Курсовая работа: Особливості справляння ПДВ в деяких зарубіжних країнах

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Податок на додану вартість в Україні

1.1 Теоретичні засади функціонування ПДВ

1.2 Принципи оподаткування ПДВ в Україні

Розділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість в зарубіжних країнах

2.1 Особливості справляння ПДВ у Росії

2.2 Система ПДВ у Скандинавських країнах

2.3 Податок на додану вартість в країнах Бенілюксу

2.4 Податок на додану вартість в країнах Євросоюзу

Розділ 3. Перспективи розвитку ПДВ в Україні

3.1 Роль податку на додану вартість в доходах бюджету України та шляхи його реформування з огляду на передовий зарубіжний досвід

3.2 Податковий Кодекс України – гармонізація системи ПДВ із вимогами Євросоюзу

3.3 Податок на додану вартість в концепції єдиної міжнародної податкової системи

ВИСНОВКИ

БІБЛІОГРАФІЯ

ДОДАТКИ

ВСТУП

На шляху переходу нашої країни до ринкових відносин особливо актуальною є проблема своєчасного забезпечення грошовими ресурсами дохідної частини державного бюджету. Вирішення цієї вкрай важливої проблеми значною мірою залежить від ефективності діяльності податкової служби, а також розробки науково-обґрунтованої системи оподаткування, яка б відповідала реаліям сьогоднішнього дня, забезпечувала зростання податкових надходжень до бюджету та підвищувала рівень збору податкових платежів.

Податок на додану вартість останнім часом привертає до себе значну увагу, тому що він став предметом широких дискусій щодо доцільності його застосування та наслідків справляння для економічного розвитку і бюджету країни.

Затвердження податку на додану вартість викликало немало суперечок і в багатьох зарубіжних країнах. Однак податкове законодавство 57 країн світу (в тому числі 17 європейських) міцно закріпило його як один із основних каналів надходження в дохідну частину бюджету.

Мета даної курсової роботи полягає у усесторонньому аналізі особливостей справляння податку на додану вартість в Україні та деяких зарубіжних країнах, обґрунтуванні на основі аналізу практичних рекомендацій по підвищенню його ефективності для України.

Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання:

- окреслити теоретичні засади функціонування податку на додану вартість, описати основні принципи оподаткування ПДВ в Україні;

- дослідити та проаналізувати особливості справляння податку на додану вартість в деяких зарубіжних країнах;

- визначити основні напрями удосконалення вітчизняної системи оподаткування доданої вартості із врахуванням позитивного досвіду застосування ПДВ в розвинених зарубіжних країнах, зокрема, в країнах Євросоюзу.

Дана курсова робота складається із вступу, висновків, трьох розділів, додатків та бібліографії, що налічує 20 видань.

Розділ 1. Податок на додану вартість в Україні

1.1 Теоретичні засади функціонування ПДВ

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість – порівняно новий вид податку. Вперше він був введений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення – спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х – початок 70-х рр.) і дещо пізніше – в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х – на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р.

З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів: до неї почали входити телевізори, мотоцикли, автомобілі, велосипеди, холодильники і т.д. Розширення асортименту споживчої продукції обмежувало розвиток акцизів в специфічній формі. Запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торгівельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз в наш час використовується у формі податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) – це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Якщо розуміти буквально, то ПДВ – це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість – це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів – заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів.

Під час кожного акта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, а фактично виплачується в сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії. Кінцевий споживач оплачує товар за ціною, збільшеною на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіях виробництва і руху товару.

Об'єкт оподаткування – додана вартість – створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість.

Простота, економічні і організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартість переваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами.

Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з них більш детально. Не дивлячись на те, що він представляє собою, по суті, різновид акцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.

Так, з допомогою ПДВ з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни. Він дає можливість ліквідувати зайві ланки господарського управління. Крім того, податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій.

Застосування ПДВ в країнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й в регулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримування кризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.

ПДВ має внутрішній "вбудований" механізм взаємної звірки платниками податкових зобов'язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі і місця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів.

ПДВ через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційних процесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати невиправдане збільшення цін.

До найбільш цінних економічних переваг податку на додану вартість належить його здатність не спотворювати поведінку платників як учасників господарсько-комерційного процесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ.

Проте, необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідності справляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.

Являючись, в принципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетну сферу, ПДВ при досить високій ставці і високих темпах інфляції перетворюється в один із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідок зростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів (робіт, послуг).

Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або в той момент, коли він сам реалізує продукцію), але при умові, що ланцюг актів реалізації не перерветься або настане з певним кроком "запізнення", коли частково ці кошти будуть обезцінені інфляцією.

Крім цього, застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва. Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. Саме в зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.

Зайнявши домінуючі позиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси, пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключне значення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіх операцій.

Світовий досвід також показує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійна підготовка персоналу податкових органів.

ПДВ є масовим регресивним податком на товари і послуги широкого споживання. Справді, якби весь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався виключно на споживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі. Але ж більша частина доходів накопичується і капіталізується. Ця обставина не тільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків для бідних, так як саме вони являються чистими споживачами, але й робить ПДВ, що сплачується в молодості, більш регресивним, ніж в старості.

Отже, як видно, в ПДВ співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так, ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових надходжень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.

Економічні якості ПДВ були належним чином оцінені діловим світом. Невипадково з'явились пропозиції про заміну податку на прибуток корпорацій податком на додану вартість. В порівнянні з податком на прибуток корпорацій ПДВ має ті фіскальні й етичні переваги, котрі роблять невигідними окремі внутріфірмові, так звані трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, як фіктивне списання майна, прискорена амортизація, практика підвищення затрат, маніпуляції з відсотками по боргу.

Завоювавши симпатії ділових кіл, ПДВ був зустрітий прохолодно і навіть вороже широкими соціальними верствами. Але вдалося знайти спосіб нейтралізації суспільного обурення, виключивши з сфери ПДВ найбільш соціально значимі цінності: землю, страхування, поштову службу, навчання і охорону здоров'я, не забувши навіть про ритуальні послуги. На вартість продуктів харчування, на послуги водопостачання і каналізації, на паливо і електроенергію, дитячий одяг і взуття, житлове будівництво і послуги транспорту запропоновані, за деяким виключенням, нульові ставки. Як форма універсального акцизу ПДВ наділений відчутними соціальними преференціями, розрахованими на заспокоєння масових емоцій, що, звісно, не заважає його суспільному іміджу.

Саме тому, податок на додану вартість завоював репутацію унікального фіскального інструмента оптимального розподілу ресурсів. Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.

Разом з тим не завжди сам по собі ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки.

1.2 Принципи оподаткування ПДВ в Україні

Згідно із законодавством України платниками податку на додану вартість є:

· Установи незалежно від форм власності і відомчої приналежності, маючи згідно законодавства України статус юридичних осіб, здійснюючи виробничу і комерційну діяльність;

· Підприємства з іноземними інвестиціями, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;

· Індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність;

· Філіали, відділення та інші відокремлені підрозділи установ, що знаходяться на території України, що самостійно реалізовують товари (роботи, послуги);

· Міжнародні об’єднання ті іноземні юридичні особи, що здійснюють виробничу та іншу комерційну діяльність на території України.

Об’єктами оподаткування ПДВ в Україні є:

· Обороти по реалізації на митній території України товарів, виконаних робіт та наданих послуг;

· Товари, що ввозяться на територію України у відповідності до митних правил, встановленими митним законодавством України.

При реалізації товарів об’єктом оподаткування є обороти по реалізації усіх товарів як власного виробництва так і придбаних на стороні.

З метою оподаткування товаром вважається: продукція (річь, виріб) в тому числі виробничо-технічного призначення; будівлі та споруди та інші види нерухомого майна; електро- і теплоенергія, газ, вода.

При реалізації робіт об’єктом оподаткування є об’єми виконаних будівельно-монтажних, ремонтних, науково-дослідних, дослідно-конструкторських, технологічних, проектно-пошукових, реставраційних та інших робіт.

При реалізації послуг об’єктом оподаткування є виручка отримана від надання:

· Послуг пасажирського та вантажного транспорту, враховуючи транспортування (передачу права власності) газу, нафти, нафтопродуктів, електричної та теплової енергії, послуг по виконанню завантажувально-розвантажувальних робіт, зберіганню товарів;

· Послуг з надання в оренду майна і об’єктів нерухомості, в тому числі по лізингу;

· Посередницьких послуг;

· Послуг зв’язку, побутових, житлово-комунальних послуг;

· Послуг з фізичної культури та спорту;

· Послуг по виконанню замовлень підприємствами торгівлі;

· Рекламних послуг;

· Інноваційних послуг, послуг по обробці даних і інформаційному забезпеченню;

· Інших платних послуг, крім надання в оренду землі.

До оборотів, що обкладаються податком також належать:

· Обороти з реалізації товарів (послуг) в середині установи (підприємства) для власного використання, витрати по яким не відносяться на витрати виробництва та обігу, а також своїм працівникам;

· Обороти з реалізації товарів (робіт, послуг) без оплати вартості в обмін на інші товари (роботи, послуги);

· Обороти з передачі безоплатно чи з частковою оплатою товарів (робіт, послуг) іншим установам (підприємствам) чи фізичним особам, враховуючи працівників підприємства;

· Обороти з реалізації предметів застави враховуючи їх передачу заставовласнику при невиконанні забезпеченого заставою зобов’язання.

З метою врахування принципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбачено звільнення від оподаткування низки операцій. Ці операції складають 5 груп: 1 – операції соціального змісту; 2 – операції закладів освіти; 3 – послуги державних органів культури та охорони здоров'я; 4 – окремі операції виробничого змісту; 5 – інші операції.

До складу операцій першої групи належать: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчування спеціалізованими закладами, товарів, призначених для інвалідів, утримання дітей у школах-інтернатах та осіб у будинках для людей похилого віку (за рішенням Кабінету Міністрів України); послуги доставки пенсій, поховання; виконання робіт із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членів сімей військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов'язків. Другої – послуги закладів освіти, охорони здоров'я, культури; продаж лікарських засобів, путівок на оздоровлення дітей; послуги з утримання дітей у дошкільних закладах, послуги культового призначення (за рішенням Кабінету Міністрів України). Третьої – послуги, які надаються державними органами та організаціями (службами зайнятості, органами реєстрації актів громадянського стану, архівними установами України – згідно з законодавством). Четвертої – продаж товарів (крім підакцизних) підприємствами, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів; виконання робіт з будівництва житла для військовослужбовців за рахунок коштів інвесторів; надання в сільській місцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та надання матеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва; до 1 січня 2002 р. операції з видачі сільськогосподарської продукції власного виробництва підприємств-виробників такої продукції; інші послуги. П'ятої – передача конфіскованого майна, знахідок у розпорядження державних органів; передача земельних ділянок, коли вона дозволена згідно з положенням Земельного кодексу України; продаж товарів (робіт, послуг) для потреб дипломатичних представництв міжнародних організацій в Україні; деякі інші операції.

Об’єкти оподаткування зазначені вище, за виключенням операцій, звільнених від оподаткування і операцій по яким застосовується нульова ставка (згідно закону України “Про податок на додану вартість”) оподатковуються по ставці 20% від бази оподаткування і додається до ціни товару (робіт, послуг).

Податок по нульовій ставці вираховується відносно операцій по:

· Продажу товарів, які були експортовані платником податку за межі митної території України;

В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:

· Поставці для заправки чи постачанню морських (океанських) суден, які:

- використовуються для навігаційної діяльності, перевезенню пасажирів чи вантажів за платню, іншої комерційної, промислової чи риболовецької діяльності, що здійснюється за межами територіальних вод України;

- використовуються для спасіння чи оказання допомоги в нейтральних чи територіальних водах інших країн;

- входять у склад військово-морських сил України та відправляються за межі територіальних вод України.

По нульовій ставці також обкладаються операції по:

· Поставці для заправки чи постачанню повітряних суден, які:

- здійснюють міжнародні рейси для навігаційної діяльності чи перевезенню пасажирів або вантажів за платню;

- входять у склад військово повітряних сил України та відправляються за межі повітряних кордонів України, в тому числі в місця тимчасового базування;

- поставці для заправки та постачання космічних кораблів, а також супутників.

Товари вважаються експортованими платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) затверджене у належним чином оформленій митній вантажній декларації.

Продаж товарів для постачання залізничного та автомобільного транспорту на митній території України незалежно від його приналежності та видів перевезень, що здійснює такий транспорт, обкладається податком по ставці 20% бази оподаткування.

По нульовій ставці обкладаються операції по продажу робіт (послуг), що призначені для використання та вживання за межами митної території України.

У відповідності до “Класифікації послуг зовнішньо-економічної діяльності”, від 02.06.97 N324, послуги по агентуванню та фрахтуванню морського торгівельного флоту – це обслуговування суден в морських, річкових портах України, що здійснюються судовим агентом, який надає ці послуги судну, пов’язані з торгівельним мореплавством. Оскільки, іноземне судно, що перетинає митний кордон України, заходить в териториальні води України, зберігає за собою статус території країни, під прапором якого воно знаходиться (за межами митної території України), послуги по агентуванню морського флоту (включаючи портові сбори) вважаються такими, що підлягають обкладанню податком на додану вартість по нульовій ставці.

В тому числі по нульовій ставці обкладаються операції по:

· Наданню нерезидентам в аренду, чартер, фрахт морських та повітряних суден, які використовуються на міжнародних маршрутах та лініях, а також космічних кораблів та супутників чи їх частин або окремих функцій;

· Наданню послуг персоналу по обслуговуванню морських, повітряних чи космічних об’єктів;

· Наданню послуг по передачі авторських прав, ліцензій, патентів, прав на використання торгівельних марок та інших юридичних і економічних знань, а також обробці даних та інформатики для нерезидентів;

· Наданню послуг по організації реклами та зв’язків з масами за межами України, культурній, спортивній, освітній діяльності за межами України;

· Наданню послуг по туризму на території України в разі їх продажу за межами України безпосередньо чи при посередництві нерезидентів при безготівкових розрахунках;

Продаж послуг по туризму резидентам на митній території України безпосередньо особою, що здійснює туристичну діяльність, чи через його агентів, які не є резидентами, обкладається податком по ставці 20% бази оподаткування.

· Операції по продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, що знаходяться на території України в зонах митного контролю (безмитних магазинах), у відповідності з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

Продаж товарів (робіт, послуг) безмитними магазинами без нарахування податку на додану вартість здійснюється виключно фізичним особам, які виїжджають за митну територію України, або фізичним особам, які переміщюються транспортними засобами, що належать резидентам, та знаходяться поза митних кордонів України. Порушення норм цього положення тягне за собою відповідальність, передбачену законодівством.

Товари, що були придбані в безмитних магазинах без сплати податку на додану вартість, в разі зворотного ввезення таких товарів на митну територію України належать до оподаткування в порядку, встановленому для оподаткування операцій по ввезенню товарів на митну територію України.

· Операції по наданню транспортних послуг по перевезенню пасажирів та вантажів за межами митної території України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур по випуску пасажирів чи вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур по випуску пасажирів чи вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України;

У разі, якщо надання транспортних послуг здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комерційних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, заключення угод чи рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізчика, операції по таким послугам обкладаються податком по ставці 20% бази оподаткування. Операції по наданню послуг платником податку, пов’язані з транспортуванням (переміщенням) пасажирів або вантажів транзитом повз території України, обкладаються податком 20% бази оподаткування і включається до вартості послуг за транзит.

· Операції по продажу вугілля та продуктів його збагачення, вугільних та торфяних пакетів; продажу електроенергії;

· Операції по продажу переробним підприємством молока і м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками усіх форм власності та господарювання;

· Операції по продажу газу, імпортованого в Україну;

· Операції по продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, за виключенням підакцізних товарів, посередницької та рекламної діяльності, ігорного бізнесу, підприємствами, які засновані Українським товариством глухих, та майновою власністю, іншим платникам податку. Вказана норма розповсюджується тільки на підприємства, де кількість інвалідів, які мають там основне місце праці, складає на протязі попереднього звітного періоду не менш 50% загальної кількості працюючих та фонд оплати праці таких інвалідів складає не менш 40% суми загальних виплат на оплату праці, що включаються у склад валових затрат виробництва (обігу).

Порядок віднесення товарів (робіт, послуг) до власного виробництва підприємств, заснованих Українським товариством глухих, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Платники податку мають вести окремий облік по продажу та придбанню відносно:

- Операцій, які належать оподаткуванню по ставці 20% та звільнених від оподаткування;

- Операцій, вартість яких не включається у склад валових витрат виробництва (обігу) або не підлягають амортизації, ввізних (імпортних) та вивізних (експортних) операцій. Цей облік ведеться в спеціальних книгах, форма і порядок заповнення яких встановлюється центральним податковим органом України.

Платник податку повинен надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати в собі вказані окремими рядками:

· Порядковий номер податкової накладної;;

· Дату виписки податкової накладної;

· Найменування юридичної особи чи прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платника податку на додану вартість;

· Податковий номер платника податку (продавця чи покупця);

· Місце знаходження юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

· Опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (розмір, об’єм);

· Повне найменування отримувача;

· Ціну продажу без врахування податку;

· Ставку податку та відповідну суму податку в чисельному значені;

· Загальну суму грошових коштів, які належать уплаті з врахуванням податку.

При звільненні від оподаткування у випадках, передбачених сттею 5 Закону України “Про податок на додану вартість”, в податковій накладній робиться запис “Без ПДВ” з посиланням на відповідний пункт закону.

Сума податку на додану вартість, що належить внесенню до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманими від покупців за реалізовані ними товари (роботи, послуги), та сумами податку, фактично сплаченими постачальникам за матеріальні ресурси (роботи, послуги), податкові зобов’язання, вартість яких відноситься на витрати виробництва та обігу, податковий кредит.

Згідно Закону України “Про податок на додану вартість” (з метою зниження податкового пресу на підприємства) до 1 січня 1999 року датою виникнення податкових зобов”язань з продажу товарів (робіт,послуг) є дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплату за товари (послуги, роботи). При цьому датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунку плптника податку для оплати товарів (робіт,послуг).Це правило не розповсюджується на продаж чи купівлю товарів без оплати –бартерних операцій.

Указом Президента України “Про деякі зміни в оподаткуванні” від 07.08.98 N857/98 з метою компенсації втрат бюджету від податкових пільг ця норма Закону перенесена з 1 січня 1999 року на 1 жовтня 1998 року.

З 01.10.98 року датою виникнення у платника податків податкових зобов’язань є дата здійснення першої з подій:

- Чи дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт,послуг), а в разі розрахунку за товари (роботи, послуги) за готівку – дата їх надходження до каси платника податку;

- Чи дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з подій:

- Чи дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) – у разі розрахунків з використанням кредитних, дебетових карток або комерційних чеків;

- Чи дата отримання податкової накладної, що завіряє факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Заготівельні, оптові, постачально-збутові та інші установи (підприємства), що займаються продажем та перепродажем товарів, в тому числі по угодам комісії та доручення, які отримують прибуток у вигляді різниці в цінах (націнок), надбавок, винагород, іншіх зборів, оподатковуваний оборот визначають на підставі вартості реалізовуваних покупцям товарів (робіт, послуг) виходячи з їх цін, що застосовуються без включеня до них податку на додану вартість.

У випадках, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність по продажу бувших у використанні товарів (комісійну торгівлю), придбаних у осіб, не зареєстрованих як платники податку, та конфіскованого і безхозного майна, переданого уповноваженими державними органами для його реалізації у встановленому законодавчо порядку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У випадках, коли платник податку здійснює діяльність по продажу товарів, отриманих у рамках угод комісії, доручення, довірчого управління, інших громадянсько-правових угод, які уповноважують такого платника здіснювати продаж товарів від імені та за дорученням іншої особи, без передачі права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів.

Установи (підприємства), що використовують для своєї продукції багатообігову тару (яка має заставні ціни), яка відповідно умовам угоди (контракту) визначена як зворотня (заставна), в базу оподаткування не включається. Таким чином, при наявності в угоді зобов’язань відносно повернення споживачем (покупцем) тари продавцю товару, який постачається у тарі, така тара вважається зворотньою. У разі, якщо на протязі строку позової давності, визначеної законом, з моменту отримання зворотньої тари вона не повертається відправнику, вартість такої повертаємої тари включається в базу оподаткування отримувача.

Оскільки між кінцевим споживачем (фізичною особою) та роздрібною торгівлею, яка реалізує продукцію у скляній тарі, відсутні таки угоди, а вартість тари включається в ціну продажу, то в такому випадку об’єктом оподаткування є договірна ціна.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, тобто операцій по імпорту ( за виключенням товарів, що ввозяться з Російської Федеріції та Республіки Білорусь, з якими заключено міждержавну угоду про вільну торгівлю), базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижче митної вартості, вказаній на ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, завантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, виплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з ввозом (пересилкою) таких товарів, платні за використання об’єктів інтелектуальної власності, що відносяться до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) відносно законів України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку України, який діє на момент виникнення податкових зобов’язань.

Для робіт (послуг), що виконуються (надаються) нерезидентами на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на прибуток, що включається в ціну продажу робіт (послуг) відповідно законам України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українськи гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку України, якиї діє на момент виникнення податкових зобов’язань.

Для готової продукції, виготовленої на території України з давальницької сировини нерезидента, у разі її продажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість такої продукції з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за виключенням податку на прибуток, що включається в ціну такої готової продукції у відповідності з законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні по валютному (обмінному) курсу Національного банку України, який діє на момент виникнення податкових зобов’язань. При цьому податок сплачується до бюджету покупцем в порядку, передбаченому для оподаткування товарів, які імпортуються, а відповідальність за уплату податку покупцем такої продукції несе її вітчизняний переробник.

Для платників податку, в яких об’єм обкладаємих податком операцій по продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік перевищує 300 000 грн., податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю.

Платники податку, що мають об’єм операцій по продажу менший, ніж 300 000 грн., можуть використовувати податковий період за своїм вибором, якій дорівнює календарному місяцю чи кварталу. Заяву про своє рішення по цьому питанню платник податку має подати до податкового органу за один місяць до початку календарного року.

На протязі календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заяву про таку заміну платник податку має надати до податкового органу за місяць до початку кварталу. Зворотні зміни на протязі одного календарного року не дозволяються.

Суми податку, що належать до сплати в бюджет чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли в зв’язку з буд-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Уплата податку проводится не пізніш двадцятого числа місяця, що йде за звітним періодом.

В строки, передбачені для сплати податку, платник податку надає податковому органу за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, виникло в даному періоді податкове зобов’язання, чи ні.

У разі, якщо сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, які виникли в зв’язку з буд-яким продажем товарів (робіт, послуг) на протязі звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума зараховується в погашення заборгованості платника податку по сплаті податку на додану вартість, яка виникла за попередні звітні періоди, а при відсутності заборгованості – на зменшення податкових зобов’язань платника податку на протязі трьох наступних звітних періодів. Це правило не розповсюджується на порядок бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій, що обкладаютьсмя податком по нульовій ставці.

Якщо сума від’ємного значення податку не погашується сумами податкових зобов’язань, що виникли на протязі наступних трьох звітних періодів, така сума належить до відшкодування з Державного бюджету України на умовах, визначених законодавством, на протязі місяця, що йде після подання декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного значення податку.

Розрахунок суми бюджетного відшкодування при оподаткуванні операцій по продажу товарів (робіт, послуг), які обкладаються податком по нульовій ставці, провадиться в порядку, передбаченим законодавством для платників податку, що застосовують квартальний податковий період. Таке бюджетне відшкодування здійснюється на протязі місяця, що йде після надання декларації за звітний період, в якому були здійснені такі операції.

Сума бюджетного відшкодування має бути повністю чи частково зарахована в рахунок платежів по цьому податку чи іншим податкам, зборам (обов’язковим платежам), які зараховуються до Державного бюджету України. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Законом України "Про податок на додану вартість" визначено відповідальність як платників податку за своєчасність проведення розрахунків з бюджетом, так і урядових структур – за несвоєчасне відшкодування коштів з державного бюджету. Невідшкодовані суми платнику податку вважаються бюджетною заборгованістю і на них нараховуються відсотки – 120% від облікової ставки НБУ.

Платники несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення і внесення ПДВ до бюджету відповідно до законодавства України.

Контроль за нарахуванням і внесенням податку на додану вартість до бюджету здійснюють податкові органи, а за справлянням і перерахуванням податку до бюджету під час ввезення (пересилання) товарів на митну територію України – митні органи.

Розділ 2. Особливості справляння податку на додану вартість в зарубіжних країнах

2.1 Особливості справляння ПДВ у Росії

Податок на додану вартість (ПДВ) запроваджений у Росії в 1992 р. У визначенні доданої вартості за російським законодавством немає нічого незвичного: додана вартість створюється на всіх стадіях виробництва та обігу; визначається як різниця між вартістю реалізованих товарів, робіт та послуг і вартістю матеріальних затрат, віднесених на витрати виробництва і обігу.

До об’єктів податку на додану вартість відносяться наступні операції:

- Реалізація товарів, робіт, послуг на території РФ, у тому числі реалізація предметів у заставі; передача товарів (виконання робіт, надання послуг) по угоді про надання відступного; передача права власності на товари (виконання робіт, надання послуг) на безоплатній основі рахується реалізацією товарів, робіт, послуг.

- Передача на території РФ товарів (виконання робіт, надання послуг) для власного використання, затрати на які не відносяться до витрат виробництва і обігу ( в тому числі через амортизаційні відрахування) при розрахунку податку на прибуток.

- Виконання будівельно-монтажних робіт для власних потреб.

- Ввезення товарів на митну територію РФ.

- Законодавством РФ встановлено перелік оборотів, які не оподатковуються податком на додану вартість, а також перелік продукції (товарів, робіт, послуг) звільнених від оподаткування ПДВ. Пільги поширюється на:

- Обороти з реалізації продукції, напівфабрикатів, робіт та послуг одними структурними одиницями для промислово-виробничих потреб іншим структурним одиницям цього ж підприємства (оборот всередині підприємства). Під структурними одиницями підприємства розуміють ті одиниці, які не мають р/р в банках і знаходяться на балансі основного підприємства.

- Кошти отримані від реалізації військового майна та надання послуг Міністерством оборони РФ, при обов’язковому направленні даних коштів на покращення соціально-економічних та житлових умов військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби і членів їх сімей.

- Обороти вугледобувних і вуглепереробних підприємств з реалізації вугілля та продуктів вуглезбагачення.

- Товари, що експортуються безпосередньо підприємствами-виробниками, експортовані послуги і роботи; послуги по транспортуванню, навантаженню, розвантаженню, перевантаженню експортованих товарів, а також при транзиті іноземних вантажів через територію РФ.

- Товари та послуги, призначені для офіційного використання іноземними дипломатичними та прирівняними до них представництвами, а також для особистого користування персоналу цих представництв, включаючи членів їх сімей, які проживають разом із ними.

- Послуги міського пасажирського транспорту (крім таксі), а також послуги по перевезенню пасажирів в приміському сполученні морським, річним, залізничним і автомобільним транспортом.

- Квартирну плату.

- Вартість викупленого при приватизації майна державних підприємств, вартість викуплених громадянами житлових приміщень в державних будівлях, а також орендна плата за орендовані підприємства, що створені на базі державних.

- Операції по страхуванню, видачі і передачі позик, а також операції, що проводяться із грошовими вкладами, р/р та іншими рахунками.

- Операції пов’язані з обігом валюти, грошей і банкнот (крім нумізматики), а також цінних паперів, (крім брокерських і інших посередницьких послуг), за виключенням операцій по виготовленню, збереженню коштів та цінних паперів, на основі яких справляється податок.

- Дії, що виконуються уповноваженими на те органами, за які стягується державне мито, а також послуги колегії адвокатів.

- Платіжно-ліцензійні операції.

- Продукцію власного виробництва окремих підприємств (студентських і шкільних їдалень, лікарень, дитячих садків та ін.), які фінансуються з державного бюджету.

- Послуги в сфері освіти, пов’язані з навчально-виховним процесом.

- Послуги міжвідомчої охорони Міністерства внутрішніх справ.

- Науково-дослідні та конструкторські роботи, що виконуються за рахунок бюджету і господарчих договорів.

- Послуги установ культури та мистецтва, релігійних об’єднань, театрально-видовищні та спортивні заходи.

- Ритуальні послуги, включаючи виготовлення пам’ятників і проведення церемоній релігійними організаціями.

- Обороти по реалізації конфіскованих, безгосподарних цінностей, скарбів, а також цінностей, що перейшли до держави по праву спадку.

- Платні медичні послуги для населення, ліки, протезно-ортопедичні вироби, медичну техніка, путівки до санаторіїв і курортів, інвалідні автомашини.

- Товари і послуги, які виробляють і надають лікувальні-виробничі майстерні при психіатричних організаціях, а також громадські організації інвалідів.

- Товари (роботи, послуги) власного виробництва (крім брокерських і посередницьких послуг), що реалізуються підприємствами, де кількість інвалідів складає не менше 50 % від загального числа працюючих.

- Вироби народних промислів, які визнані за художні цінності.

- Товари, що ввозяться на територію РФ як гуманітарна допомога.

- Здачу в оренду службових та жилих приміщень іноземним громадянам та юридичним особам, акредитованим у РФ.

- Деякі товари, що ввозяться на територію РФ, а саме: продовольчі товари (крім підакцизних) і сировина для їх виробництва; товари для дітей; обладнання та прилади, які використовуються в науково-дослідних роботах; транспорт; вироби та ліки для інвалідів; медична техніка.

Крім того, від сплати ПДВ при ввезені на територію РФ звільнені внески в статутні фонди підприємств із іноземними інвестиціями на протязі року з моменту реєстрації; технологічне обладнання, запасні частини, матеріали для забезпечення випуску з медичних імунобіологічних препаратів для діагностики, профілактики та лікування інфекційних захворювань та епідемій; товари і технологічне обладнання, що направляються як безкоштовна технічна допомога іноземними державами у відповідності з міжнародними угодами; книги і періодичні видання, навчальні посібники для освітніх закладів.

При ввезені товарів на територію РФ податок на додану вартість розраховується виходячи з митної вартості товарів, митних зборів, а також для підакцизних товарів – сум акцизних зборів.

Оподатковуваний оборот – будь-які грошові кошти, якщо їх одержання пов’язане з розрахунками по оплаті товарів (робіт, послуг). При цьому виручка від реалізації визначається або по мірі оплати, або при відвантаженні товарів і пред’явленні покупцю (замовнику) розрахункових документів.

ПДВ справляється за такими ставками:

10 % – для продовольчих товарів (крім підакцизних) і товарів для дітей за переліком, установленим урядом РФ; при реалізації для промислової переробки і промислових потреб продукції борошномельної, круп’яної та харчової галузей (за виключенням підакцизних товарів).

18 % (з 1.01. 2004 р.) – по інших товарах, роботах, послугах, у тому числі і по підакцизних товарах.

Підприємства, котрі випускають і реалізують товари, оподатковувані різними ставками, ведуть окремий бухгалтерський облік.

Повністю повертаються із державного бюджету суми ПДВ, оплачені платниками податку постачальником та підрядником за матеріальні цінності, а також послуги виробничого характеру, які використовуються при виробництві наступних товарів (робіт, послуг) :

-товарів, які експортуються безпосередньо підприємствами-виробниками;

-товарів і послуг для дипломатів та прирівняних до них співробітників іноземних представництв;

-послуг міського та приміського транспорту (крім таксі).

Платники ПДВ:

· підприємства та організації незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, що мають статус юридичної особи, в тому числі підприємства з іноземними інвестиціями, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність;

· філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які знаходяться на території РФ, мають р/р в установах банків та самостійно реалізують за оплату товари, роботи, послуги;

· міжнародні об’єднання та іноземні юридичні особи, які здійснюють виробничу та комерційну діяльність на території РФ;

· індивідуальні (сімейні) приватні підприємства, котрі здійснюють виробничу та комерційну діяльність.

У ході податкової реформи протягом 2004–2005 рр. намічено знизити ставку податку на додану вартість із 18 до 16–15%.

2.2 Система ПДВ у Скандинавських державах

Датське королівство. Данія – країна із достатньо високим рівнем податків. У структурі доходів бюджету приблизно половину займає податок на прибуток, що справляється із фізичних осіб. Як і в Україні, в Данії розмір податкової відповідальності залежить від статусу платника податків (резидента чи нерезидента) та від джерела отриманих доходів. Різні види доходів оподатковуються за різними ставками.

Згідно із законодавством Данії підприємство, що оперує матеріальними запасами, що підлягають оподатковуванню податком на додану вартість, і мають річний оборот більше 20 тис. датських крон, зобов’язані зареєструватися як платники такого податку. Якщо закордонне представництво не зобов’язане реєструватися на території Данії як окрема юридична особа, то від імені даного представництва реєстрації в якості платника ПДВ підлягає фізична особа-резидент Данії, або ж інша юридична особа, зареєстрована в Данії. Ставку ПДВ встановлено у розмірі 25%. Експортні поставки товарів та надання окремих послуг, як наприклад, медицина, освіта, пасажирський транспорт, фінанси, страхування і т.д., звільнені від сплати ПДВ. Проте з імпортних товарів ПДВ справляється за базовою ставкою 25%.

Декларації з податку на додану вартість подаються у органи податкової служби щоквартально разом із документами, що підтверджують факт сплати ПДВ не пізніше 10-ти денного періоду по закінченню звітного кварталу. В разі несплати чи недоплати ПДВ накладаються штрафні санкції, а переплачені суми ПДВ відшкодовуються із нарахованим на них відсотком.

Норвегія. У іншій Скандинавській країні – Норвегії, як і в більшості країн із розвиненою ринковою економікою, пріоритетне значення у доходах бюджету займає податок на прибуток. Фізична особа, котра фактично присутня чи має намір бути присутньою на території Норвегії більше шести місяців, рахується податковим резидентом для оподаткування із дня її прибуття.

Підприємство, котре займається діяльністю, яка за законами Норвегії підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, зобов’язане зареєструватися у Державному Реєстрі платників ПДВ, якщо реалізаційні обороти товарів та послуг, що підлягають обкладанню ПДВ, перевищують 30 тис. норвезьких крон на прояві 12-ти місячного періоду. Хоча податкові органи можуть зареєструвати підприємство і достроково.

Ставкою податку на додану вартість у розмірі 23% оподатковуються обороти по реалізації товарів і послуг, а також експортні товари. Деякі операції звільнені від сплати ПДВ, наприклад, фінансова діяльність, страхові послуги, окремі професійні послуги та експортні операції. Податок на капіталовкладення у розмірі 7% застосовується замість ПДВ на окремі види виробничого обладнання.

Королівство Швеція. Наступною державою, що належить до ряду Скандинавських країн, є Шведське королівство. Через специфіку фінансово-економічної політики держави основу її доходів складає податок на прибуток корпорацій. Система податку на додану вартість у Швеції перекликається із системою оподаткування Європейського Союзу. Підприємство із оборотами, що підлягають оподаткуванню ПДВ, у розмірі більше 1 млн. шведських крон, повинно бути зареєстроване в місцевих податкових органах у якості платника ПДВ. Якщо обороти – менше 1 млн. шведських крон, то реєстрація необов’язкова. Базова ставка ПДВ – 25%. Занижена ставка – 12% надається по продуктам харчування та туризму. Низька ставка – 6% по газетним виданням. Звіти з ПДВ надаються щомісячно разом із документами, що підтверджують сплату ПДВ.

Фінська Республіка. Подібно до Швеції, у ще одній Скандинавській країні, Фінляндії, встановлено значні пільги для відкриття бізнесу резидентам країн-учасниць Європейського Союзу чи Організації Економічного Розвитку та Співпраці. Вони мають право засновувати та здійснювати діяльність на території Фінляндії без будь-яких обмежень.

У Фінляндії також застосовуються загальноєвропейські правила сплати податку на додану вартість. Стандартна ставка ПДВ – 22%, хоч існують і занижені ставки податку на окремі товари та послуги, що мають важливе соціальне значення.

2.3 Податок на додану вартість в країнах Бенілюксу

Як відомо, Бенілюкс – це скорочена назва митно-економічного союзу Бельгії, Нідерландів та Люксембургу. Угода про створення союзу підписана у 1958 році, почала діяти – у1960-ому. Місце знаходження керівних органів – м. Брюссель. Податкові системи окремих держав Бенілюксу мають багатовікову історію. У сучасних умовах економіка цих країн являє собою практично єдиний господарський комплекс. В той же час податкова система кожної із країн має ряд специфічних рис. Як і інших розвинених країнах, механізми оподаткування Бельгії, Нідерландів а Люксембургу мають комплексний характер.

У Нідерландах стандартна ставка податку на додану вартість складає 17,5%. Встановлено також занижені ставки у розмірі 6% на продукти харчування, безалкогольні напої, готельні послуги, послуги пасажирського транспорту. Звільнені від сплати ПДВ окремі види комерційної діяльності, а також банківські, страхові та фінансові послуги, освіта та охорона здоров’я.

У Бельгії податок на додану вартість встановлено у розмірі 21%. Занижені ставки діють при будівництві жилих будинків – 12%, для речей першої необхідності та медикаментів – 6%. Не оподатковуються ПДВ банківські, страхові, фінансові послуги, освіта та медичні послуги, державні податкові послуги.

У Люксембурзі стандартна ставка податку на додану вартість встановлена у розмірі 15%. Занижена ставка на професійні послуги складає 12%, на газо- та електропостачання – 6%, на продукти харчування, газети, книги, готельні номера та послуги пасажирського транспорту – 3%. Звільнені від сплати ПДВ банківські, страхові та фінансові послуги, освіта, охорона здоров’я, окремі види некомерційної діяльності.

2.4 Податок на додану вартість в країнах Євросоюзу

Французька Республіка. Податкова система Франції цікава тим, що саме в цій країні було розроблено i в 1954 р. запроваджено податок на додану вартість. На сьогодні податкова система Франції стабільна у незмінності переліку податків i зборів, правил їх справляння, проте ставки податків щороку переглядаються з урахуванням економічної ситуації та напряму економіко-соціальної політики держави. Характеризуючи податкову систему Франції, варто було б виділити її соціальну спрямованість, перевагу непрямих податків, особливу роль прибуткового податку, врахування територіальних аспектів, гнучкість системи у поєднанні з жорсткістю, широку систему пільг i знижок, відкритість для міжнародних податкових угод.

Провідною ланкою бюджетної системи Франції є податок на додану вартість, який враховує характер здійснюваної операції i не залежить від фінансового стану платника податків. Об’єктом оподаткування є продажна ціна товару i послуги. Крім роздрібної ціни до об’єкта оподаткування включаються збори i мита без ПДВ. Із загальної суми вираховується розмір податку, сплаченого постачальникам сировини i напівфабрикатів.

Існує чотири види ставок ПДВ: 18,6% — нормальна ставка на всі види товарів i послуг; 33,33% — гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% — пільгова ставка на товари культурного повсякденного вжитку (книги); 5,5% — на товари i послуги першої необхідності (продукти харчування, за винятком алкоголю i шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок i переходу до двох ставок — 18,6% i 5,5%.

Законодавством Франції передбачено звільнення від сплати ПДВ шляхом його відшкодування при експортних операціях i в результаті застосування різних ставок при покупці i продажу. Крім того, від сплати ПДВ звільняються такі види діяльності: медицина i медичне обслуговування; освіта; діяльність суспільного i благодійного характеру; страхування та гральний бізнес.

У Франції існує перелік видів діяльності, що надає право обирати між ПДВ i прибутковим податком, а саме: надання в оренду приміщень для будь-якого виду економічної діяльності; фінанси i банківська справа; літературна, спортивна, артистична діяльність; муніципальне господарство. Пільги мають підприємства, які роблять інвестиції, шляхом вирахування з ПДВ сум, що спрямовуються на інвестиції.

Розрахунок ПДВ здійснюється самими підприємствами, а у разі спрощеного обліку — податковою службою. Малі підприємства (з товарообігом менш як 3 млн. євро i менш як 0,9 млн. євро в сфері послуг) можуть заповнювати декларацію протягом року розрахунково.

ПДВ вноситься до бюджету щомісяця на основі декларацій, які подають підприємства до податкових центрів разом із чеком на сплату податку. Існують квартальні та річні терміни сплати ПДВ залежно від товарообігу. Відшкодування ПДВ при експорті здійснюється щомісяця, для інших видів діяльності — щокварталу. Якщо підприємство має товарообіг менше ніж 300 000 євро, то підприємства сплачують ПДВ у вигляді постійної суми. Якщо сума ПДВ менша ніж 1350 євро, то такі підприємства звільняються від його сплати. Крім того, пільга надається дрібним ремісникам, якщо ПДВ менше ніж 20 000 євро.

Слід зазначити, що у Франції при такій гнучкості ПДВ забезпечує 45% усіх податкових надходжень, а це говорить про його ефективність.

Велика Британія. У світовій практиці справляння податків Великобританія займає чільне місце – саме там вперше виникла наукова теорія оподаткування. Це ж підтверджує її нинішню значимість у світовому промисловому розвитку.

Головне місце у розряді непрямих податків Великобританії займає податок на додану вартість. З точки зору доходів до державного бюджету він знаходиться на другому місці після прибуткового податку і формує приблизно 17% бюджету країни.

Базою оподаткування податком на додану вартість виступає вартість, додана на кожній стадії виробництва та реалізації товарів а послуг (тобто різниця між виручкою та вартістю закупок у постачальників).

Податок на додану вартість (value-added tax, VAT) був запроваджений у 1973 р. як фіскальна умова членства Великої Британії в Європейському Союзі. Ставки податку: 0, 8, 17,5%. Звільнені від ПДВ земля, поштові, страхові та фінансові послуги, освіта і охорона здоров’я, гральний бізнес і лотереї, професійні спілки (трейд-юніони), спортивні змагання, твори мистецтва, ритуальні послуги. До товарів з нульовою ставкою відносяться продукти харчування, ліки, книги і журнали, вугілля, газ та електрична енергія, житлове будівництво, дитяча одежа і взуття, золото, цінні папери, транспортні послуги. Ставка 8% поширюється на послуги по постачанню паливом та електроенергією підприємств і організацій некомерційного характеру. Різниця між звільненням від ПДВ і оподаткуванням за нульовою ставкою, зазвичай, полягає в тому, що звільнені товари і послуги не включаються в систему ПДВ, а тому не дають права на компенсацію податку, сплаченого на попередніх стадіях, а нульова ставка дає таке право.

Перевірки платників ПДВ здійснюються з інтервалом 1 – 9 років, великих підприємств – щомісяця. Порушення в залежності від обставин караються 30-ти процентним або трикратним штрафним відшкодуванням податку, за карний злочин передбачено ув’язнення на строк від шести місяців до семи років.

Федеративна Республіка Германія. Основними видами податків у Германії, як і в більшості країн Євросоюзу, є такі: податок на прибуток (фізичних осіб), податок на корпорації та податок на додану вартість.

Серед податків на юридичних осіб найбільш високі доходи державі приносить саме податок на додану вартість. Його вагомий вклад в доходи бюджету складає приблизно 28% - друге місце після податку на прибуток. Загальна ставка цього податку на даний час складає 15%. Проте основні продовольчі товари, а також книжно-журнальна продукція оподатковуються за зниженою ставкою – 7%. Ця ставка не поширюється на обороти кав’ярень та ресторанів.

ПДВ в Германії має деякі особливості. Так, підприємці, обороти яких за попередній календарний рік не перевищили 20 тис. марок, а в поточному році – не перевищує 100 тис. марок, звільняються від його сплати. При цьому вони втрачають право відшкодування сум податку по пред’явлених на нього рахунках. Такий підприємець є платником прибуткового податку, а не ПДВ. Він має право відмовитися від наданого йому звільнення від сплати ПДВ та вести податкові розрахунки на загальних засадах.

Якщо підприємець отримує в календарному році дохід не вище 60 тис. марок, то він має право на регресивне оподаткування і вносити до бюджету лише 80% від розрахункової суми ПДВ.

Підприємства сільського та лісового господарства звільнені від сплати податку на додану вартість. Звільненими є також товари, що ідуть на експорт.

Податок остаточно визначають на базі угод за календарний рік. Однак платник зобов’язаний не пізніше 10 числа місяця, що слідує за місяцем, у якому минає встановлений для нього термін звітності, подати у фінансове відомство податкову декларацію. Як правило, цей термін складає календарний місяць. Якщо ж у минулому році сплачений податок не перевищив суму в 6000 марок, то платник подає податкову декларацію щоквартально, при сумі податку не більше 600 марок звільняється від подачі декларації.

Після закінчення календарного року, але не пізніше 31 травня наступного року, платник надає податкову декларацію за рік. Якщо виявляється різниця між фактично виплаченими і підлягаючими сплаті сумами, то вона відповідно або вноситься в бюджет, або повертається платнику протягом місяця.

Своєрідним супутником податку на додану вартість є податок з обороту імпорту, збір якого здійснюють митні органи за ставками ПДВ: 15 і 7%. Крім фіскальної функції (близько 5% загальної суми податкових надходжень), мета даного податку – поставити в однакові конкурентні умови товари, завезені з третіх країн (не членів Європейського Союзу) і звільнені від ПДВ у країнах-експортерах, і аналогічні товари німецького виробництва. База обкладання даним податком – митна вартість імпортованого товару.

Австрійська Республіка. Австрія, як і більшість країн Західної Європи, має досить складну, багаторівневу систему оподаткування. Більша частина податків справляється через Федеральну податкову службу. Об’єм місцевих податків досить незначний. Податкове навантаження в різних регіонах країни рівномірне.

Податок на додану вартість справляється з реалізації товарів та послуг, а також із власного споживання платника податків та імпорту. Під власним споживанням розуміється будь-яка безоплатна передача товарів, ПДВ справляється на всіх стадіях реалізації товару, при чому у всіх товаросупроводжуючих та бухгалтерських документах чиста ціна та податок вказуються окремо, що дає змогу окремо враховувати ПДВ отриманий та ПДВ сплачений, вносячи до бюджету лише різницю, відповідну новоствореній вартості. Таким чином, податок на додану вартість стає податком із обороту лише для кінцевого споживача, корий не може списати його на собівартість.

У Австрії функціонують три основні ставки ПДВ. Стандартна ставка складає 20%. Ставка 10% застосовується при здачі під найм нерухомості, за винятком гаражів та паркінгів, при деяких угодах у сфері культури, науці, при реалізації продуктів харчування. Ставка у 32% діє при продажу транспортних засобів.

Окремі операції звільняються від оподаткування податком на додану вартість, наприклад, фінансові операції, експортні угоди та угоди з продажу землі.

Розрахунковим періодом для визначення величини ПДВ є календарний рік. Попередні податкові декларації, як правило, повинні бути подані строком в 1 місяць плюс 10 днів по закінченню кожного місяця. Авансові платежі необхідно вносити одночасно із заповненням декларації. Так, 10 квітня повинна бути здійснена плата за лютий. Якщо аванс було внесено вчасно і повністю, попередню податкову декларацію можна не заповняти.

Діє ряд пільг по оподаткуванню ПДВ. Наприклад, група компаній, організована в холдинг (коли одна компанія повністю під керована іншій та інтегрована з нею фінансово, виробничо та організаційно), може бути зареєстрована як єдиний суб’єкт оподаткування. Оборот всередині такої групи не оподатковується. Контролююча компанія не повинна бути обов’язково австрійською. В цьому випадку дочірня фірма може і не підлягати оподаткуванню ПДВ у Австрії.

Італійська Республіка. Як і в більшості країн-членів Євросоюзу в Італії основним джерелом надходжень до бюджету є прибутковий податок та податок із корпорацій. Проте, у розряді непрямих податків Італії слід в першу чергу виокремити податок на додану вартість. З точки зору оподаткування додана вартість складається із різниці між виручкою, отриманою від продажу товарів або реалізації послуг, та безпосередньою собівартістю цих товарів та послуг. Іншими словами, це різниця між вартістю товарів (майна), корі поступають на підприємство у якості сировинних та допоміжних матеріалів і вартістю даних товарів при їх випуску у якості готової продукції. Податок справляється із підприємця в межах приросту вартості, отриманого товаром при переходах в рамках виробничого чи комерційного циклів.

Звичайна ставка податку на додану вартість складає 19%. Але діють податкові ставки зі знижками – 13%, 9%, та 4%. Вони поширюються на продовольчі товари, газети, журнали.

Експортні товари, міжнародні послуги та пов’язані з ними операції податком на додану вартість не обкладаються.

Окремі види діяльності, що здійснюються на території Італії, також звільняються від сплати ПДВ: операції по страхуванню та видачі кредитів, продаж акцій та облігацій, витрати щодо медичного обслуговування, народної освіти, культури, некомерційні види оренди, поштові послуги, операції, пов’язані із золотом та національною валютою.

Іспанія. Податкова система Іспанії включає три рівні: державний, регіональний та місцевий (муніципальний). Податкові надходження до державного бюджету від прямих податків складають 47,2%, від непрямих – 40,3%, у тому числі ПДВ – 25%.

Податок на додану вартість був введений з 1986 року, у зв’язку зі вступом Іспанії до Європейської Економічної Спільноти (тепер Євросоюз). У 1987 році – юридично оформлений. У 1993 році в Закон про податок на додану вартість було внесено зміни.

ПДВ оподатковується внутрішній оборот. Об’єктом оподаткування є уся підприємницька та професійна діяльність юридичних та фізичних осіб.

Станом на 2001 рік ставки ПДВ в Іспанії становили 4%, 7%, 16%. Вони міняються щорічно в залежності від економічної кон’юнктури ПДВ, при експорті – відшкодовується, з акцизу – не справляється. Ставка 4% охоплює продукцію першої необхідності (хліб, зерно, молоко, яйця, фрукти, овочі, книги, газети, ліки, муніципальне житло, машини для інвалідів і т.п.); 7% - продукти харчування, крім 1-ої групи, домашні тварини (для харчування), житло для малозабезпечених, окремі послуги (готельні, транспортні), перекладацькі, театр, цирк, кіно, музеї, виставки, спортивні заходи і т.п.; 16% - все інше.

Звільняються від сплати ПДВ освіта, експорт, медичні послуги в лікарнях, фінансові та банківські операції, страхова справа, окремі операції з нерухомістю (оренда житла, наприклад). Якщо товар або послуги купуються без ПДВ, то і продаються без ПДВ (так зване технічне звільнення від ПДВ). Провіряються всі рахунки по придбанню для заліку (повинні підтверджуватися бухгалтерськими документами). ПДВ виокремлюється на платіжних документах. При заліку більше встановленої суми проводиться документальна перевірка.

Декларації по ПДВ подаються щоквартально на протязі наступного за кварталом місяця. За порушення строків накладається штраф. Якщо затримка складає три місяці – 10% від величини податку, до 6 місяців – 50%, більше шести місяців – 100%..При зміні величини податку в більшу сторону, при подачі декларацій із виправленнями застосовуються аналогічні санкції.

Сплата ПДВ проводиться щоквартально – до 20 числа місяця, наступного за кварталом.

Відшкодування ПДВ проводиться за останньою річною декларацією на протязі 6 місяців. Усі спірні питання розглядає спочатку податковий суд (носить адміністративний характер), потім – звичайний.

Найбільш поширеними типами махінацій з ПДВ є фальшиві рахунки (відсутність реального факту купівлі-продажу), прихований продаж, фальсифікація бухгалтерських документів. За що передбачено кримінальна відповідальність – максимально 6 років, а також 600% штрафних санкцій.

Розділ 3. Перспективи розвитку ПДВ в Україні

3.1 Роль податку на додану вартість в доходах бюджету України та шляхи його реформування з огляду на передовий зарубіжний досвід

В період з 1992 по 2007 роки структура доходів Державного бюджету України значно змінилася, що зумовлено як зміною політики доходів, зокрема податкової політики (зміна податкових ставок, бази оподаткування, податкових пільг тощо), так і розподілом загальнодержавних доходів між різними ланками бюджетної системи, а також зміною економічної ситуації в цілому. Так, податки були і залишаються основним джерелом надходження коштів до бюджету, причому частка їх забезпечення зростає щороку (дод. 2).

Найбільшим джерелом доходів від податків до державного бюджету є податок на додану вартість. З 1997 року спостерігається стрибкоподібне зростання надходжень ПДВ, що стало наслідком зарахування цього податку в повному обсязі до доходів державного бюджету, тоді як раніше він розподілявся між ланками бюджетної системи. Починаючи з 2000 року питома вага ПДВ в бюджеті країни знову почала знижуватися, проте, на сьогоднішній день ми можемо спостерігати значне покращення ситуації: за показниками 2005-2006 років характерним є те, що темпи зростання податкових надходжень значно вищі за темпи зростання макроекономічних показників. Таким чином, податок на додану вартість забезпечує значну частку надходжень до Державного бюджету України.

Тому серйозні податкові зміни, які вкрай необхідні, неможливо здійснювати без бюджетних рішень, а точніше – будь-які податкові зміни слід розглядати лише паралельно з бюджетними.

Дослідивши особливості функціювання податку на додану вартість у багатьох розвинених європейських країнах, зокрема тих, що входять до Європейського Союзу, можна запропонувати напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ в Україні:

-встановити диференційовані ставки податку на додану вартість;

-спростити механізм справляння податку на додану вартість, а саме – виключити з бази оподаткування інші податки і збори та обов'язкові платежі;

-змінити дату виникнення податкового зобов'язання і відповідно податкового кредиту;

-посилити контроль за здійсненням відшкодування ПДВ з бюджету;

-обмежити перелік пільг, залишити тільки пільги, що стосуються предметів першої необхідності та послуг соціальної сфери обслуговування;

-змінити механізм справляння ПДВ щодо підприємств торгівлі та посередницької діяльності. Встановити, що об'єктом оподаткування у вказаних підприємствах виступає валовий дохід, який визначається як різниця між ціною реалізації та ціною придбання. Це дасть можливість не застосовувати до підприємств торгівлі та посередницької діяльності механізм відшкодування податку на додану вартість.

З метою оптимізації процесу адміністрування ПДВ пропонуються чотири альтернативні шляхи удосконалення законодавства про ПДВ, котрі в рамках євроінтеграції України вже активно впроваджуються органами податкової служби:

-запровадження ПДВ-рахунків, яке передбачає відкриття кожним платником ПДВ додаткового банківського рахунку для зарахування та списання коштів ПДВ;

-запровадження ПДВ-поля, коли у платіжному дорученні банку на перерахування коштів передбачено окреме вікно, де проставлятиметься сума ПДВ, яка перераховуватиметься разом із платіжним дорученням;

-запровадження солідарної відповідальності, яке передбачає у разі виявлення одного з фіктивних контрагентів відповідальність усіх, хто в цьому ланцюгу скористався неіснуючим податковим кредитом;

-подання в електронному вигляді реєстрів виданих і отриманих податкових накладних, яке означає, що разом із декларацією за звітний місяць до податкового органу буде також надано і копію реєстру податкових накладних.

3.2 Податковий Кодекс України – гармонізація системи ПДВ із вимогами Євросоюзу

Протягом останніх років в Україні докладалося чимало зусиль для створення та вдосконалення податкової системи, перетворення податків на дієві важелі економічної політики. При цьому стратегічною метою є створення в Україні стабільної податкової системи, яка б забезпечила достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.

Ключове місце в процесі гармонізації національного податкового законодавства з вимогами законодавства Європейського Союзу приділяється прийняттю Податкового кодексу України.

Під час опрацювання відповідних розділів проекту Кодексу враховувалися вимоги щодо приведення їх у відповідність з основними положеннями законодавства Європейського Союзу, зокрема у сфері обкладання податком на додану вартість, справляння акцизного збору, спрощеної системи оподаткування суб’єктів малого підприємництва. При цьому пріоритетними питаннями в області адаптації податкового законодавства, на яких у першу чергу були сконцентровані зусилля розробників проекту Податкового кодексу i за якими в обов’язковому порядку має забезпечуватися приблизна адекватність проектів нормативно-правових актів України законодавству ЄС, є непряме оподаткування, перш за все податок на додану вартість.

У ході роботи над проектом Податкового кодексу Робоча група з його підготовки проводила консультації з представниками науки, юристами та економістами. Як відзначили представники наукових кіл, які здійснили експертизу розділів проекту, одним з найбільш вдалих є розділ «Податок на додану вартість», виписаний з урахуванням Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 р. про спільну систему податку на додану вартість, оскільки він є найбільш адаптованим до європейського законодавства. У цьому розділі проекту знайшла відображення низка важливих моментів реформування системи обкладання цим податком у частині відповідності вимогам зазначеної Директиви.

У проекті Кодексу враховано положення, які містяться у згаданій Директиві, а саме: визначення термінів; перелік платників податку на додану вартість; визначення об’єктів оподаткування ПДВ, бази оподаткування, понять поставки товарів, поставки послуг, місця поставки товарів та місця поставки послуг; перелік операцій, що звільняються від обкладання податком на додану вартість на території країни та при ввезенні товарів на митну територію України; ставки податку; перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою; порядок подання податкової декларації та строки розрахунків з бюджетом тощо.

У проекті Кодексу уточнено перелік операцій, які не є об’єктом оподаткування i які звільняються від оподаткування. При цьому перелік пільгових операцій дещо скорочено, насамперед за рахунок звільнень від оподаткування операцій, безпосередньо не пов’язаних із соціальним захистом малозабезпечених верств населення, i звільнень, що спотворювали умови здорової конкуренції та ставили в нерівні умови платників окремих галузей народного господарства.

Крім приведення національного законодавства у відповідність із законодавством Європейського Союзу, зазначене стало передумовою для поетапного зниження ставки податку на додану вартість з 20 до 17%. Доречно зазначити, що відповідно до Директиви Ради 2006/112/ЄС у країнах Європейського Союзу до 31 грудня 2010 р. стандартна ставка цього податку не може бути меншою від 15%.

Також у розділі проекту Податкового кодексу, присвяченому податку на додану вартість, знайшли відображення адаптовані до законодавства ЄС норми, що передбачають механізм оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, відповідно до якого суб’єкт підприємницької діяльності в галузі сільського господарства, рибальства та лісового господарства без реєстрації його платником ПДВ може обрати режим оподаткування за фіксованою ставкою (12%). При цьому сума податку залишається в розпорядженні такого суб’єкта для компенсації сплаченого податку у складі витрат на придбання товарів, робіт, послуг.

Запропоновані в розділі «Податок на додану вартість» норми не мають дискримінаційного характеру, оскільки звільнення в частині ПДВ поширюватимуться як на поставку вітчизняних товарів, так i на ввезення товарів іноземного виробництва. При цьому не передбачається встановлення пріоритетів в оподаткуванні окремих галузей чи суб’єктів господарювання. Зазначені норми не суперечитимуть вимогам Ради ЄС та угодам ГАТТ/СОТ.

Директива про спільну систему податку на додану вартість дає змогу навіть членам ЄС на певний перехідний період застосовувати той режим оподаткування, який діяв у цих країнах до моменту їх вступу до Європейського співтовариства.

Тобто більшість положень проекту Податкового кодексу щодо системи обкладання податком на додану вартість уже адаптовано до законодавства Європейського Союзу.

У розділі «Спеціальні режими оподаткування» з метою стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств для суб’єктів спеціальних (вільних) економічних зон, де запроваджено режим спеціальної митної зони, запропоновано новий механізм стимулювання інвестиційної діяльності, який не суперечить вимогам Міжнародної конвенції про спрощення i гармонізацію митних процедур системи угод від 18.05.73 р. (м. Кіото).

Зокрема, у проекті Податкового кодексу запропоновано особливий порядок сплати ПДВ при переміщенні через межі СЕЗ передбачених інвестиційними проектами товарів (відповідно до визначення СЕЗ як території, що знаходиться поза межами митної території України), за винятком транспортних засобів, підакцизних товарів та товарів 1 — 24 груп за УКТ ЗЕД.

Суб’єктом підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти на територіях пріоритетного розвитку, пропонується запровадити нові принципи податкового стимулювання інвестиційної діяльності в регіонах, виходячи зі стандартів Угоди про субсидії та компенсаційні заходи системи угод ГАТТ/СОТ. Зокрема, законопроектом передбачається вексельна форма сплати ПДВ при імпорті устаткування, обладнання та комплектуючих до них та визначено строк погашення векселя 90 днів. При цьому Кабінет Міністрів України матиме право продовжувати зазначений строк погашення векселя залежно від технологічних особливостей конкретного виробництва.

Також одним із основних напрямів удосконалення обкладання акцизним податком у проекті Податкового кодексу є адаптація законодавства України до норм Директив Ради ЄС, які регулюють обкладання цим податком.

Підсумовуючи викладене, можна стверджувати: реалії сьогодення переконливо засвідчують, що невід’ємною складовою процесу вдосконалення податкового законодавства України є його адаптація до законодавства Європейського співтовариства i вимог положень угод ГАТТ/СОТ.

3.3 Податок на додану вартість в концепції єдиної міжнародної податкової системи

Глобалізація — всеохоплюючий і фундаментальний процес нашого часу — не може не супроводжуватися істотними змінами у сфері державних фінансів, хоча на сьогодні ці зміни перебувають на початковій стадії. Транснаціональні податки ще не відображено в законодавстві, не закріплено в суспільній свідомості, але в умах наукової й політичної еліти вони вже існують. Світ стоїть на порозі серйозних змін у системі міжнародних фінансових відносин.

Пропоновані міжнародні податки підпорядковано одному загальному принципу — база оподаткування повинна бути якомога ширшою, а податкова ставка — найнижчою. За критерієм максимізації фіскального потенціалу залежно від величини бази податку найперспективнішим стає оподаткування валютних операцій а також встановлення єдиної для усіх (хоча б європейських) країн ставки ПДВ, оскільки в масштабах світової економіки та торгівлі обсяг оборотів перевищує один трильйон доларів на добу при тенденції до постійного зростання.

Зрозуміло, левова частка обороту припадає на розвинутий Захід, що перетворює гіпотетичний податок в «податок Робін Гуда» з перерозподільчим фінансовим ефектом на користь бідних країн. Взагалі первісний задум щодо функціонального призначення всіх міжнародних податків зводиться по суті до філантропічної мети — фінансування соціально-економічного розвитку та викорінювання бідності. Простий підрахунок показує, що при оподаткуванні світової суми валютних оборотів за ставкою всього 0,25% протягом року потенційно може бути створено цільовий фонд розвитку обсягом один трильйон доларів. Звичайно, це ірреальна цифра та навіть при зменшенні її у 10 разів надходження становитимуть 100 млрд. дол.

На 15-й світовій конференції Товариства міжнародного розвитку (Амстердам, 1976 р.) передбачалося, що до 2000 р. ми станемо свідками появи системи міжнародного оподаткування. Попри перебільшений оптимізм цих сподівань за останні роки політичну підтримку в запровадженні міжнародних податків ініціювали лідери Франції, Бразилії, Німеччини, Іспанії, представники Алжиру, Індії, Куби, Чилі й інших країн, що розвиваються (так званої «Групи-77», хоча насправді туди входить 133 країни). За міжнародні податки виступили впливові інституції: ООН, Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), Європейський Союз, Світовий економічний форум у Давосі (Швейцарія), а також численні політичні партії, неурядові й громадські організації, профспілкові об’єднання. Агітація за міжнародне оподаткування активно провадиться через Інтернет.

Під гаслом боротьби з необмеженим національним фіскальним суверенітетом і міждержавною податковою конкуренцією ООН особливо наполягає на запровадженні глобальних податків, створенні потужної міжнародної податкової адміністрації (International Tax Organization), необмеженому обміні інформацією, проведенні спеціальної податкової політики щодо еміграції. Серед адептів міжнародного оподаткування є відомі VIP-персони: генеральний секретар ООН Кофі Аннан, лауреат Нобелівської премії з економічних наук (2001 р.) Джозеф Стігліц, колишній президент СРСР Михайло Горбачов та інші.

На боці прихильників наднаціональних податків такий вагомий аргумент: податкові джерела фінансування, яким органічно притаманні фіскальна, перерозподільна й регуляторна функції, дадуть змогу принаймні дещо зняти гостроту глобальних соціально-економічних й екологічних проблем і тим самим зменшити небезпечну прірву в рівні добробуту та якості життя між «золотим мільярдом» і рештою населення Землі. Так, одна з неурядових організацій проводить кампанію щодо запровадження міжнародних податків під гаслом «Війна злидням».

У супротивників свої контраргументи, зокрема вони вважають, що підвищення завдяки міжнародним податкам загального податкового навантаження підриватиме індивідуальну ділову ініціативу в світовому масштабі, перешкоджатиме глобальному економічному зростанню. ООН звинувачують у тому, що її експерти під приводом запровадження міжнародного оподаткування беруть під захист державу загального добробуту, яка дискредитувала себе економічною неефективністю. На відміну від деяких політиків і громадських діячів прохолодно зустріли пропозиції щодо запровадження міжнародних податків більшість міністрів фінансів навіть тих країн, в яких парламенти підтримали ідею (Канада, Німеччина, Франція).

Крім політичних перешкод, а вони обов’язково виникнуть, оскільки потрібно створити наднаціональні фіскальні органи або залучити і так функціонально перенавантажені національні податкові служби, міжнародне оподаткування стикатиметься з проблемами фіскально-технологічного й адміністративного характеру. Проте є підстави сподіватися, що міжнародні податки буде таки запроваджено. Зрештою, бути чи не бути міжнародному оподаткуванню, а разом з тим і єдиній міжнародній системі ПДВ, залежить не стільки від наукових рекомендацій, скільки від політичної волі й інтересів найпотужніших економічно розвинених країн світу.

ВИСНОВКИ

Зрозуміло, що ПДВ має велике значення для фіскальної стабільності в країні, яка потребує встановлення стабільного податку, котрий стимулюватиме економічне зростання. Перехідний період в Україні вимагає внесення важливих змін у систему оподаткування, наближення її до європейських стандартів. Реформа податкової системи, головним компонентом якої стане запровадження ПДВ європейського зразка, відіграє вирішальну роль в процесі перетворення радянського стилю економіки в ринково-орієнтовану економіку.

Адже, податок на додану вартість: стимулює зростання приватного підприємництва й забезпечує нейтральність для всіх секторів економіки; формує правильні стимули для зростання в перехідній економіці, стимулює заощадження й інвестиції; забезпечує значні надходження в державну казну.

Поряд з цим ПДВ: є податком з найбільшими витратами на його адміністрування; потребує більш кваліфікованих фахівців та значного досвіду оподаткування; не сприяє справедливому перерозподілу доходів.

Дослідивши особливості функціювання податку на додану вартість у багатьох розвинених європейських країнах, зокрема тих, що входять до Європейського Союзу, можна запропонувати напрямки вдосконалення механізму справляння ПДВ в Україні:

- розширення бази оподаткування за рахунок скасування пільг, що не носять соціального характеру. Це дасть змогу встановити ставку податку на рівні 15-17% і тим самим зменшить податковий тиск на платників та збільшить надходження до бюджету;

- розширення інформаційного забезпечення кожної ланки податкової служби, яке сприятиме автоматизації процесу оподаткування, ефективнішому використанню наявних людських ресурсів, дасть можливість зіставляти відомості з різних джерел з метою виявлення ухилень від сплати ПДВ;

- підвищення ефективності перевірочної роботи, яке дасть змогу за рахунок автоматизованого відбору платників для документальних перевірок виявляти ухилення від оподаткування при загальному зменшенні кількості перевірок та перевіряючи, забезпечити невідворотність відповідальності порушників;

- вдосконалення законодавства, яке полягає у спрощенні, стабільності та передбачуваності в адмініструванні ПДВ, запровадження обов’язкової перевірки ефективності запропонованих змін за допомогою імітації моделі;

- прогнозування надходжень ПДВ, яке дасть можливість запропонувати Верховній Раді збалансований реальний бюджет, що, в свою чергу, сприятиме стабілізації економіки;

- скорочення та ліквідація недоїмки шляхом поліпшення роботи з платниками.

Виконання цих завдань у повному обсязі забезпечить досягнення високої ефективності податку на додану вартість в найкоротші строки.

БІБЛІОГРАФІЯ

1.Закон України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 р. №489-V.

2.Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 p., №168/97-ВР.

3.Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. (з наступними змінами і доповненнями).

4.Білоцерківська Г. Законом № 489-V внесено деякі зміни у порядок обкладання ПДВ // Вісник податкової служби України, січень 2007 р., № 1–2 (428–429). – С. 17.

5.Бондаренко Г. Ми розпочали новий етап у розвитку державної податкової служби // Вісник податкової служби України, січень 2007 р., № 1–2 (428–429). – С. 6.

6.Брезвін А. Від того, коли ми перейдемо на прозорі схеми адміністрування ПДВ, залежить, як вибудовуваимуться відносини між владою та бізнесом. // Вісник податкової служби України, січень 2007 р., № 1–2,– С. 3.

7.Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна систтема України: Підручник. – К.: Центр навчальної літераури, 2004. – 544с.

8.Гега П.Т., Доля Л.М. Основи податкового права: Навч. посібник. – К.: Знання. – 2003. – С. 80.

9.Данілов О.Д. Податок на додану вартість. Навч. посіб. – К.: Основи, 2005. – 254 с.

10. Кирієнко Н. Податткова підбиває підсумки і робить прогнози. // Вісник податкової служби України, грудень 2005 р., № 48 (378). – С. 10.

11. Косарчук В.П. Система оподаткування в Україні. Методичний посібник. – К: ДПА, 2003 р. – 114 с.

12. Крисоватий А. Державна податкова політика і система податків // Фінанси України, 2005, № 1. – С. 10.

13. Новиков Ю. Дорожня карта Податткового кодексу. // Вісник податкової служби України, грудень 2005 р., № 48 (378). – С. 14.

14. Стоян В.І. Удосконалення податкової системи України. // Фінанси України. – 2001., №7.

15. Фліссак Н. Трансформація Державної податкової служби України в орган державного управління європейського зразка – важлива складова подальшої європейської інтеграції України. // Вісник податкової служби України. – 2006, №36.

16. Фліссак Н. Шляхи реформування податкової системи України. // Вісник податкової служби України. – 2007, №1-2.

17. Хоцянівська Н. Подакова систтема поребує змін. // Вісник податкової служби України, грудень 2005 р., № 45 (375). – С. 11.

18. www.dpa.com.ua

19. www.dps.km.ua

20. www.podatki.net.ua

Додаток 1. Переваги і недоліки податку на додану вартість

Податок на додану вартість

переваги

виступає фактором, що регулює розмір заробітної плати і ціни

виступає фактором, що ліквідує зайві ланки господарського управління

виступає фактором, що стримує кризу надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників

володіє економічними і організаційно-технічними перевагами стягнення, простотою нарахування

володіє нейтральністю по відношенню до платників, до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів

володіє механізмом взаємної звірки платниками податкових зобов'язань

дає можливість отримувати кон'юнктурний прибуток, стримувати незумовлений ріст цін

недоліки

виступає фактором, що стримує розвиток виробництва

виступає фактором, що стимулює інфляцію

виступає фактором, що негативно впливає на високотехнологічні і наукоємкі виробництва

володіє масовим регресивним характером як моментально, так і в часі

володіє можливістю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку

потребує підготовки громадської думки, пояснювальної роботи з платниками, професійної підготовки персоналу податкових органів

Додаток 2. Податкові надходження у Бюджеті України