Дипломная работа: Цукрові буряки

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРОДУКТИВНІСТЬ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗАЛЕЖНО ВІДЗАСТОСУВАННЯРІЗНИХ ВИДІВОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ.

1.1. Агрохімічні основи використання на добриво соломи

1.2. Продуктивність цукрових буряків при застосуванні різних видів органічних добрив

РОЗДІЛ 2. ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Ботанічна і біологічна характеристика цукрових буряків

2.2. Особливості гібриду "Ювілейний"

РОЗДІЛ 3. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДКІІІІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Характеристика грунту

3.2. Погодні умовив роки проведення досліджень

3.3. Схема досліду

3.4. Агротехніка вирощування цукрових буряків у досліді

3.5. Методика проведення досліджень

РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Зміна агрохімічних показників родючості грунту при засто­суванні різних видів органічних добрив

4.2. Вміст вологи в грунті і її використання рослинами цукрових буряків

4.3. Ріст рослин і формування врожаю цукрових -: буряків за різного органічного удобрення

4.4. Технологічні якості коренеплодів цукрових буряків у залежності від застосування різних видів органічних добрив

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ

ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ.

РОЗДІЛ 6. ОХОРОНА ПРАЦІ ІІРИ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ ВИДІВ

ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

РОЗДІЛ 7. ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Подальший розвиток землеробства нерозривно пов'язаний із систематичним збільшенням виробництва всіх видів добрив та удосконаленням технологій їх застосування.

Важливу роль у збільшенні врожайності відіграють органічні добрива. Навіть в перспективі, коли промисловість буде поставляти сільському господарству мінеральних добрив у об'ємі, достатньому для отримання максимальних урожаїв, значення органічних добрив як джерела вуглецю для відтворення гумусу в грунті, фактору покращення його властивостей і умов живлення рослинне зменшиться.

Розрахунки балансу гумусу орних грунтів України показали, що для компенсації втрат органічної речовини ґрунту в зоні Лісостепу необхідно вносити 11-13 т/га гною, а для забезпечення позитивного балансу - не менше 15-18 т/га [10].

Із усіх видів органічних добрив перше місце по значимості займає підстилковий гній. Проте за умов різкого скорочення поголів'я худоби значно зменшилось виробництво і застосування останнього. Зокрема в Черкаській області під урожай 2000 року внесено по 2,5 тонн гною в розрахунку на 1 га ріллі, проти 10,6 т/га в 1990 році. Тому зростає актуальність пошуку ефективних нетрадиційних для регіону органічних добрив - нетоварної частини врожаю з метою стабілізації і навіть розширеного відтворення ґрунтової родючості і на цій основі підвищення продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур.

У світовій практиці поняття "біологічного землеробства", яке насамперед передбачає заміну мінеральних добрив на місцеві органічні, розширюється до концепції "відтворювального землеробства", тобто "створення стійкого сільського господарства з низькими виробничими затратами і собі вартості продукції,” за рахунок оптимального використання агропотенціалу грунту та можливостей господарства.

Дослідження порівняльної дії соломи та гною мають глибоку історію [6, 7, 17, 30] і залишаються предметом вивчення багатьох науковців сучасності [8. 18]. Встановлена достатньо висока ефективність застосування соломи і азотних добрив під основні сільськогосподарські культури. Проте в умовах нестійкого зволоження відсутні матеріали для обгрунтування доцільності використання нетоварної частини урожаю озимої пшениці, під основну технічну культуру - цукрові буряки, що і обумовило необхідність проведення досліджень, представлених в даній роботі.

РОЗДІЛ 1

ПРОДУКТИВНІСТЬ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ

1.1. Агрохімічні основи використання на добриво соломи.

На думку багатьох вчених, у збільшенні виробництва та застосування органічних добрив важливе значення має не товарна продукція рослин-солома, яка є дешевим та ефективним засобом підвищення родючості грунту і продуктивності культур [10, 44].

Солома - це надземна частина зернових культур, що залишається після їх обмолоту в повній стиглості зерна, тобто вона являє собою листя і стебла рослин або ту частину, з якої рухомі поживні речовини в процесі дозрівання переходили в зерно [1]. В Росії одні з перших досліджень по використанню соломи для удобрення сільськогосподарських культур були проведені Д.М. Прянишніковим [30] таО.О. Калужським [17].

Залежно від агротехніки вирощування, грунтово-кліматичних умов, добрив та типу злаків склад соломи значно варіює. Як правило, солома містить близько 15% води; 80% - органічних речовин і до 5% зольних елементів [1,2]. В середньому з однією тонною соломи в грунт вноситься близько 800 кг органічної речовини, 3,5-5,5 кг азоту, 0,7-1,7 кг фосфору, 5,5-13,7 калію, 2,2-9,2 кальцію, 0,5-1,7 магнію, 1,2-2,0 сірки, а також мідь, бор, цинк, молібден, марганець, кобальт та інші мікроелементи [2, 45]. Все це вказує на досить значну цінність соломи як джерела найрізноманітніших органічних і мінеральних речовин для рослин та відтворення родючості грунту.

При оцінці соломи злакових культур, як органічного добрива, велике значення має не тільки наявність в ній тих чи інших речовин, але і їх співвідношення. Особливо це стосується вуглецю і азоту. При відношенні їх 20...30:1 найбільш швидко проходить розклад органічної речовини і найефективніше використовується азот грунту [1]. Внаслідок широкого співвідношення С:N в соломі (приблизно 100: 1) внесення її в грунт викликає

інтенсивне біологічне закріплення ґрунтового азоту. Вміст рухомих форм азоту в грунті при цьому різко знижується, і рослини страждають від його нестачі [2].

Тому солома, як органічне добриво, може бути ефективною тільки при обов'язковому доповненні її азотними добривами Як правило, на кожну тонну соломи рекомендується вносити по 8-12 кг діючої речовини азоту [14-16, 18, 30, 31, 34, 43, 44, 47]. Вирівнюючу дозу азоту краще вносити у вигляді аміачної селітри, сечовини або сульфату амонію [45]. При заорюванні соломи доцільно також внести в запас фосфорні, а інколи і калійні добрива [ 1, 20, 45]. Кількість внесеної соломи залежить від врожайності попередньої зернової культури та співвідношення її з зерном і, як правило, становить не більше 6 т/га. Солому доцільно подрібнити і рівномірно розподілити по поверхні поля одночасно із збиранням урожаю зерна. Роздільне проведення операції потребує збільшення витрат і залежить від погоди, крім того, знижується продуктивність праці, дія і економічна ефективність добрива [1, 45]. Своєчасне і якісне лущення стерні з наступною оранкою - найбільш надійний агротехнічний прийом заробки соломи в грунт [14].

Дослідженнями, проведеними як у нашій країні, так і за її межами, відмічено позитивний вплив внесення соломи, як органічного добрива, на вміст основних поживних елементів у грунті. Причому найкраще ця дія проявляється за сумісного використання соломи разом з мінеральними добривами. Зокрема в дослідах Г.І. Іванця [14] на час сівби цукрових буряків на варіанті з внесенням соломи, 6-8 т/га у поєднанні з N120Р120К120 вміст у грунті нітратів становив 1,92 мг при 1,42 на контролі. Вміст рухомих сполук фосфору і калію також був вищий відповідно на 8 і 6 мг/кг грунту. Систематичне використання мінеральних добрим і соломи на вилугуваному чорноземі південного Лісостепу Західного Сибіру сприяло підвищенню вмісту нітратів у кінці першої ротації сівозміни в шарі грунту 0-40 см на 2,7-14 мг/кг , рухомих сполук фосфору в шарі 0-20см на 28-32 мг/кг. Згідно даних інших науковців [41], внесення 3 т/га соломи в поєднанні з N30 забезпечувало бездефіцитний баланс азоту в сівозміні, а при використанні фосфорних добрив – Р34 як окремо, так і з соломою (3 т/га) отримано оптимальний баланс фосфору. Позитивний баланс калію відмічений при внесенні К18 на фоні 3 т/га соломи. Збільшення вмісту мінерального азоту спостерігалось при тривалому внесенні подрібненої соломи з додатковим внесенням азотних добрив [34]. Також відмічено підвищення вмісту рухомих сполук фосфору та калію [47].

При внесенні соломи, а також при поєднанні її застосування з внесенням гною не виявлено суттєвої різниці в показниках гідролітичній кислотності, рН сольової і водної витяжки та суми обмінних основ [1, 20, 45].

Внесення соломи позитивно впливає на агрофізичні властивості ґрунту [З, 11, 14, 16, 35]. Так, в умовах Білорусії при внесенні 4 т/га соломи забезпечення рослин вологою в усі фази розвитку було вище ніж без її використання [35]. Систематичне використання у зерно-паровій сівозміні мінеральних добрив і соломи в дозі 2,6-3,0 т/га сівозмінної площі на чорноземі вилугуваному південного Лісостепу Західного Сибіру сприяло зниженню витрат продуктивної вологи на 5,8-28,6% [41]. Зменшення випарування і збереження ґрунтової вологи при мульчуванні соломою відмічено у роботах А.І. Борсукова [3].

Отже, за умов інтенсивного використання землі, насичення грунтів органікою за допомогою використання нетоварної частини врожаю в поєднані з азотними добривами є досить суттєвим джерелом поповнення запасів гумусу і поживних речовин у грунті, а також потужним фактором підвищення його біологічної активності та поліпшення агрохімічних і агрофізичних параметрів.

1.2. Продуктивність цукрових буряків при застосуванні різних видів органічних добрив

Вирощування цукрових буряків на родючих, багатих органічними речовинами грунтах є головною умовою формування високої та стабільної врожайності коренеплодів. Через нестачу гною більшість господарств працює на природній родючості грунту, що веде до недобору значної кількості продукції буряківництва. В даний час негативним наслідком цього може бути проблема вирощування цукрових буряків через зниження економічної ефективності їх виробництва. Тому питання про використання інших видів органічних добрив для удобрення цукрових буряків досить актуальне і знайшло відображення у багатьох дослідженнях, проведених як у нашій країні, так і за її межами.

Згідно даних М.К. Шикули [44], використання соломи в кількості 7-8 т/га з компенсуючою дозою азоту (з розрахунку 10 кг на 1 тонну соломи) за своєю дією і післядією на врожайність сільськогосподарських культур не поступається застосуванню 35-40 т/га гною.

Г.І. Іванець [14] наводить дані дослідів Драбівської дослідної станції рільництва, де при внесенні 4-6 т/га соломи отримали 35,7 т/га коренеплодів цукрових буряків, а при поєднанні соломи з N90 - 37,9 т/га, проти 33,5 т/га на контролі. Врожайність цукрових буряків у дослідах Білоцерківської дослідно-селекційної станції на чорноземі глибокому вилугуваному значно збільшувалась при внесенні 5 т соломи з N90P90K90 тоді як при використані соломи без добрив - знижувалась.

За традиційного обробітку (оранка на 28-30 см) на варіанті N60Р60К60+ солома 2,4 т/га + N24 в середньому за три роки отримано на 6,8 т/га корене­плодів цукрових буряків більше, ніж на варіанті N60P60K90 та на 1,5 т/га менше в порівнянні з варіантом N60P60K90 + гній 12 т/га. За мінімального обробітку грунту на 10-12 см ця різниця становила 7,5 та 2,0 т/га відповідно [25].

Згідно даних Барійського університету (Франція) [27], при заорюванні ячмінної соломи (6 т/га + N50) і при додаванні азотних добрив у дозі 0;80 та 160 кг/га зібрано коренеплодів цукрових буряків відповідно: 17,3, 30,3 та 39,8 т/га, тоді як при внесенні лише мінеральних добрив 11,2, 23,7 та 33,8 т/га. За умов використання соломи збір цукру зріс до 3,69 т/га, проти 2,76 т/га без неї. При цьому післядія добрив проявлялась на другій (пшениця) і третій (ячмінь) культурах. Так, врожайність зерна і збір соломи пшениці на варіантах з використанням соломи становив 2,6 і 4,8 т/га, а без її внесення - 2,3 і 4,3 т/га. Врожайність зерна ячменю відповідно була 2,6 і 2,5 т/га, а збір соломи - 4,0 і 3,7 т/га.

Внесення соломи озимої пшениці у дозі 5 т/га разом з добривами на чорноземі деградованому Чехо-Словаччини збільшило врожайність корене­плодів цукрових буряків на 2,1 т, на каштанових грунтах - на 6,9 т/га [14].

В дослідженнях на темно-сірому лісовому грунті на третій рік після

внесення N120Р120К120+солома 3 т/га приріст врожаю зерна озимої пшениці становив 16,9%, на варіанті N120P120K120 - 11,9%, гній 30 т/га + N120P120К120-18,3% [9].

На підставі наведених даних можна прийти до висновку, що використання побічної продукції та мінеральних добрив за сучасних умов господарювання як один із основних заходів, які можуть призупинити зниження родючості грунтів, зменшити залежність від техногенних факторів, підвищити врожайність сільськогосподарських культур та конкурентноздатність виробництва.

Проте, як видно з проведеного огляду джерел наукової літератури, за

результатами різних дослідників дані про вплив альтернативних видіворганічних добрив розрізняються. А тому вони потребують уточнення і коректування відповідно до конкретних грунтово-кліматичних умом і вирощуваної агрокультури.

РОЗДІЛ 2

ОБ'ЄКТ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Ботанічна і біологічна характеристика цукрових буряків

Цукрові буряки належать до родини лободових. Це дворічна рослина, яка в перший рік життя утворює рясну розетку прикореневого листя і потовщений коренеплід для одержання цукру.

Розрізняють фабричні цукрові буряки, коренеплоди яких призначені для промислової переробки і маточні, що використовуються для одержання насіння. Буряки другого року життя (висадки) з проростаючих вічок головки утворюють розетку листя, а згодом квітоносні пагони з великою кількістю квіток. Цвітіння висадків триває 20-40 днів. Утворення насіння закінчується через 3-4 неділі після запилення квіток. Якщо квітки на погонах розташовані групами, то з них утворюються клубочки багаторосткових цукрових буряків (супліддя двох або більше плодів, що зростаються між собою). При поодинокому розміщенні квіток формуються однонасінні плоди. Сучасною селекцією доведено однонасінність кращих сортів і гібридів до 95 і більше процентів. Для виробничих посівів використовують плоди і клубочки цукрових буряків першої 4,5-5,5 мм і другої - 3,5-4,5 мм фракції. Маса 1000 насінин коливається від 10 до 30 і більше грамів. На долю власне насінини припадає лише 20-35%. При збільшенні розміру насіння, особливо в полігібридних цукрових буряків цей процент знижується.

Насіння цукрових буряків активно проростають при середньодобовій температурі 6-7 С в шарі грунту 0-10см. Сходи витримують приморозки до 4-5°С, якщо вони наступають не після тривалого періоду теплої погоди.

Рослини цукрових буряків на першому році життя утворюють у середньому 50-60 листків із загальною площею в липні-серпні від 3 до 6 тис см², або 50-60 тис м²/га.

У фазі 2-4 пари листків проходить линька - розтріскування і скиданняпервинної кори кореня. Коренева система цукрових буряків до часу максимального її розвитку розповсюджується в сторони до 1 м і проникає в грунт на глибину більше 2 м.

Холодна погода на початку вегетації є головною фенологічною причиною цвітушності. Сума активних температур, що використовуються цукровими буряками за вегетацію складає 2200-2400°С. Як рослини тривалого дня вони потребують умов з притокою до 3000 МДж на 1м²: сумарної сонячної радіації і до 1500-1800 МДж/м² ФАР. Транспіраційний коефіцієнт в середньому складає 397, витрати води на утворення врожаю коренеплодів 50 т/га - до 4000 м³. Найбільше споживання води приходиться на липень-серпень. Оптимальна вологість грунту - 60-70% повної вологоємкості.

На утворення 1т коренеплодів і відповідної кількості гички рослини цукрових буряків використовують 5-6 кг азоту, 1,5-2,0 Р2О5 і 6-7 кг К2О. Крім того, вони споживають значну кількість кальцію, магнію і сірки, вимогливі також до наявності в грунті мікроелементів - бору, марганцю, міді, цинку, молібдену.

При інтенсивному рості рослин один гектар посіву цукрових буряків споживає до тони вуглекислого газу за день. Слід враховувати, що вміст СО2 у повітрі складає лише 0,03%. Тому важлива роль належить органічним добривам не тільки як джерела елементів кореневого живлення, але і СО2.

Найважливішою біологічною властивістю цукрових буряків як спеціалізованого цукроносія є здатність накопичувати в середньому 17-20% цукру від маси коренеплоду. Проте вихід цукру з одиниці маси коренеплоду і його виробництво з гектару посіву визначається вмістом не тільки сахарози, але і інших компонентів хімічного складу, оптимальне поєднання яких можна досягти лише за високого рівня культури землеробства.

2.2 Особливості гібриду ”Ювілейний”

Виведений в Центральній селекційно-генетичній станції ВНІЦ (Умань) і Верхняцькій дослідно-селекційній станції методом гібридизації однонасінного чоловічостерильнго диплоїду з багатонасінними буряками (однонасінний диплоїдний гібрид на стерильній основі) при співвідношенні компонентів 3:1.

Гібрид урожайно-цукристого напрямку. Посівні якості насіння високі: схожість - 85%, однонасінність - 95%. Це дозволяє висівати насіння на задану кінцеву густоту. Уражується хворобами на рівні стандарту. За даними сортодільниць Черкаської області цей гібрид порівняно з районованими сортами збільшує на 3,5-6,5 ц/га вихід цукру при переробці на заводах. Досить важливою особливістю гібриду є рівномірне заглиблення коренеплоду в грунт, що позитивно впливає на механізоване збирання врожаю. Стійкий до цвітушності. Гібрид характеризується високою урожайністю коренеплодів (46,6-58,2 т/га) та цукристістю (17,0-17,8%).

Насіння гібриду Ювілейний відрізняється від інших сортових популяцій більшою технологічністю - вищі показники окружності, вирівненості, схожості і менша маса 1000 плодів. В одному кілограмі насіння цього гібриду посівних одиниць в 1,5 рази більше ніж в Ялтушківського однонасінного 30, в 2 і 2,5 рази відповідно до Верхняцького 103 і Білоцерківського полігібриду 2. Тобто потреба насіння на 1 га гібриду Ювілейний на вказану величину буде нижчою.

РОЗДІЛ 3

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

3 . 1 . Характеристика ґрунту.

Експериментальну частину роботи виконано протягом 2004-2006 рр.

на дослідному полі Уманської державної аграрної академії (УДАА), розміщеної в Маньківському природно-сільськогосподарському районі Середньодніпровсько-Бузького округу Лісостепової правобережної провінції України з географічними координатами за Гринвічем 48° 46' північної широти, 30º 14' східної довготи з висотою над рівнем моря 245 м.

Рельєф дослідного поля - вирівняне плато водорозділу з пологими (1-2°) схилами південно-східної та північно-західної експозиції.

Ґрунт дослідного поля - чорнозем опідзолений середньо-гумусний на лесі. Згідно класифікації Н.А. Качинського , за гранулометричним складом він відноситься до важкосуглинкового, оскільки в орному шарі містить 48,8% фізичного піску (часточки > 0,01 мм) і 51,2% фізичної глини (часточки < 0,01 мм) з яких 31,2% припадає на мулисту фракцію. За профілем ґрунт характеризується відносною однорідністю гранулометричного і валового хімічного складу, вилугованістю легкорозчинних сполук, ілювіальністю карбонатів (на глибині 115—120 см). Такі ґрунти типові для даної зони, вони займають близько 16% загальної площі Лісостепу України. Основні агрохімічні показники ґрунту дослідного поля представлені в табл. 3.1.

Таблиця 2.1

Агрохімічна характеристика чорнозему опідзоленого польового короткотривалого досліду, 2004-2006 рр.

Отже, ґрунт дослідного поля за сукупністю фізико-хімічних властивостей відповідає ґрунтовим різновидностям помірно континентальної східноєвропейської фації, в межах якої можуть мати значення результати наших досліджень.

3.2 Кліматичні та погодні умови

За даними Уманської гідрометеостанції середньо-багаторічна кількість опадів становить 633 мм, проте в окремі роки спостерігаються значні відхилення. Опади протягом року розподіляються нерівномірно. В теплий період (квітень-жовтень) їх випадає біля 70% річної кількості. За тепловим режимом клімат регіону помірно-континентальний. Безморозний період продовжується 160-170 днів. Перші осінні заморозки спостерігаються на початку жовтня. Гідротермічний коефіцієнт складає 1,1-1,2, сума активних температур становить 2400-2700°С. Період із середньодобовою температурою понад 5°С триває 250 днів.

В цілому кліматичні умови регіону сприятливі для вирощування більшості сільськогосподарських культур помірного поясу. Однак в окремі роки спостерігаються несприятливі фактори, які завдають значної шкоди культурам та знижують урожайність.

Погодні умови в роки досліджень різнилися між собою і були не в однаковій мірі сприятливими для росту і розвитку рослин цукрового буряка, що в подальшому впливало на величину врожаю цієї культури.

Таблиця 3.2

Погодні умови в роки проведення досліджень (за даними метеостанції Умань)

Як видно з таблиці 3.2, в цілому за 2003/2004 сільськогосподарський рік випало 605 мм опадів, що на 28 мм менше середньо-багаторічних. Від закладання досліду до сівби випало 318,6 мм, що на 21,6 мм більше за середньо-багаторічну кількість, однак з березня опадів стало випадати менше і це призвело до швидкого висушування верхнього шару ґрунту. Так, з квітня по липень (вегетаційного періоду цукрового буряку) випало 162,9 мм, що на 114,1 мм менше за середньобагаторічну кількість опадів в цей період, що зумовило критичний стан на початок вегетації і було причиною неповних сходів.

В 2004/2005 сільськогосподарському році річна кількість опадів була на рівні середньо-багаторічних і становила 637 мм. Після збору попередника до закладання досліду випала велика кількість опадів -198,7 мм, що на 96,7 мм більше за середньо-багаторічний показник цього періоду, а від закладання досліду до сівби цукрового буряку випало 260,6 мм опадів, що на 36,4 мм менше норми. За вегетаційний період цукрового буряку в 2005 році випало 238,8 мм опадів, що на 38,2 мм менше за середньо-багаторічну кількість. Але слід відмітити, що рослини цукрового буряку були в достатній мірі забезпечені ґрунтовою водою на початку і в середині вегетації, що в свою чергу позитивно вплинуло на дружність і повноту сходів.

За 2005/2006 сільськогосподарський рік кількість опадів була найменшою - 530 мм, що на 103 мм менше середньо-багаторічних. Після проведення основного зяблевого обробітку до сівби цукрового буряку випало 302,6 мм опадів, що відповідало середньо-багаторічній нормі за цей період. Однак після сівби до кінця вегетації культури сума атмосферних опадів була нижчою за середньо-багаторічну на 99,1 мм.

За температурним режимом весна в роки досліджень була характерною для районів південного Лісостепу. Підвищена температура повітря і нестача опадів у 2004 і 2006 роках на початкових етапах росту негативно вплинуло на появу і формування сходів льону. Інша ситуація відмічалась в 2005 році, коли підвищена температура і достатні запаси ґрунтової води у верхніх шарах лише сприяли проростанню насіння і формуванню дружних сходів.

Загалом же температурний режим повітря впродовж вегетації був сприятливий для росту і розвитку рослин цукрового буряку в усі роки досліджень.

Відносна вологість повітря в 2004 і 2005 роках на початку вегетації була нижчою відповідно на 9 і 3% від середньо-багаторічної, а в третьому році була на рівні норми. В середині вегетації вона дещо підвищувалась і знаходилась в межах 64-66% в перший рік, 68-73% в другий і 63-72% у третій рік. В кінці вегетації за рахунок випадання великої кількості опадів в 2004 році відносна вологість повітря піднялась до 73% і була вищою на 6% за середньо-багаторічну. В 2005 році відносна вологість повітря на цей період була вище норми на 4%, а в 2006 році - нижче норми на 3%.

Загалом погодні умови в 2004 і 2006 роках впродовж вегетаційного періоду цукрового буряку можна оцінити лише як на задовільно, оскільки нестача опадів на початок і середину вегетації призвела до появи неповних сходів . В 2005 році погодні умови були більш сприятливими для росту та розвитку цукрового буряку.

3.3. Схема досліду

У дослідах вивчали порівняльний вплив застосування гною, соломи озимої пшениці (надземної біомаси попередника) на врожайність і якість коренеплодів цукрових буряків та на зміни агрохімічних і водню фізичних властивостей грунту.

Дослідження проводили в польовому досліді з внесенням добрив під цукрові буряки за такою схемою:

1. Контроль (без добрив)

2. Гній 20 т/га

3. Солома 5 т/га

4. Солома 5 т/га + N60

В схемі досліду варіанти вирівняні за сумою вмісту азоту: кг/га.

Розмір посівної ділянки 2160 м² (21,6 х 100 м), облікової - 1296 м² ( 16,2 х 80 м) при триразовому повторенні варіантів і систематичному їх розміщенні.

3.4. Агротехніка вирощування цукрових буряків у досліді.

Подрібнену ( на 10-15 см) солому озимої пшениці в кількості 5 т/га з додатковим внесенням N60 (аміачна селітра) відповідно до схеми досліду заробляли в грунт дискуванням стерні в два сліди. Органічні (напівперепрілий гній ВРХ, солому) і мінеральні добрива (аміачна селітра) заробляли у грунт під час проведення оранки на глибину 30-32 см у другій половині жовтня.

3.5. Методика проведення досліджень.

Відбір зразків ґрунту в польовому досліді для визначення динаміки вмісту в ньому мінерального азоту, рухомих форм фосфору та обмінного калію – з 0-50 см шару в такі строки: до сівби, у фазі інтенсивного росту та при збиранні врожаю коренеплодів цукрових буряків; визначення вологості - у шарі 0-160 см - через кожні 20 см в строки до сівби та перед збиранням урожаю коренеплодів цукрових буряків.

Збирання врожаю коренеплодів цукрових буряків проводили механізовано (КС-6Б) з наступним доочищенням і роздільним зважуванням коренеплодів і гички.

У відібраних, згідно програми досліджень, зразках грунту визначали:

- нітратний азот - йонометричним методом;

-обмінний амоній - в 0,1н КС1 витяжці з подальшим

фотоколориметруванням з реактивом Неслера;

-рухомі сполуки фосфору — вилученням їх 0,5Н розчином СН3СООН з наступним фотоколориметруванням за методом Чирікова;

- обмінний калій - вилученням його 0,5Н розчином СН3СООН з наступним пропусканням на полуменевому фотометрі за методом Чирікова;

- польову вологість - гравіметричним методом.

Технологічні якості коренеплодів цукрових буряків розраховували за показниками цукристості; К; Nа; а-N які були нами отримані на напівавтоматичній лінії "Венема".

Біометричні показники: фенологічні спостереження, визначення динаміки наростання маси листя та коренеплодів цукрових буряків, та облік урожаю - за методикою. Мойсейченка і Єщенка.

Економічну ефективність застосування добрив розраховували згідно з технологічної картою та відповідними рекомендаціями.

Опрацювання і узагальнення результатів досліджень проводили, використовуючи методи математичної статистики.

РОЗДІЛ 4

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

4.1. Зміна агрохімічних показників родючості ґрунту при застосуванні різних видів органічних добрив

Цукрові буряки є однією з найбільш вимогливих культур до поживного режиму ґрунту і в той же час характеризуються високою окупністю добрив урожаєм за різних рівнів його забезпеченості елементами живлення. В забезпеченні цих потреб, а також підтримання рівня родючості ґрунту, важлива роль відводиться добривам, зокрема органічним.

Проведеними дослідженнями відмічені зміни вмісту мінерального азоту як за варіантами досліду, так і строками визначення в межах одного варіанту (табл. 4.1; 4.2; 4.3). Зокрема, в орному шарі вміст нітратного азоту перед сівбою цукрових буряків перевищував контроль на 1,8 мг/кг ґрунту.

4.1. Вплив різних органічних добрив на динаміку нітратного азоту в

ґрунті під цукровими буряками (середнє за 2005-2006 рр.), мг/кг грунту

НІР05 0,7-0,8 0,6-0,7 0,5 0,4

Примітка. 1*- шар грунту 0-30 см, 2**- 30-50 см.

Вшарі грунту 30-50 см його вміст був дещо менший ніж у 0-30 см з різницею в 1,3-1,7 мг/кг грунту на користь варіантів з органічним удобренням.

Внесення соломи з компенсуючою дозою азоту не призводило до іммобілізації азоту з грунту і вміст мінеральних форм азоту у варіантах з використанням соломи був вищий від контролю і наближався до варіантів з внесенням гною.

4.2. Вплив різних органічних добрив на динаміку амонійного азоту в грунті під цукровими буряками (середнє за 2005-2006 рр.), мг/кг грунту

НІР05 0,7 0,7-0,8 0,8-0,9 0,9-1,0

Примітка 1*- шар грунту 0-30 см, 2** - 30-50см.

4.3. Вплив застосування різних видів та доз органічних добрив на вміст та запаси мінерального азоту (N-NO3+N-NH4) в грунті перед сівбою цукрових буряків, середнє за 2005-2006 рр.

Примітка. 1*- шар грунту 0-30 см, 2**- 30-50 см.

Протягом вегетації цукрових буряків відмічено зменшення вмісту нітратного азоту як для орного так і підорного шарів грунту. Найменший вміст мінерального азоту зафіксовано на період збирання врожаю, що пояснюється зниженням процесів нітрифікації і використанням азоту рослинами на формування врожаю.

Застосування різних органічних добрив позитивно виливало на розвиток амоніфікуючих мікроорганізмів і сприяло накопиченню амонійного азоту як в орному, так і підорному шарах грунту. Його вміст у варіантах органічного удобрення був більший для всіх строків визначення, що свідчить про активність процесів мінералізації органічної речовини. Найбільші цифрові значення вмісту амонійного азоту в період змикання листя цукрових буряків в міжряддях можна пояснити оптимальним поєднанням умов температури і вологості на цей період.

Отже, внесення під цукрові буряки гною, соломи, приводило до збільшення мінерального азоту в грунті, при цьому за рівнем дії різні органічні добрива мало відрізнялась між собою.

Внесення в грунт органічних сполук різного походження покращило рухомість важкодоступних фосфатів (табл. 4.4). Так, у варіантах органічного удобрення вміст рухомих фосфатів перед сівбою цукрових буряків був більший, ніж на контролі на 1,4 , на 1,1- в період змикання листя в міжряддях і на мг/100г грунту - перед збиранням урожаю. Дещо меншим вмістом рухомих фосфатів характеризувався підорний шар грунту, але переваги варіантів органічного удобрення були відмічені і для нього.

Зменшення різниці вмісту рухомих фосфатів в грунті між досліджуваними варіантами на період збирання можна пояснити використанням доступних форм цього елементу живлення на формування біомаси цукрових буряків.

4.4. Вплив різних органічних добрив на динаміку рухомих фосфатів у ґрунті під цукровими буряками (середнє за 2005-2006 рр.), мг/100г ґрунту

Примітка. 1* - шар грунту 0-30 см, 2** - 30-50 см

В досліді встановлена позитивна дія різних видів і доз органічних добрив на вміст рухомого калію в ґрунті (табл. 4.5).

4.5. Вплив різних органічних добрив на динаміку рухомого калію в ґрунті під цукровими буряками (середнє за 2005-2006 рр.), мг/100г ґрунту

Примітка. 1*-шар грунту 0-30 см, 2** - 30-50см.

Підвищення вмісту рухомого калію в більшій мірі спостерігалось перед сівбою і на час змикання листя в міжряддях цукрових буряків. Зокрема, перед початком вегетації контрольні ділянки характеризувались меншим вмістом рухомого калію в орному шарі на 1,6 і 1,3 мг/100г грунту для підорного шару у відношенні до варіантів з внесенням різних органічних добрив. На кінець вегетації різниця за вмістом рухомого калію зменшувалась подібно до азоту та фосфору.

4.2. Вміст вологи в грунті і її використання рослинами цукрових буряків

Позитивні зміни агрофізичних показників під впливом органічних добрив сприяли додатковому нагромадженню в ґрунті доступної вологи (табл. 4.6). Як видно з таблиці її запаси в 0-160 см шарі грунту перед сівбою цукрових буряків вказують на високу засвоювальну здатність вологи опадів. І хоч різна кількість опадів за роками обумовила відмінності в запасах вологи перед сівбою цукрових буряків, але при цьому всі варіанти з вивченням впливу органічних добрив за нагромадженням вологи в грунті мали перевагу над контролем. В період збирання цукрових буряків запаси доступної вологи, що залежала як від кількості опадів, так і від їх використання на формування врожаю на варіантах досліду вирівнювалась між собою.

4.6. Запаси продуктивної вологи під цукровими буряками в шарі ґрунту 0-160 см при використанні різних органічних добрив, мм

НІР0,5 1413 6 5

Відомо, що під впливом внесення добрив підвищується вміст поживних речовин у ґрунтовому розчині, що веде до оптимізації засвоєння рослинами вологи, використання якої на одиницю врожаю при цьому знижуються на 10— 20%, а іноді і більше.

За даними наших досліджень, внесення під цукрові буряки різних видів та доз органічних добрив сприяло більш раціональному використанню рослинами вологи (табл. 4.7). Коефіцієнт водоспоживання при цьому в середньому за два роки коливався від 122 до 139м³ на одну тонну врожаю коренеплодів, проти на контролі. Найбільший позитивний вплив на цей показник мали варіанти з внесенням повної дози гною та сумісного використання соломи, які переважали контроль на 24 і 22% відповідно.

4.7. Ефективність використання цукровими буряками вологи шару грунту 0-160 см при застосуванні різних видів та доз органічних добрив, 2005-2006 рр.

Спостерігалась також позитивна дія внесення органічних добрив на використання вологи для формування основного якісного і кількісного показника врожаю цукрових буряків - збору цукру. В середньому за два роки коефіцієнт водоспоживання, в розрахунку на одну тонну цукру, коливався в межах 815-820м³. При цьому найбільше значення за цим показником відмічено на контрольному- варіанті.

4.3. Ріст рослин і формування врожаю цукрових буряків за різного органічного удобрення

Нашими дослідженнями встановлено особливості наростання маси окремих частин рослини (рис. 4.1, табл. 4.8) в залежності від застосування під цукрові буряки різних видів і доз добрив.

1. Контроль (без добрив)

2. Гній 20 т/га

3. Солома 5 т/га

4. Солома 5 т/га + N60

Червня Липня Серпня

Третя декада місяця

Вересня

Рис. 4.1. Динаміка наростання маси листя цукрових буряків

при застосуванні різних видів та доз органічних добрив,середнє за 2005-2006 рр., г/рослину

Листя інтенсивніше наростало в першій половині вегетації, а коренеплоди - в середині та другій її половині. Маса окремих частин цукрових буряків змінювалася з віком рослин і залежала від дози та виду внесення добрив.

На всі чотири дати визначення органічні добрива забезпечували краще наростання листового апарату, ніж на контролі. При цьому найвищі показники були на варіанті внесення повної дози гною, де маса листя була більшою, ніж на мінеральному фоні в червні - на 18 г, а в липні, серпні і вересні відповідно на 62, 35 та 22 г. Близькими до них були показники наростання маси листя на варіанті поєднання внесення солома + N60.

Обліками наростання маси коренеплоду встановлено позитивну дію застосування органічних добрив, починаючи з середини вегетації. В середньому за три роки маса 100 рослин цукрових буряків у фазі вилочки була близькою на всіх варіантах досліду. При добрих показниках попередніх середньодобових приростів станом на третю декаду липня коренеплоду на контролі мали масу 230 г. Вона зростала на 45 і 52 г/рослину при поєднанні соломи і N60. Така залежність зберігалася до кінця вегетації.

4.8. Динаміка наростання маси коренеплодів цукрових буряків при застосуванні різних видів та доз органічних добрив, середнє за 2005-2006 рр.,

г/рослину

Різні види і дози добрив, внесені під цукрові буряки, позитивно впливали на врожайність коренеплодів (табл. 4.9). В середньому за два роки приріст врожаю коренеплодів до контролю на варіантах із застосуванням повної дози гною і при поєднанні соломи і N60. В фактичних величинах приріст врожайності від застосування поєднання соломи і N60 становив відповідно 28,9 г/рослину по відношенню до варіанту без добрив. За ефективність ці добрива прирівнювались до дії гною, оскільки різниця в урожайності коренеплодів знаходилась в межах похибки досліду.

Визначальним фактором різної ефективності добрив були умови волого забезпечення. Збільшення врожайності до контролю від застосування

різних видів органічних добрив змінювалась від-га в 2005 році, до -в 2006р.

4.9 Вплив застосування різних видів та доз органічних добрив на врожайність коренеплодів цукрових буряків т/га

НІР05 1,9 2,2 - -

Примітка. * - приріст до контролю

Різні види і дози органічних добрив, що вивчалися у досліді, забезпечували в усі роки істотне підвищення врожайності коренеплодів порівняно до контролю.

4.4. Технологічні якості коренеплодів цукрових буряків у залежності від застосування різних видів органічних добрив

Збір цукру є похідним від урожайності, вмісту цукру та інших технологічних якостей врожаю коренеплодів, сприятливе поєднання яких є важливим завданням працівників цукробурякового виробництва.

Цукристість коренеплодів може варіювати в широких межах, залежно від генотипу гібриду та абіотичних факторів. В наших дослідженнях, у порівнянні з варіантом де застосовувались лише мінеральні туки, при використанні органічних добрив вміст цукру в коренеплодах за 2005-2006 рр. підвищився на (табл. 4.10.). Строкатість цукристості коренеплодів за роками була зумовлена різним співвідношенням між процесами росту біомаси та запасанням цукру.

Вихід цукру в значній мірі обумовлюється технологічними якостями сировини. Створення умов сприятливого поєднання елементів живлення в системі удобрення цукрових буряків є передумовою збільшення виробництва цукру з одиниці продукції .

4.10. Технологічні якості сировини цукрових буряків при застосуванні різних видів та доз органічних добрив, 2005-2006 рр.

Хоч і в меншій мірі ніж від погоди, але показники технологічних якостей врожаю коренеплодів змінювались і по варіантам досліду. Зокрема, за сумісного застосування соломи і N60 сума патокоутворювачів зменшувалась на 0,4-0,6 мг-екв/кг маси коренеплодів у розрахунку на 100г сирої їх маси. Це пояснюється зменшенням вмісту а-N в першу чергу при сповільненні розкладу органічних речовин добрив. За рівнем позитивного впливу альтернативні види органічних добрив не поступалися гною.

При внесенні під цукрові буряки на фоні повного мінерального органічних добрив розрахунковий вихід цукру зменшився на 0,1% до контрольного варианту і майже не змінювався між варіантами з еквівалентною кількістю енергетичного матеріалу.

Очікуваний вихід цукру визначався співвідношенням рівнів урожайності, цукристості та технологічних якостей сировини. Краще його поєднання (табл. 4.11) склалося при внесенні під цукрові буряки соломи 5т/га.

В значній мірі на вихід цукру впливали втрати при переробці. На користь останніх змінювалось і кількісне співвідношення між виходом патоки та цукру. Внесення в грунт соломи та N60 сприяло зменшенню МБ-фактору на 2,5-3,9%.

4.11. Вихід цукру при застосуванні різних видів та доз органічних добрив, 2005-2006 рр.

Отже, за сукупністю впливу на кінцевий показник заводський вихід цукру - поєднання внесення соломи та N60 не поступалося застосуванню традиційного органічного добрива - гною.

РОЗДІЛ 5

ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

Ефективність сільськогосподарського виробництва визначається кількісними економічними показниками врожайності та його якості і витрат на одержання продукції згідно технологій вирощування польових культур [39].

Розрахунки матеріально-грошових витрат ми проводили за нормативними показниками згідно технологічних карт вирощування цукрових буряків з використанням фактичних цін на продукцію, добрива та паливно-мастильні матеріали станом на вересень 2006 року. До цін на добрива додавали витрати на їх застосування та на збирання і доробку додаткової продукції, одержаної від добрив.

Розрахунки показали, що економічні показники вирощування цукрових буряків залежать від інтенсивності використання добрив (табл. 5.1). Вартість валової • продукції знаходилась в прямій залежності від величини врожаю з коливанням у межах грн. між крайніми за продуктивністю варіантами.

5.1. Економічна ефективність застосування різних видів та доз органічних добрив при вирощуванні цукрових буряків, середнє за 2001-2002 рр.

Виробничі витрати різнилися лише за рахунок фактору добрива,

35 оскільки решта елементів технології була на усіх варіантах однаковою. Сумарні витрати були найбільшими і складали 3704 грн. в розрахунку на гектар за умови застосування 40 тонн гною. На 12 % вони були нижчими при поєднанні застосування соломи з сидератом.

Собівартість однієї тонни основної продукції ^варіювала в межах від £*,\їгрн «v- \/*^~ ~~ до 88>96 грн - при внесенні 40 т/га гною.

Рівень рентабельності був близьким до контролю при застосуванні соломи із зеленою масою сидерату. На 9% нижча рентабельність одержана У при внесенні під цукрові буряки 40 т/га гною. Різниця в ефективності тут обумовлювалася нижчою окупністю врожаєм коренеплодів повної дози гною (0,18 тонн коренеплодів на одну тонну гною).

За рівнем одержання чистого прибутку варіанти з використанням усіх добрив перевипгували контроль. Найвищий чистий прибуток одержано при сумісному застосуванні зеленої маси сидерату та соломи, де він досягав 3054 -** ' грн/га або перевищував контроль на %. Незважаючи на нижчу рентабельність ^/ внесення гною, умовно чистий прибуток тут отримано на… грн більший у порівнянні з контролем.

РОЗДІЛ 6

ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

При роботі з добривами всі робітники повинні чітко дотримуватися правил техніки безпеки і охорони праці.

До роботи з добривами допускаються особи яким виповнилося 18 років. Всі робітники ( кладовщики, механізатори, вантажники і ін.) перед початком роботи з добривами повинні пройти інструктаж по техніці безпеки і охороні праці.

Правила техніки безпеки і сані гарні правила при роботі з добривами вивішуються в приміщенні складу.

Відстань від складів збереження мінеральних добрив і пестицидів до житлових і суспільних будинків і підприємств по переробці і збереженню харчових продуктів повинна бути не менш 500 м, а до об'єктів, не пов'язаних з постійним перебуванням людей (за винятком підприємств по переробці і збереженню харчових продуктів), - 200м. Склади, призначені для збереження мінеральних добрив, розташовують від житлових і суспільних будинків на відстані не менш чим 200 м.

При роботі з добривами на складі і за його межами всі робітники повинні надіти рекомендований для даного виду роботи спецодяг: комбінезон, рукавиці, очки, респіратори або (при роботі з аміачною селітрою) протигази.

При зберіганні аміачної селітри необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки. Не дозволяється її зберігання насипом за межами складу і сумісно з горючими речовинами (торфом, соломою, нафтопереробними продуктами і ін.). В складі, де зберігають аміачну селітру, не дозволяється курити, користуватись відкритим полум'ям і приборами для обігріву. При виникненні пожару полум´я гасять лише водою. При гасіння пожару необхідно користуватися протигазом, щоб уникнути отруєння окисами азоту, що виділяються.

Особливу обережність слід дотримуватися при роботі з рідким аміаком. Місткості для його зберігання і транспортування повинні мати герметичні люки. При потраплянні рідких азотних добрив на шкіру їх негайно необхідно змити водою. При важкому отруєнні аміаком потерпілого виносять на свіже повітря і викликають лікаря. У випадку припинення дихання необхідно зробити потерпілому штучне дихання.

При внесенні добрив не дозволяється знаходитись поряд з робочими органами машин, а при роботі дискових розкидачів ближче 50—80 м від них. Завантаження машин добривами слід проводити лише при повній її зупинці. Всі приводи машини повинні бути закриті щитами.

Змащування і регулювання робочих органів слід проводити лише при повній зупинці машини і виключеним двигуном трактора.

Не дозволяється сидіти на машині і знаходитися між трактором і машиною при транспортуванні і внесенні добрив. Швидкість руху машин при внесенні добрив не повинна бути вища встановленої технічними умовами. В транспорті з добривами заборонена перевіз людей, харчових продуктів, питної води і предметів домашнього використання.

При роботі з навантажувачами можна виходити з трактора тільки при опущеному на землю ковші. Під час роботи не дозволяється підходити до навантажувачу з боку робочих органів. Злежані добрива перед навантаженням необхідно розрихлити. Не можна піднімати вантажі більшої маси, ніж передбачено технічними умовами навантажувача. При навантаженні і розвантаженні варто знаходитися з навітряної сторони.

Після закінчення роботи вантажопідйомних механізмів і під час перерви, вантаж не повинний залишатися в піднятому стані. Забороняється піднімати і переміщати вантажі з людьми і над людьми.

При транспортуванні незатаренних сипучих мінеральних добрив з метою запобігання їхніх втрат кузова автомашин і причепів повинні бути герметизовані й укриті брезентом.

При безперервній роботі з добривами рекомендується робити 5-ти хвилинні перерви через кожні півгодини роботи в респіраторі.

По закінченню роботи слід прийняти душ або ретельно вимитися з милом. На місці роботи постійно повинен бути запас чистої води І аптечка.

При потраплянні добрив в очі слід промити їх великою кількістю чистої води І звернутися в медпункт, а при опіку - промити обпечені місця сильним напором води, обробити 5%-ним розчином спирту і накласти марлеву пов'язку.

Чітке дотримання правил техніки безпеки і необхідних санітарних правил є непорушною умовою правильної організації праці при роботі з добривами.

РОЗДІЛ 7

ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПРИ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ ВИДІВ ОРГАНІЧНИХ ДОБРИВ ПІД ЦУКРОВІ БУРЯКИ

Світовий і вітчизняний досвід ведення інтенсивного землеробства впевнено показує, що добрива - це матеріальна основа кількості і якості отриманої рослинницької продукції, джерело біогенних елементів для рослин.

Науково-обґрунтована система використання агрохімічних засобів дає можливість вирішити певні задачі: розширене відтворення родючості грунту, бездефіцитного або позитивного балансу біогенних елементів і гумусу в системі „грунт - рослина - добриво", одержання збалансованої за хімічним складом і поживній цінності продукції рослинництва, підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва, покращення екологічної ситуації в сільському господарстві.

В той же час використання добрив і інших засобів хімізації - це досить активний вплив на природне середовище. Наявність різних токсичних домішок в добривах, їх незадовільна якість, а також можливі порушення технології використання можуть призвести до серйозних негативних наслідків. Використання високих доз добрив і їх негативний вплив на природне середовище набуває все більш застережливий характер і глобальні масштаби. Тому охорона природи - одна з найважливіших задач робітників сільського господарства.

Ґрунтознавець, агрохімік, а в цілому кожен землероб є самим першим охоронцем порядку в природі, а раціональне господарювання на землі -найважливіша умова її процвітання.

Найбільш суттєвими порушеннями технології використання органічних добрив є:

1) недостатнє використання підстилкових матеріалів і недосконалість систем видалення гною, що в 1,5-2 рази зменшує вихід високоякісного органічного добрива, призводить до щорічних втрат мільйонів тон рідких органічних фракцій;

2) нерівномірне внесення і компостів із-за недостатньої кількості гноєрозкидачів І використання бульдозерів і інших примітивних засобів, які значно знижують ефективність органічних добрив;

3) порушення співвідношення чисельності тварин і площі, що удобрюється, призводить до надлишкового удобренню полів, забрудненню оточуючого середовища;

4) недостаток при тваринницьких комплексах іригаційні) підготовлених площ для використання тваринницьких стоків (при гідрозмиві) і рідкої фракції безпідстилкового гною на зрошення, а також слабкий розвиток трубопровідного транспорту і польових гноєсховищ, що значно підвищує експлуатаційні затрати у порівняння з використанням мобільних засобів, збільшуються і втрати гною;

5) недооцінка використання безпідстилкового гною у поєднанні з розсіяною по полю під час збирання зернових соломою і сидерацією полів.

Узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду використання органічних добрив наводить на висновок, що для попередження втрат біогенних елементів, особливо азоту, необхідно користуватися слідуючи ми загальними положеннями:

1) на 1 га сівозмінної площі повинно вноситись щорічно не більше 200 кг азоту;

2) в господарствах, які мають тваринницькі комплекси, в сівозмінах необхідно вводити проміжні культури на відгодівлю тваринам або в якості зеленого добрива (ущільнені посіви сільськогосподарських культур в сівозміні практично попереджає втратам нітратів за рахунок вимивання, внаслідок інтенсивного їх використання рослинами);

3) восени безпідстилковий гній треба комбінувати з заорюванням соломи або зеленим добривом (в такому випадку азот біологічно іммобілізується восени і в весняно-літній період, що значно скорочує втрати).

Значних втрат в умовах інтенсивного землеробства приносить ерозія

грунту. Вона набуває глобального характеру і потребує колективних зусиль, як і при вирішенні інших проблем охорони навколишнього середовища.

Серед комплексу найважливіших протиерозійних заходів потужним агротехнічним засобом підвищення протиерозійної стійкості грунту є використання органічних і мінеральних добрив. Рослини на удобреному грунті розвивають більш міцну кореневу систему, покращують фізичні властивості фунту, що сприяє захисту грунту від ерозії. Правильний вибір форм, доз, строків і способів внесення і заробки добрив є важливим засобом попередження втрат поживних речовин при змиві і вилуговуванні з грунту.

ВИСНОВКИ

1. В умовах дефіциту гною зростає актуальність пошуку ефективних нетрадиційних для регіону органічних добрив - нетоварної частини врожаю та посіву сидеральних культур з метою стабілізації і навіть розширеного відтворення ґрунтової родючості і на цій основі підвищення продуктивності вирощуваних сільськогосподарських культур, зокрема цукрових буряків.

2. Наші дослідження підтвердили позитивну роль органічних добрив на вміст доступних для рослин форм основних елементів живлення. При цьому за рівнем дії на вміст мінерального азоту всі досліджувані форми органічних добрив мало відрізнялись між собою. Деяке зменшення вмісту рухомих форм фосфору і калію в варіантах альтернативного органічного удобрення, порівняно з гноєм, можна пояснити меншим надходженням цих елементів з соломою та олійною редькою.

3. При використанні соломи і пожнивних посівів редьки олійної, як джерела органічних добрив при вирощуванні цукрових буряків, накопичуються такі ж запаси вологи у ґрунті, як і при внесенні гною в еквівалентних дозах поживних речовин. При цьому не відмічено суттєвої різниці в її використанні на формування врожаю коренеплодів.

4. На підставі даних обліків наростання маси рослин та цукристості коренеплодів можна зробити висновок, що при застосуванні альтернативних видів добрив створюються такі ж або близькі для формування врожаю цукрових буряків умови, як і при внесенні під них еквівалентних доз гною. При цьому застосування на мінеральному фоні соломи сумісно із зеленою масою сидерату та гною в дозі 40 т/га забезпечувало заводський вихід цукру в межах 4,94-4,98 т/га.

5. Заміна внесення в грунт гною застосуванням подрібненої соломи озимої пшениці економічно обгрунтована, оскільки за рівнем рентабельності переважала відповідно на 13% показники варіант» із внесенням гною.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авров О.Е., Мороз З.М. Использование соломы в сельском хозяйстве.-Л.: Колос. Ленингр. отд-ние, 1979.-200 с., ил.

2. Агрохімія: Підручник / І.М. Карасюк, О.М. Геркіял, Г.М. Госпо-даренко та ін.; За ред. І.М. Карасюка- К.: Вища шк., 1995.-47ІС.; іл.

3. Барсуков А.Й. Солома нужна полю // Земледелие.-1988.-№8.-С. 28-29

4. Бердніков О.М. Зелені добрива.-К.: Т-во Знання УРСР.-1979.- 48 с.

5. Благовещенская З.К., Тришина Т.А. Сидераты в современном земледелии // Земледелие.-1987.-№5.-С. 36-37.

6. Богданові С.М. Пожнивное зеленое удобрение // Хозяинь.-1896.-№28.- С.492-495.

7. Богдановь С.М. Зеленое удобрение // Деревня.- 1904.- №7.- С. 439-495.

8. Бойко III., Сологуб Ю.І. Післяжнивні посіви у зерно-бурякових сівозмінах// Пропозиція.-1999.—№7.-С. 28-29.

9. Габибов М.А. Последействие минеральньк удобрений при вьіращивании озимой пшениць: //Зерновне культурьі.-2001 .-№ 1.-С.11-13.

10. Геркіял О.М. Баланс гумусу в ґрунті в залежності від насиченості органічними добривами в польовій сівозміні // Підсумки наукової роботи за 1991 - 1995 роки. - Умань. - 1996.-С.53-54.

11. Довбан К.И. Сидерация - многофакторньїй агроприем // Земледелие.-1986.-№8.-С.40-42.

12. Довбан К.И. Зеленое удобренне. - М.: Агропромиздат , 1990.- 208с.

13. Довбан К.И. Коротко о сидератах // Земледелие.-1996.-№ 3.-С.45.

14.Иванец Г.И. Солома на удобрение //Земледелие.-1985.-№ 8.-С. 11-12

15. Иванов Ю.Д.. Сергиенко В.А., Фролов В.А. Доступний способ под-держания баланса гумуса в почве // Земледелие.-1988.-№ 5.-С. 34-36.

16.Использование соломы для поддержания положительного баланса гумуса в почве / По метериалам ВНИИТЗИСХ //Земледелие.-1986.-№ З.-С. 31

17. Калужскій А. А. Опнтн запашки соломи. // Вестник сельского хозяйства.-1906.-№ ЗЗ.-С. 12-13.

18. Кисель В.Й. Биологическое земледелие в Украине: проблеми й перспективи.- Харьков.: Штрих, 2000.- 162 с.

19 Кознрева В.Е. Использование промежуточных культур для защиты почв от эрозии при возделывании сахарной свеклы на склоновнх землях // Зкологические проблеми интенсификации земледелия в районах свеклосеянья.- Київ.-1991 .-С.51-57.

20.) Комаревцева Л.Г. Использование соломы в качестве дополнительного органического удобрення // Зффективность использования органических й минеральных удобрений в условиях Урала, Пермь.- 1989.-с.42-47.

21. Кормилицын В.Ф. Агрохимия зеленого удобрення в орошаемом земледелии Поволжья // Агрохимия.-1995.-№ 5.-С.44-66.

22. Лошаков В.Г., Иванова С.Ф., Асхабов Р.Ю., Пашков А.Й. Пожнивнне культури в зернових севооборотах// Земледелие.-1986.-№10.-С.27-2

23. Лошаков В.Г.. Злльмер Ф.. Синих Ю.Н., Бегеулов М.Ш. О роли промежуточных культур в зернових севооборотах // Зерновне культуры.-2000. - №4-С. 20-21.

24. Максютов Н.А., Кремер Г.А. Сидерати защищают почву от эрозии й повншают плодородие // Земледелие.-1997.-№2.-С.27-28.

25. Медведев В.В., Адерихин П.Г., Гаврылюк Ф.Я., Чесняк Г.Я. Физико-химические свойства черноземов // Русский чернозем 100 лет после Докучаева.-М: Наука.- 1983,-С. 199-214.

26. Мишустин Е.Н., Геллер И.Т., Синха М. Мобилизация минеральных фосфатов почвы й удобрений в процессе жизнедеятельности микроорганизмов // Известия ТСХА.-1972.-В.4.-С. 116-121.

27 Нарцысов В.П., Заикин В.П. Биологическая система земледелия // Сельское хозяйство за рубежом.-1984.-№4.-С.2-5.

28. Новак. Ю.В. Геркиял В.М., Акименко А.С. Роль сидератов в повышении плодородия почвы // Сахарная свекла.-1999.-№ 12-С.6-7.

29. Прянишников Д.Н. К вопросу о влиянии внесення в почну неперепревшей соломы на урожай // Вестник сельского хозяйства.-1902.-№52.-С.3-4

30. Прянишников Д.Н. Учение об удобрений // РСФСР.: Государственное издательство.-Берлин, 1922.-428с., ил.

31. Салова Т.М., Велюханов И.В. Посевы крестоцветных культур на сидерацию // Земледелие.-1987.-№12.-С.36-37.

32. Саранин К.И., Федорищев В.Н. Пожнивные сидераты в нечерноземье // Земледелие.-1990-№1 .-С.39-42.

33. Сидоров М.И., Зезюков Н.И. Использование соломы на удобрение // Земледелие.-1988 -№12.-С.48-50.

34. Солома й водный режим почвы / По материалам ВНИИТЗИСХ //Земледелие.-1985.-№4.-С.29.

35. Солома поддерживает баланс гумуса / По материалам ВНИИТЗИСХ // Земледелие.-1985.-№1 .-С.26.

36. Ступенко О.В., Димкович Д.А. Використання пожнивних проміжних посівів на зелене добриво // Оптимізація структури агроландшафтів і раціональне використання ґрунтових ресурсів. - К.: ДАІ, 2000.- С.60-61.

37. Тамонов А.М., Лукин С.М., Новиков М.Н. Редька масляничная – денная сидеральная культура // Земледелие.-1990.-№1.—С.44—45.

38. Тихомирова В.Я. Влияние разньїх систем удобрення в льняном севообороте на изменение агрохимических показателей дерново подзолистой ночвы // Агрохимия.-1999.-№5.-С.5-12.

39. Фалькова Н.О. Аналіз економічної ефективності нітрагінізації сої // Вісник аграрної науки. - 1999.-№9. -С.72.

40. Франкфурте С.Л. Общий обзор сети опытных полей всеросийского Общества сахарозаводчиковь за четырехлетие 1901-1904 г. // Вестник сельского хозяйства.-1905.-№33.-С.8.

41. Храмцов И.Ф., Безвиконный Е.В. Влияние минеральных удобрений, соломы й средств защиты растений на плодородие чернозема выщелоченого й продуктивность культур зернопарового севооборота // Агрохимия.-1998.-№5.-С31-37.

42. Шагаев В.А., Ходько М.И. Сидераты в паровом поле // Земледелие.- 986.-№Ю.-С. 29-30. .;•—\

43.Шакиров Р.С. Сидерат й солома дополнительные источники почвенной органики // Земледелие.-1999.-№4.- С.38.

44. Шикула Н К. та ін. Відтворення родючості грунтів у ґрунтозахисному землеробстві. Наукова монографія / Національний аграрний університет України. ПФ Оранта, 1998—680 с.

45. Шкарда М. Производство й применение органических удобрений / Пер. с чеш. З.К. Благовещенской.-М.: Агропромиздат, 1985-364с., ил.

46.Яковлевь А.Л. О зеленом удобрені // Журнал опытной Агроном.-1901.-Томь II.- С. 366-370.