ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА ФІНАНСОВОГО ПРАВА
Зміст
1. Поняття фінансового права, його предмет та метод
2. Місце фінансового права у системі права України
3. Система та джерела фінансового права
1. Поняття фінансового права, його предмет та метод
Фінансове право являє собою сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі планового залучення, розподілу і використання грошових фондів державою, необхідних для виконання завдань, поставлених на кожному етапі її розвитку. Фінансове право - це галузь публічного права, предметом якого є норми, що регулюють державні фінанси.
Специфіка відносин, що регулюються нормами фінансового права, полягає в тому, що вони складаються в особливій сфері життя суспільства - фінансовій діяльності держави. Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають, змінюються та припиняються у сфері фінансової діяльності держави.
Ознаки суспільних відносин, що складають предмет фінансового права
- мають владно-майновий характер;
- направлені на утворення, розподіл і використання державних фінансових ресурсів;
- однією із сторін завжди виступає держава або її орган
Фінансові відносини, що є предметом фінансового права, виникають при:
— встановленні бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем держави;
— складанні, розгляді та затвердженні актів про бюджет;
— розподілі доходів і видатків між окремими ланками бюджетної системи;
— виконанні державного та місцевих бюджетів;
— збиранні податків, зборів, інших обов'язкових платежів;
— фінансуванні та кредитуванні;
— обов'язковому державному майновому й особистому страхуванні;
— відносинах державного кредиту;
— регулюванні грошово-кредитної та валютної систем. Критерієм розмежування галузі в системі права є метод правового регулювання, під яким розуміють сукупність юридичних засобів впливу, за допомогою яких забезпечується правове регулювання якісно однорідних, відособлених суспільних відносин.
Основним методом правового регулювання фінансового права є метод владних розпоряджень (імперативний, командно-вольовий). Для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності характерні такі риси, як категоричність та відсутність оперативної самостійності. У нормах фінансового права жорстко закріплюються вимоги держави в області фінансової діяльності.
Це пояснюється тим значенням, яке надає держава фінансам для її стабільного функціонування та забезпечення суверенітету.
Більша частина таких розпоряджень йде від фінансово-кредитних органів держави, створених спеціально для здійснення фінансової діяльності.
2. Місце фінансового права у системі права України
Маючи свій предмет і метод правового регулювання фінансове право обґрунтовано визнається самостійною галуззю єдиної правової системи держави. Проте самостійність фінансового права не означає його абсолютної відособленості. Фінансове право тісно пов'язане з усіма галузями права, але найтісніше - з конституційним правом, адміністративним і цивільним.
Конституційне право є провідною галуззю в системі права. Норми Конституції України посідають найвище становище в ієрархії правових норм. Це значить, що його норми є визначальними для регулювання суспільних відносин всіма галузями права.
Так, форма державного устрою, розподіл влади в державі, співвідношення влади і місцевого самоуправління та багато інших питань, урегульованих нормами конституційного права, прямо здійснюють вплив на конкретні форми фінансової діяльності. Норма Конституції України закріпила обов'язок кожного громадянина та суб'єкта господарювання в Україні платити встановлені податки і збори, є базовою для конкретизації прав і обов'язків платника податків у нормах фінансового права.
Норми фінансового права фактично конкретизують положення конституційних норм і забезпечують формування, розподіл і витрачання фондів коштів.
Необхідно мати на увазі, що конституційно-правові норми, будучи базовими для фінансового права, залишаються в рамках права конституційного і відносини, що виникають на .їх основі, є виключно конституційно-правовими. Тобто, конституційне і фінансове право є суміжними галузями в системі права, але такими, що не перетинаються.
При аналізі зв'язку конституційних і фінансових норм слід враховувати їх певну однорідність, але розуміти, що вони не тотожні. На відміну від фінансово-правових конституційні норми мають більшу юридичну насиченість, більшу щільність юридичного змісту, що створює підстави для багатьох юридичних інтерпретацій з урахуванням змін життєвих обставин.
Адміністративне право регулює суспільні відносини управлінського характеру, переважно у сфері державного управління. Зв'язок фінансового права з адміністративним проявляється, перш за все, в тому, що встановлювані його нормами принципи виконавчої і розпорядчої діяльності органів державного управління розповсюджуються і на фінансову діяльність держави. В фінансовому праві застосовуються і адміністративні методи впливу на суспільні відносини, в яких один із суб'єктів (фінансовий орган) наділений владними функціями по відношенню до іншого (громадянина). Але якщо в адміністративному праві головним у предметі регулювання є відносини, що складаються в сфері державного управління, то в фінансовому - це відносини в області залучення, розподілу і витрачання грошових фондів держави.
Так як фінансові відносини місять в собі елементи майнового характеру (направлені на утворення необхідних державі фондів грошових коштів), правомірна постановка питання про зв'язок фінансового права з цивільним правом, яке регулює майнові відносини. Цивільне право не регулює відносини по утворенню і використанню необхідних державі грошових коштів. Суб'єкти цивільного права виступають по відношенню один до одного в якості економічно відособлених і юридичне рівних сторін, що для фінансового права не характерно. Отже, як предмет, так і методи впливу на суспільні відносини у цих галузях права різні. Однак є такі області фінансової діяльності, які регулюються одночасно як нормами фінансового, так і нормами цивільного права. Це кредитні, розрахункові, страхові та інші відносини.
Господарське право як галузь права регулює відносини, що існують у сфері організації та здійснення господарської діяльності суб'єктами усіх форм власності.
Фінансове право тісно пов'язане з іншими галузями права: кримінальним (оскільки кримінальне законодавство встановлює відповідальність за правопорушення у сфері фінансових відносин), трудовим (нарахування прибуткового податку та обов'язкових платежів на фонд оплати праці), пенсійним тощо.
Специфіка та якісні відмінності предмета фінансового права, своєрідність його методів більше і повніше виявляється при співставленні та відмежуванні від предметів і методів інших галузей права. Фінансово-правові інститути безпосередньо пов’язані з діяльністю держави при створенні, розподілі та використанні централізованих і децентралізованих грошових фондів.
| Конституційне право |
Фінансове право |
| Регулює основи суспільного ладу та політики, державний устрій, правове положення громадян, систему і принципи організації діяльності державних органів, головні завдання та функції держави |
Базується і розвивається на основах конституційного права. Наприклад, фінансово-правові норми, що регулюють утворення фондів державних фінансових ресурсів, засновані на засадах рівноправності всіх форм власності у країні |
| Містить норми, що мають пряме відношення до фінансового права. Норми, що закріплюють основи організації фінансової діяльності держави. Наприклад, ст. 85 Конституції України встановлює виняткові повноваження Верховної Ради України затверджувати Державний бюджет, вносити до нього зміни, контролювати його виконання |
| Відповідно до ст. 92 Конституції України встановлюється Державний бюджет, бюджетна система України (система оподаткування, податки та збори і т. п.) |
Норми фінансового права встановлюють деталізовані правила, що стосуються діяльності різних державних органів у галузі фінансів. Наприклад, група фінансово-правових норм докладно регламентує порядок складання, розгляду, затвердження і виконання Державного та місцевих бюджетів (Закон України “Про бюджетну систему України”) |
| Адміністративне право |
Фінансове право |
| Діяльність щодо формування, розподілу та використання фінансових ресурсів держави за своїм характером є управлінською |
Регулює відносини, що виникають з фінансової діяльності держави |
| Визначає основні принципи державного управління, повноваження органів виконавчої влади на видання управлінських актів, у тому числі й органів спеціального управління фінансами держави, закріплює структуру цих органів, організовує форми їх діяльності, порядок призначення і звільнення посадових осіб, закріплює їх права та обов’язки і т. д. |
Регулює відносини, які безпосередньо пов’язані з виконанням цими органами функцій щодо збирання, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачанням |
| Цивільне право |
Фінансове право |
| Регулює на засадах юридичної рівності майнові та особисті немайнові відносини з метою задоволення матеріальних і духовних потреб та інтересів учасників суспільних відносин |
Регулює суспільні відносини у сфері мобілізації, розподілу і використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів з метою забезпечення виконання державою своїх завдань та функцій |
| Деякі органи державного управління спеціальної компетенції, наприклад НБУ, водночас є господарською організацією – юридичною особою, що діє на комерційних засадах. Між цими органами, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями і громадянами – з другого, виникають відносини на основі договорів. Наприклад, на основі кредитної угоди |
Норми фінансового права в даному випадку встановлюють джерела фінансово-кредитних ресурсів, якими оперує НБУ, порядок утворення і розподілу створюваних ним грошових фондів, порядок мобілізації НБУ грошових коштів у розпорядження держави, способи здійснення контролю за фінансовою діяльністю організацій тощо. НБУ виступає як орган виконавчої влади, наділений владними повноваженнями |
3. Система та джерела фінансового права
Система фінансового права - це його визначена внутрішня структура, яка складається як відображення реально існуючих суспільних відносин у фінансовій сфері. Система фінансового права дозволяє з'ясувати, з яких підгалузей, частин складається ця галузь права і як ці складові взаємодіють між собою.
Система фінансового права:
Загальна частина закріплює такі норми й інститути, які є спільними для всіх фінансово-правових інститутів і становлять базу для регулювання правовідносин у сфері фінансової діяльності держави:
- поняття фінансів та фінансової діяльності держави, її завдання, принципи, форми і методи здійснення;
- правову характеристику фінансових правовідносин та фінансово-правових норм;
- правовий статус уповноважених у сфері фінансової діяльності державних органів;
- правові основи фінансового контролю, його види та методи
Особлива частина включає в себе підгалузі і правові інститути, що містять норми права, які регулюють окремі напрями фінансової діяльності держави та різні ланки фінансової системи
Норми Загальної частини фінансового права конкретизуються в Особливій частині.
Галузь фінансового права - це відносно замкнена частина системи права, що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, котрі виникають у сфері правового режиму руху державних грошових коштів.
Галузь фінансового права "утворюється за допомогою фінансово-правових норм опосередковано, тобто спочатку інститут, потім - підгалузь і як результат - галузь. Виникнення будь-якого інституту або галузі права зумовлено специфікою регулюючих або суспільних відносин. І хоча фінансове право розглядається як галузь права, але процес формування відбувається через становлення та розвиток його складових інститутів.
Для того, щоб норми права могли виконувати своє завдання регуляторів суспільних відносин, вони повинні бути відомими їх учасникам і виражені зовні від імені держави. Таким чином, джерела фінансового права в формальному розумінні - це зовнішня форма вираження права, це спосіб об'єктивування державної волі.
Джерела фінансового права - це конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади і органів місцевого самоуправління, що містять норми фінансового права.
Фінансове право, з цієї точки зору, - це галузь законодавства, що є сукупністю законів та інших нормативно-правових актів, у яких фінансово-правові норми мають своє зовнішнє вираження.
Сукупність нормативних актів, що містять норми фінансового права, прийнято визначати як фінансове законодавство.
Фінансове законодавство характеризується системністю, яку йому надають правила ієрархії норм, що містяться в правових актах. Використання цих правил дає можливість у разі виникнення колізій між нормативно-правовими актами віддати перевагу одному нормативно-правовому акту над іншим.
Систематизація законодавства - це діяльність по упорядкуванню і вдосконаленню нормативно-правових актів, зведенню їх до єдиної, внутрішньо узгодженої системи.
Метою систематизації є:
— усунення протиріч між нормативними актами;
— підвищення ефективності законодавства;
— забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб'єктів права.
Способи систематизації законодавства:
Кодифікація - спосіб систематизації, при якому здійснюється суттєва переробка і узгодження групи юридичних норм, пов'язаних загальним предметом правового регулювання (кодекс)
Інкорпорація - спосіб систематизації законодавства, що полягає в упорядкуванні існуючих нормативних актів без зміни змісту норм права, яке їх містить (алфавітні або хронологічні збірники)
Фінансово-правові акти - це організаційно-владні розпорядження державних органів і органів місцевого самоуправління з питань фінансової діяльності, що входять в їх компетенцію, прийняті у відповідній формі в установленому законодавством порядку.
Класифікація фінансово-правових актів
За юридичними властивостями
- нормативні - акти, які регулюють групу однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою регулятивну силу їх однократним застосуванням;
- індивідуальні - акти застосування норм права;
застосовуються до конкретного життєвого випадку, звернені до точно визначених учасників фінансових відносин, приводять до виникнення, зміни або припинення конкретних фінансових правовідносин
За органами, що їх видають
а) законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються Верховної Радою України з питань фінансової діяльності держави;
б) підзаконні - найбільш чисельна група, в яку входять акти всіх інших державних органів, що базуються на законі і прийняті для втілення закону.
|
