Курсовая работа: Знаки для товарів і послуг

Зміст

Вступ

1. Значення торговельної марки

2. Поняття та види знаків для товарів і послуг

3. Суб’єкти прав на знаки для товарів і послуг

4. Права та обов’язки, що випливають із свідоцтва на знак (марку)

5. Захист прав на знаки для товарів і послуг

Висновок по темі

Перелік посилань

Список використаної літератури

Вступ

Ринкова економіка зумовлює необхідність чіткого розмежування як учасників цивільного обороту, так і товарів та послуг, що наповнюють ринок. У радянські часи особливої потреби в такому розмежуванні не виникало. Радянський ринок у переважній своїй частині відчував постійну нестачу товарів і послуг, внаслідок чого проблема потреби в правовому регулюванні правових відносин, що складалися у сфері створення і використання розрізняльних символів чи якихось інших позначень, не виникала. Правда, був прийнятий нормативний акт про товарні знаки. Проте він діяв скоріше в торгівлі колишнього СРСР із зарубіжними країнами. На території колишнього СРСР він застосовувався нечасто і не користувався великим попитом.

Звичайно, Україна свого законодавства про товарні знаки не мала.

З переходом України до ринкової економіки різко зросла потреба у правовому регулюванні відносин у галузі індивідуалізації уже не лише товарів і послуг, а й учасників цивільного обороту. 15 грудня 1993 року був прийнятий Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» (далі - Закон про товарні знаки). На розвиток цього Закону патентне відомство прийняло ряд відомчих нормативних актів. (Згідно з новим ЦК України знаки на товари та послуги визначаються як торговельна марка).

Підприємницька діяльність в умовах сучасної ринкової економіки надзвичайно різноманітна, багатопрофільна і в той же час багато підприємств виробляють одну й ту саму продукцію, надають одні й ті самі послуги, але неоднакових якості і рівня. Споживачеві інколи буває непросто відрізнити товар одного підприємства від такого самого товару, що виробляється іншим підприємством, послуги одного підприємства від послуг іншого. Ось тут споживачеві можуть допомогти правові засоби індивідуалізації товарів, послуг і самих виробників, посередників тощо. Саме цими факторами було зумовлено прийняття Закону про товарні знаки.

Зазначені знаки допомагають споживачеві розрізнити товари різних виробників. Проте в сучасних умовах ринкової економіки одних таких знаків, на думку автора, уже замало, бо вже давно виникла потреба розрізняти виробників, які виробляють товари одного й того самого виду, підприємства, що надають послуги такого самого роду. Тому у світовій практиці виник такий засіб розрізнення виробників, як їх назва, найменування, фірма. Але якщо одна фірма виробляє товари чи надає послуги, які роблять їй честь, то такою ж назвою можуть скористатися й інші підприємці, які виробляють товар нижчої якості, що не користується попитом у споживачів, з метою ввести в оману того ж споживача. Тому виникла потреба надати правову охорону такому найменуванню або фірмі, щоб нею не могли неправомірно скористатися інші особи. Так склався цивільно-правовий інститут - право на фірмове найменування або просто право на фірму (за новим ЦК України - комерційне найменування), завданням якого є індивідуалізація виробників з метою захисту їх ділової репутації від неправомірних посягань третіх осіб.

Крім товарних знаків, виникла необхідність ще в одному правовому засобі розрізнення товарів одного й того самого виду. На ринку має значення не лише якість товару, його зовнішній вигляд та його виробник. Часто на якісні характеристики товару впливають природні властивості географічного району, місця виготовлення товару, що, безумовно, впливає на його попит. Наприклад, миргородська вода, оборонське пиво тощо. Отже, виникла потреба розрізняти деякі товари і за місцем їх виробництва. Так з’явився ще один цивільно-правовий інститут - право на зазначення походження товару (за новим ЦК України - географічне зазначення).

Отже, склалася група із трьох цивільно-правових інститутів, завданням яких є індивідуалізація учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Це право накомерційне найменування, право на торговельну марку, право на географічне зазначення.

Основними ж методами, за допомогою яких буде розкрита тема даної курсової роботи є: дедуктивний, індуктивний, описовий та метод порівняльного аналізу.

1. Значення торговельної марки.

В новому ЦК України пропонується саме така назва знака для товарів та послуг, яку ми найчастіше називали товарним знаком. Відповідно до Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів та послуг» знаком визнається таке позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб [1, 1], а згідно зі статтею 492 ЦК України торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами [2, 492]. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

В умовах ринкової економіки істотно зростає значення знаків для розрізнення одних і тих самих товарів, що виробляються різними виробниками, чи послуг, що надаються різними особами. Коли виробництво товарів і надання послуг переважають попит, гостро постає питання певної їх індивідуалізації. Товари і послуги, що виробляються (надаються) різними підприємствами, завжди вирізняються якимись характеристиками, ознаками, якістю тощо. Споживач повинен точно знати, хто виробник того чи іншого товару, хто надає ті чи інші послуги, чим характеризується той чи інший товар (послуги), який товар вигідніше придбати, які послуги відзначаються вищою якістю тощо. Тут споживачеві допомагають знаки для товарів і послуг, або торговельні марки.

Товарний знак -це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підприємства від подібного продукту іншого. Продукт у цьому разі вживається у значенні товар, тобто все, що продається. Цей товар повинен мати розпізнавальний знак, аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних. Такий вибір істотно спрощується, якщо продукт позначений товарними знаками, оскільки, знаючи товарні знаки тієї чи іншої фірми, покупець може скласти уявлення про якість та інші характеристики товару. Товарні знаки, зокрема, відіграють важливу роль для розпізнання товарів народного споживання, в тому числі і для тих, які вживаються у домашньому господарстві. До товарного знака дуже близький знак обслуговування . Він має своїм призначенням розрізняти сервіс різних підприємств. До сервісу належать, наприклад, надання автомобілів в оренду, організація туристичних мандрівок, підготовка різного роду оглядів тощо. Економічна роль сервісу останнім часом зростає, тому знаки обслуговування набувають дедалі більшого значення.

В міжнародній практиці існують два специфічні види знаків: колективні знаки і сертифікатні знаки. Колективний знак належить групі або асоціації підприємств і користуватися ним можуть тільки члени цієї групи або асоціації. Колективні знаки служать для позначення характерних властивостей продуктів, що випускаються цими підприємствами, зокрема на відповідність певним стандартам якості. Сертифікатні знаки мають те саме призначення, що і колективні, але користуютьсяними не лише члени певної групи або асоціації підприємств, а й інші виробники, якщо вони дотримуються встановлених вимог.

У світі немає таких країн, де б не застосовувалися товарні знаки і де б вони не захищались. Виключне право на використання товарних знаків, як правило, дістають шляхом їх реєстрації, але в деяких країнах це виключне право закріплюється фактом першого використання знака [3, 384].

Товарні знаки виконують в основному чотири функції:

1) вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що перебувають у цивільному обороті;

2) вказівка на походження товару або послуг;

3) вказівка на певну якість товарів і послуг;

4) рекламування даних товару і послуг.

Як уже зазначалося, торговельна марка виокремлює товари і послуги конкретного підприємства серед інших подібних. Це допомагає володільцю марки у продажу товару або наданні послуг, а покупцеві -у виборі потрібного товару чи послуги серед аналогічних.

Аби це виокремлення маркованого товару чи послуг було ефективнішим, знаки мають бути характерними (тобто відрізнятися від назви самого товару або сфери його застосування) і в той же час різко відрізнятися від знаків, які використовують конкуренти [4, 123].

Функція вказівки на джерело походження товару чи послуги дуже близька до функції виокремлення. Тут під джерелом мається на увазі не географічна область, а підприємство.

Функція вказівки на певну якість товару чи послуг полягає в тому, що торговельна марка, за загальним правилом і традицією, що склалася, має вказувати на якість товару чи послуг, які у споживача не викликають сумніву, тобто така марка вказує на високу якість та інші позитивні характеристики товару чи послуг.

Функція рекламування є також однією із основних функцій марки. Завдяки зв’язку між товаром (послугами) і маркою остання надає споживачам інформацію про товари, послуги і тим самим допомагає їх володільцям стимулювати і зберігати попит на ці товари і послуги. Отже, марки не повинні вводити в оману споживача, використовуватись для фальсифікованої реклами або нечесної конкуренції.

Крім того, автор хоче зазначити, що хоча продавці і покупці (споживачі) як учасники ринкових відносин є протилежними сторонами, вони однаковою мірою заінтересовані в недопущенні фальсифікації торговельних марок. Продавець прагне не допустити захоплення його ринку збуту обманним шляхом, споживачу нехочеться бути обманутим, щоб при виборі товару він був захищений від підробки.

Рівень розвитку тієї чи іншої країни визначається рядом факторів. Основними є придбання і освоєння передових технологій, а також заохочення національних кадрів до винахідницької та інноваційної діяльності. Успішне поширення і впровадження нововведень істотно залежить від ситуації, яка складається в галузі підприємництва. Ефективно діюча система торговельних марок може мати позитивний вплив на економічний розвиток країни, допомагаючи створенню у країні сприятливих для підприємництва умов, необхідних для придбання і впровадження передових технологій.

Використання торговельних марок для позначення вироблених товарів і послуг, що надаються, зумовлює необхідність постійно піклуватись про їх високу якість, про повсякдене підвищення ефективності і раціональності виробництва продукції. Зростання попиту на високоякісну продукцію і послуги у свою чергу зумовлює необхідність розширення виробництва, зайнятості населення тощо. Усі ці фактори забезпечують рівень добробуту народу в цілому, стимулюють виробництво сировини, необхідної для задоволення попиту на споживчі товари, що зумовлює поліпшення національного бюджету.

На думку автора, торговельні марки безпосередньо впливають на технологічний розвиток країни через інновації, необхідні для постійного збереження якості товарів і послуг. Такому розвитку можуть сприяти ліцензії на торговельні марки тощо.

Як зазначалося вище, Україна до цього часу не мала законодавства про торговельну марку. Навіть у ЦК УРСР немає згадки про такий цивільно-правовий інститут. Існував лише союзний нормативний акт.

Правове регулювання суспільних відносин, що складалися у процесі створення і використання товарних знаків, належало до компетенції колишнього СРСР. Союзним республікам не дозволялось мати своє законодавство на товарні знаки, аби вони не набували надмірної незалежності [5, 465].

Тим часом роль і значення товарних знаків у міжнародній практиці швидко зростали. Ще в 1883 році фабричні, або товарні, знаки були включені до Паризької конвенції про охорону промислової власності як один із найважливіших об’єктів промислової власності. Пізніше було укладено Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію товарних знаків. Нарешті, 27 жовтня 1994 року Україна підписала новий Міжнародний договір про закони щодо товарних знаків, який мав забезпечити гармонізацію законодавства у цій сфері і тим самим значно спростити реєстрацію знаків у зарубіжних країнах. Було прийнято ряд міжнародних угод про товарні знаки.

В Україні правова охорона товарних знаків здійснюється Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року, а також цьому питанню в новому Цивільному кодексі України присвячена глава 44 «Право інтелектуальної власності на торговельну марку». Отже, законодавство України про товарні знаки перебуває в стадії становлення, але вже є його стрижень, навколо якого воно буде розвиватися й надалі.

Само по собі прийняття Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», як і інших Законів про промислову власність, є визначною подією у законотворчій діяльності нашої держави, оскільки ними закладено міцний правовий фундамент у галузі інтелектуальної власності.

Закон України про товарні знаки має за головну мету забезпечення індивідуалізації товарів і послуг певними позначеннями. В умовах ринкової економіки така індивідуалізація вкрай необхідна, оскільки вона дає змогу товари одного виробника чи послуги однієї організації відрізняти від однорідних товарів і послуг інших виробників чи осіб, що надають послуги. Саме цим Закон про товарні знаки відрізняється від законодавства про комерційне найменування, метою якого є забезпечення індивідуалізації виробників, а не товарів чи послуг.

Закон про товарні знаки за своїм змістом відповідає основним вимогам Всесвітньої організації інтелектуальної власності. Його функції полягають не тільки в нормативному забезпеченні розрізнення товарів і послуг; він охоплює значно ширшу сферу. Позначення певних товарів чи послуг товарним знаком накладає на його володільця серйозні зобов’язання, дисциплінує виробника чи особу, що надає послуги. Жоден підприємець, який зареєстрував знак на своє ім’я, не стане ризикувати своєю діловою репутацією, виробляючи товар чи надаючи послуги нижчої якості в порівнянні з товарами і послугами своїх конкурентів, бо інакше йому доведеться залишити свою підприємницьку діяльність в умовах ринку. Споживач дуже швидко розбереться у якості товарів або послуг, зробить відповідні висновки щодо тих, хто їх виробляє чи надає. Тому широке впровадження знаків для товарів і послуг -це шлях істотного підвищення якості продукції в найширшому розумінні цього слова. Під якістю товарів слід розуміти багатий спектр характеристик товару, позначеного знаком певного виробника. Це його технічний рівень, зовнішній вигляд, якість конструктивного вирішення і якість його виготовлення, мала матеріаломісткість, енергоощадливість та багато інших параметрів.

Отже, товарний знакне просто позначення для розрізнення товару одного виробника серед однорідних товарів інших. Це один із досить впливових правових засобів підвищення ефективності технічного рівня самого виробництва, бо без належного технічного рівня виробництва виготовити товар, який би відповідав сучасним вимогам, просто неможливо. Це засіб оновлення виробництва, приведення його технології до сучасного рівня, засіб істотного підвищення якості продукції чи надання послуг, які виробляються (надаються), бо завдяки товарному знаку досягається необхідний споживачеві асортимент товарів чи послуг, і на ринку попит матиме той товар чи послуга, які потрібні споживачеві [6, 147].

Закон про товарні знаки істотно відрізняється від законодавства про товарні знаки колишнього СРСР. Положення про товарні знаки колишнього СРСР мало здебільшого символічний характер. Позначення за цим Положенням скоріше набували ролі загальновживаних символів, а не товарних знаків. Візьмімо за приклад «Київський торт». Важко збагнути функціональну роль цього позначення. У всякому разі ролі товарного знака воно не відігравало. Під цим позначенням міг випускати торти будь-який хлібозавод, і за якість торта виробник ніякої відповідальності не ніс. І таких прикладів можна навести чимало.

Основна позитивна риса Закону України про товарні знаки, на думку автора, саме і полягає в тому, що за ним товарний знак наділений функціями, які він має виконувати, а саме:відрізняти товари одного виробника від подібних товарів чи послуг іншого виробника або особи, яка надає послуги.

2 . Поняття та види знаків для товарів і послуг.

Закон про товарні знаки не містить визначення підстав чи критеріїв, за якими те чи інше позначення можна визнати товарним знаком. Він наводить лише перелік позначень, які не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Звідси напрошується висновок, що усі інші позначення, які не перелічені в Законі, можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Проте це не означає, що позначення, яке заявляється для реєстрації як знак для товарів і послуг, не повинно відповідати певним вимогам. Закон встановлює вимоги, яким має відповідати позначення, що заявляється для реєстрації як знак для товарів і послуг. Передусім правова охорона надається знаку, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені Законом [7, 5].

Якщо знак є стилізованим зображенням малого герба України у вигляді усміхненого дракона, а такий знак було подано на реєстрацію, то це, безумовно, суперечить суспільним інтересам. Образ дракона у фольклорі майже всіх народів асоціюється із силами зла, і його поєднання з державною символікою є неприпустимим. Таке позначення порушує іншу форму охороноздатності, яка не допускає надання правової охорони знаку, що зображує державну символіку. Крім того, норми Паризької конвенції не допускають використання в знаках навіть стилізації державних символів.

Отже, вимоги до знака для товарів і послуг у згаданому Законі викладені не в позитивній формі, а у вигляді переліку позначень, які не можуть одержати правову охорону. Проте певні вимоги встановлені самим Законом або вироблені практикою.

Заявлене позначення має бути новим, невідомим у межах України, тобто новизна позначення обмежується лише територією України.

Для виявлення новизни позначення провадиться експертиза заявленого позначення по суті.

Позначення має бути корисним. Це випливає зі статті 5 Закону про товарні знаки, відповідно до якої правова охорона надається позначенню, що не суперечить суспільним інтересам. Воно має певним чином індивідуалізувати надійну конкурентоспроможність і стабільність попиту на товар і послуги [8, 678].

Знак повинен мати об’єктивне вираження, яке дозволяє маркувати ним випущені вироби і упаковку, використовувати його у технічній і супровідній документації без зниження якості і зовнішнього вигляду товару, тобто бути технологічним. Нарешті, позначення має відповідати вимогам промислової естетики і ергономіки, що включає благозвучність, у тому числі бути милозвучним і легковимовним. Лише сукупність зазначених вимог дає підставу визнати заявлене позначення як знак для товарів і послуг.

Відповідно до Закону основні функції знаків для товарів і послуг - це індивідуалізація вироблюваної продукції і надаваних послуг, захист їхньої якості та інших достоїнств від зазіхань, забезпечення стійкості попиту, захист інтересів сумлінних виробників і споживачів, реклама виробів та послуг, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг в умовах ринкової економіки.

Стаття 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» докладно визначає, які позначення не можуть бути визнані знаками для товарів і послуг. Перелік позначень, наведених у Законі, що не можуть бути визнані як знаки для товарів і послуг, умовно можна поділити на чотири групи.

Першу групу складають символи, позначення, відзнаки, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. До цієї групи належать: герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних і міжурядових організацій, а також офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки.

За згодою компетентних органів або власників позначень вони можуть вноситися до знака як елементи, що не охороняються.

Другу групу позначень складають позначення, які не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надання послуги. Так, не визнаються, наприклад, знаками для товарів і послуг позначення у вигляді чаші, обвитою змією, оскільки це позначення є усталеним символом для фармацевтичних препаратів і взагалі для медицини. Численні словесні позначення, такі як «Укрторгреклама», «Промінвестбанк», «Українська біржа нерухомості» та інші, підпадають під зазначений виняток і можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого розташування в зображенні знака.

До цієї ж другої групи належать позначення, які не можуть бути визнані знаками тому, що здатні ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Не визнаються знаками також позначення, що є загальновживаними символами і термінами.

До третьої групи позначень закон відносить такі, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

- раніше зареєстрованими знаками чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім’я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

- знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

- фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до патентного відомства заявки стосовно однорідних товарів і послуг;

- зазначенням походження товарів, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім’я інших осіб, які мають право користуватися такими позначеннями;

- сертифікаційними знаками, зареєстрованими в установленому порядку [9, 6].

Українським виробникам довелося відмовитися від вживання таких назв напоїв як «Коньяк», «Шампанське», які майже зникли з етикеток. Така продукція має походження з відповідних провінцій Франції -Коньяк і Шампань, і тому такі позначення в Україні не можуть бути визнані знаками для товарів.

Проте експертиза України відмовила американській фірмі «Сінгрен» у реєстрації знака «Київська Русь» для спиртних напоїв, тому що це історична назва місцевості, яка й сьогодні, і не тільки для українського споживача, аж ніяк не асоціюється зі Сполученими Штатами Америки. А згідно з постановою Київської міської ради депутатів на всі запозичення, що стосуються історичних цінностей, пов’язаних із містом Києвом, необхідно одержати дозвіл та сплатити значний податок.

Не визнаються знаками для товарів і послуг позначення, які підпадають під чинність інших законів:

- промислові знаки, права на які належать в Україні іншим особам;

- назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників;

- прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди [10, 239].

Отже, знаки для товарів і послуг -це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари іпослуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб.

Закон передбачає такі види знаків для товарів і послуг:

I. Словесні (слова та абревіатури, наприклад, Таврія, Славутич, КРАЗ)-це знаки у вигляді сполучень літер, слів чи фраз. Основна вимога до цього виду знаків - легка вимова на різних мовах. Вони набули найбільшої популярності, оскільки легко запам’ятовуються і зручні у рекламі. Це можуть бути як існуючі, так і штучно створені слова (наприклад, «Sony»). Для реєстрації знаків для товарів і послуг разом із зображенням подається опис позначення [11, 612]. Серед словесних марок можна виділити два різновиди: у першому випадку охороняється саме слово, у другому - словесне позначення, виконане у особливій шрифтовій манері, тобто охороні підлягає шрифт, характер розташування букв, їх відносний розмір, фон та інші візуальні інформативні елементи;

II. Зображувальні (композиція ліній, плям, фігур, форм на площині)-це позначення у вигляді графічних композицій будь-яких форм на площині. Сама назва свідчить про те, що вони втілюються в малюнок, креслення тощо. У цьому випадку можуть бути використані як існуючі об’єкти, так і абстрактні зображення та всілякі символи. Для найбільшої ефективності зображувальний знак не повинен бути складним і перевантаженим деталями, а навпаки відрізнятися простотою і помітністю, щоб забезпечити успіх реклами, можливість використовувати зображення на різних матеріалах;

III. Об’ємні (композиції фігур у трьох вимірах, тобто у формі самого виробу або його упаковки - флакони, пляшки тощо) - це знаки у вигляді фігур або їх композицій у трьох вимірах - довжині, висоті і ширині. Предметом може бути, зокрема, оригінальна форма виробу або його упаковка. Однак об’ємні знаки для товарів і послуг, по-перше, не можуть просто повторювати зовнішній вигляд відомого предмета, а повинні бути новими і оригінальними, а, по-друге, оскільки знак повинен виділяти виріб конкретного виготовлювача з ряду інших товарів, то форма виробу не повинна визначатися винятково його функціональним призначенням [12, 451];

IV. Нетрадиційні - це світлові, звукові, ароматичні та інші знаки для товарів і послуг. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту від 28 липня 1995 року № 116 (в редакції наказу Держпатенту № 72 від 20 серпня 1997 року), передбачають, зокрема, що зазначені знаки для товарів і послуг реєструються патентним відомством при наявності технічної можливості внесення їх до реєстру та оприлюднення інформації стосовно їх реєстрації. Так, якщо на реєстрацію як знак заявляється звукове позначення, то таке позначення надається у вигляді фонограми на аудіокасеті, зазначається вид звуку (музичний твір або його частина, шуми будь-якого походження та інше), а у випадку використання музичного твору - в описі наводиться його нотний запис. Коли ж на реєстрацію як знак заявляється світлове позначення, таке позначення надається у вигляді відеозапису на відеокасеті, наводиться характеристика світлових символів (сигналів), їх послідовність, тривалість світіння та інші особливості [13, 2.1.21];

V. Комбіновані (сполучення зображувальних, словесних і об’ємних елементів).

Знаки можуть бути виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Закон України про товарні знаки не згадує про звукові знаки, але такі є, наприклад, музичні сигнали як позивні тієї чи іншої організації радіомовлення. За законодавством зарубіжних країн звукові сигнали можуть визнаватися товарними знаками.

3. Суб ’ єкти прав на знаки для товарів і послуг.

Варто розрізняти суб’єктів права на подання заявки на знак для товарів і послуг і суб’єктів права на знак для товарів і послуг. Суб’єктом права на подання заявки на знак для товарів і послуг може бути будь-яка особа. Це передусім громадянин України, громадяни іноземних держав та особи без громадянства. Це будь-які юридичні особи - юридичні особи України, юридичні особи, постійне місцеперебування яких у зарубіжних країнах. Це може бути будь-яке інше об’єднання тих чи інших осіб. Право на подання заявки на знак для товарів і послуг мають також правонаступники зазначених осіб.

Особа, яка бажає одержати свідоцтво, подає до патентного відомства України заявку на видачу свідоцтва на знак для товарів і послуг. Заявка може бути подана особисто заявником або через представника у справах інтелектуальної власності або іншу довірену особу. Іноземні громадяни та юридичні особи, які проживають чи мають постійне місцеперебування поза межами України, у відносинах з патентним відомством реалізують права через представників у справах інтелектуальної власності [14, 67].

Отже, право на одержання свідоцтва може мати будь-яка особа, об’єднання осіб або їх правонаступники за умови правильного оформлення заявочних матеріалів. Якщо заявку на одне й те саме або тотожне позначення подали дві чи більше осіб, то право на одержання свідоцтва має заявник, заявка якого має більш ранню дату подання, або якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена.

Заявка складається українською мовою і повинна стосуватися лише одного заявника. Вона має містити такі документи:

а) заяву про реєстрацію знака;

б) зображення позначення, що заявляється;

в) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак, згрупованих за Міжнародною класифікацією товарів і послуг для реєстрації знаків [15, 7].

У заяві зазначаються прізвище, ім’я та по батькові заявника (заявників), якщо заявку подає громадянин. Якщо завка подається від імені юридичної особи, то в заяві зазначається її адреса.

Знак для товарів і послуг може бути заявлений у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. У такому разі в заяві має бути вказаний колір чи поєднання кольорів, охорону яких заявник просить. До заяви в такому разі мають бути додані кольорові зображення зазначеного знака в кількості примірників, що визначається патентним відомством.

Назви у знаках для товарів і послуг подаються українськими заявниками українською мовою, якщо товари реалізуються, а послуги надаються виключно на території України.

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти до патентного відомства разом із заявкою або протягом двох місяців від дати подання заявки.

Дата подання заявки визначається за днем надходження до патентного відомства заявочних матеріалів. Проте з метою закріплення зазначеної дати за заявником допускається подання заявки у неповному складі. Патентне відомство може визначити дату подання заявки за днем її надходження, якщо в її складі будуть, принаймні, такі матеріали:

· клопотання в довільній формі про реєстрацію знака, викладене українською мовою;

· відомості щодо заявника та його адреси, викладені українською мовою;

· частина, яка зовнішньо нагадує позначення, що може бути знаком;

· відомості щодо переліку товарів і послуг, для яких заявляється знак.

Якщо заявку подано до патентного відомства не у повному складі, то вона може бути доповнена протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення патентного відомства. Якщо протягом зазначеного строку заявка не буде приведена у відповідність до вимог Закону, то датою подання заявки вважатиметься дата одержання патентним відомством повністю оформленої відповідно до вимог Закону заявки. Якщо цього не буде зроблено, заявка вважається неподаною, про що заявникові надсилається повідомлення.

Рішення патентного відомства про встановлення дати подання заявки надсилається заявникові після надходження документа про сплату збору за подання заявки. В іншому разі рішення заявнику не надсилається, а сама заявка вважається відкликаною[16, 680].

Проте слід мати на увазі, що заявник може скористатися правом на пріоритет попередньої заявки на такий самий знак протягом шести місяців від дати подання попередньої заявки до патентного відомства чи до відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності.

Пріоритет знака може бути визначений також за датою відкриття офіційних або офіційно визнаних міжнародних виставок, якщо знак був використаний в експонаті, що демонструвався на зазначених виставках. Проте для визнання пріоритету знака за цією датою необхідні дві неодмінні умови:

1. Виставку проведено на території держави - учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності;

2. Заявка надійшла до патентного відомства не пізніше шести місяців від дати відкриття зазначеної виставки.

Правом пріоритету можна скористатися за умови, що заява про це надійшла до патентного відомства не пізніше трьох місяців від дати подання заявки. В заяві має бути зазначено дату подання і номер попередньої заявки та додано копію заявки в перекладі українською мовою. Якщо ж йдеться про виставковий пріоритет, то має бути поданий документ, який підтверджує показ зазначеного знака на виставці. Право на пріоритет втрачається, якщо у встановлені строки не будуть представлені зазначені матеріали.

Експертиза заявки. Після встановлення дати подання заявки на знак для товарів і послуг заклад експертизи проводить експертизу заявки. За власною ініціативою або на запрошення патентного відомства заявник може брати участь особисто або через свого представника в розгляді питань, що могли виникнути під час проведення експертизи. Протягом цього часу до прийняття рішення про реєстрацію знака або про відхилення заявки заявник може з власної ініціативи вносити до заявки виправлення та уточнення. Додаткові матеріали до заявки розглядаються, якщо вони не виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення та переліку зазначених у заявці товарів і послуг. Додаткові матеріали вважаються такими, що виходять за межі розкритої у поданій заявці суті позначення, якщо вони містять ознаки, які слід включити до позначення, яке заявляється як знак [17, 10].

Експертиза заявки на знак для товарів і послуг фактично складається із двох окремих експертиз - експертиза заявки за формальними ознаками та кваліфікаційної експертизи.

Перше експертиза має на меті встановити відповідність матеріалів заявки встановленим вимогам і наявність документа про сплату збору за подання заявки. У разі виявлення невідповідності матеріалів заявки встановленим вимогам про це повідомляється заявнику. Протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення патентного відомства заявка має бути виправлена заявником. Якщо протягом цього строку заявку не буде приведено у відповідність до встановлених вимог і заявник не подасть клопотання про подовження цього строку, заявка відхиляється, про що повідомляється заявнику.

За позитивними результатами експертизи заявки за формальними ознаками проводиться кваліфікаційна експертиза. Метою цієї експертизи є виявлення відповідності заявленого позначення умовам надання правової охорони. Кваліфікаційна експертиза заявки починається за наявності в матеріалах заявки правильно оформленого документа про сплату збору за подання заявки. Патентне відомство має право зажадати від заявника додаткових матеріалів, якщо без них проведення експертизи по суті неможливо. Додаткові матеріали мають бути подані протягом двох місяців від дати одержання запиту патентного відомства. Якщо протягом зазначеного строку заявник не подасть матеріали, заявка вважається відкликаною.

За позитивним результатом кваліфікаційної експертизи заявки патентне відомство надсилає заявникові рішення про реєстрацію знака. В іншому разі надсилається рішення про відхилення заявки.

До дати прийняття рішення про реєстрацію знака заявник має право в будь-який час відкликати свою заявку.

Після прийняття рішення про реєстрацію знака патентне відомство у своєму офіційному бюлетені публікує відомості про видачу свідоцтва. Така публікація можлива лише за наявності документа про сплату збору за видачу свідоцтва. Якщо ж такого документа немає і протягом трьох місяців від дати надходження до заявника рішення про видачу свідоцтва він не надійде до патентного відомства, публікація не проводиться, а заявка вважається відкликаною.

На підставі публікації відомостей про видачу свідоцтва будь-яка особа має право ознайомитися з матеріалами заявки.

Водночас з публікацією відомостей про видачу свідоцтва патентне відомство здійснює державну реєстрацію знака. Після внесення до реєстру відомостей про знак будь-яка особа має право ознайомитися з ними.

На підставі державної реєстрації знака патентне відомство України в місячний строк після цього видає заявникові свідоцтво. Якщо право на одержання свідоцтва мають кілька осіб, їм видається одне свідоцтво.

Будь-яке рішення патентного відомства за заявкою на знак може бути оскаржене заявником протягом трьох місяців від дати одержання рішення. Рішення може бути оскаржене до Апеляційної палати патентного відомства. Скарга має бути розглянута Апеляційною палатою протягом чотирьох місяців від дати її одержання. Скарга розглядається у межах мотивів, викладених у ній.

Рішення Апеляційної палати може бути оскаржене до суду протягом шести місяців від дня його одержання.

4. Права та обов ’ язки, що випливають із свідоцтва на знак (марку).

Права, що надаються заявнику одержаним на знак свідоцтвом, діють від дати подання заявки і за умови сплати відповідного збору. Свідоцтво про реєстрацію знака надає його володільцю право власності на знак. Строк його чинності 10 років від дати подання заявки. Чинність свідоцтва за клопотанням його власника може бути подовжена на 10 років. Клопотання про подовження чинності свідоцтва має бути подане протягом останнього року його дії. Кількість разів подовження чинності свідоцтва не обмежена, тобто свідоцтво на знак для товарів і послуг може діяти необмежений строк, але для підтримання його в силі необхідно кожні 10 років подовжувати його чинність за умови сплати встановленого збору [18, 496].

Свідоцтво надає його власнику виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд.

Знак для товарів і послуг може бути використаний у будь-який спосіб, що не суперечить чинному законодавству. Це може бути застосування на товарах і при наданні послуг, для яких зареєстровано знак, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час демонстрації експонатів на виставках, ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та іншій документації, пов’язаній із запровадженням товарів і послуг у господарський оборот.

Якщо знак належить кільком власникам, то користування ним визначається угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожний із співвласників має право користуватися знаком на свій розсуд. Але жоден із них не має права видавати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності іншій особі без згоди інших співвласників свідоцтва.

Власник свідоцтва має право забороняти іншим особам використовувати зареєстрований знак без його дозволу.

Право власності на знак на підставі договору може бути передано будь-якій іншій особі, що стає правонаступником власника свідоцтва. Проте передача права власності на знак не допускається, якщо це може ввести в оману споживача щодо товару і послуги або щодо особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Суб’єкту права власності на знак належить право видавати дозвіл (видавати ліцензію) будь-якій іншій особі на використання знака на підставі ліцензійного договору. В ліцензійному договорі має бути обов’язково передбачена умова, за якою ліцензіат бере на себе зобов’язання ні в якому разі не допустити зниження якості товарів і послуг. Ліцензіар зобов’язаний здійснювати контроль за дотриманням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак та ліцензійний договір під загрозою їх недійсності мають бути зареєстровані в патентному відомстві. Для будь-яких третіх осіб зазначені договори набувають чинності лише після їх реєстрації.

Інколи проставлення знака на товарах недостатньо для його охорони. У такому разі власник свідоцтва має право поряд із знаком проставляти попереджувальне маркування, яке застерігає потенційних порушників, що знак зареєстрований. Особи, які здійснюють посередницьку діяльність і мають свій знак, на підставі договору з виробником товару або особою, що надає послуги, поряд із знаком зазначених осіб або замість їх знака можуть проставляти свій знак.

Використання знака для товарів і послуг має здійснюватись таким чином, аби це не завдавало шкоди іншим особам. Власник свідоцтва має добросовісно користуватися виключним правом, що випливає із свідоцтва.

Чинність свідоцтва може бути припинена або свідоцтво може бути визнано недійсним у передбачених Законом випадках. Так, власник свідоцтва може в будь-який час відмовитись від нього повністю або частково напідставі заяви, поданої до патентного відомства. Така відмова набирає чинностізмоменту публікації відомостей про це в офіційному бюлетені патентного відомства.

Свідоцтво на знак припиняє свою чинність у разі несплати збору за подовження строку його дії. Сплата збору за подовження строку його чинності на наступний строк має бути здійснена протягом останніх двох місяців його чинності, а документ має надійти до патентного відомства до кінця останнього року чинності свідоцтва.

Як уже зазначалося, чинність свідоцтва припиняється, якщо його дію не подовжено. Збір за подовження дії може бути сплачено, а документ про його сплату надійти до патентного відомства протягом шести місяців після закінчення встановленого строку. У такому разі розмір зазначеного збору збільшується на 50 відсотків.

Чинність свідоцтва може бути припинена рішенням суду, якщо знак не використовується або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років від дати публікації відомостей про видачу свідоцтва або від дати, коли використання знака було припинено. Проте при вирішенні цього питання суд може зважити на подані власником свідоцтва докази того, що знак не використовувався з незалежних від нього причин.

Чинність свідоцтва може припинитися за рішенням суду також у випадку перетворення знака в позначення, що стало загальновживаним як позначення товарів і послуг певного виду після подання заяви.

Дія свідоцтва припиняється з першого дня, що настає за днем спливу строку чинності свідоцтва, за який було сплачено збір.

Свідоцтво може бути визнано недійсним повністю або частково у разі:

· невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони;

· наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці.

Чинність свідоцтва може бути оскаржена будь-якою особоюпротягом шести місяців від дня опублікування відомостей про видачу свідоцтва до Апеляційної палати. Апеляційна палата зобов’язана розглянути цю скаргу протягом шести місяців від дати її надходження. Власник свідоцтва має право на ознайомлення зі скаргою. У розгляді скарги можуть брати участь скаржник і власник свідоцтва. Апеляційна палата розглядає скаргу в межах викладених мотивів, що містяться в ній.

Рішення Апеляційної палати може бути оскаржене до суду.

Якщо видачу свідоцтва не було оскаржено у визначенийтермін до Апеляційної палати, то свідоцтво може бути визнано недійсним тільки в судовому порядку.

Свідоцтво або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати подання заявки.

Знак може бути зареєстрований в іноземній державі будь-якою особою. Якщо реєстрація знака в іноземній державі здійснюється відповідно до Мадридської угоди про реєстрацію знаків, то заявка на зарубіжну реєстрацію подається через патентне відомство України. Пов’язані з реєстрацією в іноземній державі витрати несе заявник або за його згодою інша особа.

5. Захист прав на знаки для товарів і послуг.

Захист прав на знаки для товарів і послуг може здійснюватись в адміністративному, змішаному або судовому порядку.

Порушенням прав власника свідоцтва вважається будь-яке посягання на них з боку третіх осіб. На вимогу власника свідоцтва таке порушення має бути припинено. Якщо порушенням власнику свідоцтва були заподіяні майнові чи моральні збитки, вони мають бути відшкодовані порушником.

Порушення прав власника може виявлятись у будь-якій формі чи будь-яким способом. Тому і відповідальність порушника може бути різною. Наприклад, власник свідоцтва має право вимагати усунення з товару, його упаковки незаконно використовуваного знака або позначення, схожого з ним настільки, що їх можна сплутати. Виготовлені зображення знака або позначення можуть бути знищені на вимогу власника свідоцтва. Право на захист має також особа, яка користується знаком на підставі ліцензійного договору, якщо інше не передбачено в ньому.

Суди, відповідно до їх компетенції, розглядають спори про встановлення власника свідоцтва, укладення та виконання ліцензійних договорів, порушення майнових прав власника свідоцтва.

Суди розглядають також інші спори, пов’язані з охороною права на знак для товарів і послуг.

При цьому важливо ознайомитися з відповідною зарубіжною практикою захисту прав на товарні знаки. Чинність зареєстрованого товарного знака поширюється в межах держави, де або для якої цей знак зареєстровано. Вислів «для якої» стосується тих випадків, коли товарний знак зареєстрованийдля рядукраїнвМіжнародному бюроВОІВ або в регіональному відомстві з товарних знаків, наприклад, в Африканській організації з охорони інтелектуальної власності. Реєстрація знака в одній країні не є чинною в інших країнах. Щоб одержати правову охорону в інших країнах, товарний знак має бути зареєстрований в кожній з них, за винятком випадків реєстрації у відповідних міжнародних органах.

Як уже зазначалося, на відміну від винаходів, охорона товарного знака не обмежена у часі. Прикладом може бути товарний знак винозаводчика П.А. Смирнова [19, 5]. Якщо охорона основана на реєстрації, то національні закони містять приписи, що реєстрація має силу тільки протягом того часу, на який знак зареєстровано, наприклад, на 10 років. Проте його охорону можна подовжувати необмежену кількість разів, приміром, через кожні 10 років, сплачуючи при цьому встановлений збір. Отже, охорона товарного знака може бути необмеженою. На практиці відомі випадки, коли товарний знак охороняється понад сто років.

Використання знака . Виключне право на товарний знак, яке набувається через його реєстрацію, можна визначити як право заборони іншим особам використовувати цей самий знак із комерційною метою. Що означає «із комерційною метою»? Тут можливі два варіанти. Найпростіший випадок порушення виключного права на товарний знак -це коли знак використовується іншим підприємством для товарів або послуг, подібних до тих, що і сам володілець. Це явне порушення, і немає потреби з’ясовувати, чи є в цьому випадку ризик обману споживачів.

Звичайно вважають, що «використання» знака означає відтворення його на товарах або при наданні послуг, або при рекламуванні, продажу, імпорту товарів із незаконним використанням знака, або при пропозиції і наданні послуг під таким знаком. У деяких законах згадуються навіть підготовчі дії, наприклад, накопичення на складах товарів для продажу.

Практично в усіх країнах визнається, що порушення має місце, коли використання товарного знака для аналогічних товарів вводить в оману споживача. Якщо споживач вважає, що товар чи послуга, на яких використано товарний знак, вироблені на підприємстві володільця знака, то він уже введений в оману і, отже, володілець товарного знака вправі вимагати припинення такого використання.

У багатьох країнах визнається, що охороні підлягають також товари і послуги, які не перелічені в реєстраційному переліку за умови: вони настільки близькі до перелічених, що це може ввести в оману споживача. При застосуванні цього правила звичайно враховують масштаб використання захищеного товарного знака, розмір підприємства володільця знака:чим більше підприємство і чим ширше використовується товарний знак, тим більший обсяг охорони.

Національні закони багатьох країн називають ще два випадки порушення прав на товарний знак: використання знака невідповідно до його статусу або не за призначенням.

Перший випадок стосується використання товарного знака, що охороняється, для абсолютно інших товарів чи послуг. Наприклад, якщо товарний знак «Кока-кола» використовується виробником джинсів і якщо при цьому складається враження, що запропонований товар підвищує репутацію «Кока-коли» як напою, який любить сучасна молодь, то це послужить на користь інтересам компанії «Кока-кола». І навряд чи варто стверджувати, що може виникнути плутанина стосовно походження джинсів, якщо виробник їх зазначить, що випустила їх компанія «Кока-кола». Він тільки одержить прибуток, скориставшись репутацією товарного знака «Кока-кола», не вводячи споживача в оману [20, 615].

Другий випадок стосується використання знака, що охороняється, в словниках, енциклопедіях або інших подібних виданнях. Тут також складається ситуація, коли відомі товарні знаки часом використовуються як назви продуктів. Може трапитися так, що редактори словника ненавмисне використовують товарний знак як назву продукту. Звичайно, таке використання не має комерційної мети і не вважається порушенням. Проте, оскільки подібне використання все ж завдає володільцю товарного знака певної шкоди, то в ряді країн вважають, що володілець знака може таке використання заборонити.

Висновок по темі

Конституція України у статті 54 гарантує кожному громадянинові свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. Окрім цього, держава визнає за кожним громадянином право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності, встановлює пряму заборону використання чи поширення вказаних результатів без згоди автора.

Усі ці положення дістають свій розвиток у нормах ЦК України, зокрема, в книзі четвертій, та цілій низці інших актів цивільного законодавства, які регулюють суспільні відносини у сфері інтелектуальної, творчої діяльності. Але, на думку автора, цього недостатньо, оскільки деякі акти цивільного законодавста є застарілі, і тому вони не можуть у повному обсязі регулювати деякі питання - вони (акти) потребують оновлення, щоб забезпечити достатнє регулювання та освітлення певних питань.

Наша держава ще дуже молода, і саме це є причиною появи вищезазначеної проблеми. Не можна порівнювати нашу країну, її законодавство і економіку із деякими країнами Західної Європи та США, тому що Україна - це країна, яка на даний момент має лише величезний потенціал, вона ще розвивається, а тому прагне вдосконалення, яке вже знаходиться від нас у недалекому майбутньому.

Тема даної курсової роботи є дуже актуальною у наш час, і підтвердженням цьому служить усе вищесказане. Автор вважає, щоб вирішити це питання потрібен певний час, а з ним і прийняття низки актів цивільного законодавства, а також правильна політика держави щодо подальшого розвитку ринкових відносин в Україні та її інтегрування як на Захід, так і на Схід.

Раніше Україна існувала лише як сировинний придаток певних країн (Росії, Польщі, СРСР), але зараз настав вже той час, коли вона має повне право розпоряджатися власними сировинними ресурсами на свою користь, а також той час, коли треба виходити із кризи, а це можливо лише тоді, коли є відповідне законодавство. Наш Уряд вже практично знайшов цей вихід, хоча всього ще до кінця не зроблено, але вже є вірна орієнтація нашої економіки. Залишається справа лише за прийняттям відповідних Законів та правильним сприйняттям їх народом, який цього чекає, а також треба зробити так, щоб новому ЦК України відповідали Закони прийняті у майбутньому і ті, що вже діють, і лише тоді у нас нарешті буде країна із тим законодавством, яке відповідає дійсності.

Крім того, слід зазначити, що крім вищезазначених справ, треба буде ще зробити так, щоб нове діюче законодавство було відповідним чином висвітлено у пресі, а саме наступним чином: необхідно, щоб деякі автори дали повну характеристику новому законодавству у своїх підручниках, які б були поширені серед юристів та майбутніх молодих спеціалістів даної галузі науки.

Таким чином, можна сказати, що в Україні немає ще законодавства, яке б регулювало би усі сфери суспільного життя, усі галузі народного господарства. Щоб зробити це - треба плідно попрацювати, тому маємо надію, що все буде гаразд.

Перелік посилань

1. Стаття 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХІІ від 15.12.93 року.

2. Стаття 492 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.03 року.

3. Гражданское право Украины: Учебник / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. - Харьков: ТОВ «Одіссей», 1996. - 384 с.

4. Право інтелектуальної власності: Підручник / О.А. Підопригора, О.О. Підопригора. - К.: Атіка, 1998. - 123 с.

5. Цивільне право України: Підручник / Ч.Н. Азімов. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2000. - 465 с.

6. Гражданское право: Учебник / Е.О. Харитонов, Н.А. Саниахметова. - К.: Юринком Интер, 2001. -147 с.

7. Стаття 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХІІ від 15.12.93 року.

8. Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. - 678 с.

9. Стаття 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХІІ від 15.12.93 року.

10.Цивільне право України: Навч. посіб. / М.І. Панченко. - К.: Знання, 2005. - 239 с.

11. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн.1. - 612 с.

12. Цивільне право України: Підручник / Ч.Н. Азімов, С.Н. Приступа, В.М. Ігнатенко. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2000. - 451 с.

13. Пункт 2.1.21 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року№ 116.

14. Як одержати свідоцтво на знак для товарів і послуг? / Н. Мошинська // Закон і бізнес. - 1995. - № 20. - 67 с.

15. Стаття 7 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХІІ від 15.12.93 року.

16. Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. - 680 с.

17. Стаття 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХІІ від 15.12.93 року.

18. Стаття 496 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.03 року.

19. Заявление потомков знаменитоговинозаводчикаП.А. Смирнова.//Известия. - 1996. - 21 февраля. - 5 с.

20. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн.1. - 615 с.

Список використаної літератури

1. Конституція України № 254к/96-ВР від 28.06.96 року.

2. Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16.01.03 року.

3. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» № 3689-ХІІ від 15.12.93 року.

4. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджені наказом Держпатенту України від 28 липня 1995 року№ 116.

5. Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до реєстрів відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг, затверджена наказом Міністерства освітиі науки України від 03.08.2001 року № 576.

6. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 10.01.2002 року № 10.

7.Інструкція про порядок ознайомлення будь-якої особи з матеріалами заявки на об’єкт права інтелектуальної власності, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 22.04.2005 року№ 247.

8. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 року.

9. Законодавство про інтелектуальну діяльність: Збірник нормативних актів. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 798 с.

10. Цивільний кодекс України: Коментар. - Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. - 856 с.

11. Гражданское право Украины: Учебник / Под ред. А.А. Пушкина, В.М. Самойленко. - Харьков: ТОВ «Одіссей», 1996. - 621 с.

12. Право інтелектуальної власності: Підручник / О.А. Підопригора, О.О. Підопригора. - К.: Атіка, 1998. - 385 с.

13. Право інтелектуальної власності України: Навчальний посібник для студентів юр. вузів і фак-тів ун-тів / О.А. Підопригора, О.О. Підопригора. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 336 с.

14. Інтелектуальна власність в Україні: правові основи і практика: Науково-практичне видання: У 4-х т. / За ред. О.Д. Святоцького. - т.1: Право інтелектуальної власності / С.О. Довгий, В.С. Дроб’язко, В.О. Жаров та ін.; За ред. В.М. Литвина, С.О. Довгого. - К.: Ін Юре, 1999. - 492 с.

15. Цивільне право України: Підручник / Ч.Н. Азімов, С.Н. Приступа, В.М. Ігнатенко. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2000. - 534 с.

16. Цивільне право України: Підручник / Ч.Н. Азімов. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2000. - 678 с.

17. Гражданское право: Учебник / Е.О. Харитонов, Н.А. Саниахметова. - К.: Юринком Интер, 2001. - 461 с.

18. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.1. - 642 с.

19. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 2002. - Кн.2. - 708 с.

20. Цивільне право України: Навч. посіб. / Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та ін.; За ред. Р.О. Стефанчука. - К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. - 448 с.

21.Цивільне право України: Навч. посіб. / М.І. Панченко. - К.: Знання, 2005. - 583 с.

22. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн.1. - 736 с.

23. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / О.В Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В Дзери, Н.С. Кузнєцової. - 2-е вид., допов. і перероб. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - Кн.2. - 640 с.

24. Словарь гражданского права / Под ред. В.В. Залесского. - М.: Юристь, 1998. - 709 с.

25. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарева, В.Е. Крутских. – 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 1309 с.

26. Як одержати свідоцтво на знак для товарів і послуг? / Н. Мошинська // Закон і бізнес. - 1995. - № 20. - 67 с.

27. Заявление потомков знаменитоговинозаводчикаП.А. Смирнова.//Известия. - 1996. - 21 февраля. - 5 с.

28. Право інтелектуальної власності і погляд на проблеми / Р. Шишка // Право України. - 1999. - № 1. - 99 с.

29. Товарний знак та його ознаки / О. Мельник // Право України. - 1999. - № 2. - 123 с.

30. Треті особи як суб’єкти права на знак для товарів і послуг / О. Кашинцева // Право України. - 1999. - № 7. - 80 с.