Основи композиції на площині. Упорядкованість й акцент, форма, рівновага, контраст, ритм
Образотворчі засоби - форма, текстура матеріалу, освітлення, колір - складові частини, “цеглинки” дизайну. Для того щоб ваша робота набула необхідної виразності і впливала на людей певним чином, необхідно подати всі ці засоби єдиним акордом, створити композицію.
Композиція (від лат. compositio) - складання, з'єднання, сполучення різних частин в одне ціле відповідно до визначеної ідеї. Композиція в дизайні визначається змістом, характером, призначенням художнього зображення або об'єкта.
Приймаючись за будь-яку роботу - будь-то оформлення вітрини, розробка Web-cайта, рекламного буклету, створення логотипа або проектування корпуса приладу, - слід заздалегідь подати кінцевий результат і створити образ теми. Художній образ, у свою чергу, неодмінно повинен поєднувати:
• індивідуальні, характерні риси;
• узагальнені, типові властивості;
• елементи творчого вираження, фантазії.
Композиція - найбільш яскравий показник художньої уяви. Вона робить витвір цільним, виразним і гармонічним, задає тон всьому твору, формує єдиний композиційний простір.
Слід звертати увагу на логіку композиції, наявність значеннєвого й образотворчого центрів. Необхідно також визначити основну ідею твору, порядок розгляду й сприйняття. Увага повинна фіксуватися в певних місцях: нехай глядач виділяє головне, знаходить взаємозв'язок між окремими частинами.
Чіткої теорії складання композиції не існує, є лише деякі принципи, правила й прийоми. Величезне значення має інтуїція.
Прислухайтеся до своїх відчуттів, змінюйте, експериментуйте, не лінуйтеся перебирати варіанти.
Працюючи над однією й тією ж темою, використовуючи той самий матеріал, художники неодмінно створять різні композиції, тому що кожний з них “бачить” по-своєму (рис. 1).
Рисунок 1
І навпаки, у композиції на задану тему різні майстри використовують різні набори елементів - все залежить від фантазії, уяви, навіть від почуття гумору дизайнера.
Відповідно до поставленого завдання можна створювати різні види композицій. До них відносяться:
• площинна - композиція, яка складається з елементів, що не виступають над площиною (композиція рисунка, аплікація, інкрустація, рисунок тканини й т.д.). Елементи розташовуються в одній площині у двох напрямках: вертикальному й горизонтальному;
• об'ємно-фронтальна - композиція, що передбачає компонування рельєфних деталей на одній площині (оформлення фасадів будинків, різьблення на поверхні меблів, декоративні вироби із пластичних матеріалів). Композиція розвивається в трьох напрямках. Ефект посилення глибини досягається барельєфною перспективою;
• об'ємно-просторова - композиція із взаємозалежних об'єктів, розміщених на різних рівнях і площинах (стародавні бюро, оформлення прилавків і стелажів з полицями різної глибини, виставочні стенди). Розрахована на сприйняття з однієї, двох або трьох сторін. Виразність об'ємної композиції залежить від кута зору: при низько розташованій лінії обрію виникає відчуття монументальності;
• глибинно-просторова -композиція, що створює зв'язок предметів із простором, в якому вони розміщені (інтер'єри, паркові майдани глибокі вітрини). Може розглядатися з усіх боків, елементи розташовуються в різних площинах.
Більшу роль у композиції цього виду відіграє простір, інтервали між елементами. Якщо компонуванням передбачене членування простору на ряд послідовних планів, відчуття глибини підсилиться.
Приклади, подібні вищенаведеним, нескладно створити, сидячи за комп'ютером. Залежно від елементів, що становлять композицію, як базова програма вибирається векторний або растровий графічний редактор.
Змінювати кольори, багаторазово перетворювати форму об'єктів, експериментувати з різними ефектами без комп'ютера дуже важко, практично неможливо.
Крім того, ручний графічний або аплікатурний пошук композиційних рішень вимагає наявності олівців, кольорового паперу, пластиліну або гіпсу для об'ємних заготівок, клею і т.д. Додаткові можливості, поліпшення якості, економія сил і часу при використанні комп'ютера в дизайні очевидні.
Створення композиції вимагає досвіду, великої практики. Комп'ютер дозволить вам за короткий строк перепробувати величезну кількість різних комбінацій, прискорити процес пошуку оптимального розташування елементів.
Комбінаторика вивчає прийоми знаходження різних з'єднань, перестановок, сполучень, розміщення даних елементів. Комп'ютерні технології успішно використовуються для вирішення комбінаторних завдань, у тому числі й графічних.
Навіть починаючий програміст без великих зусиль напише програму побудови різних типів орнаментів. При створенні складної багатопланової композиції чіткий математичний розрахунок не можна застосовувати, це творча робота, але основні операції над графічними зображеннями (зміщення, поворот, дзеркальне відображення, модифікація розмірів, зміна кольору і т.д.), що виконуються за допомогою комп'ютера, дозволяють значно полегшити й прискорити рутинну роботу.
При оформленні листівок і буклетів, а також у рекламних роботах використовується текст. Текстове оформлення - це теж елемент композиції, тому комп'ютерні пакети незамінні й у цьому випадку.
Вони дозволяють поєднувати текст із рисунком, використовувати різноманітні типи шрифтів, розташовувати текстові рядки по напрямних, формувати блоки текстів довільної форми й багато іншого.
Для того, щоб побудувати композицію з оцифрованих растрових зображень, отриманих за допомогою сканера, цифрових фотоапаратів, відеокамер або фотодисків (Photo CD), доцільно застосовувати пакет растрової графіки, наприклад Photoshop.
Растровим зображенням часто потрібна попередня обробка або зміни відповідно до вимог композиції.
Потрібного композиційного рішення можна досягти модернізацією зображення, зміною кольорів, ретушуванням, застосуванням різних ефектів, тобто по-справжньому професійною роботою.
Більша виразність досягається стилізацією природних форм листя, квітів, тварин, комах і т.д. У першому розділі ми вже говорили про досконалість форм у природі.
Вивчення й трансформація природного аналога з урахуванням особливостей зорового сприйняття, пошук загального характеру форми, закономірностей і пропорцій, спрощення й узагальнення зображення - цікава творча робота.
Комп'ютерні бібліотеки містять багато фотографій природних об'єктів: квітів, птахів, тварин, листя і т.д. Наведемо послідовність робіт зі стилізації природних об'єктів:
1. Вибрати зображення відповідно до вимог поставленого завдання.
2. Вивести його на екран графічного редактора.
3. Визначити конструктивну основу.
4. Вибрати форми, які легко піддаються геометризації.
5. Обвести контури, роз'єднати растрове й контурне зображення.
6. Трансформувати контури для додання графічному зображенню більшої виразності.
З отриманих графічних заготівок можна створити цікаві композиції, комбінаторні декоративні орнаменти (рис. 2). Трансформація форми природного аналога широко використовується в технічній естетиці.
Рисунок 2
Ви можете грамотно побудувати тіні й перспективу, підібрати колірні поєднання, шрифтове оформлення, але робота не стане своєрідною й виразною.
Для того, щоб сформувати художній образ, додати йому емоційність і створити настрій, необхідне відчуття форми, ритму, контрасту, кольору. Розглянемо тепер інші характеристики композиції, адже образотворчі засоби - це блискучі, але “безробітні” фахівці, а композиція - згуртована команда однодумців, здатна творити чудеса.
Форми елементів композиції й форма композиції в цілому можуть робити величезний емоційний вплив. М'які розмиті плями, чіткі тверді границі прямокутників, гострі кути, кола можуть створювати відчуття спокою й агресії, чіткості й хаотичності.
Наприклад, форма рекламного плаката - це не тільки розмір й орієнтація аркуша, але й форма текстових блоків, і контури ілюстрації, і розташування текстових рядків, і розміщення на аркуші всіх елементів.
Слід прагнути до такої структури твору, щоб його частини виглядали гармонійно, не здавалися занадто дрібними або великими, щоб кількість деталей і частин була оптимальною. Композицію слід обмежити загальною формою, але при цьому має чітко проглядатися система внутрішніх зв'язків.
Один з найбільш важливих засобів організації форми - симетрія. Симетрія із давніх часів вважалася умовою краси. Порушення цієї умови спричиняє відчуття занепокоєння, динаміки, складності. Тому для посилення виразності форми найчастіше використовується такий сильний засіб, як асиметрія.
Умова зорової стійкості композиції - урівноваженість. Композиційна рівновага забезпечується поєднанням форм деталей, кольорами й пластикою.
Рівновага форми - стан, при якому всі елементи збалансовані між собою, - викликає відчуття спокою й впевненості. Рівновага є безумовним у композиціях з вертикальною віссю симетрії. Більш складним і цікавим способом вона досягається при асиметричному компонуванні елементів. Композиційна рівновага може бути стійкою, статичною (рис. 3, а) або відрізняється внутрішньою динамікою (рис. 3, б).
а) б)
Рисунок 3
Пошук рівноваги в композиції значно полегшується, якщо ви працюєте за комп'ютером. Як тренування корисно виконати кілька умовних композицій із простих геометричних фігур.
Скопіюйте й збережіть найбільш вдалі на вашу думку варіанти, в результаті можна буде вибрати кращий. Далі наведено приклади досягнення рівноваги в симетричних й асиметричних композиціях (рис. 4).
Рисунок 4
Контраст - різке розходження елементів композиції - потужний засіб посилення виразності.
Це поєднання протилежних характеристик, протиставлення високого і низького, ліній і плям, темного й світлого. Контраст виділяє частину зображення, розставляє акценти, виражає енергію й силу твору. Вміння використати контрасти - показник художнього чуття дизайнера.
Побудована на контрасті реклама відразу ж звертає на себе увагу й краще запам'ятовується; використання контрастних рішень в інтер'єрі сприяє перемиканню уваги при рутинній роботі; на контрастному фоні текст помітніше.
Контраст - прояв загального діалектичного закону єдності й боротьби протилежностей; він підкреслюється не тільки формою, кольорами, текстурою, але й загальною ідеєю, відбитою в композиції. Чоловік і жінка в скульптурі В. Мухіної “Робітник і колгоспниця” виглядають особливо стійко й переконливо тому, що переборюють напір вітру.
Можна створити єдиний образ, використовуючи об'єкти контрастних форм; головне, щоб при перегляді не руйнувалася загальна композиція (рис. 5).
Рисунок 5
Важливу роль у композиції відіграє нюанс, сутність якого становить плавний перехід характеристики елементів композиції. При нюансі немає чітко виражених протиріч: він покликаний виявити відтінки, допомагаючи уникнути монотонності.
Форма, текстура, колір окремих об'єктів, взаємодіючи, доповнюють й у той же час підкреслюють індивідуальність один одного. Ця взаємодія створює певний ритм – темп, напруга дизайнерської роботи.
Він зв'язує окремі лінії, площини, форми, налагоджує рух очей глядача по об'єкту або зображенню. Ритм - елемент самого життя, подих, пластика тіла, чергування дня й ночі, - усе в природі ритмізовано.
Ритму підлеглий порядок, зв'язок, лад всіх елементів художнього твору, він спонукає до подолання нерухомості зображення, змушує його дихати й рухатися.
Ритм може бути явним, динамічним (будова галузей дерев, що стоять уздовж вулиці, будинку, геометричний орнамент) або приглушеним, стриманим (гірський ланцюг, складки одягу, повороти голів людей, що стоять групою). Ритмічний розвиток композиції може йти по горизонталі або вертикалі, по квадрату, колу, рідше - по овалу.
Цікаві результати дає ритмічний рух по радіусах, по спіралі, по сітці - рішень безліч (рис. 6).
Рисунок 6
Всі засоби виразності при об'єднанні слід підкоряти гармонії. Гармонія - домірність всіх частин цілого.
Гармонія фону й переднього плану, кольорів і графічних елементів, висвітлення й ракурсу становлять основу композиції. Цілісність твору визначається можливістю відразу охопити його поглядом й одночасно визначити основну частину, навколо якої розташовуються не настільки значущі, але необхідні елементи композиції.
Головний значущий елемент є центром композиції. Зазначимо, що центр у цьому випадку - поняття умовне. Форма й місце розміщення центра можуть бути будь-якими, але головна частина композиції завжди містить усередині себе точку або лінію, відносно якої встановлюється рівновага бічних частин верху або низу.
Величезне значення для плоскої композиції має “рама”, границя поля зображення. Елементи композиції, розташовані в центрі, сприймаються лежачими в глибині, у цьому випадку рівне плоске поле стає простором. Елементи, розташовані на однорідному полі близько до краю, нібито лежать на поверхні, у площині “рами”.
Найпоширеніші формати зображення - прямокутні, круглі, овальні. Прямокутний, витягнутий вертикально формат надає відчуття височини, прагнення нагору.
Горизонтальний формат виглядає “розкритим”: послабляється почуття замкнутості, зменшується значення композиційного центра. Він зручний для складних багатопланових композицій. Найчастіше використовується прямокутний формат золотого перетину. Він найбільш урівноважений і замкнутий.
Круглий і квадратний формати занадто статичні, у них важко компонувати зображення. Дуже виразна овальна “рама”, але вона вимагає ретельно продуманого компонування.
|
