План

Вступ.

1.Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Канади.

2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Канади:

історичні, природні, демографічні, екологічні.

3.Галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Канади.

4. Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Канади :

4.1 Промисловості.

4.2 Транспорту.

4.3 ПЕК.

5. Участь Канади у внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

Походження назви країни. У 1535 році двоє індіанців показали відомому французькому мандрівникові Жаку Картьє шлях до "канату", маючи на увазі поселення, на місці якого знаходиться сучасний Квебек. Слово "каната" означало на місцевому діалекті ірокезької мови "поселення", але невдовзі ним почали називати значно більшу територію. Карти 1547 року об'єднали під назвою "Канада" практично всю територію на північ від річки Святого Лаврентія.

Канада федерація, що складається з 10 провінцій і 3 територій. Главою держави є правлячий монарх Великобританії. Його представляє Генеральний правитель Канади. Законодавчий орган – двопалатний парламент. Сучасна Канада — одна з найрозвинутіших країн з ринковою економікою, яка замикає «велику сімку» за обсягом ВНП, хоча й поступається перед аналогічними показниками таких країн, як Індія чи Бразилія. Проте за рівнем ефективності виробництва та стандартів життя вона йде слідом за США.

Самі канадці називають свою країну «неамериканською Америкою», а себе — «більше європейцями, ніж американцями». Про статистику Канади висловлюються цілком виз­начено, заявляючи, що це «американські показники», поді­лені на 10, а якщо на душу населення, крім мінералів, лісу та пшениці, яких у Канаді більше.

1.Роль та значення продуктивних сил у розвитку господарського комплексу Канади.

Сучасна Канада - країна з високорозвиненою економікою. Її валовий внутрішній продукт (ВВП) - показник, що відбиває сукупну вартість товарів і послуг, зроблених на території країни - на квітень 1997 р. досяг 822,9 млрд.кан.дол. (більше 600 млрд.дол. США). По обсягах цього найважливішого показника Канада стійко займає сьоме місце у світі. Про високий життєвий рівень у Канаді, який відповідає рівню її економічного розвитку, свідчить інший показник - розміри ВВП на душу населення - за яким Канада дійсно, істотно відстає від США і Японії, проте випереджає такі країни, як Німеччина, Франція, Великобританія, Італія. Нарешті, по показнику якості життя (так званому індексу людського розвитку) ООН у 1997 р. четвертий рік поспіль віддає Канаді перше місце у світі. У 1990 р. темпи росту канадського ВВП коливалися навколо цифри 2,5% у рік. Настільки невисокий темп економічного росту не створює умов для істотного зниження рівня безробіття, що у 1997 р. продовжував залишатися високим, уклавши 9,4% від сукупної робочої сили, що майже в два рази вищій, ніж у Сполучених Штатах.

Слабким містцем канадської економіки залишається ситуація в області державної заборгованості. У 2003 р. сукупна заборгованість госсектора (тобто борг федерального і провінційних урядів і муніципалітетів) перевищив абсолютний обсяг ВВП Канади досягнувши суми в 800 млрд.кан.дол. У сімці провідних країн Заходу лише в Італії ситуація з заборгованістю меньш благополучна, ніж у Канади. Водночас, до середини 90-х років федеральний і більшість провінційних урядів спромоглися послабити гостроту проблеми, істотно скоротивши дефіцити своїх бюджетів і узявши курс на оздоровлення державних фінансів. Проте успіх по цьому напрямку припадає сплачувати дорогу ціну: із року в рік потрішки скорочуються витрати на соціальне забезпечення, охорону здоров'я, тоді як 25% федерального бюджету сьогодні витрачається на обслуговування федерального боргу.

Сильною стороною канадської економіки є високий ступінь її інтернаціоналізації. Так, у 2002 р. частка експорту у ВВП Канади досягала 40%, істотно перевищивши відповідні експортні показники США, Японії, Німеччини. При цьому, у канадському імпорті постійно зростає частка продукції обробної промисловості, тоді як експорт ресурсів не перевищує сьогодні 25% від сукупного обсягу експорту. Істотно і те, що зовнішня торгівля Канади, завдяки постійному перевищенню експорту над імпортом, призводить до значного позитивного сальдо. (У 2003 р. позитивне сальдо торгівельного балансу Канади склало близько 40 млрд.кан.дол.). У 90-ті роки на фоні слабкого споживчого й інвестиційного попиту і скорочення держзамовлень експорт, що динамічно зростає, став основним "мотором" канадської економіки. Водночас, канадській зовнішній торгівлі є властивим серйозний дисбаланс - 80% експорту Канади постачається на ринок США. Доступ до американський ринок максимально полегшений угодою про вільну торгівлю (НАФТА), до якого входять США, Канаду, Мексику. З одного боку, майже безперешкодний доступ до самого прибуткового риноку світу дає канадським виробникам важливі переваги. Але з іншого, однобока залежність Канади від американської економіки загрожує самостійності країни при прийнятті нею економічних рішень. У останні роки темпами, що випереджають, зростає торгівля Канади з країнами азійско-тихоокеанського регіону.

Основними товарними позиціями канадського експорту є автомобілі й автомобільні запчастини, продукція деревообробної промисловості, наукомістка продукція, продовольство. У імпорті переважають автомобілі, комп'ютери, устаткування.

Іншим параметром інтернаціоналізації канадської економіки є іноземні капіталовкладення. Під контролем іноземного капіталу знаходиться приблизно 20% промислового виробництва Канади. На 2003р. прямі іноземні капіталовкладення в Канаду склали 180 млрд.дол. У той же час швидко зростають і канадські капіталовкладення за кордоном: якщо в 1991 р, їхній загальний обсяг складав 91,5 млрд.дол., та вже 2003 р. він досяг 171 млрд.дол.

Канада умовно поділяється на Атлантичні провінції, Квебек, Онтаріо, провінції Прерій, Британську Колумбію та Північні території.

На сході Канади розташовані чотири провінції - Острів Принс-Едуард, Нью-Брансвік, Нова Шотландія, Нова Земля. Нова Земля найбільша з атлантичних провінцій, займає 405 720 кв. км. Лабрадор межує з Квебеком та відокремлений від Нової Землі протокою Белл-Айд. Нова Земля є самою східною частиною Північної Америки та розташована на однаковій відстані від Саскачевана та Ірландії. Друга за величиною атлантична провінція – Нью-Брансвік площею 73 440 кв. км. Вона межує з Квебеком, Новою Шотландією та США. Більше 85% всієї поверхні провінції займають ліси. Нова Шотландія займає однойменний півострів на південний схід від Нью-Брансвіка. Її площа складає 55 490 кв. км, оточена майже 4 000 островів. Найменшу канадську провінцію, Острів Принс-Едуард, жартома називають фермою

в мільйон акрів через велику кількість сільськогосподарських угідь. Острів має форму півмісяця довжиною 224км та шириною від 6 до 64км. Острів також може хизуватися найкращими пляжами Канади, сукупна довжина яких перевищує 800км.

Квебек – найбільша провінція Канади. Вона межує з Онтаріо, Нью-Брансвіком, Новою Землею та США. Квебек займає 1 540 680 кв. км, що у три рази більше Франції та в сім разів – Великобританії. Природними кордонами провінції є внутрішні води країни – Гудзонова протока, річка Св. Лаврентія та затока Джеймса, а також Атлантичний океан.

Найбільшого значення приділяють річці Св. Лаврентія, яка служить водним шляхом для кораблів з Атлантики до Великих Озер, а отже, і до США. Квебек всіяний тисячами озер, річок та річечок. Три п’ятих всієї території провінції займає Канадський Щит, розташований від низини Св. Лаврентія до Гудзонової протоки. На півдні провінції розташовані Аппалачські височини, які відокремлюють провінцію від США.

Провінція Онтаріо поділяється на дві частини: промисловий південь та малонаселену північ, багату природними ресурсами. Онтаріо займає 1 068 580 кв. км. Внутрішні води складають 1/6 всієї площі провінції. Два основних геологічних регіони Онтаріо – низина Великих Озер та річки Св. Лаврентія та Канадський Щит. Північне Онтаріо займає 9/10 всієї площі провінції, але в ньому проживає тільки 10% населення. Інколи сполучення з північчю переривається через суворий клімат. В липні температура у Північному Онтаріо досягає 12-15 градусів, а в січні опускається до –25. Помірний клімат та плодюча земля Південного Онтаріо дозволяє успішно обробляти землю в цьому районі. На цю територію приходиться більше половини най прибуткових канадських компаній.

Манітоба, Саскачеван та Альберта – плодючі провінції канадського Заходу. Вони займають 1 963 470 кв. км та протягаються від 49-ї паралелі на півдні до 60-ї на півночі та від Скелястих гір на заході майже до озера Верхнє на сході. Переважає континентальний клімат: холодна зима, тепле літо та невелика кількість опадів. Плодючість земель цих провінцій робить їх своєрідною житницею Канади – тому що тут знаходиться більше 3/4 усіх земель країни, придатних до сільського господарства.

Північна частина провінцій вкрита лісами, в яких переважають сосни та берези. Саскачеван – головна зернова провінція. Вона займає 2/3 прерій, які розділяють озера та лісистий ландшафт. Скелясті гори є природним південно-західним кордоном Альберти. Однак, височини вкривають лише невелику частину провінції – в основному тут можна знайти рівнини, сухі прерії та ліси на півночі провінції.

Британська Колумбія - найбільша провінція на західному узбережжі. 947 800 кв. км її території прославилися в якості самого гористого району Північної Америки. Однак, ландшафт провінції непередбачений та мінливий. На узбережжі розташовані ланцюги островів, як великих, так і малих. На півночі провінції прибережні гори досягають 4 тис. м над рівнем моря. На сході розташоване плоскогір’я з лісами, луками та великою кількістю озер. Клімат відрізняється в залежності від ландшафту. На узбережжі багато дощів та м’яка морська погода. Ванкувер знаходиться у зоні помірного клімату. Біля 2 млн. га займають прісні водоймища.

Канадська північ – практично незаймана та маловивчена земля. Юкон, Північно-Західні Території та територія Нунавут займають 2/5 Канади. Юкон займає 483 450 кв. км. Він межує з Аляскою на заході, Британською Колумбією на півдні та Північно-Західними Територіями на сході. Клімат переважно субарктичний. Влітку сонце світить від 20 до 24 годин на добу, холодною зимою воно світить 2-3 години вдень або не з’являється зовсім. Північно-Західні Території та Нунавут – це Канада на північ від 60-ї паралелі, не враховуючи Юкон, Квебек та Нову Землю. Разом вони нараховують 3 426 320 кв. км території. Кліматичні зони – арктична та субарктична. Північ країни практично не освоєна людьми.

2. Передумови розвитку та розміщення продуктивних сил Канади:

історичні, природні, демографічні, екологічні.

Природно-ресурсний потенціал.

Канада, одна з найбільших країн світу, займає майже всю північну половину Північної Америки і прилягаючі до неї острова, серед яких і Ванкувер на заході від материка, Нова Земля - на сході, а Канадський Арктичний архіпелаг - на півночі.

По розмірах Канада поступається тільки Росії, але якщо вважати тільки площу суші (мінус близько 8% внутрішніх вод), то вона не перевершує Китай. Канада і Росія - сусіди через полюс. Канада омивається Тихим, Атлантичним і Північним Льодовитим океанами. Її берегова лінія нараховує більш 250 тисяч кілометрів.

Західне узбережжя країни високе, стрімчасте і порізане затоками. Неподалік знаходиться велика кількість островів: Ванкувер, острів Королеви Шарлотти та ін. Тихий океан не замерзає.

Східне узбережжя теж стрімчасте і мальовничо порізано бухтами і затоками. Найбільш глибокими затоками атлантичного узбережжя Канади є затока Св. Лаврентія і Фанди. Океан замерзає лише на короткий час у році, але тумани і шторми заважають регулярному судноплавству.

Узбережжя Північного Льодовитого Океану не буяє бухтами і затоками. Океан замерзає на 9-10 місяців у році, і судноплавство можливе тільки в короткі літні місяці.

Завдяки своєму розташуванню між двома океанами, Канада воліє підтримувати зв'язку з більшістю країн недорогим водяним шляхом.

Більше половини країни займає Лаврентійське плато, що є частиною Канадського Щита. Воно дотепер носить сліди недавнього заледеніння: гладкі скелі, морени, ланцюжки озер. Плато - пологохвиляста рівнина. Це найбільш непристосована для проживання людини частина країни, але яка має величезні запаси корисних копалин.

І з півночі, і з півдня Лаврентійське плато оточене великими низинами - Внутрішніми рівнинами, Лаврентійською низовиною і низовиною Гудзонової протоки. Вони являють собою типову картину канадського ландшафту і саме вони принесли славу Канаді як просторій країні зі сприятливими кліматичними і географічними умовами.

Степи по більшій частині розташовані на півдні Альберти, Саскачевана і Манітоби, що називають степовими провінціями. Лаврентійська низовина знаходиться в сприятливих кліматичних умовах - помірний клімат і родючий ґрунт. Тут знаходиться економічний центр країни.

Аппалачські гори розташовані на південно-сході Канади. Вони багаті корисними копалинами. Середня висота гірської гряди не перевищує 600 м. До північно-заходу від Аппалачських гір лежить Канадський Щит, що складається в основному з гранітів і гнейсів. Там багато боліт, озер, порожистих рік. З заходу і півдня Канадський Щит облямовує ланцюг озер - від Великого Ведмежих до Великих озер.

На захід від Канадського щита розташовані Великі рівнини. Їхня південна частина - Внутрішні низовини - сільськогосподарський центр країни, 75% всіх оброблюваних земель. На узбережжя Тихого океану розкинулися Кордильєри - на 2,5 тис. км із півночі на південь і на 750км із заходу на схід. На сході вони називаються Скелястими горами, на заході - Береговим хребтом. Середня висота гір - 2-3 тисячі м над рівнем моря

Значна частина земель Канади - тундра і тайга. Обробляється лише 8% земель, а більш 50% території покривають ліси, що буяють коштовними породами деревини. Особливу цінність являють собою хвойні породи: дугласія, гігантська туя, бальзамічна ялиця, модрина, чорна і біла їли. Для півдня і південно-сходу країни характерні тополя, жовта береза, дуб і клен, символ Канади. Промислове значення має хутровий звір, яким багата тайга.

По запасах деревини Канада поступається Росії і Бразилії, а в перерахуванні на душу населення вона стоїть на першому місці у світі.

Різноманітний і тваринний світ Канади. У тундрі живе північний олень, тундровий вовк, заєць-біляк, білий ведмідь, песець, у лісах - ведмідь, вовк, лисиця, рись, білка, заєць, куниця, бобер, лось, олень, у степах - польові миші, кроти і ховрашки. На озерах і арктичних островах живуть мільйони перелітних птахів. У заповідниках Канади можна зустріти бізонів, що були майже цілком винищені з приходом європейських поселенців на материк.

Прибережні води багаті рибою: на заході - лососеві (чавыча, кета, горбуша), а на сході - тріскові породи й оселедець.

Клімат Канади характеризується чотирма яскраво вираженими часами року. Умови дуже різноманітні і залежать, головним чином, від ландшафту - гірських чи водяних масивів.

Канада славиться своєю густою і повноводною мережею рік. Канаду перетинають такі могутні ріки, як Макензі, Колумбія, Ніагара, ріка Св. Лаврентія і багато хто, багато хто інші. Макензі є самою довгою рікою всієї північної частини материка: її довжина - понад 4,5 тис. км.

Майже дві третини всіх рік Канади відносяться до басейну Північного Льодовитого океану. Скрізь, крім самої південної частини країни, ріки покриваються льодом на період від 5 до 9 місяців у рік. Такі ріки, як Ніагара і ріка Св. Лаврентія відіграють важливу роль в економіці Канади, служачи транспортними шляхами між Канадою і США, а також джерелами електроенергії, що виробляють гідроелектростанції, встановлені на них.

Багата порогами Колумбія, що пролягає в західній частині країни, теж підходить для гідробудівництва, однак як транспортний шлях її майже не використовують. Озер у Канаді, великих і малих, нараховують близько 4 мільйонів. Самі великі - це, звичайно, Великі озера, Велике Невільниче, Велике Ведмеже й ін. Озера Канади неймовірно красиві завдяки своїй чистоті води і мальовничих скелястих берегів. Вода в них - прозоріше повітря.

Озера - улюблене місце відпочинку канадців.

Канада може похвастатися природними багатствами, що представляють велику частину таблиці Менделєєва: кольорові, рідкісні і цінні метали, уран, залізна руда, нафта, природний газ, вугілля, азбест, калійні солі.

Родовищами вугілля багаті передгір'я Скелястих гір, Альберта й Аппалачі, прибережні провінції. Залізну руду добувають у районі озера Верхнього, півострова Лабрадор і Кордильєрах. Канадський щит - комора країни з багатими родовищами нікелю, міді, заліза, кобальту, платини й урану. В Аппалачах можна знайти запаси азбесту, кам'яного вугілля, золота, срібла і кольорових металів. Кордільєри мають у своєму розпорядженні родовища кольорових і шляхетних металів.

Населення.

Населення Канади нараховує всього 30,3 млн. чоловік (дані 1997 року), причому більша його частина живе на вузькій смузі вздовж кордону з США шириною в 160км та довжиною в 6 000км. Зростанню населення в рівній мірі сприяє імміграція та природний приріст населення (число новонароджених мінус число померлих). В період з 1991 по 1996 роки населення Канади зростало щорічно на 1,1%, що являється самим високим показником з країн великої сімки. Канада представляє приблизно 0,5% населення земної кулі. За оцінками експертів, в 2026 році Канада буде нараховувати 36,2 млн. мешканців.

Більшість канадців, 76,6%, живуть в містах, а 23,4% - в сільській місцевості. Згідно останнього перепису населення, 31% населення Канади (8,61 млн.. чол.) живуть у трьох найбільших містах країни – Торонто, Монреалі, Ванкувері. Тривалість життя в Канаді – 74,9 років для чоловіків та 81,4 років для жінок. Це один із самих високих показників у світі.

За статистикою, середній розмір сім’ї у Канаді складає 3,1 чоловік, в який включено 1,3 дітей. Розмір сім’ї залишається незмінним з 1991 року.

Альберта

В провінції Альберта проживає 2,4 млн. канадців, коріння яких не так легко прослідкувати. До 1880 років провінцію населяли в основному корінні жителі Північної Америки, але пізніше їх переважили за численністю поселенці з західно європейських країн. В 1881 році на території, яка пізніше стала Альбертою, проживало ледве 1000 вихідців з Європи. Десять років потому їх число перевищувало 17,5 тисяч. Під час хвилі еміграції в 1890-х – 1920-х роках, яку активно заохочував уряд Канади, до провінції прибували емігранти з європейських країн, в результаті чого в 1921 році в ній проживало майже 585 тисяч чоловік.

Після другої світової війни ситуація змінилася кардинальним чином. З початку 60-х років в Альберті поселялися вихідці з більшості країн світу, включно і з Азії та Карибських островів.

На сьогоднішній день лише 44% мешканців Альберти – нащадки британських поселенців; другими великим етнічними групами являються німці, українці, французи, скандинави та датчани.Згідно перепису населення в 1991 році, близько 150 тис. мешканців провінції являлися представниками північних народів або метисами. Нечисленні етнічні групи складають інші 24% населення. В Альберті розмовляють англійською мовою.

Майже 2/3 населення провінції молодше 40 років, що робить Альберту однією з самих молодих провінцій розвинутих країн. Цьому, в певній мірі, сприяє високий рівень імміграції молодих професіоналів з інших країн світу. Близько 80% всіх мешканців Альберти живуть у містах та приміських зонах, причому більше половини живуть у двох найбільших містах провінції – Едмонтоні та Калгарі.

Британська Колумбія

Більшість мешканців Британської Колумбії – нащадки перших поселенців з Британських островів, проте населення провінції складають іммігранти майже усіх національностей. Більше 100 тис. жителів провінції – нащадки тисяч китайців, які приймали участь у будівництві залізничного шляху на території Британської Колумбії наприкінці XIX сторіччя. На додаток, більше 60 тис. мешканців провінції походять з Індії, а біля 16 тис. – з Японії.

Чисельність представників корінного населення материка стала значно зростати останніми роками, та у 1991 році перевищила за 165 тис. чоловік. Провінція продовжує залучати іммігрантів: більше 40 тис. чоловік поселяються у провінції кожного року, тому її населення нараховує більше 4 млн. чоловік - 12% всього населення Канади. Майже 60% всіх мешканців живе у Вікторії та Ванкувері, а також у їх передмістях. У Ванкувері нараховується 1,8 млн. мешканців – це третє за розміром місто Канади.

Манітоба

Довгі роки населення Манітоли складалося в основному з вихідців з Британських островів, проте нова імміграційна політика змінила співвідношення національностей і тепер у провінції можна знайти представників більшості народів світу. У Манітобі також проживає велика кількість франкомовних канадців.

Хоча Манітоба – одна з самих малозаселених провінцій Канади, вона являється важливим центром декількох етнічних груп. Наприклад, у Манітобі живе найбільша кількість українців за межами України. Більше 115 тис. мешканців провінції – індіанці або метиси.

Біля 60% всього населення Манітоли живе у столиці – Вінніпезі. Друге за величиною місто – Брендон, розташоване на південному заході провінції.

Нью-Брансвік

Населення Нью-Брансвіку перевищує 750 тис. чоловік. В ній проживає біля 35% франкомовних канадців, і це єдина офіційно двомовна провінція Канади. Перші поселенці Нью-Брансвіку прибували з Франції, Англії, Шотландії та Ірландії, а пізніше й з Німеччини, скандинавських країн та Азії. Муніципальний округ Нова Данія пишається чисельною датською колонією у Північній Америці.Індіанців у провінції нараховують лише 12 тис. осіб.

Узбережжя та долини річок провінції особливо заселені. Найбільші міста провінції - Монктон та Фредеріктон, столиця Нью-Брансвіку.

Нова Земля

Мешканці Нової Землі – нащадки вихідців з південно-західної Англії та південної Ірландії, які іммігрували до провінції наприкінці XVIII та на початку XIX ст. Освоєння земель в основному залежало від місць рибальського промислу, цей порядок залишається й до сьогодні: півострів Авалон та північно-західна частина Нової Землі залишаються найбільш заселеними територіями провінції. Св. Джон, столиця – найбільше місто провінції з населенням понад 172 тис. осіб.

Нова Шотландія

Більше 80% населення зараховують себе до нащадків мешканців Британських островів. На другому місці знаходяться французи – біля 18% мешканців, а 2%, що залишилися, припадають на частку етнічних німців, датчан, поляків, італійців та євреїв. За рахунок еміграції росте кількість китайців, вихідців із Азії, Африки, Східної Європи.

Біля 22 тис. мешканців Нової Шотландії – індіанці. У Галіфаксі та його передмістях живе біля 320 тис. усіх мешканців провінції, а у Сіднеї біля 116 тис.

Північно-Західні Території

На сьогоднішній день на Північно-Західних Територіях мешкає біля 40 тис. осіб, з яких до північних народів відносяться тільки 48%. Більшість жителів території мешкають у невеликих спільнотах. Єллоунайф, столиця території, нараховує усього 15 тис. жителів.

Онтаріо

З 1779 року хвилі поселенців з Англії, Шотландії та Ірландії йшли одна за одною освоювати нові території у долині Св. Лаврентія. До цього часу імміграція відіграє важливу роль у зростанні населення й добробуту Онтаріо, де зараз проживають великі групи італійського, німецького, китайського, датського, португальського, індійського та польського походження. У 1991 році у провінції нараховувалося майже 250 тис. індіанців та метисів.

Онтаріо є найбільш населеною провінцією Канади – в ній живе біля 11 млн. осіб. Незважаючи на те, що англійська найпоширеніша мова в Онтаріо, франко фони відіграють важливу роль у культурному житті та являють собою найчисельнішу мовну меншину.

Острів Принс-Едуард

У 1996 році населення Острову Принс-Едуард складало трохи більше 136,5 тис. мешканців. З них 62% мешкає в сільській місцевості. Шарлоттаун, з населенням 33 тис. мешканців, єдине місто. Біля 80% населення – нащадки ірландців та шотландців. Біля 15% - французи за національністю, але лише 5% населення провінції вважає французьку за рідну мову. Населення острову досить молоде – 38% всіх мешканців не досягли 25-го віку.

Квебек

З 7 млн. мешканців – 5 – французи, всього 350 тис. – походять з Британських островів й біля 137 тис. – індіанці та метиси. Італійці та переселенці із Східної Європи складають найбільш великі національні меншини Квебеку, однак з 60-х років нашого століття значно збільшився приток іммігрантів з Португалії, Гаїті, країн Латинської Америки та з Південно-Східної Азії. З кінця Другої Світової Війни до Квебеку, особливо до найбільшого міста провінції Монреалю, переїхало більше 650 тис. іммігрантів з 80 країн світу. Французькою мовою розмовляє 83% мешканців Квебеку, англійською – біля 17%.

Саскачеван

Метиси, нащадки європейців та індіанців, були серед перших поселенців у провінції, багато з яких переїхали до Саскачевану з Манітоли. Завдяки дешевій землі сільське господарство поступово витіснило торгівлю хутрами. Значна хвиля імміграції до провінції почалася з 1899 року і закінчилася у 1929 році.На сьогодні населення провінції складає більше 1 мільйона. Саскачеван – єдина провінція Канади, де більшість мешканців не являються нащадками англійців або канадців. Найбільш великими етнічними групами є німці, українці, скандинави, датчани, поляки та росіяни. Реджина та Саскатаун – два найбільш великих міста провінції в яких мешкає майже третина всього населення Саскачевану.

Юкон

Великі ліси Юкону з давніх давен були заселені атапаска нами, культурні й мовні традиції яких існують біля тисячі років. У наші дні вижило лише шість племен атапасканських індіанців: кутчин, хан, тутчоун, тлінгіт, каска та тагіш.

На Юконі живуть біля 31 тис осіб. 23% мешканців території - індіанці. Близько 60% всього населення живе в Уайтхорс, столиці території.

Густота населення по провінціях та територіях:

Ринок трудових ресурсів Канади.

За даними на початок 2003р., чисельність економічно активного населення складало деяким більш 15 млн. чоловік.

Зайняте населення нараховувало приблизно 13,6 млн. До цієї категорії статистика відносить усіх працездатних громадян, що виконують роботу за винагороду протягом повного або неповного робочого дня (тижня); мають оплачувану роботу, але тимчасово відсутні в зв'язку з хворобою, відпусткою, фаховим навчанням, тимчасовим припиненням виробництва, страйком і деякими іншими причинами; самостійно забезпечують себе роботою (індивідуальна трудова діяльність, включаючи підприємництво, роботу на сімейній фірмі і т.п.) Чисельність безробітних складала на початку 2003р. біля 1,4 млн. чоловік. Безробітними визнаються працездатні громадяни, не зайняті і які не мають заробітків, що активно шукають роботу. На відміну від українського законодавства, канадське не потребує, щоб для одержання статусу безробітного громадянину, що шукає роботу, обов'язково реєструвався в державній службі зайнятості. Чисельність зайнятих і безробітних у Канаді виявляється в результаті щомісячно проведених спеціальних вибіркових опитуваннь населення. Водночас, для одержання різноманітного роду допомоги з боку співробітників служби зайнятості необхідна реєстрація в центрах зайнятості, що є у всіх більш-меньш значних населених пунктах.

У Канаді достатньо широко поширена зайнятість на неповний робочий день або тиждень. У такому режимі - тобто менше 20 годин на тиждень - 1996-1997р. працювали біля 20% зайнятих. У галузях матеріального виробництва не цілком зайнятих мало, а середня тривалість робочого тижня складає 39-40 годин. У невиробничій сфері,навідміну від виробничої, зайнятість протягом неповного робочого дня або тижня – є розповсюдженим явищем . Середня тривалість робочого тижня зайнятих у торгівлі, банківсько-фінансовому секторі, у сфері послуг і охорони здоров'я складає 25-26 годин.

Розподіл зайнятих по галузях господарства типово для розвинутої ринкової економіки. У сфері матеріального виробництва працює менше 24% загального числа зайнятих, у галузях сфери послуг, відповідно - більш 76% усіх зайнятих.

Чисельність зайнятих у сфері матеріального виробництва скорочувалася в 2001-2002 р., потім стала зростати, і до 2003 р. вона повернулася до рівня, досягнутого на початку десятиліття. Зайнятість у сфері послуг у цілому зростає постійно.

Зайнятість у державному секторі економіки досягла свого піку у 2002 р. - тоді на підприємствах і в організаціях федерального, провінційного і муніципального рівня працювало біля 2,7 млн. чоловік. У наступні чотири роки в зв'язку з проведеної федеральною і провінційною владою політикою "скорочення державного сектора", чисельність зайнятих у ньому робітників зменшилася майже на 150 тисяч чоловік. За той же період чисельність працюючих у приватному секторі економіки зросла майже на 1 млн. чоловік.

Примітно, що найбільш швидкозростаючою категорією робітників в останні роки є "самозайняті" - люди, що самостійно забезпечують себе роботою. Протягом 1992-2002 р. чисельність найманих робітників у приватному секторі економіки збільшилася на 7%, а чисельність самостійних робітників - на 17%. У середньому вони тепер складають приблизно 1/5 усіх працюючих у недержавному секторі. Проте в ряді професій, особливо серед висококваліфікованих спеціалістів, вони складають переважну більшість. Індивідуальна трудова діяльність особливо широко поширена серед робітників медичних професій (нею зайнято біля 80% зубних лікарів і техніків, приблизно 60% терапевтів і хірургів), юристів, архітекторів, робітників мистецтва. Звертає на себе увагу той факт, що іммігранти більш схильні до індивідуальної трудової діяльності, серед них частка забезпечуючих себе роботою самостійно приблизно в півтора рази вища, ніж серед уроджених канадців.

Водночас, важливо враховувати, що для організації приватної практики в більшості випадків потрібно підтвердження відповідних дипломів, решти іспитів, одержання різноманітного роду ліцензій і дозволів.

Безробіття - одна з найбільш гострих проблем сучасної Канади. У 1990-2001р. її середньорічний рівень значно перевищував 10% економічно активного населення. У 2002 р. він склав 9,6% у порівнянні з 5,4% у США. Причому, якщо в Сполучених Штатах зайнятість після попереднього десятиліття економічного спаду швидко відновилася і продовжувала рости, то в Канаді вона тільки в кінця 2002 р. відновилася до рівня 1989 р. Водночас у деяких західноєвропейських країнах - членах групи семи становище на ринку праці не краще, а рівень безробіття вище, ніж у Канаді.

Така ситуація, що називають "кризою зайнятості", склалася у Канаді внаслідок декількох причин. По-перше це пов'язано з впливом на канадську економіку лібералізації міжнародної торгівлі. Умови конкурентної боротьби для канадських виробників помітно ускладнилися як на зовнішніх, так і на внутрішніх ринках після вступу в силу в 1989р. угоди про вільну торгівлю із США і розширення з 2001р. зони вільної торгівлі на весь північноамериканський континент. Зниження витрат на робочу силу шляхом скорочення персоналу було, а в ряді галузей і залишається для канадських корпорацій одним із головних засобів підвищення ефективності виробництва і зміцнення конкурентних позицій. По-друге зайнятість повільно зростає через проведення федеральним урядом і владою провінцій політики "бюджетної економії", скорочення участі госсектора у виробництві товарів і послуг. Якщо хвиля масових скорочень персоналу в приватному секторі економіки до 1995-2003 р. помітно спала, те в державному секторі саме на ці роки прийшовся пік звільнень.

Серед провінцій Канади найбільше високими показниками безробіття відрізняються Ньюфаундленд, Квебек і Нова Шотландія.

3.Галузева структура та рівень розвитку господарського комплексу Канади.

Канада входить до провідних індустріально розвинутих держав світу. Це дуже багата, з високим рівнем життя населення країна. Економіка Кана­ди тісно інтегрована зі СІНА. Разом вони утворюють зону вільної торгівлі. Майже 3/4 канадського експорту і 2/3 її імпорту припадає на США. Американські Ін­вестиції в Канаді і, відповідно, американський вплив на Канаду - дуже значні. Особливістю господарства Канади є аграрно-сировинна спеціалізація в світовому поділі праці. Вигідність такої спеціалізації грунтується на величезному природно-ресурсному потенціалі і на наявності поряд обємного ринку США. Зайнятість в експортних галузях внаслідок використання сучасної техніки і технології - незначна, Водночас багато працюючих в інших галузях обслуговують експортний сектор.

Експортними галузями стали гірничодобувна промисловість, кольорова металургія, енергетика, лісова і целюлозно-паперова промисловість та зернове господарство, їх продукція й досі становить 3/5 вартості канадського експорту. За видобутком і експортом залізної руди, міді, цинку, свинцю, нікелю, молібдену, кобальту, титані', золота, срібла, платини, урану, нафти, природного газу, вугілля, азбесту, калійних солей і сірки Канада посідає одне з перших місць у світі. Залізну руду добувають на півострові Лабрадор. Головні центри добування кольорових металів знаходяться в межах Канадського щита і в Кордильєрах. Збагачують руди поряд з рудниками і кар'єрами. Підприємства кольорової металургії розміщені біля збагачувальних фабрик або в портових містах. Поклади нафти і природного газу, як і кам'яного вугілля, знаходяться на Внутрішніх рівнинах у провінції Альберта. Трубопроводами нафту і природний газ транспортують у Приозер'я Канади і США та Тихоокеанські штати США. Історія гірничодобувної промисловості Канади налічує вже понад сто років. Багато родовищ, центрів обробки сировини і виплавки кольорових металів відомі не тільки всередині країни, а й за її межами.

Канада е великим виробником електроенергії, 2/3 якої дають гідроелектро­станції, їх будують і на малих, і на великих річках. Основний район виробниц­тва гідроелектроенергії - південно-східний край Канадського щита в провінціях Квебек і Онтаріо. Тут використовують потенціал багатьох річок, які впадають у річку і затоку Св. Лаврентія. Нині здійснюється один з найбільших у світі гідро­енергетичних проектів - будівництво каскадів потужних гідроелектростанцій на річках, які стікають з Канадського щита на північ у Гудзонову затоку і затоку Джеймс. Освоюється потенціал кордильєрських річок. Дешева електроенергія використовується для потреб кольорової металургії та целюлозно-паперової про­мисловості і передається в США лініями електропередачі,

Розробляють лісові багатства Канади як на сході, в провінціях Квебек і Онтаріо, так і на заході, в провінції Британська Колумбія. За виробництвом пиломатеріалів і паперової маси Канада поступається тільки США, а за їх експортом посідає перше місце в світі. Як виробник і експортер газетного паперу вона не знає рівних. Целюлозні і паперові фабрики побудовані біля річок, якими транспортується сировина та які дають енергію і воду. Особливо багато фабрик на лівих притоках р. Св. Лаврентія. Збір зерна в Канаді становить 50-60 млн тонн. Вивозять пшеницю і ячмінь. Як експортер зерна країна стоїть на другому місці в світі після США. Зернове госпо­дарство зосереджене в степах-преріях, що розташовані між Канадським щитом і

Кордильєрами на півдні степових провінцій. Вони є північним продовженням прерій США. Як і в США, це один з головних сільськогосподарських районів світу. Характерною рисою експортних галузей Канади є те, що вони розміщені не стільки в «обжитій» частині, скільки в малолюдних районах з екстремальними природни­ми умовами, їх дальший рух на Північ спирається на використання новітньої техніки, створення окремих «осередків» з незначною кількістю жителів. Освоєння північних районів не збігається з поняттям ріст населення.

Обробна промисловість Канади практично представлена всіма галузями сучасного виробництва. Якщо не брати до уваги експортний сектор, то всі вони працюють переважно на внутрішній ринок. Значний експорт автомобілів еквівалентний їх імпорту. Провідна галузь обробної промисловості Канади - машинобудування. Найбільшого розвитку дістало виробництво транспортних засобів (автомобілів, літаків, тепловозів, суден і снігоходів), машин для сільського господарства, устаткування для лісопаперової і гірничої промисловості. Водночас канадський імпорт на 2/3 складається з електроніки, засобів зв'язку, приладів і промислового облад­нання. Добре розвинуті чорна металургія, хімічна, легка і харчова промисловість. На відміну від підприємств експортного сектора, всі ці галузі знаходяться в «обжитій» Канаді. Більше того, для них характерна висока територіальна концентрація на півдні провінції* Онтаріо і Квебек, де виробляється понад 4/5 всієї промислової продукції. Особливо багато промислових міст розташовано на між-озерній рівнині, яку називають «півостровом Онтаріо», та в долині річки Св, Лаврентія. Уже нині тут помітні ознаки майбутнього мегалополіса, що простягатиметься майже по прямій лінії на 1 200км між містами Уїнсор і Квебек. Разом з тим - це головний «промисловий пояс» Канади. Він вигідно розташований не тільки усередині Канади, а й глибоко заходить у найбільш населену і економічно важливу частину США. Враховуючи відкритість кордонів і тісні господарські зв'язки між двома країнами, можна говорити про існування єдиного міждержав­ного міського і промислового утворення в цій частині Північної Америки.

Сільське господарство, яке забезпечує потреби внутрішнього ринку, також сконцентроване на півдні провінцій Онтаріо і Квебек. Розвинуті м'ясне і молочне тваринництво, птахівництво, вирощування овочів і фруктів. Вагоме місце в країні належить рибальству.

4 . Особливості розміщення і територіальна структура провідних галузей господарства Канади :

4.1 Промисловості

Гірничовидобувна промисловість .

Найбільшу цінність становить нафта і природний газ, на які припадає більше двох третин загальної вартості видобутку. Наступними за важливістю є метали, вартість яких становить п'яту частину загальної вартості.

Канада посідає перше місце у світі за видобутком цинку й урану, друге - за видобутком азбесту, нікелю і калію, четверте - за видобутком срібла й міді і п'яте - за видобутком золота і свинцю. 90% канадської нафти і газу добуваються в штаті Альберта, де в нафто- і газодобувній промисловості зайняті близько 40% робочої сили. Основні нафтопереробні центри розташовані в провінціях Онтаріо і Квебек. Центри видобутку вугілля - Альберта, Саскачеван, Британська Колумбія і Нова Шотландія.

Лісова промисловість .

На території Канади знаходиться 10% всієї площі лісів планети. Ліс покриває близько 45% площі суші в межах Канади, причому більше половини цієї площі займають продуктивні ліси, які мають промислове значення. Канада посідає перше місце у світі за виробництвом газетного паперу, друге - за виробництвом целюлози і деревної маси і третє - за виробництвом пиломатеріалів. 47% всіх лісоматеріалів виробляється в Британській Колумбії, 21% у Квебеці, 16% в Онтаріо, 6% в Альберті і 5% у Нью-Брансуїку.

4.2 Транспорт .

Канада має сучасну транспортну систему. Особливу роль у ній відіграють трансконтинентальні магістралі: залізниці і шосе, що перетинають кон­тинент від Атлантичного до Тихого океану вздовж кордону зі США. Активно експ­луатується водний шлях річки Св. Лаврєнтія і Великих озер. Багато робиться для того, щоб продовжити сезон навігації (біля Монреаля річка вкривається кригою на 4-5 місяців). Головна роль у перевезенні людей, як і в США, належить власним автомобілям, а на далекі відстані - авіації. Специфічно канадською є проблема транспорту в необжитих північних районах, у тому числі і в Арктиці. Залізниці поступово простягаються все далі на північ. Аляскинське шосе, яке з'єднує основну територію США з Аляскою, перетнуло західну Канаду з півдня на північ. Побудовано шо­се «Маккензі» і ще тисячі кілометрів доріг за програмою «Дороги до ресурсів». Зви­чайним для віддалених районів став повітряний зв'язок. Широко використовуються снігоходи. Головними морськими портами є Монреаль і Ванкувер, аеропортами То­ронто, Монреаль та Ванкувер.

Транспортна система Канади налічує приблизно 90 000км залізниці; 884 000км автомагістралей і шосейних доріг; 24 000км нафтопроводів і 75000 км газопроводів; 25 великих портів, доступних для океанських суден і 475 невеликих портів; понад 1300 ліцензованих аеропортів.

Сьогодні канадська телефонна мережа має три найбільші у світі сучасні лінії, по яким можна передавати не тільки телефонні розмови, але й радіо, телепередачі та іншу інформацію.

4.3 Паливно-енергетичний комплекс.

Канада має багаті і різноманітні природні ресурси, будь-то нафта, природний газ, залізна руда, кольорові і дорогоцінні метали, уран, вугілля гідроенергетичний потенціал, нарешті потенціал прісної води.

Експлуатація деяких ресурсів, як наприклад, великіх родовищ нафтоносних сланців, практично не розпочиналася. Продовжується інтенсивна геологічна розвідка корисних копалин на півночі Канади. Найбільше значення для економіки країни має видобуток нафти і природного газу в провінції Альберта, що забезпечує Канаді роль нетто-експортера цих найважливіших видів енергетичної сировини. У найближчі роки планується в промислових обсягах почати видобуток нафти на родовищі "Іберніа", розташованому на атлантичному шельфі Канади.

Істотне значення для економіки країни має також видобуток вугілля і, особливо, - широке використання гідроенергетичного потенціалу. На півострові Лабрадор розташований найбільший у світі каскад гідроенергетичних станцій "Ла-Гранд". Ставка на профілюючий розвиток гідроенергетики, що дає 70% всієї електроенергії Канади, призвела до того, що сьогодні Канада обладає однією з найдешевших електроенергій серед розвитих країн Заходу, а це є найважливішою конкурентною перевагою економіки країни. Крім того, канадська електроенергія в промислових масштабах експортується в США. У видобувній промисловості Канади істотне значення має експлуатація родовищ золота (Онтаріо, Квебек) нікелю (Онтаріо), залізної руди (Ньюфаундленд). редкоземельных металів (Юкон), міді (Онтаріо, Британська Колумбія). У останні роки в силу ряду причин помітно скоротилося виробництво азбесту й урану.

У цілому, на частку паливно-енергетичного комплексу припадає більш 3,5%, а на частку видобувної промисловості - біля 5,5% усього ВВП Канади. Обробна промисловість. На частку обробної промисловості припадає ледве більше 18% ВВП Канади.

По вартісному обсязі зробленої продукції найважливішими її галузями є: транспортне машинобудування (насамперед автомобілебудування), деревообробка, паперова і поліграфічна промисловість, металообробка, харчова і хімічна промисловість, машинобудування.

Канадська промисловість багато в чому продовжує спеціалізуватися на переробці що добувається ресурсів і продукції сільського господарства. Проте ступінь переробки постійно зростає, про що свідчить тенденція до збільшення частки доданої вартості у валовій продукції обробної промисловості.

Важливої особливість машинобудівної галузі є її орієнтація на обслуговування потреб ресурсного комплексу країни. Канада є одним із світових лідерів у виробництві буровой і шахтної техніки, технології і ноу-хау в сфері видобувної промисловості, гідротурбін, устаткування для лісової і деревообробної промисловості.

Особливістю канадського автомобілебудування є його тісна кооперація з американськими виробниками - на канадських автомобільних заводах налагоджений масовий випуск автомобільних вузлів, що потім проходять складання в Детройті. Сектором канадської обробної, що щвидко развивается, промисловості є високотехнологічні галузі - телекомунікаційна, аерокосмічна, фармацевтична, лазерна промисловість і атомна енергетика. Продукція цих галузей, будь-то засоби супутникової і волоконнооптичного зв'язку, літаки, лікарські препарати, реактори типу "Канду", користуються заслуженим визнанням у усьому світі.

У самі останні роки динамічно розвивається канадська електроніка (виробництво комп'ютерів і комп'ютерних чипов). Проте дотепер попит канадського ринку на електроніку задовольняється в основному за рахунок імпорту.

5. Участь Канади у внутрішньодержавному територіальному поділі праці та економічних зв’язках.

Одним із чинників економічного зростання будь-якої країни є формування ринку робочої сили. Малочисельність всього населення, нерівномірність його розподілу по величезній території Канади історично вплинули на формування цього ринку. За рахунок іммігран­тів у 60-ті роки поповнювалось 35—40 % ринку робочої сили, 70-ті — 25 %, 80-ті - поч. 90-х - 20—25 %. Наприкінці XX ст. кількість представників лише кольорових рас у на­селенні Канади за прогнозами сягне 25 %. Суперечність по­дібного формування полягає в тому, що, з одного боку, наявним є більш високий рівень освіти й кваліфікації переселенців, з іншого — загострюється проблема безробіття.

Водночас гостро постає питання нестачі кваліфікованої робочої сили у багатьох галузях обробної промисловості, що змушує роботодавців збільшувати витрати на внутрішньо-фірмову профосвіту.

Оновлення основного капіталу в традиційних галузях економіки супроводжується інтенсивним створенням нових галузей промисловості, зокрема авіаційної. Цікаво, що продуктивність праці в цілому складає 95 % від рівня США, а в деревообробній та целюлозо-паперовій — перевищує рівень могутнього сусіда. Вузькість внутрішнього канадського ринку зумовлювала створення іноземними фірмами, зокрема американськими, міні-аналогів, точних копій головних заводів у США, але в 10—15 разів менших за потужністю. Згодом виявилась неефективність таких заводів, на яких продуктивність праці приблизно на ЗО % менша, ніж на американських.

Рівень витрат на НДДЕР у ВНП Канади майже в 2 рази менший, ніж у США, Японії, ФРН. Маючи відносно невисокий рівень розвитку фундаментальних наукових досліджень, Канада використовує відлагоджений механізм при­кладних досліджень і їх впровадження. Рівень технічної оснастки та ефективності виробництва у деревообробній промисловості, чорній металургії, ядерній енергетиці, будівництві в умовах Півночі дуже високий у Канаді. Країна є єдиною в світі, яка у промислових масштабах використовує альтернативну енергетичну технологію, що полягає в екстракції нафти з бітумінозних порід (запаси бітуму в Канаді унікальні). Згідно з оцінкою XI Світової енергетичної конференції, наприкінці XX ст. канадська економіка зможе задовольнити за рахунок синтетичної нафти від 1/3 до 1/2 своїх внутрішніх потреб у рідкому паливі.

З точки зору співвідношення матеріального виробництва і сфери послуг економіка Канади є «міні-дублікатом» економіки США (питома вага населення, зайнятого у сфері послуг, дорівнює 69 %, а в сільському господарстві - всього 3,5 %). За високою часткою сфери послуг у ВНП, на відміну від США, приховується симптом того факту, що відбувається недовикористання природних резервів еконо­мічного зростання. Створення при активній участі іноземного капіталу гірничовидобувної, а з початку 60-х років — нафтогазової промисловості суперечить нездійсненності наступного кроку: створенню на цій основі розгалуженого високоефективного обробного сектора. Більш ніж скромний для розвинутої країни внесок обробної промисловості у ВНП (близько 20 %) не може бути показником «пост-індустріального» характеру господарської структури Кана­ди, а є відображенням «гіпертрофії третинного сектора економіки».

У Канаді приблизно 80 % робочих місць забезпечує малий бізнес, а серед правових форм його організації чільне місце мають акціонерні підприємства. Щодо малих підприємств, то вони є приватними компаніями з числом зайнятих менше 50 чоловік; 8—12 % з них щорічно банкрутують. На відміну від США, у Канаді яскраво виражені диспропорції національної економіки з точки зору вкладу окремих провінцій у її економічний потенціал. Наприклад, вклад провінції Онтаріо оцінюється в 40 %; до того ж, Онтаріо і Квебек дають 77 % обробної промисловості країни, а Манітоба, Альберта й Саскачеван — більше половини сільськогосподарської продукції і основну частину зернових.

Банківська система Канади характеризується насампе­ред досить високим ступенем концентрації.

Лідером серед лише 11 комерційних банків країни є «Ройал бенк оф Кенада», який за своїми активами наближається до провідних банків США. П'ять канадських банків перебувають у списку 300 найбільших банків світу.

На відміну від банків США канадські банки активно сприяють «канадизації»- викупу канадських фірм у іно­земних власників. Друга відмінність полягає в тому, що банки Канади дуже рідко є центрами фінансово-олігархічних груп, поступаючись у цій ролі найбільшим промисловим монополіям країни. Однак банки завдяки своїй фінансовій силі реалізовують власні економічні інтереси в олігархічній системі, спираючись на непрямі важелі впливу. Наприк­лад, у канадській фінансово-корпоративній групі «Аргус корп» банк «Ройал бенк оф Кенада» активно захищає інте­реси національного капіталу; натомість у групі «Пауер корп» (Канада) ціла мережа комерційних банків Канади, США та інших країн забезпечують ґрунтовні економічні зв'язки з іноземним корпоративним капіталом, досягаючи конкурентоспроможності не у формі концентрованого вира­зу економічної могутності нації, а у формі сукупності науко­во-технічного, виробничого та організаційно-управлінського потенціалів.

Площа сільськогосподарських угідь—66 млн га—це всього 7 % території країни; з них 12 млн га відведено під пшеницю. У Канаді нараховується близько 313 тис ферм, на яких працюють менше 490 тис. чоловік. Незважаючи на порівняно низьку врожайність зернових (близько 22 ц/га; пшениця—приблизно 18 ц/га; для порівняння: у США— відповідно 43 ц/га і 26 ц/га), у Канаді щорічно вирощують до 50 млн т зерна, що забезпечує 1/5 частину всього світового експорту пшениці. Протягом останніх 40—45 років кількість ферм зменшилась на 1/2, а частка сільського ЕАН— впала з 21 % до 3,5 %. Середня величина ферми— 143,2га — має тенденцію до зростання.

Наведені тенденції не дають вичерпного уявлення про складну й багатогранну картину сучасного розвитку економіки Канади, проте дають змогу розглянути жорстку прив'язку канадської економіки до ринку США, її підпорядкований стан у північноамериканській індустріальній системі.

Залучення в Канаді американського й взагалі іноземного капіталу є причиною багатьох серйозних негативних наслідків для канадської економіки. По-перше, це маніпуляції з цінами і прибутками, в результаті яких національний бюджет недоодержує значні суми доходів; по-друге, це обмежуюча практика у сфері експортної політики, коли матірна компанія вказує канадській місце збуту її продукції, по-третє, прямі іноземні інвестиції сприяють підпорядкуванню інтересам іноземного капіталу канадських ресурсів НДДЕР; по-четверте, роздратування в Канаді викликають претензії США поширити своє законодавство на діяльність філіалів американських корпорацій в Канаді.

Діяльність іноземних корпорацій у Канаді викликала ідею «канадизації», тобто викупу в іноземців канадської власності. Ще 1971 р. була створена Корпорація розвитку Канади, покликана сприяти розширенню сфери національ­ного контролю над економікою. Крім неї, створено Агентство перевірки іноземних інвестицій, яке не ставить бар'єрів на шляху цих інвестицій, але має на меті забезпечувати Канаді більш вигідні умови капіталовкладень. Агентство розглядає також заявки на купівлю контрольних пакетів уже існуючих канадських компаній та проекти нових інвестицій з участю іноземних фірм.

Безліч прикладів (безпосередні зусилля приватного і державного корпоративного капіталу по встановленню національного контролю над крупними фірмами) свідчать про те, що політика «канадизації» швидко набирала силу протягом другої половини 70 — на початку 80-х років. Відносно вщухла її напруга на початку 90-х років. На відміну від раніше поширеної думки про дезінтегруючий (щодо Північної Америки) потенціал політики «канадизації» остан­нім часом дедалі більше утверджується розуміння того, що реально втілюється не намагання розриву регіональних внутрішньо- і міжгалузевих зв'язків двох країн по капіталу, а перегляд і впорядкування системи таких зв'язків із вра­хуванням ситуації, що змінилася. Канадський корпоративний капітал досяг більшої зрілості, усвідомивши особливі національні інтереси й помітно розширивши власні фінансові можливості.

З іншого боку, об'єктивно зберігають значення носії циклічних імпульсів із Сполучених Штатів у Канаду—взаємна торгівля, рух підприємницького й, особливо, позичкового капіталу, зміни в платіжному балансі. Зберігається визначальна роль США у процесі формування єдиного північноамериканського циклу.

На прикладі розвитку економік США і Канади можна вистежити дієві рушії ефективності ринкового господарства, які забезпечують відносно високі і стабільні темпи економічного зростання, задоволення безперервно зростаючих індивідуальних та суспільних потреб. Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків сприяє забезпеченню ритмічності і збалансованості національного відтворення в обох країнах, хоча ці процеси, особливо в контексті ролі й значення зовнішньоекономічних зв'язків, не відбуваються безперешкодно, не реалізуються без суперечностей. Частка експорту у ВНП США—близько 11, Канади—28 % (у Голландії цей показник становить 45, ФРН — 27, Великобританії — 23%).

Серед розмаїтих форм зовнішньоекономічних зв'язків обох країн треба назвати передусім експорт та імпорт капіталу, що істотно впливають на масштаби міжнародної виробничої діяльності, зовнішню торгівлю товарами та послугами, фінансову допомогу іноземним країнам, участь у міжнародних науково-технічних програмах, міжнародних економічних організаціях тощо. Крім того, США активно використовують долар як головний міжнародний розрахунковий, платіжний і резервний засіб, що певним чином впливає на курс долара й, отже, на сальдо зовнішньої торгівлі США.

Впливова роль у розвитку всіх форм зовнішньоекономічних зв'язків належить ТИК і ТНБ, особливо американським. Так, на американські ТНК припадає 2/3 зовнішньоторговельного обороту країни, 4/5 патентно-ліцензійної торгівлі, переважна частина експорту капіталу; причому 3/4 прямих закордонних інвестицій ТНК США спрямовують у розвинуті країни, а із вкладень в країни, що розвиваються,— 2/3 припадає на Латинську Америку.

Банки США сконцентрували близько 80 % усіх міжнародних кредитних операцій Канади.

У США й сьогодні зосереджується наймогутніший за розмірами активів фінансовий капітал у вигляді могутніх фінансово-корпоративних груп, серед яких відбуваються серйозні перегрупування. «Старі» групи (Морганів, Дюпонів, Рокфеллерів та ін.) відтісняються з лідируючих позицій на другорядні ролі а фінансовий Олімп «освоюють» нові Каліфорнійська, групи Уолтонів, Уонгів, Баффетів, Мурів та ін. Протягом останніх десятиліть мають місце також відчутні зрушення у структурі провідних фінансово-корпоративних груп, характері та масштабах їхньої діяльності. Інтернаціоналізація виробництва й капіталу зумовила, зокрема, виникнення транснаціональних фінансово-монополістичних груп, у яких фінансовий капітал США посідає чільне місце.

Транснаціональні фінансові групи США активно укла­дають угоди з фінансовими групами інших країн з метою зміцнення конкурентних позицій. Все це змінює співвідношення сил між основними угрупованнями світового фінансового капіталу. І зараз серед 90 найбільших груп світової фінансової сфери 25 є американськими, хоча у першій де­сятці найбільших банків світу немає жодного американсь­кого, а «Сітікорпорейшн» за розмірами активів (216,9 млрд дол.) займає лише 20-те місце у зазначеному списку після 11 японських банків, 4 французьких, 2 британських, 1 німецького та 1 нідерландського.

Якщо американським символом могутності фінансового капіталу є знаменита Уоллстрит у Нью-Йорку, то канад­ським — не менш відома Бейстрит у Торонто; сімейні клани фінансово-корпоративних груп — Брофмани, Райхмани, Уестони, Ітони — намагаються не відставати від своїх аме­риканських конкурентів, обираючи для цього не шлях на­рощування сукупних капіталів та активів, а подальший розвиток організаційних основ капіталу груп, перехід до більш зрілих форм опрацювання стратегій виробничо-ринкової діяльності. Цей розвиток підпорядковується забезпеченню рівня конкурентоспроможності національних компаній, вмінню зберігати і посилювати конкурентні переваги у певних секторах і галузях господарства.

Економічне співробітництво.

Лише за минулий рік товарообіг між Україною і Канадою збільшився майже в два рази, досягши 83 млн. доларів США. Причому український експорт в Канаду збільшився за рік на 170 %. Таку позитивну динаміку співпраці між обома країнами відзначено на сьогоднішній (22 лютого) зустрічі Віце-прем’єр-міністра Михайла Гладія з послом Канади в Україні Дереком Фрейзером. Названі успіхи стали оптимістичним тлом для обговорення сторонами порядку денного четвертого засідання Українсько-Канадської міжурядової економічної комісії, яка відбудеться в середині травня ц.р. в Оттаві (Канада).

Передбачається, що на засіданні Комісії будуть розглянуті пропозиції щодо розширення співробітництва в сільському господарстві, промисловості, будівництві, енергетиці та нафтогазовому секторі.

Сторони погодилися, що за умов нинішнього прискорення радикальних реформ в Україні традиційні українсько-канадські зв’язки поповнюються все новими формами. Зокрема, Канадське агентство міжнародного розвитку здійснює в Україні ряд проектів в сфері поглиблення демократичного ладу, підвищення ролі місцевих громад, економічного прогнозування. Канада вносить значний вклад у процес закриття Чорнобильської АЕС та вирішення інших важливих екологічних і соціальних проблем України.

Вперше за багато років валова продукція сільського господарства не знизилася, а зросла на 7,6%, в тому числі в рослинництві - на 18%. Завдяки запровадженню ринкових механізмів аграрна галузь України зменшила збитки в десять разів. Тому для фінансового зміцнення галузі важливо запозичити досвід Канади щодо створення кредитних спілок для підтримки селянських і фермерських господарств, а також системи довгострокового іпотечного кредитування, розвитку інфраструктури ринку землі. Ринковим перетворенням в сільському господарстві України сприяє успішне здійснення спільного проекту розвитку м’ясного скотарства і кормовиробництва (СТЕП).

Висновки

З моєї курсової роботи можна зробити висновки.

Канада є другою за величиною країною у світі (9 970 610 кв. км), яку перевершує за розмірами тільки Росія. Канада розташована на північ від США, між Атлантичним та Тихим океанами. З заходу на схід вона досягає 7 700км, а з півночі на південь – 4 600км.

Клімат Канади варіює від помірного на півдні до арктичного на півночі. Хоча більша частина землі зайнята озерами та низинами, вкритими лісами, у Канаді є також і гірські гряди, рівнини та навіть невелика пустеля.

Населення Канади становить приблизно 30,3 млн.чол. (данні за переписом 1997р). майже 90% населення Канади мешкає в межах 160км від кордону з США.

За рівнем життя Канада стоїть на шостому місці в світі: її переганяють США, Швейцарія, Люксембург, Німеччина та Японія. Канада переважає США за тривалістю життя, а Японію – за рівнем освіти, що й послужило причиною проголошення Канади ООН найкращою країною у світі для проживання людини. Більше 65% канадців мешкає у приватних будинках. Телефонний зв’язок розповсюджений практично всюди.

Канада це країна багата на корисні копалини, оновними з яких є нікель, цинк, мідь, золото, свинець, молібден, поташ, срібло, вугілля, нафта, природний газ. . Майже половина території Канади вкрита лісом.

Сучасна Канада – одна з найрозвинутіших країн з ринковою економікою, наприклад торгівля зі США становить близько 80% загального обсягу торгівлі Канади. Американський капітал переважає в усіх ключових галузях господарства, за винятком фінансової сфери і землеробства.

Канада є членом багатьох міжнародних організацій таких як ООН, ЮНЕСКО, НАТО, АЕС, ОАД, Велика сімка, СОТ, МБРР, МВФ та інші.

Список використаної літератури

1. Безуглий В.В., Козинець С.В., Регіональна економічна та соціальна географія світу - Київ, 2003 р.

2. Іщук С.І., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2000 р.

3. Качан Е.П., Ковтюк М.О., Перига М.О., Розміщення продуктивних сил -Київ, 1997 р.

4. Ковалевський В.В., Михалюк О.Л., Семенова В.Ф, Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка - Київ, 2004 р.

5. Ковалевський О.Л., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2001 р.

6. Ковальчук О., Євтух В., Українці в Канаді - Київ, 1993 р.

7. Козак Ю.Т., Економіка зарубіжних країн - Київ, 2003 р.

8. Кузик С., Економічна і соціальна географія світу - Львів, 2002 р.

9. Масляк П.О., Дахно І.І., Економічна і соціальна географія світу - Київ, 2003 р.

10. Стеченко Д.М., Розміщення продуктивних сил і регіоналістика - Київ, 2000 р.

11. Тарангул Л.Л, Горленко І.О., Евтушенко Г.І., Розміщення продуктивних сил - Київ, 2000 р.

12. Юрківський В.М., Регіональна економічна і соціальна географія зарубіжних країн - Київ, 2000 р.