Реферат: Урок українського народознавства

РЕФЕРАТ З УКРАЇНОЗНАВСТВА

НА ТЕМУ:

„УРОК УКРАЇНСЬКОГО НАРОДОЗНАВСТВА”

З історії розвитку педагогіки бачимо, що спочатку було індивідуальне навчання за сімейний планом, коли вчитель одночасно навчав дітей різного віку. Цікавим дидактичним історичним документом, що дійшов до наших днів, є книжка "Настанови Володимира Moномaxa своїм дітям;", що в ній давалися поради щодо навчання й формування особистості. Найкращі форми навчання використовували в братських школах Луцька, Острога, Львова у 1617-1625 p. p. Значно пізніше навчальні форми були узагальнені в книзі Я.А.Коменського "Велика дидактика", яка вийшла в 1632 р. історичний огляд дозволяє зробити висновок, що від індивідуальних форм навчання педагоги поступово перейшли до колективних.

Урок - це основна дидактична форма навчання, що пройшла випробування протягом кількох століть. Вона поєднує індивідуальні та фронтальні шляхи навчально-пізнавальної діяльності з учнями однакового віку обох статей з приблизно однаковим інтелектуальним розвитком.

Урок має такі переваги:

1. Учитель має можливість розвивати інтелектуальні здібності учнів одночасно.

2. Є можливість одержати зворотну інформацію від учнів щодо стану засвоєння навчального матеріалу і зробити відповідну корекцію.

3. Урок дає змогу колективно використати засоби навчання (підручники, посібники, комп'ютери).

Недоліки уроку:

1. Навчальні програми розраховані на середній рівень засвоєння учнями знань.

2. Значно знижується ефективність індивідуального логічного мислення.

3. Колективне нявчання на уроці нівелює /знижує/, збіднює талант окремого учня.

Урок діалектично взаємопов’язується:

з проведенням факультативних занять,

з проведенням консультацій;

з організацією роботи гуртків і секцій;

з проведенням олімпіад і конкурсів.

Урок народознавства є системою, яка складається з власне уроку, підготовки до нього вчителя та підготовки учнів. Ці структурні елементи закономірно зв’язані між собою. Розглянемо важливу проблему - підготовку вчителя до уроку. Це складна й відповідальна справа. Різні вчені поділяють процес підготовки до уроку на різну кількість етапів. Наприклад, В.О.Онищук обстоює варіант двоетапної підготовки. Окремо виділяється загальна підготовка до викладання навчального предмета або курсу й підготовка до конкретного уроку. Загальна підготовка включає виконання таких завдань:

Вивчення складу учнів у тих класах, де вчитель вестиме навчальний предмет;

Вивчення стилю роботи своїх попередників;

Детальне вивчення змісту навчального матеріалу й програми;

Складання календарного плану на півріччя;

Складання тематичних планів з великих розділів програми;

6.Впорядкування матеріально-технічної бази - кабінету, наочних посібників, технічних засобів нявчання тощо.

Найбільш складною й відповідальною є підготовка вчителя до кожного окремого уроку. Вона складається з таких послідовних етапів:

продумування змісту навчального матеріалу;

аналіз програми попереднього й наступного уроків з метою встановлення між ними зв’язку й послідовності;

вивчення характеру викладу матеріалу в шкільному підручнику;

аналіз дидактичного апарату підручника;

продумування виховних можливостей змісту навчального матеріалу та способів їх використання на уроці; підготовка обладнання до уроку й складання поурочного плану.

В.А.Сухомлинський радить ще й науково завбачати розвиток подій: "У самій своїй основі педагогічна праця - справжня творча праця - стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає передусім в аналізі фактів і необхідності передбачення... А без уміння передбачати педагогічна праця перетворюється для учителя в муку" . Отже, учитель повинен уміти діагностувати свій урок. Для цього необхідно оцінити вплив значної кількості педагогічних факторів. Фактор - є причина, яка виникає під впливом як мінімум двох змінних.

І.П.Підласий стверджує, що за своєю природою і генезою виділяються чотири генеральні фактори:

навчальний матеріал,

організаційно-педагогічний вплив,

здатність учнів до навчання,

час.

Генеральний фактор "Навчальний матеріал" включає причини інформаційного походження: зміст, кількість матеріалу, його якість, форму викладу, структуру викладу, спосіб викладу. Крім цих шести загальних причин є ще близько 30 конкретних змінних.

Генеральний фактор "Організаційно-педагогічний вплив" включає два комплексні фактори, 20 загальних і понад 100 конкретних змінних. Комплексні фактори: вплив на уроці й фактори навчання, що діють поза уроком.

Фактори впливу на уроці:

Форми навчання;

Методи навчання;

Навчальні ситуації (навчання, спрямоване пізнавальною активністю);

Працездатність учителя (вік, час роботи, навантаження, зміна, чергування праці та відпочинку, день тижня, урок за розкладом тощо).

Працездатність учнів (вік, час роботи, зміна, день тижня, урок за розкладом, семестр, розклад занять, режим роботи);

Контроль і перевірка результатів роботи (частота контролю на одному уроці, загальна й середня частота контролю, наявність контролю на попередньому уроці тощо);

Тип і структура навчального заняття;

Практичне застосування знань, умінь;

Використання різноманітних засобів навчання (санітарно - гігієнічних, матеріально-технічних, естетичних, психологічних, зокрема, психологічного клімату в учнівському колективі відносин між учнями, взаємин з учителями тощо).

Фактори навчання, що діють поза уроком:

Обсяг і характер допомоги батьків, дорослих, друзів;

Контроль дорослих (систематичність, обсяг, частота);

Використання засобів масової інформації з навчальною метою (телебачення, газети, журнали);

Читання літератури (рекомендованої шкільною програмою та за уподобанням);

Організація самостійної роботи;

Віддаленість місця проживання від школи;

Користування транспортними засобами, участь у гуртках;

Спілкування з дорослими та ровесниками з пізнавальною метою та ін.

Генеральний фактор "Здатність учнів до навчання" окрім названої здатності включає й можливість досягнення заданих результатів і має два комплексні та 50 загальних факторів навчання. Перший комплексний фактор - здатність учнів до навчання на уроці - включає таке:

Рівень загальної підготовки (ерудиції) учнів;

Здатність до вивчення конкретного навчального предмета;

Загальну здатність до навчально-пізнавальної діяльності;

Увагу під час вивчення певного шкільного предмета;

Загальні характеристики уваги (у зв’язку з особливостями нервової системи, темпераменту, віку);

Мислення учнів у процесі вивчення конкретної дисципліни;

Загальні характеристики мислення;

Психологічну установку на засвоєння навчального матеріалу (внутрішню й зовнішню);

Мотивацію навчання (розуміння й усвідомлення мети, інтерес до навчання, дійовість стимулів, ставлення до виконання своїх обов'язків);

Теми засвоєння знань та набуття вмінь;

Характеристики здоров’я учнів (швидка втомлюваність, хворобливість);

Вік;

Ціннісні орієнтації;

Життєву мету;

Активність;

Дисциплінованість.

Другий комплексний фактор - здатність учнів до навчання в процесі самопідготовки - включає:

Самоконтроль;

Волю й наполегливість;

Цілеспрямованість,

Уміння вчитися;

Режим та організацію праці;

Працездатність;

Ціннісні орієнтації;

Стимулювання;

Мотивацію;

Характеристики здоров’я;

Особливості сприймання та пізнавальної діяльності;

Здібності;

Швидкість засвоєння;

Особливості мислення;

Вікові та індивідуальні особливості.

Генеральний фактор "Час" включає два комплекси і фактори: затрати часу на уроці й затрати часу в процесі самопідготовки.

Затрати часу на уроці включають:

Час для сприймання й первинного засвоєння знань;

Час для закріплення вивченого;

Час для контролю;

Час для засвоєння конкретної установки;

Час для виконання тренувальних вправ;

Час для повторення;

Час для закріплення знань, умінь, навичок;

Час для підготовки до відповіді.

Час у процесі самопідготовки витрачається на:

На виконання домашніх завдань;

Читання допоміжної й додаткової літератури;

Відвідування факультативів і додаткових занять;

Участь у гуртковій роботі;

Діяльність за уподобанням тощо.

Таким чином, перебіг і результативність навчального процесу на уроці визначаються не менше ніж 100 нагальними факторами, а кількість конкретних змінних сягає 300 і це ще не повний перелік. Та мало знати фактори, що впливають на навчання, необхідно знати їх співвідношення, тобто те, які з факторів навчання мають найбільший вплив і на які передусім треба звертати увагу. Наприклад, мотиви навчання, усвідомлення мети навчання, інтерес до навчання займають перше місце, а санітарно-гігієнічні умови навчання - тридцяте . Звичайно, майбутнього вчителя народознавства цікавить, як довго повинен готуватися він до уроку? Тривалість підготовки до уроку народознавства зумовлюється в основному двома сильнодіючими факторами: рівнем підготовки вчителя та ставленням його до справи, тобто рівнем відповідальності. Підготовка уроку - це значною мірою суб’єктивний творчий процес, який жодними ношами регламентувати не можна. Однак науковцями перевірено гіпотезу, що якість уроку залежно від тривалості підготовки зростає доти, доки вчитель вносить суттєві корективи в позаурочний план, після чого зростання тривалості підготовки вже не збільшує ефективності уроку. У результаті досліджень виявлено, що підготовка одного навчального заняття забирає в досвідчених учителів /15-20 років стажу/ 1-1,5 години, у студентів - випускників педагогічного вузу 2 години. А разом з підготовкою демонстрації дидактичних матеріалів витрачається 3-3,5 години. А якщо необхідно щодня готуватися до трьох-чотирьох уроків? Спинімося на останньому етапі підготовки до уроку - написанні плану. План - це підсумок педагогічних роздумів, відтак його обсяг, як і форму, не варто регламентувати. Кожен учитель занотовує свої міркування в такому обсязі, який вважає за необхідний, і достатній для якісної організації праці на уроці. Як же переконатися, що план уроку відповідає рівню вчителя? Слід перевірити, чи план спрацьовує на уроці. Якщо ні, то він нереальний і не має належного наукового обґрунтування. Проаналізуйте причину Ваших помилок у підготовці до уроку, аби вони не повторилися на наступному уроці. Не ховайтесь за туманом слів про не відповідність планів і життя, а навпаки, серйозніше поставтесь до поурочної підготовки. Звернімо увагу на поради американського дослідники А.М.Дреєра, який наполягає на тому, щоб учитель мав детальний письмовий план уроку і, крім того, щоб мета й завдання формулювалися й деталізувалися в такий спосіб, аби з них однозначно випливало, що повинен робити учень, якими конкретно знаннями, вміннями, навичками він повинен оволодіти. Навчальні заняття, коментує він, часто страждають від нечіткості. Треба домогтися, щоб завдання чітко фіксувалися в поурочних планах, а вчителі точно знали, що їм належить робити в кожен момент уроку.

В плані відображаються:

· дата

· клас

· порядковий номер уроку

· тип

· тема

· цілі /навчальна, розвиваюча, виховна/.

· конкретні завдання уроку

· обладнання.

Далі розкривається хід уроку. Тут фіксується структура уроку, розкривається кожний його етап, способи мотивації навчання школярів, прийоми роботи, зміст і форма запитань і відповідей, завдання, відповіді на них, завдання для пізнавальної діяльності, зміст навчальних проблем, перевірка й корекція знань, зміст домашніх завдань і можливість інструктажу до них тощо. План уроку - це своєрідна система опорних сигналів, зрозумілі самому вчителеві, користуючись якою він найбільш раціонально організовує й скеровує діяльність своїх учнів. Молодому вчителеві треба записати докладніше всі моменти структури уроку. Отож протягом 1-1,5 років роботи в школі вчитель обов'язково матиме плани проведення уроків у деталях. Майстер педагогічної справи може обійтися коротким планом уроку. Проте є такі вузлові моменти, які мають відбиватися у планах як досвідчених, так і початкуючих учителів. Вузлові моменти - це ті місця, де завершується попередній і починається наступний етап пізнання, йдеться про вдосконалене поурочне планування, яке виводить урок на півень ефективного. І.Підласий радить учителям писати не план уроку, а програму керування навчальною діяльністю учнів. Сама програма - це невеличкий аркуш, який заповнюється з обох боків.

Зворот титульної сторінки програми містить робочу інформацію. Насамперед, педагог заповнює "структурну сітку" уроку, тобто визначає головні види діяльності відповідно до типу уроку, а також виділяє вузлові місця уроку, компонує навчальну діяльність на уроці в цілому, планує час на кожен вид діяльності й кількість учнів, роботу яких треба оцінити, конкретно передбачає дії вчителя й дії учня протягом усього уроку. У кожного педагога програма матиме індивідуальний, неповторний характер. Можливо, хтось визнає за потрійне максимально скоротити свої записи, і вони справді вмістяться на одному аркуші паперу. Це вже залежить від самого вчителя. Я ж як учитель-практик дотримуюсь порад автора програми керування П глибоко переконана, що уроком народознавства слід уміло керувати, а не лише регламентувати етапи його структури. Програма керування - це завершальна стадій підготовки уроку, що зводиться до перенесення науково розрахованих умов керування на хвилинну сітку уроку, виділення "вузлів" навчального заняття та проектування "русла", яким ітиме пізнавальний процес від одного "вузла" до іншого. Пропоноване не є нормативним документом, а лише одним з багатьох можливих пацієнтів удосконалення поурочного планування.

Програма керування навчальною діяльністю

(Титульна сторінка)

Тема уроку___________________

Мета уроку___________________

Тип уроку____________________

Обладнання___________________

Місце проведення_____________

Основні методи діяльності_______

Зворот титульної сторінки

Заповнення програми керування має такі переваги над звичайним планом уроку:

Потребує небагато часу;

Заощаджує енергію вчителя;

Є значно простішою процедурою, ніж написання поурочного плану;

А що буде, коли вчитель намітив одну програму, а урок пішов руслом? Програма не винна. Вона виявилася нереальною тому, що вчитель склав її на основі хибних уявлень про свій клас.