Технологія вирощування
Попередники
Цукровий буряк дуже вимоглива культура до попередників. Причому великий вплив на врожайність коренеплодів мають не тільки попередники, а й культури, що вирощуються перед попередниками. Раціональне розміщення цукрового буряка у сівозміні – основа підвищення продуктивності культур сівозміни.
Найвищі врожаї коренеплодів у районах достатнього зволоження збирають коли розміщують їх після озимої пшениці в ланці з багаторічними бобовими травами одного року використання. Багаторічні бобові трави збагачують ґрунт азотом, органічними речовинами, підвищують його родючість, сприяють очищенню полів від бур'янів. На посівах озимої пшениці є можливість за допомогою гербіцидів другий рік поспіль тримати поле чистим від бур'янів.
Прикладом універсальної динамічної сівозміни може бути наступна: 1) конюшина, 2) озима пшениця, 3) цукровий буряк, 4) ярий ячмінь з підсівом конюшини.
Високі врожаї цукрового буряка можна одержати також в таких ланках сівозміни:
А). 1. однорічні трави (вика, горох, овес), 2. озима пшениця, 3. цукровий буряк;
Б). 1. горох, 2. озима пшениця, 3. цукровий буряк.
У районах нестійкого зволоження найбільші врожаї цукрового буряка одержують у ланці зайнятий пар – озима пшениця – цукровий буряк. Продовження строків використання багаторічних трав більше одного року зменшує врожай озимої пшениці на 2–3 ц/га, цукрового буряка на 20–25 ц/га та призводить до скорочення площі зернових і до зменшення продуктивності сівозміни.
Небажаним попередником є озима пшениця, що висівається після кукурудзи на силос, бо вона різко знижує врожай пшениці (5–15 ц/га), а на наступний рік і цукрового буряка (40–80 ц/га).
У районах недостатнього зволоження цукровий буряк треба розміщувати насамперед після озимої пшениці у ланці з чорним, удобреним гноєм паром.
Зменшується врожайність коренеплодів, коли їх розміщують після озимої пшениці, якій передувала озима пшениця чи інші стерньові попередники.
У районах достатнього зволоження і при зрошенні у просапній сівозміні допускається насичення буряком до 25%, а в районах нестійкого і недостатнього зволоження – до 20%.
Повторні посіви буряка на одному і тому ж полі спричинюють «буряковтому» ґрунту, що обумовлюється нагромадженням шкідників, хвороб (нематоди, попелиці, гнилі, церкоспороз, пероноспороз та ін.). Беззмінне, монокультурне вирощування призводить до зниження врожайності і цукристості навіть при внесенні гною і повного мінерального удобрення. У сівозміні цукровий буряк можна вирощувати на тому ж полі не раніше, як на 4-й рік. При зараженні ґрунту нематодою – через 5 років, а при сильному зараженні – аж через 6–7 років.
Оздоровлюють поля від нематоди такі культури: жито, кукурудза, люцерна, льон, цибуля, деякі види конюшини. Не вирощують цукровий буряк після культур, на яких може розвиватися нематода: ріпак, суріпиця, гірчиця, капуста, редька та ін.
Доцільно вирощувати перед цукровим буряком післяукісні посіви на зелене добриво, особливо при відсутності органічних добрив. Швидкорослі капустяні культури сприяють поширенню нематоди. Проте, згідно даних німецьких вчених, капустяні можна використати як «уловлюючі рослини для нематоди». Вони прискорюють розвиток личинок нематоди, які поселяються у кореневій системі, але не мають достатнього живлення. У таких умовах живлення переважають нематоди чоловічої статі, а жіночі личинки відмирають, чим сильно скорочується популяція нематоди.
Придатні для цього нематодостійкі сорти гірчиці білої, редьки олійної, гречки. Завдяки вирощуванню стійких проміжних культур у Німеччині уже багато років висівають до 40% цукрового буряка у сівозміні.
При нестачі вологи і слабкому розвитку післяукісних культур їх знезаражуючий ефект майже не проявляється.
Цукровий буряк – добрий попередник для ярих зернових, зернобобових. На рано зібраних площах у зоні достатнього зволоження в останні роки після нього розміщують озиму пшеницю.
Основний обробіток ґрунту
Цукровий буряк формує основну частину врожаю в ґрунті, і є вимогливим до стану орного горизонту. Тому своєчасний і якісний обробіток ґрунту має надзвичайно велике значення для формування високого врожаю коренеплодів.
Основний обробіток ґрунту повинен забезпечити знищення бур'янів, покращення фітосанітарного стану, нагромадження і збереження вологи, створення оптимальних агрофізичних умов для росту рослин. Глибина орного горизонту має бути не менше 25 см, щільність ґрунту 1,0–1,4 г/см3
з доброю аерацією. Важливо якісно заробити рослинні рештки, солому, внесені добрива. Найбільш поширені два способи основного обробітку ґрунту – поліпшений і напівпаровий.
Поліпшений обробіток передбачає дворазове лущіння стерні. Перше проводять дисковими лущильниками (ЛДГ-10) в два сліди під кутом 30–45° на глибину 5–6 см. Якщо солома використовується як органічне добриво та при пересиханні ґрунту краще використовувати для першого лущіння важкі дискові борони (БДТ-3, БДТ-7, БДВ-6). Це прискорює розкладання соломи, зменшується випаровування вологи, провокується проростання насіння бур'янів, знищуються або пригнічуються вегетуючі бур'яни.
Через 10–12 днів після першого проводять друге лущіння лемішними лущильниками (ППЛ-5–25, ППЛ-10–25) на глибину 12–14 см в агрегаті з важкими боронами.
При з'явленні бур'янів після лущіння їх знищують поверхневим обробітком з допомогою боронування, культивації та ін. Після внесення органічних і мінеральних (фосфорних і калійних) добрив проводять зяблеву оранку на глибину 28–32 см наприкінці вересня – початку жовтня плугами ПЛН-5–35 і ПЛП-6–35. Для поліпшення якості зяблевого обробітку краще використовувати двоярусні плуги ПЯ-3–35; ПНЯ-4–40, ПН-4–40.
Цукровий буряк дуже негативну реагує на веснооранку. Ґрунт ні в якому разі не можна орати, якщо він перезволожений. При цьому утворюється плужна підошва, ґрунт запливає, ущільнюється і рослини можуть поглинати поживні речовини і вологу тільки з орного шару. Коренева система майже не засвоює їх з підорного шару.
На важких ґрунтах орний шар поглиблюють за допомогою ґрунтопоглиблювачів на 37–40 см.
Поліпшений спосіб обробітку ґрунту найбільш ефективний у районах нестійкого та недостатнього зволоження.
Напівпаровий обробіток ґрунту рекомендується застосовувати у районах достатнього зволоження з вищою забур'яненістю полів. Він складається з лущіння стерні на глибину 5–6 см дисковими лущильниками в 2 сліди. Після внесення органічних і мінеральних добрив поле орють на глибину 28–32 см плугами з передплужниками в агрегаті з важкими боронами (БЗТС – 1,0), а в посушливих умовах – з котками ЗККШ-6, не пізніше першої декади серпня.
Небажано перевертати наверх підорний горизонт, в якому міститься мало елементів живлення. Він має погану структуру. Це веде до того, що молодий проросток буряка пригнічується і погано росте, поки коренева система не проникне глибше малородючого шару.
У міру з'явлення сходів бур'янів виоране поле декілька разів обробляють боронами або культиваторами для знищення нових хвиль пророслих бур'янів.
У другій половині жовтня поле необхідно розпушити на глибину 16–20 см плугами без полиць або плоскорізами. Одночасно можна вносити аміачну воду. Напівпаровий обробіток зменшує забур'яненість на 30–50%, збільшує запаси вологи в ґрунті на 20–30 мм.
Важливо провести пізно восени щілювання на глибину 45–50 см з допомогою щілювача ЩП-3–70.
Весняний обробіток ґрунту
Якщо поле добре вирівняне восени, то навесні перший обробіток, як тільки посіріють гребені, розпочинають важкими боронами (БЗТС – 1,0).
Ґрунт в цей період добре розсипається, тривалість такого стану 2–3 дні. Важливо перший обробіток провести вчасно. Передчасне розпушування призводить до залипання робочих органів ґрунтообробних знарядь, замазування поверхні ріллі, а запізніле спричинює засихання ґрунту і утворення великих грудок. Якісніше ґрунт розпушується при комплектуванні зчіпок СП-16, С-18 тощо в першому ряді важкими боронами БЗТС – 1,0 а в другому – посівними боронами ЗБП-0,6А.
Якщо поле невирівняне, то для якісного розпушення використовують два агрегати: перший укомплектований послідовно двома рядами важких і посівних борін; другий шлейф-боронами ШБ – 2,5 в першому ряді і посівними боронами ЗБП-0,6А – в другому. Обидва агрегати при мінімальному розриві в часі працюють під гострим кутом до напрямку оранки. Якщо оранка неякісна, після закриття вологи важкими боронами, поле вирівнюють культиваторами КПС-4, АРВ – 8,1.
Такий весняний обробіток запобігає втратам вологи, вирівнює і розпушує поверхню ґрунту на глибину 2–4 см, ущільнює насіннєве ложе на оптимальну глибину. При цьому вирівняність поверхні поля має бути такою, щоб при накладанні триметрової рейки між нею і поверхнею ґрунту не було западин понад 3 см. Передпосівний обробіток ґрунту і сівба – це єдиний технологічний комплекс. Розрив у часі між передпосівним обробітком і сівбою має бути мінімальним – не більше пів години. Якщо сіяти пізніше, верхній шар ґрунту пересихає, що різко зменшує польову схожість насіння.
Метою обробітку ґрунту є розпушення зони загортання насіння і збереження сформованої за зиму структури орного шару. Верхній шар ґрунту розпушують на глибину 2–3 см, більше коливання глибини недопустиме. Насіннєве ложе має бути твердим і забезпечувати капілярне підняття вологи до насіння.
Сучасні ґрунтообробні знаряддя дозволяють підготувати ґрунт для сівби цукрового буряка за 1–2 проходи. Передпосівний обробіток за допомогою «Європак 6000», Компактора, Комбінатора ЛК-4, Унімат, Україна-АПБ-6 запобігає переущільненню ґрунту, що спричинюється багаторазовими проходами однофункціональних агрегатів. Комбіновані агрегати за один прохід виконують понад чотири операції – вирівнювання, подрібнення грудок, розпушення, ущільнення насіннєвого ложа. При настанні фізичної стиглості ґрунту, поле до сівби цукрового буряка можна підготовити за один прохід. Це є важливим елементом енергозбереження і передумовою високоякісної сівби.
Головними помилками при передпосівному обробітку ґрунту є надто ранній початок робіт при ще сирому ґрунті, надмірна кількість робочих проходів через те, що окремі операції не поєднуються в одному агрегаті, велика робоча швидкість агрегатів, глибоке передпосівне розпушування.
Передпосівний обробіток ґрунту проводять під невеликим кутом до напрямку сівби.
Не бажано використовувати для передпосівного обробітку ґрунту просапні культиватори КПС-4; КПГ-4. Це призводить до нерівномірності обробітку ґрунту, збільшенню втрат вологи, значної гребенистості поверхні ґрунту, а в кінцевому результаті до значного зниження польової схожості насіння.
Підготовка насіння, сорти
Урожайність коренеплодів у значній мірі залежить від якості насіння. Його готують до сівби на насінних заводах. Насіння очищають, калібрують з виділенням двох посівних фракцій діаметром 3,5–4,5 см і 4,5–5,5 см. Пізніше насіння шліфують з частковим (5–30%) видаленням оплодня, що забезпечує вищу одноростковість та питому вагу насіння.
Останній етап підготовки насіння – інкрустація. На поверхню наносять тонку плівку, що складається з плівкоутворюючої речовини, фунгіцидів, інсектицидів, стимуляторів, барвників. Це сприяє захисту від шкідників і хвороб на початкових фазах росту.
Для підвищення якості сівби використовують дражоване насіння. Йому надають кулястої форми. Насіння покривається шаром органічної інертної маси, яка має гігроскопічні властивості і містить поживні, стимулюючі і захисні речовини.
Необхідно враховувати, що для проростання дражованого насіння потрібно більше води, тому передпосівний обробіток ґрунту має забезпечити достатню вологість насіннєвого ложа. Дражоване насіння висівають у перші строки сівби.
Для сучасних технологій використовують насіння з лабораторною схожістю не менше 90%, а одноростковість має бути більше 95%.
Зараз насіння продають не за масою, а за посівними одиницями. Одна посівна одиниця містить 100 000 насінин. При висіві на одному гектарі однієї посівної одиниці на 1 м2
припадає 10 насінин, а на один метр довжини рядка 4–5 насінин. Висівають 1,2–1,8 посівних одиниць.
У посушливих умовах, або при низькій культурі землеробства, не варто використовувати дражоване насіння. Тут краще висівати «голе» насіння, протруєне препаратами превікур, тачигарен (проти коренеїду), апрон (проти шкідників і хвороб), промет (проти шкідників), адіфур, гаучо, карбосан, космос, круізер, фурадан, хінуфур – проти ґрунтових і наземних шкідників сходів.
Сорти
Долю селекції у підвищенні врожайності цукрового буряка в останні роки оцінюють в 45%. Зараз у виробництві використовуються сорти і гібриди. Гібриди забезпечують вищий урожай і цукристість, характеризуються одноростковістю, мають потужний стартовий ріст, рослини вирівняні за темпом росту і по габітусу. Проте вони вимогливіші за сорти до умов вирощування, дотримання технологічних вимог.
Сортотипи цукрового буряка мають таку класифікацію:
Е – високоврожайний тип, вихід цукру реалізується за рахунок високого врожаю коренеплодів.
N – нормальний тип, вихід цукру реалізується як урожайністю так і цукристістю.
Z – високоцукристий тип, вихід цукру реалізується за рахунок високого вмісту цукру.
У нових гібридах селекціонерам вдалось подолати негативну кореляцію між урожайністю і вмістом цукру.
В Україні зареєстровано 89 сортів і гібридів цукрового буряка вітчизняної і зарубіжної селекції. До державного Реєстру сортів рослин України на 2001 рік занесено понад 30 однонасінних сортів та гібридів вітчизняної селекції (табл. 1). Вони забезпечують урожай коренеплодів 400–600 ц/га.
Удобрення
Цукровий буряк дуже вимогливий до рівня удобрення. Він використовує значно більше елементів живлення, ніж інші культури. На кожні 100 ц коренеплодів і відповідної кількості гички з ґрунту виноситься 40–60 кг азоту, 15–20 кг фосфору, 50–70 кг калію.
На початкових фазах росту до третьої-четвертої пари листків потреба у поживних речовинах незначна. Максимальна вона в липні-серпні у фазі сильного росту листків і формування коренеплодів.
Підвищує ефективність добрив різноглибинне внесення, що досягається застосуванням їх у такі строки: основне удобрення – восени під час оранки загортають на глибину 15–30 см; рядкове – під час сівби на глибину 4–6 см, підживлення – в період вегетації на 10–14 см.
При вирощуванні за інтенсивною технологією 90–95% фосфорних і калійних добрив рекомендується вносити восени під оранку, оскільки ці види добрив дуже повільно переміщуються в ґрунті (Р2
О5
за місяць на 1 см). Решту під час сівби в рядки. Азотні добрива, що легко вимиваються, вносять перед весняним обробітком ґрунту (60–70%), а решту у підживлення. Частину азоту у вигляді аміачної води (N80-100
) можна внести пізно восени.
Найбільш ефективно вносити мінеральні добрива одночасно з органічними. Останні підвищують ефективність мінеральних добрив, поліпшують технологічні якості коренеплодів. Органічні добрива покращують структуру ґрунту, збільшують вміст елементів живлення, сприяють активній життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів, поліпшують водний і повітряний режими ґрунту.
У підзоні недостатнього зволоження в ланці сівозміна з зайнятим паром, гній рекомендується вносити під попередник цукрового буряка (озиму пшеницю) в нормах 20–30 т/га, а в ланках з багаторічними травами та горохом – безпосередньо під цукрові буряки по 30–40 т/га.
У районах достатнього і нестійкого зволоження для вирощування 450–500 ц/га і більше, норму гною збільшують до 40–50 т/га і вносять його безпосередньо під буряк незалежно від місця цієї культури у сівозміні.
Вносять підстилковий і рідкий гній перед оранкою без розриву між розкиданням і приорюванням. Використання соломи як добрива одночасно з гноєм дозволяє значно поповнити ґрунт органічними речовинами і сприяє процесу ґрунтоутворення.
Не рекомендується застосовувати органічні добрива навесні під передпосівний обробіток ґрунту та зимою по снігу. Внесення рідкого гною, взимку зменшує його ефективність вдвічі або зовсім не дає позитивних наслідків.
Буряк дуже негативно реагує на веснооранку. Внесення гною під веснооранку неефективне. Гній необхідно закагатувати і використати для осіннього внесення у перепрілому стані.
Для внесення підстилкового гною використовують гноєрозкидачі РОУ-5; РОУ-6; ПРТ-10; ПРТ-16 та ін. Рідкий гній вологістю 90–92% вносять гноївкорозкидачами РЖТ-4, РЖТ-8, РЖТ-16.
Орієнтовні норми внесення мінеральних добрив залежно від зони вирощування і величини врожаю подано в табл. 2. Найкраще співвідношення елементів живлення N:P:K=1:1:1.
Надмірна доза азоту збільшує вміст амідного азоту в коренеплодах, знижує цукристість і вихід цукру.
Для одержання високих врожаїв (понад 500 ц/га) норми добрив необхідно збільшувати до N180-210
P160-180
К180-240
.
З фосфорних добрив під цукровий буряк використовують суперфосфат, з калійних – калійну сіль, хлористий калій, калімагнезію. Рослини добре реагують на внесення каїніту, в якому багато мікроелементів.
Підживлюють буряк (N30-50
) аміачною селітрою не пізніше появи четвертої пари справжніх листків. При підживленні в пізніші строки зменшується цукристість коренеплодів.
Досить ефективне підживлення рослин аміачною водою при умові внесення її на глибину 12–15 см.
Під цукровий буряк застосовують рідкі комплексні добрива (РКД). їх вносять під оранку, передпосівну культивацію, у підживлення. Вони містять 10% азоту і 34% фосфору.
Якщо для удобрення використовується складне комплексне добриво нітроамофоска (N:P:K=16:16:16), то його необхідно вносити під весняний обробіток ґрунту з нормою 0,5–1,0 т/га.
Цукровий буряк дуже реагує на кислотність ґрунту і вимагає нейтральної реакції. Вапнування потребують слабокислі та кислі ґрунти. Особливо цінним вапняковим добривом є дефекати – відходи цукробурячного виробництва. Використовують також вапняне борошно, вапняні відходи, крейду, мергель тощо. Орієнтовна норма внесення вапняків – 3,0–5,0 т/га. її розраховують множенням показника гідролітичної кислотності на коефіцієнт 1,5 з врахуванням вмісту СаСО3
у вапняковому добриві.
Вапнування, внесення фосфорних і калійних добрив необхідно проводити одночасно з лущінням стерні.
При вирощуванні цукрового буряка необхідно застосовувати борні, мідні, марганцеві, цинкові, молібденові та кобальтові мікродобрива. Як борні мікродобрива вносять буру, борну кислоту, борат магнію і боратовий гранульований суперфосфат. Вносять їх в рядки під час сівби з розрахунку 0,4–0,6 кг/га бору, або при підживленні.
Потреба магнію і натрію задовільняється мінеральними добривами, де ці елементи містяться як домішки. Марганцеві добрива підвищують урожайність та якість цукрового буряка на чорноземах звичайних і карбонатних, а також на солонцях. Для передпосівної обробки насіння та позакореневого підживлення використовують сірчанокислий марганець.
Мідні добрива застосовують на торфоболотних ґрунтах. На дерново-підзолистих, сірих лісових, легких піщаних їх вносять один раз у п'ять років. Для позакореневого підживлення використовують розчин сірчанокислої міді.
Цинкові добрива підвищують урожай і цукристість на чорноземах з невеликим вмістом цинку. У формі сірчанокислого цинку його застосовують для обробки насіння, вносять в рядки при сівбі і під час позакореневого підживлення.
Молібденові добрива потребують рослини на ґрунтах з кислою реакцією – дерново-підзолистих, сірих лісових, чорноземах опідзолених та вилугуваних. Вносять тоді ж як і цинкові, використовуючи молібденовокислий амоній, молібдат натрію та відходи промисловості.
Кобальтові мікродобрива ефективні на дерново-підзолистих, піщаних сірих лісових, чорноземах вилугованих та інших ґрунтах, що бідні на рухомий кобальт. Застосовують його при обробці насіння (40–70 грам кобальту на 100 кг насіння) та для позакореневих підживлень.
Сівба
Способи сівби
Основний спосіб сівби – пунктирний з шириною міжрядь 45 см, а в умовах зрошення – 60 см. Дуже важливо дотриматись прямолінійності сівби. Використовують сівалки ССТ-12Б, ССТ-12В, ССТ -18В, пневматичні сівалки точного висіву СУПК-12А, УПС-12, Мультикорн. Вони повинні забезпечити точне однозернове розміщення насіння в рядку. Механічні сівалки забезпечують точний висів при швидкості 4–6 км/год, пневматичні – при 7–8 км/год. Весь комплекс машин у буряківництві розрахований на чітке дотримання відстані між рядками – 45 см. Зміщення відстані між рядками призводить до вирізання рядків під час міжрядних розпушень і до втрат урожаю коренеплодів при збиранні.
Глибина сівби
На високоокультурених полях при високоякісній підготовці ґрунту і достатньому забезпеченні вологою глибина загортання насіння становить 2–3 см. В умовах нестійкого і недостатнього зволоження її збільшують до 3–4 см. Загортання насіння понад 4 см призводить до зниження польової схожості. Насіння не проростає також при висіві в сухий і дуже розпушений шар ґрунту.
Важливо висіяти насіння на ущільнене ложе з незруйнованою капілярною системою. У таких умовах навіть в суху погоду забезпечується доступ ґрунтової вологи до насіння. Розпушений верхній шар ґрунту має бути не дуже товстим (2–4 см), щоб крізь нього легко надходив кисень з повітря і тепло. Польова схожість насіння при цьому досягає 70–80% і більше.
Відхилення від заданої глибини повинно бути не більше як на ± 0,5 см. Це забезпечить високу якість збирання. Будуть відсутні коренеплоди, де гичка обрізана недостатньо, або разом з гичкою відрізається значна частина головки коренеплоду.
Глибина загортання насіння зменшується, а рівномірність розподілу насіння по довжині рядка погіршується, при збільшенні швидкості руху посівного агрегату.
Норма висіву
Норму висіву встановлюють з врахуванням погодних і ґрунтових умов, окультуреності полів, посівних якостей насіння.
Коли визначають норму висіву насіння, то треба врахувати, що різниця між польовою та лабораторною схожістю становить 15–35%. Крім того, до змикання рядків втрачається 5–10% весняних сходів. Для одержання високої врожайності на 1 га необхідно перед збиранням мати 90 000 -110 000 рослин, або 4,5–5,5 рослин на 1 м рядка. Рослини мають рівномірно розміщуватися в рядку, орієнтовно через 17–20 см.
Є два підходи щодо встановлення норми висіву: за відстанню між насінинами в рядку; за кількістю висіяних насінин на 1 м рядка.
Чим вища польова схожість і менший ризик негативних для сходів чинників, тим більша відстань між насінинами в рядку. При польовій схожості понад 70%, насіння можна висівати на відстані 17–18 см в рядку. При цьому висівається 1,2–1,3 посівних одиниці. Відстань 19–21 см рекомендується тільки для кращих полів при польовій схожості 80%. При цьому висівається 1,06–1,17 посівних одиниці (табл. 3).
Якщо відстань між насінинами менша 14 см, дражоване насіння не використовують, бо воно дуже дороге. Верхньою межею кількості висіяних дражованих насінин рахують 159000 шт./га, або 1,59 посівних одиниці.
Для висіву малих норм висіву дражованого насіння використовують однорядний диск, який забезпечує якісніший розподіл насіння в рядку.
Розрахунок норми висіву при сівбі на кінцеву густоту наступний:
Розрахувати кількість клубочків, яку необхідно висіяти на 1 га для одержання 100000 рослин перед збиранням, якщо лабораторна схожість насіння становить 80%, польова схожість – 70%, втрати рослин після сходів – 5%.
Поправка на лабораторну схожість:
Норма висіву  шт.
Поправка на польову схожість:
Норма висіву шт.
Поправка на втрати після сходів: Норма висіву шт.
При масі 1000 насінин 14 г. на 1 га необхідно висіяти:
Норма висіву насіння  кг/га.
Масова норма висіву цукрового буряка становить 2–10 кг/га насіння.
Слід враховувати, що із зниженням норми висіву насіння, а отже і густоти сходів, зменшуються можливості застосування механізмів на догляді за посівами, насамперед для боротьби з бур'янами. Для знищення бур'янів використовують лише хімічний спосіб.
Якщо умови структури ґрунту і водного режиму несприятливі, рекомендується висівати інкрустоване «голе» насіння, а пізніше формувати густоту рослин механічним або ручним проріджуванням.
При низькій польовій схожості норма висіву збільшується, але не повинна перевищувати 400000 клубочків на 1 га.
Поширені рекомендації згідно з якими на 1 м рядка висівають наступні кількість насінин: 5,5…6–9…10 насінин – при сівбі на кінцеву густоту, 14–16 насінин – при механічному вздовж рядному проріджуванні, >16 насінин – при низькій культурі землеробства, застосуванні букетування, ручної прополки.
Кожне поле засівають за 1–2 дні, що забезпечує одночасні сходи і можливість якісного обробітку під час догляду.
Рішення про пересів дуже відповідальне. Пересіяні площі мають нижчий потенціал урожайності на 20–25%. Пересівають лише при зменшенні густоти стояння рослин до 40 тис./га на початку травня або 35 тис./га в середині травня. Пересіву в кінці травня необхідно уникати.
Строки сівби
При визначенні строків сівби необхідно враховувати, що для проростання насіння потребує велику кількість води -150–160% від власної маси, а дражоване – до 200%. Цукровий буряк має довгий вегетаційний період – 180–220 днів, що підвищує цінність ранніх строків сівби.
Сівбу починають з настанням фізичної стиглості ґрунту при температурі 5–6°С на глибині 8–10 см. Така температура характерна для першої декади квітня. У пізні і сухі весни цукровий буряк сіють якомога раніше (одночасно з ранніми ярими зерновими культурами). У холодні і дощові весни сівбу проводять слідом за ранніми зерновими.
Залежно від метеорологічних умов, календарні строки сівби буряка можуть наступати в кінці березня і закінчуватися не пізніше 25 квітня.
Запізнення з сівбою на один день, порівняно з оптимальним строком, зменшує урожайність коренеплодів на 5–7 ц/га, на 5–6 днів – на 21–71 ц/га.
Переваги ранніх строків сівби значні. Сучасні сорти характеризуються високою стійкістю до цвітухи, тому остання вже не є перепоною для ранньої сівби.
Догляд за посівами
Ґрунт при сівбі ущільнюється котками сівалки. Проте в деяких випадках поле додатково коткують. Це потрібно: коли ґрунт під час сівби був надто розпушений і після проходу сівалки утворилися жолобки; при грудочкуватій структурі ґрунту; при пізніх строках сівби в пересушений ґрунт. Але ефективне коткування тільки тоді, коли його проводять вслід за сівбою.
Надалі використовуються два способи догляду за посівами:
1) агротехнічний з механічним розпушуванням ґрунту;
2) хімічний з застосуванням гербіцидів.
Хімічний спосіб
При застосуванні гербіцидів поверхня ґрунту і міжряддя не розпушуються. За даними німецьких вчених, на добре структурованих ґрунтах при застосуванні досходових і післясходових гербіцидів, розпушення міжрядь не дає приросту врожаю. У Німеччині в 1996 році хоч би одне розпушення міжрядь проводили лише на 19% посівної площі цукрового буряка. При механічному обробітку руйнується плівка внесених гербіцидів на поверхні ґрунту і проростає нова хвиля насіння бур'янів.
Проте гербіцидна технологія непридатна для важких ґрунтів, вимагає значних коштів на придбання гербіцидів, тому не завжди вигідна за економічними показниками. Але найголовніша її проблема – це конфлікт з навколишнім природним середовищем, величезний пестицидний пресинг на нього. Тому більшу перспективу має агротехнічний спосіб, який у більшості випадків економічно доцільніший, екологічно чистий. В Україні така технологія найбільш вивчена і забезпечує високу врожайність.
Агротехнічний спосіб
Догляд за посівами передбачає низку послідовно виконуваних операцій. Найпершим завданням початкового догляду за посівами є створення умов для енергійного, дружного проростання насіння і боротьба з бур'янами. Через 4–5 днів після сівби проводять досходове боронування посівними боронами (ЗБП – 0,6) або райборінками (ЗОР – 0,7), впоперек до напрямку рядків на малій швидкості (до 4 км/год.). Суцільне розпушування ґрунту виконують на глибину не більше 2/3 глибини загортання насіння. У прикоткованому ґрунті створюються сприятливі умови для проростання насіння бур'янів, яке через 4–5 днів знаходиться у фазі білої ниточки. Боронуванням у цей час можна знищити до 90% пророслих бур'янів.
У прохолодні затяжні весни, коли процес проростання і з'явлення сходів сповільнюється, можна провести 2–3 досходові боронування. Не можна виконувати цю операцію, коли ростки буряків досягли висоти 1 см, бо зуби борін можуть їх обламати. Швидкість руху агрегатів – 7 км/год. При нижчих швидкостях не забезпечується розпушення ґрунту і знищення бур'янів. Перевищення швидкості може призвести до пошкодження проростків буряка.
Якщо після сівби пройшов дощ і виникає загроза утворення ґрунтової кірки, то досходове боронування починають як тільки борони перестануть залипати.
Для руйнування кірки використовують культиватори УСМК – 5,4, а до сходів в окремих випадках добрі результати забезпечують кільчасто-шпорові котки.
Післясходове боронування проводять, якщо на одному метрі рядка є не менше 8–10 рослин у фазі 1–2 пари справжніх листків.
Боронування на більш ранніх фазах допускається при наявності на одному метрі більше 16–18 рослин. Для боронування використовують агрегат із легких борін, а на сильно ущільнених ґрунтах із середніх борін. При цьому знищується 40–60% бур'янів і 10–20% сходів буряка. Агрегати рухаються під кутом 5–10° до напрямку рядків із швидкістю не більше як 4 км/год. Глибина розпушування ґрунту – 3 см.
За допомогою вчасно проведених до- і післясходових боронувань можна мати значний ефект у боротьбі з бур'янами, крім кореневищних (пирій та ін.).
Система суцільних до- і післясходових розпушень ґрунту боронами не виключає першого мілкого розпушування міжрядь (шаровки), як тільки позначаться рядки сходів (фаза вилочки). Під час шаровки в зоні проходу лап-бритв знищується 95–100% бур'янів, що уціліли після досходових боронувань чи проросли після них, розпушується ґрунт у міжряддях. Шаровку проводять культиваторами УСМК – 5,4; КРМ – 5,4, «Плай» та ін. Глибина ходу лап-бритв – 2–4 см. Захисна зона 5–7 см з кожного боку рядка. Після бритв у міжрядді розміщується ротаційна батарея, яка додатково розпушує ґрунт і знищує бур'яни. Якщо на один метр рядка є не менше 10 рослин ротаційні робочі органи (РБ – 5,4) ставлять у захисних зонах рядка. При цьому в рядку знищується 40–55% бур'янів, сходи зріджуються не більше 10%. Швидкість руху агрегату при шаровці – не більше 4 км/год.
На ущільнених і забур'янених ґрунтах на шаровці застосовують культиватори КФ – 5,4 з робочими органами фрезерного типу.
Для прискорення початку міжрядних обробітків висівають швидкоростучі культури в рядках, або застосовують орієнтири (українська інтенсивна технологія вирощування).
Формування густоти
Густота стояння рослин на 1 га перед збиранням у зоні достатнього зволоження має становити 95–100 тис; у зоні нестійкого зволоження 90–95 тис; у зоні недостатнього зволоження 85–90 тис. Існує декілька варіантів сівби, що передбачають:
1. сівба на задані відстані між насінинами, яка б гарантувала одержання і збереження розрахункової кількості рослин;
2. висів 8–10 насінин, що гарантують кінцеву оптимальну густоту;
3. сівба збільшеними нормами насіння і одержання сходів, які значно перевищують необхідну кількість.
Густоту формують вручну і механізмами, щоб мати 5,5–6,0 рослин на 1 м рядка.
Надзвичайно важливо вчасно сформувати густоту рослин. Розпочинають її після появи сходів у фазі вилочки, а завершити цей вид роботи необхідно до появи 4 пари листків. При запізненні з проривкою рослини «стікають» і виростають низькопродуктивними.
Формувати необхідну густоту можна такими способами:
1. вручну;
2. до- і післясходовими боронуваннями;
3. вздовжрядним проріджуванням за допомогою УСМП – 5,4, при наявності 8–11 рослин/м2
;
4. поперечне проріджування (букетування) за допомогою УСМК – 5,4 на забур'янених полях, при наявності 12 рослин/м2
і більше;
5. сівба на кінцеву густоту.
Догляд за посівами після формування густоти повинен забезпечити утримання поля в розпушеному і чистому від бур'янів стані. Перший раз розпушують ґрунт у міжряддях після формування густоти у фазі утворення в рослин. 2–3 пар справжніх листків. Як правило, його поєднують з підживленням азотом. Підживлювальний ніж розміщують посередині міжряддя з глибиною ходу 10–12 см. Перед підживлювальним ножем розміщують по дві однобічні плоскорізні лапи-бритви з шириною захвату 15 см, що встановлені на глибину обробітку 8–10 см. При вивертанні брил глибину зменшують до 5–6 см. Захисна зона 7–8 см.
Необхідність наступних розпушувань, їх періодичність, глибину, строки визначають залежно від ущільнення ґрунту і появи бур'янів. При великій кількості опадів глибину розпушування збільшують до 14 см, а при невеликих опадах ЇЇ зменшують до 7 см. Для обробітку ґрунту на глибину 5–7 см застосовують лапи-бритви, а на більшу – долота і стрільчасті лапи.
Вдруге ґрунт рекомендується розпушувати через 8–10 днів після першого на глибину 7–14 см використовуючи долота і стрільчасті лапи. Захисна зона 10–12 см. Пророслі бур'яни в рядку присипаються ґрунтом за допомогою підгортальних дисків, коли рослини буряка мають висоту 6 см. Два присипання бур'янів за ефективністю прирівнюються до дії післясходового гербіциду.
Третє розпушування міжрядь на глибину 7–14 см проводять долотами та підгортальними дисками. Захисна зона 12–14 см. Міжрядні розпушування припиняють після змикання листків у міжряддях.
Хімічний спосіб
У технології вирощування цукрового буряка найголовніша проблема – знищення бур'янів. Навіть при незначній забур'яненості врожайність зменшується на 15–50%.
Запаси насіння бур'янів в орному шарі ґрунту дуже великі (понад 1 млрд. на 1 га). У шарі ґрунту товщиною 5 см площею 1 м2
знаходиться від 1100 до 2300 насінин різних видів бур'янів. Тому агротехнічні заходи не завжди забезпечують чистоту посівів. Рослини цукрового буряка є малоконкурентними щодо рослин бур'янів, особливо на перших фазах росту. За перші 80 днів з часу появи сходів у посівах просапних культур комплекс бур'янів поглинає з ґрунту найдоступніші форми азоту – 160–200 кг/га, фосфору – 65–90 кг/га, калію – 170–250 кг/га. Тому широко застосовуються досходові і післясходові гербіциди.
В Україні зареєстровано майже 30 гербіцидів, особливості їх застосування подано в табл. 4. Останні роки має перевагу післясходове внесення. При необхідності роблять суміш з 2–4 препаратів, або вносять певний препарат роздрібно для знищення нових хвиль бур'янів.
Після внесення гербіцидів не рекомендується проводити розпушування ґрунту, оскільки руйнується гербіцидна захисна плівка, а на поверхню ґрунту вигортається насіння бур'янів.
Для ефективного знищення бур'янів можливі такі комбінації гербіцидів:
- Пірамін Турбо 1,5–2,0 л/га + Матрікс 2,0–2,5 л/га + Поаст 1,0–1,5 л/га;
- Гексілур 0,5–1,0 л/га + Голтікс 2,0 кг/га + Бетанал 2–3 л/га;
- Голтікс 1,5 кг/га + Пірамін 1,8 л/га + Бетанал Прогрес AM 1,5 л/га;
- Карібу 0,030 кг/га + Бетанал Прогрес AM 1 л/га + Лонтрел 0,3 л/га;
- Карібу 0,030 кг/га + Бурефен ФД-11 1,0–1,5 л/га.
Ефективним є дворазове внесення таких бакових сумішей: Перше внесення, бур'яни знаходяться у фазі сім'ядолей – до двох справжніх листків – Карібу (30 г./га) + Бетанал Прогрес ОФ (0,7 л/га) + Тренд 90 (200 мл/га)
Друге внесення, нова хвиля бур'янів у тій же фазі росту:
Карібу (30 г/га) + Лонтрел (0,2 л/га) + Бетанал Прогрес ОФ (0,7 л/га) + Тренд 90 (200 мл/га).
Замість Бетанал Прогрес ОФ можна у цій схемі використовувати Бетанал Прогрес AM (1 л/га), Бетанал AM (1,5 л/га), Голтікс (1,0–1,5 л/га), Піромін турбо (1,5 л/га). При наявності багаторічних злакових бур'янів використовують Зелек чи ін. протизлакові гербіци.
За даними Інституту цукрових буряків УААН, в умовах достатнього зволоження краще з Бетаналом Прогрес ОФ поєднувати Голтікс, а в умовах нестійкого і недостатнього зволоження більш ефективною є суміш Бетанал Прогрес AM + Карібу.
Чистими від бур'янів залишаються поля до збирання при застосуванні такої триразової системи внесення гербіцидів:
- Перше обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+Голтікс (1,0 л/га) = 28.04
- Друге обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+Голтікс (1,0 л/га) = 10.05
- Третє обприскування: Бетанал Прогрес ОФ (1,2 л/га)+ Лонтрел (0,4 л/га) + Зелек (1,0 л/га) = 28.05
При використанні гербіциду Бетанал Прогрес ОФ залежно від організаційно-господарських умов господарства можна вибрати один з наступних варіантів:
Для знищення злакових бур'янів додають один з протизлакових препаратів. В останні роки в Європі перевагу надають післясходовому застосуванню гербіцидів, їх вносять в менших нормах, є можливість врахувати видовий склад бур'янів, менше забруднюється навколишнє середовище. Найвищої ефективності у боротьбі з бур'янами досягають при поєднанні агротехнічного (сівозміна, основний і передпосівний обробіток ґрунту, досходове і післясходове боронування, розпушення міжрядь, присипання бур'янів у рядках та ін.) і хімічного способів.
Захист від хвороб і шкідників
Всі попередні агрозаходи повинні бути орієнтовані на покращення фітосанітарного стану і одержання дружних сходів здорових рослин. До них відносяться:
- правильний вибір поля, типу ґрунту;
- дотримання чергування культур у сівозміні;
- внесення органічних добрив, застосування сидератів, дотримання позитивного балансу органічних речовин в ґрунті;
- збалансоване і своєчасне внесення добрив;
- поліпшений або напівпаровий обробіток ґрунту;
- високоякісний передпосівний обробіток ґрунту;
- ранні строки сівби (перша декада квітня);
- одержання рівномірних сходів і своєчасне формування густоти посівів;
- підбір стійких гібридів;
- протруювання насіння.
Шкідники
Цукровий буряк може пошкоджуватися більше ніж 250 шкідниками. Найбільш поширені і шкодочинні – довгоносики, дротяники, бурякові блохи, бурякова крихітка, попелиця, мінуюча муха, щитоноска, мертвоїд, метелик лучний, гусениці совок, кліщ, бурякова нематода та ін.
Високу ефективність забезпечує обробка інсектицидами насіння буряка, для захисту на початкових фазах росту (див. Підготовка насіння, сорти). Підчас вегетації, при перевищенні економічного порогу шкодочинності застосовуються такі основні препарати (табл. 5).
Хвороби
Хвороби, уражуючи сходи, листки, коренеплоди під час вегетації зумовлюють великі втрати врожаю та погіршення якості сировини для цукрових заводів.
Найпоширенішими та шкодочинними хворобами буряка є церкоспороз, борошниста роса, пероноспороз, іржа, гнилі коренеплодів та ін. Для захисту від хвороб використовують наступні препарати (табл. 6).
Збирання врожаю
Збирання цукрового буряка рахують успішним, якщо воно проведене в оптимальні строки при найбільшій масі і цукристості коренеплодів з мінімальними втратами, щонайменшим травмуванням і незначному забрудненні.
Наростання маси коренеплодів і підвищення цукристості триває у вересні, жовтні і навіть при теплій погоді у листопаді. Раннє збирання зменшує вихід цукру з гектара, пізнє пов'язане з втратами урожаю внаслідок несприятливих погодних умов – тривалі дощі, сніг, морози.
У вересні урожайність зростає на 15–30%, цукристість – на 1,4–1,8%.
Строки збирання коренеплодів необхідно встановлювати залежно від площі, забезпечення механізмами з таким розрахунком щоб збиральні роботи завершити до кінця жовтня.
Збирають буряк комплексом шестирядних машин роздільного збирання – причіпною гичкозбиральною БМ-6А; МБП-6 та самохідною коренезбиральною КС-6; РКС-6; РКМ-6. Вантажать буряки з кагатів навантажувачами СНТ-2,1Б або СПС-4,2А. В останні роки використовуються зарубіжні комбайни Холмер (Німеччина), Плойжер (Голландія), Лектра Моро (Франція).
Зрізають верхню частину коренеплода з черешками гички. Якщо зрізується 1 см шийки коренеплода, втрати урожаю становлять 5–7%, а при зрізанні 3 см зростають до 20–27%. Рівномірно зрізати гичку можна лише на добре вирівняному перед сівбою ґрунті, загортанні насіння на одну і ту ж глибину, рівномірному стоянні рослин в рядку.
Викопувальні робочі органи коренезбиральних машин не повинні травмувати коренеплодів. Обламування хвостиків у коренеплодів приводить до втрат врожаю. Якщо в ґрунті залишились хвостики довжиною 3,5 см втрачається 5–6% урожаю, при довжині 5 см – втрати зростають до 10–12%.
Гичку використовують як зелений корм для годівлі худоби, силосують або розстеляють на полі як сидеральне добриво.
Коренеплоди в день збирання вивозять на бурякоприймальні пункти, щоб не допускати їх висихання в полі.
Вирощування маточних коренеплодів
Коренеплоди, які вирощені в перший рік і закладаються на зберігання для одержання – з них насіння, називають маточниками, а висаджені в ґрунт навесні другого року – висадками.
Системи обробітку ґрунту і застосування добрив майже не відрізняються від тих, що передбачені при вирощуванні коренеплодів для виробництва цукру.
Сіють маточний буряк з міжряддям 45 см в оптимальні строки з вищими нормами висіву. До збирання на 1 га густота рослин повинна становити у зоні достатнього зволоження 160–180 тис, у зоні нестійкого зволоження – 140–160 тис. і в зоні недостатнього зволоження – 120–140 тис.
Ефективними є літні строки сівби (червневі), при яких рослини добре розвивають листя, а коренеплоди меншої маси (200 г.). Такі коренеплоди найкраще зберігаються і мають високу насіннєву продуктивність.
Догляд за посівами маточного буряка такий же, як і за фабричним буряком. Посіви прополюють від цвітухи.
Збирають, маточні коренеплоди пізніше, в період стійкого похолодання і зменшення середньодобової температури до 6–8°С (приблизно 20 жовтня). В таких умовах зменшується інтенсивність дихання викопаних коренеплодів, зменшується активність мікроорганізмів що викликають кагатну гниль, немає загрози різкого підвищення температури в кагатах. При запізненні із строками збирання коренеплоди можуть пошкоджуватися приморозками.
Для збирання використовують комбайни КС-6, РКС-6. Листки зрізають так, що не пошкодити бруньки на головці коренеплоду.
Маточні коренеплоди необхідно впродовж 2–3 днів закласти на зберігання у траншеї чи кагати. Оптимальна температура для зберігання коренеплодів 1–3°С.
Вирощування
Висадки висаджують рано навесні з насіння з висадків міжряддями 70 см. Запізнення з строками садіння збільшує кількість рослин-упрямців, які не формують генеративних органів.
Головку коренеплоду при садінні розміщують на 2–3 см нижче рівня ґрунту. Використовують машини ВПУ-4, ВПС – 2,8.
Під час вегетації насінників, проводять не менше трьох міжрядних обробітків, або використовують гербіциди.
Насіння буряка достигає нерівномірно. Повністю достигле насіння легко обсипається. Ознаками стиглості насіння є пожовтіння рослин, вишневе забарвлення оболонок насінини. Збирають при масовому побурінні клубочків у більшості рослин.
Застосовують роздільне збирання. Скошують жатками ЖРБ – 4,2, Е-307 у валки. Після підсихання їх обмолочують зерновими комбайнами.
Напряму збирають площі, що обприскують десикантами (реглон супер 5 літа) за 10 днів до збирання. Реглон висушує рослини буряка і бур'янів, знижує вологість насіння і підвищує його якість.
Урожайність насіння цукрового буряка коливається в межах 16–20 ц/га, а при дотриманні всіх технологічних вимог може досягати 30 ц/га і більше.
Для зменшення обсягів робіт і затрат на вирощування маточних коренеплодів застосовують безвисадковий спосіб вирощування насіння буряка.
При цьому строки сівби зміщуються на 1–20 липня, а на півдні України – на серпень. Сіють з міжряддям 70 см на глибину 3–4 см. З появою сходів проводять мілкі розпушування міжрядь для знищення бур'янів, чи застосовують хімічний метод боротьби з ними. Перед настанням морозів, коли температура ґрунту на глибині залягання коренеплодів знизиться до 5–6°С, рослини буряка підгортають, закриваючи їх шаром ґрунту 10–15 см.
Рано навесні головки і розетки листків звільняються від земляного укриття з допомогою борін, перевернутих зубами до верху, проводячи боронування по діагоналі до рядків.
Після відкриття рослин догляд полягає у розпушуванні міжрядь. Глибина першого розпушування 10–14 см, наступних -7–8 см.
Необхідно зазначити, що безвисадкові посіви мало поступаються за врожайністю насіння висадковим, але забезпечують значний економічний ефект. Проте існує загроза загибелі рослин взимку в роки з різким зниженням температури (до мінус 25–30°С), або-відсутності снігового покриву при менших морозах.
|
