Реферат: Спортивні майданчики та ігрові поля

Мiнiстерство освіти та науки України

Вищий навчальний заклад “Відкритий міжнародний університет

розвитку людини “Україна”

Горлiвський регіональний інститут

Реферат

з дисципліни: Спортивні споруди

На тему:

« Спортивні майданчики та ігрові поля»

студентки 2-го курсу денної форми навчання

напряму підготовки 0102 – фізичне виховання і спорт

спеціальності 6.010200 – фізична реабілітація

Вороніної Ірини Степанівни

2008

План

1) Майданчики для баскетболу, тенісу, волейболу, ручного м'яча і бадмінтону

2) Габарити й орієнтація спортивних майданчиків

3) Планування майданчиків

4) Конструкції покрить майданчиків

5) Розмітка майданчиків

6) Устаткування майданчиків

1) Майданчики для баскетболу, волейболу, ручного м'яча, бадмінтону і тенісу

Площадки для бадмінтону, баскетболу та інших ручних ігор з м'ячем являють собою майданчикові споруди, що мають спеціальне покриття, розмітку і спеціальне устаткування

Менше значення одноразової пропускної здатності — з розрахунку на майстрів спорту, більше значення — з розрахунку на початківців. Для розрахунку на спортсменів середньої кваліфікації приймається проміжне значення.

2) Габарити й орієнтація спортивних майданчиків

При визначенні габаритів спортивних майданчиків необхідно знати їх ігрові і будівельні розміри Ігрові розміри встановлюються правилами ігор. Будівельні ж розміри більше ігрових на величину зон безпеки. У таблиці представлені основні розміри і розрахункова одноразова пропускна здатність спортивних майданчиків.

Ігрові майданчики можуть розташовуватися окремо або блоковано. Практикується, наприклад, блокування майданчиків для одного або для різних видів спорту. При необхідності можливо влаштовувати комбіновані майданчики з розміткою для кожної гри зі змінним устаткуванням.

Орієнтація подовжньої осі майданчика встановлюється так, щоб сонце під час гри світило збоку (уздовж її середньої лінії). У зв'язку з цим майданчики, використовувані переважно у вечірній час, орієнтують меридионально, тобто їхня подовжня вісь розташовується з півночі на південь із припустимим відхиленням у 15°. Якщо необхідно розмістити кілька майданчиків для одного виду спортивних ігор, та не більш однієї третини з них можна влаштувати з екваторіальною орієнтацією.

В районах з багатоповерховими будинками майданчики доцільно розташовувати зі східної сторони будинків і орієнтувати екваторіально. При такій орієнтації сонце не буде заважати грі ні у вечірнє, ні в денний час.

3) Планування майданчиків

Планування поверхні волейбольних і тенісних майданчиків найкраще робити з ухилами від середньої лінії до лицьової. Ухили на баскетбольних майданчиках і майданчиках для ручного м'яча потрібно робити на два схили від центральної подовжньої осі до бічних ліній. Однак у залежності від розміщення майданчик, рельєфу ділянки, розташування головних дрен комплексу (якщо майданчик в його складі) вертикальне планування може бути змінено.

Вертикальне планування .

Нерівний рельєф місцевості необхідно перетворити в рівний (або з нормованими ухилами), що є основою для спортивного майданчика. Планування доцільно виконати так, щоб максимально використовувати рельєф місцевості.

4) Конструкції покрить майданчиків

Конструкції ігрових майданчиків повинні бути:

1)рівними, щільними, еластичними, що забезпечують гарний відскік м'яча, водопроникними, що утримують вологу всередині;

2)атмосферостійкими;

3)економічними.

Конструкція майданчиків зі спеціальними покриттями залежить від гідрогеологічних і кліматичних умов. Найбільш несприятливими є погано проникні для води глинисті і суглинні ґрунти.

Конструкція спортивних майданчиків зі спеціальними покриттями.

На таких ґрунтах радиться споруджувати майданчики на щебеневій підставі. Якщо ж ґрунти водопроникні (піщані, супіщані), то конструкцію майданчика можна спростити за рахунок зменшення товщини, виключення нижнього шару (підстави). Найпростіша конструкція майданчика може бути виконана у виді одношарового покриття з природного або штучного ґрунту.

Для попередження утворення калюж на поверхні майданчиків і для запобігання їхніх покрить від розмокання необхідно провести роботи з відводу ґрунтових вод, а також води, що може збиратися на поверхні майданчиків. Для цього влаштовують ухили на поверхні майданчиків, а також ведуть дренаж по їх периметру.

Склади спеціальних покривних сумішей.

Водопроникні покриття спортивних майданчиків виготовляються з ґрунтових (штучних і природних) сумішей. Рецептура сумішей підбирається в залежності від гранулометрического складу вихідних компонентів

Керамічні суміші є найбільш щільними і довговічними. їх можна використовувати для покрить тенісних площадок (у тому числі і площадок для настільного тенісу), тому що цей покрив забезпечує особливо гарний відскік м’яча і більш зносостійкий.

Вапняно-цегельні суміші довговічні, стійки до атмосферних впливів.

Глинясто-піщані суміші є найбільш простими і дешевими, але менш міцними і довговічними. Тому них варто застосовувати для покрить на тимчасових площадках, а також на неробочих зонах комплексних площадок.

Площадки для ручного м'яча можна робити з травяним (газонним) покривом. При невеликому завантаженні і правильному пристосуванні такі майданчики виявляються практичними. Газонне покриття еластичне і гігієнічне. Догляд за майданчиками такого типу зводиться до регулярного скошування газону, поливанню і підгодівлі трави.

Устрій природних ґрунтових покрить.

При устрої природних ґрунтових покрить ґрунт на всій поверхні майданчика перекопують на глибину 10—15 см. Потім його очищують від сторонніх предметів (каменів, коренів і т.п.), користуючись сіткою (гущиною 6X6 мм), натягнутою на дерев'яну раму. Після очищення ґрунт розрівнюють відповідно до проектних оцінок майданчика. Одночасно влаштовують дренажні канавки по бічних або лицьових лініях у залежності від ухилів майданчика, рельєфу місцевості і її положення стосовно інших споруджень. Канавки мають мінімальну глибину 30см і ухил 0,001 убік природного зниження рельєфу. Бажано, щоб поверхня майданчика була на 5— 10 см вище навколишній місцевості. Спланований ґрунт укочується ручною ковзанкою вагою 200—300 кг. При укоченні перевіряються і коректуються ухили за допомогою рейки-шаблона і нівеліра. Остаточне укочення ґрунту виробляється після рясного змочування покриття водою і його висихання до такого стану, щоб 5— 7-кратна проходка ковзанкою не руйнувала ґрунт. При останніх проходках ковзанки ґрунт посилається чистим піском. Зайвий пісок змітається на лінію дренажних канав. Таким засобом можна спорудити площадку лише на добре дренувальних супіщаних і легких суглинних ґрунтах.

Якщо на місці будівництва ґрунт суглинний або піщаний, то його варто поліпшити добавкою піску або порошкоподібної глини. Добавки розсипаються рівним шаром по всій поверхні (товщина шару від 2 до 10см) і перемішуються з основним ґрунтом лопатами або плугом. Добре перемішаний ґрунт має рівномірне фарбування. При розрахунку кількості добавок необхідно орієнтуватися на середній оптимальний (тобто з мінімальною кількістю порожнеч) гранулометрический склад ґрунту.

Устрій багатошарових покрить.

Багатошарові покриття спортивних майданчиків улаштовується по тим же вимогам, що і покриття водопроникних бігових доріжок. При будівництві ж комплексу майданчиків (більш двох) доцільно застосовувати мототележки для підвезення, грейдер для розрівнювання і планування, моторні ковзанки для ущільнення.

До водонепроникних покрить спортивних майданчиків відносяться асфальтові, асфальто-гумові, гумовобитумні і покриття на основі бітумної пасти, а також синтетичні. Водонепроникні покриття влаштовуються на щебеневій підставі, що попередньо вирівнюють шаром асфальту.

Дерев'яні (палубні) покриття споруджуються на всіх ігрових площадках, у тому числі і на волейбольних. Цей тип покрить виконується у виді рейкового настилу. Пристрій дренажного жолоба по периметрі дерев'яного майданчика може не вироблятися тільки на піщаних ґрунтах. Доцільно застосовувати шпунтовані рейки або дошки. Цвяхи для кріплення рейкового настилу борту забиваються збоку, а для кріплення дощатого — зверху (на глибину 6— 8 мм). Частини конструкцій настилу, що стикаються з ґрунтом і підставками, необхідно антисептувати (наситити гарячим бітумом). Готове покриття витримуєтся при сухій погоді протягом 4—6 днів, після чого його необхідно 2 рази прооліфити (гарячою оліфою) і потім офарбити водостійкою фарбою.

Якість дерев'яних покрить залежить від якості пиломатеріалів, вологість яких повинна бути не більш 23%.

Пристрій асфальтових, асфальто-резинових і бітумних покрить.

Асфальтові покриття з успіхом використовують при будівництві майданчиків, на яких не проводяться регулярні тренування спортсменів високої кваліфікації. Пружні властивості асфальтогумових і гумовобитумних покрить дозволяють застосовувати їх і на майданчиках, призначених для тренувань і змагань. Виготовляються ці покриття так називаним гарячим засобом, що вимагає дотримання суворих правил техніки безпеки. У зв'язку з цим роботи з установці асфальтових, асфальтогумових і гумовобитумних покрить повинні вести кваліфіковані рабітники-асфальтовщики. Асфальтова, гумовобитумна маси виготовляються на асфальтовому заводі. У зв'язку з тим, що холодну масу важко укласти й ущільнити, температура при укладанні асфальтової суміші повинна бути не менш 120°, а гумовобитумної і асфальтогумовій не менш 140°. Ущільнення покрить повинне вироблятися ковзанками вагою до З т.

Устрій покрить із сумішей на основі бітумних паст. Покриття на основі бітумних паст по своїх властивостях близькі до гумовобитумних, але вони виготовляються холодним способом, тому є найбільш доступними в умовах самодіяльного будівництва. Перед використанням бітумна паста збовтується в бочках, у яких вона доставляється з заводу. Спочатку в змішувач подаються сухі компоненти (пісок, гумова крихта, наполнитель, пігмент). Після перемішування цих матеріалів протягом 40— 60 сек. (на мішалці з електроприводом) у суміш додається бітумна паста і, при необхідності, вода. Водовміст перемішаної маси повинен бути таким, щоб вона легко формувалась у руці, не розсипаючись і не виділяючи зайву вологу.

Укладання маси, приготовленої на основі бітумної пасти, аналогічне укладанню ґрунтових спецсуміщей.

5) Розмітка майданчиків

Розмітка спортивних майданчиків повинна відповідати правилам змагань. Для розбивки і розмітки майданчиків необхідно мати сталеву першу стрічку довжиною 50 м, сталевий дріт довжиною 30—60 м, металеві штирі, шнур довжиною 100—120м, екер і мотузковий трикутник. Розмітку майданчиків починають з перевірки загальних розмірів і позначення її ігрових контурів. Потім знаходять центр майданчика і центральні (продовжню і поперечну) її осі і розмічають лінії, характерні для кожного майданчика.

Лінії на майданчиках наносять по шнурі за допомогою трафарету або спеціальної машинки. На водопроникних майданчиках лінії наносять вапняною, клейовою або масляної (із ґрунтовкою) фарбою. На майданчиках з асфальтовим, гумовобитумним, дерев'яним і іншим покриттями для розмітки використовують клейову, масляну, емалеву або синтетичну фарбу. Найчастіше застосовують клейову фарбу. Для одержання фарби на відро води необхідно 0,8 кг кісткового клею, 6 кг мела, 5—6 мг синьки. Суміш варять до одержання фарби достатньої консистенції.

майданчики з природним ґрунтовим покриттям розмічають сухою крейдою, піском або вапняковим порошком.

6) Устаткування майданчиків

Бадмінтон. Устаткування майданчика для гри в бадмінтон складається з сітки розміром 6,1 X 0,75 м із прямокутними комірками 2 X 2 см. Сітка повинна бути натягнута поперек майданчика між двома стійками. Верхня крайка сітки встановлюється на висоті 1,55 м.

Баскетбол. Баскетбольний майданчик обладнується двома щитами розміром 1,80 X 1,20м з кільцями, закріпленими на стійках. Щити можуть бути дерев'яними або з прозорого матеріалу (оргскла). Дерев'яні щити фарбують у білий колір.

Волейбол. Устаткування волейбольного майданчика — це сітка, що натягається на стійках, що можуть бути стаціонарними або знімними. Стійки встановлюють на відстані 0,5 м від бічної лінії.

Ручний м'яч. Устаткування майданчика для ручного м'яча складається з двох воріт і чотирьох кутових прапорів (їх ставлять під час змагань). Висота воріт повинна бути 2 м, ширина — 3 м. Стійки і поперечини воріт роблять дерев'яними, із квадратним перетином 8x8 см., стійками висотою 1,066 м. Стійки встановлюються на відстані 91 см від бічної лінії. Висота сітки над середньою лінією виміряється за допомогою регулятора. Тенісна площадка відгороджується металевою сіткою яка встановлюється за лицьовими лініями і частково (на довжину 6 — 8 м) за бічними.

Настільний теніс висотою 3,2 м,. Для настільного тенісу необхідно мати стіл і сітку, що закріплюється за допомогою струбцин посередині столу. Кришка столу робиться з одного щита.

Майданчики для гімнастики. акробатики і загально-фізичної підготовки [ЗФП]

майданчики для гімнастики, акробатики і загальної фізичної підготовки являють собою площинні споруди, що мають спеціальне покриття, устаткування, ями для приземлень і стрибків, а також: інші пристрої для занять відповідними видами спорту, загальної фізичної підготовки і здачі норм ГТО.

Габарити й орієнтація площадок

Оздоровче і виховне значення гімнастики значно підвищується, якщо заняття і тренування в літню пору проходять на відкритих спортивних майданчиках. При відповідному захисті снарядів від дощу гімнастичні майданчики можуть з успіхом функціонувати в піонерських, студентських і спортивних таборах та ін.

Розміри гімнастичних і акробатичних майданчиків можуть бути різними. Так, майданчик, розрахований на 1 комплект устаткування, для змінних занять чоловіків і жінок по нормах повинна бути не менш 450 м² , площадка на 2 повних комплектах устаткування — не менш 1000 м² .

Планування майданчиків.

При розробці плану розміщення устаткування на гімнастичному або акробатичному майданчиках необхідно враховувати програму і методи проведення занять (інтервальний, фронтальний, кругова тренування і т.п.), кваліфікаційний рівень груп, що будуть займатися на даному майданчику.

Крім того, майданчики можуть бути призначені для навчальної роботи з починаючими гімнастами, змінних занять із хлопчиками і дівчинками, спільних занять починаючих гімнастів, змінних і спільних занять гімнастів середньої і високої кваліфікації. Для починаючих гімнастів доцільне застосування не тільки спортивних гімнастичних снарядів, але і різноманітних пристроїв, що сприяють усебічному розвиткові рухових здібностей що займаються. майданчики для ЗФП також повинні оснащуватися різним інвентарем, що дозволяє урізноманітити засоби оздоровчого способу, що коригує і розвиває вплив основної гімнастики для дорослих.

Конструкції покрить площадок і місць установки спортивних снарядів

Неробочі ділянки гімнастичного майданчика можуть бути заасфальтовані, покриті спецсумішшю, покладені дермантином або засіяні травою. При устрої безгазонних покрить товщина і матеріал підстильних шарів визначаються гідрогеологічними умовами будівництва Місця установки снарядів на відкритих майданчиках повинні мати міцні і стійкі фундаменти (бетонні «башмаки», брущаті підкладки, анкерні пристрої і т.п.), Місця приземлення для зіскоків зі снарядів улаштовуються найчастіше у виді ям з обпилюваннями. Обпилювання доцільно покривати брезентом. Ями глибиною 20—40см облямовуються дошками. Верхнє ребро досок оббивається гумою. На місцях приземлень можна застосовувати поролонові мати.

Устаткування площадок.

Рама для підвіски гімнастичних снарядів може бути металевою, забетонована в ґрунт і додатково укріплена двома парами растяжек, або дерев'яної, спрощеної конструкції.

Гімнастичне знаряддя повинно мати захисні чохли і кожухи.

Для вільних вправ на откритому майданчику можна улаштувати дерев'яний поміст. Перед заняттями на помосту розстеляється килим. На цьому ж помосту можна проводити підготовчу і заключну частини уроку.

Батут обов’язковий для акробатичного майданчика і бажаний для гімнастичного. Його встановлюють на покритті майданчика. При цьому в покритті необхідно передбачити анкери для закріплення батута за допомогою растяжок. На майданчиках, де проводиться в основному робота з дітьми, рекомендується влаштовувати батут запідлицо з поверхнею майданчика. Для цього в місці встановлення батута виривається яма, її краї окантовуються брусом, на якому кріпиться рама батута. На майданчиках, призначених для роботи з юними гімнастами, доцільно встановлювати потрійний бум, шкільні гімнастичні снаряди, вишки для лазанья й інше устаткування

Майданчики для боротьби, боксу, важкої атлетики і фехтування

майданчики для боротьби, боксу, фехтування і важкої атлетики являють собою площинні споруди, що мають спеціальне покриття, пристрої й устаткування, необхідні для проведення тренувань.

Габарити майданчиків.

майданчик для боротьби при одному борцовскому килимі має розміри 18 x 22 . На майданчику крім килима можуть знаходитися необхідні пристрої для занять спеціальними і загальнорозавиваючими вправами (тренажери для борців, поміст зі штангою, гирі, підвісні снаряди — кільця, канат і ін.).

Список літератури

1. Гагина Ю.А.Спортивные сооружения.- Учебник для ИФК.- М.: ФИС 1976.-327с.

2.Глайберг И.Л., Гусєва Г.В. и др. Физкультура и спорт. Малая Энциклопедия.- М.: Радуга, 1982.-375с.

3. Воловник П. Спорткомплекс „Надежда”.- М.: Молодая гвардия,1983.-143с.

4.Марущак В.В.Спортивные игры. -М.: Военное издательство, 1985.-269с.

5.Чесноков Ю.Б. Всероссийская Федерация волейбола.- Физкультура, образование и наука,1996.-86с.]