Реферат: Частка як службова частина мови

112.Частки, їх функції, групи за значенням. Правопис заперечних часток. Стилістичні функції модальних, заперечних часток. Естетична цінність часток

Усілякі є на світі дійства. Той малює. Той співає. А той пише вірші чи пісні. Хтось біжить. Хтось спішить. І спішить і не спішить…Частка ж чинить чародійства. Творить у реченнях дива'.

Іван Вихованець.

Комунікативна розминка. Чи дослуха'єтеся ви до слова? Що означає для вас – дослу'хатись до рідного слова?Чи яскраві візуальні ефекти, віртуальна реальність не відсунули у тінь рідне живе слово? Чи вмієте вести бесіду? Що для вас значить бесіда? Обговоріть це з друзями.

◊ Прочитайте текст. Що ж створює бесіду? Чи є в роздумах Андрія Содомори відповідь на ваше питання? Слова яких частин мови зазвичай стимулюють, спрямовують, виступають засобом відтворення певних емоцій, почуттів, допомагають відтінювати індивідуальне мовлення і надають йому виразного національного колориту? Назвіть ці слова, визначіть частину мову. З'ясуйте різновиди речень.

Бесіда, як і пряжа, снується: тут нелегко визначити, де початок, а де кінець. Навіть зачин бесіди – це сполучники, частки, що служать для продовження чогось раніше початого: «А знаєте…Отож…Так от…» Тільки-но в одного бесідника закінчується «нитка» - непомітно приточує інший, аби далі снувалось: «А я от…» Приточує не будь-що, а лиш те, що в'яжеться з попереднім, що «товаришує» йому.

Бесіда – то мистецтво (А.Содомора).

◊ Прокоментуйте подані визначення. Яка з характеристик частки більше імпонує вашому розумінню цієї службової частини мови.

Частка – це службова частина мови, що об'єднує слова, які слугують для утворення граматичних форм, надають додаткових змістових, модально-вольових, емоційно-експресивних відтінків реченням або його членам («Короткий словник лінгвістичних термінів»).

Часткою називається службова частина мова , яка надає окремим словам, словосполученням, реченням додаткових відтінків або служить засобом творення граматичних форм слів чи похідних слів (з підручника).

Наприклад: Нехай увійдуть у хату чистота і спокій (М.Коцюбинський).То - наше слово, то - щодення чудо. То - сонця зір крізь каменя більмо. То - дух народу - о всесильний Буддо! - Все в нас бери, лиш мови не дамо!.. (Д.Павличко).

Частки виступають засобом відтворення певних емоцій, почуттів, посилення дії, стану, ознаки, підкреслення смислових центрів у висловлюваннях тощо. У системі літературної мови частки відіграють важливу роль, оскільки саме вони надають мовленню виразного національного колориту, допомагають відтінювати індивідуальне мовлення, засвідчують самобутній характер української мови.

◊ Чим відрізняється частка від інших службових частин мови?

Підготуйте повідомлення «Своєрідність частки», скориставшись таблицею і довідкою.

Таблиця

Ознаки службових частин мови і вигуку

Довідка

Основна сфера функціонування більшості часток — це усне мовлення, звідки вони активно проникають і в інші функціональні стилі, переважно художній і публіцистичний.

Перевагами розмовного і художнього стилів є можливість використовувати діалектні, застарілі частки на зразок: угу, да, ге, коб, коби, іч, най, буцімто, пак, се та ін. Наприклад: Іч яку (пісню) зачали (Мирн.); Се було літом, саме в жнива (Коц.).

У художній мові натрапляємо і на частки власне авторського творення: Ви-те суху вербу встромили тута? (Л.Укр.). З метою підсилення виконуваної функції використовуються такі частки: он-он, от-от, ні-ні, так-так та под.: От-от зозулька маслечко сколотить... і людям одмірятиме літа (Л.Укр.).

◊ Складіть інтерв'ю з мовознавцем, в якому використайте частки різних груп за значенням, що подані в таблиці.

Таблиця

Групи часток за значенням

◊ Робота в команді. Прочитайте епіграф до уроку. Як ви розумієте слова відомого мовознавця Івана Романовича Вихованця? Що означає вислів «частка ж чинить чародійства. Творить у реченнях дива»? Що буде, коли частки вилучити з речень? Відповідь обґрунтуйте, навівши приклади з текстів, що подані нижче.

У поданих текстах знайдіть частки, встановіть їх значення, розподіліть їх за функціями.

1. Ліси й ліси... Скільки їх! Ні поглядом не осягнути, ні перейти. Стоять похмурі, розвісивши свої зелені шати, і гомонять... Про віщо? Хто знає. Кажуть, отим товстелезним дубам, що могутньо вп’ялися в землю і верхів’ями сягають хмар, сотні літ. То-то звідали на своїм віку! От зрозуміти б їхню мову. А що, як вилізти на дуба і причаїтися? Певно, можна чимало побачити...

Як тут здорово! Тепер можна оглянути все довкола. Досить тільки залізти вище... І як це раніше не приходило на думку? Ото дорога, а там виблискує на сонці річка – спокійна і принадна Случ. Лісами та лугами вона біжить через усе Полісся...(М.Олійник).

2. Весна у наших краях рання. На початку березня в селі, а відтак і на городах снігу, вважай, немає вже. Ще через тиждень сходить тала вода, а там, дивись, вже й земля парує. Лише на морі довго ще біліє серед поодиноких синіх проталин лід. Рибалки не зважуються в такий час ходити в море. Зовні лід ніби й міцний, та не так, як узимку. Згори що не день, то помітніше дірявить його сонце, знизу підлизує морська течія. Пішому, правда, можна ще йти по такому льоду, і сітку запустити під лід дуже просто. Але як вивезеш потім вилов? Кіньми на санях не поїдеш і на собі багато не винесеш. Отож рано чи пізно настає той день, коли кажуть: “Все, тепер ждатимемо, поки розтане”.

Цієї весни ждуть уже місяць і ще ждатимуть (Д.Міщенко).

3. На човнику й веслі від нас від'їхав травень. Він прихопив із собою сині дощі, зелений шум та солов’їний спів, і в село, через тини, заглянуло літо. Так, наче казка, говорить моя мати. Ще вона каже, що найбільше див у світі робиться влітку на світанні, це саме тоді, коли мені так хочеться спати. От і зараз, насурмонений і заспаний, я стою посеред хати, не знаючи, де й що шукати... Я дивлюсь на вишні, в них справді то тут, то там паленіють розпуклі щічки. А мати вже показує, що на покручі гороху з’явився ще сонний перший цвіт, а на ранній груші шаріють грушки, оті, що віясто придивляються до землі. І все це диво зробило літо за одну-однісінську ніч та й пішло собі далі, щоб на світанні, коли я сплю, знову заглянути до нас. Як би мені припильнувати його? (М.Стельмах).

◊ У реченнях знайдіть частки, що виконують словотворчу і формотворчу функцію. Поясність правопис підкреслених часток. Виконайте морфологічний розбір виділених слів. Запишіть у фонетичній транскрипції дев'яте речення.

1. Нікого ще війна не робила веселим і щасливим (Цюп.). 2. Якби знову на світ народитися, знав би, як не старитися (Нар.тв.). 3. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа (Л.Костенко). 4. В нас не бувало такого, що хто-небудь когось не послухався або підвів (Зб.). 5. Ні. Я не приверженець ні старого села, ні старих людей, ні старовини в цілому (О.Довженко). 6. Хай шумить єдиним світлим шумом синій Дніпр і срібноводна Вісла (Рил.). 7. Коли-не-коли заходив до житників, щоб не дуже-то набридати (Цюп.). 8. Щохвилі, щомиті, як птиця в блакиті, співай, моє серце, співай! (Сос.). 9. А серце б'ється, свіжий вітер дише, немовби хоче остудить чоло (Рил.). 10. Кожну свою відпустку він, киянин, проводив восени і в селі, хоч немає тут уже в живих ні батька ні матері... (В. Бондар). 11. В його житті ще раз вони страждали, і їх поем щонайтонкішу грань він в українські переніс кристали (Павл.). 12. Часом і досі здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувсь до роботи (Довж.). 13. Нехай і я вам буду мов той далекий сон, що ви згадали (Ст.). 14. Ходім-бо , - прохав Івась, піднімаючись з місця (П. Мирний). 15. У мене серце аж крається, що він на згубу йде (Леся Українка). 16. Ну, не плач же, глянь на мене (Т.Шевченко).

◊ Складіть і запишіть речення з частками невже, хіба, еге, ледве, ж, тільки, саме, просто, давайте. Визначте, до яких розрядів належать ці частки і яку функцію виконують щодо окремих слів або речення в цілому.

- Мовленнєва ситуація.

◊ Вас запросили виступити на шкільній конференції на тему «Проблема двомовності в Україні». Підготуйте текст виступу, використовуючи слова з частками, що пишуться окремо, разом, через дефіс. Прокоментуйте таблицю.

Таблиця

Правопис часток

Перепишіть речення, розкриваючи дужки. З’ясуйте правила правопису часток.

1. Прикрашаймо (ж) землю свою, юні друзі, (що)дня, (що)години (Рил.). 2. (Ні) що так не красить людину, як натхнення (Гонч.). 3. Хоч (би) артисту руки відрубали, він все (таки) творить не перестане. 4. Який швидкий! На волю! Ти (но) краще не дуже (то) на проміння вилазь (Л.Укр.). 5. – Погляньте (бо), хіба (ж) ви (не) взнаєте? – билася Стояниха, мов чайка об дорогу (Довж.). 6. Полий цю яблуню – ад (же) вона із яблучками. (Не) хай (же) сад всесвітній устає там, де ридала мати на руїні (Рил.). 7. Брати дивувалися, яка (то) Галя гарна у чоботях, і мати хвалила те (ж) (Вовч.). 8. Ні (чого) так я не люблю, як запах снопів тільки (но) скошеного і зв’язаного хліба (Цюп.). 9. І сонце – (хтозна) відкіля взялось! – гарячий одсвіт кидає на стіни (Рил.). 10. Пішла (б) вона гуляти того (таки) самого вечора, коли (б) не той вовк невірний з лісу. 11. Так (то) проживає Олеся, працюючи без спочинку, без утоми (Вовч.). 12. Ну, ще можна примиритися з тим, що в людини вивітрилась совість, але того, щоб утратив (будь) яку совість учитель, – я (ні) як (не) міг збагнути (Зб.). 13. І золото, і слава є, та нема Оксани, ні (з) ким долю поділити, ні (з) ким заспівати (Шевч.). 14. У селі ще ні (в) кого й (не) світиться. На зупинці (ані) кого (Тют.).

◊ Запишіть подані слова разом, окремо та через дефіс і поясніть їх правопис. Визначте структурні різновиди часток. Перевірте себе за поданою нижче довідкою.

Наче/б/то, не/мов/би/то, стій/но, дех/то, дарма/що, вийди/ж, не/аби/хто, будь/чий, аби/який, аби/куди, десь/то, вийшла/б, авже/ж, ніби/то, навряд/чи, мов/би/то, як/от, прийшов/таки, таки/знайшов, Аби/куди, тільки/б, тому/то, наче/б/то, будь/як, що/ночі, а/ні/коли, хоч/би, тоді/то, як/от, ось/де, а/то/ж, ні/до/чого, з/ким/небудь, а/все/ж/таки, де/в/чому, а/ні/як, а/вже/ж, скажи/но, що/ж/до, таки/зрозумів, все/таки, що/до, хтозна/з/ким, як/най/серйозніше.

За будовою частки поділяються на прості і складені . Простими називаються ті, що складаються з одного слова. До них належать усі первинні частки, а також більшість однослівних вторинних часток:ще, же, би, навряд, мов, лише, тільки, навіть, ось, саме та ін.: Тільки музика хай виграє, Бо душа у мене є (Гал.).

Складені частки складаються з кількох слів. Найчастіше вони включають просту частку, що підсилюється або іншою простою часткою, або сполучником, або прийменником: трохи не, навряд чи, ще й, хай би, еге ж, тільки і, що за, невже ж, лиш би та ін.: Та хоча б вижив... Славний він хлопець (Гонч.).

◊ Перепишіть речення. Знайдіть частки, що походять від інших частин мови. Які стилістичні відтінки вони вносять у висловлювання? Перевірте себе за довідкою, що подана нижче. Заповніть таблицю «Групи часток за значенням», записавши у відповідні колонки частки.

1. В тридев'ятому царстві, в одному государстві жив собі селянин (Нар.тв.). 2. Один Тимко згадав про старого і розшукав його межи підводами (Тют.). 3. А рак усе лізе та лізе... 4. – Оце, – каже, – як я міцно спав! (Нар.тв.). 5. – Хто властиво позволив собі змістифікувати вас таким нечуваним способом? (Фр.). 6. Хоч був тато грізний, а просто дуже нас жалував (Вовч.). 7. Коли геть за північ почувся гомін (Мирн.). 8. Хоч би на мить, і то вже варто труду! (Л.Укр.). 9. Отут і кажи, що не напущено на чоловіка (Тют.). 10. Коли б мені отих дітей Найти де-небудь (Шевч.). 10. А що воно видать, що чувати у білому світі? (Г. Тютюнник). 11. Посіяно, заволочено – хай собі росте (Ю. Збанацький). 12. Жили собі дід та баба (з казки). 13. Ото й не думай. Сватай собі Галю (Л.Костенко). 14. Де вже мені те пожалування? (С. Скляренко). 15. Вчилася вона так собі і завжди клянчила, щоб їй підказували (O. Гончар). 16. Хто його розбере тепер, куди ми посуваємось (Л. Українка). 17. А Бог мовчав, бо іншого любив (Д. Павличко). 18. І це ще сто років тому таке діялося? (Д. Гуменна). 19. Повісті він друкувати не хотів, а коли вже й погодився, то тільки з умовою, що я змалюю Данила Галицького добрим мужицьким королем. (Р.Іваничук). 20. Хати не було. Була сама піч з високим комином (O. Довженко). 21. І врожай цього літа негустий удався, тепер осінь мала й те згноїти... (П. Мирний). 22. Чи в Києві, чи в Полтаві, чи в самій столиці ходив чумак з мазницею помежи крамниці (C. Руданський). 23. Саме напровесні Настя злягла (M. Коцюбинський).

Довідка

За походженням частки поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні) . До первинних часток належать ті, які в сучасній українській мові не виявляють ні словотвірних зв’язків, ні формальних співвідношень з іншими частинами мови. Наприклад: не, ні, же, ж, бо, но, ну, он та деякі інші:Он глянь, – у тім раї, що ти покидаєш, Латану свитину з каліки знімають (Шевч.).

Більшість у мові становлять вторинні (похідні) частки, тобто ті, що перейшли від інших частин мови: відприслівникового походження: прямо, рівно, точно, просто, приблизно, вже, куди, там, тут. ( Наприклад: Я нічого не думав, а просто милувався краєвидом (Коц.));

відзайменникового походження: воно, це, собі, тобі ( Наприклад: Жив собі багатий пан (Нар.тв.));

віддієслівного походження: знай, дай, давай, мовляв, бач, було (Н априклад: Люди знай їздили по шляху (Мирн.));

частки, співвідносні із сполучниками: та, і, й, а, бо (На приклад: Чогось уже і ти став непривітний (Л.Укр.) та вигуками :о, ой, ну, геть, наприклад: Сонце вже геть було нахилилося до Заходу (Фр.)).

◊ Поясніть різницю у написанні. Визначте частини мови.

Авжеж - а вже ж, щоб – що б, якже – як же, тож – то ж, так-от – так от, нінащо – ні на що, абиде – аби де, чимало – чи мало, теж – те ж, хтозна – хто зна.

◊ Ви приїхали на Сорочинську ярмарку. Напишіть твір-мініатюру, використавши слова давай, саме, рівно, як, це, щоб в одному з речень слово виступало повнозначною частиною мови, а в другому – часткою, а також з уживанням часток і (й), мов (немов), наче (неначе), як, що та однозвучних з ними сполучників.

◊ Доберіть до українських прислів’їв російські відповідники, З’ясуйте відмінне і спільне в них, поясніть значення кожного з них.

Який ефект створюють заперечні частки: заперечення, інтенсивного ствердження, нанизування? Як це створює емоційну напругу, конденсує динаміку викладу?

Учені доводять, що частка не є найбільш уживаною у нашому мовленні. На вашу думку, яка причина такого явища?

Поясність правопис частки не.

Буряк не/ дурак: на дорозi не/ росте, а все в огородi. Як твоє не/ мелеться, то не/ бiгай з кошиком. Прийшли не/проханi, пiдемо не/коханi. Дорогi гостi та в середу трапилися. Не/ з одного колодязя воду пив. Журба сорочки не/ дасть – не/ потурай журбi – вона тебе ножем пiд серце, а ти їй пiд нiс перцю. Не/ кажи те, що знаєш, а завжди знай те, що кажеш. Лежить собака на сiнi – i сам не/ буде їсти, i другому не/ дасть. Язик, язиче, в менi сидиш, а менi добра не/ зичиш.

(Вода и камень точит. Язык мой- враг мой. Худой мир лучше доброй ссоры. Собака на сене. Слово – серебро – молчание – золото. Слезами горю не поможешь. Сапожник без сапог ходит. Прошел огонь и медные трубы. Незваный гость – хуже татарина. Жди у моря погоды. Есть квас, да не про ваc. Губа не дура, язык не лопатка – знает, что горько, что сладко. Вынь да полож.)

◊ Прокоментуйте таблицю. Перевірте правильність тлумачення і прикладів за «Українським правописом». Додайте прикладів, які уточнюють правила написання заперечних часток.

Таблиця

Правопис заперечних часток

До поданих дієприкметників додайте частку не і побудуйте з ними речення так, щоб в одних випадках частка не з дієприкметником писалася разом, а в інших – окремо.

Помитий, розташований, обдуманий, реалізований, підписаний, пробитий, ржавіючий, рекомендований, забезпечений.

Напишіть частку не разом або окремо зі словами і поясніть написання.

(Не) мічний; (не) слава; (не) боязкий, а хоробрий; (не) абиякий; (не) зважаючи; (не) зчутися; (не) досушити; (не) мовби; (не) ясний, а темний; (не) билиця; (не) добрий; (не) наче; (не) ук; (не) досягати; (не) зайнятий справами; (не) до речі; (не) зустрічати; (не) з руки; (не) навидячи; (не) абищо; (не) года; (не) з’ясоване досі питання; (не) довіра; (не) рішуче; (не) поспішаючи; (не) злий; (не) щадний; (не) інакше.

◊ Прочитайте текст. Визначіть його основну думку. Чи погоджуєтесь ви з автором? Доведіть свою думку.

З’ясуйте, яку роль у тексті відіграють частки, до якого розряду вони належать. Як частки створюють естетику неповторності? Як автор доводить, що світ, час, в якому протікає буття, - неповторні?

Поясніть правопис часток. Виконайте морфологічний розбір трьох часток на вибір.

Мабуть, ще людство

дуже молоде.

Бо скільки б ми

не загинали пальці, -

XX вік! - ай досі де-не-де

трапляються іще неандертальці.

Подивишся: і що воно таке?

Не допоможе й двоопукла лінза.

Здається ж, люди,

все у них людське,

але душа ще з дерева не злізла (Л.Костенко).

Радимо прочитати

Книга «Поезія Ліни Костенко в часах перехідних і вічних».-Харків: Прапор, 2006.

З рецензії на книгу:

Безперечно, книжка є прекрасним посібником для вивчення поезії Ліни Костенко сьогодні, в суспільстві поламаних кодів, коли літературу можна клепати на комп’ютері і видавати масово і для маси. Що ж, маємо добу девальвації Слова як коду правди, літератури — як мистецтва слова, поета — як медіума історії. Автори статей, розміщених у цьому виданні, спрямували літературознавчі проекції та інтерпретації в майбутнє, здійснивши завдяки своєму аналітичному інструментарію нове прочитання поезії, витворивши інтелектуальний простір українського коду від шістдесятництва до сьогодення через Слово Ліни Костенко (Дмитро ДРОЗДОВСЬКИЙ, студент Національного університету «Києво-Могилянська академія»).

Схема морфологічного аналізу частки:

1. Аналізоване слово.

2. Група за місцем і роллю в мовних одиницях (фразова, словотворча, формотворча).

3. Група за походженням: первинна (непохідна), вторинна (похідна).

4. Група за морфологічним складом (проста, складена).

5. Правопис.

Перекладіть подані нижче частки українською мовою і складіть з ними речення. Порівняйте правопис часток в обох мовах. Скористайтеся порадами відомого письменника Б.Антоненка-Давидовича.

Ведь, даже, ли, -либо, кой-, -ка, только, вовсе не, разве, неужели, не то…не то.

Часто трапляється помилка навіть у сучасних художніх творах типу: «Не то справді хотів спати, не то тільки вдавав, що хоче». Такого вислову нема в українській мові — його механічно перенесено з російської, де цілком природно звучить фраза: «Не то действительно хотел спать, не то делал вид, что хочется». По-українському відповідником до російського вислову не то — не то буде чи то — чи, наприклад: «Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було! Мені так любо, любо стало» (Т. Шевченко); «Одна з таких чи то каменюк, чи то маленьких скель стирчала тільки за метр від берега» (Ю.Шовкопляс).

Частка ж (або, якщо попереднє слово кінчається на приголосну, же ) в одних випадках відповідає російській частці же , як ось, приміром, у приказці: «За моє жито мене ж і бито», в інших — ні. Скажім, у фразі «Та ти ж сам бачив» частка ж більше відповідає російському слову ведь: «Да ведь ты сам видел». Бувають випадки, коли в українській фразі краще поставити сполучник а , хоч у відповідній російській фразі стоїть частка же : «Братья работали, я же сидел» — «Брати працювали, а я сидів».

Частка ж (же ) часто надає фразі підсильного пояснювального (або виправдувального) характеру: «Я ж не хотів цього»; «Я ж не думав, що так воно обернеться», — хоч ліпше «Та я не хотів…»; «Та я не думав…».

Інколи російській частці же відповідає українське бо : «Та йди-бо сюди!»; «Та годі-бо тобі!», — або частка но : «Сядь-но та розкажи».

Рефлексія і самоперевірка

Поясніть, чому частка належить до службових слів?

Яка роль часток у мові?

Які частки називаються формотворчими, а які – словотворчими? Проілюструйте прикладами.

Від яких частин мови утворюються похідні частки?

Чи завжди частка ні має заперечне значення?

У поданому реченні знайдіть частки і дайте їм характеристику: «Творець — це, власне, той, хто здатен у вимірі теперішнього почути голос часу, який настане, і кристалізувати його в «непередбаченому слові» (О.Пахльовська).

Тема для розмови.

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія» Володимир Моренець запровадив назву «Культура какби». Учений наголошує на глибокому протистоянні між філософією какби, яка увірвалася у вир життя в XX столітті, і справжньою творчістю, великим талантом, вічним мистецтвом. Саме це маленьке слівце є наслідком викривлення історичного дзеркала.

«Під кінець XX століття какби почало множитися, ширитися, розповзатися по всій малоросійськомовній площі мільйонами і мільярдами черв’яків-вірусів, виїдаючи мовця зі слова і слово із мовця навіть в інших мовах. Тепер землею нипають мільйонні череди знелюднених слів і німі, безсловесні тіні, неначе тумани різних років, які ніколи не зійдуться і нікому нічого не повідають, бо що вони насправді можуть сказати какби?!» Яка частиною мови виражається слово какби?

Яка ваша думка стосовно культури какби? Обговоріть цю проблему в класі.

◊ Завдання додому.

Продовжіть думку:«Кожен вірш — це жива істота, в якої є своя душа. Ця душа складається з думок, почуттів, внутрішньої музики та магії звучання». Напишіть виступ на конференцію.

72. Повнозначні та службові частини мови. Вигуки і модальні слова. Взаємоперехід частин мови. З історії вивчення частин мови. Складні випадки правопису різних частин мови.

Людина вибудувала з минулого у прийдешнє золотий міст, яким спішать у серця посланці людяності і любові – викупані у пелюстках квіту і в пробудженнях росяного ранку слова, прозоро-чисті слова моральності людської (І.Вихованець).

Комунікативна розминка.

У кожної деревини свій плід, а в кожної людини – свій рід. Кажуть, хоч і по коліна в воду, аби до свого роду. А як немає роду-родиноньки, то ні до чого притулитися, нікому порадоньки дати. Саме через відчуття роду і завдяки йому людина приходить до світлого образу Батьківщини. А що для вас означають слова рід, родина, рідня? Яка роль родини у вашому становленні? Обговоріть це в класі.

◊ Прочитайте текст. Визначіть стиль мовлення, основну думку автора. Як передається ставлення автора і ставлення героя до матері? Які мовні засоби при цьому використовуються?

Перепишіть текст, розкривши дужки і поставивши розділові знаки. Проаналізуйте уривок за частинами мови; до кожного слова дайте пояснення, за якими морфологічними ознаками, лексичним значенням, синтаксичною функцією його слід віднести до тієї чи іншої частини мови.

Мати... Вона всміхається а сонце вже іскриться в краплинах сліз на щоках. Повні розчервонілі руки мати (по)хапцем витирає об фартух губи їй дрижать хвилюванням і шепочуть уже (що)сь найпестливіше найніжніше і пірнувши в тепло її грудей льотчик на мить перестає бути льотчиком і нема за ним вздовж і (в)поперек облітаного неба, ні шалених надзвукових швидкостей (не)ма ні команд ні тривог ні (не)безпек а є тільки затишок і насолода віднайденого щасливого дитячого світу. Та це тільки миттєве потім знову все стає на свої місця і він перед нею вже приїжджий льотчик майже гість і мати погамувавши кипіння своєї радості терпляче жде поки син здоровкається з чабанами та чабанками (О.Гончар).

Усі слова в мові за лексичним значенням та граматичними особливостями поділяються на частини мови .

Це лексико-граматичні розряди слів у мові, які відрізняються один від одного узагальненим спільним лексичним значенням, граматичними категоріями, синтаксичними функціями.

В основу виділення частин мови покладено лексичний, морфологічний, синтаксичний, словотворчий принципи.

Лексичний принцип характеризує лексичне значення слова або його відсутність. За наявністю лексичного значення виділяють повнозначні і неповнозначні частини мови.

◊ Дайте відповіді на питання за таблицею.

На якій підставі частини мови поділяються на самостійні і службові?

Чому в таблиці немає дієприкметника і дієприслівника?

Чому в таблиці не знайшлося місця для вигука?

Таблиця

ЧАСТИНИ МОВИ

Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.

Службові частини мови (їх три : прийменник, сполучник, частка ) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка ). Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.

Морфологічний принцип виявляється в тому, що визначає, які граматичні категорії властиві словам певної частини мови. За цією ознакою (здатністю утворювати граматичні форми) частини мови поділяються на змінні та незмінні.

Синтаксичний принцип полягає у визначенні синтаксичної функції слова певної частини мови (в ролі якого члена речення це слово найчастіше виступає).

Словотвірний принцип визначає специфічні для певної групи слів способи творення та словотворчі засоби.

Кожна частина мови має властиві їй граматичні категорії, що дістає свій вияв у системі словозміни.

Окрему групу складають вигуки і звуконаслідування . Вони виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи. Модальне слово трактується як слово, що втратило своє конкретне значення та функціонує як засіб описового зображення модальності.

◊ Прочитайте текст. Якою постає вчителька в уривку? Які мовні засоби увиразнюють її особистісні і професійні якості? Проаналізуйте семантику мови очей, жестів.

Визначте в поданому тексті належність слів до частин мови. Чи наявні в тексті слова, що перейшли в іншу частину мови? Перевірте себе за довідкою, поданою нижче.

Складіть речення так, щоб слова, які перейшли іншу частину мови, належали б до «своєї» частини мови. Вкажіть на зміни, що викликані переходом.

... Мені про свою маму писати, мабуть, найважче. Вона – вчителька.

І ось мені треба писати вчителеві про вчителя. А сама я – тільки ще учениця. Сказала я мамі, що мені треба про неї писати, а вона аж засміялася:

- Ну от і напиши, подивлюся, скільки ти граматичних помилок наробиш.

Просто біда мені з моєю мамою. Що не напишу, а вона одразу: „А де кома? Отут перед „а” треба кому ставити... А де твій знак питання? А де дві крапки?..”

Але ось раптом у квартиру дзвінок. Мама відчинила, і я бачу, як змінилася на виду:

- Володя?.. Яременко?.. – питає.

А на порозі стоїть льотчик з букетом квітів, ну зовсім ще молодий, і каже:

- Так, це я, Оксано Семенівно, ваш учень, колишній шибеник і зірвиголова Володя Яременко...

- Та який же ти дорослий став, - каже йому мама і почала жартувати: - А слово „знання” тепер з двома „н” пишеш чи з одним?

А в самої радісні сльози на очах.

- Знаю, знаю, Оксано Семенівно, - каже до мами льотчик. – Всього ви мене навчили. Ви ж мені путівку в життя дали. Та не тільки мені...

...тільки тоді я зрозуміла, скільки ж то мамі довелося з ними працювати, щоб, як каже льотчик дядя Володя, дати їм путівку в життя.

Тепер я знаю, що вчитель не тільки навчає мови, літератури, історії, географії, а ще й навчає любити всі професії, як моя мама.

Так, це правда, що вчитель дає людям путівку в життя (Д. Ткач Вчителька).

У сучасній українській літературній мові, як і в інших сучасних слов'янських мовах, перехідних явищ досить багато.

Найбільше перехідних явищ спостерігається в сфері повнозначних частин мови. Сюди належить субстантивація прикметників і дієприкметників (наприклад: вартовий, молода, учительська, майбутнє, минуле, трудящі, незримий, лежачий, перший, відживаюче, вмираюче, відстале, вчений ),

адвербіалізація — перехід іменників, прикметників, числівників, дієслів у прислівники ( наприклад: вниз, догори, весело, тричі, лежачи ),

ад'єктивація — перехід дієприкметників у прикметники ( наприклад: учений, печений, варений і под.),

прономіналізація — перехід числівників у займенники (наприклад: один — у значенні “якийсь” — хлопець),

кон'юнкціоналізація — уживання займенників у ролі сполучників (наприклад: який, що ).

Інколи займенникові форми можуть виступати у функції часток: собі, мені, тобі .

Наприклад, в основі субстантивації прикметників (черговий, вартовий ) лежить процес опредмечення ознаки. Тобто прикметник набуває лексико-семантичних і граматичних ознак іменника: роду, числа й відмінка.

◊ Вас запросили на «круглий стіл» на тему «Перехід слів з однієї частини мови в іншу». Попередньо учасники отримали прайси (короткий зміст, анотації) доповідей лінгвістів, які виступатимуть на засіданні. Ви теж отримали такі тези. Висловіть свої міркування стосовно проблеми, що обговорюється, із залученням вигуків, що виражають хвилювання, стурбованість, сумнів тощо.

“Не можна заперечувати того, що в живій мовній структурі наявні такі елементи, які не вкладаються у типові визначені категорії. Такими й є явища переходу серед частин мови. Однак це не означає, що вони стоять за межами мовної закономірності. Навпаки, вони — цілком закономірні. Перехідні явища характеризують перетворення в системі, розвиток мови, її життя. Сама система, як певна цілість, не тільки не руйнується наявністю перехідних категорій, а, навпаки, ще більше зміцнюється й урівноважується. Без них система застигла б, стала нерухомою, а через те й змертвілою. Перехідні лексико-граматичні явища скріплюють систему частин мови в процесі її розвитку... Отже, перехідні лексико-граматичні категорії-це носії нового... Без перехідних явищ немає нового, немає руху, немає розвитку мови” (В. Ващенко).

Ващенко

Корисно знати

Відомий український мовознавець, фахівець у галузі теоретичної граматики Іван Романович Вихованець видав книгу «ЧАСТИНИ МОВИ В СЕМАНТИКО-ГРАМАТИЧНОМУ АСПЕКТІ» (1988).

У монографії розглядаються актуальні проблеми теорії частин мови: критерії класифікації частин мови, явища взаємопереходу частин мови.

Дмитро Білоус написав про вас такі рядки:

То, бачу, ти таки філолог,

дитя допитливе, шпарке…

Філолог ти. Це кожен бачить,

і кожен скаже без вагань.

Бо філологія - це й значить

любов до слова і до знань.

◊ Доведіть сказане у вірші. Прочитайте текст. Визначіть його стильову приналежність. Складіть тези і побудуйте короткий виступ з означеної проблеми.

Ще в античний період представники александрійської школи, виділивши морфологію як основний розділ граматики, ґрунтовно розробили вчення про частини мови, яке лягло в основу давніх слов’янських граматик XVI-XVII ст. Важливу роль у становленні української морфологічної (і ширше – граматичної) термінології ХХ ст. відіграла “Граматика руської мови”, створена наприкінці ХІХ ст. (1893) зусиллями відомих граматистів С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера.

У системі виділюваних частин мови від періоду створення перших слов’янських граматик йде їхній поділ за морфологічними ознаками на скланАємыА (змінні, або відмінювані) та нескланАємыА (незмінні, або невідмінювані).

Відомий також і термін частки мови . Цей термін належить російському вченому В.Виноградову, який усі слова згрупував у чотири категорії: частини мови, частки мови, модальні слова і вигуки. До часток мови відносили прийменники, сполучники, власне частки та зв’язки…

Терміни на позначення частини мови змінювалися в часі. Іменник свого часу називали так: и́менникъ (вперше був зафіксований у граматиці Й.Левицького (1850 р.)), сущникъ , предметовникъ , ймення предметне , им’я суще , речівникъ , ймення річеве , ймення предметне , ім’я самостійне , именяк . Євген Тимченко подав такі назви: речівник , чи ймення річеве . А. Кримський запропонував термін ім’я суще , або ім’я самостійне.

Запропонований С. Смаль-Стоцьким і Ф. Ґартнером термін прикметник, А. Кримський запропонував термін ім’я приложене або приложникъ .

Числівник називали так: числівники , числівники , ймення числове , численик . Термін займенник - заіменник, містойменникъ, або мЪстоименіе.

Незмінна частина мови прислівник (нарЪчіє) уперше зустрічається під сучасною назвою в граматиці С.Смаль-Стоцького і Ф.Ґартнера.

Лише з 1926 року до складу службових частин мови додали частку.

Термін приі́менники (з незвичним наголосом), засвідчений у граматиці С.Смаль-Стоцького і Ф.Ґартнера, Є. Тимченко подає у звичному варіанті – прийменник .

На зміну слов’янському терміну междометіє прийшов спочатку термін викрик , а пізніше вигук, оклики , виклик , чувственник .

Основна частина термінів на позначення частин мови, що активно використовувалася у граматичних працях кінця ХІХ – початку ХХ століття, стала загальноприйнятою у сучасній морфологічній терміносистемі, щоправда, з незначними змінами (За І. Ярошевич).

Рефлексія і самоперевірка

Які критерії поділу частин мови на самостійні і службові?

У чому суть морфологічного принципу?

Які граматичні ознаки дієслова?

Чому вигук називають особливим розрядом слів?

Визначіть, що об'єднує і що розрізняє слова поданих груп. Складіть речення зі словами, визначіть спільне і відмінне у цих словах, виявлене в контексті: спостерігати, спостереження, спостережливий.

Тема для розмови.

Давнє наше слово є засобом pозпiзнавання духовносутностi наших пpедкiв. Адже слово — свiдок iстоpiї, свiдок Часу. В Словi починається i завеpшується життя твого наpоду, твого безконечного pодоводу, в ньому ж починається i закiнчується духовне життя Людини. Чеpез Слово пеpедається вся сума досвiду та духовнiсть. Ось чому нас завоpожує давня пiсня, давнiй текст. У них пеpехpещується емоцiйна пам'ять усiх сущих до Тебе. Вiдбувається твоpчий дiалог мiж словом давнiм i тобою. Весь iстоpичний та iнтелектуальний досвiд також у Словi. Енеpгiя в кожному текстi або ж накопичується, або ж pозpiджується, себто iснує пpяма залежнiсть мови вiд часу, вiд iстоpичних обставин. Слова випpомiнюють енеpгiю, але щоpазу iншу. Це нагадує випpомiнювання свiтла зipками. Мова — це весь об'єм нашої наpодної пам'ятi. Людина пpотистоїть Часовi саме в Словi, i боpеться з безпам'ятством, з ентpопiєю Словом. Власне, Слово i є Пам'ять. А пам'ять — це життя.

Як же беpегти? Як pозвивати наше Слово? Як активізувати нашу мову? (Павло Мовчан)

Таке питання ставить відомий український поет Павло Мовчан. Обговоріть це в класі. Відповідь письменника на ці та інші питання ви можете знайти у його статті «Мова – явище космічне», що подана на сайті

Завдання додому:

Прочитайте вірші Павла Мовчана. Визначіть стиль мовлення, основну думку автора.

Проаналізуйте тексти за частинами мови; до кожного слова дайте пояснення, за якими морфологічними ознаками, лексичним значенням, синтаксичною функцією його слід віднести до тієї чи іншої частини мови.

Варіант 1.

Cкільки перемито різних днів,

Як надовго затяглось шукання!

Вже переступив за межі слів,

Де почавсь майдан мовчання.

Істино, єдина, озов дай,

Вилущися словом із мовчання,

З вуст старечих, з молодих гадань;

Свічкою спахни в німе смеркання,

Ластівкою прилети з гнізда.

Чую: голос мій в розвихренні шаленім

Так мене розпачливо шука,

Що, спіткнувшись, реченням зеленим

Вибуха на вербних язиках.

Варіант 2

З нікуди в нікуди ніщо у нічого

тече, заникає, зника за порогом

чотири стіни, сторін світу чотири —

не визначить меж усесвітнього ширу.

З усього поздмухано ймення, як порох:

лише оболонки зринають угору.

А тут, на землі, позлипались безликі

дерева, пташки, ручаї без’язикі;

і треба усе, розщепивши, обмежить

і винести слово з німої пожежі —

ось дерево, тінь, кучерява травиця,

ліворуч — пісок, вода — по правиці…

Попереду — обрій, бездоння — позаду,

і шлях, що розмився дощами дощаду.

Чи стане на всіх моїх сталих означень:

вже твердне повітря, клейно ледь гаряче,

сповзає кора, як линовище, з липи,

суха серцевина відлунює скрипом,

вкривається білою ряскою солі

пісок, випиваючи воду поволі.

Земля, поглинаючи здвоєну тінь,

вапно полишає — для воскресінь.

І я вимовляю останнє імення,

щоб ти, мов кора, не відстала від мене,

а пам’ять кільцює щодня серцевину,

в якій загніздилась безсмертна зернина.