Курсовая работа: Організація обліку запасів на підприємствах

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1. Економічна характеристика запасів

1.2. Загальна характеристика підприємства

1.3. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік запасів

2. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ЗАПАСІВ НА ЗАО «ХПЗ»

2.1. Документування господарських операцій з руху запасів на ЗАО «ХПЗ»

2.2. Визначення і оцінка запасів на ЗАО «ХПЗ»

2.3. Аналітичний облік запасів на ЗАО «ХПЗ»

3 КОНТРОЛЬ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯМ ЗАПАСІВ НА ЗАО «ХПЗ»

3.1. Інвентаризація як складова частина обліку запасів

3.2. Методичні процедури удосконалення ефективної системи контролю виробничих запасів на ЗАО «ХПЗ»

3.3. Особливості перевірки складського обліку запасів, переміщення та наявності запасів на складах

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність даної курсової роботи на тему «Організація обліку запасів на ЗАО «ХПЗ», полягає у поступовій політичній і економічній інтеграції України в розвинуту економічну спільноту, що є передумовою проведення кардинальних змін в методології та організації бухгалтерського обліку, серед яких прийняття Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

В працях різних авторів, присвячених організації обліку, контролю і ревізії, проведенню аудиту, питання запасів висвітлюються лише частково. Окремі проблеми в різний час в своїх працях розглядали професори М.Г. Бєлов, М.Т. Бєлуха, Ф.Ф. Бутинець, П.І. Гайдуцький, Г.І. Грінман, М.І. Карауш, Л.М. Крамаровський, М.В. Кужельний, І.О. Ламикін, Ю.Я. Литвин, В.Г. Макаров, М.3. Пізенгольц, В.К. Радостовець, Б.Ф. Усач, О.А. Шпіг, М.Я. Штейнман.

Актуальними сьогодні є питання дослідження організації проведення обліку запасів, документування і відображення в обліку їх результатів.

Недостатня теоретична і практична розробленість питань щодо удосконалення організації і методики обліку запасів, недосконалість чинних нормативних актів, які її регламентують, обумовили вибір теми і напрямок даного курсової роботи.

Мета і завдання дослідження . Метою курсової роботи є теоретичне визначення сутності, змісту, ролі запасів в господарській діяльності, обґрунтування значення та місця в бухгалтерському обліку та господарському контролі, комплексне вивчення стану та перспектив її розвитку.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних і практичних аспектів здійснення інвентаризаційної діяльності на ЗАО «ХПЗ».

Об’єктом дослідження є організація і методика проведення інвентаризацій на ЗАО «ХПЗ».

Для забезпечення безперервної роботи виробництва на складах підприємства завжди повинні бути в межах норм, передбачених потребами підприємства предмети праці (виробничі запасами) - сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва та перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення.

У складських приміщеннях підприємств здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Запаси, як правило, є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства, вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємства різних сфер діяльності; при визначенні результатів господарської діяльності підприємства та при висвітленні інформації про його фінансовий стан.

1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ЗАПАСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Економічна сутність товарно-виробничих запасів та їх значення

Для здійснення господарської діяльності підприємствами всіх форм власності та галузей економіки використовуються товарно-виробничі запаси, які є найбільш важливою і значною частиною активів підприємства. Вони займають особливе місце у складі майна та домінуючі позиції у структурі витрат підприємств різних сфер діяльності. Товарно-виробничі запаси є складовою частиною групи матеріальних ресурсів, які формують економічні (виробничі) ресурси.

Класифікацію економічних (виробничих) ресурсів наведено у таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Класифікація економічних (виробничих) ресурсів

В обліковій літературі можна зустріти багато різних понять, пов'язаних із запасами, проте, слід враховувати, що кожна з них має самостійне значення та власне тлумачення.

У навчальній літературі часто застосовується поняття "виробничі запаси", замінене поняттям "матеріали".

Деякі автори при визначенні поняття матеріальних оборотних активів застосовують термін "цінності". Однак, поняття "цінність" є описовою категорією, ознакою, якісним або критеріальним показником, що характеризує запаси як економічні елементи, що мають користь для їх власника і можуть принести йому економічні вигоди.

Запаси відносяться до складу оборотних активів, тому що можуть бути перетворені на грошові кошти протягом року або одного операційного циклу. Оборотні засоби є фінансово-економічною категорією, яка випливає існування товарно-грошових відносин, дії закону вартості та організації діяльності підприємства.

Застосування терміну "матеріально-виробничі запаси" пов'язано з певними суперечливими моментами, адже матеріальними запасами є не тільки предмети праці, але й засоби праці. Тому це поняття є ширшим, адже охоплює усі активи, що мають матеріальну форму та використовуються у виробничому процесі.

Терміни "товарно-матеріальні активи" і "товарно-матеріальні запаси" не прийнятні для застосування з причини охоплення ними активів, що мають матеріальну форму, які можуть бути як оборотними, так і необоротними. При цьому акцент робиться на можливість продажу таких активів.

Певні протиріччя пов'язані і з використанням терміну "предмети праці". Поняття предметів праці достатньою мірою відповідає сутності елементів виробництва, що підлягають обробці, але традиційно використовується не як облікова категорія, а як економічна.

Термін "товарно-виробничі запаси" найбільшою мірою відображає характерні властивості матеріальних елементів виробництва, основне призначення яких - обробка у процесі виробництва, формування основи виробів, при цьому враховується можливість перебування їх у складі резервів у вигляді виробничих запасів на складі або готових виробів (товарів), що перебувають на складах.

Поряд з цим не можна забувати про існування терміну "запаси", який згідно з П(С)БО 9 "Запаси" об'єднує основні складові оборотних матеріальних активів.

Використання цього терміну викликає певні протиріччя, які пов'язані з тлумаченням його в довідковій літературі. Так, більшість авторів під терміном "запаси" розуміють резерв матеріальних ресурсів, які не використовуються в поточній діяльності підприємства і призначені для забезпечення безперервності процесу виробництва, зберігання на випадок необхідності. Тобто поняття запасів є досить специфічним. Не дивлячись на те, що термін "товарно-виробничі запаси" є найбільш прийнятним у застосуванні для розкриття сутності предметів праці, їх окремих характерних особливостей, але з прийняттям П(С)БО термін "запаси" увійшов до широкого вжитку.

Класифікація Для правильної організації обліку запасів важливе запасів значення має їх науково обґрунтована класифікація. Запаси можна класифікувати за наступними ознаками (табл. 1.2)

Таблиця. 1.2

Характеристика основних видів запасів

Наведена класифікація запасів забезпечує виконання основних завдань обліку та контролю запасів, серед яких:

♦ забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів;

♦ контроль за повним і своєчасним оприбуткуванням товарно-виробничих запасів та їх збереженням у місцях зберігання і на всіх стадіях обробки;

♦ забезпечення відповідності складських запасів нормативам;

♦ достовірна оцінка товарно-виробничих запасів;

♦ розрахунок фактичної собівартості витрачених матеріалів та їх залишків;

♦ відображення операцій з оприбуткування та витрачання запасів у системі бухгалтерського обліку тощо.

Перераховані завдання сприяють формуванню інформації для управління запасами.

Значним внеском до розвитку уявлень про товарно-виробничі запаси є праці провідних вчених України, Росії та Білорусі.

Серед них праці д.е.н, проф. В.К. Радостовця, присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхам удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг.

З питань обліку товарно-виробничих запасів захищено дисертаційні роботи. Так, зокрема, у 1970 р. МІ. Карауш захистив кандидатську дисертацію на тему: "Вопросы совершенствования организации и проведения ревизии сохранности материальных ценностей в легкой промышленности", де розглянув питання методики та шляхів удосконалення ревізії зберігання, надходження та руху матеріальних цінностей, організації забезпечення збереженості цінностей у виробничих цехах, використання матеріалів у виробництві, нормування матеріальних ресурсів і ревізії готової продукції, а також порядок оформлення матеріалів за результатами ревізії та їх реалізації.

У 1990 р. докторську дисертацію на тему "Теория и практика бухгалтерского учета производственных ресурсов" захистив проф. В.Д. Новодворський.

Питанням обліку запасів у галузях економіки була присвячена докторська дисертація О.О. Додонова "Проблемы бухгалтерского учета в промышленности СССР" (1960 р.).

Останнім часом з проблем обліку товарно-виробничих запасів були захищені наступні дисертації: Аль Фасфуса Фуада Сулеймана Махмуда, Бакун Ю.В., Замули І.В. , Занько Б.М., Кундеуса О.М.

1.2. Загальна характеристика підприємства

Харківський плитковий завод - одне з найбільших у нашій країні спеціалізованих підприємство з виробництва керамічних плиток.

Завод був запроектований Українським науково-дослідним інститутом у 1936 році. Проектом передбачалося будівництво двох основних цехів по виробництву плиток для статі продуктивністю 500 тисяч квадратних метрів у рік і лицювальні плитки продуктивністю 300 тисяч квадратних метрів у рік, а також цехів допоміжного виробництва .

Будівництво заводу, крім цеху лицювальних плиток, було майже кінчене до початку Великої Вітчизняної війни, але в експлуатацію завод уведений не був, тому що державні засоби необхідно було використовувати на оборону країни. А коли Харків звільнили від німецько-фашистських окупантів, то виявилося, що завод фактично був цілком зруйнований. Однак вже в 1946 р. неймовірними зусиллями харків'ян завод підняли з руїн і ввели його в експлуатацію.

Завод випускав саме необхідне для народного господарства - плитки керамічні для статей , санітарно-технічний фаянс, ізолятори, лакофарбові матеріали. І тільки три роки по тому, у 1949 році, підприємство перевели на виробництво лицювальної кераміки для зовнішнього облицювання будинків і споруджень . Харківською керамічною плиткою облицьовані унікальні спорудження в Москві. У їхньому числі висотні будинки на площах Смоленської і Повстання, університет на Ленінських горах і багато хто інші .

У період з 1951 по 1956 рр. на підприємстві були створені потужності по виробництву метлаських і лицювальних плиток, і вже в 1956 році випускалося 2.5 млн. квадратних метрів плиток для статей і 1.1 млн. квадратних метрів плиток для внутрішнього облицювання.

Одночасно завод оснащувався новим вітчизняним обладнанням. За порівняно короткий час колектив заводу зумів не тільки вчасно домогтися їхнього освоєння, але і провести великі роботи по удосконаленню існуючої тоді технології. Так, вперше в нашій країні був здійснений бескапсельный випал плиток для статей , змонтовані і впроваджені гідравлічні понижувачі для грубних вагонеток, впроваджені обертові сортувальні столи, радіаційні сушила.

Капітальне будівництво, що досягло небувалого розмаху, вимагало усе більше сучасних оздоблювальних матеріалів. Виходячи з цього, заводові запропонували в порівняно короткий термін налагодити випуск фасадних плиток, для чого побудували поточно-конвеєрну лінію СМК-121 і до неї баштову розпорошувальну сушарку. Незабаром був освоєний випуск декорованих лицювальних плиток з малюнками й орнаментами. Їхнє виробництво організували на спеціальній ділянці , оснащеній вітчизняним і імпортним устаткуванням.

Завод поступово набирав силу і незабаром став одним з ведучих у галузі по підвищенню продуктивності праці, став школою передового досвіду для фахівців-кераміків не тільки України, але і країни в цілому. За дострокове виконання семирічного плану по випуску виробів будівельної кераміки, розширення виробництва і високі техніко-економічні показники в у роботі завод нагородили в 1966 р. орденом Трудового Червоного прапора.

Завод щорічно виконував і перевиконував планові завдання і соціалістичні зобов'язання, домагався високих показників по всіх техніко-економічних параметрах. Однак і життя не стояло на місці. З кожним роком не тільки збільшувався випуск продукції, але і росли вимоги до його якості. Тим часом ресурси і можливості підприємства вичерпувалися. Вихід з положення можна було знайти тільки в корінній реконструкції.

До реконструкції заводу на базі нової техніки по проекті інституту Гипростройматеріали (м. Москва) приступили без зупинки основного виробництва, поетапно виконувалися роботи на 8 пускових комплексах.

У період з 1976 по 1981 рр. на заводі була зроблена реконструкція виробництва плиток для статей , установлено 6 поточно-конвеєрних ліній продуктивністю 800 тисяч квадратних метрів у рік, а також лінія по виробництву багато розмірних орнаментованих плиток продуктивністю 160 тисяч квадратних метрів у рік.

Потім у період з 1983 по 1988 рр. була зроблена реконструкція виробництва лицювальних плиток із упровадженням поточно-конвеєрних ліній (проект інституту НІІСТРОЙКЕРАМІКА 1012А) проектною потужністю 1 млн. квадратних метрів у рік. При цьому відбулася повна ліквідація застарілої на той період технології, звільнення від ручної праці.

Підсумком реконструкції з'явилося збільшення виробничої потужності заводу на 48%, підвищення продуктивності праці на 48.9%, зниження собівартості продукції на 15.5%.

У 1991 році введена в експлуатацію конвеєрна лінія СМК-450 по виробництву багато розмірних глазурованих плиток для внутрішнього облицювання стін.

У 1993 році, коли зі зменшенням обсягу капітального будівництва в країні знизився попит на неглазуровані плитки для статей , дві лінії по їхньому виробництву були модернізовані і переведені на випуск лицювальних плиток.

Із січня 1991 року завод перейшов на форму господарювання у виді орендного підряду.

З вересня 1994 року орендне підприємство перетворене в акціонерне товариство "Харківський плитковий завод".

Незважаючи на те, що завод існує більш 50 років (1946 г), але колектив заводу ніколи не стояв на місці, що дозволило вижити і зберегти кадри (чисельність близько 2 тис. чоловік) у важкий період 1994-1999 м , безупинно удосконалюємо технологічний процес, підвищуємо якість, поліпшуємо і розширюємо асортимент продукції, що випускається

З метою підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту фахівці заводу постійно удосконалюють технологічний процес, підвищують якість, поліпшують і розширюють асортимент продукції, що випускається. Освоєно виробництво багато розмірних прямокутних плиток з офактурюванням поверхні під натуральний камінь за допомогою растрової печатки , а також виготовлення фризо-смужок з використанням " Ветрози".

В даний час на ПКЛ 1012 N3 відпрацьована технологія виробництва лицювальних плиток з використанням фрітти і матеріалів фірми "Colorondo" /Іспанія/ і європейських способів офактурювання і декорований Головне в задачах , що коштують перед колективом заводу - максимально наблизиться до світових лідерів нашої галузі, стати з ними урівень у найближчі роки, довівши випуск керамічних плиток усіх видів до 10 млн.м2 у рік (у 2001м випуск склав 7,1 млн.м2).З цією метою не тільки добре вивчили досвід Італії, Іспанії, Німеччини , Франції, Чехії, США й інших країн, але й установили тісний контакт із багатьма з них , що відповідно укладеним контрактам допомагають удосконалювати виробництво . Плідно співробітничаємо з італійською фірмою "Barbіerі and Tarozzі". На заводі використовується фото устаткування для виробництва трафаретно-друкованих форм італійської фірми "Assoprіnt". Ведуться роботи з використання для виготовлення сітоктрафаретів матеріалів німецької фірми "Hіmmelreіch".

Прогноз виробництва керамічної плитки оптимістичний за рахунок росту частки індивідуального житлового будівництва, активності в області ремонту і реконструкції об'єктів ділової сфери, а також виконання політики будівництва нового житла і реконструкції житла, побудованого в 50-60 р.

Динаміка показників діяльності підприємства наведена у таблиці 1.3.

Таблиця 1.3

Динаміка показників діяльності підприємства

1.3. Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік запасів

Глобалізація економічних процесів та інформаційних технологій, розвиток всесвітнього ринку інвестицій сприяє розробці загальних принципів обліку та звітності, тобто впровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ).

У міжнародних стандартах регламентуються основні моменти того напряму обліку, який розглядається в певному стандарті [1, стор. 191-193]. Це полегшує розробку національних бухгалтерських стандартів з урахуванням міжнародних. Саме тому П(С)БО 9 "Запаси" має ряд спільних моментів з МСФЗ 2 "Запаси", зокрема, щодо сфери застосування цих стандартів; умов визнання запасів і основних понять, пов'язаних з ними; рекомендацій щодо використання методів оцінки запасів і вимог до оцінки різних елементів звітності; розкриття інформації про запаси у різних формах фінансової звітності. Однак поряд з цим можна виділити й наступні відмінні положення (табл. 1.4).

Таблиця 1.4

Порівняння міжнародного та національного стандартів з обліку запасів

В МСФЗ увага приділяється переважно основним проблемам обліку запасів, оскільки створення більш детальних стандартів зробило б неможливим їх застосування всіма країнами.

2. ДОКУМЕНТАЛЬНЕ ОФОРМЛЕННЯ ЗАПАСІВ НА ЗАО «ХПЗ»

2.1. Документування господарських операцій з руху виробничих запасів

Суцільна та безперервна реєстрація у документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за об'єктами господарської діяльності, та, зокрема, правильним і раціональним використанням запасів підприємства ЗАО «ХПЗ». Значну роль при цьому відіграє принцип превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з наявністю та рухом запасів, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

На підприємстві ЗАО «ХПЗ» бухгалтерський облік виробничих запасів організовують наступним чином (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Схема організації бухгалтерського обліку запасів

Тобто, для забезпечення документування виробничих запасів передбачено використання ряду типових форм документів.

Дані, відображені в документах, систематизуються на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку за допомогою подвійного запису. Крім того, для забезпечення своєчасного відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, на ЗАО «ХПЗ» повинні бути чітко визначені терміни передачі документів з обліку запасів до бухгалтери [1, с. 207-212].

Нижче наведено основні операції з надходження виробничих запасів реквізитів документів, які при цьому заповнюються (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Реквізити документів, що характеризують операції з надходження виробничих запасів

Запаси приймаються матеріально відповідальною особою як за кількістю, так і за якістю. Тому порядок відображення запасів в бухгалтерському обліку пов'язаний з моментом настання матеріальної відповідальності. Якщо приймання за кількістю співпадає з прийманням за якістю, то настає матеріальна відповідальність у повному обсязі.

Надходження виробничих запасів на підприємствоЗАО «ХПЗ» є, як правило, часто повторюваною операцією. Тому бухгалтеру важливо знати порядок документального оформлення таких операцій з метою своєчасного здійснення заходів контролю для забезпечення достовірності облікової інформації.

Порядок документування операцій з оприбуткування виробничих запасів на ЗАО «ХПЗ» можна представити у вигляді алгоритму дій (рис. 2.2).

Виробничі запаси зі складів ЗАО «ХПЗ» відпускаються в цехи для виготовлення продукції, на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як надлишкові чи непотрібні.

Відпуск виробничих запасів до комор цехів вважається внутрішнім переміщенням запасів. Під відпуском у виробництво на ЗАО «ХПЗ» розуміють відпуск виробничих запасів для виготовлення продукції, виконання робіт чи надання послуг.

При відпуску запасів у виробництво необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) запаси повинні обліковуватись за вагою, обсягом, масою відповідно до нормативів витрат на визначений обсяг виробництва;

2) відпуск запасів, як правило, повинен здійснюватися у межах попередньо встановлених лімітів. Лімітування здійснюється відділом матеріально-технічного постачання чи плановим відділом;

3) з головним бухгалтером повинні узгоджуватися списки осіб, яким надано право отримувати зі складів запаси, а також отримуються зразки їх підписів. Ці дані повинні бути доведені до працівників складів (комор). Запаси у виробництво передаються зі складів тільки представникам цехів, господарств, відділів тощо, які офіційно визначені для їх отримання.

Рис. 2.2. Алгоритм порядку документування операцій з надходження запасів

Порядок документального оформлення операцій з відпуску запасів зі складів підприємства залежить від того, для яких потреб вони відпускаються: систематично на виробничі потреби або епізодично в цехи та відділи для адміністративних чи інших потреб.

На ЗАО «ХПЗ» оформлюються такі документи:

- Акт отримання [Додаток А]

- Лімітно-заборна картка [Додаток Б]

- Накладна на отпуск ТМЦ [Додаток В]

- Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) [Додаток Г]

- Податкова накладна [Додаток Д]

- Приходний ордер [Додаток Ж]

- Рахунок-фактура [Додаток З]

- Товарно-транспортна накладна [Додаток І]

- Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів [Додаток К]

Основні документи, якими ЗАО «ХПЗ» оформлюють операції з відпуску виробничих запасів, наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2.

Документи з відпуску виробничих запасів

У ряді випадків для разового відпуску запасів у виробництво використовуються галузеві форми.

Залежно від напряму витрачання виробничих запасів у документах заповнюються наступні реквізити (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Реквізити документів, що характеризують операції з відпуску запасів

На ЗАО «ХПЗ» документи, призначені для оформлення операцій з надходження, внутрішнього переміщення та відпуску запасів, є підставою для ведення бухгалтерського й оперативного (складського) обліку. Документи надходять до бухгалтерії, де вони підлягають перевірці за змістом господарських операцій і правильністю їх оформлення (перевіряється наявність реквізитів, підписів, правильність арифметичних підрахунків), щодо законності операцій.

На документи з оприбуткування товарно-виробничих запасів складається реєстр прибуткових документів, а на документи, які підтверджують витрачання, реєстр видаткових документів. У реєстрах наводяться наступні дані:

♦ період, за який складено реєстр (тиждень, декада, місяць);

♦ назва документів, за якими складено реєстр;

♦ номери документів та їх загальна кількість;

♦ підписи завідувача складу та бухгалтера, який приймає реєстри. Реєстри складаються у двох примірниках: один залишається на складі, а другий, з прикладеними до нього документами, передається до бухгалтерії.

Приймаючи реєстри, бухгалтер перевіряє правильність записів у картках складського обліку, всіх документів і виведення залишків у натуральних одиницях. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки "контроль". Завдяки кількісному обліку запасів, який ведеться на складах за допомогою карток складського обліку бухгалтер відображає запаси в грошовому вимірнику, тобто веде вартісний облік.

Документи групуються за видами запасів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума, яка записується на зворотному боці реєстру. Дані оброблених реєстрів заносяться до накопичувальної відомості руху запасів, яка складається бухгалтером ЗАО «ХПЗ».

2.2. Визнання та оцінка запасів

Значну частку в активі балансу ЗАО «ХПЗ» активами займають запаси, від правильної оцінки та відображення в обліку яких залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

Запаси визнаються активами, якщо:

♦ існує імовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням (майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом, який може сприяти надходженню грошових коштів або їх еквівалентів на підприємство);

♦ їх вартість може бути достовірно визначена.

Таким чином, на ЗАО «ХПЗ» не всі товарно-виробничі запаси визнаються активами, а отже, можуть обліковуватись у складі запасів і повинні відображатись у складі активів при складанні фінансової звітності [5, стор. 334-347]. Це можуть бути товарно-виробничі запаси, придбані для благодійної діяльності або для задоволення особистих потреб працівників підприємства (наприклад, подарунки) тощо. Такі запаси обліковуються як витрати, що виникають в процесі звичайної Діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною Діяльністю ЗАО «ХПЗ».

Оцінка запасів відіграє значну роль при формуванні облікової політики ЗАО «ХПЗ». Важливим в оцінці запасів є принцип обачності, який передбачає застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки запасів, що повинні запобігати завищенню оцінки активів.

Завдяки дії принципу безперервності оцінка запасів ЗАО «ХПЗ» здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме й надалі. Оцінка запасів на ЗАО «ХПЗ», враховуючи вимоги П(С)БО 9 "Запаси",здійснюється на трьох етапах їх руху:

♦ при надходженні запасів;

♦ при вибутті запасів;

♦ на дату складання балансу.

Основою визначення вартості запасів є вартість їхпридбання або собівартість. Первісна вартість запасів визначається залежно від способу їх надходження на ЗАО «ХПЗ». Запаси можуть надходити на підприємство в результаті:

♦ придбання за грошові кошти та їх еквіваленти;

♦ виготовлення;

♦ передачі засновниками (учасниками) підприємства в якості внеску до статутного капіталу;

♦ безоплатної передачі;

♦ обміну на інші запаси.

При надходженні запасів на ЗАО «ХПЗ»їх первісна вартість формується наступним чином (рис. 2.3)

Рис. 2.3. Оцінка запасів при їх надходженні на ЗАО «ХПЗ»

Завдяки дії принципу історичної (фактичної) собівартості пріоритетною є оцінка запасів ЗАО «ХПЗ», виходячи з витрат на їх виробництво та придбання [1, стор. 177-191].

Для правильного визначення первісної вартості придбаних запасів необхідно враховувати, що не всі витрати, пов'язані з надходженням запасів, включаються до їх первісної вартості (див. Табл. 2.4).

Табл. 2.4. Витрати, що виникають при надходженні запасів

Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ), що виникають у процесі придбання запасів, можуть обліковуватися за двома варіантами:

1) прямо включатися до собівартості придбаних запасів;

2) відображатися на окремому субрахунку рахунків обліку запасів іщомісячно розподілятись між залишками невикористаних і використаних замісяць запасів.

Для визначення суми ТЗВ, яка підлягає списанню в кінці місяця на ЗАО «ХПЗ», визначається середній відсоток ТЗВ (%ТЗВ) за наступною формулою:

,

- залишки ТЗВ на початок місяця;

- дебетовий оборот (надходження) ТЗВ протягом місяця;

- залишки запасів на початок місяця;

- дебетовий оборот (надходження) запасів протягом місяця. Порядок розподілу ТЗВ при надходженні запасів на ЗАО «ХПЗ»наведено в наступних прикладах.

Розподіл суми транспортно-заготівельних витрат на ЗАО «ХПЗ» у грудні 2004 року.

1. Проведено закупівлю запасів на суму 3000 грн., з них:

♦ товари для подальшого продажу - 2000 грн.;

♦ виробничі матеріали - 1000 грн.

2. Сума транспортно-заготівельних витрат, пов'язаних з придбанням ^та ких запасів - 600 грн.

3.Розрахунок відсотку ТЗВ:

% ТЗВ = (0 + 600): (0 + 3000) х 100 = 20 %

4. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до вартості

товарів:

2000 х 20 %= 400 грн.

5. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до вартості виробничих запасів:

1000 х 20 % = 200 грн.

6. Первісна вартість товарів: (2000 + 400) = 2400 грн.

7. Первісна вартість виробничих запасів: (1000 + 200)= 1200 грн.

Розподіл витрат, пов'язаних з придбанням запасів, на ЗАО «ХПЗ», (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Порядок розподілу витрат, пов'язаних з придбанням запасів, на ЗАО «ХПЗ»

На ЗАО «ХПЗ» станом на 01.08.2005 р. за даними бухгалтерського обліку залишки запасів склали 42000 грн., залишки не списаних транспортно-заготівельних витрат - 160 грн. Протягом звітного місяця надійшли запаси на суму 100000 грн., транспортно-заготівельні витрати склали 400 грн. Питома вага ТЗВ у загальній сумі запасів складає:

(160 + 400): (42000 + 100000) х 100 = 0,39 %.

Протягом звітного періоду відповідно до виробничого звіту керівника цеху списано у виробництво запасів на суму 120000 грн., відповідно, сума ТЗВ, яку належить списати на витрати виробництва, визначається пропорційно витратам запасів:

120000 х 0,39 : 100 = 468 грн.

Розрахунок ТЗВ наведено в таблиці 2.6. Одержані дані на кінець місяця переносяться як початкове сальдо на початок наступного місяця, грн [1].

Таблиця 2.6

Розрахунок ТЗВ

Важливе значення має оцінка запасів при їх вибутті, оскільки саме тут виникають проблеми обрання варіанту, з урахуванням впливу оцінки на вартість продукції, що виготовляється, ціну готової продукції, попит споживачів і розмір прибутку, одержаного від реалізації продукції.

На ЗАО «ХПЗ» при відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті згідно з п. 16 П(С)БО 9 їх оцінка здійснюється за наступним методом (табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Характеристика методів оцінки запасів

ЗАО «ХПЗ» має право застосовувати одночасно декілька методів оцінки, проте, існує наступне обмеження: для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується виключно один з наведених методів. Тому допустима ситуація, коли в обліку ЗАО «ХПЗ» різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання [30, стор. 345-347].

Вибір методу оцінки є елементом облікової політики ЗАО «ХПЗ» та не підлягає змінам без вагомих підстав. В обліковій політиці поряд з цим визначаються порядок обліку випуску готової продукції, порядок списання вартості при передачі в експлуатацію МШП тощо. Постійне застосування підприємством обраної облікової політики забезпечується завдяки дії принципу послідовності.

ЗАО «ХПЗ» обрало метод оцінки вибуття запасів з урахуванням інтересів користувачів звітності. Обрані методи оцінки розкриваються у Примітках до річної фінансової звітності за вимогам П(С)БО 9.

Більш детально зупинимося на згаданих методах оцінки з урахуванням того, що конкретний механізм використання того чи іншого методу оцінки вартості запасів залежить від прийнятої на ЗАО «ХПЗ» системи обліку запасів.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці продукції застосовується при списанні запасів, які не підлягають заміні іншими запасами, що є на ЗАО «ХПЗ», або запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів.

При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за їх фактичною вартістю. Цей метод є особливо ефективним при використанні комп'ютерних технологій обліку запасів, пристроїв зчитування штрихових кодів (при маркуванні товарів), коли кожна одиниця має специфічні, властиві тільки їй характеристики, тобто запаси не є однорідними за своїми споживчими якостями. Проте, можливість застосування такого методу на практиці обмежена причинами різноманітності номенклатури та великої кількості однакових запасів. У результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використовуватиме ЗАО «ХПЗ», прибуток буде змінюватися відповідно до первісної вартості кожного запасу [20, стор. 158-159].

Метод ФІФО (першими відпускаються запаси, що надійшли раніше) базується на хронології надходження, тобто на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, продаються чи використовуються першими, що запобігає їх псуванню, а також, що грошова одиниця є стабільною (рис. 2.4) [1, стор. 177-191].

Рис. 2.4. Порядок надходження запасів і списання їх вартості за методом ФІФО

Одиниці, які залишаються в запасах на кінець періоду, оцінюються за цінами останніх надходжень товарів.

Даний метод найчастіше застосовується для таких видів запасів як фрукти, овочі та інші продукти харчування, коли перші запаси, що надійшли, повинні реалізовуватися у першу чергу, щоб уникнути збитків від їх псування.

При постійному обліку вартість витрачених запасів розраховується виходячи з їх загальної вартості безпосередньо при витрачанні чергової партії. Собівартість проданих запасів визначається шляхом додавання вартостей, використаних при їх збуті. При застосуванні цього методу рух вартості запасів у точності не співпадає з їх рухом у натуральному вираженні, але наближається до нього, причому, чим частіше здійснюється придбання та витрачання запасів, тим точнішим є це наближення.

При періодичному обліку, як вже зазначалося вище, реальне чергування надходжень і витрачань замінюється послідовними діями: спочатку враховується усе надходження, а потім - усе витрачання. При цьому бухгалтер виводить підсумки з оприбуткування запасів за весь звітний період, після чого відображає вибуття необхідної кількості запасів у хронологічному порядку, від першого постачання до того постачання, в якому виникло повне вибуття запасів у звітному періоді. Вартість запасів на кінець звітного періоду визначається шляхом проведення інвентаризації. Сальдо запасів на кінець періоду визначається як добуток кількості запасів у натуральному вираженні та ціни (при придбанні запасів) або собівартості (при самостійному виготовленні) одиниці запасу з останньої його партії, що надійшла.

Перевага методу ФІФО полягає в його простоті, систематичності та об'єктивності, завдяки використанню цього методу не допускається маніпулювання даними в сторону штучного завищення або заниження вартості запасів, тобто сприяє запобіганню можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення у балансі суми запасів, яка приблизно співпадає з поточною ринковою вартістю. Метод ФІФО оправдовує себе в умовах незначної інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації.

Оцінка запасів методом ФІФО потребує організації аналітичного обліку не тільки за видами матеріальних активів, але й за партіями постачання, якщо закупівельні ціни на них змінюються.

2.3. Аналітичний облік виробничих запасів

За допомогою синтетичного обліку неможливо контролювати наявність та рух кожного виду товарно-виробничих запасів. Для отримання деталізованої інформації, необхідної для управління запасами за їх окремими видами та процесами, організовується аналітичний облік.

Деталізація аналітичного обліку виробничих запасів обумовлена, по-перше, наявністю великої кількості складів для їх зберігання; по-друге, значною їх номенклатурою; по-третє, складною організаційною та виробничою структурами ЗАО «ХПЗ» тощо.

До окремих рахунків синтетичного обліку та субрахунків можуть бути відкриті рахунки аналітичного обліку, які дозволяють визначити їх обсяг в цілому та за кожним видом окремо (табл. 2.8) [1, стор. стор. 214].

Таблиця 2.8

Розрізи аналітичного обліку виробничих запасів

ЗАО «ХПЗ» відкриває аналітичні рахунки залежно від потреби в кількості, необхідній для управління виробництвом. Найбільш типовими розрізами аналітики можуть виступати наступні: склади, комори, матеріально відповідальні особи, групи запасів, види діяльності тощо.

Аналітичний облік виробничих запасів ведеться в розрізі їх найменувань або однорідних груп, за допомогою карток складського обліку, які розміщуються в картотеці за технічними групами виробничих запасів відповідно до номенклатури-цінника. Кожна з груп виробничих запасів поділяється за видами, сортами, марками, типами, розмірами. Кожному найменуванню, сорту, розміру виробничих запасів привласнюється коротке числове позначення (номенклатурний номер), яке записують до спеціального реєстру - номенклатури-цінника, де також вказують одиницю виміру та облікову ціну запасу.

Ілюстрація взаємозв'язку синтетичних рахунків, субрахунків та аналітичних рахунків наведено на рис. 2.5.

Рис. 2.5. Організація аналітичного обліку виробничих запасів

На кожному документі з руху виробничих запасів на ЗАО «ХПЗ» повинно бути вказано не тільки найменування запасу, але й номенклатурний номер, що дозволяє уникати помилок під час заповнення прибуткових і видаткових документів та здійснення записів у складському і бухгалтерському обліку виробничих запасів.

Відображення надходження та витрачання запасів на ЗАО «ХПЗ» здійснюється за допомогою карток складського обліку, які виписуються на кожне найменування, профіль, сорт, марку, розмір окремо. У картках складського обліку на підставі залишків на 1-ше число місяця, які виводяться за кожним номенклатурним номером, складаються відомості обліку залишків запасів (сальдові відомості), що використовуються для порівняння даних аналітичного та синтетичного обліку виробничих запасів. Окрім даних про виробничі запаси, що формуються у сальдовій відомості, забезпечити оптимальне співвідношення між виробничою програмою та запасами можна за умови оперативнішого надання даних про їх наявність і рух.

На ЗАО «ХПЗ» порушення встановлених вимог ведення складського обліку ускладнює процес обробки документів у бухгалтерії і перешкоджає отриманню оперативної, повної, достовірної, неупередженої і точної інформації про рух запасів.

3. КОНТРОЛЬ ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯМ ЗАПАСІВ НА ЗАО «ХПЗ»

3.1. Інвентаризація як складова частина обліку запасів

Процес проведення інвентаризації виробничих запасів на ЗАО «ХПЗ»передбачає:

- переважування, обмір, підрахунок комісією у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні, не допускаючи безладного переходу від одного виду цінностей до іншого. Якщо цінності зберігаються в ізольованих приміщеннях у однієї матеріально відповідальної особи інвентаризація проводиться послідовно за місцями їх зберігання. Після перевірки цінностей вхід до приміщення опломбовується і комісія переходить у наступне приміщення;

- інвентаризаційні описи складаються окремо на товарно-матеріальні цінності, що перебувають в дорозі, на неоплачені в строк покупцями відвантажені товари та цінності і на такі, що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці);

- кількість цінностей і товарів, що зберігаються в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися на підставі документів при обов'язковій перевірці в натурі частини визнаних цінностей [18].

При проведенні інвентаризації виробничих запасів на ЗАО «ХПЗ» одночасно перевіряють наявність тари за видами. Порожня тара (ящики, мішки, балони тощо) також повинна бути занесена в опис і оцінена. Залишки тари записують в окремий опис, де зазначається найменування тари, номенклатурний номер, шифр, одиниця виміру, ознаки, які визначають її призначення і якісний стан, кількість і ціну одиниці. На тару, яка прийшла в непридатність, складається окремий акт, де вказуються причини псування і відповідальні особи.

Для перевірки матеріалів, що передані на переробку, а також оплачених, але не вивезених зі складів постачальників, ЗАО «ХПЗ» необхідно отримати копії інвентаризаційних описів від підприємств (організацій), у яких ці матеріали знаходяться. Копії інвентаризаційних описів звіряються з даними, що були отримані при інвентаризації. При отриманні від підприємств, на відповідальному зберіганні яких знаходяться цінності, копій інвентаризаційних описів комісія порівнює фактичну наявність цінностей за даними копій описів з кількістю, встановленою за документами.

Інвентаризація МШП проводиться на ЗАО «ХПЗ»за місцями їх знаходження і особами, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться. В процесі інвентаризації слід встановити правильність віднесення господарських засобів до групи малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Інвентаризаційна комісія повинна з'ясувати:

- чи закріплені малоцінні та швидкозношувані предмети, що знаходяться на складі -і в експлуатації, за особами, відповідальними за їх зберігання і використання;

- чи здійснюється маркування до передачі в експлуатацію спецодягу, спецвзуття, застережних пристроїв, виробничого і господарського інвентаря, столового посуду і приладдя. Маркування повинно містити найменування підприємства або його символ;

- як організовано облік малоцінних та швидкозношуваних предметів в місцях їх експлуатації. Матеріально відповідальні особи (коменданти, бригадири, комірники та ін.) ведуть облік отриманого зі складу виробничого і господарського інвентаря на картках (в книгах) по окремих особах, яким цей інвентар виданий в користування.

Інвентаризація проводиться шляхом огляду кожного предмету. В інвентаризаційні описи МШП заносяться за найменуваннями відповідно до номенклатури, прийнятої в бухгалтерському обліку. В описах зазначається їх первісна вартість.

На МШП видані в індивідуальне користування, наприклад, спецодяг, спецвзуття тощо, допускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням осіб, яким видані такі предмети.

Спецодяг і білизна на ЗАО «ХПЗ», здані в ремонт, прання або чистку заносяться до інвентаризаційного опису на підставі документів, які підтверджують приймання в ремонт, прання, чистку тощо [18].

Якщо під час інвентаризації МШП будуть встановлені предмети, не придатні до експлуатації, але не списані з обліку, то робоча комісія складає акт на їх списання. В акті зазначається час експлуатації, причини псування (непридатності) таких МШП та можливість їх використання в інших цілях (якщо така є). На них складається окремий інвентаризаційний опис.

3.2. Методичні процедури удосконалення ефективної системи контролю виробничих запасів на ЗАО «ХПЗ»

Контроль виконує свої функції за допомогою власного методу, який є системою методичних прийомів і конкретних методик. Реалізація будь-якого методу управління, в тому числі і фінансово-господарського контролю і ревізії, здійснюється за допомогою певних процедур.

Процедури - поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму. Контрольні функції в господарському механізмі здійснюються за допомогою контрольно-ревізійних процедур, вироблених наукою і практикою.

Контрольно-ревізійні процедури реалізують методичні прийоми контролю і ревізії, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-ревізійному процесі [19, стор. 73-75].

Так, можна виділити наступні методичні прийоми контролю і ревізії: органолептичні методичні прийоми, вибіркові і суцільні спостереження у внутрішньому контролі та ревізії, розрахунково-аналітичні методичні прийоми, документальні методичні прийоми та контрольно-ревізійні процедури.

Органолептичні методичні прийоми фінансово-господарського контролю на ЗАО «ХПЗ»використовують при перевірці фактичного стану об’єктів контролю. Найважливішим з них є інвентаризація. Методичний прийом інвентаризації використовується для контролю достовірності даних бухгалтерського обліку, звітності і балансу підприємства, зокрема, наявності і вартості товарно-матеріальних цінностей, коштів у касах, на розрахунковому та інших рахунках.

Вибіркові спостереження застосовуються у фінансово-господарському контролі і ревізії як один із видів несуцільного дослідження господарських операцій, що ґрунтується на застосуванні вибіркового методу. Суть вибіркового методу полягає у правильному відбиранні одиниць спостереження. Точність результатів, добутих за допомогою цього методу, залежить від способу відбирання одиниць спостереження, ступеня коливань ознаки у сукупності, кількості одиниць, які підлягають спостереженню. Теорія вибіркового методу ґрунтується на законі великих чисел. Для ТОВ «КЗСТІ» прикладом вибіркових спостережень може бути контрольна перевірка якості інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, яка здійснюється членами постійно діючих інвентаризаційних комісій за участю членів робочих інвентаризаційних комісій і матеріально відповідальних осіб після закінчення інвентаризації, але обов’язково до відкриття складу, де проводилась інвентаризація.

Завдання контролю є проведення статистичних розрахунків та елімінування впливу зовнішніх факторів на виконання планових завдань підприємством, яке контролюють, тобто витрат минулої матеріалізованої праці, зміни індексу цін на сировину і засоби праці тощо. Результати застосування розрахунково-аналітичних методичних прийомів у процесі контролю оформлюють у вигляді відомостей, які додаються до акта комплексної ревізії діяльності підприємства.

Методичні прийоми фінансово-господарського контролю і ревізії на ЗАО «ХПЗ» пов’язані з використанням документальних методичних прийомів і контрольно-ревізійних процедур. У процесі контролю господарських операцій перевіряють достовірність, законність і господарську необхідність їх на основі документів, у яких вони знайшли відображення. Контроль здійснюють за формою і змістом, зустрічною перевіркою операцій, взаємним контролем операцій і документів, аналітичними і логічними прийомами.

Недотримання встановленого порядку оформлення і погашення первинних документів часто призводить до скорочення зловживань та розкрадання цінностей. Так, необґрунтовані виправлення кількості виданих зі складу на виробництво виробничих запасів зменшує відповідальність винуватців у скоєні незаконних операцій [23, стор. 142].

На ЗАО «ХПЗ»також виявляють випадки необґрунтованих виправлень, підчищення, зміни кількості, ціни і суми у документах на відпуск цінностей. У кожному випадку на виправленому документі має бути зроблена спеціальна позначка, засвідчена підписами всіх осіб, які брали участь у його складанні. Помилки у первинних документах виправляють так: закреслюють неправильний запис тексту або суми і над закресленим надписують привільно текст або суму. Закреслювати треба однією лінією, щоб можна було прочитати виправлене. Після виправлення помилки у первинному документі роблять надпис «Виправлено», що підтверджують підписами осіб, які підписали документ, а також проставляють дату виправлення. Недодержання встановленого порядку оформлюють і погашення первинних документів часто призводить до приховування зловживань і крадіжок цінностей. Так, на підприємстві «КЗСТІ » були виявленні необґрунтовані виправлення кількості виданих із складу на виробництво сировини і матеріалів, які знизили відповідальність винних у вчиненні незаконної операції. Також на підприємстві «КЗСТІ » дуже важлива зустрічна перевірка, вона дає можливість виявити факти часткового або повного не оприбуткування матеріальних цінностей (виробничих запасів), одержаних від постачальників або з оптових баз. Для виявлення подібних випадків потрібна письмова відповідь на запитання ревізора про кількість і дату відпущених або відвантажених матеріалів, їхню вартість. Письмова відповідь підлягає зустрічній перевірці з документами підконтрольного підприємства.

У системі заходів по вдосконаленню господарського механізму пошук шляхів найбільш раціонального використання виробничих запасів посідає важливе місце. У цьому зв’язку неодноразово відзначалося, що в умовах переходу ЗАО «ХПЗ» на нові принципи господарювання і управління особливого значення набуває економія матеріалів, оскільки ефективність їх використання вирішальним чином позначається на кінцевих результатах виробництва.

Як відомо, завдання по забезпеченню економії матеріалів багатопланове й охоплює ряд складних проблем. Одна з них – це посилення ролі контролю за відпуском виробничих запасів і раціональним використанням їх у виробничому циклі.

У ході дослідження системи контролю за порядком відпуску матеріалів зі складів і їх використанням встановлено що на ЗАО «ХПЗ» окремим питанням контролю приділяється незначна увага. Свідченням упущень і недоробок в організації контрольного процесу є факти перевищення ліміту при відпуску виробничих запасів, не раціональне їх витрачання, відсутність зацікавленості працівників у застосуванні більш досконалих форм контролю [16, стор. 178-179].

Таким чином, незважаючи на те, що в цілому питанням ефективного використання сировини і матеріалів приділяється певна увага на всіх рівнях управління, наявність фактів, що вказують на відсутність дієвих матеріальних і моральних стимулів економії, недостатня відповідальність за перевитрату ресурсів відносно до поставлених норм, а також безгосподарність і марнотратство, не дозволяють отримати належних результатів. Тому назріла необхідність у вдосконаленні діючої методики внутрішнього контролю за рухом і використанням матеріальних ресурсів. Крім того, розробка і застосування на підприємствах більш раціональних систем преміювання за економію і санкціонування за перевитрату ресурсів сприятимуть якісному використанню матеріалів, палива, запасних частин на всіх виробничих дільницях.

На ЗАО «ХПЗ» під контролем використання виробничих запасів слід розуміти організовану систему нагляду і перевірок, спрямовану на виявлення фактів неправильного і несвоєчасного оформлення первинної документації на відпуск матеріалів, необґрунтованого їх відпуску і витрачання у процесі виробництва. Контроль включає і перевірку порядку дотримання встановлених норм витрачання матеріалів. При цьому методі контролю є не тільки перевірка законності, обґрунтованості і доцільності здійснюваних господарських операцій, а й визначення раціональних шляхів і способів подолання відхилень, усунення перепон у забезпеченні економії матеріальних цінностей.

У зв’язку з тим, що в усій сукупності контрольних операцій, здійснюваних працівниками бухгалтерії найбільш важливим є контроль за витратами виробництва і, зокрема, за використанням виробничих запасів, необхідно, на мій погляд, виділити основні завдання контролю.

На мій погляд, найбільш істотними завданнями на ЗАО «ХПЗ» є такі:

1. контроль обґрунтованості відпуску матеріалів відповідно до встановлених лімітів;

2. перевірка ефективності використання активів структурними підрозділами підприємства;

3. встановлення осіб, які розпоряджаються відпуском матеріалів, і осіб, відповідальних за витрачення цінностей у процесі видобутку корисних копалин.

Напрямки вирішення вказаних завдань викладені в економічній літературі, однак на практиці ефективність їх вирішення залежить від ряду причин. Найчастіше недоліки в організації контролю даної ділянки облікових робіт виникають через невизначеність у виборі об’єктів контролю, відсутність планів тематичних перевірок, а також недбайливе виконання працівниками, що здійснюють контроль, своїх функцій.

З метою підвищення якості проведення контролю доцільно чітко визначити його об’єкти. Так, стосовно до процесу використання виробничих запасів, увага повинна бути спрямована на дотримання норм витрат, раціональність використання матеріалів у виробництві.

В економічній літературі багатьма авторами підкреслюється, що найважливішим завданням організації обліку і контролю за використанням матеріальних цінностей у виробництві є визначення, систематизація і аналіз відхилень фактичних витрат від встановлених норм. Розв’язанню вказаного завдання сприятиме застосування досконалішої системи документування і витрачання матеріалів у виробництві, яка б забезпечувала всі види, форми і методи контролю необхідною інформацією.

На ЗАО «ХПЗ» контроль витрачання виробничих запасів здійснюється шляхом перевірки запасів у таких документах: лімітно-забірних картках, вимогах, відомостях та інших.

Принцип побудови цих документів (як комбінованих, так і комплексних, й застосування їх у практичній діяльності шахт) дозволив не тільки скоротити потік первинної документації, а й посилити контроль за технологічною дисципліною, забезпечити відповідність обліку виробітку обсягу виконуваних операцій.

Узагальнення первинної інформації щодо використання матеріальних цінностей залежить від застосовуваного порядку документування і прийнятого для галузі методу контролю за витрачанням матеріалів на виробництво.

Слід вказати, що сутність методу документування полягає в тому, що відпуск виробничих запасів в межах норм здійснюється по лімітно-забірних картках, а відхилення від норм фіксуються в сигнальних вимогах, якими оформлюються заміни одного виду матеріалу іншим. Заміни на практиці виникають переважно через недоліки в організації забезпечення виробничого процесу необхідними матеріалами. При цьому в лімітній картці робиться позначка про зменшення кількості матеріалу, який замінюється.

З приводу здійснюваних замін одних матеріальних цінностей іншими слід звернути увагу на той факт, що в сучасних умовах господарювання виробнича діяльність підприємств повинна ґрунтуватись на ресурсозберігаючих технологіях, які передбачають, крім забезпечення якісного і економічного використання ресурсів, ще й заміну рідкісних, а значить дефіцитних та цінних їх видів, на більш доступні ресурси, які не поступають їм за якістю і параметрами.

Однак, на практиці впровадження принципу ресурсозбереження здійснюється дуже повільними темпами. Тому і виникаюча в процесі виробництва необхідність заміни ресурсів обумовлена й іншими причинами.

При застосуванні методу документування на основі лімітної картки складається розрахунок відхилень по замінах матеріалів і визначається їх вплив на собівартість продукції з позначенням причин і винуватців заміни.

Важливо підкреслити, що на ЗАО «ХПЗ» вдосконалення господарського механізму в умовах ринку формує і нові вимоги до організації внутрішнього контролю на підприємстві.

У зв’язку із впровадженням у практичну діяльність прогресивних інформаційних технологій, особливої актуальності, як уже відзначалося, набуває проблема ефективного використання і розширення сфери їх застосування за рахунок автоматизації нових ділянок управлінських робіт. До останніх відносяться роботи, що виникають у процесі здійснення контролю: тут застосування засобів обчислювальної техніки поки не одержало істотного і помітного поширення. При цьому однією з причин такого становища є недостатнє дослідження питань, присвячених контролю в умовах копм’ютерізації обліку.

Як відомо, в процесі діяльності підприємства найбільша кількість порушень пов’язана з матеріальними цінностями. Не винятком є їх крадіжки. У зв’язку з цим актуальності набувають питання вдосконалення методики контролю за збереженням виробничих запасів в умовах автоматизованого опрацювання інформації.

Детально розглянемо основні аспекти діючої методики контролю за збереженням матеріальних цінностей з метою визначення шляхів її вдосконалення.

На підприємстві На ЗАО «ХПЗ» раціональне і ефективне використання виробничих запасів неможливо забезпечити без правильної організації бухгалтерського обліку і контролю за її рухом і збереженістю.

На мій погляд, контроль, здійснюваний на підприємстві, повинен охоплювати такі основні стадії руху виробничих запасів: надходження, формування матеріальних запасів і найголовніше використання у виробничому циклі [15, стор. 48].

Зокрема, контроль за використанням виробничих запасів в процесі виробництва на ЗАО «ХПЗ» доцільно здійснювати по таких напрямках:

1. контроль документального оформлення відпуску виробничих запасів;

2. перевірка відповідності фактичного відпуску матеріалів на виробництво за встановленим лімітом;

3. контроль відповідності витрачання матеріалів затвердженим нормам і нормативам;

4. контроль за відходами і поверненням невикористаних матеріалів;

5. контроль правильності віднесення матеріальних витрат на собівартість продукції.

Я вважаю, що ретельного дослідження потребує методика контролю за відпуском виробничих запасів зі складів, оскільки застосування ЕОМ розкриває нові можливості, котрі доцільно використати при проведенні контролю.

Можна запропонувати один із варіантів вдосконалення методики контролю відпуску матеріалів зі складу на ЗАО «ХПЗ» в умовах автоматизації облікового процесу. При функціонуванні АРМ у пам’ять ПЕОМ заноситься створена нормативна база використання матеріалів у виробництві. Вона містить норми витрат матеріалів на виробництво, а також вартісні нормативи використання матеріальних цінностей підрозділами підприємства. Крім того, нормативна база включає план виробництва, для якого встановлені певні норми витрат. За наявності вказаних відомостей з’являється можливість виписки первинних документів для відпуску матеріалів здійснювати за допомогою ПЕОМ на робочому місці матеріально відповідальної особи з одночасним машинним контролем процесу відпуску матеріальних цінностей у виробництво. Практичне використання даних нормативної бази полягає ось в чому: при запиті споживачем певного матеріалу в ПЕОМ вводиться код матеріалу, запитана його кількість і код споживача. Комп’ютер автоматично перевіряє, чи є такий матеріал на складі і в якій кількості. Потім встановлюється величина використання даного матеріалу у відповідності з нормами або нормативами стосовно до вказаного споживача. Доцільно зазначити також, що застосування комп’ютерних програм бухгалтерського обліку на ЗАО «ХПЗ» вимагає методики контролю та розробки програм ревізії фінансово-господарської діяльності підприємств. Для цього сучасна комп’ютерна техніка має великі можливості, за її допомогою, насамперед можна виконувати розрахунки та інші логічні процедури за тривалі періоди часу і без помилок.

3.3. Особливості перевірки складського обліку запасів, переміщення та наявності запасів на складах

Перевірка складського обліку є невід'ємною частиною ревізії зберігання матеріальних цінностей на складах на ЗАО «ХПЗ». З цією метою дослідженню підлягають картки сортового обліку, які видаються бухгалтерією матеріально відповідальним особам під розписку. Матеріальний відділ бухгалтерії повинен систематично контролювати правильність записів у картках складського обліку на основі первинних документів та обґрунтовувати визначення сальдо після кожної операції. Такий контроль особливо необхідний в умовах застосування оперативно-сальдового обліку матеріалів, коли в бухгалтерії ведеться облік тільки у вартісному вираженні за групами матеріалів. Бухгалтер матеріального відділу бухгалтерії при цьому методі обліку підписується в картках складського обліку за правильність кожної записаної операції на основі первинних документів. Не дивлячись на це, практика контрольно-ревізійної роботи показує, що основними порушеннями в обліку матеріалів на картках сортового обліку є; наявність від'ємних перехідних залишків ("червоне" сальдо) щодо окремих видів матеріальних цінностей; відсутність записів надходження матеріалів за окремими прохідними документами; розходження між даними карток сортового обліку і даними обліку а бухгалтерії; завищення кількості списаних на витрати матеріалів порівняно з витратними документами; неправильний підрахунок залишків; наявність залишків матеріалів в одному вимірнику і відсутність їх в іншому, якщо облік даного матеріалу ведеться в декількох вимірниках.

Факти "червоних" залишків свідчать про неповне або несвоєчасне оприбуткування надходження матеріальних цінностей, списання завищеної кількості матеріалів на виробництво проти фактично відпущених, заміни даних оформленого документа, складання безтоварних документів на відпуск матеріалів, неправильний підрахунок перехідних залишків, не оприбуткування повернених з цехів матеріалів тощо. Від'ємні ("червоні") залишки після чергового надходження даного матеріалу тимчасово закриваються, а кількість товарно-матеріальних цінностей на цю величину зменшується. Від'ємні залишки показують розмір неврахованих матеріал; в і можуть бути резервом для крадіжок. Після з'ясування причин їх утворення при прийманні документів матеріального обліку бухгалтером чи в процесі ревізії необхідно оприбуткувати матеріальні цінності на величину розміру "червоних" залишків і вивести реальні залишки.

Окремі прибуткові документи, особливо за невідфактурованими поставками, можуть бути не відображені в картках сортового обліку. Для їх виявлення необхідно раптово перевірити всі первинні документи завідувача складом на його робочому місці.

Розходження між даними складського і бухгалтерського обліку на ЗАО «ХПЗ» виявляють шляхом співставлення залишків у сальдовій книзі з залишками, підрахованими бухгалтерією в оборотних відомостях за групами матеріалів. Необхідно також перевірити, чи не допускалось списання аналогічних розходжень за рахунок відхилень в оцінці матеріалів або за рахунок транспортно-заготівельних витрат замість встановлення дійсних причин.

Навмисне завищення кількості списування на витрати матеріалів порівняно з первинними документами і неправильний підрахунок залишків матеріальних цінностей (у бік зменшення) в картках сортового обліку може здійснюватись практично за рахунок округлення показників (наприклад, до 10, 100 і т. д.). Ці порушення можуть бути виявлені шляхом виправлення і підчисток у картках, а також шляхом порівняння кількості відпущених матеріалів у цех за документами складу з кількістю одержаних матеріалів згідно з документами цеху. Крім того, зазначені порушення призводять до розходження між даними складського і бухгалтерського обліку. Невідповідність залишків матеріалів, які обліковуються в декількох вимірниках, вказує на недостовірність первинних документів за операціями надходження та витрачання і порушення встановленого порядку приймання і видачі матеріальних цінностей. У цих випадках необхідним є поопераційне дослідження первинних документів [17, cтор.70].

На основі результатів дослідження складського господарства і стану зберігання матеріальних цінностей ревізор може вимагати проведення суцільної інвентаризації матеріальних цінностей на окремих складах і у окремих матеріально відповідальних осіб, У процесі ревізії необхідно перевірити всі документи, де відображають дані проведення інвентаризацій матеріальних цінностей за період, що ревізується (накази про проведення інвентаризації і створення інвентаризаційних комісій, інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, протоколи інвентаризаційних комісій, реєстри бухгалтерського обліку, в яких відображені результати інвентаризації). При перевірці матеріалів інвентаризації звертають увагу на повноту охоплення інвентаризацією всіх матеріальних цінностей на складах і інших місцях їх зберігання та у всіх матеріально-відповідальних осіб, дотримання строків і умов її проведення, правильність оформлення результатів інвентаризації, виявлені лишки та недостачі матеріальних цінностей; обґрунтованість і законність зарахування пересортиці, списання недостач, правильність віднесення недостач і псування матеріалів за рахунок винних осіб, повноту оприбуткування лишків; своєчасне І правильне відображення результатів інвентаризації в обліку. Особливу увагу приділяють вивченню правильності прийнятих рішень за результатами інвентаризації.

На ЗАО «ХПЗ» фактична наявність матеріальних цінностей інвентаризаційними комісіями іноді не перевіряється, а залишки записуються в інвентаризаційні описи за даними складського обліку. У цих випадках за даними порівняльних відомостей звичайно не буває ніяких розходжень. Це призводить до того, що при повторних інвентаризаціях часто виявляються значні відхилення фактичних залишків від облікових даних. Мають місце випадки, коли в порядку пересортиці списуються недостачі одних видів матеріальних цінностей за рахунок лишків інших. Недостачі у одних матеріально відповідальних осіб списуються за рахунок лишків Інших чи окремі нестачі цінностей списуються тому, що при попередніх інвентаризаціях встановлювались лишки. Зустрічаються пересортиці у вигляді недостач матеріальних цінностей і сорту і лишків II сорту, що може бути джерелом крадіжок на різницю у вартості цих різних сортів цінностей. Ревізор повинен враховувати, що пересортиці при інвентаризаціях найчастіше утворюються за рахунок створення неврахованих залишків матеріальних цінностей із метою вилучення облікованих, більш дефіцитних і дорожчих, більш якісних і підвищеної сортності матеріалів і продукції; заміни окремих позицій матеріальних цінностей без оформлення документів, помилок при оформленні документів і неправильних записів у картках складського обліку, зайвого списання сировини і матеріалів на виробництво. Кожний випадок зарахування пересортиці матеріальних цінностей необхідно досліджувати з метою попередження необґрунтованого перекриття недостач, виявлення винних осіб і віднесення недостач за їх рахунок. При ревізії результатів Інвентаризації звертається увага на недопустимість зарахування пересортиці щодо неоднорідних матеріальних цінностей, у різних матеріально відповідальних осіб, за різні інвентарні періоди часу, в грошовому, а не в кількісному вираженні. Не можна включати пересортиці, свідомо створені матеріально відповідальними особами. Наприклад, лишки сировини і матеріалів на складі і недостача їх у заготівельних і переробних цехах, яка може бути перекрита при списанні затрат матеріалів на виробництво, є сигналом навмисного утворення лишків матеріальних цінностей.

До моменту проведення інвентаризацій (особливо річних) на ЗАО «ХПЗ», проводиться списання за актами втрат і псування матеріальних: цінностей. За цими актами інколи .допускається незаконне списання недостач і крадіжок під виглядом втрат і псування, віднесення матеріальних збитків, які нанесені з вини окремих осіб за рахунок виробництва. Оформлення актів часто проводиться зі значним запізненням і іншими порушеннями.

Перевіркою встановлюється обґрунтованість списання .недостач у межах природних втрат матеріальних цінностей (не вище норм), правильність; складених розрахунків на списання цих втрат із врахуванням залишку, терміну зберігання, витрат окремих видів матеріальних цінностей, дотримання нормативів природних втрат, правильність визначення терміну зберігання, на який встановлена норма природних втрат. За реєстрами бухгалтерського обліку необхідно перевіряти правильність відображення результатів інвентаризації: віднесення недостач і втрат понад норми природних втрат за рахунок винних осіб і передачу позовів на стягнення цих недостач у суд, списання їх у межах норм природних втрат за рахунок загальногосподарських чи загальноцехових витрат, неповне оприбуткування згідно з обліковими реєстрами виявлених лишків матеріальних цінностей.

Для забезпечення недоторканості пломб до моменту проведення інвентаризації треба оголосити про стягнення штрафів з порушників, адже матеріально відповідальні особи з метою приховування нестачі або лишків можуть зривати пломби. Сума штрафу може становити 1-5% від вартості цінностей, які зберігаються на опломбованих складах [17, cтор.85].

Дуже важливо ще до початку інвентаризації отримати усі документи з надходження та витрат матеріальних цінностей. Для цього колений документ підписується членами інвентаризаційної комісії, проставляється дата. Звіт, який складає матеріально відповідальна особа, теж підписується членами комісії. Під час ревізії забороняється використовувати первинні документи без позначок ревізора.

Інвентаризацію проводять суцільним або вибірковим методом.

Під час ревізії слід брати до уваги факти проведення інвентаризації із зміною матеріально відповідальних осіб. У разі виявлення порушень, коли, наприклад, під час перебування у відпустці однієї матеріально відповідальної особи її заміняла інша без передачі матеріальних цінностей, проводиться суцільна інвентаризація. Суцільна інвентаризація проводиться й тоді, коли матеріальних цінностей небагато.

Якщо інвентаризація проводиться вибірково, доцільно перевіряти кожне п'яте найменування згідно з картотекою та оборотною відомістю. [18, cтор.55]

Сипучі матеріали зважуються вибірково. Для цього виготовляється ящик об'ємом 1куб.м і відбирається 5 проб із різних місць. Загальна вага усіх проб вираховується за значенням питомої ваги матеріалу. За проведеною таким методом інвентаризацією не виводяться її результати, а матеріали не скеровуються до слідчих органів. Така інвентаризація проводиться для того, щоб пересвідчитися, чи немає великих відхилень. У тому разі, якщо вибірковою інвентаризацією виявлено значні розбіжності між наявними і обліковими даними, проводиться суцільне переважування.

Оформляючи інвентаризаційні описи, треба точно вказувати назву цінностей, щоб вона збігалася з назвою, яка написана в обліковій картці чи оборотній відомості. Обов'язково мусить бути вказана одиниця виміру і кількість одиниць. Кожна сторінка інвентаризаційного опису має бути підписана усіма членами комісії. Якщо є виправлення, то вони обумовлюються, а потім підписуються усіма членами комісії.

Бухгалтер складає порівняльну відомість тільки за тими позиціями, де є відхилення. Усі цінності перераховуються інвентаризаційною комісією у присутності матеріально відповідальної особи і заносяться до акту інвентаризації, який складається у двох примірниках і підписується усіма членами інвентаризаційної комісії. У тому разі, якщо будуть знайдені недоліки щодо ненадійного зберігання матеріальних цінностей, їх необхідно вказати в акті ревізії.

Під час інвентаризації незавершеного виробництва, капітального будівництва і незавершеного ремонту до складу інвентаризаційної комісії обов'язково необхідно включати технологів, інженерів-будівельників та інших фахівців [18, cтор.36].

Сировина, матеріали і покупні напівфабрикати, що є на робочих місцях і не оброблялися, заносяться до окремих описів матеріальних цінностей. Кількість сировини та матеріалів, що є складовими неоднорідної маси та сумішей у незавершеному виробництві, визначається за допомогою розрахунків фахівців — членів інвентаризаційної комісії згідно з галузевими інструкціями. Розрахунки з підписом особи, яка їх виконувала, додаються до інвентаризаційного опису.

Результати інвентаризації оформляються бухгалтерією ЗАО «ХПЗ». За ними виводяться наявні лишки або нестача. Усі факти розбіжностей заносяться до відомостей інвентаризаційних різниць. Якщо є розбіжності даних обліку фактичної наявності матеріальних цінностей з бухгалтерськими даними, то лишки оприбутковуються з віднесенням результатів на збільшення доходу ЗАО «ХПЗ», а недостача цінностей у межах затверджених норм втрат списується на витрати виробництва. Норми природних втрат застосовуються лише у разі виявлення фактичних нестач та після заліку нестач цінностей над лишками у пересортиці [16, cтор.85].

Понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування цінностей; відносяться на винних осіб за такими цінами, за якими вираховується обсяг шкоди, заподіяної розкраданням, нестачею, знищенням та псуванням матеріальних цінностей.

Понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей, зокрема й готової продукції, у тому разі, якщо винуватців не встановлено або якщо у стягненні з винних осіб відмовлено судом, зараховуються на збитки ЗАО «ХПЗ».

Слід пам'ятати, що взаємозалік лишків і нестач внаслідок пересортиці можна здійснити тільки щодо матеріальних цінностей однакового найменування або схожих зовні, чи упакованих тотожною кількістю у одній тарі за умови, що лишки і нестачі виникли протягом одного і того ж періоду, що перевіряється, а також протягом того часу, коли матеріальну відповідальність несла одна матеріально відповідальна особа.

За відсутності норм втрат нестача розглядається як понаднормова.

Під час ревізії необхідно проводити інвентаризацію підзвітних сум. Для цього за журналом-ордером або іншими бухгалтерськими обліковими регістрами аналітичного обліку треба визначити дебіторську заборгованість підзвітних осіб і провести інвентаризацію наявності готівки чи бухгалтерських документів щодо придбання матеріальних цінностей і здачі їх на склад.

Перевіряючи результати Інвентаризації, необхідно пересвідчитися, чи оприбутковано за бухгалтерським обліком виявлені лишки, чи списано, згідно з рішенням керівника господарства, на відповідні рахунки нестачі — за рахунок винних осіб, за рахунок коштів ЗАО «ХПЗ», що залишаються у розпорядженні підприємства, чи за рахунок природних втрат.

Якщо рішення керівника щодо покриття нестач неправомірне, наприклад, згідно з нормативними документами збитки слід було б віднести за рахунок винних осіб, а віднесено за рахунок коштів ЗАО «ХПЗ», то перевіряючий робить відповідні записи в акті.

У разі встановлення фактів нестачі великих обсягів цінностей матеріали ревізії передаються слідчим органам.

Під час ревізії руху матеріальних цінностей слід, насамперед, за книгою реєстрації доручень перевірити наявність у ній невідмічених документів про отримання за ними матеріальних чи інших цінностей. Якщо такі документи є, слід вимагати пред'явлення невикористаних доручень або прибуткових документів на отримані цінності. В організаціях, куди видані доручення, доцільно зробити перевірки про видані товарно-матеріальні цінності.

З метою перевірки достовірності відображення за даними бухгалтерського обліку руху матеріальних цінностей ревізор повинен скласти баланс руху матеріальних цінностей за їх видами з виведенням залишку матеріальних цінностей на момент інвентаризації і зіставити дані залишку балансу руху матеріальних цінностей з фактичною наявністю матеріальних цінностей.

У разі перевищення даних залишків балансу руху матеріальних цінностей над даними інвентаризації можна зробити висновок, що матеріальні цінності при надходженні не оприбутковувалися.

Якщо матеріально відповідальною особою не велось щоденного обліку руху матеріальних цінностей, то його слід поновити.

У разі встановлення фактів списання матеріальних цінностей в обсягах, не передбачених технологічним процесом, ревізор повинен перерахувати собівартість па суму незаконно списаних матеріальних цінностей та ставити питання про відшкодування вартості цих цінностей згідно з положенням про Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей.

Переміщення та наявність виробничих запасів на складах.

Після проведення інвентаризації товарів і виявлення її результатів ревізор розпочинає документальну перевірку виробничих операцій. Основна мета перевірки виробничих операцій — встановити своєчасність і повноту оприбуткування матеріально відповідальними особами товарів, що надійшли на базу (склад), обґрунтованість самої операції та правильність списання у видаток відпущених (відвантажених) товарів.

Під час перевірки операцій щодо надходження товарів слід проаналізувати записи з рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками". Зокрема, з'ясовують:

наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену на цей рахунок;

чи не числяться на вказаному рахунку товари, які тривалий час перебувають у дорозі (понад встановлений термін пробігу). Які заходи вжито для розшуку цих товарів;

чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або нестачі товарів.

Акти на нестачу товарів при їх прийманні мають бути перевірені повністю, суцільним способом. Особливу увагу слід звернути на акти, за якими не були задоволені претензії, встановити причини й винних осіб [25, cтор.385].

Записи у звітах завідувачів складів порівнюють з даними первинних документів і встановлюють правильність бухгалтерської обробки їх (поставлення кореспондуючих рахунків). Записи у звітах мають бути підтверджені правильно оформленими документами. Ревізор перевіряє в документах правильність таксування, підрахунків і суму до розрахунку.

За записами в книзі виданих доручень ревізори перевіряють наявність неповернених і невикористаних доручень у матеріально відповідальних осіб, порушення правил видачі й оформлення доручень. У таких випадках з'ясовують, чи не видавалися доручення особам, які не працюють на ЗАО «ХПЗ», а також доручення без заповнення всіх реквізитів. Вибірково ревізор повинен перевірити за звітами завідувачів складів та за звітами експедиторів, чи оприбутковуються цінності, одержані за дорученнями, чи є відмітки в книзі обліку виданих доручень про їх використання (мають бути зазначені назва документа, його номер і дата) [17, cтор.78].

Суцільним способом перевіряють акти про встановлену розбіжність у кількості та якості на час приймання товару внаслідок виникнення нестач, пересортиці й псування.

Ревізор перевіряє, чи своєчасно Й правильно складено претензійні й позовні заяви до органів транспорту чи постачальників. Якщо допущено часткову втрату або пошкодження вантажу, то ревізор встановлює, чи прикладені до позовних заяв (претензій) комерційні акти й транспортні документи (залізничні накладні, вантажні квитанції). Ревізор перевіряє, чи повністю відшкодовані збитки на користь торговельної бази (складу). Крім того, ревізор перевіряє правильність заповнення товарно-транспортних накладних. Книжки товарно-транспортних накладних слід ураховувати як бланки суворої звітності, вони мають бути пронумеровані й мати штамп торговельної бази.

Ревізор перевіряє дотримання порядкової нумерації виписаних товарно-транспортних накладних. Відсутність якого-небудь номера націлює ревізора на виявлення безтоварних документів.

Особливій перевірці підлягає правильність ціни, зазначеної в товарно-транспортній накладній покупця. У такому разі ревізор користується книгою реєстрації номенклатурних номерів на товари й встановлює правильність цін на товари, які надходять.

В окремих випадках ревізор звертає увагу на обов'язкове прикладення до товарно-транспортних накладних доручень на одержання товарів, копій пакувальних листів, пропусків на вивіз товарів із території торговельної бази.

Ревізор також перевіряє правильність кореспонденції рахунків щодо надходження товарів.

Так, на вартість товарів за купівельними цінами здійснюються бухгалтерські записи [4, cтор.320]:

— дебет рахунка 28, субрахунок 281 "Товари на складі";

— кредит рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками".

Якщо на складі товари обліковуються за продажними цінами, то на суму торгової націнки робиться запис:

— дебет рахунка 28, субрахунок 281 "Товари на складі";

— кредит рахунка 285 "Торгова націнка".

Оплата розрахункових документів постачальників та транспортних організацій здійснюється на підставі таких бухгалтерських записів:

— дебет рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками";

— кредит рахунка 31 "Рахунки в банках", або кредит рахунка 51 "Довгострокові векселі видані", чи кредит рахунка 62 "Короткострокові векселі видані" — на суму виписаних векселів постачальникам;

Важливе значення має перевірка правильності відвантаження (реалізації) товарів з бази (складу). Особливу увагу при цьому слід звернути на організацію аналітичного обліку й, зокрема, на правильність і своєчасність складання товарних звітів.

Аналітичний облік товарів на оптових складах може бути партіонним, ґатунковим і оперативно-бухгалтерським. Перевірку товарних звітів завідувачів складів здійснюють балансовим способом: до залишку товарів на початок дня (початкове сальдо за дебетом) додають оборот товарів за день за дебетом (надходження товарів) і таким чином визначають залишок товарів на кінець дня (кінцеве дебетове сальдо) за кожним видом і ґатунком товарів.

При цьому слід мати на увазі, що в оптовій торгівлі аналітичний облік товарів у бухгалтерії бази здійснюється тільки у вартісному вираженні в розрізі матеріально відповідальних осіб і великих груп товарів [16, cтор.75].

Відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" при відпуску запасів (у т.ч. товарів) у виробництво, продажу та іншому вибутті оцінювання їх здійснюється за одним з таких методів – ідентифікована собівартість, середньозважена собівартість, ФІФО ЛІФО (на даний час не використовується) та за нормативними затратами (опис цих методів зображено в розділі 1.3).

При будь-якому способі отримання товарів вони обліковуються за первісною вартістю. До складу первісної вартості придбаних за оплату товарів залежно від умов договору постачання, способу доставки тощо входять такі витрати:

— сума, що сплачена або підлягає сплаті постачальнику;

— вартість вантажно-розвантажувальних робіт;

— витрати на транспортування товарів від продавця та їх страхування;

— проценти за кредит, наданий постачальником;

— мито, збори;

— непрямі податки (акцизний збір, ПДВ);

— вартість посередницьких послуг, пов'язаних із купівлею товарів.

Бувають випадки розкрадання товарів шляхом неповного їх оприбуткування при надходженні від постачальників. Про ознаки такого розкрадання можуть свідчити незадоволені постачальником рекламації (комерційні акти) на "недопостачання" товарів з його боку.

З метою документування розкрадання товарів на ЗАО «ХПЗ» слід проаналізувати такі документи:

— договір постачання;

— комерційний акт (акт приймання);

— товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, подорожній лист;

— рахунок — платіжну вимогу, виписки банку;

— товарний звіт, товарну книгу;

— звіт про рух тари.

Крім того, у разі необхідності проводять інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, і здійснюють відвантаження товарів.

Зіставляються також записи за кредитом рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та за дебетом рахунка 281 "Товари на складі".

Тому перевірку складського обліку запасів потрібно робити досить ретельно, тим більше, що такий контроль необхідний в умовах застосування оперативно-сальдового обліку матеріалів, де правильність кожної операції відображається не тільки в складському обліку, а й в бухгалтерії.

ВИСНОВОК

Основою господарської діяльності ЗАО «ХПЗ» є матеріальні цінності: виробничі запаси, готова продукція, товари, тара, малоцінні та швидкозношувані предмети (рахунки класу 2 "Запаси"), які також підлягають перевірці перевіряючи органів. Об'єктами такої ревізії є: приймання цінностей за кількістю і якістю, норми витрачання; МШП, товари і тара; первинні документи, регістри обліку, звітність.

Перевіркою повноти оприбуткування і правильності оцінки куплених матеріальних цінностей ревізори з'ясовують, чи відповідають підсумкові суми, відображені у відомостях обліку матеріальних цінностей, даним інших облікових регістрів (журналів-ордерів).

Послідовність ревізії запасів така:

- Інвентаризація запасів.

- Ревізія прибуткових і видаткових документів.

- Звіти матеріально відповідальних осіб.

- Регістри аналітичного обліку.

- Головна книга.

- Фінансова звітність.

Перевірка складського обліку є невід'ємною частиною ревізії зберігання матеріальних цінностей на складах є перевірка складського обліку. З цією метою дослідженню підлягають картки сортового обліку, які видаються бухгалтерією матеріально відповідальним особам під розписку.

Відпуск матеріалів на сторону перевіряється залежно від призначення цінностей, що відпускаються, у двох основних напрямах: відпуск сировини і матеріалів для переробки на стороні; відпуск матеріальних цінностей у порядку реалізації різним установам і особам.

Економне використання сировини і матеріалів на виробництві залежить від обґрунтованої розробки і впровадження прогресивних технологічних норм їх витрат. Для цього перевіряється діюча система нормування витрат матеріалів на виробництво, з'ясовується, які служби здійснюють нормування, які норми використовуються на підприємстві, в якому стані знаходиться нормативна технологічна документація, відповідність застосовуваних норм досягнутому рівню організації і технології виробництва, питома вага корисного використання сировини і матеріалів.

Перевірку фактичного використання сировини і матеріалів у виробництві доцільно проводити у двох основних напрямках: використання і збереження сировини і матеріалів у заготівельних і підготовлю вальних цехах використання і збереження деталей, заготовок і інших напівфабрикатів в основних технологічних цехах.

Ревізією використання сировини і матеріалів з'ясовують впровадження на підприємстві передових методів організації і технології виробництва і праці, які сприяють раціональному і бережливому їх витрачанню і зниженню норм витрат.

З метою забезпечення збереження вказаних предметів у експлуатації має бути організований належний контроль за їх рухом. Перевірка МШП здійснюється за видами предметів за однорідними групами відповідно до встановленого аналітичного обліку їх. Якщо строк експлуатації МШП не перевищує року, їх списують на зменшення нерозподіленого прибутку.

Висновки та пропозиції

Виходячи із мети та завдання дипломної роботи, поставлених на початку дослідження, нами було проведено ряд заходів та висунуто пропозиції по вирішенню зазначених питань по удосконаленню обліку та контролю за виробничими запасами на підприємстві.

1. Перш за все, за допомогою порівняння визначень запасів різних авторів було визначено їх значну роль у процесі суспільного виробництва. В законодавчих і нормативно-правових документах вживаються різні назви категорії - "запаси", "матеріали" та інші терміни. Дослідженням встановлено, що для уникнення плутанини та досягнення єдиної термінології слід у фінансовому обліку узагальнити єдиний термін, або вдатися до одного більш висвілюваного джерела, хоча в кожному виробництві є своя специфіка, яка є унікальна.

2. Досліджено стан діючої класифікації і оцінки виробничих запасів. Зокрема визначено за якими критеріями підприємство може визнавати запаси.

3. Узагальнено теоретичні і практичні питання обліку наявності, руху та вибуття виробничих запасів в умовах формування ринкових відносин. Доцільно мати єдиний порядок оприбуткування запасів. На окремому рахунку рекомендується використовувати для відображення приросту виробничих запасів, що надійшли з будь-яких джерел, включаючи витрати з покращення їх стану.

4. Пропонується внести зміни до змісту регістрів аналітичного обліку запасів, що дозволить підвищити їх інформаційність та аналітичність.

5. Досліджено наявність та динаміку виробничих запасів на ЗАО «ХПЗ».

Система обліку, яка склалася роками на вітчизняних підприємствах, не задовольняє вимоги ринку, оскільки умови функціонування значно розширюють коло операцій, що проводяться з запасами.

Проте Положенням (стандартом) 9 не визначено, які предмети належать до малоцінних і швидкозношуваних з урахуванням їх вартісної оцінки для того, щоб вони не належали до необоротних активів, а обліковувалися у складі оборотних активів - запасів. Отже, основна проблема, пов'язана з обліком малоцінних і швидкозношуваних предметів, полягає у визначенні їх вартісної межі. П(С)БО передбачає лише уцінку запасів і не передбачає їхню дооцінку (дооцінка можлива, проте в межах невеликої уцінки). Проте Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси детально регламентує загальні засади організації бухгалтерського обліку запасів і в принципі по-новому вирішує питання визначення та обліку первісної (балансової) вартості виробничих запасів та товарів, що сприятиме об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку фактичної собівартості використаних виробничих запасів і реалізованих товарів, точному визначенню фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємств.

Тому з впевненістю можна сказати на даному етапі, що запаси для кожного підприємства – це також активи, які утримуються для продажу за умови звичайної господарської діяльності (товари); які перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, (незавершене виробництво); утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бутинець Ф.Ф. Аудит: Підручник для спеціальності «облік і аудит» вищих навчальних закладів. - 7 видання, перероб. та доп. - Житомир: ЖІТІ: ПП «Рута», 2006. - 832 с.

2. Бутинець Ф.Ф. Бухгалтерський, фінансовий облік: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності «Облік і аудит» / за ред. проф. Бутинця Ф.Ф - Житомир: ЖІТІ, 2001. - 288 с.

3. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку: Навчальний посібник., Житомир: РУТА, 2001. - 576 с.

4. Бухгалтерський облік в Україні. Навчальний посібник. Нормативно-практичні матеріали. За ред. Хом'яка Р.Л. - Львів: Національний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр „Інтелект+” Інституту післядипломної освіти), «Інтелект-Захід», 2001. - 728с.

5. Бухгалтерський фінансовий облік /за ред. Ф.Ф. Бутинця. - Житомир: Рута, 2005.- 672с.

6. Бухгалтерський фінансовий облік: Навч. посіб. для ВНЗ /за ред. Чебанова Н., Василенко Ю. – К.: знання, 2002.- 672с.

7. Гарасим П.М., Хомин П.Я. Наскрізні блоки кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / Гарасим П.М., Бруханський Р.Ф - Тернопіль: Астон, 2003. - 363 с.

8. Голов С.Ф. Управлінський облік. Підручник. - Київ: Лібра, 2003. -704 с.

9. Завгородний В.П. Бухгалтерський учот, контроль и аудит в системе управления предприятием. – К.: Издательство „Ваплер”, 1997. – 976с.

10. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 17.07.1999 року № 996-ХІУ // Галицькі контракти. - 1999. - № 36. - С.54-59.

11. Закон України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні ” № 2939 – ХІІ від 26.01.93р. із змінами та доповненнями

12. Закон України „Про податкову службу України" від 22.03.93 р. Ю. Білуха М.Т. Аудит: Підручник.-К.: „ Знання " ДОО 2000. - 769 с.

13. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у ред. Закону від 22.05.1997р. № 283/97-ВР (зі зміна і доповненнями) // Все про бухгалтерський облік. - 2002. - № 52. - С. 34 - 44.

14. Значення оцінки вартості в обліку запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємстві. Бухгалтерський облік і аудит. 3/2002 C. 25 - 40

15. Контроль и ревизия: Практикум: Учеб. посіб. / за ред. Сухарева Л.А., Петренко С.Н. - К.: Знання, 2003р. - 202с.

16. Контроль і ревізія. Нормативно-практичні матеріали: Навч. посіб. для ВНЗ. — 3-тє вид. Рекомендовано МОН / за ред. Романів Є.М. Львів. 2004. - 328с.

17. Контроль і ревізія: Практикум: Навч. посіб. для ВНЗ / за ред. Бардаш С.В. – Житомир 2004р. - 384 ст.

18. Інструкція про інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей затверджено наказом Мінфіну України від 11.08.94 №69.

19. Костенко В.В. Удосконалення обліку основних фондів та необхідність здійснення процесів відтворення // Статистика України. - 2003. - № 1. - С. 73 -75.

20. Лишаленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник. - Київ: Видавництво «Центр Учбової літератури», 2003. - 524 с

21. Малюга Н.М. Шляхи удосконалення оцінки в бухгалтерському обліку: Теорія, практика, перспективи. -Житомир: ЖІТІ, 1998. - 384 с.

22. Пархоменко В.М., Баранцев П.П. "Реформування бухгалтерського обліку в Україні" Луганськ. "Футура" ДСД "Лугань" 2001 р. C. 243 – 280.

23. Петрик О.А. Аудит: методологія і організація: Монографія. — Київ: КНЕУ, 2003.-260с.

24. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій. Затв. Наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291 // Галицькі контракти. Додаток. «Документи для роботи». - 2000. - № 34. - С. 99 - 106.

25. Пушкар М.С Фінансовий облік: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 628 с.

26. Романів М.В. Державний фінансовий контроль і аудит. Навчально-методичний посібник. - Київ: ТОВ "НІОС", 1998. - 224 с.

27. Серединська В.М., Загородна О.М., Федорович Р.В. Теорія економічного аналізу: Підручник / за ред. Федоровича Р.В. - Тернопіль: «УкрМедКнига», 2002. - 324 с.

28. Сук П.Л. Черниш Л.О. Облік виробничих запасів // Бухгалтерія в сільському господарстві. 1998 - №1 с.7-10.

29. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. – К.: Знання – Прес, 2002.

30. Фінансовий облік: Підручник для ВНЗ. — 2-ге вид. Рекомендовано МОН / за ред. Пушкар М.С. – Тернопіль. 2004. - 630с.