Реферат: Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст. 296 КК України)

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

НАЛУЦИШИН ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 343.343.3

Кримінальна відповідальність за хуліганство

(ст.296 КК України)

Спеціальність: 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Захист відбудеться „ 17_” _03__ 2008 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, в ауд.253).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий „_15” _02 2008 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.П. Сиза

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з необхідних і обов’язкових умов нормального функціонування будь-якої держави є громадський порядок, стан убезпеченої життєдіяльності суспільства, який охороняється, у тому числі державними інституціями, шляхом захисту конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, інтересів суспільства в межах, визначених правовими нормами, з урахуванням традицій, звичаїв, норм моралі.

Найбільш небезпечним посяганням на громадський порядок, що порушує громадський спокій є кримінально-каране хуліганство.

Суспільна небезпека кримінально-караного хуліганства є очевидною. Аналіз статистичних даних слідчої та судової практики свідчить, що хуліганські прояви мають доволі поширений характер, часто стають підґрунтям вчинення, як правило, тяжких і особливо тяжких злочинів.

Проблеми кримінальної відповідальності за хуліганство постійно досліджувались і їм було присвячено значну кількість наукових праць учених, серед яких особливий внесок становлять праці Г.З. Анашкіна, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.Т. Д.зюби, І.М. Даньшина, О.П. Ігнатова, Т.М. Кафарова, І.Я. Козаченка, М.Й. Коржанського, В.В. Кузнецова, М.Т. Куца, В.А. Ломако, П.С. Матишевського, П.П. Михайленка, В.О. Навроцького, М.Л. Накловича, Г.І. Піщенка, Ю.М. Ткачевського, А.П. Тузова, Є.В. Фесенка, С.С. Яценка та ін.

В Кримінальному кодексі України 2001 року (далі – КК), ознаки хуліганства (ст.296 КК) набули своєрідного характеру, що ускладнює практику застосування цієї норми закону про кримінальну відповідальність. Проте питання, пов'язані з кримінально-правовою характеристикою ст.296 КК розглядались переважно в навчальній літературі та науково-практичних коментарях, а їх комплексне дослідження у самостійних монографічних роботах не проводилось. Прийнята 22 грудня 2006 року постанова № 10 Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про хуліганство” залишила багато питань не роз'ясненими, не сприяла виробленню єдиного підходу щодо кваліфікації хуліганства, зокрема, щодо кваліфікації за частинами 3 та 4 ст.296 КК. Окрім цього, проведене автором узагальнення судової практики щодо застосування ст.296 КК, аналіз узагальнень, проведених органами прокуратури та судами Хмельницької, інших областей, Верховним Судом України, свідчать про актуальність дослідження питань кримінальної відповідальності за хуліганство, необхідність комплексного дослідження проблеми боротьби з хуліганством, підтверджують своєчасність вибору теми дослідження та правильності основних напрямків його проведення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2005-2010 рр. з теми: „Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженої рішенням кафедри (протокол № 12 від 17 березня 2005р).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є наукове визначення і розкриття змісту кримінально-правових ознак хуліганства (ст.296 КК), з'ясування особливостей конструкції юридичних складів цього злочину, включаючи і особливості його понятійного апарату, встановлення критеріїв розмежування хуліганства та інших злочинів проти особи, власності, а також питання призначення покарання за його вчинення. Метою дослідження також є поглиблення та конкретизація наукової бази для практичного застосування цієї норми, наукове обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення редакції ст.296 КК та удосконалення практики її застосування.

Мета дослідження реалізована у завданнях, які полягають у такому:

1) дослідити історичні аспекти генезису кримінальної відповідальності за хуліганство на теренах України та здійснити порівняльний аналіз норм про кримінальну відповідальність за порушення громадського порядку, громадського спокою, громадської безпеки та правопорядку за кримінальним законодавством України та окремих зарубіжних країн;

2) з наукових позицій та практичного їх значення дослідити та визначити зміст поняття „громадський порядок” і його співвідношення з поняттями „громадський спокій”, „громадська безпека”, „правопорядок”, а також зміст понять „особлива зухвалість” та „винятковий цинізм” та визначити їх кримінально-правове значення; дослідити значення термінологічних зворотів „з мотивів явної неповаги до суспільства”, “публічність хуліганства” та визначити їх вплив на механізм кримінально-правової охорони соціальних цінностей від хуліганських посягань;

3) провести аналіз юридичних складів окремих різновидів хуліганства;

4) на підставі аналізу об'єктивних і суб'єктивних ознак, що утворюють юридичні склади хуліганства як злочину, перш за все кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак хуліганства, виявити існуючі недоліки в розумінні змісту цих ознак, які є оціночними;

5) виробити наукові пропозиції щодо удосконалення диспозиції ст.296 КК та оптимально сформулювати санкції з уточненням видів і розмірів покарань за хуліганство.

Об'єктом дисертаційного дослідження є хуліганство як злочинне посягання, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.296 КК.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за хуліганство.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сучасні методи наукового пізнання, застосування яких обумовлене змістом і метою поставлених завдань. Для цього у роботі було використано такі методи: історико-правовий (для встановлення генезису та юридичної природи кримінально-караного хуліганства); порівняльно-правовий – при співставленні положень законодавства України, що регламентує відповідальність за хуліганство, з відповідними положеннями кримінального

законодавства зарубіжних країн; діалектичний – при вивченні юридичної природи хуліганства як кримінально-правового явища, визначенні його ознак та структурних елементів; формально-логічний – при аналізі основного і кваліфікованих складів хуліганства; формально-догматичний (юридичний) – при здійсненні тлумачення окремих термінів, понять, визначень та понятійних (термінологічних) зворотів; статистичний – при дослідженні статистичних даних про злочин, склад якого передбачений ст.296 КК та матеріалів слідчо-прокурорської та судової практики, що дало можливість оцінити стан, динаміку та тенденції наявності хуліганських проявів та їх небезпечності.

Використання наведених методів дослідження, джерел інформації (наукових праць, статистичних даних) дало можливість виявити нові проблеми кримінальної відповідальності за хуліганство та запропонувати власні пропозиції їх вирішення.

Дисертаційне дослідження проведене з урахуванням положень інших галузей науки, що стосуються кримінально-правової природи хуліганства шляхом дослідження праць вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі кримінального права, кримінології, загальної психології.

Емпіричну основу дисертації становлять матеріали практики судів України в справах про хуліганство; за спеціальною методикою вивчені та опрацьовані 243 кримінальні справи про хуліганство (за період з 2001 по 2007 рр.). Також була вивчена та використана практика застосування статті 296 КК апеляційними судами та Верховним Судом України.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що після прийняття КК 2001 року вперше в науці кримінального права України проведене комплексне монографічне дослідження питань кримінальної відповідальності за хуліганство, відповідальність за вчинення якого передбачена ст.296 КК. Проведено історико-правове і порівняльно-правове дослідження вказаної проблематики.

Особистий внесок дисертанта у наукову розробку проблем відповідальності за хуліганство полягає в обґрунтуванні нових положень, уточненні змісту і значення окремих юридичних ознак, термінів (термінологічних зворотів) та понять (понятійних зворотів), що має значення для науки кримінального права, правозастосовчої практики та вдосконалення як норми, що передбачено у статті 296 КК, так і деяких інших норм КК.

На захист виносяться такі положення

вперше:

комплексно досліджено проблеми кримінальної відповідальності за хуліганство, як в історичному, так і в порівняльно-правовому аспектах. Констатується, що ст.296 КК є кримінально-правовою нормою без адміністративно-правових ознак, притаманних ч.1 ст. 206 КК 1960 р., спрямована на більш ефективне забезпечення кримінально-правової охорони здоров'я, честі і гідності людини, власності, суспільної моралі та громадського спокою як складових частин громадського порядку, в зв’язку з

чим запропоновано вдосконалити ст.173 Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом доповнення цієї статті частиною 2 в авторській редакції;

обґрунтовано висновок про те, що конструктивні (конститутивні) ознаки кримінально-караного хуліганства „особлива зухвалість” та „винятковий цинізм” є різновидами фізичного або психічного насильства, та юридично визначеними ознаками механізму цього посягання, в силу чого їх слід визнавати способами вчинення цього злочину;

порівняно з існуючими в науці кримінального права підходами щодо кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак юридичних складів хуліганства зроблено висновок про їх певний архаїзм, правову некоректність та неповноту. Запропоновано замість існуючих кваліфікуючих обставин, які не повністю відображають зміст цих ознак хуліганства, передбачити такі кваліфікуючі ознаки: “вчинення хуліганства повторно”; “з погрозою застосування зброї чи предметів, які використовувалися як зброя”; “групою осіб”; “групою осіб за попередньою змовою”; “організованою групою”; “опір громадянам, які припиняли хуліганські дії, поєднаний із заподіянням умисного легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження”;

доводиться неадекватність видів та розмірів покарань, передбачених санкціями частин 1-4 ст.296 КК, характеру та ступеню суспільної небезпечності цього злочину, що дає можливість судам необґрунтовано застосовувати ст.75 КК;

обґрунтовано необхідність нової редакції ст.296 КК, якою передбачається відповідальність за просте (ч.1), кваліфіковане (ч.2) та особливо кваліфіковане (ч.3) хуліганство.

набули подальшого розвитку:

аргументи на користь „ціннісної” концепції об'єкта злочину, розробленої окремими вченими України; на думку дисертанта безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.296 КК, слід визнавати „громадський спокій” як складову громадського порядку;

наукові підходи щодо вікових ознак суб'єкта злочину. Доводиться, що особа, яка досягла 14-річного віку, вчиняючи кримінально-каране хуліганство, усвідомлює суспільну небезпечність своїх активних дій цинічного та зухвалого характеру, ситуацію, в якій перебуває та втілює мотивоутворюючі спонукання до потерпілих або невизначеного кола осіб, завдаючи їм моральну, фізичну або матеріальну шкоду, діючи як з прямим, так і непрямим умислом. „Наповненість” свідомості негативними біосоціальними чинниками в умовах спонтанної ситуації реалізується в механізмі антигромадської поведінки. Констатується, що у разі встановлення у суб'єкта ознак обмеженої осудності, яка не звільняє таку особу від покарання та/або кримінальної відповідальності, суб’єктивне ставлення такої особи до наслідків матеріального характеру, характеризується необережною формою вини;

удосконалено:

визначення понять „громадський порядок”, „грубе порушення громадського порядку”, „публічність”, „потерпілий від хуліганства”. Зроблено певні уточнення щодо поняття „ситуаційно-емоційні фактори” та конкретизований момент закінчення хуліганських дій, зміст окремих мотивів, цілей та мети цього злочину;

наукові та практичні підходи щодо визначення сутнісних ознак предметів (радіоактивних матеріалів тощо), які використовувалися як знаряддя вчинення хуліганства. Підтримано пропозицію щодо можливості визнання тварин знаряддями вчинення цього злочину.

дисертантом визначається зміст критеріїв, які використовуються при відмежуванні хуліганства від суміжних злочинів, а саме: ознак, які характеризують потерпілого, його взаємовідносини з винуватою особою як під час вчинення злочину, так і тих, що передували йому; способів вчинення хуліганства („особлива зухвалість” та „винятковий цинізм”) та ситуативне їх сприйняття потерпілими, очевидцями злочину, іншими особами, що засвідчує наявність публічності як обов'язкової ознаки хуліганства; та про цинічні та зухвалі спонукання як мотивоутворюючі чинники хуліганства;

з урахуванням здобутих у результаті дослідження наукових і практичних даних наведені аргументовані пропозиції щодо вдосконалення редакції ст.296 КК.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі положення можуть бути використані у практичній діяльності правоохоронних органів та судів при застосуванні кримінального законодавства; у науково-дослідницькій діяльності для подальшого вивчення питань, пов'язаних з кримінально-правовою характеристикою хуліганства; у навчальному процесі при викладанні курсу з Особливої частини кримінального права України, відповідних спецкурсів, при проведенні занять з підвищення кваліфікації та професійної майстерності слідчих, прокурорів, адвокатів, суддів; у законотворчості – з метою вдосконалення редакції ст.296 КК.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювались на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні результати дослідження, сформульовані в дисертації, розглядались з частковим врахуванням на Пленумі Верховного Суду України при прийнятті постанови „Про судову практику в справах про хуліганство” від 22 грудня 2006р. №10, сформульовані у статтях і наукових публікаціях, виступах на міжнародній науково-практичній конференції „Теоретико-правові проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості”, яка відбулася 8-9 квітня 2005 року у Львівському юридичному інституті МВС України; на міжнародній науково-практичній конференції „Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення (до 5-ї річниці прийняття КК України) ”, яка відбулася 7-8 квітня 2006 року в Львівському державному

університеті внутрішніх справ; на міжнародній науково-практичній конференції “Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення”, яка відбулася 13-15 квітня 2007 року у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Публікації. Основні положення дисертації знайшли свої відображення у п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, а також у трьох тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації та послідовність її частин обумовлені об'єктом, метою та завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів, які охоплюють одинадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертації становить 266 сторінок, обсяг основного тексту – 202 сторінки, списку використаних джерел (279 найменувань) – 23 сторінки, обсяг додатків – 41 сторінка.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, вказується на зв'язок дослідження з науковими планами та програмами, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет та методологічні засади дослідження, його емпірична база, формулюється наукова новизна, розкривається наукове та практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1 „Хуліганство: історико-правові та порівняльні аспекти” складається з двох підрозділів і містить історичні та порівняльно-правові аспекти дослідження кримінальної відповідальності за хуліганство. Підрозділ 1.1 „Історія розвитку законодавства про кримінальну відповідальність за хуліганство” присвячений дослідженню нормативно-правових документів, зокрема Руської Правди, Литовських статутів, Прав, за якими судиться малоросійський народ, нормативних актів періоду козацької державності, законодавства Російської імперії. Встановлено відсутність у зазначений період норм, якими б передбачалась кримінальна відповідальність за хуліганські дії або діяння, схожі за юридичними ознаками з хуліганством.

Вперше хуліганство як злочинне діяння на нормативному рівні було закріплене в радянському кримінальному законодавстві, яке пройшло такі періоди свого розвитку: а) 1917–1922рр. - політико-нормативними документами хуліганство визначається як діяння з ознаками контрреволюційного вчинку (політичне хуліганство); б) 1922–1927рр. – хуліганство визнається злочином проти особи; в) 192–1960рр. – хуліганство визнається злочином проти порядку управління, яким завдається шкода громадському порядку; г) 1960 – 2001рр. – злочин проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров'я; д) з 2001р. по цей час – злочин проти громадського порядку та моральності.

Протягом цих періодів хуліганство, як кримінально-каране діяння, залишалося поширеним суспільно-небезпечним злочином. Особам, які

вчиняли це діяння, були притаманні безкультурність і аморальність, зверхність і зневага як до будь-якої особи, так і до традицій, звичаїв, норм моралі і прав, що породжували агресивність, насильство і жорстокість хулігана. Норми, якими встановлювалась відповідальність за хуліганство у зазначені періоди, являли собою симбіоз ознак як адміністративного правопорушення, за умови його повторного вчинення, так і кримінально-караного діяння.

В КК 2001р. кримінально-правова норма (ст.296) сформульована без адміністративно-правових ознак, що надало цій нормі суто кримінально-правову природу, що дисертантом підтримується.

У підрозділі 1.2 „Кримінально-правова охорона громадського спокою як складової громадського порядку за кримінальним законодавством окремих зарубіжних країн” проведено порівняльний аналіз ст.296 КК з аналогічними та схожими нормами окремих зарубіжних держав.

Встановлено, що законодавці зарубіжних держав для характеристики ознак таких дій та їх спрямованості вживають термінологічні звороти „громадський порядок”, „громадський спокій”, „громадська безпека”, „суспільна мораль” як складові поняття „правопорядок”. Особливими ознаками хуліганських та схожих діянь є: вчинення їх групою осіб; порушення громадського спокою шляхом публічних закликів до порушення громадського порядку та суспільної моралі, до масових заворушень, проявів вандалізму тощо. Цим діянням притаманна ознака публічності, що є обов'язковою (конститутивною) ознакою таких діянь.

Результати порівняльно-правового аналізу вплинули на позицію дисертанта щодо необхідності в кримінальному законодавстві норми про відповідальність за хуліганство та підтвердило необхідність вдосконалення редакції ст.296 КК.

Розділ 2 „Науковий аналіз юридичних ознак хуліганства” складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 2.1 „Визначення соціальних цінностей як об'єктів (елементів) юридичних складів злочину, передбаченого ст.296 КК”, з урахуванням аналізу наведених у юридичній літературі підходів щодо визначення загального, родового та безпосереднього об'єктів злочинів, передбачених розділом XII КК України, обґрунтовується, що видовими об'єктами цих злочинів слід вважати соціальні цінності, які мають складний соціально-правовий зміст, визначені законодавцем з використанням термінологічних зворотів „громадянський порядок” та „суспільна мораль”.

Дисертант вважає, що грубо порушити громадський порядок можливо лише з мотивів явної неповаги до існуючих в суспільстві моральних, соціальних та інших цінностей, шляхом застосування насильства або погрози його застосування до невизначеного кола потерпілих, що проявляється в заподіянні моральної, фізичної або матеріальної шкоди. Без настання таких наслідків, мова може йти лише про адміністративний проступок (ст.173 КпАП України).

Безпосереднім об'єктом хуліганства дисертант вважає громадський спокій, як соціальну цінність, яка потерпає від заподіяння шкоди честі, гідності, здоров'ю, власності, довкіллю.

Дисертант підтримує наукову позицію, що окремими видами соціальних цінностей, які є об’єктами кримінально-правової охорони норми, передбаченої ст.296 КК, є як сама людина, її права, свободи та законні інтереси, так і права та законні інтереси юридичних осіб, суспільства, держави. Потерпілими від хуліганства можуть бути представники влади, представники громадськості або громадяни, які припиняли хуліганські дії. Також вважає, що ними можуть бути юридичні особи будь-якої форми власності, об’єднання громадян, суспільство і держава.

У підрозділі 2.2 „Аналіз юридичних ознак, що утворюють об'єктивну сторону хуліганства” обґрунтовується, що механізм хуліганського посягання проявляється у способі його вчинення, який характеризується обов'язковою ознакою – насильством у двох його взаємопов'язаних видах: психічному та/або фізичному насильстві, що дає підстави стверджувати про можливість вчинення хуліганства лише шляхом активних дій та заподіянням потерпілому або невизначеному колу осіб моральної, фізичної, а у певних випадках – матеріальної шкоди, яку слід розглядати злочинними наслідками.

Змістом об'єктивної сторони юридичного складу цього злочину є двоєдиний насильницький спосіб, який утворюють „винятковий цинізм” та „особлива зухвалість”, в силу чого діянню притаманна обов'язкова ознака – публічність його вчинення. Ця ознака може мати місце як при вчиненні хуліганства в громадських місцях, так і не в громадських місцях, і навіть у відсутності потерпілих або будь-яких осіб. Також обов'язковою ознакою цього елементу злочину є наявність моральної шкоди, а при вчиненні більшості злочинів – фізичної та матеріальної шкоди, що утворюють злочинні наслідки хуліганства. Все це дало можливість довести, що за своєю конструкцією злочин має формально-матеріальний склад.

У підрозділі 2.3 „Аналіз юридичних ознак, що утворюють суб'єктивну сторону хуліганства” обґрунтовується, що хуліганство – це злочин, який вчиняється з умислом та характеризується ознаками „особливою зухвалістю” та „виключним цинізмом” в результаті чого шкода заподіюється вказаним вище соціальним цінностям.

Хуліганство вчиняється, як правило, ситуативно, йому притаманна мотивація, при наявності декількох домінуючих мотивів. Ці мотиви об'єднані зневагою до загальновизнаних норм і правил поведінки, ігноруванням моральних та правових норм. Тому є всі підстави вважати, що особи, які вчинили хуліганство усвідомлювали вчинене та діяли вмотивовано. В той же час матеріали кримінальних справ, а також висновки науковців дають підстави вважати, під час вчинення хуліганських дій процес вільного і свідомого прийняття рішення перевантажений впливом несвідомого.

Дисертант вважає, що хуліганству притаманна одна мета – порушити громадський спокій шляхом приниження честі і гідності потерпілої або будь-якої іншої особи із застосуванням усвідомленого насильства, в основі якого лежать особлива зухвалість і винятковий цинізм, оскільки це діяння вчиняється шляхом реалізації мотивів, які спрямовують дії винуватої особи на досягнення ситуативних цілей.

Зміст інтелектуального моменту умислу при вчиненні хуліганства полягає в усвідомленні особою: а) соціальної цінності, на заподіяння шкоди якій спрямовані активні дії; б) виду і характеру насильства, що складає (складають) спосіб (способи) вчинення хуліганства; в) використаних знарядь; г) того, що потерпілий або будь-яка інша особа (інші особи) усвідомлюють характер його дій, їх очевидну і реальну небезпеку.

Зміст вольового моменту при хуліганстві характеризується тим, що дії, спрямовані на порушення громадського спокою супроводжуються приниженням честі і гідності потерпілого, інших осіб, глумлінням над ними, заподіянням побоїв, ударів, тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна будь-якої форми власності, предметів, речей. В разі заподіяння фізичної або матеріальної шкоди психічне ставлення винної особи характеризується в усвідомленні ним їх настання, а в деяких випадках і в тому, що така особа повинна була і могла такі наслідки передбачити.

З огляду на зазначене, слід обов’язково враховувати, що особлива зухвалість є психофізичним насильством, спрямованим на потерпілого або інших осіб, яке заподіяло моральну, фізичну або матеріальну шкоду. Ці злочинні наслідки можуть мати похідний характер, а тому психічне ставлення до їх настання може мати характер злочинної недбалості.

У підрозділі 2.4 „Суб'єкт хуліганства” обґрунтовується положення, що суб'єктом злочину може бути фізична осудна особа, яка до вчинення злочину досягла 14-річного віку і є осудною. Дисертант робить висновок, що особам, які вчиняють хуліганство, притаманні дві характерні ознаки:

1) насильницький тип злочинця, якому притаманно вирішувати будь-які конфліктні ситуації насильницьким шляхом, застосовуючи його до потерпілого (потерпілих) або невизначеного кола осіб, в тому числі і не причетних до конфлікту;

2) хуліганські дії вчиняються переважно в стані алкогольного або наркотичного сп'яніння;

3) вважаємо, що до кола суб'єктів цього злочину також відносяться особи, які мають певні психічні вади, що засвідчували у них психічний розлад, який не позбавляв їх можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними, тобто, які є обмежено осудними.

Результати дослідження матеріалів кримінальних справ засвідчили, що до осіб, які вчинили хуліганство у віці від 14 до 16 років, згідно з чинним законодавством, практично неможливо застосувати жодний з видів покарання, що передбачені санкцією ч.1 ст.296 КК. Дисертант вважає, у зв’язку з цим слід статтю 105 КК доповнити частиною п'ятою, в якій зазначити, що до осіб, які вчинили злочини невеликої чи середньої тяжкості, або вперше при пом’якшуючих обставинах тяжкий злочин варто застосовувати примусові заходи виховного характеру, передбачені п. п.2, 3 і 5 ч.2 ст.105 КК.

Розділ 3 „Кримінально-правова характеристика кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак хуліганства (ч. ч.2, 3, 4 ст.296 КК) ” складається з трьох підрозділів та присвячений питанням кваліфікації хуліганства при наявності обтяжуючих та особливо обтяжуючих ознак цього злочину, які породжують для винуватої особи більш тяжкі юридичні наслідки.

У підрозділі 3.1 „Хуліганство, вчинене групою осіб (ч.2 ст.296 КК),” зазначається, що хуліганство вчинене групою осіб буде мати місце при наявності таких ознак: в хуліганстві приймають участь два або більше виконавці, які є суб’єктами цього злочину; кожен з виконавців самостійно виконує об’єктивну сторону цього злочину повністю або частково, незалежно від моменту виконання дії. Дисертант вважає, що ця обставина буде мати місце і тоді, коли об'єктивну сторону виконує суб'єкт цього злочину з особою, яка не є осудною, або такою, що не досягла 14-річного віку. В такому випадку кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише суб'єкт вчиненого злочину.

У підрозділі 3.2 „Хуліганство, вчинене: особою, раніше судимою за хуліганство; пов'язане з опором представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку, або іншим громадянам, які припиняли хуліганські дії (ч.3 ст.296 КК) ” з урахуванням судової практики зазначається, що у всіх випадках вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство (пункт 3.2.1), ця обставина не визнавалась підставою для призначення більш суворого покарання. Також вона не враховувалась при застосуванні ст.75 КК. Дисертант вважає, що судимість – це не ознака суб’єкта складу злочину та обґрунтовує доцільність виключення цієї обставини з тексту ст.296 КК.

У пункті 3.2.2 на підставі вивчення емпіричних матеріалів та юридичної літератури, дисертант дійшов висновку, що наявність в ч.3 ст.296 КК такої кваліфікуючої ознаки, як “опір представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку”, призводить до помилок у правозастосовчій практиці. З огляду на це пропонуємо цю кваліфікуючу ознаку з ч.3 ст.296 КК виключити. Натомість цю кваліфікуючу обставину викласти в редакції “опір діям громадян, які припиняли хуліганські дії, поєднаний із заподіянням умисного легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження”, з метою посилення покарання за цей різновид хуліганства.

У підрозділі 3.3 дисертантом сформульовано висновок, що у ч.4 ст.296 КК нечітко визначені ознаки знарядь, які можуть використовуватись при вчиненні хуліганства для нанесення тілесних ушкоджень. Встановлено, що суди по-різному визначають їх ознаки (вогнепальна, холодна зброя, інші предмети). Це обумовило необхідність запропонувати заміни словосполучення “інші предмети, спеціально пристосовані або заздалегідь заготовлені для нанесення тілесних ушкоджень” на словосполучення

“предмети, які використовувалися як зброя”. А ч.1 ст.67 КК редакційно доповнити обтяжуючою обставиною такого змісту: „Вчинення злочину з використанням зброї, або предметів, які використовувалися як зброя”.

Розділ 4 „Проблеми відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів та призначення покарання за його вчинення” складається з двох підрозділів. Дослідження хуліганства в історичному та порівняльно-правовому аспектах засвідчило необхідність встановити критерії відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів.

У підрозділі 4.1 „Відмежування хуліганства від суміжних складів злочинів” дисертантом розглядаються проблеми співвідношення хуліганства із злочинами, юридичні склади яких характеризуються: а) порушенням громадського порядку; б) наявністю насильства та мотивів, які співпадають з ознаками хуліганства. У зв’язку з цим робиться висновок, що діяння, передбачене ст.296 КК відмежовується від суміжних складів злочинів (наприклад, заподіяння тілесних ушкоджень, побоїв і мордування, катування (ч.1), погрози вбивством, пошкодженням майна, групового порушення громадського порядку тощо) за допомогою визначення, уточнення та співставлення всіх елементів складів злочинів, що розмежовуються. В той же час головними критеріями, за якими проводиться розмежування складів злочинів, слід вважати ті юридичні ознаки, які характеризують ці елементи. Ними ми вважаємо: а) приводи, як причини конфлікту, які явно неадекватні, несуттєві, неістотні, та не відповідають вчиненим винним діям, не мають логічного обґрунтування, не випливають із ситуації, яка виникла; б) активні дії суб'єкта злочину, змістом яких є способи – „особлива зухвалість” та/або „винятковий цинізм”, що надають цьому діянню ознак публічності; в) мотивами злочину, що об'єднані зневагою до загальновизнаних норм і правил поведінки, ігноруванням моральних та правових норм, та формують ситуативні цілі.

Оскільки дисертантом обґрунтовується пропозиція про виключення кваліфікуючої ознаки “вчинення опору представникові влади або громадськості, які виконують покладені обов'язки”, то вчинені дії за умови реалізації наведеної пропозиції утворюватимуть сукупність злочинів.

У підрозділі 4.2 „Призначення покарання за хуліганство” на підставі даних, отриманих в результаті аналізу слідчо-прокурорської та судової практики застосування ст.296 КК доводиться, що види і розміри покарання, передбачені ч. ч.1-4 ст.296 КК, не в повній мірі відповідають характеру і тяжкості цього злочину та морально-психічним ознакам особи хулігана. Встановлено, що 65% осіб, засуджених за ч. ч.1 – 4 ст.296 КК, судами звільнено від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК). Водночас, вирішуючи питання відшкодування потерпілим фізичної, матеріальної та моральної шкоди, суди не завжди наводять мотиви, чому заподіяна шкода не компенсується.

В дисертації доводиться, що санкції, передбачені частинами 1-4 ст.296 КК, потребують законодавчого удосконалення, для чого запропоновано їх

нову редакцію.

У висновках узагальнено основні результати дисертаційного дослідження та сформульовано власні рекомендації вдосконалення законодавства про кримінальну відповідальність за хуліганство.

1. Кримінально караним хуліганство було визнано 1917 року, якому були притаманні ознаки як злочину, так і адміністративно-правового правопорушення. З прийняттям КК України 2001р., ст.296 набула ознак виключно кримінально-караного діяння.

2. Безпосереднім об'єктом злочину, передбаченого ст.296 КК, є громадський спокій як складова частина громадського порядку.

3. Об'єктивна сторона цього злочину характеризується способами з ознаками насильства, що проявляються у “винятковому цинізмі” або/та “особливій зухвалості” з обов'язковою ознакою публічності. За юридичною конструкцією хуліганство є злочином з формально-матеріальним складом.

4. Обґрунтовано необхідність виключення із ст.296 КК таких кваліфікуючих ознак: „вчинення хуліганства особою, раніше судимою за хуліганство”, „опір представникові влади або представникові громадськості, який виконує обов'язки з охорони громадського порядку” (ч.3), термінологічний зворот „інший предмет, спеціально пристосований або заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень” (ч.4), замінити словосполученням „предмети, які використовувалися як зброя”.

5. Пропонується частину першу ст.67 КК доповнити обтяжуючою обставиною такого змісту: „вчинення злочину з використанням зброї, або предметів, які використовувалися як зброя”.

6. Обґрунтована необхідність посилення санкцій за вчинення різновидів хуліганства у виді “обмеження волі” та “позбавлення волі” у відповідних розмірах.

7. Запропоновано доповнити ст.173 КУпАП частиною другою наступного змісту: “2. Грубе порушення спокою громадян в громадських місцях із застосуванням фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, нетяжкої образи, тягне за собою …”.

8. Пропонується статтю 296 КК викласти у такій редакції:

“Стаття 296. Хуліганство

1. Умисне порушення громадського спокою, що супроводжується винятковим цинізмом та/або особливою зухвалістю, яке спричинило потерпілому моральну, фізичну або майнову шкоду, -

карається обмеженням волі на строк до п'яти років.

2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені повторно або групою осіб, або із погрозою застосування зброї чи предметів, які використовувалися як зброя, -

караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

3. Дії, передбачені частиною першою або частиною другою цієї статті, вчинені за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою або такі, що пов'язані з опором громадянам, які припиняли хуліганські дії, поєднані із заподіянням умисного легкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження, – караються позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років”.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Налуцишин В.В. Питання кваліфікації хуліганства за наявності кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознак // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №7. – С.44-52.

2. Налуцишин В.В. Історико-правові та порівняльні аспекти кримінально-правової характеристики хуліганства // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2005. – №4. – С.237-247.

3. Налуцишин В.В. Призначення покарання за вчинення хуліганства // Право України. – 2005. – №12. – С.97-100.

4. Налуцишин В.В. Проблеми відмежування хуліганства від суміжних злочинів // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – №6 – С.46-53.

5. Налуцишин В.В. Способи вчинення кримінально-караного хуліганства // Вісник прокуратури. – 2006. – №2. – С.117-123.

6. Налуцишин В.В. Хуліганство: питання відповідальності та кваліфікації // Теоретико-прикладні проблеми протидії організованій злочинності та злочинам терористичної спрямованості: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 8-9 квітня 2005р., м. Львів. Львів: Львівський юридичний інститут МВС України, 2005. – С.175-179.

7. Налуцишин В.В. Розмежування хуліганства від суміжних злочинів // Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 7-8 квітня 2006 р., м. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2006. – Ч.2. – С.162-164.

8. Налуцишин В.В. Питання кримінальної відповідальності за хуліганство в контексті Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 10 “Про судову практику у справах про хуліганство” // Кримінальний кодекс України 2001р.: проблеми застосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції 13-15 квітня 2007р. м. Львів: У 2-ч. – Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – Ч.2. – С.99-101.

АНОТАЦІЯ

Налуцишин В.В. Кримінальна відповідальність за хуліганство (ст.296 КК України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2007.

Дисертація є першим комплексним монографічним дослідженням кримінально-караного хуліганства (ст.296 КК). Розглянуті історичні та порівняльно-правові аспекти нормативного визначення хуліганства; проаналізовані термінологічні та змістові ознаки цього злочину, їх відповідність юридичній природі хуліганства та запропоноване авторське їх бачення; досліджені проблемні і суперечливі питання об’єктивних і суб’єктивних ознак; уточнено визначення об’єкта злочину, способів його вчинення, кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, відмежування діяння, передбаченого ст.296 КК, від суміжних складів злочинів, зокрема, злочинів проти здоров’я людини, власності тощо. Пропонується вдосконалити конститутивні, кваліфікуючі та особливо кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ст.296 КК, посилити покарання за різновиди хуліганства та авторська редакція ст.296 КК України.

Ключові слова: хуліганство, громадський порядок, громадський спокій, особлива зухвалість, винятковий цинізм, група осіб, зброя.

АННОТАЦИЯ

Налуцишин В.В. Уголовная ответственность за хулиганство (ст.296 УК Украины). – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 – уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2007.

Диссертация является первым комплексным монографическим исследованием, в котором рассмотрен комплекс вопросов теоретического и практического характера относительно уголовно-правовой характеристики состава хулиганства, предусмотренного ст.296 УК Украины. В работе рассматриваются основные исторические и сравнительные аспекты нормативного определения уголовно-наказуемого хулиганства. На основании проведенного исследования с учетом практики применения ст.296 КК дано определение ряда специфических понятий и словосочетаний “общественный порядок”, “общественная безопасность”, “правопорядок”, “общественная мораль”, “общественное спокойствие”, “особая дерзость”, “исключительный цинизм”, “явное неуважение к обществу”, проанализировано их соотношение и соответствие юридической природе уголовно-наказуемого хулиганства и предложено их авторское видение; уточнено определение непосредственных объектов хулиганства, в том числе и через определение признаков потерпевших от этого преступления; дано определение двоединого способа совершения этого деяния, подтверждающего психофизическое единство объективных и субъективных признаков хулиганства и образующих его конструктивных признаков.

При исследовании квалифицирующих и особо квалифицирующих признаков аргументируется инородность по отношению к хулиганству таких из них: “хулиганство, совершенное лицом, ранее судимым за хулиганство” и “сопротивление представителю власти или представителю общественности, выполняющему обязанности по охране общественного порядка”, в силу их архаизма и неконкретного изложения.

Обосновывается необходимость законодательного уточнения редакции ст.296 УК в части замены словосочетание “иные предметы, специально приспособленные или заранее приготовленные для нанесения телесных повреждений” на понятие “иные предметы, которые использовались как оружие”.

В результате изучения практики назначения наказания за хулиганство предложено существенно изменить как подходы относительно видов и размеров наказания, так и смягчения наказания относительно несовершеннолетних, конфискации орудий совершения преступления.

В результате проведенного исследования сформулированы предложения по совершенствованию уголовного законодательства Украины и практики его применения. В частности, предлагается изложить ст.296 УК Украины в авторской редакции.

Ключевые слова: хулиганство, общественный порядок, общественное спокойствие, особая дерзость, исключительный цинизм, группа лиц, оружие.

SUMMARY

Nalutsyshyn V. V. Criminal liability for hooliganism (article 296 of the Criminal Code of Ukraine). - Manuscript.

The dissertation for the academic degree of the candidate of legal sciences, specialty 12.00.08 – Criminal law and Criminology; Criminal law enforcement. – Kyiv National Taras Shevchenko University, Kyiv, 2007.

The thesis is the first complex monographic research of the criminal hooliganism (Art.296 of the Criminal Code). Historical and comparative-legal aspects of the normative definition of hooliganism have been considered; terminological and substantial signs of this crime, their compliance with the legal nature of hooliganism have been analyzed, and the author's vision has been proposed; the problem and controversial questions of objective and subjective signs have been investigated; the definition of the crime object, ways of its committal, qualified and especially qualified signs, marking off the criminal action (stipulated by Art.296 of the Criminal Code) from related components of crime, particularly, crimes against human health, property, etc. have been specified. It is offered to improve the constitutive, qualified, and especially qualified signs of the components of crime (stipulated by Art.296 of the Criminal Code), to aggravate the criminal sanction for the hooliganism and the author's wording of Art.296 of the Ukrainian CC.

Key words: hooliganism, public order, public tranquility, special impudence, exceptional cynicism, group of persons, arms.