2. МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 11 липня 2002 р. N 92-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 лютого 2004 р. N 1495-IV, ОВУ, 2004 р., N 11, ст. 649)

3. ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 25 жовтня 2001 р. N 2768-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом змін від 14 грудня 2004 р. N 2229-IV, ОВУ, 2005 р., N 1, ст. 2)

4. Закон України “Про систему оподаткування в Україні” // від 25.06.1991 N 1251-XII (із змінами станом на 5 червня 2003 р. N 906-IV)

5. Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами // Закон України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 23 червня 2005 р. N 2711-IV )

6. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // від 22 травня 1997 р. N 283/97-ВР (станом змін від від 7 липня 2005 р. N 2771-IV )

7. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ // від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 7 липня 2005 р. N 2771-IV )

8. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // від 21 листопада 2002 р. N 228-IV

9. ЗАКОН УКРАЇНИ ”Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // від 18 березня 2004 р. N 1629-IV

10. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про рентні платежі за нафту, природний газ і газовий конденсат „ // від 5 лютого 2004 р. N 1456-IV (Дію Закону зупинено на 2004 рік згідно із Законом України від 27 листопада 2003 р. N 1344-IV, враховуючи зміни, внесені Законом України від 17 червня 2004 р. N 1801- IV, на 2005 рік - згідно із Законами України від 23 грудня 2004 р. N 2285- IV, від 25 березня 2005 р. N 2505-IV)

11. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про фіксований сільськогосподарський податок”// від 17 грудня 1998 р. N 320-XIV (Із змінами і доповненнями, внесенимиЗаконами України станом від 23 грудня 2004 р. N 2287-IV)

12. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»// Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV цей Закон викладено в новій редакції

13. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2005 рік»// Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV цей Закон викладено в новій редакції

14. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2004 рік» // від 27 листопада 2003 р. N 1344-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 17 червня 2004 р. N 1801-IV )

15. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2003 рік» // від 26 грудня 2002 р. N 380-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 11 грудня 2003 р. N 1397-IV)

16. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Митний тариф України» // від 5 квітня 2001 р. N 2371-III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 7 березня 2002 р. N 3114-III)

17. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про плату за землю” // від 3 липня 1992 р. N 2535-XII( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 20 грудня 2005 р. N 3235-IV)

18. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про податок з доходів фізичних осіб» // від 22 травня 2003 р. N 889-IV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 3 червня 2005 р. N 2642-IV )

19. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” // від 15 вересня 1995 р. N 329/95-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 24 жовтня 2002 р. N 195-IV)

20. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”// 11 липня 1996 р. N 313/96-ВР (Із змінами станом на від 22 травня 2003 р. N 849-IV )

21. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої “ // від 7 травня 1996 р. N 178/96-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 р. N 1801-IV)

22. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про акцизний збір” // від 26 грудня 1992 р. N 18-92 (із змінами станом на 13.12.2001 N 895-III)

23. ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про місцеві податки і збори” // від 20 травня 1993 р. N 56-93 (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 25 березня 2005 р. N 2505-IV)

24. ДИРЕКТИВА 90/434/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств

”Про загальноприйняту систему оподаткування товариств різних Держав-членів при злитті, поділі, передачі активів і обміні акцій” // від 23 липня 1990 р.

25. ДИРЕКТИВА 90/435/ЄЕС Ради Європейських Співтовариств

”Про загальноприйняту систему оподаткування материнських товариств і філій різних Держав-членів” // від 23 липня 1990 р.

26. ТРЕТЯ ДИРЕКТИВА (69/463/ЄЕС) Ради Європейських Співтовариств

”Щодо гармонізації законодавств держав-членів стосовно податків з обороту - запровадження податку на додану вартість в державах-членах” // від 9 грудня 1969 р.

27. ТРИНАДЦЯТА ДИРЕКТИВА (86/560/ЄЕС) Ради Європейських Співтовариств ”щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту - Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території Співтовариства” // від 17 листопада 1986 р.

28. Указ Президента України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку в Чернігівській області" від 27 червня 1999 р. N 729/99

29. Указ Президента України "Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на території міста Шостки Сумської області" від 27 червня 1999 р. N 726/99

30. Указ Президента України "Про спеціальну економічну зону "Інтерпорт Ковель" від 22 червня 1999 р. N 702/99

31. Указ Президента України "Про деякі зміни в оподаткуванні" від 7 серпня 1998 р. N 857/98

32. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998 р. N 727/98

33. Постанова Кабінету Міністрів України "Про списання заборгованості державного бюджету з відшкодування податку на додану вартість, що утворилася на 1 січня 2001 р." від 1 березня 2002 р. N 244

34. Постанова Кабінету Міністрів України "Про впорядкування відшкодування податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом" від 26 вересня 2001 р. N 1270

35. Постанова Кабінету Міністрів України "Про проведення розрахунків з бюджетом підприємств паливно-енергетичного комплексу та відшкодування податку на додану вартість підприємствам гірничо-металургійного комплексу" від 19 вересня 2001 р. N 1210

36. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України" від 1 жовтня 1997 р. N 1104

37. Наказ ДПА України та Головного управління Державного казначейства України "Про затвердження Порядку відшкодування податку на додану вартість" від 2 липня 1997 р. N 209/72

38. Наказ ДПА України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" від 30 травня 1997 р. N 166

39. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення контролю за обігом спирту" від 29 серпня 2002 р. N 1266

40. Постанова Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору" від 7 серпня 2001 р. N 940

41. Постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок отримання закладами та установами охорони здоров'я, суб'єктами підприємницької діяльності, вітчизняними товаровиробниками спирту етилового і здійснення контролю за його цільовим використанням" від 5 липня 1999 р. N 1197

42. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку видачі та погашення податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати суми акцизного збору і видаються суб'єктами підприємницької діяльності у разі отримання спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію" від 27 лютого 1999 р. N 275

43. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку звільнення від обкладення акцизним збором оборотів з реалізації легкових, вантажно-пасажирських автомобілів, мотоциклів, що виробляються українськими підприємствами усіх форм власності" від 16 лютого 1998 р. N 155

44. Постанова Кабінету Міністрів України "Про особливості контролю за відпуском спирту етилового для виробництва лікарських засобів" від 28 жовтня 1997 р. N 1172

45. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про виробництво, зберігання, продаж марок акцизного збору і маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів і Порядку реалізації або знищення конфіскованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 24 жовтня 1996 р. N 1284

46. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Положення про порядок нарахування, терміни сплати і подання розрахунку акцизного збору та змін до наказів ДПА України" від 19 березня 2001 р. N 111

47. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми розрахунку податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства та Порядку його складання, а також форми повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства" від 10 лютого 2003 р. N 68

48. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та порядку її складання" від 4 лютого 2003 р. N 53

49. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток банку та порядку її складання" від 4 лютого 2003 р. N 54

50. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання" від 29 січня 2003 N 42

51. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми декларації про прибуток підприємства та Порядку її складання" від 8 липня 1997 р. N 214

52. Наказ Державної податкової адміністрації України "Порядок обліку коштів від сплати податку на прибуток підприємств, визначеного із застосуванням понижуючого коефіцієнта до норм амортизації" від 9 серпня 1999 р. N 421

53. Наказ Державної податкової адміністрації України "Рекомендації щодо прийому та термінів розгляду податкових декларацій з податку на прибуток і механізму реалізації виявлених правопорушень" від 11 травня 1999 р. N 253

54. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку складання Декларації про прибуток підприємства, основною діяльністю якого є виробництво сільськогосподарської продукції" від 20 лютого 1998 р. N 82

55. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку надання звітів про утримання та внесення до бюджету податку на доходи нерезидентів" від 16 січня 1998 р. N 28

56. Наказ ДПА України "Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток" від 12 серпня 1997 р. N 293

57. Наказ ДПА України "Про затвердження Порядку та форми повідомлення про результати розрахунків авансових внесків податку на прибуток" від 4 серпня 1997 р. N 279

58. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку складання розрахунку податку на прибуток нерезидента, що проводить діяльність на території України через постійне представництво" від 31 липня 1997 р. N 274

59. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку складання декларації про прибуток банківської установи" від 31 липня 1997 р. N 273

60. Наказ Державної податкової адміністрації України "Щодо затвердження форм податкового звіту про результати виконання підприємством довгострокових договорів (контрактів) та Порядку їх ведення і складання" від 31 липня 1997 р. N 275

61. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку складання декларації про доходи страховика" від 29 липня 1997 р. N 265

62. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку повідомлення про зменшення валового доходу по операціях, пов'язаних з реалізацією товарів (виконанням робіт, наданням послуг)" від 28 липня 1997 р. N 256

63. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкового звіту про отриманий прибуток від реалізації на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва та Порядку її заповнення" від 15 липня 1997 р. N 237

64. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми Звіту про використання коштів неприбуткових організацій і установ та порядку її заповнення" від 11 липня 1997 р. N 233

65. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Порядку ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи" від 11 липня 1997 р. N 234

66. Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2006 році Загально-державної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу // КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 15 березня 2006 р. N 151-р Київ

67. Адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС у першому півріччі 2006 р. // Звіт ДПА України, 2006, http://www.sta.gov.ua

68. Концепція реформування податкової системи України // проект Постанови Кабінету Міністрів України, ДПА України, 2006, http://www.sta.gov.ua

69. Концепція реформування податкової системи України // Проект робочої групи Секретаріату Президента України, вересень 2005 р.

70. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приведення проектів нормативно-правових актів з питань спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ // ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАКАЗ від 28 вересня 2004 р. N 561

71. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо забезпечення приведення положень розроблюваних проектів нормативно-правових актів з питань оподаткування акцизним збором у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ // ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ від 26 грудня 2003 р. N 631

72. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приведення положень проектів нормативно-правових актів з питань прямого оподаткування у відповідність до законодавства Європейського Союзу та вимог положень угод ГАТТ-СОТ // ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ

НАКАЗ від 4 жовтня 2004 р. N 578

73. Андрущенко В.Л., Данілов О.Д.Податкові системи зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Комп’ютер прес, 2004. – 300 с.

74. Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. –

М.: Бератор-Пресс, 2002. – 390 с.

75. Апель А. Основи податкового права. Курс лекцій – Санкт-Петербург, Питер, 2001. – 248 с.

76. Бондаренко Г.І., Данілов О.Д., Лекарь С.І., Зайцев В.І. Оподаткування фізичних осіб. Навч.посібник. – Ірпінь, Видавництво: АДПСУ , 2001. – 248 с.

77. Буряковский В.В., Кармазин В.Я., Каламбет С.В., Водолазская О.А. Налоги. - Днепропетровск, “Пороги”, 1998.

78. Буряк П.Ю., Беркита К.Ф., Ярема Б П. Податкова система: теорія і практика застосування активних методів навчання. - Київ Видавництво: Вид. дім "Професіонал", 2004. – 224 с.

83. Глухов В.В., Дольдэ И.В., Некрасова Т.П. Налоги: теория и практика: учебник. 2-е изд., испр., и доп. - СПб.: Издательство «Лань»,2002.-448 с.

84. Данілов О.Д., Фліссак Н.П. Податкова система та шляхи її реформування. Навч.посібник. - Київ Видавництво: Парлементське вид-во, 2001.-216 с.

85. Державна політика, державне управління (1991-2004) // Уклад.: Е.А. Афонін, О.О. Погребна, Л.І. Янкович .-Київ Видавництво: Вид-во НАДУ, 2005. – 83 с.

86. Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз // Мат. наук.-практич. конференції за міжнар. участю (29 травня 2002 р.), Рiк видання: 2002 Мiсце видання: Київ Видавництво: Вид-во УАДУ, 2002. -360 с.

87. Державне управління перехідних суспільств в умовах глобалізації // Матеріали засід. міжнар. круглого столу, організ. Фондом інтелект. співпраці "Укр.- ХХІ ст.",Київ Видавництво: Українські пропілеї, 2001.- 32 с.

89. Загорський В.С. Бюджетно-податкова система України: теорія і практика. Монографія. – Ірпінь, Видавництво: НАДПСУ, 2006, 304 с.

90. Завгородній В. Налоги и налоговій контроль в Украине – Київ, АСК, 2000

91. Захожай В.Б., Литвиненко Я.В., Захожай К.В., Литвиненко Р.Я. Система оподаткування та податкова політика. Навч.посібник. –Київ, Видавництво: Центр навч. л-ри, 2006. – 468 с.

92. Золотько І.А. Податкова система. Навч.посібник.- Київ, Видавницт-во: КНЕУ, 2005, 204 с.

93. Ефективність державного управління в контексті глобалізації та інтеграції. : Мат. наук.-практич. конференції за міжнар. участю (29 травня 2003 р., Київ) - Київ Видавництво: Вид-во НАДУ, 2003.- 536 с.

94. Кравчук Ірина Вікторівна Механізми державного управління процесом адаптації національного права до права ЄС: порівняльний аналіз. Автореферат. - Київ Видавництво: Нац. академія держ. упр. при Президентові України, 2006. – 20 с.

95. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Посібник. – Тернопіль, Видавництво: Карт-бланш, 2004, - 331 с.

96. Крохина Ю.А. Налоговое право России, М.: Норма, 2003.

97. Кучеров И.И. Налоговое право России: Курс лекций. М.: ЮрИнфоР, 2001.

98. Кучерявенко Н. Налоговое право – Харьков, Консум, 1998

99. Кустова М.В., Ногина О.А., Шевелева Н.А. Налоговое право России. Общая часть. СП(б).: Питер, 2001.

100. Малиновський В.Я. Державне управління.-Київ:Атіка,2003.-576 с.-

101. Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Васіна А.Ю., Гордієнко Л.Ю.

Державне управління.-Київ:Знання,2004.-342 с

102. Мельник П.В. Розвиток податкової системи в перехідній економіці. – Ірпінь, Академія державної податкової служби України, 2001. – 362 с.

103. Методологія державного управління. За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва, В.Д. Бакуменка - Київ Видавництво: Вид-во НАДУ, 2004. -196 с.

57. Михасюк І., Залога З., Мельник А., Крупка М. Державне регулювання економіки, Київ, “Ельга-Н”, 2000.

104. Мокану Корнелія ( «Hunton&Williams») Законодавство ЄС про податок на додану вартість // Видавнича редакція “Юстініан” 2002 –2004, www.ustinian.com.ua

105. Налоговые системы зарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника – 2-е изд., перераб. и допол. –М.: Закон и право, 1997.

107. Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система.Під-ручник. – Львів, Видавництво: Магнолія Плюс, видавець В.М.Піча, 2006.- 336 с.

108. ПЕРША ДИРЕКТИВА РАДИ ЄС ”Щодо гармонізації законодавства держав- членів стосовно податків з обороту” // від 11 квітня 1967 р. (67/227/ЄЕС)

109. Податкове законодавство України (у 5-ти томах зі змінами), під загальною редакцією М.Я. Азарова – Київ, Ін Юре,1998

110. Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту 2000 р.) // «Вісник податкової служби України», серпень 2000 р., № 30, с. 31.

111. Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту 2006 р.) // Державна податкова служба України, травень 2006, http://www/sta.gov.ua.

113. Податкова система України // Упоряд. М.П. Кучерявенко, В.В. Мартиновський, Тернопіль Видавництво: Торсінг, 2000. – 464 с.

114. Про затвердження Концепції реформування податкової системи України (довідкові матеріали 2006 р.) / Проект Постанови Кабінету Міністрів України, http://www.mfin.gov.ua

115. Рудый К.В. Финансово-кредитные системы зарубежных стран: Учебное пособие.- М.:Новое знание.2003.С.301

116. Римма Грачова - Як нам облаштувати податкову систему // газета «Дзеркало Тижня», 19 січня 2004

117. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. – Київ, Видавництво: Знання-Прес, 2004. – 454 с.

118. Стратегія податкової реформи (розроблена у відповідності з Дорученням Президента України, рішеннями РНБОУ, громадського форуму "Бізнес і влада" (січень 2006)) // Оргкомітет Національної комісії України по податковій реформі , http://www.rada.gov.ua

119. Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США: Учебное пособие.- М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К».2002.-С.174

120. Савченко Л. А., Цимбалюк А. В., Капіца В. А. та ін. Фінансово-правовий механізм формування дохідної частини бюджетів: Курс лекцій / Держ. подат. адміністрація України; Акад. ДПС України. — Ірпінь: Акад. ДПС України, 2002. — 356 с.

121. Черник Д.Г., Л.П. Павлова, А.З. Дадашев, Князев В.Г., Морозов В.П. Налоги и налогообложение: Учебник - М.:ИНФРА-М, 2003.- 328 с.

122. Шмиголь Н.С. Финансовые системы зарубежных стран.Учебное пособие.- М.: МФА. 2003. с.132

123. http://www.irf.kiev.ua - Довідник з європейської інтеграції

124. http://www.ueplac.kiev.ua/ - Офіційний сайт УКРАЇНСЬКО-ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОРАДЧОГО ЦЕНТРУ З ПИТАНЬ ЗАКОНОДАВСТВА

125. http://epp.eurostat.cec.eu.int/ - Офіційний сайт Європейського комітета статистики

126. http://www.mfin.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства фінансів України

127. http://www.sta.gov.ua - Офіційний сайт державної податкової адміністрації України

Додаток А

Таблиця А.1

Ставки основних податків у країнах–членах ЄС, 2005 р.

(ПДВ-2004 р.) (%) [114]

Таблиця А.2

Загальний рівень оподаткування економіки в країнах–членах ЄС, %

(2003 р.) [114]

Таблиця А.3

Коефіцієнти продуктивності* ПДВ та податку на прибуток в країнах ЄС (2003 р.) і в Україні (%) [114]

* Коефіцієнт продуктивності податку розраховується як відношення частки податку у ВВП до величини його стандартної ставки і вважається сумарним показником результативності функціонування податку, що дозволяє дізнатись, на яку податкову базу розповсюджується стандартна ставка.

Таблиця А.4

Частка основних податків у ВВП країн–членів ЄС в 2003 р. та України

(%) [114]

Складено за даними: Structures of the taxation systems in the European Union. Data 1995-2002. – Luxembourg: Office for Official Publications of the European Communities, 2004 та Міністерства фінансів України.

Динаміка рівняоподаткування в Україні у 1992-2005 рр. (%) [114]

Згідно з правилами міжнародної статистики податковий коефіцієнт розраховується як відношення суми сплачених податків та відрахувань до державних соціальних позабюджетних фондів до ВВП. При цьому сума сплачених податків включає надходження всіх обов’язкових платежів, що згідно зі ст. 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування" включені до складу загальнодержавних і місцевих податків і зборів.

Таблиця А.6

Рівень оподаткування корпоративного прибутку, ПДВ та акцизів в Україні та у країнах – членах ЄС, 2004 р., %[35] [114]

Таблиця А.7.

Податки з індивідуальних доходів громадян, внески на соціальне страхування громадян і підприємств в Україні та у країнах-членах ЄС, 2004 р.[36] [114]

Додаток Б

Перелік документів, якими регулюється податок на прибуток підприємств в Європейському Союзі

Таблиця В.1

Опис законодавства ЄС (Вторинне законодавство)

Податки компаній [37] [9]

Таблиця В.2

Опис законодавства ЄС (Вторинне законодавство)

Податок на капітал. Перелік ініціатив ЄС по прибутку компаній [9]

Додаток В

Перелік документів, що регулюють податок на додану вартість в Європейському Союзі

Таблиця Д.1

Опис законодавства ЄС. Вторинне законодавство

Податок на додану вартість [9]

Додаток Г

Документи, якими регулюється акцизний збір в Європейському Союзі

Таблиця Ж.1

Опис законодавства ЄС. Вторинне законодавство Акцизний збір [9]

[1] ПЕРША ДИРЕКТИВА РАДИ ЄС ”Щодо гармонізації законодавства держав- членів стосовно податків з обороту” // від 11 квітня 1967 р. (67/227/ЄЕС)

[2] Шоста директива Ради ЄС від 17 травня 1977 р. 77/388/ЄЕС щодо гармонізації законодавства держав-членів, яке стосується податків з обороту - Єдиний принцип визначення суми податку на додану вартість

[3] Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2006 році Загально-державної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу // КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 15 березня 2006 р. N 151-р Київ

[4] Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2006 році Загально-державної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу // КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ, РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 15 березня 2006 р. N 151-р Київ

[5] ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Державний бюджет України на 2005 рік»// Законом України від 25 березня 2005 р. N 2505-IV цей Закон викладено в новій редакції

[6] ТРИНАДЦЯТА ДИРЕКТИВА (86/560/ЄЕС) Ради Європейських Співтовариств ”щодо гармонізації законодавства держав-членів стосовно податків з обороту - Правила відшкодування податку на додану вартість платникам податку, які не мають постійного місця здійснення підприємницької діяльності на території Співтовариства” // від 17 листопада 1986 р.

[7] Адаптація податкового законодавства України до законодавства ЄС у першому півріччі 2006 р. // Звіт ДПА України, 2006, http://www.sta.gov.ua

[8] ЗАКОН УКРАЇНИ “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // від 21 листопада 2002 р.N 228-IV

[9] ЗАКОН УКРАЇНИ “Про Концепцію Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // від 21 листопада 2002 р.N 228-IV

[10] ЗАКОН УКРАЇНИ ”Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // від 18 березня 2004 р.N 1629-IV

[11] ЗАКОН УКРАЇНИ ”Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // від 18 березня 2004 р.N 1629-IV

[12] Державне управління перехідних суспільств в умовах глобалізації // Матеріали засід. міжнар. круглого столу, організ. Фондом інтелект. співпраці "Укр.- ХХІ ст.",Київ Видавництво: Українські пропілеї, 2001.- 32 с.

[13] Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту 2000 р.) // «Вісник податкової служби України», серпень 2000 р., № 30, с. 31.

[14] Мокану Корнелія ( «Hunton&Williams») Законодавство ЄС про податок на додану вартість // Видавнича редакція “Юстініан” 2002 –2004, www.ustinian.com.ua

[15] Мокану Корнелія ( «Hunton&Williams») Законодавство ЄС про податок на додану вартість // Видавнича редакція “Юстініан” 2002 –2004, www.ustinian.com.ua

[16] Налоговые системы зарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника – 2-е изд., перераб. и допол. –М.: Закон и право, 1997.

[17] Налоговые системы зарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника – 2-е изд., перераб. и допол. –М.: Закон и право, 1997.

[18] Налоговые системы зарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника – 2-е изд., перераб. и допол. –М.: Закон и право, 1997.

[19] Налоговые системы зарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника – 2-е изд., перераб. и допол. –М.: Закон и право, 1997.

[20] Налоговые системы зарубежных стран: Учебник / под ред. В.Г. Князева, Д.Г. Черника – 2-е изд., перераб. и допол. –М.: Закон и право, 1997.

[21] Про затвердження Концепції реформування податкової системи України (довідкові матеріали 2006 р.) / Проект Постанови Кабінету Міністрів України, http://www.mfin.gov.ua

[22] Стратегія податкової реформи (розроблена у відповідності з Дорученням Президента України, рішеннями РНБОУ, громадського форуму "Бізнес і влада" (січень 2006)) // Оргкомітет Національної комісії України по податковій реформі , http://www.rada.gov.ua

[23] Стратегія податкової реформи (розроблена у відповідності з Дорученням Президента України, рішеннями РНБОУ, громадського форуму "Бізнес і влада" (січень 2006)) // Оргкомітет Національної комісії України по податковій реформі , http://www.rada.gov.ua

[24] Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США: Учебное пособие.- М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К».2002.

[25] Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту 2006 р.) // Державна податкова служба України, травень 2006, http://www/sta.gov.ua.

[26] ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ // від 3 квітня 1997 р. N 168/97-ВР ( Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 7 липня 2005 р. N 2771-IV )

[27] ДЕКРЕТ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ “Про акцизний збір” // від 26 грудня 1992 р. N 18-92 (із змінами станом на 13.12.2001 N 895-III)

[28] ЗАКОН УКРАЇНИ “Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби” // від 15 вересня 1995 р. N 329/95-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 24 жовтня 2002 р. N 195-IV)

ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)”// 11 липня 1996 р. N 313/96-ВР (Із змінами станом на від 22 травня 2003 р. N 849-IV )

ЗАКОН УКРАЇНИ “Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої “ // від 7 травня 1996 р. N 178/96-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 17 червня 2004 р. N 1801-IV)

[29] Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту 2006 р.) // Державна податкова служба України, травень 2006, http://www/sta.gov.ua.

[30] Податковий кодекс України (основні положення доопрацьованого проекту 2006 р.) // Державна податкова служба України, травень 2006, http://www/sta.gov.ua.

[31] Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США: Учебное пособие.- М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К».2002

[32] Стратегія податкової реформи (розроблена у відповідності з Дорученням Президента України, рішеннями РНБОУ, громадського форуму "Бізнес і влада" (січень 2006)) // Оргкомітет Національної комісії України по податковій реформі , http://www.rada.gov.ua

[33] Звільнення від оподаткування ПДВ означає, що він не може бути стягнений з відповідних операцій і, що ПДВ, який був сплачений раніше по товарах і послугах, що використовуються на цих операціях, не може бути повернутим.

[34] Фіскально-перерозподільчі функції - прерогатива Мінфіну, держказначейства і відповідних державних пенсійного і соціальних фондів.

[35] Складенозаданими: Structures of the taxation systems in the European Union. Data 1995-2002. – Luxembourg:Official Publications of the European Communities, 2004.

[36] Country Submissions; OECD Economic Outlook, December 2004.

[37] ЗАКОН УКРАЇНИ ”Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” // від 18 березня 2004 р.N 1629-IV