Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи обліку орендних операцій

2. Організація обліку орендних операцій на прикладі ВАТ “Василівський сирзавод”

2.1 Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства

2.2 Облік орендних операцій

2.3 Організація синтетичного і аналітичного обліку орендних операцій на підприємстві

2.4 Документування обліку орендних операцій

3. Шляхи вдосконалення обліку орендних операцій

4. Автоматизація обліку

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва являється забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне їх використання. Формування ринкових відносин передбачає конкурентну боротьбу між різними товаровиробниками, перемогти в якій зможуть ті із них, хто найбільш ефективно використовує всі види наявних ресурсів.

Становлення та формування ринкових відносин передбачає подальше удосконалення організації обліку основних засобів на досліджуваному підприємстві, зокрема орендних операцій. Основні засоби являють собою сукупність засобів праці, які функціонують у виробничому процесі в натуральному вигляді на протязі довгого періоду, на протязі якого їх вартість по частинам переноситься на випущену продукцію.

Організація обліку основних засобів та їх оренди сприяє ефективному використанню машин, обладнання.

Враховуючи актуальність поставленого питання, була обрана тема курсової роботи “Облік орендних операцій”.

Метою написання курсової роботи є висвітлення організації обліку надходження орендованих основних засобів, їх наявності та вибуття, а також пошук шляхів вдосконалення обліку орендних операцій.

Для досягнення вказаної мети необхідно виконати слідуючі завдання:

визначити економічну сутність оренди основних засобів, характеристику, класифікацію та оцінку оренди;

розкрити порядок організації обліку орендних операцій на діючому підприємстві.

Об'єктом дослідження був обраний Василівський сирзавод.

1. Теоретичні основи обліку орендних операцій

Основні засоби (ОЗ) – матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва чи поставки товарів, надання послуг, здачі в аренду іншим особам чи для виконання адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуємий термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року.

Відповідно до діючої типової класифікації ОЗ групуються за її функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

За визначенням, даним у П(С)БО 14, оренда — це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

Закон про лізинг так визначає цей термін:

Лізінг - підприємницька діяльність, якя спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізйнгодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за

дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна за умови сплати лідингоодержувачем відповідних лізингових платежів.

П(С)БО 14 розрізняє фінансовий і оперативний лізинг (оренду) так:

“Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом”.

“Операційна оренда — оренда інша, ніж фінансова”

У Законі про лізинг дається повніше визначення цих термінів:

“Фінансовий лізинг — це договір лізингу, у результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизуємся 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору”

“Оперативний лізинг — договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувлч на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартоєті об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору”.

Ці визначення суттєво розходяться з визначеннями, наведеними в Законі про оподаткування прибутку. Отож і їх варто процитувати:

“Фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у

користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів, з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю”

“Оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди”

Враховуючи те, що останні два визначення дані Законом про оподаткування прибутку, слід розуміти, що в них мається на увазі не “справжня”, а “податкова” амортизація.

Отже, деякі об'єкти оперативного лізингу (якщо врахувати те, що термін їх “податкової” амортизації може тягнутися десятки років) набагато раніше можуть прийти в таку непридатність, що орендар не матиме що повертати орендодавцеві, а якщо й намагатиметься повернути, то орендодавець, зі свого боку, не захоче їх прийняти (якщо сам буде живий). А як же тоді “обов'язкове” повернення? Виходить, що лише через багато років обом сторонам стане зрозуміло, що то, як з'ясувалося, була не оперативна оренда, а фінансова. А що, як орендар, не дочекавшись терміну закінчення фінансової оренди, з якихось об'єктивних причин вирішить повернути актив орендодавцеві — невже від цього фінансова оренда заднім числом перетвориться на оперативну? І яку амортизацію мають на увазі в Законі про лізинг? Добре, що хоч про обов'язкове повернення (за умови оперативного лізингу)! про обов'язкову подальшу передачу прав власності (за умови фінансового лізингу) там нічого не сказано. То ж якого із законів дотримуватись?

Наразі не час вдаватися до аналізу розбіжностей у визначеннях, даних різними законами, — вони очевидні, а критерії, за якими повинні відрізнятися операції фінансового лізингу від операційного, настільки неоднозначні, що залишається лише підсумувати, що чіткого визначення на законодавчому рівні цих термінів нині не маємо.

З деяких питань бухгалтерський аспект проведення операцій фінансового лізингу збігається з податковим. Зокрема, так само, як і в податковому обліку, об'єкт фінансової оренди враховується у склад; основних засобів (фондів) орендаря. Згідно з п. 5 П(С)БО 14, орендар зараховує на свій баланс отриманий у фінансову оренду об'єкт одночасно як актив і зобов'язання. Як актив цей об'єкт оприбутковується на відповідний субрахунок рахунка 10, а як зобов'язання — на рахунок 531 “Зобов'язання з фінансової оренди”. Втім, з цього приводу варто зауважити, що « стандартний» вислів про те, що орендар зараховує на баланс як зобов'язання саме об'єкт, а не суто зобов'язання з оренди цього об'єкта, насправді не витримує критики з професійної точки зору. Зобов'язання — це не об'єкт, бо сам об'єкт (фізична одиниця) —- в активах. Просто зобов'язання, що виникають одночасно з отриманням об'єкта, за правилами рівноваги (балансу) завжди дорівнюють вартості отриманого активу. Зобов'язаная виникають хоча й одночасно з отриманням активів, але все ж зобов'язання — це не є той самий актив (об'єкт) як щось предметне, зобов'язання не мають предметної форми, зобов'язання — це обставини, борг врешті-решт, а борг — це не об'єкт. Тож говорити проте; що об'єкт зараховується до зобов'язань, принаймні некоректно, якщо не сказати — непрофесійно. Амортизацію взятих у фінансову оренду основних засобів нараховує орендар, оскільки разом із об'єктом орендодавець передав орендареві всі ризики і вигоди від використання цього активу. Як уже було зазначено, орендні платежі, згідно з пп. 3.2.2 Закону про ПДВ, не е об'єктом обкладення ПДВ, але разом з тим в орендодавця виникають податкові зобов'язання а ПДВ у зв'язку з отриманням доходів від оренди, в орендаря — податковий кредит у зв'язку з оплатою цих послуг.

Отже, потрібно відрізняти власне орендні платежі від плати за послуги з оренди. Так, суми, на які в Орендаря зменшуються зобов'язання за рахунком 531 “Зобов'язання з фінансової оренди”, і, відповідно до цього, суми, на які в орендодавця зменшується довгострокова дебіторська заборгованість за рахунком 161 “За майно, передане у фінансову оренду”, не обкладаються ПДВ. А суми, сплата яких в орендаря проходить за рахунком 684 “Розрахунки за нарахованими відсотками” і на які в орендодавця відповідно збільшуються доходи (рахунок 732 “Відсотки одержані”), обкладаються ПДВ обов'язково.

З деяких питань бухгалтерський аспект проведення операцій операційного лізингу збігається з податковим. Зокрема, так само, як і в податковому обліку, об'єкт операційної оренди враховується у складі основних засобів (фондів) орендаря.

Доходи орендодавця визнаються на рахунку 713 “Дохід від операційної ореади активів”, якщо надання послуг з оренди не є основним видом діяльності підприємства, і на рахунку 703 “Дохід від реалізації послуг” — якщо підприємство постійно займається наданням орендних послуг.

Таким чином, виходить, що і в тому, і в іншому випадку доходи і витрати орендодавця з надання орендних послуг мають обліковуватись на відповідних рахунках. На відповідних — це значить: згідно з принципом відповідності, щоб зіставлялися цілком порівнювані величини. Доходи, облік яких ведеться на рахунку 703 (і відповідно переносяться на рахунок 791) повинні порівнюватися з витратами, облік яких ведеться на одному з таких витратних рахунків: 23,91,92 тощо. Доходи, облік яких ведеться на рахунку 713 (і відповідно переносяться на рахунок 793), повинні зіставлятися з витратами, облік яких ведеться на рахунку 977.

2. Організація обліку орендних операцій на прикладі ВАТ “Василівський сирзавод”

2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство “Василівський сирзавод” є колективним підприємством. Відкрите акціонерне товариство “Василівський сирзавод” організоване в 2005 році. В 2000 р. відбулася реструктуризація Відкритого акціонерного товариства “Василівський сирзавод” шляхом забезпечення всім членам товариства права вільного виходу з товариства шляхом продажу акцій (майнових паїв). На сьогодні реформування повністю проведено, всі члени товариства мають майнові паї, розмір яких залежить від кількості придбаних акцій.

Відкрите акціонерне товариство “Василівський сирзавод” організоване з метою забезпечення населення обласного центру продукцією переробки молока, а саме сирами, маслом тощо.

Для розвитку виробництва господарства має багато передумов. Розташоване підприємство недалеко від обласного центру, має з ним гарний зв’язок дорогами з твердим покриттям. Розташування поряд господарств орієнтованих на тваринництво, а саме на вирощування молочних корів дає можливість розвивати переробне виробництво.

Найближча залізнична станція Суми знаходиться в 15 км від господарства.

Обрана організаційно-виробнича структура господарства є доцільною та сприяє більш ефективному управління виробничо-господарсько. діяльністю, оперативному управлінню та контролю за виробничими процесами в структурних підрозділах.

Метою діяльності Товариства є здійснення виробничо-господарської, комерційної, іншої діяльності з метою отримання прибутку і використання його в інтересах акціонерів у порядку та згідно чинного законодавства.

Предметом діяльності Товариства є:

- виробництво молочних продуктів та інших продуктів харчування;

- торговельна діяльність у сфері оптової, роздрібної торгівлі та громадського харчування щодо реалізація власної та контрагентської продукції;

- надання брокерських та дилерських послуг;

- здійснення торгово-закупівельної діяльності для підприємств, установ, організацій, громадян, у тому числі іноземних;

- надання послуг населенню в сфері громадського харчування, створення барів, кафе;

- товарообмінні (бартерні) операції у відповідності до діючого законодавства;

- надання всіх видів побутових послуг, прокат;

- ремонтно-механічне виробництво;

- операції по імпорту та експорту товарів, робіт, послуг та орендні операції, в тому числі лізингові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

- здійснення вантажних та пасажирських перевезень на території України та за кордоном;

- організація виставок, конференцій.

Якщо певний вид діяльності з вказаних вище можливо здійснювати лише за умов його ліцензування. Товариство здійснює вказаний вид діяльності лише після отримання відповідної держаної ліцензії або дозволу.

Товариство має право здійснювати інші види діяльності, які не заборонено чинним законодавством України.

Товариство є юридичною особою від дня його державної реєстрації.

Товариство здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та внутрішніх локальних Положень.

Майно Товариства складається з основних засобів та оборотних коштів, а також матеріальних та нематеріальних цінностей, вартість яких відображено в балансі Товариства..

Товариство є власником:

- майна, переданого йому засновником у власність;

- продукції, виробленої Товариством у результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів (прибутку);

- іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством.

Товариство здійснює володіння, розпорядження, користування майном, що йому належить, відповідно до мети своєї діяльності.

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями тільки майном, на яке згідно чинного законодавства може бути накладено стягнення.

Товариство має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках; фірмову марку та товарний знак, які затверджуються Правлінням Товариства і реєструються згідно з чинним законодавством.

Товариство має круглу печатку зі своєю назвою, штампи та фірмовий бланк.

Товариство має право у встановленому чинним законодавством порядку:

використовувати належне йому майно та інші матеріальні ресурси для здійснення господарської діяльності; продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам вказані ресурси, відчужувати їх іншим способом, якщо це не суперечить чинному законодавству України та цьому Статуту.

укладати угоди (контракти) в т.ч. зовнішньоекономічні, зокрема угоди купівлі-продажу, комісії. доручення, підряду, перевезень, зберігання, страхування, застави; видавати довіреності (доручення), створювати комісії, та інше; набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному та третейському суді.

випускати цінні папери згідно чинного законодавства України та вимог Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

засновувати об'єднання та брати участь в об'єднаннях з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, в тому спільні підприємства в Україні та за її межами, приймати участь у фондах. асоціаціях, корпораціях спільно з українськими та іноземними партнерами.

створювати на території України та за її межами свої підрозділи, філії, представництва, дочірні підприємства та інші. Створені структурні підрозділи, філії, представництва та дочірні підприємства можуть наділятися основними засобами та обіговими коштами, які належать Товариству. Керівництво їх діяльністю здійснюється особами, що призначаються Правлінням Товариства і затверджуються Спостережною Радою Товариства. Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації філій, представництв, дочірніх підприємств регулюється чинним законодавством, цим Статутом та Положенням про філії.

самостійно встановлювати для працівників Товариства додаткові відпустки, скорочений робочий день та інші пільги згідно колективного договору.

застосовувати систему контрактів при найму на роботу працівників.

встановлювати економічно обґрунтовані норми праці та заробітної плати.

отримувати кредити у національній та іноземній валюті.

самостійно визначати ціни та тарифи на вироблену продукцію, надані послуги та роботи.

вчиняти інші дії, що не суперечать чинному законодавству України.

Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї діяльності відповідно до чинного законодавства, а також веде статистичну звітність та подає її у встановленому порядку та обсязі органам державної статистики.

Перший фінансовий рік починається з дати реєстрації Товариства і завершується 3І грудня цього ж року, наступні фінансові роки визначаються відповідно до календарних.

Товариство здійснює зовнішньоекономічну діяльність в рамках предмету діяльності Товариства на основі чинного законодавства України, нормативних документів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність.

2.2 Облік орендних операцій

У орендодавця: передача та повернення об‘єктів ОЗ оформляється актом прийому - передачі ОЗ. Переданий в оренду ООЗ в обліку залишається на рахунку 10 «ОЗ», лише переміщується його картка в окремий розділ картотеки.

Операція по передачі ОЗ в оренду– це операція допоміжного характеру, тому витрати на ведення цієї діяльності обліковується на рахунку 23 «Виробництво».

Таблиця 1

Операції по передачі основних засобів в оренду

Розмір орендної плати визначається по методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна затверджено КМУ №786 від 14.10.2005 року.

Плата за приміщення, які не придатні для проживання і надані в оренду встановлюється органами місцевої влади. Орендна плата включає: амортизаційні відрахування на повне відновлення ОЗ; частина прибутку, який одержує орендодавець від орендаря; сума ПДВ.

В БО передача в оренду ОЗ не відображається!

У орендатора: орендатор при прийнятті від орендодавця в оренду ОЗ зараховує їх на позабалансовий рахунок 01 по балансовій вартості в орендодавця, яка вказана в договорі оренди зі збереженням інвентарних номерів. Реєстром АО є копія інвентарної картки орендодавця або виписка з інвентарної книги, яка прикладається до акту прийому-передачі.

Якщо при поверненні ООЗ витрати по ремонту не до амортизовані чи не можуть фізично бути відділені від ООЗ, то орендатор списує з балансу (Кт 10) і відображає як продаж ОЗ, якщо орендодавець погоджується відшкодувати ці витрати. А якщо не погоджується то підприємство орендатор безоплатно передає ОЗ.

Орендодавець при поверненні ООЗ з оренди збільшує його початкову вартість на суму добудови, дообладнання з врахуванням нарахованого зносу як придбання.

Аналітичний облік ведуть по кожному орендодавцю.

2.3 Організація синтетичного і аналітичного обліку орендних операцій на підприємстві

Регістри аналітичного обліку призначені для відображення господарських операцій на окремих аналітичних рахунках, що деталізують зміст показників відповідного синтетичного рахунка. За допомогою цих регістрів забезпечується контроль за наявністю і змінами кожного виду господарських засобів, їх джерел, розрахунками з кожним дебітором і кредитором та ін. Записи в регістри аналітичного обліку роблять більш детально, дають пояснювальний текст, у якому розкривають зміст операції, вказують натуральні і трудові вимірники по відображуваній операції.

Для аналітичного обліку орендних операцій в ВАТ “Василівський сирзавод” відкрита окрема відомість, в якій по кожному орендодавцю відображають такі показники:

– прізвище (або назва підприємства), власника основного засобу, що надано в оренду;

– дата взяття в оренду;

– підстава взяття на облік;

– примітки щодо припинення договору оренди або його змін.

Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку, яка використовується в Василівському сирзаводі, ґрунтується на широкому застосуванні системи накопичувальних і групувальних облікових регістрів - журналів-ордерів і допоміжних відомостей до них.

Записи в журнали-ордери (основні регістри) здійснюються безпосередньо на підставі виправдних документів в міру їх надходження і опрацювання (без складання меморіальних ордерів). При значній кількості однорідних документів по операціях їх дані попередньо групують у допоміжних відомостях, місячні підсумки яких переносять потім у відповідні журнали-ордери.

У журналах-ордерах хронологічний і систематичний облік суміщені. Звідси зрозуміла і сама назва цих регістрів: вони одночасно служать журналами (оскільки записи в них здійснюють в хронологічному порядку) і ордерами (оскільки місячні підсумки журналів-ордерів за кореспондуючими рахунками замінюють собою меморіальні ордери).

В ВАТ “Василівський сирзавод” в 2003 році було отримано в операційну оренду приміщення магазину в м. Суми. Отримання об'єкта в обліку було відображено наступним чином (таблиця 2):

Таблиця 2

Отримання об'єкта в операційну оренду в обліку ВАТ “Василівський сирзавод”

За цей же період ВАТ “Василівський сирзавод” здав в операційну оренду верстат приватні фірмі. При цьому надання послуг оренди неє основним видом діяльності.

Щомісяця нараховуються доходи і витрати з оренди, зіставляються і, таким чином визначається фінансовий результат.

Таблиця 3

Надання послуг з оренди ВАТ “Василівський сирзавод”

В цьому ж звітному періоді ВАТ “Василівський сирзавод” взяв в фінансову оренду автомобіль вартістю 28 тис. грн. та передав у фінансову оренду одному з приватних підприємств приміщення стаціонарної підстанції вартістю 50 тис. грн.

Таблиця 4

Отримання об'єкту фінансової оренди ВАТ “Василівський сирзавод”

Таблиця 5

Відображення витрат на ремонт та поліпшення об'єкту фінансової оренди ВАТ “Василівський сирзавод”

Таблиця 6

Передача ВАТ “Василівський сирзавод” об'єкту в фінансову оренду

2.4 Документування обліку орендних операцій

Взаємовідносини орендаря з орендодавцем регулюються договором оренди.

Невідмовна орендна угода – це орендна угода, яка може бути розірвана лише: з дозволу орендодавця; якщо відбулася певна непередбачена подія; у разі укладання орендарем нової угоди про оренду цього самого активу або замість нього іншого аналогічного за призначенням активу з тим самим орендодавцем.

Мінімальні орендні платежі – це платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом строку оренди (за вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшені: для орендаря - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості; для орендодавця - на суму його гарантованої ліквідаційної вартості

Регістрами АО є копія інвентарної картки або витяг з інвентарної картки, що надається бухгалтерією орендодавця. В орендарі ці картки зберігаються окремо і обліковуються ОЗ за інвентарними номерами орендодавця.

На кожен прийнятий об΄єкт ОЗ комісією в експлуатаційному призначенні наказом керівника ВАТ “Василівський сирзавод” складається акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) ОЗ, в якому вказується початкова вартість об’єкта ОЗ, коротка техніко-економічна характеристика та місце експлуатації. До акта додається технічна документація об’єкта ОЗ.

Кожному об’єкту ОЗ присвоюється інвентарний номер, який наноситься на об’єкт (стійкою фарбою, прикріплення металевого жетону) та в подальшому проставляється в усіх документах. Які оформляють рух ОЗ. Цей інвентарний номер закріплюється за об’єктом ОЗ на весь термін експлуатації і не змінюється. На кожен об’єкт відкривається інвентарна картка. Вона є реєстром аналітичного обліку. У картці проставляється назва і номер об‘єкту ОЗ, номер акту та дата прийняття, ПВ, норма амортизації, коротка характеристика, а тж робляться відмітки про ремонт та переміщення.

На однотипні об’єкти невеликої вартості, які надійшли у в-во в одному місяці та мають однакову вартість, дозволяється відкривати одну інвентарну картку.

Для забезпечення збереженості інвентарні картки реєструють в спеціальних інвентарних описах: записи здійснюються по класифікаційних групах ОЗ. Зареєстровані в описах картки зберігають в картотеці, де розміщують по класифікаційних групах та за місцем експлуатації. Картки недіючих ОЗ (тих, що зберігаються в запасі та знаходяться на консервації) розміщують окремо.

По місцях використання об’єкту ОЗ ведуть облік в інвентарних описах, в яких є короткі відомості про об’єкти ОЗ, який знаходиться в експлуатації.

Внутрішнє переміщення ОЗ (з цеху в цех, з запасу в експлуатацію) оформляють актом прийому-передачі ОЗ, які складаються у2-х примірниках: 1 - передається в бух-ю та служить основою для запису в інвентарній картці і для перенесення її в картотеці по новому місцю використання об’єкту ОЗ; на основі 2-го робиться запис в інвентарному списку про вибуття об’єкту ОЗ.

Щомісячні дані інвентарних карток на об’єкти, що надійшли записуються у картки обліку руху ОЗ, які ведуться в розрізі груп ОЗ. Ці картки замінюють аналітичні відомості по рахунку 10 „ОЗ”, тому їх підсумок щомісяця звіряють з результатами синтетичного обліку по рахунку ОЗ.

Вибуття ОЗ оформляється актом на списання.

3. Шляхи вдосконалення обліку орендних операцій

Останнім часом облік орендних операцій стає більш складним. Це пояснюється, насамперед, змінами в правово-економічних відносинах підприємств, виникнення нових форм взаємовідносин між партнерами та створенням нових видів оренди, відсутністю наявних грошових коштів для розрахунків, а також накопичення даних відповідно до потреб податкової звітності.

Все це призводить до необхідності перегляду ряду сталих уявлень, завдань та вимог щодо обліку орендних операцій.

Все це приводить до необхідності створення нового підходу до групування даних про процеси оренди з метою посилення контрольних функції обліку.

Облік процесу оренди потребує значного спрощення, вдосконалення облікових регістрів та, особливо, зменшення та уніфікації первинних документів.

Необхідно відмітити, що в ВАТ “Василівський сирзавод” первинний облік організований не у відповідності з останніми вимогами ведення бухгалтерського обліку. В багатьох первинних документах проставляються не всі реквізити, що значно ускладнює подальший облік та збільшує трудові витрати на його ведення.

Вдосконалення системи обліку орендних операцій перш за все повинно торкнутися первинної документації. Вдосконалення облікової документації і документообороту має здійснюватись в слідуючи напрямках:

- підвищення оперативності оформлення та обробки інформації процесу оренди;

- підвищення рівня об'єктивності аналітичної інформації, що міститься в документації;

- підвищення контролю по обліку надходження вибуття орендованих основних засобів;

- економія витрат ресурсів та праці документування та обробку документів.

В цьому напрямку перш за все слід визначити наступні моменти. При надходженні і вибутті замість виписування накладних та рахунків-фактур, які випереджають оформлення Актів приймання-передачі, доцільніше було б оформляти накладну-рахунок, яку потрібно виписувати в двох примірниках. Один з яких залишається у орендодавця, а інший видаватиметься орендарю.

Накладна - рахунок повинна об'єднати основні реквізити тих документів, які вона заміняє, а саме: найменування, місце знаходження і банківські реквізити орендодавця, підстава для відпуску, ціна.

Багато часу витрачається на облікову обробку накладних та виписаних на основі їх актів, бо типові форми накладних мають багато недоліків. Так, наприклад, дані об'єкт наводяться двічі, строки "відпустив" та “прийняв” знаходяться на зворотній стороні зазначеного документа, в результаті чого бухгалтер змушений переписувати їх на лицьову сторону. Необхідно ліквідувати ці недоліки в типових формах товарно-транспортних накладних.

Аналізуючи вищенаведене, ми вважаємо, що приділення уваги вдосконаленню типових форм накладних - важлива річ, так як ці документи є основними при переміщенні засобів за межі підприємства-орендодавця.

Для посилення оперативного контролю необхідно обов'язково заповнювати обидві сторони товарно-транспортних накладних. Це дозволить не тільки контролювати витрати, а і своєчасно вести звірку записів обох розділів по кількості переданих (прийнятих) об'єктів.

Для наведення належного порядку необхідно обучити осіб, відповідальних за оформлення документів, правильному оформленню накладних, для скорочення часу заповнення документів цього типу необхідні реквізити: рік, місяць, найменування підприємства та інші вносити заздалегідь.

Бланк накладної повинен бути:

- уніфікованим для всіх видів об'ктів основних засобів

- заповнення з однієї сторони бланка, що зручно при обробці;

- не мати зайвих реквізитів;

- передбачувати певну кількість пустих граф для характеристики вантажу;

- дати можливість застосовувати накладні при відправці різними видами транспорту і його належності (власний, залучений).

Крім цього, на мою думку, в аналітичному обліку необхідно уособити відображення операцій по бартерним угодам, оскільки вони мають значні відмінності в документальному оформленні та організації взаємовідносин між суб'єктами господарювання.

Організація обліку бартерних операцій в деякій мірі регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 з послідуючими змінами і доповненнями, де дається визначення бартеру, як господарської діяльності, яка передбачає проведення розрахунків за у будь-якій формі відмінній від грошової, включаючи всі види заліків та погашення заборгованості в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки орендодавця.

Багаторічна практика застосування ж-о форми обліку підтвердила її право на життя в сучасних умовах. Проте перехід до ринкової економіки, поява великої кількості підприємств різних форм власності та сфери діяльності, значно ускладнили її застосування.

На мою думку ведення відомості аналітичного обліку зайве, всі необхідні дані містяться в реєстрах, де узагальнюються в необхідному розрізі дані первинних документів і, які по суті, являються регістрами аналітичного обліку. На нашу мою в окремому документі слід було б відобразити витрати, пов'язані з орендою, бо для їх обліку не пристосований жодний реєстр.

Амортизація переданих в операційну оренду основних засобів нараховується орендодавцем, оскільки в таких випадках об'єкт залишається на балансі орендодавця.

Але оскільки сам об'єкт операційної оренди експлуатується не в орендодавця, то амортизація (так само, як і інші витрати, пов'язані з передачею основних засобів в операційну оренду), на мій “нестандартний” погляд, повинні відноситися на рахунок 949 “Інші витрати операційної діяльності” тільки у разі, якщо надання послуг з оренди є одним з основних видів діяльності підприємства-орендодавця, на рахунок 23 (91,92 тощо) — якщо надання послуг з оренди є чи не єдиним видом діяльності підприємства-орендодавця, а на рахунок 977 “Інші витрати звичайної діяльності”, — якщо надання послуг з оренди не є основною діяльністю такого підприємства.

Якщо уважно вчитатися в текст п. 18 П(С)БО 14: “Витрати орендодавця з укладення угоди про операційну оренду (юридичні послуги комісійні винагороди) визнаються іншими операційними витратами того звітного періоду, у якому вони мали місце”, — можна дійти досить певного висновку, що йдеться тільки про витрати на укладення угоди. Жодних інших витрат, які були б пов'язані безпосередньо з наданням орендних послуг, цей пункт не вимагає зараховувати на рахунок 949. Це важливо розуміти. Хоча, на мою думку, усі витрати, так чи інакше пов'язані з наданням орендних послуг, слід вести на одному з обраних для цього витратних рахунків (23, 91 тощо або на рахунку 977), а не виділяти для одноразових витрат з укладання угоди ще й рахунок 949.

Що стосується доходів і витрат орендаря, то прямих доходів безпосередньо від того, що об'єкт основних засобів отримано в оренду, звісно, не буває (доходи від реалізації продукції, за його допомогою виготовленої, — інша річ, але то не є доходи від оренди), а облік витрат на утримання орендованого таким чином об'єкта (якщо вони виникають) доцільно вести на тих рахунках витрат, які певною мірою означають мету їх понесення (мету, з якою об'єкт експлуатується), тобто на одному з рахунків: 23,91,92 тощо. Про капітальні витрати у випадках операційної оренди не варто згадувати, їх просто бути не може у такого орендаря. Тому незрозуміла, навіщо у п. 8. П(С)БО 14 про таке говориться:

“Витрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (це при тому, що цього об'єкта на балансі орендаря немає! - модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних активів”. Виходить, що орендар бере в операційну оренду об'єкт, який не приносить йому “первісно очікуваних вигод”. Якщо це так — то такий об'єкт нормальні люди повертають орендодавцеві, а не вкладають у нього власні кошти, щоб врешті-решт отримати від нього “первісно очікувані вигоди”, за які, до речі, орендодавець отримує доходи за договором оренди. Якщб ж у п. 8 йдеться про збільшення таких вигод, то навряд чи витрати на поліпшення об'єкта в такому разі будуть відшкодовані орендодавцем, бо це збільшення вигод отримає не він, хоча саме орендодавець, а не орендар, є господарем цього активу. Отже, найімовірніше, що орендодавець просто не дозволить орендарю “поліпшувати” його активи, а без дозволу орендар просто не зможе здійснити таке поліпшення (наприклад, добудову). Якщо навіть припустити, що таке “поліпшення” орендарю теоретично вдасться провести, то практично він цього робити за таких умов сам не захоче. Об'єкт — поза балансом, а капітальні витрати — на балансі невиправдано збільшують вартість його власних необоротних активів, які нічого спільного не мають з позабалансовим, тобто чужим активом.

4. Автоматизація обліку

Нормативно-довідкова інформація з обліку необоротних активів перш за все складається з таких складових:

План рахунків, клас 1 “Необоротні активи”, відповідно до діючого плану він включає в себе 11 рахунків. Крім того до прлану рахунків при обробці інформації на “1С: Бухгалтерія 7:7” для податкового обліку введені забалансові рахунки:

На “Балансова вартість необоротніх матеріальних активів” (НМА, податковий облік),

ОС1 (ОЗ1) “Основні засоби, група 1” (податковий облік).

Крім плану рахунків необхідно створити довідники необоротних активів. В довіднику “Необоротні активи” ведеться список об'єктів основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеальних активів.

Цей довідник використовується для організації аналітичного обліку за рахунками:

10 “Основні засоби”

11 “Інші необоротні матеріальні активи”

12 “Нематеріальні активи”

13 “Знос необоротних активів”

18 “Інші необоротні активи”

ОС1 (ОЗ1) “Основні засоби”, група 1 (податковий облік)

На “Балансова вартість НМА” (податковий облік)

01 “Орендовані необоротні активи”.

Елементи довідника характеризуються перш за все видом необоротніх активів. Це визначає і рахунок обліку. Вид необоротного активу може приймати (набрати) такі значення: “Основні засоби", “Інші необооротні матерріальні активи”, “Нематеріальні активи”, “Інші необоротні активи”.

Для кожного обєкту неборотних активів необхідно ввести такі дані:

повне найменування;

первинну вартість;

шифр;

інвентарний номер.

В реквізиті “Дата вводу в експлуатацію” вказують дату зарахування об'єкту на баланс пібприємства.Значення цього реквізиту довідника може бути заповнено при проведенні документу “Введення в експлуатацію”.

Для кожного об'єкту необоротний актив, крім “Інших необоротних активів” необхідно задати метод нарахування амортизації (зносу) в бухгалтерському обліку.

Параметри нарахування амортизації (зносу) необоротніх активів в бухгалтерському обліку і податковому також задають в заставці (закладці) “Додатково”.

Метод нарахування амортизації здійснюється відповідно П(С)БО №7 “Основні засоби” та обліковій політиці підприємства з цих питань і може бути таким:

прямолінійним;

зменшення залишкової вартості;

прискореного зменшення облікової вартості;

кумулятивного;

виробничого.

Але, підприємство може користуватись і податковим методом нархування амортизації в бухгалтерському обліку.

Для визначення амортизаційної вартості об'єкту необхідно вказати ліквідаційну вартість об'єкту. Для об'єктів першої групи ліквідаційна вартість приймається в розмірі 100 кратної вартості неоподаткованого мінімуму заробітної плати. А для груп другої та третьої ліквідвційна вартість приймається за нуль (це відповідно до Закоун “Про оподаткування прибутку підриємст...”). Потім залежно від вибраного методу нархування амортизації, вводяться додаткові парметри, що необхідні до нарахування амортизації.

Так при прямолінійному та комулятивному методах необхідно вказати термін корисного використання (в місцях). Ця ж величина повинна бути визначена для методів зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості. Річна норма амортизації при цих методах буде визначена при першому нарахуванні амортизації по таким і записана в реквізити “Річна форма амортизації”. При цьому треба мати на увазі, що ця величина недоступна для редагування. Якщо буде вибрано виробничій метод нарахування амортизації,то необхідно заповнити два реквізити:

В реквізиті “Розрахунковий обсяг виробництва” вказуємо загальний обсяг продукції, що може бути виконаний (випущений) при використанні цього об'єкту. Фактичний щомісячний обсяг виробничої продукції вказується в реквізиті “Обсяг виробництва поточного місяця”.

Кроки для заповнення довідників з обліку основних засобів:

– Головне меню

– Довідник

– Основні засоби

– Відкривається вікно “Необоротні активи”.1 група

– Розкриваємо папку першої групи, двічи клацнувши мишкою.

– Робимо вибір фірми

– Піктограма “Нова строчка”

Відкривається закладка, заповнюємо “Основну” її частину потім переходимо в “Додаткову” і заповнюємю дані потрібні для нарахування амортизації.

Це і є процес заповнення довідника “Основні засоби” та інвентарної картки об'єкту.

Таким чином заповнюються всі об'єкти першої групи. Потім переходимо до другої групи і так далі.

Створено довідники з обліку основних засобів, введені початкові залишки об'єктів що підлягають обліку. Можно виконувати поточну обробку інформації з руху необоротних активів. А це можуть бути такі операції:

надходження об'єкту та операції з монтажем;

ввод об'єкта в експлуатацію;

вибуття об'єктів з різних причин (продажу, ліквідації внаслідок зносу і т.д.);

нарахування амортизації основних засобів в бухгалтерському обліку – щомісячно, в податковому обліку – щоквартально.

Для того щоб ввести документ з надходження (купівлі) основних засобів необхідно зробити такі кроки:

Головне меню

Документи

Необоротні активи

Надходження (Поступление)

При цьому відкривається вікно “Приход необоротних ативів”

Вибираємо фірму

Заповнюємо решту реквізитів відповідно до документу. Через кнопку “Печать” можно переглянути документ та роздрукувати його через принтер, при необхідності.

О'кей

Появиться запис “Провести документ ?” відповідаємо:

Да

Надходження об'єктів внаслідок оренди може потребувати додаткових витрат з доставки, монтажу і т. д. Тому всі витрати в т. ч. і вартість об'єкту збираємо на рахунку №15 “Капітальні інвестиції”.

Після цього необхідно виконати операції з вводу об'єкта в експлуатацію. Для цього виконуємо таку роботу:

Головне меню

Документ

Введення в експлуатацію при цьому відкривається вікно (документ “Ввод в експлуатацію”)

Вводемо фірму переходимо на реквізит “Міста збереження”: “Основний склад”.

Активізуємо магазин №1, робимо вибір

Enter: Відкривається закладка “Капітальні інвестиції”

Активізуємо “Придбання основних засобів”, рахунок 152

Робимо вибір

Enter- переходимо в колонку “Необоротні активи”, активізуемо “Друга група”.

Розкриваємо папку групи клацнувши двічі мишкою.

Вибираємо піктограму “Новий” відкривається закладка “Необоротні активи”, друга група “Новий” становимо дату, відповідно до документу.

Заповнюємо довідник (закладка):

Основні дані (Основные)

Додаткові дані (Дополнительные)

О'кей-запит “Зберегти елемент?”

Да – об'єкт буде записаний в довіднику, в папці другої групи

Робимо вибір, об'єкт переносимо у вікно “Ввод в експлуатацію”

О'кей - запит “Провести документ?”

Да.

Щомісячно проводимо нарахування зносу (амортизації) основних засобів в бухгалтерському обліку та щоквартально виконуємо цю операцію в податковому обліку.

Для нарахування амортизації необхідно виконати таку роботу (пройти такі кроки):

Головне меню

Документ

Необоротні активи

Нарахування зносу

При цьому відкриваємо вікно (документ) “Нарахування зносу ОЗ і НМА”

Робимо вибір фірми

Редагуємо дату

Встановлюємо коефіцієнт пониження

Клацаємо мишкою по кнопкі “Заповнити” (Заполнить).

Амортизацію нараховано.

Внаслідок обробки інформації з обліку основних засобів одержимо та вихідну інформацію:

Оборотно-сальдову відомість по рахунку;

Аналіз рахунку;

Журнал ордер по рахунку;

Листок головної книги по рахунку;

Анліз рахунку по датам;

Анліз рахунку по субконто;

Карточку рахунку:

Анліз субконто;

Карточку субконто; Журнал-ордер по субконто.

Висновки та пропозиції

Основні засоби праці - це матеріально-речові цінності, які використовуються (у виробництві або у невиробничій сфері) як засоби праці протягом тривалого часу і в мірі зносу, частинами переносять свою вартість на вартість вироблюваних товарів, послуг, виконуваних робіт.

За визначенням, даним у П(С)БО 14, оренда — це угода, за якою орендар набуває права користування необоротним активом за плату протягом погодженого з орендодавцем строку.

П(С)БО 14 розрізняє фінансовий і оперативний лізинг (оренду) так:

Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов'язаних з правом користування та володіння активом.

Оперативний лізинг (оренда) — господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.

В ВАТ “Василівський сирзавод” в 2003 році було отримано в операційну оренду приміщення магазину в м. Суми.

За цей же період ВАТ “Василівський сирзавод” здав в операційну оренду верстат приватні фірмі та взяв в фінансову оренду автомобіль вартістю 28 тис. грн. і передав у фінансову оренду одному з приватних підприємств приміщення стаціонарної підстанції вартістю 50 тис. грн.

Взаємовідносини орендаря з орендодавцем регулюються договором оренди.

На кожен прийнятий об΄єкт ОЗ комісією в експлуатаційному призначенні наказом керівника ВАТ “Василівський сирзавод” складається акт приймання-передачі, кожному об’єкту ОЗ присвоюється інвентарний номер, на кожен об’єкт відкривається інвентарна картка, яка є реєстром аналітичного обліку.

Було визначено, що останнім часом облік орендних операцій стає більш складним і це пояснюється, насамперед, змінами в правово-економічних відносинах підприємств, виникнення нових форм взаємовідносин між партнерами та створенням нових видів оренди, відсутністю наявних грошових коштів для розрахунків, а також накопичення даних відповідно до потреб податкової звітності.

Таким чином, метою написання курсової роботи стало висвітлення організації обліку надходження орендованих основних засобів, їх наявності та вибуття, а також пошук шляхів вдосконалення обліку орендних операцій.

Для досягнення вказаної мети були виконані слідуючі завдання:

визначена економічна сутність оренди основних засобів, характеристику, класифікацію та оцінку оренди;

розкрито порядок організації обліку орендних операцій на діючому підприємстві.

Список використаної літератури

1. Закон України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями).

2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.99 р. (зі змінами та доповненнями).

3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Програми реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів” від 28 жовтня 2008 р. №1706

4. Наказ Міністерства Фінансів України “Про затвердження Інструкції по використанню плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій” від 30.11.99 р. №291.

5. Наказ Наказ Міністерства Фінансів України “Про затвердження П(С) БО 15 ”Доходи ” від 29.11.99 №290

6. Наказ Міністерства Фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 “Витрати” від 31 грудня 2009 р. №318.

7. Наказ МФУ № 131 від 14.06.2000 р “Зміни і доповнення до положень (стандартів)бухгалтерського обліку”

8. Наказ Міністерства Фінансів України від 29.12.2000 № 356. “Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку”

9. Наказ ДПАУ № 275 від 31.07.97 р. “Порядок ведення і складання податкового звіту про результати діяльності виконавця довгострокових договорів”.

10. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчально – практичний посібник.– Дніпропетровськ,: ТОВ “Баланс –клуб “, 2000. – 768с.

11. Байдаков В.Л., Нуралієв С.Г. " 1С- Бухгалтерія: методика використання " Москва, 2005.

12. Бутинець Ф.Ф. “Бухгалтерський фінансовий облік” Житомир, ПП “Рута”, 2001р.

13. Бутинець Ф.Ф.. Організація бухгалтерського обліку. Навчальний посібник. Житомир, ПП “Рута”2001.

14. Верига Ю., Гусакова О., Ополонський І., Руденко Л. "Автоматизація бухгалтерського обліку в споживчій кооперації'', Київ, Основи, 2006.

15. Кайдаш С.І., Жигалов О. В., Руденко Л.В. "Бухгалтерський облік в автоматизованій системі управління", Київ, 2003.

16. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. - К.: КНЕЦ, 2001. – 334 с.,іл..

17. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник.- 3-тє вид., перероблене і доповнене. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.

18. Чабанова Н.В., Котенко Л.Н. Бухгалтерський: Навчальний посібник.- 4-те вид. перероблене і доповнене.- Харків.:”Олант” “Друк”,2008. – 454 с.

19. Науково-практичний журнал “Бухгалтерський облік і аудит” № 4, 2002р. (ст. 43), № 2, 2000р. (ст. 72-73)

20. Все про бухгалтерський облік – журнал № 50, 30 травня 2001р. (ст. 5)