Контрольная работа: Українська спеціальна лексика

Завдання 1

УКРАЇНСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ЛЕКСИКА. ОСНОВНІ ПРАВИЛА ВИКОРИСТАННЯ

План

1. Місце спеціальної лексики в українській лексиці.

2. Українська спеціальна лексика. Правила її використання.

Список використаних джерел

1. МІСЦЕ СПЕЦІАЛЬНОЇ ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКІЙ ЛЕКСИЦІ

Лексика - вся сукупність слів української мови. Ця сукупність є складною організованою системою, елементи якої тісно пов'язані спільністю чи протилежністю значень, стилістичного забарвлення, сфери вживання тощо. Термін лексика вживається також на позначення певних груп слів, об'єднаних спільною ознакою (запозичена, застаріла, професійна, жаргонна, діалектна, поетична, експресивна лексика тощо), а також на позначення сукупності слів, що вживаються певним письменником у його творах (лексика Шевченка, Франка, Коцюбинського).

Словниковий склад сучасної української літературної мови формувався протягом тривалого історичного часу. Лексика сучасної літературної української мови неоднорідна за походженням. Виділяють корінну і запозичену лексику.

Корінна українська лексика – це слова, що виникли в українській мові або були успадковані нею від давніх мов – основ (праслов’янської і давньоруської),на базі яких вона утворилася. Наприклад: хлібороб, щирість, будувати, щоденно, сорок, дружба, вчити, наш, сто, зверху .

Називають три основні шари корінної української лексики з погляду її походження:спільнослов’янський, до якого входить і найдавніша, спільно індоєвропейська лексика, спільносхіднослов’янський і власне український. Слова двох перших шарів у російську, українську та білоруську мови.

Спільнослов’янська лексика – це слова, успадковані через давньоруську із спільнослов’янської (праслов’янської) мови; найдавніший шар української лексики, її ядро. Спільнослов’янські слова втратили свою мотивованість і мають, як правило, непохідну основу. Наприклад: мати, око, кінь, молоко, воля; сидіти, орати, вміти, учити; хитрий, глухий; один, сто; ваш, там, куди; про, а, ні.

Більшість спільнослов’янських слів поширена в усіх слов’янських мовах, ясна річ, із фонетичними відмінностями, що відбивають специфіку кожної з них.

Серед спільнослов’янської лексики виділяють найстародавніший прошарок – спільно-індоєвропейські слова. Наприклад: сестра, брат, вовк, зима; вода, небо, ніч . спільно-індоєвропейські слова збереглися в близькому звучанні в інших мовах, що належать до індоєвропейської сім’ї. Спільнослов’янська лексика – це найбільш стала й уживана частина словника української мови. Особливо багатим і різноманітним є склад спільнослов’янських іменників.

Важливу і велику групу спільнослов’янської лексики складають дієслова – назви дій, робіт, процесів: стояти, лежати, йти, брати, жити, воювати. Чимало в українській мові спільнослов’янських за походженням прикметників – назв кольору, смаку, розміру, духовних та фізичних якостей людини, властивостей речей та ін.: рудий, довгий, малий, вузький, кислий, солодкий, мудрий, хитрий, лютий, глухий, косий, легкий, теплий, рівний. Спільнослов’янськими за походженням є ряд числівників (один, два, три, сім, вісім, десять, сто), більшість займенників (я, ти, ми, він, вини, хто, мій, наш, сам, весь), непохідні прийменники, сполучники, частки (з, за, при, над, у, до, о, а, чи, ні, ж, би) та ін.

Спільносхіднослов’янська лексика пов’язана зі змінами у суспільному економічному житті східних слов’ян, розвитком науки, культури, мистецтва, особливо в період Київської Русі. Наприклад:селянин, митник, урожай, скатерть, поневолі, велич, суть (у сучасному значенні), хороший .

Власне-українська лексика – це слова, що виникли в українській мові і є специфічними, властивими тільки їй словами. Наприклад: Батьківщина, очолити, громадянин, плугатар, осередок, освіта, самота, піддання .

Почала вона формуватися з ХІV ст., коли складалася, водночас з російською та білоруською, українська мова.

Виражаючи специфіку української мови, власне-українські слова відсутні в інших мовах, у тім числі і східнослов’янські. У цих мовах вони мають відповідники – інші за звучанням слова. Власне-українські слова поповнили всі тематичні групи лексики, успадковані із спільнослов’янської та спільносхіднослов’янської мов.[1]

Немає народу, який жив би ізольовано від інших народів, тому немає й мови, вільної від іншомовних засвоєнь, насамперед лексичних. Запозичення слів з однієї мови в іншу досить давнє і звичайне явище.

Запозичення можуть здійснюватись з певної мови безпосередньо і через інші мови. Безпосередньо засвоювались українською мовою слова з російської (кріпость, мужик), польської (дідизна, кепський), тюркських (базар, гарбуз, шатро) та інших мов. Багато слів іншомовного походження прийшло в українську мову через посередництво російської (колективізація, космонавт) та польської (крейда, грунт, шик, кошт тощо). Засвоюються слова як усним, так і писемним шляхом. усним в українську мову прийшло багато слів тюрського походження, деякі польські і російські слова тощо.

Різні запозичені слова за часом засвоєння. Ряд іншомовних слів увійшло ще з давньоруської мови. З нею вони разом із спільнослов’янськими і спільносхіднослов’янськими були успадковані українською мовою, як і російською та білоруською. Це слова давньогерманського походження, про які вже говорилось, старогрецькі (парус, лиман, кипарис, кедр, лавр, кит), тюрські слова, запозичення з арабської та іранської груп мов (орда, казна, табун, зеніт).

Поряд з цими в українській мові є іншомовні слова, які почали в ній вживатися зовсім недавно. Наприклад:торшер, капрон, телевізор, відеотелефон, відеофонограма .

Найчастіше іншомовні слова засвоювались разом з поняттям, предметами, явищами, які вони позначали. Так, іменник бокс – назву спортивного змагання запозичено з англійської мови разом із цим видом спорту.

Збагачення української лексики здійснюється не тільки в наслідок прямих засвоєнь слів з інших мов, а й шляхом калькування. Кальки – це своєрідний різновид запозичень, що являє собою буквальний переклад складових елементів слова або усталеного звороту. Кальки бувають лексичні і фразеологічні. Лексичною калькою називається слово, скопійоване засобами української мови з іншої мови. Семантичні кальки – це скопійоване нове, переносне значення слова. Це корінні українські слова, які під впливом слів-відновників з іншої мови набувають нового значення.

Слова, які приходять у мову, спочатку перебувають на території лексичної системи: використовуються рідко, лише окремими мовцями. І тільки з часом вони поширюються, узвичаюються і посідають відповідне місце у складній лексичній системі. Слава ж, що старіють, навпаки, починають використовуватися дедалі рідше, поступово відсуваються від ядра словникового складу і виходять з ужитку. Таким чином, на кожному етапі розвитку мови в її словниковому складі можна виділити два шари – активну і пасивну лексику.

До активної лексики належать слова, що повсякденно використовуються всіма або частиною мовців у тій чи іншій сфері суспільного життя. Активна лексика охоплює передусім загальновживані слова, які використовуються в усіх різновидах усного і писемного мовлення: земляк, життя, тихий. До активної лексики входять також слова, обмежені в своєму вжитку певною сферою спілкування (спеціальна лексика).

Слова, що входять до активного словника, різні за походженням і стилістичним використанням. Серед них є корінні українські і запозичені слова.

Другий шар – пасивна лексика – набагато менший. Його складають слова, що не є обов’язковими, необхідними для повсякденного спілкування у будь-якій сфері.

Чіткої межі між активною і пасивною лексикою немає. Обидва шари перебувають у постійній взаємодії: з активного запасу слова, старіючи, переходять у пасивний, а з пасивного нові слова в активний. Бувають випадки, коли слова виходять із активного словника, а згодом повертаються до нього знову. Так сталося, наприклад, з іменами генерал, полковник, офіцер, міністерство, які наповнені новим змістом, повернулися у нашу мову.[2]

2. УКРАЇНСЬКА СПЕЦІАЛЬНА ЛЕКСИКА. ПРАВИЛА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

За сферою використання словниковий склад сучасної української мови ділиться на 2 групи:

1) загальновживана, або загальнонародна, лексика;

2) лексика обмеженого вживання.

До загальновживаної лексики входять слова, використовувані в різних мовних сферах і зрозумілі будь-якому носієві мови незалежно від того, де він живе, професії, способу життя, наприклад: картопля, школа, журнал, море, п’ять, літо, понеділок, тисяча, високий, зелений, низько, радісно тощо.

Загальнонародна мова становить основу української мови.

Певні обмеження сфери функціонування виявляють діалектна, спеціальна, жаргонна, арготична лексика. Розглянемо їх докладніше.

До діалектної лексики (діалектизмів) належать слова, уживання яких обмежене певною територією. Діалектна лексика характеризується неоднорідністю. Одним із видів діалектизмів є етнографізми — слова, що називають предмети, поняття, характерні для побуту, господарства певної місцевості, наприклад: котига — віз, на якому возять припаси, необхідні для пастухів, овець; верета — покривало, мішок на сінник;загата — огорожа біля стін хати, проміжок між якою і стінами закладається листям, соломою або глицею для утеплення хати взимку; сачма — велика сітка-накидка для лову риби; рунець — біла хустина або шматок полотна; рябчун — різнобарвний домотканий килим. Етнографізми не мають паралелей у літературній мові, оскільки вони є місцевими назвами місцевих реалій.

Іншою групою діалектної лексики є власне лексичні діалектизми — слова, які збігаються із загальнолітературними за значенням: безрога — свиня, легінь — парубок, бузько — лелека, втрафити — потрапити, капарство — недбалість, неохайність, ковнір — комір, клевець — молоток, когут — півень, рахуба — клопіт.

Третьою групою діалектної лексики є семантичні діалектизми, тобто слова, які мають інше, ніж у літературній мові, значення: куля — милиця, бук — палиця, обруч — поряд, пасія — гнів,чудно — незручно, під — горище.

Розрізняють також діалектизми фонетичні (хтіти — “хотіти”, свеї — “своєї”, шкахва — “шафа”, кождий — “кожний”) і граматичні (баче — “бачить”, дасиш — “даси”, к столу — “до столу”).

Діалектизми не входять до складу літературної мови. Письменники звертаються до діалектизмів з метою передати особливості говірки своїх героїв, достовірніше відтворити етнографічні деталі, місцевий колорит описуваних подій. Украплення діалектизмів у художній текст має бути помірним і стилістично виправданим. Порушенням стилістичних норм мови є використання діалектизмів у нанковому та офіційно-діловому стилях.

Спеціальна лексика — це слова і вирази, які вживаються групами людей, об’єднаними професійною спільністю. У ній виділяються два основні шари: терміни і професіоналізми.

Термінами називаються слова, що є спеціальними назвами наукових, технічних, сільськогосподарських, суспільних понять. Сукупність термінів певної галузі науки, виробництва становить її термінологію. Існує, наприклад, термінологія технічна, біологічна, географічна, математична, філологічна, філософська, хімічна тощо.

Для термінології не властива багатозначність. Якщо ж термін має кілька значень, кожне із значень належить до різних термінологій. Як приклад можна навести значення термінів стопер та стела стопер — 1) машина для буріння свердловин, спрямованих уверх; 2) захисник у футболі та деяких інших спортивних іграх. Стела — 1) вертикальна кам’яна плита чи стовп з рельєфним зображенням чи написом; 2) центральна частина стебла й кореня вищих рослин, у якай міститься провідна система всіх осьових органів.

У межах конкретної галузевої термінології термін в ідеалі має бути однозначним, щоб забезпечити точність передачі нанкового поняття. Однак існують випадки порушення цієї вимоги, наприклад: караул — 1) збройна варта, сторожа; 2) збройний підрозділ для охорони військових об’єктів або для віддання військових почестей; 3) несення охорони; 4) місце, де розташована варта, сторожа. Репертуар — 1) сукупність творів, які виконуються в театрі за певний час; 2) ролі, в яких виступає актор; 3) добір музичних, літературних творів тощо, з якими виступають актор, співак, музикант, читець. Контроль — 1) перевірка, облік, спостереження за чим-небудь; 2) установи, особи, що перевіряють діяльність будь-якої іншої організації або відповідальної особи, звітність тощо; 3) заключна функція управління.

Наявність багатозначних термінів у межах однієї наукової галузі є виявом невпорядкованості конкретної термінології. До недоліків термінології відносять також синонімію термінів: мовознавство — лінгвістика, алфавіт — абетка, орфографія — правопис, багатозначність — полісемія, значення — семантика. Про досконалість термінології можна говорити у тому випадку, коли дотримується таке правило: кожен термін називає одне поняття, кожне спеціальне поняття позначається одним терміном. Синонімія і багатозначність у термінології порушують вимогу однозначної відповідності між термином і позначуваним ним поняттям.

Розрізняють терміни загальновідомі: трикутник, діаспора, інтеграція, демократія, прикметник, капрон, плато, арія, стоматолог тощо і вузькоспеціальні, які використовуються лише спеціалістами: сальдо (бухг.), кавернотомія (мед.), діаміни (хім.), субстантивация (лінгв.), сервомотор (техн.), септакорд (муз.), меркаптани (хім.) і т. ін.

У межах спеціальної лексики термінам протистоять професіоналізми — слова і звороти, які використовуються людьми певної професії і є напівофіційними назвами понять цієї професії. Часто професіоналізмами є загальнонародні слова, ужиті у специфічному значенні, наприклад: вікно для викладачів — це час між заняттями, висячим редактори називають рядок, що не вміщується в сторінку, а ляпом — помилку, у водіїв загоряти — сидіти без діла, бублик — руль, гума — автопокришка тощо.

Професіоналізми поділяються на групи таких видів спеціальної лексики:

· політична (демократія, інтеграція, уряд, фракція);

· юридична (законодавство, апеляція, уряд, прокурор, санкція);

· фінансова (кредит, банк, вклад, кошти);

· військова (плацдарм, переворот, зброя, полковник);

· філософська (діалектика, базис, парадокс, еклектика, тотожність);

· біологічна (клітина, суцвіття, генетика, рецептор, клонування);

· геологічна (мінерал, кора, палеозой, шлейф, копалини);

· лінгвістична (фонема, суфікс, дієслово, прийменник, граматика, синтаксис);

· літературознавча (сюжет, персонаж, алітерація, поема, кульмінація, епілог);

· електротехнічна (люмінісценсія, закорочення, конденсатор, запобіжник);

· радіотехнічна (ретрансляція, діод, іконоскоп, декодер, осцилограф);

· фізична (спектроскопія, тиск, реостат, електрон, атом, протон);

· математична (степінь, множення, трикутник, квадрат, інтеграл, куб);

· хімічна (іон, каталізація, реактив, луг, кислота, лакмус);

· медична (хірургія, укол, термометр, тонзиліт, пеніцилін);

· музична (квартет, адажіо, соло, піанісімо, стакато, октава);

· морська (лайнер, лоцман, катер, тоннаж, шлюз, баркас);

· спортивна (тайм, аут, бокс, нокаут, ферзь, пенальті) та ін.[3]

Під жаргоном розуміють різновид мови, що використовується переважно в усному спілкуванні окремою соціальною групою, яка об’єднує людей за ознакою професії, інтересів, звичок, занять, суспільного становища чи віку. Сьогодні мовознавці виділяють жаргон молоді, програмістів, філателістів, мисливців, рибалок, спортсменів, п’яниць, декласованих елементів (злодіїв, картярських шулерів та ін.).

У відкритих групах (молодь, мисливці та ін.) жаргон є своєрідною “колективною грою” (О. Єсперсен). Замкнені групи (жебраки, злодії і т. ін.) за допомогою жаргону відокремлюються від іншої частини суспільства, він допомагає членам групи розпізнавати “своїх” і “чужих”, а також виконує функцію конспірації.

Як синонім слова “жаргон” іноді (здебільшого стосовно англомовних країн) використовують термін сленг. Для позначення способу спілкування декласованих елементів поряд із терміном “жаргон” вживається також термін арго, що позначає сукупність особливостей мови групи людей, які намагаються засекретити свої висловлювання, зробити їх незрозумілими для оточення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бутенко Л.В. Мовлення ділових людей на нарадах, засіданнях, зборах. – Алчевськ: ДГМІ,2003. – 253с.

2. Гуць М.В., Олійник І.Г., Ющук І.П. Українська мова в професійному спілкуванні. – К.:2004. – 336с.

3. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. – К.: Наукова думка. – 1984. – 255с.

4. Зоряна Мацюк. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2006.

5. Зубков М. Сучасне ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – 384с.

6. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К.: МАУП, 1999. – 248с.

Завдання 2

Вправа 76 (в)

Відредагуйте текст заяв. Запишіть правильні варіанти.

Прошу надати мені п'ятиденну відпустку за власний рахунок.

Правильний варіант:

Головному лікарю неврологічного

Відділення Сумської міської лікарні № 3

Приходченко М.Ю.

Головатої А.Д.

Заява

Прошу надати мені відпустку з 05.05.2008 по 10.05.2008 року за власний рахунок в зв'язку з весіллям доньки.

03.05.2008р. Підпис

Вправа 275

Перепишіть речення. Поясність вживання апострофа в виділених словах.

Кожен народ закріплює свій багатовіковий життєвий досвід у прислів'ях (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї), приказках, переказах, легендах, казках та інших жанрах фольклору. Розв'язуючи (апостроф після префіксів на твердий приголосний перед я, ю, є, ї) проблему: як люди спілкуються й розуміють одні одних, якщо вони розмовляють по-різному? – великий швейцарський учений Фердинанд де Соссюр дійшов висновку про доцільність розрізняти мову і мовлення. Не зайво пам'ятати (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї), що мовленнєва діяльність, як і інші види діяльності індивіда, що мають вихід у суспільне життя, накладає на людину відповідальність, у тому числі юридичну. Загальновідома м'якість (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї) української мови асоціюється з м'якістю (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї) душі українця, його сентиментальністю, мрійливістю, добрим гумором, естетичністю – поєднанням добра і краси, яке лежить в основі етикетного мовлення. Забарвлення голосу здатне змінюватися залежно від комунікативних умов, настрою, стану здоров'я (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї), намірів тощо, набуваючи типових властивостей: існує тембр «веселий», «грайливий», «байдужий», «сумний», «похмурий», «безнадійний», «змовницький» та ін.

У зв'язку (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї) зі змінами в адміністративно-територіальному устрої Києва та затвердженням нових меж районів наказом Генерального прокурора України Михайла Потебенька призначено 10 районних прокурорів столиці. У Києві створено Раду в справах сім'ї (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї), рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, перше організаційне засідання якої відбулось за участю представників жіночих організацій міста. У церемонії взяли участь заступник мера Улан-Уде Віктор Галаш, генеральний директор ОАО «Мотор-Січ» В'ячеслав (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї) Богуслаєв. Вартість однієї хвилини роботи Інтернет-кіоску в будні дні в робочий час (з 8.00 до 21.00) – 6 коп/хв., у вихідні й святкові (апостроф не ставиться після губних приголосних, якщо перед ними стоїть інший приголосний) дні в неробочий час (з 21.00 до 8.00) – 3 коп/хв. Цього ж року величній святині (апостроф не ставиться після губних приголосних, якщо перед ними стоїть інший приголосний) православ'я (апостроф після букв б, п, в, м, ф, що позначають м'які приголосні, перед я, ю, є, ї), славетому місту Києву, виповнюється 1520 років.

Вправа 360 (Б)

Перепишіть речення, поясніть пунктограми.

Культура мовлення тісно пов'язана з культурою мислення. Якщо людина ясно, (кома між однорідними членами речення (прислівниками) при відсутності сполучників) логічно мислить, (кома між головним і підрядним реченнями в складнопідрядному реченні) то й мовлення в неї ясне, (кома між однорідними членами речення (прикметниками) при відсутності сполучників) логічне. І навпаки, (кома після вставного слова, перед яким вжито єднальний сполучник) якщо в людини немає думок, якщо вона говорить про те, (кома між головним і підрядним реченнями в складнопдрядному реченні) чого не розуміє або не знає, (кома між головним і підрядним реченнями в складнопдрядному реченні) то й мовлення в неї плутане, (кома між однорідними членами речення (прикметниками) при відсутності сполучників ) беззмістовне, (кома між однорідними членами речення (прикметниками) при відсутності сполучників) захаращене зайвими словами, (кома між однорідними членами речення при відсутності сполучників) непотрібними красивостями. Мовлення тоді гарне, (кома між головним і підрядним реченнями в складнопдрядному реченні) коли воно якнайповніше і якнайточніше передає думки чи малює образи і легко сприймається, (кома між однорідними членами речення при відсутності сполучників) зрозуміле.

Грамотне, (кома між однорідними членами речення (прикметниками) при відсутності сполучників) багате мовлення (тире між підметом і присудком, вираженими іменникам) – не тільки ефективний засіб передачі й сприйняття думок та образів. Це й виявлення поваги до людей, (кома між головним і підрядним реченнями в складнопдрядному реченні) з якими спілкуєшся, (кома між однорідними членами речення при відсутності сполучників) до народу, (кома між головним і підрядним реченнями в складнопдрядному реченні) який створив цю мову.

Завдання 3

Вправа 7

Існує три основні цілі проведення зборів. Які саме? Напишіть свої відповіді нище. Звірте свої відповіді з наведеними в кінці цього збірника.

Основними цілями проведення зборів є такі:

1. Передача інформації;

2. Отримання інформації;

3. Вирішення проблем.

Вправа 20

Чому ви хочете отримати цю роботу або зайняти цю посаду?

Я вважаю, що дана робота найбільше підходить для мене, для того, щоб я міг найкращим чином розкрити свої здібності та знання.

Розкажіть трохи про себе.

Я народилася в місті Суми в 1970 році. З 1977р. по 1987 р. навчався в класі з поглибленим вивченням математики та економіки. В 1987 році вступив до Політехнічного університету на економічний факультет за спеціальністю «бухгалтерський облік», який закінчила в 1993 році з відзнакою.

Які, на вашу думку, ваші найкращі риси та якості?

До таких якостей, мабуть, можна віднести: відповідальність, прискіплеве ставлення до поставлених завдань, пунктуальність, уважність, вихованість, ввічливість.

Які у вас є недоліки?

Вважаю, що в мене немає таких недоліків, які б завадили виконувати улюблену роботу.

Яке ваше найбільше досягнення на роботі або у житті загалом?

Мабуть, найбільшим моїм досягненням на роботі було призначення головним бухгалтером підприємства, на якому я працював до цих пір.

Чому ви зацікавлені саме у цій роботі (посаді в нашому банку)?

Насамперед, я вважаю, що зможу як найкраще справитися з цією роботою, оскільки вона не є для мене новою. А також мене приваблює висока заробітна плата, яку ви пропонуєте.

Чому ви обрали роботу в банку (вирішили зробити кар'єру у банківській справі)?

Я прийшов до такого переконання, оскільки з переходом до ринкової економіки банки стали відігравати дуже значну роль в житті суспільства, а банки, відповідно, потребують освідченого персоналу.

Де ви плануєте бути через 5 років?

Не хочу забігати наперед, однак буду прагнути до все значніших і значніших досягнень.

Які запитання ви хотіли б поставити мені про вашу роботу?

По-перше, що входитиме в мої обов'язки? По-друге, де буде моє робоче місце? По-третє, розпорядок моєї роботи. Якщо надалі виникатимуть питання, я буду до вас неодмінно звертатися.

Завдання 4

У даному тексті міститься як корінну лексика, та запозичена. Зокрема, до власне українських слів належать наступні: завдання, робота, довіра,населення,мета тощо. До запозичених слів відносяться такі: банк, клієнт,інвестор, рейтинг,система та інші .

У даному тексті присутні такі загальновживані слова: установа, стабільність, регулювання, процес, необхідність та інші. Також текст наповнений словами обмеженого вживання, зокрема професійними словами, а саме словами, які найчастіше вживають працівники банківської сфери: банківська діяльність, інвестор, банківський нагляд, дистанційний моніторинг, рейтингові оцінки, проблемні банки тощо.

Текст написаний в науковому стилі, тому містить науково-термінологічну лексику, тобто в тексті присутня значна кількість наукових термінів. Кожна галузь науки має свої терміни, які в сукупності складають термінологію конкретної науки. В даному тексті присутня переважно фінансова термінологія (банк, моніторинг, рейтингові оцінки, банкрутство ).

Терміни бувають загальнонауковими та вузькоспеціальними. До загальнонаукових термінів, присутніх в даному тексті, можемо віднести: клієнт, управління, функції, процес, діяльність тощо. До вузькоспеціальних віднесемо такі, що визначають специфіку економічної галузі: банківський нагляд, моніторинг, оцінка ризиків .

За структурними моделями терміни поділяють на однокомпонентні терміни, двокомпонентні терміни, трикомпонентні конструкції та багатокомпонентні аналітичні терміни. До однокомпонентних термінів, використаних в даному тексті, відносяться: інвестор, банкрутство, рейтинг . Двокомпонентні терміни – банківський нагляд, дистанційний моніторинг, банківська діяльність . Трикомпонентні конструкції – оперативне виявлення проблем, розробка теоретичних положень . Багатокомпонентні аналітичні терміни – підвищення ефективності роботи банківських установ, система комплексного моніторингу банківського сектору економіки .

До спеціальних наукових термінів, використаних в даному тексті належать: банківська система, інвестор, Національний банк України, банківський нагляд, дистанційний моніторинг, рейтинг, рейтингові оцінки, банківська діяльність, банкрутство, банк та деякі інші.

З'ясуємо значення цих термінів.

Банківська система - організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв'язку, яка існує в тій чи ін­шій країні в цілком визначений історичний період.

Інвестор - людина яка вкладає гроші в щось з метою їх збереження та примноження.

Націона́льний банк Украї́ни - це особливий центральний орган державного управління, її емісійний центр, що проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн.

Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими фінансово-кредитними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників.

Дистанційний моніторинг - методика, при якій дані гарантій, що зібрані автономною системою збереження/спостереження, моніторингом та системою вимірювань передаються за межі площадки для розгляду та оцінки.

Ре́йтинг — це числовий або порядковий показник успішності або популярності, який відображає важливість або вплив певного об'єкта або явища; показник оцінки діяльності, популярності, авторитету якоїсь особи, організації, групи, програм у певний час, що визначається соціологічним опитуванням, голосуванням та ін. і визначається місцем, яке вони посідають серед собі подібних; відносний показник надійності ділового партнера, банку, страхової компанії тощо.

Банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Банкру́тство — пов'язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред'явлені до нього з боку кредиторів вимоги чи виконати зобов'язання перед бюджетом.

Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Даний список можна доповнити також іншими спеціальними термінами банківської діяльності, зокрема:

Кредитний портфель – сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Кредитні гроші – сучасні гроші, які виражають рух позичкового капіталу, форма грошей, породжена розвитком кредитних відносин.

Ломбард – кредитна установа, що надає позичку за певний процент під заставу рухомого майна, цінних речей, які легко реалізувати.

Страхування - особлива система захисту фінансово-економічних інтересів фізичних і юридичних осіб, згідно з якою страхувальник сплатою страхових внесків забезпечує собі чи третій особі певне відшкодування втрат від об'єктивно існуючих ризиків.

Активи – сукупність майнових прав, економічні об'єкти, від володіння якими або їх використання отримується економічна вигода.

Завдання 5

Як скласти протокол професійних зборів працівників банку? Оформити витяг із цього протоколу.

Протокол професійних зборів працівників банку – це документ, у якому фіксуються хід і результати таких зборів. У ньому відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, а також рішення, прийняті в результаті обговорення.

Протокол веде секретар або інша призначена особа. Протокол підписує голова і секретар.

Текст протоколу професійних зборів працівників банку складається з двох частин: вступної та основної. У вступній частині вказується дата проведення зборів, зазначаються прізвища та ініціали всіх присутніх. При великій кількості присутніх на засіданні професійних зборів їх список складається окремо і додається, а в протоколі зазначається лише загальна кількість присутніх. У цій частині подається також порядок денний зборів з переліком питань, що розглядаються. Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ містить такі частини:

· слухали;

· виступили;

· ухвалили

Слово СЛУХАЛИ, як правило друкується великими літерами, після нього ставиться двокрапка. У наступному рядку з абзацу вказуються ініціали й прізвище доповідача, тема доповіді. Далі викладається основний зміст доповіді або вказується, що текст додається.

Так само оформляється розділ ВИСТУПИЛИ.

У розділі УХВАЛИЛИ повністю записується прийняте рішення, яке може складатися з одного чи кількох пунктів або з констатуючої і резолюційної частин.

Реквізитами протоколу професійних зборів працівників банку є його назва (протокол), заголовок, де вказується структурний підрозділ або колегіальний орган (в нашому випадку – професійні збори працівників банку), дата засідання (наприклад, 4 травня 2008 року), номер протоколу (наприклад, № 12/09), текст, підписи голови і секретаря.

Оформимо витяг із протоколу.

ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ № 12/09

Засідання професійних зборів працівників банку

04 травня 2008 року

Присутні – 50 працівників банку (список додається).

СЛУХАЛИ:

Доповідь Сидоренка М.Ю., який обгрунтовував необхідність виділення коштів на оплату путівок до лікувально-профілактичних санаторіїв працівникам банку.

УХВАЛИЛИ:

1.1. Звернутися до керівництва банку з проханням виділити кошти на оплату восьми путівок до лікувально-профілактичних санаторіїв для працівників банку, які найбільше того потребують і заслуговують.

1.2. Доручити здійснення контролю за виділенням коштів і розподілом путівок між працівниками банку голові професійних зборів працівників банку Передерію Д.М.

Голова засідання (підпис) Передерій Д.М.

Секретар (підпис) Славко О.Д.

[1] Зубков М. Сучасне ділове мовлення. – Х.: Торсінг, 2001. – С.281

[2] Гуць М.В., Олійник І.Г., Ющук І.П. Українська мова в професійному спілкуванні. – К.:2004. – С.190

[3] Зоряна Мацюк. Українська мова професійного спілкування: Навч. посібник. – К.: Каравела, 2006. – С.132-133