Введення

Проблеми регіонального розвитку центрально-українського економічного району – це проблеми невикористаних можливостей, нереалізованого потенціалу. Зменшення чисельності працездатного населення, депопуляція - свідчать про складну демографічну ситуацію. Понад з тим у районі немає великих міст, розвинених галузей промисловості, що є носіями технічного прогресу.

Площа Центральноукраїнського економічного району становить 45,5 т.км² . До нього належать Кіровоградська та Черкаська області, площа яких становить 24,6 і 20,9 т.км² відповідно.

Проблемами регіонального розвитку Центральноукраїнського економічного району займалися професор, член-кореспондент НАН С.І. Дорогунцов, Л.Г. Чернюк та інші.

Географічне положення та природні умови сприятливі для подальшого розвитку АПК Центральноукраїнського економічного району, але неповністю реалізовані можливості розвитку харчової промисловості. Розгляду рівня розвитку і структури господарства району, економіко-географічній оцінці географічного положення, природних умов і природних ресурсів району, аналізу тенденцій його розвитку присвячена дана курсова робота.

1. Роль району в территориальному розподілі праці

За даними на 01.01.08 у Кіровоградській області 21 адміністративний район. 12 міст (у тому числі 4 державного і обласного підпорядкування), 26 містечок, 1004 сільських населених пункти; в Черкаській відповідно 20, 16 (6), 15 і 824. (Додаток 1)

Частка площі району становить 7,4%, чисельність населення - 5,3% від загальних відповідних показників по Україні. Спеціалізація району в господарському комплексі держави - машинобудування сільськогосподарське, електротехнічне, енергетичне, приладобудування, виробництво обладнання для харчової промисловості, харчова промисловість, виробництво чистих металів і твердих сплавів, видобуток графіту, уранових руд, будівельна, індустрія (видобуток гранітів і лабрадоритів), хімічна промисловість (хімічні волокна, азотні добрива, лаки, фарби) і деревообробка (меблева промисловість), бурякоцукровий, олійно-жировий, зерновий, і плодоовоче-консервний і м’ясо-молочний комплекси.

За структурою економіки Кіровоградська область є аграрно-індустріальною. Характерна особливість регіону – це високий рівень розвитку аграрно-промислового комплексу і машинобудування, що виділяє його серед інших у Придніпров’ї та Україні.

У загальнодержавному територіальному поділі праці Черкащина виділяється виробництвом цукру, молочних і овочевих консервів, машин для харчової та легкої промисловості, хімічних волокон, шовкових тканин, мінеральних добрив, а також зерна, м'яса і молока. Визначальними при цьому є легка промисловість, машинобудівний та агропромисловий комплекси.

2. Економічні і природні передумови розвитку району

2.1 Економіко-географічна оцінка географічного положення, природних умов і природних ресурсів району

Економічна оцінка природно-ресурсного і виробничого потенціалів . Більшість території району лежить у зоні Лісостепу, південніше від Кіровограда зона північного Степу. Рельєф території рівнинний на Придніпровській низовині й хвилястий - на Придніпровській височині. Висота над рівнем моря від 39 до 269 м. Поверхня розчленована долинами річок, ярами та балками.

Кліматичні умови регіону сприятливі для розвитку сільського господарства. Місто Черкаси і територія навколо нього в радіусі 150 км - район максимуму біологічної ефективності клімату.

Клімат помірно континентальний. Середні температури липня 20-21 С; січня - мінус 5-6 °С. Зима м'яка з частими відлигами, літо тепле, сухе. Тривалість безморозного періоду 160-170 днів, сума активних температур близько 3000 С. Середньорічна кількість опадів становить 430-520 мм, максимальна випадає у теплий період року (близько 70%). Днів з опадами за рік 120-140.

Серед несприятливих кліматичних явищ - посухи, суховії, пилові (чорні) бурі, град, зливи. Бувають також пізні весняні й ранні осінні заморозки.

Південно-західна частина Черкаської та північно-західна і північна частини Кіровоградської областей лежать у недостатньо вологій, теплій, а південна і східна частина Кіровоградської області - у посушливій, дуже теплій агрокліматичних зонах.

Район багатий на корисні копалини. Розвідано понад 30 родовищ бурого вугілля Дніпровського буровугільного басейну. Є родовища горючих сланіцв (Бовтиське). На лівобережжі Дніпра, в долинах річок, в тому числі р.Ірдинь, видобувають торф.

Поклади паливних ресурсів використовуються здебільшого для місцевих потреб. Район має велике значення для розвитку атомної енергетики країни у зв'язку з наявними тут покладами уранових руд (Смолинське рудоуправління).

У східній частині району, на лінії Кривий Ріг - Кременчук, зосереджені поклади залізистих кварцитів; на заході, у Побужжі - хромітів та нікелевих руд (Капітанівське й Деренюське родовища). В останні роки розвідано Кіровоградеський золоторудний район (родовища Клинці, Юріївське та ін.).

Видобувають також будівельну сировину: вогнетривкі глини, каоліни, бентоніти, граніти, габро, лабрадорит та інші (басейн р.Тясмин). Є поклади графіту (Завалівське родовище), вони мають міжрайонне значення. Район перспективний на алмазоносність.

Водними ресурсами район забезпечений недостатньо. По його території протікають річки Дніпро і Південний Буг, багато малих і середніх річок: Цибульник, Сула, Супій, Рось, Вільшанка, Тясмин, Інгулець, Інгул, Синюха, Синиця, Гірський Тікич, Гнилий Тікич, Ятрань тощо. Всього в Кіровоградській області 438 річок, серед них 120 довжиною понад 10 км і 45 довжиною понад 25 км. У Черкаській області 181 річка понад 10 км завдовжки. Тут також є Канівське, Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища. Крім цих у районі створено ще 108 водосховищ (Іскрівське, Новоархангельське, Червонохутірське, Гайворонське та ін.) та 2564 ставки і заплавних озера. Збудовано водовід Дніпро (від м.Світловодська) - Кіровоград. Води водосховищ та ставків використовують для водопостачання, риборозведення, зрошування. На території Українського кристалічного щита є джерела лікувальних радонових та інших мінеральних вод (Умань, Новоукраїнка, Знам'янка).

У районі одні з найкращих в Україні грунтово-кліматичні умови. В лісостеповій частині Кіровоградської області переважають чорноземи типові середньо- й малогумусні, чорноземи опідзолені (95% площі), ясно-сірі та сірі лісові грунти; у степовій - чорноземи звичайні середньо- й малогумусні (95% площі). У долинах річок поширені чорноземно-лучні та лучно-болотні грунти, є ділянки слабко закріплених пісків. Еродованість земель становить у південно-східній частині 53%, у західній 43%. В Черкаській області переважають типові малогумусні та слабогумусовані (53% площі), лісові й лучні грунти.

Природні типові ландшафти (різнотравно-типчаково-ковиловий степ) практично не збереглися, крім невеликих ділянок на схилах річкових долин та балок, на узліссях.

Серед степової рослинності переважають типчак, тимофіївка, зрідка трапляються ковила, тонконіг, стокодос, волошка, молочай, ромашка, сокирки, конюшина та ін. У заплавах річок поширена лучна та болотна рослинність (очерет, рогіз, осока, жовтець та ін.).

Природно-ресурсний потенціал району сприяє розвитку АПК, будівельної індустрії, окремих галузей кольорової металургії, в майбутньому розвитку хіміко-буровугільного комплексу.

Кіровоградська область розташована в центральній частині країни в межиріччі Дніпра і Південного Бугу, на межі степової і лісостепової природних зон, але більшість її території лежить у степовій зоні. Вона займає вигідне географічне положення відносно старопромислових регіонів Придніпров’я (Дніпропетровської і Запорізької областей) та Донбасу. Розвитку області сприяє густа мережа транзитних залізниць і автомагістралей та вихід до Дніпра.

Клімат Кіровоградської області помірно континентальний, тривалість безморозного періоду 160-170 днів, сума активних температур 2696-2994 ˚С, опадів випадає 430-520 мм на рік при максимальній кількості в теплий період року. Серед несприятливих кліматичних явищ трапляються часті посухи, суховії, пилові бурі. Північна і північно-західна – у посушливій. Але в цілому агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства.

Природно ресурсний потенціал Кіровоградської області загалом (за грошовою оцінкою) складає 3% в Україні. В його структурі земельні (ґрунтові) ресурси становлять 70,3%, водні – 11,9, мінерально-сировинні – 10,8, природно-рекреаційні – 4,8, лісові – 1,6 і фауністичні – 0,6%.

За територіальною диференціацією природно-ресурсного потенціалу в Україні (індекс 1,00 грн./га) регіон складає 0,75, особливо виділяються земельні і фауністичні ресурси - відповідно 0,99 і 1,00.

Мінерально-сировинні ресурси. Надра Кіровоградської області багаті на корисні копалини. Тут розвідано 41 родовище бурого вугілля (з них розробляється вісім), є родовища горючих сланців, торфу, на сході області - поклади залізної руди, в тому числі залізних кварцитів (Криворізький залізорудний басейн), на Побужжі-нікелево-хромових руд, графіту (Завалівське родовище), а також уранові руди (3 родовища).. Поширені родовища різних будівельних матеріалів. В області зосереджено 36 водозаборів прісної води, з яких 14 розробляється, та два джерела мінеральних вод.

На території області зосереджено близько 96% запасів графіту, 28,7 - промислових запасів бурого вугілля (по паливно-енергетичних ресурсах регіон дефіцитний), 7,6 будівельного каменю, 1,7% - руди заліза України. Основна проблема щодо мінерально-сировинних ресурсів полягає у здійсненні їх комплексного використання на основі глибокої переробки.

Земельні ресурси. Кіровоградська область розташована в межах Центрально-лісостепової та Дністровсько-Дніпровської північно-степової агроґрунтової провінції. В лісостеповій частині переважають чорноземи типові середньо- і малогумусні, опідзолені, у степовій - чорноземи звичайні середньо- і малогумусні. Середній бал природної родючості сільськогосподарських угідь складає 67, ріллі -68 балів (в Україні відповідно 62 і 63). В області високий рівень сродованості земель: в південно-східній частині - 53, західній 43%. Але в цілому агроґрунтові умови сприяють розвитку сільськогосподарського виробництва.

Аналіз трансформації земельного фонду за 1990-2000 рр. свідчить, що в області скоротилась площа сільськогосподарських угідь у всіх землекористувачів і власників за рахунок зменшення площі ріллі, а також багаторічних насаджень. У той же час розширилась площа природних кормових угідь. У регіоні спостерігається негативна тенденція збільшення площі заболочених земель. Дещо скорочуються обсяги зрошуваних сільськогосподарських угідь за рахунок виведення із обігу зрошуваних площ на системах, які відбули строк амортизації.

Загальна площа земель (суші) за станом на 01.01.2001 складає 2384,1 тис. га, в тому числі 2043,1 сільгоспугідь і 1771,9 тис. га ріллі. Розораність сільгоспугідь надто висока - 86,8% (в Україні - 78,1%). В області найбільший у країні рівень землезабезпеченості на душу населення, зокрема, сільськогосподарських угідь припадає 1,79 (Україна - 0,85), а ріллі - 1,55 га (відповідно 0,66 га).

Негативні тенденції в землекористуванні, деградація ґрунтів призвели до зниження еколого-економічної ефективності використаних земель у регіоні.

Водні ресурси . Річки Кіровоградської області належать до басейнів Дніпра і Південного Бугу. Густота річкової сітки на заході складає 0,31-0,38, на південному сході - 0,20-0,23 км/км² . На північному сході територію області омивають Кременчуцьке та Дніпродзержинське водосховища.

Обсяги використання води на господарські потреби протягом 1990-2000рр. у регіоні значно скоротилися. Так, споживання свіжої води у 2000 році становило 86 мли. м³ або менше порівняно з 1990 р. (270 млн. м³ ) у 3,1 рази, що обумовлене скороченням виробництва. Знизились також обсяги оборотної і послідовно (повторно) використаної води: у 2000 році вони становили 47 млн. м³ у 1990 - 321, у 1995 р. - 157 млн. м³ . Значно зменшилась і частка оборотної води у загальному обсязі використання на виробничі потреби, яка складала відповідно 68, 78, і 75%. У той же час відмічаються високі питомі витрати води. Тому основна проблема щодо водовикористання полягає в скороченні витрат води на виробництво одиниці продукції до оптимального рівня.

Лісові ресурси . Землі під лісами та іншими лісовкритими площами в Кіровоградській області складають 179,2 тис. га, у тому числі 158,3 тис. га вкритих лісовою рослинністю; або 7,5% до загальної площі землі (суші) (в Україні -12,5%). Переважають ліси санітарно-гігієнічного, природоохоронного і рекреаційного призначення. Лісовідновлення здійснюється невисокими темпами - на рівні 300-400 га в рік, посадка і посів лісу складає близько 400 га. У загальному обсязі випуску продукції лісового господарства цей регіон займає лише 1,4%. Основна частина деревини завозиться з інших регіонів України і зарубіжжя.

Головна проблема лісового господарства регіону полягає в необхідності розширення обсягів захисного лісорозведення.

Черкаська область розташована в центральній частині України у басейні середньої течії Дніпра. Утворена 7 січня 1954 року. На півночі межує з Київською, на сході - з Полтавською, на півдні - з Кіровоградською, на заході - з Вінницькою областями. За площею (20,9 тис.км² ) займає 18-те місце серед областей України, що становить 3,4% її території. Черкаська область входить до складу Центрального економічного району України. Обласний центр - місто Черкаси.

Область має вигідне економіко-географічне положення, яке зумовлене розташуванням території у безпосередній близькості до промислово-розвинутих регіонів, проходженням транспортних магістралей, що зв'язують її з Києвом, Донбасом, причорноморськими областями України.

Ґрунтові і агрокліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства та рекреації. Область має: розгалужену мережу залізничних і автомобільних шляхів загальнодержавного значення. Через територію області проходить газопровід "Союз".

Основні економічні показники соціально-економічного розвитку Черкаської області наведені в таблиці 1.

Таблиця.2.1.1 Основні показники соціально-економічного розвитку Черкаської області [ 9 ]

За характером рельєфу Черкаська область поділяється на дві частини право— і лівобережну. Правобережна частина лежить в межах Придніпровської височини із значним розвитком ерозійних форм рельєфу, лівобережна на Придніпровській низовині з переважно рівнинним рельєфом. Крім Дніпра, область має густу мережу малих та середніх річок: Супій, Рось, Тясмин, Гірський Тікич та інші. Всього в області 181 річка завдовжки понад 10 км. кожна, розташовано 33 водосховища, понад 650 заплавних озер і ставків. Густота річкової мережі коливається від 0,18 на лівобережжі до 0,45 км/км² в басейні Гнилого Тікича.

Черкащина багата на різні нерудні корисні копалини. Паливні ресурси представлені бурим вугіллям (Новосілківське, Тарнавське, Рижанівське, Козацьке та інші родовища), покладами торфу (Драбівський, Черкаський, Смілянський, Чигиринський райони). Наявні значні запаси будівельних матеріалів: граніти, лабрадорити, пісковики, гнейси, глини (Черкаське родовище бентонітових глин), кварцові піски, поклади каолінів, а також джерела мінеральних вод у Звенигородському й Уманському районах.

Помірно континентальні кліматичні умови сприятливі для розвитку сільського господарства. Середні температури січня та липня становлять відповідно -5,9 та + 20 'С. Річна кількість опадів 450-550 мм.

Серед зональних типів ґрунтів переважають чорноземи типові мало гумусні та слабогумусовані. під лісами сірі лісові та темно-сірі опідзолені. В долинах річок поширені піщані, піщано глинисті та торфові ґрунти. Вся територія Черкаської області розташована в межах лісостепової зони.

Ліси вкривають близько 15% території. Це в основному дубово-грабові масиви, а також заплавні ліси з вільхи, верби, осики, тополі.

Значні земельні ресурси характеризуються високим ступенем освоєння. Серед сучасних негативних природних процесів спостерігаються площинний змив та глибинна ерозія, зумовлені нерівністю рельєфу, зливовим характером опадів та легким механічним складом ґрунтів.

2.2 Населення і трудові ресурси

Середня густота населення району 58,2 осіб/км² , в тому числі у Черкаській області - 70, у Кіровоградській - 48 осіб (середня густота населення в Україні 83 особи/км² ). Густота сільського населення - в середньому 24,7 осіб/км² , у тому числі на Черкащині - 31,7, на Кіровоградщині - 18,7. Густіше заселені (83 особи/км² ) Звенигородський, Христинівськнй, Городищенський райони, менше (до 23 особи/км² ) - північно-східна частина Черкаської області. В Кіровоградській області найгустіше заселені північна й північно-західна частини (50-60 осіб/км² ), найменше південна (20-30 осіб/км² ). Ступінь заселеності як Черкащини, так і Кіровоградщини найнижчий за середній по країні. Існує тенденція до скорочення чисельності населення внаслідок низького природного приросту (у Кіровоградській області народжуваність становить 8,2%, смертність 16,5%, природний приріст - мінус 8,3%; у Черкаській відповідно 8,3, 16,5, мінус 8,2%; показники в Україні в 1998 р. відповідно 8,3, 14,3, мінус 6,0) та значної міграції. Тривалий час простежувалася міграція сільського населення в міста. Так, у Черкаській області міське населення за період з 1980р. по 1990р. зросло з 708,3 тис. до 818,1 тис. осіб. В останні роки цей процес майже припинився (в 1998 р. міське населення Черкащини становило 801,1 тис. осіб).

На 1 січня 2008 року загальна чисельність населення по Кіровоградськії області становить1039,7 тис. жителів, у тому числі міського - 637,7 тис., сільского – 402,0 тис, по Черкаській області – 1315,5 тис., 730,0 тис. і 585,5 тис. відповідно.

У містах мешкає 57,6% населення від загальної кількості його в районі (на Черкащині – 54,7%, Кіровоградщині - 61,2%). У цілому цей показник нижчий за середній по республіці. У регіоні 28 міст, з них 10 обласного підпорядкування; на Черкащині - відповідно 16 і 6, на Кіровоградщині 12 і 4. Переважають малі міста. У Черкаській області сформувались локальні системи розселення: Черкаська, Уманська та Звенигородсько-Ватутінська; у Кіровоградській - Кіровоградська, Олександрійська, Світловодська і Знам'янська. Містечок у регіоні 41, з них на Черкащині - 15, на Кіровоградщині - 26. Найбільші міста району -Кіровоград, Черкаси, Олександрія, Сміла, Умань, Канів. За характером народногосподарських функцій населені пункти поділяють на обласні промислові, транспортні, адміністративно-політичні й науково-культурні центри - Черкаси та Кіровоград; багатогалузеві промислові центри з розвиненими невиробничими функціями - Умань, Сміла, Олександрія, Світловодськ; транспортно-промислові центри - Христинівка, Цвіткове, Гайворон, Знам'янка; адміністративні центри зі значною обробною промисловістю - Городище, Шпола, Кам'янка, Золотоноша, Звенигородка, Жашків, Тальне, Канів, Лисянка, Бобримець, Долинська, Новомиргород, Новоукраїнка, Помічна та ін.; одногалузеві промислові центри - Верхнячка, Стеблів, Вільшана, Юрківка, Мала Виска, Ульянівка та інші.

У віковій структурі населення значна частка осіб похилого віку (25,8% проти 23,3% по Україні), молоді 20,1%, працездатного населення - 54,1%. Коефіцієнт дитячої смертності на Черкащині у 1998 р. становив 11,2, на Кіровоградщині - 13,2 (в Україні - 12,8).

Національний склад населення в цілому однорідний. Українців переважна більшість – 90,5% у Черкаській, 86,9% - у Кіровоградській областях, росіян -- відповідно 8,0% і 10,3%. На Кіровоградщині, крім того, проживає 0,9% молдаван (в районах так званої Новосербії) та 0,8% білорусів.

Трудових ресурсів у регіоні в 1998 р. було 1467,9 тис осіб, з них зайнятих у виробництві 1124,0 тис. Рівень зайнятості населення в Кіровоградській області 1997 р. становив 65,1 %, Черкаській - 64,6% (по Україні - 62,8%). За останні роки він зменшився з 75% у 1990р. до 72%. у 1997р. через занепад промислового виробництва. (табл. 2).

Таблиця 2.2.2 Зайнятість населений Центральноукраїнського економічного району у сферах матеріального виробництва [ 8 ]

Попит на робочу силу і її пропозиція на ринку праці на початок 1999 р. були такими: зареєстровано не зайнятих трудовою діяльністю громадян у Кіровоградській області 30,9тис, у Черкаській - 28,7тис; потреба підприємств у працівниках на заміщення вакантних посад відповідно 0,9 і 0,8; коефіцієнт навантаження на одну вакансію 32,0 і 36,0 (в Україні 30,0). На кінець 1998 р. у Кіровоградській області було 93,3 тис. безробітних (рівень безробіття 14,5%), у Черкаській 77,5 тис. (10,3% при рівні безробіття в Україні 11,3%).

У 1991-2000 році демографічна криза охопила всю територію Кіровоградської області. Кількість населення скоротилася на 76,8 тис. осіб, у тому числі міського - на 42,3 і сільського - на 34,5 тисяч. Міграційне сальдо населення від'ємне і становило у 2000 р. - мінус 3,9 тис. осіб.

Згідно з даними за 2000 р., коефіцієнти природного руху населення в Кіровоградській області (на 1000 осіб) складають: 7,8 - народжених (на рівні середнього значення в Україні), 17,9 - померлих, що значно більше середньоукраїнського (15,3), і природне скороченням - мінус 10,1 (відповідно -7,5), що є одним з найменших показників в Україні. Особливо високі коефіцієнти смертності населення - 1812 осіб на 100 тисяч (в Україні - 1539). Коефіцієнти дитячої смертності знаходяться на рівні середнього значення в Україні.

Динаміка коефіцієнтів природного руху населення в Кіровоградській області свідчить про зниження їх темпами, які значно перевищують середні показники в Україні (табл.3).

Таблиця2.2.3 Коефіцієнт народжуваності, смертності та природного приросту населення Кіровоградської області [ 9 ]

Трудові ресурси Кіровоградської області (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) за станом на 01. 01. 2001 становлять 634,1 тис. осіб, або 2,2 % до України. В усіх сферах економічної діяльності зайнято 432,1 тис. осіб, або 68,1 % трудових ресурсів регіону. В їх складі значну питому вагу складають зайняті в матеріальному виробництві - близько 69%, у невиробничій сфері зайнято 31%.

Демографічне навантаження на населення працездатного віку (кількість непрацездатних на 1000 осіб працездатного віку) досить високе - 795 осіб, у тому числі дітей - 346, осіб старшого віку - 449 при відповідних значеннях в Україні 726, 324 і 402. В Кіровоградській області високими темпами збільшується кількість працездатного населення у працездатному віці, не зайнятого економічною діяльністю: у 2000 р. в порівнянні з 1990 р. - у 3,8 рази, а з 1995 р. - на 3,2% і складали 16,6% трудових ресурсів області (1990р. - 4,6%, 1995 р. - 15,5%). Високими темпами зростає також кількість безробітних: на початок 2001 р. їх зареєстровано 31,6 тис, що у 9,8 разів вище, ніж у 1995 р. Рівень безробіття складає в області 5,1% (в Україні - 4,2%), темпи його зростання вищі, ніж у середньому в Україні (табл.4).

Таблиця 2.2.4 Трудові ресурси Кіровоградської області [ 9 ]

В Кіровоградській області щорічно зростає навантаження на одне вільне робоче місце (вакансію). На початок 2001 року попит підприємств на робочу силу (на заміщення вільних робочих місць) становив 1,2 тис. осіб, а кількість зареєстрованих громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, - 33,7 тис, тобто навантаження на одне вільне робоче місце, вакансію складає 43 особи, що в 1,8 разів вище, ніж у середньому в Україні.

У Кіровоградській області наукові дослідження проводяться переважно академічними і галузевими науковими організаціями та науковими підрозділами вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації.

У 2000 р. в Кіровоградській області зосереджувалося 13 організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, де в основній діяльності зайнято 0,7 тис. осіб, в тому числі 0,4 -дослідники. Всього чисельність фахівців складає 0,5 тис. осіб, з них з науковим ступенем доктора наук - 17 осіб і кандидатів наук 38. Чисельність працівників-сумісників, які виконують наукові та науково-технічні роботи, становить 0,2 тис. осіб, з них 22 доктора і 58 кандидатів наук.

В Кіровоградській області працює 14 академіків і членів-кореспондентів, а також 34 доктори і 449 кандидатів наук, які зайняті в економіці області.

Фінансування наукових та науково-технічних робіт складає 3,4 млн. грн., у тому числі за рахунок держбюджету - 1,2, власних коштів - 0,9, коштів замовника -1,3, тобто в структурі фінансування за джерелами переважають власні кошти. Обсяг робіт, виконаних власними силами наукових організацій, становить 3,3 млн. грн. (у фактичних цінах), основна частина яких це науково-технічні розробки (2,7 млн. грн.). Фундаментальні, прикладні дослідження і науково-технічні послуги складають відповідно 0,09, 0,46 і 0,11 млн. гривень.

Всього в Кіровоградській області виконано 84 розробки, у тому числі по створенню нових видів техніки - 55, з них - 1, у яких використано винаходи, технологій - 2, матеріалів - 1, сортів рослин та порід тварин - 12, методів і теорій - 6, інших 8.

Демографічна ситуація в Черкаській області відображає загальнодержавну тенденцію скорочення кількості населення внаслідок від'ємного природного приросту, який у 2000 році становив мінус 9,8 на 1000 осіб (в Україні - мінус 7,5 на 1000 наявного населення). Тільки за останні десять років населення області зменшилося на 95,7 тисяч і на 1 січня 2001 року становило 1435,2 тис осіб.

Демографічна ситуація характеризується як складна, оскільки тривають процеси депопуляції, що проявляються як у кількісному, так і якісному складі населення. Коефіцієнт народжуваності в області становить 7,4 на 1000 наявного населення є близьким до середнього в Україні (7,8), а коефіцієнт смертності - 17,2, що перевищує середнє значення в країні (15,3). Прогресує процес старіння населення: особи пенсійного віку становлять майже 33% усіх жителів.

Трудові ресурси (без зайнятих в особистому підсобному господарстві осіб пенсійного віку) за станом на 1.01.2001 становлять 787,9 тис. осіб, або 2,7% до всеукраїнського показника. В усіх сферах економічної діяльності зайнято 594,7 тис. осіб або 75,5% трудових ресурсів Черкаської області. Рівень безробіття - 4.5%, тобто дещо вищий ніж загалом в Україні (4,2%). На кінець 2000 року в Черкаській області нараховувалося 34 тис. безробітних. На 1000 осіб працездатного віку припадає 818 осіб непрацездатного, серед яких 339 - діти, 479 - особи, старші за працездатний вік.

У містах мешкає 54,9% населення. Найбільші міста - Черкаси, Золотоноша, Сміла, Умань та інші. Середня густота населення становить 69 осіб на 1 км² , що значно менше, ніж у середньому в Україні (82).

На кількість постійного населення Черкаської області відчутний вплив має міграція, зокрема міждержавна та міжрегіональна. За даними 2000 року, за кордон емігрувало 3,3 тис осіб, а прибуло 1,5, тобто приріст становив мінус 1,8 тис. осіб. Дещо інша тенденція проявляється в розрізі міжрегіональної міграції, де кількість прибулих 10,2, а вибулих 9,9 тис осіб, тобто існує додатний приріст (0,3 тис).

Національний склад населення в цілому однорідний. Більше 90% населення Черкаської області становлять українці. Проживають також росіяни, євреї, поляки, білоруси.

Важливу роль у розвитку продуктивних сил Черкаської області відіграє науково-технічний потенціал, який є вагомим фактором вирішення економічних, соціальних та екологічних проблем.

У 2000 році в Черкаській області нараховувалося 33 організації, які виконують наукові та науково-технічні роботи, 60 фахівців з науковими ступенями, в тому числі чотири доктори наук, 52 кандидатів наук, 35 академіків і членів-кореспондентів.

Обсяги фінансування наукових та науково-технічних робіт у 2000 році всього склали 1354,2 тис. грн., у тому числі 3278,1 -— за рахунок держбюджету, 19,1 держіннофонду, 2128,6 позабюджетних фондів, 2198,2 власних коштів та 5661,7 тис. грн. за рахунок коштів замовників. У 2000 році в Черкаській області здійснено 454 розробки, у тому числі 125 по створенню нових видів техніки й технологій, у 24 з яких використані винаходи. З них три розробки мають технічний рівень, що перевищує світовий, 67 - відповідає світовому.

На початок 2000/2001 навчального року в Черкаській області нараховувалося 27 вищих навчальних заклади, з них 20 - І-ІІ рівня акредитації та 7 - ІІІ-ІV рівнів, зокрема: Черкаський державний університет ім. Богдана Хмельницького та Черкаська академія менеджменту.

Кількість студентів у вищих учбових закладах освіти всіх рівнів акредитації у 2000/2001 навчальному році складала 40,4 тисяч осіб.

3. Сучасний рівень розвитку і структура господарства району

У регіоні 577 промислових підприємств (5,8% від загальної кількості по Україні), в тому числі машинобудівних - 88 (15,3% від загальної кількості в районі), деревообробних -19 (3,3%), будівельної індустрії 56 (9,7%), легкої промисловості 39 (6,8%), харчової 216 (37,4%). Основна промислова продукція - верстати й сільгоспмашини, гідравлічні помпи, хімічне волокно, азотні добрива, напівпровідникові матеріали, машини для легкої й харчової промисловості. Тут видобувають уранову руду, графіт, граніт та ін. У 1998 р. вироблено 15,4% цукру від загального показника по Україні, 6% борошна, 6,9% олії та ін. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад (табл. 5). Основні галузі спеціалізації - сільськогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка і харчова, чорна та кольорова металургія.

Таблиця 3.5 Індекси продукції промисловості в Центральноукраїнському економічному районі, % (1990 р. = 100%) [ 8 ]

Видобуток бурого вугілля зосереджений у містах Олександрія (Морозівський, Балахівський, Вєрболозівський, Протопопівський, Бандурівський, Костянтинівський розрізи; Світлопольська, Верболозівська, Новомиргородська та Ведвежорська шахти) і Ватутіне; виробництво торфобуровугільних брикетів - на Семенівсько-Головківській, Байдаківській, Димитрівській, Ватутінській фабриках, Семенівському заводі гірського воску в Димитрові. Торф видобуває і переробляє також Ірдинське об'єднання.

Рівень господарського освоєння Кіровоградської області характеризується такими показниками: частка в загальній площі, кількості населення і трудових ресурсів у країні складає відповідно 4,1; 2,3 і 2,2%. Тут зосереджено 2,3% основних фондів, створюються 1,6% валової доданої вартості, промисловістю і сільським господарством виробляється відповідно 3,3 і 0,9% від загальнодержавного рівня.

За територіальним зосередженням (локалізацією) основних галузей економіки в Україні (випуск товарів і послуг) Кіровоградська область виділяється наступними коефіцієнтами: сільське господарство – 2,11; транспорт і зв’язок – 1,32; галузі соціально-культурної сфери – 1,30; житлово-комунальне господарство – 0,95; будівництво – 0,87; галузі сфери обігу – 0,83 і промисловість – 0,45.

Аналіз динаміки територіальної структури промисловості області за 1990-2000 рр. свідчить про скорочення її питомої ваги в Україні по переважній більшості галузей, особливо паливної промисловості й машинобудування і металообробки та харчової промисловості. Істотні зрушення відбулися також в галузевій структурі у напрямі збільшення питомої ваги електроенергетики, чорної металургії, хімічної і нафтохімічної та харчової промисловості й скорочення - паливної, кольорової металургії, машинобудування і металообробки, деревообробної та целюлозно-паперової, легкої промисловості (табл.6).

Таблиця 3.6 Галузева структура промисловості Кіровоградської області (без малих підприємств), за обсягом продукції у цінах відповідних років, відсотків [ 9 ]

Аналіз макроекономічних показників господарського розвитку Кіровоградської області за 1995-1999 роки (у порівняльних цінах 1999 р.) свідчить про зменшення обсягу випуску (товари і послуги) та валової доданої вартості у всіх господарськоформуючих галузях економіки, особливо в основних - промисловості, транспорті і зв'язку та сільському господарстві.

У цей же період в економіці Кіровоградської області відбулися структурні зміни в напрямі збільшення загалом питомої ваги галузей, що виробляють товари, при скороченні промисловості і будівництва, а також збільшення частки інших галузей сектора економіки, які надають послуги (переважно ринкової інфраструктури). Тобто відбувається поглиблення процесу деіндустріалізації економіки і посилення дії сектора нематеріального виробництва.

Питома вага галузей, які виробляють товари, у загальному обсязі валової доданої вартості збільшилася з 49,0 до 51,6%, у тому числі в сільському господарстві - з 24,8 до 29,8%, а в промисловості і будівництві зменшилася відповідно - з 17,1 до 16,2% та - з 6,4 до 4,5%. Разом з тим зростала за питомою вагою додана вартість у сфері послуг, особливо в галузях сфери обігу (переважно в торгівлі) - з 6,8 до 8,2%.

У структурі ВДВ понад 50% складає група галузей, які виробляють товари, зокрема: на промисловість припадає лише одна шоста частина, а на сільське господарство - менше однієї третини, і майже 49% складає група галузей, що надають послуги (табл.7).

Таблиця 3.7 Галузева структура валової доданої вартості Кіровоградської області, відсотків від економіки, в цінах відповідних років [ 9 ]

Промисловість в Черкаській області характеризується значним переважання галузей обробної (97%) порівняно з галузями видобувної промисловості (3%).

В останні роки відбувалися зміни в галузевій структурі промисловості. Як видно з наведених даних (табл. 8) за 1990 2000 рр. частка легкої промисловості скоротилася і складає 1,7%, (у 1990 - 12,0), машинобудування відповідно 7,6 (26,0). Одночасно за цей період зросла питома вага деревообробної та целюлозо-паперової у 2000 р. на 6,1% (у 1990 р. - 2,2), електроенергетики відповідно 7,4 (1,6), харчової промисловості - 41,5 (34,0), хімічної та нафтохімічної - 26,7 (12,0)%.

Таблиця 3.8 Галузева структура промисловості Черкаської області (без малих підприємств, за обсягом продукції у цінах відповідних років), відсотків [ 9 ]

Аналіз економічних умов господарювання в Черкаській області за останні 10 років свідчить про те, що економічний потенціал області перебував під впливом різноманітних кризових явищ, які обумовлювали темпи розвитку економіки регіону та позначилися на структурі економічного виробництва.

Так, відбулося скорочення валового внутрішнього продукту порівняно з 1990 роком майже в три рази, а також обсягів виробництва в таких галузях промисловості як паливна, хімічна і нафтохімічна, машинобудування і металообробка, промисловість будівельних матеріалів, легка промисловість і АПК.

Частка промислової продукції у загальному виробництві складає 66,3, сільського господарства - 33,7%.

У 1999 році валова додана вартість Черкаської області становила 2546 млн. грн. (1747 грн. у розрахунку на душу населення), або 2,4% у ВДВ України.

Певні зрушення відбуваються в галузевій структурі виробництва валової доданої вартості. В структурі ВДВ економіки регіону, 53,8% припадає на галузі, що виробляють товари і 46,2% на галузі, які падають послуги. Дедалі посилюються тенденція зростання більш швидкими темпами питомої ваги галузей, що надають послуги. Питома вага промисловості у загальному обсязі валової доданої вартості збільшилася з 20,6 у 1995 до 24,9% у 1999 році, сільського господарства з 22,6 до 23,3%. У той же час зменшилася питома вага будівництва - з 5,6 до 4,2%, транспорту та зв'язку з 25,6 до 20,5%, а соціально-культурної сфери та сфери обігу — не змінилася і становить відповідно 8,5 і 8,3%.

4. Географія промисловості району

4.1 Машинобудування

Машинобудівельний комплекс - це підприємства сільськогосподарського й транспортного машинобудування. Так, тракторні сівалки випускає завод «Червона зірка», завод гідромашин і АТВТ «Гідросила» - помпи для тракторів, автомобілів, екскаваторів, гідравлічні передачі, тукорозкидачі (обидва в Кіровограді). Помпи виробляє філія київського заводу «Більшовик» у Жашкові. Уманський завод сільгоспмашинобудування виготовляє машини для попередньої обробки зерна кукурудзи, ВО «Уманьферммаш» і Корсунь-Шевченківський «Агромаш» - устаткування для механізації робіт у тваринництві, обладнання для виробництва кормів. Підприємство «Автоштамп» в Олександрії продукує кормозбиральну техніку, а сільськогосподарську техніку завод технологічного обладнання в с.Млієві Городищенського району. НВО «Грунтосівмаш» (Кіровоград) випускає системи автоматичного управління, посівну й садильну техніку, інше сільськогосподарське обладнання; завод «Агромаш» в Олександрії -деталі до автобусів (у тому числі міжміського сполучення), тролейбусів. У м. Гайвороні розпочато виробництво сучасних зернових комбайнів, які за техніко-економічними показниками не поступаються західним зразкам. Черкаське підприємство «Ротор» продукує роторно-конвеєрні лінії, а також електроізоляційні матеріали, обладнання для обробки пластмасових виробів. Черкаський та Смілянський машинобудівні заводи виробляють устаткування для харчової промисловості (обладнання для очищення цукру, виробництва спирту). Черкаське АТ «Сатурн» - для молочної, Корсунь-Шевченківський механічний завод - для цукрової, Кам'янський машинобудівний - для легкої і хімічної, ВО «Темп» (Черкаси) - для м'ясної промисловості та ін.

Машинобудівне підприємство в Кам'янці випускає обладнання для виробництва віскози, завод запасних частин у Шполі - легкі причепи, фургони.

В Кіровоградській області, у галузі машинобудування і металообробки, функціонує 176 підприємств і 407 виробництв, випуск продукції яких складає 265,2 млн. грн. Найбільш розвинуті такі галузі машинобудування: сільськогосподарське і тракторне, ремонт тракторів та сільськогосподарських машин, машинобудування для легкої і харчової промисловості та побутових приладів, електротехнічна промисловість, підйомно-транспортне, хімічне і нафтове машинобудування, верстатобудівна та інструментальна промисловість, промисловість металевих конструкцій і виробництв, засобів зв'язку, приладобудування, виробництво технологічного обладнання.

Машинобудування та металообробка в галузевій структурі Черкаської області займає третє місце за обсягами продукції, що складає 7,6%. Представлена вона Черкаським машинобудівним заводом, що виробляє устаткування для харчової промисловості, Смілянським, Корсунь-Шевченківським механічним та верстатобудівним заводами, Уманським і Монастирищенським ремонтно-механічними заводами, Кам'янським та Золотоношським машинобудівним заводами. В Черкасах та Смілі розміщені також заводи по ремонту вагонів та локомотивів.

Машинобудування Черкаської області спеціалізується на виробництві устаткування для харчової, текстильної, хімічної галузей промисловості, баштових кранів, тракторних причепів, роторно-конвеєрних ліній, металоріжучих верстатів тощо.

Приладобудування та виробництво оптико-механічних виробів розміщені в Черкасах (Черкаським приладобудівний завод нині випускає електродвигуни, обладнання для виготовлення консервів), Кіровограді (заводдозуючих автоматів), Умані («Мегометр», «Вега», оптико-механічний завод). В Умані є також підприємство з виробництва театрального обладнання. В Долинській підприємство «Весна» випускає металеві вироби, електротехнічне обладнання, вимірювальні прилади. У Світловодську розміщений завод «Калькулятор», в Кіровограді ТОВ «Приладобудівник», ВО «Харчомаш» виробляють автоматичні спостережні системи, АТ «Радій» - трансформатори, енергетичне обладнання, радіоапаратуру, підсилювачі.

4.2 Хімічна промисловість

Підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості розміщені в Черкасах (ВО «Азот»), Світловодську (завод «Промінь» - пластмасові вироби) та Кіровограді (завод «Прогрес»). Основна продукція хімічної промисловості - мінеральні добрива, штучне волокно, напівфабрикати з пластмаси, хімічні реактиви, фарби, товари широкого вжитку (Черкаський «Азот» та «Хімволокно», завод хімічних реактивів та «Аврора», АТ «Герметик» і завод «Прогрес» у Кіровограді). У Світловодську є завод ізоляційних матеріалів, завод «Промінь» що випускає вироби з пластмаси для сільського господарства. Пластмасові вироби та скляний посуд виробляє завод «Сегмент» у Кіровограді. В с.Межиріччя (Умань) розміщені вітамінні заводи; в м. Монастирище - хіміко-фармацевтичне виробництво.

У хімічній і нафтохімічній промисловості (разом із хіміко-фармацевтичною) зосереджено 22 підприємства, які виробляють 2,4% промислової продукції Кіровоградської області, зокрема, виділяється випуск виробів із пластмас і лакофарбова промисловість.

Хімічна та нафтохімічна промисловість займає друге місце в Черкаській області за обсягом продукції (26,7%) і кількістю зайнятих та спеціалізується на виробництві мінеральних добрив, штучних волокон, хімічних реактивів, фарби. Провідними підприємствами галузі є Черкаські об'єднання "Азот", "Аврора" та "Хімволокно". В Умані функціонує вітамінний завод.

4.3 ГЕС і ТЕС району

Основою електроенергетики є великі Кременчуцька й Канівська та малі ГЕС - Краснохутірська, Новоархангельська, Тернівська, Гайворонська, Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Тальнівська, Ватутінська; ТЕС - Кіровоградська, Олександрійські (ТЕЦ-1,2,3), Черкаська, Ватутінська, Уманська. Передбачено введення в дію Чигиринської парогазової електростанції. Ще не закінчено будівництво потужної Канівської гідроакумуляційної станції.

Електроенергетика Черкаської області представлена Канівською, Кременчуцькою і низкою невеликих ГЕС (Корсунь-ІІІевченківською, Стеблівською, Тернавською, Краснохутірською), а також Черкаською, Ватутінською, Уманською ТЕЦ.

Основними споживачами електроенергії є хімічна промисловість, житлово-комунальне і сільське господарство, харчова промисловість.

4.4 Інші галузі господарства району

4.4.1 Будівельна індустрія

Будівельний комплекс району порівняно з іншими регіонами України достатньо забезпечений природною сировиною. Експортне значення мають видобуток і виробництво продукції з граніту, лабрадору, трепелу, графіту. Виробництво сипких матеріалів, цегли, будівельних конструкцій має місцеве значення. Цемент завозиться в район із сусідніх областей. Міжрайонне значення має виробництво скла, керамічних та сантехнічних виробів. За останні роки будівельна індустрія переживає значний занепад у зв'язку зі зменшенням купівельної спроможності населення та виробничих організацій. Це вплинуло і на розвиток капітального будівництва (табл. 9).

Таблиця 4.4.1.9 Будівельні та монтажні роботи в Центральноукраїнському економічному районі по роках (у порівняльних цінах), млн грн. [ 8 ]

З 1990 р. по 1998 р. обсяги будівництва в районі зменшились в 11,5 раза. Капітальні вкладення в районі становили в 1998 р. 367 млн грн. (3,0% від загального обсягу по країні), або з розрахунку надушу населення 147,0 грн. у Кіровоградській і 132,4 грн. у Черкаській областях (по Україні 242,8 грн.). Капітальні вкладення в житлове будівництво в 1998 р. сягали 77 млн грн., або 3,4% від загального обсягу їх у державі (зменшилися порівняно з 1990 р. в 6,3 раза). Забезпеченість населення житлом у Кіровоградській області була за аналізований період 21,3 м² загальної площі на одного жителя, в Черкаській - 22,9 (середній показник в Україні - 20,2 м² ).

У Кіровоградській області у промисловості будівельних матеріалів зосереджено 76 підприємств, 5,4 тис. працюючих, а випуск продукції складає 66,3 млн. грн. (7,2% від загального обсягу промислової продукції). Розвинута промисловість стінових матеріалів та промисловість нерудних будівельних матеріалів.

Номенклатура продукції промисловості будівельних матеріалів представлена виробництвом залізобетонних виробів, асфальтобетону, керамзитового графіту, щебеню, цегли в Черкасах, Смілі, Тальному. Працюють комбінати по виробництву вогнетривів (Ватутіне), бентонітових глин та видобутку граніту. В загальному обсязі промислової продукції Черкаської області її частка становить 1,4 відсотків.

Будівельні матеріали виробляють Кіровоградське, Капустистинське, Власівське кар'ероуправління. В Городищі видобувають лабрадорит. Заводи з виробництва щебеню є у Хлистунівці, Знам'янці, Новоукраїнці, Ватутіному, Тальному, Гайвороні. Керамзитовий гравій виробляють підприємства м. Черкас. Цегельні заводи розміщені поблизу Кіровограда, в Золотоноші. Чигирині, Маньківцях, Городищі, Корсунь-Шевченківському. Капеві, Жашкові, Монастирищі та ін. Діють комбінати Ватутінськийї (вогнетривів) та Дашуківський (бентонітових глин). У с. Старі Бабани, Мало-Бузуківці, м.Ватутіні, Бобринці, Гайвороні видобувають граніт, каолін - у Ватутіні.

Асфальтобетонні підприємства є в Черкасах, Монастирищі, Кіровограді; підприємства будіндустрії - у Кіровограді (завод «Буддеталь», концерн «Будматеріали»), Світловодську («Дніпроенергобудіндустрія»), Олександрії (завод «Будконструкція»), Черкасах («Будіндустрія») та Умані («Будіндустрія»). Залізобетонні конструкції випускають також підприємства Золотоноші, Кам'янки, Корсунь-Шевченківського, Новоукраїнки, Долинської та ін. Завод залізобетонних опор працює у Знам'янці. Вироби з волокнистого цементу виробляє фірма «Карбід» у Кіровограді.

4.4.2 Легка промисловість

У легкій промисловості Кіровоградській області нараховується 36 підприємств і 14 виробництв, випуск продукції яких складає 1,2% від загальної промислової. Особливого розвитку набула швейна промисловість.

Черкащина має сприятливі умови для розвитку легкої промисловості. Тут виробляють шовкові тканини (Черкаський шовковий комбінат), трикотажні, валяльно-повстяні вироби, гігроскопічну вату (Черкаси), швейні вироби (Сміла, Золотоноша, Умань, Шпола), взуття (Умань, Черкаси), здійснюють первинну обробку конопель (Золотоноша, Іркліїв). У легкій промисловості області в 2000 р. обсяг виробленої продукції (без малих підприємств) складає 1,7% у загальному обсязі продукції промисловості. В 2000 році вироблено 1,4 млн. м² шовкових і 1,3 млн. м² бавовняних тканин, частка яких у загальнодержавному виробництві склала 29,3 і 3,5% відповідно.

Найбільші підприємства легкої промисловості - Черкаський шовковий комбінат. Черкаська текстильна і Стеблівська прядильно-ткацька фабрики, швейні фабрики в Черкасах (підприємство «Азас», фірма «Ковіс», яка виготовляє захисний одяг для будівельних робіт, швейна фабрика ім. Л.Українки. МП «Україна) Шполі, Корсунь-Шевченківському, Смілі, Золотоноші, Умані («Роксолана»), Гайвороні (МП «Гайтекс»), Кіровограді й Олександрії (фабрики спецодягу та швейні), Жашкові, Чигирині; взуттєве виробництво є в Черкасах, Кіровограді (українсько-італійське СП «Кімо», підприємство «Кірімпекс»), Умані, Новомиргороді (обробка шкіри), шкіргалантерея, хутрові вироби в Чигирині; валяльно-повстяна фабрика в Черкасах. Трикотажне виробництво зосереджене в Черкасах (підприємства «Арніка», «Любава»), панчішне й галантерейно-трикотажне - в Кіровограді. Плетені вироби випускають у Корсунь-Шевченківському, металеву фурнітурну продукцію - в Чигирині.

4.4.3 Харчова промисловість

Харчова промисловість (у тому числі борошномельно-круп'яна) - це 218 підприємств і 1259 виробництв, сума випуску продукції якими становить 479 млн. грн., або 39,7% промислового виробництва разом з малими підприємствами (2000р.) у Кіровоградській області.

Основними галузями спеціалізації є: м'ясна, масложирова, маслосироробна, молочна, лікеро-горілчана, хлібопекарна, цукрова промисловість.

Аналіз динаміки основних техніко-економічних показників розвитку харчової промисловості за період 1991-2000 рр. свідчить про скорочення кількості зайнятих і зниження продуктивності праці та виробництва продуктів харчування, крім олії, по всій основній номенклатурі (табл. 10).

Таблиця 4.4.3.10 Динаміка виробництва основних продуктів харчування в Кіровоградській області [ 9 ]

У Черкаській області харчова промисловість на сучасному етапі займає провідне місце за питомою вагою у загальному обсязі випуску продукції (41,5%). Галузями спеціалізації Черкаської області є цукрова, м'ясна, маслосироробна, молочна, консервна промисловість,

У 2000 році підприємствами Черкаської області було вироблено 26,7 тис. тонн м'яса, 11,6 тис. тонн ковбасних виробів, що становить відповідно 6,7 і 6,6% у загальному виробництві цих продуктів в Україні. Порівняно з 1990 роком виробництво м'яса скоротилося у 5 разів, ковбасних виробів на 40,5% (табл. 11). Незважаючи на спад виробництва, область продовжує займати провідні позиції в Україні по виробництву цих видів продукції. М'ясокомбінати зосереджені в Черкасах та Ватутіному, птахофабрики - в Смілі, Золотоноші, Умані, Катеринополі. Загалом в області у 2000 р. працювало 17 підприємств та 547 виробництв м'ясної та 27 підприємств і 17 виробництв маслоробної і молочної промисловості.

Таблиця 4.4.3.11 Динаміка виробництва основних продуктів харчування в Черкаській області [ 9 ]

Скоротилося також виробництво продукції з незбираного молока майже у 5 разів, причиною чого є відсутність достатньої кількості сировини, тому потужності молокопереробних підприємств залишаються не завантаженими.

За обсягами виробництва цукру-піску Черкащина знаходиться на третьому місці в Україні і виробляє 5,6% від загальнодержавного об'єму його виробництва (Верхнянський, Цибулівський, Полянський цукрові заводи).

Серед інших галузей харчової промисловості за обсягами виробленої продукції в 2000 році виділяються хлібопекарна (обсяг продукції 88196,9 тис. грн.), кондитерська (34619.0), спиртова (29071,3), плодоовочева (71402,1), тютюнова (295650,0) та борошномельно-круп'яна (77219,5 тис. грн.).

Харчова промисловість регіону є однією з провідних. З її підгалузей головною є виробництво цукру. На Черкащині працюють 24 заводи з виготовлення цукру-піску й один рафінадний завод (Верхняцький, Цибулівський,. Шполянський, Черкаський, Городищенський, Жашківський, Кам'янський та ін.), на Кіровоградщіні (Долинський, Маловисківський, Новоукраїнський, Ульянівський, Олександрійський, Перегонівський та ін.). Кондитерські фабрики розміщені в Черкасах і Кіровограді.

Великі м'ясокомбінати, птахокомбінати, м'ясопереробні підприємства є в Черкасах, Ватутіному, Зальному, Умані, Золотоноші, Смілі, Катеринополі, Звенигородці, Кіровограді, Олександрії та інших містах. Регіон дає 9,6% від вироблюваного в Україні м'яса (1998р.).

Молочна її маслоробна промисловість розміщена в Кіровограді, Олександрії, Світловодську, Черкасах, Смілі, Бобринці. Городищі, Каневі та ін. Відомими є Петрівський, Голованівський та інші маслоробні підприємства. Сироробні заводи функціонують у Новоархангельську, Знам'янці, Звенигородці, Новоукраїнці. У Малій Висці, Жашкові, Тальпому розміщені заводи з виробництва сухого молока, в тому числі для дитячого харчування. Згущене молоко випускають підприємства в Тальному і Смілі. Регіон дає 5,4% продукції з незбираного молока, 9,4% тваринного масла, 10,0% жирних сирів від загальних показників по Україні (1998р.).

Олійно-жирова промисловість також одна з головних галузей харчової промисловості регіону, а Кіровоградський олійно-екстракційний завод - один з найбільших у країні.

Добре розвинена борошномельно-круп’яна промисловість (18 комбінатів тільки в одній Кіровоградській області). Макаронні вироби випускають у Черкасах. Калібрування зерна кукурудзи зосереджене в Золотоноші, Ульянівці.

Серед підприємств плодоовочеконсервної промисловості виділяються Черкаський консервний комбінат, Звенигородський, Ватутінський, Смілянський, 3нам’янський, Новомиргородський, Побузький, Підвисоцький, Добровеличківський, Цибулівський, Жашківський, Корсунь-Шевченківський та інші заводи.

Відомий регіон своєю спиртовою промисловістю (Кам'янка, с.Косарі, Мала Виска). Лікеро-горілчані заводи є у Смілі, Золотоноші, Умані; пивоварні в Черкасах, Умані, Городищі, Золотоноші, Каневі, Смілі, Кіровограді, Олександрії. Мінеральну воду розливають у Тальному.

Тютюнові вироби випускають у Черкасах. Тут діє спільне з Німеччиною підприємство «Реемтекст».

Комбікормові підприємства розміщені в Городищі, Корсунь-Шевченківському, Христинівці, Бобрниці, Долинській, Малій Висці, Гайвороні, Знам'янці. Новомиргороді та ін.

На базі Кіровоградського родовища трепелу в Кіровограді діє єдиний у світі завод, що виробляє кізельгур- цінний продукт для очищення речовин, який використовують у хімічній та харчовій промисловості.

4.4.4 Деревообробна і целюлозно-паперова промисловість

Деревообробна промисловість представлена Черкаським меблевим об'єднанням, Шполянською меблевою фабрикою, меблевими підприємствами Кіровограда (заводи «Жовтень», ім.Кірова, підприємство «Кіровоградсільпром»). Світловодська, Новомиргорода, Новоукраїнки (фабрика «Зірка»), Золотоноші. Сміли, Чигирина, Олександрії. Лісопильна промисловість розвинена в Олександрії, Світловодську, Помічній, Знам'янці. Ватутіному; целюлозно-паперова представлена виробництвом діаграмного паперу в Олександрії, паперової та картонної тари в Кіровограді і Знам'янці. У с.Чапаївці Золотоніського району працює; завод з просочення деревини.

На деревообробну і целюлозно-паперову промисловість Черкащини припадає 6,1% за обсягами продукції області. Деревообробні та меблеві підприємства виробляють пиломатеріали, дерев'яну тару, будівельні деталі з деревини та плити на деревній основі, дерев'яні господарчі вироби, меблі.

4.4.5 Невиробнича сфера

Рівень торговельних послуг у районі відстає від середнього по країні. Роздрібний товарообіг на душу населення у 1998 р. становив у Кіровоградській області 237 грн., у Черкаській 314 грн. (в Україні 384 грн.). У районі 6,9 тис. підприємств роздрібної торгівлі (5,7% від загальної кількості в Україні), 1,9 тис. підприємств масового харчування (5,1%). Платні послуги на душу населення на Кіровоградщині дорівнюють 138 грн., на Черкащині 162 грн. (в Україні 196 грн.). Побутові послуги розвинені краще і становлять відповідно 16 грн. і 13 грн. на душу населення (14 грн. в Україні).

Забезпеченість регіону дошкільними закладами освіти вища, ніж у середньому по Україні. Їх відвідує 40% дітей дошкільного віку в Кіровоградській області і 49% - у Черкаській (в Україні 38%). Середніх закладів освіти в регіоні 1359 (64% від усіх у країні).

У регіоні 38 вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації і 12 III IV рівнів: три педагогічних (у Кіровограді, Черкасах, Умані), сільськогосподарського машинобудування, вищельотне училище цивільної авіації (Кіровоград), Уманська сільськогосподарська академія та інш, функціонує багато середніх спеціальних навчальних закладів (у тому числі гідромеліоративний технікум вс. Шевченкові), професійно-технічних училищ. Є науково-дослідні інститути і проектно-конструкторські бюро: філія Українського проектного інституту «Укрміськбудпроект», Придніпровське відділення Українського НДІ праці, проектно-конструкторсько-технологічний інститут «Укргрунтмаш», селекційіно-дендрологічна станція Українського інституту лісового господарства і лісомеліорації. Черкаська обласна сільськогосподарська дослідна станція. Інститут садівництва Лісостепу ім. Л. Симиренка у Млієві, Верхняцька дослідно-селекційна станція, Канівський фізико-географічний стаціонар та ін.

У Кіровограді є два театри, філармонія, краєзнавчий музей з філією музеєм-заповідником Карпєнка-Карого «Хутір Надія», музей В.О.Сухомлинського. В області 17 музеїв, 730 клубів, 662 бібліотеки. В Черкасах є театри музично-драматичний та ляльок, філармонія, 8 музеїв (в області 24 музеї, 796 клубів, 816 бібліотек). Забезпеченість населення закладами культури вища, ніж у середньому по Україні. Історичні місця Черкащини пов'язані з іменами Т. І. Шевченка, Б.Хмельницького, О.О. Гулака-Артемовського.

Забезпеченість населення району медичними закладами у 1998р. була менша, ніж у середньому по країні. На 10000 чоловік населення в Кіровоградській області припадало до 35 лікарів, у Черкаській - 37,6 (в Україні - 45,5); середнього медичного персоналу-відповідно 107,1 і 109,7 (111,7), кількість лікарняних ліжок - 96,1 і 89,9 (97,0), місткість амбулаторно-поліклінічних закладів - відповідно 232,3 і 189,8 (193,7) тис. відвідувань за зміну.

Основні рекреаційні ресурси району оздоровчі (м’ягкий клімат, мальовничі береги річок і водосховищ), екскурсійно-туристські та курортні (води сульфатно-хлоридно-натрієво-кальцієві, гідрокарбонати і натріево-магнієво-кальцієві для пиття і радонові для ванн у Знам'янському, Кам'янському, Звенигородському районах). Діють кілька санаторіїв, пансіонатів (14 на 2985 місць, 1.9% від загальної кількості їх в Україні), будинків відпочинку (2 на 570 місць, 0,7%). В областях діють туристсько-екскурсійні організації, декілька туристських баз.

У соціальній сфері Кировоградскійобласті зайнято 27,4% трудових ресурсів, зосереджено 16,6% основних фондів економіки, створюється близько 27% валової доданої вартості, в тому числі в галузях, що надають послуги, - 52%. У галузевій структурі соціальної сфери на матеріально-побутові галузі припадає 48, на соціально-культурні - 52%.

За 1991-2000 рр. в області значно скоротились інвестиції у цю сферу, зменшились обсяги платних послуг, особливо побутових, кількість закладів культури, лікарняних ліжок, обсяги житлового і соціально-культурного будівництва (табл. 12).

Таблиця 4.4.5.12 Основні показники розвитку соціальної сфери Кіровоградської області [ 9 ]

Основні показники розвитку соціальної сфери Черкаської області наведені в у таблиці 13

Таблиця 4.4.5.13 Основні показники розвитку соціальної сфери Черкаської області [ 9 ]

5. Сільське господарство району

Площа сільськогосподарських угідь в районі становить 3415 тис.га. в тому числі 3041 тис. га орних земель, 316 тис. га сіножатей і пасовищ, у Черкаській - відповідно 1420 (1283 і 108) тис. га, у Кіровоградській - 1995 (1758 і 208) тис. га (табл. 14).

Таблиця 5.14 Площі сільськогосподарських угідь у Центральноукраїнському економічному районі (станом на 01.01.98 р.), тис. га [ 8 ]

Ступінь розораності земель - один з найвищих в Україні (у Кіровоградській області понад 76% степової і більше 70%) лісостепової зон займають орні землі).

Площа осушених земель становить 10,6 тис. га у Черкаській області, в долинах Тясмина. Супою, Золотоноші. Частка зрошуваних земель у Черкаській області - 53,8 тис. га, в Кіровоградській - 38,7 тис. га.

Лісистість території району незначна: у Кіровоградській області 6,8%, у Черкаській 15%. У лісостеповій зоні є значні лісові масиви на вододілах (Чорний ліс, Нерубайський, Голочанський та ін.), у степовій невеликі байрачні ліси, степові чагарники. Основні лісоутворювальні породи - дуб (67% площі лісів у Кіровоградській області), сосна звичайна, ясень, берест, в'яз, клен, липа, граб.

Посівні площі в районі становили у 1998 р. 2675 тис. га (загальна площа ріллі - 3041 тис. га), в тому числі під зерновими - 1318тис га (49,3%), технічними - 434 (16,2%), картоплею, овочами і баштанними культурами 184 (6,9%), кормовими - 739 тис. га (27,6%).

Валовий збір зерна у 1998 р. становив 3053 тис. га (11,5% від валавого збору по Україні). Найбільше тут було зібрано зернових у 1990 р. 5585 тис. га (10,9%). Вирощують переважно озиму пшеницю, кукурудзу, ячмінь, зернобобові, гречку, просо. Під зерновими культурами в районі зайнято 49,3% посівних площ. Середня урожайність зернових 21,4 ц/га (Кіровоградська), 26.8 ц/га (Черкаська область), тоді як середня по Укрїні 20,8 ц/га.

Урожай цукрових буряків у 1998 р. становив 2242 тис. га (14,4%. від загального по Україні). Максимальним він був у І990 р. - 6638 тис. га(15%). Соняшнику в цьому році було вирощено 215,7 тис. га (9,5%) (у 1990 р. 334,3 тис. га). Цукрові буряки вирощують більше на Черкащині, соняшник на Кіровоградщині. Під технічними культурами в районі зайнято 16,2% посівних площ. Середня врожайність цукрових буряків в Черкаській області вища, ніж в Україні (відповідно 186,6 ц/га проти 173,8 ц/га), на Кіровоградщині - нижча (161,2 ц/га і 173,8 ц/га). Урожайність соняшнику в районі менша, ніж по Україні: 8.1 ц/га в Кіровоградській, 7,1 ц/га у Черкаській області і 9,3 ц/га в Україні. Картоплі було зібрано 1317 тис. т (8,5%) (у 1990 р. 1088 тис. т), овочів - 529 тис. т (9,6%) (було 504 тис. т). В регіоні також вирощують багато фруктів, ягід (малина, смородина). Традиційним для Черкащини є садівництво (яблуні, груші, сливи, абрикоси, вишні, черешні). В регіоні також культивують єфіро-олійні культури (переважно м'яту, коріандр), коноплі й тютюн (на Лівобережжі Черкащини). У Млієві працює Інститут садівництва Лісостепу ім. Л.П.Симиренка. В с. Іванівці Долинського району є Веселобоковеньківська селекційно-дендрологічна станція. Тепличні комбінати функціонують у Черкасах, Умані.

У тваринництві переважають скотарство і свинарство (табл. 15).

Таблиця 5.15 Поголів'я худоби в Центральноукраїнському економічному районі у господарствах усіх категорій (станом на 01.01.99 р.), тис голів [ 8 ]

Розвинене також птахівництво, незначною мірою -- вівчарство. Птахофабрики розміщені у містечку Добровеличківка, містах Ульянівка, Бобринець, містечку Петрове та ін. Відгодівля худоби зосереджена в с.Перегонівка, містечку Молодіжному. Капітанівці, Устинівці та ін. М'яса у забійній масі в 1998 р. було вироблено 127 тис. т (7,4% від загального виробництва в країні) (табл.16).

Таблиця 5.16 Виробництво сільськогосподарської продукції в Центральноукраїнському економічному районі в господарствах усіх категорій (станом на 01.01.99 р.), тис. т [ 8 ]

У 1990 р. цей показник становив 354 тис. т (8,1%). Середній надій молока від однієї корови (без приватного сектора) у Кіровоградській області сягав 1539 кг (1990 р. 2714 кг), у Черкаській - 2026 кг (1990 р. - 3257 кг, середній по Україні 1646 кг). Худоби і птиці в регіоні було реалізова на 83 тис т(8,2% від загального показника по Україні), молока та молочних продуктів - 324 тис. т (9,0%), яєць - 107 млн. шт. (3,9%), вовни - 128 т (5,7%).

На початок 1999 р. в регіоні було 2534 фермерських господарства (7,1% від загальної кількості їх в Україні). Їм належало 113,5 тис. га сільськогосподарських угідь (11,0% від фермерських угідь в Україні), 2295 гол. великої рогатої худоби (7,0%), 3551 свиней (7,2%), 183 гол. овець та кіз (1,6%). Фермерські господарства реалізували 3,8 тис. т. (9,5%) цукрових буряків, 1 т. овочів, 112 т (13,2%) худоби та птиці.

Допоміжними галузями у тваринництві є бджільництво, ставкове рибництво (найбільше підприємство у м. Світловодську), шовківництво (Добровеличківське сільськогосподарське підприємство в с Якимівці, коконосушарці в Новоукраїнці, містечку Павиші), кролівництво, звірівництво (вирощують норок, чорно-бурих лисиць).

Сільське господарство - провідна галузь економіки і агропромислового комплексу Кіровоградської області. Тут зосереджено 145,7 тис. осіб, або 36,3% зайнятих та 18,5% основних фондів економіки. Випуск (товари і послуги) складає 27,3%, створюється 29,8% валової доданої вартості господарського комплексу. Частка Кіровоградської області в Україні по випуску (товари і послуги) та валової доданої вартості становить по 3,4%.

Сільське господарство спеціалізується на виробництві зерна, цукрових буряків та м'ясо-молочної продукції. Основні зернові культури: озима пшениця і ячмінь, кукурудза на зерно, зернобобові, гречка і просяні культури. В Кіровоградській області розвинуте садівництво, вирощуються різноманітні кісточкові та ягідні культури.

За період і 1990-2000 рр. валова продукція сільського господарства зменшилась більше як у 2 рази при високих темпах скорочення тваринництва (табл. 17).

Таблиця 5.17 Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства в Кіровоградській області [ 9 ]

За 1991-2000 рр. зменшилася уся посівна площа в тому числі зернових і кормових культур та збільшилась технічних, особливо соняшнику на насіння, а також картоплі й овоче-баштанних культур.

Високими темпами в Кіровоградській області скорочується виробництво цукрових буряків, зерна, картоплі і тваринницької продукції та зростають - соняшнику на зерно (табл.18)

Таблиця 5.18 Динаміка виробництва основних видів продукції рослинництва і тваринництва в Кіровоградській області [ 9 ]

Скорочення посівних площ, поголів'я великої рогатої худоби і птиці, зниження урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності громадського тваринництва призвело до значного падіння виробництва продукції сільського господарства та її реалізації, особливо сільськогосподарськими підприємствами.

Територія Черкащини в господарському відношенні характеризується високим ступенем освоєння, (з загальної площі області 74,5% припадає на сільськогосподарські угіддя (1456,4 тис. га.) в структурі яких 87,9% складає рілля (1279,9 тис. га.). Якщо загалом в Україні у 2000 р. забезпеченість однієї людини сільськогосподарськими угіддями становила 0,85 га, а ріллею — 0,66, то в області - відповідно 1,02 і 0,89 гектарів.

До негативних явищ слід віднести зменшення площі сільськогосподарських угідь, що пов'язане з переведенням ріллі в кормові або непродуктивні угіддя, а також зростання площ еродованих земель, зменшення питомої ваги гумусу в ґрунтах та робіт з рекультивації земель.

У структурі посівних площ Черкаської області переважають зернові (583 тис. га.), далі йдуть кормові (392 тис. га), технічні (164) та картоплеовоче-баштанні культури (102 тис. га).

Головними зерновими культурами є озима пшениця, кукурудза, ячмінь, зернобобові, гречка, просо.

Серед технічних культур переважають цукрові буряки, вирощують також соняшник, ефіроолійні культури, коноплю; серед кормових —- кукурудза на силос, кормові буряки, багаторічні трави (люцерна). Традиційними галузями для Черкащини є садівництво (яблуні, груші, сливи, абрикоси, вишні, черешні), овочівництво, зокрема тепличне в Черкасах та Умані. Серед галузей тваринництва важливе місце займає скотарство молочно-м'ясного напряму, а також свинарство, вівчарство, птахівництво.

Обсяги виробництва основних видів сільськогосподарської продукції в Черкаської області наведені в таблиці 19.

Таблиця 5.19 Виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва в Черкаська області [ 9 ]

Багато господарств спеціалізуються на кролівництві, шовківництві, бджільництві та рибництві. Овочівництво поширене повсюдно і у 2000 році отримано 344,2 тис. т. овочів.

Черкащина характеризується досить високою урожайністю більшості сільськогосподарських культур, які вирощуються на її території. Так, урожайність зернових культур пшениці, жита, ячменю, кукурудзи, овесу, проса — перевищує загальнодержавні показники, зокрема, жита та соняшнику -— найвища в Україні (21,1 та 12,7 ц/га відповідно).

6. Транспорт і економічні зв'язки

Транспортний комплекс порівняно із сусідніми районами (Придніпровським, Столичним) у Центральноукраїнському менш розвиненний. Переважають транзитні залізничні й автомобільні перевезення. Оскільки через територію району не проходять значні міжнародні магістралі, якість цих перевезень не відповідає сучасним вимогам. Внутрішній транспорт, як залізничний, так і автомобільний, розвинений недостатньо, особливо в сільській місцевості. Так, у Черкаській області 23% місцевих автомобільних шляхів не мають твердого покриття. Внутрішній пасажирський транспорт через подорожчання палива значно зменшив обсяги перевезень і кількість постійних маршрутів. Недостатньо розвинений і міський транспорт внаслідок переважання в районі малих та середніх міських поселень, які не в змозі фінансувати транспортні підприємства.

Пасажирські і вантажні перевезення здійснюються переважно залізницями. Протяжність магістральних залізниць 1697 км. густота 37 км на 1000 км² . Найбільші залізничні вузли -станція їм. Шевченка, Цвіткове. Золотоноша, Христинівка, Знам'янка, Помічна, Долинська, Гайворон. Через район проходять важливі магістраліні шляхи: Москва – Одеса, Київ - Донецьк, Київ – Херсон, Знам'янка -- Миколаїв.

Автошляхів у регіоні понад 12 тис. км, з них з твердим покриттям - більш як 10 тис. км. Густота автошляхів 262 км на 1000 км² . Територією області проходять автомагістралі Санкт-Петербург - Одеса; Київ - Дніпропетровськ; Київ - Донецьк; Київ - Кишинів; Полтава - Балта - Рибниця; Кіровоград - Кривий Ріг; Умань - Первомайськ; Кіровоград-- Миколаїв.

У Кіровограді, Черкасах є аеропорти, проте вони мають невелике значення.

Судноплавство н а Дніпрі розвинене недостатньо.

Територією регіону проходять траси газопроводів «Союз», Кременчук - Кіровоград, Кременчук - Кривий Ріг, нафтопроводу Кременчук - Кривий Ріг.

Регіон має зв'язки з іншими районами держави, країнами СНД, світу. З району вивозяться сільгоспмашини, устаткування для харчової промисловості, верстати, гідравлічні помпи, автомати дозування, друкарські машини «Ятрань», деякі прилади и радіоапаратура, азотні добрива, чистий графіт, чисті метали, феронікель, граніт, меблі,торфовугільні брикети, гірський віск, цукор, олія, м'ясо, масло, молочні і плодоовочеві консерви та ін. Ввозяться в район деревина, міндобрива, метал, машини, нафтопродукти, природний газ, бавовна та ін.

В Кіровоградскій області розвинутий залізничний, автомобільний, трубопровідний і авіаційний транспорт.

Експлуатаційна довжина залізничних колій загального користування у 2000 році становила 937 км (4,2% в Україні). Щільність залізниць дещо вища, ніж середньоукраїнська відповідно 38 і 37 км на 1000 км² . Головні залізничні магістралі, які проходять через територію області, це: Москва - Одеса, Київ -Донецьк, Київ - Херсон, Знам'янка - Миколаїв, основні залізничні вузли - Знам'янка, Помічна, Долинська, Гайворон.

Довжина автомобільних шляхів загального користування складає 7,1 тис. км, у тому числі з твердим покриттям - 6,2 тис. км (86,6%). Щільність останніх - 251 км на 1000 км² (в Україні 271). Обсяги вантажоперевезень автомобільним транспортом за 1991-2000 рр. скоротились, що пояснюється значним зменшенням обсягів виробництва сировини і готової продукції промисловості та сільського господарства. У 2000 р. вони становили 16,3 млн. т, що майже в 9,7 разів менше, ніж у 1990 р. і на 61,1% - порівняно з 1995 р.

В Кіровоградській області високими темпами розвивається електрозв'язок і розширюються напрями обслуговування поштами клієнтів (здійснюються банківські операції, різні види розрахунків, надаються інформаційні послуги). В той же час забезпеченість населення основними телефонними апаратами найнижча в Україні - 32 одиниці на 100 сімей. Майже в 3 рази порівняно з 1990р. скоротились обсяги відправлення газет і журналів.

У розвитку економіки Черкаського регіону важливу роль відіграє транспорт. Наявність розвиненої транспортної мережі впливає на темпи його розвитку, забезпечує здійснення широких міжрегіональних економічних зв'язків, посилює тяжіння периферійних територій до їх економічного ядра.

Транспортна система Черкаської області територіально поєднує такі види транспорту, як автомобільний, залізничний, річковий, повітряний і трубопровідний. У внутрішніх й зовнішніх перевезеннях провідну роль відіграє автотранспорт, який складає близько 90% загальної кількості перевезень вантажів, і залізничний транспорт.

Експлуатаційна довжина залізниць у 2000 році становила 651 км з густотою 31,2 км на 1000 км² . Основні залізничні лінії проходять по напрямках Миронівка - ім.Т.Шевченка - Знам'янка (двоколійна, електрифікована змінним струмом), та Гребінка - Черкаси - Христинівка (одноколійна, не електрифікована). Найголовнішими залізничними вузлами області, що виділяються найбільшим вантажо— та пасажирообігом, є Черкаси, Христинівка, Цвіткове, ім. Т.Г. Шевченка, Золотоноша.

У структурі вантажообігу вагоме місце займає сировина, напівфабрикати, паливо, метал і металоконструкції, товари широкого вжитку та інші товари, що ввозяться на територію області. У вивозі переважає сільськогосподарська продукція, продукція легкої, хімічної, деревообробної, машинобудівної промисловості.

Найбільші обсяги перевезень, виконує автомобільний транспорт. Загальна довжина автошляхів становить 6,0 тис. км., в тому числі 5,8 тис. з твердим покриттям. Щільність автомобільних шляхів загальною користування з твердим покриттям складає 277 км на 1000 км² До найбільших центрів автомобільної мережі Черкащини можна віднести декілька центрів: Черкаси, Сміла, Золотоноша, Умань, Корсунь-Шевченківський. Нагальною проблемою є підвищення якості автошляхів, їх технічне переоснащення до світових стандартів.

Головною воднотранспортною магістраллю є річка Дніпро, що перетинає всю Черкаську область з північного сходу на південний схід і по якій здійснюється судноплавство. Річковий порт розміщується у Черкасах. За останній час вантажо- та пасажирообіг річковим транспортом значно скоротився. В літній період існує річкове сполучення Київ-Черкаси. Численні малі річки області транспортних функцій практично не виконують. Через територію Черкаської області проходить газопровід "Союз".

Авіаційний транспорт за останнє десятиріччя практично не розвивається. Пасажирські перевезення припинені взагалі. Аеродром розміщений в Черкасах.

Становлення ринкових механізмів господарювання закономірно підвищує роль та значення інформаційних послуг, зокрема інформаційних систем і зв'язку. На рівень інформатизації області істотний вплив мають загальний рівень розвитку економіки, різноманітність сфер економічної діяльності, життєвий рівень населення. що характеризується як низький.

Нині забезпеченість населення домашніми телефонами в Черкаській області складає 36 апаратів на 100 сімей, а кількість незадоволених заяв — 81 тисячу. В 2000 році введено в дію міських автоматичних станцій на 9,4 тис. номерів. Зростає кількість сучасних телефонних мереж і абонентів, які ними користуються. Підвищується значення та кількість користувачів всесвітньої мережі "Інтернет", розвиваються нові види зв'язку - електронна пошта, мобільний зв'язок, пейджинг.

7. Територіальна структура господарства району

На Черкащині історично склалися Північно-Східннй і Південно-Західний господарські підрайони , а на Кіровоградщині - Північно-Західний (майже 45% території, 35% населення області), Центральний (відповідно 30% і 50%), Південно-Східний (20% і 15°о).

Основним у Північно-Східному підрайоні є Черкаський промисловий вузол з галузями спеціалізаці ї- машинобудування, хімічна та харчова промисловість. У сільському господарстві вирощують зернові, цукрові буряки; у тваринництві розвинені молочно-м'ясне скотарство і свинарство.

Південно-Західний підрайон Черкаської області формується на базі Звегнігородсько-Ватутінського промислового вузла та Уманського промислового центру (паливна і харчова промисловість, сільськогосподарське машинобудування). Район продукує пшеницю, цукрові буряки, овочі, фрукти, м'ясо, молоко.

Північно-Західний підрайон Кірвоградської області має значні запаси мінеральної сировини (нікель, графіт, граніти, лабрадорит та ін.), з якими пов'язаний розвиток видобувних галузей. Підрайон є головним виробником цукру в області. Спеціалізація сільського господарства - буряківництво, молочно-м'ясне скотарство, свинарство.

Центральний підрайон промислово найбільш розвинений. На нього припадає основне виробництво продукції машинобудування і металообробної промисловості, хімічної, легкої, кольорової металургії, будівельних матеріалів, значна частка харчової промисловості. Тут розвинена енергетична і паливна галузі. Сільське господарство району спеціалізується на виробництві молока, м'яса, вирощуванні зернових культур, цукрових буряків і соняшнику. Поширений приміський тип сільського господарства.

Південно-Східнийі підрайон відомий харчовою промисловістю та виробництвом будівельних матеріалів. Аграрний сектор продукує зернові, соняшник, продукцію свинарства, вівчарства.

Аналіз сучасного стану економіки Кіровоградської області свідчить про існування низки проблем: дефіциту паливних, водних і лісових ресурсів; критичного рівня зносу основних фондів та зниження темпів росту основних виробничих фондів; високого рівня ресурсомісткості продукції; нераціональної галузевої (недостатня частка галузей, що виробляють товари народного споживання) і територіальної структури господарського комплексу; недостатнього рівня розвитку інноваційного та інвестиційного комплексів (нераціональна структура, відволікання значної частини фінансових ресурсів від інвестування реального сектора економіки); незбалансованості робочих місць; незадовільного стану розвитку соціальної сфери та рівня життя населення (низький рівень реальних доходів, недостатній рівень споживання продовольчих, особливо промислових товарів та послуг); складної екологічної ситуації.

У найближчій перспективі Кіровоградська область не змінить основного напряму спеціалізації. В загальнодержавному поділі праці вона буде виділятись розвитком електроенергетики, первинного збагачення та переробки уранової руди, видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії, промисловості рідкісних металів та напівпровідникових матеріалів, пластмасових виробів, підйомно-транспортного, сільськогосподарського і тракторного машинобудування, промисловості будівельних матеріалів, швейної промисловості, борошномельно-круп'яної і комбікормової, медичної та поліграфічної промисловості.

Передбачаються такі основні напрями розвитку господарського комплексу: підвищення рівня використання природних (особливо водних і земельних ресурсів) та ресурсів виробництва (комплексне використання, залучення вторинних ресурсів і відходів виробництва); удосконалення галузевої і територіальної структури господарського комплексу; надання пріоритетності галузям соціальної сфери і галузям спеціалізації матеріального виробництва, особливо експортоорієнтованих галузей промисловості, удосконалення спеціалізації та підвищення рівня інтеграції сільськогосподарського виробництва; охорона і оздоровлення навколишнього середовища.

8. Проблеми розвитку і умови переходу до ринкових відносин

В цілому рівень розвитку регіону недостатній, особливо промисловості, електроенергетики. Частково ця проблема буде вирішена введенням в дію Чигиринської ТЄС та Канівської ГАЄС. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Необхідно впроваджувати нові технології, в тому числі і за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі.

Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких тут сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв'язку зі спеціалізацією району на розвитку сільського господарства та наявністю належних виробничих потужностей доцільна реконструкція сільськогосподарського машинобудування, насамперед Кіровоградського заводу сільськогосподарських машин. Перспективим є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, електронної промисловості.

Значних інвестицій для розширення асортименту й поліпшення якості продукції потребують виробництво цукру, макаронних виробів, олійно-жировє, ефіро-олійне, плодоовочеконсервне. м'ясо-молочне та ін.

Позитивні зрушення у легкій промисловості можливі за умови впровадження нових технологій виробництв, особливо у швейній і трикотажній галузях.

У паливно-хімічній промисловості актуальною є проблема переробки бурого вугілля (з нього можна отримати більш ніж 10 видів продукції). Мають бути підвищені обсяги видобутку і рівень комплексної переробки залізної (Долинське) та нікелевої руд. Необхідно вдосконалювати унікальне підприємство з виробництва твердих і чистих сплавів у Світловодську. При впровадженні нових іноземних технологій може стати більш конкурентоспроможним виробництво продукції з цінної будівельної сировини граніту, лабрадору. Технічної реконструкції потребують також об'єднання «Азот» і « Xімволокно».

У сільському господарстві, як і по Україні взагалі, необхідно вводити приватну власність на землю, впроваджувати сучасні технології, розширювати фермерські господарства. Для внутрішнього розвитку району важливим є вдосконалення транспортного комплексу, системи зв'язку, соціальної інфраструктури.

З екологічних проблем найважливішими є захист земельних угідь, рекультивація земель у гірничодобувній галузі, раціональне використання води, зменшення забруднення у місцях зосередження особливо шкідливих підприємств гірничодобувної, металургійної, хімічної промисловості (Олександрія, Світловодськ, Черкаси, Кіровоград, Побузьке, Смолине).

У Кіровоградському регіоні склався підвищений рівень забруднення радіонуклідами у районах Канева, Лисянка, Звенигородки. Єкологічно небезпечним є також район видобутку уранових руд (Смолине) через відставання вітчизняних технологій видобутку порівняно із світовими. Важливою є проблема забруднення води малих річок, повітря у великих промислових центрах.

Використання води підприємствами в останні роки зменшилося у зв'язку з кризою виробництва (з 833 млн.м³ в 1990 р. до 306 у 1998р.). Скоротилась і кількість викидів забруднювальних речовин у навколишнє середовище. Об'єм скидання забруднених стічних воду природні поверхневі води в 1998р. становив 89 мли м³ (2,1% від загального об'єму їх по Україні). Викиди шкідливих речовин в атмосферне повітря з усіх джерел скоротилися з 680,9 тис. т в 1990р. до 192,6 тис. т в 1998р. (3,2% від загального обсягу по Україні).

У районі швидкими темпами розвивається ерозія земель. На придолинних і прибалкових ділянках межиріч розвиваються лінійний розмив і площинний змив, інтенсивність яких зростає із заходу на схід, особливо у прилеглій до Дніпра смузі (тут еродованість ґрунтів перевищує 50%). Ерозія часто поєднується з обвалами та зсувами. У береговій зоні водосховищ і ставків розвивається інтенсивна абразія. На вододільних плато та лесових терасах Лівобережжя поширена суфозія. Заплави річок місцями заболочені, тут також спостерігається засолення ґрунтів. З метою захисту ґрунтів у 1990 р. на 198,6 тис. га було створено яружно-балкові насадження та лісонасадження уздовж річок, ставків, водойм, затерасовано понад 1 тис. га схилів. Діють 125 очисних споруд добовою потужністю 481 тис.м³ . Збудовано 58 протиерозійних ставків. 397 км водорегулюючих валів. У районі понад 420 об'єктів природно-заповідного фонду загальною площею 25,9 тис. га, у тому числі: Канівський заповідник; заказники державного значення Липівський, Русько-Полянський, Тарасів Обрій, Редьчине (орнітологічний) та Чорноліський (ландшафтний); пам'ятки природи Чорний Ліс, Закревський бір, Козацький вал, Мошенська діброва, Горіхове озеро, Святе озеро та ін.; дендрологічні парки Софіївка, Веселі Боковеньки, Черкаський зоопарк; пам'ятки садово-паркового мистецтва Онуфріївський парк, Хутір Надія та ін.

Сучасний стан соціально-економічного розвитку Черкаської області можна охарактеризувати як суперечливий та нестабільний з певними тенденціями до покращення.

В процесі трансформаційних перетворень до формування соціально орієнтованої ринкової економіки державна і регіональна політика має спрямовуватись на структурну перебудову промисловості та формування інноваційної моделі економічного зростання.

Нині перед народногосподарським комплексом Черкаської області стоять ряд, важливих питань які потребують якнайшвидшого вирішення. Це поліпшення демографічної ситуації шляхом створення умов для збільшення народжуваності та зменшення смертності населення, розвиток соціальної інфраструктури малих міст та сіл регіону, пом'якшення територіальних диспропорцій в розвитку продуктивних сил, налагодження впутрірегіональпих зв'язків у промисловості.

Важливим є забезпечення динамічного розвитку промисловості через раціональне використання виробничих потужностей промислових підприємств та оновлення їх основних фондів.

В екологічній сфері необхідне оновлення природоохоронного обладнання підприємств, відродження деяких малих річок та озер, використання туристичних, рекреаційних, історико-археологічних можливостей.

Важливим є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективне використання ресурсного та науково-виробничого потенціалу, що в кінцевому рахунку має призвести до позитивних зрушень в соціально-економічній ситуації Черкаської області.

Висновок

Основні галузі спеціалізації Центральноукраїнського економічного района – сільскогосподарське машинобудування, гірничодобувна, паливна, хімічна, будматеріалів, деревообробна, електронна, легка й харчова, чорна та кольорова металургія. За останні роки промислове виробництво переживає значний занепад.

Кліматичні умови району сприятливі для подальшого розвитку сільського господарства. Є добрі передумови для розвитку середніх і малих міст регіону, розширення в них таких трудомістких галузей, як харчова, легка, машинобудування. Отже, необхідно впроваджувати нові технології, у тому числі й за рахунок іноземного інвестування, як у промисловості, так і в аграрному секторі. Найперспективнішими в регіоні є галузі машинобудування, харчова й легка, для яких у районі сприятливі умови: трудові ресурси, відносно високий науково-виробничий потенціал. У зв`язку зі спеціалізацією району на розвиток сільського господарства перспективним є розвиток електротехнічної галузі, виробництва обладнання для харчової промисловості, приладобудування, реконструкція сільскогосподарського машинобудування.

Для стабільнішого й ефективного розвитку Центральноукраїнського економічного району необхідне вирішення ряду проблем - проведення земельної реформи, подальший розвиток фермерства, внесення змін до системи ціноутворення, проведення особливої фінансово-кредитної й податкової політики, впровадження нових технологій і виробництво конкурентноспособної продукції як на внутрішній ринок, так і на експорт та інших.

Вирішення цих проблем і завдань дозволить Центральноукраїнському економічному району зайняти гідне місце в господарстві країни.

Список літератури

1. Голіков А.П., Дайнека О.Г., Казакова Н.А. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Навчальний посібник. – Харків: ТОВ «Олант», 2002.-320 с.

2. Дорогунцов С.І., Чернюк Л.Г., Борщевський П.П., Данилишин Б.М., Фащевський М.І. Соціально-економчні системи продуктивних сил регіонів України. – К.: Нічлава, 2002. – 690 с.

3. Заставний Ф.Д. Економічна і соціальна географія України. Підруч. Для 9 кл.; серед. Загальноосвіт. Шк. – 2-ге видання, із змінами. – К.: Форум, 2001. – 239 с.: іл., карти.

4. Є.П. Качан. Розміщення продуктивних сил України: Підручник. – К.: В.Д.»Юридична книга», 2001. – 552 с.

5. Розміщення продуктивних сил: Підручник/В.В.Ковалевський, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенов та ін.; За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова. – 2-ге вид., випр. І доп. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 546 с.

6. Клиновий Ю.В., Пепа Т.В. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України/За наук. ед. Л.Г. Чернюк. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 728 с.