СОСНА
Вона виникла на планеті 150 млн років тому. За цей період змінювалось обличчя Землі: наступали і відступали льодовики, з'являлись на світ і зникали різні види рослин і тварин, а їх сучасниця сосна подолала часові перешкоди і дожила до наших днів.
Де тільки не зустрінеш це дерево: на Півночі та у південній напівпустелі, на пісках і болотах, в горах і на рівнинах. Природа наділила сосну вражаючою здатністю адаптуватися у будь-яких умовах. На Україні сосна звичайна утворює чисті й мішані лісостани. На території Полісся та півночі Лісостепу це основна лісоутворююча порода. На сухих пісках степової зони, де грунти нагріваються влітку на десятки градусів, вона росте і плодоносить. Про невибагливість сосни до грунту і вологи свідчить будова її крони, хвої та коріння. На бідних і сухих землях вона, щоб вижити, утворює велику, але поверхневу кореневу систему (радіус поширення коренів у сухих борах досягає 20 м), що дозволяє швидко перехоплювати опади. На родючих і вологих грунтах коріння сягає глибини 6 м. Такому дереву не страшні бурі та урагани, її хвоя вкрита непроникною для води плівкою — кутикулою. Мікроскопічні отвори у ній — продихи, щільно закриті воском, тому випарування вологи мінімальне.
На бідних і сухих пісках сосна має невелику висоту, а стовбур її сучкуватий, за сприятливих умов вона виростає до 40 м, а діаметр стовбура на висоті 1,3 м досягає 1,5 м. З 4—5 і до 20—25 років росте швидко (в середньому 0,5—0,8 м за рік), проте не довго — ЗО—35 днів. У лісах на свіжих пісках і супісках стовбури стрункі, без сучків.
Нижня частина стовбура старої сосни вкрита товстою глибокотрі-щинкуватою бурувато-сірою корою. Вище кора червонувато- і жовтувато-оранжева. Молоді сосни і тонкі гілки мають гладеньку сіро-зелену кору. У старих дерев кора біля кореневої шийки може бути завтовшки до 10 см. Це відмінний захист проти пожеж. Крона у сосни невелика, ажурна. Крізь неї легко проникають сонячні промені. Хвоя знаходиться переважно на кінцях гілок у периферійній частині крони.
Сосна світлолюбна, тому не витримує затінення і заглушення іншими породами. Період цвітіння починається у неї в травні і триває 10—12 днів. Чоловічі шишечки жовті, яйцеподібні, колосоподібно зібрані біля основи молодих пагонів. Жіночі — червонуваті, поодиноко містяться у верхній частині молодих пагонів. Після запліднення у жіночих шишечках утворюються спочатку зелені, а потім сірувато-бурі, здерев'янілі шишки з насінням. Воно чорнувате з плівчастим крильцем, яке у 3—4 рази довше насінини. Сосна — порода вітрозапильна. Кожна пилинка має два повітряних мішечки, які зменшують її масу і збільшують відстань польоту. Жіночі шишечки хоч і з'являються у травні, запліднюються чоловічими, так би мовити, наступного покоління, лише влітку, через 13 міс. Насіння дозріває через 5 міс після запліднення — у грудні. Довжина шишок 4—8, ширина — 2—3 см. Розкриваються вони у квітні-травні. Сосни, які ростуть на відкритій місцевості, плодоносити починають у 10—15, а в лісостанах — у ЗО—40 років. Періодичність плодоношення 3—4 роки. На галявинах і поодинокі дерева плодоносять майже щорічно. Одночасно з цвітінням починають рости пагони. Наприкінці червня — на початку липня хвоя сосни набуває зеленого кольору. Довжина хвої 5—8 см, вона оточена лусками, на гілках розміщена по спіралі і тримається на них 2 роки.
Як і всі хвойні породи, сосна не переносить задимленості та загазованості повітря, забруднення його викидами промислових підприємств. За 2 роки нагромаджує таку кількість хімічних речовин, що вони призводять до отруєння, а потім — і загибелі самого дерева.
Сосна — порода багатовікова, живе до 300, а іноді й до 500 років. Для того, щоб вона стала придатною для рубки, необхідно 100—120 ро-ків. У віці 130—180 років її деревину вражає гнилизна, яку спричиняє грибок — соснова губка. Природа наділила сосну багатьма корисними властивостями, але насамперед славиться вона високоякісною деревиною. Наші предки з неї будували хати. Будівельним матеріалом здебільшого були соснові плахи, тому що це дерево легко піддається ручній обробці, зберігає тепло і не псується. Для того, щоб звести зруб, треба було лише кілька плах, тонша ж деревина використовувалась для шалювання причілків, виготовлення кроков, підлоги, стелі, даху. Взагалі, у давнину люди на властивостях деревини розумілись дуже тонко. Навіть у народних піснях відбиті ці знання:
Ой виросла сосна,
Будем робити кросна.
Та будемо ми ткати
Сороченьку тоненьку та й біленьку.
Ой бо збоїч лісковий,
А човнок яворовий,
чи:
Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко —
Соснові клепки, а дубове денце,
Не цурайся, моє серце.
Ужиткові хатні речі — лави, скрині, вішаки, маснички, мисники, цебри, барильця, діжі та інші теж були переважно сосновими. Сьогодні важко назвати галузь народного господарства, де б не застосовували деревину сосни. Це відмінний будівельний матеріал, у машинобудівній промисловості та вагонобудуванні їй теж, як кажуть, немає рівних. Без соснових кряжів не обходяться і при добуванні вугілля та руди — у виробках шахт опорами слугують саме соснові стояки. Соснові дрова — відмінне паливо. Шляхом хімічної переробки з цієї породи отримують десятки сортів паперу, виробляють спирт, оцет, шовк, целофан, пластмасу — всього близько 20 тис. різноманітних товарів та виробів. 3 1т тирси одержують 180 л спирту і 40 кг дріжджів. Навіть пні та коріння можна використовувати. Нагріваючи їх у герметично закритих печах, отримують вугілля, смолу, скипидар, дьоготь та оцет. Відходи деревини перетворюють у картон, деревостружкові та деревоволокнисті плити. Найбільш цінується деревина сосни, яка виросла на піскових, порівняно бідних грунтах, у суворих кліматичних умовах. Вона має дуже смолисту, щільну, дрібношарову жовтувато-червоного кольору деревину з добре розвинутим ядром. На багатих грунтах деревина крихка, менш смолиста і щільна, крупношарова. Проте і її успішно застосовують у народному господарстві. Із кори сосни роблять рибальські снасті та поплавки. У корі містяться дубильні та інші корисні речовини. У важкі періоди історії вона рятувала людей від голодної смерті. її перетирали на борошно і додавали до житнього при випіканні хліба.
Люди з давніх-давен із сосни добувають живицю. За літо з одного дерева одержують від 1 до 2 кг цієї цінної сировини. Речовини, одержані з неї, майже втричі дорожчі від самого стовбура. Живиця — це живильний бальзам, засіб проти шкідників і грибкової інфекції. Потрапивши на вкриту живицею поверхню, бактерії, спори грибів чи віруси швидко гинуть, адже сік сосни — суміш смоляних кислот, каніфолі, легких терпентинових вуглеводів, скипидару, терпентинової олії, спиртів, ефірів та інших речовин, розчинних у воді. З якою лише метою люди не використовували живицю та виготовлену з неї смолу. Ще в епоху кам'яного віку смолою прикріпляли крем'яні зубці серпів до рукоятей. Нею просмолювали днища човнів. При будівництві оборонних споруд неодмінно використовували смолу; Дерев'яні палі, які закопували в землю, обмащували розтопленою живицею. Цим методом користуються й донині — укладаючи шпали чи протягуючи телефонно-телеграфні лінії, стовпи обов'язково просмолюють. Живицю та отримувані з неї продукти застосовують чи не у кожній галузі.
З лікувальною метою використовують скипидар, дьоготь, каніфоль. Не обійтись без каніфолі при виробництві каучуку, гумовотехнічних виробів, паперу, лаків, фарб, пластмас, штучних шкір, різноманітних приладів, мила та фото- і кіноплівки тощо. Без каніфолі не звучить скрипка, а чорнило розпливається.
Сосна — ще й аптека. її хвоя містить летку ефірну олію — суміш хімічних сполук: спиртів, альдегідів, кетонів та ін. Оскільки вони мають сильну бактерицидну дію, влітку в сосновому лісі не тільки чисте й духмяне, а й цілюще повітря. Виявляється, що хвоя — невичерпна комора вітамінів, особливо аскорбінової кислоти, мікроелементів, білків, смоли, каротину, дубильних речовин, цукру, заліза, яке підвищує вміст гемоглобіну в крові, і особливих гірко-пряних речовин, здатних збуджувати апетит, та багатьох ін. У хвої в 6 разів більше вітамінів, ніж. в лимонах та апельсинах. У ній міститься близько З % жиру й 20 — крохмалю. Хвою використовують для виготовлення вітамінного напою — відмінного засобу проти цинги. Для його приготування беруть 50 г свіжої хвої, заливають склянкою окропу і настоюють 4—6 год (або ЗО г хвої кип'ятять у такій самій кількості води 20 хв). Настій проціджують і п'ють по півсклянки 2—3 рази на день. У блокадному Ленінграді він врятував життя багатьох тисяч захисників і жителів міста. Хвоя є також одним з компонентів мікстури, яку застосовують при лікуванні бронхіальної астми. З неї виготовляють хлорофіло-кароти-нову пасту — складову частину мазі для лікування опіків, фурункульозів та інших захворювань шкіри, хлорофілін натрій, хвойний концентрат тощо. Настій хвої вживають як відхаркувальний та жовчогінний засіб. Розім'яту хвою використовують для зняття болів у суглобах. А в давнину з неї виготовляли так звану «лісову шерсть» для білизни, цей незвичайний одяг допомагав позбутися ломоти у кістках.
Цілющі властивості притаманні й сосновим брунькам. Збирають їх на ділянках, де здійснюється лісозаготівля, або зривають з бокових гілок дерев, які ростуть, проте верхівкові бруньки чіпати не можна. Сушать їх у добре провітрюваному приміщенні, строк придатності — один рік, зберігати цю сировину слід у щільно закритому посуді. Відвар бруньок — відхаркувальний, сечогінний і дезинфікуючий засіб. Ним лікують застарілі висипання, внутрішні нагноєння, водянку, ревматизм, хронічне запалення бронхів. Відвар готують так: 25—ЗО г подрібнених бруньок кип'ятять протягом 15 хв в 1л води, молока або їх суміші, потім переціджують і вживають по півсклянки 3—4 рази на день.
Щедро обдаровує нас сосна, ділиться секретами свого довголіття, про її універсальні властивості можна розповідати ще й ще. Та на закінчення нам видається не зайвим прослідкувати й історію назви цього дерева в українській мові. Як свідчать вчені-мовознавці, у праслов'янській мові як синоніми сосни вживались слова Ьогь й кокпа — давньоруське «бор», як і праслов'янське — Ьогь, мало два значення «сосна» і «сосновий ліс». Подібне спостерігається в чеській і словацькій мовах. У південних слов'ян за лексемою «бор» залишилося тільки значення «сосна», а у східнослов'янських і польській мовах — «сосновий ліс».
Живи ж боре, живи сосно, живи нас надалі своєю живицею, і хай ніякі біди не знищать ні тебе, ні прекрасне світове дерево наших рідних мов.
ВИ СЛУХАЛИ, ЯК ЛИПИ ШЕЛЕСТЯТЬ?
У кожного дерева є період, коли воно особливо привабливе. Для ялиці чи смереки це зима, для горобини — пора стиглості плодів, ну а липа нас зачаровує всередині літа. Вкрита міріадами запахущих квіточок, оточена незліченними роями бджіл, у цей час липа щедро віддає свій цілющий нектар.
З цвітінням липи стародавні слов'яни пов'язали назву місяця. Широколиста липа на Україні цвіте у другій половині червня — на початку липня. На півдні Європи липа починає цвісти раніше, тому у південних слов'ян липень це шостий місяць (у сербів і хорватів — липань, у словенців — ліпан), а у поляків, чехів та білорусів, і у нас,— сьомий.
Липа здавна була не лише однією з головних лісоутворюючих порід, а й незмінною супутницею людських осель. Наші пращури виділили з-поміж інших дерев липу як дерево особливо корисне, обсаджували нею храми, замки, дороги, домівки. Самі лише назви міст: Лейпціг, Ли-пецьк, Липно, Лієпая, Липовець на Вінниччині свідчать про популярність липи серед народів Європи та широку географію її поширення.
У викопному стані це дерево відоме з палеогенних відкладів. З відомих у світі 50видів лип на Україні росте шість. Найпоширеніший вид — липа серцелиста, крім неї, часто зустрічається й європейська.
Липа росте у листяних, рідше мішаних лісах майже на всій території республіки. У Карпатах вона піднімається на висоту до 500 м н.р.м. Живе дерево 300—400, а іноді й 1000 років. Липі, яка знаходиться поряд з історичним музеєм у Києві, незабаром виповниться 400 років. Щоправда, в умовах сучасного міста вік липових дерев через непомірно велике антропогенне навантаження на урболандшафти скоротився до 60 років.
Липа дуже тіньовитривала, тому добре почувається і в затінку дерев у лісі, і між будинками у місті. У висоту вона сягає ЗО—32 м, стовбур її товстий, крона розлога. У молодих дерев кора гладенька і світла, а в старих — темна та борозенкувата. Листки чергові, округло-серцевидні, пилчасті, сидять на довгих черешках.
Дерево росте дуже повільно. Лісівники вважають, що там, де росте липа, хвойні породи почуваються особливо добре. Грунт у таких лісах для останніх відмінний. Присутність липи у складі лісових порід завжди бажана, оскільки вона поліпшує структуру грунтів, цінується в полезахисному лісорозведенні.
Липа має легку, білу, без'ядерну деревину, що легко обробляється та фарбується. Суха деревина не жолобиться і не тріскається. Саме тому з липи здавна виготовляли ложки, посуд, інший хатній інвентар, різьблені прикраси. Нечесні ж на руку люди колись знайшли ще одне застосування для деревини з липи: потай вирізували з неї печатки замість мідних державних. У ті далекі часи й народився вислів «липа», який означає шахрайство, підробку.
Деревину широко використовують у меблевій промисловості, токарному та столярному виробництві, у різьбярстві. Для креслярських дощок та авіаційної фанери теж годі відшукати кращий за липу матеріал. З луб'яних волокон молодих дерев плетуть кошики, в'ють мотузки, з кори старих роблять рогожі. Саме через лико, яке цінувалось у давнину, наші ліси стали набагато біднішими на липу. Для того, щоб виготовити одну пару личаків, треба було обдерти три молодих деревця віком 4—6 років. Лико заготовляли в травні, коли сік підіймається вгору й кора легко відокремлюється від дерева. Ще й нині щороку вирубують багато тисяч лип на лико.
Серед дерев липа цвіте останньою. Пояснюється це тим, що суцвіття з'являються та однорічному прирості. Цвіте дерево близько двох тижнів. Квіти жовтувато-білі, пахучі, з подвійною п'ятичленною оцвітиною, зібрані в пазушні щитковидні суцвіття з приквітковим листком. У цей час липа стає улюбленим деревом бджіл. Велике дерево може дати 10—15 кг меду, а з 1 га липових насаджень бджоли збирають майже 800 кг меду, який є для людини дуже лікувальним, а для зимівлі бджіл добрий тим, що довго не кристалізується.
Липа — важлива лікарська рослина. Суцвіття здавна використовувались медициною при простудах та інших хворобах як потогінний, га-рячкознижуючий та сечогінний засіб. Ефірна олія, слиз, цукристі речовини та незначна кількість дубильних, які містяться у квітках, не лише розширюють судини та активізують діяльність потових залоз, а мають бактерицидні властивості. Збирати суцвіття слід під час масового цвітіння, коли спаде роса, ні в якому разі не можна зривати цвіт з дерев, які ростуть уздовж автошляхів, оскільки вміст свинцю та інших шкідливих домішок у таких квітках набагато перевищує допустимі медициною норми.
Ефірну олію з квіток використовують у парфюмерній промисловості. Листки липи містять в середньому 0,15 %
вітамінів С, таніни, каротин, у літньо-осінній період у них нагромаджується протеїн та близько 2 % жирів.
У деяких регіонах з деревини липи готували настій, яким дезинфікували приміщення, де перебували інфекційні хворі. Розтертим на порошок вугіллям лікували опіки, рани, поноси та дизентерію.
На Далекому Сході та на Корейському півострові з листків і бруньок липи роблять салати. Смачні й поживні плоди цього дерева, в них міститься до 60 % жирної олії, в гілках близько 8 % олії, яка за смаком подібна до мигдалевої.
Оповідати про це медоносне дерево можна ще й ще, хоч не усі свої секрети воно ще відкрило людині. Але закінчити свою розповідь про липу — символ миру та спокою у слов'ян — хочеться зворушливими поетичними рядками:
Ви слухали, як липа шелестить у місячні весняні ночі. Кохана спить, кохана спить Спіши, цілуй їй очі.
(П. Тичина)
ЩО МОЖЕ БУК?
Це могутнє дерево .з густою розлогою кроною, яка майже не пропускає світла, завжди ставало людині у пригоді. Його деревина у всі часи цінувалась високо, букові горішки використовували у їжу. Навіть в поширенні освіти у Європі бук відігравав велике значення: у більшості германських і слов'янських мов слово «бук» звучить подібно. Наші слова «буква», «буквар», німецьке «бухе» та англійське «буук», що означають «книга», споріднені тому, що у давнину на дощечках із бука велось навчання письма і здійснювались різноманітні записи.
Нині ж на перший план з усіх корисних властивостей бука, безперечно, найбільшої ваги набуває його унікальна здатність очищати повітря: за 1 год це дерево збирає пил з 5000 м3
повітря, виробляє 1,7 кг кисню, переробляє до 2,35 кг шкідливого для людини оксиду вуглецю (тобто знешкоджує викиди у повітря 70 автомобілів!) Його санітарне значення полягає ще й у тому, що кожної доби бук випаровує 400 л води, на 10 % збільшує вологість грунту навколо коріння. Вогке ж повітря сприяє осадові пилу. З фільтраційними здатностями цього дерева іншим породам важко конкурувати.
Бук здавна поширений на Україні. З родини букових, яка нараховує 10 видів, у нашій республіці зростає два: бук лісовий, або звичайний, і бук кримський.
Бук лісовий — одна з найпоширеніших порід у Карпатах. В Закарпатській області він головна лісоутворююча порода. Межа суцільного поширення збігається з границею карпатських передгір'їв. Букові насадження тут становлять 428,9 тис. га, або 36 % площі і понад ЗО % лісових запасів.
Найкращі деревостани бук утворює на буроземних грунтах. У перші роки бук росте повільно, а з 5—10 років інтенсивність росту збільшується, у цьому віці він доганяє і часто переганяє дуб. Листя бука багате на вапно, тому більшість лісівників вважає його лікарем грунтів.
Це дерево утворює як чисті лісостани, так і змішані з дубом, смерекою, грабом, кленом, явором та іншими породами. Як тіньовитривала рослина, добре відновлюється під покривом насаджень. В Українських Карпатах бук зустрічається на різних висотах над рівнем моря. Нижня межа — 330—340, верхня 1200—1300 м.
У Горганах з Прикарпатського боку низькі гори порослі буковими лісами з домішкою смереки та ялиці. З висоти 800 м ростуть смереч-ники з домішкою бука. У Високому Бескиді низькогір'я вкрите листяними і мішаними лісами (бук, граб, береза, липа); на вищих горах переважають чисті букові ліси або букові з домішкою клена, явора, ільма, які досягають смуги субальпійських полонин.
На жаль, внаслідок хижацького ведення господарства в минулому площа бучин різко скоротилася. Тисячі гектарів букових лісів перетворились у маловартісні грабняки, осичники тощо.
Бук — теплолюбна порода. У сприятливих кліматичних умовах він у висоту досягає до 50 м. У густих лісах починає плодоносити лише у віці 60 років. Стовбур вкритий сріблясто-сірою корою, крона велика, добре розвинута. Листки яйцевидні, опалі довго не гниють через велику кількість в них дубильних речовин. Завдяки цій властивості опале листя бука є відмінним добривом для насаджень женьшеня, який особливо чутливий до дії мікробів.
Цвіте дерево у квітні—травні, квітки невиразні, тичинкові зібрані в суцвіття, маточкові — по 2—4.
На початку осені починають достигати плоди. У жовтні—листопаді вони опадають. Букові горішки мають тригранну форму і вкриті щетинистими кульками. Ядро горішка містить багато жирів, у ньому є крохмаль, цукор, лимонна кислота, клітковина, азотні речовини, різні мінеральні сполуки, вітамін Е. У врожайні роки, які спостерігаються через 3—5 років, з 1 га насаджень збирають 300 кг горішків. З 1 кг плодів одержують понад 200 г харчової олії. З макухи виготовляють замінники кави, нею годують свійських тварин. Лісовим звірам та птахам також до вподоби букові горішки.
У Карпатах та на Кавказі букове борошно додають у хліб, що значно підвищує його смакові якості. Необхідно зауважити, що горішки можна вживати лише підсмаженими, оскільки у плівочках ядра міститься токсичний алкалоїд фогін. При підсмажуванні він розкладається.
З бука одержують цінну для народного господарства деревину. Міцна, тверда, щільна, водостійка, з гарною текстурою, вона добре полірується й широко застосовується для виробництва меблів, фанери, паркету, музичних інструментів, в машино- та літакобудуванні. Оскільки деревина бука не має запаху, букова тара придатна для зберігання харчових продуктів. З неї здавна виготовляли млинові колеса, зважаючи навиняткову водовитривалість. Селяни на Закарпатті робили букові сто-ли-скрині, які слугували по 200, а то й по 300 років. У минулому столітті гнуті віденські меблі теж виготовляли з бука. Якщо деревину протравити, то вона стає подібною до дубової, а за міцністю їй не поступається.
Більш як наполовину деревина бука складається з целюлози, яку виділяють шляхом сульфітного варіння. Букова целюлоза — відмінна сировина для виробництва найкращих сортів паперу, целофану, штучної шкіри. Розчин, що утворюється в результаті сульфітного варіння деревини, окрім целюлози, використовують для потреб харчової промисловості та в медицині.
З деревини бука сухою перегонкою добувають креозот і дьоготь. Креозот — це суміш хімічних сполук, серед яких переважають феноли. Антибактеріальні властивості останніх дають змогу успішно застосовувати креозот при лікуванні туберкульозу на початковій стадії розвитку хвороби. Креозот припиняє гнійні процеси в бронхах та легенях, гоїть ранки на шкірі.
Букові дерева здавна використовують у парковому будівництві. їхні крони легко піддаються формуванню. Окремі дерева і букові живоплоти прикрашають наші міста й села, милують зір і непомітно для ока невтомно очищають повітря.
НЕГНИЙ-ДЕРЕВО
Саме так називають у багатьох карпатських місцевостях одного із найдавніших реліктів нашої флори, свідка кайнозойської ери — тис ягідний. На території України це дерево зростає лише у Карпатах та в Криму. Хоча у давнину тисові лісостани були поширені від Сканді-навії до Північної Африки, від Британії до Малої Азії, сьогодні вони — надзвичайна рідкість. Непоодинокі дослідження вчених Л. Фекете та Магочі-Дітц (1896), С. Соколовського (1920, 1925), Г. Вольтера (1954), її. Контного (1937) довели, що вимирання тиса пов'язане не із зміною клімату, а під впливом господарської діяльності людини, яка протягом століть «полювала» на цю рослину з високоякісною деревиною.
Тверда, важка, пружна, дрібнопориста, стійка проти гниття, з красивою текстурою, придатна для полірування деревина тиса використовується в меблевій промисловості, машинобудуванні, при будівництві мостів, шлюзів, інших підводних споруд.
Славнозвісні версальські меблі виготовляли саме з тису. Прикраси, карнавки з нього теж високо цінуються. Деревина негний-дерева без смоляних ходів, з великим червоно-бурим ядром, жовто-червоного кольору. Тисові деталі не тільки не поступаються металевим, а часто й переважають їх за міцністю та тривалістю.
Тис використовували, так би мовити, без відходів. Із трісок та гілля робили цвяхи, якими прибивали покрівлю — дранку, з дощок виготовляли лемеші й чепіги до плугів, заступи, фундаменти і палі для мостів, гребель та млинів, ратища, стріли, луки, ядра.
У давнину єгипетських фараонів ховали в тисових саркофагах.
У творах стародавніх письменників та мислителів, як зазначає етнограф Василь Скуратівський, тис символізує потойбічне життя. Про його смертоносні дії згадували Юлій Цезар та Пліній Старший. У деяких місцях його й досі висаджують на цвинтарях біля могил. На думку етнографа, у давнину деревом смутку і скорботи тис був і в Карпатах, і якщо у «Слові о полку Ігоревім» автор згадує ліжко тисове, на якому одягали Святослава в чорне покривало, то це мало б символізувати велике горе Руської землі — поразку Ігоревих воїв. Оскільки «Слово...» написав виходець із Карпат (а такої думки дотримуються С. Пушик та Л. Махновець), він і ввів як поетичний образ скорботи — тисове ліжко.
Слово тис майже у всіх слов'янських мовах вимовляється однаково, походить воно від латинського таксус, що означає тис та спис. І це не випадково, бо ж у давнину з деревини тиса робили міцні списи. Можливо, ця назва споріднена з грецьким словом токсикус, що означає отруйний. У народі це дерево ще називають зелениця за чепурну привабливу крону, негниючка, червоне і королівське дерево.
Встановлено, що винуватцем отруйних властивостей практично усіх частин дерева є алкалоїд таксин, який особливо сильно вражає нервову систему та органи травлення. У садівників, які підстригають гілки тису, часто після цього може виникнути нудота, запаморочення голови. Але правильно приготовлений настій з хвої, у якій особливо багато таксину, здавна використовували з лікувальною метою проти захворювання серця і навіть укусу гадюки.
Яскраво-червоні ягоди тиса не отруйні, їх охоче поїдають птахи, сприяючи цим його поширенню.
Тис ягідний, або європейський — єдиний представник з 8 видів роду тисових. Це вічнозелене хвойне дерево чи кущ з лінійними черговими листками. Кора у нього гладенька, сірувато-коричневого відтінку. Колись птахолови робили з неї клей, яким змазували гілки і до них лапками прилипали пернаті.
Тис плодоносити не поспішає. Перше насіння може з'явитися на дереві і через ЗО років, якщо росте воно на відкритому грунті, а в тінистих місцях — у віці близько 100 років. Цвіте тис у квітні—травні. В цей час на деревах з'являються маленькі шишки — жіночі квітки й колоски — чоловічі. Насінні зачатки мають принасінник, який при достиганні червоніє. Ягоди достигають у наступному році. Плодоносить ця порода регулярно через 2—3 роки, розмножується насінням, живцями та відсадками. Добре витримує задимлення і стрижку, використовується в зеленому будівництві.
Тис надзвичайно тіньовитривалий, краще росте на вапнякових грунтах та на землях, під якими знаходяться вапнякові породи. Росте релікт дуже повільно. За рік його кільця сягають 1 мм, за людський вік вони підростають на 3—4 м. Зате доживають дерева до 3—4 тис. років, досягаючи 25 м висоти і 1 м в діаметрі. У Західній Моравії, неподалік замку Пернштейн, росте тис двотисячного віку, на Україні найстаршим є патріарх у Криму неподалік гори Ай-Петрі, якому приблизно 1200 років, висота його 10 м, а товщина — понад 1 м.
Найбільші тисові площі збереглися лише в Українських Карпатах — в Угольському буковому масиві Буштинського лісокомбінату на висотах 650—830 м н. р. м. (10 га), в урочищі Тисовий Яр на півночі Буковини, у резерваті Тисовий Грунь Карпатського заповідника, в Лужанському лісництві, у Жденевському та Міжгірському лісокомбінатах. Найбільший у Європі тисовий розсадник та тисовий гай площею 35 га знаходиться в урочищі Княждвір біля Коломиї. Тут ще у 1914 р. зусиллями природолюбів був закладений тисовий резерват. Нині у Княждвірському заказнику на площі близько 70 га росте понад 15 тис. дерев тису. Він і сьогодні є перлиною лісу, зберегти його для майбутніх поколінь — справа честі наших лісівників.
|
