ЕКСПЕРТНА ПРОФІЛАКТИКА В ОКРЕМИХ ВИДАХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Зміст
1. Експертна профілактика у судово-трасологічних дослідженнях
2. Експертна профілактика у техніко-криміналістичних дослідженнях документів
3. Експертна профілактика у судово-автотехнічних дослідженнях
4. Експертна профілактика у судових пожежно-технічних дослідженнях
Список використаних джерел
1. Експертна профілактика у судово-трасологічних дослідженнях
Засадничими роботами в області трасологічної експертизи продовжують залишатися фундаментальні дослідження Б.І. Шевченко і Г.Л. Грановського. Їх роботи сприяли створенню теоретичного обгрунтування і практично прийнятної класифікації слідів, які вивчаються трасологічною експертизою по механізму дії при обстеженні, мірі вираженості сліду, способу передачі слідом інформації, виду слідоутворення.
Трасологія (від фр. (гасе — слід і грецьк. iоsоs — учення) — розділ криміналістики, який вивчає теоретичні основи слідоутворення, закономірності виникнення слідів, що відображають механізм вчинення злочину, а також розробляє рекомендації щодо застосування методів і засобів вивчення слідів, їх вилучення та дослідження з метою визначення обставин, суттєвих для розкриття, розслідування та попередження злочинів [54,c.155].
У криміналістиці в широкому значенні поняття "слід" розуміють як будь-яке відображення, зміну, зникнення, появу будь-чого на місці події; у вузькому розумінні — як відображення зовнішньої будови одного об'єкта на другому внаслідок їх взаємодії. Тому вчення про сліди в широкому значенні слова називають слідознавством, а у вузькому — власне трасологією.
Теоретичною основою трасології є філософські концепції матеріалістичної діалектики [55,c.7]:
• у світі немає двох однакових речей, тобто кожний об'єкт матеріального світу індивідуальний;
• слід-відображення не може існувати без явища, речі, предмета, який він відображає, тобто якщо є слід, то є й об'єкт, що його залишив;
• під час дії твердих тіл слід-відображення є конформним до об'єкта, з яким контактує тіло.
Індивідуальність матеріальних об'єктів і конформність слідів-відображень дають змогу ототожнювати об'єкт за його слідом (пальця, взуття, каналу ствола на кулі тощо) [57,c.125].
У трасології слід — це матеріальний об'єкт, який відображає зовнішню будову об'єкта взаємодії. Він є відображенням одного предмета на іншому, що виникає внаслідок їх взаємодії. У механізмі взаємодії беруть участь два об'єкти: той, що утворює слід, і той, що його сприймає. Взаємодія може бути контактною та безконтактною, тому й сліди поділяють відповідно на контактні (локальні), що утворюються в місці контакту (наприклад, слід пальця, взуття, знаряддя злому), і безконтактні (периферичні) (пиловий слід від склянки, сліди кіптю поверхні навколо предмета, що був на підлозі в кімнаті під час пожежі).
Причиною взаємодії є будь-яка енергія — механічна, термічна, хімічна, біологічна. Під дією механічної енергії сліди утворюються внаслідок переміщення об'єктів у просторі, відокремлення частини від цілого, поділу цілого на частини, залишкової деформації. Під дією термічної енергії сліди утворюються унаслідок закопчування, обвуглювання, спопеління. Хімічна енергія сприяє утворенню слідів через окислення, розкладання та сполучення. Під дією біологічної енергії сліди виникають внаслідок розмноження, відмирання, розкладання, гниття тканин біооб'єктів [57,c.125].
У криміналістичній літературі наводиться кілька класифікацій слідів, найзагальніша з яких — поділ слідів на три групи:
• сліди-відображення передають зовнішню будову тієї частини слідоутворюючого об'єкта, яка контактує з матеріалом, що сприймає сліди;
• сліди-предмети — матеріальні об'єкти особистого, побутового, виробничого призначення, залишені на місці події чи винесені звідти;
• сліди-речовини — частинки лакофарбових покриттів, потожи-рової речовини, сипких, рідких та газоподібних тіл, які залишаються на предметах на місці події чи зникають звідти.
За видом об'єктів, що утворюють сліди, розрізняють сліди людини, зброї, знарядь, інструментів, виробничих механізмів, транспортних засобів; за механізмом утворення — сліди нашарування, відшарування, локальні, периферичні, об'ємні та поверхневі. Слід нашарування утворюється в результаті відокремлення частинок від об'єкта, і утворює сліди та нашарування їх на об'єкті, який сприймає сліди, Слід відшарування утворюється внаслідок відокремлення частинок від об'єкта, що сприймає сліди [60,c.93].
За зоною взаємодії (контакту) об'єктів сліди поділяють на локальні та периферичні. Локальний слід утворюється в місці контакту,; периферичний — за його межами.
За ступенем деформації поверхні, що сприймає сліди, розрізняють сліди поверхневі та об'ємні. Об'ємні сліди утворюються в разі руйнування об'єкта або його пластичної деформації. Поверхневі сліди поділяються на забарвлені та безбарвні. Забарвлені можуть бути нанесені барвником; вони бувають слідами нашарування та відшарування. Безбарвні сліди утворюються безбарвною речовиною (наприклад, потожировою).
Безбарвні сліди, у свою чергу, поділяються на видимі, маловидимі (слабовидимі), тобто такі, що спостерігаються за певних умов (наприклад, на просвіт при боковому освітленні), і невидимі, тобто такі, які неможливо виявити не тільки візуально, а й за допомогою оптичних засобів (лупи, мікроскопа). Маловидимі сліди виникають на полірованій поверхні (склі, нікельованому металі, полірованому дереві тощо), невидимі — на шорсткій (папері, картоні, фанері, струганому дереві, пофарбованих стінах тощо) [29,c.40-41].
Матеріальні сліди виявляють, фіксують і вилучають під час огляду місця події. Методи та засоби виявлення і фіксації слідів залежать від виду поверхні та матеріалу об'єкта, що сприймає їх. Для виявлення слідів застосовують візуальні прийоми огляду — на просвіт, у косому, розсіяному, затемненому світлі; інструментальні прийоми виявлення слідів — огляд у концентрованих променях світла, з лупою, мікроскопом та іншими приладами; спеціальні засоби для виявлення невидимих слідів — магнітні та феромагнітні порошки, хімічні препарати, випромінювання — ультрафіолетових, інфрачервоних, рентгенівських, радіоактивних, лазерних джерел тощо.
Сліди формуються під час контакту об'єкта, що сприймає слід, з об'єктом, що утворює його, під впливом кількох різноспрямованих сил. У разі статичного контакту об'єкт, що утворює сліди, діє перпендикулярно до поверхні того, що сприймає сліди, а в разі динамічного контакту об'єкт, що утворює сліди, ковзає по поверхні того, що сприймає їх. Унаслідок статичного контакту утворюються статичні сліди (наприклад, сліди рук), а внаслідок динамічного — динамічні (сліди розрізу, розпилу, розрубу, транспортних засобів тощо). Отже, залежно від відносного руху об'єктів під час слідоутворення сліди розподіляються на статичні та динамічні [29, c.40-41].
Об'єктами судово-трасологічних досліджень є сліди рук, ніг та взуття людини; автомобільних, мотоциклетних, велосипедних, тракторних шин, слідів засобів злому та інструментів, закриваючі та контрольні засоби (замки, запори, пломби); сліди зубів та нігтів на пластичних матеріалах; частини розділених предметів та інш.
До ідентифікаційних досліджень можуть проводитись дослідження з метою виявлення слідів на конкретних об'єктах, а також визначення того, чи можна цей слід для ототожнення людини чи предметів.
Основним методом судово-трасологічних ідентифікаційних досліджень є роздільний аналіз й послідовне зіставлення загальних та особистих ознак зовнішньої побудови сліду, що досліджується та досліджуваного об'єкту [30,c.1-9].
За слідами-відображеннями можуть бути ототожнені всі предмети матеріального світу, які мають відносно стабільну структуру, в тому числі й вироби масового виробництва ( взуття фабричного виготовлення, шини, кабельна продукція, ґудзики, пляшки і т.п.)[30,c.1-9].
Не дивлячись на те, що для виготовлення багатьох предметів масового виробництва використовуються ті ж самі агрегати (прес-форми, штампи), кожний предмет в процесі його виготовлення отримує обумовлений випадковими факторами комплекс різноманітних ознак його зовнішньої побудови, який в іншому однотипному предметі не повторюється.
У теперішній час за слідами-відображеннями успішно ототожнюються різні вироби масового виробництва, в тому числі і такі, які ще не знаходились в експлуатації. Якщо ж ці вироби вже знаходились в експлуатації, то вони , окрім випадкових ознак технічного характеру, отримують ознаки експлуатаційного характеру, які також обумовлені випадковими фаторами, що значно полегшує їх ототожнення за залишеними слідами-відображеннями [30,c.1-9].
Завдання експерта у судово-трасологічних експертизах у руслі експертної профілактики доволі різнорідні з огляду на широкий предмет даного дослідження.
У цьому виді дослідження можуть бути виявлені такі обставини, що могли сприяти вчиненню злочину, та надані пропозиції експерта з приводу попередження злочинів :
1. Використання неякісних матеріалів для виготовлення запорів, замків, пломб, що дало змогу злочинцю більш легко проникнути до приміщення чи складу;
2.Використання неякісних штампів для відтиску на пломбах, що призвело до нечіткого відбиття цього штампу, що в свою чергу дає можливість підробки чи повторного використання старої пломби;
3.Заводський брак при виготовленні деталей на заводі (фабриці);
4. Удосконалення агрегатів та іншого обладнання, які використовуються для виготовлення деталей, штампів;
5.Конструктивні дефекти та недоліки в виготовленні замків й інших замикаючих пристроїв;
6.Недоліки маркировки, упаковки та укупорки матеріальних цінностей, які були предметом злочинного посягання;
7.Недоліки в зберіганні та транспортуванні матеріальних цінностей, контроль за їх кількістю та якістю;
8.Можливість використання зі злочинною метою деяких предметів бутового призначення;
9.Недоліки спеціальних технічних засобів оперативного характеру, які перегороджують шлях злочинцю до матеріальних цінностей та які сигналізують про злочинне посягання, відсутність або невдале розміщення цих технічних засобів;
10.Недоліки правил, які регулюють виготовлення, зберігання, транспортування і використання об'єктів, з якими пов'язане проведення трасо логічної експертизи;
11.Вдосконалення способів збирання доказів, ідентифікації предметів.
Експертна профілактика є дуже важливою при проведенні судово-трасологічного дослідження, оскільки більшість слідів, які залишаються на місці скоєння злочину досліджуються саме методиками та у рамках судово-трасологічної експертизи.
2. Експертна профілактика у техніко-криміналістичних дослідженнях документів
Підробка документів застосовується при вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 199, 200, 212, 222, 368, 369 [446,c. 188, 215, 227].
Необхідність експертної профілактики під час проведення експертизи документів визначається тим, що їх підробка часто сприяє вчиненню інших злочинів, коли підроблений документ виступає як засіб чи знаряддя злочину. У таких випадках профілактичні заходи, які спрямовані на усунення підробки документів, водночас сприяють попередженню інших правопорушень [ 4,c.70]. При встановленні ознак профілактичного характеру важливим стає визначення елементів документу, які можуть їх містити. Стає необхідним уточнити поняття структури документів як об’єктів експертного профілактичного дослідження, відповідно до експертних засобів, які застосовуються для пошуку таких ознак.
У криміналістичній літературі під документом розуміють матеріальний об’єкт, у якому зафіксовані відомості про будь-які факти, які відбулися чи передбачаються. Розрізняють такі види документів:
1) письмові (тексти, цифри, інші записи);
2) графічні (креслення, малюнки, схеми);
3) фотодокументи;
4) кіно-, відеодокументи;
5) фонодокументи [ 82,c. 71].
Підставою наведеної класифікації документів є вид системи фіксації інформації, тобто, яким кодом – письмовим, графічним, фототехнічним, відеографічним чи іншим вона представлена на матеріальному носії (папері, фотоматеріалі, кіно-, відеоплівці тощо). Тому документ як об’єкта експертного дослідження можна визначити у вигляді системи таких структурних елементів:
1) криміналістична інформація,
2) система кодування, якою ця інформація зафіксована,
3) носій інформації (матеріал документа) [83,c.347].
Інформація як елемент структури досліджуваного документа може розподілятися на відомості, які безпосередньо вказують на факт злочину (наприклад, відеозапис, отриманий засобами відеоспостереження про крадіжку з торгівельного приміщення), та дані, які опосередковано вказують на факт злочину, тобто відомості про його обставини (наприклад, ознаки перекручення первісного змісту документа, логічна невідповідність змісту частин документа чи невідповідність іншим джерелам інформації тощо). Система кодування інформації в документах може бути розподіленою на символьну, аналогову та змішану [68, c.106]. Символьні коди як елементи цієї системи – цифровий, літерний, піктографічний та інші; аналогові коди – наприклад, аудіо- та відеосигнали, які записані на магнітній плівці, запис в електронному форматі на магнітному диску, сукупність кольорових плям, що складає зображення на фотознімку. Щодо матеріальних носіїв інформації (матеріалів документів), їх окремий тип складають такі, що призначені для заповнення символьним кодом, причому кодуючі знаки на них наносяться у певному порядку – за рядками, колонками чи іншою передбаченою системою, яка існує в бланкових документах. Такий тип носіїв інформації за ознакою наявності порядку розташування символів визначається як бланковий. Матеріал для виготовлення бланкових носіїв інформації – папір, пластикова плівка, металеві поверхні тощо. Існують безбланкові носії інформації, такі як магнітна аудіо- та відеострічка, оптичні диски, фотопапір тощо, на яких інформація у вигляді аналогового сигналу фіксується та зчитується фізичними процесами, такими як магнітна взаємодія (магнітна плівка, магнітні диски), відбиття падаючого світлового променю (оптичні диски), фотографічний процес (фотознімки). Носій інформації може бути також змішаного типу [89,c.29].
Ознаки злочину, в тому числі й ознаки профілактичного характеру можуть бути присутніми в усіх структурних елементах документа – в змісті інформації, в змінах системи, засобів, елементів кодування, в носієві інформації (матеріалі документа). Наприклад, відновлення файлів, яке проведене спеціалістом з комп’ютерно-технічної експертизи, які були видаленими з оперативної пам’яті персонального комп’ютера, надало змогу встановити перелік фірм – учасників тіньових фінансових операцій [ 10]. В іншому випадку зміни аналогового сигналу на магнітній стрічці, які були встановлені магнітооптичним методом, вказали на ознаки перекручення первісного змісту аудіозапису шляхом монтажу з використанням перезапису з другого магнітофона [ 8]. При дослідженні цінних паперів виявилось, що їх невідповідність зразкам за хімічними та фізичними параметрами матеріалу документу, яка була встановлена експертним дослідженням, є ознакою виготовлення підробок [9 ].
Під час проведення експертного дослідження документів експерт повинен звернути увагу на такі обставини, які можуть сприяти скоєнню правопорушень :
- недотримання правил обліку документів, а також контролю за збереженням документів та засобів, які використовуються для їх виготовлення;
- вторинне виготовлення друкарських форм;
- недотримання правил оформлення документів, таких як нечітке виконання записів, слабке фарбування відтисків печаток, порушення правил виконання записів арабськими цифрами, правил вилучання з обігу печаток та штампів, які не використовуються;
- недоліки огляду документів уповноваженими особами;
- низька якість матеріалів письма (виконання записів олівцем, на папері низької якості);
- недоліки чинних правил оформлення та збереження документів (відсутність регламентації способу припустимих виправлень тощо);
- недоліки у виготовленні, використанні печаток, штампів, розмножувальних та касових апаратів та інше [67,c.87-88].
На думку І.А. Алієва, обставинами, які сприяють вчиненню правопорушень, ті, що можуть бути встановлені експертним дослідженням документів, є:
1. Використання неналежних матеріалів документів, які не можуть забезпечити необхідного захисту їх реквізитів від підробки. Наприклад, використання тонкого недостатньо проклеєного паперу, може сприяти підробці підписів «напросвіт».
2. Порушення встановлених правил оформлення документів. Наприклад, отримання відбитка печатки чи підпису посадової особи на бланках, які не заповнені.
3. Порушення правил виготовлення, використання та зберігання печаток і штампів.
4. Неналежне вивчення документів відповідальними посадовими особами (працівниками бухгалтерій, контрольно-ревізійного апарату тощо). Наприклад, некваліфікований огляд документів, прийняття документів із явними ознаками підробки підпису, відбитку печатки тощо.
5. Недосконалість форм або порушення правил виготовлення бланків документів та інші [3,c. 254].
Узагальнення експертної практики свідчить, що дослідження з метою виявлення ознак злочину, пов’язаного з підробленням, збутом чи використанням підроблених документів та цінних паперів, потребує застосування різнорідних експертних методик, в оптимальній послідовності, залучення фахівців різних спеціалізацій. Тому його необхідно проводити за відповідною експертною технологією, яка містить окремі методики дослідження, методичні та технічні його засади, критерії оптимального застосування наявних ресурсів – кадрових, матеріально-технічних, процесуальних тощо. Потребується включення завдань експертного профілактичного дослідження до структури експертних технологій дослідження документів [19,c.65].
До робочого етапу експертних технологій при проведенні експертних профілактичних досліджень документів входять такі операції [ 51,c.211]:
1. При надходженні матеріалів на експертизу документів, керівник експертної установи, разом зі спеціалістом з експертної профілактики вивчає особливості наданого об’єкту, конкретизує окремі завдання профілактичного дослідження з урахуванням можливостей різних методик; експерту-виконавцю (комісії експертів) рекомендується провести профілактичне дослідження, за завданням, яке конкретизоване (крок 1).
2. Експерт встановлює п
ерелік окремих експертних методик, методів й прийомів, інших експертних засобів та послідовність ї
х застосування, виходячи із вимоги максимального збереження досліджуваного об’єкту, із наявності та доступності необхідного обладнання, рівня кваліфікації фахівців, які залучаються до дослідження, можливості здійснювати управління кадровими і технічними ресурсами, наявності та якості довідково-інформаційного забезпечення (крок 2).
3. Експертами проводиться дослідження за обраними методиками. Оптимізація процесу застосування методик та інших експертних засобів досягається ефективним управлінням наявними ресурсами. Експерт (голова комісії експертів) здійснює управління шляхом планування та контролю надходження необхідних матеріалів, об’єктів, довідкової інформації тощо, а також збирання й узагальнення результатів (крок 3).
4. Здійснюється аналіз і синтез результатів досліджень, формулювання висновків відповідно до профілактичного завдання, може бути реалізованим за правилами складання висновку комплексного комісійного дослідження (крок 4).
Згідно зі змістом указаних операцій робочого етапу експертних технологій, експертне профілактичне дослідження документів забезпечується такими дослідницькими прийомами [ 51,c.211]:
1. Конкретизація завдань на експертне профілактичне дослідження документів забезпечується зверненням до типових експертних методик та розподіляється на такі процедури:
1.1. Визначення типу наданого на дослідження об’єкта, яке необхідне для оптимального вибору експертних засобів, особливо якщо дослідженню підлягає складний носій криміналістичної інформації, закодованої не наявним кодом, вивчення ознак якого потребує дослідження системи кодування та матеріалу досліджуваного документу.
1.2. Визначення інформаційних полів ознак, які підлягають дослідженню. Аналізується кожен елемент структури документа з оглядом на можливість існування в ньому ознак, за якими можуть вирішуватися ідентифікаційні та діагностичні завдання і, одночасно, які можуть свідчити про факт злочину чи про його обставини. Застосовується експертна версія про наявність таких загальних і окремих ознак, яка будується на основі аналогії, виходячи із аналізу способів учинення злочинів, пов’язаних з незаконним обігом документів, узагальнення практики експертного дослідження підроблених документів, особистого досвіду експерта [ 51,c.213].
Розподілення сукупності ознак наданого документа на інформаційні поля може відбуватися за комплексами ознак, що входять до предмету різних експертних методик. З огляду на це в документі завжди можна виділити такі інформаційні поля ознак: техніко-криміналістичного дослідження паперових документів; дослідження матеріалів документів (паперу, пластикату, магнітної стрічки, оптичного диску, фотопаперу тощо); трасологічних; фототехнічних, аудіофонографічних; ідентифікації портретних та інших видів зображень.
1.3. Формулювання окремих завдань на дослідження: обирається з переліку ідентифікаційних та діагностичних завдань з дослідження виділених інформаційних полів ознак, враховуючи необхідність забезпечення повноти дослідження [ 83,c. 347].
1.4. Формулювання узагальненого завдання на експертне профілактичне дослідження: містить рекомендації з узагальнення обраних окремих завдань. Узагальнене завдання за узгодженням із замовником дослідження може бути сформульованим як встановлення ознак профілактичного характеру, тобто ознак злочину, який пов’язаний з обігом наданого документа.
2. Встановлення переліку та послідовності застосування окремих експертних методик, методів й прийомів, інших експертних засобів відбувається за такими процедурами:
2.1. Окремі експертні методики обираються відповідно до сформульованих окремих завдань. У випадку існування декількох конкуруючих методик перевага надається тим, які апробовані в установленому порядку Міністерством юстиції України, дозволяють досягти більш інформативного результату та доступні для використання[ 83,c. 347].
2.2. Встановлення послідовності застосування окремих експертних методик проходить відповідно до визначених інформаційних полів ознак. При цьому діють правила пріоритетного їх вибору, виходячи із принципів: а) максимального збереження об’єкта дослідження, яке передбачає застосування не руйнуючих методик поперед руйнуючих; б) отримання максимальної інформації – пріоритет надається більш інформативним методикам; в) економічності дослідження – прості не руйнуючі інформативні методики застосовуються поперед тих, які потребують коштовного обладнання і витратних матеріалів.
2.3. Процедура технічного забезпечення окремих експертних методик передбачає вибір із наявних технічних засобів, з урахуванням їх тактико-технічних характеристик і ступеню працездатності.
2.4. Кадрове забезпечення проведення дослідження враховує реєстраційні дані про експертів (їх спеціалізацію, рівень кваліфікації, досвід, місце роботи)[ 83,c. 347].
2.5. Організаційне забезпечення, яке необхідне для збереження й транспортування матеріалів на дослідження, застосування окремих методик за обраною послідовністю, надійної роботи технічного обладнання тощо. Воно містить інструкції з порядку дослідження, зберігання і транспортування об’єктів, використання обладнання та витратних матеріалів.
2.6. Процедура інформаційного забезпечення, яка призначена для здійснення оперативного обміну інформацією між суб’єктами експертної технології: містить довідники з питань процесуального, методичного, технічного забезпечення досліджень.
3. Застосування окремих експертних методик передбачає такі процедури:
3.1. Управління – містить засоби планування і контролю термінів проведення досліджень, виконання запитів про надання додаткових матеріалів тощо.
3.2. Збирання результатів застосування окремих експертних методик – містить засоби передачі результатів до голови комісії експертів та забезпечення їх повноти та конфіденційності.
4. Формулювання висновку експертизи забезпечується такими процедурами [ 83,c. 347]:
4.1. Аналіз і синтез результатів застосування окремих експертних методик – містить порівняння результатів і розв’язання суперечок, які можуть виникнути між ними. Синтезуючий висновок, який складається поруч із категоричними судженнями може містити відомості про виявлені протиріччя між результатами застосування різних методик, а також вірогідні висновки щодо предмету дослідження.
4.2. Формулювання узагальнюючого висновку – забезпечується правилами складанням документу за результатами дослідження та вимогами до формулювання експертного висновку[ 83,c. 347].
Робочий етап експертної технології дослідження документів, який включає експертні профілактичні завдання, представлений Таблицею 2.2. В ній, відповідно до структурних елементів документу (інформація, система кодування, носій) надається повний перелік завдань на дослідження цих елементів експертними засобами. При дослідження інформаційного структурного елементу документу, такими завданнями є встановлення ознак логічної підробки, встановлення ознак зміни початкового змісту документу. Якщо ці завдання не поставлені в постанові (ухвалі) на проведення експертизи, то їх ініціативне дослідження складає зміст експертного профілактичного дослідження. Під час дослідження логічної складової документу за вказаними завданнями, експерт має орієнтуватися на такі окремі завдання діагностичного та ідентифікаційного характеру, які перелічені в правому стовпчику таблиці 2.(Додаток 2.Таблиця 2) (встановити спосіб логічної підробки, встановити дослівний зміст документу, засобами авторознавчого дослідження ідентифікувати виконавця логічної підробки, ідентифікувати автора документу)[ 83,c. 347].
Проводячи експертне профілактичне дослідження системи кодування документу, експерт вирішує такі задачі: встановити систему кодування інформації, встановити ознаки зміни чи перекручення кодів. Окремі завдання зводяться до діагностики типу системи кодування та до встановлення способу перекручення кодів, до ідентифікації автора кодування інформації в документі, а також виконавця перекручення кодів. Експертне профілактичне дослідження носія інформації (матеріалу документу) зводиться до встановлення ознак технічної підробки документу та виявлення невідповідності матеріалу документу встановленим зразкам (еталонам). В ході дослідження діагностуються тип та спосіб технічної підробки документа, відповідність чи невідповідність матеріалу документу еталонам, а також ідентифікуються засоби технічної підробки документу, проводяться ідентифікаційні дослідження джерела походження матеріалу документу.
Таким чином, експертні профілактичні дослідження входять до робочого етапу експертних технологій техніко-криміналістичного дослідження документів. Встановлення ознак профілактичного характеру відбувається обов’язковим чином незалежно від того, чи поставлені відповідні запитання в постанові (ухвалі) на проведення експертизи, чи ні [ 83,c. 347].
3. Експертна профілактика у судово-автотехнічних дослідженнях
Діяльність судово-експертних установ неможлива без планомірної, цілеспрямованої роботи по виявленню причин та умов , які сприяли скоєнню злочину. Особлива роль в цій справі належить експертам-автотехнікам, які, використовуючи спеціальні знання у технічній експлуатації транспорту, регулювання і організації дорожнього руху, експлуатації та утримання автомобільних доріг, можуть розробляти профілактичні рекомендації для широкого кола підприємств та установ [59,c.106].
Профілактична діяльність експерта-автотехніка засновується на результатах аналізу матеріалів кримінальних справ про дорожно-транспортні пригоди. Його пропозиції за конкретними справами носять необов'язковий характер і адресуються слідчому або суду, який призначив експертизу. Більш глибоке вивчення причин та умов , що спричинили дорожньо-транспортну пригоду, досягається узагальненням експертної профілактики і наданням профілактичних рекомендацій.
Профілактичні рекомендації експертів-автотехників, загалом, направлені на наступне :
- покращення контролю за технічним станом автомобілів на автотранспортних підприємствах (неполадки гальмів, неправильне збирання шарнирів кермових тяг, експлуатація автомобілів з гранично відпрацьованими деталями, порушення технології ремонту деталей та інш.)
- покращення конструкції і технології виготовлення деталей на заводах;
- покращення дорожніх умов;
- покращення організації та регулювання руху транспортних засобів на трьохсторонніх перехрестях і окремих ділянках з підвищеною небезпекою для руху [59,c.108].
До компетенції експерта-автотехніка входить і визначення технічної можливості попередити дорожньо-транспортну пригоду не тільки за вихідними даними, які вказані органом, що призначив експертизу, але і за отриманими експертом розрахунковими даними. На протиставлення варіантів, які досліджуються експерт вказує у своєму висновку[66].
Наприклад, при аналізі механізму пригоди він отримує дані, які відрізняються від вказаних в постанові про призначення експертизи. У цьому випадку експерт повинен вирішити поставлені питання як за даними, які вказані в постанові, так і по даним, встановленим в процесі дослідження механізму ДТП.
До компетенції експерта-автотехніка також відноситься аналіз виконання технічних нормативів особами, які перевіряють технічний стан транспортних засобів до виїзду на лінію, які проводять технічне обслуговування та ремонт .
Під час вивчення та узагальнення матеріалів дорожно-транспортних пригод встановлено, що значна частина їх скоюється по причині поганого стану автомобільних доріг. За матеріалами світової статистики по причині незадовільного стану дороги та невідповідності дорожніх умов характеру руху дорожньо-транспортні пригоди стаються у 20-30 % випадків від загальної кількості дорожньо-транспортних пригод [ 67].
Багато дільниць доріг не відповідають сучасним вимогам, у темний час часто порушують швидкості руху транспорту тому, що погано видно дорожні знаки.
Про такий елемент дорожньо-транспортної пригоди як дорога, у літературі даних дуже мало. Між тим, для того, щоб покращити профілактику дорожньо-транспортних пригод, необхідно аналізувати не тільки елементи : автомобіль, водій, пішохід, а також звертати увагу і на стан дороги [75,c.140].
Заслуговує особливої уваги форма профілактичної роботи , яка заснована на узагальненні експертної практики. Подібні узагальнення можуть стосуватися технічного стану транспортних засобів, їх конструктивних особливостей, технології ремонту, умов та режиму праці водія, організації та врегулювання руху, системи навчання водіїв.
Експертна практика показує, що у ряді випадків водії не можуть передбачати виникнення несправностей, оскільки останні не мають зовнішніх ознак виявлення. Виявити цю неполадку можливо тільки детальним оглядом, тому при проведенні щорічного техогляду треба перевіряти ймовірні місця зносу деталей, або виявлення неполадок, які можуть спричинити пошкодження деталі, яке може призвести до аварійної ситуації [70,c.210].
Також актуальним є питання експертної профілактики при підробленні заводських позначок автомобілів.
Державні судово-експертні установи накопичують та систематизують інформацію про ознаки підроблення заводських позначок автомобілів. Були розроблені та впроваджені експертні методики дослідження укритих заводських номенклатурних позначок, ознак часу випуску транспортного засобу, методики дослідження лако-фарбового покриття [70]. Також упроваджуються в експертну практику новітні засоби експертної техніки, засновані на принципах хімічного травлення, магнітооптики, ультразвукового сканування. В результаті їх систематичного застосування створюються експертні обліки ознак заводських параметрів системи «автомобіль», які містять ознаки трасологічних, фізико-хімічних, транспортно-товарознавчих та інших типів. Удосконалюється державна автоматизована система обліку викрадених транспортних засобів та таких, які знаходяться в розшуку.
Злочинці припиняють фальшування номерних клеймень як неефективний засіб легалізації викрадених транспортних засобів, а вдаються до інших шляхів – до їх розукомплектування та переобладнання, до виготовлення підроблених документів. Наприклад, у цей час спостерігались непоодинокі випадки виявлення автомобілів-«двійників», тобто таких, які мали однакові заводські ідентифікаційні номери. Очевидно, що поява таких «двійників» може сприяти ухиленню від сплати митних зборів при ввезенні в державу автомобілів. Злочинці вишукують нові шляхи легалізації викрадених автомобілів та ухилення від сплати податків та митних зборів при їх ввезенні в країну, – наприклад, розукомплектуванням транспортних засобів.
Правоохоронні органи виявляють транспортні засоби, кузов яких нібито ввезений в державу як запчастина, але як встановлюється експертним дослідженням, фактично такі транспортні засоби випущені з заводу як комплектні вироби. Правоохоронними органами, за участю судових експертів виявляються викрадені транспортні засоби, які були розукомплектованими та легалізованими нібито як переобладнані в умовах СТО [70].
Державні судово-експертні установи розробляють та впроваджують комплексну трасологічну автомобільно-товарознавчу методику встановлення факту випуску із заводу даного транспортного засобу як комплектного виробу, яка базується на дослідженні вузлів кріплення основних агрегатів транспортних засобів (двигун, коробка зміни передач, мости, система вихлопу та ін.), а також на відомостях із інформаційних баз виробника про випуск транспортного засобу із даними номерами агрегатів як єдиного виробу чи як запчастини. В практиці Донецького НДІСЕ, влітку та восени 2006 року було досліджено більше десяти транспортних засобів, які за документами проходили як переобладнані в умовах СТО, але насправді виявилися випущеними із заводу як комплектні вироби [70].
Злочинці вдаються до пошуку нових шляхів легалізації транспортних засобів, про що може свідчити той факт, що за останній рік жодного транспортного засобу не надходило до Донецького НДІСЕ на комплексне трасологічно- автомобільно-товарознавче дослідження.
Наведене історичне узагальнення показує, що судово-експертні установи йшли позаду «винаходів» злочинців, які «вдосконалювали» свої методи приховування незаконного обігу транспортних засобів, унаслідок чого певні періоди часу, поки розроблялись та впроваджувались необхідні експертні методики, обіг автомобілів у країні недостатньо контролювався правоохоронними органами.
На даний час, в судово-експертних установах, на підставі узагальнення накопиченого досвіду, створена повна еталонна модель «Легковий автомобіль», яку можна представити у вигляді матриці (Еmn). Якщо порівняти моделі наданих об’єктів, які досліджувались на історичних етапах 1 – 4, то можна бачити, що комплекс ознак злочину, який складає матрицю (Kmn), постійно поширювався, а комплекс ознак (Pmn) – відповідно, зменшувався. На даний час «недоторканими» з боку суб’єктів злочинної діяльності залишились ознаки заводського маркування болтів кріплення основних агрегатів автомобіля до кузова, а також кріплення заводської номерної таблички та укритих номенклатурних позначок [70]. Екстраполюючи процес зміни матриць (Kmn) і (Pmn), можна бачити, що злочинці, наприклад, здійснюючи незаконне перетинання автомобілями митного кордону держави, у недалекому майбутньому стануть вдаватися до навмисного знищення заводського маркування болтів кріплення основних агрегатів до кузова, знищення чи фальсифікації заводської номерної таблички, видалення укритих номенклатурних позначок. Про те, що такий спосіб приховування незаконних дій з автомобілями вже реалізується, опосередковано свідчить той факт, що за останній час не надходило замовлень від правоохоронних органів на таке дослідження транспортних засобів до державних судово-експертних установ, тоді як за попередній період таких досліджень було проведено порівняно багато [70].
На підставі узагальнення експертної практики можна зробити прогноз: факт незаконного обігу транспортних засобів злочинці можуть приховувати знищенням заводського маркування кріплення основних агрегатів до кузова. Виходячи з цього, з метою викриття ознак злочинів, державні судово-експертні установи в своїй профілактичній роботі повинні вже зараз застосовувати комплексний підхід на основі експертних технологій для встановлення ознак таких злочинів, зокрема, поглибленням дослідження документів, які супроводжують транспортні засоби.
Аналізуючи природу ознак комплексу (Pmn) моделі «Легковий автомобіль» можна бачити, що поза межами можливостей злочинців знищувати чи перекручувати ознаки об’єкту експертного дослідження залишаються ознаки автомобільно-товарознавчі, а саме зміст позначок ідентифікаційних номерів транспортних засобів, року випуску транспортного засобу, різних технологічних номерів, які виробник надає вузлам та агрегатам у процесі зборки автомобіля. Інформацію про ці позначки експерти отримують через мережу ІНТЕРНЕТ безпосередньо від виробника, і такі відомості складають найбільш захищений від впливу події злочину комплекс ознак в еталонній моделі (Еmn) [70]. Однак, на даний час існує технічна проблема доступу експертів через ІНТЕРНЕТ до інформаційних масивів виробників автомобілів; також виникають нормативно-правові питання використання таких даних у висновку експерта (спеціаліста) .
Якщо застосувати запропоновану систему експертного прогнозування та викриття нових ознак злочинів до ситуації, яка склалась на історичному етапі, то можна бачити, що побудова моделей (Еmn) та (Rmn) одразу надає можливостей прогнозування впливу в процесі вчинення злочину на транспортні засоби як на носії криміналістичної інформації, з метою приховування злочинів, пов’язаних з незаконним обігом автомобілів. Упровадження експертної технології, яка пропонується, дозволить уникнути зайвих етапів у боротьбі зі злочинністю, шляхом експертного прогнозування нових напрямів злочинів.
Цей висновок може бути підтвердженим багатьма іншими прикладами експертного вивчення різного типу матеріальних носіїв криміналістичної інформації. Так, аналізуючи експертну практику дослідження документів, які перебувають в офіційному документообігу, можна бачити, що із всіх реквізитів документу найбільш захищеними від впливу з боку злочинців до недавнього часу залишалися відтиск печатки та підпис уповноваженої особи. Злочинці вдавалися до різних способів підробки відтиску печатки та підпису, в тому числі з використанням комп’ютерних засобів малої поліграфії, що викривалось експертами застосуванням надійних спеціальних експертних методів [70]. Однак, на сучасному етапі, з упровадженням у поліграфічну практику фотополімерних матеріалів, підробка печаток будь-якої складності не викликає труднощів, а експертні засоби встановлення таких підробок стають не ефективними. В процесі проведеного профілактичного дослідження за експертними технологіями були побудовані моделі (Еmn) та (Rmn) для бланкових документів типу господарчих договорів, які піддалися підробці. Аналіз сукупності ознак (Pmn) дозволяє скласти експертну рекомендацію щодо недоцільності застосування відтиску печатки в офіційному документообігу як посвідчуючого реквізиту документу. На сучасному етапі розвитку спеціальної експертної техніки, для захисту документів достатньо використовувати тільки особистий підпис службової особи, як це прийнято в деяких інших країнах Європи [70].
Узагальнення практики державних судово-експертних установ із судово-технічної експертизи документів, окремі реквізити яких вносяться зарубіжними партнерами, показує ефективність використання мережі ІНТЕРНЕТ з метою встановлення справжності таких реквізитів. Аналіз моделей еталонних та моделей досліджуваних документів, які представлені відповідними матрицями, дозволяє встановити серед усіх ознаку, найбільш захищену від впливу події злочину: «зміст реєстраційних позначок документів». Звідси випливає новий експертний засіб встановлення справжності документів – перевірка через ІНТЕРНЕТ реквізитів документу за адресами сторін, що його уклали. Практика участі державних судово-експертних установ у профілактичній роботі правоохоронних органів з протидії розповсюдженню підроблених документів визначає доцільність упровадження автоматизованого експертного обліку документів, які циркулюють в офіційному документообігу. Наведений приклад показує нагальність розробки й упровадження в експертну практику технології доступу експерта до інформаційних банків виробників об’єктів таких типів, що піддаються злочинному впливу [70].
В іншому випадку, до судово-експертної установи надійшла від правоохоронного органу постанова про дослідження партії короткоствольної стрілецької зброї з метою встановлення, чи належить вона до «спортивної», з приводу ввезення в країну партії пістолетів та револьверів, які по документах проходили як «для спортивних змагань». Експертний аналіз ознак наданих об’єктів показав відсутність експертних засобів установлення ознак спортивної вогнепальної зброї, внаслідок чого експерти відмовились від вирішення поставлених питань.
Цей приклад свідчить, що в даному випадку злочинці йдуть попереду експертної науки та практики, намагаючись використати щілини в системі експертної профілактики злочинів, де державні судово-експертні установи ще не зробили надійну заставу [70].
Скоріше впровадження запропонованої системи експертної профілактики злочинів потребує виконання заходів нормативно-правового, організаційно-методичного та практичного характеру, які можуть бути представленими такими завданнями.
1. Вдосконалити науково-методичне забезпечення:
· для державних судово-експертних установ упровадити загальнодержавну наукову роботу з розробки експертних технологій дослідження типових носіїв криміналістичної інформації, в рамках якої провести аналіз та узагальнення експертної практики з метою вибору типів об’єктів, які на даний час піддаються злочинному впливу та розробки профілактичних рекомендації з їхнього захисту;
· розробити та впровадити систему нормативних й методичних документів з порядку взаємодії державних судово-експертних установ з правоохоронними органами, а також з підприємствами, установами, організаціями (окремо – з виробниками об’єктів, таких, які піддаються злочинному впливу) в процесі встановлення ознак злочинів;
· для правоохоронних органів – удосконалити нормативне забезпечення щодо процесу залучення державних судово-експертних установ до встановлення ознак злочинів та їх прогнозування, шляхом дослідження матеріальних носіїв криміналістичної інформації застосуванням експертних технологій, а також щодо порядку використання результатів цих досліджень як підстав до заведення оперативно-розшукової чи порушення кримінальної справи.
2. Вжити організаційних заходів: виокремити в державних судово-експертних установах підрозділи, які б займалися дослідженням типових матеріальних носіїв криміналістичної інформації за експертними технологіями, а також накопиченням інформаційних масивів про ознаки об’єктів експертного дослідження, які піддалися злочинному впливу.
3. Покласти на державні судово-експертні установи завдання з інформування правоохоронних органів про результати узагальнення експертної практики з дослідження типових матеріальних носіїв криміналістичної інформації, яке проводилось з метою встановлення ознак та прогнозування злочинів.
Реалізація наданих пропозицій з упровадження системи експертної профілактики злочинів сприятиме активізації накопиченого потенціалу державних судово-експертних установ та спрямуванню його на прогнозування та профілактику злочинів.
4. Експертна профілактика в судових пожежно-технічних дослідженнях
Одним з найважливіших завдань при судовому розгляді справ про пожежі і техногенні вибухи, разом зі встановленням їх механізму і технічної причини, є встановлення фактів порушень вимог нормативних і нормативно-технічних актів, а також причинно-наслідкового зв'язку між допущеними порушеннями і наслідками, які настали. У зв'язку з цим, основними завданнями судової пожежно-технічної і судової вибухово-технологічної експертиз (СПТЕ і СВТЕ) є [73,c.1]:
1.Встановлення технічної причини пожеж і техногенних вибухів, тобто встановлення природи і умов виникнення початкового імпульсу (джерела загоряння).
2. Встановлення порушень вимог нормативно-технічного характеру, які містяться в законодавчих і підзаконних нормативних актах: Будівельних нормах і правилах (БНіПах); Державних і Галузевих стандартах ; Правилах пожежної безпеки (ППБ), нормах пожежної безпеки (НПБ), відомчих інструкціях і ін.
3.Встановлення порушень, допущених на стадії розробки нормативно-технічної документації (НТД).
4.Встановлення організаційно-технічної причини пожеж і техногенних вибухів (ТВ), тобто встановлення причинно-наслідкового зв'язку між технічною причиною ТВ, наслідками ТВ і порушеннями нормативно-технічних вимог законодавчих і підзаконних актів, які настали, розпоряджень нормативно-технічної документації, а так само порушень допущених при розробці цієї документації.
5. Розробка профілактичних рекомендацій по запобіганню пожежам і вибухам або рекомендаціям по обмеженню їх наслідків [73,c.2].
До профілактичних рекомендацій можна віднести рекомендації щодо:
1. Фактичних обставин , які сприяли виникненню займання;
2. Порушень та недоліків виготовлення, зберігання вибухонебезпечних чи пожежонебезпечних речовин.
3. Порушення правил протипожежної безпеки [72,c.191].
У практиці розслідування і судового розгляду справ про пожежі і техногенні вибухи поняття «Організаційно-технічна причина пожеж і техногенних вибухів» досліджується в двох аспектах: перший пов'язаний зі встановленням відповідності технічного стану будівель, споруд, устаткування, транспортних засобів і інших об'єктів (на момент виникнення ПВ), що впливає на їх пожежно-вибухову безпеку, вимогам нормативно-технічних актів; другий – з аналізом дій (бездіяльності) людей, які зумовили порушення вимог цих актів. Проте слід особливо відзначити, що рішення питання експертом про порушення вимог нормативно-технічних актів є до цих пір дискусійним.
Так В.К. Степутенкова відзначає, що «поняття «Порушення правил» міститься в диспозиціях цілого ряду статей Кримінального кодексу [53]. Воно означає наявність в діях суб'єкта відповідного складу злочину. Таким чином, поняття «Порушення правил» охоплює всі сторони злочину... Природно, що встановлення складу злочину ні за яких умов не може входити в компетенцію експерта». На думку Ю.К. Орлова «... допускається вирішення експертом питань, які відносяться до технічних або інших спеціальних правил [67]. У практиці досить часто перед експертами ставляться і вирішуються ними питання про дотримання правил бухгалтерського обліку, будівельних правил, правил пожежної безпеки і інше. Такого роду правила носять подвійний характер: з одного боку, вони є правовими розпорядженнями, а з іншої – розраховані зазвичай на осіб, які мають відповідну спеціальну підготовку і певні практичні навики, тобто не є загальновідомими і загальнодоступними. Отже, для вирішення питання про дотримання таких правил потрібні відповідні спеціальні знання, що є основним критерієм віднесення його до компетенції відповідного експерта».
Проте Ю.К. Орлов відзначає, що при цьому експерт не має права вирішувати питання про порушення спеціальних правил, оскільки цей термін передбачає провину і тому є правовим. Він вважає найбільш правильним формулювання про відповідність або невідповідність якихось дій вказаним правилам. При цьому бажано, аби експерт формулював висновок безвідносно до конкретного суб'єкта (який експертові зазвичай невідомий або, в усякому разі їм не встановлюється). Свою думку цей автор підкріплює прикладом з області автотехнічної експертизи, відзначаючи «эксперт-автотехник вказує в висновках, що дії водія такого-то автомобіля в даній дорожній обстановці відповідають (або не відповідають) правилам дорожнього руху; при цьому він не називає прізвище водія, оскільки не може судити про те, хто фактично управляв цим автомобілем, лише по матеріалах справи (до речі, не так вже рідкі випадки, коли згодом з'ясовується, що за кермом знаходилася зовсім інша людина)»[67]. Підкреслюючи необхідність вирішення експертами питань про дотримання правил технічної безпеки, будівельних правил, правил бухгалтерського обліку і інше, Ю.К. Орлов далі вказує на неправомірність застосування терміну «порушення», оскільки цей термін передбачає провину, що не входить в компетенцію експерта. Найбільш коректним формулюванням в таких висновках, на його думку, є термін «відповідність», перевага якого полягає в тому, що він дозволяє абстрагуватися не лише від вольового моменту, психічного стану суб'єкта, але і дозволяє сформулювати висновок, не називаючи цього суб'єкта, констатуючи в ньому лише факт відповідності або невідповідності правилам певних дій (бездіяльності), безвідносно до того, ким вони були здійснені. Відзначимо, що в цій роботі йдеться про оцінку дій (бездіяльності) суб'єкта. Пояснень, чому термін «порушення» «передбачає провину» Ю.К. Орловим не наводиться [67].
Дискусії з цього питання виникли вперше при обговоренні питання про компетенцію судової автотехнічної експертизи у встановленні порушень правил дорожнього руху учасником дорожньо-транспортної пригоди. На відміну від приведеної вище думки цілий ряд авторів обгрунтовано вказує на можливість і необхідність для слідчого і суду в певних випадках ставити на вирішення автотехнічної експертизи питання про порушення правил безпеки руху.
Підставою для цієї думки є положення про те, що неправильно ототожнювати поняття «порушив правила руху» і «скоїв злочин». Злочин це протиправне діяння. Відомо, що поняття «порушення правил», тобто створення неналежної фактичної ситуації, і «винне протиправне діяння» не тотожні [37]. У конкретному випадку дорожнього випадку порушником правил руху може бути водій, а винною може виявитися адміністративна особа: завідувач гаражем, механік і так далі.
Автори, які заперечують можливість постановки питання про порушення правил безпеки руху на вирішення автотехнічної експертизи, незрідка посилаються на те, що ці правила затверджуються і вводяться в дію відповідним наказом або розпорядженням урядового органу. Отже, вони є підзаконним актом або законом в широкому сенсі слова. Для тлумачення ж законів, за їх твердженням, експертиза не може призначатися (експертиза не може бути призначена по питаннях права). Таким чином, підставою для заперечення можливості вирішення експертизою питання про порушення правил руху, на думку цих авторів, служить те, що само це рішення по своєму характеру є чисто правовим, юридичним, у зв'язку з чим воно має бути віднесене до компетенції слідчих і судових органів [38,c.184].
Полемізуючи з цими авторами Н.С. Романов відзначав, що характеризуючи правила безпеки руху як підзаконний акт, немає підстав ототожнювати між вказаними правилами і загальними правилами поведінки – правовими нормами. По своєму характеру вимоги правил руху, правил технічної експлуатації і так далі є технічними нормами, які регулюють стосунки людей до знарядь праці, до техніки виробництва і взаємовідношення людей в процесі використання цієї техніки. Правилам безпеки руху як сукупності технічних норм доданий правовий характер: встановлена обов'язковість їх дотримання і виконання відповідними особами. Але від цього правила руху не перестали бути правилами поводження з технікою в широкому сенсі слова і правилами взаємовідношення людей в процесі використання техніки [65,с.13-14].
Не викликає сумніву те положення, що для встановлення факту правильності або неправильності поводження з технікою необхідно володіти в тому або іншому об'ємі знаннями про правила цього звернення, знати особливості техніки. Стосовно автотранспорту вказані знання по своєму характеру не можуть вважатися загальножиттєвими знаннями (які не відносяться до певної галузі науки і техніки) [30,c1-9].
Таким чином, треба підкреслити, що встановлення факту порушення вимог нормативно-технічного акту не означає встановлення самого факту злочину і його кваліфікації (у тому числі і форми провини у вигляді наміру або необережності), що, безумовно, є прерогативою слідства і суду.
Як відомо, злочином визнається винне здійснене суспільно-небезпечне діяння, заборонене Кримінальним кодексом під загрозою покарання. Не є злочином дія (бездіяльність), котра хоча формально і має ознаки якого-небудь діяння, передбаченого даним Кодексом, але через малозначність не представляють суспільної небезпеки, тобто такі, які не заподіяли шкоди і які не створили загрози спричинення шкоди особі, суспільству або державі.
Підставою кримінальної відповідальності є здійснення діяння, яке містить всі ознаки складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом. Склад злочину є сукупністю ознак, вказаних в кримінальному законі, характеризуючих конкретне суспільне небезпечне діяння як злочин. Склад злочину як законодавчий еталон накладається на фактично вчинене діяння, і, якщо фактично обставини, ознаки суб'єкта і його суб'єктивного відношення до своїх дій (бездіяльності) і їх наслідків відповідають ознакам, вказаним в кримінальному законі, виникає підстава кримінальної відповідальності [53]. Так, щоб порушення законодавчих і НТД було кваліфіковане як злочин, воно повинне володіти сукупністю його ознак, у тому числі воно повинне знаходитися в причинному зв'язку з виникненням аварії і її наслідками.
Накладаючи заборону на постановку перед експертом питання про порушення правил пожежної безпеки, деякі автори недооцінюють труднощів по встановленню фактів цих порушень [1]. Так, І.А. Попов з одного боку, вказує, що в постанові слідчого про призначення пожежно-технічної експертизи не повинно міститися питання правового характеру про те, які правила пожежної безпеки були порушені. У тій же роботі рекомендується «...при допиті співробітників , електромонтерів, а також службовців згорілого об'єкту необхідно з'ясувати: чи (коли і ким) допускалося порушення протипожежних правил і в чому вони виражалися».
З іншого боку, автор відзначає, що законодавець, кваліфікуючи порушення правил пожежної безпеки, не розкриває вміст цього поняття. «Замість цього закон посилає до спеціальних нормативних актів (протипожежним нормам, правилам, і інструкціям і т. п.), в яких це поняття знаходить своє закріплення і віддзеркалення». Фактично І.А. Поповим також підкреслюється бланкетний характер диспозицій статей КК . Мабуть тому в іншій своїй роботі І.А. Попов вже допускає постановку перед експертом питань про порушення правил, коли вказує: «Третю групу представляють питання з приводу встановлення фактів порушення правил пожежної безпеки» і далі перелічує питання про порушення правил.
Тут І.А. Попов йде в руслі слідчої і судової практики, оскільки в постановах і визначеннях слідчих і судових органів про виробництво СПТЕ і СВТЕ, як правило, ставляться питання про порушення вимог НТД. Відомо, що неприйняття питань про порушення правил пожежної безпеки і інтерпретація їх як чисто правових і таких, які виходять за межі компетенції судового експерта пов'язана з двома обставинами.
По-перше, складність оцінки висновків СПТЕ і СВТЕ, пов'язана з насиченістю цих висновків спеціальними технічними термінами, рівняннями хімічних реакцій, складними математичними розрахунками, є передумовою підходу до такого висновку як до істини в останній інстанції (хоча прямо про це, звичайно, ніхто не говорить), що є свого роду реанімацією теорії «експерта – наукового судді» Д. Міттермайера, згідно якої висновок експерта брався за істину і оцінці не підлягав . Процесуальна наука давно відкинула цю теорію, як приклад теорії формальних доказів, які вона несе на собі . Але на практиці частенько дослідницька частина експертного висновку взагалі не оцінюється, а до уваги беруться лише висновки експерта. Такий, м'яко кажучи, некритичний підхід до експертного висновку створює небезпеку перекладання на експерта повноважень слідчого і суду при оцінці дій конкретних осіб [2].
Але, слід підкреслити, що констатація фактів порушень правил зовсім не вимагає персоніфікації суб'єктів цих порушень, тобто не тотожна оцінці дій конкретних осіб, яка, безумовно, є прерогативою слідства і суду. По-друге, супротивники питань про порушення правил пожежної безпеки часто спрощують ситуацію, вказуючи, що дослідження цих питань не вимагає вживання спеціальних знань[15]. Дійсно окремі вимоги правил пожежної безпеки елементарні (куріння у відведених місцях, повідомлення в пожежну охорону при перших ознаках пожежі і ін.) в загальножиттєвому сенсі. Проте розуміння більшості з них, а значить встановлення факту їх порушення, неможливо без кваліфікованого використання спеціальних знань[16].
Так по одній з кримінальних справ за фактом вибуху парового казана з вельми тяжкими наслідками було встановлено, що його причиною була відсутність на парозборнику казана запобіжного клапана. Коли і ким був знятий запобіжний клапан, слідством встановлено не було, оскільки казан експлуатувався декілька десятків років. Відсутність цього клапана є грубим порушенням Правил устрою і безпечної експлуатації парових казанів з тиском пари не більше 0,07 МПа (0,7 кг/см2), водонагріваючих казанів і водопідігрівачів з температурою нагріву води не вище 388К (115С), згідно з яким «кожен елемент казана, внутрішній об'єм якого обмежений замковими деталями, має бути захищений запобіжними пристроями, які автоматично запобігають підвищенню тиску понад допустимого шляхом випуску робочого середовища в атмосферу». Експерт, відзначаючи факт порушення правил, не вказував, хто їх порушив – проектувальники або монтажники, а констатував лише факт порушення нормативно-технічного акту.
Виникає питання, що принципово зміниться, якщо замість слів «при експлуатації об'єкту порушені вимоги НТД» експерт напише «умови експлуатації об'єкту не відповідають вимогам НТД»?
Слід особливо відзначити, що, встановлюючи факт порушення вимог нормативно-технічного акту, експерт не розглядає його суб'єктивну сторону, тобто не визначає, ким воно здійснене і чи здійснено його з наміром або по необережності. Він просто констатує, що правила порушені, а встановлення ким конкретно і по яких мотивах, знаходиться поза межами його компетенції.
У ряді випадків по справі про пожежі і вибухи слідство ставить питання про встановлення факту порушення вимог нормативно-технічного акту конкретною особою. Для встановлення цього факту необхідно мати відповідь на низку запитань:
1. Чи була покладена на працівника відповідальність за дотримання вимог НТД, якими розпорядливими документами: посадовими інструкціями, приказами або розпорядженнями?
2. Чи був навчений цей працівник відповідно до вимог НТД? Чи правильно був навчений? Чи правильно був атестований? Чи не кінчився термін його атестації?
Питання про відповідність програми навчання вимогам НТД може бути вирішене експертом.
3. Чи міг цей працівник виконати вимоги НТД за обставин, які склалися чи ні? Чому він не міг їх виконати?
Аналіз обставин по п.3, що вимагає спеціальних пізнань, може бути виконаний експертом.
Дослідження всіх обставин, які визначають причетність до злочину конкретної особи, як відомо, є прерогативою слідства і суду. Тому експерт може зробити лише умовний висновок про порушення правил конкретною особою за наступних умов: покладання на цю особу обов'язків по виконанню вимог НТД; його атестація, правильне навчання і можливість виконання ним в заданих обставинах вимог НТД [73,c.9].
Слід зазначити, що в українській мові слово «порушення» не є синонімом слова «злочину»[21]. Слід особливо відзначити, що в закондавстві України порушення вимог пожежної безпеки трактується як невиконання або неналежне виконання вимог пожежної безпеки. Проте, не кожне порушення Правил пожежної безпеки знаходиться в причиному зв'язку з виникненням пожежі і його наслідками. Так, наприклад, відсутність в обслуговуючого персоналу гуртожитку індивідуальних фільтруючих засобів для захисту органів дихання, які повинні зберігатися безпосередньо на робочому місці цього персоналу і використовуватися їм для евакуації людей з будівлі при пожежі, є порушенням Правил пожежної безпеки, але не буде кваліфіковано як злочин в разі самостійної евакуації всіх людей, які в ньому проживають.
Необхідно підкреслити, як справедливо вказує А.Ю. Бутирін, можливість використання терміну «порушення» не лише відносно НТД і дій (бездіяльності) осіб, але і відносно стану матеріального об'єкту [73,c.8].
Так, в роботі А.І. Яковлєва наводяться дані про зчеплення арматури з бетоном будівельних конструкцій в умовах термічної дії пожежі і наголошується, що при 723 градусах воно (зчеплення) порушується повністю. Або інший приклад, робота Ю.Л. Муромцева присвячена питанням діагностики порушень в хімічній промисловості, до яких відносяться порушення: технологічного процесу; нормальної роботи устаткування; матеріального і теплового балансів апаратів; герметичності і ін.
З урахуванням вищевикладеного вважаю можливими:
1. Ставити на вирішення СПТЕ і СВТЕ і вирішувати при виробництві цих експертиз питання, пов'язані з порушеннями вимог нормативно-технічних актів.
2. Використовувати в судових експертизах термін «порушення» при дослідженні питань, пов'язаних з невідповідністю об'єктів вимогам нормативно-технічних актів [73, c.9].
Список використаних джерел
1.Абрамова В.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профілактика.– К., 2004. – 260 с.
2.Абрамова В.М. Экспертные ошибки: причины, последствия, профилактика: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. – К., 2004. – 19 с.
3.Алиев И.А. Проблемы экспертной профилактики / И.А. Алиев. – Баку: Азернешр, 1991. – 312 с.
4.Алиев И.А. Методические проблемы экспертной профилактики. - Баку: МЮ Азерб. ССР, 1987. – 70 с.
5.Арзуманян Т.М., Танасевич В.Г. Бухгалтерская экспертиза при расследовании и судебном разбирательстве уголовных дел. - М., 1975. - 135 с.
6.Арсеньев В.Д. Назначение и производство судебных экспертиз. - М.: Научная литература, 1988. - С.335.
7.Арсентьев В.Д. Соотношение понятий предмета и объекта судебной экспертизы / Проблемы теории судебной экспертизы: Сб. науч. тр. – М.: ВНИИСЭ. – М., 1980. – Вып. 44. – с. 4-15.
8.Архів ДонНДІСЕ, № 965 від 02.13.2002.
9.Архів ДонНДІСЕ, № 5416 від 02.10.2004.
10.Архів ДонНДІСЕ, № 1315 від 07.04.2005.
11.Астениров З.А., Гаджиев Н.Г. Выявление и профилактика экономических нарушений (экономико-правовой аспект)//Бухгалтерский учет. - 1996. -№2. - С.59-61.
12.Атанесян А.А. Опыт профилактической работы Армянской НИЛСЭ / Атанесян А.А. // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной экспертизы : материалы Всесоюзной науч.-практич. конф., Баку, 9 – 10 октября 1986 г. - Баку, 1986. – С. 41 – 43.
13.Балакшин В. Заключение эксперта как средство доказывания по уголовному делy//Законность. - 1999. - №1. - С.37-40.
14.Балдова Н., Голубева А. Определение размера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Советская юстиция. - 1998. - №18. - С.26-27.
15.Баранов В.М. Истинность норм советского права. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1989. – 400 с.
16.Белкин Р.С., Педенчук А.К. Понятие экспертных ошибок и их классификация // Общетеоретические, правовые и организационные основы судебной экспертизы: Сб. науч. трудов. – М.: ВНИИСЭ, 1987. – С. 59-66.
17.Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – 2-е изд., доп. – М.: Мегатрон, 2000. – 333 с.
18.Белкин Р.С Криминалистическая энциклопедия. – М.: БЕК, 1997. – С. 172.
19.Белкин Р.С. Курс криминалистики: Учеб. пособие для вузов. – 3-е изд., доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА “Закон и право”, 2001. – С. 65.
20.Болдова Н.К., Голубева А. Судебно-бухгалтерская экспертиза. - М.: Экономика, 1993. - 239 с.
21.Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови /Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.: Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2001. – 1440 с.
22.Букалов К.А. Процессуальные и криминалистические вопросы назначения судебной товароведческой экспертизы. - Саратов, 1976. - 230 с.
23.Габуния Г.Г. О некоторых вопросах реализации профилактических рекомендаций экспертов // Правовые, организационные и методические проблемы профилактической деятельности учреждений судебной експертизы: Материалы Всесоюзной научно-практической конференции (9-10 октября 1986 г.).-Баку,1986.С-33
24.Гаджиев Н., Гаджикасумов С. Использование специальных познаний аудитора в судебно-следственной практике//Российская юстиция. - 1997. - №5. - С.20-21.
25.Гаджиев Е. Экспертам-аудиторам специальную подготовку//Российская юстиция. - 1995. - №2. - С.17.
26.Гаджиев Н. Современная экономическая преступность: экспертно-ревизионные аспекты//Российская юстиция. - 1995. - №11. – С 55-59.
27.Гаджиев Н. Документальный контроль по выявлению правонарушений в экономике//Законность. - 1996. - №10. - С.26-30.
28.Гантмахер Ф.Р. Теория матриц. - 3-е изд. – М.: Наука, 1967. – 575 с.
29.Георгиев А. Организация судебно-бухгалтерских експертиз // Социалистическая законность. - 1974. - №12. - С.40-41.
30.Грановский Г.Л. Природа, причины экспертных ошибок и пути их устранения. М.: ВНИИСЭ, 1983. – №. 2. – С. 1-9.
31.Грановский Г.Л. Основы трасологии (особенная часть). – М.: МООП СССР, 1967. – 240 с.
32.Грамов Н. Заключения эксперта – как источник доказательств // Законность. - 1997. - №9. - С.42-45.
33.Громов Н, Смородинова А., Соловьев В. Заключение эксперта: от мнения правоведа до выводов медика (обзор практики)//Российская юстиция. - 1998. - №8. - С.31-33.
34.Гуреев В.И. Подготовка и назначение судебных экспертиз по уголовным и гражданским делам. - Минск, Финансы и статистика, 1994. - 189 с.
35.Гуріна Д.П. Експертна профілактика : форми реалізації, та способи фіксації.// Вісник Академії адвокатури України.-2009.-№1(14).- С.146-151
36.Давудов Ф.Э. Научные основы, методика экспертной профилактики и опыт профилактической работы Азербайджанского НИИСЭ // Вопросы судебной экспертизы. – Баку, 1974. – № 17. – с. 3-6.
37.Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка в 4-х т. – / В.И. Даль. – М.: Русский язык, 1989. – Т. 2. – 780 с.
38.Джужа О.М., Іванов Ю.Ф. Профілактика злочинності // Юрид. енцикл. у 6 т. – К.: Українська енцикл., 1998–2004. – Т. 5. – С. 184.
39.Дмитриенко Т .Новые виды судебно-экономических экспертиз//Хозяйство и право. - 1993. - №10. - С.29-38.
40.Ефименко А.В. Экспертная профилактика как одна из форм судебно-зкспертной деятельности // Судебная экспертиза.- 2004.-№1.-С.82-84.)
41.Зажицкий В. Заключение аудитора – экспертиза или ревизия//Российская юстиция. - 1994. - №8. - С.28-30.
42.Зудин В.Ф. Социалистическая профилактика преступлений. – М., 1983. – С. 140-145.
43.Зуев Е.И. Непроцессуальная помощь сотрудника криминалистического подразделения следователю.М.: ВНИИ МВД СССР, 1975.(Б-ка експерта).С.33
44.Іщенко А.В., Красюк І.П., Матвієнко В.В. Проблеми криміналістичного забезпечення розслідування злочинів. – К.: НАВСУ, 2002. – С. 52–80.
45.Іщенко А.В. Методологічні проблеми криміналістичних наукових досліджень. – К.: НАВСУ, 2003. – С. 116.
46.Керівництво з розслідування злочинів: науково-практичний посібник / Кол.авторів: В.Ю. Шепітько, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін.; за ред. В.Ю. Шепітька. – Х.: «Одіссей», 2009. – 960 с. – С. 188, 215, 227.
47.Кононенко И.П. Об основных направлениях и организации профилактической работы в судебно-экспертном учреждении / И.П. Кононенко // Пути совершенствования методики и организации профилактической деятельности экспертных учреждений : материалы Всесоюзного науч.-практич. семинара, Киев, 27 – 29 апреля 1976 г. – Москва, 1978. – С. 14 – 17.
48.Кравец Г., Суходуб П. Полнее использовать возможности бухгалтерской экспертизы//Социалистическая законность. - 1974. - №1. - С.57-59.
49.Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в сфере экономики//Законность. - 1995. - №8. - С.14-19.
50.Кривенко Т., Куранова Э. Расследование преступлений в кредитно-финансовой сфере//Законность. - 1996. - №1. - С.19-25.
51.Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. – Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 684 с. – С. 211 – 214.].
52.Кримінально - процесуальний кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 р. – К.: Парлам вид. 2006. – 207 с.
53.Кримінальний Кодекс України за станом законодавства на 01.01.2010 року // Офіц. Вид. – Х., 2002. – 256 с.
54.Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / К82 П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. В. Салтевський, Г. С. Семаков. — К.: МАУП, 2001. — 216 с.
55.Криминалистика / Под ред. Н.П. Яблокова. – М.: БЕК, 1995. – С. 7.
56.Криминалистика: Учебник. – СПб.: Лань, 2001. – С.18.
57.Крылов И.Ф. Судебная экспертиза в уголовном процессе. - М.: Юридическая литература, 1963. - 370 с
58.Лапин Е. Ревизия аудитора по уголовным делам//Законность. - 1998. - №9. - С.8-12.
59.Лошманов В.П. Вопросы експертной профилактики дорожно-транспортных происшествий.стр.106-109.
60.Лисиченко В.К. К вопросу о предмете и содержании советской криминалистики: Материалы 2-й Респ. конф. судеб. медиков и криминалистов. – К.: УОСМиК, 1958. – С. 93.
61.Моисеев А.М., Бордюгов Л.Г. Экспертная технология установления признаков преступления // Человек, закон, общество. Научно-популярный и общественно-политический правовой журнал. – Донецк: Донецкая областная организация Союза юристов Украины. – № 3-4 (5-6). – 2001. – С. 63-67.
62.Моїсєєв О.М. Проблеми непроцесуального дослідження матеріальних носіїв криміналістичної інформації // Правничий часопис Донецького університету. – № 1(7). – Донецьк, 2002. – С. 54 - 56.
63.Махтаев М.Ш. Основы теории криминалистического предупреждения преступлений: Монография. – М.: Изд-во Раритет, 2001. – С. 96.
64.Наринский А.С., Гаджиев Н.Г. Экономико-правовой контроль хозяйственных злоупотреблений//Бухгалтерский учет. - 1993. - №9. - С.38-39.
65.Наумов С.С. Профилактика преступлений с помощью технических средств: Автореф. дис.канд. юрид. наук. – М., 2001. – С. 13–14.
66.Орлов Ю.К. Судебная экспертиза как средство доказывания в уголовном судопроизводстве. Научное издание. – М.: Институт повышения квалификации Российского федерального центра судебной экспертизы, 2005. – 264 с.
67.Орлов Ю.К. Производство экспертизы в уголовном судопроизводстве. - М.: БЕК. - 310 с.
68.Палий В.М., Попов Ю.П. и др. Голографическая защита ценных бумаг и предметов: состояние и перспективы // Криміналістика і судова експертиза. – К., 1997. – Вип. 48. – С.106.
69.Профилактическая деятельность экспертных учреждений системы Министерства юстиции СССР (методическое пособие для судей, следователей и судебных экспертов). - М., 1980. – 186 с. – С. 87-88
70.Прохоров-Лукин Г.В. Установление фактических данных об автомобилях методами криминалистических экспертиз. – К., 2000. – 412 с.
71.Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст.232.
72.Предупреждение преступлений и судебная экспертиза / А.Р. Шляхов, И.Л. Петрухин, В.М. Комаринец и др. – М., 1968. – 191-192 с.
73.Россинская Е.С., Таубкин И.С. Исследование нарушений требований нормативных и нормативно-технических актов как задача судебной пожаро-технической и взрыво-технологической экспертиз / www.rossinskaya.ru
74.Ромашов А.М. Судебно-бухгалтерская экспертиза. - М.: Юридическая литература, 1982. - 320 с.
75.Светлакова З.И. О предупреждении дорожно-транспортных происшествий//Криминалистика и судебная экспертиза.– К., 1973. – Вип. 9. – С.140.
76.Селина Е. Эксперт или свидетель//Законность. - 1997. - №6. - С.43-44.
77.Селина Е. Об экспертизе по уголовному делу в суде//Российская юстиция. - 1997. - №2. - С.29.
78.Сленнева Л.И.Профилактическая деятельность сотрудников єкспертно-криминалистических подразделений органов внутренних дел // 50 лет НИИ криминалистики:Сб.науч.тр.М.:ЄКЦ МВД России, 1995.С.31)
79.Уразгильдяев Л. Допрос эксперта в суде//Российская юстиция. - 1997. - №6. - С.27-29.
80.Уразгильдяев Л. Назначение дополнительной и повторной экспертизы в суде//Российская юстиция. - 1996. - №1. - С.28-30.
81.Федотов В. Определение размера ущерба судебно-бухгалтерской экспертизой//Российская юстиция. - 1998. - №18. - С.26-27.
82.Шепітько В.Ю. Криміналістика. Енциклопедичний словник (українсько-російський та російсько-український) / За ред В.Я. Тація. – Х.: Право, 2001. – 560 с. – С. 71.
83.Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. – 208 с. – С. 136 – 148; Кримінаілстика: Підручник для студентів юрид. спец. вищих закладів освіти. – Кол. авторів: Глібко В.М., Дудніков А.Л., Журавель В.А. та ін. / За ред. В.Ю. Шепітька. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 684 с. – С. 347.
84.Шерстюк В.М., Лук’яненко В.В. Судово-експертне дослідження культурного надбання та профілактична діяльність судових експертів // Шляхи удосконалення правосуддя у справах, пов’язаних з протиправними діями щодо культурних цінностей, і профілактична робота у цій категорії справ. Матеріали міжнародного науково-практичного семінару (24 лютого 2006 року, Україна, АР Крим, м. Сімферополь. – Сімферополь: ТОВ ДіАйПі, 2006. – 134 с. – С. 113-125.
85.Шилков А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. - М.: Экономика, 1979. - 317 с.
86.Шляхов А., Ромашов А. Судебно-бухгалтерская экспертиза//Социалистическая законность. - 1971. - №5. - С.28-32.
87.Словарь основных терминов судебных экспертиз. – М.: ВНИИСЭ, 1980. – 92 с.
88.Шляхов А.Р. Судебная експертиза: Организация и проведение. – М.: Юридическая литература, 1979. – 166 с.
89.Фридман И.Я. Вопросы профилактики преступлений при криминалистическом исследовании документов. – К.: Юрид. комиссия при СМ УССР, КНИИСЭ. – 1968. – С. 29.
90.Фридман И.Я. О круге профилактических задач, решаемых в судебно-экспертных учреждениях / И.Я. Фридман // Криминалистика и судебная экспертиза. - К.: Лыбидь, 1991. - № 43. – С. 50 – 54., с. 51.].
91.Фридман И.Я. Предмет криминалистики и вопросы предупреждения преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К.,1969. – Вып.6. – С.11–22.
92.Фридман И.Я. Судебная экспертиза и вопросы предупреждения преступлений : автореф. дис. на соискание науч. степени д-ра юр. наук : спец. 12.00.09 / И.Я. Фридман. – М., 1974. – 40 с. – С. 28.
93.Ядыкин В.С.Проблемы экспертной профилактики преступлений и пути их решения ( на примере законодательства Республики Казахстан) //Вестник ВЭГУ.-2009.-№5(43).-С.157-160
|
