Отчет по практике: Бухгалтерський облік на сільськогосподарському підприємстві

В ступ

Метою практики є оволодіння практичними навичками по складанню зведених бухгалтерських документів, набуття знань і професійних умінь і навичок ведення фінансового та управлінського обліку на підприємствах.

Метою технологічної практики з бухгалтерського обліку є закріплення, розширення і поглиблення знань основ фінансового та управлінського обліку, опанування практичними навичками із складання бухгалтерських записів по проведеним господарським операціям, відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, проведення бухгалтерських розрахунків.

Основним завданням виробничої практики є закріплення, розширення і поглиблення теоретичних знань, одержаних в академії, набуття практичних навичок ведення бухгалтерського обліку, проведення науково-дослідної роботи і наукових досліджень, збір матеріалів про конкретне підприємство.

Завдання технологічної практики з бухгалтерського обліку полягає у:

– знайомстві з обліковою політикою конкретного підприємства;

– набутті практичних навичок по веденню бухгалтерського облікушляхом безпосередньої участі в поточних облікових роботах бухгалтерії;

– знайомстві з веденням управлінського обліку на підприємстві, системою обробки інформації, яку надають виробничі підрозділи.

Об’єктом практики виступає майно підприємства, його капітал, зобов’язання та господарські операції, що викликають зміни в складі засобів підприємства та джерел їх утворення.

Суб’єктом практики є саме підприємство.

При обробці матеріалів практики я застосовувала такі основні методи: документація та інвентаризація, оцінка і калькуляція, рахунки і подвійний запис, баланс і звітність.

1. Організаційно-економічна характеристика підприємства

Приватне сільськогосподарське підприємство – /надалі – «Підприємство»/ створене та діє у відповідності до закону України «Про підприємство», «Про підприємства України», «Про власність», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», земельного законодавства та інших законодавчих актів України.

Підприємство у своїй діяльності користується чинним законодавством, підзаконними актами України і Статутом.

Форма власності – приватна.

Організаційно-правова форма – приватне сільськогосподарське підприємство.

Мета і предмет діяльності.

Підприємство має своєю метою здійснення робіт в галузі сільського господарства, а також виробництво та реалізація товарної продукції і сировини. Брати участь у виробництві, переробці, реалізації сільськогосподарської продукції, направлене на одержання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є:

Організація сільськогосподарського виробництва – рослинництво, тваринництво:

– вирощування зернових та технічних культур;

– овочівництво, садівництво;

– розведення великої рогатої худоби;

– розведення свиней;

– розведення птиці;

– розведення інших тварин.

Переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва так і придбаного.

Оптова і роздрібна торгівля товарами, продукцією власного виробництва, комерційна та комісійна торгівля.

Виробництво будівельних матеріалів, виконання будівельних та ремонтно-будівельних робіт.

Розвиток підсобних промислів та виробництво товарів і продукції широкого вжитку:

– торгівельно-комерційна та посередницька діяльність, включаючи оптову та оптово-роздрібну торгівлю, в т.ч. торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, організацію магазинів та пунктів громадського харчування;

- здійснення вантажних та пасажирських перевезень на території України та за її межами;

- зовнішньоекономічна діяльність;

– інші види діяльності не заборонені чинним законодавством.

Надання матеріально-технічної і агротехсервісної допомоги та посередницьких послуг приватним власникам, в т.ч. фермерам іншим юридичним і фізичним особам.

Надання туристично-екскурсійних послуг громадянам, в т.ч. закордонним.

Надання технічної допомоги в обробітку землі і збиранні, урожаю.

Постачальницька діяльність товаровиробникам:

– постачання технологічних ліній для переробки сільськогосподарської продукції, засобів механізації, запасних частин до сільськогосподарської техніки;

– сільськогосподарського інвентарю, інструментів;

– нафтопродуктів;

– гербіцидів, міндобрив, насіння, племінної, робочої худоби та птиці;

– комбікормів ветеринарних препаратів, зоотехнічних засобів, та інших товарно-матеріальних цінностей сільськогосподарського призначення;

– будівельних матеріалів, металоконструкцій, столярних, металевих, сантехнічних виробів.

Таблиця 1.1. Аналіз фінансових результатів діяльності за 2006–2008 рр.

В структурі операційних витрат питома вага собівартості реалізованої продукції зменшилась з 86,0 до 84,8%. По інших їх видах спостерігається підвищення питомої ваги, що пояснюється суттєвим перевищенням темпу зростання адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат над темпом зростання собівартості реалізованої продукції.

Прибуток від операційної діяльності збільшився на 262,6%, а прибуток від звичайної діяльності – на 286,3%. У зв'язку з відсутністю надзвичайних доходів і витрат чистий прибуток співпадає з прибутком від звичайної діяльності. У 2008 році частка чистого прибутку в доході від реалізації продукції становила 29,9%, а у валовому прибутку – 116,9%. Таким чином, в цілому спостерігається позитивна динаміка фінансових результатів діяльності підприємства.

Таблиця 1.2. Аналіз майна за 2006 – 2008 рр.

Як свідчать розрахунки, у 2006 році порівняно з 2008 роком вартість майна підприємства збільшилась на 129,0 тис. грн., або 8,2%. При цьому необоротні активи зменшились на 664,0 тис. грн. (-62,4 %), а оборотні активи зросли на 794,0 тис. грн. (159,1%). У підсумку питома вага необоротних активів у майні зменшилась з 68,03 до 23,63%, а оборотних активів – відповідно зросла з 31,91 до 76,37%. Необоротні активи підприємства представлені, насамперед, основними засобами, вартість яких зменшилась на 619 тис. грн., або 64,5%.

Зростання оборотних активів пояснюється збільшенням як оборотних виробничих фондів (на 444,0 тис. грн., або 149,5%), так і фондів обігу (на 350,0 тис. грн., або 173,3%).

Таблиця 1.3. Аналіз джерел формування капіталу за 2006–2008 рр.

Аналіз джерел формування капіталу засвідчив, що в структурі пасивів на кінець 2008 року 50,09% займав власний капітал. За даними балансів зменшення вартості власного капіталу на 258,0 тис. грн., що становить 23,3%, відбулося за рахунок зменшення іншого додаткового капіталу.

На кінець 2008 року позиковий капітал підприємства представлений переважно довгостроковими зобов’язаннями, які становлять 38,1%. За досліджуваний період довгострокові зобов’язання зросли на 590,0 тис. грн., а поточні зобов’язання скоротилися на 217,0 тис. грн.

Таблиця 1.4. Аналіз ліквідності балансу за 2006 – 2008 рр., тис. грн.

Отже, в 2006 році нестача високоліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань становила 299,0 тис. грн., а в 2008 році ця сума зменшилась до 61,0 тис. грн. По середньо- і низьколіквідних активах спостерігається надлишок платіжних засобів з тенденцією до його збільшення. Таким чином, баланс не є абсолютно ліквідним у зв'язку з нестачею високоліквідних активів, але динаміка ліквідності підприємства позитивна.

Таблиця 1.5. Аналіз відносних показників ліквідності та платоспроможності за 2006 – 2008 рр.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності не відповідає нормативному значенню, але в 2008 році в порівнянні з 2006 роком він зріс на 0,068. Отже, підприємство має слабкі можливості погашення поточних зобов'язань за рахунок високоліквідних оборотних активів. Фактичні значення коефіцієнта швидкої ліквідності і загального коефіцієнта ліквідності збільшились відповідно на 0,769 і 5,748. Вони перевищують нормативні значення, що свідчить про позитивну динаміку ліквідності та платоспроможності підприємства за даними відносними критеріями. Так, станом на 2006 рік оборотні активи перевищували поточні зобов'язання в 1,2 рази, а на 2008 рік – майже в 7 раз.

2. Бухгалтерський облік

2.1 О блікова політика підприємства

Ведення бухгалтерського обліку на підприємстві покладено на бухгалтерську службу підприємства на чолі з головним бухгалтером.

Застосовується План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. З метою забезпечення необхідної деталізації обліково-економічної інформації дозволити головному бухгалтеру своїм розпорядженням вводити додаткову систему субрахунків.

Застосовується автоматизована систему обліку.

Організовується аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей:

– у бухгалтерії – у відомостях обліку залишків матеріалів у кількісно-сумарному виразі;

– на складах – у картках складського обліку в кількісному виразі.

Ведення податкового обліку відповідно до законодавства України.

Працівникам які оформляють первинні документи, дотримуватись порядку їх заповнення відповідно до вимог головного бухгалтера. У разі несвоєчасного складання первинних документів, недостовірного відображення в них даних чи оформлення з порушенням законодавчих та нормативних вимог відповідні працівники притягуються до відповідальності згідно із законодавством України.

Перед складанням річної фінансової звітності проводити інвентаризацію активів та зобов’язань підприємства станом на 1 грудня поточного року. Крім того, проводити інвентаризацію у разі зміни матеріально відповідальної особи та при встановленні фактів розкрадань. Для проведення інвентаризації створити постійно діючу комісію.

Провадиться один раз на місяць раптова ревізія каси.

Матеріальні активи з терміном корисного використання (експлуатації) понад один рік вартістю менше 1000 грн. вважати іншими необоротними матеріальними активами.

Застосовуються при нарахуванні амортизації основних засобів методи амортизації та ліквідаційна вартість, установлені та затверджені протоколом засідання постійно діючої експертної комісії та погоджені з директором, установлюються при цьому такі методи нарахування амортизації для:

– об’єктів основних засобів – прямолінійний, зменшення залишкової вартості чи кумулятивний методи;

– вантажних автомобілів – виробничий метод;

– малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів – у розмірі 100% їх вартості у першому місяці використання таких об’єктів;

– інших необоротних матеріальних активів – прямолінійний метод;

– нематеріальних активів – прямолінійний метод.

Застосовуються такі методи оцінки запасів при відпуску їх у виробництво, продажу чи іншому вибутті:

– середньозваженої собівартості – при відпуску запасів у виробництво та реалізації готової продукції;

– за цінами продажу – для товарів, що продаються уроздріб у громадському харчуванні.

Сума резерву сумнівних боргів формується виходячи з платоспроможності окремих (конкретних) дебіторів.

Резервування коштів на забезпечення оплати відпусток, додаткове пенсійне забезпечення, забезпечення гарантійних зобов’язань, інших витрат і платежів не провадиться.

Фінансові інвестиції непов’язаним сторонам відображаються на дату балансу за справедливою вартістю.

Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг (виконання робіт) здійснюється шляхом вивчення виконаної роботи, при цьому в бухгалтерському обліку доходи відображати у звітному періоді підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

Приймається як база розподілу змінних і постійних розподілених загальновиробничих витрат основна заробітна плата (без доплат і надбавок) виробничих робітників.

Для перерахунку доходів, витрат і руху грошових коштів середньозважений валютний курс не застосовується.

2.2 Облік необоротних активів

У бухгалтерському обліку до необоротних активіввідносяться активи, призначені для використання протягом періоду більше одного року (або операційного циклу, якщо він перевищує один рік). Тобто вони обслуговують декілька циклів виробництва, не змінюючи при цьому своєї натуральної форми.

Порядок формування у бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи визначено П(С) БО 7 «Основні засоби».

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних та соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більший, ніж один рік). [11]

Визнання та оцінка основних засобів

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються згідно до діючого Плану рахунків і прийнятого до застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку які передбачають, що одинакові за технічними характеристиками, призначенням та способом використання об'єкти основних засобів об'єднуються в такі групи: 1) інвестиційна нерухомість; 2) земельні ділянки; 3) капітальні витрати на поліпшення земель; 4) будинки та споруди; 5) машини та обладнання; 6) транспортні засоби; 7) інструменти, прилади та інвентар; 8) тварини; 9) багаторічні насадження; 10) інші основні засоби.

Об'єкт основних засобів визнається як актив тоді, коли існує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з використанням цього об'єкта, та його вартість може бути достовірно визначена. [16]

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: – суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

– реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

– суми ввізного мита;

– суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);

– витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

– витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;

– інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов'язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об'єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Первісна вартість безоплатно отриманих основних засобів дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання з урахуванням витрат які входять до первісної вартості об’єкта.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат які входять до первісної вартості об’єкта.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого об'єкта основних засобів. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є справедлива вартість переданого об'єкта з включенням різниці до витрат звітного періоду.

Первісна вартість об'єкта основних засобів, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого об'єкта основних засобів, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку, з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінка основних засобів тієї групи, об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою регулярністю, щоб їх залишкова вартість на дату балансу суттєво не відрізнялася від справедливої вартості.

Амортизація основних засобів

Об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій).

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) нараховується із застосуванням таких методів:

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об'єкта основних засобів, на суму числа років його корисного використання;

5) виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об'єкта основних засобів.

Підприємство може застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством.

Вибуття основних засобів

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.

У разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів його первісна (переоцінена) вартість та знос зменшуються відповідно на суму первісної (переоціненої) вартості та зносу ліквідованої частини об'єкта. [2]

Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

У бухгалтерському обліку та звітності основні засоби відображаються на рахунку 10 «Основні засоби», призначеному для обліку та узагальнення інформації про наявність і рух власних або одержаних на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, віднесених до складу основних засобів. Це рахунок активний, балансовий, основний.

За дебетом рахунка 10 «Основні засоби» відображають: надходження придбаних, створених, безоплатно одержаних основних засобів на баланс підприємства, що обліковуються за первинною вартістю; суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигід (за винятком витрат на ремонт, що згідно з П(С) БО 16 «Витрати» відносять на рахунки витрат); суму дооцінки вартості об'єкта основних засобів. За кредитом рахунка 10 «Основні засоби» відображають: вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності їх критеріям визнання активом; часткову ліквідацію об'єкта основних засобів; суму уцінки об'єктів основних засобів.

Аналітичний облік основних засобів здійснюється з використанням інвентарних карток з обліку основних засобів, окремо щодо кожного об’єкта.

Інформація про основні засоби розкривається в розділі активу балансу «Необоротні активи» Форми 1 «Баланс». У Формі 4 «Звіт про власний капітал» наводиться інформація про дооцінку і уцінку основних засобів. У Формі 5 «Примітки до річної фінансової звітності» в окремому розділі ІІ в розрізі субрахунків наводиться інформація про наявність та рух основних засобів, а також їх знос.

Облік інших необоротних матеріальних активів

До необоротних матеріальних активів, крім основних засобів, що обліковуються на рахунку 10 «Основні засоби», відносять також основні засоби, облік яких ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи».

До переліку таких основних засобів, які враховуються на рахунку 11, належать:

– знаряддя лову (трали, неводи, сіті, снасті);

– бензомоторні пили, сезонні дороги, тимчасові будови в лісі терміном експлуатації до 2 років;

– спеціальні інструменти та спеціальні пристосування (для серійного та масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуального замовлення);

– спеціальний одяг, спеціальне взуття, а також постільні речі терміном використання більше одного року;

– формений одяг, призначений для видачі працівникам підприємства;

– предмети, призначені для видачі напрокат;

– бібліотечні фонди;

– вулики нові і вулики, які знаходяться в експлуатації;

– інші предмети.

Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи» – активний, балансовий, основний, призначений для обліку необоротних активів.

За дебетом рахунка 11 «Інші необоротні матеріальні активи» відображається надходження на підприємство придбаних, створених, безоплатно отриманих інших необоротних матеріальних активів (за первинною вартістю); сума витрат, яка пов'язана з поліпшенням об'єкта (реконструкція, модернізація), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта; сума дооцінки вартості об'єкта необоротних матеріальних активів. За кредитом рахунка 11 відображаються вибуття інших необоротних матеріальних активів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта та сума їх уцінки.

Рахунок 11 «Інші необоротні матеріальні активи» має такі субрахунки:

111 «Бібліотечні фонди»;

112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи (МНМА)»;

113 «Тимчасові (нетитульні) споруди»;

114 «Природні ресурси»;

115 «Інвентарна тара»;

116 «Предмети прокату»;

117 «Інші необоротні матеріальні активи».

Аналітичний облік необоротних матеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта цих активів. Підприємства, які амортизацію бібліотечних фондів і малоцінних необоротних матеріальних активів нараховують у першому місяці використання зазначених об'єктів у розмірі 100% від їх вартості, аналітичний облік цих об'єктів можуть вести із забезпеченням інформації про загальну кількість об'єктів та їхню загальну вартість у розрізі класифікаційних підгруп, що підприємство запроваджує самостійно. Вартість об'єкта таких підгруп при його вибутті визначається діленням вартості відповідної підгрупи, що обліковується на субрахунках 111 і 112, на кількість об'єктів, що входять до складу відповідної підгрупи, з відображенням за кредитом субрахунків 111 і 112 у кореспонденції з дебетом субрахунку 132. Якщо підприємство обирає такий порядок аналітичного обліку малоцінних необоротних матеріальних активів, у наказі про облікову політику слід зазначити перелік підгруп малоцінних необоротних активів, за якими ведуть їх аналітичний облік.

Облік нематеріальних активів

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше 1 року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує 1 рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам. [11]

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в результаті обміну на подібний об'єкт, дорівнює залишковій вартості переданого нематеріального активу. Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю нематеріального активу, отриманого в обмін на подібний об'єкт, є його справедлива вартість із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість нематеріального активу, придбаного в обмін (або частковий обмін) на неподібний об'єкт, дорівнює справедливій вартості переданого нематеріального активу, збільшеній (зменшеній) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Нематеріальні активи, отримані внаслідок об'єднання підприємств, оцінюються за їх справедливою вартістю.

Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.

Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, включає прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані із створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигод.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.

Переоцінка нематеріальних активів не є обов’язковим заходом, а застосовуються лише у випадку наявності активного ринку. [3]

Для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів призначено активний, балансовий, основний рахунок 12 «Нематеріальні активи». За дебетом рахунку 12 «Нематеріальні активи» відображається придбання або отримання в результаті розробки (від інших фізичних або юридичних осіб) нематеріальних активів, що обліковуються за первинною вартістю, та сума дооцінки таких активів, за кредитом – вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигод від його використання та сума уцінки нематеріальних активів.

Рахунок 12 «Нематеріальні активи» має субрахунки:

121 «Права користування природними ресурсами»;

122 «Права користування майном»;

123 «Права на комерційні позначення»;

124 «Права на об'єкти промислової власності»;

125 «Авторські та суміжні з ними права»;

127 «Інші нематеріальні активи». [11]

В Балансі відображається вартість об’єктів нематеріальних активів в першому розділі в рядках: залишкова вартість, первісна вартість, накопичена амортизація, а також у Примітках до річної фінансової звітності.

Облік довгострокових біологічних активів

Довгострокові біологічні активи обліковуються на рахунку 16 «Довгострокові біологічні активи», крім того об’єктами їх обліку є незрілі активи, їх за галузевою ознакою виділяють тільки в рослинництві, оскільки тварини першого року – це поточні біологічні активи.

Витрати на створення незрілих біологічних активів відображаються за дебетом 155, а в момент коли активи стають довгостроковими дебет 16 кредит 155.

Для документування операцій з довгострокових біологічних активів використовують типові форми для основних засобів (Акт приймання-передачі і інвентарна картка, акт приймання багаторічних насаджень і передача їх в експлуатацію, акт на переведення тварин з групи в групу).

При формуванні первісної вартості довгострокових біологічних активів включають:

- ціни придбання з урахуванням знижок;

- непрямі податки, що не відшкодовуються;

- ввізне мито;

- витрати на транспортування;

- інші витрати пов’язані з доведенням активу до придатного стану.

Інформація про довгострокові біологічні активи розкривається в «Балансі» у рядках довгострокові біологічні активи за справедливою вартістю, первісною вартістю і накопичена амортизація. У «Звіті про фінансові результати» у рядках дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції і витрати від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції.

Таблиця 2.1. Облік необоротних активів

2.3 О блік запасів

Згідно П(С) БО 9 запаси – це активи, які утримуються підприємством для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності, перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Визнання та первісна оцінка запасів

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування або однорідна група (вид). Придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Первісною вартістю запасів, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їхня виробнича собівартість.

Первісною вартістю запасів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

Первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

Первісна вартість одиниці запасів, придбаних у результаті обміну на подібні запаси, дорівнює балансовій вартості переданих запасів.

Первісною вартістю запасів, що придбані в обмін на неподібні запаси, визнається справедлива вартість отриманих запасів.

Оцінка вибуття запасів

При відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Запаси, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють одне одного, оцінюються за ідентифікованою собівартістю.

Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться щодо кожної одиниці запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці запасів. Оцінка кожної операції з вибуття запасів може здійснюватись за середньозваженою собівартістю діленням сумарної вартості таких запасів на дату операції на сумарну кількість запасів на дату операції.

Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка продукції за нормативними затратами коригується до фактичної виробничої собівартості.

Оцінка за цінами продажу заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього проценту торговельної націнки товарів. Цей метод можуть застосовувати (якщо інші методи оцінки вибуття запасів не виправдані) підприємства, що мають значну і змінну номенклатуру товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки на ці товари. Сума торговельної націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості реалізованих товарів і середнього відсотку торговельної націнки. Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання. [4]

Для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у т. ч. сировини й матеріалів, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва призначено рахунок 20 «Виробничі запаси». Це рахунок активний, балансовий, основний, призначений для обліку оборотних активів. За дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображаються надходження запасів на підприємство, їх дооцінка, за кредитом – витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінку тощо.

Рахунок 20 «Виробничі запаси» має субрахунки:

201 «Сировина і матеріали»;

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

203 «Паливо»;

204 «Тара й тарні матеріали»;

205 «Будівельні матеріали»;

206 «Матеріали, передані в переробку»;

207 «Запасні частини»;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209 «Інші матеріали».

На субрахунку 201 «Сировина і матеріали» відображаються наявність та рух сировини й основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними компонентами при її виготовленні.

На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» відображаються наявність та рух купованих напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання. На субрахунку 203 «Паливо» (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали) обліковуються наявність та рух палива, що купується чи заготовлюється для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, а також для вироблення енергії та опалення будівель.

На субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали» відображаються наявність і рух усіх видів тари, крім тари, що використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовують для виготовлення тари та її ремонту (деталі для збирання ящиків, бочкова клепка тощо).

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» підприємства-забудовники відображають рух будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, обладнання і комплектуючих виробів, які належать до монтажу, та інших матеріальних цінностей, необхідних для виконання будівельно-монтажних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» обліковуються матеріали, передані в переробку на сторону та які надалі включаються до складу собівартості отриманих із них виробів.

На субрахунку 207 «Запасні частини» ведеться облік придбаних чи виготовлених запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, що використовуються для проведення ремонтів, заміни зношених частин машин, обладнання, транспортних засобів, інструменту, а також автомобільних шин у запасі та обороті.

На субрахунку 208 «Матеріали сільськогосподарського призначення» обліковуються мінеральні добрива, отрутохімікати для боротьби зі шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, біопрепарати, медикаменти, хімікати, що використовуються для боротьби з хворобами сільськогосподарських тварин.

На субрахунку 209 «Інші матеріали» обліковуються відходи виробництва (обрубки, обрізка, стружка тощо), невиправний брак, матеріальні цінності, одержані від ліквідації основних засобів, які не можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини на цьому підприємстві (металобрухт, утиль), зношені шини тощо.

Для обліку транспортно-заготівельних витрат (ТЗВ), якщо їх неможливо віднести прямо у собівартість придбаних запасів, необхідно відкрити окремий субрахунок «Транспортно-заготівельні витрати» до відповідного рахунка запасів. За дебетом цього субрахунку відображають всі понесені транспортно-заготівельні витрати, а за кредитом – щомісячне списання ТЗВ на собівартість вибулих запасів.

Сума транспортно-заготівельних витрат, яку відносять до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка ТЗВ і вартості запасів, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих запасів. Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат розраховується діленням суми залишків ТЗВ на початок звітного місяця і ТЗВ за звітний місяць на суму залишку запасів на початок місяця і запасів, що надійшли за звітний місяць.

Транспортно-заготівельні витрати можуть бути також включені до собівартості придбаних запасів шляхом розподілу.

Інформація про виробничі запаси розкривається у Формі 1 «Баланс» в складі оборотних активів за визначеними обліковими групами. У Формі 5 «Примітки до річної фінансової звітності» де зазначають методи оцінки запасів, облікову вартість у розрізі груп і балансову вартість запасів, що передані у переробку, на комісію чи в заставу.

Висновки

За час проходження виробничої практики я оволоділа практичними навичками по складанню зведених бухгалтерських документів, складанню бухгалтерських записів по проведеним господарським операціям, відображенню господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, проведенню бухгалтерських розрахунків, набула знань і професійних умінь з ведення фінансового та управлінського обліку на підприємстві.

Я ознайомилася з порядком ведення господарських операцій, правильним їх документальним оформлення, з веденням виробничого обліку на підприємстві, системою обробки інформації.