Початкове навчання

Реферат на тему

"Система вивчення іменників дітьми початкових класів"

Івано-Франківськ

2008
ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................2

I. Система вивчення іменника у другому класі..................................................3

1.1 Етапи формування поняття “іменник” у дітей...............................................4

1.2 Формування уявлень про іменники – назви істот і не істот .........................5

1.3 Вивчення числа іменників................................................................................6

1.4 Розпізнаваня роду і початковий етап вивчення

відмінювання іменників………………………………………………………...9

II. Розвиток творчих задатків учнів при вивченні іменника.......................12

2.1. Роль дитячої творчості на уроках української мови...................................12

2.2. Загадки.............................................................................................................13

2.3. Значення казки................................................................................................18

III. Організація самостійної роботи учнів у процесі вивчення іменника.....…21

3.1. Важливість самостійної діяльності учнів.....................................................21

3.2. Дидактичні матеріали для самостійної роботи

другокласників під часвивчення іменника....................................................…22

IV. Розробки уроків……..………………………………………………………30

Висновки................................................................................................................45

Література..............................................................................................................46

ВСТУП

Для кожного народу рідна мова – це скарб. У ній відбиваються історія, яку творив народ, природа, яка його оточує, праця, його радощі й уболівання, думи й сподівання, духовний світ, сила, мудрість його життя. Мова закріплює в словах результати людського пізнання. У ній переданий віковий досвід народу, досягнення його культури, науки, мистецтва.

Мова – засіб засвоєння і передачі сучасному і наступним поколінням усіх тих духовних скарбів, що їх надбав народ.

Мова є засобом психологічної цілості, історичної єдності нації, це духовний ареал кожного народу, без неї нація розчиняється у просторі, зникає.

В системі початкового навчання мова має особливо важливе значення. За допомогою рідної мови діти збагачуються знаннями про природу, життя людей, їх виробничу діяльність, вивчають інші навчальні предмети: математику, історію, географію, природознавство тощо. Оволодіваючи мовою, діти розвивають мислення і навпаки – в роботі над розвитком мислення учні збагачують і вдосконалюють свою мову.

Велике значення при навчанні рідної мови молодших школярів має вивчення частин мови, зокрема іменника.

Цією проблемою займалися автори таких праць як: Білецька М,А, “Уроки української мови в другому класі” [3]; Вашуленко М.С. “Українська мова в 2 класі чотирирічної початкоої школи” [2]; Борець Г.І. “Дидактичний матеріал з української мови для 2 класу, [5]; Хорошівська О.Н. “Вивчення української мови в 2 – 3 класах”, [7]; а також такі видатні педагоги, як Сухомлинський В.О., Макаренко А.С., Ян Амос Коменський, С.Ф. Русова, Богоявленський Д.М. та багато інших.

Я звернулася до вивчення цієї теми тому, що іменник – одна з найчисельніших частин мови, одна з найбільш вживаних, це одна з перших частин мови, з якою знайомляться діти.

Об’єктом дослідження є методика вивчення іменника в другому класі.

Предметом дослідження є уроки рідної мови у 2 класі, на яких вивчається іменник.

Мета дослідження полягає в узагальненні методичних рекомендацій щодо всіх етапів вивчення іменника як частини мови у 2 класі, в обгрунтуванні дидактичних умов ефективного використання самостійної роботи під часс вивчення іменника та розвитку творчих задатків другокласників.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

– систематизувати загальні методичні рекомендації щодо вивчення іменника в 2 класі;

– розкрити роль дитячої творчості у процесі вивчення іменника другокласниками;

– подати рекомендації щодо самостійної роботи школярів із рядом завдань;

– розробити зразки уроків.

I. СИСТЕМА ВИВЧЕННЯ ІМЕННИКА

1.1. Етапи формування поняття “іменник” у дітей

Знайомство з частинами мови починається з вивчен­ня іменника як найбільш уживаного учнями лексико-гра­матичного класу слів.

Вивчення іменника в початкових класах передбачає, по-перше, формування граматичного поняття іменник, по-друге, формування навичок правопису відмінкових закінчень іменників, по-третє, збагачення словника учнів новими іменниками і розвиток навичок точного викори­стання їх у мові. Ці завдання розв'язуються не ізольо­вано, а у взаємозв'язку.

Лексичні і граматичні ознаки іменника досить склад­ні, а тому вивчення цієї частини мови вимагає поступо­вого накопичення конкретного матеріалу для узагаль­нення знань про іменник як частину мови.

Система роботи над вивченням теми «Іменник» має бути цілеспрямованим процесом, який передбачає певну послідовність ознайомлення учнів із смисловим значен­ням і граматичними ознаками цієї частини мови, а також поступове ускладнення вправ, спрямованих на формуван­ня навичок точного вживання іменників у мовленні і пра­вильне їх написання.

У 2 класі формується уявлення учнів про такі лексико-граматичні категорії іменника, як назви істот і неістот, власні й загальні назви, формуєть­ся граматичне поняття однини/множини. Учні вперше зна­йомляться з такою граматичною категорією, як рід імен­ника, навчаються розрізняти іменники за родами з допомогою підстановки слів він, вона, воно чи мій, моя, моє. Другокласники ще не знають відмінків іменників, однак практично вчаться ставити питання до слів – назв предметів кого? чого? кому? чому? і под., буду­вати речення і словосполучення з іменниками в непрямих відмінках і тим самим готуються до усвідомлення понят­тя відмінювання іменників, що є основним у програмі 3 класу.

Формування у молодших школярів граматичного по­няття «іменник» складається з кількох етапів. Перший – підготовчий, який збігається з періодом навчання гра­моти. Підготовка учнів до усвідомлення поняття «імен­ник» передбачає навчання розрізняти предмет і його назву, розвиток уміння класифікувати слова за певною смисловою ознакою (назви овочів, фруктів, транспорту тощо).

Другий етап формування поняття «іменник» перед­бачає ознайомлення учнів із граматичними ознаками слів у єдності з їх смисловим значенням (відповідають на питання хто? що? , називають предмети) й закріп­лення їх у терміні «іменник». Ця робота потребує від учня більш високого ступеня узагальнення, ніж це було на підготовчому етапі.

Третій етап полягає у поглибленні знань про смисло­ве значення іменників, засвоєння форм роду, числа, під­готовці до усвідомлення відмінків, розширенні знань про власні і загальні назви.

Четвертий етап передбачає формування уміння від­мінювати іменники, свідомо вживати відмінкові форми для висловлення своїх думок і правильно писати відмін­кові закінчення.

У 2 класі учні засвоюють знання, уміння і навички, які передбачають другий і третій етапи.

Загальне поняття про іменник починає формуватися у дитини ще в добукварний період. Саме тут учитель навчає дітей розрізняти предмет і слово, що його називає.

Надалі в учнів поступово формується уміння «працю­вати» із словом як узагальнюючою назвою предмета. Скажімо, учитель вимовляє слово стіл, а діти називають той стіл, який вони при цьому можуть уявити.

1.2. Формування уявлень про іменники – назви істот і не істот

Подальше формування поняття «іменник» передбачає роботу над лексичним значенням іменника і його грама­тичною ознакою – відповідає на питання хто? що? . Уміння ставити до слів – назв предметів запитанняхто? чи що? прищеплюється дітям ще в період навчання гра­моти.

У 2 класі діти дізнаються про те, що слова, які озна­чають назви людей і тварин, відповідають на питання хто? , а слова, які означають назви інших предметів, - на питання що? . З цією метою учитель здійснює систе­матизацію слів – назв предметів, тобто виділяє групи слів на позначення людей, тварин, рослин, предметів побуту. Демонструється, наприклад, таблиця із зображенням лі­каря, робітника, вчителя (перший ряд), собаки, кота, їжака (другий ряд), дерева, портфеля, чайника (третій ряд).

У ході евристичної бесіди учитель з'ясовує:

– Хто зображений на малюнку першого ряду?

– Яке питання можна поставити до кожного з зобра­жених предметів? (Хто це?–Лікар і под.).

– Кого називають слова лікар, робітник, вчитель? (Людей.)

– Отже, які слова відповідають на питання хто? (Слова – назви людей.)

Аналогічна робота проводиться з малюнками другого, а потім третього ряду.

Внаслідок такої роботи у дітей формується уявлення про іменники – назви істот і неістот.

1.3. Вивчення числа іменників

Поняття «число» засвоюється учнями на реальній, предметній основі: у житті вони зустрічають один або декілька предметів. У зв'язку з цим уявлення про число сформоване ще в дошкільному віці, адже, прак­тично діти вміють користуватися формами однини і мно­жини іменників (лялька–ляльки, яблуко –яблука). Усвідомлення числа іменників як граматичної категорії починається в школі.

Поняття про однину і множину іменників формуєть­ся послідовно. Спочатку діти дістають уявлення про один і багато предметів, учаться добирати слова за зраз­ком (герой – герої, мишенята – мишеня) або змінюва­ти форму слова, керуючись настановою один–багато .

Потім вводяться терміни однина / множина .

Під час вивчення числа іменників діти повинні зро­зуміти:

якщо іменник означає назву одного предмета, він ужи­вається в однині (книга, олівець, стіл);

якщо іменник означає назву двох або більшої кіль­кості предметів, він уживається в множині (книги, олі­вці, столи);

не всякий іменник, що має форму множини, називає кілька предметів (окуляри, ножиці, двері);

не всякий іменник, що має форму однини, становить собою назву одного предмета (коріння, кіннота).

У процесі роботи над числом іменників учитель має сформувати уміння: 1) розрізняти іменники в однині і множині за значенням і закінченням; 2) утворювати фор­му множини від найбільш уживаних форм однини і навпаки; 3) правильно вживати числові форми іменників у мовленні.

Робота над вивченням числа іменників проходить у та­кій послідовності.

Спочатку вчитель організовує спостереження за сло­вами, які називають один і кілька предметів, і порівнян­ня цих слів. Пропонує, наприклад, такі слова: парта – парти, хлопець – хлопці, лінія – лінії, море – моря.

Учитель допомагає дітям з'ясувати, скільки предметів називають іменники першої колонки, а скільки – другої. Внаслідок узагальнення діти неодмінно зроблять висновок про те, що, коли іменник називає один предмет, він уживається в однині, а коли більше предметів – у множині.

Оскільки учні при визначенні числа звертають увагу лише на смисловий бік поняття (один–багато), слід зорієнтувати їх на врахування формального показника однини і множини – закінчення (книга – книги, ліс – ліси).

Визначаючи число іменників, учні повинні дотриму­ватися певної послідовності дій: 1) встановити, один чи більше предметів називає слово; 2) визначити закінчен­ня іменників у множині. Це полегшує роботу вчителя над розширенням у дітей уявлення про число, зокрема, в імен­ників, які мають форму множини, але називають один предмет, або, маючи форму однини, називають сукупність предметів.

Як можливі варіанти організації спостереження за такими іменниками можна виконати будь-яку з наведе­них нижче вправ:

– учитель демонструє малюнок із зображенням од­них окулярів і кількох і просить назвати, що зображено на малюнках. В учнів руйнується стереотип визначення числа за принципом один – багато, не допомагає їм у даному випадку і закінчення. Діти неодмінно приходять до висновку про існування в мові іменників, які вжива­ються тільки у формі множини, незалежно від того, яку кількість предметів вони позначають;

– учитель пропонує учням записати подані слова у два стовпчики «Однина» і «Множина». Серед слів, якими оперуватимуть діти (наприклад, вікно, море. вікна, мо­ря), зустрінуться і слова типу ножиці, окуляри. Природ­но, що перед дітьми виникає проблемна ситуація: до яко­го стовпчика віднести останні іменники? Можна очікувати, що учні, враховуючи відомі їм критерії один – бага­то і закінчення, віднесуть ці іменники до множини. Класовод пропонує школярам утворити від цих іменників форми однини. Коли діти переконаються в неможливос­ті такої операції, він приводить їх до висновку, що де­які іменники мають тільки форму множини, хоч і позна­чають один предмет.

Аналогічно учитель знайомить учнів і з тими іменни­ками, що мають тільки форму однини.

Збірні іменники типу каміння, коріння, в уявленні молодших школярів можуть асоціюватися з мно­жиною. Тому слід дати дітям допоміжний орієнтир для множини – слова мої, вони. Користуючись цим орієнти­ром, учні прийдуть до висновку, що слово коріння має форму однини – коріння (воно, моє), а слово корені (во­ни, мої), є формою множини від корінь (він, мій).

1.4. Розпізнаваня роду і початковий етап вивчення відмінювання іменників

Граматичне поняття роду іменників формується в 2 класі пере­важно на основі використання пояснювально-ілюстративного методу. Опрацьовуючи те­му «Рід іменників», учитель має показати дітям, що:

іменники бувають трьох родів: чоловічого, жіночого і середнього;

для того щоб визначити рід іменників, слід поставити їх у формі однини;

рід деяких іменників слід запамятати (собака – ч. р., путь – ж. р.).

У шкільній практиці традиційно розпізнавання роду іменників здійснюється підстановкою особових займенни­ків–він, вона, воно чи присвійних–мій, моя, моє. Це має повідомити учитель дітям перед виконанням вправ на розрізнення роду.

Важливо під час формування поняття роду показати учням, що визначити рід іменників можна тільки тоді, коли вони вжиті в однині. З цією метою учитель може запропонувати дітям визначити рід іменників у такому, наприклад, реченні: До годівниці прилітають горобці і синиці. Учні переконуються, що відомий їм прийом виз­начення роду (підстановка слів він, вона. воно) до слів горобці і синиці не допомагає. Тоді учитель пропонує інший варіант речення: До годівниці прилетіли горобець і синиця. Так учні повинні дійти висновку, що визначити рід іменника можна тільки за формою однини.

Уже в 2 класі, на початковому етапі вивчення відмінювання іменників, діти, ще не знаючи відмінків, знайомляться з різними формами слова. Спо­стереження за зміною закінчень у словах у залежності від інших слів дає змогу учням усвідомити роль закінчення в мовленні.

Починати вивчення відмінювання іменників доцільно з аналізу записаного на дошці чи кодокарті тексту, в яко­му слово хліб уживається в усіх відмінках.

Учитель керує спостереженням учнів у ході такої, на­приклад, бесіди:

Хліб – усьому голова,– так віддавна в народі казали, Не раз без хліба люди вмирали. Хлібові шану, як рідним батькам, віддавали, Пісню про хліб на весіллі й обжинках співали, З хлібом і сіллю гостей дорогих зустрічали, В хлібові силу й могутність народу вбачали.

– Прочитайте текст. Скажіть, яке слово повторюєть­ся в кожному реченні (Слово хліб.)

– На яке питання це слово відповідає? (Що ?) Що сказано про хліб у другому реченні? (Без хліба вмирали.)

– На яке питання відповідає це слово? (Без чо­го?)

– Випишіть форми слова хліб з першого й другого речення і скажіть, чим вони відрізняються? (У другому слові з'явилось закінчення -а.)

– Чому не можна, щоб у другому реченні слово хліб було вжите в одній і тій самій формі, що й у першому? (Не буде зв'язку між словами.)

Аналогічно проводиться робота з наступними речен­нями. Після такої підготовчої роботи цілком логічним буде питання: для чого потрібна зміна закінчень в імен­никах? (Для зв'язку з іншими словами.) Що відповідає кожній зміні закінчення? (Запитання до іменника.)

Зміна запитання, як правило, приводить до зміни закінчень у словах. Подальше усвідомлення цієї за­кономірності відбувається при роботі над деформовани­ми текстами. Побудова речень із безсистемно поданих слів неодмінно змусить дітей поставити логічні запитан­ня, а мовленнєвий досвід підкаже вибір правильної фор­ми. Отже, ще до вивчення теми «Відмінки іменників» учні мають змогу зрозуміти взаємозв'язок питання і фор­ми слова-відповіді.

Вивчення іменника в 2 класі сприяє розвиткові логічного мислення дітей, забезпечує розумін­ня функції цієї частини мови, усвідомлення ряду грама­тичних категорій.

II . РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗАДАТКІВ УЧНІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІМЕННИКА

2.1. Роль дитячої творчості на уроках української мови

Пізнаючи великий і складний світ навколо себе, маленька людина прагне самоутвердитися в ньому, виявити себе як особистість.Один із найдоступніших і найпривабливіших шляхів до цього – творчість. А оскільки слово – одне із засобів творення, то дитина прагне до самовираження у літературній творчості. І якщо ці прагнення підтримати й розвивати, то молодший школяр не тільки збереже на все життя любов до рідного слова, здатність побачити, оцінити, емоційно пережити і розповісти іншим про те, що його схвилювало, а швидше і легше оволодіватиме програмовими шкільними предметами. Видатний педагог В. Сухомлинський говорив: “Дати дитині радість поетичного натхнення, пробудити в її серці живе джерело поетичної творчості – така ж важлива справа, як навчити писати і розв’язувати задачі.”

Творчість не приходить до дітей тільки з натхнення. Творчості треба вчити. Але не для того, щоб виростити юних поетів, а щоб благороднішим, добрішим, чуйнішим стало кожне дитяче серце.

На уроках української мови, зокрема при вивченні іменника у 2 класі, можемо сприяти розвитку дитячої творчості.

Почати слід з елементарно простих речей: роботи над скоромовками, чистотою мови, заученням лічилок, прислів’їв та приказок, цікавих, веселих, жартівливих віршиків.

Особливо зацікавлює учнів процес складання віршів. Дітям властиве відчуття мови, і тому доцільно розвивати ці навички з якомога молодшого віку.

На перших етапах цієї роботи можна пропонувати загадки-додаванки (коли дитина в риму вірша добирає слово-відгадку що є іменником:

Не дід, а сивий,

Не спить, а стелиться.

Вкриває землю й океан

А звуть його ... (туман )

Наступне, що можна запропонувати дітям, – це гра, яка називається “Схожі хвости”. Правила цієї гри потребують від дітей дібрати слова, схожі за своїм звучанням на ті, які їм подають, наприклад:

лисичка – сестричка, синичка;

кішка – мишка, книжка;

бичок – жучок, черв’ячок, павучок;

пір’їнка – хвоїнка.

2.2. Загадки

Важливу роль для розвитку творчих задатків учнів відіграють різноманітні загадки.

Загадки здавна мали ва­гоме значення у духов­ному бутті народу, були тісно пов'язані з трудовою діяльніс­тю людини, входили в обрядовість:

загадуючи й відгадуючи їх, люди прагнули впливати на природу і тваринний світ, підкоряти їх собі, проникати в їхні таємниці.

Алегорична мова використову­валась у військових і посольських переговорах. Знання загадок було необхідне не тільки простим тру­дівникам, а й вождям і правите­лям. Звичаї вимагали уміння скла­дати і розгадувати алегорію. Отже, загадки розвивали кмітливість, вчили зіставляти факти, мислити поетичними образами.

Звичайно загадки загадувались старшими, які таким чином пере­давали молоді свій досвід, набуті знання, свій погляд на навко­лишнє життя. Пізніше вони набу­ли тільки розважального значення.

У наш час загадка використо­вується з виховною метою, для розвитку в дітей кмітливості, уміння зіставляти, в звичайному бачити прекрасне, привабливе, гарне і таємниче.

Загадка найбільше зацікавлює дітей, коли вона стає відправним моментом для бесіди про тварину, подію чи явище, для того, щоб учні здогадалися, яку нову тему вивчатимуть, щоб закріпити слова із словника, для логічних вправ і класифікації предметів тощо. От­же, в будь-якому випадку загадка на уроці допомагає справі вихо­вання, навчання, розвитку мовлен­ня і мислення дітей.

При вивченні іменника для розвитку творчих задатків учнів можна використати, наприклад, такі вправи:

До слів, які відповідають на питання хто? , дібрати слова, які відповідають на питиння що?

Садівник – сад;

тракторист – ...

лікар – ...

читач – ...

пекар – ...

Закінчити речення:

Собака Булька, кіт Мурчик – це (хто? ).

Неділя, середа, четвер – це (що? ).

Написати кілька назв предметів:

іграшки – лялька, кубики, м ’яч;

звірі – ...

птахи – ...

інструменти –...

Відгадайте загадки, в зошити запишіть у дві колонки слова, що відповідають на питання хто? і що? Поясніть.

Прилетіли гості, сіли на помості, узялипо латі і зробили хату (птахи, гніздо).

За горами, за лісами золотий кружок встає (сонце).

За лісом, за пралісом біла вовна висить (хмари).

Зеленії ноги-косиці виросли вгору з землиці, а зубате головище коренем-вусом у землю свище (часник).

Біжить свинка, вирізана спинка, оглянеться назад, а й сліду не знать (човен).

Іде силач, на нім ловкач, за ним копач добувати калач (трактор, тракторист, плуг).

Відгадайте загадки, запишіть слова-відгадки, усно поставте питання до них, скажіть, кого або що вони називають.

Червонясту шубку має,

По гілках вона стрибає,

Хоч сама мала на зріст,

Та великий має хвіст,

Як намисто, оченята.

Хто це? Спробуйте вгадати (білка).

Я труд поважаю:

Все літо літаю

У поле, до гаю,

Збираю медок

із різних квіток.

Кого не злюблю,

того жалом колю(бджола).

Поясок ясний зіткала,

Небеса оперезала,

Після дощику з'явилася –

Ніжнобарвно заіскрилася (веселка).

Літом наїдається, а зимою виси­пається (ведмідь).

Кругле озерце ніколи не замерзає (око).

Вранці на сажень, в обід на п'ядень, а вечором через поле крадеться (тінь).

Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей підвів (ніч, день).

Загадки відгадайте, випишіть із них власні іменники, поясніть, що вони означають.

Ішла Улита, черепком сповита,

Безрука, безнога, чотирирога (равлик).

Хлопець Мартин похилився через тин,

дівчина Галка: «Невже в тебе гарна шапка?» (Соняшник).

Кольорового стовпця;

Застругали ми з кінця,

Як побіг він до сторінки –

Зразу ж кинувся в танок,

І у зошиті в Маринки

Виріс песик та садок (кольоровий олівець).

Біг кінь білобокий через Дунай глибокий;

Як упав – заіржав, увесь світ задрижав (грім).

Загадки відгадайте, іменники-відгадки запишіть, визначте, до якої групи за значенням вони належать.

Зразок: латаття – назва рослини.

Стоять красуні на воді,

Вінки в них білі й золоті (латаття).'

Сірий, та не вовк,

Довговухий, та не заєць;

З копитами, та не кінь (осел).

Влітку й взимку вбрання одне,

Та кличуть дітки завжди мене,

Щоб я на свято до них прийшла,

Цяцьок багато принесла (ялинка).

Зубів багато, а само не їсть,

Усе хапає, а собі нічого не залишає;

Де пройшло, там чисто стало (граблі)

Мене частенько просять, ждуть,

А тільки покажусь, – ховатии почнуть (дощ).

Сидить дід над водою та й киває бородою;

Хто йде – не мине, за бороду ущипне (горох).

Не електрика, не гас, світить всюди в нічний час (місяць).

Загадки відгадайте, іменники-відгадки запишіть, позначивши в дужках їх рід.

Яке взуття в огні гнеться,

А з ніг не скидається? (Підкова).

По полю бродить,

Зерно молотить,

Жне, косить –

Хліба не просить (комбайн).

Сторожем не служить, а всіх рано будить (півень).

Плету хлівець на четверо овець, а на п'яту окремо (рукавиці).

Що можна бачити з заплющеними очима? (Сон ).

Що воно за штука, що день і ніч стука? (Серце).

Не людина, а говорить (радіо).

Запропонований матеріал кожен учитель зможе вико­ристати залежно від своїх уподобань та рівня підготовки школярів на етапі формування або узагальнення знань, умінь і навичок.

2.3. Значення казки

Мовленнєвий розвиток молодших шко­лярів, успішне опанування ними елемен­тів знань із фонетики, граматики, орфо­графії відчутно залежить від інтересу до виучуваного, від того, наскільки в ході засвоєння матеріалу збуджувати емоції, творчу уяву дітей. Відомо, що вони міркують образами. Мовленнєві ж понят­тя, особливо граматичні, вирізняються абстрагованістю. За словами психолога Д.М. Богоявленського, це свого роду другий поверх абстракції, що надбудо­вується над уже узагальненими значен­нями слів та речень. Звідси зрозумілі причини тих труднощів, які постають перед учнями при опануванні мовного матеріалу. Учитель має наблизити ці абстракції до дитячих уявлень про навко­лишнє, пропустити їх через чуттєвий досвід школярів, наповнити конкретними образами і, таким чином, створити умови для абстрактного мислення.

Досвід роботи творчих педагогів, ре­зультати нашого дослідження переко­нують, що ефективним способом усвідом­лення мовного матеріалу є лінгвістичні казки, казки-оповідання, дотепні розпо­віді. Для дітей все це – казки. А цей жанр молодші школярі готові слухати, переповідати, обго­ворювати безкінечно, їх захоплює сюжет, вони з непідробним інтересом стежать за діями незвичайних героїв, за розвитком подій, роблять власні відкрит­тя й узагальнення. Нові лінгвістичні поняття й терміни, що їх позначають, стають для школярів доступними, зрозу­мілими.

Суттєвим є й те, що зі змісту казки діти усвідомлюють практичну потребу засво­єная. матеріалу.

У роботі з лінгвістичними казками активізуються різноманітні аналізатори, смислові асоціації, мовлення.

Казка як засіб навчання може вико­ристовуватися на різних етапах уроку, в багатьох варіантах, наприклад:

1. Читання або розповідь казки учите­лем. Для активізації аналітико-синтетичної діяльності школярів можна супро­воджувати це записами фрагментів казки на дошці. Діти охоче приєднуються до колективної розповіді та аналізу.

2. Слухання казки ілюструється окре­мими сценками, які грають заздалегідь підготовлені учні; заучуванням римова­них рядків, казкових повторів тощо.

Для цього використовуються ще й сти­лізовані костюми чи окремі яскраві атрибути, виготовлені дітьми (букви, частини слів та ін.)

3. Інсценування казки.

«Казка — це активна естетична творчість, що охоплює всі сфери духовного життя дитини – її розум, почуття, уяву, волю. Вона починається уже з розповіді, вищий етап її – інсценування»,— писав В.О. Сухомлинський Драматизація як прийом навчання дає школяреві активне й ефективне сприйняття матеріалу. Діти беруть участь у втіленні уявного образу в реальний.

Абстрактні поняття стають живими чоловічками Хто? і Що?, Іменник – це мудрий чарівник зі своїми слухняними синочками Родами, бігають маленькі непосидючі хлопчики – Числа.

Для інсценування можна використову­вати і класний ляльковий або пальчиковий (паперовий, пластиліновий) театр. Це помітно сприяє розвитку творчих задатків, уяви та мовлення учнів.

4. Складання казок.

Цю роботу проводять у різних фор­мах – колективній, груповій, індивіду­альній, причому після ознайомлення школярів з конкретним мовним мате­ріалом. Тоді казка допомагає глибше осмислити виучуване і водночас стає своєрідною перевіркою того, як діти розуміють засвоєне.

З огляду на складність теми вчитель може давати початок казки, окремі час­тини або пропонувати скласти її самос­тійно. У будь-якому разі після завершен­ня роботи влаштовують обговорення, редагування, перевірку, вибирають кращу казку та, по змозі, інсценують її. Опану­вання матеріалу завдяки лінгвістичним казкам сприяє усвідомленню його через текст як мовленнєву одиницю. Учні охоче виконують тренувальні вправи, стають ніби співучасниками описаних у казці подій, допомагають своїм героям викону­вати цікаві завдання, запропоновані класоводом.)

III. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІМЕННИКА

3.1. Важливість самостійної діяльності учнів

Сучасна система навчання дає можливість підвищити результативність уроку через організацію діяльності як усього колективу, так і кожного учня зокрема. Слід будувати урок так, щоб збільшити час самостійної роботи школярів. Адже самостійність учнів є важливою передумовою свідомого і міцного оволодіння знаннями: вона розвиває зосередженість, цілеспрямованість, уміння міркувати, формувати індивідуальний спосіб мислення. За цієї умови навчання стає переважно активною самостійною діяльністю. Вчитель має змогу в цей час працювати з окремими дітьми індивідуально. Його роль під час такої роботи спрямовується на формування в учнів уміння працювати самостійно, здійснювати взаємоконтроль і самоконтроль, допомагати товаришам. Поєднання виконання завдань з їх контролем поліпшує якість навчання, робить його надійно керованим, результативним.

Завдання для самостійної роботи мають бути спрямовані на розвиток мислення учнів, на зміцнення їхніх пізнавальних спроможностей, містити посильні труднощі, подолання яких потребує вольових зусиль. Самостійна робота – одна з найскладніших форм навчальної діяльності, тому учнів потрібно до неї готувати. Це можна робити за допомогою чітких стислих інструкцій, вказівок, показу зразка, колективної роботи, під час якої діти вчаться виконувати певні завдання. За таких умов навчання – не тільки повідомлення нової інформації, а й засвооєння прийомів самостійної роботи, самоконтролю, взаємоконтролю, навичок дослідницької діяльності, вміння здобувати знання, узагальнювати, робити висновки. Вміти самостійно працювати – головне, чого учень повинен навчитися в початковій школі.

Для самостійної роботи учнів 2 класу під час вивчення теми «Іменник» можна використати такі матеріали.

3.2. Дидактичні матеріали для самостійної роботи другокласників під час вивчення іменника

№ 1 Варіант 1

Запиши подані іменники у дві колонки:

1) ті, що вжиті в однині; 2) ті, що вжиті у множині. У кожному іменнику підкресли першу букву. З них прочитай і запиши прислів'я.

Доля, нарциси, екзамени, озеро, приклади, радощі, берег, радість, експеримент, дочка, олівці, птахи, іграшка, абрикоси, дерева, ліс, оса, експонати.

№ 1 Варіант 2

Спиши текст. Визнач у ньому іменники. Іменники, вжиті в однині, підкресли однією рискою, у множині – двома.

Ти прокинься рано-рано,

лиш над містом сонце встане,

привітайся з ластівками,

з кожним променем ласкавим.

Усміхнися всім навколо:

небу, сонцю, квітам, людям –

і тоді обов'язково день тобі веселим буде!

(А. Костецький)

№ 1 Варіант 3

Прочитай текст. Випиши іменники у множині, поряд запиши їх в однині. Виділи закінчення.

Білі гуси летять над лугами,

в синім небі біліють снігами,

в синім небі хмарками зникають,

довго-довго їх очі шукають.

Білі гуси на озеро впали,

Тихі води кругом розгойдали...

Розцвіли, як купави великі...

Довго, довго їх чуються крики.

(О. Олесь)

№ 2 Варіант 1

Спиши словосполучення, ставлячи у дужках питання до іменника. Зразок: слухали (кого?) казкаря.

Гордитися братом; знати причину; дорожити ча­сом; переказати сусідові; бачити вчителя; немає пояснення; надсилати другові.

№ 2 Варіант 2

Запиши словосполучення, добираючи для зв'язку потрібні прийменники та ставлячи у дужках перед іменником питання.

Розмовляти, другом; радіти, друга; зберігати, дру­га. Сидить, деревом; зліз, дерева; доглядає, деревом. Росте, річкою; переправа, річку; стоїть, річки.

№ 2 Варіант 3

Склади речення зі слів, додаючи прийменник та змінюючи закінчення.

а) Вечір, земля, спадає.

б) Сонце, обрій, сідає.

в) Тин, цвітуть, кущі, троянди.

г) Село, темрява,потонуло.

д) Ніч, людина, відпочинок, необхідна.

№ 3 Варіант 1

Спиши прислів'я, підкресли у них синоніми.

Праця робить людину розумною. Пташку пізнають у польоті, а людину – в роботі. Посій труд, а слава вродить. Без хазяїна і хата сирота. Не дім господаря красить, а господар дім.

№ 3 Варіант 2

Випиши з тексту: 1) імена дітей; 2) прізвища дітей; 3) назви населених пунктів, де проживають діти.

Переможцями конкурсу юних талантів стали: Федорчук Іринка з села Острожиць Рівненьської області, що надіслала казочку "Листочки також живі", Довгопола Оксанка з міста Лина Чернігівської області – за оповідання "Літо", Залужна Тетянка з Полтави, яка надіслала нам казку "Мурчик і Гавчик". Усі діти нагороджені грамотами та пам'ятними призами.

№ 3 Варіант 3

Спиши текст. Підкресли іменники – власні назви. Склади речення зі словами земля, місяць, сонце, де б вони писалися з малої літери.

Усі люди називаються землянами. Це тому, що ми живемо на планеті Земля. Земля – це велитенська куля. Вона невпинно літає довкола Сонця. За рік Земля робить один оберт. І протягом цього часу в нас настає то весна, то літо, то осінь, то зима. Навкруг Сонця, так само як і Земля, обертається ще вісім планет. Найближчий його сусіда – Меркурій. Найдальший – Плутон. Супутником Землі є наш срібний красень Місяць.

№ 4 Варіант 1

Спиши речення. Підкресли іменники.

Вдивляються хлоп'ята в далечінь голубу, кажуть: "Летять літаки!" Діти, будьте обережні! Пустощі з вогнем є причиною пожежі. У неї очі голубі, такі, як неба синь.

№ 4 Варіант 2

Прочитай слова. У кожному рядку визнач серед них іменник. З іменниками склади речення, визнач у них граматичну основу.

Смішний – сміється – сміх. Жовток – жовтіти – жовтий. Летючий – літак – летить. Бігти – бігаючий – біг.

№ 4 Варіант 3

Утвори від поданих дієслів та прикметників – іменники.Що робить? Хто? Який? Що?Знає – знавець

Зелений – Читає –

Теплий – Продає –

Смішний – Лікує –

№ 5 Варіант 1

Спиши, вставляючи пропущені букви. Підкресли іменники – власні назви.

Мандрівка в літо

Пізнайко та його друзі зібрались разо м на квітучій галявині.

– Нарешті літо! – радісно вигукнув зайчик (С,с)кок. – Будемо гратися, стрибати, відпочивати!

– Е ні, друзі, – заперечив хом'ячок (Л,л)асунчик. – Літо – це не тільки відпочинок. У червні не байдикуватимеш – і на столі, і у коморі матимеш.

– А знаєте, чому червень саме так називається? –запитала білочка (П,п)роня. (З журналу "Пізнайко")

№ 5 Варіант 2

До поданих слів випиши в одну колонку антоніми, а в іншу – синоніми.

тиша радість сміх долина

(гора, регіт, веселощі, веселість, сум, шум, спокій, плач, низина).

№ 5 Варіант 3

З поданих синонімів вибери найбільш вдалий.

Для лижних прогулянок добре мати спеціальний ... (наряд, одяг). Над осінніми полями кружляють ... (табуни, зграї, череди) галок і граків. Баба Орися жила в дерев'яній ... (оселі, хатині) над річкою. Оленка схилилась над водою, розглядаючи своє ніжне (личко, обличчя).

№ 6 Варіант 1

Запиши подані словосполучення у дві колонки. В одну – з прямим, у іншу – з переносним значенням.

Ніс човна, кирпатий ніс, вушко голки, вушко зайчика, очі квітів, сині очі, голос вчителя, голос води, хуртовина айстр, зимова хуртовина.

№ 6 Варіант 2

Спиши речення, добираючи до виділених слів антоніми і вставляючи їх у речення. Користуйся словами з довідки.

Готуй взимку воза, а влітку .... Зима без снігу, а літо без ... не буває. Якщо зорі блищать яскраво, влітку це віщує спе­ку, а взимку .... Весна красна квітками, а ... пирогами. Восени ранок похмурий – чекай гарного ... .

Довідка: мороз, сани, дощу, осінь, дня.

№ 6 Варіант 3

Продовжи текст, склавши з окремих слів речення. Підкресли слова, вжиті у переносному значенні.

Маленький підсніжник на тоненькій ніжці зібрався з силами і вибрався з-під шорсткого торішнього листка. Квіточка зацікавлено глянула праворуч, потім ліворуч і побачила багато цікавого.

(Галявину, боків, з, могутні, оточили, усіх, дуби. Зліва, котиками, жовтими, верба).

№ 7 Варіант 1

Випиши іменники у 3 колонки – чоловічого, жіночого та середнього роду. чол. рід жін. рід сер. рід

птах пташка птаство

Птах, крижина, значення, пташка, птаство, журнал, стіл, білченя, сонце, візок, село, ромашка, школа, щастя, літо, крижина, арсенал, замок, намисто, поїзд, молоко, орел, залізниця.

№ 7 Варіант 2

Спиши речення. Підкресли іменники жіночого роду.

Книга вчить, як на світі жить. Праця людину годує, а лінь марнує. Зима сніжна – літо дощове. Якщо взимку шумить ліс, буде відлига. Глибокий сніг – гарна трава і хліб.

№ 7 Варіант 3

Спиши текст. Підкресли іменники чоловічого роду.

Книга зими

У книзі зими кожен лісовий мешканець пише по-своєму, залишає свій знак. Звірі здебільшого лапами пишуть. На чистому білому снігу всі сліди видно.

Люди вчаться розбирати ці сліди очима. А ось звірі вміють читати носом. Собака понюхає слід і про­читає: "Тут був вовк" або "Тут щойно промчав заєць". Такий у звірів ніс дуже грамотний – нізащо не помилиться.

№ 8 Варіант 1

Прочитай. Випиши сполучення іменників з прикметниками. У дужках запиши питання до прикметників. Зразок: віття (яке?) зелене.

Лине білий дим

Садом молодим,

Спочиває

На зеленім вітті.

Пахне білий дим

Медом золотим.

Дим, а чи дерева

В білім цвіті? (С. Жупанин)

№ 8 Варіант 2

Прочитай текст. Випиши тільки ті речення, у яких немає прик­метників на означення кольору. Встав пропущені букви. Підкресли іменники з прикметниками. Зверху зазнач рід іменників.

Ви знаєте, як липа ш..л..стить у місячні ночі? Ви знаєте, як сплять старі гаї? Над хвилями синіми в'ються чаєчки білі. Ясні зорі, ніжні квіти єднаються в тихій розмові. Я бачу в золоті осіннім весни зеленої красу. В небі чистім і прозорім сонце сяє, наче в морі. Біжить перед очима до далекого обрію степ.

№ 8 Варіант 3

Запишіть прикметники з тими іменниками, з якими вони мо­жуть поєднуватися.

Старий, старовинний, древній, давній, стародавній. (Танок, дід, рукопис, Київ, пам'ятник).

№ 9 Варіант 1

Добери пару. Запиши.

лимон – кислий, цукор –

ходимо – ногами, кидаємо –

хлопчик – чоловік, дівчинка –

батько – син, мати –

липень – літо, квітень –

школа – клас; поїзд –

№ 9 Варіант 2

Підкресли у реченнях близькі за значенням слова.

Будь пильний, будь зіркий, стоокий. Студений вітер б'є в холодні двері. Важкі свинцеві хмари облягли обрій. Бач, який ти, морозе, лихий та недобрий.

№ 9 Варіант 3

Добери найбільше ознак до поданих слів. У дібраних групах слів знайди і підкресли синоніми.

Лимон – жовтий, кислий, соковитий, ароматний, круглий.

Груша – ... Яблуко – ... Ранок – ...День – ...

IV. РОЗРОБКИ УРОКІВ

Інтегрований урок рідної мови й мовлення

Зінтсгровано зміст предметів:

спостереження за довкіллям

рідна мова

й мовлення

художня праця

Урокові передує екскурсія до зимового лісу.

Тема: Зимовий ліс.

Мета: Розвивати уміння добирати влучні слова для передачі власних спостережень, вражень, почуттів. Вчити зіставляти зовні схожі мовні явища, розпізнавати їх. 1.Удосконалювати навички каліграфічного, грамотного письма. 2.Удосконалювати навички дітей з художньої праці. 3. Виховувати любов до рідноїприроди.

Тип уроку: інтегрований.

Обладнання :

1. Діапроектор.

2. Репродукція картини І.Шишкіна «Зима».

3. Програвач, платівка.

4. Іграшкові лісові звірята, зроблені руками дітей.

5. Картки із завданнями.

Хід уроку

I . Організаційна частина.

– Діти, до нас на урок завітали учні лісової школи. Вони хочуть почути, як працюють школярі. І якщо наша праця їм сподобається, то звірі, на згадку про себе, кожному з нас подарують своє зображення. Отож, будемо старатись!

II. Повторення вивченого.

2.1. Каліграфічна хвилинка. Вправляння в написанні буквосполучень: ов щк бп ул хм гз.

2.2. Із складів за ре бе со сна на яли утворити слова.

2.3. Запис прислів'я.

Ліс – не школа, а всіх навчає.

– Як запишемо не школа? (Окремо). Записуємо.

— А чи справді ліс навчає? Чого? (Діти висловлюють свої думки).

2.4. Загадка. Що це?

Я падаю на ваші хати,

Я білий, білий, волохатий.

Я прилипаю вам до ніг,

Я називаюсь просто… (сніг) .

Які слова допомогли відгадати, що описується? Постав до них запитання.

2.5. Складання слова-відгадки на картках, звуковий аналіз слова (= = О-).

2.6. Гра «Горішки і білочка». (Елементи рухливої гри).

– Білочці треба зібрати горішки, але тільки ті, на яких написано слова-родичі. (Вилучення зайвого). Сніг, сніжинка, сніп, засніжено, підсніжник, сніжок. Як розрізняємо слова-родичі?

III. Оголошення теми і завдань уроку.

– Які домівки лісових мешканців ви знаєте?

– Кому допомагаємо виготовляти домівки і го­дівнички?

– Звірята нам принесли завдання: скласти роз­повідь про ліс за картиною.

IV. Робота над матеріалом уроку.

4.1. Настанова вчителя.

– Ми складатимемо розповідь за картиною, тому нам треба дещо знати:

художники пишуть картини для нас, глядачів.

Г л я д а ч (за тлумачним словником) – той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає за чим-небудь.

Справжнім глядачем стати непросто. Треба бачити красу не лише на .полотні, а й у житті, розуміти прекрасне в природі, вміти розповісти про відчуття, враження. Зрозуміти й оцінити працю художника ми зможемо лише тоді, коли розглядатимемо твори вдумливо, уважно, коли навчимося бачити те, що автор хотів передати. Бути таким глядачем – це теж велике мистецтво.

Пам'ятка.

Розглядати картину спокійно, не поспішаючи. Бути уважним, не відволікатися. Подумати над картиною: про кого, про що в ній розповідається?

4.2. – Отож, розгляньмо картину. (Декламування вірша Якуба Коласа “Зима” під музику П.Чайковського “Пори року”).

Зима

Надійшли морози, ріки закували

і березам коси інеєм прибрали.

Пухова перина очі убирає,

біла скатертина – ні кінця, ні краю.

Під серпанком білим трава і листочки,

річка оніміла, не дзюрчать струмочки.

Омертвілі лози ледь гіллям хитають,

а в полях морози та вітри гуляють.

4. 3. – Чи сподобалась вам картина?

– Чи співзвучні вірш, картина й музика? Чому?

– Картину створив видатний російський художник І.Шишкін. Він дуже любив природу і багато кар­тин написав про ліс. Якщо ми з вами гарно працюватимемо на уроках художньої праці, то, можливо, хтось із вас також стане художником.

– Давайте доберемо до картини заголовок, щоб вона "ожила". (Добір заголовка. Запис на дошці та в зошитах. «Зимовий ліс»).

4.4. Складання усної розповіді за опорними словами.

Зачин. Завітала в гості зима-чарівниия.

Головна частина. Слова-помічники: білою ковдрою, казкове вбрання, іній вкрив, пахне морозом., застиглі, дрімають мовчки; спочиває до.

Висновки. Картина вчить бачити красу і люби­ти природу.

Фізкультхвилинка.

4.5. Написання творів за словесно-графічними мо­делями (опорами).

На дошці: Ліс вкрився білою ковдрою. М'який __ __ безшумно сідає на кудлаті ___ сосон. __ навкруги. Спочиває, до, ліс, весна.

Індивідуальні картки:

1. У__ насипало багато пухкого ___ снігу. __ одягли казкове вбрання. Білочки ___ пахнуть морозом. Це, створила; красу, зима, таку.

2. Холод скував ___ і запорошив їх __ . Застигли __ сосни та й дрімають мовчки. ___ навкруги. Чекає, весна, ліс. __ , __ .

3. __ насипало багато пухкого ___ снігу. __ одягли казкове вбрання. Прикрасилися ___ в __ мереживо і сріблястий бісер. Я, ліс, зимовий, так, люблю.

4.6. Зачитування творів учнями. Колективне обгово­рювання, редагування. Зіставлення дитячих вислов­лювань із текстом Якуба Коласа «Ліс узимку». Слу­хання фонохрестоматій «Ліс узимку» Якуба Коласа.

Ліс узимку.

Білий, прибраним, чистий стоїть ліс. Тихий, не такий, як улітку. Дехто каже, нібито він завмер од утіх, що такий став гарний. А тільки хто те знає?

От якби спитати у старого мовчазного луба, що пригрів у своєму дуплі маленьку білочку. Чи в гінкого граба, іцо колише та й колише просто неба порожнє пташине гніздеч­ко. Чи й так у кожного деревця з цілого лісу. Може, ліс ду­має глибоку думу...

Якуб Колос

Поділіться на групи і поговоріть:

V. Домашнє завдання.

Скласти розповідь за серією малюнків («Годівничка для птахів»).

VI. Підсумок уроку.

– Що ви вивчали на уроці? (Як складати роз­повідь за картиною).

– Чи сподобався вам урок?

Оцінюється робота кожного учня і класу загалом.

Урок вивчення нового матеріалу «Рід іменників»

Тема: Рід іменників

Мета: Розширити і активізувати словниковий запас, уміння розпізнавати мовні явища за їх ознаками; навчити учнів зв'язно висловлювати думку усно й на письмі, писати відповідно до правил українського правопису; розвивати мовні здібності: уміння класифікувати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, систематизувати; навчити учнів розрізняти рід іменників; виховувати любов до рідної мови, ввічливість і доброту.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання:

1. Зразок письма букви М м, з'єднання складів ме, мі;

2. Ілюстративні будиночки на повторення будови слова;

3. Малюнки для розвитку мови учнів;

4. Картки з словами узлісся, група;

5. Таблиця-схема «Рід іменників»;

6. Сигнальні картки:

7. Карта України;

8. Програвач.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

1.1. Організація класу.

Дзвоник дзвонить, не стихає,

Школярів усіх скликає:

— Гей, до класу поспішайте,

На місця свої сідайте.

II. Актуалізація опорних знань.

2.1. Хвилинка каліграфічного письма з використанням ТЗН. (Програвач).

Щоб рівно і гарно слова написати,

Нам з'єднання букв слід усім пригадати,

Для цього дається одна лиш хвилинка,

Завдання таке:

Мм

ме мі та

Маринка

(Звучить мелодія).

2.2. Повідомлення теми і завдань уроку.

Сьогодні ми іменники

Продовжимо вивчати.

Потрібно нам навчитися

Роди їх розрізняти.

2.3. Повторення вивченого матеріалу про іменник, визначення іменників за допомогою питань (хто? що?).

Якщо до слів написаних

Питання пригадаєте,

То серед них іменники

Швиденько відшукаєте.

1. Мете. замети , метений.

2. Білий, біліє, білизна.

3.Сніг, засніжений, сніжно.

(Слова записані на дошці. Учні підкреслюють іменники, усно ставлять до них запитання).

Іменники правильно ви відшукали,

Та де їх будиночки, нам не сказали.

2.4. Будова слова.

сніг замети білизна

(Учні розглядають слова за будовою, підписують ї хвідповідним будиночком. Відповіді оцінюю).

Слова вірно розселили.

Похвалю вас – заслужили.

На місця хутчій сідайте

І малюнки розглядайте.

Слід вам речення складати

І у зошит записати.

Ну а потім, ось зразок,

Запишіть цих слів зв'язок.

(На парті у кожного учня лежить малюнок для розвитку мови. Учні складють речення, встановлюють зв’язок між словами).

2.5. Головні члени речення, зв'язок слів у реченні.

Зразок.

Пухнастий сніг біліє навкруги.

сніг (що робить?) біліє;

сніг (який?) пухнастий;

біліє (де?) навкруги.

Вірно справились, чи ні?

Перевіримо самі.

(Взаємоперевірка робіт).

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

3.1 Вивчення нової теми. Повторення теми і завдань уроку.

За відповідь вашу спасибі, малята,

Прийшов час вже тему нову нам вивчати.

Тепер перевірю: уважні чи ні,

Хто тему уроку повторить мені?

3.2. Пояснення нового матеріалу.

(Проблемна ситуація)

Іменники різні є в мовному світі,

Дають імена вони Галі і Віті,

Вони називають і стіл, і вікно,

І річку, і вітер, узлісся, село.

Щоб легше було їх усі відміняти,

Змогли б ви в три групи усі згрупувати?

Світ, ім'я, Галя, Вітя; стіл, вікно, річка, вітер, узлісся, село, група.

(Учні називають іменники, які є у вірші у початковій формі).

3.3. Словникова робоа.

узлісся|

група

III III

світ Галя ім'я

Вітя річка вікно

стіл група узлісся

вітер село

Слова записують у словнички.

Слова на групи, молодці,

Зуміли поділити.

Ознаку поділу хто з вас

Зуміє пояснити?

(Учні пояснюють за яким принципом ділили слова на гру­пи. Підсумовую відповіді учнів).

Слова: ім'я, вікно, узлісся і село

Замінимо займенником воно.

Галя, річка, група і зима –

Замінимо займенником вона.

Слова ж всі: вітер, світ, Вітя, стіл

Замінить займенник він.

Нам все про рід іменників

Потрібно добре знати,

Тож спробуємо правило

У схему записати.

Схема

Рід іменників

чоловічий жіночий середній

він, мій вона, моя воно, моє

іній зірка сонце

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

4.1. Словникова робота з використанням сигнальних карток.

Ну що, зрозуміли, як рід розрізняти

З сигнальними картками час працювати.

ри роботі з сигнальними картками ми використовуємо словникові слова.

Словникові слова: адреса, боротьба, вечір. Вітчизна, во­гонь, вудка, Дніпро, іній, йод, колосся, листя, неділя, обличчя, письменник, прізвище, райдуга, рибалка, свято, чоловік.

4.2. Робота з дитячою періодичною пресою.

Гуцулочка Марта з «Дзвіночка» прийшла,

Загадки нові на урок принесла.

Їх тільки чотири нам слід відгадати, ^

Та рід всіх відгадок потрібно назвати.

(Показую дітям дитячий журнал «Дзвіночок»).

1. Сіре, біле. волохате

Стрімголов біжить до хати

– Хто ти? – братик запитав.

А воно сердито: Гав! (Цуценя) – с.р.

2. Хто про мене казку чув?

Я в чоботях в казці був,

А в житті я без чобіт,

Ловлю миші, бо я... (Кіт) – ч.р.

3. У нашої бабусі

Сидить звір у кожусі,

Біля пічки гріється,

Без водички миється. (Кішка) – ж.р.

4. Була собі киця біла,

Біля столу собі сіла,

У щілинку зазирає,

Кого вона виглядає? (Мииіку) – ж.р.

Фізкультхвилинка .

(З використанням ТЗН). Діти одягають маски. (Мишка стає в коло. Котик доганяє Мишку).

«Кіт та Мишка» – це народна гра,

Тож пограємо, бо відпочить пора.

Діти.

Ой до нори. Мишко, до нори,

Та до золотої комори.

Чорний котику, не дрімай,

Мишку сіреньку наздоганяй.

Досить, досить, діти, грати.

Час підручник розкривати.

4.З. Робота з підручником.

а) Вправа 66 (усно).

б) Вправа 67 (на порівняння російських та українських словосполучень). Завдання 2 виконати письмово.

в) Вправа 69 (для сильних учнів).

Переклад з російської мови.

Для слабших – робота біля дошки

(Вправа 68).

4.4. Завдання пізнавального характеру.

Завдання для допитливих.

(Складіть слова).

1. Назва міста в Україні – на південний схід від Києва. (Черкаси).

Міжпредметний зв'язок з географією: пропоную використати карту України.

2. Місто на заході України – в Галичині з лікувальни­ми водами. (Трускавець)

3. Інакше – пригода. (Оказія).

4. Люди, що лікують хворих. (Лікарі)

V . Підсумок уроку.

Домашнє завдання.

Урок повторення і закріплення знань

Тема: Іменник, повторення і закріплення знань.

Мета. Узагальнити і систематизувати знання про іменник, відмінювання іменників, розвивати пам'ять, навчити самоконтролю, розвивати бажання добре вчитися, уміння доводити правильність думки, виховувати любов до природи.

Тип уроку: повторення і закріплення знань, умінь і навичок учнів.

Обладнання :

1. Сигнальні картки.

2. “Різнобарвна квітка".

3. Таблиця для розумової гімнастики.

4. Казкові герої.

Хід уроку.

I. Організаційна частина.

1.1. Організація класу.

II . Повідомлення теми і мети уроку.

— Сьогодні до нас на урок знову прийшли гості з далекої країни – герої мультфільмів компанії Уолта Діснея. Вони просили мене, щоб я разом з вами допомогла їм вивчати нашу рідну мову, навчила їх писати, виконувати різні вправи. Я сподіваюсь що ми з вами будемо активними, дружними і талановитими вчителями цих героїв. Домовились? Як ми їх навчимо, так добре вони зможуть тоді спілкуватися ж з нами.

2.1. Хвилина чистопису.

— Зараз ми повинні допомогти Біллі розкодувати тему нашо­го уроку. Ви напишите два рядки закодованого напису і допомо­жете Біллі. (Пояснення вчителя про з'єднання букв).

1 ка МЕН ня НИК лял

пов АВ то МІ ре ВА ння

III . Повторення і закріплення знань.

3.1. Словникова робота.

– Молодці! Але Біллі все одно невесело. Він не вміє писати словникові диктанти, не знає словникових слів української мо­ви. Допомогайте швидше!

Щоденно, механік. Вітчизна, аеродром, Київ, вогнище, олень, кукурудза.

Визначити рід іменників.

Знайти слова з м'якими приголосними звуками; з пом'якше­ними: із дзвінкими; з глухими; слова, в яких звуків більше, ніж букв; у яких букв більше, ніж звуків.

3.2. Фронтальне опитування-тестування.

На партах дидактичний матеріал на кожного учня.

а) Слова, що є назвами предметів, називаються... (прикмет­ник, іменник, дієслово).

б) До групи іменників добери загальну назву.

Доба, секунда, хвилина, століття – ... (міри довжини, міри ча­су, дні тижня).

в) До поданих слів запиши антоніми.

Суша - ...., холод – ...., ніч – ....

г) До кожного іменника добери синоніми.

Розмова – ... (горе, бесіда, битва).

Огорожа– ... (дорога, тин, ремінець).

д) Слопосполучения заміни одним словом, близьким за зна­ченням.

Лісовий сторож – ... (шофер, лісник, бригадир).

е) Виконай диктант-решето. Яке слово зайве?

Сорочка, черевики, сукня, пальто.

Дніпро, Кіровоград, Львів, Вінниця.

3.3. Творча робота за репродукцією картини«Зима».

Скласти речення за темою, визначити головні члени речення. За вибором у будь-якого іменника визначити відмінок.

3.4. Запис речення на дошці і в зошитах.

Високі дерева стоять у пухнастому білому вбранні.

Які орфограми вам зустрілися? Визначити у всіх іменників закінчення, відмінок, довести.

3.5. Розбїр за будовою слова: білому. (Коментована робота на дошці).

Фізкультхвилинка .

А Біллі для вас привіз фізпаузу англійською мовою і допоможе вивчити (ім'я учня).

3.6. Хвилина розумової гімнастики.

Будинок із цегли (Записати в зошит).

Визначити число, рід, закінчення, відмінок іменника із цегли . Дібрати синоніми до слова будинок.

Будинок, дім, халупка, палац, будівля, оселя, помешкання, хатка, споруда.

Визначити рід іменників.

Розібрати за будовою на дошці іменник хатина .

3.7. Диференційована робота в парах.

–А зараз вам пропонує гру «Різнобарвна квітка» дядечко Скрудж. Діти 1 варіанту, будь ласка, отримайте завдання квітки! Виконуйте разом, коментуючи по черзі напівголоса, перевіряйте один одного.

Завдання. Розбір за будовою слів: зимового, шкільному, село

3.8. Гра «Не загуби ланцюжок».

–Усна робота за таблицею. Діллі разом з вами буде працювати. Скласти словосполучення, довести правильність своєї думки. Визначити відмінки, закінчення.

за, парта, сидіти; з, вчити, Наталка; вулики, під, вишня; закри ти,долоня; над, бджоли, конвалія; з, дружу, Софія.

IV . Пі дсумок уроку.

Закінчився наш урок. Ви дуже добре допомагали героям мультфільмів вивчати нашу рідну мову. Їм це сподобалось, і вони задоволені вами. Яку тему ви сьогодні повторили? Що вам більше всього сподобалось?

Що ви запам'ятали?

Домашнє завдання.

ВИСНОВКИ

Дана робота є спробою узагальнення методичних положень щодо виввчення іменника в другому класі з урахуванням сучасних потреб і запитів школи.

Перший розділ дає загальне уявлення про систему вивчення іменника в другому класі з деякими практичними зауваженнями.

Другий розділ підкреслює важливість спиряння розвиткові творчих задатків школярів, подає приклади завдань, які можна використати для заохочення дитячої творчості.

У третьому розділі йдеться про значення самостійної роботи учнів при вивченні іменника, пропонуються варіанти вправ.

У четвертому розділі подаються розробки уроків. Серед них такі як: урок вивчення нового матеріалу «Рід іменників», урок повторення і закріплення знань та інтегрований урок рідної мови і мовлення з елементами художньої праці на тему «Зимовий ліс».

Дану роботу можна використати студентам третьокурсникам під час підготовки до проведення пробних уроків, а також вчителям методистам при ознайомленні студентів з методикою викладання іменника в 2 класі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Біденко В. Творча робота школярів на уроках мови, читання, риторики // Початкова школа. –1997. – №7. – C.48 – 50.

2. Білецька М.А., Вашуленко М.С. Українська мова в 2 класі чотирирічної початкової школи: Посібник для вчителів. – К.: Рад. шк., 1987. –127 с.

3. Білецька М.А. Уроки української мови в другому класі. – К.: Рад. шк., 1981. – 168 с.

4. Білоус Д. Ключ до любові. Від примусу до зацікавленя – один крок: Методика української мови в початковій школі // Україна молода. – 1998. – №172 (9 вересня). – C.6.

5. Борець Г.І. Дидактичний матеріал з української мови для 2 класу . – К.: Рад. шк., 1972. – 221 с.

6. Вашуленко М. Державний освітній стандарт з української мови (початкова ланка) // Початкова школа. – 1997. – №2. – C. 2-5.

7. Вивчення української мови в 2 – 3 класах: Зб. статей / Упоряд. О.І. Мельничайко; За ред. О.Н. Хорошківської. – К.: Рад. шк., 1984. – 104 с.

8. Гамалій А.Т. Ігри та цікаві вправи з української мови для 1-3 класів. – К.: Рад. шк., 1980. – 112 с.

9. Гемзюк О.Р., Рябова С.І. Творчі завдання з української мови. 4(3) клас. –Тернопіль: Богдан, 1996. – 64 с.

10. Городівський В.М. Дидактичний матеріал з української мови для 3 кл. – К.: Рад. шк., 1976. – 223 с.

11. Гурська В.В. Лінгвістичні казки на уроках мови. Початкова школа. –1997. – №7. – C.48 – 50.

12. Державна національна програма “Освіта (Україна XXIст.)”. – К., 1994.

13. Завіяка В. Робота зі словником. // Початкова школа. – 1997. – №10. – C. 8-11.

14. Закон України “Про освіту”. – К., 1997.

15. Концепція національного виховання // Рідна школа, 1995. – № 6.

16. Лабащук О.В., Скіпакевич О.В. Дидактичні матеріали з української мови. 3(2) клас. – Тернопіль: Мандрівець, 1999.– 48с.

17. Левченко Т.Г., Васильєва Л.А. Цікаві вправи та завдання на уроках української мови в 1– 4 класах.– К, 1997.

18. Лопушинська Н., Лопушинський І. Самостійна робота школярів на уроках рідної мови. // Початкова школа. – 1997. – №4. – C. 26-27.

19. Методика вивчення української мови в школі: Посібник для вчителів О.М. Бєляєв, В.Я. Мельничайко, М.І.Пентилюк та ін. – К.: Рад. шк., 1987.– 244с.

20. Методика викладання української мови в середній школі: Навчальний посібник / І.С. Олійник та ін. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Вища школа, 1989. – 439 с.

21. Методика української мови: Навчальний посібник для учнів педучилищ із спец. ”Викладання у початкових класах” / За ред. С.І. Дорошенка. – К.: Вища школа, 1989. – 423 с.

22. Пентилюк М. Основні аспекти навчання рідної мови // Початкова школа. – 1997. – №4. – C. 10-12.

23. Постовий В. Цілюще джерело (вивчення рідної мови) // Початкова школа. – 1998. – №12. – C. 54-55.

24. Програма середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. – К., 1996.

25. Сухомлинський В.О. Вибр. тв.: В 5 т. – К.: 1977. – Т. 3. – С. 134.

26. Чуйко Г.А, та ін. Методика викладання української мови в початкових класах. Вид. 4-е, переробл. і доп. Підручник для педучилищ. – К.: Вища школа, 1975. – 383 с.