Вступ

Дослідження проектування об’єктно-орієнтованих програм – нелегка справа, особливо якщо їх потрібно використовувати повторно. Необхідно підібрати відповідні об’єкти, віднести їх до різних класів, зберігаючи розумну степінь деталізації, визначити інтерфейси класів і ієрархію наслідування і встановити відносини між класами. Дизайн повинен, з одного боку, відповідати задачі, яка розв’язується, а з іншого – бути загальним, щоб вдалося врахувати всі вимоги, котрі можуть виникнути в майбутньому. Хотілося би також зовсім уникнути чи, хоча б, звести до мінімуму необхідність перепроектування. Досвідчені розробники скажуть вам, що забезпечити «правильний», тобто в достатній мірі гнучкий та придатний для повторного використання дизайн, з першого разу важко, якщо взагалі можливо. Перед тим як вважати мету досягнутою, вони звичайно намагаються випробувати знайдене рішення на декількох задачах, і кожен раз модифікують його.

Метод об'єктно-орієнтованого проектування ґрунтується на:

– моделі побудови системи як сукупності об'єктів абстрактного типу даних;

– модульній структурі програм;

– спадному проектуванні, використовуваному при виділенні об'єктів.

Методики, що реалізують принципи системного аналізу за конкретних умов, спрямовані на формалізацію процесу дослідження системи, процесу постановки та розв’язання проблеми. Методика системного аналізу розробляється та використовується тоді, коли досліднику бракує інформації про систему, яка б дала можливість обрати адекватний метод формального подання системи (або розв’язання проблеми).

Загальним для всіх методик системного аналізу є формування варіантів подання системи (процесу розв’язання задачі) та вибір кращого варіанта. На кожній стадії дослідження, від інтуїтивної постановки проблеми до вибору оптимальних рішень за допомогою строгих математичних методів, використовуються різноманітні наукові методи і прийоми, що складаються із неоднакової кількості етапів аналізу, зміст яких залежить від складності розв’язуваних завдань.

Актуальність вибраної теми полягає в розробці інформаційної системи збору даних землевпорядкування для автоматизації процесу оцінки земельних ділянок та створення автоматизованої довідково-інформаційної системи кадастру земельних ділянок регіону. При чому розроблена система буде підґрунтям у роботі в системі ріелторських підприємств та фірм, а також на державних підприємств технічної інвентаризації при створенні паспортів земельних ділянок.

Створення бази даних земельних ділянок регіону під управлінням СУБД спроможне виконувати велику кількість завдань, в тому числі по СППР. В залежності від поставлених задач програмними методами регулюється її використання. Реалізація вказаної системи можлива при використанні СУБД MS Access, що створює позитивні умови її використання у широкого кола населення та на підприємствах.

Метою роботи є розробка інформаційної системи автоматизованого збору та накопичення даних землевпорядкування.

Головне завдання полягає в наступних показниках послідовності розробки бази даних по технічних паспортах земельних ділянок несільськогосподарського призначення, створити:

· таблиці – накопичувачі даних;

· форми вводу даних на основі таблиць – накопичувачів;

· запити (відстань від межі/центру міста; сучасні шляхи сполучення та перспективи їх розвитку; положення земельної ділянки відносно приміської зони; положення земельної ділянки відносно рекреаційних територій, територій і об’єктів природно-заповідного фонду, історико-культурних та оздоровчих об’єктів; ступінь техногенного забруднення земельної ділянки та прилеглих територій; наявність та можливість використання зовнішніх інженерних мереж (водопостачання, каналізації, енергозабезпечення тощо), і т.д.).

Основною задачею створення бази даних є відображення основних відомості про земельні ділянки згідно розроблених методичних положень, її спроможність відповідати на запити користувача ПК для проведення оцінки земельної ділянки, зменшення часу на виготовлення паспортів земельних ділянок та внесення відомостей в кадастрові системи.

Об’єктом дослідженням даної курсової роботи є процес розробки інформаційної системи автоматизованого збору та накопичення даних землевпорядкування.

Предметом роботи є процес та інструментарій розробки інформаційної системи для забезпечення одержування, накопичення, зберігання, обробки та обміну інформації.

Методологія роботи . Системний аналіз, методи об’єктно-орієнтованого проектування та моделювання, математичні методи для оцінки земельних ділянок, програмні засоби.

1 . Методи оцінки земельних ділянок та накопичення даних землевпорядкування

1.1 Нормативно-правове регулювання оцінки земельних ділянок

Згідно Земельного кодексу України, призначення землеустрою можна визначити як систему заходів, спрямованих на здійснення положень земельного законодавства, рішень Рад та виконавчих органів влади, щодо організації використання та охорони земель, створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних ландшафтів. Тому, внаслідок розробки проектів та іншої землевпорядної документації, що покликана на виконання даних положень та принципів, виникає потреба у видах робіт, що покликані на створення документації із землеустрою:

1. Розробку прогнозів державної і регіональної програм використання та охорони земель;

2. Складання схем землеустрою, розробку техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земельних ресурсів;

3. Встановлення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень;

4. Складання проектів створення нових і впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань з урахуванням контурної організації території;

5. Обґрунтування проектів і встановлення меж територій з особливими природоохоронними, реакційними і заповідними режимами;

6. Складання проектів відведення земельних ділянок у власність або користування, відмежування в натурі (на місцевості) вилучених (викуплених) і відведених земельних ділянок;

7. Підготовку документів, що посвідчують право власності або право користуванням землею;

8. Складання проектів внутрігосподарського землеустрою колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій, селянських господарств, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування впроваджених сівозмін, впорядкування угідь, а також розробку заходів щодо охорони земель;

9. Складання проектів внутрігосподарського землеустрою землеволодінь громадян з обґрунтуванням заходів щодо ефективного використання землі відповідно до цільового призначення, підвищення її родючості, застосування природоохоронної технології виробництва;

10. Розробку проектів та іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням і охороною земель;

11. Авторський нагляд за здійсненням проектів;

12. Проведення топографо-геодезичних, картографічних, грунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земельного фонду.

Підставою для здійснення землеустрою, а отже i виготовлення землевпорядної документації, можуть бути рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про виконання землевпорядних робіт, договори мiж землевласниками i землекористувачами та розробниками документацій iз землеустрою, а також внаслiдок судових рiшень.

Законодавством України передбачено регулювавня земельних вiдносин та здiйснення землевпорядної дiяльностi на основi нормативно-правових актiв з питань здiйснення землеустрою, що встановлюють порядок органiзацій, державні стандарти, норми i правила виконання робiт iз землеустрою, їх склад i змiст (державнi стандарти, норми i правила у сферi землеустрою розробляються i затверджуються в установленому законом порядку). В свою чергу державнi стандарти, норми i правила у сферi землеустрою встановлюють комплекс якiсних та кiлькiсних показникiв, параметрiв, що регламентують розробку i реалiзацiю документацій iз землеустрою з урахуванням екологiчних, економiчних, соцiальних, природно-клiматичних та iнших умов. Законами України та iншими нормативно-правовими актами можугь встановлюватися iншi види документацiї, що може бути використана при розробцi землевпорядної документацiї. Склад, змiст i правила оформлення кожного виду документацi iз землеустрою регламентуються вiдповiдною нормативно-технiчною документацiєю з питань здiйснення землеустрою.

Важливим моментом при розробцi землевпорядних документiв є вiдносини мiж замовниками документацiї iз землеустрою (органи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, землевласники i землекористувачi) та розробниками документацi (юридичнi та фiзичнi особи, якi отримали лiцензiї на проведения робiт iз землеустрою вiдповiдно до закону). Взаємовiдносини замовникiв i розробникiв документацiї iз землеустрою регулюються законодавством України, договором на виконаная землевпорядних робiт i формуються через вiдповiднi права та обов’язки розробникiв та замовникiв документацiї iз землеустрою.

Права замовникiв формуються наступними положеннями: встановлення наукових, технiчних, економiчних та iншi вимог до документацiї iз землеустрою, назначения строку виконання робiт i порядок розгляду документації iз землеустрою, погодження iз розробником документацй вартостi робiт iз землеустрою i порядок оплати, iндексацiю вартостi виконаних робiт iз землеустрою в порядку, вставовленому законом, здiйснення контролю за виконанням робiт iз землеустрою. Також замовники документацiї iз землеустрою за рахунок власних коштiв мають право на вибiр розробника та укладнення з ним договору, якщо iнше не передбачено законодавством України.

До зобов’язань замовникiв документацiї iз землеустрою входить: виконання умов договору (а вразi невиконання або неналежного виконання – вiдповiдальнiсть, на основi договору i закону), надання документацiї для виконання робiт iз землеустрою, тощо.

По вiдношенню прав та обовязки розробникiв документацiї iз землеустрою, стаття 28 закону України «Про землеустрiй», чiтко визначає права розробникiв документацiї iз землеустрою.

Згiдно даної статті розробники мають право: виконувати роботи iз складання документацiї iз землеустрою, погоджувати iз замовником науковi, технiчні, економiчнi та iншi вимоги до документацiї iз землеустрою, строк виконання робiт, їх вартiсть та порядок оплати, вимагати iндексацiї вартостi виконаних робiт iз землеустрою в порядку, встановленому законом, авторства на створену ними документацiю iз землеустрою, здiйснювати авторський нагляд за реалiзацiєю заходiв, передбачених документацiєю iз землеустрою, вимагати зупинення робiт, що виконуються з порушенням документації iз землеустрою i призводять до нецiльового використання земель та їх псування, вносити пропозицій щодо оновлення застарiлої або розробки нової документації iз землеустрою. Поряд з правами розробникiв до їх основних обов’язкiв входить: дотримання законодавства України (державних стандартiв, норм i правил при здiйсненнi землеустрою), iнформування зацiкавлених осiб про здiйснення землеустрою, виконання умов договору.

Вiдповiдно до закону розробники документацiї iз землеустрою несуть вiдповiдальнiсть за достовiрнiсть, якiсть i безпеку заходiв, передбачених цiєю документацiєю. Розробники документації iз землеустрою несуть вiдповiдальнiсть у разi невиконання або неналежного виконання умов договору при здiйсненнi землеустрою, що повинно бути передбачено у договорi. Пiсля розробки, землевпорядна документацiя пiдлягає погодженню. Для кожного окремого документу iснує своя процедура погодження, яка визначається на основi законодавства. Пройшовши погодження, документацiя направляється на зберiгання до державного фонду землевпорядної документацii.

1.2 Методи оцінки земельних ділянок

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених цим Кодексом, мають право викупу земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності;

в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

ґ) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, газопроводів, водопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, нафто – та газових терміналів, електростанцій тощо);

д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій;

е) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення.

Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земельної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель, яка проводиться за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

До особливо цінних земель відносяться: чорноземи неорендовані несолонцюваті на лісових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові ґрунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті; бурі гірсько-лісові та дерновобуроземні глибокі і середньоглибокі; дерново-підзолисті суглинкові ґрунти; торфовища з глибиною залягання торфу більше одного метра і осушені незалежно від глибини; коричневі ґрунти Південного узбережжя Криму; дернові глибокі ґрунти Закарпаття; землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення. Вилучення особливо цінних земель для несільськогосподарських потреб не допускається, за винятком випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Земельні ділянки особливо цінних земель, що перебувають у державній або комунальній власності, можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-культурного призначення, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, за постановою Кабінету Міністрів України або за рішенням відповідної місцевої ради, якщо питання про вилучення (викуп) земельної ділянки погоджується Верховною Радою України. 2. Економічна оцінка земель різного призначення проводиться для порівняльного аналізу ефективності їх використання. Дані економічної оцінки земель є основою грошової оцінки земельної ділянки різного цільового призначення. 3. Економічна оцінка земель визначається в умовних кадастрових гектарах або у грошовому виразі.

Грошова оцінка земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

В основу грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення покладається капіталізований рентний дохід або нормативний середньорічний економічний ефект, що створюється внаслідок використання відповідних земельних ділянок. Істотним чинником, який впливає на порядок визначення і розмір грошової оцінки земель, має віднесення земель до певних категорій використання, адже від цього значною мірою залежить визначення об‘єктів оцінки та коефіцієнтів, що враховують особливості їх функціонального використання.

У всіх випадках, коли чинник, що враховується методикою відсутній значення відповідного коефіцієнта приймається рівнем 1.00. Грошова оцінка земельних ділянок, які розміщені в зонах гарантованого добровільного віднесення, зменшується на 20% і в зоні посиленого радіоекологічного контролю – на 10%.

В основу грошової оцінки земель промисловості, транспорту, зв‘язку, оборони та іншого призначення покладено капіталізований рентний дохід від цільового використання та здійсненого поліпшення їх облаштування.

Рентний дохід, який створюється за рахунок облаштування земельної ділянки (Рпнп) визначається за формулою:

Рпнп =(ТП-З-З *Кнр)*Взн: Воф;

Де Рпнп – рентний дохід, який створюється за рахунок облаштування земельної ділянки, грн./м2.

ТП – нормативний обсяг товарної продукції підприємства, яке є власником або користувачем оцінюваної земельної ділянки, грн./м2;

З – виробничі затрати, грн./м2;

Кнр – коефіцієнт норми рентабельності, який визначає обсяги витрат на розширене відтворення виробництва (приймається на рівні 0.12);

Взн – балансова вартість будівель і споруд у межах земельної ділянки та інженерно – транспортної інфраструктури, яка розташована за межами земельної ділянки і перебуває на балансі даного підприємства, грн.;

Воф – балансова вартість основних фондів підприємства, грн.

Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначається за аналогічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них прилягають. На гірших землях, на яких не створюється диференціальний рентний дохід (з нульовим або від’ємним показником оцінки), грошова оцінка визначається абсолютним рентним доходом у розмірі 1,6 ц зерна з гектара.

У сучасних умовах переходу до ринку землі грошова оцінка земель населених пунктів здійснюється на основі витрат на освоєння та облаштування території з урахуванням:

– природно – кліматичних та інших інженерно – геологічних умов;

– адміністративно – ландшафтної та історико-культурної цінності;

– екологічного стану;

– функціонального призначення.

В основу грошової оцінки земель населених пунктів покладено витрати на освоєння та облаштування території, норму прибутку і норму капіталізації доходу, функціональне використання та місце розташування земельної ділянки.

1.3 Методи накопичення даних землевпорядкування

Однією з основних вимог, що ставиться до характеристики земельної ділянки є місцерозташування, що полягає у розташуванні відносно населеного пункту, розташуванні в межах населеного пункту стосовно певної функціональної зони населеного пункту, тощо. При визначенні місцезнаходження земельної ділянки відносно населеного пункту враховуються:

1) відстань від межі міста, від центру міста;

2) сучасні шляхи сполучення та перспективи їх розвитку;

3) положення земельної ділянки відносно приміської зони;

4) положення земельної ділянки відносно рекраційних територій, територій і об» єктів природно-заповідного фонду, історико-культурних та оздоровчих об» єктів;

5) ступінь техногенного забруднення земельної ділянки та прилеглих територій;

6) наявність та можливість використання зовнішніх інженерних мереж (водопостачання, каналізації, енергозабезпечення тощо);

7) розташування поселень, що можуть слугувати джерелом залучення робочої сили для визначеного виду господарської діяльності та земельній ділянці.

При визначенні місця розташування в межах населеного пункту враховується:

1) наявність у населеного пункту статусу курорту або історичного;

2) входження населеного пункту до зони радіаційного забруднення;

3) адміністративний статус населеного пункту, чисельність населення;

4) розташування земельної ділянки відносно транспортних магістралей з автобусним, трамвайним маршрутами, лініями метрополітену тощо;

5) розташування земельної ділянки відносно шляхів сполучення, які можуть слугувати для забезпечення транспортування сировини і готової продукції;

6) розташування земельної ділянки відносно функціональних зон населеного пункту: сельбищної (багатоповерхової забудови, садибної забудови), промислової, рекреаційної, оздоровчої, в межах заповідної території, в межах регулювання забудови, в зоні історичного ландшафту, що охороняється, в межах охоронних зон території і об» єктів природно-заповідного фонду, в санітарно-захисних зонах промислових об» єктів, у водоохоронних зонах тощо,розташування земельної дiлянки вiдносно територiй техногенного забруднення, об» єкгiв перевищення припустимого рiвня шуму (специфiчних промислових обє» ктiв, залiзниць. автомагiстралей. аеропортiв тощо).

Кадастровий номер земельної дiлянки присвоюється при формуваннi земельної дiлянки. Кадастровий номер включає послiдовне визначення номерiв адміністративно-територiальних утворень, кадастрових зон та територiй сiльських (селищних) рад за межами населених пунктiв, кадастрових кварталiв у мiстах i селищах, а також номерiв земельних дiлянок При переходi прав на земельну дiлянку до нового власника або при змінi перелiку прав вiдносно земельної ділянки,номер дiлянки не змiнюється.

При вiдокремленнi частини земельної дiлянки, об’єднанi земельних дiлянок або iнших операцiях, пов’язаних зi змiною розмiрiв i меж земельних дiлянок, новим земельним дiлянкам пiсля їх формування присвоюються новi кадастровi номери. При визначеннi кадастрових номерiв земельних дiлянок, якi пiдлягають продажу, необхiдно користуватися нормами Тимчасових методичних вказiвок щодо присвоєння кадастрових номерiв земельним дiлянкам для ведения державного земельного кадастру, схвалених науково-технiчною радою держкомзему України 26.01.98. Визначення правового режиму земельної дiлянки полягає у встановленнi форми власностi на землю (державної або комунальної) та форми користування нею (постiйне або тимчасове, у тому числi на умовах оренди), а також обмежень на використаная земельної дiлянки та наявних сервiтутiв (прав iнших осiб). Правовий режим земельної дiлянка визначається на пiдставi даних кадастрової документацiї, а також даних державної реєстрацiї земельних дiлянок i прав на них. Оскiльки власники землi не вправi самостiйно вирiшувати питання щодо найбiльш доцiльного використання земельної дiлянки без узгодження iз органом мiсцевого самоврядування, а також виходячи з того, що типи використашя земельної дiлянки встановлюються у мiстобудiвнiй та землевпоряднiй документацiї, зокрема у генеральних планах забудови, планах земельно-господарського устрою, «зонiнгових» правилах у технiчному паспортi, на пiдставi цiєї затверджено у документацiї зазначаються:

1) загальнi види дозволеного фувкцiонального використання земельної дiлянки;

2) специфiчніi види можливого функцiонального використання земельної дiлянки, на якi потрiбно отримувати спецiальний дозвiл;

З) вимоги i обмеження щодо використання та забудови земельної дiлянки стосовно висоти, кiлькостi поверхiв, розмiрiв будiвель i споруд, вiдстань вiд червоної лiнії, площi та щiлъностi забудови, використання перших поверхiв для громадського обслуговування, особливостей архiтектурного оформлення забудови. а також вимог до iнженерної пiдготовки територій. Характеризуючи земельну дiлянку, необхiдно встановити:

1) розмiри i конфiгурацiю земельноi дiлянки, опис меж сумiжних землекористувачiв;

2) сучасне використання;

З) склад i стан земельних угiдь та зелених насаджень;

4) якiсну характеристику грунтiв (у випадках майбугнього використання земельної дiлянки для дiяльностi, де стан грунтiв є визначальним);

5) ступiнь освоєностi територій;

6) iнженерно-геологiчнi фактори;

7) iнженерне облаштування земельної дiлянки.

Розмiри i конфiгурацiя земельної дiлянки, опис її меж визначаються на планi земельної дiлянки, який є складовою частиною технiчного паспорта. План земельної дiлянки технiчного паспорта складається в масштабi: не дрiбнiше 1:500 – у мiстах республiканського i обласного пiдпорядкування; не дрiбнiше 1:1000 – у мiстах районного пiдпорядкування i селищах; не дрiбнiше 1:2000 – у селах та за межами населених пувктiв. На планi земельної дiлянки вказуються: 1) геодезичкi дані (номери кутiв повороту меж землекористувань, мiри лiнiй, румби); 2) опис меж сумiжних землеволодiнь i землекористувань; 3)споруди, жилi i нежилi будiвлi з позначенням їх поверховостi, призначення та матерiалiв стiн; 4) наземнi та пiдземнi трубопроводи, лiнiї електропередачi, очиснi споруди тощо;

5) дороги i споруди на них;

6) елементи гiдрографiчвої сiтки;

7) земельнi угiддя;

8) рельєф мiсцевостi;

9) межi розповсюдження дiї санiтарних, зооветеринарних, протипожежних, iсторико-культурних та iнших зон, де обмежуються господарська дiяльнiсть згiдно з перелiком обмежень прав власностi на землю та використання земельних дiлянок.

План земельної дiлянки виготовляється на пiдставi робiт по кадастровому землеустрою. На земельнiй дiлянцi встановлються не менше двох межових знакiв постійної дій. В процесi робiт здiйснюється прив’язка межi земельної дiлянки до державної геодезичної мережi. площа земельної дiлянки визначається iз точнiстю до 1 кв. М (0,000 1 га). Характеризуючи сучасне використання земельної дiлянки, необхiдно визначити фактичну виробничу дiяльнiсть. Визначення фактичних обсягiв виробництва дає можливiсть об’єктивно встановити нормативи площi земельної дiлянки для певного виду господарської дiяльностi, а також надлишковi площi земельної дiлянки, на яких може бути розширено виробництво або якi можуть бути проданi для iншого використання.

Стан земельвих угiдь, грунтового покриву необхiдно характеризувати у випадках вiдсутностi благоустрою земельної дiлянки, що використовується у несiльськогосподарських цiлях та тодi, коли на земельнiй дiлянцi передбачається дiяльнiсть, пов’язана з використанням земельної дiлянки як засобу виробництва (розплiдник декоративних лiсових та чагарникових культур, квiткове господарство тощо). У бiльшостi випадкiв для земельних дiлянок несiльськогосподарського призначення характеристикою стану їх поверхнi є ступiнь освоєностi територiї. При цьому доцiльно дати iнформацiю щодо площ, якi знаходяться пiд:

1) будiвлями i спорудами;

2) твердим покриттям;

З) зеленими насадженнями;

4) iншими територiями.

До iнженерно-геологiчних умов, якi найбiльш важливi при характеристицi земельної дiлянки, вiдносяться:

1) несуча спроможнiсть грунтiв;

2) глибина залягання грунтових вод;

З) перiодичвiсть затопления поверхневими водами;

4) заболоченiсть територій;

5) прояви небезпечних геологiчних процесiв – зсувiв, карсту, селю тощо;

6) територiї, порушенi гiрськими виробками.

У технiчному паспортi приводяться загальнi характеристики iнженерного облаштування земельної дiлянки, зокрема:

1) водоводу;

2) калалiзацiї фекальної;

З)каналiзацiї дощової;

4) локальних очисних споруд;

5) дренажної системи;

6) тепломережi;

7) елекгромережi;

8) телефонної мережi.

У технiчному паспортi зазначаються вiдомостi про власникiв будинкiв i споруд, розташованих на земельнiй дiлянцi, та їх користувачiв.

Можливiсть подiлу земельної дiлянки або приєднання їх до сусiдньої встановлюється виходячи iз планувальних нормативiв, встановлених для видiв функцiонального використання.

Види майбутньої пiдприємницької дiяльностi, якi можуть вплинути на прiоритетне (пiльгове) придбання земельної дiлянки, встановлюються органом мiсцевого самоврядування, виходячи iз завдань отримання гостродефiцитноі продукцiї для даного регiону, а тахож максимально можливого збiльшення зайнятостi населения.

Iснуючi типи використання сусiднiх дiлянок, а також заходи,здійснювані з метою розвитку прилеглих територiй, якi можуть вплинути на збiльшення (зменшення) вартостi земельної дiлянки, встановлюються на пiдставi затвердженої мiстобудiвної документацiї.

У технiчному паспортi зазначається розмiр земельного податку, що справляється (або може справлятись) iз земельної дiлянки, а також експертна грошова оцiнка земельної дiлянки.

1.4 Постановка задачі

У даній роботі розробляється інформаційна система збору даних землевпорядкування для автоматизації процесу оцінки земельних ділянок. Розроблена система буде підґрунтям у роботі в системі ріелторських підприємств та фірм, а також державних підприємств.

Головне завдання полягає в наступних показниках послідовності розробки бази даних по технічних паспортах земельних ділянок несільськогосподарського призначення, створити:

· таблиці – накопичувачі даних;

· форми вводу даних на основі таблиць – накопичувачів;

· запити (відстань від межі/центру міста; сучасні шляхи сполучення та перспективи їх розвитку; положення земельної ділянки відносно приміської зони; положення земельної ділянки відносно рекреаційних територій, територій і об’єктів природно-заповідного фонду, історико-культурних та оздоровчих об’єктів; ступінь техногенного забруднення земельної ділянки та прилеглих територій; наявність та можливість використання зовнішніх інженерних мереж (водопостачання, каналізації, енергозабезпечення тощо), і т.д.).

Основною задачею створення бази даних є відображення основних відомості про земельні ділянки згідно розроблених методичних положень, її спроможність відповідати на запити користувача ПК для проведення оцінки земельної ділянки, зменшення часу на виготовлення паспортів земельних ділянок та внесення відомостей в кадастрові системи.

Оперативність і точність даних земельного кадастру забезпечується проведенням топографо-геодезичних, ґрунтових, екологічних та інших спеціальних робіт, а також встановленню прав власності на землю чи користування нею. Проведенням бонітування ґрунтів і економічною оцінкою земель, а також зонуванням територій населених пунктів.

Економічна оцінка земель – оцінка земель як природного ресурсу та головного засобу виробництва у сільському господарстві. Вона є складовою частиною земельного кадастру і відображає відмінності сформованої ґрунтової родючості за економічними показниками.

Основними показниками загальної економічної оцінки землі є вартість валової продукції (ВП). окупність затрат та диференціальний дохід.

Вартість валової продукції визначають за формулою:

ВП=Р_і ·Уі· С_і

де Р_і - площа посіву, У_і – урожайність, С_і – кадастрова оцінка, яка є складовою собівартості продукції у гіршій зоні та звичайного додаткового прибутку.

Окупність затрат (0З) визначають як відношення вартості валової продукції до сукупних затрат (3) у грошовому виразі і для конкретних груп ґрунтів при рівних економічних умовах господарювання.

Цей вираз є відносним показником рівня родючості земель.

Диференціальний рентний дохід Р_д – один із узагальнюючих показників економічної оцінки земель, який є додатковою частиною чистого доходу створюваного ефективнішою продуктивністю праці на кращих по якості землях. Диференціальний дохід визначають за виразом:

Р_д = ВП-З-Р_Дч

де Р_дч – необхідний чистий дохід.

Величину чистого доходу визначають як різницю вартості валової продукції і затрат на її одержання. Чистий дохід є важливим економічним показником, який визначає економічну ефективність виробництва сільськогосподарської продукції на кращих і гірших землях.

2 . Проектування інформаційної системи

2.1 Опис функціональної структури інформаційної системи

Для виконання першої задачі – ідентифікація користувачів, необхідно щоб система могла:

· Дозволяти роботу з системою зареєстрованим користувачам;

· Забезпечувати гнучку адаптацію доступності процедур системи для кожного окремого користувача;

· Забезпечувати збереження інформації в базі даних системи про користувача та здійснені ним операції.

Реалізація описаних вище процедур системи забезпечується роботою першої функції <Ідентифікація користувачів >, виконання якої забезпечують чотири підфункції: <Ввід інформації про користувача системи >, <Огляд даних >, <Обробка інформації >.

Підфункція системи <ввід інформації про користувачів системи > реалізується за допомогою підфункцій другого рівня <Ввід даних >, < Перевірка правильності вводу інформації>, та <Збереження інформації >.

Підфункція <Обробка інформації > може бути реалізована двома під функціями другого рівня <Пошук інформації>, <Сортування інформації>, які в свою чергу реалізуються під функціями третього рівня.

Для підфункції <Пошук інформації> це:

· Завдання умов пошуку;

· Виконання умов пошуку;

· Огляд результатів пошуку.

Для підфункції <Сортування інформації> це:

· Завдання умов сортування;

· Виконання умов сортування;

· Огляд результатів сортування.

· Огляд результатів;

· Збереження змін.

Для виконання другої задачі – облік даних про ділянку необхідно, щоб система могла:

· забезпечувати можливість вводу інформації про ділянку;

· забезпечувати перегляд інформації;

· контролювати правильність вводу інформації;

· забезпечувати можливість пошуку необхідної інформації;

· забезпечувати можливість соттування інформації.

Реалізація описаних вище процедур системи забезпечуються роботою другої функції <Облік даних про ділянку > виконання якої забузпечують такі підфункції як <Ввід інформації про ділянку >,<Перегляд даних >,<Обробка інформації >.

Підфукції системи <Введення інформації даних про ділянку > реалізується за допомогою підфункції другого рівня:

· введення даних;

· перевірка правельності вводу даних;

· перегляд результатів;

· автоматичне збереження інформації.

Підфункція системи <Перегляд всіх даних >, реалізується за допомогою підфункції другого рівня <Перегляд документів >. Підфункція системи <Обробка інформації > може бути реалізована за допомогою двох піфункцій другого рівня <Пошук інформації > та <Сортування інформації >.

Виконання задач підфункції <Пошук інформації> здійснюється підфункцією третьго рівня:

· завдання умов пошуку інформації;

· виконання пошуку інформації;

· перегляд результатів пошуку.

А підфункція <Сортування інформації > в свою чергу підфункціями:

– завдання умов сортування;

– виконання сортування.

Для виконання третьої задачі – нормативно-правової бази, необхідно щоб система могла:

· забеспечувати можливість вводу інформації про нормативну-правову базу;

· забезпечувати пергляд інформації;

· контролювати правельність вводу інформації;

· забезпечувати можливість пошуку інформації.

Реалізація описаних вище процедур системи реалізуються роботою третьої функції <Нормативно-правова база >, виконання якої забезпечують такі підфункції як <Ввід інформації про нормативно -правову базу >,<Перегляд всіх даних >,<Обробка інформації >,<Формування необхідної інформації >.

Очевидно, що перелік виконуваних даною функцією процедур аналогічний до списку процедур попередньої функції, тому буде доцільно використовувати структуру функції <Дані про ділянку > з відмістю лише в тому, що процедури будуть виконуватися для інформації з нормативно-правової бази.

Для виконання четвертої задачі – котрою за документаційним забезпеченням, необхідно щоб система могла вести:

· облік документацій;

· облік найменувань документаційного забезпечення.

Підфункція <Облік документації > реалізується підфункціями другого рівня:

· перегляд інформації про документаційне забезпечення;

· зберігання документаційного забезпечення;

· використання та знищення.

Підфункція <Облік найменувань документаційного забезпечення > реалізована так само, як і попередня функція, і має три підфункції, що відповідають за ввід інформації, перегляд існуючих даних, знищення інформації.

2.2 Проектування бази даних, структура БД

Для проектування бази даних даної роботи доцільно створити 4 таблиці для зберігання даних.

Імена полів таблиць, типи даних та пояснення до них відображеноу таблицях.

Таблиця 2.1

Таблиця 2.2

Таблиця 2.3

Таблиця 2.4

2.3 Вибір програмних засобів рішення задачі

Для поставленої задачі було використано об’єктно орієнтоване середовище програмування DELPHI 5.0. Досить широкий набір стандартних компонентів цього середовища дає змогу задовольнити найвимогливіші потреби. Мова програмування, що використовується – PASCAL. Характерною особливістю створених за допомогою Delphi програм для роботи з базами даних являється обов’язкове використання в них BDE (Borland Database Engine – машина баз даних Borland), яка здійснює зв’язок програми з таблицями БД. BDE представляє собою набір DLL – бібліотек, що забезпечують доступ до локальних та клієнт–серверних БД. Вона повинна встановлюватись на кожному комп’ютері, який використовує програмне забезпечення для роботи з БД, написане на Delphi. BDE не являється частиною програми, розміщується в декількох каталогах і повинна реєструватися в реєстрі Windows 32. При інсталяції інформаційної системи на комп’ютер всі необхідні DLL – бібліотеки копіюються в каталог C:\Program Files\BDE\.