1. Загальна характеристика Індії
Індія - країну загадок, чарівності і краси, де безліч способів життя зливаються в один народ. Це дивне змішення мов, звичаїв і вірувань, настільки багатогранне, що потрібне ціле життя для їх пізнання. Індія - сьома по величині країна в світі і друга за величиною в Азії з протяжністю 3.39 мільйонів кв. км. і населенням більш ніж 900 мільйонів чоловік. Це одна з самих густонаселених країн в світі. На площі, що займає всього 2.42 відсотка території земної кулі, проживає 15 відсотків світового населення.
Індія, складається з окремих штатів, є суверенною Соціалістичною Демократичною республікою з парламентською формою правління. Індія - федеральна держава, її уряд, а також уряд двадцяти п'яти штатів знаходяться в столиці країни Нью Делі. Крайня точка Індійського півострова знаходиться в Південній Індії, яка тягнеться від Декана на півночі до Кап Каморіна. Основною мовою торгівельних стосунків і політики є англійська, при тому, що всього в країні налічується чотирнадцять офіційних мов. Більше мільйона чоловік говорить на двадцяти чотирьох мовах і незліченних діалектах. У Індії існують сім основних релігій, а також багато релігійних меншин, налічується шість головних етнічних груп. Центральне місце в індійській культурі займає релігія і знаходить віддзеркалення фактично в кожному аспекті життя країни. Домінуючою вірою серед населення є Індуїзм, що налічує близько вісімдесяти відсотків послідовників. Географія Індії дуже різноманітна. Велика частина півночі країни обкреслена ланцюгом Гімалаїв.
В Індії представлені змішані найрізноманітніші культури. Країна відрізняється неймовірною безліччю мов, релігій і етнічних груп. Можна виділити такі етнічні групи як Гінді в північній частині країни, Таміли на Півдні, Бенгали на Сході й Наги на північному сході, що говорять на різних мовах. Індія представляє яскравий приклад того, чого може досягти синтез Західного матеріалізму й Східного духовного початку. Можливо, це єдиний регіон на землі, де ви можете побачити парадоксальну сцену, коли вчений - фізик після ранкового занурення у священне джерело перебуває в стані медитації перед сусіднім храмом. Така ситуація може спантеличити, хоча ми розуміємо, що цей фізик пізнає істину, як і свій власний світ з позиції своєї професії. Навіть якщо рухатися в інших напрямках, однаково прийдеш до усвідомлення того, що абсолютна істина подібна до кінця шляху. І досить розсудливо, що мир починає прагне пізнати цю загадку.
Індійські штати мають порівняно багату культуру й навіть у наші дні вони продовжують розвиватися. Навіть глибоко пронизані власною культурою жителі Індії вбрали позитивні впливи Заходу, особливо високо розвинену інформаційної технології.Клімат переважно тропічний, на півночі - тропічний, мусонний. Середня температура зими на півночі +15С, на півдні +27С, літа +28 - +35С.
Традиції і звичаї в Індії багато в чому відрізняються від європейських норм поведінки. У Індії також існує декілька різних релігійних конфесій - індуси, християни, буддисти, мусульмани, кожні з яких мають свій стиль життя.
Індія представляє яскравий приклад того, чого може досягти синтез Західного матеріалізму і Східного духовного начала. Навіть глибоко пронизані власною культурою жителі Індії ввібрали позитивні впливи Заходу, особливо високо розвинену інформаційні технології.
2. Традиції та звичаї
Коли індійці вітаються вони говорять один одному "Namascar" (НамаскАр) або "Namaste" (НамастЕ), що означає приблизно "я вітаю у Вас Бога". При цьому прийнято складати долоні на грудях і кланятися. З туристами вітаються зазвичай "Hello" і махають рукою або говорять "Goodafternoon\evening."
У Індії не часто потискують один одному руки, а поцілунки і обійми тут не прийняті. Як вітання індуси складають долоні разом і говорять «Намасте» або «Рам». Втім, багато чоловіків можуть без проблем вітатися з вами за руку (якщо ви теж чоловік). З жінкою вітатися за руку заборонено, як і класти руку на плече чоловікові або жінці. Свого духовного наставника або батьків прийнято вітати, кланяючись в ноги.
Права рука в Індії вважається чистою. Нею їдять (індійці не використовують столових приладів) на відміну від лівої, яку індійці використовують для обмивання після відправлення природних потреб (вони не користуються туалетним папером). Тому не викликаючи негативної реакції індійців їсти, брати їжу, взагалі чисті речі, або брати що-небудь у інших людей, показувати, а тим більше вітатися можна лише правою рукою.
Не можна нічого давати і брати лівою рукою - це знак неповаги. Без необхідності не можна торкатись інших людей цією рукою. Неприпустимо торкатись лівою священних зображень і інших сакральних предметів в храмах і місцях поклоніння.
Священні місця - буддійські і індуїсти храми і монастирі, вівтарі і внутрішні приміщення в них, гомпи (пам'ятник, поставлений на місці поховання якої-небудь святині або події, інколи це просто камені з написами, інколи будови типу наших капличок або стел), а так само ашрами (будівлі, де знаходяться релігійні, йогічні або інші общини), і всі інші місця, що мають релігійне або культове значення обходити потрібно лише справа (за годинниковою стрілкою, по ходу руху Сонця). Це правило поширюється на всіх, незалежно від їх релігійних переконань. При вході в таке приміщення, а інколи і на територію таких місць потрібно роззуватись, зазвичай про це говорять службовці або це написано при вході. До речі кажучи, індуси роззувають і при вході до будинку. Індійці на службі в храмах зазвичай сидять або навпочіпки, або по-турецьки, подвернувши під себе стопи. Під час служби потрібно сісти на спеціальні рогожі або килимок, або просто на підлогу. При цьому сидіти ніколи не можна так, що б стопи ніг були повернені до інших людей, це розглядається як образа, не лише в храмах, а взагалі в суспільних місцях. Після відвідин монастирів і храмів прийнято залишати трохи грошей. Європейців безперешкодно пускають лише в буддійський храми і монастирі, в більшість храмів індуїстів допуск закритий.
Індійці вважають за краще тримати дистанцію. Не прийнято доторкатися до тіла або одягу людини, таким жестом людини можна образити. Це, вочевидь, засновано на кастових традиціях, імперативи яких не дивлячись ні на що існують і зараз. Індійці безпомилково визначають приналежність людини до певного класу. Чоловіки і жінки (навіть подружжя) в суспільних місцях поводяться вкрай стримано, навіть не тримаються за руки. Гладити дітей по голові не можна ні в якому разі, вважається, що так можна дитині сильно зашкодити. У Індії дотримуються культу ненасильства (ахімса) що виявляється як в стосунках до людей, так і до тварин. Рівень насильницької злочинності украй низький.
Корови (будучи священними тваринами) спокійно розгулюють по проїжджих вулицях, порушуючи нормальний рух транспорту. Наприклад, водій, що на смерть збив корову не втік, а залився сльозами, а поліція (санкція за вбивство корови доходить до 15 років в'язниці), що приїхала, зовсім не квапилася з наручниками, терпляче утішала його, адже по місцевих виставах такий наїзд зіпсував водієві декілька подальших життів. Собаки так само користуються свободою, їх можна зустріти і в храмах, і в державних установах. Також особливо шануються мавпи. У відмінності від корів, ці тварини набагато спритніші і частенько можуть стати агресивними по відношенню до людей. Мавпи можуть оточити вас, вимагаючи отримати що-небудь їстівне.
Індуські жінки.
Кожен європеєць, знає наступні подробиці з життя індуської жінки: сатті (спалювання вдів), баядерка і дитячі шлюби.
Що стосується звичаю спалювання вдів, то англійцям - неймовірними зусиллями - удалося його викоренити. Правда, не треба забувати, що лише три п'яті країни чисті англійські, останнє ж належить тубільним князям.
Що б не говорили, але "сатті" має у них місце і тепер, мабуть, тим паче, що вдови досить часто самі цього вимагають. Інакше вони піддаються суспільному презирству, яке ще настільки сильне, що вдові нічого не залишається як кинутися в обійми проституції: дві третини всіх прилюдних жінок - вдови. Більш літні голять собі голову і робляться йогинями, покаянницями і убогими черницями. Вдови, що не мають схильності до одного з цих двох занять, робляться куховарками в європейських будинках: у всіх трьох випадках вони стають чужими для своєї сім'ї і свого кола.
Що стосується дитячих шлюбів, то і вони, завдяки англійському впливу, піддалися до певної міри обмеженню, хоча ще зустрічаються досить часто.
Коли ж ви після цього потрапляєте до Індії, вам взагалі не доведеться мати справи з жінками. Хоча вулиці цих густо населених міст і кишать людьми, проте на сотні чоловіків ви ледве зустрінете одну жінку, і та напевно буде дуже стара або дуже потворна і додатково, поза сумнівом, з самого нижчого класу. І причина зовсім не в тому, що там ховають жінок. Вважається, що дружина повинна працювати: вдень - в'ючна тварина, вночі - самка, - так думає індус. Якщо ви зайдете в двір або спуститеся до річки, попадете на проїжджу дорогу, або в поле - ви побачите безліч жінок, і значно менше чоловіків. І всі вони працюють, працюють цілий день.
Народження дівчинки розглядається всюди в Індії, як велике нещастя.
Убивання новонародженої дівчинки практикувалося ще сто років тому абсолютно відкрито і, наймовірніше, має місце і тепер; головним чином, у вищої касти, в браманів. Фактично різниця між чисельністю осіб жіночої і чоловічої статі дуже значна. В той час, як у всіх країнах з нормальним приростом населення число жінок завжди перевищує число чоловіків, в Індії навпаки на 60 відсотків чоловіків доводиться всього 40 відсотків жінок. Так, в передмісті Калькутти на 150000 чоловіків доводиться лише 100000 жінок.
Таким чином, індуська дівчина із самого початку вступає в життя зневажена і всім ненависна. Зустрічаються жіночі імена на зразок Ші-ші (тьху-тьху) або Гхірна (ганебна); не рідкі також Арно (досить!), або Кхайуто (кінець!). Коли чоловік чого-небудь дуже соромиться, він говорить: "Я, як баба!" Він б'є дружину, скільки влізе, і вона знаходить це абсолютно природним; вона б сильно здивувалася, якби її чоловік обійшовся люб'язно з нею, своєю служницею.
Індуси-брамани, та ж, як і магометани, визнають полігамію. Деяке обмеження створюється тим, що взагалі жінок не надто багато, і крім того, порівняно небагато чоловіків можуть дозволити собі мати декілька дружин - тим паче, що жінки вищих каст, звичайно, не працюють. Таким чином, одношлюбність, як і в Європі, є долею більшості, і полігамія зустрічається лише в імущих класах. Тут багатий і знатний зовсім не синоніми; навпаки, сама вища каста, браман, які дуже ледачі і горді, аби працювати, частенько дуже бідні і годуються швидше справжнім жебрацтвом.
Суспільні східці для жінки в Індії наступні: верхній рівень займає, зрозуміло, європейка, зараз же за нею слідує жінка з племені парсів. Потім, на далекій відстані йде магометанка, доля якої, в порівнянні з долею індуски, ще цілком стерпна. І індуска заздрить її долі і охоче користується першою можливістю, що представляється, аби перейти у віру пророка; у цьому полягає в значній мірі запорука широкого успіху ісламу в Індії.
Кожна індуська жінка, може від сьогодні до завтра зробитися магометанкою, але зробитися європейкою вона не може, не дивлячись ні на яке хрещення, і це вона прекрасно розуміє. До того ж, в християнство переходять лише найбідніші і найганебніші касти.
Само собою зрозуміло, що в багатих класах зустрічаються також і дуже освічені і дуже вчені жінки, але число мізерне. Є жінки з глибокими знаннями, які вважаються пандітті, що означає, що вони уміють читати священні книги на санскриті. Якщо жінки нижчих каст не що інше, як робоча худобина, то у вищих класах вона добре відгодований, доглянутий і захований за гратами звірок для забави. У кожному хорошому будинку є своя зенана, жіноча половина, строго відокремлена від останніх покоїв. Там живуть всі жінки разом, і їх головне заняття полягає в тому, аби постійно все знову і знову показувати один одному свої прикраси і сперечатися про їх передбачувану вартість. Прикраси, коштовні камені, золоті речі, до того ж шовкові плаття і пахощі - ось все, чим цікавиться така індуська жінка. Якщо ж вона і уміє читати, то вона читає роман, або більш охоче за все яку-небудь непристойну книгу з порнографічними картинками; до того ж еротика взагалі грає дуже значну роль у всьому житті індуса.
Оскільки молоді люди заможних класів взагалі не можуть бачити один одного, то всяке кохання, принаймні, до шлюбу, виключається. Проте, не дивлячись на це, не можна вважатити шлюби загалом нещасними, це пов’язано з тим, що жінка переважно задоволена своєю новою долею: адже вона отримує багато нових прикрас і має значно більше тем для розмови, чим в рідній домівці - принаймні з прислугою. А якщо вона подарувала життя декільком хлопчикам, то вона навіть користується у свого чоловіка деякою пошаною.
Заміжні індійки мають 16 ознак та відмінностей: спеціальні шлюбні прикраси - сережки, намиста і браслети; браслети назаміжні дівчата носити не мають права, а вдови носять лише на одній руці; прибрані в косу або пучок волосся, а так само проділ, забарвлений червоною фарбою; інколи називають "тіка" кружечок (спеціальна наклейка) червоного кольору на місці третього ока (між бровами), незаміжні носять чорні наклейки як прикрасу.
Традиції в їжі. Застільний етикет практично єдиний для різних етнічних груп країни. Перед трапезою і після її завершення необхідно вимити руки, так само як і в перервах між стравами - зазвичай для цього кожному гостю подається миска з теплою водою і лимоном. Першим приступає до їди господар або старший з присутніх. Під час трапези варто дотримуватись тиші. Приборами користуватися необов'язково - багато індійських страв, наприклад хліб і каррі, прийнято їсти руками
Індія - батьківщина більшості відомих і маловідомих спецій, і саме прянощі - головне в індійській кухні. Навіть звичайний рис або картоплю індійці їдять з приправами. У ювелірних пропорціях змішуються до декількох десятків спецій. Тут і знайомі нам коріандр, тмин, гвоздика, кардамон, кориця, імбир, куркума і шафран, і екзотичні прянощі на зразок асафетіди, відомої в нас як ферула смердюча
Головне, вибрати з приправ ту, яка не випалить вам горло відразу і не відіб'є апетит назавжди. У одній з чашок, розставлених довкола коржика, неодмінно буде суп дхал (дав). Це одне з найулюбленіших індійцями страв: його подають і у висококласному ресторані, і у вуличній забігайлівці.
Індія - батьківщина вегетаріанства. М'яса тут мало з багатьох причин. По-перше, по релігійних: для індійців-мусульман, хай їх і небагато, свинина - «брудна їжа», а для індуїстів, яких більшість, є яловичину - «все одно, що їсти свою матір». По-друге, по кліматичних і економічних: спекотний клімат і мінімум холодильників на душу населення. Щедра індійська земля дає по три-чотири урожаї овочів, фруктів і бобах за рік. Отже індійців можна зрозуміти - навіщо чинити опір природі, якщо вона так природно схиляє до вегетаріанства? У свята, для дорогих гостей і в дорогих ресторанах готують страви з птиці і козлятини.
Алкоголь поширений мало і коштує дорого. Вино, загалом, і не вино, а щось начеб кріпленого і неабияк підсолодженого компоту. Пиво білясте, малоприємне на смак, зате дешеве. Чай на «батьківщині чаю» популярний не менше, ніж в нас, його п'ють з молоком. Солодощів в Індії дуже багато. Солодощі дуже нудотні і вельми специфічні. Індійська кулінарія так само парадоксальна, як і сама Індія. Наприклад, поняття холодної і теплої їжі індієць ніяк не пов'язує з реальною температурою продуктів. Холодну їду він може назвати теплою і навпаки. Рис, навіть тільки що зварений, - їжа холодна, тому його готують з шамбалою (пряні насінини із запахом грибів), яка нейтралізує холод рису своїм теплом.
У Індії відношення до старості завжди відрізнялося подвійністю. З одного боку, вважаючись заслугою, довголіття давало право на пошану і авторитет в сім'ї і усередині соціальної групи. Бездоганне служіння старим батькам є головною синовою дхармою (боргом), саме тому у всіх індійських сім'ях з нетерпінням чекають народження синів, а не дочок, які будуть видані заміж і підуть в іншу сім'ю.
Старість як суб'єктивна категорія пов'язана з оцінкою з боку або самооцінкою. Індійських державних службовців в обов'язковому порядку відправляють на пенсію в 58 років, університетській професурі дозволяють викладати до 60.
Жінка, а потім і її чоловік, з віком, поступово виключають з їжі все, що несе з собою «жар» - м'ясо, рибу, цибулю, часник, - і переходять на продукти, що охолоджують: молоко, деякі види овочів, фрукти. Далеко не відразу, а поетапно передаючи до рук молодих родинний бізнес і турботи по будинку, сільський свекор і свекруха відсовуються на периферію, хоча, поки у них вистачає сил, вони допомагають по господарству, наглядають за внуками і виступають арбітрами в суперечках.
Якщо в індійських селах ще зберігаються патріархальні сім'ї, що складаються з представників декількох поколінь, і люди похилого віку оточені ріднею - не завжди уважною, інколи відверто злісною, але вимушеною зважати на сільську чутку, то міські клани розпалися на нуклеарні вічка і люди похилого віку залишилися наодинці зі своїми проблемами: вони страждають від відсутності кохання і часто позбавлені коштів для існування. Більшість старіючих індійців звертаються до молитви, щодня відвідуючи храми і тяжіючи до суспільства таких же людей похилого віку.
Шлюб по-індійськи. У Індії немає більшої події в сім'ї, ніж весілля. У підготовці і проведенні весіллі, краще всього показують себе складні установки індійських соціальних систем. У Індії шлюб - як священний обов'язок, який спричиняє за собою релігійні і соціальні зобов'язання. Процес вибору нареченої і жениха, дуже довгий, копіткий, складний і неймовірно цікавий. У Індії, шлюби майже завжди влаштовуються батьками або старшими членами сім'ї. У владнані браку велику увагу приділяють релігії, співтовариству, касті і соціально-економічному статусу.
Індійське весілля зачаровує починаючи від релігійного ритуалу, закінчуючи бенкетом. Особливо цікавий факт в підборі наречених: після взаємодій двох сімей, коли гороскопи сумісності звірені у родинного священика, жених і наречена можуть зустрітися на коротке побачення у присутності кого набудь з членів сім'ї і обмінятися парою фраз, коли на погляд батьків їх сумісність в усіх відношеннях встановлена, лише тоді почнеться обговорення стилю і манери, вимог і зручностей, які будуть забезпечені кожною стороною в проведення церемонії весілля. Дати церемонії і одруження відбираються з сприятливою датою часу, як показує Місячний індуський календар, це встановлюється і вирішується в основному сім'єю жениха. Головна церемонія протягом одруження, є сімома клятвеними кругами довкола вогню і після кругоходу, які здійснюють жених з нареченою перед священиком, що постійно читає молитви, скріплені між собою шаллю нареченої. Закінчується все тоді, коли жених надіває нареченій намисто і мастить червоний церемоніальний порошок в прямому проділі її волосся.
У Індії сторона наречених платить високу ціну в підношенні дорогих дарунків, посагу, які можуть продовжуватися впродовж всього життя шлюбу! Часто сім'я жениха підносить список необхідних дарунків, природно, потреби залежать від матеріального положення сімей.
Безліч пар розуміє, що вони ледве знають один одного і що вони ніколи не мали можливості зустрічатися до весілля, або ж абсолютно не підходять один одному за сексуальним темпераментом . Молодь до весілля гуляє уволю, практикуючи і сексуальну сторону стосунків, дівчатам доводиться важче, оскільки їм потрібно прагнути зберегти невинність для чоловіка. Дуже рідкі випадки, коли дружина зраджує чоловіку. В основному індійські жінки терплячі і зносять всі приниження, побої з боку чоловіка, мовчки займаючись господарюванням і виховання дітей. Але не дивлячись ні на що, індійські жінки справляють враження дуже упевнених в собі.
Народжуваність дітей, як і скрізь залежить від статусу: в бідних їх багато, в багатих двоє або максимум троє. У індійській сім'ї народження хлопчика - продовжувач роду,прирівнюється до свята, тому в деяких сім'ях народжується багато детей- дівчаток, поки не народиться хлопчик.
Вважається, що дитина буде знаходиться під заступництвом Бога, ім'ям якого його назвали.
У Індії заборонено лікарям, оповіщати батьків про стать дитини в утробі матері через УЗІ, це карається законом. Хоча аборти в країні не заборонені, будь-яка жінка побажала припинити вагітність, може звернутися до гінеколога і без всяких проблем штучно перервати вагітність.
Діти в Індії починають в 2 роки відвідувати дитячий сад, підготовчі групи, які можна сміливо назвати школою початкових класів, а потім школа з обов'язковими вступними іспитами. Відвідини дітьми передшкільних організацій тривають не більше 2-3 годин, тому чоловік, який має можливість сам забезпечити сім'ю, не дозволяє дружині працювати, і все її життя зводиться до будинку, успішності дітей, догляду чоловіка і його батьків. У Індії величезна увага приділяється освіті дітей, в цьому батьки дуже строгі і вимогливі, тому в пору іспитів відбуваються багато випадків суїциду серед дітей. Дітей індуси виховують в строгості, в рідкісних сім'ях можна відмітити любов і дружбу між батьками і дітьми. Діти без жодного вагання, чи сумніву слідують волі батьків, тому досягнувши певного віку, коли батьки вважають їх такими, що достатньо подорослішали для вступу до шлюбу, вони беззаперечно слідують волі батьків і одружуються на тій/тому, яких вибрали старші.
Молоді дівчата, після заміжжя дуже швидко перетворюються на втомлених жінок, їх привабливість і краса гасне з кожним днем, вони осідають удома, дуже рідко наносячи візити родичам; родинні походи в кіно або ресторани вважаються справжнім святом. Якщо до весілля вони могли дозволити собі розважатися на вечірках, в кіно, ресторанах, кав’ярнях і дискотеках, при цьому слідуючи моді і одягаючись в європеский стиль одягу, то після заміжжя вони одягаються в национальне сарі або шальваркамиз, правда косметикою індійки користуються постійно . Хоча є і винятки, після влаштованого шлюбу, наречені знаючи про те, що їм належить жити разом не дивлячись ні на що, прагнуть налагодити дружні відносини і створити сім'ю. Як не дивно, але багато хто з часом починає любити один одного і живе все життя в згоді і коханні. У таких випадках чоловік не «махає рукою» на дружину, йому хочеться бачити біля себе привабливу половину, тому він дозволяє їй продовжувати носити євроодяг, відвідувати перукарські салони і фітнес клуби. Як правило це відбувається в більш цивільних сім'ях. Трапляються шлюби і по коханню, в основному в мегаполісах. Такі сім'ї не звертають увагу ні на касту, ні на релігію, ні на те, що вибір зупинився на іноземцеві. Дуже багато наших дівчат заміжні за індійських хлопців.
Розлучення в Індії вважається ганьбою, тому розлучення рідкісні. Подружжя терпить один одного хто з-за дітей, хто з-за жадібності, не хочуть ділити нажите, хто боїться розмов в суспільстві.
Як показує статистика, влаштовані браки в Індії міцніші, ніж шлюби по коханню. Дуже часто шлюби по коханню розпадаються, природно не без «допомоги» батьків тієї або іншої сім'ї.
Сікхи. Особливе місце в сікхській культовій практиці належить загальній, спільній сикхській молитві. Сікхське моління може проводити будь-який сікх; ця традиція була заведена для того, щоб не викликати до життя цілий клас священиків з їх претензіями на владу. Проводити його може навіть жінка, тому що сікхизм проголошує і проводить в життя рівність чоловіка і жінки.
Передсвітанкова спільна молитва в храмі є одній з найсвятіших сікхських традицій. Загальною молитвою в храмі сикхи вітають настання нового дня, дякують Господу за спокійно проведену ніч і клопочуть Його благословення на денні справи.
Протягом дня, після обов'язкових молитов, майже завжди проводиться ардас. Цей вигляд спільного моління сикхської общини, що містить елементи проповіді, проводиться у всіх скільки-небудь значимих випадках в житті общини або окремого її представника. У багатьох випадках проведення ардаса на прохання сікха або його сім'ї відзначає важливі моменти і перехідні точки життєвої дороги людини.
Варанаси - місто, смерть і спалювання в якому дає індуїстові деякі блага в майбутньому житті. Спалювання проводиться в крематорії, що знаходиться на березі. Крематорію належать і 3 готелі, в яких доживають свій вік люди, що приїхали вмирати. Спалювання це складний обряд, що включає обмивання, оплакування, читання молитов, власне спалювання і розвіювання попелу над Гангом, не повністю спалених, просто кидають в середині річки з вантажем, прив'язаним до ніг. І проте люди купаються в Гангу, миються, перуть білизну, п'ють воду і відвозять воду з собою, вважаючи що «Ганг - річка чиста. Бруд - брудний».
Список джерел
1. Пандей Р. Б. Древнеиндийские домашние обряди (обычаи): Пер. з англ. А. А, Вігасина. - 2-е видавництво - М.: Висш. шк., 1990. - 319 с. - Переклад изд.: R. Ст Pandey. HinduSamskaras. India, Delhi, 1976
2. Ливанова А.И. Встреча с Индией. –Минск 1999.-115с.
3. http://indonet.ru/
4. www.ayurvedatour.ru
|
