Курсовая работа: Дидактичні ігри та їх місце в системі навчальних занять

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет

імені М.П.Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра теорії та методики навчання природничо-географічних дисциплін

Курсова робота

з методики навчання географії

«Дидактичні ігри та їхнє місце в системі навчальних занять

із курсу «Географія України» (8 клас)»

Студентки ІV курсу

спеціальності «Географія-психологія»

Федоренко Ольги Олексіївни

науковий керівник

кандидат педагогічних наук

доцент Покась Лілія Антонівна

Київ - 2008

Вступ

Розділ 1 Дидактична гра як метод активізації навчальної діяльності учнів

1.1Дидактичні ігри як педагогічна проблема

1.2Навчальна гра як дидактична категорія

1.3 Роль ігрових елементів у засвоєнні географічних знань

Розділ 2 Методика використання дидактичних ігор у курсі «Географія України» (8 клас)…

2.1 Географічні ігри на уроках різного типу у 8 класі.

2.2 Можливості комбінованого уроку з географії для використання дидактичних ігор

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність теми дослідження

Інтеграція України до європейського та світового співтовариства ставить нові вимоги до формування й розвитку творчої особистості, що є необхідною умовою досягнення успіху на цьому шляху. Сьогодення вимагає перебудови, що стосується не лише методів і форм роботи, але й самого змісту викладання в новій школі: принципів, підходів до навчання та пізнання дійсності. Учні старших класів загальноосвітніх шкіл повинні бути підготовлені до професійної діяльності в конкурентному середовищі, в якому кожна ситуація вимагає творчого підходу. Природничі дисципліни дають можливість розвитку мисленнєвих операцій, бо саме людина, яка сама є частиною природи, найбільшою мірою сприймає її закони і закономірності. У пізнанні природи найповніше реалізуються творчі можливості особистості.

У державних документах – Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Законі України «Про освіту» (1996 р), Державній програмі «Вчитель» (2002 р.), Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні (2004 р.) – значна увага приділяється підготовці активних людей, здатних розв’язувати різноманітні проблеми, діяти в нестандартних ситуаціях, творчо мислити і самостійно приймати рішення. Наголошується, що головною метою української системи освіти є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості.

У процесі науково-пошукової роботи виявлено, що в зарубіжній науці проблема творчого розвитку особистості розглядається у працях учених С.Арієтті, А.Бергсона, А.Маслоу, Дж.Ст.Міля, А.Кестлера, К.Кнеллера, Е.Кріса, Л.Кубі, Д.Саппа, Б.Спінози, Г.Уеллеса, як і питання вікових особливостей старшокласників (М.Дебес, Ж.Піаже та ін.).

Основи забезпечення дидактичних умов та активізації навчання розкрито в працях вітчизняних і зарубіжних науковців (Ю.К. Бабанський, Г.Г. Ващенко, С.У. Гончаренко, А.А. Горбатков, П.М. Гусак, М.А. Данилов, О.К. Дусавицький, В.М. Загвязинський, І.А. Зязюн, В.Д. Іванов, П.Ф. Каптерев, В.І. Лозова, Н.Є. Мойсеюк, Н.А. Морозова, Н.Д. Нікандров, А.С. Нісімчук, О.М. Пєхота, Р.О. Позінкевич, Л.С. Славіна, О.М. Степанов, В.О. Сухомлинський, Н.М. Тарасевич, М.М. Фіцула, О.Т. Шпак, Г.І. Щукіна, Н.Є. Щуркова, М.Д. Ярмаченко). Питання викладання природничих дисциплін у школі досліджували М.В. Гриньова, Л.А. Липова, А.В. Степанюк; проблеми творчого розвитку школярів розкриті у працях Л.І. Божович, А.В. Брушлінського, Л.С. Виготського, Л.Л. Гурової, В.В. Давидова, Л.В. Занкова, М.М. Поташника, В.В. Рибалки, В.А. Роменця, С.Л. Рубінштейна, С.В. Сисоєвої, О.К. Тихомирова, Г. Уеллеса, Л.І. Шрагіної, М.Д. Ярошевського.

Творчий розвиток учнів основної школи обумовлений їх загальною готовністю до активної життєтворчості. Конституціональним у становленні особистості восьмикласників є соціальне самовизначення – пріоритетна спрямованість та мотиви діяльності, від змісту і характеру яких залежить успішність творчої навчальної діяльності.

Стратегія розвитку освіти в Україні відповідно до національної програми “Освіта” передбачає використання світового досвіду для створення системи освіти, яка б відповідала стандартам ХХІ ст. До таких наукових розробок належить система розвивального навчання, що є прообразом принципово нової системи освіти.

Систематизації і подальшому розвитку розвивального впливу служить впровадження на уроках географії у восьмих класах дидактичних ігор.

Об’єкт дослідження: навчально-виховний процес навчання географії в основній школі.

Предмет дослідження: використання дидактичної гри у процесі вивчення фізичної географії як засобу активізації навчальної діяльності восьмикласників.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити результативність використання дидактичної гри на уроках географії у 8 класі.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що навчання географії з використанням ігрових елементів сприятиме успішному формуванню пізнавальних інтересів учнів 8 класу за умови, якщо:

– в сучасній школі на основі ігрових форм навчання послідовно і цілеспрямовано будуть реалізуватися найбільш ефективні форми, методи та прийоми вивчення географії 8 класу для розвитку пізнавальних інтересів;

– методика викладання географії буде спрямована на активізацію пізнавальної діяльності учнів 8 класу.

Завдання дослідження:

1. На основі теоретичного аналізу психолого-педагогічної літератури обґрунтувати можливості уроків із застосуванням дидактичних ігор як одну з ефективних форм навчання географії в основній школі, необхідність застосування уроків із застосуванням дидактичних ігор як засобу активації самостійної творчої діяльності восьмикласників.

2. Визначити місце уроків із застосуванням дидактичних ігор серед інших форм навчання географії.

3. Розробити конкретні методичні рекомендації для проведення уроків із застосуванням дидактичних ігор з курсу «Географія України» 8 клас як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів основної школи.

Розділ 1 Дидактична гра як метод активізації навчальної діяльності учнів

1.1 Д идактичні ігри як педагогічна проблема

Понад 60 % восьмикласників відповіли, що більшу частину часу на уроці вони слухають пояснення вчителя. Зважаючи на це, вчитель має переосмислити й проаналізувати свою методику роботи й впровадити в навчальний процес нові інтерактивні форми й методи проведення уроків з географії, які сприяли б формуванню розумової активності і самостійності школярів.

Основною характеристикою традиційної системи освіти є конкретно-практичні знання, викладені у вигляді готових зразків. Традиційна методика викладання предметів початкової ланки спрямована здебільшого на запам’ятовування програмового матеріалу і відтворення його.

Нині в середній школі потрібно змінювати пріоритети цілей навчання: на перший план треба висувати його розвиваючу функцію, культ самостійності і нестандартності думок.

У північних народів є простий і мудрий афоризм: “Якщо подарувати людині одну рибину, вона буде ситою один день. Якщо подарувати дві, буде ситою два дні. А якщо навчити ловити рибу – буде ситою все життя.” Так і в навчанні: скільки б у школяра не було предметних знань і вмінь, старанності, сумлінності – їх все одно буде замало для подальшого успішного навчання і розвитку.

Аналіз відповідей учнів на запитання про організацію навчальної роботи на уроках географії засвідчив, що учні вважають географію експериментальною наукою. Однак понад 50 % опитаних учнів відповіли, що експеримент на уроках географії не проводився ніколи або вони не знали про його проведення. Тому вчителі мають особливу увагу приділяти організації експериментальної роботи на уроках географії, що передбачено й вимогами навчальної програми.

Проблема впровадження різноманітних дидактичних методів у навчанні географії відображені в досвіді роботи Оль ги Володимирівни Алєксєєнко, Павла Анатолійовича Вірченка, Наталії Володимирівни Діденко, Тетяни Василівни Косарєвої, Галини Омелянівни Островської, Ігоря Олександровича Паламарчука, Богдана Васильовича Портяного, Ніни Григорівни Шпир, Світлани Миколаївни Чернякової. Саме активна, дійова позиція учнів на уроках географії, на їхню думку, допомагає максимально засвоїти й використовувати географічні знання, стимулює розвиток мислення та уяви, формує зацікавленість та позитивне ставлення до предмета.

Серед шкільних географічних курсів «Географія України» на сьогодні залишає за собою провідне місце у формуванні особистості громадянина України, забезпечуючи вивчення рідного довкілля та сприяючи розвитку етнічного, територіального, державницького патріотизму. Завдання цього курсу полягає у створенні цілісного образу рідної країни з точки зору поєднаних компонентів – природи, населення, господарства, які перебувають у взаємозалежності і взаємозв’язку. Унікальність цього курсу полягає в тому, що учні мають можливість відчути взаємодію між природно-територіальними і соціально-територіальними комплексами на одному об’єкті вивчення. Вивчення території України відбувається за закономірностями краєзнавчого та країнознавчого підходу, оскільки цей підхід забезпечує найбільш природний спосіб синтезу відомостей про природу, населення, господарство; показ постійного обміну енергією і речовиною між природою і суспільством. Особлива увага до вивчення географії України пояснюється ще й тим фактом, що Україна для українських учнів має й духовний зміст – це земля наших дідів, батьків. «Батьківщина, писав В.О.Сухомлинський, починається для дитини зі шматочка хліба і ниви пшениці, з лісової галявини і блакитного неба над маленьким ставом, з пісень і казок над колискою… Пізнаючи світ і самих себе, діти зобов’язані по крихітці усвідомлювати відповідальність за матеріальні і духовні цінності, створені старшими поколіннями».

Поряд зі змістовим компонентом курсу, не менш важливою є процесуальна складова навчального процесу. Мова йде про сприяння індивідуальному особистісному розвитку учня через залучення його до активної діяльності у процесі опанування знаннями. Принцип активності того, хто навчається, був і залишається одним із провідних у педагогіці. Його сутнісною характеристикою є цілеспрямоване активне сприйняття учнями явищ, що вивчаються, їх осмислення, переробка і використання. Цей принцип передбачає якість навчальної діяльності, що характеризується високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в засвоєнні знань та вмінь, результативністю та відповідністю соціальним нормам, активністю учіння, засвоєння змісту, яка визначає ступінь «стикання» учня з предметом його діяльності. Через суб’єктивні активність виявляються такі важливі якості особистості, як індивідуальність особистості, працездатність, творчість, ініціативність, конкурентоздатність та конкурентоспроможність.

Організовуючи навчальний процес, ми беремо до уваги, що найбільший активізуючий ефект під час навчання дають ситуації, в яких учні повинні:

- самостійно пояснювати оточуючі явища та предмети;

- відстоювати свою думку;

- брати участь у дискусіях і обговореннях;

- ставити запитання своїм товаришам і викладачам;

- рецензувати відповіді своїх товаришів;

- оцінювати відповіді і письмові роботи своїх товаришів;

- займатись навчанням учнів, що відстають;

- пояснювати іншим незрозумілі поняття, явища, процеси;

- самостійно вибирати посильні для власного виконання завдання;

- знаходити кілька варіантів можливих рішень пізнавальних задач;

- перевіряти результати своїх дій (самоперевірка), аналізувати особисті пізнавальні та практичні дії;

- вирішувати пізнавальні задачі, комплексно використовуючи відомі їм способи рішення.

Будь яке навчання, що містить у собі викладання та учіння, передбачає активність учнів. Проте для нас представляють інтерес методи, прийоми, технології навчання, в яких мета та засоби активізації складають головну ідею і є основою ефективності результатів, зокрема: ігрові технології, або технології міжособистісної комунікації, дидактичні ігри, імітаційні неігрові методи: дискусія, дебати, мозковий штурм, критичне мислення тощо); технології формування суб’єктивної активності людини (лідерства, суб’єктивної соціальної активності, самозахист якостей особистості).

Найефективнішим способом навчити дитину мислити творчо є гра, і особливо гра розвиваюча. Дослідження психологів показують, що продуктивному творчому мисленню сприяє оволодіння спеціальними способами. До таких способів належать: виділення протилежних властивостей, пошук аналогій, асоціювання понять, ставлення запитань, переформулювання, генерування ідей, зміна альтернативи, комбінування.

Саме дидактичні ігри дозволяють так детально і послідовно вирішувати проблему розвитку розумових здібностей та психічних особливостей учнів для того, щоб вдосконалити розвивальну мету кожного уроку з географії у восьмих класах.

Надзвичайно важливими з огляду на становлення особистості школярів є теми курсу, що сприяють ознайомленню зі способами самовивчення, самоспостереження, формування адекватної самооцінки, ознайомленню учнів з прийомами спілкування, розвитку уміння знаходити моральний вихід з суперечливих ситуацій, формуванню в учнів прагнення оцінювати інших, виходячи з їх моральних та людських якостей.

Ставлення дітей до такого курсу є надзвичайно позитивним: відсутня скутість, закомплексованість, страх помилки чи негативного результату. Діти з радістю, задоволенням і азартом працюють над логічними задачами, вправляються в розвитку уваги, пам’яті, творчості, уяви. Цей азарт діти переносять і в сім’ї, залучаючи до інтелектуальної праці батьків.

Зовсім іншими очима діти дивляться і на вчителя, що разом з ними розв’язує цікаві завдання, дає пізнавальну інформацію. Вчитель для них стає другом, порадником, що ділиться своїми знаннями з дітьми.

Антоніна Пушкарьова вважає, що ігри та розваги мають за мету допомогти вчителю перевірити знання учнів з географії, в деяких випадках поглибити їх, виявити інтерес до предмету. (№;С.57)

Про важливість застосування дидактичних ігор на уроках географії говорила О.Я.Савченко. А саме: «Величезні розвиваючі можливості мають ігри під час екскурсій у природу. Розкрити перед дітьми різноманітність і красу навколишньої дійсності, привернути увагу до малопомітних, але істотних ознак рослинного і тваринного світу значно легше, якщо спонукати учнів до активного емоційного сприймання».

Реалізацію мотиваційного компонента уроку ми вбачаємо насамперед у гуманізації взаємовідносин у класному колективі, задоволенні актуальних потреб дитини (особливо в особистому спілкуванні з учителем і учнями), застосуванні групових форм роботи, ігрових ситуацій, розвитку інтелектуальних почуттів; стимулюванні самооцінки, саморозвитку; створенні «ситуацій успіху» для слабовстигаючих учнів.

Дуже велике значення має правильне використання дидактичних ігор на уроці. Добре продумана гра, що її проводить класовод, який уміє спілкуватися з учнями та емоційно перебудовуватися, надзвичайно дієвий засіб досягнення мети.

Нагадаємо, що, як правило, дидактична гра спрямована на розвиток мислення, уваги, мови дітей. Однак різні види ігор мають для цього різні можливості. Розрізняють предметні, настільно-друковані й словесні ігри. Ст31.

На уроці доцільно використовувати такі дидактичні ігри, організація яких не потребує від учителя багато часу на приготування відповідного обладнання, а від учнів – запам’ятовування громіздких правил. Крім того, перевагу слід віддавати тим іграм, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги. (57; С.57).

Надія Синя вважає, що уроки географії надають великі можливості для впровадження новітніх технологій, використання таких методів і прийомів, завдяки яким у кожної дитини можна пробудити інтерес до предмета. Це рольові ігри й семінари, дискусії та заочні подорожі, дослідження й проекти… Надія Антонівна надає перевагу особистісному підходу, враховує індивідуальні та вікові особливості учнів, прагне, щоб уроки географії залишили незабутній слід у дитячих душах. А щоб навчання було змістовним і кожна дитина була впевненою в собі, застосовує інтерактивні технології: створює ситуації успіху, «ажурну пилку», роботу в групах і парах… Це сприяє швидкому засвоєнню нового матеріалу, активізує діяльність учнів на уроці, сприяє вихованню свідомого ставлення до вивчення географії. (№; С.57)

Галина Ковальчук, учителька СШ № 3 м. Вишгорода Київської області пише про рольові ігри на уроках географії.

Ділові та рольові ігри є імітаційними формами навчання, що передбачають моделювання тих чи інших проблем, критику певних думок і пропозицій. Вони сприяють розвитку логічного мислення й аналітичних здібностей учнів, стимулюють і підвищують їх інтерес до навчання, розвивають уміння приймати правильні рішення в різних ситуаціях (див.: Платов В.Я. Деловые игры. – М., 1991; Хрусткий Е.А. Организация и проведение деловых игр. –М., 1991; Щербань П.Н. навчальнопедагогічні ігри –К., 1993). Особливо потрібні вказані форми навчання у нинішніх умовах, коли суспільству необхідні освічені молоді люди, спроможні розібратися у будьякій ситуації, проаналізувати політичні та економічні процеси. Значні можливості щодо використання ділових та рольових ігор має курс «Географія України».

Готуватися до їх проведення розпочинаємо з самого початку навчального року. На першому уроці учні дізнаються, що і як вивчатимуть у курсі «Географія України». Кожен дістає завдання: вибрати інформаційний орган, який він міг би представляти як «журналіст», виготовити свою «візитну карту». Така робота, крім іншого, допомагає виявити, з яких джерел учні одержують інформацію, які газети читають, які телепрограми дивляться. Більшість обирає «Киевские ведомости», «Вечірній Київ», «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Слово», УТН, СІТ3, СІТ.

Отже, на ці засоби масової інформації звертаю увагу насамперед, щоб мати з учнями спільну основу для розмови на уроках.

Таким чином, перші ролі, що їх учні виконуватимуть протягом усього навчального року, розподілено. (№; С.57)

Марія СОРОКА, лауреат Всеукраїнського конкурсу «Учитель року—99»,вчителька географії середньої школи № 5, м. Бровари Київської області Пізнання через дію — найефективніший спосіб формування особистості школяра,адже кінцевою метою навчання є не опанування певної кількості інформації, а виховання людини. Саме такий спосіб формування особистості пропонує автор, подаючи зразок проведення уроку «Формування території України». Під час вивчення теми слід поєднувати пояснення вчителя і самостійну роботу учнів з проведенням дидактичних ігор.(№; С.57)

О.К Грагова пише: “Цей дидактичний матеріал може бути щоденними іграшками. Втративши обов’язковість уроку, вони виграють в очах дитини. Дитина разом із другом може довго гратися, возитися з ними, добираючи їх по тій вимозі, яка задавалася під час гри”. (№; С.57)

Галина Осадчук вважає, що сучасний розвиток суспільства потребує від громадян нестандартного мислення, творчого підходу до вирішення різних питань життєдіяльності. З цією метою в школах впроваджуються новітні технології, зокрема активні методи нестандартного творчого мислення. Вибір різноманітний, на всі смаки: уроки-заліки, уроки-семінари, конференції, уроки-КВК. (№; С.57)

На думку Раїси Воробйової організація й проведення ігор — копітка робота. Тому такі уроки можна проводити не часто, здебільшого під час узагальнення знань після вивчення великих тем або серії уроків. А досвід використання цієї форми навчання в географічній освіті учнів свідчить, що формування відповідального ставлення до навколишнього середовища через спілкування в ігрових ситуаціях пожвавлює все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькі рамки програми. І що найважливіше — учні починають активно діяти, роздумувати, переживати, приймати рішення. (№; С.57)

У своїх статтях Вікторія Ягниця торкається проблеми відсутності інтересу до навчання, небажання дитини ходити до школи. Поширеною й прогнозованою відповіддю на запитання: «Навіщо ти ходиш до школи?» є відповідь: — «Учитися!», навіть якщо зміст слова «навчання» у дитячому розумінні набагато ширший, ніж просто набуття знань. Спілкування і гру з друзями учень теж включає до поняття шкільного навчання. Якщо ці бажання дитина не може реалізувати, шкільна освіта може втратити для неї свою привабливість і не викликатиме інтересу. Відповідно до психологічної формули «інтерес — стимул — реакція на стимул — мотив дії — сама дія», залишивши дитину без інтересу, тобто стимулу, важко очікувати від неї успішного навчання. Нині дуже важливим є підвищення якості викладання, надання йому цікавості та, де це можливо, ігрового характеру, не нехтуючи при цьому змістовністю та глибиною. Багато шкіл у педагогічній науці враховували та враховують ці моменти, зокрема, Вальдорфська педагогіка, де класна та позакласна роботи не мають суворого розмежування, де широко застосовуються ігрові методики та методи розвитку творчості дитини.

Авторська школа самовизначення (Москва) організувала навчально-виховний процес у вигляді «поринань» в один предмет, які завершуються творчими екзаменами в присутності друзів та батьків.

За методикою московської Школи-парку (прообразом якої є відкриті студії Стародавнього Риму) учитель веде урок у режимі відкритої мовної гри, яку можна проводити на матеріалі будь-якого підручника та яка завершується самооцінкою учнів.

Проблемне навчання Дж. Дьюі (США) також замінило навчальний план ігровою та трудовою діяльністю. Французька Технологія вільної праці С. Френе, за якою в сучасній Франції працює багато навчальних закладів, використовує метод проектів, за яким певна група будує колективні проекти, а клас є відкритою для спілкування та участі інших системою, де заохочується співпраця, а не конкуренція та змагання. У розробці та підготовці конкурсу «Міс географія» ми керувалися зазначеними ідеями, що давало можливість проявити себе всім учням та не обмежувало самоствердження дітей лише їхніми успіхами в безпосередньому навчанні. Конкурс готувався силами всіх класів з однієї паралелі, не зважаючи на різну підготовку учнів. Від кожного класу виставлялася конкурсантка, яка обиралася дітьми без втручання вчителя за тими принципами, які вони визначали самі. Ці дівчата повинні були продемонструвати, окрім знань з географії, вміння танцювати, співати, відповідати та жартувати експромтом. Крім конкурсанток у змаганні брали участь практично всі учні класу, які готувалися до конкурсів кулінарної майстерності, малювали плакати, майстрували ігровий матеріал, шили костюми, ставили танці та сценки тощо. їм активно допомагали батьки та вчителі, які потім стали такими ж відчайдушними болільниками, як і їхні діти. А тим, хто захоче творчо використати запропонований матеріал у своїй роботі, хочемо нагадати, що навчальні перемоги чи поразки — хоча це й важко виміряти — мають дуже важливий вплив на становлення характеру дитини, на її інтелект, ерудицію та пізнавальні інтереси, тому переможених у конкурсі немає! (№; ст.57)

Наталія Усова у статті «Такі різні ігри» розкриває питання особистісно орієнтованого навчання, за яким однією з важливих умов формування пізнавального інтересу до предмета є стосунки вчителя і учнів: взаємний інтерес один до одного, уміння і бажання вчителя бачити в кожному учневі неповторну особистість. Звичайно, в арсеналі вчителя мають бути різноманітні творчі методичні «дрібнички» — ігрові «домашні заготовки», які допомагають вивченню програмового матеріалу. Наталя Усова наводить приклади таких ігор як «Ходіння за азимутом», «Вода з річки Дністер», «Гра-п'ятихвилинка», яка на думку Наталі Усової дасть змогу перевірити знання і створити емоційну розрядку в класі, а також зацікавити дітей з різними темпераментами.

Але Наталя Усова уникає проведення уроків-КВК. На її думку класичний КВК — це насамперед змагання в дотепності (за умови, що гравці, глядачі і журі добре обізнані з предметом жартів чи пародіювання). Що ж до уроків-КВК, то вчителі найчастіше ставлять за мету перевірити, закріпити й узагальнити знання учнів з певної теми. Практика показує, що експромтом дотепно і тактовно жартувати взагалі нелегко, а на конкретну (обмежену вимогами) тему тим паче. А як розробити критерії оцінювання? Припустімо, на запитання «Що таке глобус?» одна команда пригадає, що це куляста модель Землі..., а друга відповість, щоце наша планета, примусово зменшена, але зате піднята на п'єдестал. Чи перевірить вчитель, наскільки друга команда знає чіткі наукові формулювання? А чи була відповідь першої команди веселою, дотепною? Без сумніву, правильно спроектований КВК привчає гравців швидке мислити, миттєво реагувати, примушує уникати повторень... (№; ст.57)

Валерія Новикова каже, що вчителі, які викладають географію у 8-х класах, знають, що обсяг матеріалу курсу «Географія України» дуже великий, а на вивчення його навчальним планом передбачена лише 1 година на тиждень. Це створює значні труднощі, тому щоб восьмикласникам все ж дати певні знання найкраще застосовувати таку форму роботи на уроці, як конференція. (№; ст.57)

На думку Євдокії Ліскович активними формами навчання, що збуджують творчу діяльність учнів, є застосування дидактичних ігор, уроки-заліки, уроки-семінари, конференції, уроки-КВК. Звичайно, форми роботи визначають, виходячи з проблем даного курсу, рівня знань учнів. Окремі ігрові моменти доцільно використовувати в 6—8 класах на кожному уроці під час закріплення вивченого матеріалу, на підсумкових уроках, уроках контролю знань. Шкільний семінар — одна з колективних форм роботи. До нього учні готуються заздалегідь: використовують різноманітну додаткову літературу, інші джерела інформації. У 8 класі можна використати прийом рольової гри. Цей прийом навчить майбутнього члена суспільства приймати самостійні рішення, робити й відстоювати свій вибір з точки зору господаря країни. (№; ст.57)

Діана Яценко і Галина Леонтьєва стверджують, що особистісно орієнтоване навчання включає також використання нестандартних типів уроків або ігрових моментів на традиційних уроках. Цій технології навчання сприяє й тематичний контроль знань школярів, який передбачає можливість кожному учню поліпшити результат вивчення теми. За такої організації навчальної діяльності спостерігається висока активність школярів, особливо із середніми й слабкими навчальними можливостями. (№; ст.57)

Наталія Бєскова, начальник відділу суспільно-гуманітарної освіти Міністерства освіти і науки України і Ганна Уварова, директор коледжу економіки, права та інформаційних технологій Університету економіки та права «КРОК», кандидат педагогічних наук, доцент.

Цікавим є досвід, що грунтується на особистісному підході до навчання географії. Проблема розвитку особистості учня засобами географії висвітлена, в досвіді Наталії Анатоліївни Галалюк, Ольги Іванівни Максименко, Тамари Василівни Побережник, Валентини Миколаївни Слотюк, Тетяни Костянтинівни Сокол, Віталія Івановича Шандри, Анжеліки Василівни Шпак. вони Одне з найважливіших завдань навчання географії цих учителів — формування творчої особистості, здатної самостійно добувати знання й уміння та вільно їх використовувати у своєму житті та майбутній діяльності. Тому в центрі навчального процесу вони бачать особистість учня, якого спонукають до самоактуалізації свого творчого потенціалу проведенням дидактичних ігор, вікторин, КВК, уроки-заліки, уроки-семінари та інші розвиваючі засоби. (№; ст.57)

В.І.Шандра проводить уроки, спираючись на свій досвід. Зокрема, аналізуючи складний і часто «сухий» матеріал про економічне районування території України й Донецький економічний район, він з метою формування пізнавального інтересу учнів пропонує їм цікаву інформацію, загадки, казуси, наводить приклади різноманітних життєвих ситуацій, проводить міні-ігри, застосувує метод групової роботи. (№; ст.57)

Любов Вішшкіна вважає, що сучасний етап розвитку географічної освіти в Україні характеризується новими вимогами до навчального процесу. Ці вимоги передбачають обов'язкове формування географічних компетенцій, навичок самостійної пізнавальної діяльності учнів та розвиток їх критичного мислення.

Сучасні дидактичні умови організації навчального процесу визначаються технологізацією процесу навчання, особистісно орієнтованим підходом до учнів, раціональним застосуванням методичного апарату навчення географії та чіткою регламентацією навчальної діяльності на уроці.

Сучасний етап розвитку методики навчання географії можна назвати періодом накопичення та аналізу практичного досвіду. Про це свідчить той факт, що авторами багатьох статей у фахових виданнях є вчителі-практики. Вони презентують педагогічні знахідки, які, на їхню думку, мають високу ефективність. Це, найчастіше, сценарії або розгорнуті плани-конспекти уроків, які є продуктом індивідуальної творчості й відбивають педагогічну особистість учителя, його талант і персоніфікований професіоналізм. Інші вчителі сприймають такі публікації як прямі рекомендації до діяльності, намагаються їх відтворювати у своїй практиці. Таке механічне запозичення чужого педагогічного досвіду, найчастіше, не сприяє професійному зростанню.

Учителі географії наполягають на тому, що їм не вистачає рекомендацій спеціалістів з фахової методики практичного спрямування. На нашу думку, це свідчить про необхідність інтенсифікації теоретичного аналізу накопиченого досвіду та створення нових моделей навчання географії, які б мали універсальний характер. Уніфіковані навчальні моделі можуть застосовуватись учителями незалежно від специфічних особливостей 'їх практичної діяльності та накопиченого досвіду. (№; ст.57)

На думку Євдокії Ліскович у зв'язку з переходом на семестрове навчання та 12-бальну систему оцінювання знань та вмінь учнів, великого значення надається повторенню й перевірці навчального матеріалу з визначеної теми. Ефективність такої перевірки залежить від того, як учитель організує урок і як учні застосують набуті знання й уміння. На уроках узагальнення знань та вмінь учнів можна успішно застосовувати ігри. Використовуючи ігрову форму уроку, можна перевірити знання всього класу щодо засвоєння номенклатури, розуміння зв'язків і географічних закономірностей, уміння використовувати знання на практиці (№; ст.57)

Оксана Малая говорить, що географія, як шкільний предмет має бути зорієнтована на формування широкого спектра світоглядних знань, а знання — сприяти соціологізації особистості, пiдготовцi її до життя, раціональної, продуктивної, творчої дiяльностi. На сучасному етапi навчання до географічної освiти в загальноосвiтнiй школi висуваються специфічні вимоги: на основі вивчення фiзико-географiчних, соцiально-економiчних об’єктiв і явищ сформувати в учнiв особистiсне ставлення до навколишнього середовища, науковий свiтогляд i глибоке переконання в перевагах демократичної системи; забезпечити розвиток в учнiв пiзнавальних iнтересiв до географiї і сформувати в них географiчний аспект мислення, щоб кожне фiзико- або економiко-географiчне явище (об’єкт) учень мiг розглядати комплексно та встановлювати взаємозв’язки з iншими природними явищами (об’єктами), умiв пов’язати їх з картою (територiєю) і дати вiдповiдну оцiнку з господарської та соцiально-полiтичної точки зору.

Реалiзовуючи цi завдання в практицi роботи, потрібно організовувати нанчально-виховний процес таким чином, щоб вiн був зорiєнтований на особистiсть учня. Застосовуючи такi форми i методи навчалъної дiяльностi, метою яких є постiйне накопичення досвiду творчостi та формування механiзму самоорганізацiї й самореалiзацiї особистостi. За такого пiдходу кожен учень розвивається як носiй творчого досвiду, сприймає навколишнiй свiт через цей досвiд. Таким чином здiйснюється формування соцiально значуших цiнностей, що є головним завданням. При цьому великого значення надаю проблемним ситуацiям, якi б мiстили iнформацiйно-пiзнавальну суперечність або створювали умови для її виникнення, мали достатню позитивну мотивацiю у навчальнiй дiяльностi учнiв та вiдповiдали їхнiм iнтелектуальним можливостям. З цiсю метою застосовую завдання проблемного характеру: навчальні задачi, практичнi завдання.

Переконана, що саме iгровi та iнтерактивнi форми навчання дають змогу виявити i розвинути здiбностi чи нахили. У процесi навчання з використанням iгрових методiв i форм вiдображаеться хiд педаготiчної взаємодiї, який характеризуеться постiйною змiною дiяльностi вчителя та учнiв. Вiн зумовлює змiну якостей особистостi кожного школяра завдяки власнiй дiяльностi, спрямованiй на засвоєння певного обсягу матерiалу. (№; ст.57)

1.2 Навчальна гра як дидактична категорія

К.Д. Ушинський застерігав від формального заучування готових правил, вимагав, щоб учні пояснювали всі свої дії з дидактичним матеріалом, робили висновки. За вмілого використання гра стає незмінним помічником педагога. Бо у грі діти перевіряють свою силу, спритність, у них виникає бажання фантазувати. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє потреби, а ще спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних функцій у майбутньому. У скрізь, де є гра панує радісне дитяче життя.

Сучасне дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках географії, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога й учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їх елементами змагання, непідробної цікавості.

У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Використання на уроках дидактичних ігор та дидактичного матеріалу робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес до навчального предмета. Отже дидактична гра на уроці – засіб навчання.

Сам термін “дидактична гра” підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування.

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовних, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра. Все, що допомагає успішному виконанню ролі, має для учня особливе значення і якісно ним усвідомлюється.

А.С. Макаренко писав: “... Треба зазначити, що між грою і роботою немає такої великої різниці, як дехто думає... В кожній гарній грі є насамперед робоче зусилля та зусилля думки. Дехто гадає, що робота відрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Це неправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, - звичайно, у грі гарній, правильній”.

Мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхідними знаннями, уміннями і навичками учень зможе лише тоді, коли він сам виявлятиме до них інтерес, і коли вчитель зуміє зацікавити учнів.

Видатний російський олігофрекопедагог і психолог О.М. Грабов писав: “Ступінь відсталості дитини характеризується тими іграми, на які вона здатна”. В процесі гри дитина пізнає все, що недоступне їй у навколишній діяльності. В захопленні, не помічає, що вчиться – запам’ятовує, поглиблює набутий раніше досвід, порівнює запас уявлень, понять.

Жан Ітар, Едуард Сеген, Марія Монтесарі, О.М.Грабов широко використовували дидактичні ігри в навчанні дітей з особливими потребами і створили цілу систему ігор, за допомогою яких розвивалась увага, спостережливість, кмітливість, пам’ять, мовлення дітей. Ряд цікавих математичних ігор розробила Н.К.Кузьміна – Сиромятникова, М.П.Пирова. Вони рекомендують дидактичні ігри, дидактичний матеріал тісно пов’язувати з повсякденним життям.

Тому дидактичні ігри розробляються таким чином, щоб їх зміст передбачав формування не лише елементарних географічних уявлень, а й корегування та розвиток пізнавальних процесів.

Олігофрени розробили блоки дидактичних ігор, які містять окремі серії, а кожна серія містить три дидактичні гри, спрямовані на формування аналізу, синтезу, класифікації, порівняння, узагальнення. У кожній серії ігри розташовані в послідовності, яка забезпечує поступове ускладнення навчальних завдань, що розв’язуються під час ігрової діяльності. Кількість серій навчальних ігор відповідає кількості понять, які формуються. Ігри використовуються у певній послідовності залежно від ступеня складності. Відповідно до теорії поетапного формування розумових дій П.Гальперіна, виділяють чотири етапи засвоєння розумової дії:

- попереднє ознайомлення з дією, умовою її виконання;

- формування дії в матеріальному вигляді з розгортанням усіх операцій;

- формування дії у зовнішньому мовленні;

- формування дії у внутрішньому мовленні, перехід його в глибокі згорнуті процеси мислення.

Ця теорія й обумовлює певну послідовність розумової діяльності дітей: якщо відома істотна ознака поняття, то учень може виділити властивості предмета й зіставити з нею, а відтак зробити висновок про те, чи належить цей предмет до даного поняття чи ні. Спочатку зіставлення ознак відбувається під керівництвом учителя. Далі дитина зіставляє такі ознаки в зовнішньому мовленні, яке є основою для внутрішнього мовлення.

Під час кожної навчальної гри, поступово засвоюючи послідовність розумових дій, які відображаються у зовнішньому, а потім у внутрішньому мовленні, дитина опановує засоби підведення будь-якого предмета під поняття, що вивчається. Розгорнуте судження за схемою дій, які виконуються, поступово згортається у план розумової дії. Все це допомагає розв’язувати нові завдання самостійно.

Кожна дидактична гра багаторівнева і містить окремі завдання, спрямовані на засвоєння певного матеріалу. Водночас ігри мають передбачити по елементне засвоєння знань. Від гри до гри ці елементи складаються у певну систему, яка поступово і послідовно готує учнів до засвоєння наступних тем.

Важливо, що під час проведення дидактичних ігор кожне нове завдання окреслювалося тоді, коли дитина підготовлена до його сприйняття. Якщо спочатку учень зацікавиться лише граю, що дуже швидко його вже цікавитиме пов’язаний з нею матеріал, в нього виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто він почне готуватися до участі в грі.

Гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в учнів інтерес до тих складних математичних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Ті знання і навички, які дитина одержує під час гри, можуть бути легко перенесені в побут, життя, самостійно використані в любій обстановці. А це відіграє особливе значення, тому що дитині з важко оперувати набутими знаннями в зміненій обстановці.

Дидактичні ігри добираються відповідно до програми. Так, якщо на уроці учні повинні ознайомитися з принципом, утворення будь-якого числа, то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв’язанню поставленою завдання.

У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз, синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати свою думку в зв’язній й зрозумілій формі, використовуючи математичну термінологію.

Добираючи гру необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, вчитель повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, учитель надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає учнів до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з'являється особиста зацікавленість, виникає й активність.

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних правил ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх в міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок розвитку пам'яті.

Діти швидко стомлюються на уроці, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність, тому гра має ввійти в практику вчитель як один з найефективніших методів у розвитку географічних уявлень. Процес створення гри містить ряд етапів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдання гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення теми гир, підготовка (унаочнення) дидактичного матеріалу,

г) проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, про те й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостями учнів;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор усього класу.

Щоб дидактична гра на уроці проходила ефективно і давала бажані наслідки, необхідно нею керувати і дотримуватись даних вимог.

Дослідження показали, що на формування геогрфічних уявлень проходить набагато краще на основі різноманітного дидактичного матеріалу.

Особливо цінним є те, що дидактичним матеріалом служать предмети навколишнього середовища.

У результаті використання наочного матеріалу дитина повинна прийти до певних узагальнень, до усвідомлення необхідних знань завдяки абстрактному мисленню. Після досягнення навчальної мети цей матеріал або зовсім не використовують, або подають у нових ситуаціях, розглядають з іншого боку, щоб сформувати нові складніші за змістом абстрактні поняття та уявлення про предмет пізнання. О.К Грагова пише: “Цей дидактичний матеріал може бути щоденними іграшками. Втративши обов’язковість уроку, вони виграють в очах дитини. Дитина разом із другом може довго гратися, возитися з ними, добираючи їх по тій вимозі, яка задавалася під час гри”. В процесі цієї діяльності дитина набуває чуттєвого досвіду, послідовно формуються її розумові дії, а відтак і початкові географічні поняття.

Методика навчання включає використання різного дидактичного матеріалу і демонстраційного, і роздавального. Щоб забезпечити дійовий вплив на розвиток дітей, учитель дотримується міри і часу застосування дидактичного матеріалу, враховує його особливості. Використовується наочний дидактичний матеріал у певній послідовності, що допомагає цілеспрямовану поступовому формуванню поняття. Особливого значення набуває засвоєння дій з роздавальними матеріалом.

Застосування демонстраційного дидактичного матеріалу і пояснення вчителя при цьому поліпшують наочно-образне і словесно-логічне запам’ятовування. Використання привабливого, красиво оформленого матеріалу збуджує емоційну пам'ять. Таким чином дидактичний матеріал активізує різні види пам'яті, а це сприяє їх розвиткові.

Добираючи дидактичний матеріал до ігор, вчитель повинен довести дітям потребу в певній діяльності, життєву необхідність у ній. Кожна дитина має зрозуміти, для чого треба виконати дане завдання. Така робота сприяє формуванню пізнавального ставлення до своїх дій і свідомому засвоєнню знань і умінь.

Майже всі ігри вимагають наявності дидактичного матеріалу. Ячні восьмих класів при проведенні дидактичної гри перевагу надають ігровій дії. Вони із задоволенням виконують дії з яскравим дидактичним матеріалом, рухами, переміщенням.

Найбільш цінним дидактичними іграми є ті, котрі вимагають від учнів самостійності. Для дитини характерним є невір’я в свої сили, знання. І щоб сформувати впевненість, самостійність потрібно добирати дидактичні ігри, які б розвивали географічні уявлення і формували особистість. Позитивні емоції, бажання повторювати і закріплювати новий матеріал викликає гра “Вчитель і учень”, де в ролі вчителя виступає учень. Кожний учень, прагне побувати “вчителем”. Виконання невеликого завдання активізує учнів на виконання важкого. Учням, які успішно засвоюють нові знання , потрібно давати складніші завдання. В.О.Сухомлинський писав, що без гри не має і не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості. Отже, стараймося, щоб гра не була епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини. Бо гра – це є творчість, гра – це є праця, а праця – шлях дітей до пізнання світу.

1.3 Р оль ігрових елементів у засвоєнні географічних знань

Розвиток людини – це процес становлення і формування її особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих факторів, серед яких цілеспрямоване виховання і навчання відіграє провідну роль.

Рушійними силами розвитку особистості є такі внутрішні і зовнішні суперечності: а) асиміляція і дисиміляція; б) збудження і гальмування; в)емоційна сфера (задоволення і незадоволення); г) рівень розвитку особистості і її ідеал; д)потреби особистості і моральний обовязок; е)домагання особистості і її можливості.

До закономірностей розвитку особистості належать: а)розвиток особистості має наслідувальний характер; б)особистість людини розвивається під впливом середовища; в) людська особистість розвивається внаслідок впливу на всі сторони її психіки; г)людина розвивається в діяльності; д) зміна особистості вимагає ставлення до неї.

Восьмикласники попадають у групу підліткового віку. В цей період проходить бурхливий ріст і розвиток всього організму. Статеве дозрівання не є визначальним для особистості підлітка, але вносить нові переживання і думки в їхнє життя. Сприймання перебуває в стадії становлення, тому якість його різна. Поліпшується продуктивність і зростає якість пам’яті. Для підлітка характерна розкиданість інтересів. Важливе місце в його житті відіграють різні форми спілкування, велике прагнення до дружного спілкування. Особливість підліткового переіоду вимагає певної диференціації в організації життя хлопців і дівчат. Під кінець підліткового періоду перед учнями реально вимальовується завдання вибору професії.

Анатомо-фізіологічні властивості восьмикласників.

Перехід від дитинства до підліткового віку у дівчаток наступає на рік-півтора раніше ніж у хлопчиків. Зміни, що наступають в організмі дитини, зумовлюються насамперед статевим дозріванням. Оскільки людський організм діє як єдина система, статеве дозрівання позначається на розвитку і функціях всього організму. Активізується діяльність не тільки статевих, а й інших залоз внутрішньої секреції, а також центральної нервової системи. Нервова система стає чутливішою до подразнень, особливо до тих, що виникають в самому організмі, внаслідок цього підвищується збудливість підлітка, з’являються нові своєрідні прагнення, яких раніше не було.

Такі зміни сприймаються підлітком легше, якщо він до нього підготовлений – велика роль у цьому батьків, вчителів – необхідно розгледіти у дитини хвилювання і оточити потрібною увагою.

У підлітковому віці прискорюється ріст організму. Міцнішає м’язові-скелетна система, зростає фізична сила, що позначається на поведінці й діяльності підлітка. Відчуваючи приплив сили, вони активно включаються в трудову діяльність, прагнуть продемонструвати її, часто переоцінюючи. Підлітки здатні до тривалішого напруження.

Продовжується окостеніння хребта, грудної клітини, тазу, але за несприятливих умов (неправильна поза сидіння тощо) можливі їх викривлення що в свою чергу веде до порушення дихання і кровообігу, нормального припливу крові до мозку. А це в свою чергу може позначитися на розумовій діяльності.

В цьому віці помітна невідповідність розвитку серця, судинної системи (артерій) і маси тіла. Мускулатура серця, його об’єм збільшується вдвічі, а діаметр судин залишається вузьким. Маса тіла у цей час збільшується у 1,5 рази. Важлива правильна організація праці та відпочинку, занять фізичною культурою.

Легені ще недостатньо розвинені, тому дихання часте але неглибоке.

Головний мозок наближається за вагою до мозку дорослого. Розвиваються специфічно людські ділянки мозку (лобні, частково скроневі й тім’яні), відбувається внутрішньоклітинне вдосконалення кори головного мозку. Досконалішими стають гальмівні процеси, особливо диференційоване гальмування, яке є фізіологічною основою утворення точних знань, умінь і навичок.

Психічні та соціальні властивості восьмикласників.

Знати самооцінку людини дуже важливо для встановлення відносин з нею, для нормального спілкування, в яке люди, як соціальні істоти, обов’язокво вступають. В працях психологів зображено вплив самооцінки на пізнавальну діяльність школяра (сприйняття, уява, рішення інтелектуальних задач) і місце самооцінки в системі міжособистих стосунків, визначені методи формування адекватної самооцінки, а в випадку її деформації –зміна шляхом виховних впливів на особистість.

Особливо важливо враховувати самооцінку дитини. Як і все в дитині, вона ще тільки формується і саме тому в більшій мірі, ніж у дорослого, піддається зміні. Підвищити самооцінку можливо або максимізуючи успіх, або мінімізуючи невдачі, і восьмикласники повинні достатньо чітко розуміти, що розбіжності між домаганнями і реальною поведінкою людини призводить до викривлення самооцінки і, як наслідок, неадекватній, що загрожує емоційними зривами, поведінці. Само по собі дослідження самооцінки виявляється дуже корисним і для організації навчального процесу, і для самоусвідомлення учнів.

Відомо, що у процесі навчання учні закріплюють знання, розвивається їхнє мислення, з однієї сторони, і, з іншої,- у них формуються певні особистісні якості. Коли кажуть про розвиток мислення, то мають на увазі формування у школяра методів розумової діяльності: вміння аналізувати, узагальнюавти, порівнювати і т.п. Коли кажуть про формування особистості, то мають на увазі її інтереси, ідеали, організованість, відповідальність і інші якості. Між тим, саме практичне навчання свідчить про те, що вирішення учбових задач залежить не тільки від розумових можливостей дитини, а й від її особистих якостей, як перерахованих, так і багатьох інших.

Засвоюючи в процесі навчання і виховання певні норми і цінності, школяр починає під впливом оціночних тверджень інших (вчителів, ровесників) відноситись певним чином як до реальних результатів своєї навчальної діяльності, так і до самого себе як особистості. З віком він все з більшою впевненістю відрізняє свої дійсні досягнення і те, чого він міг би досягнути, якби був наділений певними особистісними якостями. Так в учня у навчально – виховному процесі формується установка на оцінку своїх можливостей – один з основних компонентів самооцінки

Конкретний психологічний аналіз взаємовідносин між учнями в класі потребує введення в теорію колективу поняття “система відносин”. Багатогранні відносини, що виникають між людьми в процесі довготривалого взаємного спілкування, складають дві основні системи: систему ділових відносин і систему особистих стосунків, які пронизують незримими нитками симпатій, прихильностей, антипатій і т.д., справляють дуже сильний вплив і на життя кожного школяра і на діяльність групи в цілому. Саме особисті взаємовідносини є одним з важливих факторів емоційного клімату групи, “емоційного благополуччя” її членів. Кожен учень в колективі займає певне місце не тільки в системі ділових відносин, а й в системі особистих. Особисті взаємовідносини ніким не встановлюються, вони складаються стихійно в силу цілого ряду психологічних обставин. Положення школяра може бути благополучним: учень відчуває себе прийнятим в групі, відчуває симпатію зі сторони своїх однокласників і сам їм симпатизує. Така психологічна ситуація сприймається учнем як відчуття єдності з групою, яке в свою чергу створює впевненність у собі, “захищеність”. Неблагополуччя у взаємовідносинах із однокласниками, переживання своєї відторгнутості від групи, може бути джерелом важких ускладнень в розвитку особистості. Стан психологічної ізоляції негативно відбивається і на формуванні особистості людини і на її діяльності. Як показують спеціальні дослідження, такі учні часто опиняються у компанії з негативною спрямованістю, вони погано вчаться, в спілкуванні частіше всього афективні, грубі.

Учні по-різному відносяться до своїх товаришів: одних однокласників учень вибирає , інших не вибирає , третіх – відштовхує , відношення до одних стійке, до інших - нестійке і т.д. Ця вибірковість у відносинах призводить до того, що учні займають різні місця у системі особистих взаємовідносин мають різне емоційне самопочуття. Таким чином, особисті взаємовідносини – це динамічна система ,де кожен учень в кожен певний відрізок часу займає певне місце.

Система особистих взаємовідносин має свою структуру, яка хоч ніде офіційно не зареєстрована дуже важлива в психологічному і педагогічному планах.

Крім відхилень “відповідальної залежності”, яка встановлюється між дітьми, як членами колективу, існують відхилення іншого типу. Це відхилення більшої чи меншої симпатії, більшої чи меншої близькості, прихильності. Обидва ці типи відхилень тісно пов’язані між собою, взаємодіють один з одним, впливають один на одного. Система особистих взаємовідносин створює суттєвий вплив на формування колективу.

Особисті взаємовідносини, що існують у класах сприяють виникненню невеликих тісних угрупувань, які грають визначну роль в житті колективу . Іноді такі угрупування є для школярів більш значущими, ніж спеціальні органи колективу і його організаційні одиниці. В угрупуванні складається своя етика, свої вимоги до особистості. І якщо ця групова етика суперечить вимогам педагогів, вимогам колективу, вона стає “змістовим бар’єром” між педагогами і учнями.

Дослідивши психологічні особливості розвитку підлітків 8 класу можна сказати, що ігрова діяльність є доречною у їх навчально-виховному процесі, оскільки дидактична гра спроможна допомогти учневі самореалізувати свої здібності, саморозкритися як особистість, проявити свій характер, завоювати повагу та авторитет серед товаришів. Дидактична гра допомагає учням перебороти труднощі у навчанні, покращує стосунки учня і педагога.

Розділ 2 Методика використання дидактичних ігор у курсі «Географія України» (8 клас)

2.1 Г еографічні ігри на уроках різного типу у 8 класі

Організація й проведення ігор — копітка робота. Тому такі уроки можна проводити не часто, здебільшого під час узагальнення знань після вивчення великих тем або серії уроків. А досвід використання цієї форми навчання в географічній освіті учнів свідчить, що формування відповідального ставлення до навколишнього середовища через спілкування в ігрових ситуаціях пожвавлює все те, що на уроках зазвичай втиснуте у вузькі рамки програми. І що найважливіше — учні починають активно діяти, роздумувати, переживати, приймати рішення.

Під час планування й проведення уроків-ігор на географічну тему варто дотримуватися таких рекомендацій: 1. В основу сценарію гри має бути покладена реальна, життєва ситуація. При цьому слід враховувати вік дітей, їхній життєвий досвід, знання, які будуть необхідні в процесі гри. 2. Після повідомлення учням ігрової ситуації складають сценарій гри. Для цього учням пропонують самостійно попрацювати з різними джерелами інформації, можливо, взяти інтерв'ю в спеціалістів. Потім колективно скласти сценарій гри, розподілити ролі між собою. Завдання вчителя при цьому — зацікавити учнів, коригувати їхню діяльність. 3.Важливо створити в класі відповідну обстановку, імітуючи реальність (залу суду чи приміщення телестудії, конференц-зали). 4. Намагатися постійно підтримувати інтерес учасників. Для цього треба мати в запасі не передбачені сценарієм завдання. 5. Життєва ситуація, покладена в основу гри, має передбачати вихід із гри в реальне життя. Мета цього етапу полягає в оцінці життєвої ситуації, у спрямованості на практичні дії. (Чому так відбулося в житті? Що можна змінити в грі, щоб цього не сталося в житті?). 6. Закінчення гри не є кінцевим результатом ігрової діяльності. Наступним важливим етапом є аналіз дій кожного учасника гри: ставлення до результатів гри, з’ясування, яких знань і умінь виявилося недостатньо для розв'язання поставлених завдань. Відомі різні форми проведення ігрових уроків: конференції, консультації, мітинги, суди, екскурсії, наради. Учні самостійно, залежно від ролі, створюють образ героя, беруть участь у складанні сценарію, об'єднуються в робочі групи, проводять репетиції. Але повністю ситуація розігрується в процесі самої гри. Попередньо створюється відповідна обстановка (розміщення парт, приготування відповідних атрибутів). У ході гри моделюється прийняття рішення. Гра дає можливість дітям самостійно приймати рішення, відстоювати його в ході дискусії з учасниками гри й експертами.

Д одаток

Приклади ігор для застосування на уроках географії у 8 класі.

У 8 класі вивчається курс «Географія України», який має дати учням повне уявлення про природу, населення і господарства нашої держави. У ньому посилено увагу до питань господарської оцінки природних умов ресурсів, вивчення демографічних аспектів населення, соціальних проблем, аналізу міжгалузевих комплексів. Вивчення географії України протягом двох років має сприяти формуванню в учнів:

- уявлення про Україну як об’єкт світового простору, в якому відбуваються як глобальні, так і регіональні географічні процеси;

- розуміння сучасних соціально-економічних і політичних процесів, що відбуваються в Україні;

- практичних умінь і навичок, необхідних для життя в умовах ринкової економіки.

Курс «Географія України» відіграє важливу роль у вихованні любові до рідної землі, поваги до культури і традицій українського народу.

Дискусія є однією із технологій інтерактивного навчання, що передбачає обговорення, суперечності, сперечання, що виникають і вирішуються засобами вербального спілкування. Технологія навчальної дискусії полягає в колективному обговоренні якогось питання, проблеми або співставленні інформації, ідей, думок, пропозицій. Метою проведення дискусій можуть бути: навчання, тренінг, діагностика, зміна установок, стимулювання творчості. Теми дискусій необхідно добирати у відповідності до тематичного плану курсу.

Найдоцільніше, на нашу думку, використовувати види дискусії, що наведені нижче:

Дискусія-диспут. Ведучий оголошує тему і надає слово бажаючим (інколи тим, хто спеціально підготувався). Хід диспуту визначається частково ведучим, але в основному непередбачуваний, має емоційне забарвлення.

Конференція. Вид дискусії, де обговоренню і сперечанню передує коротке повідомлення про стан роботи або результати певної роботи. Для конференції характерна розгорнута аргументація висунутих тез, спокійне обговорення.

Прогресивна дискусія має за мету вирішити проблему з одночасним тренуванням учасників у відповідних комунікативних уміннях і навичках. Цей вид дискусії має 5 етапів: а) зародження ідеї (учасникам дається час на висунення ідеї про шляхи вирішення даної проблеми); б)всі пропозиції записуються на дошці; в)обговорюється кожен із запропонованих варіантів; г)розглядаються найбільш відповідні варіанти, потім вони розташовуються за ступенем значущості (верифікація ідей); д)керівник організовує дискусію, в результаті якої залишаються рішення, які отримали найбільшу кількість голосів, з них вибирається кінцеве рішення.

Дискусія-змагання. Всі учасники розподіляються на команди. Вибирається журі, яке визначає критерії оцінювання запропонованих рішень: глибина рішення, його доказовість, логічність, чіткість, адекватність поставленій проблемі. Узгоджується тема дискусії і система балів. Ведучим дискусії може бути викладач, або ж один зі студентів. У кінці проводиться колективне обговорення запропонованих варіантів вирішення проблеми або проблемної ситуації. Потім журі оголошує результати, коментує їх. Для проведення дискусії використовуються різноманітні організаційні методики.

Методика «запитання-відповідь». ця методика є різновидом простої співбесіди, відмінність полягає в тому, що використовується певна форма постановки запитання для співбесіди з учасниками дискусії-діалогу. Стратегія ведення діалогу міститься в переході від бажання співбесідника говорити з вами до розуміння його інтересів, станів, ставлень; від розуміння співбесідника до прийняття, а у випадку необхідності до його переконання.

Методика «Обговорення вголос». Методика передбачає спочатку проведення дискусії у мікро групах, а потім – загальної дискусії, в ході якої думку своєї мікро групи доповідає її лідер і після цього вона обговорюється всіма учасниками.

Методика «Клініки». У процесі використання цієї методики кожен із учасників розробляє свій варіант рішення, попередньо подавши для відкритого обговорення свій «діагноз» виявленої проблемної ситуації, потім його рішення оцінюється керівником дискусії, групою призначених експертів за бальною шкалою або за системою «приємно-неприємно».

Методика «Лабіринту». Цей вид дискусії ще називають методом послідовного обговорення. Він є своєрідною покроковою процедурою, в якій кожен наступний крок робиться іншим учасником. Обговоренню підлягають всі рішення, навіть невірні (глухий кут).

Методика «Естафети». Кожен учасник, який закінчив виступ, може передати слово тому, кому вважає за потрібне.

«Вільно-плаваюча» дискусія. Сутність цієї дискусії полягає в тому, що група до результату не приходить, проте активність продовжується вже у внутрішньому плані. Учасники «домислюють» наодинці ідеї, які виявились незавершеними.

Правильно організована дискусія проходить наступні стадії розвитку: орієнтація, оцінка, консолідація, рефлексивний аналіз. Така дискусія має позитивні наслідки, формується ставлення до точок зору інших учасників дискусії як гідних поваги і розуміння; вирішення конструктивного конфлікту, протиріччя в дискусії сприяє віднайденою оптимальних стратегій розв’язання задач; формування ставлення до керівника заняття не як до носія єдиної правильної точки зору, а як до досвідченого колеги.

Використовуючи дискусію, як метод активізації пізнавальної діяльності студентів, ми не убезпеченні від помилок. Найтиповішими помилками є: монополія керівника заняття, який знає правильну відповідь, а інші мають її відгадати; безапеляційна віра учасників у свого керівника. В цьому випадку істина ставиться в залежність від авторитету; негативні наслідки стимулювання: керівник похваливши одного учасника, ненавмисно засмучує іншого; захоплення обговоренням абстрактних проблем, відхилення від теми; нерідко учасники дискусії (24 особи) “забивають” інших, не даючи сказати їм ні слова.

Щоб дискусія була результативною та успішною, необхідно дотримуватись загальних принципів дискусії;

рівноправні суб’єкт суб’єктивні стосунки всіх учасників;

позиція “я хороший, ти хороший”;

позиція “зрозумій мене правильно”;

істина понад усе;

лаконічність сестра таланту;

повага і дружелюбність при висловлюваннях.

Важливо чітко сформулювати правила проведення дискусії, що можуть бути такими:

я критикую ідеї, а не людей;

моя мета не в тому, щоб “перемогти”, а в тому, щоб знайти краще рішення;

я спонукаю кожного учасника до того, щоб вони брали участь в обговоренні;

я вислуховую думку кожного, навіть якщо з ним не погоджуюсь;

я спочатку з’ясовую всі факти та ідеї, що стосуються до обох позицій;

я прагну осмислити і зрозуміти обидва погляди на проблему;

я змінюю свою точку зору під впливом фактів і переконливих аргументів.

Спільне прагнення учителя й учнів досягти найкращих результатів Е.Браверман виразив у вигляді формули успіх у пізнавальній діяльності:

У=М+(ПІ+РІ+ЗІ+ВІ)+СЗ,

де У успіх; М мотивація; ПІ пошук інформації; РІ розуміння інформації; ЗІ запам’ятовування інформації; ВІ використання інформації; СЗ систематичність занять. Це прагнення спонукає учителя створювати на уроці нестандартні ситуації, використовувати нестандартні прийоми, проводити нестандартні уроки.

Наведемо приклад уроку географії у 8 класі.

Дидактичні ігри на вступному уроці 8 класу, формування нових знань, умінь, навичок

ФІЗИЧНА ГЕОГРАФІЯ УКРАЇНИ, ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ. ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ. СУЧАСНИЙ АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ

Мета: ознайомити учнів зі змістом курсу фізичної географії України, предметом і методами географічних досліджень, навести приклади історії формування території України, показати на карті одиниці адміністративнотериторіального устрою держави; продовжити формування навичок роботи з різноманітними джерелами географічних знань, розвивати логічне мислення, навички аналізу матеріалу, що вивчається.

Виховувати патріотизм, національну гордість за державу, в якій ми живемо.

Тип уроку: формування нових знань, умінь навичок.

Обладнання: Фізична та політикоадміністративна карти України, глобус електронний атлас України (Інституту передових технологій), державна символіка України: мелодія державного гімну, герб та прапор.

Опорні поняття: карта, глобус, атлас, географічне положення, методи географічних досліджень.

Базові поняття: політикоадміністративний поділ, адміністративна одиниця.

Географічна номенклатура: країни, що мають морські та сухопутні кордони з Україною, та їх столиці.

ХІД УРОКУ

І.Організація класу

Звучить державний гімн України. Учитель разом з учнями співає один куплет гімну.

Фрагмент відеофільму “Моя Батьківщина”.

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1. Прийом “Бліцопитування”

- згадайте, які розділи та теми географічної науки ми з вами вже вивчили;

- згадайте та назвіть коротко зміст матеріалу шкільного курсу географії 6-го класу;

- згадайте та назвіть коротко зміст матеріалу шкільного курсу географії 7-го класу;

- як ви гадаєте, над чим ми будемо працювати у 8-му класі?

2. Прийом “Географічний вернісаж”

Учні отримали випереджальне завдання та принесли фотознімки тих місць, де вони побували влітку. Можна коротко охарактеризувати цю територію 23 реченнями та прикріпити фотознімок на фізичну карту України в тому місці, де знаходиться даний об’єкт. (Можна запропонувати учням зробити таблички з власними прізвищами, аби було зрозуміло хто з них де був, цікаво буде продовжити таку роботу з картою, якщо є декілька класів у паралелі, і повернутися до цього “Вернісажу” на наступному уроці особливо в тому класі, з якого починалася робота).

ІІІ. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Учитель. Подивіться уважно на карту. З’ясувалося, що всі ви є дослідниками рідної землі, України. Навіть не здогадуючись, ви вже почали знайомитися з географією нашої країни. На наших уроках ми продовжимо це знайомство з використанням наукових методів дослідження.

ІV. Вивчення нового матеріалу

1. Прийом “Домашня заготовка”

Учні, що отримали домашнє завдання коротко розповідають, використовуючи малюнки, схеми, діаграми:

короткий огляд української державності за часів Київської Русі.

українська державність за часів отримання незалежності у 1999 році.

Коротка довідка: територія, чисельність населення, його національний склад у порівнянні з країнами Європи.

2. Ознайомлення з етапами формування території України:

3. Прийом “Творча лабораторія”

Постановка проблемних запитань для роботи з картами атласу:

назвіть країни, з якими Україна має державні кордони. (Росія, Білорусь, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія, Молдова) які країни є сусідами другого порядку (по морю)? Туреччина

4. Прийом “Мозковий штурм”

Учитель пропонує учням розглянути схему структури методів географічних досліджень та пропонує дати характеристику одного з них, навести конкретні приклади (роботу можна організувати в групах парами з використанням тексту підручника).

“Найдивовижнішою властивістю нашого світу є те, що його можна дослідити”

Альберт Енштейн

Найважливіші методи географічних досліджень:

· спостереження

· моделювання

· дистанційний

Експедиційний середнє між стаціонарним і та екскурсійним дослідженнями. Від стаціонарних досліджень бере їхню науковість, систематичність та докладність спостережень, а від екскурсійних досліджень просторове переміщення, що дозволяє наочно вивчати різні природні об’єкти в русі.

5. Прийом “Конференція”

Учні коротко розповідають про окремі методи географічних досліджень.

6. Прийом “Роблю висновок”

Учитель пропонує учням зробити висновок щодо методів географічних досліджень та визначити, які з них використані на період навчання у 8му класі.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом “Практичність теорії”

Учитель пропонує учням, використовуючи картографічний метод досліджень, визначити за допомогою політикоадміністративної карти адміністративні одиниці, з яких складається територія України.

VІ. Підсумки уроку

Прийом “Бліцопитування”

що вивчає фізична географія України? (фізична географія України це комплекс наук (загальне землезнавство, геоморфологія, кліматологія, гідрологія, палеогеографія, тощо), які вивчають природні компоненти і природні комплекси України та їх взаємодію)

як відбувалося формування території держави?

коли Україна отримала незалежність і стала суверенною державою? 24.08.1991р.

скільки адміністративних одиниць входить до складу України?

якими методами досліджень ми будемо користуватися під час вивчення фізичної географії України?

VІІ. Домашнє завдання

опрацюйте матеріал підручника.

підготуйте одне запитання, що починається зі слова “Чому”.

підготуйтеся до виконання практичної роботи.

VІІІ. Додатковий матеріал до уроку

Перші поселення людей на території нинішньої України з’явилися ще за доби неоліту в долинах Дніпра і Дністра. За 1000 років до н.е. На території України були племена кіммерійців, у VІVІІ ст. до н.е. на цих же територіях оселилися племена скіфів. Протягом 1го тис. до н.е. Прийшли племена сарматів. Слов’янські племена (анти) з’явилися у ІV ст.н.е. у VІІ ст. виникли князівства слов’янських племен (полян, древлян, сіверян, волинян, дулібів, уличів, тиверців тощо). Предки нинішніх українців в історичному минулому виявилися нездатними самостійно створити централізовану державу. Україна зазнавала нападів багатьох завойовників до того, як на її землю прийшли варяги, які у 882 р. утворили могутню слов’янську державу зі столицею в Києві. Він став відомим як “матір міст руських”.

Розробка уроку «УЗАГАЛЬНЕННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ЗНАНЬ ТА ПРАКТИЧНИХ УМІНЬ УЧНІВ ПО ТЕМІ: ЛАНДШАФТИ І ФІЗИКОГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ (8 клас)»

Урок можна провести у вигляді змагання між окремими групами учнів.

І тур. Прийом “Експрес-стест”

Завдання І групі

1. Найбільш поширеним заняттям людей у степовій зоні є:

а) розведення пушних звірів;

б) землеробство та скотарство;

в) оленярство;

г) рибальство.

2. Види ґрунтів, що є найбільш поширеним у степовій зоні України:

а) дерново-підзолисті;

б) сірі лісові;

в) чорноземи;

г) каштанові.

3. Встановіть відповідність між природними зонами України та найбільш характерними представниками їх рослинного світу:

а) степ;

б) лісостеп;

в) полісся;

г) Українські Карпати

Завдання ІІ групі

1. Чинник, який є головним у формуванні чорноземів у степовій зоні України:

а) панівні вітри;

б) рівнинний рельєф;

в) умови зволоження;

г) господарська діяльність людини.

2. Назвіть область України територія якої повністю розташована в степовій зоні:

а) Донецька;

б) Київська;

в) Закарпатська;

г) Вінницька.

3. Встановіть відповідність між природними зонами та заповідними територіями:

а) мішані ліси;

б) лісостеп;

в) Кримські гори;

г) степова зона

Завдання ІІІ групі

1. Природна зона, що займає найбільшу площу України:

а) мішані ліси;

б)степ;

в)лісостеп;

г) тайга.

2. Вид ґрунтів, що є найбільш поширеним у лісостеповій зоні України:

а) дерново-підзолисті;

б)чорноземи;

в)сірі лісові; (й чорноземи опідзолені під дібровами; чорноземи типові під лучними степами)

г)каштанові.

3. Встановіть відповідність між природними регіонами України та їх характерними рисами:

а) Поділля;

б) Карпати;

в) степова зона;

г) Крим

Завдання ІV групі

1. Область України, територія якої повністю розташована в лісостеповій зоні:

а) Волинська;

б) Черкаська;

в) Донецька;

г) Львівська.

2. Область України, територія якої повністю розташована в зоні мішаних та широколистих лісів:

а) Луганська;

б)Кіровоградська;

в) Волинська;

г)Одеська.

3. Встановіть відповідність між природними зонами України та їх характерними рисами:

а) Кримські гори;

б) полісся;

в) лісостеп;

г) степ

Завдання V групі

1. Вид ґрунтів, що є найбільш поширеним у зоні мішаних та хвойних лісів України:

а) дерново-підзолисті;

б)сірі лісові;

в) чорноземи;

г)каштанові.

2. Групи, на які розподіляються озера морського походження, що поширені в Приазов’ї та Причорномор’ї:

а) озера-лагуни та озера-лимани;

б) озера-стариці та карстові;

в) гребцеві або завальні;

г) дельтові та заплавні.

3. Встановіть відповідність між природними зонами та річною кількістю опадів:

а) мішані ліси;

б) лісостеп;

в) Кримські гори;

г) степова зона

ІІ тур. Прийом “Словничок”

Завдання

І група. Дайте визначення поняття “природна зона”.

ІІ група. Дайте визначення “ландшафт”.

ІІІ група. Дайте визначення поняття «висотна поясність ”.

VІ група. Дайте визначення поняття “провінція”.

V група. Дайте визначення поняття “ґрунт”.

ІІІ тур. Прийом “Естафета”.

Учні кожної команди-групи пишуть на картці запитання команді суперниці та передають картки сусідній групі. На підготовку відповіді 12 хвилини.

Наприклад:

Покажіть на карті природні зони України;

Назвіть особливості природи Азовського моря.

Покажіть на карті території, де відбуваються несприятливі природні процеси.

Визначте дві негативні риси впливу господарської діяльності людини на природу Чорного моря.

Поясніть, чому в Карпатах існує висотна поясність, але немає льодовиків.

ІV. Прийом “Так-Ні”

Учитель наводить твердження, а кожна з груп по черзі висловлює власну думку щодо нього, доповнюють або виправляють припущені помилки:

На поліських болотах з добре розвиненим торфовим горизонтом ростуть сосни, берези, а з мохів сфагнум.

Лісами вкрито 4% площі України. Вони займають значні площі в Карпатах, Криму і на Поліссі.

Тис ягідний, рододендрон жовтий, сосна кедрова збереглися без змін протягом багатьох епох. На Україну їх завезли з інших материків.

Ґрунти степової зони сформувалися в умовах надмірного зволоження.

Ґрунтовий покрив Кримських гір дуже строкатий. Він змінюється з висотою.

V тур. Прийом “Домашня заготовка”

Учні кожної групи розповідають цікавий матеріал (23 хвилини), що стосується вивчених тем.

VІ. Підсумки уроку

Учні оцінюють роботу груп, учитель оголошує оцінки.

VІІ. Домашнє завдання

Повторіть матеріал підручника, підготуйтеся до тематичного оцінювання.

можливості Комбінованого уроку з географії для використання дидактичних ігор

Використання дидактичних ігор на комбінованому уроці дає можливість розвивати пізнавальні здібності, розвивати мислення, просторову уяву, фантазію, пам’ять, увагу дітей, допомагає дитині оволодіти вмінням аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проявляти кмітливість і винахідливість.

Дидактичні ігри створюють умови для кращого пізнання дітьми себе і людей, взаємодії людини з навколишнім світом, усвідомлення зв’язків з природою, сім’єю, родичами, з самим собою, визначення поведінки в життєвих ситуаціях.

Правильно підібрані і добре організовані ігри, логічні задачі, вправи для розвитку уяви, пам’яті, уваги сприяють всесторонньому, гармонійному розвитку школярів, допомагають виробити необхідні в житті і навчанні корисні навики і якості.

Гра – це “Чарівна паличка”, з допомогою якої можна навчити дитину мислити, винаходити, доводити. Важливо, щоб гра захоплювала і була доступною, щоб у ній був елемент змагання, якщо не з кимось, то, принаймні, з самим собою.

Інтерес до гри, до розв’язування завдань, що вимагають активного мислення, з’являється не завжди і не у всіх дітей зразу, і тому пропонувати такі ігри треба поступово, не здійснюючи тиск на дітей. Природа гри (і розвиваючих) така, що при відсутності абсолютної добровільності вона перестає бути грою. Грою можливо захопити, змусити гратися не можливо.

Дидактичні ігри вимагають в цьому аспекті особливої обережності. Складні, непосильні завдання можуть дитину злякати. Тут особливо необхідно дотримуватися принципу від простого до складного. Але, зате, коли дитині вдається осмислити завдання, перебороти перші труднощі, вона відчує велику радість і буде готова до більш складної гри чи завдання. В дитини з’являється віра в свої сили, розвивається “розумовий апетит”, а це означає, що мета дидактичних ігор досягнута.

Звичайно, коли діти відгадують головоломку, логічні завдання, вони, як правило, застосовують метод проб і помилок, перебираючи різноманітні варіанти. Частіше всього це не приводить до раціональних результатів. Виникає необхідність подумати, знайти якусь закономірність, зрозуміти, чому завдання не розв’язується, які нові прийоми слід застосувати, щоб наблизитись до мети. Цей момент гри особливо важливий, бо починається інтенсивна робота думки (і індивідуальної, і колективної). В цей період необхідна допомога і підтримка вчителя, його пояснення і рекомендації. Іноді може бути корисна навіть підказка, що допомагає учневі знайти правильне рішення. При цьому дуже важливо мати на увазі, що під час розв’язування логічних завдань, роботи з текстом важливіше значення має сам процес, експериментування, а не прагнення досягнути якогось конкретного результату гри.

Ігри та завдання класифікуються за впливом на розвиток найважливіших технічних та пізнавальних процесів:

І. розвиток образного мислення;

ІІ. тренування логічного мислення;

ІІІ. розвиток сенсорних здібностей;

ІV. тренування пам’яті;

V. розвиток уваги;

VІ. розвиток уяви і творчих здібностей.

Наведемо приклад уроку:

ФІЗИКОГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРИРОДНОГО КОМПЛЕКСУ АЗОВСЬКОГО МОРЯ. ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ ЙОГО ВОД

Мета: сформувати в учнів знання про особливості розташування, розміри, глибини, елементи берегової лінії, найбільші острови, півострови, коси, затоки, протоки, природні умови Азовського моря; про стан природних ресурсів Азовського моря, проблеми їх використання і охорони; сприяти формуванню в учнів екологічної свідомості; продовжити формувати вміння працювати з різними джерелами географічної інформації.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: фізична карта України, атлас, ілюстрації, краєвиди Азовського моря.

ХІД УРОКУ

І. Організаційна частина

ІІ. Перевірка домашнього завдання (на карточках)

ІІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

Прийом “вірю не вірю”

Чи вірите ви, що Чорне море омиває територію України на півдні.

Чи вірите ви, що Кримській півострів найбільший півострів у Чорному морі?

Чи вірите ви, що Дунай впадає в Чорне море?

Чи вірите ви, що солоність Чорного моря 1718 %0 ?

Чи вірите ви, що Південний берег Криму можна ефективно використовувати як рекреаційну зону?

Чи вірите ви, що Чорне море може загорітися, як це стверджує К.Чуковський у своїй казці?

ІV. Мотивація навчальної і пізнавальної діяльності

Учитель. Природній об’єкт, який ми вивчатимемо сьогодні, характеризується як наймілкіше море на Землі. Азовське море з Чорним морем омиває територію країни на півдні і є її “морськими воротами”.

V. Вивчення нового матеріалу

Прийом “Учнівська конференція”

Учні попередньо підготували навчальний матеріал. Азовське море характеризується за типовим планом. Розповіді учнів обов’язково ілюструються картою. По можливості можна запропонувати учням провести учнівську презентацію, що стане хорошим прийомом активізації пізнавальної діяльності учнів та сприятиме впровадженню нових інтерактивних технологій у навчальний процес географії.

Основні моменти нового матеріалу

Азовське море най мілкіше на Землі, але багате на рослинність і тваринний світ. Утворилось і набуло сучасного вигляду в пізньочетвертинний світ. Берегова лінія своєрідна. На північ чітко оформились морські коси: Крива, Білосарайська, Бердянська, Обитічна, Федотова. На заході море від Сиваша відокремлене піщаним баром завздовжки до 110 км., відомим під назвою Арабатська стрілка.

У морі багато заток і лиманів. Найбільші затоки Таганрозька, Темрюцька, Арабатська, Бердянська, Обитічна. Найбільші лимани Молочний, Утлюцький.

Клімат характеризується рисами континентальності, через незначну площу акваторії. Взимку відчутний вплив сибірського антициклону, що зумовлює сильні північносхідні та східні вітри.

Середня температура повітря в січні +3... 5°С. У червні середня температура піднімається до +23... +25°С за безхмарної погоди. Взимку море замерзає, нерідко на 45 місяців. Поблизу берегів товщина криги досягає 90 см. Влітку верхній шар води прогрівається до +25...+30 °С та більше. Кількість опадів за рік збільшується із заходу на південний схід від 300 до 500 мм. Вода в морі рухається проти годинникової стрілки із швидкістю від 1020 до 125 см/с під час тривалих штормів), через це коси спрямовані в тому самому напрямі. Прозорість води зменшується від 8м у південній частині моря до 0,5 м у Таганрозькій затоці, що зумовлене хвильовими процесами та значною кількістю планктону.

Солоність моря в середній частині близько 1214%0 , проте в Таганрозькій затоці (Росія) вона зменшується до 25%0 , а в Сиваші зростає до 250%0. Зростання солоності моря останнім часом пов’язане із зменшенням стоку річок, значна частина якого використовується на господарські потреби.

В морі налічується 155 видів представників зоопланктону. Влітку тут спостерігається світіння води, що зумовлене ночесвітками ноктилуками. На всій площі дна моря ростуть зелені, бурі, червоні водорості, морська трава. Цьому сприяє прогрівання води і освітлення дна моря влітку. Донедавна в морі було багато риби. Цьому сприяла велика щільність фотопланктону і зоопланктону. Тут живе близько 80 видів риб, виловлюють кефаль, анчоус, севрюгу, бичків, оселедців, судака, тюльку, хамсу, камбалу, прісноводних ляща, коропа, судака, тарань. Живе в морі і представник ссавців дельфін азовка.

За останні роки загострилась екологічна ситуація. Це пов’язане як із діяльністю промислових об’єктів на узбережжі, так і з аваріями суден в акваторії.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

Прийом “Порівняй”

Порівняйте особливості природи Чорного та Азовського морів.

Порівняйте особливості гідрологічного режиму Чорного та Азовського морів.

Порівняйте джерела забруднення вод Чорного й Азовського морів.

Порівняйте можливості господарського використання Чорного та Азовського морів.

VІІ. Висновки уроку (Прийом “Роблю висновок”)

Заключне слово учнів

VІІІ. Підсумки уроку

Виставлення оцінок у журнал та у щоденники.

ІХ. Домашнє завдання

Опрацюйте текст підручника.

В исновки

Отже, пропонований матеріал – це розробка цілої низки завдань, що покликані розв’язати одночасно і розвивальні, і дидактичні завдання на уроках географії в 8-у класі. Головною метою цієї роботи є розвиток потенційних здібностей учнів, формування наукових понять, вплив на емоційний стан, почуття, стимулювання саморегуляції навчальної діяльності. В роботі враховано не лише педагогічний, але й психологічний аспект вікових особливостей учнів.

Основою науково-методичної концепції даної роботи є реалізація особистісно орієнтованого підходу до вивчення географії шляхом зміщення акцентів у навчальній діяльності, її спрямування на інтелектуальний розвиток учнів за рахунок уникнення надмірної формалізації навчального матеріалу; викладення його у відповідності до вікових особливостей дітей; використання завдань для перевірки різних видів діяльності учнів, та завдань, які стимулюють самостійну, пошукову та пізнавальну активність; супроводження текстів уроків відповідним схематичним та табличним матеріалом.

С писок використаної літератури

1. Бєскова Н. Уварова Г.

2. Вішшкіна Л. Навчальне моделювання на уроках географії// Географія та основи економіки в школі.-2006

3. Воробйова Р. Географічне виховання учнів у процесі спільної ігрової діяльності //Географія та основи економіки в школі-2005 С.-21.

4. Гільберг Т.Г., Думанська Г.В., тестовий контроль 8 клас Камянець-Подільський, «Абетка»// Географія України - 2000.

5. Голишкін В.О. “Інтелектуальні ігри на уроках географії» 8 клас. Харків, «Основа».

6. Грагова О.К.

7. Довгань Г.Д. Географія України //розробки уроків, «Веста»- 2007.

8. Капіруліна С.Л., Сорока М.В. Усі уроки географії 8 клас, Харків, «Основа», -2008

9. Коваленко Г.М., Загородній В.В., Ковтун В.В. Географія України// самостійні та контрольні роботи, географічні диктанти що? де? Коли? Київ, “Актуальна освіта”- 1998

10. Ковальчук Г. «Географія в школах України»//науково-педагогічний журнал - № 01316788.- С.18

11. Ліскович Є. Ігри для перевірки знань учнів//Географія та основи економіки в школі – 2004.- С.-21-23, 26 ,32

12. Максименко Н.В., Пересадько В.А. Готові картки-завдання для поточного оцінювання 8 клас. 12-річна школа, Харків, «Основа»

13. Малая О. Інтерактивні та ігрові форми навчання на уроках географії// Географія та основи економіки в школі

14. Навчальні програми для 12-річної школи. Географія. Програма для учнів 6-11 класів середніх загальноосвітніх шкіл (рівень стандарту) офіційний сайт МОУкраїни «

15. Новикова В. Урок-конференція// Географія та основи економіки в школі

16. Осадчук Г. Сенкени на уроках географії // Географія та основи економіки в школі - 2005. - С-20

17. Платов В.Я. Деловые игры. – Москва, - 1991

18. Пушкарьова А. «Географія та основи економіки в школі» -№5. -2003.-С.30

19. Савченко О.Я. «Сучасний урок» // Посібник для вчителя. – 1997.-С.32

20. Синя Н.

21. Сорока М. «Географія та основи економіки в школі»// - 1999. С-21

22. Усова Н. «Такі різні ігри»// Географія та основи економіки в школі -2003. С.-23

23. Хрусткий Е.А. Организация и проведение деловых игр. –Москва, - 1991

24. Шандра В.І. Географія та основи економіки в школі С.-41

25. Щербань П.Н. Навчально-педагогічні ігри –Київ.- 1993

26. Ягниця В. «Міс географія» // Географія та основи економіки в школі - 2005 С.-26

27. Яценко Д., Леонтьєва Г. Активні форми й методи на уроках географії//Географія та основи економіки в школі - С.-5