Дипломная работа: Формування графічних умінь молодших школярів на уроках трудового навчання

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теорія і практика формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання

1.1Методологічні основи дослідницької роботи

1.2 Науково-технічний прогрес і вдосконалення трудової політехнічної підготовки молодших школярів

РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання в початкових класах

2.1Методика експериментального дослідження

2.2Основи експериментальної гіпотези і результати дослідження

2.3 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання

ВИСНОВКИ

СПИСОКВИКОРИСТАНОЇЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність дослідження.В умовах сучасного розвитку суспільства поряд із словесними великого значення набули графічні засоби передачі інформації: технічні креслення, схеми, рисунки, знакові моделі, криптограми тощо. Це означає, що в «більшості сфер сучасної практичної діяльності людини значно зросла питома вага мислительних операцій, пов’язаних зі сприйняттям різноманітної інформації, вираженої графічною мовою, її усвідомленням і уявним оперуванням» [28, 17]. Все більш характерною особливістю багатьох видів виробництва «стає опосередкований характер управління діючими технічними об’єктами і технологічними процесами. Працівники багатьох видів виробництва мають справу не з реальними об’єктами, а з їх замінниками у вигляді різних пультів керування, які опосередковано, через системи графічних зображень, умовних графічних позначень і символів, відображають реальні процеси і явища» [22, 41].

Безперечним слід визнати той факт, що «здатність людини до графічної діяльності є одним із показників її розумового розвитку» [30, 33]. А по тому, «наскільки готова людина до розв’язування просторових завдань графічними методами, можна визначити ступінь її загальної і політехнічної освіченості» [61, 29]. Тому графічна підготовка повинна стати невід’ємним елементом загальноосвітньої підготовки.

Можливостідля графічної підготовки молодших школярів закладені у змісті шкільного курсу трудового навчання. Але існуючий упродовж тривалого часу такий компонент графічної підготовки учнів початкових класів, як геометрична пропедевтика та уроки образотворчого мистецтва, не є достатнім у формуванні таких специфічних умінь і навичок, як графічні.

Протиріччя, яке виникло між все більшим зростанням ролі графічної інформації в житті суспільства, у діяльності багатьох людей, і недостатньою увагою до формування графічних умінь і навичок у початковій школі, можна усунути тільки на основі нової орієнтації практичної підготовки школярів. Ця орієнтація, в першу чергу, повинна визначатись «розумінням практичної підготовки у т. ч. графічних навичок, не тільки як обсягу певних знань і умінь, а ширше – настав час вести мову про практичну підготовку якобов’язковий елемент початкової освіти, а то й навіть про формування графічної культури молодших школярів» [76, 51].

Це означає, що «володіючи високим рівнем графічних знань і вмінь, молодший школяр за кожним графічним зображенням, за кожною лінією чи графічною позначкою повинен “бачити” реальний просторовий образ, уміти пов’язати його з реальним об’єктом навколишньої дійсності» [62, 76]. У широкому розумінні «графічна культура повинна відображати здатність людини прогнозувати, планувати і коригувати свої дії, будувати процес діяльностів образах, а потім уже втілювати його в реальні дії чи процеси» [32, 24].

Важливим показником сформованості графічних навичок молодшого школяра повинно стати його «усвідомлене прагнення користуватися графічною інформацією у різних навчальних ситуаціях: при потребі зафіксувати нові для себе відомості, дізнатись про довжину, ширину, висоту об’єкта, передати свою думку стисло і лаконічно у вигляді елементарного зображення» [49, 13].

Ігнорування цих можливостей принижує загальноосвітню роль трудового навчання, на що неодноразово звертали увагу у своїх публікаціях А.П.Верхола, В.К.Сидоренко [61-62], Д.О.Тхоржевський [65-68]. Це призвело до втрати навчальним предметом своїх пропедевтичних можливостей. Досвід же свідчить про те, що відсутність початкової графічної підготовки створює великі труднощі учням далі, коли вони продовжать навчання у середній загальноосвітній школі, професійних навчальних закладах. Тому в такій ситуації виникає нагальна необхідність дидактично обґрунтувати та експериментально підтвердити можливості графічних навичок у розвитку молодших школярів. Це й зумовило вибір теми дипломної роботи – « Формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання» .

Відповідно до обраної теми об’єктом дослідження виступає процес трудового навчання у початкових класах, а предметом– формування графічних умінь і навичок на уроках трудового навчання.

Мета дослідження– теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити дидактичні умови, необхідні для забезпечення процесу формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах.

Гіпотеза дослідження полягає в припущенні, що процес формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах буде результативним, якщо:

1) в його основу буде покладено зміст практичної діяльності та розвиток просторових уявлень учнів;

2) просторові уявлення розглядатимуться як невід’ємна складова у структурі графічних навичок;

3) він буде здійснюватись на основі дидактично обґрунтованих засобів, узгоджених з навчально-пізнавальними можливостями учнів 1-4 класів;

4) його здійснення буде відбуватись систематично і цілеспрямовано та забезпечуватиметься належною підготовкою вчителів.

Реалізація поставленої мети та доведення гіпотези передбачають вирішення таких завдань дослідження:

1. Проаналізувати психолого-педагогічні закономірності розвитку просторових уявлень молодших школярів у навчальній діяльності.

2. Визначити місце графічних навичок у структурі практичної підготовки учнів на уроках трудового навчання.

Розкрити можливості системи вправ і завдань для оптимізації процесу формування графічних навичок в учнів.

3. Визначити та експериментально перевірити дидактичні умови, що забезпечують формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки вихідних припущень був використаний комплекс методів дослідження: теоретичних (вивчення й аналіз психолого-педагогічної літератури, навчальних програм, підручників та методичних посібників, періодичних видань) і емпіричних (спостереження, анкетування, дидактичне діагностування учнів, педагогічний експеримент). Провідним на всіх етапах проведення дослідження виступав метод педагогічного експерименту (констатуючий і формуючий) та наступний аналіз і узагальнення його результатів.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилась у Йосипівській ЗОШ І-ІІ ступенів Тернопільського району. Всього дослідженням було охоплено 38 учнів (17 учень у констатуючому експерименті і 21 – у формуючому) та 5 учителів початкових класів.

Організація дослідження. Дослідження проводилось поетапно протягом 2006-2008 років.

На першому етапі (2006—2007 рр.) вивчався педагогічний досвід та стан формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах у школах м. Тернополя та Тернопільського району, аналізувалася психолого-педагогічна та методична література, визначалася роль графічних навичок у розвитку школярів, визначалася експериментальна база, проводився констатуючий експеримент, формулювалася гіпотеза дослідження. На цій основі попередньо було сформульовано дидактичні умови, покликані забезпечити формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах.

На другому етапі (2007—2008 рр.) продовжувалися теоретичні пошуки шляхів розв’язання обраної проблеми дослідження. За результатами проведеної роботи розроблено методичне забезпечення, розроблено методику та розпочато на цій основі формуючий експеримент. Також здійснювалася систематизація й узагальнення результатів експериментального дослідження. Проведено кількісну та якісну обробку отриманих результатів. Здійснено теоретичні узагальнення за результатами проведеного дослідження. Сформульовано загальні висновки по роботі та здійснено її літературне оформлення.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження визначається тим, що у ньому розкрито можливості уроків трудового навчання у формуванні графічних навичок в початкових класах; визначено та обґрунтовано дидактичні умови формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах; розроблено показники і рівні сформованості графічних навичок у молодших школярів у процесі практичної роботи з трудового навчання.

Практичне значення дослідження полягає у тому, що створена система вправ і завдань, які комплексно розв’язують проблему формування графічних навичок на уроках трудового навчання в початкових класах.

Структура дипломної роботи. Дипломна робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків.

РОЗДІЛ 1. Теорія і практика формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання

1.1 Методологічні основи дослідницької роботи

Графічна діяльність учнів на уроках трудового навчання має широкі можливості для їх розумового розвитку. Проаналізовані у процесі досліджень механізми навчально-пізнавальної діяльності на уроках трудового навчання дають підстави стверджувати, що «будь-яка графічна дія спочатку здійснюється подумки, на основі чого в учня створюється певний графічний образ, а потім він втілюється у реальних графічних побудовах» [11, 32]. Непомітна зовні розумова діяльність являє собою тісну взаємодію мислительних операцій, образного мислення і пам’яті. В результаті цього і «утворюється графічний образ предмета, який фіксує в уяві учня його властивості, що умовно відображені на кресленні, або ще підлягають відображенню шляхом побудови необхідних зображень» [24, 19].

У своєму дослідженні графічну діяльність ми розглядаємо як цілісний багатогранний процес, який являє собою взаємодію розумових та практичних дій, спрямованих на створення уявлень про просторові властивості предметів та їх умовне відображення на площині або відтворення цих просторових властивостей в уяві на основі існуючих умовних зображень.

Розумові дії в графічній діяльності на уроках трудового навчання є передумовою створення образів, які відображають просторові властивості і відношення предметів [4, 62]. Адже «тільки на основі створеного образу з’являється уявлення про предмет або виконується зображення його» [62, 77]. Від правильності та повноти створеного образу безпосередньо залежить сприйняття властивостей зображеного предмета та інформаційна наповненість і виразність виконаного на його основі рисунка.

Аналіз змісту образного мислення на уроках трудового навчання дає підстави вважати, що за своєю суттю процеси створення образів виступають психологічною основою графічної діяльності, пов’язаної з читанням та виконанням рисунків. В основі створення графічного образу лежить ряд послідовно взаємопов’язаних психологічних процесів: органи відчуття (зір, дотик, слух) ⇒ відчуття ⇒ сприйняття ⇒ уява ⇒ мислительні операції, образне мислення, пам’ять ⇒ образ ⇒ практичні дії, спрямовані на відображення образу у вигляді конкретного зображення [75, 27]. Така послідовність утворення графічного образу заперечує позицію багатьох дослідників, що розумовий розвиток учнів на уроках трудового навчання слід зводити лише до розвитку просторових уявлень та уяви.

Чисельні дослідження змісту графічної діяльності школярів у процесі виконання рисунків свідчать про те, що вона супроводжується складними аналітико-синтетичними діями [15, 19]. Тому і розумовий розвиток школярів на уроках трудового навчання повинен відбуватись саме в такій діяльності, яка передбачає необхідність активних розумових дій. З нашої точки зору такою діяльністю є розв’язування графічних завдань відповідного змістового наповнення. Проведений нами всебічний аналіз типових графічних завдань курсу трудового навчання показав, що процес їх розв’язання завжди наповнений розумовими діями, в основі яких лежать мислительні операції.

Під графічним завданням ми розуміємо «навчальну проблему, яка передбачає умовне відображення просторових властивостей предмета за допомогою розумових і практичних дій, в основі яких лежать певні знання про правила виконання та оформлення рисунків і уміння застосовувати їх на практиці» [59, 18].

Виходячи з того, що в графічному завданні зосереджується потреба в практичному застосуванні знань і на їх основі формуються відповідні уміння, головним засобом розвитку розумових операцій в учнів на уроках трудового навчання в процесі дослідження було обрано саме графічні завдання. Організаційно-методичною основою забезпечення цього є обґрунтована в дослідженні В.К.Сидоренка система графічних завдань [61-62]. Критерієм вибору цих задач виступала їх можливість для активного включення школярів в розумову діяльність. Тобто відбираються саме ті завдання, процес розв’язування яких ґрунтується на мислительних операціях.

Порівняльний аналіз та співставлення типових графічних завдань з курсу трудового навчання у залежності від їх можливостей для розумового розвитку учнів дозволив нам розділити їх на дві групи, кожна з яких має свої відмінні специфічні особливості.

Виконаний у процесі проведення дослідження аналіз психологічних основ розумової діяльності школярів на уроках трудового навчання дає підстави стверджувати, що процес розв’язування графічних завдань являє собою складну взаємодію:

1) психічних та психологічних процесів, на яких ґрунтуються здійснювані учнями мислительні операції;

2) процесів просторової уяви, що забезпечують створення уявлень про об’ємні форми предметів;

3) графічних знань і умінь, необхідних для відображення об’ємних форм предметів на площині [76, 53].

Уміння учня розв’язувати будь-яке графічне завдання ґрунтується на знаннях теоретичного матеріалу, правил і нормативних положень з курсу трудового навчання, навичках виконувати графічні побудови та включає активне оперування просторовим образом і певну сукупність мислительних операцій, необхідних для її розв’язання [46, 37]. На основі всебічного вивчення діяльності учнів у ході розв’язування графічних завдань вченими розроблено узагальнену структуру процесу розв’язування будь-якого графічного завдання. Ця структура визначає місце і зміст мислительних операцій на кожному етапі розв’язування графічного завдання, починаючи від аналізу його умови і закінчуючи перевіркою одержаного результату. Вона включає чотири етапи, кожний з яких має певний операційний склад умінь:

1. Аналіз умови графічного завдання (сприйняття і усвідомлення завдання, яке міститься в умові задачі; аналіз даних, наведених в умові задачі; визначення повноти даних умови завдання – достатність, недостатність, надмірність; визначення, до якого типу відноситься дана задача; створення просторових уявлень про дані, наведені в умові завдання.)

2. Визначення послідовності розв’язування графічного завдання (визначення графічних дій, сукупність яких необхідна для розв’язування завдання; мислене встановлення раціональної послідовності здійснення графічних дій; відновлення в пам’яті (відтворення) теоретичних знань, правил і нормативних положень, необхідних для розв’язування задачі; мислене встановлення аналогій з раніше розв’язаними завданнями; передбачення (створення образу) кінцевого результату розв’язування завдання та співвіднесення його з умовою.)

3. Реалізація плану розв’язування графічного завдання (уявна видозміна і перетворення початкових образів, створених на основі оперування даними умови завдання; залучення теоретичних знань, правил і нормативних положень для здійснення графічних дій відповідно до умови завдання; багаторазове взаємозворотне перекодування просторових образів у плоскі образи; практичне здійснення графічних дій у вигляді конкретних геометричних побудов контурів зображень та їх елементів; доповнення утворених зображень знаково-символічними умовними позначеннями, узгодженими з умовою завдання.)

4. Контроль і корекція одержаного результату (співвіднесення і узгодження одержаного результату з вихідними даними умови завдання; аналіз причин невідповідностей кінцевого результату умові завдання (при їх наявності); доповнення та уточнення кінцевого результату розв’язування завдання.) [61, 30-31].

У розробленій структурі кожний етап розв’язування графічного завдання наповнений певними розумовими діями, що базуються на здійсненні мислительних операцій.

Можливості для цілеспрямованого розумового розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання забезпечуються знаннями кожного учителя можливостей графічних завдань для цього, структури узагальненого уміння розв’язувати графічні завдання і підкріплюються його готовністю до здійснення цієї діяльності.

Методист Н.П.Щетина визначив дидактичні умови, що повинні забезпечити графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання:

1) усвідомлення вчителем необхідності здійснювати графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання;

2) рівень підготовленості вчителя до здійснення графічного розвитку учнів на уроках трудового навчання;

3) систематичність в організації практичної діяльності школярів на уроках трудового навчання, яка ґрунтується на чіткій системі графічних вправ і завдань;

4) відсутність в процесі розв’язування графічних завдань елементів, пов’язаних з непродуктивною діяльністю учнів [77, 64].

У процесі науково-методичних досліджень обґрунтовано, що результативність розумового розвитку школярів в значній мірі залежить від систематичності залучення їх до графічної діяльності. Тому важливо, щоб ця діяльність відбувалась послідовно і систематично на кожному з уроків трудового навчання.

Вченими обґрунтовано дидактичні функції уроків трудового навчання у формуванні графічних умінь учнів:

1) забезпечення належних умов для міцного засвоєння учнями основних теоретичних положень з основ графічної діяльності і креслення;

2) формування в учнів умінь і навичок розв’язувати типові графічні вправи та завдання;

3) активізація розумової діяльності учнів у процесі виконання графічних завдань;

4) виключення непродуктивної графічної діяльності учнів, пов’язаної з переписуванням чи перекреслюванням умови графічного завдання;

5) прищеплення охайності та культури поводження з креслярськими інструментами і техніки виконання графічних побудов;

6) створення умов для вдосконалення початкової методики навчання кресленню та виконанню практичних побудов [59, 20].

Саме уроки трудового навчання мають забезпечити систематичне залучення учнів до графічної діяльності, передбаченими в ньому спеціально відібраними типами графічних завдань:

1) завдання на доповнення зображень відсутніми на них елементами (відсутніми лініями на контурах зображень, відсутніми умовними зображеннями або позначеннями певних функціональних сегментів);

2) завдання на виконання графічних побудов (визначення ознак симетричності з наступним проведенням осей симетрії у заданому контурі зображення; поділ відрізка прямої чи кола заданої величини на рівне число частин, побудова заданих елементів контурів зображень тощо);

3) завдання на побудову графічних зображень (побудова виглядів предмета за його наочним зображенням тощо);

4) завдання на відтворення (репродукцію) зображень (умова завдання цього типу містить частину контуру зображення, на основі якого повинно бути побудоване повне зображення предмета);

5) завдання, які не містять орієнтовної основи для графічних дій (умова задачі передбачає повністю самостійне виконання запропонованого завдання) [70, 43-44].

Всебічний аналіз літературних джерел з психологічних умов графічної діяльності показав, що головне місце в ній дослідники відводять формуванню процесів уяви та просторового мислення.

У взаємодії людини з навколишнім середовищем сприймання простору має надзвичайно велике значення. Воно є обов'язковою умовою її орієнтування в цьому середовищі. У процесі сприймання простору розрізняють сприймання величини, форми, об'ємності й віддаленості оточуючих предметів [7, 21-22]. Взаємодія людини з довкіллям включає і саме тіло людини з характерною для нього системою координат. Людина, яка відчуває світ, сама є матеріальним тілом, яке займає певне місце в просторі й має певні просторові ознаки: величину, форму та виміри тіла, спрямування рухів у просторі.

Встановлено, що «в основі різноманітних форм просторового сприймання лежить функціонування комплексу аналізаторів, які взаємодіють між собою. Особливу роль у просторовому орієнтуванні виконує руховий аналізатор, за допомогою якого встановлюється ця взаємодія» [21, 53]. До спеціальних механізмів просторової орієнтації слід віднести нервові зв'язки між двома півкулями в аналізаторній діяльності: бінокулярний зір, бінауральний слух, бімануальний дотик тощо. Важливим чинником у відображенні просторових якостей предметів є функціональна асиметрія, яка характерна для всіх парних аналізаторів. Функціональна асиметрія полягає в тому, що одна із сторін аналізатора є в певному відношенні провідною, домінуючою.

Сприймання форми і величини предмета здійснюється за допомогою зорового, тактильного і кінестезичного аналізаторів. Однак основну роль відіграє зоровий аналізатор. За висловом І.М.Сєченова, «око є вимірником простору» [9, 8]. Кришталик ока змінює свою кривизну залежно від віддаленості предмета, що діє на нього. На близькій відстані він стає випуклішим, на далекій — плоскішим. Акомодація очей з важливим руховим механізмом зорового аналізатора допомагає сприймати відстань. За порушення акомодації знижується точність зорового сприймання відстані.

Важливе значення для сприймання відстані мають рухи очей, зокрема конвергенція їх. При переведенні очей з дальшого об'єкта на ближчий має місце їх конвергенція, і тим більша, чим ближчий об'єкт. Конвергенція очей спостерігається за умов бінокулярного зору (бачення двома очима). Сприймання відстані одним оком характеризується недостатньою точністю.

Взаємодія зорового і кінестезичного аналізаторів забезпечує адекватне сприймання розміру, форми, рельєфу предметів і їх віддаленості від нас. І.М.Сєченов зазначав, що, сприймаючи предмети різного розміру і форми, ми обводимо їх рухами очей, немовби "щупальцями". Між рухами очей і відбитком предмета на їх сітківці встановлюється зв'язок, що дає нам змогу краще сприймати розміри і форми предметів.

Найінформативнішою ознакою, яку необхідно вирізнити при ознайомленні з формою, є контур. Зорова система має не лише встановлювати межу між об'єктом і тлом, а й утримувати її. Це здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виокремлюють контур, і є неодмінною умовою створення образу форми предмета.

Сприймання величини та форми залежить від попереднього досвіду людини. Чим краще людина обізнана з конкретною формою, тим легше вона вирізняє її серед інших форм [54, 21].

При сприйманні об'ємності або глибини предметів основну роль відіграє бінокулярний зір. При бінокулярному зорі зображення падає на диспарантні, тобто на незбіжні точки сітківок правого і лівого ока. Коли зображення падає на ідентичні, тобто цілком збіжні точки сітківки, воно сприймається як плоске. Якщо диспарантність зображення предмета дуже велика, то зображення починає сприйматися подвійно. Так, якщо дивитися на шнурок, який висить вертикально на відстані в кілька метрів, і водночас тримати перед очима олівець, то побачимо два олівці. Перевівши погляд на олівець, ми отримаємо подвійне сприймання шнурка. Якщо ж диспарантність не перевищує певної величини, виникає сприймання глибини.

При одночасному баченні двома очима відповідне подразнення від правого й лівого ока об'єднується в мозкових частинах зорового аналізатора. Створюється враження об'ємності предмета, що сприймається [73, 17].

За віддаленості предметів велике значення в сприйманні простору має взаєморозташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів. Людина підмічає ці особливості й навчається, користуючись світлотінями, правильно визначати розташування предметів у просторі.

У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків — розпізнати, далеко чи близько від нас іде людина.

Вивчаючи конструктивну будову об'єктів зображення, їх просторове положення, пропорції, форму, колір, розподіл світлотіні учні одночасно пізнають і закони краси, що приховані в формі, пропорціях, кольорі і які виражаються в плавності, витонченості ліній і обрисів.

Для успішного здійснення графічного розвитку учнів велике значення має навчання учнів правилам композиції (розміщення рисунка на аркуші), перспективи, правилам пропорційної побудови зображення. Спостерігаючи предмети, діти пізнають гармонію пропорцій і кольору. Око учня вдосконалюється, що дає можливість помічати різноманітні колірні відтінки на предметах [60, 46].

Спостерігаючи навколишнє оточення, споглядаючи предмети, явища, природу, учні прагнуть передати свої враження в рисунках, але, не маючи достатніх графічних навичок, опиняються в нелегкому станс вищі. Завдання вчителям — ознайомити учнів з принципами і методами реалістичного зображення, навчити їх передавати навколишнє правдиво і грамотно.

Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що молодший школяр від опанування графічних образів, які були представлені на уроках малювання, переходить до засвоєння графічних схем, які використовують на уроках трудового навчання. Виникає нова можливість — читання графічних схем: планів, елементарних креслень і простих карт. Графічний образ включає зорові образи предмета, уявлення про те, як предмет повинен бути зображений, а також рухові уявлення про зміни в предметі у зв'язку з розташуванням, світлотінню та ін.

Ускладнення сприйняття графічного образу предмета пов'язане з візуальним та інтелектуальним реалізмом. Перший надає можливості створювати графічний образ, що виникає при безпосередніх, візуальних враженнях від предмета, другий— при узагальнених знаннях про цей предмет. Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору), молодший школяр оволодіває вмінням бачити оточуючий світ у відповідності з власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава — зелена, небо — синє, сніг — білий).

Дедалі більше розвивається цілеспрямованість, активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, вдосконалюється спостереження. Ускладнюються окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, графічних образів. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої і графічної діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зорову відповідність. Їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення [78, 54].

З'являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем графічної майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислення і, як наслідок, — втрату інтересу до образотворчої і графічної діяльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність.

Однією з найважливіших передумов успішного навчання образотворчого мистецтва є розвиток спостережливості і просторових уявлень учнів. Спостережливість — це вміння бачити натуру, помічати в ній головне, тобто вміння визначати пропорції, світлотінь, колір, особливості конструктивної будови предмета, його просторового розміщення.

Про значення спостережливості писав Є.І.Ігнатьєв, зазначаючи, що більшість людей, які не є «професіональними рисувальниками чи живописцями, бачать речі вкрай неточно; вони зовсім не помічають у речах багатьох подробиць, навіть таких, які впадають в око... Рисувальника не може задовольнити просте пізнавання предмета, часто достатнє в звичній діяльності. Процес реалістичного зображення потребує постійного поглиблення «бачення предмета» [64, 17].

Успішному розвиткові в дітей уміння бачити значною мірою сприяє добре організоване спостереження об'єктів у процесі виконання графічного зображення. Треба, щоб у всіх випадках ставилася конкретна мета такого спостереження, інакше враження дітей будуть нечіткими, пасивними, випадковими. Проведення спостережень передбачає як постановку кінцевої мети (підсумкового завдання), що ставиться перед учнями на початку уроку, так і виконання учнями конкретних завдань протягом усього уроку трудового навчання [17, 19].

Як відомо, основою спостереження є зорове сприйняття. Проте іноді воно не дає точного уявлення про цей предмет. Найрезультативніше таке спостереження, яке ґрунтується на взаємодії різних аналізаторів (обмацування). Тому учням слід дозволяти брати предмети в руки, підносити їх до очей, торкатись їх, порівнюючи з іншими. Таким чином, розвиваючи в учнів спостережливість, учитель навчає їх реалістично сприймати навколишнє, виробляти правильні поняття про предмети, малювати, придумуючи кожний штрих, що сприяє загальному розумовому розвиткові та формуванню графічних навичок.

Найінформативнішою ознакою, яку необхідно вирізнити при ознайомленні з формою, є контур. Зорова система має не лише встановлю-вати межу між об'єктом і тлом, а й утримувати її. Це здійснюється за допомогою рухів очей, які ніби повторно виокремлюють контур, і є неодмінною умовою створення образу форми предмета.

Сприймання величини та форми залежить від попереднього досвіду людини. Чим краще людина обізнана з конкретною формою, тим легше вона вирізняє її серед інших форм [25, 39].

При сприйманні об'ємності або глибини предметів основну роль відіграє бінокулярний зір. При бінокулярному зорі зображення падає на диспарантні, тобто на незбіжні точки сітківок правого і лівого ока. Коли зображення падає на ідентичні, тобто цілком збіжні точки сітківки, воно сприймається як плоске. Якщо диспарантність зображення предмета дуже велика, то зображення починає сприйматися подвійно. Так, якщо дивитися на шнурок, який висить вертикально на відстані в кілька метрів, і водночас тримати перед очима олівець, то побачимо два олівці. Перевівши погляд на олівець, ми отримаємо подвійне сприймання шнурка. Якщо ж диспарантність не перевищує певної величини, виникає сприймання глибини.

При одночасному баченні двома очима відповідне подразнення від правого й лівого ока об'єднується в мозкових частинах зорового аналізатора. Створюється враження об'ємності предмета, що сприймається.

За віддаленості предметів велике значення в сприйманні простору має взаєморозташування світлотіней, яке залежить від розташування предметів. Людина підмічає ці особливості й навчається, користуючись світлотінями, правильно визначати розташування предметів у просторі [11, 102].

У сприйманні простору, зокрема відстані, беруть участь нюхові та слухові відчуття. За запахом можна, наприклад, визначити, що десь близько знаходиться їдальня, за звуком кроків — розпізнати, далеко чи близько від нас іде людина [23, 18].

Вивчаючи конструктивну будову об'єктів зображення, їх просторове положення, пропорції, форму, колір, розподіл світлотіні учні одночасно пізнають і закони краси, що приховані в формі, пропорціях, кольорі і які виражаються в плавності, витонченості ліній і обрисів.

Для успішного здійснення графічного розвитку учнів велике значення має навчання учнів правилам композиції (розміщення рисунка на аркуші), перспективи, правилам пропорційної побудови зображення. Спостерігаючи предмети, діти пізнають гармонію пропорцій і кольору. Око учня вдосконалюється, що дає можливість помічати різноманітні колірні відтінки на предметах [55, 41].

Спостерігаючи навколишнє оточення, споглядаючи предмети, явища, природу, учні прагнуть передати свої враження в рисунках, але, не маючи достатніх графічних навичок, опиняються в нелегкому станс вищі. Завдання вчителям — ознайомити учнів з принципами і методами реалістичного зображення, навчити їх передавати навколишнє правдиво і грамотно.

Перцептивний розвиток пов'язаний з тим, що молодший школяр від опанування графічних образів, які були представлені на уроках малювання, переходить до засвоєння графічних схем, які використовують на уроках трудового навчання. Виникає нова можливість — читання графічних схем: планів, елементарних креслень і простих карт. Графічний образ включає зорові образи предмета, уявлення про те, як предмет повинен бути зображений, а також рухові уявлення про зміни в предметі у зв'язку з розташуванням, світлотінню та ін. [7, 62].

Ускладнення сприйняття графічного образу предмета пов'язане з візуальним та інтелектуальним реалізмом. Перший надає можливості створювати графічний образ, що виникає при безпосередніх, візуальних враженнях від предмета, другий— при узагальнених знаннях про цей предмет. Поряд із засвоєнням сенсорних еталонів (форми, кольору), молодший школяр оволодіває вмінням бачити оточуючий світ у відповідності з власними почуттями, які звільняють його від кольорових та інших штампів (трава — зелена, небо — синє, сніг — білий).

Дедалі більше розвивається цілеспрямованість, активність сприймання. Поглиблюється повнота і точність сприймань, вдосконалюється спостереження. Ускладнюються окремі види сприймань, зокрема такі, як сприймання простору, часу, графічних образів. У цей час серйозно трансформується характер образотворчої і графічної діяльності: в зображенні довкілля діти орієнтуються відтепер не на свої уявлення, а на зорову відповідність. Їх усе більше цікавить вірогідність, правдоподібність зображення [56, 137].

З'являється суперечність між життєвим досвідом і невисоким рівнем графічної майстерності, що часто породжує невпевненість у своїх силах і можливостях, апатію, скепсис, критичне мислення і, як наслідок, — втрату інтересу до образотворчої і графічної діяльності; зникає щирість і сміливість творчого процесу, свобода творчої фантазії; малюнки втрачають чистоту і мажорність кольору, своєрідну виразність.

Однією з найважливіших передумов успішного навчання образотворчого мистецтва є розвиток спостережливості і просторових уявлень учнів. Спостережливість — це вміння бачити натуру, помічати в ній головне, тобто вміння визначати пропорції, світлотінь, колір, особливості конструктивної будови предмета, його просторового розміщення.

Успішному розвиткові в дітей уміння бачити значною мірою сприяє добре організоване спостереження об'єктів у процесі виконання графічного зображення. Треба, щоб у всіх випадках ставилася конкретна мета такого спостереження, інакше враження дітей будуть нечіткими, пасивними, випадковими. Проведення спостережень передбачає як постановку кінцевої мети (підсумкового завдання), що ставиться перед учнями на початку уроку, так і виконання учнями конкретних завдань протягом усього уроку трудового навчання [16, 140].

Як відомо, основою спостереження є зорове сприйняття. Проте іноді воно не дає точного уявлення про цей предмет. Найрезультативніше таке спостереження, яке ґрунтується на взаємодії різних аналізаторів (обмацування) [65, 73]. Тому учням слід дозволяти брати предмети в руки, підносити їх до очей, торкатись їх, порівнюючи з іншими. Таким чином, розвиваючи в учнів спостережливість, учитель навчає їх реалістично сприймати навколишнє, виробляти правильні поняття про предмети, малювати, придумуючи кожний штрих, що сприяє загальному розумовому розвиткові та формуванню графічних навичок.

Незважаючи на глибоку насиченість графічних дій, інколи явно виражену, мислительними операціями, дослідженню та висвітленню їх механізмів приділялось недостатньо уваги. Тому, мабуть, саме з цієї причини і не пов’язувались можливості курсу трудового навчання з графічним розвитком школярів. Запобігти надалі такій ситуації повинна відповідна підготовка майбутніх вчителів початкових класів.

1.2 Науково-технічний прогрес і вдосконалення трудової політехнічної підготовки молодших школярів

Сьогодні в системі загальної середньої освіти України відбувається процес критичного переосмислення пройденого шляху, зламу ідеологічних стереотипів, пошуку нових перспективних напрямів розвитку. Магістральною лінією сучасної педагогіки стає комплексна розробка проблем формування особистості на основі демократизації навчально-виховного процесу. До найактуальніших завдань загальноосвітньої школи, що визначають стан підготовки молоді до життя в умовах переходу до ринкової економіки, слід віднести забезпечення якісно нового рівня політехнічної освіти.

Політехнічна освіта, як невід'ємний елемент загальної середньої освіти, пройшла тривалий розвиток. Значний вклад в розробку теоретичних і практичних питань політехнізму внесли П. П. Блонський, С. Є. Гайсинович, М. К. Гончаров, О. Г. Калашников, М. М. Пістрак, С. М. Шабалов [4, 5-6].

Виявленню підходів до визначення змісту політехнічної освіти присвячені роботи П. Р. Атутова [6], С Я. Батишева [9], Ю. К. Васильєва, В. І. Гусєва, Й.М. Гушулея [22], В. С. Лєдньова, В. М. Мадзігона [39], В. О. Полякова [49], М. М. Скаткіна, Д. О. Тхоржевського [65], Ю. С. Тюнникова, С. Г. Шаповаленка та багатьох інших. Місце і роль загальноосвітніх предметів в і політехнічній освіті вивчалося В. Г. Зубовим, політехнічний зміст галузей виробництва — К.А.Івановичем, А.А.Шибано-вим, екологічний аспект — І.Д.Звєрєвим, аналіз функцій робітника-індустріала — П. І. Ставським, умови поєднання навчання з продуктивною працею учнів — В.М.Мадзігоном та В.В.Сєріковим. Механізми й процеси формування політехнічних знань та вмінь досліджувались психологами І. П. Колошиною, Т. В. Кудрявцевим, Е.А.Міллеряном, В.В.Чебишевою, Е.О.Ферапоновою та іншими [16, 7-8].

Незважаючи на тривалу історію політехнізму, в педагогічній теорії й практиці це поняття й досі остаточно не одержало загальноприйнятого визначення і продовжує залишатись предметом дискусій. Така ситуація призводить до одночасного існування полярних концепцій, породжує суб'єктивність в оцінюванні змісту політехнічної освіти і в решті-решт шкідливо відбивається на стані шкільного навчання.

П.Р.Атутов висловив думку про те, що в умовах розвитку машинної індустрії необхідне політехнічне виховання, яке розкриває загальні наукові принципи всіх виробничих процесів і одночасно ознайомлює дітей та юних осіб з практичним застосуванням і володінням найпростішим інструментом всіх ремесел. Слід зазначити, що поряд з терміном «політехнічне виховання» вченийрівнозначно оперував виразом «політехнічне навчання» [6, 7-9].

В сучасних умовах найчастіше використовується поняття «політехнічна освіта», де під освітою мають на увазі сукупність систематизованих теоретичних знань та практичних вмінь учнів, а також певний рівень розвитку їх пізнавальних можливостей і переконань, які набуті внаслідок здійснення цілеспрямованого педагогічного процесу (навчання) та самовиховання.

Мету політехнічної освіти вчені вбачають у підготовці майбутніх робітників до переміни праці, особливо в умовах безробіття, а також у створенні умов (в сукупності з продуктивною працею, розумовим і фізичним вихованням) для їх гармонійного розвитку [28, 143]. Після обґрунтування дії закону переміни праці при соціалізмі (підвищення кваліфікації, освоєння нової техніки, суміщення професій), це трактування було прийняте і радянською педагогікою.

Необхідність широкої політехнічної освіти учнів сьогодні підкріплюється міркуваннями про те, що вміння орієнтуватись и світі техніки стало невід'ємною складовою частиною світогляду кожної сучасної людини, її освіченості в найширшому розумінні цього слова. Саме така позиція узгоджується з метою освітньої галузі «Технологія», яка полягає у створенні умов для формування технічно, технологічно освіченої особистості, підготовленої до життя і активної трудової діяльності в умовах сучасного високотехнологічного суспільства [20, 42]. Реалізація цієї мети сприятиме формуванню в учнів технічного світогляду, їх технічної культури та кругозору.

Актуальні питання розвитку політехнічної освіти в сучасній школі висвітлено в працях нашого співвітчизника В. М. Мадзігона [39]. На думку вченого, головне завдання політехнічної освіти полягає в ознайомленні учнів з основними процесами виробництва — технологічними й організаційно-економічними. Це вимагає відповідної корекції програм з загальноосвітніх дисциплін, а також тісного поєднання навчання з продуктивною працею на основі всебічного використання сучасного ручного механізованого обладнання.

Аналіз наведених підходів до визначення місця політехнічної освіти у підготовці підростаючого покоління до життя дозволяє краще зрозуміти наші погляди на перспективи її розвитку в сучасних умовах. Під політехнічною освітою ми розуміємо теоретичне та практичне ознайомлення учнів з техніко-технологічними, організаційно-економічними основами, соціальними аспектами сучасного виробництва, що забезпечує гармонійний розвиток і профорієнтацію молоді, підготовку до виконання трудових функцій та їх можливої зміни. Досягнення означеної мети може бути забезпечене за рахунок реалізації певних завдань, які конкретизують шляхи здійснення політехнічної освіти.

До актуальних завдань політехнічної освіти належать:

1.Формування діалектичного підходу до явищ навколишнього світу, становлення морально-етичних і естетичних ідеалів, пов'язаних з трудовою діяльністю.

2.Засвоєння системи політехнічних знань і вмінь, необхідних для оволодіння професіями сучасного виробництва.

3.Професійна орієнтація учнів, необхідна для свідомого вибору ними професії що відповідає їх можливостям і потребам.

4.Розвиток розумових здібностей, здатності до перенесення використання набутих знань і вмінь у нових умовах діяльності [22 37].

Зміст цих визначень помітно відрізняється від того, який вкладався в них досі. В середині ХХ століття, як за відбором матеріалу, так і за характером, політехнічне навчання теж підпорядковувалось завданням формування робочих кадрів. Це проявлялось у наданні переваги техніко-технологічній підготовці учнів, яка здійснювалась переважно в процесі вивчення основ наук та трудового навчання, де домінувала немеханізована обробка матеріалів [3, 54]. Об'єктивною основою такого підходу було панування у більшості галузей народного господарства ручної праці, однотипність і недостатній рівень розвитку виробничих відносин, а також стан загальної середньої освіти.

Як було сказано про це С.М.Шабаловим, тепер найбільшу потребу школа, молодь і все населення країни відчуває у практичній трудовій підготовці. З її задоволення і треба починати поступове перетворення нашої школи в дійсно політехнічну школу. На сучасному етапі розвитку виробництва розмивається не тільки класовий, але і фаховий характер політехнічної освіти, вона в рівній мірі необхідна робітникам, інженерно-технічним працівникам, спеціалістам і управлінцям всіх галузей господарства.

Графічна мова створюється і розвивається суспільством, без графічної мови не було б науково-технічного прогресу — еволюційного розвитку суспільства [7]. В умовах сучасного виробництва кожен працівник повинен мати добре розвинені просторову уяву та мислення. У розвитку зазначених якостей школярів важливу роль відіграє графічна грамота. Тому на уроках трудового навчання графічній підготовці учнів приділяється значна увага.

Життя сьогодні ставить підвищені вимоги до практичної підготовки працівників різних галузей народного господарства. Під практикою розуміють «предметно-чуттєву діяльність людей, яка виражається в їх дії на природну і соціальну дійсність та в перетворенні цієї дійсності. Серед різноманітних форм практики центральне місце займає виробнича діяльність, яка лежить в основі всього суспільного життям визначає розвиток суспільства і особистості» [34, 38].

У розв'язанні цього завдання велика роль належить загальноосвітній школі, яка покликана забезпечити практичну спрямованість навчання, щоб докорінно поліпшити підготовку молоді до самостійного життя і праці. «З психологічної точки зору проблема зв'язку теорії і практики в

навчанні має багато аспектів, - стверджує О.М.Пишкало. – Перш за все, це питання про закономірності застосування знань на практиці... Недостатньо знати тільки одну теорію, необхідно оволодіти правилами аналізу умов і розв'язування різноманітних практичних, у т. ч. графічних задач, самостійно поправлятись у їх розв'язуванні, що формує вміння застосовувати теоретичні звання на практиці. Разом з тим в процесі використання і самі знання стають повнішими, точними і глибокими» [54, 77].

На необхідності посилення практичної спрямованості в навчанні математики особливо наголошувалось у роботах А.С.Макаренка: “Дуже важливе вміння вчителя правильно визначити ті «вузли» знання, від міцності яких залежить розвиток мислення, розумових здібностей, уміння користуватись знаннями” [40, 139]. Тому навчання математики в початкових класах необхідно пов'язувати з першими кроками у практичній підготовці учнів до оволодіння ними такими вміннями і навичками, які є необхідними в майбутньому людині будь-якої професії.

Теорія і практика застосування принципу зв'язку трудового навчання з життям порівняно широко і глибоко розроблена для старших класів школи, дещо менше — для середньої ланки і значно слабше — для молодших класів. На необхідність формування вмінь і навичок, які повинні знайти безпосереднє застосування в різних видах практичної діяльності учнів, вказується в роботах Я.А.Короля [31], О.Я.Савченко [56], А.М. Пишкало [54] та інших. Але в методиці навчання молодших школярів, в тому числі трудового навчання, ці загальні положення ще не розроблені, не були застосовані, а тому мало впливають на практику навчання.

Перед початковою школою, як першою ланкою в загальній системі

середньої освіти, ставляться такі завдання:

•формувати в учнів первісні уявлення про природу і суспільство;

•використовувати навчальний матеріал і весь процес навчання для

•збагачення свідомості, для розвитку цікавості до пізнання;

•формувати систему практичних умінь і навичок;

•розвивати просторові уявлення учнів;

•підготувати учнів до успішного навчання на наступному етапі школи [38, 203].

Теорія і практика в навчанні — дві нерозривно пов'язані сторони єдиного процесу пізнання. Успішність формування в учнів системи знань, умінь і навичок, а також розуміння їх життєвості і усвідомлення їх як засобу перетворення дійсності в кінцевому результаті визначається тим, наскільки правильно і послідовно реалізується принцип зв'язку теорії ї практики у всій системі навчання. В ході навчання учень повинен не тільки засвоїти основи наукових знань, а й оволодіти способами їхзастосування на практиці, набути широких умінь ефективного використання знань в практичній діяльності, в тому числі трудовій. Розв'язання цих завдань значною мірою пов'язано з правильною реалізацією принципу зв'язку навчання із життям узагалі і в трудовому навчанні зокрема.

Зараз склалось таке становище, при якому, з одного боку, визнається

необхідність посилення практичної спрямованості в навчанні молодших школярів. З другого боку (як показує практика), багато методистів і вчителів не знають, не вміють використовувати навчальний матеріал для реалізації принципу зв'язку навчання з життям. Процес формування практичних умінь і навичок у процесі трудового навчання є, в основному, випадковим, оскільки методика реалізації принципу зв'язку трудового навчання з життям недостатньо розроблена [21, 54].

Сама система знань навчальних предметів 1-4 класів дозволяє формувати первісні уявлення про світ, і все, що закладається учням цією системою навчальних предметів у початкових класах, визначає на багато років вперед успішність і рівень процесу формування особистості людини.

Молодші школярі не оволодівають законами природи, які можна безпосередньо застосовувати у процесі виробництва [59, 20]. Це завдання вирішується у старших класах загальноосвітньої школи, де вивчаються систематичні курси природничо-математичного циклу: фізика, хімія, біологія і т.д., учні засвоюють наукові основи сучасного виробництва. Отже, в розгорнутій формі принцип зв'язку навчання з життям може бути здійснений в старших класах середньої школи.

Проте з таким, яке стало традиційним, трактуванням вирішення цього питання повністю погодитись не можна. Уже на дошкільному етапі розвитку дитина безпосередньо сприймає з навколишнього середовища все те, що вона бачить, чує, відчуває, тобто пізнає реальний світ. У результаті цього вона мимовільно одержує первісні (нехай несистематичні) відомості про працю, природу, суспільство. Пізніше ці відомості систематизуються, використовуються і розвиваються у процесі засвоєння предметів початкових класів.

На сучасному етапі змінилась і роль початкової школи. У загальній системі навчання і виховання людини вона ставить своєю метою формувати в молодших школярів не тільки елементарні вміння і навички (читати, писати, розказувати, лічити та інше), але й розвивати важливі інтелектуальні вміння, забезпечувати загальний розвиток молодших школярів, їх всебічне виховання.

РОЗДІЛ 2. Е кспериментальне дослідження формування графічних умінь на уроках трудового навчання в початкових класах

2.1 Методика експериментального дослідження

Слід відмітити, що відповідно до програми з трудового навчання для 1 класу [52], графічні уміння і навички формуються на різних уроках, навіть спеціально і не присвяченим ескізам та елементарним геометричним побудовам. так, при вивченні теми «Види праці і світ професій» в учнів формується поняття про працю розумову, фізичну, художню, а також про світ професій: природничі, технічні, обслуговуючі, знаково-інформаційні, художні.

Також учні дізнаються про види паперу, його властивості, вироби з паперу і т. ін.

На цьому занятті проводиться практична робота:

1.Організація робочого місця для роботи з папером.

2. Досліди і спостереження над властивостями паперу. Розривання паперу вздовж і впоперек волокон.

3. Створення аплікацій з різаного паперу.

За результатами заняття учень виявляє мовленнєві, графічні, практичні уміння. Мовленнєві: називає основні напрями трудової діяльності людини (природа, обслуговування себе й інших людей; інформаційні знаки, техніка, художні образи), види праці (розумову, фізичну, художню); види паперу. Графічні: орієнтується у зображеннях професій на малюнках підручника і посібників, наводить приклади розумової, фізичної і художньої праці. Практичні: з допомогою учителя раціонально організовує робоче місце, створює з клаптиків паперу площинне зображення за зразком, малюнком або власним задумом. У процесі інтегрованих занять поєднує мовленнєві, графічні і практичні уміння в сюжетну композицію.

Ця вимога комплексного формування умінь поширюється на всі наступні теми інтегрованих занять.

При вивченні теми «Елементарна графіка» учні вивчають елементи технічної графіки: основна лінія (контурна), штрих-пунктирна з двома точками (лінія згину), хвиляста і зигзагоподібна лінії в орнаментах.

Проводиться практична робота на вибіручнів:

1. Обведення на папері шаблонів і трафаретів для орнаментальних композицій.

2. Згинання і складання паперу (оригамі).

Проводиться інтеграція за спільною темою з г художньої праці: "Ми у хвилях і впромінні помічаєм красу ліній" або за іншою темою на вибір і учителя.

На занятті в учнів формуються такі вміння: 1) мовленнєві: знає назви і призначення ліній: контурна – різання, штрихпунктирна з двома точками — лінія згину, хвиляста і ламана лінія — для орнаментів; 2) графічні: розрізняє призначення ліній згину, креслить основну лінію і штрихпунктирну з двома точками, орієнтується у напрямах проведення ліній (вниз, вгору, праворуч, ліворуч); 3) практичні: згинає і складає папір під час виготовлення виробів згідно з графічними позначеннями, створює орнаментальні композиції на папері шляхом обведення шаблонів та трафаретів.

При вивченні теми «Технологія різання паперу» учні вивчають основи різання паперу ножицями, симетричне вирізування.

Проводиться практична робота (на вибір учнів) наступного змісту:

1. Виготовлення дидактичного матеріалу, дидактичних ігор.

2. Виготовлення виробів симетричної форми.

Відбувається інтеграція за спільною темою з художньої праці: "Веселковий твір Краплинки, Сонця, Зайчика, Іскринки" або за іншою темою на вибір учителя.

На занятті в учнів формуються такі вміння: 1) мовленнєві: розрізняє поняття "розрізати", "надрізати", "вирізати"; 2) графічні: розрізняє за призначенням лінії художньої і технічної графіки; 3) практичні: володіє прийомами різання паперу ножицями за прямолінійною і криволінійною розміткою, дотримується правил безпечної праці з ножицями [76, 53].

Вивчаючи тему «Елементарна графіка» у 2 класі, в учнів формується поняття про лінії креслення: розмірна, виносна, основна. Також вони вивчають вимірювання і розмічання лінійкою, кутником, роблять начерки від руки простих форм довкілля.

Проводиться практична робота (на вибір учителя):

1. Розмічання і вирізання з картону геометричних фігур.

2. Конструювання з геометричних фігур силуетних споруд і машин.

3.Виконання начерків виробів простої форми [52].

На занятті в учнів формуються такі вміння: 1) мовленнєві: має уявлення про графічну грамоту, діораму, розуміє походження термінів "розмірна, виносна, основна"; 2) графічні: розрізняє у кресленнях графічні лінії (контурну, розмірну, виносну, основну), начерки художніх зображень; 3) практичні: вимірює і розмічає деталі за допомогою лінійки, кутника, конструює з геометричних фігур силуети споруд і машин, виконує від руки начерки простих форм довкілля.

Вивчаючи тему «Елементи технічної графіки», учні дізнаються про куб, конус, вивчають розміри геометричних тіл для побудови креслень їх розгорток, а також радіус, діаметр кола.

Проводиться практична робота (на вибір учителя й учнів):

1. Креслення розгорток куба, конуса.

2. Виготовлення іграшок із паперу і картону на основі розгорток куба, конуса.

3. Колективна робота: виготовлення кубиків із зображенням літер для першокласників; ковпачків для чарівників [46].

На занятті в учнів формуються такі вміння: 1) мовленнєві: знає назви об'ємних фігур куба, конуса, різницю між діаметром і радіусом кола; 2) графічні: розпізнає у зображеннях форми куба, конуса, розрізняє у кресленнях діаметр і радіус, правильно користується креслярськими інструментами: лінійкою і циркулем, виконує креслення розгорток об'ємних виробів; 3) практичні: знімає розміри з предметів кубічної форми і позначає їх на кресленнях, виготовляє вироби об’ємної форми.

Покажемо методику формування у молодших школярів графічних умінь і навичок у процесі проведення занять з трудового навчання.

На занятті використовується таблиця "Елементи графічної грамоти", зразок коробки, її ескіз, кольоровий картон, папір, клей, ножиці, лінійка, простий олівець, технологічна картка.

Вчитель проводить вступну бесіду.

— Уважно прослухайте казку і скажіть, хто її головний герой.

Креслярські лінії

В одному простому Олівці жили-були Креслярські Лінії. Всі вони були різні і, ясна річ, призначення мали неоднакове. Однак Лінії цього не знали, а тому з'являлися з олівця, коли їм заманеться. Виходила велика плутанина. Олівець зовсім було втратив голову, та, на щастя, зустрів Гумку. Розповів їй про свою біду. Гумка й каже; "Я тобі допоможу. Тільки-но з'явиться не та Лінія, я її одразу ж витру".

Почав Олівець обводити контур, та раптом з'явилася пунктирна Лінія. Гумка її одразу й витерла. Злякалися Лінії, перестали вискакувати з Олівця, коли їм заманеться, почали дотримуватись черги. Лінія Контуру, по якій деталь вирізують, — товста. Лінія Згину — пунктирна. Розмірна Лінія — тонка. Місця нанесення клею теж мають особливе позначення — короткі штрихи. Хвиляста Лінія вказує на місце розриву. Так Гумка допомогла Олівцю привчити Креслярські Лінії до порядку.

¾ Хто головний герой казки?

¾ Чому засумував Олівець?

¾ Хто провчив такі неорганізовані лінії?

¾ Щоб не траплялися такі неприємні пригоди з вашими олівцями, ми сьогодні повторимо основні креслярські лінії.

¾ Надошці таблиця «Елементи графічної грамоти», за якою

повторюємо різні лінії, місця нанесення клею, центр і радіус кола.

¾ Сьогодні ми будуватимемо ескіз коробки. Що ж означає слово "ескіз"?

Ескіз — виконаний від руки рисунок з основними розмірами предмета або деталі.

Далі відбувається ознайомлення учнів з професією кресляра.

— Люди якої професії займаються кресленням ескізів? (Креслярі)

На папері я, мов тіні,

Креслю різні види ліній:

Основну, тонку, суцільну,

Осьову і штрихову.

Через них я виріб цілий

Бачу, ніби наяву.

Це справді так. Перш ніж виготовити будь-який виріб, конструювати машини чи будувати будинки, їх зображують на кресленнях, ескізах, схемах. На одних кресленнях показують конструкцію в цілому, на інших — складові частини виробів чи споруд.

Ескізи, технічні рисунки, креслення деталей і машин виконують креслярі. Робота кресляра вимагає великої точності у виконанні креслень, акуратності, уважності.

¾ На уроці ви попрацюєте креслярами.

Далі проводиться розгляд зразка виробу (рис.).

— Ось таку коробочку ми будемо виготовляти на уроці. Щоб її виготовити, потрібно спочатку виконати ескіз.

Далі учні ознайомлюються із технологією виготовлення виробу. (Розглядають технологічну картку та ескіз коробки).

¾ Картон якого розміру слід взяти?

¾ Які лінії використовує кресляр?

¾ Виконайте такий самий ескіз — це буде нижня частина, а другий —

кришка коробки.

Рис. Технологічна картка

Вивчаючи елементи графічної грамоти, в учнів формується поняття про ескіз та основи розмітки за ескізом на тонкому картоні розгортки коробочки. Метою заняття є сформувати в учнів поняття про ескіз, повторити основні лінії на ескізах, кресленнях: контурна, розмірна, лінія згину та їх призначення, центр і радіус кола, позначати місця нанесення клею, ознайомити з професією кресляра, зробити за ескізом розмітку коробочки і виготовити її.

2.2 Основи експериментальної гіпотези і результати дослідження

На основі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури, а також власних спостережень за навчально-виховним процесом трудового навчання у початковій школі нами виявлено, що загальний недолік сучасної педагогічної практики – недостатня спрямованість на послідовне формування графічних умінь. Вчителі не завжди дотримаються методики і вимог програми розвитку графічної діяльності учнів. Тому в основу експериментального дослідження ми поклали положення про необхідність формування графічних умінь і навичок на уроках трудового навчання.

Складність оцінки рівня розвитку графічних умінь та операцій полягає в тому, що кожна з них не знаходить самостійного прояву в розумовій діяльності. Усі вони беруть участь у мислительних процесах комплексно, у тісний взаємодії, доповнюючи та продовжуючи одна одну. Тому, проводячи дослідження, ми дійшли висновку, що доцільно оцінювати не кожну конкретну графічну операцію, а їх прояв у взаємодії в процесі навчально-пізнавальної діяльності. Це означає, що показниками розвитку графічних операцій слід обрати результативність навчально-пізнавальної діяльності, пов’язаної зїх застосуванням на уроках трудового навчання.

З метою перевірки стану графічного розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання нами здійснено педагогічну діагностику процесу сформованості у молодших учнів графічних умінь та операцій; розроблено, впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти удосконалену методику формування в учнів графічних умінь, а також перевірено ефективність цієї методики у процесі формуючого експерименту.

У перебігу констатуючого етапу експерименту вивчався рівень розвитку графічних умінь учнів. Оцінка результатів констатуючого експерименту здійснювалася за допомогою таких критеріїв:

1. Когнітивний критерій показує обізнаність молодшого школяра у галузі графічної діяльності – тобто учень знає основні типи ліній, креслярські інструменти, правила створення ескізу і т. ін.

2. Діяльнісний критерій відображає якість власної графічної діяльності учня, тобто його уміння виконувати ескізи та користуватися готовими елементарними кресленнями для виготовлення виробів.

Дослідження здійснювалося у два взаємопов’язані етапи:

На першому етапі (2006-2007 рр.) – проаналізовано психолого-педагогічну та методичну літературу з обраної проблеми. Визначено вихідні теоретичні положення, об’єкт, предмет мету, сформульовано гіпотезу дослідження, конкретизовано завдання.

На другому етапі (2007-2008 рр.) – проведено констатуючий експеримент: розроблено критерії та проведено педагогічну діагностику розвитку графічних умінь учнів; розроблено та обґрунтовано педагогічні умови розвитку графічних умінь учнів початкових класів. З метою перевірки висунутої гіпотези розроблялись шляхи науково-методичного забезпечення формуючого експерименту.

Опрацьовано результати педагогічного експерименту, проаналізовано та узагальнено емпіричний матеріал, сформульовано висновки, розроблено рекомендації, які втілено у практику трудового навчання молодших школярів.

На основі виділених нами критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні розвитку графічних умінь учнів: низький середній і високий.

Низький рівень відображає слабку обізнаність школярів у сфері графічних уявлень і понять та недостатню сформованість графічних навичок. Учень неспроможний навіть виконати елементарне креслення чи зрозуміти його навіть з допомогою вчителя.

Середній рівень характеризується середнім рівнем розвитку графічних знань та умінь учнів, тобто учень з допомогою вчителя може прочитати нескладне креслення чи виконати його.

Високий рівень розвитку графічних знань та умінь учнів характеризується відносною самостійністю у читанні та виконанні елементарних креслень, використанні їх для створення певної композиції чи виробу.

Порівняння даних констатуючого етапу експерименту в експериментальному і контрольному класах показує незначну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв розвитку графічних знань та умінь учнів. Це дало підставу стверджувати, що досліджувана кількість школярів має однаковий потенціал до графічного розвитку.

Результати констатуючого експериментального зрізу показують, що понад чверть учнів, які брали участь в експерименті, має низький рівень розвитку графічних знань та умінь. До середнього рівня відноситься найбільша кількість учнів – майже половина. Високого рівня досягає третина досліджуваних молодших школярів.

Оскільки найбільша кількість учнів відноситься до низького і середнього рівня обізнаності у світі творчих професій, можна стверджувати про малу ефективність традиційних педагогічних умов трудового навчання і виховання молодших школярів. Щоб підвищити її, необхідно удосконалити традиційну методику розвитку графічних знань та умінь учнів.

У процесі формування обізнаності школярів у світі творчих професій ми пробуджували інтерес до творчої праці. Так, на першому занятті другого класу учні коротко пригадували найцікавіші для них уроки трудового навчання минулого року та найцікавіші професії.

Користуючись постійно діючою в класі виставкою робіт, другокласники знаходили і називали вироби, які їм було виготовляти найцікавіше. Це дозволяло, з одного боку, пригадати найцікавіші професії, види робіт, з другого, — в учнів формувалося емоційно-позитивне ставлення до процесу і результатів майбутньої праці.

Ознайомлення з різними видами творчої праці — художньої, технічної, наукової — учні здійснювали у процесі виготовлення різних предметів. Це були макети дитячих книжок, іграшок, сувенірів тощо. Одночасно відбувалося ознайомлення молодших школярів з різними типами професій.

Моделювання змісту уроків ми здійснювали на основі врахування індивідуальних особливостей дітей, їх здібностей, інтересів. Покажемо методику ознайомлення молодших школярів з ескізом на занятті за темою: «Об'ємні вироби з паперу і картону. Виготовлення іграшок конічної форми». До уроку ставиться мета – закріплювати вміння виконувати розмітку за ескізом, вчити учнів з'єднувати частини об'ємного виробу конічної форми, повторити правила безпечної роботи з циркулем.

Використовується таке обладнання: зразок виробу, тонкий картон, кольоровий папір, ножиці, циркуль, клей, технологічна картка.

Вчитель повідомляє, що сьогодні на уроці ми виготовимо іграшки-персонажі і розіграємо цю казку. Далі відбувається розгляд учнями зразка і технології виготовлення виробу.

— Спочатку виготовляємо тулуб. У всіх тваринок-іграшок він має

форму конуса. Беремо аркуш тонкого картону і з вершини прямого кута

креслимо циркулем дугу радіусом 120 мм (100 мм). Вирізуємо її і склеюємо

конус — це тулуб.

Виготовляємо голову. У лисички вона — малий конус, у якому треба проколоти шилом отвір для кращого з'єднання.

В півника і котика голова — круг радіусом 30 мм. Таких кругів вирізаємо два. При склеюванні залишаємо несклеєним трикутник (гостра частина конуса). В нього просуваємо конус-тулуб.

Інші деталі: очі, вуха, лапки, хвіст наклеюємо способом аплікації.

Щоб голівка була рухома, варто вставити в неї паличку.

Далі відбувається планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів.

— Щоб швидше виготовити персонажів казки, працювати будемо

групами по 3 учні: кожен виготовляє одну іграшку.

Закінчивши роботу, діти випробовують іграшки у грі. Окремі групи дітей (за бажанням) біля дошки інсценізують епізоди казки.

Експериментальне дослідження розвитку графічних знань та умінь учнів показало, що внаслідок поетапного включення дітей до графічної діяльності відбувся розвиток їхніх знань і графічних умінь (таблиця).

Таблиця

Підсумковий зріз рівн ів розвитку графічних знань та умінь учнів засобами трудового навчання (у %)

Зіставивши дані експериментального і контрольного класів, наведені у таблиці, слід відмітити значну різницю у показниках по кожному із рівнів і критеріїв розвитку графічних знань та умінь учнів. Ця різниця показує, що кількість учнів експериментального класу, які підвищили свій рівень розвитку графічних умінь внаслідок експериментального навчання, зросла порівняно з даними констатуючого етапу дослідження, а кількість учнів контрольного класу, які підвищили рівень розвитку графічних знань та умінь внаслідок традиційного навчання, хоча й зросла, однак несуттєво.

Так, у середньому 22% учнів експериментального класу і 28% учнів контрольного класу має низький рівень розвитку графічних умінь. До середнього рівня відноситься найбільша кількість учнів за середнім значенням – 50% – ЕК і 56% – КК. Високого рівня розвитку графічних умінь досягли третина учнів експериментального класу (28%) і лише незначна частина учнів контрольного класу (16%) (див. діаграму).

Діаграма

Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання удосконаленої нами методики в учнів експеримен-тального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку графічних умінь. Це свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи.

2. 3 Обґрунтування ефективних шляхів і засобів формування графічних умінь у молодших школярів на уроках трудового навчання

Перед сучасною школою стоїть складне і відповідальне завдання — формування особистості, здатної самостійно оволодівати знаннями і вміти застосовувати їх на практиці. Успішне його виконання вимагає значного підвищення ролі графічних завдань у навчальному процесі з трудового навчання, в розумовому розвитку учнів.

Відомо, що розвиток відбувається у діяльності. Тому важливим видом діяльності на уроках трудового навчання повинна бути робота, пов'язана з розв'язуванням графічних задач. Дослідження цієї діяльності показало, що перш ніж виконати графічну побудову, дитина створює її образ, оцінює його відповідність реальному предмету, який зображується, а вже потім за допомогою прийнятих у кресленні умовностей виконує механічну дію. Тобто будь-який графічний образ втілюється на папері тільки на основі певних розумових дій. Так само у процесі читання вже готових зображень здійснюється непомітна зовні розумова діяльність, яка становить собою тісну взаємодію мислення і пам'яті.

Отже, вміння учня розв'язувати будь-яке графічне завдання ґрунтується на знаннях теоретичного матеріалу, правил і нормативних положень курсу трудового навчання, навичках виконувати графічні побудови та включає здатність до активного оперування просторовими образами і до здійснення мислительних операцій, потрібних для її розв'язання.

Активна розумова діяльність учнів у процесі розв'язування графічних задач передбачає наявність у них знань про способи зображення об'ємних форм на площині, знання правил і вимог щодо виконання і оформлення елементарних креслень та ескізів; уміння будувати зображення плоских фігур на площині та виконувати інструментальні побудови на контурах зображень. Здатність до активного оперування просторовими образами складається із сукупності конкретних умінь, серед яких основними є уміння: створити об'ємний образ предмета; виділити в формі предмета поверхні типових геометричних тіл; уявно видозмінити просторовий образ предмета відповідно до заданих умов; здійснювати перехід від об'ємного зображення до плоского; здійснювати елементарний перехід від наочного зображення до умовно-схематичного і навпаки.

Виходячи з цього, навчальна діяльність учителя, спрямована на розумовий розвиток учнів у процесі розв'язування графічних завдань на уроках трудового навчання, повинна включати: 1) формування графічних знань, умінь і навичок; 2) формування уміння створювати і перетворювали просторові образи предметів; 3) формування уміння здійснювати мислительні операції, необхідні в графічній діяльності.

При вивченні елементів графічної грамоти вважаємо за доцільне давати учням початкові відомості про креслення. При цьому доцільно ознайомити дітей з поняттями креслення, ескіз, технічний рисунок, з елементами графічної грамоти, вчити позначати лінії видимого контуру, лінії згинання, осьові, розмірні лінії. Для формування відповідних умінь слід забезпечити наявність такого обладнання: лінійка, олівець, робочий зошит, таблиця "Графічна грамота", таблиця "Ескіз".

Вчитель повинен повідомити, що за допомогою букв передають на письмі звуки мови, а за допомогою креслень, графічних зображень передають необхідні дані предмета, машини, споруди. Отже, кожний предмет, який потрібно виготовити, кожний будинок, який мають збудувати, спочатку зображують на кресленнях, ескізах, схемах.

— Сьогодні на уроці ви будете юними креслярами. Ви здогадались, що

кресляр — це людина, яка вміє креслити. Щоб бути хорошим креслярем,

потрібно знати графічну грамоту, бути точним і акуратним.

При вивченні нового матеріалу вчитель повинен повідомити наступне.

— Креслення бувають різними за своїм виглядом і призначенням. На одних показують конструкцію в цілому, на інших — лише частини.

Креслярі виконують також і ескізи, технічні рисунки і малюнки.

— Ескіз — це виконаний від руки малюнок із основними розмірами предмета. (Вивішується таблиця "Ескіз").

— Під час виконання креслень застосовують лінії різної товщини. [Вивішується таблиця "Графічна грамота").

Суцільною товстою основною лінією позначають контур предмета

або деталі, місця відрізання, надрізання.

Штрихпунктирною тонкою лінією з двома крапками позначають

місця згину (перегину).

За допомогою розмірних ліній (тонких ліній зі стрілочками) показують розміри предмета або деталі. Всі розміри на кресленнях прийнято давати у міліметрах без позначення одиниці вимірювання. Лише для учнів першого та другого класів їх дають у сантиметрах з позначенням біля цифр одиниці вимірювання. Розміри проставляють завжди над розмірною лінією, зліва направо.

Місця нанесення клею і склеювання з лицьового боку позначають шриховкою, виконаною похилими суцільними лініями. А ті самі місця на зворотному боці позначають штриховими похилими лініями. Стрілками показують напрямок перегинання паперу, з'єднання окремих деталей та скручування ниток.

Порядкові цифри або букви на картках показують, у якій послідовності виконувати виріб.

Далі діти під час практичної роботи повинні писати від руки умовні позначення на кресленнях у робочих зошитах.

На закріплення вивченого доцільно провести гру "Накресли названу лінію". Гру можна провести так: клас поділити на три (2) команди. Від кожної команди по одному представнику викликати до дошки – хто швидше накреслить названу лінію чи позначення за вказівкою вчителя Гру повторити 3-4 рази.

При вивченні теми «Елементи графічної грамоти» доцільно виділити такий об'єкт праці, як виготовлення геометричних фігур, конструювання з них силуетних споруд та машин.

При цьому повинна ставитися мета: ознайомити учнів з креслярськими інструментами, вчити вимірювати і робити розмітки, користуючись лінійкою, кутником, циркулем, вчити виготовляти геометричні фігури; квадрат, прямокутник, трикутник, і конструювати з них силуетні споруди та машини.

Доцільно забезпечити таке обладнання: лінійка, олівець, кутник, цупкий папір, таблиця "Вимірювання та розмічання"; таблиця ''Конструювання з геометричних фігур"; зразок готового виробу.

— На минулому уроці ми з вами вчили елементи графічної грамоти,

а сьогодні в нашому креслярському цеху ви, юні креслярі, будете вчитись працювати зі справжніми креслярськими інструментами. Будете виготовляти геометричні фігури і конструювати з них будинки та машини.

Під час вивчення нового матеріалу вчитель повідомляє:

—До креслярських інструментів відносяться: лінійка, кутник (косинець), олівець. (Всі інструменти продемонструвати).

Кожен кресляр повинен вміти правильно користуватися креслярськими інструментами, вміти вимірювати і розмічати.

Від точності вимірювання і розмічання залежить якість і точність виробів. Тому треба пам'ятати народну приказку "Сім разів відмір, а один раз відріж".

Розмічання — це перенесення на заготовку ліній, що визначають контури деталі чи предмета. Розмічання слід починати з краю заготовки, раціонально розміщувати графічні зображення на ній, економно витрачаючи папір чи картон,

Наступний етап – робота за таблицею "Вимірювання та розмічання".

Користуючись лінійкою, кутником, потрібно починати відлік розмірів від нульової поділки. Лінійку з поділками прикладають до поздовжньої сторони прямокутного аркуша паперу і суміщають позначку "0" з краєм аркуша, а потім відмірюють потрібну довжину, наприклад 10 см. Навпроти цієї поділки на папері ставлять точку (І, а). Після цього прикладають лінійку до нижньої частини аркуша і на тій самій відстані ставлять позначку (б). Розміщуючи лінійку біля двох позначок, як показано на малюнку (в), проводять олівцем лінію до певної цифри, наприклад 7 см (г). Таким способом відмірюють і ширину заготовки. Для точного розмічання необхідно ще виміряти і з протилежного боку 7 см (г), а потім сполучити лінією паралельні відрізки (д).

За допомогою кутника можна ту саму заготовку розмістити швидше. У кутника поділки починаються з нуля. Користуючись кутником, не потрібно міряти протилежну сторону, тому під прямим кутом проводять паралельні лінії (II а, б, в). Отже, раціональніше користуватися кутником, ніж лінійкою, під час виготовлення виробів прямокутної форми.

— Ось такі будиночки і машини ви будете конструювати з геометричних фігур.

Для ознайомлення із технологією виготовлення виробу відбувається розгляд таблиці "Конструювання з геометричних фігур".

Розмічають і вирізують з цупкого паперу прямокутник 2 х 4 см (а). За вирізаним зразком розмічають і вирізують ще три таких прямокутники. Два прямокутники розділяють однією лінією на два квадрати і розрізують по лінії. Один із вирізаних квадратів ділять на два трикутники і також розрізують. Два інші прямокутники ділять на чотири частини, а другий — на 8 квадратиків.

Кружечки використовують з конфетті, наштамповують на діркопробивачі (в).

З різних за формою і розміром геометричних фігур складають силуетний будиночок (1), легковий автомобіль ( 3 ), а також вантажні автомобілі різної форми (2, 4).

Далі відбувається планування наступних трудових дій, відбір матеріалів та інструментів і закріплення вивченого матеріалу.

Значна роль в організації самостійної роботи учнів повинна відводитись індивідуальному підходу та спрямуванню їхньої діяльності відповідно до узагальненої структури процесу розв'язування графічного завдання. Цьому сприятиме обговорення з учнями послідовності виконання завдань за такими вказівками: уважно ознайомтесь з умовою завдання і зрозумійте його; порівняйте дане завдання з раніше розв'язаними; продумайте послідовність розв'язування; згадайте потрібні для розв'язування правила виконання та позначення зображень; розв'яжіть завдання, осмисліть та перевірте отриманий результат.

Індивідуальний підхід до здійснення графічного розвитку учнів передбачає врахування індивідуальних особливостей їхнього мислення, які визначаються специфікою поєднання і різними рівнями розвитку його якостей (глибини, гнучкості, усвідомленості, самостійності тощо) та рівнем оволодіння знаннями і засвоєння узагальнених прийомів та способів діяльності. Для учнів з високою активністю і самостійністю розумової діяльності оптимальним є навчання з максимумом самостійності і вимогливості, із застосуванням завдань підвищеної складності, що стимулює інтерес до навчання та підвищує інтенсивність розумового розвитку. Учні, для яких характерні поверхове мислення, розумова пасивність та слабке усвідомлення ходу свого мислительного процесу, потребують детального багаторазового пояснення із застосуванням наочності і достатньої кількості тренувальних вправ, спрямованості методів навчання на формування у них раціональних прийомів розумової діяльності.

ВИСНОВКИ

Отже, у процесі нашого дослідження виявлено особливості графічної діяльності молодших школярів на уроках трудового навчання. Графічну діяльність ми розглядаємо як цілісний багатогранний процес, який являє собою взаємодію розумових та практичних дій, спрямованих на створення уявлень про просторові властивості предметів та їх умовне відображення на площині або відтворення цих просторових властивостей в уяві на основі існуючих умовних зображень.Під графічним завданням ми розуміємо навчальну проблему, яка передбачає умовне відображення просторових властивостей предмета за допомогою розумових і практичних дій, в основі яких лежать певні знання про правила виконання та оформлення рисунків і уміння застосовувати їх на практиці.

Головним засобом розвитку розумових операцій в учнів на уроках трудового навчання в процесі дослідження було обрано саме графічні завдання. Також обґрунтовано дидактичні функції уроків трудового навчання у формуванні графічних умінь учнів: забезпечення належних умов для міцного засвоєння учнями основних теоретичних положень з основ графічної діяльності і креслення; формування в учнів умінь і навичок розв’язувати типові графічні вправи та завдання; активізація розумової діяльності учнів у процесі виконання графічних завдань; виключення непродуктивної графічної діяльності учнів, пов’язаної з переписуванням чи перекреслюванням умови графічного завдання; прищеплення техніки виконання графічних побудов; створення умов для вдосконалення початкової методики навчання кресленню та виконанню практичних побудов.

Процес формування графічних умінь забезпечується в залежності від конкретних завдань і етапів навчання різними методами і поєднанням цих методів. Програма з трудового навчання для початкових класів орієнтує школярів на вироблення необхідних графічних умінь і навичок. Програмою з трудового навчання передбачено також опанування учнями елементарних графічних умінь, навичок роботи з креслярськими інструментами (лінійкою, циркулем), які використовуються і в процесі вимірювання величин.

Уміння учня розв’язувати будь-яке графічне завдання ґрунтується на знаннях теоретичного матеріалу, правил і нормативних положень з курсу трудового навчання, навичках виконувати графічні побудови та включає активне оперування просторовим образом і певну сукупність мислительних операцій, необхідних для її розв’язання. На основі всебічного вивчення діяльності учнів у ході розв’язування графічних завдань розроблено узагальнену структуру процесу розв’язування будь-якого графічного завдання, яка включає чотири етапи: аналіз умови графічного завдання, визначення послідовності розв’язування графічного завдання, реалізація плану розв’язування графічного завдання та контроль і корекція одержаного результату.

У дослідженні визначено дидактичні умови, що повинні забезпечити графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання: усвідомлення вчителем необхідності здійснювати графічний розвиток школярів на уроках трудового навчання;рівень підготовленості вчителя до здійснення графічного розвитку учнів на уроках трудового навчання;систематичність в організації практичної діяльності школярів на уроках трудового навчання, яка ґрунтується на чіткій системі графічних вправ і завдань;відсутність в процесі розв’язування графічних завдань елементів, пов’язаних з непродуктивною діяльністю учнів.

Саме уроки трудового навчання мають забезпечити систематичне залучення учнів до графічної діяльності, передбаченими в ньому спеціально відібраними типами графічних завдань: завдання на доповнення зображень відсутніми на них елементами;завдання на виконання графічних побудов;завдання на побудову графічних зображень;завдання на відтворення зображень;завдання, які не містять орієнтовної основи для графічних дій. Завдання, спрямовані на формування графічних навичок, поділяються на дві групи: на вміння і навички практичного характеру і на теоретичні знання.

Ефективність розв'язування графічних завдань забезпечується: систематичністю в організації діяльності школярів, яка ґрунтується на чіткій системі завдань; відсутністю у процесі розв'язування завдань елементів, пов'язаних з непродуктивною роботою учнів. Узагальнені графічні уміння включають велику кількість конкретних умінь: застосовувати набуті знання для виконання та читання елементарних креслень і графічних рисунків; обирати раціональні прийоми, необхідні для виконання та читання зображень; обирати та здійснювати розумові дії, на яких ґрунтується виконання графічних дій; пояснювати та обґрунтовувати послідовність виконання графічних дій і передбачати їх результат; вибирати основне зображення; вибирати оптимальну кількість зображень тощо.

З метою перевірки стану графічного розвитку молодших школярів на уроках трудового навчання нами здійснено педагогічну діагностику процесу сформованості у молодших учнів графічних умінь та операцій; розроблено, впроваджено у педагогічну практику початкової ланки загальної освіти удосконалену методику формування в учнів графічних умінь, а також перевірено ефективність методики у процесі формуючого експерименту. Оцінка результатів експерименту здійснювалася за допомогою когнітивного та діяльнісного критеріїв. На основі виділених критеріїв здійснено констатуючий експериментальний зріз, на підставі якого визначено рівні розвитку графічних умінь учнів: низький середній і високий.

Експериментальне дослідження розвитку графічних знань та умінь учнів показало, що внаслідок поетапного включення дітей до графічної діяльності відбувся розвиток їхніх знань і графічних умінь, що свідчить про ефективність застосовуваного напрямку роботи та доцільність використання запропонованої добірки завдань для формування графічних умінь і навичок учнів початкових класів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXIстоліття). - К.: Райдуга, 1994. – 112 с.

2. Закон України «Про професійно-технічну освіту» // Законодавство

3. України про освіту: Зб. законів. - К.: Парлам. вид-во. 2002. - 144 с.

4. Аверичев Ю.П. Организация трудового обучения и воспитания школьников. - М.: Просвещение, 1961. - 192 с.

5. Андрианов П.Н. Развитие технического творчества в трудовом обучении учащихся общеобразовательной школы. - М.,1985. - 131 с.

6. Антонов Т.М. Научно-педагогическое обоснование системы трудового обучения в неполной средней школе.–К.,1984. - 271 с.

7. Атутов П.Р. Політехнічний принцип у навчанні школярів. - К.:Рад. шк.. 1982. - 176 с.

8. Атутов П.Р., Бабкин Н.И., Васильев Ю.К. Связь трудового обучения с основами наук. - М.: Просвещение, 1983. - 128 с.

9. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения: Общедидактический аспект. – М.: Педагогика, 1977. – 314 с.

10. Батышев С.Я. Трудовая подготовка школьников: Вопр. теории и

11. методики. - М.: Педагогика, 1961. - 192 с.

12. Ботюк А.Ф. Формирование конструктивно-технических умений у

13. младших школьников. – К., 1965. - 150 с.

14. Бугаев А.И. Внеклассная работа по изучению техники// Методика трудового обучения / Д.А. Тхоржевский, А.И. Бугаев, И.Н.Яровой и др. - М.: Просвещение, 1977. – 244 с.

15. Ведмеденко Д.В. Виховання у дітей звички до праці / Матеріали обласної науково-практичної конференції. – Чернігів, 1994. – С.67-71.

16. Виховання молодших школярів у праці / За ред. З. Н. Борисової. - К.: Освіта, 2002. – 96 с.

17. Волощук І. Концептуальні засади розвитку творчих здібностей школярів//Трудова підготовка в закладах освіти.-2003.-№3.– С.4-8.

18. Волчаста М. Вивчення геометричних фігур на уроках математики // Поч. школа. – 1998. – №6. – С. 19-23.

19. Гильбух Ю.З., Верещак Е.П. Психология трудового воспитания. - К.: Рад. шк., 1987. - 255 с.

20. Глобчак В. Особистісно-орієнтоване навчання і виховання молодших школярів на уроках у початковій ланці//Рідна школа.-2004.-№4.– С.19-20.

21. Головань Т. Пізнавальний інтерес як чинник підвищення ефективності процесу трудового навчання//Рідна школа.-2004.-№6.– С.15-17.

22. Гордуз М. Нестандартні форми навчання молодших школярів на уроках трудового навчання //Початкова школа.-2003.-№4.– С.1-4

23. Горлач М.І. Трудова освіта і виховання учнів. - К.: Радянська школа, 1989. – 124 с.

24. Гуцан Л.Автентична основа трудового виховання молодших школярів//Початкова школа.-2004.-№7.– С.53-55.

25. Гушулей Й.М. Загальнотехнічна підготовка учнів в процесі трудового навчання. – К., 2000. - 312 с.

26. Данилова Л., Розвивати трудову активність учнів//Рідна школа.-2002.-№6.– С.18-20.

27. Долбилин Н.П., Шарыгин Н.Ф. О курсе наглядной геометрии в младших классах // Математика в школе. – 1990. – №6. – С. 19-21.

28. Друзь Б.Г. Геометрія допомагає арифметиці // Поч. школа. – 1991. – №4. – С. 38-43.

29. Еленская Л., Русецкий А. Методика арифметики и геометрии в первые годы обучения. – М.: Педагогика, 1980. – 224 с.

30. Житомирский В.Г., Шервин Л.Н. Геометрия для малышей. – М.: Педагогика, 1978. – 36 с.

31. Ильин B.C. Производительный труд как средство развитиястремления младших школьников к учению. - М., 1983.-274 с.

32. Кононко О. Л. Стратегічна мета виховання — життєва компетентність дитини // Початкова школа. — 1999. — № 5. – С. 3-6.

33. Король Я.А. Вироблення в першокласників умінь вимірювати довжину відрізка // Поч. школа. – 1983. – №12. – С. 33-38.

34. Король Я.А. Формування практичних умінь і навичок на уроках математики. – Тернопіль: Навч. книга – Богдан, 2000. – 136 с.

35. Король Я.А. Формування прийомів користування вимірювально-креслярськими інструментами // Поч. шк. – 1996. – №4. – С. 24-26.

36. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості / За ред. Л.Н. Проколієнко. – К.: Рад. школа, 1989. – 608 с.

37. Кочетов А. И. Методика исследования проблем трудового воспитания. – Минск, 1982. - 100 с.

38. Кремень В.Г. Поступ до нової філософії освіти України / Розвиток

39. педагогічної і психологічної науки в Україні: 1992-2002. - Ч. 1.-

40. Харків: ОВС, 2002. – С.9-23.

41. Кураченко З.В. Личностно-ориентированный подход в системе трудового обучения//Начальная школа.-2004.-№4.– С.60-65.

42. Левенберг Л.Ш. Рисунки, схемы и чертежи в начальном курсе обучения. – М.: Педагогика, 1986. – 160 с.

43. Лось А. Как воспитать трудового человека // Народное образование. – 2002. – №10. – С. 202-208.

44. Мадзигон В.Н. Методологические и психолого-педагогические

45. основы преемственности в трудовом обучении// Методика труд.

46. обучения: Респуб. науч.-метод, сб. – К.: Рад. шк., 1980. - №13. -С. 3-9.

47. Макаренко А.С. Проблемы школьного советского воспитания//

48. Пед. соч.: В 8 т. - М.: Педагогика, 1984. - Т. 4. - С. 123-203.

49. Маркушевич А.И. Совершенствование образования в условиях научно-технической революции // Нар. образование. – 1972. – №1. – С. 31-34.

50. Матюша І.К. Гуманізація виховання і навчання в загальноосвітній школі. – К.: Просвіта, 1995. – 122 с.

51. Научные основы трудового обучения: Сб./ Сост. А.Б. Дмитриев. - М.: Педагогика, 1970. - 229 с.

52. Национальная доктрина развития образования// Освіта. - 2002. - №26 (4984). – 96 с.

53. Перевертень Г.І. Програма з трудового навчання для 1-4 класів // Поч. школа. – 1991. – №7. – С. 46-47.

54. Плохій З. П. Трудове виховання молодших школярів. — К.: Освіта, 2002. – 112 с.

55. Плохій З.П. Праця як пізнавальна цінність // Початкова школа. – 2001. – №6. – С. 12-13.

56. Подоляк В.О. Формування в учнів системи наукових компетентностей в галузі сучасного виробництва. - Вінниця: Книга-Вега, 2002. - 462 с.

57. Поляков В.А. Политехнический принцип в трудовом обучении школьников. - М.: Просвещение, 1977. - 80 с.

58. Пономарьова К. Вимоги до сучасного уроку трудового навчання // Початкова школа. - 2004.-№10.– С.15-18.

59. Програма для загальноосвітніх закладів: Трудове навчання: 5-9 кл.. –К.: Шкільний світ. - 2001. – 311 с.

60. Програми середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. – К.: Освіта, 2004. – 254 с.

61. Проскура А.М. Питання методики дидактичних досліджень. – К.: Вища школа, 1972. – 157 с.

62. Пышкало А.М. Методика обучения элементам геометрии в начальных классах. – М.: Педагогика, 1973. – 160 с.

63. Рымаренко В.Е. Формирование трудовых навыков у учащихся. – К.: Рад. шк., 1981. - 55 с.

64. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. – К.: Абрис, 1997. – 416 с.

65. Савченко О.Я. Реформування змісту початкової освіти // Поч. школа. – 1996. – №1. – С. 4-8.

66. Савченко О.Я. Сучасний урок в початкових класах. – К.: Магістр-S, 1996. – 384 с.

67. Савчук А.М. Вимірювання величин як методична проблема в загально-освітній школі // Імідж сучасного педагога. – 2001. - №2. – С.18-20.

68. Семыкин Н.П. Методологические основы трудового обучения и воспитания: Сб. науч. тр. - М.: АПН СССР, 1980. - С.3-16.

69. Сидоренко В.К., Щетина Н.П. Графічна підготовка школярів: реальний стан та перспективи // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. – 1999. - №5. – С.29-33.

70. Сидоренко В.К., Щетина Н.П. Дидактичні умови графічного розвитку школярів // Наукові записки ТДПУ. Серія: Педагогіка. – 2001. - №3. – С.76-82.

71. Стахів Л. Роль праці в моральному вихованні особистості //Рідна школа.-2004.-№5.– С.56-58.

72. Тименко Н.П. Педагогическое обоснование содержания трудового обучения в современной неполной средней школе. – К.,1989. - 121 с.

73. Тхоржевский Д.А. Дидактика трудового обучения. - Киев: Рад.

74. шк., 1972. -224 с.

75. Тхоржевський В. Мозаїка планів – конспектів занять. // Трудова підготовка в закладах освіти. -1997. -№ 4. – С. 43 -39.

76. Тхоржевський Д. О. Система трудового навчання . – К.: Вища школа, 1985. –м175с.

77. Тхоржевський Д.О. Методика трудового навчання та викладання загальнотехнічних дисциплін. –К.: Вища школа, 1985. – 175с.

78. Уваров В.М. Дидактические вопросы переноса трудовых умений

79. младших школьников. – М., 1997. - 22 с.

80. Уманець А.В., Дудка О.М. Викладання пропедевтичного курсу геометрії в початкових класах // Поч. школа. – 1991. – №11. – С. 43-44.

81. Ушинский К.Д. Избранные педагогические произведения. - М.:

82. Просвещение. 1968. - 357 с.

83. Цируль К.Ю. Ручной труд в общеобразовательной школе. – СПб.,

84. 1994.-С. 92-100.

85. Цына А.Ю. Педагогическое обоснование системы общетрудовых

86. знаний и умений учащихся 1-4 классов.–К.,1997. - 122с.

87. Чепіга Я. Азбука трудового виховання й освіти. - К.: Державне

88. видавництво. - 1992. - 146 с.

89. Чернышенко И.Д. Трудовое воспитание школьников. - М.: Просвещение, 1991. - 181 с.

90. Щетина Н.П. Дидактичні функції графічної підготовки школярів // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2001. - №1. – С.51-55.

91. Щетина Н.П. Підготовка студентів до формування просторового мислення школярів на уроках // Проблеми трудової і професійної підготовки: Науково-методичний збірник. Випуск 3. – Слов’янськ, 1999. – С.62-66.

92. Якубовський О.Т. Розвиваючі можливості графічної діяльності школярів // Трудова підготовка учнівської молоді: стан та перспективи / Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (21-22 жовтня 1999р.) – Тернопіль, 1999. – С.54-55.