Розслідування вбивств із корисних мотивів
План
Вступ. 3
1. Особливості методики розслідування вбивств із корисних мотивів. 5
2. Заключний етап розслідування. 10
Висновки. 14
Список використаної літератури. 16
Вступ
Важливу роль у боротьбі зі злочинністю відіграє практика використання і застосування кримінального законодавства, його норм і інститутів. Дії, спрямовані на затримання злочинця, є суспільно-корисними, оскільки запобігають вчиненню нових злочинів і разом з тим забезпечують здійснення у відношенні його правосуддя. Такі дії є правом громадян і обов’язком службових осіб, правоохоронних органів.
В сучасних умовах, коли нове кримінальне законодавство України потребує подальшого розвитку, актуальною є проблема дослідження і законодавчої регламентації кожної окремої обставини, зокрема, кваліфікації вбивств із корисних мотивів, підвищення ефективності розслідування і розкриття вбивств, зокрема із корисних мотивів.
Дослідженню питання умисних вбивств присвячені роботи ряду авторів. Значний внесок у розвиток теорії і практики цих обставин зробили: П.П. Андрушко, Г.В. Бушуєв, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, П.А. Воробей, В.О. Глушков, І.І. Горелик, М.С. Гринберг, П.С. Дагель, В.П. Діденко, М.Д. Дурманов, С.Г. Келіна, В.Ф. Кириченко, В.М. Козак, М.І. Коржанський, Г.С. Курбанов, М.Т. Куц, В.Д. Меньшагін, П.П. Михайленко, В.І. Осадчий, А.А. Піонтковський, Е.Ф. Побегайло, В.П. Ревін, І.І. Слуцький, Ю.М. Ткачевський, В.І. Ткаченко, І.С. Тишкевич, Т.Г. Шавгулідзе, та ін.
Головна мета дослідження контрольної роботи – на основі аналізу вітчизняної судово-слідчої та експертної практики розглянути основні методики розслідування вбивств із корисних мотивів і показати їх особливості.
Для досягнення цієї мети були поставлені слідуючі завдання:
- визначити взаємозв`язок між метою, яку переслідують злочинці, вчиняючи вбивство, і способом його вчинення; визначити слідову картину вбивства із корисних мотивів;
- визначити криміналістичні ознаки вбивства із корисних мотивів;
- визначити місце злочинця та потерпілого у структурі криміналістичної характеристики вбивства із корисних мотивів;
- визначити особливості провадження початкових слідчих дій під час розслідування вбивств із корисних мотивів;
- показати особливості тактики проведення окремих слідчих дій;
- визначити коло найбільш типових експертиз, які призначаються слідчим під час розслі-дування вбивств на замовлення.
Об`єктом дослідження є вбивства із корисних мотивів, а також діяльність правоохоронних органів у боротьбі з ними.
Предметом дослідження є закономірності механізму вчинення вбивств із корисних мотивів, особливості початкового етапу розслідування і провадження окремих слідчих дій.
Теоретичним фундаментом дослідження в контрольній роботі виступає діалектико-матеріалістичний метод наукового пізнання, який застосовувався для аналізу взаємозв`язків у механізмі вчинення вбивств на замовлення.
1. Особливості методики розслідування вбивств із корисних мотивів
На початковому етапі методика розслідування кримінальної справи за фактом вбивств на замовлення, а також обрання конкретних слідчих дій, які б були найбільш характерними для обставин, що виникли залежать від двох особливо важливих факторів:
По-перше – від початкової інформаційної бази, яку складають результати огляду місця події, проведення експертиз при огляді речових доказів, показання свідків-очевидців, а також добуті оперативними шляхами матеріали та отримані іншими шляхами фактичні данні, які відображають особливості конкретного злочину.
По-друге – направлення пошуково-розшукової діяльності від особи злочинця до події злочину. Фундаментальну базу складають відомості про злочинця (замовника, виконавця), життєдіяльність потерпілого, мотиви його вчинків, відомості про його зв`язки з оточуючими (родичами, друзями, колегами по роботі тощо), мотиви, які виникають у зацікавлених у смерті потерпілого осіб[3].
Слідча діяльність ведеться як у першому, так і у другому напрямку. Ці обидва фактори складають невід`ємний елемент розслідування по кримінальних справах, оскільки тільки їх успішне поєднання може призвести до головного результату – розкриття кримінальної справи, встановлення та затримання злочинців, притягнення їх до кримінальної відповідальності у відповідності до законодавства України.
Кримінальна справа про вбивство може порушуватися у двох випадках:
- при виявленні трупу особи з ознаками насильницької смерті;
- при факті зникнення людини при обставинах, які дозволяють припустити, що щодо нього було вчинено вбивство.
Якщо у другому випадку даних для припущення смерті особи не достатньо, то слідчим за допомогою органів дізнання проводиться перевірка поданої заяви про безвістне зникнення громадянина. Така перевірка може проводитися протягом десяти днів з моменту надходження заяви про злочин шляхом відібрання пояснень від окремих громадян або посадових осіб або витребування необхідних документів.
Перевірка повинна бути ретельною і дати достовірні данні про відомості щодо зниклої особи, оскільки це є підставою для порушення чи відмовленні в порушенні кримінальної справи. Так, наприклад, факт смерті особи внаслідок хвороби не є підставою для порушення кримінальної справи.
При негативних результатах перевірки та при відсутності причин для таємного від`їзду розшукуваної особи з`являється підстава для порушення кримінальної справи.
Пошук винних осіб здійснюється на дуже великій території та серед великого кола осіб. Через це суттєве значення при розкритті вбивств на замовлення має вміння швидко та безпомилково відрізнити їх від інших тяжких злочинів/
Версії можна складати у відповідності до мотивів вбивства потерпілого, або відповідно до мети, яку переслідував замовник при вбивстві конкретної особи.
Найбільш характерним для вбивств на замовлення є його вчинення саме з корисливих мотивів[5].
Підставою для висунення версії вбивства з корисливих мотивів на замовлення особою з кола близького оточення потерпілого, є високе соціальне становище потерпілого, обіймання ним високої посади, наприклад, керівник акціонерного товариства закритого типу, його бездоганна репутація, а також те, що вони працюють в некримінальному середовищі, тобто таких “небажаних” осіб не можна усунути за допомогою інших способів таких, як компромат, шантаж тощо.
Досить часто у якості замовників таких вбивств виступають їх партнери по справі з метою заволодіння майном підприємства у повному обсязі, а також підлеглі особи – з метою швидкого просування по службі.
Додатковою підставою для її висунення можуть виступати суперечки серед засновників підприємства, в якому працював потерпілий з приводу ведення бізнесу або якісь взаємні претензії один до одного його співвласників. В таких ситуаціях, як правило, пібираються випадкові, не професійні злочинці через відсутність у замовників прямого виходу на злочинні угрупування.
Ознакою такого вбивства може бути те, що постріл вчинено з неякісної зброї, з близької відстані, низької підготовки злочинця (не всї постріли були влучні, не було контрольного пострілу в голову, зброю на місці не було залишено).
Замовники при таких ситуаціях перестраховуються – з метою відвернення від себе підозри вони забезпечують собі алібі, оскільки розуміють, що про наявні конфлікти за місцем роботи відомо багатьом особам.
Існують випадки, коли організатори зорієнтовують виконавця на інсценування вбивства під час розбійного нападу. Ознаками такої фальсифікації може бути перебільшене розкидування речей, користування засобами, які явно не відповідають необхідності їх застосування – взлом дверей, які можна було відчинити рукою, залишені на місці дорогоцінні вироби.
Версію вбивства з корисливих мотивів на замовлення особами-конкурентами по бізнесу або особами на грунті конфліктних ситуацій, пов`язаних з веденням підприєминицької діяльності можна висувати у випадку, коли жертвою злочину є законослухняні особи, з чистою репутацією, але працюючі у більш відкритих підприємствах з великими прибутками, чия діяльність знаходиться в зоні уваги зі сторони конкуруючих організацій та злочинних угрупувань. Наприклад, керівники фінансово-кредитних установ, виробничих підприємств та ін.
Замовниками таких вбивств є, як правило, керівники конкуруючих підприємств, фірм, банків, а також лідери злочинних угрупувань, які вчинюють їх з метою усунення конкурента з ринку виробництва або збуту товарів та послуг. Ними також можуть вчинюватись вбивства керівників підприємств-боржників.
Огляд місця події – це перша слідча дія, яка виконується безпосередньо на місці вчинення злочину до порушення кримінальної справи.
Перед оглядом місця події необхідно шляхом опитування виявивших його осіб встановити, чи не переміщався труп, чи не змінилося його місце його положення, положення самого трупа або, можливо переміщалися якісь речі на вказаному місці. Якщо мали місце такі дії, то про це обов`язково потрібно викласти в протоколі огляду місця події.
Необхідно звернути увагу на відсутність або наявність тілесних ушкоджень, слідів насильницького проникнення в приміщення, слідів боротьби, які передували вбивству. Одночасно приймаються міри по знаходженню знарядь злочину, засобів, за допомогою яких було вчинено вбивство, речових доказів та їх застосування (кулі, гільзи, вогнепальні пошкодження, залишки отрути…).
Необхідно також детально оглянути предмети одягу на трупі, при цьому в протоколі фіксується: найменування одежі, взуття; їх матеріал, пошив, колір, особливості; їх положення, стан; місця та розміри пошкоджень, забруднень; що знаходиться в його кишенях.
На подальшому етапі здійснюється огляд трупу без одягу. Визначаються наступні його ознаки: стать, постать, приблизний вік, колір шкіри, температура тіла на початку та в кінці огляду, температура оточуючого середовища, наявність трупних ознак (охолодження, висихання), трупних плям, трупне окачаніння, гниття, вигляд стану обличчя, інших частин тіла, ушкодження на трупі, їх характер.
З метою досягти бажаних результатів по розкриттю злочину, необхідно визначитись з колом питань, які необхідно задавати при допиті свідків. Для отримання достовірної інформації про злочин, про знаряддя, спосіб вчинення злочину, про особу злочинця, про потерпілого та інші дані, які цікавлять слідство, необхідно провести експертизу, висновки якої грають чимале значення при встановленні обставин вчинення злочину.
Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
При вчиненні вбивства на замовлення найчастіше використовуються такі види експертиз [5]:
Судово-медична експертиза;
Судово-балістична експертиза;
Вибухотехнічна експертиза.
На органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що їх вчинили.
Органи дізнання повинні завжди вживати всіх заходів щодо затримання злочинця по гарячим слідам. Вони зобов`язані вчинити певне коло оперативних заходів, особливістю яких є те, що вони проводяться паралельно тобто одночасно для збільшення ймовірності викриття злочинця.
Можуть застосовуватися такі заходи:
- використання службової собаки;
- опитування свідків-очевидців;
- обстеження місцевості;
- переслідування злочинців по гарячим слідам.
- розвідувально-пошукові заходи на місці події;
- загороджувальні заходи.
Органи дізнання за дорученням слідчого можуть виконувати і інші дії, повґязані із обшуком і виїмкою матеріалів, які мають значення для розшуку злочинця по гарячим слідам.
Слідчий вправі затримати та допитати особу, яка підозрюється у вчиненні злочину, а орган дізнання – затримати її.
Як правило, особа злочинця встановлюється за допомогою оперативно-розшукових та слідчих дій на попередніх етапах розслідування справи.
Наступним і одним із найважливіших етапів розслідування є допит підозрюваного. Допит підозрюваних по справам цієї категорії – це дуже складне завдання, оскільки особи, які підозрюються у вчиненні вбивства із корисних мотивів спочатку не визнають свою участь у ньому. Це пояснюється тим, що такі злочини являють собою підвищену суспільну небезпечність тому покарання за їх вчинення передбачається дуже суворе.
Запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства та суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Для осіб, які вчинили такий злочин, як вбивство на замовлення може бути застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, оскільки санкція ст.115 ч.2 перевищує три роки позбавлення волі.
Місцями досудового ув`язнення для тримання осіб, щодо яких обрано такий запобіжний захід є слідчі ізолятори. В окремих випадках вони можуть перебувати в тюрмі або в місцях тримання затриманих.
Для обрання запобіжного заходу орган дізнання, слідства вносить за згодою прокурора подання до суду. Таке подання має бути розглянуто судом протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання підозрюваного.
Під час тримання підозрюваного під вартою, слідчий зобов`язаний докласти всіх зусиль для повного та всебічного розслідування кримінальної справи.
2. Заключний етап розслідування
Наступною слідчою дією, яка неодмінно має бути проведена є обшук. Обшук у справах про вбивства на замовлення проводиться у осіб, що підозрюються або обвинувачуються в організації, пособництві, виконанні вбивства на замовлення, а також у потерпілого. При наявності достатніх підстав, обшук може бути проведено у родичів, знайомих, та близьких вказаних осіб.
Обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника. У невідкладних випадках обшук може бути проведений без санкції прокурора, але з наступним повідомленням його в добовий строк про проведений обшук та його результати.
Ефективність проведення обшуку обумовлена його ретельним готуванням та раптовістю його проведення. Підготовка до проведення обшуку включає в себе збір орієнтуючих відомостей, підбір учасників проведення обшуку і відповідних технічних засобів.
При розслідуванні вбивств із корисних мотивів впізнання підозрюваного свідками являється джерелом отримання доказів, які мають значну цінність для слідства.
В процесі впізнання можливі провокаційні дії особою, яка впізнається (виконавцем злочину, посередником тощо) і впевнена, що її впізнають. Ці дії можуть бути спрямовані на зривання слідчої дії та затруднення його проведення у майбутньому, наприклад, вигуки, погрози жестами та ін. Для того щоб уникнути цього, необхідно дуже серйозно підійти до вибору моменту пред`явлення до впізнання.
Після проведення впізнання особи, підозрюваної у вчиненні вбивства на замовлення у відповідності до ст.ст. 84; 85; 85 КПК складається протокол.
Відтворення обстановки і обставин події – це слідча дія, яка проводиться з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні слідчих дій. З метою відтворення слідчий може виїхати на місце події і в присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності.
Слід памґятати, що предметом відтворення є не будь-які показання допитуємої особи, а лише ті, які тим чи іншим чином пов`язані з місцем вчинення злочину.
При пред`явленні обвинувачення особі, яка вчинила вбивство на замовлення безпосередньо, тобто була виконавцем вчинення злочину, була його замовником або посередником вчинення злочину обов`язковою є присутність захисника.
Слідчий, упевнишись у особі обвинуваченого, оголошує йому постанову про притягнення як обвинуваченого та вручає йому копію цієї постанови. Її оголошення може бути у двох формах: шляхом особистого ознайомлення обвинуваченим з нею, а також шляхом прочитання її вголос самим слідчим.
Наступним моментом пред`явлення обвинувачення є роз`яснення його суті. Розґяснюючи суть пред`явленого обвинувачення, слідчий повинен в дохідливій для обвинуваченого формі роз`яснити йому юридичну та іншу спеціальну термінологію, ознайомити його з текстом статті кримінального кодексу.
Про пред`явлення обвинувачення, роз`яснення його суті і вручення копії постанови слідчий складає протокол, в якому зазначається година і дата пред`явлення обвинувачення і який підписується обвинуваченим, захисником і слідчим.
Якщо обвинувачений відмовився підписати постанову і навів мотиви своєї відмови, то в протоколі мають бути зазначені мотиви її непідписання. В такому випадку, прокурор, якому була надіслана копія постанови при необхідності повинен допитати обвинуваченого сам.
Також обов`язком слідчого є роз`яснення обвинуваченому його прав. Права обвинуваченому повинні бути роз`яснені при пред`явленні йому обвинувачення.
Про роз`яснення прав обвинуваченому, слідчий зазначає в постанові про пред`явлення обвинувачення, що підписує обвинувачений. Бажано, щоб ці права були не тільки перераховані і роз`яснені обвинуваченому, а і записані в цій постанові.
Слідчий зобов`язаний негайно допитати обвинуваченого після його явки або приводу і в усякому разі не пізніше доби після пред`явлення йому обвинувачення.
Основною метою допиту обвинуваченого є одержання від нього правдивих показань. Також ця слідча дія є також важливим засобом забезпечення його права давати показання по пред`явленому йому обвинуваченню і подавати докази з метою захисту від обвинувачення.
Для викриття неправдивих показань криміналістиці відома велика кількість методів. Деякі з них:
Деталізація показань.
Повторні допити про одні і ті самі факти.
Використання суперечностей показань.
Використання доказів, а також даних, отриманих оперативно-розшуковим шляхом.
Взагалі допит обвинуваченого проводиться із застосуванням таких же самих тактичних прийомів, як і допит підозрюваного[3].
Після закінчення допиту слідчий дає обвинуваченому прочитати протокол (ст.145 КПК). За проханням обвинуваченого він може бути прочитаний йому слідчим, про що зазначається в протоколі. Обвинувачений має право вимагати доповнень до протоколу і внесення до нього поправок, які в свою чергу обов`язково повинні бути занесені до протоколу.
Саме на цьому етапі розслідування особа, яка підозрювалась у вчиненні або організації злочину набуває нового статусу – обвинуваченого у пособництві, організації або вчиненні вбивства із корисних мотивів..
Висновки
Розслідування вбивств має особливості, що відрізняються від техніки і тактики розслідування інших видів злочинів. Центральним об'єктом, на якому зосереджена увага органів розслідування в початковий момент слідства у справах про вбивство є виявлений труп або зведення про зникнення людини при неясних обставинах.
При розслідуванні вбивства із корисних мотивів необхідно встановити і довести всі обставини, без яких неможливо здійснити юридичну кваліфікацію скоєного і визначити справедливу міру покарання. При оцінці доказів, встановлених при першому слідчому огляді місця випадку робляться передбачувані дедуктивні висновки що підлягають перевірці. Причому припущення і версії інколи будуються виключно на основі сукупності огляду всієї об'єктивної речової обстановки місця злочину і окремих об'єктів. Перевірка тієї або іншої версії, дослідження речових доказів вимагають досліджень із застосуванням спеціальних науково-технічних методів і прийомів.
До найважливіших завдань розслідування належить одержання відповіді на питання: чи мала місце подія злочину. Перед слідчими органами виникає безліч питань, які підлягають вирішенню. При цьому органи розслідування вдаються до розшукових заходів, своєрідних тактичних прийомів, поєднуючи свої слідчі заходи з роботою органів міліції, яким слідчий дає доручення.
Велику роль в розкритті вбивств має оперативність і професіоналізм органів дізнання, довідково-інформаційна система підрозділів ОВС, ГУВС, робота з населенням. Заставою успішного розслідування і розкриття вбивств є погоджена робота учасників слідчої і оперативної роботи по наступній схемі: від вивчення особи способу життя потерпілого (за умови, що він буде встановлений) і осіб його оточення, з'ясування подій і обставин в останні дні, тижні перед зникненням, вивчення особи і способу життя осіб, що знаходилися з ним останнім часом; робота зі свідками. При цьому особливе важливе значення має чітка взаємодія слідчого і працівників кримінального розшуку, аналіз вихідної інформації, розробка версій, планування і здійснення комплексу слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.
Список використаної літератури
1. Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. // ВВР України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.
2. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18 лютого 1992 р. // ВВР України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.
3. Бандурка О. М. Оперативно-розшукова діяльність: Підручник. — Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ МВС України, 2003. - ч. 1. 576 с.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України: За станом на 1 січня 2008 р.- Х.: Одіссей, 2008.- 264 с.
5. Маркусь В. Криміналістика. Курс лекцій.: Навч. посібник.- К.: Кондор, 2007.- 558 с
6. Кримінальний процес України. Процесуальні документи: навч. посібник / В.В. Молдован, Р.С. Кацавець.- К.: Алерта: ЦУЛ, 2008.- 376 с.
7. Селецька С.І. Кримінальне право України. Загальна частина: Посібник для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів.- К.: ЦУЛ, 2008.- 248 с.
8. Селецька С.І. Кримінальне право України. Особлива частина: Посібник для студентів юридичних вузів і юридичних факультетів.- К.: ЦУЛ, 2008.- 496 с.
|
