Тема: Кримінальний аборт та його судово-медична експертиза
Зміст
Вступ
1. Класифікація потерпілих
2. Згода потерпілої
3. Кримінологічна характеристика потерпілої особи
4. Завданням судово-медичної експертизи при кримінальному аборті
Висновки
Список використаної літератури
Характеристика потерпілої від незаконного проведення аборту дає змогу вирішити питання про криміналізацію чи декриміналізацію діяння, розмежування злочинів від суміжних складів злочинів проти життя та здоров'я особи. Крім того, важливе значення має встановлення причин віктимізації потерпілої особи від злочину, передбаченого ст. 134 КК, а також з'ясування її згоди на незаконне переривання вагітності для призначення покарання. Вважаємо, що характеристика потерпілої від незаконного проведення аборту повинна ґрунтуватися на підставі комплексного кримінально-правового та кримінологічного аналізу. У галузі кримінального права та кримінології окремі аспекти щодо вивчення потерпілої від незаконного проведення аборту розглянуто у роботах таких вчених: С. В. Анощенкова, Ю. В. Баулін, О. М. Джужа, П. А. Дубовець, А. А. Жижиленко, М. І. Загородніков, А. М. Красіков, В. В. Панкратов, Л. А. Лозанович, Є. М. Моісеєв, М. В. Радченко, М. В. Сенаторов, В. В. Сташис, В. Я. Тацій, М. Д. Шаргородський та ін.
Враховуючи роль потерпілого у кримінальному праві слід поставити питання про класифікацію потерпілих. Теоретична мета класифікації полягає у поглибленні знань про її об'єкт, що, в свою чергу, поєднується з необхідністю всебічного підходу до вивчення потерпілого від злочину. Практична доцільність класифікації полягає в правильності застосування норм чинного кримінального закону, виробленні напрямів удосконалення його у подальшому, маючи на увазі права потерпілого. У теорії кримінального права існує кілька класифікацій потерпілих від злочинів. Залежно від істотних ознак потерпілого від злочину виділяють три групи: за соціальною ознакою; за ознакою заподіяної потерпілому шкоди; за ознакою вчиненого щодо нього злочину.
1. За соціальною ознакою потерпілі від злочинів поділяються на такі види: фізичні та юридичні особи, держава, інші соціальні утворення, а також суспільство в цілому. За соціальною ознакою потерпілою особою від незаконного проведення аборту є лише фізична особа. Ані юридична особа, ані держава, ані інші соціальні утворення не можуть бути потерпілими від цього злочину.
2. За ознаками заподіяної потерпілому шкоди та вчиненого щодо нього злочину потерпілі від злочинів поділяються на такі види: а) залежно від виду заподіяної шкоди: потерпілі, яким заподіяна фізична шкода; потерпілі, яким заподіяна психічна шкода; потерпілі, яким заподіяна економічна шкода, потерпілі, яким заподіяна організаційна шкода; б) залежно від ступеня заподіяння шкоди: потерпілі, яким заподіяна реальна шкода, потерпілі, щодо яких створена загроза заподіяння реальної шкоди; в) залежно від родового об'єкта злочинів: потерпілі від злочинів проти основ національної безпеки України, потерпілі від злочинів проти життя та здоров'я особи, потерпілі від злочинів проти волі, честі та гідності людини тощо; г) залежно від тяжкості вчиненого злочину: потерпілі від злочинів невеликої тяжкості, потерпілі від злочинів середньої тяжкості, потерпілі від тяжких злочинів, потерпілі від особливо тяжких злочинів [4, c. 98-99]. Отже, за ознаками заподіяної шкоди потерпілими від незаконного проведення аборту є:
1) залежно від виду заподіяної шкоди: особи, яким заподіяна фізична шкода, тобто шкода здоров'ю (захворювання матки, захворювання, які локалізовані у малому тазі, тощо), в окремих випадках життю (наприклад, сепсис, тобто загальне зараження крові, яке частіше за все спричинює смерть), психічна шкода. Але ми пропонуємо виділяти ще й психологічну шкоду та економічну шкоду. До першої належить постабортний синдром, під яким розуміється стресовий розлад, викликаний емоційними реакціями на отриману внаслідок аборту фізичну, психічну й емоційну травму. У жінок можуть розвиватися депресія, озлоблення, почуття вини, страху, власної неповноцінності, сексуальні дисфункції, пристрасть до алкоголю, наркотикам тощо. Економічна шкода виникає внаслідок витрат на лікування хвороб;
2) залежно від ступеня заподіяння шкоди: особи, щодо яких або створена реальна загроза заподіяння шкоди здоров'ю або життю, або яким заподіяна шкода здоров'ю або смерть;
3) залежно від родового об'єкта злочинів: особи, потерпілі від злочинів проти життя та здоров'я людини;
4) залежно від тяжкості вчиненого злочину: потерпілі від злочинів невеликої або середньої тяжкості.
Для правомірної кваліфікації ряду злочинів має значення встановлення будь-яких ознак потерпілих: представник влади, жінка в стані вагітності, організація, яка користується міжнародним захистом, тощо. Відповідно до зазначеної підстави усіх потерпілих слід розділяти на потерпілих із загальними ознаками і потерпілих із спеціальними ознаками. Аналіз ст. 134 КК дає підстави дійти висновку, що потерпілою від цього злочину може бути лише особа, наділена спеціальними ознаками, — жінка, яка знаходиться у стані вагітності. Тобто у даному випадку спеціальною ознакою є стан вагітності [2, c. 78].
Невід'ємною ознакою складу злочину, що розглядається, є згода потерпілої на проведення аборту. Проведення аборту — це протиправне штучне переривання вагітності за наявності згоди жінки на проведення операції. Відповідальність за ст. 134 КК настає і у тому разі, коли жінка погоджується на переривання вагітності під впливом погроз із боку інших осіб.
Як зазначає В.В. Панкратов, порушуючи питання про значення згоди особи на проведення аборту, ми неминуче зіштовхуємося з проблемою встановлення юридичного значення згоди особи на заподіяння їй шкоди в цілому у кримінальному праві. Не торкаючись загальнотеоретичних питань щодо сутності згоди особи на заподіяння їй шкоди вже сьогодні ми можемо констатувати, що законодавець украй непослідовно враховує факт цієї згоди.
Чимало вчених порушують питання про «вагову категорію» власного волевиявлення. Наскільки вільно суб'єкт може розпоряджатися правами й благами, які йому належать? Хто може встановлювати межі самостійного розпорядження цими благами? Держава? Суспільство? Ця серйозна проблема постала перед правознавцями не тільки у світлі визначення меж власного волевиявлення при незаконному проведенні аборту, але, в першу чергу, при вирішенні важливих питань про допустимість смертної казні та евтаназії.
Питання щодо створення загальних положень про згоду потерпілого протягом століть у науці кримінального права є дискусійним. Згода потерпілого — дозвіл на заподіяння шкоди інтересам, які охороняються кримінальним законом, що належать ініціатору згоди, адресатом згоди, добровільно виражений дієздатною особою в установленій формі до початку вчинення таких дій, які тягнуть кримінально-правові наслідки.
Однією із невирішених правових проблем була й залишається проблема відмежування власних інтересів, власного волевиявлення від публічних цілей та інтересів. Великий інтерес становить питання про можливість «відчуження» громадянином особистих немайнових благ, що йому належать. Цій проблемі приділялося багато уваги в кримінально-правовій літературі. Перш за все, автори торкалися питання про право розпоряджатися такими благами, як життя та здоров'я.
У науці кримінального права існує думка, згідно з якою пропонується створити загальне правило щодо кримінально-правового значення згоди потерпілого: згода власника блага, права чи інтересу на посягання виключає злочинність останнього. Причому правники зазначають, що, надаючи таке вагоме значення згоді, передбачається, що вона буде мати низку обмежень.
Право на розпорядження своїм здоров'ям (тілесною недоторканністю), а також правом на життя має два аспекти: заподіяння фізичної шкоди самому собі (покалічення) і згода на заподіяння шкоди здоров'ю, яка завдається іншою особою. За загальним правилом, заподіяння фізичної шкоди самому собі не є злочинним. Підтримуємо позицію тих вчених, які вважають, що, коли вагітна жінка сама викликала штучне переривання вагітності, кримінальна відповідальність виключається [4, c. 101-102]. Аналіз змісту ст. 134 КК однозначно приводить до висновку, що згода потерпілої від цього злочину надається іншим особам. Найбільші суперечки у теорії кримінального права викликає питання щодо правових наслідків згоди людини на заподіяння шкоди власному здоров'ю діями інших осіб. Так, у свій час І.Я. Фойницький зазначав, що ушкодження, які заподіяні зі згоди потерпілого, не є злочинними, бо відмова від блага тілесної недоторканності можлива. У свою чергу, О.Ф. Кістяківський зазначав, що така згода не може даватися на заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження. Питання згоди потерпілого на заподіяння йому смерті в доктрині кримінального права є актуальною й досить широко висвітлена, але найбільші суперечки викликає питання щодо значення згоди потерпілого для кримінальної відповідальності у разі заподіяння тілесних ушкоджень. Так, критерій відмежування злочинного й незлочинного посягання на тілесну цілісність М.С. Таганцев визначав виходячи з виокремлення моральної й фізичної спрямованості діяння. При посяганні на тілесну недоторканність з метою заподіяння моральних страждань згода знищує злочинність діяння. Якщо мета інша — заподіяння фізичних страждань — діяння слід визнавати злочинним. Хоча сам М.С. Таганцев не визнавав цей тезис абсолютним, наводячи як аргумент дії лікаря в процесі переливання крові, проведення наукових дослідів тощо. Ми повністю розділяємо точку зору тих вчених, які вважають, що не можна виключати кримінальну відповідальність у разі згоди потерпілої — при незаконному проведенні аборту. Це пояснюємо кількома аспектами. По-перше, слід зазначити, що винний посягає на здоров'я жінки, яка знаходиться у стані вагітності. Вагітність (graviditas) — фізіологічний процес розвитку в жіночому організмі заплідненої яйцеклітини, у результаті якого формується плід, здатний до позаутробного існування. Під впливом нових умов, пов'язаних із розвитком плоду, в організмі вагітної жінки виникають складні адаптаційно-захисні зміни. Вони сприяють підтриманню гомеостазу і нормальній діяльності органів і систем, правильному розвитку плоду, забезпечують підготовку організму жінки до пологів й годування дитини. Звідси випливає, що переривання вагітності порушує ці життєві процеси. Крім того, аборт є біологічною й механічною травмою для організму жінки. По-друге, вчиняючи злочин, передбачений ст. 134 КК, винний посягає не лише на здоров'я особи, а й на її життя. Наприклад, за даними ВООЗ (1998), близько 13% смертей, пов'язаних із вагітністю, стали результатом післяабортних ускладнень. Відповідно до статистичних звітів у абсолютних цифрах це становить приблизно 67 тис. смертей на рік. Окрім цього, ускладнений аборт (йдеться не тільки про кримінальні) асоціюється з досить високим рівнем захворюваності. Після переривання вагітності в організмі жінки розвивається так званий гіпоталамічний стрес. Організм не встигає адекватним чином відреагувати на переривання вагітності, виникає конфлікт між станом організму, перебудованого на розвиток вагітності, та відсутністю плодового яйця. Наслідком гіпоталамічного стресу, як правило, бувають порушення менструального циклу, а також нейроендокринний синдром. У деяких жінок, які перенесли незаконний аборт, у подальшому простежується запалення придатків матки, позаматкова вагітність, у деяких — безплідність. Із серйозних ускладнень кримінального аборту, які ставлять у небезпеку життя жінки, можна виділити перитоніт — запалення очеревини, яке може спричинити смерть, особливо у людей зі слабким здоров'ям, а також сепсис — загальне зараження крові, яке частіше призводить до смерті. Таким чином, винний за згодою вагітної жінки шляхом переривання вагітності посягає не тільки на здоров'я останньої, а й на її життя.
По-третє, вважаємо за потрібне звернути увагу на той факт, що згода жінки має місце на проведення аборту, тобто на витяг небажаного плоду, а не на заподіяння їй смерті, як-то, наприклад, при евтаназії. Можна зробити висновок, що згода потерпілої особи на проведення штучного переривання вагітності іншою особою не може розглядатися як обставина, що виключає злочинність діяння. Однак звертаємо увагу, що ця згода впливає на вирішення питання щодо притягнення винного до кримінальної відповідальності.
Так, переривання вагітності без згоди потерпілої внаслідок застосування до неї фізичного насильства (скажімо, в результаті завдання їй удару чи побоїв) залежно від форми вини та інших обставин справи може бути кваліфіковане за статтями 121, 128 або ст. 140 КК. Крім того, необхідно звернути увагу на характер та умови згоди, про яку йдеться. Вважаємо, що до основних умов незаконного переривання вагітності за згодою потерпілої можна віднести: а) дійсність згоди, тобто згода повинна виходити від осудної та дієздатної людини; б) згода повинна бути усвідомленою та вольовою; в) згода повинна бути добровільною [1, c. 108-109].
Вважаємо за доцільне розглянути структуру особи потерпілого, звернути увагу на кримінологічну характеристику останнього. О. М. Джужа, Є.М. Моісеєв зазначають, що структура потерпілого включає три основних компоненти: а) соціально-демографічні якості; б) соціальні ролі особи, включаючи сукупність видів її діяльності в системі суспільних відносин як громадянина чи члена трудового колективу, сім'янина; в) морально-психологічна характеристика, що відображає ставлення особи до соціальних цінностей і соціальних функцій, які вона виконує. Вивчення властивостей та особливостей особи, потерпілої від незаконного проведення аборту сприяє більш чіткій та об'єктивній оцінці змісту характеру дій як винного, так і самої потерпілої. Кримінологічна характеристика особи потерпілого від злочину, передбаченого ст. 134 КК, також впливає на індивідуалізацію кримінальної відповідальності та покарання винної особи, встановлює причинний зв'язок між явищами, які детермінують злочинну поведінку винного, допомагає здійснювати комплекс заходів щодо запобігання незаконним проведенням абортів. Аналіз матеріалів кримінальних справ, а також матеріалів дослідчої перевірки щодо злочинів, передбачених ст. 134 КК, показав, що майже всі ці злочини вчиняються з прямої ініціативи самих потерпілих і лише в певних випадках — за ініціативою близьких потерпілим осіб. За соціально-демографічними ознаками, склад потерпілих становлять лише жінки, які знаходилися у стані вагітності. Залежно від віку потерпілі розподіляються таким чином: до 18 років — 29,4%; 19—30 років — 53,7%; понад 31 рік — 16,9%. Загальний середній вік потерпілих осіб від незаконного проведення аборту становить 22 роки. Вважаємо, що перша група є найбільш криміногенно уразливою. Це обумовлюється певними факторами: 1) загальна акселерація дівчат; 2) процес лібералізації суспільної думки щодо раннього початку статевого життя; 3) експансія засобів масової інформації на свідомість молоді. Рівень освіти потерпілих від злочину, передбаченого ст. 134 КК, зазвичай середній. Так, незакінчену середню світу мали 18,9%; середню — 32,3%; неповну вищу — 37,7%; вищу — 11,1%.
На момент вчинення злочину 44,1% потерпілих не працювали й не навчались; навчались — 23,7%; працювали — 32,2% . Той факт, що 44,1% жінок не працювали й не навчалися, свідчить про те, що потерпілі розраховували на утримання з боку батьків або інших близьких родичів, а також намагалися налагодити особисте життя за рахунок інших осіб.
Згідно з даними, отриманими під час дослідження, серед потерпілих 37,8% заміжніх жінок, з них 14,9% вже мали малолітніх дітей, 62,2% — були незаміжніми або були розлучені і з них 2,8% вже мали на утриманні неповнолітніх дітей. Більшість жінок — 62,3% — характеризувалися у побуті у цілому позитивно, відповідно 37,7% — негативно: вживали алкоголь — 21,7%; мали випадкові статеві зв'язки — 34,8%, у зв'язку з чим знаходилися у стані вагітності; не бажали працювати або навчатися — 37,7%; нерідко залишали місце проживання — 15,3%, у 24,6% випадках були зафіксовані факти подружньої зради з боку потерпілої [4, c. 102-103]. Слід зазначити, що 3,9% жінок займалися проституцією за гроші. Звичайно, для будь-якої особи, яка веде аморальний спосіб життя, займаючись проституцією за гроші, дитина не є бажаною. Звідси випливає необхідність приховувати обставини, що відбулися. Зазначені фактори певною мірою є мотивами проведення незаконного аборту. Однак не тільки негативні фактори впливають на прагнення жінкою незаконно провести аборт. Існують об'єктивно складні обставини, що змушують жінок піти на ризик. Серед цих обставин можна виділити житлові умови, відсутність нагляду з боку батьків за потерпілою особою, погана матеріальна забезпеченість, образи та зради з боку чоловіка тощо. Крім того, як досить слушно зазначає зарубіжний дослідник Е. Шур, серед обставин, що обумовили звернутися потерпілу до особи, яка займається незаконним проведенням аборту, переважає боязнь розголосу факту вагітності. Потерпіла боїться, що про її вагітність стане відомо чоловіку, батькам, знайомим, товаришам по службі. Частіш за все цей мотив має місце при випадкових або позашлюбних зв'язках, а також при подружніх зрадах. Для 17,3% потерпілих причиною проведення незаконного аборту є пізнє звернення до лікаря, а також неможливість негайно дістатися лікарні. Звернення до особи, яка незаконно здійснює аборт, пояснюється також острахом болю при проведенні операції в лікарняних умовах. Цей острах наявний у 11,7% потерпілих, причому як внаслідок власного досвіду, так і внаслідок досвіду знайомих, близьких. Аналіз матеріалів судової та досудової практики, а також матеріалів дослідчої перевірки показав, що 53,3% жінок піддавали себе аборту неодноразово; з них 9,5% — кримінальному аборту. Основними причинами цього злочину, як нами встановлено, були: незапланована вагітність, яка виникла в результаті неефективності контрацепції; неможливість зберегти вагітність у зв'язку з важкою гостро виниклою хворобою, зі смертю або розлученням з чоловіком; відсутність соціальних умов для виховання дитини тощо. Необхідно зазначити, що ці причини переважають у жінок зрілого віку.
Таким чином, основними причинами процесу віктимізації потерпілої від незаконного проведення аборту є:
1) неграмотність (неосвіченість) жінок як у сексуальному (підлітки, що недавно пізнали «доросле життя»), так і в медичному відношенні;
2) аморальний спосіб життя (проституція, випадкові статеві зв'язки тощо);
3) вимушеність здійснити незаконний аборт із причин, що не залежать від них. Наприклад, внаслідок незапланованої вагітності, яка виникла в результаті неефективності контрацепції;
4) потреба приховати факт вагітності та його наслідки з метою збереження сім'ї. Наприклад внаслідок подружньої зради;
5) вимушеність здійснити незаконний аборт у зв'язку із «безвихідною» ситуацією. Наприклад, відсутність соціальних умов для виховання дитини, небажання ризикувати втратою роботи або заробітку тощо;
6) свідоме використання аборту як засобу для «запобігання вагітності» [2, c. 98-99].
Одним із головних питань щодо характеристики потерпілої від незаконного проведення аборту є те, що майже в усіх випадках остання є ініціатором незаконного штучного переривання вагітності. При цьому існують кілька варіантів впливу потерпілої жінки на винного. У деяких випадках від потерпілої або особи, яка діє в її інтересах, не потребується особливих зусиль, щоб умовити злочинця здійснити аборт. Це характерно для тих ситуацій, коли злочинець вже проводив аборти іншим особам, отримував гроші, сам зацікавлений у цьому злочині. В інших випадках злочин вчиняється тільки завдяки виключній наполегливості потерпілої. Частіше у подібних випадках винний діє з корисливих мотивів, із жалості або інших добрих почуттів до жінки, яка потрапила у біду. Безпосередній вплив на злочинця характеризує поведінку вже не стільки потерпілої, скільки тієї особи, яка діє в її інтересах. За морально-психологічними якостями більшість потерпілих (63,8%) характеризуються некритичністю, погано розуміють можливість тяжких наслідків. Психологічно неврівноважені, аморальні в поведінці, в деяких випадках тяжко сприймають матеріальні, побутові, житлові труднощі. У медичному відношенні безграмотні. У пошуках здійснення кримінального аборту — ініціативні й наполегливі. Рівень правосвідомості середній, близький до низького. З дослідження встановлено, що всі жінки мали мотив — небажання мати дитину[4, c. 103].
4. Завдання судово-медичної експертизи при кримінальному аборті
Законним визнається таке проведення аборту, яке виконується за згодою жінки лікарем тільки у лікувальному закладі при відсутності медичних протипоказань. Незаконним або кримінальним абортом (лат. abortus criminalis) називається штучне переривання вагітності незалежно від її строку поза лікувальним закладом при відсутності стану крайньої необхідності. Медична спеціальність лікаря при цьому не має значення. Деколи аборти виконують у лікувальних закладах, але з грубим порушенням установлених правил (увечері, без складання карти стаціонарного хворого, жінку зразу відправляють додому і т.п.). Таке проведення аборту заборонене спеціальною інструкцією і також розглядається як незаконне. У відповідності до ст. 109 КК України, незаконне проведення лікарем аборту карається виправними роботами на строк до двох років, або штрафом, або громадською доганою, а якщо воно викликало тривалий розлад здоров'я або смерть - позбавленням волі на строк до шести років. Способи переривання вагітності, що зустрічаються найчастіше при кримінальному аборті, поділяються на 3 групи:
· загальна дія на організм (підняття важкої речі, тривала гаряча ванна, прийняття препаратів ріжків, хініну, токсичних речовин тощо);
· введення в матку стороннього предмета з метою пошкодження плідного яйця (катетера, бужа, в'язальної спиці, гусячої пір'їни, олівця, стеблини чи кореня рослини тощо);
· впорскування в порожнину матки різних рідин (мильної води, розчину соди, сулеми, карболової кислоти, оцету, спирту, йоду, перманганату калію і т.п.).
Завданням судово-медичної експертизи при кримінальному аборті є вирішення наступних питань: чи була жінка вагітною, чи стався у неї аборт, в який термін вагітності відбувся аборт, чи був аборт довільним чи викликаний штучно, як давно стався аборт, яким способом заподіяне переривання вагітності, яку шкоду спричинив аборт жінці, від чого настала смерть після аборту та інші.
При відповіді на ці питання велике значення має фактор часу. Чим раніше проводиться обстеження підозрюваної у здійсненні аборту або чим раніше настала смерть після аборту, тим точніші будуть дані експертизи.
Вирішити питання чи була жінка вагітною іноді дуже легко, в інших випадках зустрічаються значні труднощі. Ознаки, за якими визначають вагітність та її терміни, викладені у попередньому розділі лекції. При недавно перерваній вагітності добрим діагностичним методом служить гістероскопія, тобто огляд порожнини матки за допомогою приладу, що нагадує цистоскоп. Цим методом можна виявити наявність і розташування плацентарної площадки, залишки оболонок і децидуальної тканини. При недавньому аборті ознакою бувшої вагітності є знайдення при судово-гістологічному дослідженні шматочків слизової оболонки матки, клітин децидуальної оболонки і хоріона [4, c. 105]. Вирішення питання чи був у жінки аборт ґрунтується на дослідженні продуктів виділення із статевих шляхів у живої, або продуктів, отриманих при розтині трупа померлої. Має значення строк вагітності, при якому стався аборт. Діагностика його легша у пізніший період, оскільки чим більший термін вагітності, тим рельєфніше виражені її ознаки.
Для вирішення питання про самовільний аборт, тобто про переривання вагітності самостійно, без навмисних зовнішніх впливів, і про аборт, що стався виключно на ґрунті патологічного стану матері або плідного яйця, вимагається різнобічне дослідження жінки, плідного яйця чи дитини або її трупа при пізньому аборті. Крім сифілісу, який може бути причиною раннього чи пізнього довільного аборту, не виключена можливість інших захворювань загального і місцевого походження, в т.ч. інфантильність матки. До причин, що викликають самовільний аборт належать: запальні процеси жіночої статевої сфери, неправильне положення матки, пухлини матки чи придатків, передлежання дитячого місця, грип, пієліт, механічна травма і т.п. В таких випадках вимагається ґрунтовне розпитування, обстеження жінки і вивчення медичних документів жіночої консультації чи пологового будинку на її ім'я. При цьому можуть бути виявлені механічні ушкодження на тілі і ряд внутрішніх ознак, що розвиваються внаслідок зовнішнього насилля (сліди ушибів, крововиливи, тощо). Це стосується як живої особи, так і трупа при смерті вагітної слідом за травмою.
При оцінці причинного зв'язку між механічним втручанням і послідуючим абортом треба враховувати те, що у меншому числі випадків аборт настає безпосередньо після втручання. У більшості випадків після втручання до настання першої кровотечі проходить декілька годин або, навіть, кілька діб. Якщо послід відшаровується на значному протязі, кровотеча настає безпосередньо, а іноді розвивається через 12-24 год. Питання про причинний зв'язок аборту з травмою треба вирішувати разом з акушерами. Питання про давність аборту має важливе судово-медичне і криміналістичне (юридичне) значення, проте можливості його правильного вирішення незначні. Є можливість протягом 1-1,5 доби виявити морфологічні показники для встановлення динаміки розвитку запальних процесів у матці, які захоплюють не тільки слизову оболонку, але й іноді розповсюджуються на м'язеву тканину та серозну її оболонку. Зміни можуть полягати в незначній гіперемії з серозним набряком, що починається, які виявляються уже через 20-30 хв. після втручання, а через 30-40 годин може утворитися гнійний ексудат і гнійно-некротичний розпад сполучнотканинної основи. Такі явища звичайно знаходять при гістологічному дослідженні продуктів аборту як у живої жінки, так і на трупі померлої від аборту. Спосіб переривання вагітності можна визначити за механічними пошкодженнями шийки матки, піхви (садна, розриви, сліди від накладання кульових щипців, перфорація стінки матки, пошкодження сусідніх органів, неповні перфорації у вигляді ходів, гематоми, що проникають у широку маткову зв'язку, залишки не цілком видаленого плода, його оболонки), за сторонніми предметами, які залишились в статевих шляхах і т. і. Вплив термічних факторів аборту визначають за опіками слизової оболонки піхви, шийки матки, внутрішньої її поверхні. Про застосування хімічних реагентів для викликання аборту свідчать опіки та різне забарвлення слизової оболонки піхви від змащування цими речовинами (спиртовим розчином йоду, розчином перманганату калію, брильянтової зелені, синьки тощо). Крім гістологічного дослідження, необхідно провести й судово-хімічне дослідження не тільки зішкрібу з порожнини матки, але й статевих органів трупа. В ряді випадків таке дослідження дає відповідь на питання, яка речовина застосовувалась для переривання вагітності [2, c. 101-103].
Висновки
Таким чином, викладене дозволяє зробити певні висновки.
1. Характеристика потерпілої від незаконного проведення аборту повинна ґрунтуватися на підставі комплексного кримінально-правового та кримінологічного аналізу з метою вирішення питань про криміналізацію чи декриміналізацію діяння, відмежування злочинів від суміжних складів злочинів проти життя та здоров'я особи, встановлення причин віктимізації потерпілого від злочину, передбаченого ст. 134 КК, а також з'ясування згоди потерпілої особи від незаконного переривання вагітності для призначення покарання.
2. Кримінально-правовий аспект потерпілої від незаконного проведення аборту містить: а) проблеми визначення фігури потерпілої у цілому; б) класифікацію на види потерпілої від злочину, передбаченого ст. 134 КК; в) питання щодо згоди потерпілої особи на проведення штучного переривання вагітності. Встановлено: а) за ознаками заподіяної шкоди потерпілій спричинюється фізична, психічна, психологічна та економічна шкода; б) згода потерпілої особи на проведення штучного переривання вагітності іншою особою не може розглядатися як обставина, що виключає злочинність діяння; в) ця згода суттєво впливає на вирішення щодо притягнення винної особи до кримінальної відповідальності; г) кримінальна відповідальність осіб, що незаконно проводять аборт, у разі згоди на це потерпілої, не може виключатися.
3. Кримінологічний аспект потерпілої від незаконного проведення аборту дозволяє виокремити віктимізацію особи, з'ясувати причини вчинення злочину, передбаченого ст. 134 КК, та методи запобігання йому. Основними причинами процесу віктимізації потерпілої від незаконного проведення аборту, зокрема, є: а) неграмотність (неосвіченість) потерпілої як у сексуальному так і в медичному відношенні; б) аморальний спосіб життя; в) вимушеність приховати факт вагітності та його наслідки.
Список використаної літератури
1. Антипова Н.Д. Этические коллизии вокруг проблемы аборта в рамках различных ценностно- мировоззренческих ориентаций/ Н.Д. Антипова //Вестник Московского университета. - 2005. - № 1: Сер.7 Философия. - C. 107-119
2. Завальнюк А.Х. Судово-медична експертиза статевих станів та при статевих злочинах // Лекція для студентів. - Тернопіль. - 1998.
3. Лебедева О. Артифициальные аборты у девочек-подростков: профилактика осложнений и реабилитация репродуктивной функции/ О. Лебедева //Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 3. - C. 145-146
4. Черевко К. Кримінально-правова та кримінологічна характеристика потерпілої від незаконного проведення аборту //Юридична Україна. - 2009. - № 2. - C. 98-105.
|
