МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. К.Д. УШИНСЬКОГО
Кафедра української та зарубіжної літератур
Курсова робота
із зарубіжної літератури
Морально-етичні проблеми роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
Виконавець: Дячок Д.В.
керівник:
кандидат філологічних наук,
доцент Авксентьєва Г.А.
Одеса – 2008
Зміст
Вступ
Розділ І. Морально-етична концепція Генріха Белля
1.1 Світогляд письменника
1.2 Етичні проблеми творчості
1.3 Проблематика роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
Розділ ІІ. Характери та мотиви поведінки персонажів роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
2.1 Характери персонажів
2.2 Морально-етична концепція персонажів
2.3 Аморальність війни
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Видатний письменник Генріх Белль є талановитим творцем в літературі ХХ сторіччя і посідає чільне місце серед класиків німецької літератури. Перший літературний досвід Г. Белля відноситься до 1937 року – під час роботи учнем у букіністичному магазині в Кельні. Але більш плідну творчу діяльність письменник почав повернувшись із фронту, опублікувавши перше оповідання «Звістка» в 1947 році.
Як публіцист Генріх Белль виступив з початку 1950-х років, коли широку літературну популярність набув його ранній маніфест «Вірність літературі руїн». Белль – майстер прози, а особливо військової, що є основною темою його творчості. У 1972 році творча діяльність письменника була відзначена врученням йому Нобелівської премії за творчість, в якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів і яка стала вагомим внеском у відродження німецької літератури. Як сказав у своїй промові Карл Рагнар Гіров: «Це відродження, порівнянно з воскресінням повсталої з попелу культури, що, здавалося, була приречена на повну загибель і проте, до нашої загальної радості й користі, дала нові корені». Таким чином осмислення творчості цього письменника, особливо стосовно розвитку німецько-українських зв’язків, є важливим з позиції сучасного європейського літературознавства, цим обумовлена актуальність курсової роботи.
Творчість Генріха Белля досліджували такі відомі критики ХХ століття, як Т.Л. Мотильова, М. Бажан, Л. Гінзбург, Е.А. Кацева, А.А. Гуніна, А.В. Карельський; здійснювали переклади: Л.Б. Чорна, Н. Португалова, М. Гимпелевич, Л. Лунгіна. Добре проаналізованим є творчий шлях, життя письменника. Жанр військового роману у творчості Г. Белля є малодослідженим, а морально-етичні проблеми в романі «Більярд о пів на десяту» – не достатньо вивчениими. У цьому і полягає новизна нашої роботи.
Об’єктом курсової роботи є роман Генріха Белля «Більярд о пів на десяту».
Предметом дослідження є літературознавче тлумачення поняття морально-естетичних проблем та засобів їх вираження.
У даній роботі ми ставимо за мету дослідити і проаналізувати морально-етичні проблеми роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту».
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі завдання:
- проаналізувати жанрову специфіку творчості письменника;
- визначити основну проблематику роману “Більярд о пів на десяту”;
- дослідити образи і мотиви твору;
- дати літературознавче тлумачення поняття “морально-етичні проблеми”;
- дослідити морально-етичні проблеми роману;
- визначити місце і роль роману “Більярд о пів на десяту” в загальному літературному процесі ХХ ст.;
- охарактеризувати творчий доробок митця.
Методологічну основу курсової роботи становлять праці літературознавців, щодо аналізу морально-естетичних проблем роману. Це праці Т.Л. Мотильової, Л. Гінзбург.
У курсовому дослідженні використані історико-генетичний, історико-функціональний та історико-типологічний методи дослідження.
Практичне значення курсової роботи полягає у можливості використання її результатів при вивченні творчості Генріха Белля на уроках та літературознавчих факультативах, позаурочних заняттях у загальноосвітніх школах, а також при вивченні історії зарубіжної літератури у вищих навчальних закладах.
Дослідження проводиться відповідно методологічним принципам цілісного аналізу, коли художній твір сприймається, як одне ціле, в якому всі елементи взаємодіють і співвіднесені з цілим.
Структура роботи: курсова робота складається із вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел, який налічує 19 позицій.
Розділ І. Морально-етична концепція Генріха Белля
1.1 Світогляд письменника
Генріх Белль (1917 - 1985) – видатний і талановитий німецький прозаїк та новеліст другої половини ХХ століття. Народився в Кьольні в багатодітній сім’ї, восьмою дитиною. Його прадіди втекли із Англії при правлінні Генріха ХІІ, тому що вони були католиками, яких переслідували увесь час гоніннями.
Служив Г. Белль на Східному та Західному фронтах, кілька разів був поранений та полонений. Після повернення до свого рідного міста навчався в університеті, а у 1949 році вийшла його перша книга «Поїзд прийшов вчасно», яка отримала позитивний відгук у критиків. Далі вийшли «Де ти був, Адаме?» (1951), а також деякі новели у збірнику «Мандрівнику, коли ти прийдеш в Спа…?» (1949), присвячені післявоєнному часу. Їх герої – солдати, які намагаються втекти від страхіття війни, але вмирають. У складному сплетінні сюжету Белль дає естетичну оцінку гуманізму та варварству.
Після 1950 року письменник звернувся до соціальної дійсності ФРН. Роман «І не сказав жодного слова»(1953) був початком його намагань літературного відображення головних сил у ФРН.
Війни та поразки, які двічі в ХХ сторіччі пережила Німеччина, наклали відбиток на творчість багатьох німецьких письменників. Генріх Белль належить до числа письменників, які увійшли до літератури із своєю власною темою, цілком визначеною манерою і, що головне, з визначеним, сформованим світоглядом. Вже перші твори письменника звернули на себе увагу читаючої публіки та літературної критики, не тільки на батьківщині Белля та Західній Німеччині, а й далеко за її кордонами. Було цілком зрозуміло, що у німецьку літературу увійшов великий художник з великим самобутнім талантом.
У ранніх творах письменника було чітко видно бажання перемогти головного недруга людства – війну. Починаючи з роману «І не сказав жодного слова», Белль звертається до дійсності. І все ж таки немає жодного твору, в якому він не звернувся до теми війни. Майже усіх своїх героїв Г. Белль змальовує нещасливими, тому що він не може бачити щасливих людей в тій дійсності, в якій він жив. А щоб пояснити це, художник постійно звертається до минулого, до війни.
Письменник почав свою літературну діяльність, повернувшись з фронту. У 1947 році з’явились перші друковані його роботи, а в 1951 році він одержав першу в його житті премію - вона була присуджена йому «Групою 47». Це було неформальне об’єднання молодих письменників, яким хотілося створити нову літературу, що відповідає запитам того часу; відраза до недавнього минулого Німеччини, до фашизму малася на увазі сама собою.
Секрет популярності Белля як художника складається саме в щиросердній причетності до того, що хвилює мільйони людей. Його творчість по всій суті глибоко демократична й ця властивість виражена в нього в умінні не тільки передавати, але й розділяти заповітні, затаєні думи й почуття своїх героїв[1, 6].
Ранні розповіді Белля за характером схожі з розповідями багатьох німецьких авторів кінця 1940-х років; вони становлять собою подібні, нещадно реалістичні портрети «маленьких людей», що живуть у руїнах розбомблених міст.
Відійшовши у своєму першому романі «Більярд о пів на десяту» («Billiard um halbzehn», 1959) від манери Trummer literatur («літератури руїн»), Белль розповідає про сім'ю відомих кельнських архітекторів. Хоча дія роману обмежена всього одним днем, завдяки ремінісценціям і відступам у романі розповідається про три покоління – панорама роману охоплює період від останніх років правління кайзера Вільгельма до процвітаючої «нової» Німеччини 50-х рр. «Більярд о пів на десяту» значно відрізняється від ранніх здобутків Белля – і не тільки масштабом подачі матеріалу, але й формальною ускладненістю.
В 60-і р. здобутки Белля стають композиційно ще більш складними. Дія повісті «Очима клоуна» («Ansichten eines Clowns», 1963) відбувається також протягом одного дня; у центрі оповідання перебуває парубок, що говорить по телефону, й від імені якого ведеться оповідання; герой воліє грати роль блазня, аби тільки не підкоритися лицемірству післявоєнного суспільства [5,10].
Більш об’ємний і набагато більш складний порівняно з попередніми здобутками роман «Груповий портрет з дамою» («Gruppenbild mit Dame», 1971), написаний у формі репортажу, що складається з інтерв'ю й документів про Лені Пфейффере, завдяки чому розкриваються долі ще шістдесяти чоловік. «Груповий портрет з дамою» був згаданий під час присудження Беллю Нобелівської премії (1972), отриманої письменником за творчість, у якій сполучається широке охоплення дійсності з високим мистецтвом створення характерів, яке стало вагомим внеском у відродження німецької літератури..
На той час, як Белль одержав Нобелівську премію, його книги стали широко відомі не тільки в Західній, але й у Східній Німеччині й навіть у Радянському Союзі, де було розпродано кілька мільйонів екземплярів його творів. Разом з тим Белль відіграв помітну роль у діяльності Пен-клубу, міжнародної письменницької організації, за допомогою якої він надавав підтримку письменникам, що піддавалися утискам у країнах комуністичного режиму.
Перші його романи – «Поїзд прийшов вчасно» (Der Zug war p nktlich, 1949), «Де ти був, Адаме?» (Wo warst du, Adam?, 1951), «І не сказав ні єдиного слова» (Und sagte kein einziges Wort, 1954) – звучать жагучим обвинуваченням жахам і хаосу війни. Коли Белль відійшов від теми війни й виживання, манера його написання змінилася. У книзі «Більярд о пів на десяту» (Billiard um Halbzehn, 1959), що часто називають кращим його романом, Белль використовує складні оповідальні прийоми, стискаючи в один-єдиний день весь досвід трьох поколінь заможної німецької родини. У романі «Очима клоуна» (Ansichten eines Clowns, 1963) розкривається манера поведінки католицького істеблішменту [5, 11], «Груповий портрет з дамою» (Gruppenbild mit Dame, 1971), самий об'ємний і найбільш новаторський роман Белля, поданий у формі докладного бюрократичного звіту, де біля шістдесяти чоловік характеризують якусь персону, створюючи тим самим мозаїчну панораму німецького життя після Першої світової війни. «Загублена честь Катерини Блум» (Die Verlorene Ehre der Katharina Blum, 1974) – іронічна замальовка на тему бульварної преси й наклепницьких пліток.
Літературна критика вказувала на те, що герої Генріха Белля духовно близькі героям Гансу Фалди. Дійсно, письменник поетизує внутрішній світ простої людини, протиставляючи його світу корисливих і жадібних капіталістів.
Але значний вплив на творчість письменника мав Томас Манн. Можна сміло стверджувати, що без аналітичного методу Манна, без його гуманістичної філософії й без його іронії неможлива була б творчість Белля в тому вигляді, у якому вона зараз представлена.
Разом з тим, як уже було сказано, Генріх Белль – самобутній художник, що вступив у літературу зі своєю яскраво вираженою манерою й сформованим стилем. Прозу Белля, ні за яких умов не можна поплутати із прозою будь-якого іншого письменника. Його образи можна легко уявити собі зорово. Перед вами проходять одна за одною картини насичені бурхливим життям.
Також, у його романах відсутні й прямі авторські узагальнення. Замість них письменник використає літературний прийом «символізації»
Випадковість зовсім виключна з творчості письменника, хоча трагізм в них присутній. Місце випадковості в світі Белля займає непередбачене. Так, наприклад, архітектор Фемель-старший («Більярд о пів на десяту») наперед розміркував про своє життя, а воно так і складається, ніби в шокуючій відповідності з його розрахунками. Але все ж таки він глибоко в душі чекає на щось непередбачене.
Генріх Белль – письменник післявоєнних часів. Тому майже усі його розповіді написані на післявоєнну тему. Він ненавидів гітлерівський режим і не міг спокійно на це дивитись. А як ми знаємо, що душа поета, а особливо такого як Генріх Белль, не може просто мовчати і співчувати. Його настільки вражало все те, що відбувається на його батьківщині, що він просто не міг мовчати. Він є письменником ХХ століття, тому й вважається сучасним. Але, на жаль, його неповторні, цікаві, збентежуючі та прекрасні твори майже не видаються.
1.2 Етичні проблеми творчості
Генріх Белль – як і всі кращі письменники післявоєнного покоління, що працюють у Західній Німеччині, – присвятив свою творчість розвінчанню німецького мілітаризму. Ненависть до війни – почуття, що одухотворює його. Коли в 1945 році тридцятирічний Белль виступив з першими своїми оповіданнями й коли після того через чотири роки, з'явився перший його роман «Де ти був, Адаме?», – здавалося, що фронтові спогади невідступно переслідують молодого прозаїка, що військова тема безроздільно заволоділа ним. У наступному творі Белля ця військова тема, або вірніше антивоєнна тема розширилася й поглибилася. У книгах «І не сказав жодного слова...», «Хліб ранніх років», «Будинок без господаря» перед нами постав образ Західної Німеччини. Сироти, що народилися після смерті їхніх батьків, уже ходять у школу; удови утішилися, або так і зостарилися безутішними. Будинки, розбиті бомбуваннями, відбудовані знову. Але війна раз у раз нагадує про себе своїми наслідками.
У своїх романах Генріх Белль виносить звинувачуючий вирок кривавому фашистському періоду і разом з тим розвінчує роки, які були перед приходом до влади Гітлера: егоїзм, безробіття, поліцейські безчинства, якими Німеччина була представлена в кінці 20-х – на початку 30-х років. У чомусь Белль перегукується з Фалладой, Келлерманом, Ремарком, однак справа тут не в літературних впливах, а в повторенні життєвих ситуацій: положення простої людини мало в чому змінилося, а люди із часом кращими не стали.
Наслідки війни, як показує Белль, – це не тільки смерть одних людей і каліцтва інших, не тільки руйнування інших міст, втрата матеріальних цінностей. Від війни постраждали й ті, хто навіть не був на фронті: вона залишила свій слід у багатьох пустих душах. Про ці душі, морально прибитих, внутрішньо скалічених, Белль пише з надзвичайною силою художницької пристрасті. Це його власний, особливий аспект боротьби з війною. Письменник уболіває разом з жертвами війни й нещадний, у кожній новій книзі, усе більше до її винуватців.
Про Белля часто кажуть: «Генріх Белль – співець маленької людини» [4, 5]. Так, дійсно, в романах та повістях німецького письменника діють не історичні герої. Його персонажі – люди простих професій, одноманітного життя. Це тому що письменник вірить у природну доброту людини. Він не рідко пише про людей морально пригнічених, він полюбляє чисті, добрі душі. Так звана «маленька людина», обездолена війною, виявилася знедоленою і в післявоєнний час. Її крихітні радощі примарні, його самотність безмірна, і оточують його загальна дріб'язковість і байдужість. І тому, читаючи його твори, в яких письменник так точно та зрозуміло розповідає про життя «маленьких людей», їх характери, що вони стають великими людьми, яких не можна назвати «маленькими».
Так, наприклад, розповіді письменника про післявоєнне західнонімецьке життя складають якби продовження біографії улюбленого персонажа його «воєнних» розповідей. Ми бачимо вчорашнього «хлопчика», то у ролі мілкого спекулянта на «чорному ринку», то робітника по податкам за собак, то в ролі шофера і т. д.
Ні, Белль – не співець «маленької людини». Скоріше Белль –письменник, що звинувачує ті умови, які придушують, втоптують у бруд честь «простої людини», штовхають її на шлях війни заради корисливої мети…
Вихідним переживанням для нього як для письменника був розпад буржуазного суспільства. Адже й економічна криза на рубежі тридцятих років, і торжество фашизму, і війна були результатом цього розпаду.
Белль вважав, що письменники його покоління мало чому можуть навчитися у тих прославлених майстрів, які були в еміграції й не повернулися в Німеччину після війни.
З іншого боку, західнонімецькі критики люблять повторювати, що Генріх Белль правовірний католик, що релігійність визначає й колорит його романів, і їхнє ідейне спрямування. Дійсно, Белль уважає себе католиком. Дійсно, персонажі його романів нерідко звертаються до Бога, як до символу нерушимої справедливості й моральної чистоти. Бог для Белля – свого роду норматив, що показує наскільки відхилилося суспільство від вірного курсу.
Однак сказати, що головна тема Белля – релігія, значить не тільки нічого не зрозуміти в його творчості, але й просто фальсифікувати його. І це в художника дуже добре проявляється в тому, як він викриває католицьку церкву.
Белль – відверто політичний письменник, тією самою мірою й у тому ж змісті, у якому він – письменник відверто соціальний. А соціально-політичні погляди в Белля покладені й розподілені із графічною точністю й чіткістю. Наприклад, Грец, убивця матері, – закінчений тип фашиста-міщанина з «Більярда о пів на десяту». Талановитий письменник настільки точно і яскраво описує кожну деталь характеру, що сам читач починає або любити, або ненавидіти того чи іншого персонажа.
Художник уміє з великою образотворчою силою відтворити матеріальну обстановку, світ речей, що оточують його героїв. Інтер'єр, пейзаж у його романі мають яскраве психологічне забарвлення, що постає перед нами відчутно й зримо саме тому, що письменникові вдається донести до нас почуття й переживання персонажів, пов'язані з тими або іншим речами, що виникають у тій або іншій обстановці.
Психологічна майстерність – головне, чим сильний Белль. Проникаючи у внутрішній світ зображуваних ним персонажів, заражаючи читача турботами й тривогами цих людей, він тим самим будить думку читача, нагадує про гострі, складні невирішені проблеми сучасної дійсності в його країні. Але все-таки, те коло людей і явищ, зображуване Беллем у його творах – це маленький світ, вузький і порівняно замкнутий. І навіть здається, що письменник сам не хоче бачити більше, чим бачать його герої, і задуматися більше, ніж замислюються вони.
Отже, суть всіх його романів і повістей, головну ідею яких становлять доброта й гуманність, глибоко вистраждані, а не показне співчуття до людей, бажання, щоб вони були щасливі, щоб скоріше позбулися від усього того, що нагромадилося за довгі роки.
1.3 Проблематика роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
«Більярд о пів на десяту – один з останніх романів західно-германського письменника Генріха Белля, що мав величезний успіх, як у Німеччині, так і за рубежем.
Усе в ньому чітко й точно. Дія його розгортається протягом одного точно відзначеного дня – 6 вересня 1958 року. Здається навіть, що письменник міг створювати цей твір сидячи в себе в кабінеті й спостерігати за описаними ним діями прямо з вікна, тому що все настільки реально: тодішня соціально-політична атмосфера, побут, люди й навколишній світ. Але це тільки на перший погляд.
Відразу після публікації роману, він був зустрінутий критиками-недоброзичливцями, які оголосили твір занадто формалістичним, зробленим, і занадто ускладненим.
До 1959 року у ФРН соціальна картина суспільства вже визначилася повністю. Із часу грошової реформи в 1948 році до «Більярда о пів на десяту» пройшло вже багато років. Суспільство здавалося надзвичайно стійким і стабільним. Але все змінювалося, і це у свою чергу мало вплив на письменника написати цей роман, щоб донести до нас ті тяготи й страждання післявоєнної Німеччини в сім’ї Фемелей.
В романі виражено багато морально-етичних проблем, щодо різноманітних відносин між членами сім’ї та відносин у суспільстві.
Проблема батьків та дітей. Голова сім’ї, Генріх Фемель, завжди любив свою дочку та свого сина, але бачився з ними замало, тільки за розкладом:
«С половины десятого до одиннадцати его можно было застать в отеле «Принц Генрих», с одиннадцати до двенадцати – в кафе «Цонз», он был рад всегда видеть «… мать, отца, дочь, сына и господина Шрэллу», с двенадцати он гулял, а в час встречался с дочерью и обедал вместе с ней» [6, 10].
Таким чином бачимо, що йому дуже подобалось спокійне, розмірене життя, яке герой не дуже хотів змінювати. Також на основі цього можна й охарактеризувати взаєморозуміння в родині, які були не бурхливими та одноманітними.
Проблема будівників та руйначів. Ця проблема полягає в тому, що Фемель-старший, відомий архітектор, який збудував відоме абатство святого Антонія і це було його гордістю. Але через деякий час його син, ставши архітектором теж, під наказом генерала, повинен був зруйнувати абатство, не знаючи, хто його збудував. І саме в цей день, 6 вересня 1958 року, на ювілей Фемеля-старшого, його син дізнається про те, що він зруйнував творіння свого батька:
« но вдруг он увидел в углу картины буквы «XYZX»»[6,200].
«… почерк отца нельзя было спутать ни с каким другим, так же как лицо, походку, улыбку…»[6, 200].
Це мало на нього дуже великий вплив, тому що він побілів йому стало не по собі:
« - Что-нибудь случилось? – спросил десятник и положил ему руку на плечо, – у вас ни кровинки в лице, или это из-за вашей зазнобы?»[6, 200].
Проблема щастя. Вона пов’язана, насамперед із основною темою роману, із війною, після якої в думках і душах залишився неприємний відбиток, що не давав людям бути достатньо щасливими.
Проблема людини і суспільства. Ця не менш важлива проблема стосується саме головного героя, дня його народження. Роберт Фемель був відомим архітектором того часу, який служив армії. Будував та руйнував:
«… но тут настоятель распахнул дверь, подошел ко мне, запыхавшись, как мальчишка, и обнял меня; чей-то голос прокричал: «Фемель! Фемель!»»[6, 117].
Проблема вибору. Зробивши своє життя точним, одноманітним, нецікавим, Роберт Фемель, не залишив собі права на вибір. Але у день його народження, його восьмидесятиріччя, наступає переломний момент, коли він скасовує пишне святкування свого дня народження, незважаючи на пресу, телебачення та замовлену бенкетну залу для святкування разом із своєю сім’єю. Замість цього він вважає правильним відсвяткувати його у колі своєї сім’ї в готелі «Принц Генріх».
Отже, роман Генріха Белля «Більярд о пів на десяту» є твором багато проблемним, але у центрі твору перебувають саме морально-етичні проблеми.
Розділ ІІ. Характери та мотиви поведінки персонажів роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту»
2.1 Характери персонажів
При створенні роману «Більярд о пів на десяту» Генріх Белль використовував різні принципи щодо написання твору. Такі як ремінісценція та відступи за допомогою яких автор розповідає про життя трьох поколінь. При цьому всі таємниці, деталі, подробиці ми дізнаємося за допомогою відступів автора та спогадів персонажів роману. Також використовуючи принцип символізації Белль з легкістю доносить до нас цікаві та бурхливі часи того стану в Німеччині.
Естетичні й етичні точки зору, які Белль розкриває в 50-і роки, досягають кульмінації в романі, що з'явився в 1959 році, “Більярд о пів на десяту”. Оповідання про сімейне життя одного архітектора розкриває історичний розвиток з його руйнівними силами.
Дія роману охоплює всього лише один день — день народження глави сім'ї Фемелей. За цей короткий проміжок часу завдяки ретроспекції й мінливій перспективі в зображенні героїв підводить підсумок минулих п'ятдесяти років історичного розвитку й життя окремих особистостей. У розгалуженні сюжетних ліній, у символі буйвола автор розкриває образи руйнівників і їхніх жертв. Наприкінці — акт розпачу старої жінки, що під час параду непоправних стріляє в міністра. Цей вчинок символічно ламає фатальний хід історії, асоціюється з можливістю активних дій.
Цим романом Белль досяг вершини критичного реалізму в прозі 50-х років.
Отже, дія роману відбувається протягом одного дня, а саме 6 вересня 1958 року. Але сам роман побудований як мозаїка із внутрішніх монологів багатьох героїв, усі з яких головні, у яких змішуються спогади різних років. Часто, ті самі події ми бачимо з різних точок зору, на ту саму картину ми дивимося очами різних людей. Постійні монологи, які зрідка перериваються діалогами.
Три покоління сім'ї Фемелей, на історії якої побудована дія роману, втілюють три етапи німецької історії 20-го століття. На кожному з них істинність життєвої позиції перевіряється через зіткнення ідеї творення й ідеї руйнування, тобто війни. Старий Фемель, що почав блискучу кар'єру в 1907 році, посівши перше місце на конкурсі проектів грандіозного абатства Святого Антонія, легко ввійшов у світ суспільного успіху, що був зруйнований в першій світовій війні; його син Роберт входив у життя в гітлерівський час, і його діяльність виразилася у тому, що він прагнув не стільки будувати, скільки руйнувати, а в кінці війни підірвав витвір свого батька, абатство Святого Антонія; у наші дні (1958 р.) його син Йозеф, онук старого Фемеля, повинен займатися відновленням абатства.
Для досягнення мети найбільш точної передачі настоїв та характерів персонажів письменник використовував такі літературні прийоми як ремінісценцію, відступи та символізацію.
Подумки перебираючи події свого життя, кожний з персонажів роману шукає власний гріх, власну провину й провину своїх близьких. Провину за криваві роки в історії Німеччини за те, що відбулося у ФРН після 1945 року.
На початку твору ми зустрічаємось із прекрасною жінкою Леонорою, секретаркою контори по статичним розрахункам Роберта Фемеля. Вона була дуже спокійною, доброю та наполегливою жінкою:
«Она любила уличный шум и уличную грязь»[6, 6].
Але в глибині душі вона протестувала тому способу життя, постійно спокійній і врівноваженій роботі:
«При виде улицы в ней поднималось чувство протеста, и она подумывала, не заявить ли Фемелю об уходе, не поступить ли в какую-нибудь паршивую лавчонку на заднем дворе, где продают электрокабель и лук;… то была жизнь, а не безукоризненный порядок, раз навсегда заведенный хозяином »[6, 6].
Головний герой Фемель-старший є спокійною людиною, яка запрограмувала своє життя до кінця своїх днів. Фемель не з тих людей, що будують повітряні замки. У нього все виходить. Талант, розум, сумлінність Фемеля винагороджуються. До нього приходить слава, його дружиною стає чарівна дівчина Іоганна зі стародавнього роду Кільбів. Вона любить його, і він всім серцем прив'язаний до неї:
«Фемель взял себе за правило приходить в контору не больше чем на час в день: он ставил свою подпись после слов «С совершенным почтением» и подписывал денежные переводы»[6, 9].
І все-таки письменник показує, що починання Генріха Фемеля незмінно руйнуються. Феноменальна удачливість обертається ланцюгом нещасть: улюблений син Отто стає нацистом, а потім безглуздо гине на війні. Іншого сина переслідують друзі Отто, б'ють, саджають у в'язницю, присуджують до страти. Гине «агнець» Эдіт. Наприкінці війни Роберт підриває витвір батька – абатство. Глибоко нещасна дружина Фемеля, всі навколо вмирають, і вона не може примиритися з режимом терору й сваволі, при якому «одно движение руки может стоить человеку жизни»[6, 112].
Генріх Фемель руйнує легенду про себе як про вірнопідданого. Кидає в стічну канаву свої ордени:
«Да сгинут почести, которые были возданы нашим отцам, дедам и прадедам»[6, 56].
Його жінка теж приїжджає до нього на свято, хоча вона є трохи божевільною, Фемель слухається її, а вона за його наказом сскасовує його день народження, незважаючи на те, що до нього готуються преса, радіо, телебачення:
«…сегодня я потребую от тебя новую жертву – отмени праздник в кафе «Кронер», разрушь легенду о себе; вместо того чтобы просить внуков плюнуть на твой памятник, сделай так, чтобы тебе вообще не ставили памятника; тебе ведь никогда не нравился сыр с перцем; пускай за праздничный стол сяду кельнеры и судомойки. Пусть они съедят праздничное угощение; давай остаемся на этом балконе, будем наслаждаться летним вечером в кругу семьи, пить вино, любоваться фейерверком и глядеть, как маршируют эти «Солдаты». Кстати, с кем они собираются воевать? Можно мне позвонить в кафе «Кронер» и отменить праздник?» [6, 255-256].
Отже, сім’я Фемель є дуже неординарним, водночас цікавим прикладом поведінки, стосунків та сімейних звичаїв, що відбувалися на той час після війни і кожен із членів сім’ї переживав ці події по-своєму:
«…только подчеркнутая вежливость была общей фамильной чертой Фемелей…» [6, 17].
2.2 Морально-етична концепція персонажів
Політична активність улюблених героїв Белля в романі виражається в їхній непримиренності, у несприйнятті їхньої свідомості жодного із численних варіантів ідеологічного обману. Вони відкидають і матеріальні дарунки пов'язані із причетністю до неприйнятої для них політичної системи й духовні дарунки:
«Даров не принимай!»[6, 18].
Характер протагоніста можна визначити, як флегматичний, наполегливий, чіткий, невимушений:
«Старик побагровел; подскочив к макету аббатства, он поднял кулаки, как барабанщик, который собирается с силами, чтобы в гневе ударить по барабану; секунду казалось, что он сокрушит замысловатое сооружение из сладкого теста, но потом он снова опустил кулаки, руки старого Фемеля бессильно повисли вдоль туловища; он тихо засмеялся и отвесил поклон сперва девушкам, а потом кельнерам; затем он снова выпрямился, вынул из пиджака бумажник и протянул каждому из слуг бумажку на чай» [6, 286].
А також можна відзначити, що наш герой є людиною з великою та відкритою душею, яку було легко помітити, в цей переломний для нього день, коли він вирішив зруйнувати про себе легенду. Такими ж якостями володів і його син Роберт, але він був більш суворіший:
«Я всегда рад видеть мать, отца, дочь, сына и господина Шрэллу, но больше я никого не принимаю» [6, 5].
Це ми можемо зрозуміти, читаючи твір з самого початку, але автор дає змогу зрозуміти, що він був не завжди таким:
«В то утро он впервые был с ней не вежлив, можно сказать, груб. Он позвонил ей около половины двенадцатого, и уже самый голос его не предвещал ничего хорошего; к таким интонациям она не привыкла, и именно потому, что слова были как всегда корректны, ее испугал тон: вся вежливость Фемеля свелась к голой формуле, словно он предлагал ей Н2
О вместо воды» [6, 5].
Його дружина була відправлена до божевільні, через те, що на той час краще було бути визнаною божевільною, аніж людиною певних ідей. Але через смерть своїх дітей вона справді збожеволіла. Вона хотіла помсти, за допомогою якої жінка вважала, що зможе врятувати свого сина Отто, який прийняв «причастие буйвола»[6, 133]. Вона вважала:
«И всё же не надо терять надежды; подойди ближе, тихо-тихо. Я должна тебе кое-что сказать: мне кажется, что его прокляли, заколдовали, если это выражение тебе больше по вкусу. Есть только одна возможность освободить его: «хочу ружье, хочу ружье»; господь сказал: «мне отмщение и аз воздам». Но разве я могу стать орудием господа?
Мать подошла к окну, достала из-за портьеры трость своего брата, умершего сорок три года назад, вскинула её, словно ружье и прицелилась» [6, 138-139].
Але помститися їй вдалося тільки під кінець твору, коли ще вся сім’я не була разом.
Протягом усього роману відбувається умовне поняття: «причастие буйвола» [6, 53]. Серед персонажів, які займають у творі вагоме місце, лише деякі пов'язані із цим поняттям. Наприклад, Неттлінгер:
«Он был высокого роста, седой, с чуть красноватым лицом; от него пахло дорогими ресторанными яствами, на нем был костюм, от которого прямо-таки несло добротностью; сознание власти, чувство собственного достоинства и барственное обаяние делали этого человека неотразимым»[6, 12].
Безліч людей, які прийняли «причастие буйвола» [6, 7] не улюблені, як письменником, так і героями роману. Такі люди без честі, без совісті, нахабні, властолюбні, корисливі, жорстокі...
Другу групу персонажів утворюють ті, що приймають «причастие агнца» [6, 9]. Цим героям роману належать симпатії автора, і в них з особливою наочністю розкриваються протиріччя й обмеженість його христиансько-гуманістичного світогляду.
«Агнці» - жертви «буйволів», жертви фашистського терору й суспільного насильства. Моральний ідеал Белль знаходить у них у соціальному змісті цілком певне втілення - трудівники, люди плебейського походження, наприклад, Ферді Потругальске, сім'я кельнера Шрелла - батько, син і дочка Едіт, службовці готелю «Принц Генріх» Іохен і Гуго.
Але також існує і третя група людей, які не належать ні тим, ні іншим. Такими є сім`я Фемелей, яка завжди боролася, хоча і всередині своїх душ, проти тої несправедливості, жорстокості та неповаги.
Отже, роздумуючи над характером розв’язки у Белля, можна поміркувати, що письменник кидає кожен раз своїх героїв на призволяще. Але в дійсності це не так. Роман закінчується тим, як Фемель-старший зрізає верхівку абатства, яка зроблена на честь його дня народження із тіста:
«– А теперь приступим, дети, дайте мне большой нож и тарелку» [6, 286].
«Он начал с того, что отрезал церковный купол и положил его на тарелку, а тарелку передал Роберту» [6, 286].
2.3 Аморальність війни
Так як ми вже знайомі із творчістю Генріха Белля, то є цілком зрозуміло, що роман «Більярд о пів на десяту» пронизаний післявоєнною темою, а саме: відбудовою країни, соціальним становищем, стражданнями та переживаннями тих, хто пройшов через цей жах. Під час війни не цінувалось ані людське життя, тому що кожен повинен був померти за свою країну, ані культурно-історичні цінності:
««Сектор обстрела! Обеспечьте мне сектор обстрела для третей армии!» – и сразу же кто-нибудь отзовется: «Слушаюсь, господин генерал»» [6, 241-242].
Генріх Белль засуджує у романі війну за те, що вона так невірно визначила долю людей, які пережили дві світові війни, що промайнули у періоді із 1907 до 1958 років згаданих різними персонажами твору.
Час від часу люди не могли навіть повірити в те, що війна і справді закінчилась:
« Ты сидел у отца на руках, и отец говорил:
– Война кончилась.
– Мне все еще не верится!» [6, 140].
«Плитка шоколада стоила триллион, потом конфета стоила два триллиона, пушка стоила столько же, сколько яблоко, цены все росли, а потом у людей не осталось ни гроша, чтобы купить самый дешевый кусок мыла» [6, 140].
Цією цитатою можна визначити також і те, у якому скрутному становищі були на той час люди і як тяжко було терпіти післявоєнну добу.
Отже, можна зробити висновок, що засудження тогочасного режиму, вираження різноманітних проблем і є основою роману. Але головне, що засуджує письменник-гуманіст, – це злочинність, аморальність, антилюдяність воєн.
Висновки
Видатний письменник своєї доби, талановитий митець в галузі воєнної прози Генріх Белль займає значне місце у німецькій літературі. Автор прекрасних розповідей та романів, написаних з великою душею та повагою до інших поколінь, прагнув справедливості і поваги. Лауреат Нобелівської премії (1972 р.) зазнав популярності за свого життя, видав кілька десятків повістей та романів на післявоєнну тему. Написавши свої твори, Белль зробив чималий внесок у німецьку літературу.
В результаті проведеного дослідження морально-естетичної проблематики роману Генріха Белля «Більярд о пів на десяту» ми дійшли таких висновків.
Протягом свого творчого шляху письменник намагався донести до нас почуття, переживання та співчуття, виражені у його повістях та романах, у яких ми можемо добре прослідкувати низку явищ, що він переніс через своє свідоме життя. Таким чином можна визначити, що герої його творів говорять його власними, а не вигаданими, думками.
Роман «Більярд о пів на десяту» відіграє важливу роль у творчості письменника. Проблематика твору становить собою низку морально-етичних, соціальних, а також і релігійних питань, які дають змогу почерпнути досвід минулих поколінь. У романі показані ті демократичні настрої письменника, які він намагався донести до наших поколінь.
Роман Белля «Більярд о пів на десяту» є морально-етичний і тому письменник використовував при написанні твору засоби розкриття морально-етичної поведінки персонажів: різноманітні психологічні характеристики, внутрішні роздуми та монологи, які зображувалися для розкриття внутрішнього стану та переживання того чи іншого героя.
Манера написання твору – це внутрішні монологи героїв, які перетинаються із діалогами. Завдяки майстерному вираженню описаного, читач може чудово зрозуміти, а також уявити собі душевний стан кожного із членів сімї Фемель і стану навколишнього середовища країни.
Роман Генріха Белля «Більярд о пів на десяту» відіграє важливу роль у німецькій літературі ХХ століття. Його світову значимість зазначали різні літературознавці та критики світової літератури.
Отже, загалом творчість письменника – це засторога сучасникам, попередження, що живуть вони якось не так, а як – цього письменник-гуманіст не говорить, бо суспільство само повинно вибирати свій шлях.
Список використаної літератури
1. Бёлль Г. Каждый день умирает частица свободы: Пер. с нем. / Сост. Е. А. Кацева; Предисл. Т. Л. Мотылевой; Коммент. А. А. Гунина и А. В. Карельского. – М.: Прогресс, 1989. – 368 с., 1 л. ил. – (Зарубеж. худож. Публицистика и докум. проза).
2. Белль Г. Дом без хозяина. Пер. с нем. С. Фридлянда, Н. Португаловой; Предисл. Т. Мотылевой. – М.: Гос. издат. худ. литературы, 1960. – 303 с.
3. Белль Г. Групповой портрет с дамой: Книга 2. / Пер. с нем. Л. Б. Черной; Худож. А.А. Колыбняк. – Кишинев: Лумина, 1987. – 448 с.
4. Белль Г. Где ты был Адам? / Пер. с нем. М. Гимпелевич, Н. Португалова; Предисл. Л.Б. Черной. – М.: Гос. издат. худож. литературы, 1963. – 247 с.
5. Бёлль Г. Глазами клоуна. Пер. с нем. Л. Черной; Предисл. М. Бажана. – М.: Прогресс, 1965. – 247 с.
6. Бёлль Г. Бильярд в половине десятого / Пер. с нем. Л. Черной; Л. Черной; Послесл. И. Фрадкина. – М.: Мир, 1965. – 301 с.
7. Белль Г. Город привычных лиц. Пер. с нем. Л. Лунгиной. Предисл. Л. Гинзбурга. – М.: Молодая гвардия, 1964. – 256 с.
8. Бёлль Г. Ирландский дневник; Бильярд в половине десятого: Роман; Глазами клоуна: Роман; Потерянная честь Катарины Блум: Повесть; Рассказы: Пер. с нем. / Генрих Бёлль; [Сост. и предисл., с. 5 – 32, П. Поппера; Худож. А.В. Сопожников]. – М.: Радуга, 1988. – 650 с.
9. Белль Г. Біла ворона, та інші новели. Переклала з нім. [і авт. вступ. слова «Очима гуманіста»] Євгенія Горева. – К.: Дніпро, 1969. – 301 с.
10. Бьолль Г. Пригода: Оповідання / Генріх Бьолль; Пер. з нім. А. Рибін; Мал. Г. Філатова та Р. Безпятова // Людина і світ. – 1988. – №8. – С. 41 – 45.
11. Белль Г. Под конвоем заботы: Роман / Генрих Белль; Вступ. и пер. с нем. М. Рудницкого // Иностр. лит. – 1988. – №11. – С. 3 – 7.
12. Белль Г. Я не коммунист: Рассказ / Генрих Белль; Предисл. И. Цыбульского // Диалог. – 1990. – №16. – С. 109 – 112.
13. Бёлль Г. Женщины у берега Рейна: Роман в диалогах и монологах. / Генрих Белль; [Перевод с нем. Н. Бунина, Е. Григорьева; Предисл. Т. Мотылевой]. – М.: Междунар. отношения, 1989. – С. 3 – 18.
14. Затонський Д. Історія німецької літератури: Замість вступу // Вікно в світ. – 1999. – №1. – С. 3 – 7.
15. История зарубежной литературы ХХ века, 1917 – 1945: [Учебник для филол. спец. ун –тов / [Л.Г. Андреев, С.В. Рожновский, А.А. Федоров и др.]]; Под. ред. Л. Г. Андреева. – 2-е изд. испр. – М.: Высш. Школа, 1980. – 392 с.
16. Копелев Л. О Генрихе Белле: [Творч. портр. Западногерм. писателя] // Иностр. лит. – 1988. – №12. – С. 218 – 225.
17. Курс лекций по по истории зарубежной литературы ХХ века. Под. ред. М. Е. Елизаровой и Н.П. Михальской. Учебник для студ. гуманитарных ф-тов пединститутов. – М.: Высш. школа, 1965. – 804 с.
18. Мотылёва Т. Беспощадная память: Заметки о романах Г. Белля // Знамя. – 1987. – Кн. 6. – С. 221 – 225.
19. Рожновский С.В. Генрих Бёлль. – М.: Высш. школа, 1965. – 103 с.
|
