Міністерство освіти і науки України

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Кафедра обліку і аудиту

Реферат

з дисципліни:

„Організація і методика аудиту”

на тему:

“ Порядок проведення попереднього обстеження клієнта ”

Зміст

Вступ

1 Клієнти аудиторських фірм (аудиторів), процедури їх вибору та погодження

2 Попереднє обстеження клієнта

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Аудит – цепідприємницька діяльність, яка провадиться на підставі договору. Договір на аудиторські послуги може укладатися з ініціативи клієнта або в результаті пропонування своїх послуг аудиторською фірмою (аудитором). Клієнтами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що функціонують на території України і потребують аудиторських послуг.

Аудиторські фірми та аудитори приділяють значну увагу питанням вибору клієнта. Проводити виважену політику відносно оцінки потенційних клієнтів необхідно для зниження ризику, пов'язаного з неплатоспроможністю замовника.

Неправильний вибір клієнта може призвести до значних фінансових втрат, нанести шкоду іміджу фірми та аудитора, тому питання проведення попереднього обстеження клієнта є досить актуальним і потребує вивчення.

Метою реферату є показати порядок проведення попереднього обстеження клієнта і як це впливає на рішення аудиторської фірми щодо проведення аудиту.

Попереднє обстеження клієнта можна віднести до першої стадії аудиту (організаційна стадія), яка включає наступні етапи: знайомство з діяльністю господарюючого суб’єкта (оцінка економічного середовища), його засновницькими документами; організацією і станом бухгалтерського обліку, звітності і внутрішнього контролю. Підготовка листа-зобов’язання про угоду на проведення аудиту. Підготовка листа-зобов’язання про угоду на проведення аудиту. (обґрунтування мети та завдань аудиту).

При виборі нових клієнтів необхідно ознайомитися з фінансовою інформацією про клієнта, річними та проміжними звітами, різного роду документацією тощо.

Детальну інформацію про підприємство та його керівництво на Заході аудитори отримують від банку, який обслуговує, страхової компанії, адвокатської контори та інших пов'язаних з ним юридичних і фізичних осіб. Найбільш цінне джерело інформації - це аудитор, послугами якого раніше користувався потенційний клієнт.

Якщо результати вивчення наведених вище питань свідчать про високий рівень ризику аудиту або ж завдання є досить складним для аудитора, то він відмовляється від аудиту. Якщо потенційний клієнт відповідає основним вимогам, аудиторська фірма готує лист-зобов'язання, який надсилає клієнту.

У науковій літературі питання порядку попереднього обстеження клієнта активно досліджується. Аналіз публікацій по даній темі дозволяє відзначити роботи Бутинця Ф.Ф., Кулаковської Л.П., Загороднього А.Г., Рудницького В.С.

1 Клієнти аудиторських фірм (аудиторів), процедури їх вибору та погодження

Договір на аудиторські послуги може укладатися з ініціативи клієнта або в результаті пропонування своїх послуг аудиторською фірмою (аудитором). Клієнтами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, що функціонують на території України і потребують аудиторських послуг.

При виборі клієнта необхідно враховувати його особливості залежно від організаційно-правових форм та від форм власності, а також від сфери діяльності. При цьому слід брати до уваги тривалість співпраці з аудитором або аудиторською фірмою. За цими ознаками споживачів аудиторських послуг можна об'єднати у відповідні групи.

За організаційно-правовими формами клієнтів поділяють на підприємства, установи, організації, об'єднання, фонди, громадян, які самостійно провадять підприємницьку діяльність. Крім цих форм законодавством окремо виділяються господарські товариства - підприємства, установи й організації, створені на засадах угоди між-юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна для провадження підприємницької діяльності. До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні та командитні товариства. Своєрідною організаційно-правовою формою є споживче товариство, що є добровільним об'єднанням громадян для спільного ведення господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного та соціального стану.

За формами власності споживачів аудиторських послуг поділяють на:

- індивідуальні підприємства, засновані тільки на особистій власності фізичної особи та її праці;

- приватні підприємства, засновані на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої сили;

- колективні підприємства, засновані на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства, громадської та релігійної організації;

- державні комунальні підприємства, засновані на власності адміністративно-територіальних одиниць;

- державні підприємства, засновані на загальнодержавній власності;

- спільні підприємства, засновані на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). До числа засновників можуть входити юридичні особи, громадяни України та інших держав.

За тривалістю відносин між аудиторською фірмою (аудитором) та клієнтом: випадкові, або разові, та постійні (аудитор із клієнтом працює тривалий час на підставі довгострокового договору).

Залежно від досвіду відносин між аудитором і клієнтом: нові та повторні.

Ініціатива щодо співпраці між аудиторською фірмою (аудитором) і клієнтом може належати обом сторонам.

Перш ніж укласти договір на аудиторські послуги, аудиторська фірма (аудитор) повинна провести оцінку клієнта, оскільки непродуманий вибір клієнта може призвести до значних фінансових витрат, підриву репутації аудиторської фірми (аудитора). Для цього необхідно мати продуману систему вибору клієнтів.

При виборі клієнтів необхідно пам’ятати про відповідальність аудитора та зважати на економічну ситуацію в Україні, коли більшість підприємницьких структур порушує чинні правила ведення бухгалтерського обліку, складання звітності, а інколи навмисне допускає порушення, які перекручують звітність та відомості про фінансово-майновий стан.

Процедура вибору клієнта

Після попередньої усної узгодженості між клієнтом і аудиторською фірмою (аудитором) клієнт надсилає на її (його) адресу листа з пропозицією про проведення аудиту, в якому зазначає мету проведення аудиту і завдання, які необхідно вирішити в процесі аудиторської перевірки.

Розглянувши пропозиції щодо проведення аудиту, аудиторська фірма (аудитор) надсилає лист-відповідь, у якому дає згоду на проведення аудиту або відмовляється від запропонованої роботи (Додаток 1).

У першому випадку аудиторська фірма може уточнити положення, які стосуються ступеня відповідальності аудитора перед клієнтом, форми подання звіту аудитора і його висновків та інші моменти, про які аудитор вважає необхідним домовитися до початку перевірки. Додатково в листі може бути: викладено пропозиції щодо використання послуг інших аудиторів (у тому числі іноземних); передбачено спеціальну угоду про використання результатів аудиту, що вже відбувся; подано перелік найважливіших обмежень відповідальності аудитора; внесено пропозиції щодо подальшого розвитку договірних відносин аудитора та клієнта. Надсиланню листа-відповіді може передувати етап обстеження об’єкта аудиту з метою визначення обсягів роботи у разі, якщо аудитор вважатиме за необхідне проведення такого обстеження.

При повторній перевірці обмін листами не обов’язковий, але повторне надсилання листа клієнту можливе в таких випадках: неправильне розуміння клієнтом об’єктів і масштабу аудиту; перегляд або зміна строків аудиту; зміна в складі керівництва клієнта; значні зміни профілю або масштабів діяльності суб’єкта, що перевіряється; зміни законодавства.

В інших випадках аудитор має право лише нагадати клієнту зміст попереднього листа.

Якщо аудитор великого підприємства (об’єднання) є аудитором і його філій (дочірніх підприємств), він повинен вирішити питання про надсилання їм листів ураховуючи:

- чи визначений аудитор філії (дочірнього підприємства);

- чи повинен аудиторський висновок уміщувати оцінку діяльності філії (дочірнього підприємства);

- чи існують законодавчі вимоги щодо аналогічних випадків, зокрема регіональні вимоги.

Процедура погодження клієнта

Процедура погодження клієнта здійснюється у найкоротші строки, щоб уникнути втрат часу і зусиль. Найголовніші види інформації, які бажано отримати аудитору в процесі загального ознайомлення з підприємством-замовником, наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Основна інформація для попереднього ознайомлення аудитора з клієнтом

При виборі нового клієнта для отримання інформації про нього аудитору необхідно:

- встановити зв’язок із попереднім аудитором;

- відвідати керівний персонал клієнта;

- вивчити фінансову звітність за минулий рік та квартальну звітність за поточний і минулий роки;

- ознайомитися зі звітом попереднього аудитора і з’ясувати, чи траплялися будь-які обмеження обсягу аудиту, чи існували факти невизначеності, чи були особливі зауваження, чи висловлювалася думка аудитора щодо несприятливого стану справ, чи були інші зауваження в звіті аудитора. За необхідності аудиторська фірма (аудитор) може вивчити не тільки підсумкові документи попередньої перевірки, а й робочі документи попереднього аудитора та взяти від нього необхідну інформацію. При цьому слід суворо дотримуватися розділу 4 «Конфіденційність» Кодексу професійної етики професійних бухгалтерів щодо розкриття інформації. П. 4.5. Кодексу передбачає санкціоноване розкриття інформації, коли клієнтом дано письмовий дозвіл (або ж електронною поштою) на розкриття інформації, при цьому її інтереси зацікавленої сторони, разом із третьою стороною, повинні бути враховані. Такий лист до попереднього аудитора «Про можливість надання інформації нинішньому аудитору» наведений в додатку 2. Нинішній аудитор звертається до попереднього аудитора з проханням надати інформацію про клієнта (додаток 3) та проводить опитування з проблем, які його цікавлять. Приблизна анкета опитування попереднього аудитора наведена в додатку 4.

- визнаючи характер і проблеми взаємовідносин із податковими органами, банками, партнерами, акціонерами та іншими споживачами фінансової звітності потенційного клієнта.

Узагальнивши інформацію, порядок вибору клієнтів, що застосовується на практиці аудиторськими фірмами (аудиторами) можна представити у вигляді схеми (див. рис. 1).

Порядок вибору клієнта

Рис. 1. Вибір клієнта аудиторською фірмою

2 Попереднє обстеження клієнта

Для проведення попереднього обстеження аудиторська фірма направляє до потенційного клієнта групу спеціалістів на строк від декількох годин до одного-двох тижнів залежно від обсягів підприємства-клієнта. За результатами обстеження аудиторська фірма приймає рішення про роботу з клієнтом.

Для того, щоб оцінити можливість майбутньої роботи, слід простежити тенденцію в господарсько-фінансовій діяльності підприємства, а саме одержати інформацію про:

- організаційну структуру потенційного клієнта;

- особливості його виробничої діяльності;

- постачальників та покупців;

- дочірні й залежні організації;

- рентабельність і розподіл прибутків;

- систему внутрішнього контролю;

- курс акцій клієнта (якщо вони котируються на ринку цінних паперів);

- принципи формування оплати праці персоналу.

Джерелами інформації в цьому разі можуть бути:

- установчі документи клієнта;

- бухгалтерська і статистична звітності;

- звіти аудиторів і акти податкових інспекцій;

- плани, кошториси, договори, контракти;

- протоколи зборів та засідань;

- інші документи;

- інформація, одержана під час бесіди з керівництвом клієнта та його персоналом;

- інформація, одержана під час огляду економічного суб’єкта, його відділів, складів.

При обстеженні підприємства слід проаналізувати його фінансовий стан і в першу чергу визначити відношення власного капіталу до залученого. Основою стабільності є власний капітал. Однак фінансування діяльності підприємства лише за рахунок власного капіталу не завжди вигідне, особливо при сезонному виробництві. При використанні тільки власного капіталу в одному періоді власні кошти будуть накопичуватися, а в іншому буде відчуватися їх нестача. При цьому також слід враховувати ціни на фінансові ресурси та віддачу капіталу. У випадках, коли віддача капіталу буде більшою за плату за кредитами, то, залучаючи позикові кошти, підприємство може підвищити рентабельність власного капіталу. Проте, якщо підприємство функціонує переважно за рахунок залученого капіталу, то його фінансовий стан нестабільний і потребує постійного контролю за своєчасним поверненням позик, швидким обігом позикових коштів та їх віддачею. Тому, здійснюючи перевірку, аудитор повинен оцінювати фінансову стратегію підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначається за певними коефіцієнтами, серед яких коефіцієнт фінансової автономності, коефіцієнт фінансової залежності та коефіцієнт фінансового ризику.

Аналізуючи ці показники, слід пам’ятати про користувача інформації Для банків та інвесторів більш надійною є ситуація, коли частина власного капіталу у клієнта вища. Це знижує їх фінансовий ризик. Самі ж підприємства зацікавлені в залученні позикових коштів. Це дає можливість при вмілому використанні залучених коштів розвивати виробництво, збільшувати дохідність власного капіталу.

У різних галузях склалися відповідні норми співвідношення залучених і власних коштів. У галузях із низьким коефіцієнтом обертання капіталу цей показник не повинен перевищувати 0,5, а там, де оборот капіталу високий, коефіцієнт фінансового ризику може перевищувати 1. А ще аудитору корисно проаналізувати структуру власного та залученого капіталів. Якщо в структурі власного капіталу помітна тенденція до збільшення нерозподіленого прибутку та фондів накопичення, це свідчить про розширене відтворення.

Залучення позикових коштів є нормальним явищем за умови, що ці кошти не заморожуються на довгий строк в обороті й своєчасно повертаються. Адже несвоєчасно повернені борги тягнуть за собою штрафи, санкції, а це, в свою чергу, призводить до погіршення фінансового стану підприємства. Тому недостатньо проаналізувати структуру позикових коштів, треба також вивчити склад, установити момент виникнення заборгованості, суми сплачених санкцій за прострочені зобов’язання. Якщо серед залучених коштів є довгострокові кредити, аудитору бажано знати строки повернення такої позики, оскільки від цього залежить фінансовий стан підприємства.

Здійснюючи аналіз кредиторської заборгованості, необхідно її порівняти суми з дебіторською заборгованістю. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість Цей момент дуже важливий для зовнішніх користувачів інформації (банків, постачальників, інвесторів, власників, акціонерів) при вивченні ступеня фінансового ризику, а для керівництва клієнта – при встановленні перспективного варіанта ор_алізації фінансів.

Після проведення дослідження звітності клієнта одержані висновки за окремими показниками – аналіз фінансового ризику клієнта, динаміка структури власного капіталу, динаміка структури залученого капіталу, результативність експлуатації капіталу – узагальнюються в анкеті, на основі якої складається загальний висновок про досліджувану звітність. До анкети можуть включатися й інші показники, які аудитор вважатиме за доцільне дослідити.

Лише після вивчення фінансового стану клієнта аудиторська фірма може зробити певні висновки стосовно підписання з ним договору. У разі, якщо в результаті такого аналізу аудитор бачить, що для проведення повноцінної перевірки клієнт повинен поновити свій бухгалтерський облік, або вже на стадії обстеження виявлено, що позитивного висновку аудитор дати не може, або виникають сумніви в тому, що клієнт готовий надати аудитору всю необхідну документацію, чи виникають сумніви у платоспроможності клієнта, то керівникові аудиторської фірми слід подумати, чи варто підсумовувати договір із таким клієнтом.

При роботі з постійним клієнтом інформацію про його економічну діяльність отримують із постійної документації клієнта, робочих документів за минулий рік, фінансових кошторисів за минулий рік, проміжної фінансової звітності клієнта за поточний рік, інформації аудиторської групи, яка протягом року працювала з клієнтом буде підписаний.

Після того, як аудиторська фірма вирішила працювати з обраним клієнтом, вона повинна встановити трудомісткість роботи, визначитися з термінами її проведення, підібрати кадри для проведення аудиту з урахуванням знань галузі клієнта і досвіду персоналу.

Під час проведення аудиторської перевірки підприємство, що замовляє аудит має право:

а) отримувати від аудитора (аудиторської фірми) повну інформацію про вимоги законодавства, що стосуються проведення аудиторської перевірки;

б) бути ознайомленим з висновком аудитора (аудиторської фірми) та отримувати інформацію про нормативні акти, на яких ґрунтуються зауваження і висновки аудитора (аудиторської фірми).

Під час проведення аудиту замовник зобов’язаний:

а) створити аудитору (аудиторській, фірмі) умови для своєчасного і повного проведення аудиту, надати всю документацію, необхідну для його проведення, а також надати на прохання аудитора (аудиторської фірми) роз’яснення і пояснення в усній і письмовій формі;

б) оперативно усувати виявлені аудиторською перевіркою відхилення в порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;

в) надавати допомогу аудитору в своєчасному та повному проведенні

аудиту.

Окрім наведених вище зобов’язань, підприємство, що підлягає аудиту,

не вправі ухилятись чи протистояти його проведенню і зобов’язане укладати договори на проведення обов’язкового аудиту з аудиторськими фірмами в терміни, встановлені законодавством.

Висновки

На основі всього вище сказаного щодо порядку попереднього обстеження клієнта, можна зробити наступні висновки:

1. Аудиторські фірми та аудитори приділяють значну увагу питанням вибору клієнта. Проводити виважену політику відносно оцінки потенційних клієнтів необхідно для зниження ризику, пов'язаного з неплатоспроможністю замовника.

2. При виборі нових клієнтів необхідно ознайомитися з фінансовою інформацією про клієнта, річними та проміжними звітами, різного роду документацією тощо. Найбільш цінне джерело інформації – це аудитор, послугами якого раніше користувався потенційний клієнт.

3. Найголовнішими видами інформації, які бажано отримати аудитору в процесі ознайомлення з підприємством-замовником є: суть, галузь діяльності підприємства, структура підприємства, загальна схема організації роботи підприємства, наявність внутрішнього контролю.

6. При обстеженні підприємства слід проаналізувати його фінансовий стан і в першу чергу визначити відношення власного капіталу до залученого.7. Здійснюючи аналіз кредиторської заборгованості, необхідно її порівняти суми з дебіторською заборгованістю. Якщо дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, це свідчить про іммобілізацію власного капіталу в дебіторську заборгованість Цей момент дуже важливий для зовнішніх користувачів інформації при вивченні ступеня фінансового ризику, а для керівництва клієнта – при встановленні перспективного варіанта організації фінансів.

8. Після вивчення фінансового стану клієнта аудиторська фірма може зробити певні висновки стосовно підписання з ним договору.

9. Якщо потенційний клієнт відповідає основним вимогам, аудиторська фірма готує лист-зобов’язання, який надсилає клієнту.

10. Лист-зобов’язання аудиторської фірми містить згоду на проведення аудиту, надсилається господарюючому суб’єкту до моменту укладання договору та виступає офіційним документом-відповіддю, що встановлює взаємовідносини між клієнтом і аудитором.

11. Після того, як аудиторська фірма вирішила працювати з обраним клієнтом, вона повинна встановити трудомісткість роботи, визначитися з термінами її проведення, підібрати кадри для проведення аудиту з урахуванням знань галузі клієнта і досвіду персоналу.

12. Під час проведення аудиту замовник зобов’язаний: створити аудитору умови для своєчасного і повного проведення аудиту, надати всю документацію, необхідну для його проведення, а також надати на прохання аудитора (аудиторської фірми) роз’яснення і пояснення в усній і письмовій формі; оперативно усувати виявлені аудиторською перевіркою відхилення в порядку ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності; надавати допомогу аудитору в своєчасному та повному проведенні аудиту.

Список використаної літератури

1. Аудит: теорія і практика: Навчальний посібник / А.Г. Загородній, М.В. Корягін, А.В.Єлісєєв, Л.М. Полякова та ін. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2004. – 456 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для студентів спеціальності «Обпік і аудит» вищих навчальних закладів. - 2-е вид., перероб. та доп. – Житомир: ПП. «Рута», 2002. - 672 с.

3. Гончарук Я.А., Рудницький В.С. Аудит: Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. – Львів: Оріяна-Нова, 2004. – 292 с.

4. Дорош Н.І. Аудит: методологія і організація. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 402 с.

5. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В., Організація і методика аудиту: Навч. посіб. – 2-е вид. – К.: Каравела, 2005. – 560 с.

6. Савченко В.Я. Аудит. Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 322 с.

Додаток 1

Л ист-зобов 'язання про згоду на проведення аудиту

Раді директорів ЗАТ «Рівне-Борошно»

Від «7 » листопада 2007 р.

Ваші пропозиції про проведення аудиту достовірності інформації фінансової звітності нами прийняті. Згідно з національними нормативами аудиту України перевірці підлягатимуть баланс, додатки балансу, звіти про фінансові результати та їх використання, регістри бухгалтерського обліку і первинні документи. Аудит проводиться нами відповідно до чинного законодавства України.

Мета аудиту - дати оцінку повноти і достовірності обліку Вашого підприємства. Для обгрунтування своїх висновків ми використовуємо тести перевірки достовірності інформації у фінансовій звітності. Відповідальність за надану інформацію несе керівництво.

Просимо підписати і повернути копію цього Листа з Вашими зауваженнями.

07.11.07 р. Підпис

Додаток 2

Додаток 4

Анкета опитування попереднього аудитора щодо клієнта.

Підписи:

нинішнього аудитора . попереднього аудитора.